Роль посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів)

Краткое описание

Харківський національний університет внутрішніх справ
На правах рукопису
Єрохін Сергій Володимирович
УДК 349.2: 331.109.
Роль посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів)
Спеціальність: 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент Середа Г.П.

Харків 2008

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень. 3
Вступ. 4
Розділ 1. Соціально-правова характеристика посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) 11
1.1. Місце відносин щодо посередництва в системі трудового права України. 11
1.2. Загальна характеристика суб’єктів, що виконують посередницькі функції при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) 37
1.3. Об’єктивна природа нормативно-правового забезпечення вирішення органами посередництва колективних трудових спорів. 55
Розділ 2. Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) суб’єктами посередницької діяльності 82
2.1. Поняття колективного трудового спору. 82
2.2. Міжнародно-правові засади вирішення колективних трудових спорів 93
2.3. Принципи вирішення колективних трудових спорів. 105
2.4. Сутність процесуальних відносин (що виникають при вирішенні органами посередництва) в сфері посередництва при вирішенні колективних трудових спорів. 117
2.5. Оптимізація правового регулювання діяльності органів посередництва під час розгляду та вирішення колективних трудових спорів. 133
Висновки. 160
Список використаної літератури: 166

Перелік умовних скорочень

ВР

Верховна Рада України

ВС України

Верховний Суд України

ГК України

Господарський кодекс України

ЄС

Європейський Союз

КЗпП

Кодекс законів про працю України

КТС(К)

Колективний трудовий спір (конфлікт)

МОП

Міжнародна організація праці

МПСП

Міністерство праці та соціальної політики України

НСПП

Національна служба посередництва і примирення

ООН

Організація Об’єднаних Націй

РФ

Російська Федерація

ЦК України

Цивільний кодекс України

ЦПК України

Цивільно-процесуальний кодекс України

Вступ
Актуальність теми. Криза соціально-економічних відносин у суспільстві, недосконало відпрацьована система соціального партнерства, взаємовідносин працівників, роботодавців та держави, недосконала правова база, що значно відстає від потреб суспільства, справляють вкрай негативний вплив на рівень життя.
Значні зміни відбуваються й у трудових правовідносинах. Масові порушення трудового законодавства, зниження соціальних гарантій, невідповідність чинного законодавства сучасним суспільним відносинам призводять до загострення взаємовідносин між працівниками, роботодавцями та державою в цій сфері спричиняє виникнення колективних трудових спорів. За таких умовах великого значення набуває питання правового регулювання посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), яке до цього часу залишалося поза увагою вітчизняних науковців.
В Україні трудове право протягом тривалого часу перебувало у стані відносної ізоляції від зовнішнього світу, й концепції, що склалися щодо трудових спорів в нашій країні й за кордоном, виходили з протилежно різних філософських позицій. Починаючи з 1917 р. й до розпаду Радянського Союзу, трудове право сприймалося не як результат перемовин, соціальної боротьби та взаємних поступок, а як інструмент соціального управління, що односторонньо регулювався державою. На підставі тези, що соціалістична власність належала народові, теорія трудового права ґрунтувалася на неможливості існування антагоністичних протиріч між робітниками та роботодавцями, адже за радянською доктриною кожен з робітників конкретного підприємства вважався одним із власників цього та інших підприємств країни. На підставі даної концепції заперечувалася сама можливість існування колективних трудових спорів. Колективно-трудові спори в СРСР з’явилися лише наприкінці 1980-х р., таким чином вітчизняний досвід щодо вирішення колективних трудових спорів є досить незначним порівняно з іншими країнами. У більшості закордонних країн сама галузь трудового права формувалася під впливом колективно-трудових спорів. Саме цьому дуже важливим є наслідування міжнародних стандартів з досліджуваного нами питання.
Дослідженню окремих загальнотеоретичних та практичних питань, пов’язаних із порядком вирішення колективних трудових спорів в Україні та за крдоном приділяли увагу такі дослідники, як С.С.Алексєєв, М.Й.Бару, Н.Б.Болотіна, В.С.Венедіктов, Ю.М.Гриценко, Д.І.Дєдов, В.В.Жернаков, І.Я.Кисельов, В.В.Лазор, І.О.Лосиця, В.І.Миронов, В.П.Пастухов, А.Ю.Пашерстнік, П.Д.Пилипенко, В.І.Прокопенко, О.І.Процевський, В.М.Руденко, В.О.Сафонов, В.М.Толкунова, Г.І.Чанишева, В.А.Шевченко, І.М.Якушев, О.М.Ярошенко та ін. Однак здебільшого тематика колективних трудових спорів розглядається ними в загальному плані: правова природа трудових спорів, їх структура та класифікація. Поза увагою вчених залишалося питання ролі посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 20042009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р. та п. 1.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 20062010 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності й прикладного значення теми. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення проблем розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) відповідно до провідних тенденцій розвитку трудового законодавства, а також виявлення особливостей вирішення колективних трудових спорів в Україні за сучасних умов ринкової економіки.
Сформульована мета дисертаційного дослідження обумовлює необхідність вирішення наступних завдань:
- розглянути та узагальнити процедуру вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та ролі примирення у вирішенні цих спорів;
- визначити й узагальнити вітчизняні та закордонні наукові підходи щодо оцінювання процедури вирішення колективних трудових спорів (конфліктів);
- схарактеризувати інститут посередництва у сфері вирішення трудових спорів (конфліктів);
- виявити проблемні питання в галузі вирішення колективних трудових спорів на окремих етапах їх розгляду;
- розглянути підстави й причини виникнення в Україні колективних трудових спорів;
- визначити основні тенденції розвитку чинного законодавства з питань правового регулювання колективних трудових спорів (конфліктів), з урахуванням норм міжнародного права і потреб сьогодення;
- сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства з питань вирішення трудових спорів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Предметом дослідження є правове регулювання відносин з посередництва у сфері вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта дослідження, так і окремі методи наукового пізнання. Так, методологічну основу дисертаційного дослідження становлять такі методи наукового пізнання, як формально-логічний, системно-структурний, логіко-семантичний, порівняльно-правовий та історико-правовий. Засоби формальної логіки надали можливість проаналізувати трудові спори як цілісне явище (підрозділ 1.1). Системноструктурний метод було застосовано для визначення місця і ролі інституту трудових спорів (конфліктів) в системі трудового права України (підрозділ 1.1). За допомогою логікосемантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, розділ 3). Порівняльноправовий метод використано для порівняння національного законодавства у сфері охорони праці та законодавства Європейського Союзу (підрозділи 1.3, 2.1). За допомогою історико-правового методу досліджувалося правове значення посередництва на різних історичних етапах розвитку нашої держави (підрозділ 1.1, 1.2).
Основні положення дисертації базуються на аналізі актів ООН, МОП, Ради Європи, Європейського Союзу, чинного законодавства України та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціалістичних країн Центральної Європи, держав колишнього Союзу РСР, досягнень загальної теорії права, конституційного, трудового, цивільного, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального, міжнародного права, інших галузей системи права України, матеріалах колективно-договірного процесу, судової практики, практики вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є однією з спроб, комплексно. з урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити роль посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).
У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
- удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідженої тематики, що виражається в авторському формулюванні понять колективного трудового конфлікту і колективного трудового спору. Так, останній визначено як вирішення спеціально створеними для цього органами розбіжностей, що виникли в процесі колективно-договірного регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин між потребами та інтересами працівників і роботодавців;
- визначено суб’єктно-об’єктний склад колективного трудового спору й доведено, що об’єктом колективного трудового спору є відносини щодо встановлення, зміни умов праці (зокрема, заробітна платня), укладення, зміни та виконання колективних договорів, угод щодо питань соціально-трудових відносин.
- визначено предмет колективного трудового спору (конфлікту) як розбіжності, що виникають під час укладення, зміни або виконання колективного договору чи угоди;
- удосконалено структуру та юридичні ознаки посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів);
- дістала подальшого розвитку класифікація колективних трудових спорів (конфліктів) за критеріями значення (основні та допоміжні відносини) та послідовністю розгортання допоміжних відносин у часі й просторі (відносини, що передують основним трудовим відносинам; відносини, які їх супроводжують; відносини, які з необхідністю випливають із трудових відносин);
- отримало подальшого розвитку дослідження сутності процесуальних відносин у сфері посередництва при вирішенні колективних трудових спорів як складних, стадійно структурованих, охоронних правовідносин, що виникають з приводу розгляду та вирішення посередницькими органами колективного трудового спору;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до: Кодексу законів про працю України, Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», проекту Трудового кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції можуть використовуватись: а) у науково-дослідній роботі для подальших теоретичних досліджень інституту посередництва в трудовому праві; б) у правотворчості під час розробки Трудового кодексу України, інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, покликаних регулювати питання посередництва; в) у правозастосовчій діяльності для удосконалення практики застосування норм чинного законодавства, яке регулює відносини в сфері вирішення трудових спорів(конфліктів); г) у навчальному процесі під час підготовки лекцій, відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права та права соціального забезпечення, під час викладання навчальної дисципліни «Трудове право України», а також у науководослідній роботі студентів, слухачів, курсантів, аспірантів та ад’юнктів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у наукових публікаціях автора, а також доповідях на науково-практичних конференціях: «Форми соціальноправового захисту працівників у службово-трудових відносинах» (м. Суми, 25 червня 2005 р.), «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (м. Чернігів 2527 травня 2006р.), «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 31 травня2 червня 2007р.). Також положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС та кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ, наукових семінарах та круглих столах у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п’яти наукових статтях, які розміщені у фахових наукових виданнях та у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

Висновки
На підставі здійсненого в даній дисертаційній роботі комплексного дослідження ролі посередництва у вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), а також аналізу системи правовідносин в сфері праці, що склались в Україні в умовах реформування трудового законодавства, можемо дійти таких висновків і пропозицій:
1. Предметом колективного трудового спору (конфлікту) є колективні права та інтереси в соціально-трудовій сфері. Порядок регулювання суспільних відносин, що виникають у зв’язку з реалізацією робітниками права на колективні трудові спори, зокрема, страйк.
2. Об’єктом колективного трудового спору є відносини щодо встановлення, зміни умов праці (зокрема, заробітна платня), укладення, зміни та виконання колективних договорів, угод щодо питань соціально-трудових відносин. Ці відносини виникають й розвиваються у зв’язку з розвитком соціального партнерства, системи угод між роботодавцями та робітниками, зміни умов праці в договірному порядку. Відносини щодо безпосереднього врегулювання колективних трудових спорів відносяться до процедурних правовідносин, адже основою для встановлення нових умов праці слугують погодження сторін. Таким чином й колективний трудовий спір (конфлікт) може бути урегульований на підставі погодження сторін, що є обов’язковими для виконання.
3. Суб’єкт трудового права - це фізична або юридична особа, яка має, реалізує та виконує передбачені нормативними приписами трудові права і обов’язки, і здатна за своїми якостями нести юридичну відповідальність.
4. Допоміжними суб’єктами трудових правовідносин є органи, які виконують посередницькі функції при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів). До них належать: примирна комісія, незалежний посередник, трудовий арбітраж та Національна служба посередництва і примирення.
5. Нормативно-правове забезпечення посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) - це система регулювання поведінки працівників (їх об’єднань чи представників), роботодавців (їх об’єднань чи представників) та діяльності примирних комісій, незалежних посередників, трудових арбітражів і Національної служби посередництва і примирення.
6. Трудовий спір - це такі розбіжності з приводу задоволення суб’єктами трудового права своїх потреб та інтересів, які не були врегульовані ними безпосередньо і передані на розгляд і вирішення спеціально створеним для цього юрисдикційним органам.
7. Колективний трудовий конфлікт - це самостійне вирішення працівниками та роботодавцями суперечностей, які виникли між потребами та інтересами сторін в процесі колективно-договірного регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.
8. Колективний трудовий спір - це вирішення спеціально створеними для цього органами розбіжностей, що виникли в процесі колективно-договірного регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин між потребами й інтересами працівників і роботодавців.
9. З міжнародних документів, що регулюють вирішення колективних трудових спорів, на території України діють лише Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Рекомендації МОП, нормативні положення яких знайшли відображення в Законах України «Про колективні договори і угоди» та «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Усі інші документи на даний момент залишаються нератифікованими Верховною Радою і тому не можуть вважатися частиною національного законодавства України. Рекомендації МОП щодо врегулювання колективних трудових спорів не належать до міжнародних договорів, тому їх норми не покладають на держави будь-яких зобов’язань.
10. Дослідження джерел міжнародного права, які містять норми щодо врегулювання колективних трудових спорів, дозволяє виділити наступні загальні моменти:
а) вирішення колективних трудових спорів повинно здійснюватись шляхом застосування таких процедур, як добровільне примирення, посередництво та арбітраж;
б) якщо примирні процедури діють на спільній основі, в них має брати участь рівна кількість представників роботодавців і працівників;
в) примирні процедури мають бути доступними, безоплатними, оперативними і повинні здійснюватись відповідно до національних умов окремої держави;
г) час, відведений на проведення означених процедур, визначається державним законодавством і повинен бути зведений до мінімуму;
д) примирні процедури мають гарантувати сторонам колективного трудового спору незалежність та неупередженість при прийнятті рішень.
11. При подальшому удосконаленні трудового законодавства необхідно враховувати й нетрадиційні види організації третейської процедури, які отримують розповсюдження в наш час. Зокрема, заслуговує уваги механізм арбітражу, коли роль арбітру зведена до вибору одного, на його думку, найбільш правильного варіанту рішення, запропонованого однією із сторін, без права змінювати або доповнювати цю пропозицію, а також арбітраж-посередництво, при якому арбітр намагається зблизити позиції сторін в ході переговорів, але після їх невдачі самостійно формулює рішення.
12. Пропонується доповнити Кодекс законів про працю України наступними статтями:
«Процесуальні трудові відносини
Метою процесуальних норм є забезпечення реалізації норм матеріального характеру в процесі розгляду й вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів.
Процесуальні трудові відносини - це складні, стадійно структуровані, охоронні правовідносини, що виникають, розвиваються і припиняються в процесі розгляду та вирішення трудових спорів.
Основними суб’єктами процесуальних трудових відносин є: сторони трудового спору (їх представники) та спеціально утворений для розгляду та вирішення такого спору орган»

«Поняття суб’єкта трудового права
Суб’єкт трудового права - це фізична або юридична особа, яка має, реалізує та виконує передбачені нормативними приписами права і обов’язки, і здатна за своїми якостями нести юридичну відповідальність.
Трудова правосуб’єктність - це особлива властивість, яка визнана законодавством за суб’єктами трудового права і передбачає можливість мати та, за наявності певних умов, реалізовувати права і обов’язки в сфері праці, відповідати за протиправні дії (бездіяльність) перед державою та суспільством.
Трудова правоздатність - це абстрактна форма володіння від народження правами і обов’язками в сфері праці.
Трудова дієздатність - це реальна можливість суб’єктів трудового права своїми діями здійснювати юридичні права та обов’язки в сфері праці.
Трудова деліктоздатність - це здатність суб’єкта трудового права відповідати за порушення нормативних приписів в сфері праці».

13. Пропонується статті 2, ч. 1 ст. 6, ст. 7 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» викласти у наступній редакції:
«Стаття 2. Поняття колективного трудового конфлікту і колективного трудового спору.
Колективний трудовий конфлікт - це самостійне вирішення працівниками та роботодавцями суперечностей, які виникли між потребами та інтересами сторін в процесі колективно-договірного регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин.
Колективний трудовий спір - це вирішення спеціально створеними для цього органами розбіжностей, що виникли в процесі колективно-договірного регулювання трудових та тісно пов’язаних з ними відносин між потребами й інтересами працівників і роботодавців»

«Стаття 6. Момент виникнення колективного трудового спору
Колективний трудовий спір виникає з моменту, коли сторони припинили безпосереднє вирішення розбіжностей між їх потребами та інтересами і вирішили для розгляду даного питання звернутися до спеціально уповноваженого (створеного для цього) на це юрисдикційного органу»

«Стаття 7. Система органів, що виконують посередницькі функції.
Система органів, що здійснюють посередницькі функції при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), включає: примирні комісії, незалежних посередників, трудові арбітражі, Національну службу посередництва і примирення.
Органи посередництва утворюють два рівні: перший і другий. До органів першого рівня належать: примирна комісія, незалежний посередник та трудовий арбітраж. Національна служба посередництва і примирення складає другий рівень органів, що здійснюють посередницькі функції.
У разі виникнення колективного трудового спору між сторонами соціально-трудових відносин, вони на свій розсуд можуть звернутися до будь-якого органу посередництва першого рівня. У випадку неприйняття органом посередництва першого рівня погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору, сторони передають спір до Національної служби посередництва і примирення»

Список використаної літератури:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№ 30.-Ст.141.
2. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України.-1971.-№ 50.-Ст.375.
3. Про колективні договори і угоди: Закон України від 1 липня 1993 року № 3356-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 07.09.1993 - 1993 р., № 36, стаття 361.
4. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 04.09.1998 - 1998 р., № 34, стаття 227.
5. Положення про Національну службу посередництва і примирення: Затв. Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. № 1258/98 // Офіційний вісник України.-1998.-№ 46.-Ст. 1684.
6. Про затвердження положення про Національну раду соціального партнерства: Указ Президента України від 27 квітня 1993 р. № 151 / 93 // Голос України, 1993, 30.04.93.-№ 78-79.
7. Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS N 163):
8. Конвенция о защите права на организацию и процедурах определения условий занятости на государственной службе № 151 от 27.06.1978 // "Права человека" Сборник международных договоров Том I, Универсальные договоры Организация Объединенных Наций. - Нью-Йорк и Женева, 1994.
9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 року //
10. Положение о порядке проведения примирительных процедур по разрешению коллективных трудовых споров (конфликтов) на предприятиях и в отраслях, на которых в соответствии со статьей 24 Закона Украины «О порядке разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов)» проведение забастовок запрещается: Утвержденное приказом Национальной службы посредничества и примирения от 4 мая 1999 г. № 38 // Сб. нормативных актов.-Х.: Конус, 2000.-С. 142-151.
11. _Положення про арбітра: Затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 11 листопада 1999 р. № 105 // Збірник нормативно-правових актів.-К.: Основа, 2000.-С. 658-663.
12. _Положення про посередника: Затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 11 листопада 1999 р. № 106 // Збірник нормативно-правових актів.-К.: Основа, 2000.-С. 652-658.
13. _Положення про примирну комісію: Затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999 р. № 36 // Збірник нормативно-правових актів.-К.: Основа, 2000.-С. 644-648.
14. _Положення про трудовий арбітраж: Затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 4 травня 1999 р. № 37 // Збірник нормативно-правових актів.-К.: Основа, 2000.-С. 648-652.
15. _Рекомендація щодо добровільного примирення та арбітражу № 92 від 29.06.1951 // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1919-1964. Т.1. Женева: Міжнародне бюро праці, 1999.
16. _Рекомендація щодо сприяння колективним переговорам № 163 від 19.06.1981 // Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева, 1999.
17. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения.-М.: НОРМА, 2001.-752 с.
18. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования.-М.: Статут, 1999.-712 с.
19. Алексеев С.С. Структура советского права.-М.: Юрид. лит., 1975.-264 с.
20. Алексеев С.С. Теория права.-М.: Изд-во БЕК, 1994.-224 с.
21. Алексеев С.С. Философия права.-М.: Норма, 1997.-588 с.
22. Аметистов Э. М. Международное право и труд: факторы имплементации международных норм о труде. М., 1982. 272 с.
23. Андерсон Э. Трудовые конфликты. М., 1925
24. Арсієнко А. Соціальне партнерство: яким йому бути? // Голос України.-1996.-6 травня
25. Архипова Б. Коллективный договор.-М.: Профиздат, 1978.-80 с.
26. Бабаев В.К. Теория современного советского права: Фрагменты лекций и схемы. Н. Новгород: Нижегор. ВШ МВД РСФСР, 1991. 156 с.
27. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов.-М.: Изд-во БЕК, 1996.-584 с.
28. Бачинин В.А. Философия права и преступления.-Х.: Фолио, 1999.-607 с.
29. Бачинін В.А., Панов М.І. Філософія права: Підручник.-К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002.-472 с.
30. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан.-М.: Юрид. лит., 1972.-396 с.
31. Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д., Сливка С.С. Філософія права: Навчальний посібник.-К.: Атіка, 1999.-208 с.
32. Большая Советская Энциклопедия. В 24-х т.-Т.22.-М., 1953.-725 с.
33. Бугров Л.Ю. Право на забастовку в СССР // Советское государство и право.-1989.-№ 9.
34. Бурдье П. Начала. Chose dites.-М.: «Проспект», 1994.-211 с.
35. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ Перун”, 2003. 1440 с
36. Венедиктов В.С. Трудове право України на шляху ринкових перетворень // Зб. наукових праць: Актуальні проблеми права: теорія і практика.-Луганськ: СУНУ ім. В. Даля.-2002.-№ 3.-С. 9-15.
37. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Общая часть): Учебное пособие.-Х.: ХИВД, 1994.-76 с.
38. Войтинский И. Основные вопросы соглашения и арбитража. - М., 1926. 46 с.
39. Галкин Б.А. Право как социальная реальность // Вопросы философии.-1978.-№ 8.-С. 74-80
40. Генкин Б.М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов.-М.: НОРМА-ИНФРА, 1999.-578 с.
41. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение.-М.: Наука, 1977.-308 с.
42. Гоббс Т. Левиафан. Сочинения в 2-х томах.-Т.1.-М.: Наука, 1991.-445 с.
43. Голованова Е.А. Трудовые споры в СССР и порядок их рассмотрения.-Пермь, 1970.-124 с.
44. Голощапов С.А. Понятие, виды, причины и подведомственность трудовых споров.-М.: ВЮЗИ, 1984.-80 с.
45. Голощапов С.А., Толкунова В.Н. Трудовые споры в СССР.-М.: ВЮЗИ, 1974.-195 с.
46. Гриценко Ю.М. Коллективные трудовые споры (правовой аспект): Дисс... канд. юрид. наук.-М., 2000.-184 с.
47. Грузінова Л.П., Короткін В.Г. Трудове право України: Курс лекцій.-К.: МАУП, 2003.-Ч.1.-128 с.
48. Гурьенова Л., Шапаренко А. Коллективный договор и соглашение по социальным вопросам и охране труда на сельскохозяйственном предприятии.-М.: Профиздат, 1982.-79 с.
49. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России.-М.: Проспект, 1997.-525 с.
50. Дедов Д.И. Правовое регулирование рынка труда: Учебное пособие.-М.: Стоглав. Н, 2000.-137 с.
51. Елисейкин П.Ф. Гражданское процессуальное правоотношение.-Ярославль, 1973.-155 с.
52. Есипчук Н.М. Историческая реальность как предмет познания.-К.: Вища школа, 1978.-182 с.
53. Жаров С. Примирительно-третейский порядок разрешения трудовых конфликтов. М., 1926
54. Жернаков В.В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання // Право України.-1999.-№ 10.-С. 41-44.
55. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіна, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина.-Х.: Право, 2002.-428 с.
56. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова.-К.: Юрінком, 1997.-318 с.
57. Заец А.П. Вопросы методологии исследования эффективности республиканского законодательства: Методологические проблемы юридической науки.-К.: Видавничий Дім «Юридична думка», 1990.-284 с.
58. Зайцев А.К. Социальный конфликт на предприятии.-Калуга.-1993.
59. Закоплистов А.Ф. Юридическая философия.-СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003.-548 с.
60. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся: Очерки российской психологии.-М.: «Юстицинформ», 1994.-528 с.
61. Иванов Р.Л. Принципы советского права: Дис. канд. юрид. наук. Л., 1988. 218 с.
62. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории.-М.: Наука, 1978.-366 с.
63. Йеринг Р. Сочинения.-Т.1.-СПб., 1881.-472 с.
64. Кант И. Критика чистого разума.-Ростов-на-Дону, 1999.-615 с.
65. Кант И. Сочинения в 6-ти томах.-Т.4.-М.: Наука, 1965.-411 с.
66. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права).-М.: Аванта+, 2001.-560 с.
67. Киселёв И.Я. Зарубежное трудовое право.-М.: «Дело», 1998.-726 с.
68. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов. — М.: Дело, 1999. — 728 с.
69. Киселев И.Я. Трудовые конфликты в капиталистическом обществе: социально-правовые аспекты.-М.: Наука, 1978.-240 с.
70. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права.-М., 1916.-520 с.
71. Козак З.Я. Договірне регулювання за трудовим правом України: Дис... канд. юрид. наук.-Львів, 1999.-200 с.
72. Колодій А.М. Принципи права України.-К.: Юрінком Інтер, 1998.-205 с.
73. Колосов В.К. Трудовые споры: Справочное пособие.-М.: Профиздат, 1986.-183 с.
74. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник.-М.: Юрист, 1998.-416 с.
75. Комисаров К. Формы юридической деятельности // Проблемы соотношения материального и процессуального права.-М.: ВЮЗИ, 1980.-С. 45-52.
76. Кондратьев А.А. Гарантии охраны трудовых прав рабочих и служащих: Автореф. дисс... канд. юрид. наук.-М., 1985.-25 с.
77. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права.-СПб.: «Юридический центр Пресс», 2003.-430 с.
78. Коршунов Ю. Коллективный договор в условиях рыночной экономики // Хозяйство и право.-1992.-№ 2.-С. 65-68.
79. Коршунова Т.Д. Участие работников в управлении организацией: проблемы и перспективы // Российское право.-1998.-№ 2.-С. 31-35.
80. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій.-К.: Вентурі, 1996.-208 с.
81. Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое корпоративное право: Учебно-практическое пособие.-М.: НОРМА, 2000.-381 с.
82. Кулапов В.Л. Теория государства и права. Курс лекций. - М., 1997.
83. Лазор В.В. Теоретические и социальные аспекты сущности трудового договора и порядок разрешения споров при невыполнении его условий: Монографія.-Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002.-250 с.
84. Лапаева В.В. Социология права / Под ред. В.С. Нерсесянца.-М.: НОРМА, 2000.-304 с.
85. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник.-М.: Изд-во БЕК, 2001.-224 с.
86. Лосиця І.О. Колективний договір в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис... канд. юрид. наук.-Х., 1997.-24 с.
87. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права.-М.: НОРМА, 2003.-672 с.
88. Лушникова М.В. Государство, работодатели, работники: история, теория и практика правового механизма социального партнерства. Ярославль.-1997. 223 с.
89. Лушникова М.В. Трудовые споры в СССР.-Ярославль, 1991.-82 с.
90. Ляшенко Т. Соціальне партнерство: шлях до ринкової економіки // Юридичний вісник.-1999.-№ 18.-6-12 травня.
91. Максимов С.И. Правовая реальность: инструментальный и коммуникативный подходы // Проблемы законности.-1995.-№ 29.-С. 12-18.
92. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления.-Х.: Право, 2002.-326 с.
93. Мамут Л.С. Анализ правогенеза и правопонимания // Историческое в теории права.-Тарту, 1989.-С. 14-25.
94. Матыцина Н. К созданию российской системы трудового арбитража // Человек и труд. 1996.-№ 5.
95. Махина С.Н. Административный процесс: проблемы теории, перспективы правового регулирования.-Воронеж, 1999.-525 с.
96. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества.-К.: Наукова думка, 1984.-280 с.
97. Михеев В.А. Основы социального партнерства: теория и политика: Учебник.-М.: Экзамен, 2001.-448 с.
98. Мнушко З.Н., Чмыхало Н.В. Трудовое право в условиях рыночной экономики.-Х.: «Золотые страницы», 2002.-182 с.
99. Молодцов М.В., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России: Учебник для вузов.-М.: НОРМА, 2001.-576 с.
100. Морейн И.Б. Основные проблемы правового регулирования отношений, связанных с разбирательством трудовых споров в СССР: Автореф. дис... д-ра юрид. наук.-М., 1968.-38 с.
101. Мушинский В.О. Правовое государство и правопонимание // Советское государство и право.-1990.-№ 2.-С. 21-24.
102. Нерсесянц В.С.