ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

Краткое описание

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника

На правах рукопису

ФЕДОРИШИН Галина Миколаївна

УДК 159.922.6 + 37.015.3

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ШКІЛЬНОЇ
ДЕЗАДАПТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,
доктор психологічних наук, професор

Івано-Франківськ 2002

ЗМІСТ
ВСТУП___________________________________________________
РОЗДІЛ 1. ШКІЛЬНА ДЕЗАДАПТАЦІЯ ПІДЛІТКІВ ЯК ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ
1.1. Вивчення феномену шкільної дезадаптації в різних галузях психологічної науки___________________________________
1.2. Шкільна дезадаптація підлітків як психологічна проблема____________________________________________
1.3. Шкільна дезадаптація підлітків як прояв ранньої десоціалізації особистості______________________________
Висновки до першого розділу___________________________
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧ-НИХ ДЕТЕРМІНАНТІВ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ
2.1. Етапи та методика емпіричного дослідження______________
2.2. Прогностична модель шляхів подолання шкільної дезадаптації у підлітковому віці_________________________
2.3. Вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на шкільну дезадаптацію підлітків у реальній практиці _______________
Висновки до другого розділу____________________________
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШЛЯХІВ ПОДОЛАННЯ ШКІЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ПІДЛІТКІВ
3.1. Аналіз психологічних детермінантів шкільної дезадаптації підлітків ____________________________________________
3.1.1. Ціннісно-мотиваційна сфера підлітка і тип адаптаційного процесу_______________________________________________________________
3.1.2. Саморегуляція підлітків у подоланні шкільної дезадаптації__
3.1.3. Психолого-педагогічна просвіта вчителів та батьків ________
3.2. Психолого-педагогічні напрями профілактики шкільної дезадаптації підлітків _________________________________
3.2.1. Психокорекційна робота психологічної служби загальноосвітньої школи з підлітками, схильними до дезадаптації_________________________________________
3.2.2. Координація психолого-педагогічної діяльності загальноосвітньої школи та сім’ї у попередженні дезадаптації підлітків ________________________________
Висновки до третього розділу__________________________
ВИСНОВКИ______________________________________________
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ________________________
ДОДАТКИ________________________________________________

ВСТУП

Актуальність дослідження. Соціальна адаптація особистості завжди була предметом особливої уваги з боку суспільства. Водночас те, що український соціум переживає перехідний період свого розвитку, зумовлює виникнення ряду негативних явищ, які ускладнюють процес соціальної адаптації особистості і викликають його порушення соціальну дезадаптацію. Особистість перехідного періоду це індивід, який значною мірою втратив орієнтири у принципах побудови своїх взаємовідносин з іншими людьми, групою, суспільством. Зазначені негативні тенденції яскраво проявляються у підлітковому віці, який є сам по собі критичним з погляду онтогенетичних психофізіологічних змін. Тому однією із нагальних проблем як самого індивіда, так і соціуму є пошук ефективних шляхів подолання соціальної дезадаптації в цілому і дезадаптивної самоорганізації підлітка зокрема, а відтак і тих чинників, котрі детермінують виникнення цього феномену.
Труднощі, які спостерігаються у навчально-виховній діяльності, зумовили появу в науковому обігу поняття шкільна дезадаптація”. Більшість вітчизняних вчених, досліджуючи особливості шкільної дезадаптації у підлітковому віці, розглядають зазначений феномен як одне з найменш небезпечних явищ девіантних форм соціально дезадаптованої поведінки, а саме: аддиктивної, асоціальної, деструктивної, кримінальної (С.А.Бєлічева, В.П.Васільєв, Є.П.Ільїн, Н.Ю.Максимова, В.М.Оржеховська та ін.), тоді як шкільна дезадаптація підлітків у контексті навчально-виховного процесу має свої специфічні прояви та чинники і залишається недостатньо вивченою.
Праці вчених (Л.В.Дзюбко, В.Є.Кагана, А.В.Петровського, С.І.Сабанадзе та ін.), дозволяють зробити припущення про те, що сутність шкільної дезадаптації полягає у невідповідності між цілями навчально-виховного процесу школи і результатами діяльності учня, що супроводжується відсутністю взаємозв’язку механізмів зовнішньої регуляції з саморегуляцією, внутрішнім дискомфортом і нестабільністю перебігу психічних процесів (страх, депресія, фрустрація тощо).
Зростання в сучасних умовах чисельності учнів підліткового віку, схильних до дезадаптації, недостатнє дослідження у науковій літературі поняття шкільна дезадаптація підлітків”, необхідність його вивчення і аналізу, з’ясування зовнішніх (соціальних) та внутрішніх (психологічних) передумов виникнення даного феномену, виокремлення оптимальних психолого-педагогічних напрямів профілактики зумовило вибір теми Психологічні детермінанти шкільної дезадаптації підлітків”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Даний напрям дослідження входить до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної психології і розробляється як складова загальнокафедральної наукової теми Психологічні проблеми професійної підготовки спеціаліста” (протокол № 2 від 5 вересня 2001р.). Окрім того, обраний напрям дослідження має зв’язок з науково-дослідницькою роботою з питань валеології СЗШ № 13 м.Івано-Франківська, яка є експериментальним педагогічним майданчиком за українсько-канадським проектом Партнери в охороні здоров’я” (наказ Міністерства освіти України № 460 від 25 грудня 1997р.).
Об’єкт дослідження шкільна дезадаптація учнів підліткового віку.
Предмет дослідження психологічні особливості шкільної дезадаптації підлітків.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні психологічних детермінантів шкільної дезадаптації підлітків та обгрунтуванні напрямів її профілактики.
Гіпотеза дослідження грунтується на тому, що шкільна дезадаптація зумовлюється сукупністю зовнішніх (соціальних) та внутрішніх (психологічних) чинників, які визначають психологічні особливості її прояву. Отже, система запобіжних і корекційних заходів щодо шкільної дезадаптації має спрямовуватися на нівелювання деструктивного впливу соціально-психологічних, психолого-педагогічних, психологічних детермінантів на особистість підлітка. Визначальним чинником ефективності подолання шкільної дезадаптації є встановлення взаємозв’язку між механізмами зовнішньої регуляції і саморегуляції поведінки підлітком.
У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою визначені наступні завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми у різних галузях психологічної науки і поточнити зміст поняття шкільна дезадаптація”.
2. З’ясувати психологічні особливості виникнення і розвитку шкільної дезадаптації в учнів підліткового віку.
3. Експериментально визначити характеристики ціннісно-мотиваційної сфери підлітків з різним типом адаптаційного процесу та особливості саморегуляції у подоланні шкільної дезадаптації.
4. Виявити і змоделювати шляхи подолання шкільної дезадаптації в умовах навчально-виховного процесу.
5. Обгрунтувати зміст психокорекційної діяльності психологічної служби загальноосвітньої школи стосовно запобігання й подолання шкільної дезадаптації.
Методологічними та теоретичними засадами дослідження є фундаментальні науково-психологічні положення щодо становлення особистості (Л.Ф.Бурлачук, І.С.Кон, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, Л.Е.Орбан-Лембрик, І.Д.Пасічник, А.В.Петровський, М.В.Савчин, В.О.Татенко, Ю.М.Швалб та ін.), загальнопсихологічні принципи формування особистості у підлітковому віці (Л.І.Божович, Т.І.Драгунова, Д.Б.Ельконін, Л.П.Осьмак, Л.Ф.Обухова, Н.І.Пов’якель, Д.І.Фельдштейн та ін.), уявлення про сутність і розвиток саморегуляції (М.Т.Дригус, М.Й.Боришевський, Р.В.Павелків та ін.), концептуальне положення про детермінанти та механізми поведінки, що відхиляється від норм (В.П.Васільєв, Є.П.Ільїн, В.М.Оржеховська, Н.Ю.Максимова, Г.М.Міньковський та ін.), принципи етнопсихологічного підходу до навчально-виховної діяльності (Т.Ф.Алексєєнко, Є.І.Головаха, М.І.Пірен, С.Г.Стельмахович, та ін.)
У дослідженні використовувалися загальнонаукові методи: логічний, аналітичний, системний та ін. Емпіричну базу дослідно-експериментальної роботи складали психодіагностичні та психокорекційні методики, а також анкетування, інтерв’ю, групові та індивідуальні бесіди, дискусії, метод соціометрії, включене і невключене спостереження, психолого-педагогічний експеримент констатуючий і формуючий, експертна оцінка і самооцінка, контент-аналіз та аналіз продуктів діяльності учнів. У процесі обробки експериментального матеріалу застосовувалися методи математичної статистики та комп’ютерна обробка даних.
Організація дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі трьох загальноосвітніх шкіл м.Івано-Франківська і Хажинської СЗШ Бердичівського району Житомирської області. У дослідженні взяли участь 308 учнів підліткового віку, 75 вчителів і 97 батьків.
Дослідження проводилося у два етапи.
Перший етап (1997-1999рр.) був присвячений аналізу психолого-педагогічної літератури та вивченню практики роботи шкіл в аспекті досліджуваної проблеми; проведенню констатуючого психодіагностичного дослідження, у ході якого уточнювалася гіпотеза, що висувається; розробці прогностичної моделі шляхів подолання шкільної дезадаптації у підлітковому віці.
Другий етап (1999-2001р.р.) був присвячений організації формуючого експерименту та проведенню психокорекційної роботи з підлітками, схильними до дезадаптації, відповідно до розробленої прогностичної моделі; здійсненню контрольних діагностичних зрізів. На цьому етапі проводилася кількісна і якісна обробка та інтерпретація отриманих результатів, виокремлювалися психолого-педагогічні напрями профілактики шкільної дезадаптації підлітків; формулювалися висновки.
Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обгрунтуванні та експериментальному підтвердженні наявності системи вікових, особистісних передумов (суперечності підліткового віку, що пов’язані з інтенсивним розвитком спрямованості особистості, самосвідомості, індивідуальними особливостями) та зовнішніх чинників (суперечності мікросередовища, зовнішні стимули підкріплення мотивів, групові процеси, норми, правила, що існують у класі) в детермінації дезадаптивної самоорганізації учнів підліткового віку. Виявлено особливості формування досвіду саморегуляції підлітком своєї поведінки у подоланні дезадаптації. З’ясовано можливості психокорекційного впливу спільної психолого-педагогічної діяльності суб’єктів освітнього середовища загальноосвітньої школи та сім’ї на підвищення рівня адаптивності у формуванні підростаючої особистості. Розроблено прогностичну модель шляхів подолання шкільної дезадаптації підлітків, в яку входять: психокорекційна діяльність працівників психологічної служби з учнями, схильними до дезадаптації; психокорекція навчально-виховного процесу; створення єдиного виховуючого середовища зусиллями школи та сім’ї. Визначено характеристики ціннісно-мотиваційної сфери підлітків з різним типом адаптаційного процесу.
Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття шкільна дезадаптація” у різних галузях психологічної науки, у поглибленні психологічних знань про детермінацію шкільної дезадаптації у підлітковому віці, визначенні психолого-педагогічних напрямів профілактики феномену шкільної дезадаптації.
Практичне значення дослідження полягає у розробці психодіагностичного комплексу методик для виявлення особливостей ціннісно-мотиваційної сфери, рівня сформованості умінь та навичок досвіду саморегуляції підлітків, у накресленні практичних рекомендацій щодо профілактики і корекції шкільної дезадаптації.
Результати дослідження можуть бути використані у психодіагностичній, психопрофілактичній та психокорекційній діяльності практичних психологів загальноосвітньої школи, а також вчителями, методистами у педагогічній практиці.
Надійність та вірогідність отриманих даних визначається методологічною основою, системним підходом до вивчення процесу шкільної дезадаптації, використанням валідних і надійних діагностичних методик, репрезентативністю вибірки та статистичною обробкою даних.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Зміст головних положень та результатів дослідження обговорювався на звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (1999-2002р.р.), на засіданнях наукового семінару кафедри соціальної психології Прикарпатського університету (2000-2001р.р.), регіонального семінару Соціально-психологічні проблеми становлення сучасної молоді” (Івано-Франківськ, 11 квітня 2002р.) на науково-практичних конференціях вчителів Івано-Франківської області. Впровадження результатів дослідження здійснювалося шляхом читання лекцій, проведення семінарів з вікової та педагогічної психології у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника, а також у практичній роботі загальноосвітніх шкіл Івано-Франківської та Житомирської областей з підлітками, схильними до дезадаптації (довідки: № 122 від 28 лютого 2002р.; № 154 від 21 березня 2002р.; № 02-5/381 від 25 березня 2002р.).
Зміст роботи відображений у 12 публікаціях автора.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Для пояснення об’єктивних чинників шкільної дезадаптації підлітків, специфіки тих негативних тенденцій, які виникають при цьому у свідомості та поведінці учнів, необхідно інтегрувати, звести воєдино трактування даного поняття у різних галузях психологічної науки. Осмислення і розв’язання проблеми з позиції системного аналізу дозволило відтворити цілісну картину процесу шкільної дезадаптації підлітків і встановити взаємозв’язок різноманітних несприятливих чинників, які зумовлюють цей процес. З огляду на сказане, сутність шкільної дезадаптації полягає у невідповідності між цілями навчально-виховного процесу школи і результатами діяльності учня, яка супроводжується відхиленнями у процесі оволодіння особистістю норм, вимог, правил найближчого соціального середовища, зокрема школи та сім’ї, тобто порушенням інтеріоризації зовнішніх механізмів регуляції поведінки і діяльності у внутрішню самоорганізацію особистості саморегуляцію.
2. З’ясовано психологічні особливості виникнення і розвитку шкільної дезадаптації в учнів підліткового віку. Встановлено, що є низка чинників, які впливають на формування дезадаптивної самоорганізації особистості. Детермінантами шкільної дезадаптації є психофізіологічні, психолого-педагогічні, соціально-педагогічні, соціально-психологічні, соціальні і психологічні (особистісні) чинники. У підлітковому віці вони проявляють себе у вибірково активному ставленні підлітка до оточуючого середовища, партнерів по спілкуванню, до цінностей та норм, запропонованих сім’єю та школою, громадськістю в цілому.
3. Результатом дослідно-експериментальної роботи є виокремлення основних характеристик ціннісно-мотиваційної сфери підлітків з різним типом адаптаційного процесу, зокрема з дезадаптивним типом, який в дисертації розглядається як особлива взаємодія особистості з оточуючим середовищем. ЇЇ сутність полягає у зіткненні протилежно спрямованих тенденцій свідомості і поведінки окремого індивіда. Розкрито сутність саморегуляції, розглядається її роль у набутті соціально прийнятної поведінки, описується механізм саморегуляції. Виокремлення основних структурних компонентів досвіду саморегуляції вольового, когнітивного, емоційного дозволило проаналізувати можливості підлітків у їхніх проявах. Вони виявилися незначними. Це пов’язане з тим, що існуючі передумови формування саморегуляції швидкий розвиток моральної свідомості і самосвідомості, формування самооцінки, розвиток самоконтролю, прагнення до самопізнання часто залишаються нереалізованими. Саме тому той чи інший тип адаптаційного процесу визначав ймовірний для даного підлітка рівень саморегуляції, що й було зафіксовано у дослідженні. Більшій частині учнів з адаптивним типом поведінки був властивий високий рівень саморегуляції, з неадаптивним середній рівень. Підлітки з дезадаптивною самоорганізацією характеризувалися як середнім, так і низьким рівнем сформованості досвіду саморегуляції.
У процесі експериментальної роботи відбулося певне вирівнювання рівнів сформованості досвіду саморегуляції поведінки, що доводить про можливість досягнення позитивних змін у володінні своїми реакціями та керуванні вчинками для підлітків усіх типів. Провідними умовами ефективності цієї роботи є участь у різних видах діяльності, включення підлітка у систему самовиховання, взаємозв’язок загального, диференційованого та індивідуального підходів. Коректуючими умовами виступають: організація життя дитячого колективу на принципах демократизації, гласності, гуманності; наявність єдиної системи вимог
4. Запропонована в дослідженні прогностична модель шляхів подолання шкільної дезадаптації підлітків знайшла підтвердження у формуючому експерименті і може слугувати науковим обгрунтуванням для розробки подальших рекомендацій стосовно оптимізації навчально-виховної роботи з підлітками у загальноосвітній школі. Впровадження моделі у практику навчально-виховної роботи сприятиме формуванню цілісної, гармонійної, просоціально спрямованої особистості підлітка; набуттю ним досвіду саморегуляції поведінкою; подоланню зовнішніх суперечностей навчально-виховного процесу; створенню єдиної системи вимог до учнів з боку сім’ї та школи, здійсненню цілеспрямованого профілактичного та психокорекційного впливу на всю систему чинників шкільної дезадаптації. Подолання шкільної дезадаптації передбачає вплив на внутрішні особистісні чинники (індивідуальні особливості, ціннісні орієнтації, мотиваційну сферу, інтереси, захоплення), що відповідають за формування досвіду саморегуляції, або на систему внутрішніх і зовнішніх передумов (суперечностей мікросередовища, зовнішніх стимулів підкріплення мотивів, групових процесів, норм, що існують у класі), які беруть участь у засвоєнні особистістю суспільної поведінки.
5. Зміст психокорекційних заходів щодо подолання дезадаптивної самоорганізації особистості підлітка шляхом формування саморегуляції поведінки та діяльності в умовах навчально-виховного процесу розмежовує: корекцію відхилень у розвитку ціннісно-мотиваційної сфери, формуванні свідомості та самосвідомості; створення умов для підвищення рівня адаптаційного процесу; корекцію позиції підлітка у колективі класу; корекцію відносин між учителем та учнями, схильними до дезадаптації; володіння вчителями методики подачі єдиних вимог учням; корекцію шкільної дезадаптації залежно від стилю педагогічного керівництва.
Визначено принципи психокорекційної роботи працівників психологічної служби загальноосвітньої школи з підлітками, схильними до дезадаптації: демократичність залучення до роботи з дезадаптованими підлітками педагогів, активу або класу в цілому; диференційованість вибір методик корекції залежно від типу адаптаційного процесу, індивідуальних особливостей учнів; гнучкість швидка орієнтація у нових обставинах, корекція запланованих дій при необхідності; ємкість одночасне проведення корекції у декількох напрямах, з декількома учнями або класом в цілому; оптимістичність віра психолога, педагога у сили підлітка і колективу, опора на позитивні якості; перспективність проведення психолого-педагогічної корекції учнів з різним типом адаптаційного процесу, що дозволило одним подолати шкільну дезадаптацію, а іншим підняти рівень соціально прийнятної самоорганізації особистості.
Ефективне застосування психокорекційної діяльності із зазначеними принципами у реальній практиці можливе за умови координації психолого-педагогічної діяльності працівників психологічної служби, педагогів школи та батьків, встановлення гуманних взаємин у системі вчитель діти - батьки”, яке передбачає спеціальну наукову і методичну підготовку вчителя, психолого-педагогічну просвіту батьків. Сформульовано вимоги до вчителів та батьків у подоланні шкільної дезадаптації: розвиток свідомості і самосвідомості, знання дитячої і вікової психології, творче мислення, здатність до саморегуляції поведінки у складних ситуаціях, висока емоційна культура, швидка реакція.
Подальше дослідження проблеми психологічних детермінантів шкільної дезадаптації підлітків вбачаємо у вивченні ролі агресивності вчителя у виникненні шкільної дезадаптації підлітків, аналізі акцентуацій характеру підлітків і типу адаптаційного процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абраменко В.И. Психология характера школьников подросткового возраста. Киев: Киев. пед. ин-т, 1974. 155с.
2. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. М.:Академия МВД СССР, 1980. 526с.
3. Алексєєнко Т.Ф., Докукина О.М., Постовий В.Г. та ін. Сім’я і родинне виховання. Концепція // Рідна школа. 1996. - № 11-12. С.15-20.
4. Аливагабов К.М. Соотношение оценки социальных явлений и нравственного поведения у младших школьников и подростков. Дис. канд. психол. наук. С.-П., 1993.-136с.
5. Ангуладзе Т.Ш. Формирование установки асоциального поведения у несовершеннолетних правонарушителей. Дис. канд. психол. наук. Т.,1980. 22 с.
6. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.:Просвещение, 1986. 127с.
7. Аувеярт Л.И. Роль семьи и сверстников в правовой социализации несовершеннолетних. Автореф. канд. психол. наук. М.,1981. 24с.
8. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности // Вопр. психологии. 1989. - № 1, - С.92-99.
9. Белінська І.А. Психологічні типи відхилень у розвитку особистості підлітків з алкогольно узалежненої сім’ї. Автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 2000. 20с.
10. Беличева С.А. Психологическая диагностика социальной запущености подростков. // Повышение эфективности воспитательной работы по предупреждению педагогической запущености и правонарушений учащихся. Иркутск: ИрГУ, 1983. С.92-96.
11. Белоусова З.И., Бойко В.Э., Приходько В.И. Семья школа конфликт. Запорожье: Запорожский Государственный университет, 1995. 143с.
12. Бенюмов В.М., Костенко О.Р., Флоренсова К.М. Вред алкоголя, никотина и наркотиков: Пособие для учителя. К.: Рад. школа, 1989. 125с.
13. Березовин Н.А. Коломинский Я.Л. Учитель и детский колектив. Минск: Наука и техника, 1975. 126с.
14. Бернс Р. Развитие Я концепции и воспитания. М.: Прогресс, 1986. 422с.
15. Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности. Дис. д-ра психол. наук/ НИИ психологии Украины. К., 1992. 320с.
16. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения // Психологические проблемы социальной регуляции поведения / АН СССР. Ин-т Психологии; Отв. ред. С.В.Шорохова. М., 1976. С.7-16.
17. Бовть О.Б. Агресивні реакції та шляхи її корекції в молодших школярів. Автореф. дис. канд. психол. наук. Київ, 2001. 20с.
18. Божович Л.И. Психологические особенности развития личности подростка. - М.: Знание, 1979. 40с.
19. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464с.
20. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопр. психологии. 1979. - № 4. с.23-35.
21. Божович Л.И. Изучение мотивации поведения детей и подростков. М.: Педагогика, 1972. 180с.
22. Болгаріна В., Богдановська О. Вчитель дидакт чи вчитель життя // Початкова школа. 1997. - № 1. С.8-12.
23. Бондаревская Т.Н. Педагогический такт. М.: Учпедгиз, 1961 79с.
24. Бондаревская Е.П. Формирование нравственного сознания старших школьников. Автореф. канд. психол. наук. Л., 1980.
25. Боришевский М.И., Максименко С.Д. О саморегуляции поведения подростков в процессе учебной деятельности // Вопр. психологии. 1977. - № 3. С.57-64.
26. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников. Дис. д-ра психол. наук/ КГПИ им.М.П.Драгоманова. К., 1992. 77с.
27. Бюллер К. Духовное развитие ребёнка. М.: Новая Моска, 1924. 556с.
28. Васильев В.Л. Юридическая психология. СПб.: Питер Ком, 1998. 656с.
29. Вдовиченко А.А. О типах акцентуации характера у делинквентных подростков // Психологические проблемы психогигиены, психопрофилактики и медицинской деонтологии. Л.: Медицина, 1976. С.23-24.
30. Вивчення особистості підлітка / За ред. М.Т.Дригус. К.: Інститут психології АПН України, 1994. 128с.
31. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. М.: Изд-во АПН, 1956. 519с.
32. Виденеев И.А. Типы акцентуаций характера в структуре нормативного и противоправного поведения. Дис. канд. психол. наук. - Х., 1998. 187с.
33. Вострокнутов Н.В. Школьная дезадаптация: ключевые проблемы диагностики и реабилитации // Школьная дезадаптация. Эмоциональные и стрессовые расстройства у детей и подростков. М.: Педагогика, 1995. С.8-11.
34. Галузинский В.М. Индивидуальный подход в воспитании учащихся. К.: Рад. школа, 1982. 136с.
35. Галузяк В.М. Мотиваційно-ціннісні детермінанти індивідуального стилю педагогічного спілкування. Дис. канд. психол. наук. К., 1998. 199с.
36. Галузяк В.М. Мотиваційна детермінація індивідуального стилю педагогічної діяльності // Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали Третіх Костюківських читань. В 2-х томах. К., 1994. Т.1. С.155-156.
37. Говорун Т.В., Шарган О.М. Батькам про статеве виховання дітей. К.: Рад. школа, 1990. 160с.
38. Горленко В.П. Приучение подростков к обдумыванию своего поведения в процессе нравственного воспитания. Автореф. дис. канд. пед. наук. Минск., 1981. 26с.
39. Гоян І.М. Психолого-педагогічні особливості розвитку моральної поведінки підлітків. Дис. канд. психл. наук. Івано-Франківськ, 1997. 183с.
40. Гребенников И.В. Школа и семья: Пособие для учителя. М.: Просвещение, 1985. 176с.
41. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1987. 38с.
42. Гришин Д.М. Взаимодействие объективных и субъективных факторов в процессе нравственного воспитания школьников. Автореф. дис. д-ра пед. наук. М., 1979. 38с.
43. Гулян І.М. Саморегуляція оцінних ставлень учителя в педагогічній взаємодії. Дис. канд. психол. наук. К., 1996. 193с.
44. Гурлєва Т.С. Дівчинка підліток: проблеми віку і профілактика важковиховуваності. К.: ІЗМН, 1997. 136с.
45. Дзюбко Л.В. Рання шкільна дезадаптація: обгрунтування гіпотези // Психологія і педагогіка. 1999. - № 1. С.111-112.
46. Дзюбко Л.В. Психологічні особливості ранньої шкільної дезадаптації і шляхи її подолання: Автореф. дис. канд. психол. наук. - Київ, 2000. 18с.
47. Диагностика психического развития детей. Учебно-методическое пособие к курсу Возрастная психология” / Под ред. Е.В.Гуровой, Н.Ф.Шляхта. М.: Институт молодёжи, 1992. 180с.
48. Доцевич Т.И. Коррекция нарушений в комуникативной деятельности у дезадаптированных младших школьников. Дис. канд. психол. наук. Славянск, 1997. 194с.
49. Драгунова Т.В. Проблема конфликта в подростковом возрасте // Вопр. психологии. 1972. - № 2. С.25-37.
50. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. М.: Педагогика, 1991. 232с.
51. Душков Б.А. География и психология. Подход к проблемам. М.: Знание, 1987. С.3-8.
52. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. СПб.: Изд-во «Питер», 1999. 656с.
53. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1989. 560с.
54. Эриксон Э. Молодой Лютер. М.: Просвещение, 1996. 215с.
55. Етнопсихологічні орієнтири сімейного виховання / Навчально-методичний посібник. За ред. Л.Е.Орбан, - Івано-Франківськ, 1996. 96с.
56. Етнопсихологічні особливості міжособистісного спілкування та їх урахування в процесі взаємодії дітей і дорослих. Навчально-методичний посібник / За ред. Л.Е.Орбан. Івано-Франківськ, 1996. 80с.
57. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2001. 112с.
58. Заброцький М.М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. К.: МАУП, 2000. 100с.
59. Зайцева З.Г. Школа та важковиховувані підлітки. К.: Рад. школа, 1991. 80с.
60. Запорожец А.В., Неверович Я.З. К вопросу о генезисе, функции и структуре эмоциональных процессов у ребёнка // Вопр. психологии. 1974. - № 5. С.59-73.
61. Зеленский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. Харьков: Вища школа, 1986. 165с.
62. Землякова Т.В. Эмоциональный фактор в структуре процесса адаптации. Дис. канд. психол. наук. К., 1996. 193с.
63. Зюбин Л.М. Всё равно я к тебе приду. Л.: Ленинград, 1990. 175с.
64. Іванов Ю. Профілактика злочинності і архітектурне планування міського будівництва: їх взаємозв’язок // Право України. 2000. - № 7. С.96-98.
65. Изучение мотивации детей и подростков / Под ред. Л.И.Божович и Л.В.Благонадёжиной. М.: Педагогика, 1972. 352с.
66. Ілійчук В.І. Саморегуляція підлітків у подоланні конфліктної поведінки. Автореф. дис. канд. психол. наук. К., 1996. 24с.
67. Исаев Д.М., Каган В.Е. Половое воспитание и психогигиена пола у детей. Л.: Медицина, 1980. 184с.
68. Каган В.Е. Психогенные формы школьной дезадаптации // Вопр. психологии. 1984. - № 4. С.89-95.
69. Каган М.С. Некоторые вопросы взаимодействия психологии и педагогики // Сов. педагогика. 1981. - № 10. - С.56-63.
70. Кемпинский А. Психопатология неврозов. Варшава, 1975. 270с.
71. Ковалёв А.Г. Психологические проблемы социальной регуляции поведения. М.: Просвещение, 1976. 258с.
72. Ковалевська Ю.М. Визначення та корекція ранніх форм девіантної поведінки. Дис. канд. психол. наук. Х., 1998. 194с.
73. Коваль Л.Г., Зверєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка. Київ, 1997. 390с.
74. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1986. 254с.
75. Козырёва Е.А. Программа психологического сопровождения школьников, их учителей и родителей (с 1 по 11 кл.). М.: Издательство Магистр”, 1997. 48с.
76. Кондратьев М.Ю. Типологические особенности психосоциального развития подростков // Вопр. психологии. 1997. - № 3. С.99-103.
77. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996р. К.: Україна, 1996. 26с.
78. Котова И.Б., Шиянов Е.Н. Социализация и воспитание. Ростов-на-Дону, 1997. С.51-56.
79. Краковский А.П. Трудный возраст (О психологических особенностях младших подростков и путях решения проблемы пятых классов”). М.: Просвещение, 1968. 160с.
80. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. М.:Политиздат, 1985. 431с.
81. Криминальная мотивация / Под ред. В.Н.Кудрявцева. М.: Юридическая литература. 1986. С.174-175.
82. Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. М.: Просвещение, 1972. 255с.
83. Кудрявцев В.Н. Исследовательская проблема социальное отклонение // Социол. исследования. 1983. - № 2. С.8-13.
84. Кукуруза А.В. Особенности формирования личности и профилактика психической дезадаптации у школьников, эвакуированных из 30 км зоны, после аварии на Чернобыльской АЭС. Дис. канд. психол. наук. Х., 1996. 216с.
85. Лазурский А.Ф. Очерк науки о характерах. - М.: Просвещение, 1995. 255с.
86. Левин К. Намерение, воля и потребность. М.: Просвещение, 1970. 143с.
87. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. Киев: Знание, 1981. 392с.
88. Литвинов В.В. Предупреждение правонарушений несовершеннолетних. Киев: Знания, 1980. 40с.
89. Лихолоб В.Г., Филонов В.П., Коваленко О.И., Михайлов А.Е. Криминология. Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова. Киев, 1997. 398с.
90. Личко А.Е. Подростковая психиатрия. Л.: Медицина. 1985. 289с.
91. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. Л.: Медицина, 1983. 256с.
92. Логинова М.С. Особенности адаптации к условиям школы подростков с пограничными психическими нарушениями. Автореф. канд. психол. наук. Л., 1983. 22с.
93. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. К.: МАУП, 2000. 256с.
94. Лунеев В.В. Возрастные изминения в мотивации. Криминальная мотивация. М.: Просвещение, 1986. 206с.
95. Маградзе М.Г. Природа установки антиобщественного поведения подростков. Дис. канд. психол. наук. Т.: 1973. 22с.
96. Максименко С.Д. Науково-психологічні основи формування особистості // Рідна школа. 1991. - № 11. С.27-31.
97. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К.: НПЦ Перспектива, 1998. 220с.
98. Максименко С.Д., Щербан Т.Д. Професійне становлення молодого вчителя. - Ужгород: Видавництво Закарпаття”, 1998. 106с.
99. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Життя та здоров’я: навч. посібник для 8(9) кл. загальноосв. школи. К.: Знання, 1998. 160с.
100. Максимова Н.Ю., Толстоухова С.В. Соціально-психологічний аспект профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді. К., 2000. 200с.
101. Максимова Н.Ю. Диагностика и коррекция поведения трудных подростков // Вопр. психологии. 1988. - № 3. С.93-99.
102. Максимова Н.Ю. Воспитательная робота с социально-дезадаптированными школьниками. К.: ИСМН, 1997. 136с.
103. Максимович О.М. Особливості виховання дітей із розлучених сімей. Автореф. канд. педаг. наук. Київ, 1998. 20с.
104. Марисова Л.И. О мотивационно-потребностной основе общения. Берлин, 1978. 79с.
105. Маслова Н.Ф. Стиль руководства учителя как способ социально-психологического воздействия. В кн.: Руководство и лидерство. Л.: Лениздат, 1973. С.45-53.
106. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников. М.: Педагогика, 1984. 120с.
107. Методы изучения трудных подростков / Составители Голева З.В., Козлова Т.П. Запорожье: Запорожский Государственный университет, 1989. 32с.
108. Мещанова Г. Комплексне соціально-педагогічне дослідження особистості в системі експериментального навчання // Психологія і суспільство. 2000. - № 1. С.88-109.
109. Миньковский Г.М. Профилактика правонарушений среди молодёжи. Киев: Вища школа, 1985. 56с.
110. Мозгова Т.П. Клініко-психологічні особливості девіантної поведінки дівчат-підлітків. Автореф. дис. канд. медич. наук. Харків, 1997. 24с.
111. Мойсеєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема // Право України. 2000. - № 7. С.99-101.
112. Москалець В.П. Психологічне обгрунтування української національної школи. Львів, 1994. 48с.
113. Неверова Н.И. Формирование опыта нравственного поведения подростков в процессе внеурочной деятельности. Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1986. 17с.
114. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.: Кн.3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995. 512с.
115. Орбан Л.Э. Становление личности. М.: Лучь, 1992. 112с.
116. Орбан Л.Э. Нравственное становление подростков (социально-педагогический аспект). Киев: Респ. ин-т. соц. управления и занятости молодёжи, 1991. 91с.
117. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: досвід, тенденції та перспективи розвитку // Збірник наукових праць. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського університету, 2000. Вип.4. Ч.1. С.3-15.
118. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх / Навч.-метод. посібник. К.: ВІАН, 1996. 352с.
119. Осницкий А.К. Саморегуляция деятельности школьника и формирование активной личности. М.: Знание, 1986. 77с.
120. Основи загальної психології/За ред. С.Д.Максименка.К., 1998. 256с.
121. Основи психології / За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. К.: Либідь, 1996. 632с.
122. Осьмак Л.П. Особистісний потенціал підлітка: умови активізації // Рідна школа. 1998.- №1. С.20-23.
123. Павелків Р.В. Виховання молодших школярів за міжнародною програмою Self-esteem” як засіб профілактики кризи підліткового віку // Зб. наук праць. Рівне, Рівненський державний педагогічний інститут, 1998. Вип.4. С.95-98.
124. Патаки Ф. Некоторые проблемы девиантного (отклоняющегося) поведения // Психологический журнал. 1987. - № 4. С.43-54.
125. Пасічник

126. Петровский А.В. Проблема развития личности с позиций социальной психологии // Вопр. психологии. 1984. - № 4. С.15-29.
127. Петровский А.В. Личность в психологии: парадигма субъективности. Ростов-на-Дону, 1996. 512с.
128. Пиаже Ж. Избранные психологические труды.М.:Просвещение,1969. 659с.
129. Пов’якель Н.І. Професіогенез продуктивного мислення психоконсультанта // Збірник наукових праць. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського університету, 1999. Вип.3. Ч.1. С.3-12.
130. Пов’якель Н.І. Професійна рефлексія психолога-практика // Практична психологія та соціальна робота. 1998. - № 6. С.3-7.
131. Политкін Є.О. Формування духовних цінностей старшокласників у діяльності шкільної психологічної служби. Дис. канд. психол. наук. К., 1998. 173с.
132. Положенн