РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПОЛІЩУК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 343.98: 343.344

РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Весельський Віктор Казимирович,
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………….…… 3
ВСТУП …………………………………………………………………………...… 4
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ ….... 12
1.1. Поняття і характеристика вибухових пристроїв …………………………... 12
1.2. Характеристика особи злочинця ……………………………………………. 38
1.3. Предмет злочинного посягання …………………………………………..… 50
1.4. Спосіб вчинення злочинів ………………………………………………....... 58
1.5. Типова «слідова картина» ……………………………………………...…..… 69
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………………. 80
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПОЧАТКОВОГО ЕТАПУ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ .…………………………………………………………………….. 82
2.1. Типові слідчі ситуації та алгоритм дій слідчого з їх вирішення ………….. 82
2.2. Висунення версій та планування розслідування …………………………. 102
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………... 118
РОЗДІЛ 3. ТАКТИКА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОЧЕРГОВИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ …………...…………. 120
3.1. Огляд місця події ……………………………………………………………. 120
3.2. Допит потерпілих, свідків і підозрюваних ………………………………… 147
3.3. Проведення судових експертиз …........................................................…….. 162
Висновки до розділу 3 …………………………………………………………... 177
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………….. 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………. 186
ДОДАТКИ ………………………………………………………………………. 213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВР вибухова речовина
ВП вибуховий пристрій
ВТЛ вибухотехнічна лабораторія
ГСУ Головне слідче управління
ДНДЕКЦ Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
ДСТ державний стандарт
ЗС Збройні сили
КД капсуль-детонатор
КК Кримінальній кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
ЛЕП лінії електропередачі
МВС Міністерство внутрішніх справ
МНС Міністерство надзвичайних ситуацій
ОРД оперативно-розшукова діяльність
СВП саморобний вибуховий пристрій
СОГ слідчо-оперативна група
США Сполучені штати Америки
ТЕН тетранітропентаеритрит
ТНРС тринітрорезиорцінат свинцю
ТУ технічні умови
УРСР Українська радянська соціалістична республіка
ФБР Федеральне бюро розслідувань

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічні та політичні зміни, що відбуваються в Україні, супроводжуються якісними змінами злочинності. Злочинність все частіше набуває організованих форм, способи вчинення і приховування кримінальних правопорушень ускладнюються, росте число заздалегідь запланованих тяжких і особливо тяжких насильницьких злочинів. Посиленню криміногенної обстановки у державі сприяє безліч чинників: спад економіки й безробіття, низький рівень життя, корупція, пропаганда насильства в засобах масової інформації, зниження контролю в Збройних силах України за використанням і зберіганням зброї та боєприпасів.
Безумовно, найбільшого суспільно-політичного резонансу набувають злочини, вчинені із застосуванням вибухових пристроїв. Особливістю таких злочинів є поєднання поранення або загибелі людей зі значними матеріальними збитками, викликаними руйнуванням будівель та об’єктів, що перебувають у зоні дії вибуху. У деяких великих містах України кримінальні вибухи стали одним з факторів, що суттєво дестабілізують громадський порядок. Так, величезного суспільного резонансу набули вибухи у маршрутних таксі міста Вінниці (2002–2003 рр.), у Свято-Покровському храмі міста Запоріжжя (28 липня 2010 р.), біля торгівельного центру «Голден Плаза» та адміністративної будівлі ДП «Макіїввугілля» у місті Макіївці (20 січня 2011 р.), у місті Дніпропетровську (27 квітня 2012 р.).
В руках злочинців, які мають спеціальні знання або користуються знаннями інших осіб, вибухові пристрої стають небезпечними засобами вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів. Так, протягом тільки 2011 р. на території України було вилучено та знешкоджено 72 саморобних вибухових пристрої, 1013 кг вибухової речовини, вилучено понад 8,8 тис. гранат, снарядів та мін [1, с. 1]. Ослаблення моральних засад у суспільстві, висока соціальна напруженість, з одного боку, і практично необмежені можливості у винахідливості з боку злочинців – з іншого, створюють високий ступінь небезпеки для всіх оточуючих.
Аналіз слідчої практики свідчить, що працівники правоохоронних органів стикаються зі значними труднощами при розслідуванні даних видів злочинів. Це пояснюється високим інтелектуальним рівнем злочинців, їх правовою поінформованістю, а також технічною оснащеністю. Так, за даними Головного слідчого управління МВС України протягом 2007–2012 рр. порушено 198 кримінальних справ (проваджень) про злочини, пов’язані із застосуванням вибухових пристроїв, з них до суду направлено лише 63 справи (32 % від загальної кількості порушених), між тим у 101 справі (51 %) досудове слідство зупинене у зв’язку з невстановленням особи, яка вчинила злочин (п. 3 ст. 206 КПК 1960 р.) [Додаток Г].
Проблеми розслідування окремих видів злочинів традиційно розглядаються в рамках окремих криміналістичних методик, які останнім часом зазнали відчутного якісного та кількісного розвитку. Зокрема, на цій ниві плідно працювали і працюють такі відомі вітчизняні та закордонні вчені-юристи як Ю. П. Аленін, Л. І. Аркуша, В. Д. Басай, В. П. Бахін, В. Д. Берназ, Р. С. Бєлкін, В. В. Бірюков, Л. Г. Відонов, І. О. Возгрін, А. Ф. Волобуєв, В. І. Галаган, В. Г. Гончаренко, В. Я. Горбачевський, В. А. Журавель, А. В. Іщенко, Н. С. Карпов, Н. І. Клименко, І. І. Когутич, О. Н. Колесніченко, В. П. Колмаков, В. О. Коновалова, І. І. Котюк, В. С. Кузьмічов, В. В. Лисенко, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, Є. Д. Лук’янчиков, Г. А. Матусовський, Д. Й. Никифорчук, Ю. Ю. Орлов, М. А. Погорецький, О. С. Саінчин, М. В. Салтевський, М. Я. Сегай, В. М. Стратонов, В.В. Тіщенко, Л. Д. Удалова, В. Г. Хахановський, П. В. Цимбал, К. О. Чаплинський, С. С. Чернявський, В. Ю. Шепітько, В. В. Щур, М. П. Яблоков та багато інших.
Питання, пов’язані з окремими аспектами розслідування злочинів, учинених із застосуванням вибухових пристроїв досліджувалися у працях В. Н. Агинського, А. Ю. Аполлонова, І. І. Артамонова, М. І. Асташова, Л. В. Бертовського, Р. З. Боршигова, Т. М. Бульби, О. А. Буханченка, С. І. Винокурова, В. П. Власова, Ю. М. Дільдіна, A. М. Єгорова, З. І. Кірсанова, Н. П. Ландишева, В. В. Мартинова, М. А. Михайлова, І. Д. Моторного, Л. А. Соя-Серка, І. П. Пантелєєва, В. М. Плескачевського, А. С. Подшибякіна, В. А. Ручкіна, А. Ю. Семенова, Є. H. Тихонова, A. A. Топоркова, A. A. Шмирєва та інших вчених-криміналістів та процесуалістів.
Аналіз спеціальної криміналістичної літератури дозволив зробити висновки про те, що більшість опублікованих робіт присвячені розробці лише окремих питань розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв (огляду місця події; виявленню, огляду, вилученню і знешкодженню вибухових пристроїв; призначенню експертиз вибухових пристроїв, обставин і механізму вибуху). Проте, ці праці створили основу для подальшого розвитку теоретичних проблем розслідування даних злочинів й удосконалювання практичних рекомендацій, призначених для працівників правоохоронних органів.
Все вищевикладене дозволяє стверджувати, що актуальність теми дослідження визначається об’єктивною потребою в подальшій розробці криміналістичних методик, що підвищують ефективність процесу розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007, Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», схваленої Указом Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870/2009, Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2011 р. № 1911, Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1000/2011, Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., оголошених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347. Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (нині – Національна академія внутрішніх справ) (протокол № 4 від 25 березня 2008 р.) та включена до планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2010–2012 рр.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні обставин підготовки, вчинення і приховування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв та розробленні на цій основі криміналістичних засад розслідування цих злочинів.
Мета дослідження обумовила постановку і вирішення таких задач:
– визначити поняття вибухового пристрою та охарактеризувати його ознаки як криміналістичної категорії, здійснити класифікацію вибухових пристроїв;
– розкрити ознаки особи злочинця, що вчиняє злочини із застосуванням вибухових пристроїв, як елементу криміналістичної характеристики;
– визначити особливості предмету злочинного посягання злочинів даної категорії;
– виділити способи вчинення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв;
– розкрити типову «слідову картину» злочинів даної категорії;
– виявити специфіку розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, на початковому етапі, визначити типові слідчі ситуації, найбільш оптимальну систему слідчих (розшукових) дій та особливості формування слідчих версій і планування розслідування;
– визначити особливості організації і тактики проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, окреслити специфіку одержання інформації з матеріальних та ідеальних джерел;
– сформулювати рекомендації щодо призначення судових експертиз під час розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються у зв’язку з розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Предмет дослідження – розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Методи дослідження. При проведенні дослідження для вирішення поставлених задач використовувались у комплексі загальнонаукові та спеціально-правові методи. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість об’єктивно дослідити елементи криміналістичної характеристики злочинів та криміналістичні засади їх розслідування. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні законодавства про кримінальну відповідальність і практики його застосування в Україні та УРСР (підрозділ 1.1); історико-правовий – при розкритті еволюції поглядів учених на окремі проблеми, що стосуються предмета дослідження (підрозділи 1.1, 2.1); догматичний – при тлумаченні юридичних категорій, за його допомогою поглиблено та уточнено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2); системний – при побудові класифікації злочинів, визначенні змісту та взаємозв’язків елементів криміналістичної характеристики й основних етапів роботи з доказовою інформацією (розділ 1, підрозділ 2.1); статистичний – при ілюстрації теоретичних висновків даними вивчення державної та відомчої статистичної звітності (розділ 1, підрозділи 2.1, 3.3); соціологічний метод – при вивченні правозастосовної практики, а також при анкетуванні слідчих і оперативних працівників ОВС стосовно особливостей розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Емпіричну базу дослідження становлять систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності МВС України за період 2007–2012 рр.; узагальнені результати вивчення 95 кримінальних справ про злочини, пов’язані із застосуванням вибухових пристроїв, що перебували у провадженні слідчих ОВС протягом 2007–2012 рр.; узагальнені дані опитувань слідчих і оперативних працівників ОВС (310 респондентів з міста Києва, Вінницької, Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Львівської, Полтавської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької областей); аналіз оглядів судово-слідчої практики, офіційних звітів та довідок, а також іншого практичного матеріалу підрозділів системи МВС України. При підготовці роботи використано досвід автора, набутий на посаді головного експерта відділу вибухотехнічних та пожежнотехнічних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є одним з перших в Україні монографічним дослідженням, в якому запропонована методика розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, викладені рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності й оптимізації діяльності з їх розслідування. Автором сформульовано концептуально нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне і практичне значення, зокрема:
вперше:
– запропоновано авторське визначення поняття вибухового пристрою як криміналістичної категорії, під яким слід розуміти виріб, конструктивно призначений для здійснення хімічного вибуху і здатний вражати людей та руйнувати об’єкти;
– запропоновано типові версії залежно від конкретної слідчої ситуації початкового етапу розслідування злочинів даної категорії;
– розкрито специфіку планування розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв;
удосконалено:
– криміналістичну характеристику злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, шляхом включення до її елементів характеристики вибухових пристроїв, предмету злочинного посягання та «слідової картини»;
– характеристику способів вчинення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, шляхом класифікації місць встановлення вибухових пристроїв;
– систему типових слідчих ситуацій та алгоритми слідчих (розшукових) дій щодо їх вирішення на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв;
– рекомендації щодо призначення судових експертиз під час розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, в яких враховано специфіку об’єктів дослідження;
дістало подальшого розвитку:
– методологічні засади вивчення основних елементів криміналістичної характеристики (особа злочинця, спосіб вчинення злочинів, «слідова картина»);
– класифікація осіб, які вчиняють злочини, пов’язані із застосуванням вибухових пристроїв;
– тактика огляду місця події при розслідуванні злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, шляхом виокремлення і розгляду специфічних особливостей проведення огляду на відкритій місцевості, у приміщенні, в автомобілі;
– програми допитів потерпілих, свідків і підозрюваних шляхом підготовки спеціального переліку запитань, які підлягають встановленню під час розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджено як рекомендації:
– у практичній діяльності органів внутрішніх справ України – щодо удосконалення криміналістичного забезпечення розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 14 березня 2012 р.; акт впровадження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16 квітня 2012 р.);
– у навчальному процесі – як матеріали для підготовки відповідних навчально-методичних і наукових видань та для проведення занять з навчальних дисциплін «Криміналістика» та «Особливості розслідування окремих видів злочинів» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 28 грудня 2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, оприлюднено на семи міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (Запоріжжя, 2008 р.), «Захист прав і свобод людини та громадянина: напрямки реалізації в Україні» (Тернопіль, 2009 р.), «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (Тернопіль, 2009 р.), «Наукові здобутки на шляху до удосконалення правової системи» (Тернопіль, 2009 р.), «Криміналістика у протидії злочинності» (Київ, 2009 р.), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (Запоріжжя, 2010 р.), «Реформування системи кримінальної юстиції в Україні: кримінально-правові, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми» (Ірпінь, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 11 наукових публікаціях, серед яких п’ять статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, і шість статей – у збірниках тез наукових доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки проведеної роботи, вважаємо за доцільне сформулювати певні висновки дослідження проблем розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, що мають як теоретичне, так і практичне значення.
Створення загальної методики розслідування однорідної групи кримінальних правопорушень, спираючись на положення про подібність принципу дії об’єктів, що використовуються як знаряддя для досягнення злочинного задуму, способів вчинення цих кримінальних правопорушень, особливостей особистості злочинців, а також способів і засобів розслідування даної категорії кримінальних проваджень, є, на даний момент, перспективним напрямом криміналістичних досліджень. З цією метою для реалізації даного напряму виділена група злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, і розроблені методичні рекомендації з їхнього розслідування.
На основі аналізу криміналістичної літератури, критичного осмислення поглядів різних криміналістів, у дисертації розглядаються наступні структурні елементи криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, найбільш важливі для їх розкриття й розслідування: характеристика вибухових пристроїв; характеристика особи злочинця; предмет злочинного посягання; способи вчинення злочинів; слідова картина злочинів.
Практика розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, показує, що віднесення об’єктів до категорії вибухових пристроїв викликає значні труднощі, обумовлені тим, що у вітчизняній криміналістиці дотепер не склалося чіткого визначення поняття «вибуховий пристрій». З урахуванням аналізу різних точок зору, вибуховий пристрій можна визначити як виріб, конструктивно призначений для здійснення хімічного вибуху і здатний вражати людей та руйнувати об’єкти. Докладно проаналізувавши експертну діяльність, ми дійшли висновку, що по-справжньому практичне значення має класифікація вибухових пристроїв за способом виготовлення (промислового виготовлення і саморобні).
Близькими є типологічні криміналістично значимі риси осіб, які вчиняють аналізовані злочини. Ґрунтуючись на дослідженні матеріалів кримінальних справ про злочини, пов’язані із застосуванням вибухових пристроїв, ми виділили і охарактеризували три типи особистості злочинців, які вчиняють розглядувані види злочинів: «аматор», «напівпрофесіонал», «професіонал». При розкритті змісту визначених типів ми відбили такі властивості і риси особистості, як стать, вік, найбільш розповсюджені мотиви, специфіку загальнонебезпечних засобів, якими користується злочинець, їх кількість і сполучення, ставлення до вчиненого, особливості способу вчинення злочину, використовувані методи.
Предмети безпосереднього посягання злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, поділяються на дві групи: об’єкти біологічного походження і об’єкти, що виникли в результаті діяльності людини. До першої групи відносяться люди і тварини, до другої – різного роду споруди, будинки, транспорт тощо. Аналіз слідчої практики показує, що в більшості випадків потерпілими від злочинів, пов’язаних з вибухами, є підприємці, які займаються великим або середнім бізнесом; особи, що так чи інакше пов’язані з кримінальними структурами; посадові особи, які займають відповідальні посади; абсолютно сторонні люди, які випадково перебували в місці здійсненого вибуху. Стосовно другої групи об’єктів – ними найчастіше є об’єкти громадського користування, об’єкти транспорту, пам’ятники історії і культури, а також шляхопроводи і магістралі передачі електроенергії, нафти і газу, електростанції, небезпечні виробництва й ін.
Специфічним для способу вчинення розглядуваних злочинів є формування комплексу взаємозалежних дій, що утворюють при цьому відносно самостійні акти злочинної поведінки, спрямовані на підготовку, здійснення і приховання злочинів. Нами досліджено, що спосіб вчинення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, найчастіше складається з декількох етапів, а саме: вибір та вивчення об’єкта (будівлі, приміщення, місцевості) майбутнього встановлення вибухового пристрою; визначення виду і конструкції вибухового пристрою, потужності вибухового заряду; виготовлення або придбання засобів для здійснення злочинного наміру; експериментальна перевірка вибухового пристрою або окремих його елементів; доставка вибухового пристрою до місця наміченого вибуху; встановлення і приведення вибухового пристрою в бойовий стан; здійснення (ініціювання) вибуху; приховання слідів участі в злочині.
Сліди вибуху варто виділяти в самостійну групу слідів. У силу своєї матеріальної сутності місце вибуху завжди пов’язане зі значними змінами навколишньої обстановки, які залежать від характеру навколишньої обстановки до вибуху й під час вибуху, потужності вибухового пристрою, ліквідації наслідків вибуху та ряду інших обставин. Виходячи з видів впливу вибуху на навколишнє середовище, сліди вибуху, які виявляються на місці події, можливо поділити на три групи. Перша група слідів стосується залишків вибухового пристрою, які містять ознаки, характерні для його конструкції. До другої групи відносяться сліди вибуху, що відобразилися на навколишніх об’єктах (пробоїни, розриви, деформації, мікроструктурні зміни, нашарування мікрочастинок). Ці сліди, як результат використання вибухового пристрою, характеризуються на основі бризантного (подрібнювального), термічного, фугасного, акустичного, сейсмічного та світлового впливів. До третьої групи відноситься кіптява та залишки вибухової речовини у вигляді мікрочастинок, що не прореагували під час вибуху.
На основі вивчення слідчої практики боротьби з розглядуваним видом злочинів, виділені наступні типові слідчі ситуації, з якими слідчий може стикатися на початковому етапі розслідування: 1) надійшла інформація про виявлення вибухового пристрою; 2) надійшла інформація про затримання особи, яка мала при собі вибуховий пристрій; 3) надійшла інформація про вчинення вибуху і: а) особа, яка вчинила злочин, невідома; б) є достовірна інформація про особу, яка вчинила злочин, але вона не затримана; в) є неповні дані про особу, яка вчинила злочин; г) особа, підозрювана у вчиненні злочину, затримана на місці злочину або після його вчинення. На підставі визначених типових вихідних слідчих ситуацій розроблені шляхи їхнього вирішення.
Обґрунтовано, що при висуванні криміналістичних версій і плануванні початкового етапу розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, варто виходити з наявності вихідної інформації, ситуації, яка склалася на початку досудового розслідування, а також типових обставин, що вимагають встановленню в кримінальних провадженнях розглядуваної категорії. З урахуванням викладеного, розроблені наступні типові загальні версії, що можуть висуватися слідчими на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв: 1. У випадку виявлення вибухового пристрою: а) має місце готування до терористичного акту; б) має місце готування до вчинення іншого злочину (вбивство, хуліганство); в) має місце інсценування терористичного акту або іншого злочину. 2. У випадку, коли вибух відбувся: а) проведена терористична акція; б) вчинений інший злочин, наприклад, вбивство або хуліганство; в) мало місце необережне поводження з вибуховими речовинами; г) відбулася аварія, катастрофа внаслідок порушення правил зберігання та експлуатації вибухових пристроїв або вибухових речовин.
У розвиток кожної з вищевказаних версій надалі висуваються як загальні, так і окремі версії, що базуються на конкретних даних, зібраних в кримінальному провадженні. В основу їхнього змісту можуть бути покладені способи вчинення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв. Зокрема, володіючи інформацією про вибух, що готується, і додатково даними про місцезнаходження вибухового пристрою слідчий може висувати версії про можливості здійснення вибуху, його час, потужність вибухового пристрою, засоби ініціювання вибуху, місце знаходження й особистість злочинця, його мотиви, а також про те, проти кого спрямований злочинний намір.
Для розкриття розглядуваного виду злочинів важливого значення набуває планування початкового етапу розслідування. В основу планування можуть бути покладені як загальні, так і окремі версії. Вибір підстав планування залежить від кількості висунутих версій і виявлених злочинних епізодів, слідчої ситуації, що склалася та інших факторів об’єктивного характеру. Крім того, при плануванні розслідування розглянутих злочинів варто брати до уваги й численні способи їх вчинення.
Практика показує, що багато вибухів вчиняють члени екстремістських груп або особи, найняті ними (як правило, з кримінального середовища). У зв’язку з цим у плані проведення слідчих (розшукових) дій та інших заходів повинні значитися заходи перевірки причетності до злочину членів таких груп, їхніх родичів (використовуючи при цьому дані оперативних обліків), а також заходи зі встановлення їх місцезнаходження під час розслідуваної події – за допомогою проведення негайних допитів виявлених членів організованих злочинних груп, що діють на даній території, їх рідних та близьких.
Для підвищення ефективності розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, пропонується створювати слідчо-оперативні групи, до складу яких, в необхідних випадках, повинні входити: підгрупа аналізу, організації роботи й координації дій підгруп; підгрупа з відпрацьовування місць виготовлення й розфасовки вибухових речовин; підгрупа по роботі на місцях вибухів (робота зі свідками й потерпілими; збір технічної документації; встановлення розмірів збитку; впізнання трупів); підгрупа з відпрацьовування зв’язків підозрюваних (обвинувачених); підгрупа з призначення всіх експертиз і контролю за їх виконанням; підгрупа зі збору й обробки інформації, наявної на телебаченні та в пресі.
Огляду місця події в кримінальних провадженнях розглянутої категорії властива своя специфіка, обумовлена способом вибуху, характером постраждалого об’єкта, місцем вибуху, масштабами руйнувань, конструктивними особливостями застосованого вибухового пристрою. Значну допомогу слідчому у проведенні даної слідчої (розшукової) дії можуть надати наступні спеціалісти: спеціаліст-криміналіст, спеціаліст-вибухотехнік, спеціаліст в галузі пожежно-технічних досліджень, спеціаліст в галузі судової медицини та ін.
Тактика огляду місця події має особливості залежно від того місця, де вчинений вибух. На підставі цього, виділені специфічні особливості проведення огляду місця вибуху на відкритій місцевості, у приміщенні, в автомобілі.
Тактика допиту потерпілих, свідків і підозрюваних визначається з урахуванням процесуального статусу допитуваних осіб, а також слідчих ситуацій, що склалися. Допит потерпілих і свідків по даній категорії кримінальних проваджень необхідно проводити проявляючи максимум такту і чуйності. Важливе значення для них мають слова підтримки й схвалення. Не рекомендується принижувати потерпілого або свідка негативною оцінкою його дій, пов’язаних із проявом боягузтва, малодушності, нерішучості до, у момент або після вибуху.
Допит підозрюваного доцільно здійснювати, як правило, без зволікання, максимально використовуючи фактор раптовості та систему тактичних прийомів, розроблених у криміналістиці для конфліктних ситуацій. При цьому допиту повинна передувати ретельна підготовка, у ході якої необхідно уважно вивчити матеріали, пов’язані з оглядом місця вибуху, плани, схеми, фотографії, відеозаписи, протоколи огляду речових доказів, допитів потерпілих і свідків, матеріали відомчих технічних комісій, результати дослідження слідів вибуху.
Висловлене переконання про обов’язкове проведення на початковому етапі розслідування злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, комплексної експертизи вибухових пристроїв, обставин і механізму вибуху, через різноманіття об’єктів експертного дослідження. До об’єктів експертизи вибухових пристроїв, обставин і механізму вибуху, як правило, відносяться: знешкоджені вибухові пристрої (промислового і саморобного виготовлення), їхні деталі, вибухові речовини; засоби ініціювання й уповільнення; інструменти, використані для виготовлення вибухового пристрою, схеми, креслення, записи, малюнки, що стосуються виготовлення вибухового пристрою; залишки вибухового пристрою та сліди вибуху, що відобразилися на предметах навколишнього оточення; проби ґрунту й речовин з місць найбільших руйнувань, а так само проби води й повітря, зіскоби й змиви, зроблені в місцях найбільшого закопчення й обпалення; контрольні проби ґрунту, води й повітря, де ймовірніше за все не містяться продукти вибуху; елементи матеріальної обстановки, на яких є сліди вибуху або продукти вибуху й залишки вибухової речовини, а також пошкоджені вибухом різні предмети (устаткування, транспортні засоби, механізми, одяг тощо). Також об’єктом експертного дослідження може бути місце вибуху.
До числа основних експертиз при розслідуванні злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв, відносяться також судово-медичні, пожежно-технічні, трасологічні, балістичні, судово-психіатричні, почеркознавчі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Огляд основних результатів діяльності вибухотехнічних підрозділів Експертної служби МВС України у 2011 році. – К. : ВТЛ ДНДЕКЦ МВС України, 2012. – 5 с.
2. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 10 серп. 2009 р. (відповідає офіц. текстові). – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2009. – 188 с.
3. Кримінальний кодекс УРСР // ВВР. – 1961. – №2. – Ст. 14.
4. Основы криминалистических знаний о боеприпасах и взрывчатых веществах и ответственность за преступное обращение с ними : [учеб. пособие] / В. А. Ручкин, А. И. Железняков, А. С. Сенцов, А. Н. Калашников. – Волгоград : ВЮИ МВД России, 1995. – 96 с.
5. Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1974. – №5.
6. Іщенко А. В. Засоби і методи виявлення вибухових речовин та пристроїв у боротьбі з тероризмом : [навч.-практ. посіб.] / А. В. Іщенко, М. В. Кобець. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2005. – 144 с.
7. Бахін В. П. Кримінальний вибух: поняття, характеристика, аналіз, розслідування / [Бахін В. П., Михайлов М. А.] ; за ред. Я. Ю. Кондратьєва. – Київ, 2001. – 132 с.
8. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. – 456 с.
9. Основы криминалистического исследования самодельных взрывных устройств : [учебное пособие] / Ю. М. Дильдин, В. В. Мартынов, А. Ю. Семенов, А. А. Шмырев. – М. : ВНКЦ МВД СССР, 1991. – 94 с.
10. Моторный И. Д. Теоретико-прикладные основы применения средств и методов криминалистической взрывотехники в борьбе с терроризмом : [монография] / И. Д. Моторный. – М. : Изд. Шумилова И. И., 1999. – 199 с.
11. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. / Р. С. Белкин. – М. : Юристъ, 1997. – .–
Т. 1 : Общая теория криминалистики. – 1997. – 408 с.
12. Краткий словарь по философии : словарь [под общ. ред. И. В. Блауберга, И. К. Пантина]. – 4-е изд. – М. : Политиздат, 1982. – 432 с.
13. Біленчук П. Д. Балістика : криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство : [підручник] / П. Д. Біленчук, А. В. Кофанов, О. Ф. Сулява ; за редакцією проф. П. Д. Біленчука. – К. : Міжнародна агенція «BeeZone», 2003. – 384 с.
14. Инженерные боеприпасы : Книга шестая. – М. : МО России, 1993. – С. 197.
15. Аполлонов А. Ю. Ударно-волновое действие взрывных устройств на организм человека / А. Ю. Аполлонов, В. Б. Парашин // Экспертная практика. – 1996. – №41. – С. 8–15.
16. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [видання четверте, доповн.] – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.
17. Место взрыва как объект криминалистического исследования : [учеб.-практ. пособие] / Ю. М. Дильдин, В. В. Мартынов, А. Ю. Семенов, А. А. Шмырев. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1989. – 72 с.
18. Поліщук В. В. Характеристика конструктивних елементів вибухових пристроїв, що застосовуються для вчинення кримінальних вибухів / В. В. Поліщук // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми : збірник тез доповідей ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (Тернопіль, 30 березня 2009 року). – Тернопіль, 2009. – Секція 6-8. – С. 123–126.
19. Расследование убийств, совершенных с применением взрывчатых веществ / [под ред. А. М. Ларина]. – М. : Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1975. – 77 с.
20. Альбом бризантных взрывчатых веществ: приложение к выпуску 3 «Атлас спектров для криминалистических подразделений МВД СССР» / [под ред. М.И. Подгорной]. – Новосибирск : Новосибирский институт органической химии СО АН СССР, 1980. – 63 с.
21. Поліщук В. В. Класифікація вибухових речовин, що використовуються при вчиненні кримінальних вибухів / В. В. Поліщук // Наукові здобутки на шляху до удосконалення правової системи : матеріали міжнародної науково-практичної інтернет-конференції. – Тернопіль, 2009. – С. 63–65.
22. Место взрыва как объект криминалистического исследования: [учебное пособие] / Ю. М. Дильдин, В. В. Мартынов, А. Ю. Семенов, А. Д. Стецкевич. – [2-е изд., перераб. и доп.]. М.: ЭКЦ МВД России, 1995. – 98 с.
23. Взрывные устройства промышленного изготовления и их криминалистическое исследование: [учебное пособие] / Ю. М. Дильдин, В. В. Мартынов, А. Ю. Семенов, А. А. Шмырев. – М. : ВНКЦ МВД СССР, 1991. – 120 с.
24. Ведерников Н. Т. Изучение личности обвиняемого и методика расследования преступлений / Н. Т. Ведерников // Методика расследования преступлений (общие положения) : материалы науч.-практ. конф. (г. Одесса, ноябрь 1976 г.). – М. : [б. в.], 1976. – С. 134–136.
25. Ведерников Н. Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики преступления / Н. Т. Ведерников // Криминалистическая характеристика преступлений : сб. науч. тр. – М. : Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1984. – С. 74–77.
26. Глазырин Ф. В. Криминалистическое и судебно-психологическое изучение личности обвиняемого в системе методики расследования / Ф. В. Глазырин // Методика расследования преступлений (общие положения) : материалы науч.-практ. конф. (г. Одесса, ноябрь 1976 г.). – М., 1976. – С. 129–134.
27. Гончаренко В. И. Понятие криминалистической характеристики преступления / В. И. Гончаренко, Г. А. Кушнир, В. Л. Подпалый // Криминалистика и судебная экспертиза : респ. междувед. науч.-метод. сб. – К. : Вища шк., 1986. – Вып. 33. – С. 3–8.
28. Хмыров А. А. Криминалистическая характеристика преступления и предмет доказывания / А. А. Хмыров // Криминалистическая характеристика преступлений : сб. науч. тр. – М. : Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1984. – С. 48–54.
29. Пясковський В.В. Методика розслідування торгівлі людьми: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Пясковський Вадим Валерійович. – К., 2004. – 225 с.
30. Конюхов Н. И. Словарь–справочник по психологи / Н. И. Конюхов – М. : Полиграфресурсы, 1996. – 155 с.
31. Кордуэлл М. Психология. А-Я : Словарь-справочник / [пер. с англ. К. С. Ткаченко]. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 448 с.
32. Кондрашков Н. Н. Личность преступника / Н. Н. Кондрашков, В. Н. Кудрявцев, Н. С. Лейкина и др. – М. : Юрид. лит., 1971. – 355 с.
33. Матусевич И. А. Изучение личности обвиняемого в процессе предварительного расследования преступлений / И. А. Матусевич. – Минск : Изд-во БГУ, 1975. – 128 с.
34. Варченко И. А. Криминалистическая характеристика и особенности первоначального этапа расследования преступлений, связанных с применением взрывчатых веществ и взрывных устройств: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Варченко Игорь Александрович. – Краснодар, 2002. – 286 с.
35. Герасимов И. Ф. Криминалистические характеристики преступлений в методике расследования // Методика расследования преступлений. Общие положения : Материалы научно-практической конференции (г. Одесса, ноябрь 1976 г.) / Редкол. : Н. А. Селиванов, В. Г. Танасевич, А. А. Эйсман, В. Е. Эминов. – М., 1976. – С. 93–97.
36. Самойлов Г. А. Личностная информация, фиксирующаяся в материальных следах преступления // Труды ВШ МВД СССР. – М., 1972. – Вып. 34. – С. 20–33.
37. Скибницкий К. В. Теоретические основы получения информации о преступнике из материальных источников на предварительном следствии: автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / К. В. Скибницкий. – Х., 1973. – 20 с.
38. Селиванов Н. А. Советская криминалистика: система понятий / Н. А. Селиванов. – М. : Юрид. лит., 1982. – 152 с.
39. Программа по подготовке экспертов-взрывотехников по исследованию мест происшествий, связанных со взрывами. – Квантико, Виржиния : Академия ФБР США, 1996. – 395 с.
40. Галахов С. С. Криминальные взрывы. Основы оперативно-розыскной деятельности по борьбе с преступлениями террористического характера / С. С. Галахов. М. : Экзамен, 2002. – 288 с.
41. Поліщук В. В. Особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики кримінальних вибухів / В. В. Поліщук // Зовнішня торгівля: право та економіка. Науковий журнал. – К., УДУФМТ. – №1 (42). – 2009. – С. 106–109.
42. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
43. Салтевський М. В. Основи методики розслідування злочинів, скоєних з використанням ЕОМ: навч. посібник / М. В. Салтевський. – Харків : Нац. юрид акад. України, 2000. – 35 с.
44. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі): підручник / М. В. Салтевський. – К. : Кондор, 2006. – 588 с.
45. Поліщук В. В. Предмет злочинного посягання кримінальних вибухів / В. В. Поліщук // Криміналістика у протидії злочинності : тези доповідей науково-практичної конференції (Київ, 16 жовтня 2009 року). Видання присвячене 45-річчю кафедри криміналістики Київського національного університету внутрішніх справ. – К. : «Хай-Тек Прес», 2009. – С. 436–438.
46. Дворкин А. И. Методика расследования убийств, совершенных с применением взрывных устройств / А. И. Дворкин, Л. В. Бертовский. – М. : Инфра-М, 2001. – 96 с.
47. The Times. – London. – 2000, June, 4.
48. Гультайчук В. Розміновував не раз, але смерть робила свій відлік [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/css/main/uk/publish/article/48007;jsessionid=45E88681A869F17772A428E1D2AFC7EA
49. Панов Н. И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления / Н. И. Панов. – Х. : Изд-во Харьк. юрид. ин-т, 1984. – 111 с.
50. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
51. Жордания И. Ш. Структура и правовое значение способа совершения преступления / И. Ш. Жордания. – Тбилиси : Сабчота Сакартвело, 1977. – 234 с.
52. Пионтковский А. А. Курс советского уголовного права : в 6-ти т. / А. А. Пионтковский (ред.кол.) – М. : Наука, 1970. – .–
Т. 2: Преступление. – 1970. – 516 с.
53. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1957. – 364 с.
54. Белкин Р. С. Курс криминалистики: в 3 т. / Р. С. Белкин. – М. : Юристъ, 1997. – .–
Т. 3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 480 с.
55. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [вид. 3-тє, переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
56. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-е вид., перероб. і допов.] – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
57. Весельський В. К. Сучасні можливості використання даних про спосіб вчинення злочину в боротьбі зі злочинністю: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. К. Весельський, С. М. Зав’ялов, В. В. Пясковський. – К. : КНТ, 2009. – 160 с.
58. Шавер Б. М. Об основных принципах частной методики расследования преступлений / Б. М. Шавер // Соц. законность. – 1938. – №1. – С. 42–56.
59. Гончаренко В. И. Понятие криминалистической характеристики преступлений / В. И. Гончаренко, Г. А. Кушнир, В. Л. Подпалый // Криминалистика и судебная экспертиза : респ. междувед. науч.-метод. сб. – К. : Вища шк., 1986. – Вып. 33. – С. 6–7.
60. Матусовский Г. А. Методика расследования хищений: учеб. пособие / Г. А. Матусовский. – К. : УМК ВО, 1988. – 88 с.
61. Белкин Р. С. Криминалистика : проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике / Р. С. Белкин. – М. : Юрид. лит., 1988. – 304 с.
62. Настільна книга слідчого: [наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова та ін. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 720 с.
63. Поліщук В. В. Спосіб вчинення злочину як елемент криміналістичної характеристики кримінальних вибухів / В. В. Поліщук // Криміналістичний вісник : [наук.-практ. зб. / голов. ред. Коваленко В. та ін.] / ДНДЕКЦ МВС України; НАВС. – К. : ТОВ «Еліт Прінт». – 2010. – №2 (14). – С. 127–131.
64. Кучинский А. В. Преступники и преступления с древности до наших дней: Антология заказного убийства: Энциклопедия / Кучинский Александр Владимирович. – Донецк: Сталкер, 1997. – 432 с.
65. Ожегов С. И. Словарь русского языка. Ок. 57000 слов / С. И. Ожегов / [под ред. чл.-кор. АН СССР Н. Ю. Шведовой]. – [20-е изд., стереотип.]. – М. : Рус. яз., 1988. – 750 с.
66. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад., голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
67. Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики / Р. С. Белкин. – М. : Изд-во НОРМА (Издат. группа НОРМА – ИНФРА М), 2001. – 240 с.
68. Крылов И. Ф. Следы на месте преступления / И. Ф. Крылов – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1961. – 132 с.
69. Шевченко Б. И. Научные основы современной трасологии / Б. И. Шевченко. – М. : Моск. юрид. ин-т, 1947. – 54 с.
70. Галаган В. И. Использование следователем информации на первоначальном этапе расследования : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / В. И. Галаган. – К., 1992. – 24 с.
71. Салтевський М. В. Навчально-довідковий посібник з криміналістики / М. В. Салтевський, В. Г. Лукашевич, В. М. Глібко. – К. : ВІПОЛ, 1994. – 180 с.
72. Поліщук В. В. Особливості механізму слідоутворення злочинів, пов’язаних із застосуванням вибухових пристроїв / В. В. Поліщук // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні : ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція, 23 квітня 2010 року, Запоріжжя : матеріали : у 2 ч. – Запоріжжя : Юридичний ін-т ДДУВС, 2010. – Ч. ІІ. – С. 110–112.
73. Огляд місць подій за фактами вибухів: Довідково-методичний посібник / В. І. Пащенко, Є. М. Ткаченко, С. А. Грущенко, М. В. Кобець та ін. – К., 2004. – 69 с.
74. Методические рекомендации по действиям сотрудников органов внутренних дел при угрозе взрыва и обнаружении взрывных устройств / [под ред. С. М. Колотушкина] – Волгоград: ВЮИ МВД России, 1998. – 64 с.
75. Предварительная расчетная оценка параметров взорванного взрывчатого вещества по данным осмотра места происшествия : методические рекомендации / Ю. М. Дильдин, А. И. Колмаков, А. Ю. Семенов, А. А. Шмырев. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1986. – 22 с.
76. Смольяков П. П. Правовые и методические основы криминалистических исследований самодельных взрывных устройств: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Смольяков Пётр Павлович. – Волгоград, 2000. – 289 с.
77. Курин Г. И. Криминалистические исследования по реконструкции самодельных осколочных взрывных устройств по следам их воздействия на окружающую обстановку: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Курин Григорий Иванович. – Волгоград, 1999. – 164 с.
78. Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» : чинне законодавство з 19 листопада 2012 року : (офіц. текст). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 382 с.
79. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бур доль та ін..; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – .–
Т. 1. – 2012. – 768 с.
80. Інструкція про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затверджена Наказом МВС України від 19 листопада 2012 р. № 1050 // Збірник нормативно-правових актів України, що регламентують окремі питання кримінального провадження : [упоряд. С. М. Алфьоров, С. М. Міщенко, В. І. Фашинник та ін.] ; за заг. ред. В. І. Сліпченка. – Київ : ТОВ «АРТ-Дизайн», 2012. – С. 9–13.
81. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджене Наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69 // Збірник нормативно-правових актів України, що регламентують окремі питання кримінального провадження : [упоряд. С. М. Алфьоров, С. М. Міщенко, В. І. Фашинник та ін.] ; за заг. ред. В. І. Сліпченка. – Київ : ТОВ «АРТ-Дизайн», 2012. – С. 140–155.
82. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
83. Олішевський В.В. Розслідування та попередження викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Олішевський Вадим Володимирович. – Х., 2005. – 213 с.
84. Кони А. Ф. Избранные произведения в 2-х томах / [сост. А. Б. Амелин]. – [2-е изд., доп.] – М. : Изд. «Юридическая литература», 1959. – . –
Т. 2. – 1959. – 542 с.
85. Копылов И. А. Следственная ситуация и тактическое решение : учеб. пособие / И. А. Копылов. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1988. – 24 с.
86. Саинчин А. С. Основы раскрытия некоторых видов умышленных убийств : криминалистический анализ : монография / А. С. Саинчин.  Одесса : Юридическая литература, 2004.  304 с.
87. Большой энциклопедический словарь / [главный редактор А. М. Прохоров]. – [2-е издание, переработанное, дополненное]. – М. : «Большая Российская энциклопедия», 1997. – 1434 с.
88. Возгрин И. А. О содержании и структуре частных методик расследования / И. А. Возгрин // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования : Материалы Минской научной конференции (сентябрь 1973 г.). – Минск, 1973. – С. 92–93.
89. Герасимов И. Ф. Принципы построения методики раскрытия преступлений / И. Ф. Герасимов // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования : Материалы Минской научной конференции (сентябрь 1973 г.). – Минск, 1973. – С. 82–83.
90. Гавло В. К. О следственной ситуации и методике расследования хищений, совершаемых с участием должностных лиц / В. К. Гавло // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования : Материалы Минской научной конференции (сентябрь 1973 г.). – Минск, 1973. – С. 90.
91. Герасимов И. Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / И. Ф. Герасимов. – Свердловск : Средне Уральск, кн. изд-во, 1975. – 184 с.
92. Васильев А. Н. О криминалистической классификации преступлений / А. Н. Васильев // Методика расследования преступлений. – М., 1976. – 280 с.
93. Яблоков Н. П. Криминалистическая характеристика преступления и типичные следственные ситуации как важные факторы разработки методики расследования преступлений / Н. П. Яблоков // Вопросы борьбы с преступностью. – 1979. – №30. – С. 110–122.
94. Салтевский М. В. О структуре криминалистической характеристики хулиганства и типичных следственных ситуациях / М. В. Салтевский // Криминалистика и судебная экспертиза : респ. междувед. науч.-метод. сб. – К., 1982. – Вып. 25. – С. 13.
95. Оптимизация расследования преступлений : сб. науч. тр. / [редкол. : Ю. А. Афиногенов и др.]. – Иркутск : Изд-во Иркутского университета, 1982. – 155 с.
96. Бахин В. П. Следственная ситуация и тактическое решение / В. П. Бахин // Специализированный курс криминалистики (для слушателей вузов МВД СССР, обучающихся на базе сред. спец. юрид. образования) : учебник / под ред. М. В. Салтевского. – К. : НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1987. – С. 195–204.
97. Драпкин Л. Я. Понятие и классификация следственных ситуаций / Л. Я. Драпкин // Следственные ситуации и раскрытие преступлений : Научные труды Свердловского юридического института. – Свердловск. – Вып. 41. – 1975. – С. 30.
98. Личность преступника как объект психологического исследования / [под ред. А. Р. Ратинова]. – М., 1979. – 177 с.
99. Драпкин Л. Я. Основы теории следственных ситуаций / Л. Я. Драпкин. – Свердловск : Изд-во Урал, ун-та, 1987. – 163 с.
100. Актуальные проблемы следственной деятельности : межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск : СЮИ, 1990. – 152 с.
101. Баев О. Я. Реальные следственные ситуации и их модели / О. Я. Баев, Н. В. Баева // Вопросы совершенствования методики расследования преступлений. – Ташкент, 1984. – С. 56–62.
102. Бурнашев Н. А. Следственные ситуации в методике расследования преступлений / Н. А. Бурнашев // Проблемы интенсификации деятельности по расследованию преступлений. – Свердловск, 1987. – С. 16–22.
103. Проблемы совершенствования деятельности следственных и экспертных подразделений органов внутренних дел : сб. науч. тр. / [редкол.: Ф. В. Глазырин (отв. ред.) и др.]. – Волгоград : ВСШ, 1989. – 146, [1] с.
104. Быстряков Е. Н. Организация деятельности следователя при расследовании тяжких преступлений против личности / Е. Н. Быстряков. – Саратов, 1992. – 115 с.
105. Васильев А. Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики : монография / А. Н. Васильев, Н. П. Яблоков. – М. : Изд-во МГУ, 1984. – 144 с.
106. Шаталов А. С Криминалистические алгоритмы и программы. Теория. Проблемы. Прикладные аспекты. (Научное издание) / А. С. Шаталов. – М. : Лига Разум, 2000. – 250 с.
107. Корноухов В. Е. Основные положения методики расследования отдельных видов преступлений / В. Е. Корноухов // Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе : Материалы научной конференции. – Краснодар, 1972. – С. 90–94.
108. Гавло В.К. Методика расследования как особая теоретико-методическая модель – информационный аналог расследования криминальных событий / В. К. Гавло // Проблемы теории и практики борьбы с преступностью. – Томск, 1983. – С. 162–164.
109. Бордиловский Э. И. Раскрытие неочевидных преступлений. Организация и тактика: учебное пособие / Э. И. Бордиловский ; под ред. А. А. Чувилева. – М. : МВШМ МВД РФ, 1991. – 88 с.
110. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики : пособие для преподавателей, адъюнктов, соискателей и слушателей учебных заведений МВД СССР : в 3 т. / Р. С. Белкин. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1979. – . –
Т. 3 : Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 407 c.
111. Криминалистика. Методика расследования преступлений новых видов, совершаемых организованными преступными сообществами: учебник / [под ред. Ю. Г. Корухова]. – М. : Современный гуманитарный университет, 2002. – 464 с.
112. Дильдин Ю. М. Взрывы и обнаружение взрывных устройств (вопросы организации и методики работы) : методические рекомендации / Ю. М. Дильдин, А. Ю. Семенов, А. А. Шмырев. – М. : ВНКЦ МВД СССР, 1991. – 48 с.
113. Арцишевский Г. В. Выдвижение и проверка следственных версий : научное издание / Г. В. Арцишевский. – М. : Юридическая литература, 1978. – 104 с.
114. Возгрин И. А. Криминалистические версии и планирование расследования / И. А. Возгрин. – Л. : Изд-во ВПУ МВД СССР, 1985. – 20 с.
115. Коновалова В. Е. Логико-психологические аспекты построения версий / В. Е. Коновалова // Версии и планирование расследования : межвуз. сб. науч. тр. / Свердл. юрид. ин-т им. Р. А. Руденко ; [отв. ред. проф. И. Ф. Герасимов, доц. Л. Я. Драпкин]. – Свердловск : [б. и.], 1985. – С. 3–8.
116. Ларин A. M. От следственной версии к истине / A. M. Ларин. – М. : Юрид. лит, 1976. – 199 с.
117. Пещак Я. Следственные версии. Криминалистическое исследование / Я. Пещак ; ред. А. М. Ларин; пер. со словац. А. Р. Ратинова. – М. : Изд-во «Прогресс», 1976. – 232 с.
118. Филиппов А. Г. Некоторые дискуссионные вопросы учения о криминалистической версии / А. Г. Филиппов // Версии и планирование расследования : межвуз. сб. науч. тр. / Свердл. юрид. ин-т им. Р. А. Руденко ; [отв. ред. проф. И. Ф. Герасимов, доц. Л. Я. Драпкин]. – Свердловск : [б. и.], 1985. – С. 9–19.
119. Хлынцов М. Н. Версия и модель / М. Н. Хлынцов // Актуальные вопросы советской юридической науки : сборник статей / [отв. ред. В. Я. Чеканов]. – Саратов : СГУ. – Ч. 2. – 1978. – С. 129–131.
120. Арцишевский Г. В. Понятие версии расследования / Г. В. Арцишевский // Вопросы криминалистики. – М. : Госюриздат, 1962. – №6–7. – С. 15–24.
121. Александров Г. Н. Некоторые вопросы теории криминалистической версии / Г. Н. Александров // Вопросы криминалистики. – М. : Госюриздат, 1962. – №3. – С. 18–26.
122. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. / Р. С. Белкин. – М. : Юристъ, 1997. – .–
Т. 2 : Частные криминалистические теории. – 1997. – 464 с.
123. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики : пособие для преподавателей, адъюнктов, соискателей и слушателей учебных заведений МВД СССР : в 3 т. / Р. С. Белкин. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1978. – .–
Т. 2 : Частные криминалистические теории. – 1978. – 410 с.
124. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация / А. М. Ларин. – М. : Юридическая литература, 1970. – 224 с.
125. Криминалистика: