ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ГЕНЕЗИ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С. КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису
УДК 159.923+159.9:37.015.3

БЕРЕЗІН АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ГЕНЕЗИ НАЦІОНАЛЬНОЇ
САМОСВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук,
професор С. Д. Максименко

Київ-2002

ЗМІСТ

Стор.

.

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ

10

1.1.

Відображення проблеми національної самосвідомості у літературних джерелах

10

1.2.

Концептуально-системотворчі підходи у дослідженні етнонаціональної самосвідомості

20

1.3.

Психолого-теоретичні передумови формування національної самосвідомості

36

1.4.

Психологічна сутність національної самосвідомості та методологічні засади її дослідження

57

1.5.

Висновки до розділу 1

77

РОЗДІЛ 2
ОСОБИСТІСНО-СУСПІЛЬНА ПАРАДИГМА
НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

81

2.1.

Психологічна природа неусвідомлюваних чинників національної свідомості в онтогенезі

81

2.2.

2.3.

2.4.

2.5.

3.1.

3.2.

3.3.

3.4.

3.5.

Психологічні аспекти етнізації людини як чинника формування національної самосвідомості
Становлення української національної ідентичності у філогенезі
Моделювання національної самосвідомості у руслі сучасних політичних стратегій
Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ В УКРАЇНІ
Програма і методичні прийоми дослідження національної свідомості
Дослідження стану самоусвідомлення етнонаціональних цінностей у контексті загальних життєвих орієнтацій
Особливості становлення національної самосвідомості під дією етнопедагогічних чинників
Національна належність як самоцінність у структурі національної самосвідомості
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

91

106

124
140

135

145

145

152

165
175

181
184
186
205

ВСТУП

Актуальність. Успішний розвиток державотворчих процесів в Україні залежить від низки умов, серед яких провідне місце посідають такі як гармонізація суспільного життя, громадська злагода, збалансований розвиток міжетнічних, національних стосунків. Проте, суспільна свідомість наповнюється, переважно, політичними інтересами та тимчасовими ідеологічними гаслами, прикриваючи ними корінні руйнації життєвих цінностей, ідеалів, самої людини. У царині національного життя все це призводить до значної поляризації поглядів і ціннісних орієнтацій. Однією з причин таких тенденцій є вкрай недостатнє наукове розроблення проблеми психології національного, умов і закономірностей проявів конкретних етнічних, історичних, культурологічних особливостей окремої спільноти, а також строкатість поглядів стосовно психологічної природи етнічного, національної свідомості, самоідентифікації, перебігу суспільних процесів та ступеню їхньої залежності від рівня національної самосвідомості тощо (О. Бочковський, М.Мамардашвілі, А.Дашдамиров, Л. Дробижева, В.Зінченко, Е.Фром, М.Коул, С. Арутюнов, Е.Девідсон, У.Альтерматт та ін.).
Залишаються слабо розробленими питання сутності, структури і чинників розвитку етнічної та національної свідомості й самосвідомості, ціннісних орієнтацій, етнічної та національної ідентифікації, що значною мірою зводиться до проблеми психології традиційної культури як середовища формування життєвого ідеалу, цінностей, орієнтацій, способу буття людини. Усвідомлення себе представником і носієм таких етнокультурних проявів і складає психологічну сутність національної, етнонаціональної самосвідомості, проте психологічна структура і особливості цього процесу залишаються мало дослідженими. Такі обставини негативно позначаються на розв¢язанні багатьох практичних питань суспільно-політичного життя держави, належного розвитку тенденцій до консолідації суспільства, у всіх сферах духовного життя і психічного здоров¢я людей. Разом з тим, успішне започаткування і поглиблення у суспільстві національної самосвідомості неможливе без опанування конкретного історичного досвіду, розуміння й осмислення історико-психологічних детермінант етнічного та національного постання, соціально-психологічних факторів, що сприяли і гальмували розвиток процесів національного самоусвідомлення.
З¢ясування такого кола питань дасть можливість належно підійти до розуміння й оцінки справжнього стану національної самосвідомості в Україні, визначити методи і механізми впливу на суспільну свідомість з метою поглиблення розуміння сутності національних цінностей та підвищення їхньої ваги у життєвих орієнтаціях і домаганнях, насамперед у молодіжному середовищі.
Виходячи з актуальності зазначеної проблеми, недостатнього розроблення її у сучасній теорії, важливості повноцінного задоволення етнічних, національних потреб і гармонізації суспільного життя, належного використання етнопсихологічного потенціалу народу в успішному розв¢язанні державотворчих завдань було визначено тему дисертаційної роботи Психологічні чинники генези національної самосвідомості особистості”.
Зв’зок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України "Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти". Номер держреєстрації 0196U006943.
Тема затверджена 31.01.2001 р. на Вченій раді Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України (протокол № 1) та погоджена з Координаційною Радою АПН України 27.11.2001 р. (протокол № 9).
Об’єктом дослідження є національна самосвідомість у контексті соціальних процесів.
Предмет дослідження сутність, джерела і чинники формування етнічної й національної самосвідомості та її трансформації у суспільних процесах в Україні.
Метою дослідження є з’ясування психологічної сутності джерел і чинників етнічної та національної самосвідомості та їхнього впливу на соціальні й державотворчі процеси в Україні.
Відповідно до мети та предмета дослідження основна гіпотеза полягає у припущенні про архетипічність природи, джерел і структурних чинників етнічної та національної самосвідомості, її моделюючого впливу впродовж становлення української нації та визначальної ролі у сучасних соціальних і державотворчих процесах.
Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези було поставлено такі завдання:
Розкрити джерела, структуру і чинники етнічної та національної свідомості й самосвідомості;
Визначити взаємозв¢язок рівня етнонаціосвідомості, етнічної та національної ідентифікації зі змістом ціннісних орієнтацій, етнокультурних потреб у контексті життєвих ідеалів, способу буття людини;
З¢ясувати ретроспективні історико-психологічні детермінанти етнічного та національного постання, соціально-психологічні фактори, що впливають на розвиток процесів національного самоусвідомлення.
Виявити стан національної самосвідомості в Україні, визначити методи і механізми впливу на суспільну свідомість з метою поглиблення розуміння сутності національних цінностей та підвищення їхньої ваги у життєвих орієнтаціях і домаганнях, насамперед у молодіжному середовищі.
Методи дослідження . Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези використані теоретичні та емпіричні (інтерв’ю, етнологічні та етнопсихологічні спостереження, констатуючий експеримент) методи.
Методологічною основою дослідження є теоретичні принципи щодо етнологічної структури традиційних чинників етнічної культури як джерела і середовища формування етнічної свідомості (Б.О. Рибаков, Г.А.Скрипник, С.О.Токарєв, В.К.Борисенко, Ю.В. Бромлей, та ін.), вітчизняні та зарубіжні концепції етнопсихологічних досліджень (В. С. Мерлін, О.Кульчицький, Дж.Хіллман, І.Г. Онищенко, Д.С. Раєвський, Л.В.Дробижева, А.М.Решетов, В.П.Левкович, В.Янів, І.Мірчук, А.Ф.Дашдамиров, Б.Х.Бгажноков, О.Ф.Лосєв, Г.Г.Шпет, І.Г. Білявський, Я.Ярема та ін.), положення про сутність людини як самотворчої, саморегулюючої системи (Г.С. Костюк, В.В.Зеньківський, С.Л.Рубінштейн, В.А.Брушлінський, С.Московичі, К.О.Абульханова-Славська, В.А.Роменець, В.О.Моляко, Л.В.Сохань, О.В.Киричук, М.І.Пірен, Ж.Піаже, І.С.Кон, О.М.Леонтьєв, Л.С.Виготський, Б.Г.Ананьєв, С.Д.Максименко, Н.А.Кудрявцева), методологічні концепції та положення про сутність етнічної, національної самосвідомості та свідомості (П.Р. Чамата, Б.Ф.Поршнєв, І.С.Кон, М.Й.Боришевський, П.І.Ігнатенко, В.М.Павленко, В.Ю.Хотинець, І.О.Кресіна, О.Борковський, Г.У.Солдатова, Ю. Арутюнян, Е. Сміт, Р.Бернс, С.Л.Франк, М.О.Мнацаканян, В.Лісовий, І.Стефаненко).
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в новому формулюванні та обгрунтуванні положення про етнонаціональну свідомість та самосвідомість, особливості її формування в українському середовищі, її роль у сучасному суспільному житті.
Теоретичне значення роботи полягає в розширенні уявлень про сутність, джерела, структуру та чинники зародження й формування національної свідомості та самосвідомості, її моделюючі впливи на соціум.
Практична значимість дисертаційної роботи. Встановлені в процесі дослідження факти і сформульовані на їхній основі психологічні висновки і рекомендації можуть бути використані для удосконалення навчальних програм з соціальної, етнічної психології, соціалізації особистості, українознавства, етнопедагогіки, а також при виробленні відповідних положень і підходів щодо психологічного розв’язання окремих аспектів проблем національного життя.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Національна самосвідомість є продуктом не лише свідомості але й природи людини, її психофізіологічної реальності, узагальнюючим психологічним показником якої є тип традиційності як форми, способу етнокультурного буття, життєве психічне настановлення - інтегральний вияв ментальності. Прагнення до самоідентифікації з нацією, утвердження самоцінності історичної пам¢яті, вибудова на її засадах аксіологічної системи є неодмінною передумовою самореалізації людини.
2. Етнічна свідомість та ідентифікація є складовими національної самосвідомості, що відображають і формують аксіологічну систему людини, визначають її ціннісні орієнтації, етнокультурні потреби, співмірні їм життєві ідеали, домагання, сам спосіб життя .
3. Філогенетичні детермінанти визначають формування етнопсихотипу як основного джерела національної самосвідомості, забезпечують збереження історичної пам¢яті, спрямовують соціально-психологічні фактори етнізації, що зумовлюють успішний розвиток прцесів самоусвідомлення людини.
4. Стан національної самосвідомості в сучасній Україні корелює з успішністю розвитку державотворчих процесів, має значний консолідуючий потенціал, можливості впливу на ієрархію суспільних цінностей, гармонізації міжособистісних та міжгрупових взаємин.
Апробація роботи.
Головні положення наукового дослідження були опубліковані в наукових збірниках та наукових періодичних виданнях, а також доповідалися й обговорювалися на розширених засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України, на одній конференції і двох семінарах, які проводилися в рамках заходів МОН України щодо підвищення кваліфікації вчителів середніх навчальних закладів з проблем вдосконалення викладання гуманітарних дисциплін. Результати дисертаційного дослідження було використано при доопрацюванні методичних порад для читання навчального курсу з етнопсихології, покладено в основу семінарських занять з проблем вдосконалення викладання навчального курсу з українознавства.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Дисертація містить 15 таблиць і 2 рисунки обсягом 11 сторінок. Список літератури нараховує 243 найменування. Зміст роботи викладено на 184 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Проведене дослідження поглибилює розуміння сутності етнонаціональної самосвідомості, розкрило джерела, структуру, чинники та взаємозв¢язок зі змістом ціннісних орієнтацій, етнокультурних потреб у контексті життєвих ідеалів, способу буття людини; з¢ясовано історико-психологічні детермінанти, соціально-психологічні чинники етнонаціонального формування як передумови національного самоусвідомлення.
2. Показано, що структуру самосвідомості визначає психологічне середовище зародження й формування етнонаціональної самосвідомості, передусім такі його сенсотворчі чинники як психофізіологічна реальність, життєве психічне настановлення у вигляді інтегрального вияву ментальності, етнопсихогенези, міфологічно-фольклорної системи, історичної пам¢яті, типу традиційності як форми, способу етнокультурного буття, тобто підсвідомий, архетипічний чинник.
3. Встановлено, що розвинена національна самосвідомість, прагнення до самоідентифікації з нацією, утвердження самоцінності історичної пам¢яті, вибудова на її засадах аксіологічної системи є життєво необхідною передумовою повноцінної самореалізації особистості.
4. Становлення етнонаціональної самосвідомості в особливо несприятливих умовах етнізації може проходити латентні та сублімаційні стадії формування, набуваючи ознак подвійної свідомості.
З¢ясовано, що мова і мовленнєва діяльність як об¢єктивовані вияви відносно стійкої системи етноконсолідуючих компонентів життєдіяльності етносу, внаслідок опанування яких людина усвідомлює себе представником етнічної спільноти, у сучасних українських реаліях потребують ефективнішого суспільно-політичного і державного сприяння для використання їх належною мірою у розвитку державотворчих процесів.
5. Виявлено низький рівень національної самосвідомості юнаків-старшокласників, які у своїх життєвих домаганнях слабо виявляють національні орієнтації, проте істотно вищий у студентської молоді, що значною мірою пояснюється синдромом нав¢язаної етнічності”, виявлення подвійної свідомості в їхній структурі національної самосвідомості, як результат психологічного настановлення на відповіді за належністю, правильністю”. Оцінювання своєї національної належності як самоцінності особами пенсійного віку засвідчило досить високий рівень їхньої національної самосвідомості з огляду на те, що саме цей прошарок людей часто виступає як протестний електорат, прихильний до опозиційних орієнтацій, що свідчить про розмежування у ставленні до ситуативного соціально-економічного стану і окремої позиції по відношенню до національних цінностей як вічних духовних субстанцій.
6. Сучаснй стан національної свідомості в Україні визначається двома основними чинниками: історично успадкованими тенденціями її розвитку та зовнішніми психомоделюючими впливами східних та західних спрямувань, орієнтованими на підпорядкування масової свідомості відповідним державно-політичним суб¢єктам. Такі психомоделюючі фактори мають істотно корегувати стратегію і тактику державної політики на утвердження прав суспільства, державних інтересів, забезпечення привабливого сучасного інтелектуалізованого іміджу українського суспільства, сприяння набуттю громадянами нової ідентичності української державної нації, подоланню у суспільній свідомості уявлень про пріоритети російсько-радянських компонентів життєвих цінностей.
Видається доцільним продовжити дослідження етнонаціональної самосвідомості, зосередивши увагу на психологічних особливостях і методиках педагогічного впливу на процес її формування, доцільних засобах використання державно-політичних механізмів для використання потенціалу національної самосвідомості у державотворчих процесах.

Список використаних джерел

1. Аристотель. О душе. М.: 1976. Т. 1. Кн. 3. с. 425.
2. Декарт Р. Избранные произведения. М.: Госполитиздат, 1950. С 429.
3. Гарнцев М.А. Проблема самосознания в западноевропейской философии (от Аристотеля до Декарта). М.: Издво МГУ, 1984. 214 с.
4. Локк Дж. Опыт о человеческом разумении // Соч.: В 3т. М.,1985. Т.1. С. 78-582.
5. Лейбниц Г. В. Монадология // Соч.: В 4 т. М.: Мысль, 1982. Т. 1. С. 413 429.
6. Кант И. Сочинения: В 6 т. М., 1963 1966. Т. 3. С. 365 383.
7. Джеймс У. Психология. М. : Педагогика, 1997. 342с.
8. Джеймс У. Личность // Психология самосознания. Изд. Бахрах - М, Самара, 2000. С. 43 44.
9. Жане П. Сознание в этническом измерении. Тбилиси.: Мджанаба, 1988. С. 74 75.
10. Шпет Г. Г. Введение в этническую психологию. СПБ.: Изд. Алетейя: КреновБ 1996. 154с.
11. Вундт В. Психология народов. В 10-и т. Спб. 1900 1920. Т3. С. 292 296.
12. Франко І. Я. Формальний і реальний націоналізм (кілька уваг про ІХ і Х випуск Правди”). Зібр творів у 50ти т./К.: - Наукова думка, 1980. Т. 27. С. 355 365.
13. Франко І. Я. Як виникають народні пісні. Зібр. творів у 50ти т./ К.: Наукова думка, 1980. Т. 27. С. 57 66.
14. Франко. Поза межами можливого. Зібр. Творів у 50-ти т./ К.: Наукова думка, 1982. - Т.45. С. 276-286.
15. Франко. Одвертий лист до галицької української молодежі. Зібр. Творів у 50-ти т./ К.: Наукова думка, 1982. - Т.45. С. 401-410.
16. Эриксон Э. Детство и общество. 2-е изд., перераб. и доп./пер. с анг. Спб.: Лената АСТ. 1966. - 592 с.
17. Хотинец В.Ю. Этническое самосознание Спб.: Алетейя,2000. - 240 с.
18. Филиппов В. Р. Из истории изучения русского национального самосознания // Этнограф. обозрение. 1991. № 1.- С. 20 29.
19. Ивановский В. В. Патриотическое чувство. Спб.,1914.- 50с.
20. Ковалевский П.И. Психология русской нации. Спб.,1915. - 97с.
21. ОвсяникоКуликовский Д.Н. Психология национальности. Спб., 1922.
a. -188с.
22. Широкогоров С. М. Этнос: Исследование основных принципов изменения этнических и этнографических явлений. Шанхай.-1923.-189с.
23. Мавродин В.В. Образование Древнерусского государства. Л.: Изд во ЛГУ, 1945. 470 с.
24. Кушнер П. И. Этнические территории и этнические границы. М.: Изд во АН СССР, 1951.- С.10, 70 71.
25. Токарев С.А. Проблема типов этнических общностей(к методологическим проблемам этнографии). Вопр. философии.1964.№ 11.-С.53.
26. Чебоксаров Н.Н. Проблемы происхождения древних и современных народов (Вступительное слово на симпозиуме) // Труды VII МКАЭН.1970.Т. V.-С.748.
27. Чебоксаров Н.Н. Проблемы типологии этнических общностей в трудах советских ученых// Сов. этнография, 1967.№ 4.С.94 110.
28. Агаев А.Г. К вопросу о теории народности. Махачкала: Дагкнигоиздат. 1965.С. 37 51.
29. Агаев А.Г. Нация, ее сущность и самосознание // Вопр. истории. 1967.№ 7. С. 25 37.
30. Поршнев Б.Ф. Элементы социальной психологии // Проблемы общественной психологии.М.: 1965. С. 182.
31. Кон И.С. Психология предрассудка. (О социально- психологических корнях этнических предубеждений)// Новый мир. 1966.№ 9. С. 187-205.
32. Кон И. С. Национальный характер миф или реальность? // Иностранная лит. 1968.№ 9. С. 215 229.
33. Чистов К.В. Этническая общность, этническое самосознание и некоторые проблемы духовной культуры // Сов. этнография. 1972. № 2. С. 70 81.
34. Арутюнов С.А. Адаптивное значение культурного полиморфизма // Этнограф. обозрение. 1993. № 4. С. 41 56.
35. Арутюнов С. А. Процессы и закономерности вхождения инноваций в культуру этноса // Сов. этнография. 1982. № 1. С. 8 21.
36. Арутюнов С. А. Этнические общности доклассовой эпохи // Этнос в доклассовом и раннеклассовом обществе. М.,1982. С. 55 82.
37. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса. М.: Наука, 1983. 403 с.
38. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. М.: Политиздат, 1972, С. 125 142.
39. Алексеев В. П. О самом раннем этапе расообразования и этногенезиса // Этнос в доклассовом и раннеклассовом обществе. М., 1982. С. 32 55.
40. Алексеев В. П. Этногенез. М.: Высш. шк. 1986. 173 с.
41. Куббель Л. Е. Этнические общности и потестарно- политические структуры доклассового и раннеклассового общества. М.:Наука,1984.-174с.
42. Першиц А. И. Этнос в раннеклассовых оседлокочевнических общностях // Этнос в доклассовом и раннеклассовом обществе. М.,1982.- С. 163-179.
43. Генинг В. Ф. Этнический процесс в первобытности: Опыт исследования закономерности зарождения и раннего развития этноса. Свердловск: Б.И., 1970. 125с.
44. Крюков М. В., Софронов М. В., Чебоксаров Н.Н. Древние китайцы: проблемы этногенеза. М.: Наука,1979.-342с.
45. Крюков М.В., Малявин В.В., Софронов М. В. Китайский этнос на пороге средних веков. М.: Наука, 1979.- 327 с.
46. Волкова Н. Г. Этническая история: содержание, понятия // Сов. этнография. 1985. № 5.-С. 16 25.
47. Дашдамиров А. Ф. Нация и личность. Баку. ЭЛМ, 1976. 226 с.
48. Дашдамиров А. Ф. К методологии исследования национально психологических проблем // Сов. этнография. 1983. - № 2. С. 62 74.
49. Дашдамиров А. Ф. Социально психологические проблемы национальной определенности личности // Сов. этнография. 1977. - № 3. С. 3 13.
50. Моногарова Л. Ф. Эволюция национального самосознания припамирских народностей // Этнические процессы у нац. групп Средней Азии и Казахстана. М., 1980. С. 125 134.
51. Чеснов Я. Я. Ранние формы этнонимов и этническое самосознание // Этнография времен. М., 1971. С. 9 13.
52. Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. М.: Наука, 1977. 144 с.
53. Бромлей Ю. В. Этнографические аспекты изучения человека // Человек в системе наук. М., 1989. С 190 202.
54. Бромлей Ю. В. К вопросу о влиянии культурной среды на психику // Сов. этнография. 1983. - № 3. С. 67 45.
55. Дробижева Л. М. Актуальная задача: союз с социальными психологами // Сов. этнография. 1983. - № 2 4 . С. 63 68.
56. Дробижева Л. М. Влияние этноконтактной среды на межнациональные отношения // Социальная психология и общественная практика. М., 1985. С. 153 162.
57. Дробижева Л. М. Духовная общность народов СССР. Историкосоциологический очерк межнациональных отношений. М., 1981. 262 с.
58. Дробижева Л. М. Национальное самосознание: база формирования и социальнокультурные стимулы развития // Сов. этнография. 1985. - № 5. С. 3 16.
59. Кимеев В. М., Кривоногов В. П. Трансформация этнического самосознания калмыков // Этнографическое обозрение. 1996. - № 2. С. 159 161.
60. Лебедева Н. М. Новая русская диаспора. Социально психологический анализ. М.: Ин-т этнологии и антропологии РАН, 1995. 229с.
61. Лебедева Н. М. Русская диаспора: диалог цивилизаций и кризис социальной идентичности // Психол. журн. 1996. Т. 17 № 4. С. 32- 42.
62. Солдатова Г. У. Межэтническое общение: когнитивная структура этнического самосознания // Познание и общение. М.: Наука, 1988. С. 111 125.
63. Солдатова Г. У. Этническая идентичность и этнополитическая мобилизация // Демократизация и образы национализма в Российской федерации 90-х годов. М.: Мысль, 1996. С. 296 366.
64. Коул М. Культурноисторическая психология: наука будущего. М.: «Когито центр», изд-во «Институт психологии РАН», 1997. 432 с.
65. Гордеева О. В. Представления Л. Выготского о самосознании // Психол. журнал. 1996. Т. 17 № 5. С. 31 41.
66. Мерлин В. С. Психология индивидуальности / Под ред. С. А. Климова. Воронеж: НПО «Модэк», 1966. 448 с.
67. Жерар Р. У. Совершенствование мозга // Системная организация физиологических функций. М.: Наука, 1969. 272 с.
68. Дорфман Л. Я. Метаиндивидуальный мир: методологические и теоретические проблемы. М.: Смысл, 1993. 455 с.
69. Дорфман Л. Я. Эмоции в искусстве: Теоретические подходы и эмпирические исследования. М.: Смысл, 1997. 424 с.
70. Петухов В. В. Образ мира и психологическое изучение мышления // Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. 1984. - № 4. С. 13 20.
71. Петренко В. Ф., Алиева Л. А. Исследование этнических стереотипов с использованием методики «множественных идентификаций» // Психол. журн. 1987.- Т.8, № 6. С. 21 35.
72. Петренко В. Ф. Психосемантика сознания. М.: Изд-во МГУ, 1988. 207с.
73. Петренко В. Ф. Основы психосемантики: учеб. пособ. Смоленск: Изд-во СГУ, 1997. 400 с.
74. Сорокин Ю. А. Психолингвистические аспекты изучения текста. - М.: Наука, 1985. 166 с.
75. Хотинец В. Ю. Этническое самосознание и его роль в развитии индивидуальности человека: Учеб. пособ. Ижевск: Изд-во УдГУ, 1996. 74с.
76. Хотинец В. Ю. Этнические особенности мотивационно-потребностной сферы студентов удмуртов // Cogito: Сбор. науч. ст. по педагогике и психологии / Сост. и ред. С. Ф. Сироткин. Ижевск, 1998.- С. 116 123.
77. Хотинец В. Ю. Формирование этнического самосознания студентов в процессе обучения в вузе // Вопр. психологими. 1998а. -№ 3. С. 31 43.
78. Хотинец В. Ю. Роль этнического самосознания в развитии интегральной индивидуальности // Вестн. ПГПУ. Сер. 1. Психология. 1995. - № 1. С. 32 44.
79. Хотинец В. Ю. Зависмость развития интегральной индивидуальности от особенностей этнического самосознания // Психол. журн.- 1999. Т.20, № 1. - С. 114 119.
80. Ионин Л. Г. Идентификация и инсценировка / Психология самосознания. Хрестоматия. Самара: Изд-во «Бахрах-М», 2000. С. 641 656.
81. Солдатова Г. У. Этническая идентичность / Психология самосознания. Хрестоматия. Самара: Изд-во «Бахрах - М», 2000. С.656 667.
82. Теоретичні засади виховання національної свідомості. Програма спецкурсу і навчальний посібник / За ред. Д. О. Тхоржевського.- К.: ІЗМН, 1998. 150 с.
83. Нельга О. В. Теорія етносу / Курс лекцій: навчальний посібник. К.:Тандем, 1997. 368 с.
84. Кресіна І. О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси: етнополітичний аналіз. К.: Вища шк.,1998. 392 с.
85. Боришевський М. Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. К.: АПН України, 2000. 63с.
86. Спиркин А. Г., Ярошевский М. Г. Сознание / Философский энциклопедический словарь. 2-е изд. М.: Сов. энциклопедия, 1989. 815с.
87. Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. 2-е изд. М.: Наука, 1993. С. 131.
88. Кант И. Сочинения в 6-ти томах, т. 6 . - М.: Наука, 1963 66. С. 357.
89. Гегель Г. Энциклопедия философских наук, - М.: СЭ, 1977. С. 236.
90. Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996. - № 3.- С. 26 33.
91. Лісовий В. Культура ідеологія політика. К.: Генеза Довіра, 1966. С. 139.
92. Націоналізм : антологія / Упоряд. Проценко О., Лісовий К. К.: Смолоскип, 2000. 872 с.
93. Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму: монографія. К.: Либідь, 1999. 352 с.
94. Шкляр Л. Є. Етнонаціональні чинники державоутворення : політологічний аналіз: Автор. дис. на співшук. вч. зв. д-ра політ. наук. зі спец. 23.00.02. / НАН Укр. Ін=т держави і права ім. Корецького. К., 1996. С. 17.
95. Ентоні Д. Сміт. Національна ідентичність. К.: Основи, 1994. 297 с.
96. Ігнатов В. О. Національна держава: національний і наднаціональний виміри / Автореф. дис. на співшук. вч. зв. д-ра політ. наук. зі спец. 23.00.02. К.: ТС, 1996. - 34с.
97. Римаренко Ю., Філонов В. Дюркгейм Еміль / Світова та вітчизняна етнодержавницька думка. К. - Донецьк.: Ера, 1997. 100с.
98. Широ Д. Этнизм или глобализм. М.: Орион, 1999. 173 с.
99. Грицак Я. М. Формування модернї української нації / Автореф. дис. на співшук. вч. зв. д-ра іст. наук. зі спец. 07. 00.06. К.:НАН, 1996. - 35с.
100. Юрій М. Т. Етногенез та менталітет українського народу. К.: ТАКСОН, 1997. 184 с.
101. Anderson B. Imagined Communities. Reflections on the Origins and Spread of Nationalism (2nd ed.). London, New-York, 1991. P. 6.
102. Weber M. The Nation // Weber M. Essays in Sociology. London. 1948. Vol. No. 373 p.
103. Тишков В. А. Постсоветский национализм и российская антропология // Социальные исследования. 1997. -№ 1. - С. 53 - 54.
104. Старосольский В. Теорія нації. - Відень. -1922. - С. 100 - 101.
105. Булгаков С. Н. Размышления о национальности / Христианский социализм. Новосибирск: Век-Х, 1991. 312 с.
106. Гельнер Е. Нації та націоналізм / Націоналізм: антологія. К.: Смолоскип, 2000. С. 292 311.
107. Сміт Е. Націоналізм та історики / Націоналізм: антологія. К.: Смолоскип, 2000. С. 282 291.
108. Snyder L. Encyclopedia of Nationalism. New-York: , 1990. P. 371.
109. Лісовий В. Перший в Україні систематичний виклад теорії нації та націоналізму / в кн.: Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. К.: Либідь, 1999. С. 17.
110. Чернов П. В. Россия. Этнополитические основы государственности. М.: Восточная литература (РАН), 1999. 208 с.
111. Мнацаканян М.О. Нации: психология, самосознание, национализм (интегральная история). М.: Анкил, 1999. 247с.
112. Сикевич З. В. Национальное самосознание русских. М.: Луч, 1996. С. 70 74.
113. Сучасна економічна та політична ситуація в Україні. Короткий системний аналіз. Харків: Просвіта, 1999. С. 24.
114. Чамата П. Р. К вопросу о генезисе самосознания личности // Проблемы сознания. -1968. С. 84 104.
115. Шерозия А. Е. Сознание, бессознательное психическое и система фундаментальных отношений личности: предпосылки общей теории. Тбилиси: Джхарала, 1996. 118 с.
116. Шульга Н. А. Этническая самоидентификация личности . К.: Изд-во ин-та социологии НАНУ, 1996. 200с.
117. Гнатенко П. И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. К.: ООО «Арт-Пресс»,1990. 446 с.
118. Енциклопедія етнокультурознавства / За ред. Римаренка Ю. І.. К.: Вид. Держ. акад. КККМ, 2000. 236с.
119. Гумилев Л. Н. География этноса в исторический период. Л.: Наука, 1990. 278 с.
120. Жмир В. Національна свідомість / Мала енциклопедія етнодержавознавства. К.: Основи, 1996. С. 104.
121. Селівестрова Н. І. Педагогіка виховання і державотворення / Соціалізація особистості: збірник наук. праць. К.: МПУ, 1999. С. 13 23.
122. Франк С. Л. Духовные основы общества. М.: Республика, 1992. 511 с.
123. Шевцова А. Культурні проекції національного характеру // Сучасність. 2000. - № 7 8. С. 123 134.
124. Липський Б. Духовність нашого обряду / Філософська і соціологічна думка. К.: Абрис, 1991. 271 с.
125. Вяткин Б. А., Хотинец В. Ю. Интегральная индивидуальность и этнические особенности человека. Пермь: Изд-во ПГПУ, 1997. 60 с.
126. Джарылгасинова Р. Ш. Теория этнического самосознания в советской этнографической науке (основные аспекты и проблемы) // Сов. этнография. - 1987. - № 4. -С. 9 - 22.
127. Генич В. Ф. Этнический процесс в первобытности: опыт исследования закономерности зарождения и раннего развития этноса. Свердловск: Б.И., 1970. 125 с.
128. Гаджиев А. Х. Проблемы марксистской этнической психологии. Ростов- на Дону: Изд-во Рост. н/Д. ун-та, 1982. - С.114 115.
129. Мухина В. С. Современное самосознание народностей Севера // Психол. журн. -1988. Т.9, № 4. -С. 44 53.
130. Старовойтова Г. В. К исследованию этнопсихологии городских жителей. По материалам опроса трех городов Тат. АССР // Сов. этнография. 1976. - № 3. С. 45 56.
131. Арутюнян Ю. В. Социально культурное развитие и национальное самосознание //Социол. иссл. - 1990.- № 7.-С. 42-49.
132. Солдатова Г. У. Межэтническое общение: картина мира и этническое сознание / Общество и личность.-М.: Наука,1990.- С. 79 - 81.
133. Дробижева Л. М., Кузнецов И. М., Кцоева Г. У. Некоторые проблемы этнопсихологических исследований // Психол. журн.- 1988.-Т.9, № 3.-С. 26 - 34.
134. Мерлин В. С. Структура личности: характер, способности, самосознание / Уч. пособие к спецкурсу. - Пермь: ПГПИ, 1990.-110 с.
135. Баграмов Э. А. К вопросу о научном содержании понятия национальный характер”.-М.: Наука, 1991.- 211с.
136. Владыкин В. Е. Христолюбова Л. С. Этнография удмуртов.-Ижевск: Удмуртия, 1991. - С. 22.
137. Пибоди Д., Шмелев А. Г., Андреева М. К., Граменицкий А. Е. Психосемантический анализ стереотипов русского характера: Кросскультурный аспект // Вопросы психологии.- 1993.- № 3.-С. 101-109.
138. Шкляев Г. К. Некоторые черты этнической психологии удмуртов // Удмурты. Историко-этнографические очерки / Удм. ин-т. ист. яз. и лит. УдО РАН. Ижевск.-1993. - №3.- С. 370- 383.
139. Лихачев Д. С. Без тумана ложных обобщений // Русские утопии.-1995. - 217с.
140. Ильин И. А. Путь духовного обновления / Ильин И. А. Соч. в 2 т. М.: Медиум, 1994. - Т.2. - С. 227.
141. Кирсанов В. А. Маргинальность и типы этнической самоидентификации / Материалы н/пр. конф.: Обновление: межнациональные отношения и перестройка. - Л.: Лениздат, 1989. - С. 159-161.
142. Педагогічна спадщина Софії Русової і сучасна освіта / Науково методичний посібник за ред. Слюсаренка В.Г.- К.: ІЗМН, 1998. - 196с.
143. Дашдамиров А. Ф. Социально-психологические проблемы национальной определенности личности // Сов. этнография.-1977. - № 3.-С.3-13.
144. Андреева Г. М. Социальная психология.-М.: Аспект Пресс, 1996. - 375с.
145. Мерлин В. С. Очерк интегрального исследования индивидуальности.- М.: Педагогика, 1986.- 254с.
146. Лебон Г. Психология народов и масс. Спб.: Макет”, 1995. 316с.
147. Лебон Г. Психология толп. М.: Институт психологии РАН. Изд-во КСП+”, 1999. 416с.
148. Зинченко В.П. От классической к органической психологи // Вопр. психологи. 1996. №6. С. 6-25.
149. Бочковський Ольґерт. Вступ до націології. К.: Генеза”, 1998. 144с.
150. Ґроф. С. Путешествие в поисках себя. М.: Изд-во Трансперсонального Института, 1994. 342с.
151. Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6-ти т. Научное наследство. М.: Педагогика, 1984. - т. 6. - С. 37 - 59.
152. Иванов В.В. Очерки по истории семиотики в СССР. - М.: Наука, 1976. - С. 55.
153. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.:, Наука, 1960. - С. 39-67.
154. Выготский Л.С. Избранные психологические сочинения. - М.:, Наука, 1961. - С. 164.
155. Шпет Г.Г. Сочинения. - М.:, Правда, 1989. - С. 514.
156. Фердінан де Сосюр. Курс загальної лінгвістики: Пер. з франц. - К.: Основи, 1998. - 324 с.
157. Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - 480 с.
158. Юнг К.Г. Душа и миф: шесть архетипов. Пер. с англ. - К.: Государственная библиотека Украины для юношества, 1996. -384 с.
159. Гегель Г. Философия духа // Энциклопедия философских наук. - М.:, 1977. - т. 3. - С. 117.
160. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.:Просвещение, 1974. - С. 83.
161. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. - М.: Наука, 1984. - 267 с.
162. Саллина Н.Г. Знак и символ в обучении. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. - 288 с
163. Шорохова Е.В. Принципы детерминизма в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.:, Наука, 1969. - С. 9 - 50.
164. Маркарян Э.С. Узловые проблемы теории традиции // Советская этнография. - 1981. - N 2. - С. 81.
165. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. - М., 1997. 311с.
166. Дробницкий О.Г. Понятие морали: Историко-критический очерк. - M.: 1974. - 387 с.
167. Пеньков Е.М. Социальные нормы - регуляторы поведения.- М.:, Наука, 1994. - 198 c.
168. Левкович В.П. Обычай и ритуал как способы социальной регуляции поведения // Психологические проблемы социальной регуляции поведения. - М., Знание, 1976. - С. 212.
169. Арутюнов С.А. Этнографическая наука и изучение культурной динамики. // Исследования по общей этнографии. - М.:Наука,1196. - С. 25.
170. Монтень М. Опыты. - М.: Наука, 1979. - С. 107.
171. Климець Ю.Д. Купальська обрядовість на Україні. - К.: Наукова думка, 1990. - 142 с.
172. Коул Майкл. Очерки психологии культуры. - М.: Арт-Пресс, 1997. 401с.
173. M. Argyle. The Psychology of interpersonal behavior. - London, 1971. - C. 28 - 32.
174. Решетов А.М. Народы Пере