РЕГІОНАЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ МОЛОДІ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ПЕНЧУК Інна Леонідівна

РЕГІОНАЛЬНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ
У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ МОЛОДІ

10.01.08 - журналістика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник доктор філологічних
наук, професор Лизанчук В. В.

Львів - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Національна cвідомість: її сутність, історичний аспект
і сучасний стан в Україні 16
1.1.Поняття національної свідомості 19
1.2. Виникнення, становлення та розвиток національної свідомості 29
1.3. Чинники понівечення національної свідомості українців 53
Висновки до розділу 79
РОЗДІЛ 2. Регіональне телебачення і радіомовлення в системі національного виховання молоді 84
2.1. Найважливіші умови формування національної свідомості особистості 85
2.2. Особливості функціонування регіонального телебачення і радіомовлення
в інформаційному просторі України 96
2.3. Тематична наповненість теле- і радіопередач Запорізького регіону 109
Висновки до розділу 127
РОЗДІЛ 3. Концепція позитивного впливу регіонального телебачення і радіомовлення на формування національної свідомості молодого покоління 129
3.1. Україномовне інформаційне середовище як фактор
національної самоідентифікації 129
3.2. Пропаганда національних ідеалів домінанта ціннісних орієнтирів для молоді 146
3.3.Усвідомлення теле- і радіожурналістами особистої відповідальності за створення привабливого образу України 159
Висновки до розділу 179
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188
ДОДАТКИ 215
ВСТУП

Побудова Української національної держави з якісно новим суспільством органічно пов¢язана з таким соціально-політичним і психолого-педагогічним завданням як формування національної свідомості молоді. Саме тому українські вчені та політологи звернулися до відносно нового об¢єкта дослідження української національної свідомості і до проблем формування національної свідомості молоді.
Важливу роль у формуванні національної свідомості молоді покликані виконувати національні та регіональні ЗМІ. Прийняття законів України Про інформацію”, Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, Про телебачення і радіомовлення” створило передумови для одержання молодіжною аудиторією різноманітної інформації, спрямованої на пізнання й відображення дійсності, покликаної створити умови для засвоєння молоддю нових ідей, позицій, підходів до рішення соціальних завдань.
За роки становлення держави у діяльності регіонального телебачення і радіомовлення уже виявилися деякі перспективні тенденції, нові принципи, напрями, жанри, форми і методи, які сприяють формування вихованню національно свідомої молоді за умов сучасного великого промислового російськомовного регіону.
За сучасним законодавством молодь - це особи до 28 років. За даними перепису 2001 року у Запорізькому регіоні молоді мешкає 719 700 осіб (37,4 %): віком від 0 до 9 років 163 400 (8,5 %), від 10 до 19 років 283 900 (14,7 %) і від 20 до 29 років 272 400 (14,2 %); місто Запоріжжя має 28 400 осіб віком від 14 до 28 років.
Аналіз регіональної аудіовізуальної системи мовлення дозволяє внести додаткові корективи до існуючого визначення поняття регіон” і похідні від цієї дефініції. Поняття регіон” (від лат regio округ) територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак (фізико-географічних, економічних тощо) [299, 574]. Вважаємо недоцільним обмеження цієї дефініції щодо віднесення її до числа фізико-географічних чи політико-адміністративних одиниць. Регіон це частина країни, тому має спільні для всієї держави мову; звичаї, традиції, історію, культуру, риси народного господарства, але кожен регіон має тільки йому властиві окремі риси: географію, демографічний склад населення, мовні, релігійні, світоглядні особливості [316, 63]. Разом із тим акцентуємо увагу на особливій ролі Запорізького регіону в історії сучасної України, виходячи з того, що
- це історичний центр українсько-козацької нації з власним адміністративним устроєм, із якого постала держава часів Богдана Хмельницького;
- це виховний центр, у якому на основі народної педагогіки склалася козацька система виховання, де вона перевірялася на практиці і удосконалювалася. Вихованці складали особливу спільність національно свідомої молоді з державотворчим мисленням козацтво, яке активно впливало на формування політичних, економічних, соціально-культурних перетворень у державі;
- козацький елемент” життя був постійним у національній свідомості українця, тому географічні карти середньовічної Європи землю русинів-українців називали Русь, Україна, Країна козаків; історія Козацької республіки вивчалася в школах Франції у ХІХ столітті;
- це регіон, який відзначався етнічною, мовною, релігійною (віра православна), освітньою (високий рівень грамотності), культурною, світоглядною, соціальною (козаки зимівників - вільні люди, які стали прообразом сучасних фермерів), демографічною (переважно чоловіки дітородного віку) монолітністю населення;
- у регіоні були відсутні міста і міське населення.
Враховуючи виняткову роль Запорізького регіону для розвитку і перспективи України, царизм і радянський тоталітаризму зробили козацтво і Запорізький регіон мішенню номер один.
З точки зору сучасної загальнополітичної ситуації в регіоні, то Запорізький червоний пояс”, виступаючи за двомовність, проти реформ, не є опорою держави. Сепаратисти постійно порушують питання про повернення Південно - Східної України до неіснуючого Союзу (Союз”, Русский блок”), а то й міфічної російсько-білорусько-української країни (ЗУБР”).
Вирішальне значення у виробленні медіативного соціо-культурного механізму на ґрунті загальнодержавних ідей національної злагоди має фактор багатонаціональності регіону, вікові традиції міжетнічних відносин.
Докорінні реформи в політиці, економіці та соціальній сфері диктують кардинальні зміни всієї телевізійної і радіо системи, яка забезпечує інформаційні потреби соціуму, тому становлення нової регіональної системи телерадіокомунікацій відбувається на фоні формування певної інфраструктури міжрегіональних ринків техніки, телерадіожурналістських кадрів, виникнення принципово нових типів програм. Сплетіння внутрішніх і зовнішніх протиріч, діалектика їхньої взаємодії, особливості політичної, економічної, соціальної та духовної ситуації дозволяють виокремити і обґрунтувати інтерес до теми, особливу актуальність вивчення діяльності регіонального радіо й телебачення.
Актуальність теми дослідження регіонального телебачення і радіомовлення у контексті формування національної свідомості молоді зумовлена складними процесами українського державотворення, динамічними змінами в суспільно-політичному та соціально-економічному житті країни, які потребують утвердження національної свідомості українців, усіх громадян України. Саме становлення національної держави виявило постійне зацікавлення науковців, журналістів і громадськості до нової проблеми - формування національної свідомості молоді, яка є фактором оновлення суспільства. Оскільки ефективність впливу телебачення і радіомовлення на формування національної свідомості молоді з огляду на сучасні обставини становить особливий об¢єкт зацікавлення, то є необхідним вивчення засобів досягнення цього впливу. Актуальність дослідження цієї складної теми визначається й тим, що вона внаслідок значного ідеологічного тиску тривалий час досліджувалася в іншому контексті. На фаховому рівні проблема формування національної свідомості українців вивчалася лише науковцями західної української діаспори, але результати їхніх досліджень ігнорувалися офіційною радянською наукою. Тому ці проблеми вимагають подальшого вивчення, визначення найбільш істотних чинників формування національної свідомості молоді, їх регіональних особливостей.
Проблемність і специфічність Запорізького регіону обумовлюють актуальність дослідження впливу на формування основного змісту і форм національної свідомості молоді; підвищення ролі регіонального телебачення і радіомовлення у формуваннї національної свідомості молодіжної аудиторії; необхідності вивчення процесів відродження історичної пам¢яті, національної культури, традицій, релігії, моралі засобами регіонального телебачення і радіомовлення; їхнього впливу на формування національної свідомості молодіжної аудиторії. Актуальність обумовлена:
-динамічними змінами в суспільно-політичному та соціально-економічному житті країни, які породили нову проблему - формування національної свідомості молоді;
- необхідністю створення системи виховання національної свідомості молоді, яка є фактором оновлення суспільства;
- потребою визначити найбільш істотні чинники та їх регіональні особливості, вплив на формування основного змісту і форм національної свідомості молоді;
- підвищенням ролі регіонального телебачення і радіомовлення у формуваннї національної свідомості молодіжної аудиторії,
- необхідністю вивчення впливу відродження історичної пам¢яті, національної культури, традицій, релігії, моралі засобами регіонального телебачення і радіомовлення на формування національної свідомості молодіжної аудиторії.
Зв¢язок роботи з науковими програмами, планами, темами Львівського національного університету імені Івана Франка очевидний, адже тематично пов¢язаний із комплексною науковою програмою Електронні засоби масової інформації і проблеми формування українського державотворчого мислення”, що розробляється впродовж останнього часу на кафедрі радіомовлення і телебачення. Опрацювання даної теми пов¢язане з державними освітніми програмами, оскільки вони допомагають перебудувати роботу регіонального телебачення і радіомовлення під кутом зору тих норм, котрі закладені в Конституції України, в Законі України Про телебачення і радіомовлення”. Матеріали дослідження узгоджуються з регіональними та державними планами у галузі виховної роботи, пропаганди української культури, духовних цінностей.
Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні, узагальненні, концептуальному визначенні оптимальних умов впливу регіонального телебачення і радіомовлення на формування національної свідомості молоді. Відповідно до цієї мети дослідження розв¢язує наступні завдання:
- на основі аналізу наукової літератури з досліджуваної теми уточнити поняття національна свідомість;
- описати механізм виникнення, становлення, розвитку та відродження національної свідомості;
- об¢єктивно оцінити національне минуле, проаналізувати в історичному контексті динаміку російщення в Запорізькому регіоні, виокремити чинники понівечення національної свідомості українців;
- визначити місце й роль регіонального телебачення і радіомовлення у процесі формування складових частин національної свідомості молоді;
- проаналізувати зміст і форми програм регіонального телебачення та радіомовлення, їхню роль у системі формування національної свідомості;
- розробити рекомендації для телерадіожурналістів регіональних ЗМІ зі створення ефективної моделі телерадіопередач, спрямованих на формування національної свідомості молоді.
Об¢єктом дослідження стала система телебачення та радіомовлення Запорізького регіону у контексті формування національної свідомості молоді через призму передач (від інформаційних до літературно-художніх та музичних). Телевізійна та радіопродукція міських державних і приватних редакцій Бердянська, Запоріжжя, Мелітополя, обласної телерадіокомпанії, ТРК АЛЕКС”, АТВ”, ТБ-5”, радіо Великий Луг”, Ностальжі”, 5-FM”, Запоріжжя-FM”, Юніверс”, Шансон” за період з 1991 до 2002 року; творчість журналістів, чиї програми найбільше впливають на формування національної свідомості молодіжної аудиторії.
Національна свідомість і національна самосвідомість у соціально-філософських аспектах, як комплекс наукових понять, як природо-біологічна, етнічна й соціальна інституція; система чинників, які формують національну свідомість.
Предметом дослідження є вплив регіонального телебачення і радіомовлення на формування національної свідомості молоді; динаміка та еволюція діяльності за сучасних умов; дослідження нових принципів, напрямків, жанрів, форм і методів у системі регіонального телебачення і радіо, які сприяють ефективності формування національної свідомості молоді.
Методи дослідження: специфікою теми зумовлено комплексний підхід до вибору методів дослідження: комплексно-аналітичний, системно-хронологічний, проблемно-тематичний, прогностичний, порівняльно-описовий і жанрово-стилістичний.
У ході дослідження роботи регіональних ЗМІ аналізувалися тексти молодіжних радіо й телевізійних програм; вивчалися внутрішні документи редакцій (свідоцтва про реєстрацію засобів масової інформації, ліцензії на мовлення, облікові картки працівників); проводилося анкетування співробітників.
У дисертації використана гегелевська методологія дослідження ( вимога бачити предмет у розвитку, у єдності та боротьбі властивих йому внутрішніх протилежностей та у виникненні якісно нового стану на основі попередніх кількох змін ) особистості, самопізнання, його виходи на аналіз самосвідомісті народів і національної свідомості. Зроблено спробу розширити методологічні рамки дослідження, використовуючи способи та прийоми філософів різних напрямків, які вивчали проблематику національної свідомості. Серед ідейних витоків української історіософії необхідно виокремити французьких просвітителів Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск¢є, А. Вольтера; філософів Ф. Шеллінга, Й. Гердера, Г. Гегеля, Б. Рассела, Е. Д. Сміта, А. Тойнбі.
Використано започаткований Іваном Франком та Михайлом Грушевським генетичний метод, який вимагає розглядати досліджуване явище в процесі його зародження, становлення, зміни під дією різних чинників та модифікації, і вимогу М. Грушевського бачити українську історію українськими очима”.
Теоретична база дослідження збагачена ідеями українських авторів, які працювали над національною проблематикою: В. Антоновича, Ю. Бадзьо, І. Багряного, Ю. Бойка, В. Винниченка, М. Грушевського, Д. Донцова, М. Драгоманова, Г. Касьянова, Л. Костенко, М. Костомарова, Ю. Липи, В. Липинського, М. Ломацького, Є. Маланюка, М. Міхновського, І. Огієнка, О. Ольжича, Ю. Римаренка, С. Рудницького, І. Франка, М. Хвильового, С. Шелухина, М. Шлемкевича, Д. Чижевського.
Особливе місце у дослідженні процесу формування української національної свідомості посідають твори Т. Шевченка та педагогічні розвідки Г. Ващенка, О. Вишневського, С. Русової, С. Сірополка, В. Сухомлинського, К. Ушинського.
При розробці питань із теорії журналістики автор спиралася на дослідження, ідеї та аналіз В. Васильєвої, Т. Волошенюк, В. Ворошилова, В. Гоян, О. Гояна, Л. Губерського, В. Здоровеги, В. Іванова, С. Караванського, О. Кузнецової, В. Лизанчука, В. Миронченка, А. Москаленка, О. Пономарева, Г. Почепцова, В. Різуна, Н. Сидоренко, Б. Чернякова, А. Чічановського, В. Шкляра.
Комплексність дослідження зумовила необхідність звернутися до праць з психології та естетики мовної творчості, вивчити роботи, які аналізують поетику публіцистичного тексту, його структуру, культуру мови, редакторсько-стилістичний аспект проблеми, особливості майстерності телевізійних і радіопередач /М. Бахтін, Т. Васильєва, А Єрмоленко, О. Зінченко, А. Капелюшний, А. Мамалига, І. Морозова, Г. Почепцов, В. Різун, О. Сербенська, О. Смирнов, В. Шкляр /.
Для розуміння особливостей впливу на аудиторію інформації та емоційно-образних впливів на людину було залучено роботи С. Кара - Мурзи, А. Миронова, А. Морозова, Б. Потятиника, В. Сергеєчової, Ю. Чуфаровського, Г. Шиллера.
У дослідженні не тільки використано фундаментальні положення класичної (української та зарубіжної) філософії, політології, журналістської науки, а й ураховано результати наукових досліджень: Д. Абуладзе, С. Герасимової, О. Коновалової. У дисертації при необхідності враховувався досвід закордонного телевізійного та радіомовлення Ф. Стенлі, К. Джона, Фонду незалежного мовлення.
У дослідженні проаналізовано архівні та історичні матеріали з цього питання, наведено факти з історії дисидентського та правозахисного руху Запорізького регіону.
Було здійснено виїзди до телерадіоредакцій Бердянська, Василівки, Дніпропетровська, Донецька, Мелітополя, Оріхова, Приморська, Поліг, проведено бесіди з керівниками понад сорока редакцій із усіх питань їхньої діяльності. У ряді випадків, коли не було можливості одержати потрібні документи, доводилося покладатися на інтерв¢ю з керівниками. Такі бесіди мали конфиденційний характер і багато у чому допомогли зрозуміти загальні проблеми і тенденції розвитку, дозволили скласти картину роботи регіональних телерадіокомпаній.
Джерельна база дослідження: До числа основних джерел даної роботи належать тексти молодіжних радіотелепрограм; редакційні, історичні документи. Змістове ядро дисертації складають дослідження теоретико-журналістських, філологічних аспектів діяльності обласної телерадіокомпанії. Було проаналізовано тексти передач: Україна incognita” (ТРК АЛЕКС”, М. Васьків), Мова як море” (ЗОДТРК, О. Гладій), Місто Z” (ТРК АЛЕКС”, В. Сергіна), Новини-спорт” (ТБ-5, Р. Моралес), Прогноз погоди” (ТРК АЛЕКС”, О. Третяченко), шоу На дротах” (радіо Ностальжі”, П. Мірошниченко), Історичний календар” (радіо Запоріжжя”, Г. Черкаська) Силуети”(радіо Запоріжжя”, Г. Черкаська). Усього проаналізовано понад 300 текстів прямого ефіру, звукозаписів, мікрофонних папок. Ці спостереження дозволили зробити висновки про специфіку програм обласного радіо й телебачення, особливості форм, жанрів, систему зображувальних засобів. Матеріали дослідження допомогли з¢ясувати тенденції розвитку україномовної роботи у регіоні, проаналізувати досвід, зробити спробу наукового прогнозу на майбутнє.
Спеціальне соціологічне опитування молодіжної аудиторії проводилося для визначення ефективності впливу патріотичних програм на формування національної свідомості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі вперше комплексно досліджується Запорізьке регіональне телебачення і радіомовлення у контексті формування національної свідомості молоді.
Дослідження охопило практично всі сторони життєдіяльності регіональних телерадіостанцій: правові, кадрові, організаційні; особливості роботи журналістів, ді-джеїв, проблеми їхньої творчості. Ці питання розглядаються у взаємозв¢язку, в розвитку. Одночасно робиться спроба осмислити вплив суспільних процесів, економічних проблем на ЗМІ. Комплексний підхід дозволив провести філологічний аналіз текстів як кінцевого наслідку журналістської діяльності, у якій проявляються всі тенденції розвитку телерадіомовлення.
Без аналізу історичних, правових, організаційних аспектів неможливо було б зрозуміти жанрове різноманіття, специфіку, стилістичні та інші особливості програм, проаналізувати розвиток регіональної журналістики. Робота в цілому носить науковий характер.
На прикладі Запорізького регіону показано вплив руйнації національної свідомості на духовно-психологічні та соціальні параметри суспільства; функціонування та розвиток мови в параметрах елітарного мислення та масового вжитку. Досліджується поняття російськомовне населення” під статистичним, культурологічним, соціолінгвістичним, соціопсихологічним і мотиваційним кутом зору тобто показано його масштаби, регіональну локалізацію, якісне наповнення, діапазон виявів і градації, ситуаційну зумовленість, вплив на національну свідомість українства. Розглядається явище вимушеної російськомовності, коли люди, які добре володіють мовою і хотіли б нею користуватися, не можуть цього зробити.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи зумовлюється його актуальністю і науковою новизною, а також окреслюється результатами проведеної роботи. Висновки й узагальнення дослідження можуть бути використані журналістами, істориками, політологами для викладання загальних курсів, пов¢язаних із історією та теорією журналістики, а також у практичній діяльності працівників телерадіомовлення при організації та плануванні передач, у визначенні концепції мовлення аудіовізуальних ЗМІ, у діяльності державних, політичних органів, громадських організацій при розробці конкретних планів і методів впливу на розвиток формування національної свідомості молоді, у розробці та здійсненні заходів із національного відродження України; у викладацькій роботі.
Апробація результатів дисертації. Головні висновки і положення дисертації апробовані автором у наукових публікаціях, доповідях і повідомленнях на міжнародних конференціях: Українська журналістика сьогодення у світовому інформаційному просторі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіонального)” (Дніпропетровськ, 2001), Видавнича галузь і кадри: досягнення, проблеми, перспективи” (Київ, 2002), на міжнародній конференції, присвяченій 70-річчю філологічного факультету Запорізького державного університету (Запоріжжя, 2001), на науково-практичній конференції Українське слово на Півдні України: традиції, конфлікти, новації” (Запоріжжя, 2002), на міжнародній конференції Міжкультурні комунікації: діалог і співробітництво” (Алушта, 2003), щорічних звітно-наукових конференція викладачів факультету журналістики Львівського національного університету та Запорізького державного університету (2001-2003); у процесі творчої співпраці з журналістами регіонального радіо й телебачення; у викладанні фундаментальних курсів Радіожурналістика”, Тележурналістика”, спецкурсів Радіожурналістика: засади функціонування” на факультеті журналістики у Запорізькому державному університеті.
Публікації: Основні результати дослідження викладені у шести наукових статтях, вміщених у наукових збірниках.
Структура роботи. Дисертація має таку структуру: вступ, три розділи, висновки, бібліографію і додатки. Обсяг роботи 252 сторінки, із них 187 сторінок основного тексту, бібліографія нараховує 375 джерел і подана на 27 сторінках.
У Вступі дано загальну характеристику дослідження, обґрунтовано необхідність його проведення, актуальність, новизну. Показано зв¢язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Визначено об¢єкт, предмет, мету і завдання, описано методи дослідження, зазначено джерельну базу, визначено теоретичне і практичне значення дослідження.
У першому розділі Національна свідомість: її сутність, історичний аспект і сучасний стан в Україні” - проаналізовано еволюцію поняття національна свідомість”, подано спробу проаналізувати зміни у національній самосвідомості населення регіону. Досліджено систему формування національної свідомості у козацькій педагогіці, чинники, які впливають на формування національної свідомості у молоді. Проаналізовано систему нівечення національної свідомості при створенні нової радянської людини”.
У другому розділі Регіональне телебачення і радіомовлення в системі національного виховання молоді” проаналізовано найважливіші умови формування національної свідомості молоді. Визначено особливості функціонування регіонального телебачення і радіомовлення в інформаційному просторі України. Досліджено тематичну наповненість теле- і радіопередач. Проаналізовано програми національних ЗМІ, які плекають національні ідеали. Доведено, що мова є головним чинником у формуванні національної свідомості молодого покоління, розглядаються проблеми організації та функціонування регіональних ЗМІ. Аналізується залежність ЗМІ від правового забезпечення в державі, в регіоні. Розвиток ЗМІ залежить від кадрового складу, кваліфікації працівників, їхньої підготовки. Кадрові проблеми не часто аналізуються у наукових дослідженнях, тому цьому присвячено один із параграфів. Дається проблемно-тематична характеристика теле і радіо програм, використовуються такі питання, як обрання теми, проблеми, основні рубрики, їхній вплив на виховання національної свідомості молоді. Значне місце відведено жанровим проблемам. Наскільки нам відомо, дослідниками ці питання ще не розглядалися. Розділ містить матеріали з історії телерадіомовлення Запорізького краю.
У третьому розділі Концепція позитивного впливу регіонального телебачення і радіомовлення на формування національної свідомості молодого покоління” автор розглядає проблему україномовного інформаційного середовища як фактора формування національної свідомості молоді, доводить необхідність усвідомлення теле- і радіожурналістами особистої відповідальності за створення позитивного звукового образу України. Визначає основні психолого-педагогічні чинники, які формують культуру сприймання теле- і радіопередач. І, нарешті, проблема відповідальності журналістів за створення привабливого образу України. Аналізуються умови роботи україномовного журналіста, ді-джея. У центрі уваги творчі проблеми регіональних ЗМІ. Значне місце відведено жанровим проблемам, аналізуються особливості праці журналіста в регіонах, що не досліджувалося. У центрі уваги творчі проблеми регіональних ЗМІ.
У Висновках фіксуються основні тенденції розвитку регіональних ЗМІ, даються практичні рекомендації для створення оптимальної моделі молодіжної редакції телерадіомовлення великого промислового міста, ставляться завдання подальшого дослідження у цій галузі.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Національна свідомість це сукупність уявлень про соціальні вартості, норми, які є визначальними для піднесення особистості ло національної спільноти українців; це результат свідомого раціонального вибору людини, це не тільки усвідомлення людиною самої себе як носія національної свідомості, а й готовність до чину заради держави. Національна свідомість показник розвитку нації.
2. Продуцентом національної свідомості є еліта, яка здатна осмислити засадничі інтереси етнічної групи, теоретично обґрунтувати їх, раціонально сформулювати і публічно висловити. Приналежність до еліти зумовлюється духовним потенціалом особи, її вольовими та іншими якостями. Українська еліта, носій національної свідомості, упродовж тисячоліття свої зусилля спрямовувала на виховання національно свідомої молоді.
3. Національна свідомість українців за час своєї еволюції пройшла етапи виникнення, становлення (конкретизації), формування (розвитку) та реалізації. Особливістю становлення національної свідомості українців є такі стадії розвитку: уповільнення, гальмування, відродження, спади, кризи, стагнації.
4. Національне відродження має три фази: академічну, культурну і політичну, але тільки першу фазу було пройдено до кінця. Тимчасово не реалізовані культурна і політична фази свідчать про перспективність і можливість реалізуватися у майбутньому; застиглість національної свідомості, стагнація суспільства несуть загрозу втрати історичної перспективи.
5. На основі народної педагогіки завдяки таким чинникам як мова, родинне виховання, релігія, культура, засоби масової комунікації за сприяння національно свідомого інтелекту в Україні постала козацька педагогіка система формування національної свідомості молоді, яка свої зусилля (духовну зрілість і мудрість) спрямовувала на виховання лицарсько-козацького ставлення до життя.
6. За часів козацької України внаслідок мутацій у національній свідомості українців виробилася пасіонарність біохімічна енергія живої істоти, здатна руйнувати буденність, жити захоплюючою метою, об¢єднуватися заради цього.
7. Система козацького виховання, яка склалася в Україні; глибоко національна за своїм духом система освіти, створювала власні духовні цінності, не цураючись досягнень європейської науки. Завдяки набуткам козацької педагогіки рівень національної свідомості козацьких нащадків за часів російського імперіалізму залишався високим і це дало вагомий внесок у здійснення національного відродження.
8. Політика російщення України особливо активно запроваджувалася в Запорізькому регіоні, що мало глибоке історичне коріння і могло здійснюватися лише за умов відсутності незалежної української держави. Аналізуючи наслідки лінгвоциду та етноциду у Запорізькому регіоні, маємо усі підстави стверджувати, що Олександрівськ місто, штучно створене за канонами російського імперіалізму; а Запоріжжя, його населення результат соціальних експериментів радянського тоталітарного режиму, тому соціальний тип людини українця регіону має такі зміни:
- появи ознак виснаження;
- розриву між поколіннями - generation gap;
- навіювання думки про безперспективність української нації привело до етнічної ентропії безповоротного процесу втрати етнічної енергії;
- національної анестезії, що породило послаблення імунного захисту перед загрозою спланованої асиміляції.
У зразковому соціалістичному” місті українська національна свідомість зазнала системної кризи: убивство рідної мови, чужий українській ментальності спосіб життя спотворили свідомість козацьких нащадків, призвели до бездуховності, моральної деградації, національного забуття, породили комунікативну кризу.
9. У Запорізькому регіоні серед соціальної і політичної апатії виникло щось на зразок антикомуністичного братства пригноблених і солідарності.
10. Телебачення і радіо нині є наймогутнішими інституціями суспільства, які тотально впливають на національну свідомість молоді, а працівники телебачення та радіо - репрезентанти нації. Використовуючи кращі набутки козацької системи виховання, регіональне телерадіомовлення позитивно впливає на формування національної свідомості молоді, враховуючи наслідки понівеченості характерів українців тоталітаризмом.
11. Працюючи над вихованням національної свідомості молоді, регіональні радіо й телебачення, незалежно від структури компанії, повинні вписуватися в інформаційний простір України, доповнюючи його систему.
12. Процес формування свідомості аудиторії відмінний від керування людиною за допомогою соціальних норм та від освіти як передачі суми знань, тому суть процесу формування національної свідомості не в їхньому нав¢язуванні, не в інформуванні про цінності, а у взаємодії свідомості комунікатора з свідомістю адресата, яке може відбуватися тільки в процесі спілкування, у діалозі. Для покращання двостороннього зв¢язку”-діалогу, перетворення аудиторії на рівноправного учасника процесу спілкування необхідно формування цінностей внутрішнього змісту.
13. У Запорізькому регіоні телерадіостанціям необхідно звернути увагу на планування молодіжних програм. Журналістам телерадіокомпаній необхідно зменшити кількість кримінальних новин, більше уваги приділяти новинам політичним, економічним, культурним і спортивним.
14. При підготовці передач економічного, бізнесового та юридичного плану враховувати інтереси молодіжної аудиторії.
15. При плануванні сітки мовлення телерадіоорганізаціям доцільно звернути увагу на те, що молодь має такі орієнтири:
- підпорядкування усіх суспільних зв¢язків та людських стосунків певним правилам;
- безпека відсутність загрози для життя, здоров¢я, гідності, власності громадян української держави;
- здоровий спосіб життя: загальнодержавна політика в галузі організації побуту, охорони праці, структури цін на продукти. Суспільство повинно бути вимогливішим до тих, хто не піклується про своє здоров¢я, має стимулювати заняття спортом, фізкультурою усіх громадян;
- питання харчування, регулювання сімейно-шлюбних стосунків, освіти;
- програми розвитку інтелекту, гідна оцінка інтелектуальної праці:
- світові стандарти в усьому у сфері виробництва, побуту, освіти, торгівлі, транспорту;
- ефективність - досягнення поставленої мети з мінімальними затратами.
14. Пропагуючи національні ідеали як домінанту ціннісних орієнтирів для молоді, акцентувати на необхідності плекати рідну мову, історію, культурні традиції, звичаї та обряди.
15. Причини, які перешкоджають пропаганді національних ідеалів засобами регіонального телерадіопростору:
- відсутність у частини журналістів української національної свідомості;
- недостатня сума фахових знань, а також знань із українознавства;
- відсутність в Інтернеті цікавих матеріалів з українознавства;
- небажання прикласти зайвих зусиль, бо в Інтернеті легко знайти матеріали з російської та світової історії;
- відсутність морального та матеріального стимулювання роботи з формування національної свідомості молоді.
16. Наявність україномовного середовища в регіональному телерадіопросторі сприяє пропаганді національних ідеалів, плеканню стереотипу національного героя.
17. Запорізький регіон відчуває велику потребу в наявності журналістів, які б мали розуміння цінностей, знали цінності своєї аудиторії, мали уявлення про шляхи формування національної свідомості молодого українця.
18. Ді-джеям молодіжного телерадіоефіру варто врахувати, що молодіжну аудиторію підкорює інтелектуал із швидким розумом, кмітливістю; людина спостережлива, небайдужа, пряма, щира, об¢єктивна, смілива сильна особистість з розвиненим почуттям гумору; з приємним, добре поставленим голосом, чіткою дикцією; із доступною мовою, але багатим словниковим запасом і знанням іноземних мов. Для ді-джея молодіжного радіо важливим є почуття часу”. Ведучий музичного ефіру повинен стежити за музичною пресою, спілкуватися з представниками шоу-бізнесу, слухати і аналізувати музичні програми інших телерадіокомпаній. Для телебачення необхідна особистість із неповторною індивідуальністю, талантом, мудрістю, професіоналізмом, привабливістю.
19. Важливо, щоб продукт праці такого журналіста відзначався новизною, оригінальністю, ефективністю та довершеністю, родзинкою”, неповторним іміджем, тому робота над шліфуванням власних здібностей не повинна припинятися. надійністю, старанністю.
20 Необхідне натхнення особливий духовний стан виступаючого перед мікрофоном, вид чистого” психосинтетичного впливу. Натхнення ведучих, авторів притягує слухача, створює сприятливий мікроклімат на самій станції. Радіопередача, побудована на натхненні, несе духовну енергію колективу, ефективно впливає на усі соціальні верстви населення і привертає молодь.
21. Україномовним ді-джеям треба заздалегідь готувати свої репліки, занотовувати їх, перевіряти вимову важких слів за словником. І у прямому ефірі і за кадром” спілкуватися українською мовою. Опановувати форму інтелігентної, глибокої, цікавої для обох сторін бесіди; потрібна активність, здатність сполучати те, що в реальному житті ніяк не пов¢язане.
22. Важливим для молодіжної аудиторії є імпровізаційний сміх, обмовки, весела плутанина, суперечка ведучих, уміння дещо віддалятися від теми, щоб створити ефект нормального людського спілкування.
23. Зважаючи на низький освітній рівень ведучих україномовних інформаційних програм, відсутність фахової підготовки, недостатній словниковий запас людей, які нещодавно почали говорити державною мовою, пропонуємо деякі зауваги до мовного оформлення регіонального ефіру:
- білінгвізм на даному етапі неприпустимий: журналіст повинен готувати і читати новини однією мовою (українською чи російською);
- готувати і редагувати україномовні новини повинні досвідчені журналісти, мовники;
- із усіма інформаційниками необхідно проводити заняття із удосконалення мовних навичок;
- необхідна посада консультанта, який аналізував би мовні помилки журналістів;
- державній телерадіокомпанії не варто продовжувати використання мовного стилю радянських часів на фоні різкого зростання психологічного несприйняття молоддю забюрократизованої мови недавнього тоталітарного минулого.
- вживати питомі українські слова замість іноземних відповідників;
- неприпустимим є вживання сленгу у випусках новин.
24. Вважаємо за необхідно заохочувати запровадження україномовного середовища на усіх регіональних телерадіоканалах.
25. Опікуватися підвищенням фахового рівня журналістів повинна держава, її інституції.
26. Бажано, щоб товариства Просвіта”, Знання” організували проведення циклів лекцій з українознавства, краєзнавства для працівників телебачення та радіо.
27. Національно свідомі журналісти-професіонали, передаючи свій досвід молодим колегам, виховуючи у них національну свідомість, прищеплюючи їм уміння культивувати національні ідеали засобами мас-медіа, повинні звернути увагу на такі моменти:
- поєднання вивчення, дослідження, переосмислення нашого минулого з сучасним світосприйняттям урбанізованого українця;
- ширше використовувати новітні технології у пропаганді урбаністичних форм культури;
- необхідність чіткої, однозначної уніфікація національної міфотворчості;
- плекати у молоді культ національних героїв, показувати красу, шляхетність, інтелект велетів духу в історії державотворення, в науці, культурі.
28. Вважаємо за необхідне запровадити періодичні атестації працівників телерадіоорганізацій із видачею довідок (ліцензій) на право професійно займатися журналістикою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абуладзе Д. Национальное самосознание: сущность, структура, противоречия. Дис канд. филос. наук: 09. 00. 11. М., 1998. 270 с.
2. Авраамов Д. Профессиональная этика журналиста: Учебное пособие. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1999. 224 с.
3. Актуальні питання масової комунікації // www. journ. univ. Kiev. Ua.
4. Алферов Н. Переход от сознания к самосознанию. Одесса: Типография П. А. Зеленаго, Красный пер., д. 6, 1884. 248 с.
5. Амосов Н. Моделирование мышления и психики. К.: Наук. думка, 1965. 304 с.
6. Андерсон Бенедикт. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Критика. К., 2001. С. 56 68.
7. Андріяшко Р. Нового прагнемо слова // Телерадіожурналістика: історія, теорія, практика, погляд у майбутнє / Зб. наук. метод. праць. Львів, 1997. С. 41 43.
8. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити / За заг. ред. О. Сербенської: Посібник. Львів: Світ, 1994. 152 с.
9. Антология педагогической мысли Украинской ССР. М., 1988. - С. 117 118.
10. Антонович В. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори / - К.: Либідь, 1995. 816 с.
11. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. К.: Дніпро, 1991. 238 с.
12. Армстронг Джон. Український націоналізм // Зустрічі. 1991. № 2. С. 11 - 121.
13. Артюшенко Ю. Чинники духової синтези й історичної тяглості в державній дії нашої доби. Чікаго: Самостійна Україна, 1980. 68 с.
14. Архипов В. Национальная идея в контексте формирования национальной независимости государства. Луганськ: ЛІВС, 1996. 42 с.
15. Бабчук Е. Прямий ефір: з чого все починалось // Журналіст України. 2001. - № 5. С. 27 30.
16. Багалій Д. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода. К.: Обрій, 1992. 469 с.
17. Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. Дрогобич: Відродження, 1994. 192 с.
18. Багряний І. Національна ідея та націоналізм // Сучасність. 1992. - № 4. - С. 81 83.
19. Бадзьо Ю. Влада опозиція - держава в Україні сьогодні. Думки проти течії. К.: Смолоскип, 1994. 28 с.
20. Бадзьо Ю. Національна ідея і національне питання. - К.: Смолоскип, 2000. 52 с.
21. Бадзьо Ю. Право жити. К.: Таксон, 1996. 400 с.
22. Бандера С. Перспективи української революції. Мюнхен: Вид. ОУН, 1978. 640 с.
23. Бахтин М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. - 144 с.
24. Бачинський Ю. Ukraina irridenta. Берлін: ЗЧУВ, 1924. 237 с.
25. Бжезинський З. Вирішальна роль України на пострадянському просторі // Політика і час. 1997. - № 9. С. 24 - 28.
26. Бердяев Н. Русская идея / О России и русской философской культуре. М.: Наука, 1990. 273 с.
27. Бердяев Н. Самопознание. М., 1991. 445 с.
28. Бердяев Н. Судьба России. Опыты по психологии войны й национальности. - М.: Изд-во МГУ, 1990. 256 с.
29. Берлін І. Націоналізм. // Зустрічі. 1991, - № 2. С. 60 - 76.
30. Берлін І. Чотири есе про свободу. К.: Основи, 1994. 272 с.
31. Бодуен Ж. Вступ до політології. К.: Основи, 1995. 174 с.
32. Бойко А., Турченко Ф. Історія рідного краю (Запорізька область): ХVІІІ - початок ХХ ст. / Під ред. Ф. Турченка: Підручник для 9 класу середньої загальноосвітньої школи. Запоріжжя: Прем¢єр, 2000. 128 с.
33. Бойко Ю. Російські історичні традиції в більшовистських розв¢язках національного питання. Париж: Націоналістичне видавництво в Європі, 1964. 175 с.
34. Бойко Ю. Шлях нації. Париж; Київ; Львів: Українське слово, 1992.- 126 с.
35. Боришевський М. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. - К. 2000. 64 с.
36. Борщак І. Ідея соборної України в минулому. Париж, б/в, 1923. С. 3 29.
37. Бочковський О. Вступ до націології. Мюнхен: УТГІ, 1991. 238 с.
38. Бочковський О. Наука про націю та її життя. Нью-Йорк: Булава, 1959. 270 с.
39. Бочковський О., Сірополко С. Українська журналістика на тлі доби. Мюнхен, 1993. 146 с.
40. Братко - Кутинський О. Феномен України. К.: Вечірній Київ, 1996. 304 с.
41. Бромлей Ю. Очерки теории этноса. М.: Наука, 1981. 412 с.
42. Булашев Г. Український народ. К.: Довіра, 1992. 414 с.
43. Булгаков С. Героизм и подвижничество. - М., 1989. С. 69 93.
44. Варій М. Національна ідея і психіка українського народу. // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Львів: Ін-т народознавства НАНУ, 1999. Вип. 2. С. 49 - 57.
45. Вассиян Ю. Бог і нація / ОУН: минуле і майбуття. К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1993. С. 152 154.
46. Васькович І. Об¢єктивні і суб¢єктивні ознаки нації. Торонто: Пролог, 1990. 139 с.
47. Ващенко Г. Виховний ідеал. К.: Укр. видав. спілка, 1994. 155 с.
48. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педагогів. - К.: Укр. видав. спілка, 1997. 441 с.
49. Верстюк В., Дзюба О., Репринцев В. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. К.: Наук. думка, 1995. 687 с.
50. Вивід прав України: Зб. матеріалів і документів. Львів: МП Слово”, 1991. 128 с.
51. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. - К.: Криниця, 1991. 228 с.
52. Виноградов В. Проблемы русской стилистики. М.: Высшая школа, 1981. 320 с.
53. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси. Львів, 1996.- 238 с.
54. Власенко Л. Молодіжка”: пошук істини // Українська журналістика - 97: Матеріали наук. практ. конф. / За загал. ред. А. Москаленка. К.: ЦВП, 1997. С. 84 87.
55. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 335 с.
56. Вовканич С. Інформаційна мобільність нації як українська національна ідея // Політологічні читання. 1994. - № 4. С. 4.
57. Волошенюк О. Радіо: розвиток радіомовлення на Україні // Нариси української популярної культури / За ред. О. Гриценка - К., 1998. - С. 539 - 548.
58. Волощак М. Неправильно правильно: Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. К.: Видав. центр Просвіта”, 2000. 128 с.
59. Ворошилов В. Журналистика: Учебник. - СПб.: Изд-во В.Михайлова, 1999. - 304 с.
60. Все про медіа регіонів України: Громадська експертиза. Свобода слова. К.: Фонд Центр. Суспільство, 2000. 107 с.
61. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях (від найдавніших часів до Хмельниччини): Навч. посібн. коментар. Луцьк: Ред.-вид. відд. Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2000. 437 с.
62. Гальперин Ю. Человек с микрофоном. - М.: Искусство, 1971. 271 с.
63. Гегель Г. Эстетика.: Пер. с нем. М., 1971. 298 с.
64. Гегель Г. В. Ф. Философия права.: Пер. с нем. - М.: Мысль, 1990. - 526 с.
65. Геллнер Э. Нации и национализм. М.: Мысль, 1991. 241 с.
66. Геллнер Э. Пришествие национализма. Мифы науки и класса // Путь. 1990. № 1. - С. 83 - 97.
67. Герасимова С. Телевидение как средство формирования культурных ценностей личности. Дисканд культурологии: 24. 00. 01. Санкт-Петербург, 1998. 270 с.
68. Гердер Э. Идеи и философии человечества. М.: Наука, 1977. 703 с.
69. Германов В. Генетична інформація в контексті впливу засобів масової інформації на аудиторію // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Журналістика. К.: ВПЦ Київський університет, 2001. Вип. 9. С. 32 - 35.
70. Гнаткевич Ю. Двомовність як проблема двозначна // Літературна Україна. 1998. 22 жовт.
71. Говерля С. Грані культури. До серії політичні лекції для української молоді. Лондон: Укр. видав. спілка, 1984. 184 с.
72. Гой В. Українське радіо: нова модель мовлення // Українська періодика: історія і сучасність. - Львів, 1995. С. 194 - 197.
73. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. К.: Дніпро, 1993. 447 с.
74. Гоян В. Типові та жанрові особливості інформаційної телепрограми.: Посіб. для студ. Інституту журналістики. К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту, 2001. 52 с.
75. Гоян О. Перспективи комерційного радіомовлення на Україні // Вісн. Київського ун-ту. Серія журналістика. К., 1993. С. 171 172.
76. Гоян О. Радіостанція як ділове підприємство: методика журналістської творчості.: Посіб. для студ. Інституту журналістики. К.: Вид-во Київ. нац. ун-ту, 2001. 62 с.
77. Гоян О., Гоян В. Формати радіостанцій. Організація бізнес-плану ефірної діяльності // Вісник Київ. ун-ту: Серія: журналістика. - 1996. Вип. 3. - С. 137 147.
78. Грабовська І. Проблема засад дослідження українського менталітету та національного характеру // Сучасність. 1998. - № 5. С. 58 70.
79. Грабовський С. Українська людина і українське буття // Сучасність. 1997. - № 3. С. 116 145.
80. Гречка Н. Чи можливе становлення нації без національної ідеї? // Віче. 1996. - № 12. С. 81 82.
81. Гринів О. Державна мова в конституційному полі // Березіль. - 2001. - № 11-12 С. 161 168.
82. Гринів О. Національний ідеал: до чого прагнемо? // За вільну Україну. 2001. 14 21 серпня.
83. Гринів О. Нема життя малоросові без московського ланцюга // Березіль. 2002. - №7 - 8. 192 с.
84. Грицак Я. Нарис історії України. Формування української модерної нації ХІХ ХХ ст. К.: Генеза, 1996. 360 с.
85. Грицак Я. Українське національне відродження. Тяглість і перервність традицій // Зустрічі. 1991. № 2. С. 21 28.
86. Гриценко М. Місцеве телебачення України 80-х: період змін і випробувань // Вісник Нац. Ради України з питань телебачення і радіомовлення. - № 1. С. 32 70.
87. Гриценко М. Регіональні та місцеві телекомпанії України на сучасному етапі // Наукові записки Ін-ту журналістики. Т. 1. С. 35 40.
88. Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. К., 2000. 203 с.
89. Грушевський М. Духовна Україна: Збірка творів. - К.: Либідь, 1994. 560 с.
90. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К.: Знання, 1991. 240 с.
91. Губогло М. Н. Современные этноязыковые процессы в СССР: основные факторы и тенденции развития национально-русского двуязычия. М.: Наука, 1984. 288 с.
92. Гуцало Є. Ментальність орди: Статті. К.: Видав. центр Просвіти”, 1996. 176 с.
93. Дашкевич Я. Нація і утворення Київської Русі // Формування української нації: історія та інтерпретації. Матеріали круглого столу істориків України. Львів, 1995. С. 11 15.
94. Дворнік Френсіс. Слов¢яни в європейській історії та цивілізації.: Пер. з англ.- -К.: Дух і літера, 2000. 520 с.
95. Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 310 с.
96. Демкович - Добрянський М. Україна і Росія. Львів; Краків; Париж, 1993. 205 с.
97. Джеймс Лалл. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. Пер. з англ. К.: К. І. С., 2002. 264 с.
98. Дзюба І. Бо то не просто мова, звуки - К.: Рад. письменник, 1990. 134 с.
99. Дзюба І. Духовні спустошення і трансформації в українському суспільстві ХХ ст. // Кримська світлиця, 2001. 2 лютого. С. 3.
100. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? К.: Видавничий дім КМ Асаdеmіа”, 1998. 276 с.
101. Дзюба І. Сучасна мовна ситуація в Україні. - Львів: НТШ, 2000. 8 с.
102. Донцов Д. Дух нашої давнини. - Дрогобич: Відродження, 1991. 342 с.
103. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. - К.: Т-во Знання”, 1991. - 48 с.
104.