ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ МІСТА ОДЕСА)

Краткое описание

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

ТИГАНІЙ Костянтин Андрійович

УДК 340.15(477.7-25Од)"18/19":352

ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ МІСТА ОДЕСА)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
АРАКЕЛЯН Мінас Рамзесович
кандидат юридичних наук, професор

Одеса – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ……………….…….……………….…..….......4
ВСТУП ……………………………………………………..……….………5
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………………………………………..…….…...13
1.1. Історіографія дослідження ……………………………………..……..13
1.2. Джерельна база дослідження ………………………………..….…….39
Висновки до першого розділу …………………………………………….43
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ПІДВАЛИНИ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ ……………………………………………………………………………47
2.1. Основні тенденції зародження та розвитку міського самоврядування в Російській імперії …….…………….…………...........................................…….. 48
2.2. Зародження органів міського самоврядування в Одесі наприкінці ХVІІІ – до середини ХІХ ст. ……………………………………….………….…..55
Висновки до другого розділу .......................................................................73
РОЗДІЛ 3. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ ОРГАНІВ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ………………………………………………….……….75
3.1. Система виборів до органів міського самоврядування в Одесі в середині ХІХ ст. ………………………………………………..………….….… 75
3.2. Нормативно-правове забезпечення виборчого права представницьких органів міського самоврядування за Міським положенням 1863 р. в Одесі.….79
3.3. Нормативно-правове забезпечення виборчого права представницьких органів міського самоврядування за Міським положенням 1870 р. ...……..…..89
3.4. Нормативно-правове забезпечення виборчого права представницьких органів міського самоврядування за Міським положенням 1892 р.…………..102
Висновки до третього розділу ..................................……..………............109
РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ, КОМПЕТЕНЦІЯ, ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ОДЕСІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.: ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ………………………….…….112
4.1. Структура, основні напрямки та нормативне забезпечення діяльності Одеської Міської Думи в середині ХІХ ст. ………………………………….….113
4.2. Структура та напрямки діяльності Одеської Міської Думи за Міським положенням 1863 р. ................................................................................................117
4.3. Структура органів міського самоврядування та напрямки діяльності Одеської Міської Думи за Міським положенням 1870 р. .……………………..123
4.4. Структура органів міського самоврядування та напрямки діяльності Одеської Міської Думи за Міським положенням 1892 р. ..................................130
Висновки до четвертого розділу .................................................................138
РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ ДІЯЛЬНОСТІ ОДЕСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДУМИ НА РЕФОРМУВАННЯ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ ..................................……………………………………........................141
5.1. Інформаційні видання Одеської Міської Думи та їх вплив на формування діяльності видань Міських Дум в Російській імперії. …….…..…141
5.2. Використання Одеського Міського положення 1863 р. в процесі підготовки загальноімперської міської реформи 1870 р. .……….…………….148
5.3. Зміни та доповнення до законодавства про міське самоврядування наприкінці ХІХ ст. ……………………………………………..............................158
Висновки до п’ятого розділу .......................................................................173
ВИСНОВКИ ………………………...…………………………..……..…176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ………..188

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ЦДІАУ – Центральний державний історичний архів України
ДАОО – Державний архів Одеської області
ПСЗРІ – Повне Зібрання законів Російської імперії
МВС – Міністерство внутрішніх справ
РДІА – Російський державний історичний архів

В С Т У П

Актуальність теми. На сучасному етапі демократизації та формування правових засад, пошуку найефективнішої взаємодії центральних та регіональних інститутів влади постало важливе питання створення в Україні на засадах загальноєвропейських правових традицій якісно нового інституту місцевого самоврядування.
В умовах загальної урбанізації в економічному та політичному відношенні відчутно зростає роль міст, які є головним джерелом продуктивних сил суспільства та важливим компонентом самофінансування регіонів. Це набуває особливої гостроти в умовах складного пошуку механізмів модернізації системи управління та самоврядування, а також створення громадянського суспільства.
Формування та розвиток громадянського суспільства на демократичних засадах вимагає від історико-правової науки й органів державного управління розгляду суспільства не як об’єкта державного управління, а як його суб’єкта, що веде до принципової зміни наукової парадигми державного управління. Побудова демократичної держави вимагає від науки пошуку нових теоретико-методологічних підходів до обґрунтування логіки, принципів, закономірностей, структури, форм, методів демократизації процесів державного будівництва і формування адекватних їм інститутів державного управління, та місцевого самоврядування. Відсутність таких наукових обґрунтувань позбавляє народи колишніх республік Радянського Союзу, які отримали державну незалежність і взяли курс на побудову демократичних держав, здатності досягти у процесі державного будівництва поставленої мети.
Головними державно-правовими інститутами традиційно вважаються парламент, президент, уряд, суди, політичні партії, інститути територіального представництва і місцевого самоврядування, діяльність яких визначається законом. Вони забезпечують визначеність у діяльності держави, надають сталості відповідним суспільним зв’язкам, утворюють цілісність у сфері суспільної і державної діяльності.
Процес визначення і оформлення організаційних, правових та інших інститутів для задоволення суспільних потреб, тобто інституціоналізація складається з таких етапів: виникнення потреб, задоволення яких вимагає виконання спільних дій; формування загальних цілей, суспільних норм, зокрема правових, для забезпечення взаємодії відповідних суб’єктів; встановлення системи санкцій для забезпечення реалізації норм і правил поведінки.
Інституціональні норми пов’язані із системою звичаїв і моральних норм, регулюють процеси задоволення постійно виникаючих і найбільш значущих потреб суспільства, сприяють досягненню справедливості і рівності всіх його суб’єктів [87]. Демократизація сприяє формуванню інституту у вигляді правових і політичних установ, що забезпечують громадянам належну організовану участь в управлінні і контроль над владою.
Інститут місцевого самоврядування забезпечує практичне здійснення такого демократичного принципу, як участь громадян в управлінні громадськими справами, як громадянський контроль та як реалізація державної політики на місцях.
Важливе значення для становлення демократії має підвищення статусу і розширення повноважень місцевих органів влади, що є загальновизнаним показником демократизації суспільства. Якщо для тоталітарної чи авторитарної держави характерною є безправність місцевої влади, то в демократичному суспільстві здійснюється ретельно продуманий і раціональний розподіл компетенції та повноважень різних рівнів влади. Внаслідок такого розподілу місцеві органи самоврядування в демократичних країнах мають реальні права самоврядування. Центральна влада не втручається до сфери компетенції місцевої влади. Прерогативою місцевої влади є такі важливі сфери суспільного життя, як освіта, охорона здоров'я, підтримання правопорядку, будівництво, екологічна безпека тощо.
Серед багатьох інших ознак демократії та демократичності суспільства є можливість громадян брати реальну участь в управлінні, у вирішенні державних і громадських справ. Суспільство не може бути демократичним, якщо його громадяни позбавлені таких можливостей. Головною ознакою демократичності суспільства, безсумнівно, є наявність фундаментальних прав і свобод людини. Нормою сучасної правової та політичної культури стало розуміння верховенства прав людини над будь-якими іншими правами та інтересами (класовими, партійними, релігійними, національними та ін.), розуміння цих прав і свобод як абсолютної цінності, без якої демократія є неможливою. Демократизація вимагає усунення дистанції між проголошеними правами та їх реальним втіленням.
Важливе значення на шляху формування правових засад інституту міського самоврядування має історико-правова наука. Досліджуючи історичний досвід діяльності самоврядних інституцій, вона надає можливість показати значний, історичний, досвід трансформації механізмів державного управління на механізми громадянського самоврядування, механізмів становлення засад демократичного суспільства.
У цьому контексті особливого значення набуває вивчення попередніх етапів правового формування інституту міського самоврядування в Україні. Цей правовий інститут є своєрідним індикатором стабільності та розвитку громадянського суспільства. Він дає можливість ефективного використання регіональних можливостей, виробничого потенціалу міста як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні.
Дослідження процесу формування інституту міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ (на матеріалах міста Одеса) є одним із показових, важливих, конкретних прикладів трансформації органів державного місцевого управління в органи громадського місцевого, зокрема міського, самоврядування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до програми Міністерства освіти і науки України «Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України», наукових досліджень Одеської національної юридичної академії відповідно до загальної теми «Традиції і новації в сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970) на 2006 – 2010 рр.
Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових досліджень кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії, що здійснює розробку наукової теми «Традиції і новації в правовому житті України (історичний аспект)» на 2006 – 2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексний аналіз правових засад формування інституту міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. (на матеріалах міста Одеса).
Означена мета обумовила вирішення таких завдань:
здійснити історіографічний аналіз проблеми формування інституту міського самоврядування в Російській імперії та зокрема в Одесі;
розглянути загальний стан правового розвитку інституту міського самоврядування в Російській імперії;
охарактеризувати з правової точки зору процес формування органів міського самоврядування Одеси наприкінці ХVІІІ – до середини ХІХ ст.;
здійснити правовий аналіз ступня демократичності процесу формування інституту міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст.;
проаналізувати правовий механізм формування органів міського самоврядування;
виявити з правових позицій наявність або відсутність демократичних засад в організації, структурі та діяльності, органів міського самоврядування;
визначити вплив інформаційних видань Одеської Міської Думи на її діяльність;
визначити вплив Міського положення для Одеси від 1863 р. на процес підготовки загальноімперської міської реформи 1870 р.;
охарактеризувати участь представників Одеської Міської Думи в роботі державної комісії М.С. Каханова по створенню Міського положення 1892 р.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються внаслідок формування інституту міського самоврядування в Російській імперії.
Предметом дослідження є процес формування інституту міського самоврядування та його нормативне забезпечення в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. на матеріалах міста Одеса.
Територіальні межі дисертаційного дослідження охоплюють важливий політичний, торговельно-промисловий та культурний центр Південної України – місто Одеса.
Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють другу половину ХІХ ст., що обумовлено часом проведення міських реформ у Російській імперії, зокрема на підросійських територіях України. Нижня межа обумовлена часом підготовки, розробки та проведення міської реформи 1863 р., а верхня – часом проведення в Одесі міської реформи 1892 р. та дією Міського положення 1892 р.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертаційного дослідження побудована на комплексному використанні сукупності універсальних, загальнонаукових та спеціально-юридичних принципів і методів. Принцип комплексного використання методології юридичної науки є необхідною умовою для продуктивного вивчення процесів демократизації органів міського самоврядування.
Застосування сукупності таких конкретних методів, як системно-функціональний, порівняльно-правовий, конкретно-істо¬ричний, формально-логічний, сприяло досягненню цілей і завдань дисертаційного дослідження.
Особливого значення надано системно-функціональному методу, як універсальному інструменту пізнавальної діяльності, що дозволив найбільш об’єктивно дослідити еволюцію урядової політики стосовно розвитку демократичних засад організації, діяльності, структури органів міського самоврядування, зокрема в Одесі. За допомогою порівняльно-правового методу (в частині аналізу законодавчих актів Російської імперії) визначаються відмінності у правовому забезпечені демократичних засад діяльності органів міського самоврядування. Використовувався також і формаль¬но-логічний метод (дедукція, індукція, аналіз, синтез).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним та системним історико-правовим дослідженням процесу формування інституту міського самоврядування в Російській імперії другої половини ХІХ ст. на матеріалах діяльності міста Одеса.
Наукова новизна дисертації конкретизується у таких головних результатах дослідження:
уперше:
на науковому рівні подано цілісну картину становлення й еволюції демократичних засад діяльності органів міського самоврядування;
здійснено комплексне дослідження різноманітних складових процесу формування інституту міського самоврядування на матеріалах Одеської Міської Думи на основі залучення нових джерел та оцінено участь та вплив на нього діяльності Одеської Міської Думи, внесок органів міського самоврядування в теорію і практику місцевого самоврядування, формування загального виборчого права, що дало змогу сформулювати положення про становлення інституту міського самоврядування шляхом демократизації, а також здійснення апробації майбутнього Міського положення в межах одного міста;
проаналізовано організаційну діяльність Одеської Міської Думи, особливості формування, становлення, порядку і процедури самоуправління, її повноваження та сфери діяльності, внаслідок чого можна констатувати введення багатьох загальноєвропейських муніципальних правових норм;
на підставі аналізу історичних джерел доведено рецепцію норм Магдебурзького права міст Риги та Ревеля на місто Одеса в аргументування чого наводиться факт створення та діяльності в Одесі органу міського самоврядування «Іноземна Магістратська Колегія» (1797 – 1801) на засадах Магдебурзького права;
системно узагальнено правовий досвід формування органів міського самоврядування, що дало можливість розкрити сфери їх компетенції в контексті взаємовідносини органів міського самоврядування і державних установ, формування міської громади на засадах демократичних прав і свобод людини і громадянина;
досліджено вплив діяльності інформаційних видань Одеської Міської Думи на впровадження нових цензурних норм до видань органів міського самоврядування в період розробки міської реформи 1870 р., що дозволило визначити їх подвійну роль у процесі її проведення: позитивну – у процесі формування ліберальної преси та негативну – у посиленні цензурних санкцій щодо періодичних видань.
з нових позицій:
визначено демократичні принципи і правові механізми процесу формування представницьких органів міського самоврядування на основі норм виборчого права;
визначено ступень участі, впливу Одеської Міської Думи на процес розробки законопроектів міської реформи 1870 та 1892 рр.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, узагальнення, висновки можуть бути використані у:
правотворчій сфері – для врахування історичного досвіду під час удосконалення законодавства про місцеве самоврядування.
науково-дослідний сфері – для подальшого вивчення теоретико-методологічних проблем історико-правової науки, а також для вивчення досвіду організації та діяльності органів місцевого самоврядування;
підготовці навчально-методичної літератури і написанні робіт з історико-правових дисциплін;
навчальному процесі – при підготовці лекцій і проведенні семінарських занять із дисциплін «Історія держави і права України», «Історія політичних і правових вчень», «Муніципальне право України» та проведенні спецкурсів із цих дисциплін.
Апробація результатів дисертації знайшла відображення у доповідях і повідомленнях на: міській науковій конференції «Одеса і українці» (м. Одеса, 30 травня 1997 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми вітчизняної і всесвітньої історії» (м. Луганськ, 8 – 9 лютого 2001 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська періодика: історія і сучасність» (м. Львів, 17 – 18 травня 2002 р.); V Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (м. Одеса, 30 – 31 травня 2008 р.); IV Мezinárodní vědecko-praktická conference «Vědecké myšlené inflačního století – 2008» (м. Прага, 15 – 18 квітня 2008 р.); ІІІ Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 4 – 5 квітня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Одеса, 21 – 22 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 28 – 29 листопада 2008 р.); ІV Звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу МГУ (м. Одеса, 9 квітня 2009 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації висвітлено у 17 публікаціях, 5 із яких опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та 9 тезах доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення одержаних результатів здійсненого дослідження трансформаційних процесів органів місцевого самоврядування, зокрема процесу правового формування інституту міського самоврядування в Російській імперії в другій половині ХІХ ст. (на матеріалах міста Одеса), дозволило сформулювати ряд значимих для розвитку історико-правової науки висновків та пропозицій. Відповідно до поставлених завдань наукового дослідження було зроблено такі висновки:
1. Дослідження історії формування інституту міського самоврядування, різноманітних аспектів його діяльності в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. (на матеріалах міста Одеса) було б неможливим без комплексного залучення різноманітних документальних та історіографічних матеріалів, що пояснюється незначною кількістю, а іноді відсутністю створених раніше комплексних трансформаційних досліджень, зокрема з питання інституціоналізації міського самоврядування. Існуючі дослідження науковців ХІХ – початку ХХІ ст. відображають окремі аспекти (виборче право, організація діяльності, межі компетенції, громадське обговорення та контроль за діяльністю тощо) діяльності органів місцевого самоврядування.
Історіографія міського громадського самоврядування віддзеркалює основні періоди дослідження різноманітних проблем органів міського самоврядування. На кожному з них увага дослідників спрямовувалася на вивчення різноманітних аспектів діяльності органів міського самоврядування, що дуже часто було пов’язано з політичними подіями в державі, державною політикою, станом розробки джерельної бази, особистими поглядами автора, його політичними, філософськими, культурними переконаннями.
Дослідження дорадянської історіографії з проблем міського самоврядування містять широкий узагальнюючий аналіз правових норм, Міських положень та інших нормативно-правових актів, в яких визначалися основні засади функціонування органів міського самоврядування, їхня роль у розвитку політичної системи імперії.
Частина теоретичних досліджень намагалася виявити генеральну відповідність або невідповідність тим чи іншим ідеальним уявленням, науково-теоретичним концепціям про природу та сутність міського самоврядування. Підсумком таких наукових студій стає виявлення історичного повторення явища, визначення якісних характеристик правових норм, оцінка політичних рішень у поєднанні з поясненням можливих причин, що відбувалися, внутрішніх зв'язків і залежностей між різними елементами.
Основним напрямком у дослідженні інституту міського самоврядування радянськими вченими було ідеологічне тлумачення історії, минулого країни з позицій марксистсько-ленінського вчення. Радянська історіографія пройшла певну еволюцію від упереджено негативного ставлення до «буржуазного» самоврядування в цілому і до наукової оцінки діяльності, впливу, значення органів міського самоврядування в контексті суспільно-економічних та суспільно-політичних відносин. Так, окремі наукові, публіцистичні роботи кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. присвячувалися дослідженню механізмів виборчої системи, майновому, соціальному, національному складу городян, економічної, соціальної діяльності органів міського самоврядування.
Із розбудовою суверенної, незалежної, правової, демократичної української держави, будівництвом громадянського суспільства на засадах демократії, законності, зростає інтерес вітчизняних вчених до дослідження інституту міського самоврядування, особливо до його історичного досвіду.
Об’єктом пильної уваги сучасних істориків права, істориків стали правові, соціально-економічні, демографічні, культурні аспекти розвитку українських міст. Накопичений у попередній час і знову виявлений фактичний матеріал сприяв виникненню принципово нового типу багатопланових історико-правових досліджень. Можна констатувати утворення стійких наукових напрямків (шкіл) із дослідження урбанізаційних процесів у Києві, Львові, Харкові, Одесі.
Аналізуючи сучасні дослідження українських вчених, можна констатувати три напрямки досліджень: регіональний, проблемний та комбінований. Останній, найбільш чисельний за кількістю робіт, представлений, як правило, дослідженням певних аспектів у діяльності органів міського самоврядування в окремому регіоні у відповідний період їхньої історії.
Таким чином, для дослідження багатьох аспектів міського самоврядування в Україні створена широка, досить репрезентативна історіографічна та джерельна база, комплексний аналіз якої дозволяє більш глибоко і всебічно проаналізувати інституціоналізацію органів міського самоврядування на матеріалах Одеської Міської Думи, виконати поставлені наукові завдання.
Під час дослідження було враховано найкращі надбання попередніх поколінь вчених, як у частині вивчення історії міського самоврядування Південної України, міста Одеса, так й у загальному контексті. Сьогодні в українській історіографії створено значний науковий потенціал, який сприяє всебічному і ґрунтовному вивченню самих різноманітних трансформаційних процесів, що відбувалися в органах міського самоврядування України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Разом із тим, попередніми дослідниками не було здійснено комплексного, всебічного дослідження, зокрема з інституціоналізації міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. Оскільки це питання не знайшло свого висвітлення й аналізу або було розкрито фрагментарно в окремих працях, із врахуванням зазначених аргументів автор і робить спробу його розкриття у цій роботі.
2. Процес формування інституту міського самоврядування в Російській імперії було розпочато за часів правління Петра І. Ним було започатковано впровадження шведської моделі самоврядування, із пристосуванням її до існуючої в імперії системи централізованого управління. Інститут міського самоврядування взятий під контроль державної влади, діяв як один із органів державного місцевого управління. У той же час, на підросійських українських землях зберігався, альтернативний російському, український інститут міського самоврядування, заснований на достатньо демократичних нормах європейського Магдебурзького права.
За правління Катерини ІІ було реформовано існуючий інститут міського самоврядування. Наслідком такого реформування стає остаточна ліквідація політичної автономії та перетворення українських земель на провінції Російської імперії. Для забезпечення швидкої інтеграції українських міст до системи державного управління імперії на них була поширена «Жалувана грамота» 1785 р., яка поступово витісняла магдебурзькі привілеї. Новостворені міста Південної України, які не знали традицій українського міського самоврядування, заснованого на нормах магдебурзького права, відразу ж отримували російське міське право із всіма його недоліками.
Реформування інституту міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. відбувалося шляхом активізації участі городян у діяльності Міських Дум у контексті поширених концепцій міського самоврядування.
3. Досліджуючи період формування органів міського самоврядування Одеси (кінець XVIII – перша половина XIX ст.) можна визначити три етапи їхнього становлення: перший (1794 – 1797) – від зародження міста до створення Іноземного Магістрату на основі загальноросійського законодавства; другий (1797 – 1801) – діяльність Іноземного Магістрату на основі норм Магдебурзького права, поширеного в містах Рига та Ревель, та третій (1801 – 1863) – відновлення, а по суті повторне створення органів міського самоврядування на основі Міського положення 1785 р.
Поширений в Одесі наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. існуючий в Російській імперії інститут органів міського самоврядування успадкував всі його головні недоліки: невизначеність розподілення обов'язків між Міською Думою та Магістратом, відсутність Загальної Думи, небажання Гласних виконувати свої обов’язки тощо. З іншого боку, швидкі темпи економічного та соціального розвитку міста яскраво демонстрували необхідність негайного реформування інституту міського самоврядування.
4. Демократизація органів місцевого самоврядування – активний вплив громадськості на процес формування органів самоврядування, участь громадян в управлінні громадськими справами та громадський контроль за їх виконанням, розширення та реалізація прав і свобод городян. Засобом, інструментом, здатним забезпечити процес демократизації, є право. Саме через реформування норм права, правових інститутів, створення механізмів їх реалізації є можливим становлення інституту місцевого самоврядування на засадах демократії.
Формування органів міського самоврядування, що розглядалося у цьому дослідженні на матеріалах Одеської Міської Думи другої половини ХІХ ст., відбувалася шляхом реформування закону про міське самоврядування – Міського положення. Зокрема, редагувалися, а іноді й замінювалися взагалі такі важливі інститути: виборчого права, управління (структури), сфери компетенції, процедури формування виконавчих органів. Таким чином можна констатувати наявність процесу демократизації як засобу формування інституту міського самоврядування.
5. Міське положення про громадське самоврядування в Одесі 1863 р. запропонувало багато нових демократичних нововведень, які відбилися на загальноросійських Міських положеннях 1870 та 1892 рр. Зокрема, у виборчій системі можна виокремити таке: 1) поширення виборчого права на городян, які володіють у місті нерухомим майном або торговельним чи промисловим підприємством, з якого стягується на користь міста податок; 2) позбавлення виборчого права осіб, які притягалися до суду за злочини, покаранням за які є позбавлення або обмеження станових прав та банкрутів; 3) надання права обирати шляхом передачі свого голосу родичам-чоловікам тим жінкам, на яких поширювалися вимоги щодо отримання виборчого права; 4) відокремлення державної служби від громадської у вигляді заборони брати участь у виборах генерал-губернатору, градоначальнику, поліцмейстеру та чинам поліції, прокурору, стряпчому; 5) право обиратися після досягнення 25-річного віку; 6) право обиратися на посаду Міського Голови особам будь-якого стану, на яких поширювалося виборче право; 7) право Міської Думи самостійно обирати посадових осіб її виконавчого органу – Розпорядчої Думи та Канцелярії; 8) обмеження права вибору до виконавчого органу за родовими зв’язками (по прямій або бокових лініях); 9) введення інституту виборних «кандидатів» на посаду, тобто осіб, які заступали на певну посаду у разі її звільнення.
Були також запозичені такі елементи процедури голосування: 1) створення списків виборців за декілька місяців до виборів та їх публічне оголошення; 2) обрання на виборну посаду простою більшістю голосів; 3) можливість створення виборчих дільниць; 4) розподіл виборців на три виборчих розряди за певним становим або майновим критерієм; 5) переобрання Міського Голови у разі його дострокової відставки; 6) строк служби Міського Голови в 4 роки.
Не всі позитивні нововведення, зазначені в Міському положенні для Одеси, були поширені у Міських положеннях 1870 та 1892 рр. Так, зокрема, не була запозичена у процедурі голосування прийнята в Одесі форма голосування списком претендентів на посади – бюлетенем. Замість неї голосування проводилося кульками, що створювало багато незручностей.
Неоднозначну оцінку можна надати, розглядаючи процедуру голосування, інституту виборних в Одесі. З одного боку, 150 виборних голосували бюлетенем швидше, ніж декілька тисяч виборців кульками. З іншого, проведення двоступеневих виборів також займало багато часу та мало власні недоліки, самим важливим із яких було позбавлення виборця прямого виборчого права.
Демократичні перетворення, як уявляється, відбилися у поширенні виборчого права в Одесі на іноземців, власників нерухомого майна та відсутність обмежень за національною та релігійною ознаками.
У законах 1870 та 1892 рр. були поширені обмеження за національними та релігійними ознаками, зокрема щодо євреїв.
Необхідно також підкреслити, що значна кількість найбільш вагомих положень виборчої системи, створеної в Одесі в 1863 р., у тому чи іншому вигляді, була використана під час створення Міських положень 1870 та 1892 рр. Це дає підстави вважати, що законодавча база, демократичні засади виборчої системи, досвід опрацювання виборчої системи в Одесі значно вплинули на розвиток та становлення виборчих систем органів міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст.
6. Дослідивши структуру, основні напрямки діяльності, сфери компетенції, органів міського самоврядування зазначених у Міських положеннях 1863, 1870, 1892 рр., автор дійшов таких висновків: 1) процес інституціоналізації міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. було розпочато із реформування міського самоврядування в Одесі в 1863 р. і завершено введенням Міського положення 1892 р.; 2) структура Міської Думи, повноваження Міського Голови визначені законом 1863 р. для Одеси, вплинули на погляди авторів законопроекту 1870 р. і були ними частково «запозичені»; 3) реорганізація структури Одеської Міської Думи, поруч із зміною виборчого права, дозволили активізувати її діяльність із вирішення багатьох проблемних питань у житті міста; 4) привабливі умови діяльності, можливість самостійно вирішувати значну кількість громадських та господарських питань у житті міста, підштовхнуло до обрання на посаду Міського Голови Одеси енергійних, наділених підприємницькими здібностями і діловим хистом представників крупної буржуазії, зокрема: С.С. Яхненка, С.М. Воронцова, М.О. Новосельського, Г.Г. Маразлі; 5) активна діяльність із вирішення багатьох господарських питань життя Одеси показала здатність органів міського самоврядування вирішувати не тільки соціально-економічні, але й політичні питання, що можна вважати позитивним досягненням реформи 1863 р. З іншого боку, коронну владу підштовхнула до обмеження сфери компетенції органів міського самоврядування суто господарськими проблемами міста; 6) під час проведення реформи 1870 р. коронна влада доклала багато зусиль для перетворення органів громадського міського самоврядування на органи громадського господарського управління містом шляхом виключення із сфери компетенції Міської Думи будь-яких гострих політичних питань; 7) надання Міським Думам права самостійно формувати, організовувати управління містом; 8) участь у діяльності створених Міською Думою спеціальних комісіях фахівців, що цілком відповідає поняттю гласності; 9) обов’язкова колегіальність у вирішенні життєво важливих питань виконавчими органами міського самоврядування; 10) введена законом 1863 р. і підтверджена законом 1870 р. заборона гласним права передавати для голосування свій голос іншим особам; 11) декларування права на оскарження рішень Міської Думи у судовому або адміністративному порядку; 12) відокремлення громадської служби в органах міського самоврядування від державної.
Значне розширення повноважень, у порівняні із законом 1785 р., демократизація складу міського громадського самоврядування, новий підхід до організації міського самоврядування, починаючи із введення Міського положення 1863 р. і до введення Міського положення 1892 р., мали благотворний вплив на його діяльність. Тридцятиліття – з 1863 по 1892 р. – можна назвати «золотим віком» міського самоврядування Одеси.
Міська реформа 1892 р. призвела до згортання багатьох досягнень реформи 1870 р. Чітка регламентація обов’язків гласного, можливість судового переслідування поставили його діяльність у залежність від політичної ситуації в країні. Губернатори, як представники органів державного управління, отримали право повного контролю над всіма діями Міських Дум. Будь-яке рішення, якщо воно не знаходило підтримки у губернатора, могло бути ним заблоковано, або навіть скасовано. Члени виконавчого органу Міської Думи – Міський Голова, товариш Міського Голови, члени Управи, міський секретар отримали статус державних службовців, що стало додатковим інструментом контролю, впливу на них та рішення органів міського самоврядування. Сфера компетенції органів міського самоврядування була звужена до вирішення тільки господарських питань.
Реформа 1892 р. призвела до накопичення різноманітних невирішених господарських проблем, що особливо гостро відчувалися на околицях великих індустріальних міст та в маленьких містечках. Організаційна недосконалість самоврядування містом стала приводом для гострої критики місцевої влади засобами масової інформації. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Одеська Міська Дума стає ареною політичної боротьби між представниками різних політичних партій.
Таким чином, реформи органів міського самоврядування 1863, 1870, 1892 рр. показали здатність інституту міського самоврядування ефективно вирішувати соціально-економічні проблеми міста. Демократичні принципи формування Міських Дум, закладені реформами 1863 та 1870 рр. активізували городян на вирішення і політичних питань. Реформа 1892 р., незважаючи на консервативний характер, прискорила становлення демократичного устрою та обмеження монархії в Російській імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Діяльність Одеської Міської Думи за Міським положенням 1863 р. показала, наскільки може бути ефективним діяльність органів міського самоврядування, якщо вона залежить безпосередньо від самих городян.
7. Процес реформування органів міського самоврядування в Російській імперії у другій половині ХІХ ст. відбувався паралельно з процесом реформування органів цензури та формуванням ліберально налаштованої преси.
Активна діяльність цих інформаційних видань, їхня висока популярність, відсутність цензури призвели до виникнення перших, демократичних вільних засобів масової інформації в Російській імперії. З іншого боку, діяльність одеських видань показала уряду необхідність цензурного контролю над інформаційними виданнями громадського самоврядування.
8. На початку 60-х рр. ХІХ ст. в Російській імперії назріла гостра необхідність реформування інституту міського самоврядування. Впровадження Міських положень у найбільш розвинутих містах імперії лише підтвердило цю необхідність.
Законопроект міської реформи 1870 р. протягом 1864 – 1870 рр. витримав чотири редакції. При його складанні використовувалась існуюча на той час законодавча база, досвід реформування у Санкт-Петербурзі, Москві та Одесі.
В основу законопроекту реформи міського самоврядування були покладені окремі статті та розділи Одеського Міського положення від 1863 р. Проект запозичив нове тлумачення поняття «міська громада», структуру міського самоврядування, статус Міського Голови, окремі елементи виборчої системи.
9. Події суспільно-громадського життя імперії, що відбулися в період між двома реформами (1870 – 1892), поставили завдання взяти під повний контроль діяльність всіх органів громадського самоврядування, що призвело до нових реформ.
Процес реформування органів міського самоврядування в означений період пройшов два важливі етапи: перший – у комісії М.С. Каханова (1881 – 1885), другий – у 1890 – 1892 рр., під час розгляду у Державній Раді. На першому етапі розглядалася можливість внесення змін та доповнень до Міського положення 1870 р., на другому – створювався новий законопроект.
Одеська Міська Дума, на відміну від напрацювання міської реформи 1870 р., брала не досить активну участь у розробці нового законопроекту 1892 р. Це було пов'язано із завданнями, які поставила нова реформа – вони не співпадали з інтересами торговельно-промислового прошарку населення міста, який приходив до влади двічі – у 1863 та у 1873 рр. Єдине питання, яке Одеська Міська Дума намагалася активно лобіювати, було питання збільшення кількості виборців за рахунок поширення виборчого права на квартиронаймачів. Ця проблема підіймалася містом тричі: в 1876, 1882 та 1890 рр., але урядом всі вони були відхилені, як для Одеси, так і в межах всієї країни.
Встановлене Міське положення 1892 р. не давало Одесі будь-яких привілеїв, а лише встановило додатковий контроль з боку МВС, Голова якого затверджував на посаді Міського Голову міста.
Загалом міська реформа 1892 р. скоротила кількість виборців, обмежила владу місцевих органів самоврядування і ввела їх до системи органів державного управління. Все це мало недемократичний консервативно-реакційний характер у порівнянні з реформою 1870 р.
10. Формування інституту міського самоврядування, розпочате з міської реформи в Одесі в 1863 р., тривало до реформи 1892 р.
Реформування міського самоврядування в Одесі в 1863 р. відбувалося з метою пошуку оптимального співвідношення між правами, свободами городян, межами компетенції органів міського самоврядування та функціями державних органів управління на місцях. Реформа мала декілька важливих особливостей: проходила під наглядом найвищих державних посадовців наближених до російського імператора; Міське положення 1863 р. – головний правовий документ органа міського самоврядування формували представники міської громади; здобутки та прорахунки активно використовувалися під час розробки проекту реформи 1870 р.; в основу реформування було покладено громадську теорію міського самоврядування; реформування довело здатність органів міського самоврядування самостійно та ефективно вирішувати господарські та соціальні проблеми міста.
Міські реформи 1863, 1870, 1892 рр. надали городянам таких демократичних прав: виборче право, можливість самостійно вирішувати важливі питання життєдіяльності міста, право та можливість публічного обговорення на сторінках преси насущні проблеми. Сам по собі цей факт показав можливість та здатність органів міського самоврядування до їх вирішення, а населення підштовхнуло до боротьби за власні права та свободи. Наслідком стала революція 1905 р. та обмеження монархії через створення Державної Думи.
Реформа 1892 р. суттєво обмежила права та свободи городян, звузила повноваження органів міського самоврядування. Як наслідок, останні не мали можливості ефективно виконувати свої функції. Як правило, ресурсів міських бюджетів вистачало лише на вирішення проблем центра міста. Околиці міста дуже часто залишалися сам на сам із власними господарськими та соціальними проблемами. У великих торговельно-промислових центрах саме на околицях концентрувалися найбідніші представники міського населення. З метою встановлення соціальної справедливості вони прагнули здобути рівні з іншими городянами права та свободи. Нездатність міської влади, яка після реформи 1892 р. стала фактично органом державного місцевого управління, вирішити ці проблеми призвела до соціальних вибухів у вигляді погромів, а потім стала однією з причин революції 1905 р.
Результати дослідження процесу формування інституту міського самоврядування на матеріалах Одеської Міської Думи у другій половині ХІХ ст. переконують у необхідності врахування в процесі реформування системи міського самоврядування, як позитивного, так і негативного досвіду, сприяють відновленню традиції демократичного розвитку міського самоврядування на сучасному етапі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / В.Б. Аверьянов. – К. : Наукова думка, 1979. – 150 с.
2. Акты царствования Екатерины II. Учреждения для управления губерний и Жалованные грамоты дворянству и городам / под ред. Г.Н. Шмелева. – М., 1907. – 154 с.
3. Анисимов Е.В. «Шведская модель» с русской «особостью». Реформа власти и управления при Петре Великом / Е.В. Анисимов // Звезда. – 1995. – № 1. – С. 133 – 150.
4. Антонович В.Б. Исследование о городах в юго-западной России по актам 1432 – 1798 гг. / В.Б. Антонович. – К., 1870. – 94 с.
5. Антонович В.Б. Паны Ходыки, воротилы городского самоуправления в Киеве в 16 – 18 вв. / В.Б. Антонович // Киевская старина. – 1882. – № 2. – С. 233 – 261.
6. Ашлей П. Местное и центральное управление. Сравнительный обзор учреждений Англии, Франции, Пруссии и Соединенных Штатов. / П. Ашлей. – СПб., 1910. – 326 с.
7. Багалїй Д. Магдебурзьке Право на Лівобічній Україні / Д. Багалій // Руська історична бібліотека. – 1904. – Т. ХХІV. – С. 387 – 442.
8. Бадретдинов И.Р. Становление института выборов в представительные органы государственной власти субъектов РФ в постсоветский период: основные тенденции и факторы / И.Р. Бадретдинов // Актуальне проблемы социологической науки и соцмальной практики : II Всерос. науч. конф. «Сорочинские чтения – 2005. Будущее России : стратегии развития». (м. Москва 14 – 15 грудня 2005 р.). – Режим доступу до журн. : http://lib.socio.msu.ru/l/library
9. Баймуратов М.О., Григор’єв В.А. Муніципальна влада : актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні / М.О. Баймуратов, В.А. Григор’єв. – О. : АО БАХВА, 2003. – 192 с.
10. Батанов О.В., Кампо В.М. Муніципальне право зарубіжних країн : Навч. посіб.: У 2 ч. / [За заг. ред. проф. П.Ф. Мартиненка]. – К. : Знання України, 2005. – (Серія "Інновац. освіт, технології у муніципал. праві"). – Ч. 1 / О.В. Батанов, В.М. Кампо. – 2005. – 148 с.
11. Баранов Н.А. Демократический процесс в России : перспективы развития / Н.А. Баранов // Актуальне проблемы социологической науки и социальной практики : II Всерос. науч. конф. «Сорочинские чтения – 2005. Будущее России : стратегии развития» (м. Москва 14 – 15 грудня 2005 р.). – Режим доступу до журн. : http://lib.socio.msu.ru/l/library
12. Берфман М. Хто ж, як не ми? Ця формула містко визначає суть самоврядування / М. Берфман // Віче. – 2001. – № 3. – С. 53 – 58.
13. Білоус Н.О. До питання про запровадження магдебурзького права в Києві / Н.О. Білоус // Український історичний журнал. – 2008. – № 1. – С. 123 – 134.
14. Білоус Н.О. Київські війти ХVІ – першої половини ХVІІ ст. / Н.О. Білоус // Київська старовина. – 2002. – № 3. – С. 32 – 51.
15. Білоус Н.О. Розвиток самоврядування в Житомирі в ХV – першій половині XVII ст. / Н.О. Білоус // Київська старовина. – 2001. – № 3. – С. 73 – 86.
16. Борденюк В. Місцеве самоврядування: реальне і бажане / В. Борденюк // Голос України. – 1995. – № 65. – 9 серпня. – С. 12.
17. Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60 – 90-х роках ХІХ ст. / В. Й. Борисенко. – К. : Наукова думка, 1980. – 155 с.
18. Браславский П. О настоящем положении общественного управления в городе Одессе / П. Браславский. – Одесса, 1860. – 23 с.
19. Булаков О.Н. Институт выборов в условиях становления в Российской Федерации демократического правового государства (федеральный уровень) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / О.Н. Булаков – М., 1995. – 18 с.
20. Бухтеев М. Опыт статистического описания Новороссийского края / М. Бухтеев // Записки Одесского общества истории и древностей. – 1853. – Т. 3. – С. 218 – 286.
21. Василевский С.М. Городское самоуправление и хозяйство / С.М. Василевский. – СПб., 1906. – 235 с.
22. Васильчиков А.И. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений / А.И. Васильчиков. – СПб., 1869 – 1871. – Т.1 – 3.
23. Велихов Л.А. Основы городского хазяйства : Общее учение о городе, его управлении, финансах и методах хозяйствования / Л.А. Велихов. – М. : Наука, 1996. – 466 с.
24. Велихов Л.А. Основы городского хазяйства / Л.А. Велихов. – М. : Госиздат, 1928. – 467 с.
25. Владимирський-Буданов М.Ф. Німецьке право в Польщі й Литві / М.Ф. Владимирський-Буданов. – Львів, 1904. – 310 с.
26. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирський-Буданов. – Вып. 1. – История русского государственного права. – К. : Книгиздат., 1886. – 368 с.
27. Выборы городского головы в Одессе // Северная почта. – 1864. – № 2. – 3 (15) января. – С. 3.
28. Выписка из журнала Государственного Совета по проекту нового Городового Положения (15 – 16 апреля 1870 г. № 49) // Материалы относящиеся до нового общественного устройства в городах империи. – СПб., 1877. – Т. 3. – С. 467 – 496.
29. Выписка из журнала заседаний Общего собрания Государственного Совета по проекту нового Городового Положения (11 мая 1870 г.) // Материалы относящиеся до нового общественного устройства в городах империи. – СПб., 1877. – Т. 3. – С. 497 – 515.
30. Высочайшее повеление, объявленное Министром Внутренних Дел : о приведении в действие нового Городового Положения // ПСЗРИ. – Собр. ІІІ. – СПб., 1895. – Т. ХІІ. – Указ № 8862 від 11 липня 1892 р. – С. 512.
31. Высочайшее повеление, предложенное правительствующему Сенату Министром юстиции 24-го января 1866 г. по делу о речи, произнесенной генерал-адъютантом графом Строгановым 2-м в бывшем 8-го декабря 1865 г. заседании Одесской городской думы // Санкт-Петербургские сенатские ведомости. – 1866. – 25 января. – № 7. – С. 1.
32. Высочайше утвержденное Городовое Положение // ПСЗРИ. – Собр. ІІ. – СПб., 1874. – Т. ХLV., Отд. І. – Указ № 48498 від 16 (28) червня 1870 р. – С. 820 – 839.
33. Высочайше утвержденное Городовое Положение // ПСЗРИ. – Собр. ІІІ.– СПб., 1895. – Т. ХІІ. – Указ № 8708 від 11 червня 1892 р. – С. 430 – 456.
34. Высочайше утвержденное Положение о мерах к охранению государственного порядка и общественного спокойствия // ПСЗРИ. – Собр. ІІІ. – СПб., 1885. – Т. І. – Указ № 350 від 14 серпня 1881 р. – С. 261 – 266.
35. Высочайше утвержденное Положение об общественном управлении города Москвы // ПСЗРИ. – Собр. ІІ. – СПб., 1865. – Т. ХХХVІІ, Отд. І. – Указ № 38078 від 20 березня 1862 р. – С. 220 – 231.
36. Высочайше утвержденное Положение об общественном управлении города Одессы // ПСЗРИ. – Собр. ІІ. – СПб., 1866. – Т. ХХХVІІІ, Отд. І. – Указ № 39565 від 30 квітня 1863 р. – С. 402 – 412.
37. Высочайше утвержденные Временные Правила об устройстве полиции в городах и уездах губерний по общему учреждению управляемых // ПСЗРИ. – Собр. ІІ. – СПб., 1866. – Т. ХХХVІІ, Отд. ІІ. – Указ № 39087 від 25 грудня 1862 р. – С. 588 – 593.
38. Высочайше утвержденные Правила о применении утвержденного 16 июня 1870 года Городового Положения к столицам и Одессе // ПСЗРИ. – Собр. ІІ. – СПб., 1872. – Т. XLVII, Отд. І. – Указ № 51014 від 20 червня 1872 р. – С. 927 – 931.
39. Высочайше утвержденные Правила об упразднении Магистратов и Судебных Ратуш // ПСЗРИ. – Собр. ІІ. – СПб., 1868. – Т. ХLІ, Отд. І. – Указ № 43183 від 13 квітня 1866 р. – С. 343 – 346.
40. Высочайше утвержденный доклад Сената: О упразднении в городе Одессе особого для российских купцов Магистрата // ПСЗРИ. – Собр. І. – СПб., 1830. – Т. ХХV. – Указ № 18346 від 26 січня 1798 р. – С. 49 – 50.
41. Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 года / В.В. Гармиза. – М. : МГУ, 1957. – 264 с.
42. Ге Г.Н. Исторический очерк города Николаева при устье Ингула (1790 – 1890) / Г.Н. Ге. – Николаев : Русская тип., 1890. – 122 с.
43. Герасименко Г.А. Земское самоуправление в России / Г.А. Герасименко. – М. : Наука, 1990. – 262 с.
44. Ґерлиґи П. Одеса. Історія міста 1794–1914 / П. Ґерлиґи; пер. з англ. Ю. Олійника. – К. : Критика, 1999. – 382 с.
45. Глухачов Є.Ф. Місцеве самоврядування в історії державності України // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. Вип. 3 (14) / Ред. кол. : Г.І. Мостовий, В.Я. Амбросов, Л.М. Анічин та ін.; Українська Акад. держ. упр. при Президентові України. Харківський регіон. ін-т. – Х., 2002. – С. 15 – 26.
46. Головко О.М. Харківське самоврядування у 1893 – 1917 рр. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / О.М. Головко. – Харків, 1997. – 18 с.
47. Головин К. Наше местное управление и местное хазяйство / К. Головин. – СПб.: Изд.-во об-ва О.Н. Поповой, 1884. – 168 с.
48. Гонтар А.В. Городские Советы Украины: История становления и развития (20–30-е годы) / А.В. Гонтар. – К. : Высш. шк., 1990. – 204 с.
49. Гончарук В.П. Особливості трансформації виборчої системи сучасної України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В.П. Гончарук. – К., 2001. – 16 с.
50. Гончарук Т.Г. История Хаджибея (Одессы) 1415 – 1785 гг. / Т.Г. Гончарук. – О., 1997. – 87 с.
51. Горбачев В.П. Городское самоуправление на Украине (по реформе 1870 г.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В.П. Горбачев. – Харків, 1995. – 16 с.
52. Горловский Д.Н. Итоги двадцатипятилетия Херсонского городского самоуправления / Д.Н. Горловский. – Херсон : Тип. О.Д. Ходушиной, 1896. – 97 с.
53. Горловский М.А. Очерки из социально–экономической истории русского города на Урале (Екатеринбург в XVIII – начале 70-х гг. ХІХ ст.) / М.А. Горловский. – М. : МГУ, 1956. – 24 с.
54. Городовое Положение с разъяснениями и дополнениеями. – СПб., 1873. – 352 с.
55. Гошко Т.Д. Магдебурзьке право Центрально-Східної Європи ХІІІ – ХVІІІ сторіччя в української та польської історіографії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Т.Д. Гошко. – Львів, 1999. – 19 с.
56. Гошко Т.Д. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (ХVІ – початок ХVІІ ст. / Т.Д. Гошко. – Львів : Афіша, 2002. – 255 с.
57. Городское управление старой Одессы. Очерк. – О. : Изд-во «Optimum», 2007. – 232 с.
58. Граб В., Місцеве самоврядування: закони і реальність / В. Граб, Ю. Білик // Віче. – 1998. – № 5. – С. 32 – 41.
59. Грабовський С. Українська державність: політико-правовий аспект / С. Грабовський, Л. Шкляр // Вісник АН України. – 1993. – № 5 – С. 51.
60. Градовский А.Д. Начала русского государственного права: Собр. Соч. В 9 т. / А.Д. Градовский. – СПб. : Тип. М.М. Стасюкевича, 1904. – Т. 9. – 680 с.
61. Грамота на права и выгоды городам Российской империи // ПСЗРИ. – Собр. І. – СПб., 1830. – Т. ХVІІ. – Указ № 16188 від 21 квітня 1785 р. – С. 358 – 384.
62. Грас С.В. Справочная книга для городских общественных управлений. / С.В. Грас – Чернишов : Тип. Губернского земства, 1900. – 393 с.
63. Гринь Д.К. Соціально-демографічні процеси в містах України (1920 – 1930-ті рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / Д.К. Гринь. – К., 2000. – 19 с.
64. Грушевський М.С. Історія України-Руси : В 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський; редкол. : П.С. Сохань та ін. – 2-е вид. – К. : Наук. думка, 1991. – Т. 5. – 1998. – 704 с.
65. Гулиев В.Е. Российская государственность: состояние и тенденции / В.Е. Гулиев // Политические проблемы теории государства. – М., 1993. – С. 5 – 19.
66. Гуслистий К. Нариси з історії України. – Вип. ІІ. Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею (з ХIV ст. по 1569 р.) / К. Гуслистий – К. : АН УРСР, 1939. – 194 с.
67. Из прошлого Одессы: сборник статей / под ред. Л.М. Дерибаса. – Одесса : Тип. Л. Кирхнер, 1894. – 399 с.
68. Дело по определению одесского градоначальника графа Гурьева от 13 сентября 1823 г.: о причислении в одесские мещане маклера Орлова // ДАОО. – Исполнительный стол Одесской Городской Думы. – Ф. 4. – Оп. 1-а. Спр. 103. – 12 арк.
69. Дело по сообщению одесского городового Магистрата, о доставлении в оный о Членах Думы списка и ведомостей о городовых доходах // ДАОО. – Исполнительный стол Одесской Городской Думы. – Ф. 4. – Оп. 1-а. Спр. 40. – 35 арк.
70. Десять лет Санкт-Петребургского городского общественного управления: 1873 – 1883. – СПб., 1893. – 96 с.
71. Дерибас А.М. Старая Одесса. Исторические очерки и воспоминания / А.М. Дерибас. – Одесса: Тип. Г. Руссо, 1913. – 374 с.
72. Державне управління в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. В.Б. Аверьянова. – К. : ТОВ «СОМИ», 1999. – 266 с.
73. Джаншиев Г.А. Эпоха великих реформ. Исторические справки / Г.А. Джаншиев. – 9-е изд. доп. – СПб. : Тип. Б.М. Вольфа, 1905 – 860 с.
74. Дитятин И.И. Устройство и управление городов России / И.И. Дитятин. – СПб. : Тип. Меркульева, 1875. – 109 с.
75. Дитятин И.И. Городское самоуправление в настоящем столетии / И.И. Дитятин. – Ярославль : Тип. Фольк, 1877. – Т. 2. – 571 с.
76. Дитятин И.И. К истории Городового Положения 1870 года / И.И. Дитятин // Статьи по истории русского права. – СПб., 1895, – С. 153 – 231.
77. Дмитрієв В.В. Градоначальства Півдня України в ХІХ – на початку ХХ ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / В.В. Дмитрієв. – Дніпропетровськ, 2003. – 20 с.
78. Договор, заключенный в лагере под Ревелем депутатами оного города с российским генерал-поручиком Бауером. – о вступлении оного города в российское подданство на условиях, допущенных с российской стороны // ПСЗРИ. – Собр. І. – СПб., 1830. – Т. ІV. – Указ № 2298 від 29 вересня 1710 р. – С. 560 – 567.
79. Договорные статьи, предложенные депутатами города Риги о сдаче оного и о вступлении в российское подданство. – с ответами на каждую статью российского фел