ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК ЯК ЦІННІСТЬ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНИЙ ГУМАНІТРАНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АРАБАДЖИ Наталя Борисівна

УДК 340.12:124.5

ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК ЯК ЦІННІСТЬ:
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Спеціальність: 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Крижановський Анатолій Федорович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України,
член-кореспондент НАПрН України

Одеса-2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПРАВО ТА ПРАВОВИЙ ПОРЯДОК У ЇХ ЦІННІСНОМУ СПІВВІДНОШЕННІ 11
1.1. Феномен цінності як основа для пізнання права та правового порядку 11
1.2. Парадигмальні засади аксіологічного виміру правового
порядку 28
1.3. Фактор оцінки в постнекласичній теорії правового порядку 43
Висновки до 1 розділу 62
РОЗДІЛ 2. ПАРАМЕТРИ І АКСІОЛОГЕМИ ПРАВОВОГО ПОРЯДКУ ЯК ПРАВОВОЇ ЦІННОСТІ 65
2.1. Параметри правового порядку як виміри його цінності 65
2.1.1. Системний підхід до параметрів правового порядку 65
2.1.2. Соцієтальність правового порядку 71
2.1.3. Легальність та легітимність правового порядку 77
2.1.4. Цілісність правового порядку як основа його цінності 84
2.2. Аксіологеми правового порядку 92
2.3. Правовий порядок як структура правових цінностей 104
Висновки до 2 розділу 126
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЦІННІСНОГО ВИМІРУ ПРАВОВОГО ПОРЯДКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ 130
3.1. Особливості власної цінності правового порядку сучасної
України 130
3.2. Специфіка проявів інструментальної цінності правового порядку сучасної України 153
Висновки до 3 розділу 162
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ВСТУП

Актуальність теми. Тенденції розвитку сучасної загальнотеоретичної юриспруденції демонструють зростання уваги до аксіологічної проблематики права та держави. Усе частіше з’являються дослідження, присвячені ціннісним характеристикам права, спрямовані на виявлення соціальної та особистісної цінності держави, сконцентровані на проблемі застосування філософської теорії цінностей в юриспруденції.
Правовий порядок, поза сумнівів, є тим феноменом, ціннісний вимір якого має розглядатися під особливим кутом зору. Це, у першу чергу, пов’язано з необхідністю змістовного наповнення нових теорій правового порядку, які формуються у наш час, усе в більшій мірі витісняючи наукові розробки, в яких він розумівся з позицій застарілої, здебільшого, позитивістської методології, що прив’язувала правовий порядок до концепту законності. По-друге, з огляду на поширення досліджень у сфері правової аксіології, сьогодні необхідно по-новому розглядати ціннісні характеристики тих явищ, в яких будь-яке право існує, та без яких немислимим є його розвиток, – правових цінностей, серед яких особливе місце належить правовому порядку.
Однак розгляд правового порядку як цінності не може обмежуватися тим вузьким колом питань, які у сучасній юриспруденції зазвичай постають при вирішенні проблеми аксіологічної наповненості цього знакового феномену. Аксіологія правового порядку є комплексною науковою проблемою, що не просто потребує застосування аксіологічного інструментарію, але й фактично вимагає побудови нової теорії правового порядку, в якій би ціннісна характеристика не обмежувалася питаннями легітимності та соціальної необхідності правового порядку.
У цьому контексті при дослідженні ціннісного виміру правового порядку принципове значення мають розробки не лише тих науковців, які присвятили свої дослідження правовому порядку – В. М. Артьомова, В. В. Борисова, М. М. Вопленка, О. В. Воробйової, І. О. Ісаєва, С. В. Клєвцова, І. А. Краснова, В. М. Казакова, А. Ф. Крижановського, В. В. Лазарєва, К. В. Макарова, П. С. Назарова, М. І. Превезінцева, Б. В. Саванелі, О. П. Сауляка, А. В. Юдіна, Л. С. Явича та ін. – але й тих теоретиків та філософів права, що зробили значний внесок в розвиток аксіологічної проблематики: М. М. Алексєєв, С. С. Алексєєв, А. М. Бабенко, О. О. Бандура, В. А. Бачинін, В. В. Дудченко, М. І. Козюбра, С. І. Максимов, О. С. Мельничук, О. А. Музика, В. С. Нерсесянц, Ю. М. Оборотов, А. І. Овчинніков, І. В. Патерило, А. В. Поляков, П. М. Рабінович, І. Л. Честнов та ін. Значний інтерес у розрізі досліджуваної проблематики представляють також розробки класиків філософської та загальнотеоретичної юриспруденції: І. О. Ільїна, Б. О. Кістяковського, М. М. Коркунова, П. І. Новгородцева, Л. Й. Петражицького, Є. М. Трубецького та ін.
Незважаючи на розвиненість та розгалуженість загальнотеоретичної юриспруденції в контексті дослідження інституційних та концептуальних засад правового порядку, а також ціннісного виміру правових явищ, у жодному з досліджень наведених авторів окремо не досліджувалася проблематика аксіології правового порядку, а отже не ставилися питання про його власну та інструментальну, особистісну та суспільну цінність в контексті використання новітньої методології та врахування тих здобутків філософії та теорії права, що спрямовані на переосмислення парадигмальних засад правового порядку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з комплексною темою кафедри теорії та історії держави і права «Формування української правової традиції: історія і теорія», яка у свою чергу є частиною комплексної теми Міжнародного гуманітарного університету «Тенденції становлення і розвитку соціогуманітарної сфери в Україні» (номер державної реєстрації 0110U000678).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення методологічних основ, а також основних напрямів реалізації власної та інструментальної цінності правового порядку на соціальному та особистісному рівнях.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішення таких завдань:
виявити специфіку феномену цінності як основи розуміння правового порядку;
визначити парадигмальні засади дослідження аксіології правового порядку;
сформувати основні постулати сучасної (постнекласичної) теорії правового порядку;
показати особливості застосування синергетичної методології в оцінці правового порядку;
виявити системні параметри правового порядку, що виражають його цінність;
показати специфіку формування та реалізації аксіологем правового порядку як форми його ціннісного буття;
розкрити структурні особливості правового порядку як системи цінностей правової сфери;
виявити специфіку власної цінності правового порядку сучасної України на її суспільному та особистісногму вимірах;
визначити основні напрями інструментальної цінності правового порядку сучасної України.
Об’єктом дослідження виступає правовий порядок як явище правової реальності.
Предмет дослідження – теоретичні та методологічні аспекти ціннісного виміру правового порядку.
Методи дослідження. Методологію дисертаційного дослідження складають методологічні принципи, методи та підходи, властиві як некласичній та постнекласичній методології юриспруденції. Серед методологічних принципів, покладених в основу дисертаційного дослідження є: принципи детермінізму, плюралізму, додатковості, поєднання об’єктивного та суб’єктивного. Головною стратегією дослідження, що визначила його змістовну та структурну специфіку став аксіологічний підхід, в рамках якого здійснено спробу застосування методологічних та теоретико-прикладних прийомів правової аксіології до специфічного правового явища – правового порядку (підрозділ 1.1.). Використання аксіологічного підходу зумовило використання ряду концептуальних ідей, серед яких: розмежування власної та інструментальної цінності правових явищ, об’єкт-суб’єктна природа правових цінностей тощо (розділ 3).
Під час осягнення феномену правового порядку застосовувалися досягнення синергетики як соціально-філософської та наукознавчої концепції, в рамках якої розкрито специфіку постнекласичних теорій правового порядку, продемонстровано його дискурсивну природу (підрозділи 1.2., 1.3.).
Важливу роль в дослідженні відіграв системний метод у вигляді параметричної загальної теорії систем, за допомогою якого вдалося розкрити та виявити системні закономірності таких параметрів правового порядку як соцієтальність, легальність, легітимність, стійкість, стабільність та цілісність (підрозділ 2.1.). За допомогою діалектичного методу продемонстровано зв’язок структури правового порядку та відповідної системи цінностей правової сфери (підрозділ 3.1.). Феноменологічний метод дозволив здійснити екстраполяцію понять, принципів та категорії правової аксіології на специфічне явище – правовий порядок (підрозділ 1.1.). З позицій герменевтики та антропології вдалося розкрити природу та структуру аксіологем правового порядку (підрозділ 2.2.). Формально-юридичний підхід дозволив продемонструвати відображення цінності правового порядку в нормативно-правових актах (підрозділи 3.1., 3.2.). Порівняльний метод було використано при аналізі парадигм правового порядку (підрозділи 1.2. та 1.3.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юриспруденції комплексним дослідженням цінності правового порядку. Наукова новизна виражається у таких основних висновках та положеннях, представлених у дисертації:
уперше:
здійснено наукознавчий аналіз класичних, некласичних та постнекласичних теорій правового порядку, виявлено їх риси та ключові постулати. Доведено, що специфічними рисами сучасної (постнекладсичної) теорії правового порядку виступають: дискурсивність; структурність; комунікативність; синергетичність;
виведено поняття та виявлено основні типи аксіологем правового порядку як його міфологізованих образів, що є засобами легітимації правового порядку в правовому мисленні;
виявлено системні параметри правового порядку, продемонстровано ті системні закономірності, що визначають його цінність: соцієтальність, легітимність, легальність, стійкість, стабільність, цілісність;
розкрито основні напрямки власної (правової, соціальної та економічної, політичної) та інструментальної (інструментально-забезпечувальна, інструментально-врівноважувальна та інструментально-комунікативна, інструментально-корекційна) цінності правового порядку;
удосконалено:
теоретичні засади обґрунтування синергетичної природи права та правового порядку;
парадигмальні основи сучасної теорії правового порядку;
окремі постулати, принципи та методи правової аксіології щодо методології визначення цінності правових явищ;
набули подальшого розвитку:
ідеї щодо легітимності правового порядку як виміру його цінності;
положення про ієрархічну природу цінностей правової сфери.
Практичне значення отриманих результатів. Визначення специфіки та основних напрямів ціннісної характеристики правового порядку є внеском автора в науку загальнотеоретичної юриспруденції.
Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – для подальших розробок у сфері правової аксіології та теорії правового порядку, зокрема, при дослідженнях механізмів легітимації та легалізації правового порядку, а також при розробці методологічних засад використання аксіологічного підходу до окремих правових явищ; в освітянській діяльності – для удосконалення курсів «Теорія держави і права», «Проблеми теорії держави і права», «Філософія права», «Методологія юридичної науки»; у законотворчій діяльності – для врахування ціннісного виміру правового порядку при розробці нормативно-правових актів та їх реалізації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Міжнародного гуманітарного університету, а також на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: 1) Актуальні питання сучасної юридичної науки (м. Київ, 5-6 жовтня 2011 р.); 2) Людина і закон: публічно-правовий вимір (VIІ Прибузькі юридичні читання) (м. Миколаїв, 25-26 листопада 2011 р.); 3) Актуальні проблеми філософії права. Правова аксіологія (м. Одеса, 9 грудня 2011 р.); 4) Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави (м. Харків, 17-18 грудня 2011 р.); 5) Правове життя сучасної України (Одеса, 20-21 квітня 2012 р.); 6) «Міжнародний та національно-правовий вимір забезпечення стабільності» (м. Львів, 5 травня 2012 р.); 7) «Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин» (м. Одеса, 18-19 травня 2012 р.); 8) «Тенденції та пріоритети реформування правової системи України» (м. Київ, 24-25 травня 2012 року); 9) «Національне та міжнародне право в сучасному вимірі» (м Запоріжжя, 28-29 вересня 2012 р.); 10) «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 12-13 жовтня 2012 р.) та 3 ін.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 22 публікаціях, з яких 5 статей, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, та 17 інших публікацій.
Структура роботи зумовлена проблематикою дослідження, її метою, головними завданнями, а також теоретико-методологічними засадами. Структура дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 200 сторінок, з них 25 сторінок – список використаних джерел, який складається з 252 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації поставлено і вирішено нове наукове завдання – визначення методологічних основ, а також основних напрямів реалізації власної та інструментальної цінності правового порядку на соціальному та особистісному рівнях. Основними висновками роботи є таке:
1. Сучасний світ окреслив проблему деформацій механізму трансляції культурних цінностей, серед яких особливе місце належить праву та правовому порядку. Із позицій правової аксіології правовий порядок розглядається як особлива правова цінність та як специфічний інструмент досягнення цінностей, тобто і як цінність-ціль, і як цінність-засіб. При цьому розгляд правового порядку як правової цінності супроводжується процесом формування нової теорії правового порядку.
Дослідження сутнісних характеристик правового порядку визначається тими парадигмальними установками, в яких концентрується та чи інша модель тлумачення правових явищ. Сучасна загальнотеоретична юриспруденція прагне вийти на аксіологічний рівень сприйняття правового порядку, що імпліцитно апелює до категорії цінності та оцінки, причому одразу в декількох ракурсах: 1) відповідність правового порядку ідеї права та принципам справедливості; 2) стабільність та міцність правового порядку; 3) внутрішній опір негативним явищам правової дійсності.
Правовий порядок має структурне буття в межах правової реальності, тобто він є дійсним феноменом правового життя. Правовий порядок перебуває одночасно у феноменологічному (правова дійсність) та інституційному (правова система) вимірах. Інституційний та феноменологічний компоненти буття правового порядку породжують особливі механізми взаємодії правової реальності та правової системи через правосвідомість, правове мислення, створення міфів та образів правового порядку.
2. У сучасній юриспруденції існують класичні, некласичні та постнекласичні теорії правового порядку. Класичні теорії правового порядку тісним чином переплітаються з типами праворозуміння і теоріями права. Для класичних теорій правового порядку характерне його усвідомлення як результату законності. Базова теза нормативістського бачення правового порядку, яке є основною в рамках його класичної теорії, полягає у тому, що правовий порядок – це результат реалізації правових норм, а тому його близькість з законністю є очевидним та логічним фактом.
Некласичні теорії правового порядку розширюють методологічні межі вивчення цього явища. На етапі некласичного сприйняття правового порядку має місце інтеграція його смислів. В рамках некласичних теорій правовий порядок мислиться як феномен, що має монолітне «ядро», яке вважається його основою, але не обмежується ним. Некласичні теорії правового порядку використовують концепцію логоцентризму. До некласичних теорій правового порядку, відносяться: етатистська, інституціональна, лібертарно-юридична, персоналістична та неопозитивістська. У рамках цих теорій ключовою тезою залишається гіпотеза про наявність певної основи, підґрунтя, центру правового порядку.
Постнекласичні теорії правового порядку зосереджені на синергетичних основах правового порядку. Правовий порядок перестає мислитися як лінійний, об’єктивований в явищах та процесах феномен, порядок – це складна система, що породжує сама себе та розвивається нелінійно, в кожний окремий момент часу, в результаті кожної події порядок творить нові умови свого ж існування. Порядок – це нестабільний стан, один із різновидів хаотичного, невпорядкованого буття. Порядок мислиться лише як один із можливих випадків хаосу, а тому йому притаманні усі риси хаосу.
До постнекласичних теорій правового порядку можна віднести ціннісно-нормативну, синергетичну та комунікативну. До ознак постнекласичних теорій правового порядку можна віднести: 1) дискурсивність; 2) структурність; 3) комунікативність; 4) синергетичність.
3. Концептуалізація ідеї «правовий порядок – цінність» в контексті соціосинерегтичної парадигми може розкриватися за такими напрямками: 1) правовий порядок є станом правового життя, що протистоїть ентропії у вигляді аномії. Таким чином, правовий порядок є цінним у тій мірі, наскільки він дозволяє нівелювати вплив ентропії на суспільство; 2) правовий порядок є ціннісною структурою, оскільки розглядається як опредмечена в правовій практиці система цінностей правової сфери. Правовий порядок є цінним у тій мірі, наскільки міцно в ньому інституалізуються правові цінності та цінності права; 3) правовий порядок містить у собі хаотичні начала. Цінність правового порядку полягає в тому, аби дислокації ентропії та еволюції співпадали з атракторами суспільного розвитку; 4) правовий порядок є цінним у тій мірі, наскільки він відповідає стану правової гармонії.
4. Правовий порядок є такою системою, в якій розташування елементів задається структурою іншої системи більш високого рівня – правовою системою. Правовий порядок, розглянутий з позицій системного підходу, постає як специфічний соціальний інститут, де, залежно від функціонування нормативної сфери правової системи, здійснюються міжперсональні та міжінституційні зв’язки та комунікації, реалізуються правові нормативи та цінності правової сфери.
5. Соцієтальність правового порядку полягає в його детермінації такими соціальними системами як правова система, політична система, економічна система та моральна система. Соцієтальність правового порядку виявляє себе у тому, що він є сенсом правового впливу, тобто дієвим ядром правової системи як компоненту соціальної системи. У цьому контексті специфічністю правового порядку буде те, що він, диференціюючи правове поле від його оточення, тобто не-правового поля, функціонує як комплексна соціальна структура, в якій переплітаються дії, сенси та інститути.
Характеризуючи аксіологічні проблеми сучасної парадигми правового порядку, соціальна цінність цього явища тісно пов’язується з різноплановими потребами та інтересами, моральними орієнтирами, почуттями та експектаціями суб’єктів права. Кожен з них має свою зацікавленість у правовому порядку. Тому ціннісні аспекти правового порядку можуть об’єднуватися виключно в розрізі його легітимності.
Формально-раціональний тип легітимації правового порядку пов’язаний з усвідомленням інтересу, який може бути реалізованим у випадку слідування нормативним приписам закону. Відсутність ціннісної легітимації стає недоліком правового порядку лише тоді, коли має місце криза нормативної структури права, виражена в явищах інфляції права, надлишкового нормативного регулювання, або ж у процесах оформлення в нормативній формі таких положень та моделей поведінки, які відверто йдуть у розріз з інтересами та потребами більшості учасників правового порядку. Ціннісна раціональність схильна швидко трансформуватися у формальну раціональність, коли криза нормативних структур минає. Ефективний правовий порядок є самоцінним, він не вимагає додаткових ціннісних обґрунтувань та легітимацій, оскільки його дієвість підкріплена нормативно.
Стабільність та стійкість правового порядку утворюють параметр цілісності. Цілісність правового порядку як основа для його цінності може розглядатися під декількома кутами зору. По-перше, цілісність правового порядку має розглядатися з позицій гештальт-теорії, тобто правовий порядок має існувати та розвиватися в контексті єдності усіх рівнів його буття: локального, національного, регіонального та міжнародного. По-друге, цілісність правового порядку визначається його інституціональною та функціональною взаємозумовленістю, повноцінністю та нерозірваністю. В решті решт, по-третє, цілісний правовий порядок має бути відкритою системою, тобто перебувати у постійному русі та зміні своїх компонентів.
В цілісності правового порядку знаходять своє вираження усі ті його характеристики та параметри, які дозволяють здійснювати його оцінку. Цілісність, рівно, як і стабільність та стійкість, є відносними поняттями, що іще раз підкреслює специфіку аксіологічного виміру правового порядку. Цілісний правовий порядок у цьому контексті має розглядатися як такий, що відповідає усім можливим раціональним критеріям оцінки. Ознака цілісності не залежить ані від типу правового порядку (він може бути і ліберальним, і тоталітарним, і авторитарним тощо), ані від конкретно-історичних умов його буття. Цілісність правового порядку слід розглядати як системний параметр, що визначає можливість його оцінки з найбільш широкого кола методологічних позицій. Цілісність правового порядку як редукція стабільності та стійкості виявляє себе як той системний параметр, який, по-перше, стоїть за межами виміру легітимності, а тому дозволяє розкрити цінність правового порядку крізь призму функціонального його призначення, і, по-друге, виражає онтологічні, а не гносеологічні характеристики правового порядку.
6. Ціннісний вимір образу правового порядку існує у вигляді єдиного семантичного та семіотичного концепту, що прив’язує образ правового порядку до бажаного чи дійсного правового явища. Такий концепт називається аксіологемою та включає в себе власне смисловий центр – певну правову цінність (у вигляді ідеологеми чи міфу) та ту правову реальність, яка інтерпретується крізь цю правову цінність. Аксіологеми правового порядку є метафорами, в яких поєднується бажане та дійсне у функціонуванні правового порядку.
Побудова аксіологем правового порядку відбувається за принципом протиставлення цінності та антицінності. Один правовий порядок може оцінюватися як справедливий, і він сприймається за «точку відліку», і тоді усі інші правові порядки можуть бути несправедливими, або ж менш справедливими. Шкала оцінки у даному випадку залежить також від того, яким поняттям цінності керується суб’єкт, які фактори зовнішнього та внутрішнього порядку впливають на нього тощо.
7. Специфіка ціннісного виміру правового порядку пов’язана із тим, що він не лише має власну цінність, але й використовується як правовий простір, в якому відбувається інституціалізація аксіологічних компонентів правової сфери. Правовий порядок – це завжди впорядкована система визнаних правових цінностей (які можуть існувати і в невпорядкованому стані, наприклад, у вигляді ціннісних установок чи орієнтирів).
Правовий порядок, функціонуючи як матриця правових цінностей, утворює декілька рівнів свого існування, що відповідно корелюються з рівнем буття правових цінностей. По-перше, матриця правових цінностей діє на рівні особистості, формуючи в неї уявлення про належну та неналежну поведінку в рамках конкретного правового порядку, прийнятні та неприйнятні форми відстоювання власних законних інтересів, визнанні чи невизнанні тих чи інших цінностей. По-друге, матриця правових цінностей існує як певна суспільна структура, що має розгалужену внутрішню будову. Матриця правових цінностей виражає прийняті в суспільстві та закріплені в позитивному праві блага, що захищаються та гарантуються за допомогою засобів правового впливу. По-третє, матриця правових цінностей у вигляді правового порядку є тим інструментом, який включений у функціонування та розвиток інтегративного права.
Правовий порядок, розглянутий як матриця правових цінностей, існує на трьох рівнях: рівень «ієрархія правових цінностей – легітимність»; рівень «ієрархія цінностей права – актуальність» та рівень «ієрархія потреб – гнучкість правового порядку».
8. Власна цінність правового порядку має виявлятися з позицій його буття як простору реалізації об’єктивного та суб’єктивного права. Така позиція дозволяє розглядати правовий порядок в якості субстрату правового життя, що виявляє його особистісну та соціальну цінність, а також перенести на концептуальне поле правового порядку категорії власної цінності, виходячи зі специфіки його буття.
Власна цінність правового порядку може розглядатися у декількох площинах, а саме: власне правовій площині, коли правовий порядок мислиться правовою цінністю в силу своєї унікальної ролі в правовому житті суспільства; соціальній площині, коли правовий порядок розглядається як цінність в контексті утворення інституційної основи функціонування суспільних інститутів та виражає, таким чином, частину більш загальної картини життя соціуму – соціального порядку; економічній площині, оскільки правовий порядок є також цінністю економічного порядку та політичній площині, так як правовий порядок є ціллю та метою правової політики, а також виступає простором реалізації владних рішень.
Правовий порядок як правова цінність тісно пов’язаний з цінністю справедливості. Правовий порядок у цьому сенсі має бути справедливим станом правового життя. Несправедливий правовий порядок – це суть порушена ієрархія цінностей права. Встановлення правового порядку – це іманентна ціль права.
Правовий порядок, розглянутий як соціальна цінність, протистоїть соціальній ентропії. Правовий порядок посилено підтримується, зберігає стабільність і надійність в соціумі, де люди усвідомлюють себе громадськими істотами, цивілізованими суб’єктами, де вони мають зрілу правосвідомість, здатну цінувати як свої, так і чужі свободи і права. На противагу правовій аномії правовий порядок постає як відносно усталена картина правового буття суспільства, яка утворюється домінуванням у ньому правозначущої поведінки і правових відносин, що ґрунтуються на цінностях свободи, справедливості та формальної рівності та виражається у якості правової захищеності, безпеки і впорядкованості суспільної життєдіяльності, надійних гарантій реалізації прав і інтересів особи, ефективного існування інституцій громадянського суспільства і механізмів державної влади.
Правовий порядок, розглянутий як економічна цінність, постає як «правовий капітал» суспільства, бо саме в ньому накопичуються весь позитивний результат діяльності людей і спільнот у правовій сфері, результат тих невід’ємних рис особистості, завдяки яким вона виявляє свою здатність до життєдіяльності на засадах права, розуміння цінності прав і обов’язків, поваги до інтересів інших учасників правового життя та активної позиції щодо захисту порушеного права та прав інших осіб. Звідси, чим більш впорядкованим та розвиненим буде правовий порядок, тим в більшій мірі він буде цінним як такий стан урегульованості суспільних відносин, у якому виявляються важливі для особистості права, свободи та інтереси в контексті не лише діяльності держави, але й соціальних спільностей та громадянського суспільства, що дозволяє кожній людині успішно реалізовувати свої економічні права та можливості відповідно до власних інтересів.
Політична цінність правового порядку полягає у тому, що він є головною метою правової політики, і саме при його забезпеченні та реалізації використовуються тактичні та стратегічні засоби правової політики. Правовий порядок при цьому виступає також полем реалізації політичних інтересів, однією зі складових політичного процесу.
11. Інструментальна цінність правового порядку має зводитися до розуміння його як такого стану, процесу та цілі правового буття, в якому забезпечуються та координуються людські та соціальні потреби, вибудовуються та захищаються цінності правової сфери, розвиваються та закріплюються правові комунікації.
Головний напрям інструментальної цінності правового порядку: інструментально-забезпечувальний. Якщо право за допомогою інструментально-визначального напряму акцентує ті чи інші суспільні блага, роблячи їх цінностями правової сфери, то мета правового порядку – в реалізації та забезпеченні цих цінностей, послідовне їх втілення в правовому житті через інфраструктурні та інституціональні засоби. Саме наявність у правового порядку своїх «органів» дозволяє говорити, що збереження існуючої ієрархії цінностей є пріоритетом для усієї його системи.
Забезпечення реалізації цінностей правової сфери виводить на необхідність створення таких умов функціонування права, які б сприяли стабільності, передбачуваності та послідовності правового життя. Саме тому іще одним виміром інструментальної цінності правового порядку є інструментально-врівноважувальний, або ж інструментально-стабілізаційний. Цей напрям виявляє себе у врівноважені всіх проявів правового життя суспільства, спрямування їх у контрольоване стабільне русло, організації таких умов буття соціуму, коли кожен окремий суб’єкт почуває себе у безпеці та може передбачувати правові наслідки своїх дій та дій інших суб’єктів.
Комунікативна природа правового життя суспільства є саме тим фактором, що зумовлює існування інструментально-комунікативного напрямку інструментальної цінності правового порядку. Правовий порядок у цьому контексті слід вважати сферою комунікативних дій.
Будучи транслятором належного на рівні сущого, правовий порядок конструює актуальні схеми правової поведінки, скеровує та стабілізує систему правових відносин, одночасно будучи сукупністю усіх проявів правового життя. При цьому саме в полі правового порядку проходять
свою легітимацію правові приписи, відбувається їх корекція та оцінка.
Діючі суб’єкти в просторі правового порядку здійснюють оцінку дії правових приписів, співставляють їх зі своїми потребами та інтересами. У цьому полягає іще один напрям інструментальної цінності правового порядку – інструментально-корекційний.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Августин Блаженный. О порядке // Об истинной религии. Теологический трактат / Августин Блаженный. – Мн. : Харвест, 1999. – 1400 с. – (Классическая философская мысль).
2. Азаркин Н. М. Консервативный правопорядок: думы с К. Н. Леонтьевым / Н. М. Азаркин // История государства и права. – 2004. – № 5. – С. 11-13.
3. Азми Д. М. Историко-теоретический и методологический анализ структуры права : Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук ; спец. 12.00.01 – Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве / Д. М. Азми. – М., 2011. – 45 с.
4. Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції : моногр. / Ю. М. Оборотов, В. В. Завальнюк, В. В. Дудченко та ін. ; за ред. Ю. М. Оборотова. – О. : Фенікс, 2012. – 492 с.
5. Алексеев Н. Н. Основы философии права / Н. Н. Алексеев. – СПб. : Лань, 1999. – 256 с.
6. Алексеев С. С. Избранное / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2003. – 480 с.
7. Алексеев С. С. Крушение права. Полемические заметки / С. С. Алексеев. – Екатеринбург : Институт частного права, 2009. – 32 с.
8. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 223 c.
9. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
10. Алексеев С. С. Теория государства и права : Учебник для юридических факультетов и вузов / С. С. Алексеев. – 3-е изд. – М. : Норма, 2009. – 453 с.
11. Алтухов В. Л. Контуры неклассической общественной теории / В. Л. Алтухов // Общественные науки и современность. – 1992. – № 3. – С. 59-72.
12. Антоновский А. Ю. О смысле самоописания в работе Н. Лумана «Общество общества» / А. Ю. Антоновский // Эпистемология и философия науки. – 2005. – № 2. – С. 58-60.
13. Апель К.-О. Дискурс і відповідальність : проблема переходу до постконвенціональної моралі / Карл-Отто-Апель ; пер. з нім. В. М. Купліна. – К. : Дух і літера, 2009. – 430 с. (Серія «Сучасна гуманітарна бібліотека»).
14. Арабаджи Н. Б. Аксіологеми правового порядку: поняття та види / Н. Б. Арабаджи // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція : зб. наук. праць. – О. : Фенікс, 2011. – Вип. 2. – С. 18-21.
15. Арабаджи Н. Б. Власна та інструментальна цінність правового порядку: методологічні аспекти / Н. Б. Арабаджи // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Серія «Право». – № 1000. – Х., 2012. – С. 307-311.
16. Арабаджи Н. Б. Класичні, некласичні та постнекласичні теорії правового порядку: критерії співвідношення / Н. Б. Арабаджи // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Вип. 62. – О.: Юрид. літ, 2011. – С. 584-590.
17. Арабаджи Н. Б. Ознаки постнекласичних теорій правового порядку / Н. Б. Арабаджи // Актуальні питання сучасної юридичної науки: Міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 05-06 жовтня 2011 року. – У 2-х томах. – К. : Центр правових наукових досліджень, 2011. – Т. 1. – С. 8-10.
18. Арабаджи Н. Б. Правовой порядок как структура правовых ценностей / Н. Б. Арабаджи // Форум права. – 2012. – № 4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-4/12aomomc.pdf
19. Арабаджи Н. Б. Соцієтальність та аутопойезис правового порядку / Н. Б. Арабаджи // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Вип. 63. – О. : Юрид. л-ра, 2012. – С. 254-264.
20. Арабаджи Н. Б. Цілісність правового порядку як основа для його цінності / Н. Б. Арабаджи // Часопис Київського університету права. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. – № 1. – С. 51-55.
21. Артемов В. М. Правопорядок в современном российском обществе: социально-философский анализ : Дисс. ... д-ра филос. наук ; спец. : 09.00.10. – Философия политики и права / Артемов В. М. – М., 1999. – 357 с.
22. Артемов В. М. Правопорядок как целеполагающий ресурс развития законодательной техники в современном обществе / В. М. Артемов // Законотворческая техника современной России. Том 1. – Н-Новгород : Нижегородская академія МВД России, 2001. – С. 65-74.
23. Артемьев А. М. Государственная правоохранительная служба : системные свойства, функции, правовое обеспечение : Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук. ; Спец. : 12.00.07 – Административное право ; финансовое право; информационное право ; 12.00.01 – Теория и история о праве и государстве ; История учений о праве и государстве. / А. М. Артемьев. – М., 2008. – 40 с.
24. Бабенко А. Н. Правовые ценности и освоение их личностью : дисс. на соиск. учен. степени д-ра. юрид. наук, специальность 12.00.01 «Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве» / А. Н. Бабенко. – М., 2002. – 394 с.
25. Байниязов Р. С. Правосознание и правопорядок в их взаимосвязи / Р. С. Байниязов // Становление правового порядка в Российском государстве : Мат-лы науч. конф. – Саратов : СГУ, 1995. – С. 31-33.
26. Байтин М. И. Сущность права: Современное нормативное правопонимание на грани двух веков / М. И. Байтин. – Саратов : СГАП, 2001. – 413 с.
27. Бакурадзе О. М. Истина и ценность / О. М. Букарадзе // Вопросы философии. – 1966. – № 7. – С. 45-48.
28. Балаянц М. С. Фундаментальные правовые ценности современного общества : автореф. дисс. … канд. юрид. наук ; спец. : 12.00.01 – Теория и история права и государства; История учений о праве и государстве / М. С. Балаянц. – М., 2007. – 25 с.
29. Бандура О. О. Єдність цінностей та істини у праві (філософський аналіз) : Дис. … д-ра філос. наук ; спец. : 12.00.12 – філософія права / Бандура О. О. – К., 2003. – 403 с.
30. Бандура О. О. Системний характер загальнолюдських та правових цінностей / О. О. Бандура // Актуальні проблеми філософії права. Правова аксіологія : Матеріали міжнародного «круглого столу» (9 грудня 2011 р.). – О. : Фенікс, 2012. – С. 18-22.
31. Бачинин В. А. Социология. Три курса лекций студентам-юристам : Учеб. пособ. / В. А. Бачинин. – Х. : Консум, 2003. – 576 с.
32. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин ; худ.-оформ. Д. Гапчинский. – Х. : Фолио, 1999. – 607 с.
33. Бачинин В. А. Философия права : краткий словарь / В. А. Бачинин, В. П. Сальников ; Отв. ред. : Сандулов Ю. А. – СПб. : Лань, 2000. – 400 c.
34. Бевзенко Л. Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций / Л. Д. Бевзенко. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2002. – 437 с.
35. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. – М. : Медиум, 1995. – 323 с.
36. Бердяев Н. А. Самопознание : Сочинения / Н. А. Бердяев. – М. : ЭКСМО-Пресс ; Х. : Фолио, 1998. – 624 с. (Серия «Антология мысли»).
37. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Гарольд Дж. Берман ; пер. с англ. – 2-е изд. – М. : Инфра-М–Норма, 1998. – 624 с.
38. Богуславский М. В. Ценностные ориентации российского образования в первой трети XX века / М. В. Богуславский // Педагогика. – 1996. – № 3. – С. 29-36.
39. Борисов В. В. Правовой порядок развитого социализма. Вопросы теории / Борисов В. В. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1977. – 408 с.
40. Бурдье П. Власть права: основы социологии юридического поля / П. Бурдье. Социальное пространство : Поля и практики ; пер. с франц. ; отв. ред. перевода, сост. и послеслов. Н. А. Шматко. – М. : Ин-тут экспериментальной социологии ; СПб. : Алетейя, 2005. – С. 75-128.
41. Бурдье П. Начала. Choses dites : Пер. с фр. Шматко Н.А. – М. : Socio-Logos, 1994. – 288 с.
42. Бурдье П. Практический смысл / Пьер Бурдье ; Пер. с фр. : А. Т. Бикбов, К. Д. Вознесенская, С. Н. Зенкин, Н. А. Шматко ; Отв. ред. пер. и послесл. Н. А. Шматко. – СПб. : Алетейя, 2001. – 562 с. – («Gallicinium»)
43. Бурдье П. Социальное пространство и генезис «классов» / П. Бурдье ; пер с фр. Шматко Н. А. – М. : Socio-Logos, 1994. – 124 с.
44. Василенко И. А. Сравнительная политология : учеб. пособие / И. А. Василенко. – М. : Юрайт, 2009. – 376 с – (Серия «Магистр»).
45. Васильева Л. Структурная устойчивость социально-политических систем / Л. Васильева // Социально-гуманитарные знания. – 2011. – № 3. – С. 73-98.
46. Введение в украинское право / Под ред. С. В. Кивалова, Ю. Н. Оборотова. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – 768 с.
47. Вебер М. Избранные произведения / Макс Вебер. – М. : Прогресс, 1990. – 800 с.
48. Виндельбанд В. Философия культуры и трансцендентальный идеализм / Вильгельм Виндельбанд. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://sites.google.com/site/lubitelkultury/Home-5-5
49. Винер Н. Человек управляющий / Н. Винер. – СПб. : Питер, 2001. – 288 с. – (Серия «Психология-классика»).
50. Виссаров А. В. Правопорядок и субъекты его обеспечения : Дисс. … канд. юрид. наук ; спец. : 12.00.01 – Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве / Виссаров А. В. – М., 2003. – 176 с.
51. Вопленко Н. Н. Институционализация как закономерность государственно-правовой жизни / Н. Н. Вопленко, Ю. Ю. Ветютнев // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 3. – С. 21-31.
52. Вопленко Н. Н. Понятие и принципы правового порядка / Н. Н. Вопленко // Правовая политика и правовая жизнь. – 2006. – № 4. – С. 6-16.
53. Воробьева Е. В. Институционально-правовой порядок в современной России : Автореф. дисс. … канд. юрид. наук ; Спец. 23.00.02 – Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии (юридические науки) / Е. В. Воробьева. – Ростов-н/Д., 2005. – 26 с.
54. Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ / Юрген Габермас // Комунікативна практична філософія. – К. : Лібра, 1999. – С. 297-324.
55. Гайденко П. П. История и рациональность : Социология М. Вебера и веберовский ренессанс / П. П. Гайденко, Ю. Н. Давыдов. – М. : КомКнига, 2010. – 368 с.
56. Гидденс Э. Новые правила социологического метода / Энтони Гидденс // Теоретическая социология. Антология в 2-х т. / Пер. с англ., фр., нем., ит. ; Сост. и общ. ред. С. П. Баньковской. – М. : Книжный дом «Университет», 2002 – Т. 2. – С. 281-318.
57. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности / Пер. с англ. и франц. / Сост. Л. И. Василенко и В. С. Ермолова. – М. : Прогресс, 1990. – 495 с.
58. Головаха Е. И. Постсоветская аномия: особенности выхода из состояния анемической деморализованное в России и на Украине / Е. И. Головаха, Н. В. Панина // Общественые науки и современность. – 2008. – № 6. – С. 5-10.
59. Горобец К. В. Структурность права как его универсальность / К. В. Горобец // Актуальні проблеми політики : Зб. наук. праць. – Вип. 44. – О. : Фенікс, 2011. – С. 102-112.
60. Горобец К. В. Универсализм правовых ценностей / К. В. Горобец // Актуальні проблеми держави і права : Зб. наук. праць. – Вип. 61. – О. : Юрид. л-ра, 2011. – С. 324-330.
61. Горобець К. В. Ієрархія цінностей права: основні підходи / К. В. Горобець // Вісник Академії адвокатури України. – 2012. – Число 2 (24). – С. 75-81.
62. Горобець К. В. Ціннісно-нормативні складові правової сфери / К. В. Горобець // Часопис Київського університету права. – 2011. - № 4. – С. 75-81.
63. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р, у редакції від 03.02.2013 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
64. Демидов А. И. Проблема правопорядка в свете синергетических представлений / А. И. Демидов // Становление правового порядка в Российском государстве : Мат-лы науч. конф. – Саратов : СГУ, 1995. – С. 268-270.
65. Дерида Ж. Письмо та відмінність / Жак Дерида ; пер з фр. В. Шовкун. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. – 602 с.
66. Деякі питання забезпечення безпеки і правопорядку під час підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 93. – Ст. 3392.
67. Дія права. Інтегративний аспект : Монографія / відп. ред. Н. М. Оніщенко. – К. : Юридична думка, 2010. – 360 с.
68. Донченко О. Інституціональні матриці як структури колективної психіки / Олена Донченко // Соціальна психологія. – 2008. – № 3. – С. 3-13.
69. Дудченко В. В. До питання про антиномічну природу права / В. В. Дудченко // Актуальні проблеми держави і права : Зб. наук. праць. – Вип. 40. – О. : Юрид. л-ра, 2008. – С. 11-17.
70. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Эмиль Дюркгейм. – М. : Наука, 1991. – 576 с. – («Социологическое наследие»).
71. Загальна теорія держави і права : Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін. ; За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
72. Зеленько Г. І. Політична «матриця» громадянського суспільства (досвід країн Вишеградської групи та України) / Г. І. Зеленько ; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – К. : Знання України, 2007. – 335 с.
73. Ивакин А. А. Диалектическая философия : моногр. / А. А. Ивакин. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – О. : Фенікс ; Суми : Університетська книга ; М. : ТрансЛит, 2007. – 440 с.
74. Иеринг Р. Борьба за право / проф. Рудольф фон Иеринг ; пер. с нем. Н. М. Губский. – СПб. : АО Тип. дела в СПб., 1909. – 67 c.
75. Ильин И. А. Теория права и государства / И. А. Ильин. – М. : Зерцало, 2008. – 552 с.
76. Исаев И. А. Топос и номос: пространства правопорядков : моногр. / И. А. Исаев. – М. : Норма, 2007. – 416 с.
77. Івашев Є. В. Застосування потребового підходу до аналізу правових цінностей / Є. В. Івашев // Актуальні проблеми філософії права. Правова аксіологія : Матеріали Другого Міжнародного «круглого столу» (м. Одеса, 9 грудня 2011 р.). – О. : Фенікс, 2012. – С. 25-27.
78. Казаков В. Н. Правовой порядок в юридической теории и практике : Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук ; спец. : 12.00.01 – Теория и история учений о праве и государстве ; История учений о праве и государстве / Казаков В. Н. – М., 2006. – 55 с.
79. Казаков В. Н. Правомерное поведение и правопорядок : Автореф. дисс. … канд. юрид. наук ; спец. : 12.00.01 – Теория права и государства ; История права и государства ; История политических и правовых учений / Казаков В. Н. – М., 1999. – 27 с.
80. Кант И. Собрание сочинений в шести томах / И. Кант. – Т. 4. – М. : Мысль, 1966. – 544 с.
81. Кант И. Собрание сочинений в шести томах / И. Кант. – Т. 5. – М. : Мысль, 1966. – 564 с.
82. Касьянов В. В. Социология права : учеб. пособ. / В. В. Касьянов, В. Н. Нечипуренко. – Ростов-н/Д. : Феникс, 2001. – 480 с.
83. Кельзен Г. Чисте правознавство / Ганс Кельзен ; пер. з нім. О. Мокровольського. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
84. Керимова Л. М. Теория структурации Э. Гидденса: методологические аспекты / Л. М. Керимова, Т. Х. Керимов // СОЦИС (Социологические исследования). – 1997. – № 3. – С. 37-47.
85. Киримова Е. А. Правовой институт :теоретико-правовое исследование : Автореф. дисс. … канд. юрид. наук ; спец. 12.00.01 – Теория права и государства ; История права и государства ; История политических и правовых учений / Е. А. Керимова. – Саратов, 1998. – 23 с.
86. Кистяковский Б. А. В защиту права (интеллигенция и правосознание) / Б. А. Кистяковский // Вехи: Интеллигенция в России : Сб. статей 1909-1910. – М. : Молодая гвардия, 1991. – С. 109-135.
87. Клевцов С. В. Идея правопорядка в юридической теории : Дисс. … канд. юрид. наук ; спец. 12.00.01 – Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве / Клевцов С. В. – М., 2008. – 176 с.
88. Клевцов С. В. Проблемы правового порядка в юридической теории / С. В. Клевцов // Юридический мир. – 2007. – № 1. – С. 30-33.
89. Князева Е. Н. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным / Князева Е. Н., Курдюмов С. П. // Вопросы философии. – 1992. – № 12. – С. 3-21.
90. Ковальський В. С. Охоронна функція права : моногр. / В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 336 с.
91. Ковбасюк С. В. Институционализация и устойчивость правопорядка / С. В. Ковбасюк // Актуальні проблеми держави і права : Зб. наук. прац. – Вип. 49. – О. : Юрид. л-ра, 2009. – С. 282-286.
92. Козюбра М. Загальнотеоретичне правознавство: стан та перспективи / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 1. – С. 32-43.
93. Козюбра М. Основні форми буття права та взаємовідносини між ними / М. Козюбра // Право України. – 2011. – № 8. – С. 21-37.
94. Козюбра М. Правовий закон: проблеми критеріїв / М. Козюбра // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №2. – C.83-96.
95. Козюбра М. І. Дихотомія букви і духу права: виникнення проблеми, її аспекти та напрями вирішення / М. І. Козюбра // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Сер. Юридичні науки : Зб. наук. ст. – 2008. – Т. 77. – С. 3-8.
96. Козюбра М .І. Додержання вимог принципу верховенства права як умова забезпечення правопорядку / М. І. Козюбра // Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри: тези Міжнар. наук.-практ. конф., (13-14 червня 2008 р. м. Одеса). – О. : Фенікс, 2008. – С. 58-62.
97. Колесниченко В. В. Категориальный статус правовой системы / В. В. Колесниченко // Правове життя сучасної України : Матеріали Міжнародної наукової конференції професорсько-викладацького складу, 20-21 травня 2011 р., м. Одеса. Т. 1. / відп. ред. д-р юрид. наук В. М. Дрьомін // Національний університет «Одеська юридична академія». – О. : Фенікс, 2011. – С. 53-54.
98. Конституція України, прийнята на П’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
99. Коренев А. П. Опорные пункты правопорядка / А. П. Коренев, К. А. Моралева, Н. Н. Рыжкин // Правоведение. – 1978. – № 2. – С. 28-34.
100. Кравец И. А. Конституционализация правового порядка : подходы к пониманию / И. А. Кравец // Правовые проблемы укрепления Российской государственности. Часть 23. – Томск : Изд-во Томского университета, 2005. – С. 86-89.
101. Краснов И. А. К вопросу о категории правопорядка: на материале советского и постсоветского права / И. А. Краснов // Вестник ТИСБИ. – 2005. – № 2. – С. 101-103.
102. Кривцова І. С. Методологічна роль синергетики у порівняльно-правовому пізнанні : автореф. дис. … канд. юрид. наук ; спец. 12.00.01 – теорія та історія держави і права ; історія політичних і правових учень / І. С. Кривцова. – О. : 2008. – 20 с.
103. Крижанівський А. Ф. Аксіологія правопорядку / А. Ф. Крижанівський // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Вип. 40. – О. : Юрид. л-ра, 2008. – С. 101-106.
104. Крижанівський А. Ф. Ознаки сучасного правопорядку в контексті трансформаційних викликів / А. Ф. Крижанівський // Право України. – 2008. – № 6. – С. 47-51.
105. Крижанівський А. Ф. Право і правопорядок: грані співвідношення / А. Ф. Крижанівський // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Вип. 29. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – С. 12-18.
106. Крижанівський А. Ф. Правова політика і правопорядок: сфери перетину і взаємопідсилення / А. Ф. Крижанівський // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. – Вип. 30. – О. : Фенікс, 2007. – С. 36-39.
107. Крижанівський А. Ф. Правовий порядок в Україні : витоки, концептуальні засади, інфраструктура : моногр. / А. Ф. Крижанівський. – О. : Фенікс, 2009. – 504 с.
108. Крижанівський А. Ф. Правопорядок як феномен правової реальності / А. Ф. Крижанівський // Юридический вестник. – 2004. – № 1. – С. 69-74.
109. Крижанівський А. Ф. Феноменологія правового порядку : поняття, виміри, типологія : моногр. / А. Ф. Крижанівський. – О. : Фенікс, 2006. – 196 с.
110. Крижанівський А. Ф. Ціннісні виміри правопорядку / А. Ф. Крижанівський // Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії : Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. відкриттю церкви Святої Тетяни, м. Одеса, 3 верес. 2006 р. ; відп. ред. Ю. М. Оборотов, Г. І. Чанишева. – О. : Фенікс, 2006. – С. 27-32.
111. Крижановський А. Ф. Законність і правопорядок: «сіамські близнюки» чи самостійні правові категорії? / А. Ф. Крижанівський // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць. – Л. : ЛьвДУВС, 2011. – Вип. 1 (1). – С. 27-36.
112. Кримінальний кодекс України в редакції від 01.01.2013 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
113. Кримінально-виконавчий кодекс України в редакції від 12.12.2012. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3-4. – Ст. 21.
114. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін. ; за заг. ред. В. В. Голіни. – 2-ге вид. перероб. і доп. – Х. : Право, 2009. – 288 с.
115. Кун Т. Структура научных революций. С вводной