ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………..……………………………………………............3
РОЗДІЛ 1. Юридична природа припинення права приватної власності на земельну ділянку…………………………………………………………...……………………….16
1.1. Поняття та правові ознаки припинення права приватної власності на земельну ділянку…………………………..………………………………….............16
1.2. Поняття та правові ознаки процесу припинення права приватної власності на земельну ділянку. Правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельну ділянку………………………………………….……………………….26
1.3. Підстави, умови, порядок та момент припинення права приватної власності на земельну ділянку……………………………..…………….…………...………....41
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………………………..…..71
РОЗДІЛ 2. Правовий механізм припинення права приватної власності на земельну ділянку…………………………………………………….………………........................72
2.1. Правове забезпечення припинення права приватної власності на земельну ділянку за ініціативою власника земельної ділянки або незалежно від волевиявлення суб’єктів земельних правовідносин…………..……………….…...72
2.2. Правове забезпечення припинення права приватної власності на земельну ділянку за ініціативою інших суб’єктів земельних правовідносин…….…...........110
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………..……………………………………………….175
ВИСНОВКИ………………………………………….……………………….................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….……………….......181
ДОДАТОК А…………………………………………………………….……………....211

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В контексті багатовікової історії землекористування на території сучасної Української держави приватна форма власності на земельні ділянки є відносно “молодим” явищем в правовій системі та суспільному виробництві. Водночас інститут права власності на земельні ділянки є одним з центральних інститутів земельного права, що підтверджується численними науковими дослідженнями у цій сфері. Однак, наукові надбання у зазначеній сфері присвячені переважно дослідженню сутності права приватної власності на земельні ділянки, його змісту та ознакам, а також проблемам набуття (приватизації) земельних ділянок у приватну власність, тоді як питання, пов’язані з припиненням цього права, комплексно земельно-правовою доктриною не розглядалися. Так, в чинному земельному законодавстві України, земельно-правовій доктрині та правозастосовчій практиці немає єдиного підходу до розуміння таких понять як випадок, підстава, умова, порядок, момент припинення права приватної власності на земельну ділянку, чим зумовлюється неоднозначне розуміння даних категорій в науковій літературі та відсутність чіткого процесуального механізму припинення права приватної власності на земельну ділянку на практиці. Крім того, на нашу думку, потребує наукового обґрунтування перелік випадків, підстав та умов припинення права приватної власності на земельну ділянку.
В багатьох випадках припинення права приватної власності на земельну ділянку наявні правові норми є не досконалими та потребують корегування. При цьому відсутність юридичної практики в окремих випадках безпосередньо зумовлена неналежним правовим регулюванням, яке унеможливлює або робить неприйнятною, непривабливою реалізацію земельно-правових норм на практиці. Дане наукове дослідження спрямоване на виявлення вказаних недоліків чинного земельного законодавства України та пошук шляхів їх усунення.
Необхідність та важливість вивчення зазначених правовідносин для правової доктрини і юридичної практики обумовлена також тим, що правове регулювання зазначених відносин безпосередньо пов’язане із здійсненням та гарантуванням права приватної власності на земельні ділянки. Здійснення права приватної власності на земельні ділянки шляхом його припинення має відбуватися виключно відповідно до Конституції України та законів України, що обумовлено його особливо цінним об’єктом – земельною ділянкою, вимогами її раціонального та безпечного використання. Тому вкрай важливим є забезпечення ефективності використання землі шляхом переходу її у власність до належних та заінтересованих осіб, територіальної громади або держави. Особи, які вже стали власниками земельних ділянок, потребують захисту від неправомірного порушення їх прав шляхом незаконного застосування примусових процедур припинення права приватної власності на земельну ділянку або позбавлення правомірного власника його земельної ділянки неправомірним, обманним шляхом. Отже, мають існувати відповідні правові механізми припинення права приватної власності на земельну ділянку, які в кожному випадку припинення цього права гарантуватимуть прозорість та законність даної процедури, здатні будуть забезпечити екологічно, соціально та економічно ефективне використання землі на території України та захист прав власників земельних ділянок та інших суб’єктів земельних правовідносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане за науковою темою “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в України”, яка виконувалась на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з січня 2000 року (номер теми БФ 042-01, номер державної реєстрації 03010002693).
В дисертації досліджувався механізм реалізації конституційного права громадян та юридичних осіб на землю, зокрема, права приватної власності. В роботі містяться нові пропозиції до чинного законодавства, які дозволять, на думку дисертантки, гарантувати право приватної власності особи на земельну ділянку, запобігти порушенню цього права та захистити особу від порушень її прав. Зроблені в дослідженні висновки дозволять також захистити від порушень та запобігти порушенням прав громадян у вигляді настання негативних наслідків для довкілля та суспільства, спричинених зловживанням власником його правом приватної власності на земельну ділянку.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних основ щодо визначення правової природи припинення права приватної власності на земельну ділянку; загальна характеристика правовідносин у сфері припинення права приватної власності на земельну ділянку та їх наявного правового регулювання; визначення правового механізму припинення права приватної власності на земельну ділянку в кожному конкретному випадку; виявлення недоліків в правовому регулюванні зазначених правовідносин та формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України у зазначеній сфері.
Відповідно для досягнення поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження: 1) виявити правову природу припинення права приватної власності на земельну ділянку; 2) охарактеризувати правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельну ділянку, визначити їх об’єкти, суб’єкти, зміст, підстави виникнення ,зміни та припинення; 3) сформулювати та визначити зміст понять “випадок”, “підстава”, “умова” та “порядок” припинення права приватної власності на земельну ділянку; 4) провести науково-обґрунтовану класифікацію випадків та підстав припинення права приватної власності на земельну ділянку; 5) дослідити існуючий механізм правового забезпечення припинення права приватної власності на земельну ділянку у кожному конкретному випадку, визначити прогалини у цьому механізмі, існуючі правові колізії, внести пропозицій щодо їх усунення.
Об’єктом дослідження є нормативно-правові акти та інші правові документи, які регулюють правовідносини припинення права приватної власності на земельні ділянки; наукові дослідження та матеріали загальної теорії права, земельного права та інших галузей права, пов’язані з припиненням права приватної власності; юридична практика припинення права приватної власності на земельні ділянки. Предмет дослідження складають правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельні ділянки.
Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічну основу дослідження складають закони діалектики, об’єктивно існуючі закони суспільно-економічного розвитку суспільства і держави та окремі загальні та спеціальні методи наукового пізнання правових категорій і явищ; системного аналізу досліджуваних правовідносин; порівняльно-правового аналізу правових норм і правових понять; формально-логічного аналізу правових категорій у їх взаємозв’язку; історико-правового висвітлення процесів становлення законодавства про право власності на землю.
Науково-теоретичною базою дослідження стали праці вчених-правознавців: українських вчених: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Ю.О. Вовка, О.М. Вовк, А.П. Гетьмана, С.В. Гринька, В.К. Гуревського, О.В. Дзери, О.І.Заєць, П.Д. Індиченка, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснової, П.Ф. Кулинича, А.М. Мірошніченка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, С.В. Размєтаєва, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших; російських вчених: Г.О. Аксєньонка, В.П. Балєзіна, С.О. Боголюбова, С.М. Братуся, М.М. Брінчука, Г.Є. Бистрова, О.К. Голіченкова, Ю.І. Грєвцова, В.П. Грібанова, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицкої, В.Б. Ісакова, С.Ф. Кєчєк’яна, М.І. Козиря, М.І. Краснова, О.І. Крассова, Є.Я. Мотовіловкера, Н.Т. Осіпова, В.В. Пєтрова, М.О. Сиродоєва, Р.О. Халфіної та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в земельно-правовій теорії України здійснена одна з перших спроб аналізу припинення права приватної власності на земельну ділянку як фактичного результату цілеспрямованої діяльності суб’єктів земельних правовідносин та як частини земельного процесу.
Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками, пропозиціями, які виносяться на захист, найважливішими з яких є наступні:
1. Науково обґрунтовані і сформульовані юридичні визначення наступних понять:
припинення суб’єктивного права приватної власності на земельну ділянку у значенні правового результату, яке визначається як легалізована в державі втрата особою своїх виключних по відношенню до фізичних та юридичних осіб, держави та територіальної громади правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню земельною ділянкою, яка відбувається у зв’язку із зміною власника земельної ділянки або ліквідацією земельної ділянки як об’єкта права власності у випадках, на підставах, в порядку та з дотриманням умов, визначених законом, та супроводжується припиненням правовідносин власності на земельну ділянку, чим зумовлюється одночасна втрата цією особою правомочностей вимагати не порушувати її право власності на земельну ділянку до інших суб’єктів, що не є власниками земельної ділянки, вживати заходи та/або вимагати від компетентних органів та їх посадових осіб вжиття заходів по захисту її права власності на земельну ділянку, а також звільнення цієї особи від обов’язків, що покладалися на неї як на власника земельної ділянки;
припинення права приватної власності на земельну ділянку в значенні процесу (процедури), яке розглядається як правомірна діяльність (послідовні дії) власників земельних ділянок, інших осіб, безпосередньо заінтересованих у земельній ділянці, владних органів, їх посадових осіб та інших уповноважених законом суб’єктів, яка здійснюється у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством, і спрямована на одержання сукупності правових результатів, які є необхідними та достатніми для настання правового наслідку у вигляді припинення суб’єктивного права приватної власності на земельну ділянку або зумовлюють неможливість його настання;
випадки припинення права приватної власності на земельну ділянку розглядаються як передбачені законом юридичні форми, котрі визначають способи припинення права приватної власності на земельну ділянку та вказують на правові процедури, шляхом застосування яких юридично та фактично може бути припинене право приватної власності на земельну ділянку на встановленій у законі підставі;
підстави припинення права приватної власності на земельну ділянку розглядаються як сукупності передбачених законом юридичних фактів, накопичених у встановленій законодавством послідовності, які необхідні та достатні для припинення права приватної власності на земельну ділянку у юридично визначених випадках припинення цього права;
умови припинення права приватної власності на земельну ділянку, якими є загальні законодавчі вимоги до всіх юридичних фактів в земельному праві та спеціальні вимоги до кожного окремого юридичного факту як елементу юридичного складу - підстави припинення права приватної власності на земельну ділянку, а також загальні для всіх та спеціальні для конкретних випадків законодавчі вимоги до суб’єктів та загального об’єкта (земельної ділянки) правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку, недодержання яких, встановлене у визначений законом спосіб, унеможливлює припинення права приватної власності на земельну ділянку;
порядок припинення права приватної власності на земельну ділянку - це встановлена законодавством обов’язкова послідовність накопичення юридичних фактів у юридичному складі, який є підставою припинення права приватної власності на земельну ділянку;
відчуження земельної ділянки за рішенням власника як випадок припинення права приватної власності на земельну ділянку – це підконтрольна державі та легалізована нею добровільна передача включеної в земельний обіг земельної ділянки із власності особи у власність іншого суб’єкта, наділеного необхідним обсягом земельної правосуб’єктності, за їх вільним та спільним волевиявленням, що здійснюється на оплатній або безоплатній основі, на підставах, у спосіб, в порядку та в межах, передбачених чинним законодавством України, та має наслідком припинення права приватної власності на земельну ділянку її відчужувача та виникнення права власності на неї у набувача;
угоди про відчуження земельних ділянок – це вчинені за спільним вільним волевиявленням сторін у передбаченій законом формі та межах правомірні земельно-правові дії, спрямовані на перехід земельної ділянки з власності та використання однієї особи до іншої особи, територіальної громади або держави, котрі можуть здійснюватись із запозиченням окремих цивільно-правових конструкцій, які є виправданими часом та допустимими по відношенню до земельної ділянки, мають насамперед відповідати вимогам і принципам земельного та екологічного законодавства, та слугують для забезпечення соціально-, економічно- та екологічно- ефективного використання землі в межах території України;
добровільна відмова від права приватної власності на земельну ділянку — це безоплатна передача права власності на земельну ділянку державі або територіальній громаді за самостійним та вільним волевиявленням влас¬ника, яка здійснюється з метою гарантування ефективного використання земель на території України у разі не¬бажання або неможливості подальшого використання та утримання земельної ділянки власником, відбувається на підставах, в порядку та з додержанням умов, визначених законодавством України, та за відсутності підстав для відмови забезпечується обов’язком компетентного органу державної влади або місцевого самоврядування прийняти земельну ділянку у власність;
суспільна потреба у земельній ділянці як юридичний факт для припинення права власності на земельну ділянку у випадку її викупу – це документально обгрунтований та доведений, узгоджений і визнананий уповноваженими законом суб’єктами у встановленому законом порядку, безпосередній суспільний інтерес національного, регіонального або місцевого рівня у використанні конкретної земельної ділянки приватної власності або її частини для цілей, визначених ст.146 Земельного кодексу України [115] (далі – ЗКУ), за умови неможливості задоволення цього інтересу за рахунок іншої земельної ділянки державної або комунальної власності;
суспільна необхідність у земельній ділянці – це невідкладна та безспірна (така, що не вимагає завчасного повідомлення про неї та погодження із нею власника земельної ділянки) потреба у земельній ділянці, яка виникає у Українського суспільства у зв’язку із запровадженням та функціонуванням на всій або окремій частині території України правового режиму воєнного або надзвичайного стану, реалізацією його заходів, та передбачена відповідним Указом Президента України і конкретизована в акті уповноважених органів державної влади або місцевого самоврядування;
конфіскація земельної ділянки як випадок припинення права приватної власності - це примусове безоплатне відчуження земельної ділянки на користь держави за рішенням суду, що здійснюється на підставах, в порядку та з дотриманням умов, передбачених чинним законодавством і у визначений судом спосіб, та є санкцією за вчинений власником земельної ділянки злочин, адміністративне чи господарське правопорушення.
2. Положення про те, що правовідносини припинення права приватної власності на земельну ділянку є земельними процесуальними правовідносинами, їм притаманні характерні ознаки, суб’єкти, загальний, безпосередній, одиничні об’єкти, та зміст, а також підстави їх виникнення, зміни та припинення.
3. Пропозиція щодо необхідності вчинення дій по реєстрації припинення права приватної власності на земельну ділянку, а також доцільність встановлення на рівні ЗКУ моменту припинення права власності на земельну ділянку, яким має бути, на думку дисертантки, момент державної реєстрації переходу цього права. Обґрунтована доцільність встановлення в законодавстві єдності у часі моменту виникнення та припинення права приватної власності на земельну ділянку, розроблений правовий механізм реєстрації припинення цього права та забезпечення єдності вказаних моментів в часі.
4. Висновок про те, що визначені ЗКУ підстави припинення права власності на земельну ділянку є випадками припинення цього права, та нова наукова класифікація випадків припинення права приватної власності на земельну ділянку і юридичних фактів для припинення права приватної власності на земельну ділянку.
5. Визначені правові ознаки відчуження земельної ділянки за рішенням власника. Аргументована необхідність закріплення в ЗКУ положення, відповідно до якого не тільки покупцем, а взагалі набувачем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за будь-яким правочином, окрім випадків спадкування, можуть бути особи, визначені ст.130 ЗКУ. Розроблений механізм реалізації та забезпечення переважного права купівлі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
6. Обґрунтована доцільність заміни передбаченого ЗКУ механізму добровільної відмови від права власності на земельну ділянку новим публічно-правовим порядком, який не передбачає укладення угоди, та запровадження обов’язку компетентного органу за відсутності законодавчих підстав для відмови прийняти земельну ділянку у власність.
7. Запропонований правовий механізм та визначені земельно-правові засади припинення права приватної власності на земельну ділянку у випадках поділу, виділення та об’єднання земельної ділянки, і надані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з метою впровадження вказаних способів в практику.
8. Аргументована необхідність встановлення обов’язковості документального доведення та обґрунтування суспільної потреби у викупі земельної ділянки: наявність безпосереднього суспільного інтересу, відсутність можливості розміщення об’єкта на іншій земельній ділянці державної або комунальної власності, документальне визнання суспільної потреби компетентними органами державної та місцевої влади. Визначено, що примусовий викуп земельної ділянки сьогодні не може бути реалізований на практиці та запропонований ряд змін до ЗКУ щодо усунення недоліків в правовому регулюванні процесу викупу земельної ділянки. Обґрунтована доцільність примусового тимчасового зайняття та використання земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності під час дії правових режимів воєнного та надзвичайного станів без припинення права власності на неї, та положення про те, що у даному випадку питання про відчуження земельної ділянки має поставати тільки у разі, якщо після припинення дії обставин, у зв’язку з якими вона була примусово зайнята, її неможливо повернути власнику або власник відмовляється від її повернення.
9. Пропозиція щодо розширення переліку випадків примусового припинення права приватної власності на земельну ділянку випадками використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, з грубим порушенням правового режиму земельної ділянки та розташованих на ній об’єктів навколишнього природного середовища, екологічних вимог та вимог екологічної безпеки, а також правовий механізм та умови припинення права власності на земельну ділянку в таких випадках.
10. Запропоновані доповнення і зміни до ЗКУ, які дозволять усунути недоліки в правовому регулюванні примусового припинення права приватної власності на земельну ділянку, яка не може за законом перебувати у власності особи, в тому числі, щодо набуття земельної ділянки у власність цими особами, здійснення ними відчуження земельної ділянки в умовах дії мораторію, встановлення платності примусового відчуження земельної ділянки та врахування суб’єктивної сторони правопорушення при прийнятті рішення судом. Обґрунтована необхідність запровадження обов’язку власника земельної ділянки в разі виходу його з громадянства України або набуття ним правового статусу іноземної юридичної особи або спільного підприємства відчужити земельну ділянку, яка не може за ЗКУ набуватися у власність зазначеними особами, протягом року з моменту виходу з громадянства України або набуття правового статусу іноземної юридичної особи або спільного підприємства, а в разі не виконання цих вимог встановлення можливості примусового оплатного відчуження земельної ділянки. Розроблений детальний механізм припинення права приватної власності на земельні ділянки в вищезазначених випадках.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та екологічного законодавства, що сприятиме більш ефективному регулюванню земельних відносин у сфері припинення права приватної власності на земельні ділянки, а також усуненню недоліків наявного правового регулювання у вказаній сфері.
Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу «Земельне право України», «Екологічне право України», спецкурсів за профілем кафедри трудового, земельного та екологічного права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка «Захист земельних прав фізичних і юридичних осіб», «Державна реєстрація прав на землю», «Земельний процес», «Проблеми земельного права», «Проблеми реалізації права власності на землю», «Правові форми використання земель громадянами України», «Юридичний захист прав суб’єктів земельних правовідносин», «Юридична відповідальність за екологічним законодавством», «Проблеми реалізації та захисту екологічних прав громадян», «Актуальні проблеми екологічного права», а також при підготовці підручників і навчальних посібників з цих дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно під керівництвом д. ю. н., проф. Г.І.Балюк.
Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на: науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 11-12 квітня 2002р.); Міжнародній студентській науковій конференції «300 лет Санкт-Петербургу – 300 лет развития и взаимодействия правовых систем» (Санкт-Петербурзький державний університет, 19-22 березня 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 10-11 квітня 2003р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 8-9 квітня 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтеграційних процесів» (Національна академія управління, м. Київ, 28-29 квітня 2004р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції «Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави» (юридичний інститут Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, 24-25 вересня 2004р.); ХІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львівський національний університет імені Івана Франка, 3-4 лютого 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 13-14 квітня 2005р.); Всеукраїнській науковій конференції «Другі юридичні читання» (Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, 18 травня 2005р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, 21-22 жовтня 2005р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» (м. Київ, Національна академія наук України 13-14 квітня 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 20-21 квітня 2006р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображені у дев’яти авторських публікаціях та в одній праці, виконаній у співавторстві:
1. Єлісєєва О.В. Правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельні ділянки: суб’єкти та об’єкти зазначених правовідносин // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2004. - Вип.24. – С.419-425.
2. Єлісєєва О.В. Юридична природа поняття «припинення права приватної власності на земельну ділянку // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2004. – Вип.25. - С.450-456.
3. Єлісєєва О.В. Класифікація випадків та підстав припинення права приватної власності на земельну ділянку // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2004. – Вип.26. - С.433-439.
4. Єлісєєва О. Правові засади припинення права приватної власності на земельну ділянку у випадку її конфіскації за рішенням суду // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. - 2005. – Вип.63-64. – С.44-48.
5. Єлісєєва О. Правове регулювання припинення права приватної власності іноземних осіб та осіб без громадянства на земельні ділянки, які не можуть перебувати у власності таких осіб // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. – 2005. – Вип.68. – С. 95-98.
6. Балюк Г.І., Єлісєєва О.В. Правові засади вирішення судами спорів, пов'язаних із зверненням стягнення на земельну ділянку (як предмет іпотеки) на вимогу кредитора // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. – 2004. - Вип.60-62. – С.74-79.
7. Єлісєєва О. Правові засади відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності // Збірник матеріалів Міжрегіональної науково-практичній конференції “Забезпечення екологічної безпеки – обов’язок Української держави”. 24-25 вересня 2004р. – Івано-Франківськ: Юрид. ін-т Прикарпатського ун-ту ім. Василя Стефаника, 2004. – С.154-158.
8. Єлісєєва О.В. Правовий зв’язок спливу строку позовної давності на набувальної давності з припиненням права приватної власності на земельну ділянку // Молодь у юридичній науці: Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року): у трьох частинах: Частина третя: „Публічно-правові науки”. Підтом І. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – с.74-78.
9. Єлісєєва О. Деякі питання правового регулювання переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005р. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – с.578-582.
10. Єлісєєва О. Правове регулювання добровільної відмови від права власності на земельну ділянку як засобу забезпечення ефективного використання землі // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні: Матеріали міжнар. наук. конф. (м.Київ, 13-14 квітня 2006р.: У 2 ч. // Б.М. Данилишин (відп. ред.). – Ч.1. — К. : РВПС України НАНУ, 2006. — С.185-187.
Особистий внесок здобувача. Публікація «Правові засади вирішення судами спорів, пов'язаних із зверненням стягнення на земельну ділянку (як предмет іпотеки) на вимогу кредитора» [15] виконана дисертанткою у співавторстві з д.ю.н., проф. Балюк Г.І. Особистий внесок дисертантки у даній публікації полягає у науковому аналізі звернення стягнення на земельну ділянку як предмет іпотеки на вимогу кредиторів як випадку припинення права приватної власності на земельну ділянку, визначенні правових підстав, умов та порядку припинення цього права в даному випадку. Робота та інші публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно під керівництвом д. ю. н., проф. Балюк Г.І.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 5 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку А. Повний обсяг роботи – 240 сторінок, з яких основний текст – 180 сторінок, додаток А – 30 сторінок; список використаних літературних джерел містить 345 найменувань на 30 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Припинення суб’єктивного права приватної власності на земельну ділянку можна визначити як легалізований в державі факт втрати суб’єктом права приватної власності на земельну ділянку своїх виключних по відношенню до фізичних та юридичних осіб, держави та територіальної громади правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню земельною ділянкою, яка відбувається у зв’язку із зміною власника земельної ділянки або ліквідацією земельної ділянки як об’єкта права власності у випадках, на підставах, в порядку та з дотриманням вимог, визначених законом, та супроводжується припиненням правовідносин власності на земельну ділянку, чим зумовлюється одночасна втрата цією особою правомочностей вимагати не порушувати її право власності на земельну ділянку до інших суб’єктів, що не є власниками земельної ділянки, та вимагати від компетентних органів та їх посадових осіб вжиття заходів по захисту її права власності на земельну ділянку, а також звільнення цієї особи від обов’язків, що покладалися на неї як на власника земельної ділянки.
2. Правовідносини у сфері припинення права приватної власності на земельні ділянки відносяться до різновиду земельних процесуальних правовідносин, які виникають, змінюються та припиняються у зв’язку із рухом матеріальних правовідносин власності на землю, та їм притаманні характерні ознаки, суб’єкти, загальний, безпосередній та одиничні об’єкти, зміст, підстави їх виникнення, зміни та припинення. Припинення права приватної власності на земельну ділянку в значенні процесу (процедури) – це правомірна діяльність (послідовні дії) власників земельних ділянок, інших осіб, безпосередньо заінтересованих у земельній ділянці, владних органів, їх посадових осіб та інших уповноважених законом суб’єктів, яка здійснюється у спосіб та в межах, передбачених чинним законодавством, і спрямована на вирішення конкретних земельно-правових справ та одержання сукупності правових результатів, які є необхідними та достатніми для настання правового наслідку у вигляді припинення суб’єктивного права приватної власності на земельну ділянку або зумовлюють неможливість його настання.
3. Визначені ЗКУ підстави є насправді випадками припинення права приватної власності на земельну ділянку: передбаченими законом юридичними формами, котрі визначають способи припинення права приватної власності на земельну ділянку та вказують на правові процедури, шляхом застосування яких може бути припинене право приватної власності на земельну ділянку на встановленій у законі підставі.
4. Припинення права приватної власності на земельну ділянку відбувається виключно на підставах, в порядку та з дотриманням умов, визначених законодавством України, що є гарантією права приватної власності на земельну ділянку. Підставами припинення права приватної власності на земельну ділянку є сукупності передбачених законом юридичних фактів, накопичених у встановленій законодавством суворій послідовності, які необхідні та достатні для припинення права приватної власності на земельну ділянку у юридично визначених випадках припинення цього права. Умовами припинення права приватної власності на земельну ділянку є загальні законодавчі вимоги до всіх юридичних фактів в земельному праві та спеціальні вимоги до кожного окремого юридичного факту як елементу юридичного складу - підстави припинення права приватної власності на земельну ділянку, а також загальні для всіх та спеціальні для конкретних випадків припинення права приватної власності на земельну ділянку законодавчі вимоги до суб’єктів та загального об’єкта (земельної ділянки) правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку, недодержання яких, встановлене у визначений законом спосіб, унеможливлює припинення права приватної власності на земельну ділянку. Недотримання цих умов спричиняє дефектність підстави припинення права приватної власності, наслідком якої може бути, в залежності від часу її виявлення, або відстрочка настання результату у вигляді припинення права приватної власності на земельну ділянку або неможливість його настання. Порядком припинення права приватної власності на земельну ділянку є встановлена законодавством обов’язкова послідовність накопичення юридичних фактів у юридичному складі, який є підставою припинення права приватної власності на земельну ділянку.
5. Випадки припинення права приватної власності на земельні ділянки можна класифікувати за такими критеріями: 1) в залежності від волевиявлення суб’єктів правовідносин припинення права приватної власності на земельну ділянку; 2) в залежності від правових наслідків для земельної ділянки, як об’єкта правовідносин власності, які припиняються; 3) в залежності від вини власника земельної ділянки; 4) в залежності від можливості примусового припинення права приватної власності на земельну ділянку; 5) в залежності від функціонального призначення. Юридичні факти для припинення права приватної власності на земельну ділянку можна класифікувати в залежності від волевиявлення суб’єктів земельних правовідносин.
6. Існує необхідність у внесенні змін до ЗКУ з метою визначення моменту припинення права приватної власності на земельні ділянки шляхом визнання необхідності державної реєстрації припинення цього права, визначення в законодавстві кола осіб, уповноважених та зобов’язаних звертатися за державною реєстрацією переходу права власності на земельну ділянку, а також строків для такого звернення і можливості оскарження бездіяльності цих осіб у разі пропущення встановлених строків. Момент виникнення та припинення права власності на земельну ділянку, окрім випадку смерті власника, мають збігатися у часі, та моментом припинення права власності на земельну ділянку має бути момент державної реєстрації його переходу.
7. Угоди про відчуження земельних ділянок – це добровільні земельно-правові процедурні дії, спрямовані на перехід земельної ділянки з власності та використання однієї особи до іншої особи, територіальної громади або держави, котрі можуть здійснюватись із запозиченням окремих цивільно-правових конструкцій, які є виправданими часом та допустимими по відношенню до найціннішого природного ресурсу – земельної ділянки, мають насамперед відповідати вимогам та принципам земельного та екологічного законодавства, та слугують в першу чергу для забезпечення соціально-, економічно- та екологічно- ефективного використання землі в межах території України. В ЗКУ необхідно закріпити положення, відповідно до якого не тільки покупцем, а взагалі набувачем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за будь-яким правочином можуть бути особи, визначені ст.130 ЗКУ. Також існує необхідність закріплення в чинному законодавстві механізму реалізації переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
8. Добровільна відмова від права власності на земельну ділянку є засобом забезпечення та гарантування ефективного використання земель на території України. Доцільною видається заміна передбаченого ЗКУ механізму добровільної відмови адміністративним порядком, який не передбачає укладення угоди. Запропонований новий публічно-правовий механізм добровільної відмови та обґрунтована необхідність запровадження обов’язку компетентного органу прийняти земельну ділянку у власність в разі відсутності законодавчих підстав для відмови. Необґрунтованим є також розповсюдження мораторію на добровільну відмову від права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
9. Практична реалізація поділу, виділення в натурі, об’єднання земельної ділянки є вкрай ускладненою недоліками чинного законодавства, зокрема: відсутністю єдиного нормативного акту, яким встановлені мінімальні розміри земельних ділянок для кожного цільового призначення; відсутністю правового механізму погодження та затвердження проектів землеустрою новоутворених земельних ділянок за замовленням власників; не визначеністю порядку виділення в натурі частки земельної ділянки для звернення стягнення на неї на вимогу кредитора, конфіскації її за рішенням суду тощо.
10. Передбачений ЗКУ механізм викупу земельної ділянки містить ряд недоліків, які ускладнюють його правомірну практичну реалізацію, а тому потребують усунення. Вкрай ускладненою є реалізація на практиці примусового викупу земельної ділянки, що не можна визнати справедливим. Встановлений ЗКУ порядок припинення права власності на земельні ділянки під час введення воєнного або надзвичайного стану має бути не порядком припинення права власності на земельну ділянку, а запровадженням можливості її тимчасового зайняття та використання на час дії воєнного або надзвичайного станів без припинення права власності на земельну ділянку. Питання про припинення права власності тут має поставати тільки у разі, якщо після припинення дії обставин, у зв’язку з якими земельна ділянка була примусово зайнята, її неможливо повернути власнику або власник відмовляється мати земельну ділянку у власності в подальшому.
11. Необхідним є розширення кола випадків припинення права приватної власності на земельну ділянку випадками використання земельної ділянки з грубим порушенням її правового режиму, екологічних вимог та вимог екологічної безпеки. В даних випадках має відбуватися оплатне примусове відчуження земельної ділянки з відшкодуванням за рахунок власника заподіяної правопорушенням шкоди, витрат на відновлення природних ресурсів та приведення їх у придатний для використання стан.
12. ЗКУ необхідно доповнити положеннями, відповідно до яких іноземні особи, особи без громадянства, спільні підприємства матимуть можливість отримувати у власність будь-які земельні ділянки на території України шляхом прийняття їх у спадщину. Необхідним є запровадження обов’язку власника в разі виходу його з громадянства України або набуття ним правового статусу іноземної юридичної особи або спільного підприємства відчужити земельну ділянку, яка не може за ЗКУ набуватися у власність зазначеними особами, протягом року з даного моменту, а в разі не виконання цих вимог встановлення можливості примусового відчуження земельної ділянки.
13. Випадок смерті власника земельної ділянки є винятковим, оскільки право власності у померлої особи припиняється незалежно від будь-яких обставин на підставі одного юридичного факту – смерті власника. Необхідно визначити обсяг правосуб’єктності спадкоємців земельної ділянки в період між смертю власника та виникненням права власності на земельну ділянку у спадкоємців.
14. В земельному законодавстві не закріплено принципу слідування юридичної долі земельної ділянки юридичній долі нерухомого майна, на ній розташованого. Тому не можуть бути застосовані на практиці положення ЦКУ щодо автоматичного переходу права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на розташоване на ній нерухоме майно. Припинення права приватної власності в даному випадку має відбуватися при наявності правочину, предметом якого є земельна ділянка, або права на спадкування за законом.
15. У випадках конфіскації земельної ділянки, примусового відчуження земельної ділянки, яка використовується з порушеннями чинного законодавства, або не відчужена протягом встановленого ЗКУ строку особами, які не можуть мати її на праві власності, в разі визнання земельних торгів з реалізації земельної ділянки такими, що не відбулися, доцільним є встановлення обов’язковості передачі земельної ділянки безпосередньо у власність держави або територіальної громади за рішенням суду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абова Т.Е. Охрана хозяйственных прав предприятий. - М.: Юрид. лит., 1975. – 215с.
2. Алексеев С.С. Право: азбука – теория - философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712с.
3. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид. лит., 1975. – 263с.
4. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч.посібник для юрид. фак. Вузів. – К.:Вентурі, 1996. – 208с.
5. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 445с.
6. Андрейцев В.І. Земельно-правові норми і земельно-правові відносини // Земельне право // Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів // За ред. В.І. Сємчіка і П.Ф.Кулініча. – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2001. – С.86-113.
7. Андрейцев В.І. Земля – основне національне багатство. // Науково-практичний коментар. – 2003. - №4. – С.15-26.
8. Андрейцев В.І. Правовий режим використання, відновлення та охорони земель // Екологічне право України: Особлива частина // За ред. акад. АПрН В.І.Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – с.194-316.
9. Андрейцев В.І. Конституційно-правовий механізм гарантування права власності на землю // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. – 2003. – Випуск 52 – С.7 –11.
10. Андрейцев В.І. Конституційно-правовий механізм гарантування права власності на землю (продовження) // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Випуск 53 – 2003. – С. 55-59.
11. Андрейцев В.І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю // Столиця. - №24. – 11-17 червня 2004 року. – С.8-9.
12. Андрейцев В.І. Механізм гарантування права власності на землю // Конкурекція. - №3. - 2002. – С.19 – 22.
13. Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України // Науково-практичні коментарі. – 2002. – №2. – С.3-19.
14. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель і Україні: Навч.-практ. Посіб. – К.: Істина, 1999. – 320с.
15. Андрейцев В.І. Теоретичні проблеми правового забезпечення ефективності екологічної експертизи // Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.06. – К, 1991. – 475с.
16. Анисимов А.П., Мелихов А.И. О некоторых теоретических проблемах земельной правосубъектности иностранных граждан и юридических лиц // Право и политика. - №5. – 2005. – С.4-7.
17. Антошкіна В. Договір про поділ майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності // Право України. – 2005. - №8. – С.78-79.
18. Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схемах (Загальна і Особлива частини): Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 192с.
19. Богданов Е.В. Сущность и ответственность юридического лица // Государство и право. - №10. – 1997. – С.97-101.
20. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. - М.: Госюриздат, 1950. – 368с.
21. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1947. - С.51.
22. Будилов В.М. Залоговое право России и ФРГ: Научно-практическое издание. – СПб.: Форватер, 1993. – 175с.
23. Быстров Г.Е. Земельная реформа в России: правовая теория и практика.// Государство и право. - №4. - 2000 . – С.46-58
24. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М.: Новый Юрист, 1998. – 624с.
25. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М.; Л.: Изд-во АН СССР,1948. – 839с.
26. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 12.07.2004р. №248/273 «Про затвердження Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів» // Офіційний вісник України. – 2004. - N 46 (03.12.2004). - Ст. 3075.
27. Вишневський А.А. Залоговое право // Учебное и практическое пособие. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 179с.
28. Вовк О.М. Право громадян на землю в сільській місцевості // Автореф. к.ю.н. — Х.: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 1997. – 20с.
29. Волков А.М. Основы экологического права. Общая часть: Учебное пособие. – М.: Щит-М, 2003. – 128с.
30. Волков Г.А. Проблемы государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним // Сборник материалов н.-п. конференций 1995-1998гг. «Экологическое право России»// Под ред. А.К.Голиченкова. - М.: Зерцало, 1999. – С.355 -358.
31. Волков Г.А., Козырь О.М. Развитие рынка земли: правовой аспект // Гос-во и право. – 1998. – №2. – С. 45-49.
32. Вопросы общей теории советского права. – М.: Госюриздат, 1960. – 445с.
33. Вопросы теории cоветского земельного права и методы преподавания аграрно-правовых дисциплин // Под ред. Краснова Н.И., Иконицкой И.А., Славина М.М. – М.: Ин-т государства и права, 1976. – 118с.
34. Генкин Д.М. Право собственности в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 224с.
35. Генкин Д.М. Право собственности как абсолютное субъективное право // Советское государство и право, 1958. - №6. – С.14 - 19.
36. Герасин С.И. Изъятие земельных участков в общественных интересах по законодательству Германии // Государство и право. – 2005. - №2. – С.59-66.
37. Гетьман Анатолій Павлович. Еколого-процесуальна правова теорія: проблеми становлення і розвитку: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.06.— Х.: Національна юридична академія України, 1995. — 32с.
38. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве. – Х.: Основа,1994. – 134с.
39. Глотова О.В. Правове регулювання правочинів щодо земельних ділянок в Україні // Автореф. к.ю.н. – К., 2003. – 20с.
40. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256с.
41. Господарський кодекс України від 16 січня 2004р. // Відомості Верховної Ради України, 2003. - N 18, N 19-20, N 21-22. - Ст.144.
42. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1992р. // Відомості Верховної Ради України.– 1992. - №6. – Ст. 56.
43. Государственное регулирование земельных отношений // Под ред. А.А. Варламова, В.С. Шаманаева – М.: Колос, 2000. – 216 с.
44. Гошуляк В.В. Інститут собственности в конституционном праве России. – М.: РГНФ, 2003. – 166с.
45. Гражданские правоотношения и их структурные особенности // Под ред.С.А.Верб, О.А.Красавчиков, Г.И.Петрищева, В.Ф.Яковлев. – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1975. –44с.
46. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. – 84с.
47. Грибанов В.П. Правовые последствия перехода имущества по договору купли-продажи в советском гражданском праве // Советское государство и право. – 1955 - №8. – С.67-69.
48. Григорьев В.К. Вопросы теории земельного права. – М.: Госюриздат, 1963. – 210с.
49. Григорьева М.В. Правовой режим земель городов: некоторые вопросы теории и практики // Сборник материалов н.-п. конференций 1995-1998гг. «Экологическое право России”. - М.: - Зерцало, 1999. – С.358-360.
50. Гринько С.В. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» : замість коментарю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. – Київ: Київський університет імені Тараса Шевченка, 2005. – Вип.65-66. – с.26-35.
51. Гринько Сергій Валерійович. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. — К: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка, 2003. — 181с. — Бібліогр.: с. 151-168.
52. Гринько Сергій Валерійович. Правові аспекти реєстрації прав на землю // Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : ВПЦ "Київський університет", 2004. — 172с. — Бібліогр.: с. 142-158.
53. Гришаев С.П. Практика применения залогового законодательства в России и за рубежом. – М.: ЮКИС, 1992. – 112с.
54. Гуревський В. К. Правове регулювання угод із земельними ділянками та земельними частками (паями) // Актуальні проблеми держави і права. — Одеса, 2002. — Вип.13. — С.135–139.
55. Гуревський В. К. Правові гарантії виконання договорів купівлі-продажу земельної ділянки // Наук. пр. // Одеська нац. юрид. акад. — Одеса, 2003. — Т.2. — С.172–180.
56. Гуревський В.К. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод // Земельне право України. – 2006. - №1. – С.5-15.
57. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян на землі сільськогосподарського призначення // Автореф. к. ю.н. – К.,1999. – 22с.
58. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів» від 31 березня 2004 р. N 427 // Офіційний вісник України вiд 23.04.2004 - 2004 р. - № 14. - С. 301. - Ст.972.
59. Декрет Кабінету Міністрів «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №10 . – Ст.79.
60. Декрет Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993р. N 7-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №13. – Ст. 113.
61. Джунь В. Вдосконалення структури провадження у справах про неспроможність: проблемні питання // Право України. – 2004. - №5. – С.90-94.
62. Дзера О. Загальні положення про правочини в новому Цивільному кодексі України // Юридична Україна – 2003. - №7. – С.25-31.
63. Балюк Г.І., Єлісєєва О.В. Правові засади вирішення судами спорів, пов'язаних із зверненням стягнення на земельну ділянку (як предмет іпотеки) на вимогу кредитора // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. – 2004. - Вип.60-62. – С.74-79.
64. Дмитриев А.В. Проблемы государственной регистрации прав на земельне участки сельскохозяйственного назначения // Право и политика. – 2002. - №9. – С.53-55.
65. Долинська М.С. Правові засади створення та діяльності селянських(фермерських) господарств в Україні // Автореф. к.ю.н. – Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка, 1999. – 20с.
66. Дружина К.А. К вопросу о пределах права собственности на землю в Росии // Молодь у юридичній науці: Збірник тез міжнародної наукової конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 року): у трьох частинах: Частина третя: „Публічно-правові науки”. Підтом І. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С.71-74.
67. Ерофеев Б.В. Земельное право России: Учебник для высших юридических учебных заведений. – М., ООО «Профобразование», 2002. – 656с.
68. Єрмоленко В. Земельні ресурси в майновому обороті // Право України. – 2004. - №6. – С.43-46.
69. Жариков Ю.Г. Земельные права граждан // Право и экономика. – 1997. - №2. – С.53-63.
70. Жариков Ю.Г. Особенности применения норм гражданского законодательства при регулировании земельных отношений // Сборник материалов н.-п. конференций 1995-1998 гг. // Под ред. А.К.Голиченкова. - М.: Зерцало, 1999р. – С.84-86.
71. Желудков М.А. Отмена конфискации имущества и принцип справедливости // Закон и право. - №8. – 2004. – С.42-43.
72. Загорулько О.А. Заклад як речевий спосіб забезпечення виконання зобов’язань // Автореф. к.ю.н. - Х., 1997. – 20с.
73. Заєць О.І. Право власності на природні ресурси та комплекси: вітчизняні та зарубіжні юридичні доктрини // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – С.582-585.
74. Заєць О.І. Правосуб’єктність громадян у процесі приватизації земель: проблеми правового забезпечення // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. - К., 2003. - Випуск 54. – с.111-113.
75. Зайцев О.Л. Право спадкування землі в Україні // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. — Х.: Університет внутрішніх справ. 2000. — 20 с.
76. Закон України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №45. – Ст.363.
77. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №49. - Ст.682.
78. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - №39. - Ст.261.
79. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - N 24. - Ст.207.
80. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 30 червня 1999р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. – №42 - 44. - Ст. 378.
81. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №20. – Ст. 249.
82. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - N 13. - Ст.65.
83. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - N 38. - Ст.471.
84. Закон України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - N 51. - Ст.553.
85. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №31-32. – Ст.263.
86. Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №47. – Ст.642.
87. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №12. – Ст.64.
88. Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №36. – Ст.82.
89. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - N 29. - Ст. 377
90. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №48. – Ст.650.
91. Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - N 38. - Ст.313.
92. Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003р. // Офіційний Вісник України. – 2003. - №33. – Ст.1774.
93. Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000р. // Відомості Верховної ради України. – 2000. - №42. – Ст.348
94. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - N 24. - Ст.170.
95. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції Закону України від 2 лютого 2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - N 16. - Ст.255.
96. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №39. - Ст.383.
97. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №34. – Ст.504.
98. Закон України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 14. - Ст.78.
99. Закон України «Про оренду землі» в редакції Закону України від 02 жовтня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - N 10. - Ст.102.
100. Закон України «Про охорону земель» від 19 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №39. – Ст. 349.
101. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - N 39. - Ст.333.
102. Закон України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - N 15. - Ст.229.
103. Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N 38. - Ст. 560.
104. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000р. // Відомості Верховної Ради. - 2000. - N 28. - Ст. 224.
105. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000р. // Відомості Верховної Ради. - 2000. - N 23. - Ст.176.
106. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - N 23. - ст.161.
107. Закон України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001р. // Відомості Верховної Ради України.– 2001. - №11. – Ст.52.
108. ЗУ «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N 47. - Ст.256.
109. Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №38. – Ст.314.
110. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - N 39. - Ст.351.
111. Земельне право // За ред. В.З. Янчука (рос. видання за ред. М.Д. Казанцева. – К.: Вид-во Київського університету, 1960. – 302с.
112. Земельне право України: Підручник // М.В. Шульга, Г.В.Анісімова, Н.О.Багай, А.П.Гетьман та ін.; За ред.. М.В.Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.
113. Земельне право: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів // За ред. В.І. Сємчіка і П.Ф. Кулініча. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 424 с.
114. Земельний кодекс України в редакції Закону України від 13 березня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №25. – Ст.35
115. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - №3-4. – Ст.27
116. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар // За ред. В.І. Семчика. – К.; Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 676с.
117. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - N 39 (26.09.2003). - Ст. 350.
118. Земельное право: Учебник для студ. юрид. вузов и фак. // Институт государства и права АН СССР // Под ред. Г.А. Аксененка. — М.: Юридическая литература, 1969. — 471с.
119. Земельное право России: Учебник по специальности «Правоведение» // Под ред. В.В.Петрова. – М.: Стоглавъ, 1995. – 300с.
120. Земельное право Украины: Учеб. пособие // Авт. кол. Беженарь А. М., Бердников Е. С., Бондарь Л. А. и др. // Под ред. А.А. Погребного, И.И. Каракаша. — К.: Истина, 2002. — 496с.
121. Земельное право: Учебник // Под ред. С.А. Боголюбова. – М.: ООО «ТК Велби», 2003. – 400с.
122. Земельное право: Учебник для вузов // Под ред. Казанцева Н.Д. – М.: Госудрарственное издательство юридической литературы, 1958. – 311с.
123. Земельный вопрос // Под ред. Е.С.Строкова. – М.:Колос, 1999. – 536 с.
124. Знаменський Г. Пріоритет спеціальних законів як загальноюридичний принцип // Юридична Україна. – 2003. - №4. – С.4-6.
125. Ибрагимов К.Х., Ибрагимов А.К. Земли сельскохозяйственного назначения: понятие, сущность и особенности правовой охраны // Право и политика. – 2004. - №4. – С.82-85.
126. Иконицкая И.А. Новый Земельный кодекс Российской Федерации: Некоторые вопросы теории и практики применения // Государство и право. – 2002. - № 6. – С.5-13.
127. Ильин А.В. К вопросу о залоге земель сельскохозяйственного назначения // Государство и право. – 2004. - №5. – С.38-45.
128. Ильченко А.Л. Защита прав продавца при купле-продаже недвижимости // Юрист. - №6. – 2004. – С.27-31.
129. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид.лит., 1984. – 144с.
130. Індиченко П.Д. Радянське земельне право. – К.: Вища школа, 1971. – 176с.
131. Інструктивний Лист Фонду державного майна України від 09.03.2005 №10-36-2562 «Роз'яснення щодо застосування Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1442».
132. Йоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекций). - Л.: Изд-во ЛГУ, 1958р. – 124с.
133. Кавелин С.П. Земельное право и земельный процесс. – Воронеж, 1925. – 450с.
134. Канзафарова І.С. Договірна відповідальність юридичних осіб у комерційному обігу // Автореф. к.ю.н. – К., 1999. – 22с.
135. Каракаш И.И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине: Научно-практ. пособие. – К.: Истина, 2004. – 216с.
136. Кельман М.С., Мураин О.Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами). – К.: Кондор, 2002. – 353с.
137. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во академии наук СССР, 1958. – 344с.
138. Кикоть Г. Проблеми класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. - №7. - С. 29 -33.
139. Коваленко Т.О. Поняття та ознаки сільськогосподарського підприємства як суб’єкта аграрних правовідносин // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005р. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – С.589-591.
140. Ковальський Д. Поняття земельно-правового процесу // Юридична Україна. - №5. – 2004. – С.53-56.
141. Ковальчук А.Т. Банківський кредит: правові засоби повернення. – К.: Знання, 2001. – 150с.
142. Ковальчук Т.Г. Окремі аспекти права власності громадян України на земельні ділянки за новим Земельним кодексом України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. - К., 2002. - Випуск 48. – С.249 -253
143. Ковальчук Т.Г. Правочинності землевласників та землекористувачів щодо ефективного використання земельних ділянок // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. - К., 2003. - Випуск 54. – С.119-122
144. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005р. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - N 35-36. - N 37. - Ст.446
145. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р. // Відомості Верховної ради Української РСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
146. Колесник І.А. Проблеми та перспективи формування в Україні ринку сільськогосподарських земель // Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України: Матеріали всеукраїнської наукової конференції (Київ 10-11 вересня 2002 року). – К.: Інститут землеустрою УААН, 2002. – С. 49 – 51.
147. Коловагин П.М. Собственность на землю в России: История и современность. – СПб.: Знание, ИВЭСЭП, 2003. – 528с.
148. Комарницький В.М., Шевченко В.І., Єлькін С.В. Екологічне право: навчальний посібник. - 3-е вид. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 224с.
149. Комментарий к Земельному кодексу Российской Федерации // Под ред. С.А. Боголюбова, Е.Л. Мининой. – М.: Юридический Дом «Юстицинформ», 2002. – 592 с.
150. Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України.– 1996. - №30. – Ст.14.
151. Корецкий В.И. Гражданское право и гражданские правоотношения в СССР. – Душанбе: Изд-во „Ирфан”, 1967. – 122с.
152. Корнеев А.Л. Некоторые вопросы изъятия земельных участков для государственных или муницыпальных нужд // Экологическое право. - №1. – 2005. – С.68-70.
153. Котляр Д. Іпотечне кредитування - необхідний елемент земельної реформи // Український Регіональний Вісник. - № 20. - 2001 р. – С.23-27.
154. Краснов Н.И., Иконицкая И.А. Процессуальные вопросы советского земельного права. - М.: Наука, 1975. – 151с.
155. Краснова М.В. Правові аспекти гарантій прав на землю // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Юридичні науки. – 2004. - №56-59. – С.99-107.
156. Крассов О.И. Земельное право современной России. – М.: Дело, 2003. – 580с.
157. Крассов О.И. Перспективы развития законодательства о частной собственности на землю // Государство и право. – 1994. - №5. – С.62-71
158. Крассов О.И. Право частной собственноси на землю. - М.: Юрист, 2000. – 426с.
159. Крассов О.И. Формирование института права частной собственности в России // Сборник материалов н.-п. конференций 1995-1998 гг. // Ред. Голиченков Составит. И.А. Игнатьева, А.К. Голиченков - М..:Зерцало, 1999. – С.367-370.
160. Кримінальне право України: Загал. Частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. // За ред. П.С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512с.
161. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти // За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юринком Інтер-Право, 2002. – 416с.
162. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл. освіти // За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В.Сташисаа, В.Я.Тація. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 496 с.
163. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N 25-26. - Ст.131.
164. Кримінальний кодекс УРСР в редакції від 22 червня 1984р. // Відомості Верховної Ради УРСР.– 1984. - №27. – Ст. 512
165. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003р. // Офіційний вісник України. – 2003. - №33. – Ст.1767.
166. Кримінально-процесуальний Кодекс України від 28 грудня 1960р. // Відомості Верховної Ради України. - 1961. - N 2 . - Ст. 15.
167. Крылатых Э.Н. Ипотека как перспективный фактор рационального землепользования и развития земельного рынка в России // Право и политика. – 2002. - №9. – С.51-53.
168. Кудрявцев В.А., Кудрявцева Е.В. Основы организации ипотечного кредитования // Учеб. пособие. – М.: Высш. Шк., 1998. – 64с.
169. Кулик В. М. Державне регулювання ринку землі в Україні // Проблеми розвитку земельних відносин на засадах нового Земельного кодексу України: Матеріали всеукраїнської наукової конференції (Київ 10-11 вересня 2002 року). – К.: Інститут землеустрою УААН, 2002.- С.51-53.
170. Кулинич П. Під захистом закону // Юридичний Вісник України. - №26. – 2004. – С.12.
171. Кулинич П.Ф. Ефективність власності на землю в Україні // Семчик Віталій Іванович, Стретович Володимир Миколайович, Погрібний Олексій Олексійович, Кулинич Павло Федотович, Бичкова Цецілія Володимирівна. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. — К. : Наукова думка, 1998. — 244с.
172. Кучер О.О., Горбатович С.М. Викуп і примусове відчуження земельних ділянок: правові та економічні аспекти // Землевпорядний вісник. - №2. – 2005. – С.47-52.
173. Кучерук К.І. Договір купівлі-продажу земельної ділянки // Автореф. к. ю. н. - К., 2002. – 18с.
174. Лактіонова Г.П. Ефективність використання землі в ринкових умовах господарювання // Автореф. к. екон. н. – Х.: ХНАУ імені В.В.Докучаєва, 2003. – 24с.
175. Лейтнянич Л.І. Конституційні обов’язки громадян щодо власності в аспекті розбудови в Україні правової держави // Право власності: проблеми реалізації та захисту: Тези доп. та наук. повідомлень наук. семінару молодих вчених (м.Харків, 14-15 вересня 2001р.) // За ред. М.І.Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С.5-7.
176. Лист Державного комітету України по