ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України
Львівський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

ЦУРКАН ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 340.12:351.74

ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія правових та політичних вчень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Сливка Степан Степанович,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. НАУКОЗНАВЧИЙ ВИМІР ІНСТИТУТУ ПРАВОСВІДОМОСТІ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМ
ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 9
1.1 Історіографія проблеми та напрями дослідження 9
1.2 Теоретичні основи взаємодії права та правосвідомості 22
Висновки до Розділу 1 36
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОСВІДОМОСТІ 38
2.1 Поняття, ознаки, особливості правосвідомості 38
2.2 Структура правосвідомості та її рівні 51
2.3 Функції правосвідомості: поняття, система та значення 75
Висновки до Розділу 2 87
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТІ
ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ В СУЧАСНИЙ ПЕРІОД
РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 90
3.1 Сутність та особливості формування
правосвідомості працівника міліції 90
3.2 Соціальна зумовленість правосвідомості працівника міліції 114
3.3 Професійна правосвідомість працівника міліції
як складова частина його правової культури 128
3.4 Прикладні аспекти дослідження
правосвідомості працівника міліції 141
Висновки до Розділу 3 160
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах активного розвитку української державності, розширення сфер правового регулювання, підвищення ролі законності та правопорядку в забезпеченні соціального прогресу питання правосвідомості громадян, шляхів, форм і засобів її формування набувають особливого значення. Дедалі важливішою стає проблема забезпечення належного рівня розвитку правової свідомості і правової культури суспільства та представників окремих професій. Успіх багатьох соціальних, економічних і політичних перетворень, реалізація конституційного принципу верховенства права значною мірою залежать від соціально-правової активності суб’єктів права, їх законослухняності та професійної підготовки кадрів державних органів, зокрема працівників міліції. Адже без глибокого розуміння соціальної ролі права, сутності та змісту правових норм, значення правових відносин працівники міліції не можуть свідомо сприймати і виконувати вимоги правових норм.
На кожному етапі розвитку суспільства питання правової ідеології, правового виховання працівників правоохоронних органів постають у новій інтерпретації, зумовленій відповідними завданнями соціального прогресу. Тож проблематика правової свідомості працівника міліції в контексті загальної теорії права набула характеру класичної і привертає увагу представників вітчизняної науки.
Серед сучасних українських та російських авторів, які здійснили істотний внесок у вивчення теоретико-правових і конкретно-юридичних аспектів правосвідомості загалом та працівників правоохоронних органів зокрема, потрібно назвати С. Алексєєва, В. Бабкіна, Р. Байніязова, М. Гуренко-Вайцман, С. Гусарєва, Р. Калюжного, Д. Керімова, Д. Клімова, М. Козюбру, В. Копєйчикова, А. Колодія, О. Костенка, М. Костицького, В. Кудрявцева, В. Кузьмичова, О. Лукашеву, Є. Лук’янчикова, Л. Мамута, B. Нерсесянца, Ю. Оборотова, В. Селіванова, А. Семітка, О. Скрипнюка, С. Сливку, С. Стахівського, Р. Русинова, О. Тихомирова, В. Туманова, В. Чефранова, Ю. Шемшученка та ін.
Незважаючи на істотний у кількісному вимірі доробок, є підстави констатувати, що досі українські вчені комплексно не дослідили розуміння поняття правосвідомості працівника міліції як окремого інституту загальної теорії права, не розкрили на належному рівні його роль у становленні й розвитку демократичної, правової держави, не дали відповідей на низку питань, пов’язаних з підвищенням рівня правосвідомості працівників міліції. А між тим недостатня розробленість методологічних прин¬ципів його інституалізації позначаються на перебігу соціальних змін, приз¬водять до поширення негативних процесів у суспільних відносинах. З уваги на назрілу потребу усунути такі прогалини у вітчизняному правознавстві і вибрано тему цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено в контексті науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Філософсько-пра¬вові та теоретично-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855), а також уза¬гальнення позитивних результатів вивчення зарубіжного досвіду під час опрацювання визначальних аспектів комплексної теми за напрямом «Проб¬леми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – виявити сутність правової свідомості працівника міліції як складової частини культури його особистості в умовах побудови громадянського суспільства.
Для досягнення вказаної мети було сформульовано такі основні завдання:
– проаналізувати історіографію проблеми та окреслити напрями дисертаційної роботи;
– розглянути вихідні положення взаємодії права і правосвідомості;
– розкрити поняття, ознаки й особливості правосвідомості;
– здійснити структурний аналіз правосвідомості, проаналізувати її рівні;
– виокремити та схарактеризувати основні функції правосвідомості;
– проаналізувати сутність та особливості формування правосвідомості працівника міліції;
– обґрунтувати соціальну зумовленість правосвідомості працівника міліції;
– схарактеризувати професійну свідомість працівника міліції в контексті дослідження;
– з’ясувати проблеми і перспективи підвищення рівня правосвідомості працівника міліції на сучасному етапі розвитку Української держави.
Об’єкт дослідження – правосвідомість як явище соціально-правової реальності.
Предмет дослідження – загальнотеоретичні особливості та закономірності правосвідомості працівника міліції.
Методи дослідження. Достовірність і теоретико-практичну обґрунтованість дослідження забезпечено за допомогою комплексу загальнонаукових та спеціальнонаукових методів, вибір яких зумовлений конкретними цілями і завданнями, сформульованими в роботі.
Методологічною основою дослідження послужив, зокрема, діалектичний метод наукового пізнання, за допомогою якого всебічно досліджено сутність, розвиток, значення та взаємозв’язок права і правосвідомості (підрозділ 1.2). Діалектична логіка забезпечила дотримання загальних принципів наукового пізнання: об’єктивності, всебічності, історизму, єдності теорії та практики, розвитку предмета дослідження, його логічної визначеності і системності. Під час аналізу теоретичних праць і визначення головних понять застосовано такі категорії і прийоми формальної логіки, як: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, аналогія, порівняння, узагальнення тощо.
Завдяки формально-юридичному методу сформульовано визначення таких понять: «правова свідомість працівника міліції», «професійна правосвідомість працівника міліції» тощо (підрозділи 2.1, 3.1, 3.3). Історичний метод дав змогу простежити еволюцію правосвідомості як соціально-правового феномену та науково-правової категорії, виявити її історичний зв’язок із правом (підрозділи 1.1, 1.2, 3.2). На основі структурно-функціонального аналізу розкрито внутрішню будову правосвідомості, виявлено зв’язки між її елементами, а також досліджено її функції (підрозділи 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження особливостей правової свідомості працівників державних органів у зарубіжних країнах (підрозділ 3.4). Метод узагальнення застосовано під час підготовки висновків проведеного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисер¬тація є першим у вітчизняній теоретико-правовій науці комплексним дослі¬дженням теоретико-правових аспектів правової свідомості працівника міліції на основі аналізу сучасної ситуації в цій сфері.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, що вирізняються науковою новизною та мають важливе теоретичне і практичне значення:
уперше:
 доведено соціальну зумовленість професійної правосвідомості працівника міліції;
 здійснено загальнотеоретичний аналіз процесу формування правосвідомості працівника міліції, його основних характеристик, стану і тенденцій розвитку;
удосконалено:
– підходи щодо дослідження взаємозалежності між правовою культурою та правосвідомістю працівника міліції;
– визначення понять «правосвідомість»; «правова свідомість працівника міліції»; «професійна правова свідомість працівника міліції»;
– розуміння поняття, системи і значення функцій правосвідомості;
набули подальшого розвитку:
 теза про функціонування професійної правосвідомості працівника міліції, що визначається специфікою його діяльності у сфері забезпечення правопорядку та законності;
– судження щодо ознак та особливостей правосвідомості;
– розгорнутий аналіз складових елементів правосвідомості: правової ідеології, правової психології (з виокремленням підсвідомого (неусвідомленого) компонента правової психології);
– розуміння правової свідомості як вагомого чинника підвищення фаховості правоохоронців.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційній роботі положення, пропозиції, рекомендації та висновки сприятимуть з’ясуванню сутності теоретико-правових аспектів правосвідомості працівника міліції.
Одержані результати можуть бути використані у:
– науково-дослідній діяльності – для подальших загальнотеоретичних галузевих і прикладних досліджень під час розробки окресленої проблеми;
– правотворчій сфері – для формулювання пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, що регламентує досліджувану сферу, зокрема, окремі положення можуть бути враховані під час формування загальнодержавних або галузевих програм, концепцій формування правосвідомості працівників правоохоронних органів;
– правозастосуванні – для організації конкретних заходів щодо вдосконалення правоохоронної діяльності органів міліції, реформування системи правоохоронних органів загалом, реалізації основних положень правової й політичної реформи;
– навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Актуальні проблеми теорії держави і права», «Судові та правоохоронні органи», а також для написання окремих розділів підручників, навчальних посібників та для розробки окремих спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі теоретичні висновки і практичні рекомендації дослідження сформульовано особисто на основі авторського переосмислення проблеми правосвідомості працівника міліції.
Апробація результатів дисертації. Рукопис дисертаційної роботи обговорено, рецензовано та схвалено на засіданнях кафедри загальної теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Підсумки розробки проблеми загалом, окремих її аспектів, одержані узагальнення та результати було оприлюднено на наукових конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема на: VII Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні виборчі процеси: теорія і практика» (м. Львів, 29 вересня – 1 жовтня 2010 р.); ІІ Всеукраїнському круглому столі «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 10 грудня 2010 р.); ІІ Регіональному круглому столі «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 18 лютого 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання теорії та практики застосування сучасного вітчизняного та міжнародного права» (м. Запоріжжя, 30 квітня 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, викладено в 9 публікаціях, з яких 5 – наукові статті у фахових виданнях України.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (290 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки, з яких 167 – основний текст, 27 – список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертація присвячена всебічному дослідженню теоретико-правових особливостей правової свідомості працівника міліції. У роботі проаналізовано широкий спектр джерел з досліджуваної тематики. Це сприяло обґрунтуванню та розв’язанню актуальних проблем, які мають важливе наукове і прикладне значення. У підсумку сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій.
1. Проведений аналіз стану наукової розробки проблеми засвідчує, що вітчизняні та зарубіжні дослідники звернули увагу на феномен правосвідомості. Наукова думка виявила і нагромадила величезний емпіричний матеріал, який охоплює історію, теорію та практику функціонування цього суспільно-правового явища.
В умовах трансформації всіх сфер суспільного життя дедалі більший інтерес науковців, громадськості, політиків викликає проблема правосвідомості, яка є невіддільним атрибутом права. Сучасний період динамічного розвитку політичних, економічних та інших суспільних відносин і необхідність їхньої правової регламентації вимагають нового, більш предметного підходу до теоретичного розуміння і практичного застосування правосвідомості.
2. Наголошено, що правосвідомість і право не є тотожними явищами, адже право – об’єктивоване інституціональне утворення (система формально визначених загальнообов’язкових норм), правосвідомість – суб’єктивне явище (сукупність ідей, теорій, знань, уявлень, почуттів, емоцій, настроїв, суджень про право). Правовій свідомості властива багатоваріантність. Існує не тільки панівна, офіційна, виражена у правових нормах правосвідомість, але й багато інших самостійних ідей, теорій, поглядів з того чи іншого питання правового життя. Законодавство ж унеможливлює будь-який плюралізм і становить одну, офіційно визнану в суспільстві систему права, інакше це призвело б до неминучих колізій, право втратило б головну характеристику – найбільш універсального регулятора суспільних відносин. Правосвідомість і право мають різну структурованість: у правосвідомості – рівні, пласти, сфери не становлять цілісного органічного утворення (через свою розбіжність); у праві ж його галузі – це самостійні структурні утворення, що складають єдину систему. Правосвідомість і право мають різні механізми впливу: у праві – складний юридичний інструментарій, зокрема й державний примус; правосвідомість діє завдяки судженням, уявленням, оцінці (належить до духовної сфери). Правосвідомість є внутрішнім регулятором поведінки людей, їй не властива якість об’єктивованого інституційного утворення.
3. Встановлено, що правосвідомість – це специфічна нормативна форма суспільної свідомості, що відображає правову дійсність, впливає на неї, формує уявлення і судження про внутрішньодержавні, міжнародно-правові явища; будучи зумовленою правовими традиціями і соціальним досвідом, виражається в системі ідей, поглядів, доктрин, а також психічно усвідомленому й неусвідомленому ставленні до них, правової поведінки суб’єктів, діяльності владних органів через почуття, емоції, мотиви, установки і волю як процесу саморегуляції поведінкового акту в досягненні визначеної соціально значущої мети у сфері дії права.
Одна з основних особливостей правосвідомості полягає в тому, що вона є нормативною, зобов’язує до тих чи інших дій на основі й за результатами співвідношення можливих варіантів поведінки з правовими принципами та нормами.
4. Аргументовано тезу про те, що правосвідомість – це сукупність раціональних і психологічних компонентів, які не тільки відображають усвідомлення правової дійсності, а й впливають на неї, сприяючи готовності особистості до правової поведінки. Класифікацію елементів правосвідомості неможливо здійснити за якоюсь однією ознакою (логічною основою). Адже її структура може виглядати по-різному залежно від того, який аспект правової свідомості брати до уваги.
Елементами структури правосвідомості, що визначають готовність особистості до правової поведінки, є: правова ідеологія, правова психологія і підсвідомий (неусвідомлений) компонент правової психології. Правова ідеологія – це інтегральне поняття, що охоплює юридичні знання, цінності, орієнтири, які переростають у теорії, ідеї, доктрини й формують стрижень правової ідеології як елементу структури правосвідомості. Правова психологія, своєю чергою, складається з емоційних елементів (почуття, емоції, переживання, настрої тощо) і поведінкових елементів (мотиви, звички, установки, стереотипи поведінки та ін.). Яскравим прикладом підсвідомих процесів є відчуття і почуття, які виникають на його рівні і, стаючи усвідомленими людиною, здатні стимулювати або обмежувати її у виборі того або іншого варіанта поведінки.
Зауважено, що поділ суспільної свідомості на ідеологію і психологію має недолік: за такої класифікації взагалі випадають з поля зору несистематизовані погляди (які можуть згодом розвинутися в завершену теорію), що функціонують на рівні так званої буденної свідомості. У теорії правосвідомості потрібно виробити логіко-інтеграційний підхід у розумінні структури правосвідомості, що спирається на досягнення соціології, соціальної і практичної психології.
5. Усебічний аналіз структури правосвідомості дозволяє стверджувати, що максимально повно її особливості можна розглянути з уваги на її функціональні характеристики. Функції правосвідомості виступають конкретними напрямами та шляхами виконання її соціальної ролі.
Наразі у правовій науці немає єдиної думки щодо видового різноманіття функцій правосвідомості. Це зумовлено багатством критеріїв класифікації таких функцій. Доцільно виділити три основні функції правосвідомості: оцінювальна, пізнавальна, регулятивна. Решта функцій є похідними від них і, по суті, охоплюються ними (світоглядна, прогностична, інформаційна, виховна тощо).
6. Акцентовано, що правосвідомість працівників міліції – це відображення у свідомості професійної групи – персоналу органів підрозділів внутрішніх справ – чинного права України, оцінок у правових поняттях і категоріях посадових прав, обов’язків, заборон, дозволів, юридично значущих фактів і видів відповідальності за невиконання або неналежне виконання службового обов’язку, інших урегульованих правом відносин та уявлень про цінність правових приписів. Констатовано, що правосвідомість працівника міліції – це складна, інтегративна особистісно-професійна якість, яка є сукупністю знань законодавства, уявлень про правові явища, правових переконань і суб’єктивних вимог до права та характеризує ставлення міліціонера до правової дійсності, визначає готовність до громадсько-управлінської діяльності ціннісно-правового характеру.
7. Вказано, що правосвідомість працівника міліції формується і розвивається на основі суспільної свідомості та її ідей (філософських, світоглядних, політичних, моральних тощо), які стосуються явищ суспільного життя і характеру дій людей, суспільних відносин, інтересів та потреб, зумовлених економічною і політичною основою суспільства.
Участь у соціально-правових відносинах породжує те чи інше психологічне сприйняття окремих елементів системи права і права загалом, а це має важливе значення під час формування ціннісного ставлення до права, зміцнення його авторитету в суспільстві, особливо в системі правоохоронних органів. Суспільство очікує від працівників міліції високого рівня правової свідомості, а найголовніше – позитивного ставлення до цінностей, які закріплені в законах та інших нормативних актах, насамперед тих, що стосуються захисту прав, свобод, гідності людей.
8. Зазначено, що в науковій літературі поширене розуміння професійної правосвідомості як однієї з колективних форм правової свідомості, носієм якої є правоохоронці і яка становить систему правових поглядів, знань, почуттів, ціннісних орієнтацій та інших структурних утворень правової свідомості людей, що професійно ведуть правоохоронну діяльність, яка потребує спеціальної освітньої і практичної підготовки.
Професійна правосвідомість працівників міліції – це правосвідомість спеціальної групи людей, які професійно провадять юридичну діяльність у межах компетенції ОВС, що формується внаслідок спеціальної освітньої підготовки і практичної діяльності та характеризується єдністю соціальних завдань, форм і методів професійної діяльності.
Професійна правосвідомість і правова культура працівників органів внутрішніх справ повинні бути вищі за правосвідомість і правову культуру інших громадян, для того щоб населення більше довіряло їм та не вважало їх цинічними й корисливими. Маючи високий рівень правової свідомості та правової культури, працівники міліції своїм прикладом зможуть підвищити загальний рівень культури суспільства держави.
9. Зазначено, що соціальні завдання і функції, властиві працівникам органів внутрішніх справ, потрібно поєднувати із забезпеченням розвитку демократії, загальнолюдських цінностей у суспільстві й іншою правовою діяльністю в умовах розбудови незалежної держави. Діяльність у межах встановленої законом компетенції створює спільність професійно-етичних і правових поглядів, соціально-психологічних установок реалізації норм права, усієї практичної діяльності, а також визначає для цієї професійної спільноти систему специфічних правових знань, оцінок, теорій, уявлень, почуттів, традицій і навичок, стереотипів, установок, ціннісних орієнтацій, що й визначає зміст та специфіку професійної правосвідомості працівників міліції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Теория государства и права / М. И. Абдулаев. – СПб. : Питер, 2003. – 396 с.
2. Авдеев B. B. Психологические основы повышения эффективности деятельности работников органов внутренних дел в экстремальных ситуациях / В. В. Авдеев. – М. : РИО МВД, 1988. – 46 с.
3. Агапов B. C. Возрастная репрезентация «Я-концепции» личности / В. С. Агапов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.psi.lib.ru/statyi/sbornik/iconcept.htm.
4. Агапов И. Подготовка сотрудников охраны: психологический аспект / И. Агапов // Телохранитель. – 1996. – № 5. – С. 56–57.
5. Адлер А. Понять природу человека : пер. с нем. / Альфред Адлер. – СПб. : Акад. проект, 1997. – 254 с.
6. Алексеев С. С. Восхождение к праву: поиски и решения / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2002. – VI, 601 с.
7. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
8. Алексеев A. A. Общая теория права : в 2 т. – 1981. – Т. 1. – 360 с.
9. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
10. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекцій : в 2 т. / С. С. Алексеев, науч. ред. Р. К. Русинов. – Свердловск : Изд-во Свердлов. юрид. ин-та, 1972. – 396 с.
11. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – Изд. 2, перераб. и доп. – М. : БЕК, 1995. – 320 с.
12. Аллахвердов В. М. Сознание как парадокс : в ?? т. / В. М. Аллахвердов. – СПб. : ДНК: ИМАТОН-маркет, 2000. – Т. 1. – 517 с.
13. Аналитическая психология : прошлое и настоящее / К. Г. Юнг, Э. Сэмюэлс, В. Одайник, Дж. Хаббэк. – М., 1995.
14. Андреєв Д. В. Етносоціокультурні чинники формування національної правосвідомості (на прикладі судової системи Запорізької Січі XVII–XVIII ст.) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12 «Філософія права» / Дмитро Володимирович Андреєв ; Нац. акад. внутр. справ України МВС України. – К., 2003. – 182 с.
15. Андреенкова Н. В. Проблема социализации личности / Н. В. Андреенкова // Социальные исследования. – 1970. – Вып. 3. – С. 41–45.
16. Андрусяк Т. Г. Правопорядок і правосвідомість: питання взаємозв’язку та взаємовпливу / Т. Г. Андрусяк // Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри : тези Міжнар. наук.-практ. конф., 13–14 червня 2008 р. / уклад. : А. Ф. Крижанівський, Н. М. Крестовська ; за заг. ред. Ю. М. Оборотова. – Одеса : Фенікс, 2008. – С. 16–18.
17. Ануфриев Е. А. Социальная роль и активность личности / Е. А. Ануфриев. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 152 с.
18. Афанасьев B. C. Современные проблемы теории законности / В. С. Афанасьев. – М. : Юрид. лит., 1993. – 248 с.
19. Афанасьев В. Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1980. – 368 с.
20. Бабенко А. Н. Правовая социализация как процесс освоения правовых ценностей / А. Н. Бабенко // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 104–106.
21. Байниязов P. C. Проблемы правосознания в современном российском обществе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Рустам Сулейманович Байниязов ; Саратов. гос. акад. права. – Саратов, 1999. – 163 с.
22. Байниязов Р. С. Структура и функции правосознания : учебное пособие / Р. С. Байниязов ; Саратов. юрид. ин-т МВД России. – Саратов : СЮИ МВД России, 2006. – 37 с.
23. Байниязов Р. Философия правосознания: постановка проблемы / Р. Байниязов // Известия вузов. Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 12–23.
24. Балабанова Л. М. Суб’єктивна категоризація процесу професійного становлення особистості в системі силових структур / Л. М. Балабанова // Право і безпека. – 2004. – № 3. – С. 7–9.
25. Бандурка О. М. Формування свідомої дисциплінованості курсантів вищих навчальних закладів МВС України / О. М. Бандурка // Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України : матер. наук.-практ. конф. / Нац. ун-т внутр. справ. – Х. : Вид-во Нац.о ун-ту внутр. справ, 2002. – С. 15–20.
26. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – Х. : Основа, 1999. – 398 с.
27. Бандурка О. М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ / О. М. Бандурка. – Х. : Вид-во НУВС, 2001. – 220 с.
28. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : [підруч. для вищих закл. освіти МВС України] / Олександр Маркович Бандурка ; Ун-т внутр. справ МВС України. – Х., 1998. – 366 c.
29. Баранов П. П. Актуальные проблемы формирования профессионального правосознания сотрудников ОВД / П. П. Баранов // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 64–67.
30. Баранов П. П. Профессиональное правосознание работников органов внутренних дел: теоретические и социологические аспекты: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Павел Петрович Баранов ; Высш. юрид. заоч. шк. МВД России. – М., 1992. – 35 с.
31. Баранов П. П., Русских В. В. Проблема теории правосознания и правовой культуры / П. П. Баранов, В. В. Русских. – Ростов-н/Д. : РЮИ МВД России, 1999.
32. Бахтин М. М. Литературно-критические статьи / М. М. Бахтин. – М. : Худ. лит., 1986. – 540 с.
33. Бачинин В. А. Энциклопедия философии и социологии права / В. А. Бачинин ; Ассоц. Юрид. центр. – СПб. : Юрид. Центр Пресс, 2006. – 1090 с.
34. Бачинин В. А. Морально-правовая философия / В. А. Бачинин. – Xарьков : Консум, 2000. – 206 с.
35. Бачинін В. А. Філософія права : підручник / В. А. Бачинін, М. І. Панов. – К. : Ін Юре, 2002. – 472 с.
36. Бегинин В. А. Общественное правосознание и государственность / В. А. Бегинин. – Саратов, 1993.
37. Белканов Е. А. Структура и функции правосознания : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Евгений Александрович Белканов ; Урал. гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 1996. – 200 с.
38. Бельский К. С. Социалистическое правосознание: диалектика формирования и развития / К. С. Бельский. – Ярославль : Верхне-Волжское книжное из-тво, 1979. – 384 с.
39. Бельский К. Т. Структура и функции правосознания / К. Т. Бельский. – М. : Норма, 1996. – 212 с.
40. Бельский К. Т. Формирование социалистического правосознания / К. Т. Бельский. – М. : Высш. шк., 1982. – 182 с.
41. Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1993. – 382 с.
42. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание : пер. с англ. / Р. Бернс. – М. : Прогресс, 1986. – 420 с.
43. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання : науково-методичний посібник / І. Д. Бех ; М-ство освіти і науки України, Ін-т змісту і методів навчання. – К. : ІЗМН, 1998. – 204 с.
44. Боботов С. В. Проблема правосознания в буржуазной юридической социологии / С. В. Боботов // Вопросы эффективности правового воспитания : сб. науч. тр. / редкол. : А. Д. Бойков (отв. ред.) [та ін.] ; Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М. : Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1977. – С. 177–193.
45. Боер В. М. Правовая информированность и формирование правовой культуры личности (вопросы теории) : дис. ... канд. юрид. наук / В. М. Боер. – СПб., 1993. – С. 62–63.
46. Божович Л. И. Возрастание закономерности формирования личности ребенка : афтореф. ед.. … д-ра ед.. наук / Л. И. Божович. – М., 1966.
47. Бура Н. А. Функции общественного правосознания в условиях развитого социализма : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Никифор Андреевич Бура ; АН УССР, Ин-т гос. и права. – Киев, 1985. – 18 с.
48. Бура Н. А. Функции общественного правосознания / Н. А. Бура. – М. : Мысль, 1991.
49. Ведєрніков Ю. А. Теорія держави та права : навчальний посібник / Ю. А. Ведєрніков, В. С. Грекул. – К. : Центр навч. л-ри, 2005. – 224 с.
50. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2005. – 1728 с.
51. Вельский К. Т. Формирование и развитие социалистического правосознания / К. Т. Вельский. – М. : Высш. шк..,1982. – 184 с.
52. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник / А. Б. Венгеров. – 3-е изд. – М. : Юриспруденция, 2000. – 520 с.
53. Выготский Л. С. Психология развития человека / Л. С. Выготский. – М. : Смысл ; Эксмо, 2003. – 1136 с.
54. Виленский М. Я. Профессиональная направленность физического воспитания студентов педагогических спеціальностей : учебное пособие / М. Я. Виленский, P. C. Сафин. – М. : Высш. шк., 1989. – 158 с.
55. Винограй Э. Г. Основы общей теории систем / Эмиль Григорьевич Винограй. – Новосибирск, 1993. – 340 с.
56. Вишневский А. Ф. Общая теория государства и права : учебное пособие / А. Ф. Вишневский, Н. А. Горбаток, В. А. Кучинский ; под общ. ред. В. А. Кучинского. – 2-е изд. – Минск : Амалфея, 2004. – 688 с.
57. Вопленко Н. Н. Правосознание и правовая культура : учебное пособие / Н. Н. Вопленко. – Волгоград : Изд-во Волгоград. гос. ун-та, 2000. – 52 с.
58. Гак Г. М. Учение об общественном сознании в свете теории познания / Г. М. Гак. – М. : Госполитиздат, 1960. – 266 с.
59. Ганзенко О. О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Олександр Олександрович Ганзенко ; Київ. нац.. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2003. – 16 с.
60. Гаппаров С. М. Правосознание как аспект формирования методологии правовых наук / С. М. Гаппаров // Общественные науки в Узбекистане. – 2001. – № 2. – С. 17.
61. Гель А. П. Судові та правоохоронні органи України : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / А. П. Гель, Г. С. Семаков, С. П. Кондратова ; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. – К., 2004.
62. Герасіна Л. М. Правосвідомість і культура політичного вибору громадян: структурно-ціннісні зв’язки / Л. М. Герасіна // Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку : матер. Міжнар. наук. конф. (м. Харків, 12 жовтня 2007 р.) / редкол. : Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. – Х. : Право, 2007. – С. 14–17.
63. Глазерсфельд Е. фон. Вступ до радикального конструктивізму / Е. фон Глазерсфельд // Філософська думка. – 2001. – № 2. – С. 33–58.
64. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави / І. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4. – С. 24–25.
65. Гранат Н. Л. Правосознание и правовая культура / Н. Л. Гранат // Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист, 1994. – 366 с.
66. Гранат Н. Л. Правосознание и правовая культура / Н. Л. Гранат // Юрист. – 1998. – № 11/12. – С. 2.
67. Гранин А. Ф. Диалектика общественного и индивидуального сознания и некоторые вопросы правонарушений / А. Ф. Гранин, В. Г. Яценко // Труды Киев. высш. шк. МВД СССР. – Киев : НИиРИО КВШ МВД СССР, 1973. – Вып. 7. – С. 116–125.
68. Гревцов Ю. И. Социология права = Sociology of law : курс лекцій / Ю. И. Гревцов ; Ассоц. «Юрид. центр», юрид. фак. Санкт-Петерб. гос. ун-та. – СПб. : Юрид. Центр Пресс, 2001. – 310 с.
69. Григорович Л. А. Введение в профессию «психолог» : учебное пособие / Л. А. Григорович. – М. : Гардарики, 2004. – 192 с.
70. Грошев A. B. Уголовный закон и правосознание / A. B. Грошев. – Екатеринбург, 1994. – 156 с.
71. Грошевой Ю. М. Профессиональное правосознание судьи и социалистическое правосудие / Ю. М. Грошевой. – Харьков : Вища шк., 1986. – 184 с.
72. Губерський Л. В. Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз / Л. В. Губерський, В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Знання України, 2002. – 578 с.
73. Гуссерль Э. Картезианские медитации / Эдмунд Гуссерль. – М. : Акад. проект, 2010. – 230 с.
74. Гуцериев Х. С. Политико-правовая теория: становление и функционирование : монография / Х. С. Гуцериев. – СПб. : С.-Петерб. юрид. ин-т МВД РФ, 1996. – 84 с.
75. Давид Р. Основные правовые системы современности / Рене Давид, Камилла Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманова. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
76. Данильян О. Г. Деякі проблеми формування правової культури в сучасній Україні / О. Г. Данильян // Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку : матер. Міжнар. наук. конф. (м. Харків, 12 жовтня 2007 р.) / редкол. : Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. – Х. : Право, 2007. – С. 8–10.
77. Данильян О. Г. Правосвідомість українського суспільства у цивілізаційному вимірі / О. Г. Данильян, Ю. Ю. Калиновський // Наук. записки Харків. ун-ту повітряних сил. Соціальна філософія, психологія. – Х. : ХУ ПС, 2005. – Вип. 3 (24). – С. 89–94.
78. Демичев В. А. Общественное бытие и общественное сознание / В. А. Демичев. – Кишинев : Изд-во ЦК КП Молдавии, 1969. – 216 с.
79. Денисова О. С. Сучасні підходи до поняття та структури правової свідомості / О. С. Денисова // Вісн. Луган. ін-ту внутр. справ. – 2001. – № 4. – С. 16–23.
80. Дзьобань О. П. До питання про місце правового виховання в сучасному українському суспільстві / О. П. Дзьобань // Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку : матер. Міжнар. наук. конф. (м. Харків, 12 жовтня 2007 р.) / редкол. : Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. – Х. : Право, 2007. – С. 66–68.
81. Дмитрієнко Ю. М. Українська правова свідомість: історико-правовий стан дослідження / Ю. М. Дмитрієнко // Держава і право : зб. наук. пр. – 2007. – Вип. 35. – С. 20–28.
82. Дмитрієнко Ю. М. Українська соціалістична правосвідомість як типово девіантна / Ю. М. Дмитрієнко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : зб. наук. ст. – 2006. – Вип. 17. – С. 3–9.
83. Дмитрієнко Ю. М. Дослідники про І. О. Ільїна – правознавця / Ю. М. Дмитрієнко // Форум права. – 2006. – № 3. – С. 33–37.
84. Дражина И. В. Правовое освоение действительности в системе юридических категорий / И. В. Дражина, Е. В. Пономаренко. – Тюмень : ВШ МВД РФ, 1995. – 144 с.
85. Дробязко С. Г. Современное правопонимание и его акценты / С. Г. Дробязко // Право и современность. Изменения в правовых системах республики Беларусь и Польской Республики : сб. науч. тр. / отв. ред. А. А. Головко. – Минск : БГУ, 1998. – С. 24–29.
86. Дяченко В. І. Система правоохоронних органів : [навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / В. І. Дяченко ; Київ. нац. екон. ун-т. – К. : КНЕУ, 2003. – 320 с.
87. Етичний Кодекс працівника органів внутрішніх справ України : схвалений Колегією МВС України 5 жовтня 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukr.kadry-gumvd.kharkov.ua/engine/doc.php?ID=5.
88. Евплова Н. Ю. Правосознание молодежи: теоретический и социологический аспекты : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Наталья Юрьевна Евплова ; Волгоград. юрид. ин-т МВД России. – Волгоград, 2000. – 176 с.
89. Евплова Н. Ю. Правосознание молодежи: теоретический и социологический аспекты : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история политических и правовых учений» / Наталья Юрьевна Евплова ; Волгоград. юрид. ин-т МВД России. – Волгоград, 2000. – 20 с.
90. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии : учеб. для вуз. – М. : Юрист., 1996. – 314 с.
91. Зеліско Л. Гуманістично-ціннісна спрямованість курсу культурології для студентів юридичного фаху у вищій школі / Л. Зеліско // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2003. – № 4. – С. 38–49.
92. Зеліско Л. Ціннісно-мотиваційні підходи до змісту культурологічної освіти юристів / Л. Зеліско // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2006. – № 4. – С. 19–29.
93. Здравомыслов А.Г. Методология и процедура социологических исследований / А.Г. Здравомыслов. – Москва: Мысль, 1969. – 205 с.
94. Зонь В. В. Виховання вольових якостей у курсантів вищих військових навчальних закладів : автореф. дис. … канд. пед. наук : 13.00.04: «Теорія та методика професійної освіти» / Віктор Володимирович Зонь ; Центр. ін-т післядипломної педаг. освіти АПН України. – К., 2002. – 20 с.
95. Иванов А. А. Правонарушение и юридическая ответственность: теория и законодательная практика : учебное пособие / А. А. Иванов ; Моск. ун-т МВД России. – М. : Юнити ; Закон и право, 2004. – 120 с.
96. Иванов В. Н. Социальные аспекты концепции развития МВД России // Стратегические цели и приоритетные задачи МВД России, основные направления и средства их реализации : матер. Межвед. науч.-практ. конф. – М., 1996. – С. 1–84.
97. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин. – М. : Рарог, 1993. – 234 с.
98. Ильин И. A. Путь духовного обновления / И. А. Ильин // Ильин И. A. Собрание починений : в 10 т. / И. А. Ильин. – М. : Рус. кн., 1993. – Т. 1. – С. 217–234.
99. Ильин И. A. Собрание сочинений : в 10 т. / И. А. Ильин. – М. : Рус. кн., 1993. – Т. 1. – 398 с.
100. Ишкильдина Г. Р. Правосознание молодежи: проблемы становления и эволюции в современных условиях : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Гульнара Рашитовна Ишкильдина ; Казан. гос. ун-т. – Казань, 2002. – 20 с.
101. Історія філософії України : хрестоматія : навчальний посібник / [упоряд. : М. Ф. Тарасенко [та ін.]. – К. : Либідь, 1993. – 560 с.
102. Калиновський Ю. Ю. Медійний вплив на процес формування правосвідомості та правової культури українського суспільства / Ю. Ю. Калиновський, С. Б. Жданенко // Грані. – 2005. – № 6. – С. 100–104.
103. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність : монографія / Ю. Ю. Калиновський. – Х. : Право, 2008. – 288 с.
104. Каминская В. И. Правосознание как элемент правовой культуры / В. И. Каминская, А. Р. Ратинов // Правовая культура и вопросы правового воспитания : сб. науч. тр. / редкол. : А. Д. Бойков (отв. ред.) [та ін.]. – М. : Изд-во Всесоюзного ин-та по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1974. – С. 41–60.
105. Касаткин С. Н. Правосознание как категория правоведения: теоретико-методологический аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Сергей Николаевич Касаткин ; Казан. гос. ун-т. – Казань, 2003. – 170 с.
106. Келле В. Ж. Формы общественного сознания / В. Ж. Келле, М. Я. Ковальзон. – М. : Гос. изд-во полит. лит., 1959. – 264 с.
107. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д. А. Керимов. – М. : Мысль, 1972. – 472 с.
108. Кириченко С. О. Співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в умовах сучасної України : дис. … канд. юрид. наук / С. О. Кириченко. – К., 2001. – 168 с.
109. Кистяковский Б. В защиту права / Б. Кистяковский // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 7 : Философия. – 1990. – № 3. – С. 51–62.
110. Кистяковский Б. А. Государственное право (общее и русское) / Б. А. Кистяковский [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ex-jure.ru/law/news.php?newsid=1173. – С. 450.
111. Кистяковский Б. А. Социальные науки и право: очерки по методологии социальных наук и общей теории права / Б. А. Кистяковский. – М. : М. и С. Сабашниковы, 1916. – IV, 704 с.
112. Кобець О. В. Особливості категоріальної структури правосвідомості юриста : автореф. дис. … канд. психол. наук : 19.00.06 «Юридична психологія» / Олександр Володимирович Кобець ; Харків. наці. ун-т внутр. справ. – X., 2007. – 20 с.
113. Ковалів М. В. Основи управління в органах внутрішніх справ : навчально-практичний посібник / М. В. Ковалів, І. М. Паньонко, Я. Д. Скиба ; Львів. юрид. ін-т МВС України. – Львів : Афіша, 2004. – 172 с.
114. Кожевников В. В. Профессиональная правовая культура как условие эффективности правоприменения в органах внутренних дел : дис. ... канд. юрид. наук / В. В. Кожевников. – М., 1992. – 208 с.
115. Козюбра Н. И. Социалистическое право и общественное сознание / Н. И. Козюбра, Б. М. Бабий. – Киев : Наук. думка, 1979. – 206 с.
116. Козюбра М. І. Принципи верховенства права і права людини / М. І. Козюбра // Права людини і правова держава. – Х., 1998.
117. Колдаева Н. П. К вопросу о роли идеологических факторов в правообразовании / Н. П. Колдаева // Теория права: новые идеи. – М., 1995. – Вып. 4. – С. 36–41.
118. Комплексна програма вдосконалення роботи з кадрами, підвищення авторитету міліції на 1999–2005 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
119. Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание / И. С. Кон. – М. : Политиздат, 1984. – 336 с.
120. Кон И. С. Люди и роли / И. С. Кон // Новый мир. – 1970. – № 12. – С. 168–191.
121. Кон И. С. Социология личности / И. С. Кон. – М. : Политиздат, 1967. – 384 с.
122. Концепція національного виховання // Освіта. – 1994. – 26 жовт. – С. 5–12.
123. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб. : Н. К. Мартынов, 1909. – 354, X с.
124. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Николай Михайлович Коркунов ; авт. предисл. И. Ю. Козлихин. М. : Юрид. Центр Пресс, 2003. – 430 с.
125. Коркунов Н. М. О научном изучении права / Н. М. Коркунов // Сборник статей Н. М. Коркунова. 1877–1897 гг. – СПб., 1898.
126. Котюк В. О. Теорія права : курс лекцій : навчальний посібник / В. О. Котюк. – . Вентурі, 1996. – 208 с.
127. Крыжановский А. Ф. Формирование профессионального правового сознания специалистов народного хазяйства : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Анатолий Федорович Крыжановский ; АН УССР, Ин-т государства и права. – Киев, 1987. – 16 с.
128. Крюковский В. Я. Учебник законоведения / В. Я. Крюковский, H. H. Товстолес. – СПб., 1912. – 258 с.
129. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение / В. Н. Кудрявцев // Правовая система социализма : в 2 кн. / отв. ред. A. M. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1986–1987. – Кн. 2. – 1987. – С. 160–169.
130. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1978. – 192 с.
131. Кудрявцев В. Н. Правосознание юристов / В. Н. Кудрявцев // Совет. юстиция. – 1974. – № 10. – С. 3–5.
132. Кузьмин И. А. Психотехнологии и эффективный менеджмент / И. А. Кузьмин. – М. : Технологическая школа бизнеса, 1994. – 192 с.
133. Куприянов А. Библейские корни правосознания россиян / А. Куприянов // Рос. юстиция. – 1998. – № 1. – С. 59–62.
134. Курлянд З. Н. Професійна усталеність вчителя – основа його професійної майстерності : навчальний посібник / З. Н. Курлянд. – Одеса : ОДПІ, 1985. – 162 с.
135. Лейст О. Э. Сущность права: проблемы теории и философии права / О. Э. Лейст ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Юрид. фак. – М. : Зерцало-М, 2002. – 280 с.
136. Лейст О. Э. Три концепции права / О. Э. Лейст // Совет. государство и право. – 1991. – № 12. – С. 3–11.
137. Лисенков С. Л. Принципи права та їх відображення в Конституції України / С. Л. Лисенков, О. А. Коваль // Наук. вісн. Укр. акад. внутр. справ. – 1998. – № 2. – С. 18–23.
138. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення : навчальний посібник / В. С. Лозниця. – К. : ЕксОб, 1999. – 304 с.
139. Лотман Ю. М. О семиотическом механизме культуры
/ Ю. М. Лотман, Б. А. Успенский // Лотман Ю. М. Семиосфера / Ю. М. Лотман. – СПб., 2000.
140. Лукашева Е. А. Социалистическое правосознание и законность / Е. А. Лукашева. – М. : Юрид. лит., 1973. – 342 с.
141. Майдыков А. Ф. Проблемы научного управления органами внутренних дел в особых условиях / А. Ф. Майдыков // Тр. Акад. МВД СССР. – М., 1991. – С. 7–18.
142. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления : монография / С. И. Максимов. – Xарьков : Право, 2002. – 328 с.
143. Малахов В. П. Правосознание: природа, содержание, логика / В. П. Малахов. – М. : [б. в.], 2001. – 384 с.
144. Малиновський В. Я. Державне управління : [навч. посіб. для студ. вишів] / Валентин Ярославович Малиновський. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с.
145. Малько A. B. Стимулы и ограничения в праве : теоретико-информационный аспект / A. B. Малько. – Саратов, 1994. – 180 с.
146. Мальцев Г. В. Право как идеологическое явление / Г. В. Мальцев // Сов. государство и право. – 1973. – № 3. – С. 12.
147. Мамитова Н. В. Теория российского конституционализма: история и современность : монографія / Н. В. Мамитова. – М. : Изд-во РГТЭУ, 2005. – 184 с.
148. Мамут Л. С. Правосознание / Л. С. Мамут // Общественное сознание и его формы / [под общ. ред. В. И. Толстых]. – М. : Политиздат, 1986. – С. 108–143.
149. Манжула А. Проблеми кадрової політики та принципи організаційно-правової роботи з кадрами в органах внутрішніх справ / А. Манжула, Д. Невесьолов // Підприємство, господарство і право. – 2005. – № 5. – С. 112–116.
150. Марищук В. Л. К вопросу об эмоциональной устойчивости курсантов-лётчиков и возможности её совершенствования с применением средств физической підготовки : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Владимир Лаврентьевич Марищук. – Ленинград, 1964. – 154 с.
151. Маркова А. К. Психология профессионализма / А. К. Маркова. – М. : Знание, 1996. – 308 с.
152. Мельничук І. Я. Формування рефлексивних механізмів цілеутворення у процесі розв’язання професійно-психологічних завдань : автореф. дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / Ірина Ярославівна Мельничук ; Нац. педаг. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2001. – 20 с.
153. Менеджмент у державному управлінні : навчальний посібник / В. П. Пєтков, О. О. Соломенчук, С. В. Петров ; за заг. ред. В. П. Пєткова. – Запоріжжя : Юрид. ін-т МВС України, 2001. – 304 с.
154. Меркулов И. П. Феномен сознания: когнитивные истоки культуры / И. П. Меркулов // Философия науки : ежегодник. – 2002. – Вып. 6. – С. 84–108.
155. Меркулов И. П. Эпистемология (когнитивно-эволюционный подход) : в 2 т. / И. П. Меркулов ; Рос. акад. наук, Ин-т филос. – СПб. : РХГИ, 2003. – Т. 1. – 472 с.
156. Миллер Дж. Программы и структура поведения: подробное описание модели Т-О-Т-Е / Дж. Миллер, Е. Галантер, К. Прибрам. – М. : Маркетинг, 2000. – 226 с.
157. Могілевська Н. Е. Формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України : автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Натела Едуардівна Могілевська ; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2004. – 20 с.
158. Момов В. Человек, мораль, воспитание (теоретическо-методологические проблемы) : пер. с болг. / Васил Момов. – М. : Прогресс, 1975. – 164 с.
159. Морита Акио. «Сделано в Японии» : история фирмы «Сони» / Акио Морита ; при участии Э. М. Рейнголда, Мицуко Симомури ; пер. с англ. О. Г. Радыновой, С. В. Щеглова ; общ. ред. А. Ю. Юданова. – М. : Прогресс, 1990. – 408 с.
160. Морозов А. С. Педагогічні умови формування правової культури майбутніх працівників міліції в системі вищої школи [Електронний ресурс] / А. С. Морозов. – Режим доступу : http://lib.chdu.edu.ua/pdf/zbirnuku/7/32.pdf.
161. Морозова Л. А. Теория государства и права в вопросах и ответах / Л. А. Морозова. – М. : Эксмо, 2007. – 288 с.
162. Мухаев Р. Т. Теория государства и права : учебник / Р. Т. Мухаев. – М. : Приор, 2002. – 464 с.
163. Назаренко Є. В. До питання про поняття правової культури / Є. В. Назаренко // Правова культура і підприємництво. – К. ; Донецьк, 1999. – С. 19–25.
164. Назаренко Е. В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество : автореф. дис. … д-ра. юрид. наук / Е. В. Назаренко ; Киев. гос. ун-т им. Т. Шевченко. – Киев, 1970. – 36 с.
165. Назаренко Е. В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество / Е. В. Назаренко. – Киев : Вища шк., 1968. – 190 с.
166. Настасяк І. Ю. Соціологія права : навчальний посібник / Ірина Юріївна Настасяк. – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – 196 с.
167. Недбайло П. Е. Советские социалистические правовые нормы / П. Е. Недбайло. – Львов, 1959.– 170 с.
168. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : учебник / В. С. Нерсесянц. – М. : НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 552 с.
169. Нерсесянц B. C. Юриспруденция: введение в курс общей теории права и государства / В. С. Нерсесянц. – М. : НОРМА – ИНФРА-М, 1998. – VI, 282 с.
170. Нестеренко Т. Я. Идеология, ее особенности и формы / Т. Я. Нестеренко. – М. : Мысль, 1964. – 200 с.
171. Новгородцев П. И. Введение в философию права: кризис современного правосознания / П. И. Новгородцев ; отв. ред. : В. Н. Кудрявцев ; Рос. Акад. наук, Ин-т государства и права. – М. : Наука, 1996. – 268 с.
172. Новгородцев П. И. Историческая школа юристов / П. И. Новгородцев. – СПб. : Лань, 1999. –192 с.
173. Нойманн Э. Происхождение и развитие сознания / Эрик Нойманн. – М. : Рефл.-бук ; Киев : Ваклер, 1998. – 462 с.
174. Носків В. І. Проблеми й шляхи професійного самовизначення особистості у вузі / В. І. Носків // Психологія у вузі. – 2003. – № 5. – С. 35–48.
175. Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юрист, 1996. – 472 с.
176. Окара А. Н. Правосознание центральная категория философии права И. А. Ильина / А. Н. Окара // Государство и право. – 1999. – № 6. – С. 84–93.
177. О понимании советского пр