Правові аспекти лібералізації міжнародних повітряних перевезень

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1
Становлення та договірно-правове закріплення інституту комерційних прав у міжнародному повітряному праві 12
1.1. Правовий аналіз комерційних прав як основної складової лібералізації повітряних перевезень
12
1.2. Формування правової концепції „свободи повітря” 30
1.3. Чиказька конвенція 1944 року та договірне закріплення комерційних „свобод повітря”
51
1.4. Правові особливості угод Бермуди-1 та Бермуди-2 65

РОЗДІЛ 2
Сучасні правові механізми лібералізації міжнародних повітряних перевезень

74
2.1. Лібералізація у сфері міжнародного повітряного транспорту на універсальному рівні 74
2.2. Правові аспекти лібералізації повітряних перевезень у регіональних угодах про повітряне сполучення 84
2.3. Лібералізація повітряних перевезень у рамках Європейського Союзу 105
2.4. Положення щодо лібералізації у двосторонніх угодах типу „відкрите небо” 114
2.5. Правові особливості угод типу „відкрите небо”, укладених США та країнами-членами Євросоюзу 121

РОЗДІЛ 3
Договірно-правова практика України надання комерційних прав у сфері повітряних перевезень
140
3.1. Правовий аналіз позиції України щодо лібералізації повітряних перевезень
140
3.2. Правове регулювання обміну комерційними правами в рамках СНД 150
3.3. Гармонізація українського законодавства із законодавством Європейського Союзу в галузі повітряних перевезень
155
3.4. Правові аспекти обміну комерційними правами у двосторонніх договорах України про повітряне сполучення
159

ВИСНОВКИ 176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Виконання міжнародних повітряних перевезень засновується на повазі національного суверенітету, наслідком якого є надання та регулювання державою прав на перевезення. Проте на сучасному етапі діяльність у сфері міжнародного повітряного транспорту характеризується послабленням урядового контролю за здійсненням міжнародних повітряних перевезень та залученням іноземних авіаперевізників до здійснення перевезень через свою територію. Можна говорити про виникнення нової тенденції в регулюванні міжнародних повітряних перевезень, пов’язаної з лібералізаційним підходом стосовно надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень. Проявом цього є укладання двосторонніх та регіональних угод про повітряне сполучення, які містять лібералізаційні положення.
У той же час, в українській науці міжнародного права поки що не існує загальноприйнятого терміну „лібералізація міжнародних повітряних перевезень” та його чіткого розуміння. Необхідність введення зазначеної дефініції у правовий обіг українських юристів-науковців та практиків є очевидною, оскільки в сучасних умовах правильне розуміння процесів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту та розробка комплексного правового підходу до вивчення даного питання є необхідними для підвищення конкурентноздатності українських авіаперевізників при здійсненні міжнародних повітряних перевезень.
Дослідження даного питання набуває особливої актуальності в контексті спрямування зовнішньої політики України на інтеграцію до Євросоюзу, що викликає необхідність гармонізації українського законодавства з законодавством ЄС, у тому числі, й в сфері повітряного транспорту. Важливим засобом подолання труднощів і перешкод правового характеру на цьому шляху є розробка типової угоди про повітряне сполучення у відповідності з вимогами Європейського Співтовариства з метою укладання нових або зміни вже існуючих двосторонніх договорів про повітряне сполучення з державами-членами Євросоюзу. Це сприятиме входженню України до єдиного європейського простору, правовий режим якого регулюється нормами, спільними для всіх країн-учасниць.
Аналіз питань лібералізації міжнародних повітряних перевезень, яка реалізується, головним чином, через надання державами на основі взаємності повного об’єму комерційних „свобод повітря”, є важливим для України. Насамперед, це стосується визначення оптимальних правових форм та механізмів лібералізації доступу до ринку як міжнародних повітряних перевезень, у цілому, так і до ринку повітряних перевезень Євросоюзу.
Для української доктрини міжнародного права питання лібералізації міжнародних повітряних перевезень є новими й поки що недостатньо вивченими. З-поміж літератури, в якій досліджувалися теоретичні проблеми сучасного розвитку міжнародного права, зокрема, питання державного суверенітету, у тому числі, й у повітряному просторі, слід виділити роботи М.О.Баймуратова, М.В.Буроменського, В.Г.Буткевича, В.А.Василенка, О.Ф.Висоцького, В.Н.Денисова, В.І.Євінтова, В.І.Муравйова, В.Ф.Опришка, Л.Д.Тимченка. Серед літературних джерел, в яких опрацьовувались правові проблеми, присвячені безпеці цивільної авіації, здійсненню польотів та класифікації і кваліфікації злочинів, спрямованих проти безпеки міжнародної цивільної авіації, треба виділити роботи В.І.Рижого та О.М.Григорова. Праці українських авторів, присвячені вищезазначеним питанням, є ґрунтовними дослідженнями, які дають можливість отримати більш чітке уявлення про реалізацію державного суверенітету в повітряному просторі та рівень безпечності польотів і безпеки цивільної авіації.
Із представників радянської школи права можна відзначити роботи таких фахівців у галузі повітряного права, як В.Е.Грабар, І.С.Перетерський, В.Л.Лахтін, А.Н.Верещагін, В.Д.Бордунов, В.Г.Афанасьєв, Ю.М.Малєєв, В.Н.Дежкін та інші.
Проте питання комерційного використання повітряного простору та становлення комерційних прав в українській науці міжнародного права висвітлювалися фрагментарно і розглядалися як частина інституту правового регулювання повітряних сполучень. Практично відсутні й праці, присвячені дослідженню правових механізмів лібералізації у сфері міжнародного повітряного транспорту. Залишилася поза межами досліджень українських та радянських учених-юристів важлива проблема надання доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень.
Серед зарубіжних фахівців питаннями становлення та конвенційного закріплення комерційних „свобод повітря”, тією чи іншою мірою, займалися такі вчені, як П.Фошіль, Г.Гудмен, Ч.Бін, С.Купер, К.Шоукрос, К.Бьюмонт, О.Лісіцин, М.Лемуан, М. ле Гофф, Н.Матеєско, Я.Шенкман, Г.Васенберг, П.Демпсі, Р.Авейратн, П.Мендес де Леон, Д.Ліпман, Л.Вебер та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної науково-дослідної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розбудова міжнародних правових, політичних та економічних основ державності України”, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 01БФ048-01 „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” та відповідно до плану науково-дослідної теми кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертації є проведення комплексного дослідження правових аспектів лібералізації міжнародних повітряних перевезень на основі аналізу основних етапів становлення та розвитку комерційних „свобод повітря”. Для досягнення поставленої мети в дисертації визначені наступні завдання:
 розкрити юридичний зміст дефініції „лібералізація міжнародних повітряних перевезень” та висвітлити основні етапи її становлення;
 обґрунтувати існуючу в сучасному міжнародному повітряному праві концепцію лібералізації міжнародних повітряних перевезень;
 дослідити процес становлення інституту комерційних прав у міжнародному повітряному праві;
 розкрити юридичний зміст поняття „доступ до ринку міжнародних повітряних перевезень” та висвітлити його основні складові;
 класифікувати комерційні права;
 виявити тенденції лібералізації міжнародних повітряних перевезень на універсальному рівні;
 проаналізувати існуючі регіональні механізми регулювання доступу до ринку повітряних перевезень;
 висвітлити процес лібералізації міжнародних повітряних перевезень у двосторонніх угодах про повітряне сполучення;
 з’ясувати позицію України щодо лібералізації міжнародних повітряних перевезень та визначити можливі напрямки двостороннього і багатостороннього механізмів регулювання при наданні та обміні комерційними правами.
Об’єктом дисертаційного дослідження є міжнародні правовідносини при наданні та обміні правами доступу до ринку повітряних перевезень.
Предметом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові акти, які закріплюють та регулюють обмін комерційними правами, головним чином Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Угода про міжнародний повітряний транспорт 1944 року, Угода про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року, регіональні та двосторонні угоди про повітряне сполучення, а також національні правові акти України та її двосторонні угоди про повітряне сполучення, які регламентують взаємодію правової системи України із системою міжнародного повітряного права.
Методологічна основа дослідження. З метою досягнення наукової об’єктивності автором використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. В основу дисертаційної роботи покладено наукові методи та принципи, властиві як загальній теорії права, так і науці міжнародного права з притаманними їй специфічними особливостями. У роботі використані історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний методи дослідження. Так, історико-правовий метод пізнання, суть якого полягає у розгляді правових явищ в динаміці з моменту їх виникнення й до сучасного часу, було застосовано для аналізу виникнення, становлення та конвенційного закріплення комерційних прав, основних етапів створення зони „відкритого неба” в Європейському Союзі. Проведення правового аналізу перших міжнародних конвенцій про цивільну авіацію 1919, 1928 і 1929 років та аналізу існуючих механізмів лібералізації міжнародних повітряних перевезень на двосторонньому та багатосторонньому рівнях вимагало застосування порівняльно-правового методу дослідження. Цей метод дозволяє виявити загальні тенденції та закономірності розвитку лібералізації доступу до ринку повітряних перевезень на регіональних і субрегіональних рівнях та їх прояв у конкретних умовах окремо взятої держави. У ході застосування зазначеного методу в даному дослідженні було виявлено як схожі, так і відмінні риси в регулюванні доступу до ринку повітряних перевезень на різних рівнях. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз текстів перших міжнародних конвенцій про цивільну авіацію, Чиказької конвенції про цивільну авіацію 1944 року, Угоди про міжнародний повітряний транспорт та Угоди про транзит по міжнародних повітряних лініях 1944 року, нормативно-правових актів України. Цей метод застосовувався також при визначенні понять „доступ до ринку повітряних перевезень”, „комерційні права” та в процесі дослідження позиції України щодо лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Це пояснюється тим, що дослідження внутрішньої структури норм права, аналіз джерел права, систематизація та тлумачення нормативного правового матеріалу – це прояви формально-юридичного методу.
У цілому, дослідження побудоване на принципі методологічного плюралізму, відповідно до якого при проведенні аналізу необхідно спиратися на цілий ряд наукових методів, а не віддавати виняткову перевагу одному з них.
Наукова новизна дисертації. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше в українській міжнародно-правовій науці здійснена спроба системного комплексного дослідження та аналізу основних етапів становлення комерційних прав, виявлено особливості та закономірності у сучасному процесі лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Наукова новизна дисертації виражається в основних положеннях, що виносяться на захист . Зокрема:
1. Вперше сформульовано нову дефініцію „лібералізація міжнародних повітряних перевезень”, яка означає надання вільного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень. Такий доступ складається з трьох видів прав: права на маршрути, яке полягає в погодженому географічному описі маршруту чи маршрутів, по яких можуть здійснюватися повітряні сполучення; права на експлуатацію, яке полягає в тому, яким чином можуть призначатися перевізники та експлуатуватися повітряні судна; права на перевезення (комерційні права), яке полягає в дозволі на здійснення комерційної діяльності у своєму повітряному просторі, яке надається іноземному авіаперевізнику.
2. В результаті детального вивчення сучасної практики держав при наданні комерційних прав встановлено, що багато країн застосовують лібералізацію міжнародних повітряних перевезень на обмеженій та вибірковій основі. Це пояснюється занепокоєнням цих держав щодо можливості їх ефективної та безперервної участі в діяльності міжнародного повітряного транспорту, отриманні доступу до повітряних сполучень, невизначеності стосовно практичного здійснення перевезень та недостатньої впевненості в перевагах лібералізації.
3. В результаті детального аналізу комерційних прав доопрацьовано поділ цих прав на „свободи повітря”. Це дало змогу запропонувати наступну класифікацію: 1) допоміжні „свободи повітря”, які забезпечують прольоти над територіями держав, що знаходяться на маршруті польоту в треті країни (перша та друга „свободи повітря”); 2) первинні „свободи повітря”, які забезпечують перевезення між країнами-учасницями угоди (третя та четверта „свободи повітря”); 3) похідні свободи повітря, які дозволяють здійснювати перевезення з держав-учасниць угоди в треті країни (п’ята, шоста, сьома „свободи повітря”); 4) додаткові (преференційні) „свободи”, які надають можливість державам-учасницям здійснювати перевезення між двома чи більше пунктами країни, що надала таке право (восьма та дев’ята „свободи”).
4. У результаті проведення детального порівняльного аналізу існуючих регіональних і субрегіональних механізмів надання доступу до ринку повітряних перевезень зроблено висновок, що лібералізація на регіональному та субрегіональному рівнях застосовується, головним чином, як частина загальної конструкції спільних ринків чи економічних інтеграційних процесів, які мають дуже тісну економічну інтеграцію між країнами-членами субрегіону. Розглянуті регіональні механізми передбачають право вибору темпів та шляхів лібералізації, одночасно з правовим закріпленням поступових змін у регулюванні повітряних перевезень, що в майбутньому призведе до повного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень.
5. Вперше детально здійснено правовий аналіз положень угоди типу „відкрите небо”. Це дало змогу чітко визначити її основні складові, такі як: відкритий доступ авіаперевізників на усі маршрути; необмежена провізна ємність та частота; необмежений обмін комерційними правами; необмежені експлуатаційні права; запровадження політики „ціноутворення з подвійним відхиленням”; лібералізація вантажних перевезень, та довести, що укладання таких угод є основним засобом лібералізації міжнародних повітряних перевезень.
6. Вперше запропоновано розробити угоду в рамках СНД, яка б встановлювала вільний доступ до ринку повітряних перевезень країн-членів угоди, використовуючи в якості прикладу вдалий досвід держав-членів Євросоюзу, а також країн африканського та латиноамериканського регіонів.
7. У результаті детального вивчення законодавства Євросоюзу у сфері повітряних перевезень виявлено невідповідність положень, які містяться у двосторонніх угодах України про повітряне сполучення з державами-членами ЄС, відповідним регламентам та директивам Євросоюзу, та які мають бути змінені українською стороною. З цією метою автором запропоновано два способи, якими можуть бути внесені необхідні зміни до існуючих двосторонніх угод: розробка Європейською Комісією єдиної угоди, коли остання виступатиме від імені Співтовариства та держав-членів у межах „горизонтального мандату”; внесення Україною змін в індивідуальному порядку до чинних двосторонніх угод про повітряне сполучення.
8. У результаті детального аналізу текстів багатьох існуючих угод про повітряне сполучення, встановлено, що існують чотири шляхи здійснення лібералізації міжнародних повітряних перевезень: 1) багатосторонній; 2) регіональний; 3) субрегіональний; 4) двосторонній.
9. Вперше визначені фактори, які мають бути враховані при зміні у регулюванні доступу до ринку повітряних перевезень, зокрема: збереження існуючих ефективних та економічно вигідних торгівельних зв’язків між державами; подальший зріст широких економічних та соціальних переваг повітряного транспорту; існуючі обмеження інфраструктури аеропортів та міркування щодо пропускної здатності повітряного простору; інтереси осіб та організацій, які приймають безпосередню участь у функціонуванні міжнародного повітряного транспорту, включаючи авіаперевізників, споживачів, аеропорти, посередників розподілу послуг та робочу силу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в діяльності державних органів, які займаються питаннями надання доступу до ринку повітряних перевезень (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міністерство закордонних справ України).
Положення, сформульовані за результатами дослідження, можуть бути використані при гармонізації українського законодавства з правом Європейського Союзу у галузі повітряних перевезень, укладанні двосторонніх угод України про повітряне сполучення, а також при розробленні регіональної угоди в рамках СНД щодо надання повного доступу до ринку міжнародних повітряних перевезень для держав-учасниць такої угоди.
Теоретичне значення одержаних результатів насамперед полягає в тому, що положення та висновки дисертаційного дослідження можуть сприяти подальшій розробці міжнародного повітряного права у вітчизняній правовій науці з урахуванням останніх тенденцій та змін щодо регулювання міжнародних повітряних перевезень. Дослідження може також бути використане в рамках навчального процесу, що здійснюється у вищих навчальних закладах України юридичного профілю, при викладанні навчальних курсів „Міжнародне публічне право”, „Міжнародне повітряне право”, „Міжнародне транспортне право”, „Європейське транспортне право”. Висновки та положення дисертації вже використовуються здобувачем у навчальному процесі з таких дисциплін як „Міжнародне повітряне право”, „Міжнародне транспортне право”.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та були оприлюднені на наступних наукових конференціях: Науково-теоретичній конференції молодих учених Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 24 квітня 2003 р.), Науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених та викладачів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні аспекти європейського права в контексті розширення Європейського Союзу” (25 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченій 190-річчю з дня народження Тараса Шевченка та 170-річчю заснування Київського університету (18 травня 2004 р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у 9 публікаціях, які містяться в наукових фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертаційної роботи. Згідно з метою, задачами, предметом та логікою дослідження обрано структуру дисертації, що містить вступ, три розділи, які об’єднують 13 підрозділів, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 208 сторінок, список використаних джерел викладений на 24 сторінках (обсяг – 402 джерела).

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі проведеного дисертаційного дослідження можна зробити узагальнення напрацьованих у доктрині міжнародного права теоретичних і практичних здобутків у сфері лібералізації міжнародних повітряних перевезень та запропонувати нові наукові рішення актуальної проблеми сучасного міжнародно-правового регулювання повітряних перевезень з урахуванням сучасних реалій розвитку авіаційного сектору. Головні результати дослідження викладені в наступних висновках.
1. Ціль реформи в області лібералізації повітряних перевезень полягає у створенні умов, у яких повітряний транспорт буде мати змогу розвиватися стабільним чином, не зменшуючи рівня безпеки польотів та авіаційної безпеки. У довгостроковій перспективі основною метою лібералізації є встановлення найбільш сприятливих та ефективних економічних та торгових зв’язків між державами, та максимальному сприянні зростанню та розвитку економіки в національному та регіональному масштабі, а також забезпеченні при цьому права кожної держави на змістовну участь у діяльності міжнародного повітряного транспорту. Однак не слід забувати, що процес лібералізації може стати асиметричним та роздробленим, а також обмеженим у плані своїх переваг, якщо не будуть прийняті глобальні міри, спрямовані на його здійснення та гармонізацію. Лібералізація, як питання загальної політики, до теперішнього часу прийнята низкою держав. Однак багато держав застосовують лібералізацію на обмеженій та вибірковій основі. Для значної кількості держав лібералізація є процесом, який, незважаючи на те що він у принципі прийнятний, викликає велике занепокоєння з приводу можливості їх ефективної та безперервної участі в діяльності міжнародного повітряного транспорту, отриманні доступу до повітряних сполучень, невизначеності стосовно практичного здійснення та недостатньої впевненості в перевагах лібералізації. Найбільш прийнятним вважається підхід поступового зменшення бар’єрів економічного регулювання, які обмежують доступ до ринку міжнародного повітряного транспорту та свободи здійснення авіаперевізниками комерційної діяльності.
2. Лібералізація міжнародних повітряних перевезень – процес, який означає вільне надання доступу до ринку повітряних перевезень. У свою чергу, доступ до ринку повітряного транспорту для будь-якого авіаперевізника полягає в характері та ступені основних прав (з будь-якими супутними умовами та обмеженнями), які надаються відповідним урядовим повноважним органом, а також додаткових прав, наприклад, прав щодо надання послуг. Право на доступ до ринку, як правило, надається в обмін на аналогічні права шляхом укладення угоди чи угод між державами, та, зазвичай, обмежується регулярними міжнародними сполученнями. Право на доступ до ринку, як було з’ясовано в ході дослідження, складається з трьох видів прав: право на маршрути; право на експлуатацію; право на перевезення (комерційні права). Право на маршрут – це право доступу до ринку, яке полягає в погодженому географічному описі маршруту чи маршрутів, якими можуть здійснюватися повітряні сполучення, та порядку, в якому можуть обслуговуватися призначені пункти. Право на експлуатацію – право доступу до ринку, яке полягає в погодженому визначенні того, яким чином можуть призначатися перевізники та експлуатуватися повітряні судна; які типи повітряних суден можуть використовуватися; які позначення рейсів можуть встановлюватися для узгодженого маршруту. Право на перевезення (комерційні права) – право доступу до ринку, яке полягає в дозволі на здійснення комерційної діяльності у своєму повітряному просторі, яке надається іноземному авіаперевізнику. Отже лібералізація міжнародних повітряних перевезень здійснюється шляхом, що включає в себе обмін „свободами повітря” понад п’яту та шосту, зняття обмежень на регулювання частоти, провізної ємності та затвердження тарифів, аеропортових зборів, множинне призначення авіаперевізників, розширені критерії володіння авіакомпаніями та контролю за їх діяльністю. Лібералізація міжнародних повітряних перевезень повинна бути поступовою, прогресивною, впорядкованою та здійснюватися з наданням відповідних гарантій щодо забезпечення безпеки польотів та сумлінної конкуренції.
3. З 1995 по 2002 роки було укладено близька 650 двосторонніх угод (включаючи поправки та меморандуми про взаєморозуміння). 70% таких угод містять деякі форми лібералізації, такі як більш гнучке надання комерційних прав, зокрема надання третьої, четвертої та в деяких випадках п’ятої „свобод повітря”. До того ж у них передбачається призначення декількох перевізників з чи без обмежень по маршрутам, вільний вибір ємності. Ці цифри свідчать, що держави усвідомили необхідність змін, які назріли в системі регулювання повітряних перевезень. Саме тому на даному етапі багато держав починають вносити до своїх двосторонніх угод зміни з метою лібералізації наявних домовленостей. Про перспективи лібералізації повітряних перевезень свідчить той факт, що не менше 157 держав (85 %) з 185 країн-членів ІКАО, вже мають угоди, які містять деякі форми лібералізації, а 97 з них (більше половини країн-членів ІКАО) є сторонами в угодах щодо повного доступу до ринку.
4. Доктрина „відкритого неба”, як було з’ясовано, є одним з проявів процесу лібералізації міжнародних повітряних перевезень. Значно зросла кількість угод типу „відкрите небо”, які надають повний доступ до ринку повітряних перевезень без обмежень у призначенні перевізників, маршрутів, прав, ємності, частоти, тарифів та спільного використання кодів. Основні елементи та принципи угод типу „відкрите небо” полягають у наступному:
• свобода перевізників здійснювати перевезення між будь-яким пунктом чи пунктами країн-членів угоди, включаючи пункти, що знаходяться між пунктами відправлення та призначення, або поза ними, за умови згоди третіх сторін;
• необмежена провізна ємність та частота. Жодних обмежень щодо кількості пунктів призначення. Рівноцінний доступ до нерегулярних перевезень;
• необмежені експлуатаційні права, включаючи зміну літака, тип повітряного судна, яке використовується, спільне використання кінцевих пунктів призначення та змішані права;
• сприятливі конкурентні положення щодо наземного обслуговування, щодо операцій з продажу та відсутності дискримінації в доступі до митних послуг, та належним чином розроблені збори з користувачів;
• ціноутворення з „подвійним відхиленням”. У рамках такого підходу кожний перевізник встановлює свої ціни, якщо обидва уряди не вбачають необхідності у втручанні;
• спільне використання коду перевізника тієї ж країни, за двосторонньою угодою;
• ліберальні чартерні угоди, коли застосовуються найменш обмежувальні чартерні правила сторін незалежно від початкового пункту рейсу;
• відсутність обмежень на перерахування та переводу валюти;
• обов’язок щодо недискримінаційної експлуатації автоматизованих систем бронювання (АСБ) та доступу до них.
Перша така угода, як ми побачили, була укладена у 1992 році між США та Нідерландами. З тих пір з’явилося більше 87 угод такого типу, учасниками яких є близько 70 країн, при чому в 59 випадках однією з сторін є Сполучені Штати. 60% держав, які є сторонами таких угод, це країни, що розвиваються. Крім того, близько 50 таких угод надають права по сьомій „свободі повітря” для суто вантажних перевезень. Чотири з них надають цю „свободу” навіть для пасажирських перевезень. Двадцять одна з них передбачає поетапне введення необмеженої частоти, п’ятої „свободи”, сьомої „свободи” для суто вантажних перевезень, спільного використання кодів з третіми країнами та чартерні перевезення. З проведеного дослідження випливає, що лібералізація вантажних перевезень набуває все більшого значення. Це пояснюється наступними характерними особливостями цих перевезень: вантажні перевезення, як правило, здійснюються в одному напрямку, в той час як пасажири зазвичай здійснюють кругову поїздку, тому обсяг перевезень в одному напрямку рідко відповідає обсягу перевезень в іншому напряму. Трикутна конфігурація маршрутів, використання системи вузлового та допоміжного аеропортів та часті корективи маршруту необхідні для виконання економічно ефективних вантажних перевезень. Для досягнення цієї цілі угоди про „відкрите небо” повинні включати схеми відкритих маршрутів, еквівалентні права на виконання регулярних та чартерних перевезень та з першої по сьому „свободи повітря” для чисто вантажних перевезень. Вантаж може накопичуватися у вузлових та допоміжних аеропортах з метою більш ефективного відправлення та відправлятися найбільш вигідним шляхом з комерційної точки зору. З цієї причини п’ята та сьома „свободи повітря”, необмежені права на зміну ємності, відсутність обмежень на тип та провізну ємність повітряних суден є важливими елементами для швидкого реагування авіаперевізників на потреби ринку.
5. Надання доступу до ринку та економічне регулювання комерційних перевезень здійснюється, незважаючи на перевагу двостороннього підходу, все більшою мірою серед груп держав – на регіональній чи субрегіональній основі. Це механізми, з якими країни знайомі та які ними, в цілому, розглядаються як такі, що відповідають їх національним інтересам. Регіональні угоди між державами з однаковим рівнем економічного розвитку (як правило, членами торгово-економічного об’єднання) зарекомендували себе більш простим та швидким засобом для досягнення лібералізації. Підписання таких угод сприяє лібералізації повітряних перевезень у відповідних регіонах. Угоди, укладені на субрегіональному та регіональному рівнях, якими передбачається вільний доступ до ринку, на думку автора, потенційно можуть стати основою створення більш масштабних багатосторонніх механізмів, а досвід функціонування субрегіональних (КЛМВ, КОМЕСА, СЕМАК) та регіональних механізмів (ЄС, МАЛІАТ, ПІАСА, спільний повітряний ринок Африки та ін.), може виявитися корисним у процесі поступової лібералізації, при узгодженні правил та забезпеченні гарантій, а також при наданні прав третім сторонам. Незважаючи на те, що дві вже існуючі регіональні угоди про повітряні перевезення були укладені в умовах більш широкої економічної інтеграції країн у масштабах регіону, існують концепції укладення багатосторонньої угоди на основі застосування принципів рівності можливостей та взаємності між схильними до цього країнами, які гарно себе зарекомендували. Однак згідно принципу суверенітету кожна держава сама визначає свій шлях та темпи зміни структури регулювання на основі принципу рівності можливостей та шляхом використання, в залежності від обставин, двосторонніх, субрегіональних, регіональних чи глобальних механізмів.
6. Що стосується подальшого розвитку, то в майбутньому режим лібералізації міжнародних повітряних перевезень, очевидно, буде мати змішану чи гібридну структуру. Багато держав будуть продовжувати спиратися, як правило, на двосторонні угоди про повітряні сполучення між парами держав; інші будуть спиратися як на багатосторонні угоди в рамках груп держав, так і на двосторонні угоди з іншими країнами. Механізми регулювання, які були розглянуті в дослідженні, передбачені для функціонування як на двосторонньому, так і на універсальному чи регіональному рівнях. Ними охоплюється наступний діапазон угод: від традиційних угод між двома державами до угод між однією державою та групою держав та угод між двома групами держав. Деякі запропоновані механізми можуть потенційно використовуватися в багатосторонніх угодах, заснованих на регіональних та нерегіональних групах держав, а деякі з них можуть, напевно, представляти інтерес для ряду країн, які будуть намагатися укласти всесвітню угоду. Тому запропоновані механізми надають можливість прогресу не тільки у відношенні розвитку змісту угод про повітряні перевезення, але також й у відношенні їх структури. Отже, на думку автора, майбутні механізми регулювання мають будуватися на існуючих механізмах та мають бути спрямовані на розширення можливостей авіаперевізників та держав для участі в діяльності міжнародного повітряного транспорту. Принцип поваги існуючих прав не повинен використовуватися для створення перепон справедливій конкуренції, яка є попередньою умовою лібералізації. Також конструктивне співіснування не означає застосування поступової лібералізації однією групою держав на шкоду іншій групі держав. У будь-якому випадку змінювати підхід до регулювання міжнародних повітряних перевезень слід таким чином, щоб належним чином були враховані цілі участі та наступні фактори:
• збереження існуючих ефективних та економічно вигідних торгівельних зв’язків між державами;
• подальший зріст широких економічних та соціальних переваг повітряного транспорту;
• існуючі обмеження інфраструктури аеропортів та міркування щодо пропускної здатності повітряного простору;
• інтереси осіб та організацій, які беруть безпосередню участь у функціонуванні міжнародного повітряного транспорту, включаючи авіаперевізників, споживачів, аеропорти, посередників розподілу послуг та робочу силу.
7. Україна на сучасному етапі повинна знайти свій власний шлях переходу до лібералізації повітряних перевезень та змін, які відбуваються в повітряному секторі, з метою здійснення ефективної участі у діяльності міжнародного повітряного транспорту. У цих умовах необхідно гармонізувати своє законодавство з законодавством Європейського Союзу, адже пріоритетним напрямком української зовнішньої політики є набуття членства в Євросоюзі. Це означає, з нашого боку, внесення необхідних змін до існуючих двосторонніх угод України з країнами-членами Євросоюзу стосовно володіння авіаперевізниками та контролю за їх діяльністю, призначення авіаперевізників тощо. Що стосується відносин у повітряному секторі в рамках СНД, то найбільшим доцільним виявляється підписання регіональної угоди державами-членами СНД щодо повітряних сполучень, яка б надавала, наприклад, перші п’ять „свобод повітря” в рамках регіону та сприяла б збільшенню чисельності перевезень між країнами. Однак на сьогоднішньому етапі створення такого механізму регулювання не є можливим. У той же час Україна як член ІКАО та ЄКЦА не може лишатися поза процесами регулювання повітряних перевезень. Тому на сучасному етапі, найбільш вірогідним та обґрунтованим є підхід щодо внесення необхідних лібералізаційних положень до існуючих двосторонніх угод про повітряне сполучення, наприклад, щодо надання „свобод повітря” понад третю та четверту, щодо множинного призначення авіаперевізників, щодо вільного вибору частоти та об’єму перевезень. Отже, вже зараз Україна має починати змінювати традиційне регулювання доступу до ринку повітряних перевезень на більш ліберальне, змінювати своє законодавство відповідно до процесів лібералізації повітряних перевезень, з урахуванням своїх економічних та національних інтересів, а також самостійно обирати темпи та методи лібералізації відповідно до своїх пріоритетів.
8. Що стосується ролі ІКАО в лібералізації доступу до ринку повітряних перевезень, то автору здається, що в майбутньому ця організація могла б використовуватися в якості глобального центру регулювання, де б держави зустрічалися для обміну правами доступу до ринків на різних рівнях. Користуючись можливостями Організації, держави могли б використовувати її як форум, на якому одні країни мали б змогу обговорювати з іншими країнами – потенційними партнерами питання доступу до ринку та пов’язані з ними питання регулювання на двосторонньому чи багатосторонньому рівнях. Це дозволить позбутися однієї з слабкостей нинішньої двосторонньої системи індивідуальних, але не пов’язаних між собою, переговорів, яка полягає в тому, що ця система пов’язана із значними затратами, потребує багато часу та не забезпечує ефективного процесу вирішення питань доступу до ринку. Визнання зараз державами необхідності адаптації до нових реалій ринку в змісті регулювання являє собою перший крок у напрямку розробки, в кінці кінців, більш узгодженого підходу до економічного регулювання, а також досягненню мети укладання багатосторонньої угоди. ІКАО, яка буде використовуватися в якості форуму може сприяти цій гармонізації та досягненню таких цілей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Зарзар В.А. Цивільна авіація капіталізму і соціалізму, Харків: Державне планово-економічне видавництво “Господарство України”, 1927. – 84с.
2. Павлишин О.Я. Правові особливості двосторонніх угод про повітряне сполучення (на практиці України)// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – 2000. - № 23 (ч. 1) - С. 86-94.
3. Міжнародне приватне право: В 2 т. – Відп. редактори та упорядники А. Довгерт, В. Крохмаль. – К.: „Port Royal”, 2000. – Т.2: Двосторонні економічні договори України – 1317с.
4. Актуальные вопросы международного воздушного права. – Под ред. А.С. Пирадова. – М.: Международные отношения, 1973. – 200с.
5. Аралов Л.И. Правовой статус гражданского воздушного судна в международном аэропорту// Советский ежегодник международного права. – 1988. – С. 244-247.
6. Аречага Э.Х. Современное международное право: Пер. с испан. – М.: Прогресс, 1983. – 480с.
7. Артамонов Б.В., Тихонов В.М., Социалистическая интеграция в области воздушного транспорта: Учебн. пособ. - М., 1979. – 82с.
8. Афанасьев В.Г. Авиатранспорт: политика правительства США // США: экономика, политика, идеология. – 1981. – № 7. – С. 56-65.
9. Афанасьев В.Г. Коммерческая эксплуатация международных воздушных линий. – М.: Транспорт, 1987. – 280с.
10. Афанасьев В.Г. Международные отношения в области гражданской авиации. – М.: Международные отношения, 1983. – 232с.
11. Афанасьев В.Г. Мировой воздушный транспорт: Экономический аспект: Проблемы международных экономических отношений и регулирования в мировом воздушном транспорте. – М.: Международные отношения, 1985. – 272с.
12. Афанасьев В.Г., Богданов С.М., Родченко В.В. Особенности организации и развития международных воздушных перевозок в различных регионах мира: Учебн. пособ. – К.: КИИГА, 1987. – 84с.
13. Афанасьев В.Г. Пулы в воздушном транспорте // Мировая экономика и международные отношения. – 1975. – № 7. – С. 127-128.
14. Афанасьев В.Г. Чартерные рейсы // Гражданская авиация. 1974. – № 10. – С.30.
15. Березовский Ц.В. Суверенитет в надземном пространстве // Советское государство и право. – 1959. – №3. – С. 110-115.
16. Бордунов В.Д. Итоги всемирной авиатранспортной конференции (Монреаль, 23 ноября - 6 декабря 1994 г.) // Московский журнал международного права. – 1995. – № 3. – С. 149-164.
17. Бордунов В.Д, Котов А.И., Малеев Ю.Н. Правовое регулирование международных полетов гражданских воздушных судов. – М.: Наука, 1988. – 208с.
18. Бордунов В.Д. Правовой механизм деятельности международных авиационных организаций. – М.: Наука, 1989. – 168с.
19. Бордунов В.Д., Копылов М.Н. Правовой режим международного воздушного пространства // Вопросы международного воздушного и морского права. – 1979. – С. 116-133.
20. Бордунов В.Д. Процесс становления и развития международного воздушного права // Международное сотрудничество и международное право. – 1977. – С. 59-69.
21. Бордунов В.Д. Системные свойства международного воздушного права // Советское государство и право. – 1988. – № 7. – С. 102-107.
22. Букин Г.А., Волков М.М. Коммерческая эксплуатация воздушного транспорта: Учебн. пособ. – Л., 1964. – 173с.
23. Верещагин А.Н. Международное воздушное право (Проблемы международно-правового регулирования воздушных сообщений). – М.: Международные отношения, 1966. – 200с.
24. Верещагин А.Н. Юридическая природа и особенности технических норм в международном воздушном праве // Советский ежегодник международного права. – 1971. – С. 252-258.
25. Водный и воздушный транспорт капиталистических стран (тенденции развития технических средств). – М.: АН СССР, 1961. – 351с.
26. Волков М.М. Воздушное право: Учебн. пособ. – Л.: ОЛАГА, 1975. – 60с.
27. Волков М.М. Гражданские воздушные суда: Учебн. пособ. – Л., 1965. – 30с.
28. Волков М.М. Основные принципы правового регулирования деятельности гражданской авиации: Учебн. пособ. – Л., 1972. – 33с.
29. Волков М.М. Правовая регламентация международной перевозки пассажиров, багажа, грузов: Консп. лекц. – Л., 1962. – 72с.
30. Волков М.М. Управление в области гражданской авиации СССР: Учебн. пособ. – Л., 1971. – 56с.
31. Вопросы воздушного права: Сборник трудов Секции воздушного права Союза Авиахим СССР и Авиахим РСФСР. – М., 1927. – Вып.1. – 210с.
32. Вопросы воздушного права: Сборник трудов Секции воздушного права Союза Осоавиахим СССР и Осоавиахим РСФСР). – М.-Л.: Государственное издательство, 1930. – Вып.2. – 223с.
33. Воскобойникова М.А. Юридические аспекты углубления интеграции в гражданскую авиацию // Московский журнал международного права. – 1996. – № 3. – С. 226-241.
34. Габровски Т., Пенаков С. О проекте Кодекса гражданского воздухоплавания Народной Республики Болгария // Советское государство и право. – 1959. – № 6. – С. 136-139.
35. Галич В.Н. Основы организации и деятельности международной организации гражданской авиации (ИКАО): Учебн. пособ. – М., 1972. – 122с.
36. Грязнов В.С., Колосов Ю.М. Международно-правовое многостороннее регулирование воздушных сообщений. // Известия вузов. Правоведение. – 1969. – № 3. – С. 130-134.
37. Грязнов В.С., Колосов Ю.М. Международно-правовое регулирование ответственности в воздушном праве. // Советское государство и право. – 1968. – № 11. – С. 62-70.
38. Грязнов В.С. Международные авиаперевозки (правовые вопросы). – М.: Юридическая литература, 1982. – 120с.
39. Грязнов В.С. Некоторые тенденции международно-правового регулирования воздушного транспорта // Московский журнал международного права. – 1996. – № 1. – С. 113-140.
40. Дежкин В.Н., Игнатова Н.С. Некоторые тенденции в развитии правового регулирования международных воздушных сообщений (Бермудские соглашения 1946, 1977гг.) // Вестник Ленинградского Университета, Серия: Экономика, философия, право. – 1982. – № 17, вып. 3. – С. 87-93.
41. Дежкин В.Н. Правовое регулирование международных воздушных сообщений. – М.: Юридическая литература, 1987. – 191с.
42. Елисеев Б.П. Воздушные перевозки. Нормативные акты, комментарии и рекомендации, судебная практика, образцы документов. – М.: Право и закон, 2001. – 459с.
43. Жданович А.М. Регламент воздушного пространства. // Морской сборник. – 1972. – № 8. – С. 89-93.
44. Зарзар В.А., Лахтин В.Л. Борьба за воздух. (Проблемы современной воздушной политики и ее правовой регламентации). – М: Осоавиахим, 1927. – 86с.
45. Ильинский И.Д. Воздушное право и пути его развития. // Вестник Верховного Суда СССР. – 1927. – № 4. – С. 23-28.
46. Инюшин В.П., Саморуков В.Д. Политика дерегулирования воздушного транспорта США и ее влияние на коммерческую деятельность авиакомпаний // Труды. Вопросы коммерческой работы и организации перевозок в гражданской авиации. –1981. – С. 3-11.
47. Кальман Е. И. Вопросы воздушного права // Вестник советской юстиции. – 1926. – № 8-9. – С. 373-375.
48. Кислов А.К., Крылов С.Б. Государственный суверенитет на воздушное пространство – общепризнанный принцип международного права. // Международная жизнь. – 1956. – № 3. – С. 34-43.
49. Ковалев Ф.Н., Чепров И.И. Сфера действия государственного суверенитета в надземном пространстве // Советский ежегодник международного права. – 1958. – С. 131-139.
50. Колосов Ю.М. Некоторые международно-правовые вопросы в связи с вступлением СССР в организацию международной гражданской авиации (ИКАО) // Советский ежегодник международного права. – 1971. – С. 248-251.
51. Колосов Ю.М. Правовые вопросы безопасности гражданской авиации // Международная жизнь. – 1974. – № 3. – С. 61-67.
52. Константинов Емил Свободите на въздуха в договорите на НРБ за международни въздушни съобщения. – София, 1989. – 231с.
53. Коровин Е.А. Новый етап борьбы за воздух. // Международная жизнь. – 1929. – № 12. – С. 104-112.
54. Кукин А. Гражданская авиация на Украине // Воздушный флот (журнал общества Авиации и Воздухоплавания Украины и Крыма). – 1924. – № 11-12. – С. 401.
55. Курс международного права: В 7 т. – М.: Наука, 1992. – Т.5: Отрасли международного права. – 336с.
56. Курс международного права: В 6 т. – М.: Наука, 1967. – Т.3: Основные институты и отрасли международного права. – 451с.
57. Лаговиер Н. О проекте всесоюзного закона о воздушном передвижении // Вестник советской юстиции. – 1928. – № 11-12 . – С. 364-365.
58. Лахтин В.Л. VII Международный авиационный юридический конгресс. // Еженедельник советской юстиции. – 1925. – № 36. – С. 1189.
59. Лахтин В.Л. Международное воздушное право. // Вестник советской юстиции. – 1926. –№ 19. – С. 755-757.
60. Лахтин В.Л. Свобода воздуха (Краткий анализ буржуазных теорий о праве государства в отношении воздушного пространства, как орудия этой борьбы). – М., НИИ Иностранной Библиографии, 1932. – 19с.
61. Малеев Ю.Н. Акты незаконного вмешательства в деятельность гражданской авиации. Понятийно-терминологический аппарат // Советский ежегодник международного права. –1979. – С. 249-258.
62. Малеев Ю.Н. Международное воздушное право: Вопросы теории и практики. – М.: Международные отношения, 1986. – 240с.
63. Малеев Ю.Н. Воздушный кодекс Союза ССР и международное право // Советский ежегодник международного права. – 1983. – С. 43-55.
64. Малеев Ю.Н. Воздушный кодекс Российской Федерации и международное право // Московский журнал международного права. – 1997/28. – № 4. – С. 95-98.
65. Малеев Ю.Н. Международно-правовые проблемы режима воздушного пространства // Советский ежегодник международного права. – 1987. – С. 186-201.
66. Малеев Ю.Н. Обеспечение безопасности международной гражданской авиации как принцип международного воздушного права // Советский ежегодник международного права. – 1975. – С. 177-191.
67. Малеев Ю.Н., Копылов М.Н. О правовом содержании понятия воздушное пространство // Советский ежегодник международного права. – 1976. – С. 93-101.
68. Малеев Ю.Н., Васильев Н.И. Технические регламенты в международном воздушном праве // Советский ежегодник международного права. – 1977. – С. 172-186.
69. Марков Г. К вопросу о границах воздушной территории в международном праве // Советское государство и право. – 1961. – № 8. – С. 95-103.
70. Мартин Э. К вопросу о суверенитете над воздушным пространством // Советское государство и право. – 1940. – № 12. – С. 92-94.
71. Международная конвенция воздушных передвижений. – М.: Редакционно-издательский отдел Аэрофлота, 1935. – 119с.
72. Международное воздушное право: В 2т. / А.П. Мовчан, Ю.Н.Малеев, В.Д. Бордунов и др. – М.: Наука, 1980. – Т.1. – 351с.
73. Международное воздушное право: В 2т. / Н.Н. Смыслова, А.Н. Верещагин, Ю.Н. Малеев и др. – М.: Наука, 1981. – Т.1. – 366с.
74. Международное космическое право / Под. ред. А.С. Пирадова. – М.: Международные отношения. – 1985. – 205 с.;
75. Мезенцев А.В. Современные международно-правовые вопросы управления воздушным движением // Московский журнал международного права. – 1997/26. – № 2. – С. 134-141.
76. Оппенгейм Л. Международное право: В 2 т. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1949. Т.1, полутом 2. – 547с.
77. Организация воздушных перевозок / Под ред. И.Я. Русинова. – М.: Транспорт, 1976. – 181с.
78. Организация перевозок на международных воздушных линиях: Учебн. пособ. / В.Г. Афанасьев, Е.А. Гурьянова, Г.А. Васин и др. Яшкин А.Р.– Ленинград, 1979. – 69с.
79. Перетерский И.С. Договор воздушной перевозки // Советское право. – 1924. – № 2. – С. 115-124.
80. Перетерский И.С. Международная конвенция о воздушных передвижениях. // Вестник воздушного флота. – 1920. – № 5. – С.18.
81. Подберезный В.А. Через “открытое небо” к “открытому воздушному пространству” // Московский журнал международного права. – 1993. – № 2. – С. 52-57.
82. Сапрыкин Ф.И. Международно-правовые проблемы использования воздушного пространства государств-участников СНГ \\ Московский журнал международного права. – 1993. – № 4. – С. 14-22.
83. Сапрыкин Ф.И. Межгосударственные авиационные органы СНГ // Московский журнал международного права. – 1995. – № 1. – С. 104-115.
84. Сапрыкин Ф.И. Правовой режим воздушного пространства участников СНГ // Московский журнал международного права. – 1996. – № 4. – С. 46-58.
85. Международное возжушное право: Терминол. слов./ Сост. Я.М. Балаховский, В.Д. Бордунов, В.С. Грязнов и др. – М., Международные отношения, 1988. – 190с.
86. Смирнов Ю.М. Взаимоотношения региональных авиационных организаций с ИКАО (правовая основа, юридические акты) // Советский ежегодник международного права. – 1985. – С.134-145.
87. Соколов С. Пересмотр воздушной конвенции 1919 // Международная жизнь. – 1929. –
№ 11. – С. 109-112.
88. Социалистическая интеграция в области воздушного транспорта: Учебн. пособ. – М.: МИИГА, 1979. – 82с.
89. Стобровский Н. История воздухоплавания (начало). // Воздухоплавание. Научно-популярный журнал. – 1922. – № 1. – С. 3-5.
90. Стобровский Н. История воздухоплавания (окончание). // Воздухоплавание. Научно-популярный журнал. – 1922. – № 3. – С. 9-11.
91. Смыслова Н.Н. К вопросу о правовом содержании воздушного судна // Советский ежегодник международного права. – 1978. – С. 200-214.
92. Тарханов Л.Е., Михалев В.Н. Международное воздушное право. – Л., 1978. –184с.
93. Тихонов В.М. Международные авиационные организации. – М.: Транспорт, 1986. – 287с.
94. Хайд Ч. Международное право, его понимание и применение США: В 2 т.: Пер.с англ. – М.: Иностранная литература, 1951. – Т.2. – 532с.
95. Чепраков В. Международные воздушные сообщения // Мировое хозяйство и мировая политика. – 1945. – № 8. – С. 41-49.
96. Черномордик Е.Я. Воздушное пространство в международном праве («Свобода воздуха» и суверенитет) // Известия АН СССР. Отдел экономики и права. – 1948. – № 4. – С. 243-257.
97. К.Н. Шоукросс, К.М. Бьюмонт Международное воздушное право: Пер. с англ. – М.: Издательство иностранной литературы, 1957. – 400с.
98. Штипельман А.А. Правовая регламентация гражданской авиации Союза ССР. – М.: Редакционно-издательский отдел Аэрофлота, 1946. – 96с.
99. Abeyratne Ruwantissa J.R. Aviation trends in the new millennium. – England, 2001. – 508 p.
100. Abeyratne Ruwantissa Competition and liberalization in air transport // World competition. – 2001. – vol.24.– P. 607-637.
101. Abeyratne Ruwantissa J.R. Emergent trends in aviation competition laws in Europe and North America // World competition. – 2000. – vol.23.– P. 141-176.
102. Abeyratne .J.R. Legal and regulatory issues in international aviation. – New-York, 1996. – 486p.
103. Abeyratne Ruwantissa Trade in air transport services // Journal of world trade. – 2001. – P. 1133-1168.
104. Air laws and Treaties of the world. – Washington, 1965. – vol. I-III. – 4483p.
105. Air laws and Treaties of the world. – Washington, 1961. – 1476p.
106. Antwerpen N.A. The single European sky // Air and space law. – 2002. – vol. XXVII, № 1. – P. 3-47.
107. Antwerpen N. The single European sky // Air and space law. – 2002. – vol. XXVII, № 2. – P. 90-134.
108. Azzie Ralph Second special air transport conference and bilateral air transport agreements // Annals of air and space law. – 1980. – vol. V. – P.3-15.
109. Baldwin Robert Regulating the airlines administrative justice and agency discretion. – Oxford socio-legal studies, 1985. – 317p.
110. Barlow Patricia M. The extra-territorial application of the United States antitrust laws and international air transportation. – London, 1988. – 210p.
111. Blackshaw Carole Aviation law and regulation: a framework for the civil aviation industry. – London, 1992. – 293p.
112. Balfour John EC aviation scene (№1: 2002) // Air and space law. – 2002. – vol. XXVII, №. 4- 5. – P. 249-265.
113. Balfour John European Community air law. – London, 1995. – 383p.
114. Button Kenneth Airline deregulation: international experiences. – N.-Y., 1991. – 191p.
115. Cassidy Louis Does the Havana aerial convention fulfil a need? // Air law review. – 1931. – vol. II . – P. 39-43.
116. Cheng Bin The law of international air transport. – London, 1962. – 726p.
117. Cheng Chia-Jui, Pablo Mendes de Leon The highways of air and outer space over Asia. –Martinus nijhoff publishers, 1992. – 364p.
118. Cheng Chia-Jui, Doo Hwan Kim The utilization of the world’s air space and free outer space in the 21-st century. – Netherlands, 2000. – 413p.
119. Cleveland Reginald M. Aeronautics in 1934 // Air law review. – 1935. – vol. VI. – P. 1-12.
120. Cooper John C. The proposed multilateral agreement on commercial right in international civil air transport // The journal of Air law and commerce. – 1947. – vol. XIV. – P.125-148.
121. Cosentini Francesco Code international de l’aviation. – Paris, 1939. – 207p.
122. Dempsey Paul Stephen, Andrew R. Goltz Airline deregulation and laissez-faire mythology. – Westport, 1992. – 372p.
123. Dempsey Paul Stephen Competition in the air: European Union regulation of commercial aviation // The journal of Air law and commerce. –2001. – vol. 66, № 3. – P.979-1153.
124. Dempsey Paul Stephen Airline deregulation in the Unites-States: competition, concentration, and market darwinisme // Annals of air and space law. – 1992. – vol. XVII, № 1. – P. 199-243.
125. Dempsey Paul Stephen Law and foreign policy in international aviation. – Transnational publishers, 1987. – 468p.
126. Diederiks-Verschoor, Philepina J.H. An introduction to air law. – Deventer, Netherlands, 1991. – 226 p.
127. Draper R.A. Transition from CITEJA to the legal committee of ICAO // American journal of international law. – 1948. – vol. 42. – P.155-157.
128. Dresner Martin An analysis of canadian air transport bilateral agreements // Annals of air and space law. – 1997. – vol. XXII, №. 2. – Р.67-85.
129. El-Hussainy Khairy Bilateral air transport agreements and their economic content with special reference to Africa // Annals of air and space law. – 1983. – vol. VIII. – P.117-144.
130. European air law association conference papers. –1996. – vol. 9. – 98p.
131. Ewing Hampton D. Untested air rights in our treaties of friendship, commerce and consular rights // Air law review. – 1933. – vol. IV. – P. 48-57.
132. Ferreyra Enrique A. The capacity problem under the argentine doctrine in international air law. – Cordova, Argentine Republic, 1952. – 76p.
133. Ferrier Jill The open skies treaty of 1992 // Annals of air and space law. – 1993. – vol. XVIII, №.1. – P.79-111.
134. Fike Linus R. The CITEJA // Air law review. – 1939. – vol. X. – P. 169-186.
135. Freeman Paul, Raymond Lam Current Chinese policy in the light of economic globalisation // Air and space law. – 2002. – vol. XXVII, №.1. – P.48-58.
136. Gertler Goseph Z. Bilateral air transport agreements: non-bermuda reflections // The journal of Air law. – 1976. – vol. XLII. – P. 779-825.
137. Gertler Goseph Z. ICAO and bilateralism: the case of standard bilateral clauses // Annals of air and space law. – 1991. – vol. XVI. – P.57-77.
138. Gertler Goseph Z. Law of bilateral air transport agreements: ICAO air transport regulation panel and the regulation of capacity in international air services // Annals of air and space law. – 1984. – vol. IX. – P. 43-58.
139. Goedhuis D. Air law in making. – Martinus Nijhoff, 1938. – 36p.
140. Goedhuis D. Civil aviation after the War // American journal of international law. – 1942. – vol. 36. – P. 594-614.
141. Goh Jeffrey European air transport law and competition. –West Sassex, England, 1997. – 295p.
142. Guldimann Werner, Stefan Kaiser Future air navigation systems (legal and institutional aspects). –Martinus nijhoff publishers, 1993. – vol. 13. – 281p.
143. Guldimann Werner The distinction between scheduled and non-scheduled air services // Annals of air and space law. – 1979. – vol. IV. – P. 135-149.
144. Gunther John Multilateralism in international air transport – the concept and the quest // Annals of air and space law. – 1994. – vol. XIX. – P.259-278.
145. Haanappel Peter Bilateral air transport agreements between Canada and the USA // Annals of air and space law. – 1980. – vol. V. – P.133-153.
146. Haanappel Peter P.C. Deregulation of Canadian air transport: if it happens // Annals of air and space law. – 1984. – vol. IX. – P.59-78.
147. Haanappel Peter P.C. Europe 1992 and airline (de)regulation // Annals of air and space law. – 1992. – vol. XVII, № 1. – P.271-280.
148. Haanappel Peter P.C. Multilateralism and economic bloc forming in international air transport // Annals of air and space law. – 1994. – vol. XIX. – P.279-320.
149. Haanappel Peter P.C. Pricing and capacity determination in international air transport: a legal analysis. – Netherlands, 1984. – 210p.
150. Havel Brian F. In search of open skies (law and policy for a new era in international aviation. – Netherlands, 1997. – 534p.
151. Hazeltine Harold D. The law of the air. – New-York, 1971. – 152p.
152. Heere Wybo P. Problems of jurisdiction in air and outer space // Air and space law. – 1999. – vol. XXIV. – P. 70-83.
153. Hene Derec H. The law of sea and air traffic. – London, 1955. – 296p.
154. Hester Clinton M. New Civil Aeronautics Authority // Air Commerce Bulletin. – 1938. – vol. 10, №2. – P. 34-38.
155. Honig Jan Piet The legal status of aircraft. – Martinus Nijhoff, 1956. – 214p.
156. Hubner Wolfgang, Pierre Sauvé Liberalization scenarios for international air transport // Journal of world trade. – 2001. – P. 973-986.
157. Hudson Manley O. Aviation and international law // American journal of international law. – 1930. – vol. 24. – P. 228-240.
158. Ide Yoshinori Recent developments in air transport relations between Japan and the U.S. // Annals of air and space law. – 1998. – vol. XXIII. – P.119-141.
159. International civil aviation conference, final act and related documents. – Washington, 1945. – 284p.
160. Joseph H. Air freedom: the second battle of the books // The journal of Air law. – 1931. – vol. II. – P. 356-371.
161. Kaunda Gideon Legal aspects of African airline cooperation // Annals of air and space law. – 1992. – vol. XVII, №. 1. – Р. 263-2270.
162. Knauth Arnold W. Government procurement of aircraft // Air law review – 1941. – vol. XII. – Р. 34-39.
163. Kuhn Arthur K. International aerial navigation and the peace conference // American journal of international law. –1920. – vol. ХІV. – Р. 369-381.
164. Kyrou Dinos Lobbying the European Commission. – Hampshire, 2000. – 252 p.
165. Kerr Michael R.E., Evans Anthony H.M. The law of the air. – London, 1964. – 588p.
166. Lacy Michael W. Freedom in the air: the 1995 Canada-US bilateral air transport agreement // Annals of air and space law. –1995. – vol. XX, №2. – Р.139-166.
167. Larsen Paul B. The United States-Italy transport arbitration: problems of treaty interpretation and enforcement // American journal of international law. – 1967. – vol. LXI. – Р. 496-520.
168. Latchford Stephen Havana convention on commercial aviation // The journal of Air law. – 1931. –vol. II. – P. 207-209.
169. Lavranos Nicolaos European Court of Justice, 5 november 2002, Cases C-466/98, C-469/98, C-471/98, C-472/98, C-475/98, C-476/98 // Legal issues of economic integration. – 2003. – P. 81-91.
170. Lee Blewette Freedom of the air in the United States // American journal of international law. –1931. – vol. XXV. – P. 238-252.
171. Lee Blewette Sovereignty of the air // American journal of international law. –1913. – vol. VII. – P. 470-497.
172. Lissitzyn Oliver J. International Air Transport and National Policy. – New York, 1942. – 478p.
173. Lissitzyn Oliver J. The treatment of aerial intruders in recent practice and international law // American journal of international law. – 1953. – vol. XLVII. – P. 559-589.
174. Llyou Forest B. Air law. – New-York, 1964. – 674p.
175. Loewenstein Andreas European air law: towards a new system of international air transport regulation. – Baden-Baden, 1991. – 264p.
176. Logan George B. The nature of the flight // Air law review. – 1930. – vol. I – P. 94-106.
177. Lowenfeld Andreas F. Aviation law: cases and materials. – N.-Y., 1972. – 1455p.
178. Lupton George W. New route certificates under the civil aeronautics act of 1938 // Air law review. – 1941. –vol. XII. – P. 103-152.
179. MacKenzie Norman Legislative control over aviation in Canada // Air law review. –1932. – vol. III. – P. 407-416.
180. McCormick Francis J. Exclusive federal jurisdiction over aviation via international treaties // Air law review. –1937. –vol. VII . – P. 13-33.
181. McWhinney Edward, Martin A. Bradley The freedom of air. – New-York, 1968. – 258p.
182. Mendes de Leon P. Air transport law and policy in the 1990s: controlling the Boom. – Leiden, 1991. – 160p.
183. Mendes de Leon P. Before and after the Tenth Anniversary of the Open skies agreement Netherlands-US of 1992 // Air and space law. –2002. – vol. XXVII, №. 4-5. – Р. 280-314.
184. Mendes de Leon P. Cabotage in air transport regulation. – Leiden, 1992. – 134p.
185. Metzger Stanley D. Treaty interpretation and the United States-Italy transport arbitration // American journal of international law. –1967. – vol. LXVI. – P. 1007-1011.
186. Naveau Jacques Away from Bermuda? // Air and space law. – 1983. – vol. VIII, № 1. – P. 44-57.
187. Naveau Jacques International air transport in a changing world. – Brussels, 1989. – 250p.
188. Petsikas George Open skies – North America // Annals of air and space law. – 1992. – vol. XVII, №1. – P. 281-291.
189. Platt Jeffrey R. „The creation of a Community cabotage area in the European Community and its implications for the US bilateral aviation system // –p.183-205, –Air and space law, –vol. XVII, –1992.
190. Pogue Welch Hon L. The international civil aviation conference (1944) and its sequel the Anglo-American Bermuda air transport agreement // Annals of air and space law. – 1994. – vol. XIX. – P. 1-12.
191. Repossession of aircraft and insolvency in EU countries: an industry report. – London, 1993. –162p.
192. Rhyne Charles S. The c