ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ ЯК ФОРМА ПРАВА У СУЧАСНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ВАСЯНОВИЧ Ольга Анатоліївна

УДК 340.1

ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ ЯК ФОРМА ПРАВА
У СУЧАСНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ОНІЩЕНКО Наталія Миколаївна,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України,
заслужений юрист України

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗИС ПРАВОВОГО ЗВИЧАЮ У СУЧАСНІЙ ЮРИДИЧНІЙ НАУЦІ
1.1. Правовий звичай і архаїчне право (поняття та характеристика мононорм) .................................................................................................................
10
1.2. Поняття, сутність, юридична природа правового звичаю та видова класифікація ............................................................................................................. 35
1.3. Теоретичні аспекти розмежування понять правовий звичай як джерело права і як форма права ...............................................................
63
1.4. Роль і місце правового звичаю у системі форм сучасного права (загальна характеристика).........................................................................................................
74
Висновки до розділу 1 ............................................................................................ 89

РОЗДІЛ 2. ПРОЯВ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО ЗВИЧАЮ У ПРАВОВИХ СИСТЕМАХ СУЧАСНОСТІ
2.1. Вплив правового звичаю на мусульманське (ісламське) право ..... 91
2.2. Особливості застосування звичаю у країнах з індуським та іудейським правом ....................................................................................
111
2.3. Відображення засад звичаю у країнах традиційної правової системи (далекосхідна правова сім'я, а також країни Африки та Мадагаскару) .............................................................................................

131
2.4. Правовий звичай у країнах англосаксонської та романо-германської правових систем...................................................................
151
2.5. Правовий звичай сучасної України .................................................. 169
Висновки до розділу 2 ............................................................................... 182

ВИСНОВКИ .............................................................................................. 185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................. 191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Пізнання суті й ролі правового звичаю в сучасних правових системах потребує глибокого розуміння усіх явищ та процесів, які відбувалися у процесі розвитку держав як носіїв первинних ознак правових сімей, а також їх властивостей щодо людини зокрема та усього суспільства загалом.
Історія розвитку світової державності свідчить: коли настають кризові ситуації, то в існуючій правовій системі відбуваються якісні зміни, пов'язані зі зміною фундаментальних основ буття суспільства. Такі процеси передусім зумовлюються нівелюванням ролі законодавства у суспільній свідомості. Зниження авторитету законодавства призводить до нездатності держави здійснювати нормативну регуляцію суспільних відносин і повною мірою задовольняти інтереси та потреби суспільного розвитку. Саме тоді відбувається переосмислення самої сутності поняття форм права та перегляд суті і значення кожного з них у системі діючих джерел права.
В умовах сучасних світових поглядів виникає об'єктивна необхідність нової оцінки тієї ролі, яку відіграє правовий звичай у правовій системі держави. Звичаєве право незмінно трансформується разом з розвитком будь-якого суспільства, тому правовий звичай є основою і умовою певного розвитку правових систем, одним з його якісних відображень.
Особливо це проявляється, коли суспільство розвивається та змінюється досить швидко і такий процес призводить до зміни парадигми законодавства, що є однією з умов кризових проявів у сучасних правових системах.
Дослідження правил поведінки, що засновані на звичаї та регулюють суспільні відносини багатьох народів світового співтовариства, створюють унікальну можливість простежити еволюцію звичаєво-правових систем зокрема та правових систем загалом.
З урахуванням сучасних тенденцій розвитку вбачається, що великий інтерес до правового звичаю, який поглиблюється протягом останнього десятиліття, не є випадковим. Він відображає правосвідомість сучасного суспільства, у якому право поступово починає втрачати свою єдність з людиною, органічну спорідненість у зв'язку зі зростанням ступеня абстрактності юридичних норм. Приблизно 10–15 років тому правовий звичай розглядали як анахронічне явище. Особливо така тенденція простежувалась у країнах романо-германської та англосаксонської правових систем, у тому числі в Україні як країні, що належить до романо-германської правової системи. Існування правового звичаю у кращому разі пов'язували зі стародавніми системами права та суспільства або розглядали лише як «норми моралі», «звичаї» або «мононорми». Не звертали належної уваги на характер формування суспільства східного та африканського типів, у яких не було понять, адекватних для західного права, а основні правові категорії вирізняються й сьогодні багатозначністю та багатовимірністю.
Результати таких досліджень мають велике практичне значення для правової науки. Враховуючи, що відродження звичаєвого права у світовому правовому просторі відіграє відповідну роль у проведенні правових зрушень, слід зазначити, що це надає можливість і вченим, і законодавчим органам визначити найбільш оптимальні шляхи для розвитку національного права.
Специфіка досліджуваної проблематики зумовлена тим, що правовий звичай і звичаєве право є об'єктом дослідження багатьох наук. Незважаючи на те, що правовий звичай є передусім правовим явищем, він становить певну зацікавленість для антропологів, істориків, соціологів, культурологів та інших науковців.
Науково-теоретичні дослідження правового звичаю як джерела права у сучасних правових системах у вітчизняній юридичній науці складають основу сучасної теоретичної думки. В цьому напрямі українськими вченими-юристами написані численні праці (В. Д. Бабкін, С. Д. Гелей, О. В. Зайчук, І. В. Ковалевські, Л. А. Луць, С. В. Місевич, А. П. Огородник, Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко, С. П. Погребняк, О. О. Погрібний, П. М. Рабінович, С. М. Рутар, М. В. Савчин, О. Ф. Скакун, В. В. Сухонос, Т. І. Тарахонич, В. Д. Ткаченко, О. А. Титарчук, І. Б. Усенко, Бехруз Хашматулла, С. В. Шевчук, Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик та інші).
Зацікавленість звичаєвим правом російських та зарубіжних вчених ХІХ – початку ХХІ століття трансформувалась від приватних досліджень до рівня національної проблематики, що супроводжувалась введенням у науковий вжиток величезного матеріалу. До кола таких вчених належать С. С. Алексеєв, М. І. Байтін, С. Л. Зівс, М. М. Ковалевський, Н. А. Крашеніннікова, К. Кьотц, А. М. Ладиженський, А. В. Малько, М. М. Марченко, М. І. Матузов, Д. І. Мейєр, Г. І. Муромцев, Менахем Елон, А. І. Першиць, Рене Давид, В. В. Ровний, Рулан Норбер, А. Х. Саїдов, Л. Т. Свечникова, Ю. І. Семенова, А. Я. Сухарєв, Л. Р. Сюкіяйнен, Є. Н. Трубецькой, К. Цвайгерт, А. Е. Черноков, Г. Ф. Шершеневич та багато інших.
Новий етап наукового інтересу до правового звичаю припадає на другу половину ХХ століття. Більшість дослідників розглядають звичай у контексті національної правової системи. Однак у концептуальній площині теорія правового звичаю та звичаєвого права у науковій думці досі не сформована. Вона знаходиться лише у процесі вивчення і, без сумніву, потребує надалі теоретичного та практичного пізнання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до плану наукових досліджень Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України і є складовою частиною наукових тем відділу теорії держави і права «Теоретичні проблеми реалізації принципу верховенства права в Україні» (державний реєстраційний номер теми РК0106U008729).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є глибокий аналіз правового звичаю, відображення у сучасних правових системах, визначення місця серед джерел права у правових системах та історична роль звичаю у кожній правовій сім'ї.
Реалізація поставленої мети може бути досягнута шляхом вирішення таких завдань:
– визначення питань виникнення правового звичаю у архаїчному суспільстві, розгляд мононорми як основи правового звичаю;
– дослідження формування правового звичаю як форми права, що закріплюється на державному рівні, окреслення суб'єктів формування звичаєвого права, а також визначення поняття правового звичаю через розкриття його ознак;
– розкриття видової класифікації правового звичаю у різних галузях права, у різних правових системах та на різних етапах розвитку;
– встановлення чітких уявлень про поняття звичаю як форми права та звичаю як джерела права;
– визначення місця правового звичаю в системі форм права, впливу його на формування сучасної норми права, а також розкриття місця правового звичаю у країні канонічного права – Ватикані;
– розкриття місця звичаю у мусульманській правовій системі;
– прояв правового звичаю у сучасних країнах індуського та іудейського права;
– відображення засад правового звичаю у країнах традиційної правової системи;
– доведення існування правового звичаю у англосаксонській та романо-германській сучасних правових системах;
– визначення місця правового звичаю в Україні та виду правової системи України.
Об'єктом дослідження є відносини, що виникають шляхом прояву та існування правового звичаю у сучасних правових системах.
Предметом дослідження є формування та розвиток правового звичаю як форми права в сучасних правових системах.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів та підходів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувались такі методи, як:
– діалектико-матеріалістичний метод пізнання (дав змогу визначити поняття «мононорма», «правовий звичай», а також проаналізувати проблеми застосування правового звичаю в сучасних правових системах- підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5);
– структурно-функціональний метод пізнання (використовувався для дослідження місця правового звичаю серед форм права– підрозділи 1.4, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5);
– історико-правовий метод пізнання (надав можливість висвітлити правовий звичай архаїчного суспільства та сучасності– підрозділ 1.1);
– порівняльно-правовий метод пізнання (використовувався для визначення чинників, які найбільш вплинули на формування правового звичаю як норми права– підрозділ 1.3, 1.4);
– формально-юридичний метод (використовувався при формулюванні правового звичаю як форми права та правового звичаю як джерела права– підрозділи 1.2, 1.3, 1.4).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням, що присвячене вивченню правового звичаю як форми права у сучасних правових системах та має велике теоретичне і практичне значення у правовому розвитку:
вперше:
– запропоновано авторську дефініцію правового звичаю як форми права;
– складено власну систему поетапного розвитку правового звичаю від архаїчного суспільства до виникнення правового звичаю;
набули подальшого розвитку:
– висновки щодо походження, розвитку мононорми, її прямого впливу на формування правового звичаю через історично-правовий розвиток держави і суспільства;
– класифікація сучасних правових звичаїв за різними критеріями, зокрема за прямими способами санкціонування, за сферою дії регулювання певних відносин, за характером дії, за галузевою належністю, за географічними проявами правового звичаю;
– положення про диференціацію та взаємозв'язок категорій правовий звичай як форма права і правовий звичай як джерело права;
– сучасна характеристика правового звичаю індуського, ізраїльського права, мусульманської правової сім'ї, країн Африки та Мадагаскару;
удосконалено:
– характеристику найважливіших ознак правового звичаю, які було розкрито через аналітичні дослідження наукової думки ХІХ – початку ХХІ століть;
– дослідження щодо місця правового звичаю у правовій системі сучасної України і наведено законодавче закріплення звичаєвого права у цивільних відносинах, відносинах торгового мореплавства, конституційно-процесуальних відносинах, питаннях проходження військової служби, що дає змогу визначити національні, соціокультурні чинники формування сучасної держави і права, а також питання належності України до правових систем сучасності;
– положення про місце звичаєвого права у сучасних правових системах, сім'ях, народностях, родах, племенах як надбання усього світу, природний етап у формуванні права будь-якої народності, становлення та перетворення у центральний елемент правової системи.
Практичне значення одержаних результатів зумовлене можливістю та доцільністю їх дослідження у науково-дослідній діяльності під час подальших розробок проблем еволюції права, у процесі проведення правової реформи, у тому числі стосовно національного законодавства. Робота може бути корисною для законотворців, а також при викладанні таких навчальних дисциплін, як теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних та правових учень.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювались на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Результати дослідження були представлені на п'яти науково-практичних конференціях, а саме на: Всеукраїнській теоретичній і науково-практичній конференції з правознавства, політології та соціології «Трансформація політичної системи: соціальні перетворення та законодавчий процес» (м. Київ, 22 травня 2007 р., тези опубліковані), Науково-практичній конференції Київського університету права НАН України (м. Косово, січень 2008 р., тези опубліковані), Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті юридичні читання» (м. Київ, 3–4 квітня 2008 р., тези опубліковані), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 14–15 березня 2008 р., тези опубліковані), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Правова система України в світлі європейського вибору» (м. Київ, 13 червня 2008 р., тези опубліковані).
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано чотири статті в журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженого ВАК України.
Структура дисертаційної роботи. Визначена метою та завданнями і складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують десять глав, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них основного тексту − 180 сторінок, список використаних джерел 23 сторінки ( 231 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. З давніх-давен суспільство відчувало необхідність у врегулюванні міжродових, міжплеменних відносин. У найдавніших людських угрупованнях (архаїчних суспільствах) домінували сильні релігійні переконання, і як наслідок, набуття стану підкорення божественним силам. Ця віра зумовила створення системи ієрархії (системи субординації). На кожному етапі ця система видозмінювалась відповідно до зміни духовних та матеріальних цінностей. У процесі аналізу виділених дисертанткою етапів виникнення правового звичаю розглядається питання переходу від підкорення вождю до підкорення державі. Визначено, що мононорматика сприймалась як сукупне поняття, яке охоплювало усі норми (норми моралі, норми релігії, норми-звичаї) та не розмежовувалося. Встановлено, що ключовими факторами виникнення правового звичаю є розширення суспільства, поява грошово-обмінних відносин, поява порушень усталених звичаїв, а також писемності, створення держави і відповідно закріплення звичаїв на державному рівні.
2. Характеристика суті правового звичаю неможлива без розкриття поняття звичай, його зв'язку з правовим звичаєм. У дисертаційному дослідженні простежено шлях набуття правової форми звичаями. Через аналіз правових звичаїв у різних правових системах світу зроблено висновки про те, що звичай стає правовим різними шляхами: санкціонування суду, мовчазна згода, державне та законодавче закріплення. Щодо питання юридичної природи звичаю, то розкривається думка про його соціальний характер, а вже потім – про вплив права на його розвиток. На підставі аналізу шляхів створення правового звичаю виокремлено суб'єктів його створення. Як підсумок, виведено власну тезу – поняття правового звичаю як соціальної норми, що визнана суспільством авторитетним її сприйняттям як корисна, необхідна, покликана вирішувати різноманітні розбіжності у житті, побуті, шляхом одноманітного її застосування протягом тривалого часу без змін та закріплена законодавцем на державному рівні як норма права для захисту інтересів певного суспільства, гарантування виконання їх прав та обов'язків шляхом встановлення визначеної юридичної санкції.
3. Правовий звичай посідає значне місце серед розмаїття форм права. Видова класифікація правових звичаїв дає змогу визначити їх прояв на різних континентах, у різні часи, у різних правових системах. Глибокий аналіз правових звичаїв та систематизація множини звичаїв розкривають шлях правового звичаю від давнини до сьогодення.
4. Питання про поняття правового звичаю як форми права вирішується шляхом ототожнення форми та джерела права. Правовий звичай розглядається як норма права, а тому є вторинним джерелом або формально-юридичним джерелом права. Тобто прояв звичаю як форми (джерела) права має місце при дослідженні його витоків (юридичних та інших) та дослідженні змісту правового звичаю.
5. Визначне місце правового звичаю серед сучасних форм права показує не лише його прояв у сучасних системах, а й розкриває його значення. У порівнянні звичаю з судовим прецедентом, з договором, з міжнародними нормами доведено, що судовий прецедент розпочав своє існування завдяки звичаям давнього суспільства, а договори та міжнародні норми часто керуються правовими звичаями. Тому правовий звичай, хоча і є давньою формою права, вже може бути названим сучасною формою права завдяки пристосуванню до сучасних відносин і їх правовому регулюванню.
Правова мапа світу досить різноманітна, тому розгляд правового звичаю проведено відповідно до того чи іншого виду правової системи.
6. Правовий звичай у мусульманській правовій системі посідає третє місце після норм світського права і норм мусульманського права. У деяких випадках мусульманське право та правовий звичай неможливо відрізнити, адже мусульманське право наділене ознаками архаїчності і казуальності, як і звичай. Лише правовий звичай автентичного характеру може мати силу в мусульманських державах. Яскравим прикладом мусульманського правового звичаю є Суни – збірник правових звичаїв. Хоча у різних країнах ставлення до правового звичаю різне, але основною залишається думка про значення правового звичаю як регулятора суспільних відносин (шлюбно-сімейних, договірних тощо). У теперішній час у мусульман існують звичаєві суди та досить часто використовується правовий звичай (Афганістан, Іран). Тобто значення правового звичаю у релігійних правових системах мусульманських країн одне з найбільших у світі.
7. Не менш знаковою є правова система індійського права, а саме: його частина – індуське право. Індуське право, можливо, перше серед усіх правових систем, що дотепер поширює свій вплив через правові звичаї. Населення у своїй діяльності керується правовими звичаями з дхармашастр, вед, упанішадр. Звичаєве право знайшло відображення і у законодавстві Індії та дозволяє використовувати правовий звичай у таких випадках: 1) посилання закону на правовий звичай; 2) використання правового звичаю у певних общинах, де правовий звичай регулював конкретні відносини; 3) надання звичаю вищої сили, ніж закону. Значною мірою через терпимість індійського права до різних релігійних течій правовий звичай залишається однією з основних форм сучасної правової системи Індії.
Внаслідок проведеного аналізу правової системи Ізраїлю встановлено, що правовий звичай сучасної іудейської правової системи займає другорядне місце після закону. Існують правові принципи, поява яких пов'язана з історичним розвитком єврейської нації, з використанням положень Талмуду, Тори. Значення закону як основної форми права пов'язане з увібранням правовою системою Ізраїлю ознак англосаксонської правової системи. Правовий звичай у Ізраїлі досить часто асоціюється з релігійними постулатами. Він має ознаки імперативності та застосовується переважно у шлюбно-сімейних відносинах, моральному ставленні один до одного, за добросовісного укладання договорів, при звільненні працівників з роботи тощо.
8. Якщо говорити про правовий звичай Африки, то можна зробити такі висновки: правовий звичай Африки різниться від традиційних правових звичаїв світу. В умовах існування великої кількості племен, общин, родів можливий симбіоз правового звичаю. Правовий звичай не має персоніфікованого характеру, тобто спрямований на групу людей, а не на конкретного індивіда. Перебування народів Африки в колоніальній залежності вплинуло на еволюцію правового звичаю: прадавні звичаї повністю трансформовано або ж залишено у первісному стані, або ж заперечено як форму права і, нарешті, запроваджено разом з законом.
Традиційна правова система далекосхідних країн Китаю та Японії з давнини базувалась на встановленні жорстких обмежень для соціуму. Тому правові звичаї Китаю та Японії є скоріш нормами табу, ніж простими регуляторами суспільних відносин. Саме у цих країнах можна говорити про концепцію виникнення правового звичаю на такому понятті як «табу». Дисертанткою заперечується концепція про виникнення правового звичаю, звичаю, закону на імперативах, заборонах, але, аналізуючи правові системи Японії та Китаю, таке припущення стає можливим. Поширення правового звичаю в далекосхідних країнах не значне і зберігає свій статус, радше, у селі, ніж у місті. Населення шанує правовий звичай, тому сімейні відносини, відносини власності використовують гирі (Японія) та трактати китайських мислителів.
9. Поняття про європеїзоване право значно поширене в усьому світі і вважається таким, що враховує останні тенденції розвитку права. Тому країни Європи з англосаксонською та романо-германською правовими системами вважаються найрозвиненішими. Романо-германська правова система встановила основною формою права закон, який сьогодні набуває значного поширення й на інші правові системи і сім'ї світу. Місце правового звичаю, як правило, незначне. Законодавці відвели йому допоміжну роль і закріпили у відносинах торгового мореплавства, навігаційному праві. Дисертанткою зроблені висновки про те, що правовий звичай романо-германської правової системи заперечується як форма права або використовується у дуже вузькому колі відносин.
Стосовно англосаксонської правової системи, то ситуація тут приблизно така ж. Основною формою права є правовий прецедент, заснований на казуальному вирішенні справ. У деякому сенсі правовий прецедент пов'язаний з правовим звичаєм тим, що основою правової системи Великої Британії було звичаєве право. Правовий звичай широко застосовувався на території усієї Великої Британії і заперечувати його існування неможливо. Сучасний світ визнає дію правового звичаю лише у випадку його застосування протягом сорока років. У правових системах США і Австралії як частинах англо-американського права дія правового звичаю другорядна, хоча і сьогодні існує ряд звичаїв, які застосовуються на державному рівні.
10. Тема «Правовий звичай як форма права у сучасних правових системах» розглядає правовий звичай у різних правових сім'ях, але окремо дисертанткою було виділено правовий звичай сучасної України. Перш ніж розглядати український правовий звичай, необхідно було визначити, до якої правової системи належить сучасна Україна. Українська юридична наука виділяє кілька точок зору, але дисертанткою зроблено власний висновок. Україна – це держава, що належить до особливого виду правових систем, бо має ознаки, притаманні лише їй, що пов'язано з її багатим історико-культурним розвитком, та ознаки романо-германської правової системи, у зв'язку з географічним розташуванням. Українське право використовує здебільшого правові поняття, засновані на духовних, моральних категоріях, поняттях про добро і зло. Ознаки романо-германської системи проявляються у впровадженні звичаїв як основної форми права, запозиченні різноманітних правових інститутів. Україна йде слідом за романо-германською системою, зберігаючи свою самобутність, відмінну від інших слов'янських країн. Правовий звичай сучасної України займає допоміжне, але необхідне місце у правовому житті держави. Він регулює питання цивільної, торговельної сфер. Деякі сучасні закони – це колишні правові звичаї, що інтегрували з плином часу. Хоча правовий звичай не є джерелом права за Конституцією України, він зберігає своє значення через нашу свідомість, що сформувалась під впливом духовних та релігійних чинників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллахи Ахмед Ан-Наим. На пути к исламской реформации: гражданские свободы, права человека и международное право / Ахмед Ан-Наим Абдуллахи ; [пер. с англ. О. Фадиной ; отв. ред. и авт. послесл. Д. Фурман]. – М. : Музей и обществ. центр им. А. Сахарова: Полинформ-Талбури, 1999. – 283 с.
2. Азаматов К. Г. Социально-экономическое положение и обычное право балкарцев в первой половине XIX в. : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. истор. наук : спец. 07.00.07 / К. Г. Азаматов. – Нальчик, 1967. – 22 с.
3. Ака М. Зармати. Система источников права Афганистана : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ака М. Зармати. – М., 1994. – 199 с.
4. Александров И. А. Монархи Персидского залива: этап модернизации / Александров И. А. – М. : Дело и Сервис, 2000. – 544 с.
5. Александров Н. Г. К критике пережитков буржуазной идеологии и определения права / Н. Г. Александров // Советское государство и право. – 1948. – № 10. – С. 39–51.
6. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи / С. С. Алексеев – М. : Статус, 2000. – 252, [3] с.
7. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Основные вопросы общей теории социалистического права. Курс лекций : в 2 т. / Алексеев С. С. ; [науч. ред. Р. К. Русинов ; отв. за вып. В. М. Семенов]. – М. : Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1972–1973. – Т. 2. – 401 с.
Т. 1. – 1972. – 396 с.
8. Анатольев Р. Каддафи. Государство и общество / Каддафи Р. Анатольев // Азия и Африка сегодня. – 2001. – № 10. – С. 27–40.
9. Аннерс Эрик. История европейского права / Э. Аннерс ; [пер. со швед. Р. Л. Валинский и др.]. – М. : Наука, 1999. – 394, [1] с.
10. Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / [отв. ред. Л. Р. Сюкияйнен]. – М. : Мысль, 1997–1999. –
Т. 1: Античность. Восточные цивилизации. – 1997. – 749, [1] с.
11. Арчер П. Английская судебная система / П. Арчер ; [пер. Л. А. Ветлинский ; под ред. и с предисл. Б. С. Никифоров]. – М. : Иностранная лит., 1959. – 268 с.
12. Асадулла. К вопросу об особенностях правовой системы Афганистана / Асадулла // Общество и современный социокультурный процесс. – М. : Наука, 1993. – 553 с.
13. Байтин М. И. Сущность права: современное нормативное правопонимание на грани двух веков / Байтин М. И. – Саратов : Изд-во Саратовской гос. акад. права, 2001. – 413 с.
14. Бержель Жан-Луи. Общая теория права / Жан-Луи Бержель ; [под общ. ред. В. И. Даниленко]. – М. : Nota Bene, 2000. – 574, [1] с.
15. Богдановская И. Ю. Прецедентное право / Богдановская И. Ю. – М. : Наука: ИФ «Наука-философия, право, социол. и психология», 1993. – 235, [2] с. – (РАН, Ин-т государства и права).
16. Богишеч В. П. По поводу статьи г. Леонтовича: Заметки о разработке обычного права / В. П. Богишеч – СПб. : Тип. В. С. Балашева, 1880. – 43 с.
17. Боронбеков С. Общинно-правовые нормы афганских племен / С. Боронбеков // Известия Академии Наук ТССР. – 1989. – № 2. – С. 29–39.
18. Вагацума Сакаэ. Гражданское право Японии : в 2 кн. / Сакаэ Вагацума, Тору Ариидзуми ; [пер. с японск. В. В. Батуренко]. – М. : Прогресс, 1983–1983. –
Т. 2. – 1983. – 334 с.
19. Валеев Д. Ж. Обычное право и начальные этапы его генезиса / Д. Ж. Валеев // Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 72–86.
20. Ведель Ж. Административное право Франции = Droit administratif / Ж. Ведель ; [пер. с франц. Л. М. Энтина ; под ред. М. А. Крутоголова]. – М. : Прогресс, 1973. – 512 с.
21. Ведель Ж. Конституция как основа юридической системы / Ж. Ведель, П. М. Деволье // Проблемы сравнительного правоведения. [По материалам VI советско-французского симпозиума юристов]. – М.-К. : Изд-во ИГиП АН СРСР, 1981. – С. 4–17.
22. Вильданова М. М. Источники права Франции : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / М. М. Вильданова. – М., 1987. – 18 с.
23. Виноградов П. Г. Очерки по теории права / Виноградов П. Г. – М. : Тов-во скоропечатни А. А. Левенсон, 1915. – 152 с.
24. Виноградова О. П. Религиоведение и правоведение: вместе или порознь? / О. П. Виноградова // Право и государство: теория и практика. – 2008. – № 1 (37). – С. 128–139.
25. Вступ до теорії правових систем : монографія / [за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко]. – К. : Юридична думка, 2006. – 432 с.
26. Гелей С. Д. Політико-правові системи світу : навч. посібник / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – К. : Знання, 2006. – 668 с.
27. Георгиевский Э. В. Истоки происхождения уголовного права в архаических обществах : монография / Георгиевский Э. В. – Иркутск : Иркутский гос. ун-т, 2006. – 128 с. – (Федеральное агентство по образованию. Иркутский государственный университет).
28. Гинзбург Дж. Соотношение международного и внутригосударственного права в СССР и в России / Дж. Гинзбург // Государство и право. – 1994. – № 3. – С. 109–121.
29. Голунский С. Обычай и право / С. Голунский // Советское государство и право. – 1939. – № 3. – С. 46–55.
30. Голунский С. А. Теория государства и права : учебник / С. А. Голунский, М. С. Строгович. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 304 c.
31. Горбаченко Т. Г. Релігія і культура : курс лекцій для студентів вузів культури і мистецтв, філософських і релігійних факультетів університетів / Горбаченко Т. Г., Лубський В. І., Нілова І. Д. – К. : КЛІК, 1996. – 236 с.
32. Горский Д. П. Обобщение и познание / Горский Д. П. – М. : Мысль, 1985. – 208 с.
33. Государственное право буржуазных стран и стран, освободившихся от колониальной зависимости : учебник для студ. обучающихся по спец. «Правоведение» / [авт. кол.: Бельсон Я. М., Остапенко Д. Д., Савицкий П. И. и др.] ; под ред. Б. А. Стародубского, В. Е. Чиркина. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Высшая школа, 1977. – 318 с. – (Допущено Министерством высшего и среднего специального образования СССР).
34. Гофман А. Б. Обычай / А. Б. Гофман // Большая советская энциклопедия : в 30 т. – [3-е изд.]. – М. : Советская энциклопедия, 1978. – Т. 30. – 632 с.
Т. 18. – 1974. – 632 с.
35. Гоффман А. Б. Обычай как форма социальной регуляции / А. Б. Гоффман, В. П. Левкович // Советская этнография. – 1973. – № 1. – С. 20 – 29.
36. Гражданский кодекс Португалии // Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: сб. нормативных актов: гражданские и торговые кодексы : учеб. пособие для юрид. спец. вузов / [вступ. статьи М. И. Кулагина и др.]. – М. : Изд-во Ун-та дружбы народов, 1986. – 384 с. – (Министерство высшего и среднего специального образования СССР).
37. Гражданское и семейное право развивающихся стран : учеб. пособие для вузов по спец. «Правоведение» / [В. В. Безбах и др.]. – М. : Изд-во Ун-та дружбы народов, 1989. – 205, [2] с. – (Государственный комитет СССР по народному образованию).
38. Гражданское и торговое право капиталистических государств : [учебник для вузов по спец. «Международное право» ]: в 2 ч. / Р. Л. Нарышкина, Ю. И. Свядосц, В. В. Зайцева, Е. А. Васильев. – М. : Международные отношения, 1984. – Ч. 2. – 304 с.
Ч. 1. – 1983. – 286 с.
39. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: сб. нормативных актов: гражданские и торговые кодексы : учеб. пособие для юрид. спец. вузов / [вступ. статьи М. И. Кулагина и др.]. – М. : Изд-во Ун-та дружбы народов, 1986. – 384 с. – (Министерство высшего и среднего специального образования СССР).
40. Гурова Т. В. Источники российского права : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Правоведение»/ Т. В. Гурова. – Саратов, 1998. – 23 с.
41. Демин А. В. Теорія государства и права : курс лекцій / Демин А. В. Москва, 2001. – Джерело : Електронна бібліотека юридичної літератури [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravoznavec.com.ua/books/165/12018/17/43 kb.
42. Денисов В. Н. Системы права развивающихся стран / Денисов В. Н. – К. : Вища школа, 1978. – 324 с.
43. Денисов С. А. Теория государства и права : конспект авторских лекций / С. А. Денисов, П. П. Смирнов. – Тюмень : Изд-во Тюменского гос. ун-та, 2000. – 214 с.
44. Деякі теологічні проблеми юриспруденції : навч. видання / [Огородников А. П., Кириченко С. А., Ланцедова Ю. О., Ткач Ю. Д.]. – Миколаїв : МДГУ імені Петра Могили, 2006. – 152 с.
45. Джиффорд Д. Дж. Правовая система Австралии / Д. Дж. Джиффорд, К. Х. Джиффорд ; [пер. с англ. ; под общ. ред. и с предисл. Ф. М. Решетникова]. – М. : Юрид. лит., 1988. – 340, [1] с.
46. Дмитрієв А. І. Міжнародне публічне право : навч. посібник / А. І. Дмитрієв, В. І. Муравйов. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 560 с.
47. Думанов Х. М. К уточнению понятия «обычное право» / Х. М. Думанов, Я. С. Смирнова // Восток. Афро-Азиатские общества: история и современность. – Нальчик, 2000. – № 1. – С. 32–39.
48. Думанов Х. М. Мононорматика и начальное право / Х. М. Думанов, А. И. Першиц // Государство и право. – 2000. – № 1. – С. 98–103.
49. Дусаев Р. Н. Основные правовые системы современности : учеб. пособие по теории государства и права / Р. Н. Дусаев. – Петрозаводск : Петрозаводский гос. ун-т, 1999. – Источник: Федеральный правовой портал «Юридическая Россия» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://window.edu.ru/window/library?p_rid=24538
50. Еремин В. Н. К вопросу о типологической характеристике современного японского права / В. Н. Еремин // Советское государство и право. – 1977. – № 3. – С. 98 – 112.
51. Жакье Бернар. Международные отношения : в 2 т. / Бернард Жакье ; [пер. с франц. Э. Н. Панина]. – Гренобль : Пресс Юниверситэр де Гренобль, 1993 – Т. 1. – 173 с.
Т. 2: Современные международные отношения. – 1993. – 137 с.
52. Зайчук О. В. Правовая система США / Зайчук О. В. – К. : Наукова думка, 1992. – 128 с.
53. Захожая А. Н. Правовое положение зарегистрированных племен / А. Н. Захожая // Правовое положение национальных отношений. – М. : Наука, 1980. – С. 28 – 37.
54. Зивс С. Л. Источники права / Зивс С. Л. – М. : Наука, 1981. – 239 с.
55. Зивс С. Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах / Зивс С. Л. – М. : Изд-во АН СССР, 1960. – 215 с.
56. Зумбулидзе Роз-Мари Зурабовна. Обычное право как источник гражданского права / Р.-М. З. Зумбулидзе– СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 382 с.
57. Зыкин И. С. Обычаи в международной торговле : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Зыкин И. С. – М. , 1979. – 236 с.
58. Зыкин И. С. Обычаи и обыкновения в международной торговле: Понятие, применение, формирование, применимое право, типовые контракты / Зыкин И. С. – М. : Международные отношения, 1983. – 158 с.
59. Инако Цунэо. Право и политика современного Китая. 1949–1975 г.г. / Инако Цунэо ; [пер. с японского В. В. Батуренко, Е. Г. Пащенко ; под ред. Л. М. Гудошникова, В. И. Прокопова]. – М. : Прогресс, 1978. – 295 с.
60. Ионова А. И. Ислам в Юго-Восточной Азии: проблемы современной идейной эволюции / Ионова А. И. – М. : Наука, 1981. – 264 с.
61. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 380 с.
62. История государства и права зарубежных стран : в 2 т. / [под ред. П. Н. Галанзы]. – М. : Юрид. лит., 1963– Т.2 . – 488 с.
Т. 1. – 1963. – 599 с.
63. Кабир Х. Культура Индии / Х. Кабир ; [пер. с англ.]. – М. : Изд-во восточной лит., 1963. – 168 с.
64. Кант Иммануил. Критика практического разума / Иммануил Кант. - [Издание третье, стереотипное]. – СПб. : 2007. – 528 с.
65. Карасевич П. Л. Гражданское обычное право Франции в историческом его развитии / Карасевич П. Л. – М. : Тип. А. И. Мамонтова и Ко, 1875. – 488 с.
66. Кашнина Т. В.Происхождение государства и права : учеб. пособие / Кашнина Т. В. – М. : Высшая школа; ГУП Смол. обл. тип. им. В. И. Смирнова, 2004. – 325 с.
67. Керимов Д. А. Методология права : предмет, функции, проблемы философии права / Керимов Д. А. – [4-е изд.]. – М. : Изд-во СГУ, 2008. – 520 с.
68. Кечекьян С. Ф. О понятии источника права / С. Ф. Кечекьян // Ученые записки МГУ: Труды юридического факультета. – М. : МГУ, 1946. – Вып. 116. – Кн. 2. – С. 3–25.
69. Колер Йозеф. Введение в науку права : краткий курс правоведения / И. Колер ; [пер. с нем. В. А. Гольденберга ; под ред. С. Ф. Платонова]. – СПб. : Вестник права, 1903. – 261, [4] с.
70. Колесников В. В. Источники права США в американских правовых учениях (1945–1990 годы) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / В. В. Колесников. – К., 1991. – 26 с.
71. Комаров С. А. Общая теория государства и права : курс лекций / Комаров С. А. – [2-е изд.]. – М. : Манускрипт, 1996. – 312 с.
72. Конституционное право развивающихся стран: Предмет, наука, источники / [Грацианский П. С., Муромцев Г. И., Рябов С. В. и др.] ; редкол.: В. Е. Чиркин (отв. ред.) и др. – М. : Наука, 1987. – 284, [2] с. – (АН СССР, Ин-т государства и права).
73. Сапронова М. А. Конституция Арабской Республики Египет / М. А. Сапронова // Государственный строй и конституции арабских республик. – М. : Муравей, 2003. – 327 с. – (МГИМО(У) МИД РФ).
74. Коран / [пер. смыслов и комментарии Эльмира Кулиева]. – [5-е изд., стер.]. – М. : Ummah, cop.; Можайск (Моск. обл.) : Можайский полиграфкомбинат, 2008. – 814 с.
75. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов // [Сочинения прив.-доц. С.-Петерб. ун-та Н. Коркунова]. – [2-е изд.]. – СПб. : А. Ф. Цинзерлинг, 1890. – 319 с.
76. Котюк В. О. Теорія права / Котюк В. О. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
77. Крашенинникова Н. А. Индусское право: история и современность / Н. А. Крашенинникова ; [предисл. О. Жидкова]. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 192 с.
78. Крашенинникова Н. А. Обычай в праве развивающихся стран (на примере Индии / Н. А. Крашенинникова // Вестник МГУ. – 1984. – № 2. – С. 27 – 56.
79. Кросс Руперт. Прецедент в английском праве / Руперт Кросс ; [пер. с англ. ; под общ. ред. Ф. М. Решетникова ; предисл. Ф. М. Решетникова, Т. В. Апаровой]. – М. : Юрид. лит., 1985. – 238 с.
80. Крюковский В. Я. Учебник законоведения для гимназий, реальных и химико-технических училищ : курс 7 и 8 кл. гимназий / В. Я. Крюковский, Н. Н. Товстолес. – [7-е изд., испр. и доп.]. – Вильна : Тип. Штаба Виленск. воен. окр., 1911. – 280, [2] с.
81. Куббель Л. Е. Очерки потестарно-политической этнографии / Куббель Л. Е. – М. : Наука, Гл. ред. вост. лит., 1988. – 272 с. – (АН СССР, Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая).
82. Кудрявцев В. Н. Юридические нормы и фактическое поведение / В. Н. Кудрявцев // Сов. государство и право. – 1980. – № 2. – С. 12 – 28.
83. Кудрявцев М. К. Кастовая система в Индии / Кудрявцев М. К. – М. : Наука: Изд. фирма «Вост. лит.», 1992. – 262, [2] с. – (РАН, Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого).
84. Курс международного права : в 7 т. / [редкол.: В. Н. Кудрявцев (гл. ред.) и др.]. – М. : Наука, 1993. – Т. 7. – 325 [1] c.
Т. 2. – М. : АН СССР, Ин-т государства и права, 1989. – 23 [1] с.
85. Куценков А. А. Эволюция индийской касты / Куценков А. А. – М. : Наука, 1983. – 325 с.
86. Кушинська Л. А. Звичаєве право та його еволюція у східнослов'янському суспільстві (VI – XI ст.) : монографія / Кушинська Л. А. – К. : Вид-во НПУ імені м. П. Драгоманова, 2008. – 142 с.
87. Ладыженский А. М. Методы этнологического изучения права / А. М. Ладыженский // Этнографическое обозрение. – 1995. – № 4. – С. 156–168.
88. Лазарев В. В. Теория государства и права : учебник для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М. : Спарк, ОАО Яросл. полигр. комб., 2004. – 527, [1] с.
89. Лейст О. Э. Сущность права: Проблемы теории и философии права / Лейст О. Э. – М. : Зерцало-М, 2002. – 279 с. – (Юрид. фак-т Московского гос. ун-та им. М. В. Ломоносова).
90. Ломакина Т. Б. Этническое обычное право: теоретико-правовой аспект : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 «Правоведение» / Т. Б. Ломакина. – СПб., 2005. – 45 с.
91. Лукашук И. И. Источники международного права / Лукашук И. И. – М. : Международные отношения, 1966. – 125 с.
92. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть : учебник для юрид. фак. и вузов / Лукашук И. И. – М. : Бек, 1997. – 367 с. – (РАН, Ин-т государства и права, Акад. правовой ун-т).
93. Лукашук И. И. Нормы международного права в правовой системе России : учеб.-практ. пособие / Лукашук И. И. – М. : Спарк, 1997. – 89, [1] с. – (РАН, Ин-т государства и права, Акад. правовой ун-т).
94. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) / Луць Л. А. – К. : Ін-т держави та права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
95. Лучин В. О. Указы Президента РФ: Основ. соц. и правовые характеристики / В. О. Лучин, А. В. Мазуров. – М. : ЮНИТИ: Закон и право, 2000. – 302, [1] с.
96. Марочкин С. Ю. Действие норм международного права в правовой системе Российской Федерации : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.01 / Марочкин С.Ю. – Екатеринбург, 1998. – 44 с.
97. Мартенсон-Гнидкин А. Государственное опровержение лжеучений об обычном праве и правовом отношении в доказательство ненаучности так называемого обществоведения / А. Мартенсон-Гнидкин. – М. : Тип. А. И. Мамонтова и Ко , 1906. – 120 с.
98. Мартенсон-Гнидкин А. Что такое так называемое право и наука о нем: правоведение или юриспруденция / А. Мартенсон-Гнидкин. – М. : Тип. А. И. Мамонтова и Ко, 1890. – 180, [2] с.
99. Марченко М. Н. Источники права / Марченко М. Н. – М. : Проспект, 2008. – 760 с.
100. Марченко М. Н. Источники права : учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. 02.11.00 «Юриспруденция» / Марченко М. Н. – М. : Проспект, 2005. – 759 с. – (Юрид. фак-т Московского гос. ун-та им. М. В. Ломоносова).
101. Марченко М. Н. Курс сравнительного правоведения : учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция» / Марченко М. Н. – М. : Городец, 1-я Обр. тип., 2002. – 1087 с. – (Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова).
102. Марченко М. Н. Сравнительное правоведение. Общая часть : учебник для юрид. вузов / Марченко М. Н. – М. : Зерцало, 2001. – 551 с. – (Юрид. фак-т Московского гос. ун-та им. М. В. Ломоносова).
103. Матузов Н. И. Теория государства и права : учебник для студ. вузов, обучающихся по направлению и спец. «Юриспруденция» / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2001. – 511 с.; ил. – (Саратовский филиал Ин-та государства и права РАН).
104. Международное право : учебник для вузов по спец. «Правоведение» / [Г. И. Тункин, Д. И. Фельдман, И. И. Лукашук и др.] ; отв. ред. Г. И. Тункин. – М. : Юрид. лит., 1982. – 566 с.
105. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер // Чтения Д. И. Мейера / [под ред. А. Вицина]. – [7-е изд., с испр.]. – СПб. : Тип. Д. В. Чичинадзе, 1897. – 803 с.
106. Мелешников А. В. Оговоры и отсылки международного и российского законодательства / А. В. Мелешников // Проблемы юридической техники : сб. статей / [под ред. В. М. Баранова]. – Н. Новгород, 2000. – С. 425–440.
107. Менахем Элон. Еврейское право = Jewish Law: Jewish Law / Менахем Элон ; [пер. с иврита А. Белова (Элинсона), Китросской ; под общ. ред. И. Ю. Козлихина]. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 609 с.
108. Мишина И. Д. Нравственные ценности в праве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Мишина И. Д. – Екатеринбург, 1999. – 197 с.
109. Місевич С. В. Релігійно-правові системи: компаративістський аспект / С. В. Місевич // Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку : зб. наук. статей / [за ред. Ю. С. Шемшученка, О. В. Кресіна]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006.
110. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье // История политических и правовых учений : хрестоматия. Ч. 1 / состав. и ред.: Г. Г. Демиденко, Г. А. Борисов. – Белгород : Везелица, 1999. – С. 238– 294.
111. Морандьер Л. Ж. Гражданское право Франции / Л. Ж. Морандьер ; [пер с франц. Е. А. Флейшиц]. – М. : ИЛ, 1958. – 742 с.
112. Мосс Марсель. Общество. Обмен. Личность : Труды по социальной антропологи / Мосс Марсель ; [пер с франц. ]. – М. : Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1996. – 360 с.
113. Муравский В. А. Санкционированные источники Российского права / Муравский В. А. – Екатеринбург : Уральская гос. юрид. академия, 1993. – 78 с.
114. Муромцев Г. И. Источники права в развивающихся странах Азии и Африки: система и влияние традиции / Муромцев Г. И. – М. : Изд-во Ун-та дружбы народов, 1987. – 148, [3] с.
115. Муромцев Г. И. Источники права в развивающихся странах Азии и Африки. Система и влияние традиции : монография / Г. И. Муромцев ; [отв. ред. О. А. Жидков]. –М. : Изд-во УДН, 1987. – 152 с.
116. Муромцев Г. И. О некоторых особенностях традиционного права в развивающихся странах Азии и Африки / Г. И. Муромцев // Государство и право. – 1989. – № 6. – С. 89–105.
117. Мэн Г. С. Древнее право, его связь с древней историей общества и его отношение к новейшим идеям / Г. С. Мэн ; [пер. Н. Белозерской с 4-го англ. изд.]. – СПб. : Д. Е. Кожанчиков, 1873. – 312 с.
118. Нашиц А. М. Правотворчество. Теория и законодательная техника / Нашиц А. М. – М. : Прогресс, 1974. – 256 с.
119. Нерсесянц В. С. Право и закон: Из истории правовых учений / Нерсесянц В. С. – М. : Наука, 1983. – 366 с.
120. Нижичек В. И. Советское право в системе нормативного регулирования социалистических общественных отношений / Нижичек В. И. – Иркутск : Кн. изд-во, 1973. – 215 с.
121. Новгородцев П. И. Историческая школа юристов: для использ. в учеб. процессе со студ. вузов, обучающимися по юрид. спец. / Новгородцев П. И. – СПб. : Лань, 1999. – 188, [1] с. – (МВД России. С.-Петерб. ун-т.).
122. Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / [Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Аконіт, 1999. – Т. 4. – 941 с.
Т. 2. – 1998. – 884 с.
123. Норбер Р. Юридическая антропология : учебник для вузов / Рулан Норбер ; [пер. с франц. Л. П. Данченко и др. ; отв. ред. и авт. предисл. к рус. изд. В. С. Нерсесянц]. – М. : НОРМА, 2000. – 301 с.
124. Нормы советского права: Проблемы теории / [Бабаев В. К., Байтин М. И., Баранов В. М. и др.] ; под ред. М. И. Байтина, В. К. Бабаева. – Саратов : Изд-во Саратовкого ун-та, 1987. – 248 с.
125. Оборотов Ю. М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Ю. М. Оборотов. – Одеса, 2003. – 27 с.
126. Общая теория государства и права: Академический курс : в 3 т. / [Бабурин С. Н., Байтин М. И., Бережнов А. Г. и др.] ; отв. ред. М. Н. Марченко. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Зерцало-М, 2000. – Т. 3. – 528 с.
Т. 2 . – 2001. – 528 с.
127. Общая теория права и государства : учебник для юрид. вузов / [Афанасьев В. С., Братко А. Г., Герасимов А. П. и др.] ; под ред. В. В. Лазарева. – М. : Юрист, 1994. – 367 с.
128. Обычное право в России: проблемы теории, истории и практики / [отв. ред.: Г. В. Мальцев, Д. Ю. Шапсугов]. – Ростов-на-Дону : СКАГС, 1999. – 367 с.
129. Обычное право народов Сибири (Буряты, якуты, эвенки, алтайцы, шорцы) : сборник / [сост. и авт. коммент. В. В. Карлов ; под ред. Ю. И. Семенова]. – М. : Старый сад, 1997. – 396 с. – (РАН, Центр по изучению межнац. отношений Ин-та этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая).
130. Онищенко Н. Н. Становление и развитие советского права на Украине / Н. Н. Онищенко ; [отв. ред. Н. И. Козюбра]. – К. : Наукова думка, 1988. – 112 с.
131. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах и определениях: Общая и особенная части / К. Осакве. – М. : Дело, 1999. – 256 с.
132. Основные принципы международного права / [Игнатенко Г. В., Карташкин В. А., Клименко Б. М. и др.] ; отв. ред. И. И. Лукашук. – М. : Наука, 1989. – 238, [1] с.
133. Павлов-Сильванский Н. Н. Программа по изучению правового быта и правовых обычаев / Павлов-Сильванский Н. Н. – М. : Т-во скоропеч. А. А. Левенсон, 1927. – 596 с.
134. Пархоменко Н. М. Джерела права : проблеми теорії та методології : монографія / Н. М. Пархоменко. – К. : ТОВ «Видавництво “Юридична думка”», 2008. – 336 с.
135. Пархоменко Н. М. «Правова форма» та «форма права»: основні аспекти співвідношення / Н. М. Пархоменко // Держава і право. – 2007. – № 34. – С. 13–17.
136. Першиц А. И. Проблемы нормативной этнографии / А. И. Першиц // Исследования по общей этнографии. – М. : Изд-во Ин-та этнологии и антропологии РАН, 1979. – С. 125–132.
137. Попов Н. Ю. Источники итальянского права / Н. Ю. Попов // Сов. государство и право. – 1983. – № 10. – С. 130–142.
138. Попов Н. Ю. Правовая система Италии : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / Н. Ю. Попов. – М, 1984. – 21 с.
139. Порівняльне правознавство : навч. посібник / [Погрібний О. О., Погрібний І. М., Волошенюк О. В. та ін.] ; за заг. ред. О. Н. Ярмиша. – Харків : Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006.– 296 с.
140. Правовий звичай як джерело українського права (ІХ–ХІХ ст.) / [за ред. І. Б. Усенка]. – К. : Наукова думка, 2006. – 280 с.
141. Правовые системы стран мира : энцикл. справочник / [отв. ред. А. Я. Сухарев]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : НОРМА, ОАО Можайский полигр. комб., 2003. – 967 с.
142. Правовые системы стран мира : энцикл. справочник / [отв. ред. А. Я. Сухарев]. – М. : Норма: Норма-Инфра М, 2000. – 832, [1] с.
143. Проблемы общей теории права и государства / [под ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : Норма, 1999. – 552 с.
144. Проблемы общей теории права и государства : учебник для юрид. вузов / [Варламова Н. В., Лазарев В. В., Лапаева В. В. и др.] ; под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М. : Изд. группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 813 с.
145. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / Рабінович П. М. – К. : Атіка, 2001. – 176 с.
146. Разумович Н. Н. Источники и формы права / Н. Н. Разумович // Советское государство и право. – 1988. – № 3. – С. 20–27.
147. Регельсберг Ф. Общее учение о праве / Ф. Регельсбергер ; [пер. И. А. Базанова ; под ред. Ю. С. Гамбарова]. – М. : Т-во И. Д. Сытина, 1897. – 296 с.
148. Регламент Верховної Ради України: від 19.09.2008 р., № 547-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 1–2, 3–4. – Ст.1.
149. Рене Давид. Основные правовые системы современности / Давид Рене, Камилла Жоффре-Спинози ; [пер. с франц. В. А. Туманова]. – М. : Международные отношения, 1998. – 398, [1] с.
150. Решетников Ф. М. Вступительная статья / Ф. М. Решетников, Т. В. Апарова // Прецедент в английском праве / [пер. с англ. ; под общ. ред. Ф. М. Решетникова]. – М. : Юрид. лит., 1985. – 238 с.
151. Решетникова И. В. Доказательное право Англии и США / Решетникова И. В. – Екатеринбург : Изд-во Уральской гос. юрид. акад., 1997. – 237, [2] с.
152. Ровный В. В. Обычай в частном праве : науч. издание / Ровный В. В. – Иркутск : Иркутский ун-т, 2004. – 76 с.
153. Романов А. К. Правовая система Англии : учеб. пособие / Романов А. К. – [2-е изд., испр.]. – М. : Акад. нар. хоз-ва при Правительстве РФ: Дело, 2002. – 342, [1] с.
154. Рябко А. И. Актуальные проблемы онтологии форм права / А. И. Рябко, О. Н. Василенко // Философия права. – 2000. – № 2. – С. 59 – 120.
155. Рябко А. И. Правосудие и формы права: проблемы взаимной эволюции : монография /А. И. Рябко, О. Н. Василенко. – СПб. : Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 2001. – 114 с.
156. Савчин М. В. Порівняльне правознавство. Загальна частина : навч. посібник / Савчин М. В. – К. : Центр навч. літ., 2005. – 288 с.
157. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение. Основные правовые системы современности : учебник / А. Х. Саидов ; [под ред. В. А. Туманова]. – [2-е изд., доп. и перераб.]. – М. : Юристъ, 2007. – 509 с.
158. Свечникова Л. Т. Понятие обычая в современной науке: подходы, традиции, проблемы (на материалах юридических и этнологических наук) / Л. Т. Свечникова // Государство и право. – 1998. – № 9. – С. 38–43.
159. Святовцев О. А. Проблемы королевской власти в трактате Генри Брактона «О законах и обычаях Англии» / О. А. Святовцев // Правоведение. – 1997. – № 4. – С. 41–46.
160. Семенов Ю. И. Обычное право в доклассовом обществе: Возникновение, сущность и эволюция / Ю. И. Семенов // Обычное право народов Сибири (буряты, якуты, эвенки, алтайцы, шорцы). – М. : Старый сад, 1997. – С. 9–46.
161. Семенов Ю. И. Формы общественной воли в доклассовом обществе: табуитет, мораль и обычное право / Ю. И. Семенов // Этнографическое обозрение. – М. : ИЭА РАН. – 1997. – № 4. – С. 6 – 15.
162. Семенов Ю. И. Место обычного права среди форм общественной воли в доклассо