РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ

Краткое описание

В И С Н О В К И

Одним із основних пріоритетів внутрішньої політики України є забезпечення реалізації прав людини і громадянина, особливо прав національних меншин, які гарантовані державою та міжнародним співтовариством.
Поліетнічність притаманна абсолютній більшості держав світу, в тому числі і Україні. Повага до прав національних меншин, забезпечення їх належного правового статусу є невід’ємним у розбудові демократичного суспільства, одним із кращих прикладів якого є суспільство Канади, яка вже протягом багатьох років провадить політику багатокультурності. Забезпечення належної реалізації прав національних меншин в умовах толерантного відношення до них з боку титульної національної спільноти є запорукою гармонійного розвитку поліетнічної держави.
В Україні існують вікові традиції мирного співжиття різних національних спільнот, створення сприятливих умов для реалізації їх прав, які часто були кращими, ніж в інших тогочасних країнах. Сучасний правовий статус національних меншин в Україні не є ідеальним, має цілий ряд недоліків, однак, він є одним із кращих в Європі. В нашій державі функціонують численні нормативні та інституційні гарантії реалізації прав національних меншин, які постійно вдосконалюються.
Майже всі права національних меншин, які гарантовані відповідними нормативно-правовими актами, реалізуються ними на практиці. Тобто в Україні майже не існує декларативного закріплення їх прав, оскільки створені механізми реалізації національними меншинами переважної більшості їх прав.
На жаль, нині в законодавстві України не закріплено визначення поняття “реалізація прав національних меншин”. На нашу думку, поняття “реалізація прав національних меншин” можна визначити як втілення в життя можливостей, установлених нормами права, особами, які належать до національних меншин в Україні, та їх національними спільнотами, через створені ними організації та іншими суб’єктами, з метою їх національного самовизначення, задоволення власних потреб та інтересів.
Ознаками поняття “реалізація прав національних меншин в Україні” є:
1) це втілення в життя можливостей, установлених нормами права, тобто, повинна бути встановлена чинною нормою права міра можливої поведінки;
2) така міра можливої поведінки втілюється в життя певним визначеним колом суб’єктів: особами з числа національних меншин, та їх національними спільнотами, через створені ними організації та іншими суб’єктами, на які поширюється дія норми права, що встановлює міру можливої поведінки;
3) необхідною передумовою для реалізації прав національних меншини, тобто для втілення в життя можливості, є наявність чинної норми права, що регламентує межі здійснення прав національних меншин;
4) втілення в життя можливості, що встановлена нормами права, провадиться суб’єктами з метою їх національного самовизначення, тобто спрямована на реалізацію прав меншин, пов’язаних з їх національною самобутність (зокрема, право на обрання та відновлення національності, право користуватися рідною мовою, право навчатися на рідній мові, право на національні традиції, звичаї, право на національне прізвище, ім’я, по батькові), задоволення власних потреб та інтересів (зокрема, економічних, соціальних, культурних, тощо).
Гарантії реалізації прав національних меншин в Україні – це система правових, політичних, економічних та організаційних умов, засобів, методів, принципів, інституцій, які спрямовані на забезпечення фактичної реалізації прав національних меншин в Україні. Систему гарантій реалізації прав національних меншин складають загальні та спеціально-юридичні гарантії. Загальні гарантії реалізації прав національних меншин є тотожними з загальними гарантіями реалізації прав людини.
Спеціально-юридичні гарантії реалізації прав національних меншин, на нашу думку, можна поділити на нормативні та інституційні гарантії. Нормативні гарантії реалізації прав національних меншин в Україні – це сукупність умов, засобів, методів та принципів, встановлених нормами права, які визначають порядок реалізації прав національних менших в Україні. Інституційні гарантії реалізації прав національних меншин в Україні – це система органів державної влади, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій, міжнародних організацій та інших інституцій, які здійснюють діяльність у сфері реалізації прав національних меншин.
Особи, які належать до національних меншин, реалізують свої права в певних організаційно-правових формах, визначених і закріплених в законодавстві відповідних країн. Встановлення таких форм в конкретній державі залежить, зокрема, від особливостей її правової системи, форми правління, державного та адміністративно-територіального устрою, історичних і політичних традицій народу, рівня політичної культури, складу населення.
На нашу думку, форма реалізації прав національних меншин – це зовнішній вираз втілення в життя можливостей, установлених нормами права, особами, які належать до національних меншин в Україні, та їх національними спільнотами, через створені ними організації та іншими суб’єктами, з метою їх національного самовизначення, задоволення власних потреб та інтересів. Реалізація прав національних меншин може здійснюватися в настпуних організаційно-правових формах: національно-культурної автономії, регіональної автономії, національного самоврядування, участі в роботі органів державної влади та місцевого самоврядування тощо. Крім того, можна виокремити й інші форми реалізації прав національних меншин за наступними критеріями: а) за суб’єктним складом – індивідуальна та колективна форми; б) за зовнішнім проявом – активна та пасивна форми; в) за методом впливу – добровільна і примусова форми реалізації прав національних меншин.
Стан реалізації прав національних меншин в Україні характеризується позитивно, однак у цій сфері існує цілий ряд проблем, зокрема:
– у сфері реалізації особистих прав національних меншин: потреба збереження кримчаків та кримських караїмів України; порушення права ромів на честь та гідність; реституція нерухомого майна релігійним громадам національних меншин; адміністративні перешкоди щодо реалізації права на національне прізвище, ім’я та по батькові, та його фіксування в офіційних документах; лібералізація візового режиму відповідно до міжнародного права задля вдосконалення умов для вільних контактів представників національних меншин України із своїми “материнськими державами” та національними спільнотами, які проживають у сусідніх державах із Україною;
– у сфері реалізації політичних прав національних меншин: забезпечення належного представництва національних меншин у виборних органах; потреба покращення умов для забезпечення реалізації права національних меншин на участь в управлінні державними та місцевими справами; неналежне забезпечення реалізації національними меншинами права обирати, під час виборів у місцях їх компактного проживання, особливо кримських татар та ромів; недостатній розвиток інформаційних ресурсів на мовах національних меншин; потреба спрощення порядку набуття громадянства України репатріантами;
– у сфері реалізації соціальних та економічних прав національних меншин: високий рівень безробіття у населених пунктах, де компактно проживають національні меншини, особливо ромів та репатріантів; недостатня забезпеченість житлом та земельними ресурсами репатріантів; потреба розвитку підприємницької діяльності у місцях компактного проживання репатріантів; реституція майна національним меншинам та їх об’єднанням;
– у сфері реалізації освітніх і мовних прав національних меншин: недостатнє фінансування забезпечення належного навчального процесу у школах із навчанням на мовах національних меншин; застосування місцевими органами влади мови національних меншин у місцях їх компактного проживання; мовні бар’єри для абітурієнтів вищих навчальних закладів, які є випускниками шкіл із навчанням на мовах національних меншин; потреба вдосконалення правового статусу недільних шкіл національних меншин; недостатні об’єми випуску друкованої продукції мовами національних меншин;
– у сфері реалізації культурних прав національних меншин: потреба збереження пам’яток історії та культури національних меншин; потреба розширення мережі спеціалізованих центрів культури національних меншин; налагодження культурних взаємозв’язків між різними національними спільнотами з метою підвищення рівня толерантності у суспільстві; сприяння держави у проведенні різних культурно-мистецьких заходів національних меншин.
Більшість із вищенаведених проблем можна вирішити шляхом забезпечення належного фінансування відповідних заходів, програм або прийняттям відповідних нормативно-правових актів. З метою акумулювання коштів для вирішення нагальних проблем реалізації прав національних меншин доцільно створити спеціальний Фонд з розвитку національних меншин, фінансова база якого формуватиметься як з коштів державного та місцевих бюджетів, так і з коштів фізичних та юридичних осіб, а також інших джерел фінансування відповідно до чинного законодавства України. Даний Фонд фінансуватиме цільові проекти та програми розвитку національних меншин. Основне значення для вирішення проблем у сфері реалізації прав національних меншин належить саме їм та їх об’єднанням, оскільки їх практична діяльність дає змогу виявити і розв’язати проблеми на початкових стадіях.
На регіональному рівні, зокрема в Автономній Республіці Крим та в Закарпатській області, існує система спеціальних нормативних та інституційних гарантій реалізації прав національних меншин. Позитивний досвід цих регіонів у даній сфері можна екстраполювати й на інші багатонаціональні регіони України.
Перспективами розвитку гарантій реалізації прав національних меншин в Україні є: розширення мережі шкіл із викладанням мовами національних меншин у місцях їх компактного проживання; визначення окремого рядку у Державному бюджеті України для видатків на розвиток національних меншин України; вдосконалення законодавства України про мови; введення спеціальних виборчих квот для національних меншин на муніципальних виборах у місцях їх компактного проживання; розроблення та нормативне затвердження механізму реституції або відшкодування вартості майна національним меншинам та їх об’єднанням, яке було незаконно відібрано від них у роки радянської влади; розроблення та затвердження Програм зайнятості національних меншин у місцях їх компактного проживання на регіональному рівні із урахуванням особливостей регіону; вдосконалення інституту національно-культурної автономії національних меншинв Україні; вдосконалення судового механізму захисту колективних прав національних меншин.
З метою удосконалення практики реалізації прав національних меншин в Україні необхідно надалі розвивати інституційні та нормативні гарантії реалізації їх прав. Права національних меншин займають важливе місце у конституційному праві кожної демократичної держави, в тому числі і України. Національним меншинам як спільнотам належать і природні права, основними з яких є: право на існування, право на національне прізвище та ім’я, право використовувати рідну мову та інші.
З метою вдосконалення нормативних гарантій реалізації прав національних меншин в Україні потрібно, зокрема, прийняти: “Про реституцію майна особам, які були депортовані”, Закон України “Про соціалізацію репатріантів”, Закон України “Про національні меншини в Україні” у новій редакції, Закон України “Про недільні школи”, укласти у рамках СНД Конвенцію про взаємне повернення культурних цінностей, Закон України “Про мови” у новій редакції, розробити і прийняти довгострокову загальнодержавну Програму збереження кримчаків та кримських караїмів України.
Реалізація прав національними меншинами в Україні нині здійснюється на належному рівні, хоча існують вищезазначені проблеми, які потрібно вирішити найближчим часом. Україна здійснила величезний поступ у створенні та вдосконаленні гарантій реалізації прав національних меншин, що обумовлює реальні перспективи покращення стану реалізації прав національних меншин в Україні, як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Биков О.М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 354 с.
2. Нікітюк В.О. Статус етнонаціональних меншин (порівняльно-правний аспект). – К.: Естет, 1996. – 186 с.
3. Рябошапко Л. Правове становище національних меншин в Україні (1917 – 2000): Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 484 с.
4. Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку). – Ужгород: ІВА, 2002. – 160 с.
5. Сырых В.М. Теория государства и права: учебник для вузов. – М.: Былина, 1998.– 512 с.
6. Венгеров А.Б. Теория государства и права: учебник для юридических вузов. – М.: Юриспруденция, 2000.– 528 с.
7. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права: учебник. – М.: Проспект, 2001.– 760 с.
8. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
9. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – Київ: Наукова думка, 2003. – 734 с.
10. Римаренко С.Ю. Права кримськотатарського народу: законодавче забезпечення // http://www.cidct.org.ua/uk/publications/Panchuk/37.html
11. Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии: Учебн. для вузов – М: Зерцало, 2000. – 312 с.
12. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
13. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 799.
14. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.
15. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
16. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 529.
17. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
18. Декларація прав осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин від 18 грудня 1992 р. // Права людини в Україні. Вип. 21. – К., 1998. – С. 79 – 82.
19. Європейська хартія регіональних мов та мов меншин 5 листопада 1992 p. // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К., 2000. – С. 175 – 196.
20. Рамкова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995 p. // Права людини в Україні. Вип. 21. – К., 1998. – С. 135 – 143.
21. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права: Учебник. – СПб.: Питер, 2003.– 576 с.
22. Конституційно-правові засади становлення української державності / За ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003. – 328 с.
23. Собрание Законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 25. – Ст. 2965.
24. Хабриева Т.Я. Национально-культурная автономия в Российской Федерации. – М.: Юридический Дом “Юстицинформ”, 2003. – 256 с.
25. Проект Закону України “Про внесення до Закону України “Про національні меншини в Україні” // Поточний архів відділу у справах національностей та міграції Закарпатської обласної державної адміністрації.
26. Волошин Ю.О. Проект Закону України “Про національно-культурну автономію національних меншин в Україні” // Конституційно-правові засади самоорганізації національних меншин в Україні: Рукопис. Дисертація … к.ю.н., 12.00.02 “конституційне право”. – К.: Бібліотека Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 213 – 220.
27. Колісник В.П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти: Монографія. – Харків: Фоліо, 2003. – 240 с.
28. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
29. Алмаші М.М. Захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 159 – 163.
30. Act LXXVIІ. 7 július 1993 // Magyar Közlöny. – 1993. július 22. – 5273–5286.
31. Ровчак Ю. Станет ли Ассоциация партией? // Моя Батьківщина. Моя Родина. – 2004. – № 8. – С. 1.
32. Гомер. Илиада // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 9 – 11.
33. Гесиод. Труды и дни // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 13 – 14.
34. Антифонт. Истина // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 163 – 165.
35. Сократ // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 166 – 170.
36. Платон. Законы. Кн. четвертая // Платон. Государство. Законы. Политика. – M.: Мысль, 2002. – C. 423 – 485.
37. Платон. Государство. Кн. восьмая // Платон. Государство. Законы. Политика. – M.: Мысль, 1998. – C. 318 – 339.
38. Аристотель. Политика. Кн. первая // Платон. Аристотель. Пайдейя: Восхождение к доблести / Сост. и отв. ред. Г.Б.Корнетов. – М.: Изд-во УРАО, 2003. – С. 388 – 400.
39. Аристотель. Политика. Афинская политика. – М.: Мысль, 1997. – 212 с.
40. Цицерон. Диалоги. О законах. – М.: Мысль, 2000. – 175 с.
41. Марк Аврелий Антонин. Наедине с собой. Кн. четвертая. // Сенека. Марк Аврелий. Наедине с собой. – Симферополь: Реноме, 2002. – 384 с.
42. Песнь о Гильгамеше // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 25 – 92.
43. Авеста // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 251 – 282.
44. Айтарея-араньяки // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 323 – 331.
45. Лао-цзы. Дао дэ цзин // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 606 – 634.
46. Конфуций. Лунь Юй // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 636 – 679.
47. Мо-цзы. Мо-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 681 – 713.
48. Мэн-цзы. Мэн-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 732 – 759.
49. Хань Фэй. Хан Фэй-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 832 – 907.
50. Біблія. – Ужгород: Закарпаття, 2001. – 724 с.
51. Папаян Р.А. Христианские корни современного права. – М.: НОРМА, 2002. –416 с.
52. Макиавелли H. Государь // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1997. – С. 232 – 314.
53. Макиавелли H. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия. Государь / Пер. с итал. М.А.Юсима. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2002. – 544 с.
54. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права. – М.: Ладомир, 1994. – 253 с.
55. Спиноза Б. Богословско-политический трактат. – М.: АСТ, 2003. – 381 с.
56. Локк Д. Два трактата о правлении // Сочинения в 3-х т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1988. – С. 298 – 385.
57. Юм Д. О первоначальном договоре // Соч. в 2-х т. – Т.2. – М.: Мысль, 1996. – С. 670 – 692.
58. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права // Об общественном договоре. Трактаты. – М., 1998. – С. 290 – 312.
59. Кант И. К вечному миру. – М.: Наука, 1989. – 225 с.
60. Фихте И. Основные черты современной эпохи. – СПб.: Нева, 1996. – 322 с.
61. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – M.: Наука, 1993. – 514 с.
62. Гумбольдт В.Ф. Опыт установления пределов человеческой деятельности / Пер. с нем. – М.: Наука, 1994. – 118 с.
63. Кондорсе Э. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1999. – С. 511 – 519.
64. Фребель Ю. Система социальной политики // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.1. – М., 1997. – С. 763 – 772.
65. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. / Перевод с нем. – М.: Наука, 1977. – 715 с.
66. Ницше Ф. Сочинения. – M.: Мысль, 1998. – 846 с.
67. Еллинек Г. Право меньшинства. – М.: Бек, 1998. – 76 с.
68. Шпенглер О. Закат Европы: В 2-х т. – Т.2. / Пер. с нем. И.И. Маханькова. – М.: Айрис-пресс, 2003. – 624 с.
69. Лавров П.Л. Философия и социология. // Избранные произведения. В 2-х т. – Т.2. – М., 1965. – С. 270 – 286.
70. Стронин А.И. Политика как наука // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1999. – С. 121 – 138.
71. Бакунин М.А. Федерализм, социализм и антителеологизм // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1999. – С. 18 – 24.
72. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения славянского мира к германо-романскому. – СПб: Питер, 1995. – 248 с.
73. Леонтьев К.Н. Национальная политика как орудие всемирной революции // Записки отшельника. – М.: Наука, 1992. – С. 452 – 502.
74. Градовский А.Д. Национальный вопрос // Сочинения. – СПб.: Наука, 2001. – С. 364 – 403.
75. Градовский А.Д. Реформы и народность // Сочинения. – СПб.: Наука, 2001. – С. 441 – 462.
76. Ленин В.И. Государство и революция. Учение марксизма о государстве и задачи пролетариата в революции. – М.: Наука, 1976. – 428 с.
77. Ленин В.И. О праве наций на самоопределение. – М.: Наука, 1980. – 47 с.
78. Резолюция по национальному вопросу Седьмой (Апрельской) Всероссийской конференции РСДРП (б). Петроград, 24-29 апреля (7-12 мая) 1917 г. // КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и решениях пленумов ЦК. – Т.1. – С. 503 – 504.
79. Декларация прав народов России от 02 (15) ноября 1917 r. // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.5. Политические документы. – М., 1997. – С. 213 – 215.
80. Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського / Упоряд. А.П.Димеденко. – К.: Веселка, 1992. – 673 с.
81. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.: Знання, 1991. – 526 с.
82. Masaryk T. The Problem of small nations in the European crisis. – London, 1915 – 32 р.
83. Wolzendorf K. Grundgedanken des Rechts der nationalen Minderheiten (Naturrecht des Minderheitenschutzes). – Berlin: Engelman, 1921. – 46 s.
84. Bordin F. Das positive Recht der nationalen Minderheit. Eine Sammlung der wichtigsien Gesetze und Entwirfe.– Berlin: Engelman, 1921. – 46 s.
85. Schatzel L. Die Rechtsbeziehungen der Auslandsdeutschen zum Reich. – Berlin: Engelman, 1921. – 25 s.
86. Epstein L. Der nationale Minderheitenschutz als internationales Rechtsproblem. – Berlin: Engelman, 1922 – 23 s.
87. Szagunn W. Vom Rechte der nationalen Minderheit. – Berlin: Engelman,1923. – 130 s.
88. Plettner H. Das Problem des Schutzes nationaler Minderheiten. – Berlin:Verlag H.Sack, 1927. – 108 s.
89. Rukser I. Staatsangehorigkeit und Minoritatenschutz in Oberschlesien.- Berlin: Engelman, 1921. – 38 s.
90. Rukser І. Die Rechtsstellung der Deutschen in Polen. – Berlin: Engelman. 1921. – 44 s.
91. Balog A. Der intemazionale Schutz der Minderheiten. – München: Südost – Verlag Adolf Dresler, 1928. – 148 s.
92. Hofbauer E. Die Minderheitenfrage als europaisches Problem. – Berlin, 1930. – 195 s.
93. Fouques-Duparc. La protection des Minorites de race, de langue et de religion. – Paris, 1922.
94. Krstitsch D. Les Minorites, l’Etat et la Communaute internationale. – Paris, 1924.
95. Junghann O. Ursprung und Lösung des Problems der nationalen Minderheit. – Wien, 1929. – 127 s.
96. Macartney С. National States and National Minorities. – London: Oxford University Press, 1934. – 604 р.
97. Bartsch S. Minderheitenschutz in der internationalen Politik. Völkerbund und KSZE/OSZE in neuer Perspektive. - Optaden. 1995. – 112 s.
98. Ermacora F. Der Minderheitenschutz im Rahmen der Vereiten Nationen. – Wien, 1988. – 538 s.
99. Capotorti F. Der Schutz der Minderheiten und das Völkerrecht // Zur Deklaration der Vereinten Nationen. Universitas. 1982 – 619 s.
100. Hofmann R. Minderheitenschutz in Europa. – Berlin, 1995. – 409 s.
101. Thornberry P. International Law and the Rights of Minorities. – Oxford, 1991. – 237 p.
102. Александров Б.А. Положение национальных меньшинств в послевоенной Европе. – М.: Коммунист, 1933. – 214 с.
103. Жвания Г. Международно-правовые гарантии защиты национальных меньшинств. – Тбилиси: Изд-во Акад. Наук Груз. СССР. 1959. – 132 с.
104. Алмаші І.М., Алмаші М.М., Бисага Ю.М. Правовий статус корінних народів: Монографія. – Ужгород: Видавництво Ужгородського національного університету, 2004. – 104 с.
105. Надолішній П.І. Розбудова нової системи врядування в Україні: етнонаціональний аспект. (теоретико-методологічний аналіз): Монографія. – К. – Одеса: Вид-во УАДУ, Астропринт, 1999. – 281 с.
106. Надолішній П.І. Етнонаціональний фактор адміністративної реформи в Україні: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 243 с.
107. Абашидзе А.Х. Защита прав меньшинств по международному и внутригосударственному праву. – М.: Права человека, 1996. – 476 с.
108. Карапетян Л.М. Федерализм и права народов: Курс лекций. – М.: ПРИОР, 1999. – 112 с.
109. Юрьев С.С. Правовой статус национальных меньшинств (теоретико-правовые аспекты). –– М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 368 с.
110. Хабриева Т.Я. Национально-культурная автономия в Российской Федерации. – М.: Юстицинформ, 2003. – 256 с.
111. Scheu H.C. Ochrana národnostních menšin podle mezinárodního práva. – Praha: Karolinum – nakladatelství Univerzity Karlovy, 1998. – 100 s.
112. Экштайн К. Основные права и свободы. По российской Конституции и Европейской Конвенции. Учебное пособие для вузов. – М.: NOTA BENE, 2004. – 496 с.
113. Малевич Ю.И. Права человека в глобальном мире. – М.: АСТ, 2004. – 368 с.
114. Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование). – М.: Юристъ, 2003. – 304 с.
115. Права человека: итоги века, тенденции, перспективы / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М.: НОРМА, 2002. – 448 с.
116. Права человека: Учебник для вузов / Под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: НОРМА, 2002. – 573 с.
117. Саидов А.Х. Общепризнанные права человека: Учебное пособие. – М.: МЗ Пресс, 2002. – 268 с.
118. Права человека и вооруженные конфликты: Учебник для высших военных учебных заведений / Отв. ред. В.А. Карташкин. – М.: НОРМА, 2001. – 384 с.
119. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 404 с.
120. Римаренко Ю.І., Шкляр Л.Є., Римаренко С.Ю. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 264 с.
121. Етнос. Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду: Монографія / За ред. Ю.І. Римаренка. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 516 с.
122. Садохин А.П. Этнология: Учебное пособие. – М.: Альфа-М; ИНФРА-М, 2004. – 352 с.
123. Римаренко С.Ю. Самовизначення особи, нації, держави: (Етнополітологічний аналіз): Монографія. – К.: Юридична книга, 1999. – 543 с.
124. Національно-державне будівництво: Концептуальні підходи, сучасна наукова література / За ред. Ю.І. Римаренка. – К.: Довіра, 1999. – 559 с.
125. Нація і держава: Теоретико-методологічний та концептуальний аналіз: У 2 кн. / За ред. Ю.І.Римаренка. – К. – Донецьк, 1997. – Кн. 2. – 283 с.
126. Основи етнодержавознавства: Підручник / За ред. Ю.І.Римаренка. – К.: Либідь, 1997. – 656 с.
127. Етнічні спільноти України: Довідник / За ред. В.Євтуха. – К.: Фенікс, 2001. – 252 с.
128. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Львів: Світ, 1996. – 296 с.
129. Коробков Д. Синагога и церковь Херсонеса Таврического – вражда или преемство? // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 13 – 15.
130. Євтух В.Б., Чирко Б.В. Німці в Україні (1920-і – 1990-і роки). / Центр етносоціологічних та етнополітичних досліджень НАН України. – Київ: ІНТЕЛ, 1994. – 183 с.
131. Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини). – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, Львівське відділення Ін-ту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України, 2003. – 440 с.
132. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 121 – 122, 122 – 123.
133. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 124 – 125.
134. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 125 – 126.
135. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 132 – 134.
136. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 140 – 143.
137. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 145 – 147.
138. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 169 – 174.
139. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 179 – 183.
140. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 274 – 276.
141. Кыпчакско-польская версия Армянского Судебника Мхитара Гоша и Армяно-кыпчакский Процессуальный кодекс. Львов, Каменец-Подольський, 1519–1594 / Сост. А.Гаркавец, М.Капраль, Г.Сапаргалиев. – Алматы: Баур, 2003. – 792 с.
142. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 268 – 272.
143. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 277 – 289.
144. Центральний державний історичний архів України у Львові. – Ф.52, оп. 2, спр. 648, арк. 58.
145. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 298 – 301.
146. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 303 – 307.
147. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 327 – 330.
148. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 332 – 342.
149. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 311 – 313.
150. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 348 – 350.
151. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 375 – 377, 377 – 379.
152. Ісип Є.В. Динаміка етнічного складу населення України (за даними переписів населення 1897-1989 рр.) / Етнополітична ситуація в Україні: спроби наукової інтерпретації. – Київ: ІНТЕЛ, 1993. – С. 12 – 27.
153. Демина М. Греко-еврейское противостояние в Одессе в ХІХ веке // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 149 – 154.
154. Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О.М.Мироненка. – К.: Либідь, 1997. – 560 с.
155. Про національно-персональну автономію: Закон УНР від 9 січня 1918 р. // Етнополітика в Україні: Документи та матеріали / Упор. Л.Квітковська. – К.: Фенікс, 1998. – С. 23 – 25.
156. Про утворення єврейських громадських рад і проведення виборів членів цих рад: Закон УНР від 2 грудня 1917 р. // Етнополітика в Україні: Документи та матеріали / Упор. Л.Квітковська. – К.: Фенікс, 1998. – С. 17 – 18.
157. Тимчасові правила про проведення виборів членів єврейських громадських рад від 2 грудня 1917 р. // Етнополітика в Україні: Документи та матеріали / Упор. Л.Квітковська. – К.: Фенікс, 1998. – С. 18 – 23.
158. Вісник державних законів і розпорядків Західної області Української Народної Республіки. – 1919. – Вип. 3. – Ст. 12.
159. Монолатій І. Статус німецької меншини Галичини в національній політиці Західноукраїнської Народної Республіки // Право України. – 2002. – № 4. – С. 140 – 142.
160. ЗУ УСРР. – 1927. – №34. – Арк. 620-628.
161. ЦДАВО України. – Ф.413. – Оп.1. – Спр. 452. – Арк.1.
162. Доповідь члена Центральної комісії національних меншостей при ВУЦВК Гафтеля І. “Про стан роботи серед німецького населення на Волині” від 12 грудня 1924 р. // Український історичний журнал. – 1990. – №11. – С. 114-118.
163. ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.4. – Спр. 606. – Арк.262.
164. Сучкова Е. Вовлечение евреев Украины в промышленность Донбасса (1920-1930-е гг.) // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 189-206.
165. Доповідна записка до ЦК КП(б)У голови ЦКНМ при ВУЦВК А.Буценко про еміграційні тенденції серед німецького населення України від 5 квітня 1927 р. // ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.3. – Спр.2. 504. – Арк. 118-119.
166. Спецінформація Наркомату юстиції УРСР до ЦК КП(б)У, Раднаркому УРСР та Наркомюсту СРСР про організацію “Національний Союз німців на Україні” від 16 березня 1937 р. // ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп. 20. – Спр.2909. – Арк. 28-29.
167. Жезицький В.Й. Політичні репресії на Поділлі в 20–30-х роках: загальні тенденції і регіональні особливості. Дис. канд. істор. наук. – К., 1997. – 194 с.
168. Лисенко О. Депортації періоду Другої світової війни // Міжнаціональна злагода: спільне минуле – спільне майбутнє (проблеми вшанування пам’яті жертв трагедії етносів України): Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, 18 січня 2002 р., Київ, Україна. К.: Інформаційний сервіс, 2002. – С. 23 – 30.
169. Справка о переселении немцев из Краснодарского и Орджоникидзевского краев, октябрь 1941 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 80.
170. Справка Государственного Комитета Обороны от 4 июня 1944 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 93.
171. Докладная записка Министерства внутренних дел СССР №1590/К от 16 апреля 1949 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 109 – 110.
172. Справка Министерства внутренних дел СССР по работе среди переселенцев от 10 апреля 1953 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 173 – 174.
173. Горовский Ф.Я. Евреи Украины (краткий очерк истории). Ч. 2. – К.: Віпол, 1995. – С. 181-191.
174. Указ ПВР СРСР від 13 грудня 1955 р. // Реабілітація репресо¬ваних. Законодавство та судова практика / 3а ред. В. Маляренка. – К.: Юрінком, 1997. – С. 83 – 84.
175. Чорна книга України. Збірник документів, архівів, матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе / Упор., ред. Ф. Зубанича. – К.: Просвіта, 1998. – С. 273.
176. Хрущев Н.С. “О культе личности и его последствиях”: Доклад на ХХ съезде КПСС, 25 февраля 1956 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 190 – 191.
177. О снятии ограничений по спецпоселению с крымских татар, балкарцев, турок – граждан СССР, курдов, хемшилов и членов их семей, выселенных в период Великой Отечественной войны: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 28 апреля 1956 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 192 – 193.
178. Ведомости Верховного Совета CCCP. – 1956. – № 21. – Ст. 450.
179. Національні відносини в Україні у XX ст. Збірник документів і матеріалів / Упор.: М.І. Панчук. – К.: Наук. думка, 1994. – С. 440 – 442.
180. Культурне життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали. Т.2. 1953-1966 / Упор.: Галайчак Т.; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. – К.: Наук. думка, 1996 – 916 с.
181. Державний архів Львівської області. – Ф. 3. – Оп. 47. – Спр. 46. – Арк 3-8.
182. Архів Верховної Ради України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр. 1614. – Арк. 12, 15, 16.
183. Щеголева Т. Основные этнокультурные аспекты русскоязычной караимской публицистики и состояние крымской караимской общины в конце ХХ – начале ХХІ века // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 218 – 235.
184. О признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению, и обеспечении их прав: Декларация Верховного Совета СССР от 14 ноября 1989 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 38 – 39.
185. Об отмене законодательных актов в связи с Декларацией Верховного Совета СССР от 14 ноября 1989 г. “О признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению, и обеспечении их прав”: Постановление Верховного Совета СССР от 7 марта 1991 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 38 – 39.
186. Алмаші І.М. Реалізація прав національних меншин в Україні: теоретичні засади // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. – С. 190 – 194.
187. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Права людини в Україні. Вип. 21. – К., 1998. – С. 31 – 36.
188. Декларация о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений: провозглашена Резолюцией Генеральной Асамблеи ООН от 25 ноября 1981 г. // Религиозные объединения. Свобода совести и вероисповедания. Нормативные акты. Судебная практика / Сост. А.В.Пчелинцев, В.В.Ряховский. – М.: Юриспруденция, 2001. – С. 23 – 25.
189. Національний склад населення України (за переписами населення) // Україна поліетнічна: інформаційно-бібліографічний покажчик / Ін-т досліджень діаспори. – К.: Геопринт, 2003. – С. 12 – 15.
190. Щеголева Т. Основные этнокультурные аспекты русскоязычной караимской публицистики и состояние крымской караимской общины в конце ХХ – начале ХХІ века // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 218 – 235.
191. Рамкова конвенція про захист національних меншин. Україна: стан виконання / Упор. А.Є.Санченко. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2004 – 64 с.
192. Протокол ХІ засідання Змішаної Українсько-Угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин, м. Будапешт, 21-22 грудня 2001 р. // Поточний архів Центру культур національних меншин Закарпаття.
193. Протокол третього засідання Змішаної міжурядової Українсько-Румунської комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, м. Бухарест, 17–18 травня 2001 р. // Вісник Держкомнацміграції України. – 2002. – № 4. – С. 86 – 90.
194. Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 23. – Ст. 512.
195. Рішення Ужгородського районного місцевого суду Закарпатської області у справі за заявою Гойтов Маргарети Йосифівни про встановлення факту, що має юридичне значення від 5 листопада 2002 р. // Поточний архів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
196. Рішення Ужгородського районного місцевого суду Закарпатської області у справі за заявою Вайнраух Мирослава Юрійовича про встановлення факту, що має юридичне значення від 6 лютого 2002 р. // Поточний архів Ужгородського районного місце

Список литературы

В И С Н О В К И

Одним із основних пріоритетів внутрішньої політики України є забезпечення реалізації прав людини і громадянина, особливо прав національних меншин, які гарантовані державою та міжнародним співтовариством.
Поліетнічність притаманна абсолютній більшості держав світу, в тому числі і Україні. Повага до прав національних меншин, забезпечення їх належного правового статусу є невід’ємним у розбудові демократичного суспільства, одним із кращих прикладів якого є суспільство Канади, яка вже протягом багатьох років провадить політику багатокультурності. Забезпечення належної реалізації прав національних меншин в умовах толерантного відношення до них з боку титульної національної спільноти є запорукою гармонійного розвитку поліетнічної держави.
В Україні існують вікові традиції мирного співжиття різних національних спільнот, створення сприятливих умов для реалізації їх прав, які часто були кращими, ніж в інших тогочасних країнах. Сучасний правовий статус національних меншин в Україні не є ідеальним, має цілий ряд недоліків, однак, він є одним із кращих в Європі. В нашій державі функціонують численні нормативні та інституційні гарантії реалізації прав національних меншин, які постійно вдосконалюються.
Майже всі права національних меншин, які гарантовані відповідними нормативно-правовими актами, реалізуються ними на практиці. Тобто в Україні майже не існує декларативного закріплення їх прав, оскільки створені механізми реалізації національними меншинами переважної більшості їх прав.
На жаль, нині в законодавстві України не закріплено визначення поняття “реалізація прав національних меншин”. На нашу думку, поняття “реалізація прав національних меншин” можна визначити як втілення в життя можливостей, установлених нормами права, особами, які належать до національних меншин в Україні, та їх національними спільнотами, через створені ними організації та іншими суб’єктами, з метою їх національного самовизначення, задоволення власних потреб та інтересів.
Ознаками поняття “реалізація прав національних меншин в Україні” є:
1) це втілення в життя можливостей, установлених нормами права, тобто, повинна бути встановлена чинною нормою права міра можливої поведінки;
2) така міра можливої поведінки втілюється в життя певним визначеним колом суб’єктів: особами з числа національних меншин, та їх національними спільнотами, через створені ними організації та іншими суб’єктами, на які поширюється дія норми права, що встановлює міру можливої поведінки;
3) необхідною передумовою для реалізації прав національних меншини, тобто для втілення в життя можливості, є наявність чинної норми права, що регламентує межі здійснення прав національних меншин;
4) втілення в життя можливості, що встановлена нормами права, провадиться суб’єктами з метою їх національного самовизначення, тобто спрямована на реалізацію прав меншин, пов’язаних з їх національною самобутність (зокрема, право на обрання та відновлення національності, право користуватися рідною мовою, право навчатися на рідній мові, право на національні традиції, звичаї, право на національне прізвище, ім’я, по батькові), задоволення власних потреб та інтересів (зокрема, економічних, соціальних, культурних, тощо).
Гарантії реалізації прав національних меншин в Україні – це система правових, політичних, економічних та організаційних умов, засобів, методів, принципів, інституцій, які спрямовані на забезпечення фактичної реалізації прав національних меншин в Україні. Систему гарантій реалізації прав національних меншин складають загальні та спеціально-юридичні гарантії. Загальні гарантії реалізації прав національних меншин є тотожними з загальними гарантіями реалізації прав людини.
Спеціально-юридичні гарантії реалізації прав національних меншин, на нашу думку, можна поділити на нормативні та інституційні гарантії. Нормативні гарантії реалізації прав національних меншин в Україні – це сукупність умов, засобів, методів та принципів, встановлених нормами права, які визначають порядок реалізації прав національних менших в Україні. Інституційні гарантії реалізації прав національних меншин в Україні – це система органів державної влади, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій, міжнародних організацій та інших інституцій, які здійснюють діяльність у сфері реалізації прав національних меншин.
Особи, які належать до національних меншин, реалізують свої права в певних організаційно-правових формах, визначених і закріплених в законодавстві відповідних країн. Встановлення таких форм в конкретній державі залежить, зокрема, від особливостей її правової системи, форми правління, державного та адміністративно-територіального устрою, історичних і політичних традицій народу, рівня політичної культури, складу населення.
На нашу думку, форма реалізації прав національних меншин – це зовнішній вираз втілення в життя можливостей, установлених нормами права, особами, які належать до національних меншин в Україні, та їх національними спільнотами, через створені ними організації та іншими суб’єктами, з метою їх національного самовизначення, задоволення власних потреб та інтересів. Реалізація прав національних меншин може здійснюватися в настпуних організаційно-правових формах: національно-культурної автономії, регіональної автономії, національного самоврядування, участі в роботі органів державної влади та місцевого самоврядування тощо. Крім того, можна виокремити й інші форми реалізації прав національних меншин за наступними критеріями: а) за суб’єктним складом – індивідуальна та колективна форми; б) за зовнішнім проявом – активна та пасивна форми; в) за методом впливу – добровільна і примусова форми реалізації прав національних меншин.
Стан реалізації прав національних меншин в Україні характеризується позитивно, однак у цій сфері існує цілий ряд проблем, зокрема:
– у сфері реалізації особистих прав національних меншин: потреба збереження кримчаків та кримських караїмів України; порушення права ромів на честь та гідність; реституція нерухомого майна релігійним громадам національних меншин; адміністративні перешкоди щодо реалізації права на національне прізвище, ім’я та по батькові, та його фіксування в офіційних документах; лібералізація візового режиму відповідно до міжнародного права задля вдосконалення умов для вільних контактів представників національних меншин України із своїми “материнськими державами” та національними спільнотами, які проживають у сусідніх державах із Україною;
– у сфері реалізації політичних прав національних меншин: забезпечення належного представництва національних меншин у виборних органах; потреба покращення умов для забезпечення реалізації права національних меншин на участь в управлінні державними та місцевими справами; неналежне забезпечення реалізації національними меншинами права обирати, під час виборів у місцях їх компактного проживання, особливо кримських татар та ромів; недостатній розвиток інформаційних ресурсів на мовах національних меншин; потреба спрощення порядку набуття громадянства України репатріантами;
– у сфері реалізації соціальних та економічних прав національних меншин: високий рівень безробіття у населених пунктах, де компактно проживають національні меншини, особливо ромів та репатріантів; недостатня забезпеченість житлом та земельними ресурсами репатріантів; потреба розвитку підприємницької діяльності у місцях компактного проживання репатріантів; реституція майна національним меншинам та їх об’єднанням;
– у сфері реалізації освітніх і мовних прав національних меншин: недостатнє фінансування забезпечення належного навчального процесу у школах із навчанням на мовах національних меншин; застосування місцевими органами влади мови національних меншин у місцях їх компактного проживання; мовні бар’єри для абітурієнтів вищих навчальних закладів, які є випускниками шкіл із навчанням на мовах національних меншин; потреба вдосконалення правового статусу недільних шкіл національних меншин; недостатні об’єми випуску друкованої продукції мовами національних меншин;
– у сфері реалізації культурних прав національних меншин: потреба збереження пам’яток історії та культури національних меншин; потреба розширення мережі спеціалізованих центрів культури національних меншин; налагодження культурних взаємозв’язків між різними національними спільнотами з метою підвищення рівня толерантності у суспільстві; сприяння держави у проведенні різних культурно-мистецьких заходів національних меншин.
Більшість із вищенаведених проблем можна вирішити шляхом забезпечення належного фінансування відповідних заходів, програм або прийняттям відповідних нормативно-правових актів. З метою акумулювання коштів для вирішення нагальних проблем реалізації прав національних меншин доцільно створити спеціальний Фонд з розвитку національних меншин, фінансова база якого формуватиметься як з коштів державного та місцевих бюджетів, так і з коштів фізичних та юридичних осіб, а також інших джерел фінансування відповідно до чинного законодавства України. Даний Фонд фінансуватиме цільові проекти та програми розвитку національних меншин. Основне значення для вирішення проблем у сфері реалізації прав національних меншин належить саме їм та їх об’єднанням, оскільки їх практична діяльність дає змогу виявити і розв’язати проблеми на початкових стадіях.
На регіональному рівні, зокрема в Автономній Республіці Крим та в Закарпатській області, існує система спеціальних нормативних та інституційних гарантій реалізації прав національних меншин. Позитивний досвід цих регіонів у даній сфері можна екстраполювати й на інші багатонаціональні регіони України.
Перспективами розвитку гарантій реалізації прав національних меншин в Україні є: розширення мережі шкіл із викладанням мовами національних меншин у місцях їх компактного проживання; визначення окремого рядку у Державному бюджеті України для видатків на розвиток національних меншин України; вдосконалення законодавства України про мови; введення спеціальних виборчих квот для національних меншин на муніципальних виборах у місцях їх компактного проживання; розроблення та нормативне затвердження механізму реституції або відшкодування вартості майна національним меншинам та їх об’єднанням, яке було незаконно відібрано від них у роки радянської влади; розроблення та затвердження Програм зайнятості національних меншин у місцях їх компактного проживання на регіональному рівні із урахуванням особливостей регіону; вдосконалення інституту національно-культурної автономії національних меншинв Україні; вдосконалення судового механізму захисту колективних прав національних меншин.
З метою удосконалення практики реалізації прав національних меншин в Україні необхідно надалі розвивати інституційні та нормативні гарантії реалізації їх прав. Права національних меншин займають важливе місце у конституційному праві кожної демократичної держави, в тому числі і України. Національним меншинам як спільнотам належать і природні права, основними з яких є: право на існування, право на національне прізвище та ім’я, право використовувати рідну мову та інші.
З метою вдосконалення нормативних гарантій реалізації прав національних меншин в Україні потрібно, зокрема, прийняти: “Про реституцію майна особам, які були депортовані”, Закон України “Про соціалізацію репатріантів”, Закон України “Про національні меншини в Україні” у новій редакції, Закон України “Про недільні школи”, укласти у рамках СНД Конвенцію про взаємне повернення культурних цінностей, Закон України “Про мови” у новій редакції, розробити і прийняти довгострокову загальнодержавну Програму збереження кримчаків та кримських караїмів України.
Реалізація прав національними меншинами в Україні нині здійснюється на належному рівні, хоча існують вищезазначені проблеми, які потрібно вирішити найближчим часом. Україна здійснила величезний поступ у створенні та вдосконаленні гарантій реалізації прав національних меншин, що обумовлює реальні перспективи покращення стану реалізації прав національних меншин в Україні, як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Биков О.М. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 354 с.
2. Нікітюк В.О. Статус етнонаціональних меншин (порівняльно-правний аспект). – К.: Естет, 1996. – 186 с.
3. Рябошапко Л. Правове становище національних меншин в Україні (1917 – 2000): Монографія. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 484 с.
4. Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку). – Ужгород: ІВА, 2002. – 160 с.
5. Сырых В.М. Теория государства и права: учебник для вузов. – М.: Былина, 1998.– 512 с.
6. Венгеров А.Б. Теория государства и права: учебник для юридических вузов. – М.: Юриспруденция, 2000.– 528 с.
7. Марченко М.Н. Проблемы теории государства и права: учебник. – М.: Проспект, 2001.– 760 с.
8. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
9. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – Київ: Наукова думка, 2003. – 734 с.
10. Римаренко С.Ю. Права кримськотатарського народу: законодавче забезпечення // http://www.cidct.org.ua/uk/publications/Panchuk/37.html
11. Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных стран: Восточной Европы и Азии: Учебн. для вузов – М: Зерцало, 2000. – 312 с.
12. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
13. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 799.
14. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.
15. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
16. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 529.
17. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
18. Декларація прав осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин від 18 грудня 1992 р. // Права людини в Україні. Вип. 21. – К., 1998. – С. 79 – 82.
19. Європейська хартія регіональних мов та мов меншин 5 листопада 1992 p. // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. – К., 2000. – С. 175 – 196.
20. Рамкова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995 p. // Права людини в Україні. Вип. 21. – К., 1998. – С. 135 – 143.
21. Абдулаев М.И., Комаров С.А. Проблемы теории государства и права: Учебник. – СПб.: Питер, 2003.– 576 с.
22. Конституційно-правові засади становлення української державності / За ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003. – 328 с.
23. Собрание Законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 25. – Ст. 2965.
24. Хабриева Т.Я. Национально-культурная автономия в Российской Федерации. – М.: Юридический Дом “Юстицинформ”, 2003. – 256 с.
25. Проект Закону України “Про внесення до Закону України “Про національні меншини в Україні” // Поточний архів відділу у справах національностей та міграції Закарпатської обласної державної адміністрації.
26. Волошин Ю.О. Проект Закону України “Про національно-культурну автономію національних меншин в Україні” // Конституційно-правові засади самоорганізації національних меншин в Україні: Рукопис. Дисертація … к.ю.н., 12.00.02 “конституційне право”. – К.: Бібліотека Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – С. 213 – 220.
27. Колісник В.П. Національно-етнічні відносини в Україні: теоретичні засади та конституційно-правові аспекти: Монографія. – Харків: Фоліо, 2003. – 240 с.
28. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
29. Алмаші М.М. Захист прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним правом // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 159 – 163.
30. Act LXXVIІ. 7 július 1993 // Magyar Közlöny. – 1993. július 22. – 5273–5286.
31. Ровчак Ю. Станет ли Ассоциация партией? // Моя Батьківщина. Моя Родина. – 2004. – № 8. – С. 1.
32. Гомер. Илиада // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 9 – 11.
33. Гесиод. Труды и дни // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 13 – 14.
34. Антифонт. Истина // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 163 – 165.
35. Сократ // Антология мировой философии: Античность. – Минск: Харвест, 2001. – С. 166 – 170.
36. Платон. Законы. Кн. четвертая // Платон. Государство. Законы. Политика. – M.: Мысль, 2002. – C. 423 – 485.
37. Платон. Государство. Кн. восьмая // Платон. Государство. Законы. Политика. – M.: Мысль, 1998. – C. 318 – 339.
38. Аристотель. Политика. Кн. первая // Платон. Аристотель. Пайдейя: Восхождение к доблести / Сост. и отв. ред. Г.Б.Корнетов. – М.: Изд-во УРАО, 2003. – С. 388 – 400.
39. Аристотель. Политика. Афинская политика. – М.: Мысль, 1997. – 212 с.
40. Цицерон. Диалоги. О законах. – М.: Мысль, 2000. – 175 с.
41. Марк Аврелий Антонин. Наедине с собой. Кн. четвертая. // Сенека. Марк Аврелий. Наедине с собой. – Симферополь: Реноме, 2002. – 384 с.
42. Песнь о Гильгамеше // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 25 – 92.
43. Авеста // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 251 – 282.
44. Айтарея-араньяки // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 323 – 331.
45. Лао-цзы. Дао дэ цзин // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 606 – 634.
46. Конфуций. Лунь Юй // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 636 – 679.
47. Мо-цзы. Мо-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 681 – 713.
48. Мэн-цзы. Мэн-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 732 – 759.
49. Хань Фэй. Хан Фэй-цзы // Антология мировой философии: Древний Восток. – Минск: Харвест, 2001. – С. 832 – 907.
50. Біблія. – Ужгород: Закарпаття, 2001. – 724 с.
51. Папаян Р.А. Христианские корни современного права. – М.: НОРМА, 2002. –416 с.
52. Макиавелли H. Государь // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1997. – С. 232 – 314.
53. Макиавелли H. Рассуждения о первой декаде Тита Ливия. Государь / Пер. с итал. М.А.Юсима. – М.: Российская политическая энциклопедия, 2002. – 544 с.
54. Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права. – М.: Ладомир, 1994. – 253 с.
55. Спиноза Б. Богословско-политический трактат. – М.: АСТ, 2003. – 381 с.
56. Локк Д. Два трактата о правлении // Сочинения в 3-х т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1988. – С. 298 – 385.
57. Юм Д. О первоначальном договоре // Соч. в 2-х т. – Т.2. – М.: Мысль, 1996. – С. 670 – 692.
58. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре, или Принципы политического права // Об общественном договоре. Трактаты. – М., 1998. – С. 290 – 312.
59. Кант И. К вечному миру. – М.: Наука, 1989. – 225 с.
60. Фихте И. Основные черты современной эпохи. – СПб.: Нева, 1996. – 322 с.
61. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – M.: Наука, 1993. – 514 с.
62. Гумбольдт В.Ф. Опыт установления пределов человеческой деятельности / Пер. с нем. – М.: Наука, 1994. – 118 с.
63. Кондорсе Э. Эскиз исторической картины прогресса человеческого разума // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1999. – С. 511 – 519.
64. Фребель Ю. Система социальной политики // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.1. – М., 1997. – С. 763 – 772.
65. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. / Перевод с нем. – М.: Наука, 1977. – 715 с.
66. Ницше Ф. Сочинения. – M.: Мысль, 1998. – 846 с.
67. Еллинек Г. Право меньшинства. – М.: Бек, 1998. – 76 с.
68. Шпенглер О. Закат Европы: В 2-х т. – Т.2. / Пер. с нем. И.И. Маханькова. – М.: Айрис-пресс, 2003. – 624 с.
69. Лавров П.Л. Философия и социология. // Избранные произведения. В 2-х т. – Т.2. – М., 1965. – С. 270 – 286.
70. Стронин А.И. Политика как наука // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1999. – С. 121 – 138.
71. Бакунин М.А. Федерализм, социализм и антителеологизм // Антология мировой политической мысли. – М.: Мысль, 1999. – С. 18 – 24.
72. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения славянского мира к германо-романскому. – СПб: Питер, 1995. – 248 с.
73. Леонтьев К.Н. Национальная политика как орудие всемирной революции // Записки отшельника. – М.: Наука, 1992. – С. 452 – 502.
74. Градовский А.Д. Национальный вопрос // Сочинения. – СПб.: Наука, 2001. – С. 364 – 403.
75. Градовский А.Д. Реформы и народность // Сочинения. – СПб.: Наука, 2001. – С. 441 – 462.
76. Ленин В.И. Государство и революция. Учение марксизма о государстве и задачи пролетариата в революции. – М.: Наука, 1976. – 428 с.
77. Ленин В.И. О праве наций на самоопределение. – М.: Наука, 1980. – 47 с.
78. Резолюция по национальному вопросу Седьмой (Апрельской) Всероссийской конференции РСДРП (б). Петроград, 24-29 апреля (7-12 мая) 1917 г. // КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и решениях пленумов ЦК. – Т.1. – С. 503 – 504.
79. Декларация прав народов России от 02 (15) ноября 1917 r. // Антология мировой политической мысли. В 5-ти томах. – Т.5. Политические документы. – М., 1997. – С. 213 – 215.
80. Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М.С. Грушевського / Упоряд. А.П.Димеденко. – К.: Веселка, 1992. – 673 с.
81. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.: Знання, 1991. – 526 с.
82. Masaryk T. The Problem of small nations in the European crisis. – London, 1915 – 32 р.
83. Wolzendorf K. Grundgedanken des Rechts der nationalen Minderheiten (Naturrecht des Minderheitenschutzes). – Berlin: Engelman, 1921. – 46 s.
84. Bordin F. Das positive Recht der nationalen Minderheit. Eine Sammlung der wichtigsien Gesetze und Entwirfe.– Berlin: Engelman, 1921. – 46 s.
85. Schatzel L. Die Rechtsbeziehungen der Auslandsdeutschen zum Reich. – Berlin: Engelman, 1921. – 25 s.
86. Epstein L. Der nationale Minderheitenschutz als internationales Rechtsproblem. – Berlin: Engelman, 1922 – 23 s.
87. Szagunn W. Vom Rechte der nationalen Minderheit. – Berlin: Engelman,1923. – 130 s.
88. Plettner H. Das Problem des Schutzes nationaler Minderheiten. – Berlin:Verlag H.Sack, 1927. – 108 s.
89. Rukser I. Staatsangehorigkeit und Minoritatenschutz in Oberschlesien.- Berlin: Engelman, 1921. – 38 s.
90. Rukser І. Die Rechtsstellung der Deutschen in Polen. – Berlin: Engelman. 1921. – 44 s.
91. Balog A. Der intemazionale Schutz der Minderheiten. – München: Südost – Verlag Adolf Dresler, 1928. – 148 s.
92. Hofbauer E. Die Minderheitenfrage als europaisches Problem. – Berlin, 1930. – 195 s.
93. Fouques-Duparc. La protection des Minorites de race, de langue et de religion. – Paris, 1922.
94. Krstitsch D. Les Minorites, l’Etat et la Communaute internationale. – Paris, 1924.
95. Junghann O. Ursprung und Lösung des Problems der nationalen Minderheit. – Wien, 1929. – 127 s.
96. Macartney С. National States and National Minorities. – London: Oxford University Press, 1934. – 604 р.
97. Bartsch S. Minderheitenschutz in der internationalen Politik. Völkerbund und KSZE/OSZE in neuer Perspektive. - Optaden. 1995. – 112 s.
98. Ermacora F. Der Minderheitenschutz im Rahmen der Vereiten Nationen. – Wien, 1988. – 538 s.
99. Capotorti F. Der Schutz der Minderheiten und das Völkerrecht // Zur Deklaration der Vereinten Nationen. Universitas. 1982 – 619 s.
100. Hofmann R. Minderheitenschutz in Europa. – Berlin, 1995. – 409 s.
101. Thornberry P. International Law and the Rights of Minorities. – Oxford, 1991. – 237 p.
102. Александров Б.А. Положение национальных меньшинств в послевоенной Европе. – М.: Коммунист, 1933. – 214 с.
103. Жвания Г. Международно-правовые гарантии защиты национальных меньшинств. – Тбилиси: Изд-во Акад. Наук Груз. СССР. 1959. – 132 с.
104. Алмаші І.М., Алмаші М.М., Бисага Ю.М. Правовий статус корінних народів: Монографія. – Ужгород: Видавництво Ужгородського національного університету, 2004. – 104 с.
105. Надолішній П.І. Розбудова нової системи врядування в Україні: етнонаціональний аспект. (теоретико-методологічний аналіз): Монографія. – К. – Одеса: Вид-во УАДУ, Астропринт, 1999. – 281 с.
106. Надолішній П.І. Етнонаціональний фактор адміністративної реформи в Україні: проблеми теорії, методології, практики: Монографія. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 243 с.
107. Абашидзе А.Х. Защита прав меньшинств по международному и внутригосударственному праву. – М.: Права человека, 1996. – 476 с.
108. Карапетян Л.М. Федерализм и права народов: Курс лекций. – М.: ПРИОР, 1999. – 112 с.
109. Юрьев С.С. Правовой статус национальных меньшинств (теоретико-правовые аспекты). –– М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 368 с.
110. Хабриева Т.Я. Национально-культурная автономия в Российской Федерации. – М.: Юстицинформ, 2003. – 256 с.
111. Scheu H.C. Ochrana národnostních menšin podle mezinárodního práva. – Praha: Karolinum – nakladatelství Univerzity Karlovy, 1998. – 100 s.
112. Экштайн К. Основные права и свободы. По российской Конституции и Европейской Конвенции. Учебное пособие для вузов. – М.: NOTA BENE, 2004. – 496 с.
113. Малевич Ю.И. Права человека в глобальном мире. – М.: АСТ, 2004. – 368 с.
114. Глухарева Л.И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование). – М.: Юристъ, 2003. – 304 с.
115. Права человека: итоги века, тенденции, перспективы / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М.: НОРМА, 2002. – 448 с.
116. Права человека: Учебник для вузов / Под ред. Е.А. Лукашевой. – М.: НОРМА, 2002. – 573 с.
117. Саидов А.Х. Общепризнанные права человека: Учебное пособие. – М.: МЗ Пресс, 2002. – 268 с.
118. Права человека и вооруженные конфликты: Учебник для высших военных учебных заведений / Отв. ред. В.А. Карташкин. – М.: НОРМА, 2001. – 384 с.
119. Иваненко В.А., Иваненко В.С. Социальные права человека и социальные обязанности государства: международные и конституционные правовые аспекты. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 404 с.
120. Римаренко Ю.І., Шкляр Л.Є., Римаренко С.Ю. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 264 с.
121. Етнос. Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду: Монографія / За ред. Ю.І. Римаренка. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 516 с.
122. Садохин А.П. Этнология: Учебное пособие. – М.: Альфа-М; ИНФРА-М, 2004. – 352 с.
123. Римаренко С.Ю. Самовизначення особи, нації, держави: (Етнополітологічний аналіз): Монографія. – К.: Юридична книга, 1999. – 543 с.
124. Національно-державне будівництво: Концептуальні підходи, сучасна наукова література / За ред. Ю.І. Римаренка. – К.: Довіра, 1999. – 559 с.
125. Нація і держава: Теоретико-методологічний та концептуальний аналіз: У 2 кн. / За ред. Ю.І.Римаренка. – К. – Донецьк, 1997. – Кн. 2. – 283 с.
126. Основи етнодержавознавства: Підручник / За ред. Ю.І.Римаренка. – К.: Либідь, 1997. – 656 с.
127. Етнічні спільноти України: Довідник / За ред. В.Євтуха. – К.: Фенікс, 2001. – 252 с.
128. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Львів: Світ, 1996. – 296 с.
129. Коробков Д. Синагога и церковь Херсонеса Таврического – вражда или преемство? // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 13 – 15.
130. Євтух В.Б., Чирко Б.В. Німці в Україні (1920-і – 1990-і роки). / Центр етносоціологічних та етнополітичних досліджень НАН України. – Київ: ІНТЕЛ, 1994. – 183 с.
131. Капраль М. Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини). – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, Львівське відділення Ін-ту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України, 2003. – 440 с.
132. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 121 – 122, 122 – 123.
133. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 124 – 125.
134. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 125 – 126.
135. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 132 – 134.
136. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 140 – 143.
137. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 145 – 147.
138. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 169 – 174.
139. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 179 – 183.
140. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 274 – 276.
141. Кыпчакско-польская версия Армянского Судебника Мхитара Гоша и Армяно-кыпчакский Процессуальный кодекс. Львов, Каменец-Подольський, 1519–1594 / Сост. А.Гаркавец, М.Капраль, Г.Сапаргалиев. – Алматы: Баур, 2003. – 792 с.
142. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 268 – 272.
143. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 277 – 289.
144. Центральний державний історичний архів України у Львові. – Ф.52, оп. 2, спр. 648, арк. 58.
145. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 298 – 301.
146. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 303 – 307.
147. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 327 – 330.
148. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 332 – 342.
149. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 311 – 313.
150. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 348 – 350.
151. Привілеї національних громад міста Львова XIV–XVIII ст.: Зб. док. / Упор. М. Капраль. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. – С. 375 – 377, 377 – 379.
152. Ісип Є.В. Динаміка етнічного складу населення України (за даними переписів населення 1897-1989 рр.) / Етнополітична ситуація в Україні: спроби наукової інтерпретації. – Київ: ІНТЕЛ, 1993. – С. 12 – 27.
153. Демина М. Греко-еврейское противостояние в Одессе в ХІХ веке // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 149 – 154.
154. Українське державотворення: невитребуваний потенціал: Словник-довідник / За ред. О.М.Мироненка. – К.: Либідь, 1997. – 560 с.
155. Про національно-персональну автономію: Закон УНР від 9 січня 1918 р. // Етнополітика в Україні: Документи та матеріали / Упор. Л.Квітковська. – К.: Фенікс, 1998. – С. 23 – 25.
156. Про утворення єврейських громадських рад і проведення виборів членів цих рад: Закон УНР від 2 грудня 1917 р. // Етнополітика в Україні: Документи та матеріали / Упор. Л.Квітковська. – К.: Фенікс, 1998. – С. 17 – 18.
157. Тимчасові правила про проведення виборів членів єврейських громадських рад від 2 грудня 1917 р. // Етнополітика в Україні: Документи та матеріали / Упор. Л.Квітковська. – К.: Фенікс, 1998. – С. 18 – 23.
158. Вісник державних законів і розпорядків Західної області Української Народної Республіки. – 1919. – Вип. 3. – Ст. 12.
159. Монолатій І. Статус німецької меншини Галичини в національній політиці Західноукраїнської Народної Республіки // Право України. – 2002. – № 4. – С. 140 – 142.
160. ЗУ УСРР. – 1927. – №34. – Арк. 620-628.
161. ЦДАВО України. – Ф.413. – Оп.1. – Спр. 452. – Арк.1.
162. Доповідь члена Центральної комісії національних меншостей при ВУЦВК Гафтеля І. “Про стан роботи серед німецького населення на Волині” від 12 грудня 1924 р. // Український історичний журнал. – 1990. – №11. – С. 114-118.
163. ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.4. – Спр. 606. – Арк.262.
164. Сучкова Е. Вовлечение евреев Украины в промышленность Донбасса (1920-1930-е гг.) // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 189-206.
165. Доповідна записка до ЦК КП(б)У голови ЦКНМ при ВУЦВК А.Буценко про еміграційні тенденції серед німецького населення України від 5 квітня 1927 р. // ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.3. – Спр.2. 504. – Арк. 118-119.
166. Спецінформація Наркомату юстиції УРСР до ЦК КП(б)У, Раднаркому УРСР та Наркомюсту СРСР про організацію “Національний Союз німців на Україні” від 16 березня 1937 р. // ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп. 20. – Спр.2909. – Арк. 28-29.
167. Жезицький В.Й. Політичні репресії на Поділлі в 20–30-х роках: загальні тенденції і регіональні особливості. Дис. канд. істор. наук. – К., 1997. – 194 с.
168. Лисенко О. Депортації періоду Другої світової війни // Міжнаціональна злагода: спільне минуле – спільне майбутнє (проблеми вшанування пам’яті жертв трагедії етносів України): Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, 18 січня 2002 р., Київ, Україна. К.: Інформаційний сервіс, 2002. – С. 23 – 30.
169. Справка о переселении немцев из Краснодарского и Орджоникидзевского краев, октябрь 1941 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 80.
170. Справка Государственного Комитета Обороны от 4 июня 1944 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 93.
171. Докладная записка Министерства внутренних дел СССР №1590/К от 16 апреля 1949 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 109 – 110.
172. Справка Министерства внутренних дел СССР по работе среди переселенцев от 10 апреля 1953 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 173 – 174.
173. Горовский Ф.Я. Евреи Украины (краткий очерк истории). Ч. 2. – К.: Віпол, 1995. – С. 181-191.
174. Указ ПВР СРСР від 13 грудня 1955 р. // Реабілітація репресо¬ваних. Законодавство та судова практика / 3а ред. В. Маляренка. – К.: Юрінком, 1997. – С. 83 – 84.
175. Чорна книга України. Збірник документів, архівів, матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе / Упор., ред. Ф. Зубанича. – К.: Просвіта, 1998. – С. 273.
176. Хрущев Н.С. “О культе личности и его последствиях”: Доклад на ХХ съезде КПСС, 25 февраля 1956 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 190 – 191.
177. О снятии ограничений по спецпоселению с крымских татар, балкарцев, турок – граждан СССР, курдов, хемшилов и членов их семей, выселенных в период Великой Отечественной войны: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 28 апреля 1956 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 192 – 193.
178. Ведомости Верховного Совета CCCP. – 1956. – № 21. – Ст. 450.
179. Національні відносини в Україні у XX ст. Збірник документів і матеріалів / Упор.: М.І. Панчук. – К.: Наук. думка, 1994. – С. 440 – 442.
180. Культурне життя в Україні. Західні землі: Документи і матеріали. Т.2. 1953-1966 / Упор.: Галайчак Т.; Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. – К.: Наук. думка, 1996 – 916 с.
181. Державний архів Львівської області. – Ф. 3. – Оп. 47. – Спр. 46. – Арк 3-8.
182. Архів Верховної Ради України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр. 1614. – Арк. 12, 15, 16.
183. Щеголева Т. Основные этнокультурные аспекты русскоязычной караимской публицистики и состояние крымской караимской общины в конце ХХ – начале ХХІ века // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 218 – 235.
184. О признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению, и обеспечении их прав: Декларация Верховного Совета СССР от 14 ноября 1989 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 38 – 39.
185. Об отмене законодательных актов в связи с Декларацией Верховного Совета СССР от 14 ноября 1989 г. “О признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению, и обеспечении их прав”: Постановление Верховного Совета СССР от 7 марта 1991 г. // Депортация народов Крыма / Сост. Н.Ф.Бугай. – М.: ИНСАН, 2002. – С. 38 – 39.
186. Алмаші І.М. Реалізація прав національних меншин в Україні: теоретичні засади // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 26. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. – С. 190 – 194.
187. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Права людини в Україні. Вип. 21. – К., 1998. – С. 31 – 36.
188. Декларация о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений: провозглашена Резолюцией Генеральной Асамблеи ООН от 25 ноября 1981 г. // Религиозные объединения. Свобода совести и вероисповедания. Нормативные акты. Судебная практика / Сост. А.В.Пчелинцев, В.В.Ряховский. – М.: Юриспруденция, 2001. – С. 23 – 25.
189. Національний склад населення України (за переписами населення) // Україна поліетнічна: інформаційно-бібліографічний покажчик / Ін-т досліджень діаспори. – К.: Геопринт, 2003. – С. 12 – 15.
190. Щеголева Т. Основные этнокультурные аспекты русскоязычной караимской публицистики и состояние крымской караимской общины в конце ХХ – начале ХХІ века // Тирош – труды по иудаике. Вып. 6. – М.: Сэфер, 2003. – С. 218 – 235.
191. Рамкова конвенція про захист національних меншин. Україна: стан виконання / Упор. А.Є.Санченко. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2004 – 64 с.
192. Протокол ХІ засідання Змішаної Українсько-Угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин, м. Будапешт, 21-22 грудня 2001 р. // Поточний архів Центру культур національних меншин Закарпаття.
193. Протокол третього засідання Змішаної міжурядової Українсько-Румунської комісії з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, м. Бухарест, 17–18 травня 2001 р. // Вісник Держкомнацміграції України. – 2002. – № 4. – С. 86 – 90.
194. Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 23. – Ст. 512.
195. Рішення Ужгородського районного місцевого суду Закарпатської області у справі за заявою Гойтов Маргарети Йосифівни про встановлення факту, що має юридичне значення від 5 листопада 2002 р. // Поточний архів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
196. Рішення Ужгородського районного місцевого суду Закарпатської області у справі за заявою Вайнраух Мирослава Юрійовича про встановлення факту, що має юридичне значення від 6 лютого 2002 р. // Поточний архів Ужгородського районного місце