Реалізація права на екологічну безпеку в Україні

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇИН
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА І МЕНІ В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

Третяк Тарас Олексійович

УДК 349.6

Реалізація права на екологічну безпеку в Україні

Спеціальність: 12.00.06 - земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Малишева Наталія Рафаелівна
доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України

Київ – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................... 3
РОЗІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА
ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ В УКРАЇНІ.....................................................................11
1.1. Розвиток наукових дослдіжень реалізації права на екологічну безпеку в Україні.........................................................................................................................11
1.2. Поняття реалізації права на екологічну безпеку в Україні .........................35
1.3. Форми реалізації права на екологічну безпеку в Україні ...........................56
Висновки до розділу 1. ............................................................................................. 76
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ ГАРАНТІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА
ЕКОЛОГІЧНУ БЕЗПЕКУ В УКРАЇНІ.....................................................................80
2.1. Система юридичних гарантій реалізації права на екологічну безпеку в Україні ........................................................................................................................80
2.2. Загально-юридичні гарантії реалізації права на екологічну безпеку в Україні.........................................................................................................................90
2.3. Спеціально--юридичні гарантії реалізації права на екологічну безпеку в Україні ........................................................................................................................96
Висновки до розділу 2. ........................................................................................... 156
ВИСНОВКИ .............................................................................................................161
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..........................................................163

ВСТУП

Актуальність теми. Імовірнісний та міжгалузевий характер екологічної безпеки, а також недосконалість правового механізму забезпечення екологічної безпеки викликають необхідність дослідження особливостей правого механізму реалізації та гарантування права на екологічну безпеку та обумовлюють актуальність теми цієї роботи.
Пунктом 3 розділу 25 Основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 року № 188/98-ВР, в якості одного із головних завдань в сфері забезпечення екологічної безпеки визначено «розробити законодавчі основи та пакет інших нормативно-правових актів з питань регулювання техногенно-екологічної безпеки, які б враховували особливості екологічної загрози техногенного середовища України та відповідали нормам країн з розвинутою техногенною макроструктурою». Розроблення ефективно-діючих нормативно-правових актів неможливе без вивчення їх теоретичного підґрунтя. Теоретичні засади реалізації права на екологічну безпеку становлять важливу складову цього підґрунтя.
Саме через реалізацію права на екологічну безпеку виявляється соціальне призначення цього права. Реалізація цього права опосередковує його взаємодію з іншими правами та елементами механізму правового регулювання та забезпечує вплив норм права на поведінку людей.
Вищевикладене свідчить про актуальність теми роботи і обумовило вибір теми дослідження.
Теоретичну основу дисертаційної роботи склали наукові праці українських та зарубіжних вчених, що працюють в галузі екологічного права та в суміжних галузях, зокрема, А.Н. Агібалова, А.С. Алихаджиєвої, В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, У.В. Антонюк, Г.І. Балюк, Н.В. Барбашової, С.О. Боголюбова, Л.О. Бондаря, В.Л. Бредіхіної, І.В. Бригадира, М.М. Бринчука, Д.С. Валієвої, М.І. Васильєвої, В.В. Вербицького, Ю.Л. Власенко, С.Б. Гавриша, А.Ю. Галямедінової, А.П. Гетьмана, А.Н Горбачова, Н.О. Давидової, О.Л. Дубовик, М.І. Єрофеєва, А.С. Євстігнєєва, О.С. Заржицького, Т.В. Злотникової, Н.Л. Ільїної, В.В. Клейн, Н.Р. Кобецької, Т.Г. Ковальчук, О.С. Колбасова, В.М. Комарницького, М.М. Копилова, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, Л.О. Красавчикової, М.В. Краснової, Ю.А. Краснової, О.І. Красова, П.І. Лисухна, В.М. Лопатіна, М.М. Малеїної, М.С. Малеїна, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, М.О. Медвєдєвої, К.С. Мішаніна, Г.В. Мороз, М. В. Морозової, В.Л. Мунтяна, В.В. Петрова, Т.В. Петрової, В.К. Попова, Т.Г. Попович, Е. І. Равілової, І.Л. Радика, С.М. Романко, Г.П. Сєрова, В.І. Сіряк, Д.В. Скрильнікова, Р.О. Стефанчука, Л.В. Струтинської-Струк, О.В. Сушик, А.С. Тимошенка, Ш.Х. Файзієва, К.А. Флєйшиц, М.О. Фролова, Р.Ф. Харибова, О.М. Хіміч, Н.С. Черепанцевої, С.В. Шатаєвої, Ю.С. Шемшученка, О.А. Шомпол.
У процесі дисертаційного дослідження були використані також роботи, які стосуються дотичних темі роботи питань: С.С. Алексеєва, А.Г. Бобкової, В.Д. Басая, О.К. Голиченкова, І.А. Дмитренка, Б.В. Єрофеєва, Т.І. Іларіонової, Т.О. Коваленко, А.М. Мірошниченка, В.В. Носіка, Е.В. Позняк, О.О. Погрібного, Б.Г. Розовського, З.В. Ромовської, В.І. Семчика, М.В. Шульги, В.О. Юрескул. Формуванню наукової позиції автора дисертації сприяли праці: В. Говарда, Е. Ендроски, В. Роджерса, Т. Хейварда, Л. Хорн, а також праці, присвячені організаційним аспектам забезпечення екологічної безпеки, зокрема, Д.В. Зеркалова, А.Б. Качинського, А.В. Толстоухова, М.І. Хилька та інших.
Вищевикладене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження та необхідність дослідження реалізації права на екологічну безпеку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений планом наукових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України і пов’язаний з планом НДР «Проблеми вдосконалення природоресурсного законодавства України» (РК 0106U012121).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення системи правових засобів реалізації інтересу в екологічній безпеці.
Досягнення мети дисертаційного дослідження опосередковане виконанням наступних завдань:
- визначити роль права на безпечне для життя і здоров’я довкілля; охоронюваних законом інтересів у механізмі реалізації права на екологічну безпеку;
- встановити момент, коли право на екологічну безпеку можна вважати порушеним, і виробити рекомендації щодо його закріплення в чинному законодавстві з метою ефективної реалізації права на екологічну безпеку;
- встановити форми реалізації права на екологічну безпеку та дослідити їх особливості;
- дослідити системні зв’язки гарантій реалізації аналізованого права;
- вивчити особливості загально-юридичних гарантій реалізації зазначеного права, особливості їх впливу на поведінку зобов’язаних суб’єктів тощо;
- проаналізувати особливості функціонування спеціально-юридичних гарантій реалізації права на екологічну безпеку в Україні та їх впливу на право на екологічну безпеку.
Об’єктом дослідження є правовідносини, в рамках яких відбувається реалізація права на екологічну безпеку громадян, а також правовідносини щодо гарантування реалізації цього права.
Предметом дослідження виступають приписи нормативно-правових актів, які регламентують суспільні відносини щодо реалізації права на екологічну безпеку, доктринальні дослідження в галузі екологічного права та інших галузях юридичних наук, а також практика реалізації зазначеного права.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають система загальнонаукових та спеціально-юридичних методів.
Дослідження реалізації права на екологічну безпеку як процесу, а також виявлення особливостей зміни статусу суб’єктів правовідносин, системи гарантій їх права на екологічну безпеку обумовили необхідність застосування діалектичного методу.
Індуктивний метод було застосовано при виявленні ознак реалізації права на екологічну безпеку громадян. Це дало можливість через їх узагальнення за допомогою дедуктивного методу сформувати визначення реалізації цього права.
Застосування системно-структурного методу дало можливість дослідити особливості побудови і функціонування системи гарантій реалізації права на екологічну безпеку, а також розглянути взаємозв’язки загально-правових гарантій із спеціально-правовими гарантіями права на екологічну безпеку.
За допомогою формально-логічного методу було визначено законодавче розуміння реалізації, форм реалізації цього права.
Порівняльно-правовий метод застосовувався при здійсненні порівняння законодавства Європейського Союзу та іншого іноземного законодавства із законодавством України з метою вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України.
За допомогою методу перевірки, з використанням правозастосовчої практики автором здійснювалася перевірка відповідності окремих теоретичних положень дисертації об’єктивним закономірностям розвитку правових явищ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше здійснено системне дослідження реалізації права на екологічну безпеку, її форм та системи гарантій.
Вперше:
 запропоновано авторське визначення реалізації права на екологічну безпеку як забезпеченого нормами права процесу зниження екологічного ризику для життя і здоров’я громадян чи/або підтримання його на такому рівні, який є безпечним в розумінні чинного законодавства чи/або який є досяжним без необґрунтованих витрат чи шкоди для прав, свобод, законних інтересів інших суб’єктів чи без шкоди для інтересів суспільства в цілому;
 встановлено, що право на екологічну безпеку є результатом наявності обов’язків зобов’язаних суб’єктів щодо забезпечення екологічної безпеки. Формування права на екологічну безпеку як суб’єктивного права здійснюється за допомогою законного інтересу у виконанні цих обов’язків. Без охоронюваного законом інтересу обов’язки зобов’язаних суб’єктів не здатні створити нового суб’єктивного права;
 сформульовано висновок про те, що реалізація права на екологічну безпеку може співпадати з реалізацією інших прав, як екологічних (зокрема, права на загальне природокористування), так і неекологічних (наприклад, права власності на майно), що обумовлює можливість виконання способами захисту цих прав (права власності на майно; права загального природокорисутвання тощо) функцій захисту права на екологічну безпеку;
 вводиться до наукового обігу поняття «імовірні екологічні збитки», яке не співпадає з поняттям «витрати, які особа мусить понести для відновлення свого порушеного права» та з моральною шкодою, а є самостійним правовим явищем, і передбачає своєрідні способи їх визначення та усунення.
 встановлено, що однією з форм реалізації права на екологічну безпеку слід вважати реалізацію цього права у процесі виконання обов’язку щодо безпечного поводження з небезпечними об’єктами самим управомоченим суб’єктом;
 сформульовано позицію про те, що представники громадськості мають право оскаржити порушення приватними особами чи державними органами норм національного законодавства в сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки, навіть при недоведеності порушення їх суб’єктивних прав, але лише за таких умов: коли в результаті відповідного порушення має місце негативний вплив на довкілля чи здоров’я людини; чи/або коли порушення правових норм призводить до того, що дії державних органів чи приватних осіб щодо забезпечення екологічної безпеки чи охорони навколишнього природного середовища стають явно менш ефективними для забезпечення дотримання екологічних вимог.
Подальшого розвитку отримали:
 теоретичне положення, згідно з яким право на екологічну безпеку означає не лише можливість проживати у безпечному для життя та здоров’я довкіллі, а і право на відсутність екологічної небезпеки та дотримання зобов’язаними особами обов’язків із забезпечення екологічної безпеки. У зв’язку з цим порушення права на екологічну безпеку буде мати місце за умови порушення чи невиконання обов’язків із забезпечення екологічної безпеки, навіть якщо вони ще не призвели до негативного впливу на стан довкілля чи здоров’я людини;
 положення, згідно з яким необхідно вдосконалити регулювання в чинному законодавстві порядку, умов, підстав застосування заходів ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій та їх наслідків, порядку надання доручень вищих органів державної влади та їх виконання тощо, не пов’язуючи можливість їх застосування з громіздкою процедурою оголошення на окремій місцевості правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації.
Удосконалено:
 правовий механізм здійснення екологічного аудиту. Автором додатково обґрунтовано висновок про те, що обов'язковий екологічний аудит в тому вигляді, в якому він сьогодні запроваджений, досить часто не передбачає ефективного механізму охорони довкілля, а тому потребують вдосконалення як види обов’язкового екологічного аудиту, так і організаційно-правова, фінансова, методична бази для його здійснення;
 порядок здійснення радіаційного контролю при ввезенні на митну територію України товарів, які за своїми природними властивостями можуть мати підвищений природний рівень радіоактивності. Автором пропонується встановити необхідність отримання радіаційного протоколу (сертифікату) особами, які ввозять зазначені товари;
 правовий порядок надання матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище, шляхом внесення змін до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яка закріплює перелік джерел екологічної інформації, залишаючи за межами таких джерел оцінку впливу на навколишнє природне середовище. Це призводить до прийняття деякими судами рішень про відмову у задоволенні позовів громадськості про надання матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище;
 порядок усунення очікуваних екологічних збитків. Пропонується запровадити обов’язок особи, яка їх спричинила, здійснювати страхування їх перетворення в реальні збитки;
 систему критеріїв права на екологічну безпеку, зокрема, обґрунтовано можливість використання в якості критерію зазначеного права «справедливої рівноваги прав різних суб’єктів». Критерій «справедлива рівновага інтересів суб’єктів» має посісти другу сходинку в ієрархії критеріїв після чітко визначеного правила правової норми, і лише неповнота останньої чи неврегульованість ситуації створює обставини, що виправдовують застосування цього принципу;
 порядок реалізації права загального природокористування. Зроблено висновок про співпадання в окремих випадках права на загальне природокористування і права на екологічну безпеку, що породжує проблеми з підсудністю таких справ.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використанні: для вдосконалення чинного законодавства, підвищення ефективності правового регулювання у сфері реалізації права на екологічну безпеку; для підвищення ефективності практичної діяльності щодо захисту права на екологічну безпеку.
Дисертаційне дослідження може бути використаним у навчальному процесі викладацькій діяльності. Окремі його положення вже використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні наступних дисциплін: “Екологічне право”, “Право екологічної безпеки”, “Актуальні проблеми екологічного права” (Робоча навчальна програми з Актуальних проблем екологічного права для студентів спеціальності 6.060100 «Правознавство». – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2009. – 112 с.; Робоча навчальна програми з Екологічного права для студентів спеціальності 6.060100 «Правознавство». – К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2009. – 109 с).
Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використаними у науково-дослідній діяльності, зокрема, для подальшого дослідження проблематики реалізації та захисту права на екологічну безпеку, гарантій реалізації цього права тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані шляхом виступів на: міжнародних наукових конференціях: “Наукові правничі школи Київського університету” (Київ, 16 квітня 2006 року), “Державний контроль за додержанням земельного та екологічного законодавства: стан, проблеми, шляхи вдосконалення” (Київ 17 червня 2008 року), «Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку» (Київ 23-24 вересня 2010 року); науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (Київ, 23-24 квітня 2009 року), науково-практичній конференції «Актуальні питання кодифікації законодавства України» (Київ 12 грудня 2009 року); круглому столі «Сучасні проблеми систематизації екологічного, земельного та аграрного законодавства України» (Київ, 18 березня 2011 року).
Публікації Основні теоретичні положення дисертації знайшли відображення в 11 публікаціях: з яких 7 наукових статей, у тому числі 5 – у виданнях, визнаних фаховими Вищою атестаційною комісією України, а також тези 4 виступів на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці та формулюванні теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення реалізації права на екологічну безпеку за законодавством України.
Однією з причин неповного розкриття потенціалу реалізації права на екологічну безпеку як засобу задоволення інтересів людини в екологічній безпеці є закріплення в чинному законодавстві лише права на безпечне довкілля. Об’єкт цього права не дозволяє поширити цю правову можливість на виконання обов’язків із забезпечення екологічної безпеки. Ця обставина призводить до ускладнення процесу оскарження дій, якими порушуються вимоги екологічної безпеки, що ще не призвели до негативних змін у довкіллі. Право на екологічну безпеку має інший об’єкт, який дозволяє охопити не лише юридично забезпечену можливість проживати у довкіллі певної якості, а і право на відсутність екологічної небезпеки, що перевищує економічно та організаційно досяжний рівень.
Жодне, навіть найкращим чином сформульоване, право не здатне охопити всієї гамми життєвих ситуацій. Неповнота суб’єктивного права компенсується за рахунок охоронюваних законом інтересів. Загальне формулювання способів захисту у нормах права розширює перелік охоронних прав, які можуть виникнути. Більш широке коло охоронних прав дозволить охопити ширше коло законних інтересів, перетворивши їх в охоронювані законом інтереси. Велика кількість охоронюваних законом інтересів надасть більшої гнучкості як самому праву на екологічну безпеку, так і всьому механізму забезпечення екологічної безпеки.
Об’єкти суб’єктивних прав взаємодіють з правом на екологічну безпеку, а іноді навіть частково співпадають. Причому таке співпадання з об’єктом права на екологічну безпеку притаманне не лише екологічним правам, а й майновим правам, що призводить до можливості використовувати способи і засоби захисту інших екологічних прав для захисту права громадян на екологічну безпеку.
Форма реалізації права на екологічну безпеку визначає особливості формування обов’язків зобов’язаних суб’єктів в інтересах ефективної реалізації цього права: вона визначає роль і мету тієї чи іншої гарантії, дії чи інституції у механізмі реалізації права на екологічну безпеку; особливості функціонування різних гарантій; специфіку їх гарантуючого впливу по відношенню до права на екологічну безпеку. Таким чином, форма реалізації права на екологічну безпеку визначає особливості функціонування всього механізму гарантування права на екологічну безпеку.
Дослідження спеціально-юридичних гарантій права громадян на екологічну безпеку дозволило сформулювати висновок про тісну взаємодію між контрольними, ліцензійними та інших дозвільними процедурами та процесом реалізації права на екологічну безпеку. У зв’язку з цим здійснення відповідних процедур та заходів набуває ознак умов реалізації права на екологічну безпеку. Це означає, що неналежне їх здійснення уповноваженими органами чи невиконання вимог дозвільних документів з боку зобов’язаних суб’єктів необхідно розглядати в якості порушення права на екологічну безпеку.
Потреби забезпечення ефективної реалізації та захисту права на екологічну безпеку обумовлюють необхідність перегляду процесуальної заінтересованості як необхідної умови звернення до суду з позовом про захист цього права. Однак остання не повинна бути ліквідована повністю, оскільки, з одного боку, це не призведе до підвищення ефективності захисту права на екологічну безпеку, а з іншого - відкриє шлях для використання засобів захисту права на екологічну безпеку в цілях, далеких від реалізації та захисту цього права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аболонин В.О. Злоупотребление правом на иск в граждансоком процессе Германии / Аболонин В.О. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 208 с.
2. Агибалов А.Н. Правовое регулирование радиационной безопасности населения при использовании атомной энергии: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Агибалов Александр Николаевич. – Саратов, 2001. – 178 с.
3. Адаменко Я.О. Оцінка впливів техногенно-небезпечних об’єктів на навколишнє середовище: науково-теоретичні основи, практична реалізація: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня … д-ра. техн. наук : спец. 21.06.01 „Екологічна безпека”. / О.Я. Адаменко.– Івано-Франківськ, 2006. - 25 с.
4. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация / С.С. Алексеев // Советское государство и право. – 1987. – № 6. – С. 12 – 19.
5. Алексеев С.С. Структура советского права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1975. – 264 с.
6. Алихаджиева А.С. Правовой механизм реализации права на благоприятную окружающую среду: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Алихаджиева Анна Саламуевна. – Саратов., 2003. – 236 с.
7. Андрейцев В.И. Гарантии эффективности экологической экспертизы: социально-правовые проблемы / Владимир Иванович Андрейцев. – К.: Общество “Знание” Украины, Республиканский дом экономических и научно-технических знаний, 1992. – 20 с.
8. Андрейцев В. И. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право. (Сборник эксклюзивных очерков и нормативно-правовых актов) / Владимир Иванович Андрейцев. – К.: УЭАН, 1997. – 296 с.
9. Андрейцев В. И. Правовое обеспечение экологической экспертизы проектов / Андрейцев В.И. – К.: Будивэльнык, 1990. – 168 с.
10. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы: автореф. дис. на соискание ученой степени доктора. юрид. наук: спец. 12.00.06 „Земельное право, аграрное право, экологическое право, природоресурсовое право” / В.И. Андрейцев.– Харьков., 2000. – 45 с.
11. Андрейцев В.І. Екологія і закон: еколого – правова відповідальність / Андрейцев В.І. – К.: Т – во “Знання” УРСР, 1991. – 48 с.
12. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів / Андрейцев В.І. – К.: Вентурі, 1996. – 208.
13. Андрейцев В.І. Конституційне право громадян на екологічну безпеку: контрольно-наглядові гарантії / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2002. – Вип. 45. – С. 9 – 21.
14. Андрейцев В. І. Конституційно-правові засади національної екологічної безпеки / В.І. Андрейцев // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – 2001. – Вип. 41. – С. 5-20.
15. Андрейцев В. І. Конституційно-правові засади права громадян на екологічну безпеку / В.І. Андрейцев // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – 2001. – Вип. 43. – С. 5-12.
16. Андрейцев В. І. Концепція Закону України про екологічну (природно-техногенну) безпеку / В.І. Андрейцев // Матеріали семінару з питань законодавства по екологічній безпеці. – Київ, 25-26 вересня, 1998. - 16 с.
17. Андрейцев В. І. Новації еколого-правової освіти в Україні / В.І. Андрейцев // Право України. – 1998. - № 5. – С. 44-49.
18. Андрейцев В. І. Політика. Інновації. Приватизація. Екологічна безпека. Право. – Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України. Ексклюзивні нариси / Андрейцев В.І. – К: УЕАН, 1996. – 140 с.
19. Андрейцев В. І. Право громадян на екологічну безпеку: превентивні гарантії реалізації та захисту / В.І. Андрейцев // Право України. – 2001. - № 12. – С. 15-20.
20. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну безпеку: проблеми конституційно-правового забезпечення / В.І. Андрейцев // Право України. – 2001. – № 4. – С. 8 – 11.
21. Андрейцев В. І. Право громадян на екологічну безпеку: система спеціально-правових способів захисту / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2003. - Випуск 54. – С.103-108;
22. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну безпеку: система спеціально-правових способів захисту (продовження) / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2003. – Вип. 55. – С. 147 – 153.
23. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну безпеку: функціонально-процесуальні гарантії (початок) / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 82 – 89.
24. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну безпеку: функціонально-процесуальні гарантії (закінчення) / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2002. – Вип. 47. – С. 162 – 172.
25. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: проблеми формування об’єктного складу / В.І. Андрейцев // Право України. – 2001. - № 10.- С. 9-12.
26. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: Навч. на наук.-практ. Посіб. / Андрейцев В.І. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
27. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навч.-практ. посіб / Андрейцев В.І.- К.: Істина, 1999.- 320 с.
28. Андрейцев В. І. Превентивні гарантії реалізації та захисту конституційного права громадян на екологічну безпеку / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2001. - Випуск 44. – С. 5-13.
29. Андрейцев В. І. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2001. - Випуск 42. – С. 5-14.
30. Андрейцев В. І. Проблеми конституціоналізації об’єктного складу права екологічної безпеки / В.І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2000. - Випуск 40. – С. 5-13.
31. Андрейцев В. І. Проблеми права екологічної безпеки (Концептуальні засади) / Андрейцев В.І. – Київ: Київський університет, 1999. – 34 с.
32. Андрейцев В. Спеціально-правові гарантії захисту права людини та населення на екологічну безпеку // Науковий вісник Академії наук вищої школи України / Академія наук вищої школи України. – Київ, 2002. – № 25. – С.3-20.
33. Андрейцев В. І. Організаційно-правові проблеми планування комплексного розвитку міст / В. І. Андрейцев, Н.І. Єрофєєв // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – К.: Вид-во при Київському державному університеті видавничого об’єднання “Вища школа”, 1984. – Вип. 25. – С. 39-44.
34. Андрушкявичус А. О принципах экологического права Литвы / А. Андрушкявичус, А. Марционас // Экологическое право. – 2005. - № 1. – С. 82-87.
35. Анисимов А.П. Право человека и гражданина на благоприятную окружающую природную среду в Российской Федерации (конституционно-правовой аспект): дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Анисимов Алексей Павлович. – Волгоград, 1997. – 193 с.
36. Анісімова Г.В. Здійснення громадянами екологічних прав: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 „Земельне право, аграрне право, екологічне право, природоресурсове право” / Г.В. Анісімова.– К., 1996 – 21 с.
37. Антипов В.І. Коментар до ст. 236 “Порушення правил екологічної безпеки” / В.І. Антипов // Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / [Александров Ю.В., Андрушко П.П., Яценко С.С. та ін.] ; Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – С. 485 – 489.
38. Антонюк У.В. Правове забезпечення екологічної безпеки у діяльності залізничного транспорту: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / У.В. Антонюк. - К., 2009. - 215 с.
39. Бажайкин А.Л. Правовые аспекты ядерного страхования за рубежом и в Российской Федерации / А.Л. Бажайкин // Экологическое право. – 2003. - № 3. – С. 48 – 52.
40. Балюк Г.І. Деякі проблеми удосконалення юридичної відповідальності у сфері використання ядерної енергії та забепезпечення радіоекологічної безпеки / Г. І. Балюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2001. - Випуск 43. – С. 46-51.
41. Балюк Г. І. До встановлення причинного зв’язку між ядерним інцидентом та ядерною шкодою / Г. І. Балюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2001. - Випуск 43. – С. 46-51.
42. Балюк, Г.І. Досвід правового регулювання відносин щодо охорони навколишнього середовища та забезпечення екологічних прав громадян на рівні Європейського Союзу та його значення для адаптації законодавства України / Г.І. Балюк. // Міністерство юстиції України Бюлетень Міністерства юстиції України. - Київ, 2007. № 5. - С. 77-98.
43. Балюк, Г.І. 3аконодавство у сфері надзвичайних екологічних ситуацій: історія становлення і сучасний стан / Г.І. Балюк // Київський національний університет імені Тараса Шевченка Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – Київ. – 2005. – Вип. 67/69. – С. 8-12.
44. Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схемах (Загальна і Особлива частини): Навч. посібник. / Балюк Г.І. – К.: Юрінком Інтер, 2006 . – 192 с.
45. Балюк Г.І. Законодавство у сфері надзвичайних екологічних ситуацій: історія становлення і сучасний стан. / Г.І. Балюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2005. – Випуск. – 67 – С. 8 – 12.
46. Балюк Г.І. Поняття соціального захисту громадян за надзвичайних екологічних ситуацій / Г.І. Балюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2005. – Випуск. – 63 – С. 13 – 18.
47. Балюк Г.І. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій та гарантії прав потерпілих громадян / Г.І. Балюк // Екологічне право: Особлива частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.: Повний акад.курс / В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, М.В. Краснова та ін.; За ред. акад. АПрН В. І. Андрейцева. – К.: Істина, 2001. – С. 166 – 193.
48. Балюк Г.І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні / Балюк Г.І. – К.: Київський національний ун – т ім. Т. Шевченка. – 196 с.
49. Балюк Г.І. Правові засади доступу громадян до інформації у сфері використання ядерної енергії та забезпечення радіоекологічної безпеки / Г. І. Балюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. 2003. - Випуск 50 . – С. 70 – 73.
50. Балюк Г. І. Проблеми кодифікації та реалізації екологічного законодавства України / Г.І. Балюк // Фіксований виступ на круглому столі: “Екологічний кодекс: міфи та реальність”. Київ, 12-13 травня 2005 року. – К.: 2005. - 7 с.
51. Балюк Г.І. Проблеми формування та становлення ядерного права України: автореф. дис. на здобуття вчен. ступеня доктора. юрид. наук: спец. 12.00.06 „Земельне право, аграрне право, екологічне право, природоресурсове право” / Г.І. Балюк.– К., 2000. – 33 с.
52. Балюк, Г.І. Стан законодавства України про відходи та проблеми його вдосконалення / Г.І. Балюк. // Київський національний університет імені Тараса Шевченка Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Київ, 2001. - Вип. 44. - С.28-31.
53. Балюк Г.І. Правове забезпечення радіаційної безпеки в Україні / Балюк Г.І., Кронда О.Ю., Сушик О.М.; за ред. Г.І. Балюк. – К.: ВГЛ «Обрії», 2010. – 272 с.
54. Барбашова Н. В. Екологічна безпека промислово розвиненого регіону: правовий аспект / Донецька держ. академія управління. / Барбашова Н. В. — Донецьк : ДонДАУ, 2002. — 227с.
55. Барбашова Н. Забезпечення екологічної безпеки: розвиток галузевого підходу в екологічному законодавстві / Наталія Барбашова // Право України. – 2001. – № 6 .– С. 78-79.
56. Барбашова Н. В. Правове забезпечення екологічної безпеки в процесі господарської діяльності : автореф. дис. на здобуття вчен. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 „Земельне право, аграрне право, екологічне право, природоресурсове право” / Н.В. Барбашова. – К., 1999. – 18 с.
57. Барбашова Н. В. Проблеми деволюції в екологічному праві України / Донецький держ. ун-т управління / Барбашова Н. В. — Донецьк : АПЕКС, 2007. — 268с.
58. Басай В. Д. Відшкодування шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями : дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Басай Віктор Давидович. — Львів, 1996. — 153 с.
59. Бобкова А. Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности : Дис...докт.юридич.наук:12.00.06; 12.00.04 / Бобкова Антонина Григорьевна. – К, 2001. – 466 л.
60. Боброва Д.В. Параграф. 13 Глави 68 Зобов’язання із заподіяння шкоди / Д.В. Боброва // Цивільне право України: Підручник у 2-х книгах / [Дзера О.В., Боброва Д.В., Довгерт А.С. та ін.;] За ред. О.В. Дзери та Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Книга 2. – С. 549 – 550.
61. Боголюбов С.А. Природа: что мы можем / Боголюбов С.А. – М.: Моск. Рабочий, 1987. – 144 с.
62. Боголюбов С.А. Природоохранительная деятельность общественности: правовые формы / Боголюбов С.А. – М.: О-во “Знание” РСФСР, 1988. – 48 с.
63. Боголюбов С.А. Раздел VII Чрезвычайные экологические ситуации / С.А. Боголюбов // Комментарий к Закону Российской Федерации «Об охране окружающей среды» / [Боголбов С.А., Емельянов В.Г., Жариков Ю.Г., Панкратов И.Ф.] ; руководитель авторского коллектива и ответственный редактор доктор юридических наук, проф. С.А. Боголюбов. – М.: Издательская группа ИНФРА М – НОРМА, 1997. – С. 175.
64. Боголюбов С.А. Экологическое право. Учебник для вузов. / Боголюбов С.А. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА ). 2000. – 448 с.
65. Боголюбов С.А. Закон об охране природы в СССР. Каким ему быть? Мнения и предложения ученных / С.А. Боголюбов, О.С. Колбасов. – М.: Юрид. лит., 1991. – 64 с.
66. Большов А.А. Выступление на парламентских слушаниях // Стенограмма парламентских слушаний Комитета по экологии Российской Федерации и на тему: “О совершенствовании законодательства и практике применения Федерального Закона “Об охране окружающей среды”. Заседание Государственной Думы. Малый зал 22 апреля 2003 года / А.А. Большов // Экос Информ Федеральный вестник экологического права. – 2003. – № 7. – С. 27 – 29.
67. Бонайн Д.Е. Есть ли перспективы экологической демократии в Европе / Д.Е. Бонайн // Вісник екологічної адвокатури. – 2002. – № 18. – С. 14 – 22.
68. Бондар Л. Екологічно небезпечна діяльність як об’єкт правового регулювання / Ладимир Бондар // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. - Вип. 12. - Одеса: Юридична література, 2001. - С. 350 - 353.
69. Бондар Л. О. Ліцензування як засіб державного регулювання здійснення екологічно небезпечної діяльності / Л. О. Бондар // Актуальні проблеми держави та права. Збірник наукових праць. - Вип. 7. - Одеса: Астропринт, 2000. - С. 174 – 179.
70. Бондар Л. Критерії оцінки ступеня екологічної небезпеки діяльності людини / Ладимир Бондар// Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. - 2000. - Вип. 2. - С. 378 – 380.
71. Бондар Л. О. Правові засади здійснення екологічно небезпечної діяльності в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Бондар Ладимир Олександрович - Одеса, 2001. – 206 с.
72. Бондар Л. О. Про класифікацію видів екологічно небезпечної діяльності / Л.О. Бондар // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. - Вип. 121: Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 2001. - С. 71 - 74;
73. Бондар Л.О. та інші Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін.: За заг. ред. В.В. Медведчука. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 263.
74. Боровська І. Право громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля як цивільне особисте немайнове право: історія виникнення, становлення і розвитку / І. Боровська // Підприємництво, господарство і прав. – 2004. – № 4. – С. 44 – 48.
75. Боровська І. Право фізичних осіб на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоров’я довкілля / І. Боровська // Право України. – 2004. - № 9. – С. 58-60.
76. Боровська І. Цивільно-правові відносини, пов’язані з реалізацією права на безпечне для життя і здоров’я довкілля: право на безпечні продукти споживання / І. Боровська // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 12. – С. 38 – 42.
77. Брагинский М. И., Договорное право. Книга первая: Общие положения: [Брагинский М.И., Витрянский В. В.] Изд. 3-е, стереотипное. – М.: Статут, 2001. – 848 с.
78. Братель Г.О. Цивільно-павові наслідки надзвичайних ситуацій: автоеф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03: спец „Цивільне право, сімейне право, цивільний процес, міжнародне приватне право” / Г.О. Братель. – Х., 2003. – 22 с.
79. Бредіхіна В. Л. Конституційні засади права громадян на безпечне навколишнє середовище: монографія / Бредіхіна В.Л. — Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. — 168с.
80. Бредіхіна. В. Л. Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище: автоеф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук: 12.00.06: спец. „Земельне право, аграрне право, екологічне процес, природоресурсове право” / В.Л. Бредіхіна. – Х., 2005. – 21 с.
81. Бригадир І.В. Правове регулювання екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Бригадир Іван Васильович – Харків, 2008. – 212.
82. Бринчук М.М. Комплексность в экологическом праве
/ М.М. Бринчук // Экологическое право. – 2004. – № 6. – С. 19 – 28.
83. Бринчук М. М. О понятийном аппарате экологического права / М.М. Бринчук // Государство и право .- 1998.- № 9.- с. 20-28.
84. Бринчук М. М. Правовая охрана атмосферного воздуха / Бринчук М.М. – М.: Наука, 1985. – 174 с.
85. Бринчук М. М. Правовая охрана окружающей среды от загрязнения токсичными веществами / Бринчук М.М.. – М.: Наука, 1990. – 214 с.
86. Бринчук М. М. Теоретические основы экологических прав человека / М.М. Бринчук // Государство и право. – 2004. - № 5. – С. 5-15.
87. Бринчук М.М. Теоретические проблемы формирования законодательства об окружающей среде / М.М. Бринчук // Государство и право. – 1998. – № 12. – С.73 – 81
88. Бринчук М.М. Человек как объект экологических отношений / М.М. Бринчук // Экологическое право. – 2005. – № 3. – С. 2 – 5.
89. Бринчук М.М. Экологические права граждан в контексте развития природоохранительного законодательства / М.М. Бринчук // Вестник Московского университета. Серия 11. «Право». – 1996. – № 1. – С. 13 – 15.
90. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших учебных заведений / Бринук М.М. – М.: Юристъ, 1999. – 688 с.
91. Бройде З.С. Нормативно-технические, информационные и экономические особенности управления обращением с отходами // [Електронний ресурс]. – Режим доступу – http://www.waste.com.ua/cooperation/2004/thesis/broide1.html.
92. Брославский Л. И. Технический прогресс, стандарты и право / Л. И. Брославский, Й. А. Халап // Советское государство и право. – 1971. - № 1. – С. 69-75.
93. Бутнев В.В. Несколько замечаний к дискуссии о теории охранительных правоотношений / В.В. Бутнев // Вопросы теории охранительных правоотношений. Материалы научной конференции / В.В. Бутнев, В.Н. Протасов, Е.А. Крашенинников а др. – Ярославль: Ярославский государственный ун-т, 1991. – С. 7 – 10.
94. Валиева Д.С. Конституционно-правовые вопросы реализации права человека и гражданина на благоприятную окружающую среду в России: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Валиева Джамила Сейфетдин кызы. – Саратов, 2001. – 232 с.
95. Васильева М.И. Арбитраж и защита права граждан на здоровую окружающую среду / М.И. Васильева // Вестник Московского университета. – Серия 11 “Право”. – 1989. – № 2. – С. 60 – 61.
96. Васильева М.И. Закон и право граждан на здоровую окружающую среду / М.И. Васильева // Вестник Московского университета. – Серия 11 “Право”. – 1988. – № 5. – С. 61- 62.
97. Васильева М.И. Общественные экологические интересы: Правовое регулирование. (Комментарий к законодательству) / Васильева М.И. – М.: Наука, 1999. – 132 с.
98. Васильева М.И. О применении в праве экологических критериев благоприятности окружающей среды / М.И. Васильева // Государство и право. – 2002. – № 11. – С. 84.
99. Васильева М.И. Охрана права граждан СССР на здоровую окружающую среду / М.И. Васильева // Вестник Московского университета. Серия 11 «Право» – 1990. – № 6. – С. 61-62.
100. Васильева М.И. Право граждан СССР на здоровую окружающую среду : автореф. дис. на соискание ученной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 “Аграрное право, земельное право, природоресурсовое право, экологическое право” / М.И. Васильева. – М., 1990. – 26 с.
101. Васильева М.И. Право на благоприятную окружающую среду как элемент правового статуса личности / М.И. Васильева // Экологическое право. – 2005. – № 1. – С. 19 – 26.
102. Васильева М.И. Проблемы защиты общественного интереса в экологическом праве / М.И. Васильева // Государство и право. – 1999. – № 8. – С. 49 – 62.
103. Васильківський Б. Громадськість Києва бере участь в прийнятті еколого-значимих рішень / Б. Васильківський // Вісник екологічної адвокатури. – 2001. – № 16. – С. 19-20.
104. Васьковська В. Механізм забезпечення права людини на безпеку / В.Васьковська // Право України. – 2005. - № 9. – С. 25-28.
105. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Веберс Янис Робертович. – Рига : Зинатне, 1976. – 231с.
106. Вербицкий В.В. Правовое регулирование обеспечения экологической безопасности в Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Вербицкий Владимир Владимирович. – М., 1999. – 158 с.
107. Вершинин А.П. Меры зашиты субъективных прав по гражданскому законодательству / А.П. Вершинин // Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных гражданских прав. Сб. науч. трудов. – Ярославль: Ярославский государственный ун-т, 1988. – С. 54 – 59.
108. Виноградов Б.В. Определение зон экологического кризиса и бедствия на территории Российской Федерации и их законодательное оформление / Б.В. Виноградов, В.Н.Кузмич, В.Н. Назаревский // Государство и право. – 1995. – № 4. – С. 73 – 77.
109. Витрук Н.В. Основи теории правового положения личности в социалистическом обществе / Витрук Н.В. М.: «Наука». 1979. – 229 с.
110. Витрук Н.В. Субъективные права советских граждан и их развитие в период строительства коммунистического общества: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Витрук Николай Васильевич. – К., 1965. – 318 с.
111. Власенко В.В. До питання про відповідальність володільців джерел підвищеної екологічної небезпеки. / В.В. Власенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2001. – Вип. 43. – С. 63 – 68.
112. Власенко В.В. Окремі питання реалізації права громадян на відшкодування шкоди, завданої порушенням вимог екологічної безпеки / В.В. Власенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2005. – Випуск. 65. – С. 43 – 48.
113. Власенко В.В. Роль юридичної відповідальності в системі забезпечення екологічної безпеки / В.В. Власенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2003. – Випуск. 54. – С. 132 – 136.
114. Власенко В.В. Окремі питання реалізації права громадян на відшкодування шкоди, завданої порушенням вимог екологічної безпеки / В.В. Власенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005. – С. 43-48. – (Юридичні науки ; Вип. 65/66).
115. Власенко Ю. Оптимізація законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки (міжнародно-правовий аспект) / Ю. Власенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2010. – С. 36-39. – (Юридичні науки ; Вип. 82).
116. Власенко Ю.Л. Оптимізація законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 „Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право” / Ю.Л. Власенко. – К., 2010. — 20 с.
117. Власенко Ю. Л. Оптимізація законодавства у сфері екологічної безпеки: поняття та способи небезпеки / Ю.Л. Власенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2001. - Випуск 41. – С. 30-35.
118. ВНТП-СГіП-46-4.94. Птахівницькі підприємства // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – Київ, 1998. - С. 466-476.
119. Водний кодекс України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - N 24. - Ст. 189.
120. ВСН 43-85. Застройка территорий коллективных садов, здания и сооружения. Нормы проектирования. – Госгражданстрой. - М.: Стройиздат, 1988. – 8 с.
121. ВСН 38-82. Инструкция о составе, порядке разработки, согласования и утверждения схем и проектов районной планировки, планировки и застройки городов, поселков и сельских населенных пунктов: (ВСН 38-82/ Госграждансрой). – Стройиздат: Москва, 1984. – 52 с.,
122. Гавриш, С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С.Б. Гавриш. - Київ, 2002. - 636с.
123. Галяметдинова А.Ю. Международно-правовые аспекты экологической безопасности: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Галяметдинова Анна Юрьевна. – Казань, 2002. – 180 с.
124. Гетьман А.П. Вступ до теорії еколого-процесуального права України : Hавчальний посібник / А.П. Гетьман. – Харків : Основа, 1998. – 208с.
125. Гетьман А.П. Кодифікація законодавства про довкілля: теорія та методологія / А.П. Гетьман // Екологічний вісник : науково-популярний екологічний журнал / Всеукраїнська екологічна ліга. – Київ, 2009. – № 3 (55) (травень-червень). – С. 31-32.
126. Гетьман А.П. Право доступу до суду в контексті Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод / А.П. Гетьман, О.М. Толочко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003. – С. 68-70. – (Юридичні науки ; Вип. 49/51).
127. Гетьман А.П. Процессуальные нормы и отношения в экологическом праве / Гетьман А.П. – Харьков, 1994. – 134 с.
128. Гетьман А. П. Эколого-процессуальная правовая теория: проблемы становления и развития: дис... доктора юрид. наук: 12.00.06 / Гетьман Анатолий Павлович. – Х., 1995. — 332 с.
129. Голиченков А. К. Организационно-правовые формы санитарно-экологического контроля в СССР / Голиченков А.К. – М, Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 101 с.
130. Голиченков А. К. Экологический контроль: теория, практика правового регулирования / Голиченков А.К. – М.: Изд-во МГУ, 1992. – 160 с.
131. Горбачев А.Н. Правовое регулирование оздоровления зон экологического неблагополучия: Монография / Горбачев А.Н. – Брянск: БФОРАГС, 2004. – 104 с..
132. Горбачев П.В. Право человека на благоприятную окружающую среду в контексте соотношения законодательства Российской Федерации и международных стандартов: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Горбачев Павел Валериевич. – М., 1995. – 163 с.
133. Горбунов С.Н. Права коренных народов на благоприятную окружающую среду : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Горбунов Станислав Николаевич. – М., 2001. – 191 с.
134. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
135. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
136. ГОСТ 1973-77. Ангидрид мышьяковистый. Технические условия. – М.: Издательство стандартов, 1988. – 19 с.
137. ГОСТ 2874-82 Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством. –М.: Издательство стандартов, 1993. – 8 с.
138. ГОСТ 19433-88 Грузы опасные. Классификация и маркировка. – М.: Издательство стандартов, 1988. – 39 с.
139. ГОСТ 17.1.5.02.80. Охрана природы. Гидросфера. Гигиенические требования к зонам рекреации водных объектов. – М.: Издательство стандартов, 1981. – 5 с.
140. ГОСТ 14189-81. Пестициды. Правила приемки, отбора проб, упаковки, маркировки, транспортирования и хранения. – М.: «Издательство стандартов», 1988. – 15 с.
141. ГОСТ 12.1.008-76 Система стандартов безопасности труда. Биологическая безопасность. Общие требования. – Издание официальное. – М.: Государственный комитет стандартов Совета Министров СССР, 1976. – 4 с.
142. ГОСТ 12.1.007-76 Система стандартов безопасности труда. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности. – М.: Издательство стандартов, 1980. – 7 с.
143. Гражданское право: актуальные проблемы теории и практики / [Бабаев А.Б., Бабкин С.А., Бевзенко Р.С. и др.]; под общ. ред. В.А. Белова. – М.: «Юрайт-Издат», 2007. – 993 с.
144. Гражданское право. в 2–х томах. Учебник / [Ем В.С., Зенин И.А., Суханов Е.А. и др] ; Под ред. Е.А. Суханова. М.: Издательство БЕК, 1998. – Том 1. – 384 с.
145. Гражданское право: учебн. в 3-х томах. / [Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.А. Иванов и др.] ; отв. ред. А.П. Сергеев, Ю.К. Толстой. – [3-е изд. перераб. и доп.]. – М.: ТК Велби, Из-во Проспект, 2005. – Том 1. – 776 с.
146. Гранична кількість накопичення токсичних промислових відходів на території підприємства (організації). – Затверджені 2 лютого 1985 року. - № 3209-85 // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних та протиепідемічних питань. – Міністерство охорони здоров’я України. Головне санітарно-епідеміологічне управління. – Під загальною редакцією А. М. Сердюка. - Т. 5, ч. 1. – Київ. – 1996. – С. 254-261.
147. Гранична кількість токсичних промислових відходів, що допускається для складування в накопичувачах (на полігонах) твердих побутових відходів (нормативний документ). – Затверджені 30 травня 1985 року. - № 3897-85 // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних та протиепідемічних питань. – Міністерство охорони здоров’я України. Головне санітарно-епідеміологічне управління. – Під загальною редакцією А. М. Сердюка. - Т. 5, ч. 1. – Київ. – 1996. – С. 267-275.
148. Гранично допустимі концентрації хімічних речовин у ґрунті (ГДК) № 2264-80. – Затверджені 30 жовтня 1980 року // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних та протиепідемічних питань. – Міністерство охорони здоров’я України. Головне санітарно-епідеміологічне управління. – Під загальною редакцією А. М. Сердюка. - Т. 5, ч. 1. – Київ. – 1996. – С. 265-266.
149. Гранично допустимі концентрації хімічних речовин у ґрунті (ГДК) № 3210-85. - Затверджені 1 лютого 1985 року. - № 3210-85 // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних та протиепідемічних питань. – Міністерство охорони здоров’я України. Головне санітарно-епідеміологічне управління. – Під загальною редакцією А. М. Сердюка. - Т. 5, ч. 1. – Київ. – 1996. – С. 282-283.
150. Грибанов В.П. Осуществление и зашита гражданских прав. Изд. 2-е, стереотип / Грибанов В.П. – М.: «Статут», 2001.– с. 411.
151. Гринько С. В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: Монографія / Гриньк С.В. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2004. – 172 с.
152. Гуржеєва Н. Захист невизначеного кола споживачів в ЄС та в Україні / Гуржеєва Н. – К.: Програма розвитку ООН, 2009. – 106 с.
153. Давидова Н.О. Особисті немайнові права : навчальний посібник для студ. вищих навч. закл. / Н.О. Давидова. – Київ : Ін Юре, 2008. – 160с.
154. Давидова Н. О. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують її природне існування : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Давидова Наталія Олександрівна. – Київ, 2005. – 214 л.
155. ДБН А.2.2-1-2003 Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд // Поточний архів Держбуду. – 2003. – Реєстраційний № 214.
156. ДБН А.2.2–3–2004 Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, затверджені Наказом Державного комітету з будівництва та архітектури від 20 січня 2004 року № 8 // Інформаційний бюлетень Держбуду України. – 2004. – № 5.
157. ДБН А.2.3-1-99 Територіальна діяльність в будівництві. Основні положення. – Затверджені наказом Держбуду України від 30 вересня 1999 року № 236. – К.: Укрархбудінформ, 1999. – 22 с.
158. ДБН Б.2.4.1-94. Планування і забудова сільських поселень // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – Київ, 1998. - С. 164-176.
159. ДБН Б.2.4-2-94. Планування і забудова сільських поселень. Види, склад, порядок розробки, погодження та затвердження містобудівної документації для сільських поселень // Державний комітет України у справах містобудування і архітектури. – Київ, 1994. - 37 с.
160. ДБН Б.2.4-3-95. Планування і забудова сільських поселень. Генеральні плани сільськогосподарських підприємств.– К.: Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, 1995. – 55 с.
161. ДБН Б.2.4-4-97. Планування і забудова сільських поселень. Планування та забудова малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств. – К.: Держкоммістобудування України, 1997. - 27 с.
162. ДБН Б.1-1-93 Система містобудівної документації. Порядок створення і ведення містобудівних кадастрів населених . – Затверджені наказом Мінбудархітектури України від 27 жовтня 1993 року № 183 // Поточний архів Мінбудархітектури. – 1993. – Реєстраційний № 183.
163. ДБН Б.1-3-97. Система містобудівної документації. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів // Держбуд України. – Київ, 1997. – 37 с.
164. ДБН Б.1-2-95. Система містобудівної документації. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України // Державний комітет України у справах містобудування і архітектури. – Київ, 1996. – 15 с.
165. ДБН В.2.2-7-98. Будинки та споруди. Будівлі і споруди по зберіганню мінеральних добрив та засобів захисту рослин. – К.: Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, 1998. – 14 с.
166. ДБН В.2.2-4-96. Будинки і споруди. Будинки та споруди дитячих дошкільних закладів // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – Київ, 1998. - С. 128-141.
167. ДБН В 2.2.5-97. Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони. – К.: Держкоммістобудування, 1998. – 80 с.
168. ДБН В.2.2-2-95. Будинки і споруди. Теплиці і парники // Держ