Розвиток кооперативного книговидання в Україні в кінці ХІХ – першій третині ХХ ст. (на прикладі Всеукраїнського кооперативного книговидавничого і книготорговельного товариства “Книгоспілка”)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

На правах рукопису

ЛЕВЧУК ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 655.1(477)

Розвиток кооперативного книговидання в Україні
в кінці ХІХ першій третині ХХ ст.
(на прикладі Всеукраїнського кооперативного
книговидавничого і книготорговельного товариства
К Н И Г О С П І Л К А”)

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Іванченко Р.Г.

Київ - 2003

З М І С Т

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Розділ 1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД КООПЕРАТИВНО-
ГРОМАДСЬКОГО КНИГОДРУКУ В УКРАЇНІ (1890 1920) . . . . . . . . . . 14

Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ КНИГОСПІЛКИ ЯК ПРОВІДНОГО
ОСЕРЕДКУ УКРАЇНСЬКОГО ДРУКУ (1922 1924 рр.) . . . . . . . . . . . . . . .55

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ КНИГОСПІЛКИ
(1925 1930). ПРИЙОМИ І ЗАСОБИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 185

ДОДАТКИ

Д о д а т о к А
Автура КНС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
Перекладачі КНС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208
Художники-оформлювачі КНС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 210
Редактори, укладачі, коментатори КНС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 211

Д о д а т о к Б
Перша програма видань Всеукраїнського кооперативного
книговидавничого союзу Книгоспілки-І (1918 рік). . . . . . . . . . . . . . . . . 213
Репертуар видань Книгоспілки-ІІ
по основних видах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214
Видавничі серії КНС-ІІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 215

Д о д а т о к В
Приблизна структура видавничої
організації за часів непу
(на прикладі структури ДВУ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217
Особовий склад керівників
та спеціалістів Книгоспілки
станом на 2.11.1923 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 218

Д о д а т о к Д
План редакційної підготовки видань
Книгоспілкою на І квартал 1924 року . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .220
Список підручників Книгоспілки
на програму 1924/25 навчального року
(станом на 23.05.1924 р.)
для погодження з Державним видавництвом України . . . . . . . . . . . . . . . .222

Д о д а т о к Е
Виписка з протоколу № 189
засідання колегії Наркомзему
від 12.09.1923 р.
Про об’єднання Село-Книги” і Спілко-Книги” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .226
Угода на книгообмін
між кооперативними видавництвами
Книгоспілка” (Харків) та Прибой” (Петроград) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226
Список видавничих організацій
СРСР та закордону, чиї права
Книгоспілка представляла в Україні
як ексклюзивний дистрибутор
(станом на кінець 1928 р.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227

Д о д а т о к Ж
Зведений баланс Книгоспілки
станом на 1.04.1929 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229

В С Т У П

Підтримання національного книжкового обігу та освоєння інформаційного простору в формах, притаманних українській соціокультурній спільноті, було й залишається умовою її успішного розвитку за ситуацій, коли швидко і незворотно змінюється картина світу як політична, так і комунікативна. У цьому зв’язку історія розвитку в Україні видавничих структур на кооперативних засадах постає у віддалі її історичного часу одним з найбільш дієвих засобів упорядковувати систему національного знання про світ і себе”.
Актуальність дослідження. Увиразнити кооперативне книговидання і книгопоширення в Україні як ефективну систему, що виникла на межі ХІХ ХХ століть з питомих потреб українців на інформаційне забезпечення національного самоствердження, поступу й подекуди державного будівництва, представляється вельми дочасним. Адже сучасний стан української книговидавничої справи, як наслідок її лібералізації та комерціалізації 1987 1993 рр., висуває перед Україною та її суспільством аналогічні потреби.
Втім, актуальність даного дослідження перш за все зумовлюється тим, що досвід недержавних видавничих структур у Великій Україні ХХ століття досі не дістав адекватного висвітлення і майже не запроваджений у практику сучасних видавництв України. Тепер за умов, які багато в чому подібні до ситуації за непу 20-х рр. ХХ ст., прийоми і засоби видавців-кооператорів набувають неабиякої актуальності, що увиразнюється на прикладі провідного осередку національного друку Всеукраїнського кооперативного книговидавничого і книготорговельного товариства К н и г о с п і л к а” (1922 1930). В широкому контексті розвитку української видавничої справи нами показані як безпосередні здобутки Книгоспілки, так і організаційні наслідки цієї підприємницької громадської ініціативи для українського книговидання загалом. Фактично Книгоспілка і подібні їй кооперативно-громадські інституції взяли на себе найбільш організаційно складний труд з інформаційної підтримки процесів перетворення української традиційно-землеробської спільноти на індустріальне суспільство. Українська мова стала в цьому процесі головним засобом і ресурсом інтелектуалізаціїї нації, який вітчизняні кооператори успішно використали для національного самоствердження шляхом встановлення регулярного інформаційного (на тому етапі розвитку ЗМІ книжкового) обігу в Україні та подекуди за її межами.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено на кафедрі видавничої справи та редагування видавничо-поліграфічного факультету Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут”. Вона пов’язана з виконанням розробленої кафедрою видавничої справи та редагування НТУУ КПІ” наукової програми підготовки Енциклопедії українського книгознавства”. Тема дисертації входить складовою частиною до планових курсів Історія книги”, Історія книги в Україні” і є основою нового навчального курсу Діяльність кооперативних видавництв України”.
Мета й задачі дослідження. Метою дисертації є всебічно дослідити й відтворити діяльність Книгоспілки як типової кооперативної інституції книговидання й книгопоширення в Україні; застосувавши відомості з нових та знаних історичних джерел і статистичні дані, увиразнити провідну роль Всеукраїнського кооперативного книговидавничого і книготорговельного товариства Книгоспілка” в процесі розвитку українського книговидання. Завданнями дисертації покладено: - дослідити діяльність видавництва Книгоспілки в межах історичного часу її існування; - уперше відтворити процес зародження, розвитку та ліквідації Книгоспілки як типовий для того історичного відтинку; - окреслити коло працівників Книгоспілки та осіб, які співпрацювали з видавництвом; - визначити особливості організаційного розвитку Книгоспілки як кооперативної інституції, що діяла винятково на засадах самооплатності; - виявити головну мету і напрями діяльності Книгоспілки, її методичні засади й прийоми; - розпочати укладення реєстрів книжкової продукції видавництва за ознаками автури, перекладачів, оформлювачів, редакторів-укладачів та коментаторів, а також репертуару Книгоспілки по основних його видах і по серіях; - з’ясувати головні особливості внутрішної та зовнішньої форми видань під маркою Книгоспілка” та обставини й причини, через які ці видання з’являлися друком під марками інших видавництв (ДВУ); - показати процес формування Книгоспілкою власної системи книгопоширення з опертям на вже наявну мережу кооперативних інституцій, а також початок організованого вивчення нею потреб читацької аудиторії задля ефективнішого просування видань на ринку України та СРСР (попереднє інформування, спільні проекти, цільова реклама, система замовлень тощо); - показати усталення підходів до редакторського опрацювання рукописів у Книгоспілці (М. Зеров, С. Єфремов, В. Підмогильний та ін.); - зазначити особисті внески працівників Книгоспілки в практику і усталення теоретичних засад національного книговидання (Г.Хоткевич, І. Крекотень, М. Качеровський, М. Агуф, М. Нечаєв) включно до висунення концепції першого вищого закладу спеціалізованої книгознавчої освіти в Україні та СРСР (М. Нечаєв); - увиразнити об’єктивні та суб’єктивні чинники у комплексі причин, які зумовили ліквідацію Книгоспілки та згортання системи книгопоширення, створеної нею.
Об’єктом дисертації є явище під назвою кооперативно-громадський книгодрук”, яке досі не дістало визначення як окреме в галузі наукових студій з історії українського друку. Кооперативне книговидання і книгопоширення увиразнюється тут як осібна система, котра виникла ініціативою знизу” для задоволення інформаційних запитів суспільності, яка визначила себе як українську. Застосувавши внутрішні ресурси української політичної і громадської спільноти та частково адміністративний ресурс радянських владних структур, ця система на місцях” дієво забезпечувала потреби українського культурного й науково-технічного поступу.
Предметом дослідження є вивчення ґенези, процесу становлення і ролі кооперативно-громадського книгодруку в Україні 20-30-х рр. ХХ ст. на прикладі його провідної інституції Книгоспілки: досліджено її організаційні засади, типові прийоми і принципи діяльності як самооплатної організації, що поєднувала значну культурницьку роботу з успішною комерцією.
Методологія даного дослідження характеризується поєднанням загальнонаукового принципу достовірності, аналітичних і синтетичних методів (конкретно-історичного, порівняльного, статистичного) та деяких специфічних методів аналізу загального книгознавства і спеціальних книгознавчих дисциплін (книговидавниче знання, бібліополістика, бібліометрія тощо). В ході дослідження також долучено окремі засоби соціології та елементи спецдисципліни теорії організацій. Використано елементи системного, системно-структурного, системно-композиційного методів, а також метод актуалізації в представленні зразків практичного досвіду.
Наукова новизна дисертації забезпечується тим, що у ній вперше здійснено реконструктивний аналіз явища кооперативного книговидання в Україні загалом та діяльності Всеукраїнського кооперативного книговидавничого і книготорговельного товариства Книгоспілка” як його окремого, але типового прояву. Простежено особливості розвитку кооперативно-громадських структур як окремого організаційного різновиду видавництв.
Джерельна база. До аргументації положень цього дослідження залучено численні джерела архівного, періодичного, неперіодичного характеру з фондів Національної бібліотеки НАН України ім.В. Вернадського (відділ зарубіжної україніки, газетний фонд, відділ рідкісних видань, Інститут рукопису), Національної парламентської бібліотеки України (відділ рідкісних видань фонд С. Сірополка), бібліотечного фонду Національного музею книги та друкарства України (каталог), Науково-технічної бібліотеки Національного технічного університету України КПІ” (фонд книгознавчих студій читальна зала №7), а також з Центрального державного архіву вищих органів влади та управління (фонди №№292, 177) і Державного архіву м.Києва (фонд Р-1).
Відомості, отримані з перелічених вище джерел, дістали перевірку й підтвердження з численних офіційних, розпорядчих, та нормативних документів: збірки документів «Издательское дело в СССР (1923 1931)» (1984), Статуту ВККС «Книгоспілка» (1918), каталогів видань Книгоспілки (1924 1930), регулярних друкованих звітів Книгоспілки перед акціонерами (1924 1929), огляду 10 років книжкової продукції Радянської України” (1929).
Основну джерельну базу дослідження становлять документи з фондів ЦДАВО України, що переважна більшість з них цитується і публікується уперше. Ці документі в більшості аспектів відображують історію, діяльність та практичні прийоми роботи провідного і найвпливовішого з кооперативних видавництв України 20-х років ХХ ст. Всеукраїнського кооперативного книговидавничого і книготорговельного товариства К н и г о с п і л к а” (фонд №292) та ілюструють взаємодію цієї провідної інституції друку з Державним видавництвом України (фонд №177) і з органами місцевої влади (фонд Р-1 в Держархіві м.Києва). Переважна більшість цих джерельних масивів опрацьовувалася тільки працівниками архівів, що засвідчують позначки на аркушах запитів. Літературознавці та фахівці книжкової справи удостоювали означені фонди хіба побіжної уваги, переглядаючи окремі справи (Л. Гальчук, Г. П’ядик, М. Наумова).
Орієнтуватися в заплутаних зв’язках архівних фондів-залишків, щоб зробити висновки щодо предмета дисертаційного дослідження і відновити картину діяльності Книгоспілки, стало можливим завдяки широкому ретроспективному аналізові літератури видань неперіодичного та періодичного характеру.
Підмасив застосованих джерел неперіодичного характеру різко поділяється на дві хроноідеологічні групи: видання тоталітарного періоду і джерела до- й післятоталітарних часів. В окрему групу варто виділити джерела діаспори (в основному методологічного й мемуарно-епістолярного характеру наприклад, І. Огієнка, Є. Грицака, Г. Костюка, П. Одарченка, Ю.Луцького). Як своєрідні свідчення слід розцінювати і окремі художні твори (О. Вишня, Б. Антоненко-Давидович, В. Петров-Домонтович).
Видання тоталітарного періоду історії СРСР починаючи від енциклопедій і закінчуючи окремими згадками у монографіях та збірниках статей не розкривають діяльності українських кооперативних видавництв головно тому, що ця діяльність не вписувалася у концепцію планового господарювання, бо вона (діяльність) якраз є найбільш ефективною завдяки приватній ініціативі організованих продуцентів. Обмежені рамками ідеології, книгознавці мусили констатувати лише окремі аспекти діяльності книжкової кооперації (М. Агуф, О. Дей, О. Молодчиков та ін.), в гіршому разі ледь позначати їх за посередництвом викривальних інвектив або позанаукових аргументів ідеологічного штибу (К.Довгань, Я. Керекез та ін.). Але це не означає, що кооперативне книговидання цілковито обійдене увагою дослідників тоталітарної доби: як елемент і складова частина ширшої проблематики воно представлене у доробках Є.Дінерштейна та А. Подгорнової.
Найбільш інформативною щодо свідчень та вірогідності даних є група неперіодичних видань до- і післятоталітарного періоду (1914 1930 та з 1988 рр.). Її базу складають виробничо-практичні та науково-теоретичні праці Юра Меженка, М. Агуфа, М. Коваля, Ант. Козаченка, М. Нечаєва, Н.Фрідьєвої; С.Білоконя, О. Лисенка, О. Коновця, В. Марочко, О. Мукомели, Т. Ківшар, М.Тимошика, Н. Сидоренко (див. список використаної літератури та джерел). Як безпосередні свідчення сучасників, цінними джерелами є також і мемуарно-епістолярні твори: Г. Хоткевича (див. розвідки А. Болабольченка), С. Єфремова, Б. Антоненка-Давидовича.
В підмасиві періодики вивчалися головним чином українські часописи 1914 1992 рр.: газети Наша кооперація” (1914), Нова Рада” (1917), Нова Доба” (1920), Література. Наука. Мистецтво”, додаток до Вістей ВУЦВК” (1923), Кооперативне життя” (1926 1927); журнали Книгарь” (1917 1921), Українська кооперація” (1918 1923), Книга” (1923), Бібліологічні вісті” (1923 1928), Кооперативний книгар” (1926), Кооперативне життя” (1927), Червона преса” (1927 1929), Радянський книгар” (1929 1930), Вітчизна” (1988), Книжник” (1990 1992), Слово і час” (1991 1992).
Поодинокі згадки про Книгоспілку констатувального характеру трапляються і в журналах радянського тоталітарного періоду, але даються взнаки цензурні обмеження головним чином через некомуністичність” засобів, якими українські кооперативні книгарі провадили свою справу, та внаслідок тотальної заборони згадувати імена репресованих і знищених книгознавців та кооператорів. Але навіть за жорстких умов з’являються науково вартісні дослідження і сміливі публікації В. Півторадні та особливо Т. Скрипник.
Втім, дослідження означеної джерельної бази не претендує на цілковиту повноту: цьому перешкодили численні лакуни в описі книжкового репертуару, випадковість джерел та розходження відомостей в них, неточності й викривлення, спричинені самоцензурою авторів, подекуди суперечливість суб’єктивних свідчень з огляду на малу розробленість теми. Все це зумовлює потребу ґрунтовніше і ширше дослідити низку принципових положень, котрі стосуються діяльності кооперативних видавництв як особливого організаційного різновиду видавничих структур, а зосібна окремих аспектів діяльності видавництва Книгоспілки.
Географічні межі дослідження окреслені територіями Великої України.
Хронотоп дослідження: від зародження кооперативного руху у Великій Україні (останнє десятиліття ХІХ ст.) до початку 30-х років ХХ ст. Це зумовлено яскравістю проявів, багатством форм та прикладів співпраці на кооперативних засадах в українській книжковій справі, так само як і беззастережною ефективністю наслідків кооперування в інформаційній сфері майже без їхньої прив’язки до політичних реалій.
Теоретичне й практичне значення. Зібраний і опрацьований у дисертації матеріал уточнює, систематизує та часом по-новому інтерпретує дані, висвітлені в раніше опублікованих джерелах. Зокрема, автором запропоновано оригінальну класифікацію недержавних видавничих структур за принципом їх організаційних засад. Кооперативно-громадський книгодрук та історія його провідної структури вперше представляються системно як явище, що здійснило повний цикл свого розвитку, від зародження, становлення й розквіту до скасування і переходу його частин в інші явища.
Викладений системно і в часовій послідовності, матеріал дисертації стане стрижнем для новітнього групування й оцінювання даних з позицій національної видавничої традиції. Це дозволить науково розв’язувати актуальні проблеми книговидавничої практики, прогнозувати тенденції українського книговидання і тим самим сприяти зміцненню його інформаційної, методичної, організаційної та економічної складових. Матеріали цього дослідження можуть без обмежень використовувати науковці, викладачі, аспіранти, студенти і практики видавничої та книготорговельної галузей, а також усі, хто цікавиться питаннями проектної організації діяльності в сфері культури та освіти.
Особистий внесок. Зібраний дисертантом фактичний матеріал дав змогу відтворити у вигляді періодизації два повних цикли розвитку однієї з провідних структур кооперативного книговидання в Україні Книгоспілки (у 1918 1920 роках як Всеукраїнського кооперативного книговидавничого союзу, в 1922 1930 (основний період діяльності) як Всеукраїнської книготорговельної та книговидавничої спілки). В контексті суспільно-політичних реалій здійснено цілісне вивчення передумов зародження Книгоспілки, історії створення та особливостей її діяльності.
Апробація результатів дослідження здійснювалася в лекційних курсах кафедри видавничої справи та редагування НТУУ КПІ” (Редагування. Загальний курс”, Діяльність кооперативних видавництв України”, Редагування в ЗМІ”), його матеріали використовуються в курсовому і дипломному проектуванні. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані на міжнародній науковій конференції з нагоди 105-ї річниці від дня народження видатного українського видавця Івана Тиктора Українська видавнича справа на зламі століть: досягнення, перспективи, кадри”, котра відбулася 16 17 січня 2002 р. у м.Львові.
Публікації. Основні положення і результати дисертації ввійшли до складу трьох наукових праць, опублікованих у галузевому часописі Друкарство”. Повний текст дослідження представлено в монографії Книгоспілка: становлення кооперативного книговидання в Україні”, виданій у Києві 2000 року (видавництво Наукова думка”).
Структура дисертації є такою: вступ, три розділи, список використаних джерел та довідково-допоміжний аппарат, який складається зі списку використаних джерел та з 6 додатків. Зокрема, додаток А містить списки авторів, перекладачів, художників-оформлювачів та укладачів, редакторів і коментаторів, які співробітничали з Книгоспілкою (скорочено КНС). Додаток Б включає першу програму видань Книгоспілки у 1918 р., репертуар видань Книгоспілки по основних видах літератури та видавничі серії КНС. Додаток В приблизну структуру видавничої організації за часів непу (на прикладі ДВУ) та особовий склад провідних спеціалістив Книгоспілки станом на кінець 1923 р. В додатку Д план редакційної підготовки видань КНС на І квартал 1924 року та список підручників Книгоспілки на програму 1924/25 навчального року (станом на 23.05.1924 р.) для погодження з Державним видавництвом України. Додаток Е містить виписку з протоколу №189 засідання колегії Наркомзему від 12.09.1923 р. Про об’єднання Село-Книги” і Спілко-Книги” й угоду на книгообмін між кооперативними видавництвами Книгоспілка” (Харків) та Прибой” (Петроград), а також список видавничих організацій СРСР та закордону, чиї права Книгоспілка представляла в Україні як ексклюзивний дистрибутор (станом на кінець 1928 р.). В додатку Ж подано зведений баланс Книгоспілки станом на 1.04.1929 р.

Список литературы

В И С Н О В К И

Перспективи Української справи після 1917-го, на жаль, виявилися недовготривалими. Але дванадцять років передрозстрільного відродження” дали Україні все розмаїття форм культурного розвитку в зразках, наслідувати які не завадить надалі. Книжкова справа не становить тут винятку: вона розвивалася українськими культурними силами на питомих основах і з залученням усього асортименту засобів, наявних тоді у практиці культур світу. Національна свідомість українців утверджувалася через друковане слово, освіту, змінилося ставлення мас до інтелектуальної праці і її наслідків. Цьому сприяла участь усіх національно орієнтованих та інформаційно зацікавлених політичних, культурних лідерів, громадських діячів, митців і господарників.
Проведене дослідження дозволило зробити ряд основоположних висновків, а саме:
1. Явище під назвою український кооперативно-громадський книгодрук” пройшло в 1890 1934 рр. повний цикл свого розвитку від зародження перших видавничих товариств на громадських і кооперативних засадах до ліквідації основних його організаційних структур по таких окремих періодах: кінець ХІХ ст. до 1917 р. передісторія формування інституцій кооперативного книговидання як головного засобу національної просвіти; 1917 1920 роки вибухове видавниче піднесення у Великій Україні, що протягом його на базі кооперативно-громадських структур усталилася перша система національного книгодруку; 1920 1922 роки видавничий провал на українському книжковому ринку, викликаний удержавленням системи кооперативно-громадських видавничих структур за політики воєнного комунізму”; з 1922 до кінця 20-х рр. ХХ ст. відновлення й успішний розвиток системи української видавничої кооперації, завдяки котрій у Великій Україні відбулося усталення книжкового ринку та сформувалося читацьке середовище; кінець 20-х початок 30-х рр. ХХ ст. адміністративно-репресивна ліквідація системи кооперативного книгодруку в Україні (розпорошення провідних структур) і перепідпорядкування окремих її елементів тоталітарній системі контролю за друком в СРСР. Система української видавничої кооперації пройшла на цьому шляху через усі організаційні стадії та форми (гурток за інтересами концерн типізованих видавництв). Частина цієї структури у вигляді системи книгопоширення Книгоспілки була потім задіяна менш ефективною формою керівництва книжковою галуззю в рамках тоталітарного періоду історії СРСР.
2. Український кооперативно-громадський книгодрук як один з виявів громадянського суспільства сягнув своїх найвищих форм під час книжкового руху 1917 1921 років. Найбільш типово його репрезентує Всеукраїнська книговидавнича і книготорговельна спілка Книгоспілка”, що змогла відродитися після занепаду національного друку в 1920 1923 рр. і явила приклад найбільшої інформаційно-культурної та економічної ефективності в книжковій галузі України за часів непу. З 1922 до 1930 року Книгоспілка підготувала 3096 назв літератури загальним тиражем понад 40 млн. примірників (Українська літературна енциклопедія, К., Наукова думка, 1988, Т. 2.). Плани Книгоспілки були зорієнтовані на переважання в асортименті її продукції: а) навчальної літератури для школи і самоосвіти; б) художньої літератури українських та зарубіжних (сучасних, класичних) письменників/поетів винятково на українській мові; в) літератури з питань кооперації, економіки, сільського господарства, призначеної головно для сільських споживчих товариств; г) аркушевої продукції агітаційного (листівки, відозви), рекламного (гасла) і наочного (портрети, плакати) характеру; д) наочного приладдя для навчальних закладів (діапозитиви, таблиці, препарати, радіо та ін.товари культурно-освітнього призначення).
Книгоспілка мала власні періодичні видання журнали Книга” (Нова книга”), Кооперативний книгар”, Нова громада”, газету Кооперативне життя”. При тому, що періодики не приносили Книгоспілці прибутку, вона майже не діставала дотацій від держави, воліючи нарощувати обіговий капітал самостійно.
Складові економічного успіху Книгоспілки: - збільшення середньої тиражності видань; - зменшення пересічного обсягу книг; - зниження організаційно-господарських витрат (вартості 1 друк. арк.), не рахуючи гонорарів авторам; - швидкий обіг коштів (до 43% Т. Скрипник); - головний наголос робився на удосконалення системи розповсюдження друкованої продукції; - вивчення потреб ринку на певні різновиди друків; - створення системи підготовки і перепідготовки книгарських кадрів (курси).
Головні здобутки Книгоспілки:
теоретичні
- започатковано регулярне вивчення читацької аудиторії та кон’юнктури книжкового ринку з переданням цих відомостей у системі спеціальної освіти (практичні курси книгарства УНІК КНС);
- розроблено концепцію і програми навчання для системи вищої книгознавчої освіти в Україні (факультет на базі Харківського кооперативного інституту, в перспективі поліграфічний інститут);
- статистично-аналітичні студії з практики книговидання, спеціальна навчальна література з книготорговельного фаху (Ант. Козаченко, Юр Меженко, М. Нечаєв, Н. Фрідьєва тощо);
практичні
- взято ключову участь у започаткуванні інформаційної бази для індустріалізації українського землеробського суспільства вихованням спільноти письменних виробників, які в змозі коригувати свої знання з нових джерел інформації;
- створено корпус перших академічних видань (Л.Українка, Б.Грінченко, Т. Шевченко) та програм класичних творів літератури для шкільного студіювання (базова гуманітарна складова національної освіти);
- утворення й розвиток системи поширення творів друку на госпрозрахункових засадах з опертям на систему низових кооперативних організацій в селі і місті (частково була задіяна в пізніших системах адміністративного розподілу книг Укоопкнига Укркнига);
3. Наслідком практичної й теоретичної діяльності працівників видавничої кооперації загалом і Книгоспілки зокрема було усталення читацьких традицій, виникнення інфокультурного простору в Україні та регульований обіг друкованої інформації в національно-культурних формах;
4. Кооперативними структурами національного друку здійснювалися великі видавничі проекти (програми випуску підручників, різноманітні бібліотеки творів красного письменства, нотні видання, календарі) як у рамках окремих структур (КНС, Рух”, ”Час”, Слово”, ДВУ), так і в кооперуванні міжвидавничому (КНС ДВУ, Час” ДВУ) і міждержавному (КНС КультурЛіга”, видавництво І.Ситіна), а також порядком міжкультурної взаємодії з видавничими організаціями національних меншин (КультурЛіга”);
5. Редакційно-видавничі функції в Книгоспілці та інших кооперативних та громадських видавництвах досить скоро були відділені від функцій реклами і книгопоширення; було вироблено перші методики редакційного опрацювання видань (М. Зеров) та книжкової реклами (М. Нечаєв);
6. У 1920-х роках ХХ ст зафіксовано спроби Книгоспілки та інших кооперативних книгарів України впливати на українські діаспори у формі поширення національних підручників і книг українською мовою (Далекий Схід, Кубань, Ставропілля);
7. Утворена українськими кооперативно-громадськими видавництвами з Книгоспілкою на чолі система друку була відносно стійка щодо зовнішніх негативних впливів (адміністративний тиск у галузі ціноутворення, затоварювання неходовою літературою, брак обігових коштів і витратних матеріалів тощо);
8. Значна варіативність (пристосовуваність до потреб моменту) була характерною рисою всіх кооперативних і громадських видавничих структур; внаслідок цього типізація роботи по галузях у видавничій кооперації відбувалася непримусово;
9. Кооперативні й громадські за формою організації видавництва в Україні 1920-х років ХХ ст. були суспільно доцільними (орієнтація на місцеві потреби, українська мова викладу, культуртрегерські функції тощо), давали безсумнівний економічний ефект (бездотаційність, самоокупність) і носили національний характер незалежно від мови друків (інформаційне обслуговування процесів національного відродження у питомих культурних формах).

СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ перша третина ХХ ст.). К.: Хрещатик, 1992. 120 с.
2. Марочко В. Українська селянська кооперація (1861 1929 рр.). К., 1995. С. 9.
3. Там само. С.10.
4. Лисенко О.В. Просвіти” Наддніпрянської України в дожовтневий період. К., 1990. 34 с. (Препр. /АН УРСР. Інститут історії; 6/18/).
5. Чайченко Ф. Кооперація і селянство // Наша кооперація. 1914. № 1011. С. 2021.
6. Марочко В. Українська селянська кооперація (1861 1929 рр.). К., 1995. С. 23.
7. Українська літературна енциклопедія: В 5 т. К.: Голов. ред.УРЕ ім. М.П.Бажана, 1988. Т. 1. С. 498500.
8. Хоткевич Г. Твори. Харків: Рух, 1928. Т. 1. 148 с.
9. Іванченко Р.Г. Предтеча українського відродження // Друкарство. 1997. № 12. С. 5253.
10. Білоусенко О. Північний вогник // Книгарь. 1918. Ч. 9. Ст. 489498.
11. Хоню В. Організаційно-методичні засади роботи українських видавців кінця ХІХ початку ХХ ст. (на прикладі київського видавництва Вік”). К., 2000. 48 с.
12. Єфремов С. На світанку українських видавництв (Вік”) // Бібліологічні вісті. 1925. № 12. С. 109111.
13. Огієнко І. В Українському науковому товаристві: Засідання філологічної секції Українського наук. Товариства в Києві” // Рада. 1909. 20 серпня. С. 4.
14. Тимошик М.С. К печатанию не должно быть позволено”: до історії цензури українського друкованого слова // Вісн. Кн. палати. 2000. № 6. С. 1720.
15. Кущенко Н. Десятиліття // Книгарь. 1918. Ч. 7. Ст. 367.
16. Гнат Хоткевич. Спогади, статті, світлини /Упоряд. А. Болабольченко, Г.Хоткевич. К., 1994. С. 133134.
17. Кущенко Н. Десятиліття // Книгарь. 1918. Ч. 7. Ст. 365370.
18. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923 рр.). К.: Логос, 1996. С. 18.
19. Пам’яті Михайла Орловського // Книгарь. 1918. Ч. 7. Ст. 363.
20. Кущенко Н. Десятиліття // Книгарь. 1918. Ч. 7. Ст. 370.
21. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923 рр.). К.: Логос, 1996. С. 18.
22. Енциклопедія українознавства: В 10 т. Мюнхен, 1949. Т. 1. С. 975.
23. Грицак Є. З історії книжкового руху на Великій Україні (1917 1922). Львів, 1923. С. 34.
24. Там само. С. 5.
25. Меженко Ю. Українська книжка часів Великої революції. К., 1928. С. 6.
26. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923 рр.). К.: Логос, 1996. С. 255.
27. Там само. С. 23.
28. [Видавництво Вернигора”]// Нова Рада. 1917. 21 вересня. С. 3.
29. Грицак Є. З історії книжкового руху на Великій Україні (1917 1922). Львів, 1923. С. 9.
30. Вировий Є. Дезидерата дуд // Книжник. 1992. № 4. С. 4446.
31. Сидоренко Н.М. Задротяне життя” українських часописів на чужині (1919 1924) / Дослідницький центр історії української преси. К., 2000. 88 с.
32. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі скрізь ЦДАВО України), ф. 2582, оп. 2, спр. 46, арк. 26.
33. [У Видавничому товаристві Дзвін”] // Нова Доба. Відень. 1920. 13 березня. С. 2.
34. Там само.
35. Вировий Є. Дезидерата дуд // Книжник. 1992. № 4. С. 46.
36. Меженко Ю. Українська книжка часів Великої революції. К., 1928. С.5.
37. Ляхоцький В.П. Просвітитель: видавничо-редакційна діяльність І.Огієнка. К.: Видавництво ім. О. Теліги, 2000. 528 с. С. 69.
38. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923рр.). К.: Логос, 1996. С. 138139.
39. ЦДАВО України, ф. 2201, оп. 2, спр. 381, арк. 4.
40. Агуф М., Коваль М. Книгу в маси. Харків, 1965. С. 43.
41. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923рр.). К.: Логос, 1996. С. 159.
42. ЦДАВО України, ф. 2582, оп. 1, спр. 7, арк. 10.
43. Меженко Ю. Українська книжка часів Великої революції. К., 1928. С. 23.
44. ЦДАВО України, ф. 2582, оп. 1, спр. 7, арк. 10.
45. ЦДАВО України, ф. 2582, оп. 1, спр. 24, арк. 4.
46. ЦДАВО України, ф. 2581, оп. 1, спр. 7, арк. 13.
47. Там само, спр. 7, арк. 15.
48. [Видавництво Союз”] // Книгарь. 1918. Ч. 1213. Ст. 792793.
49. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923рр.). К.: Логос, 1996. С. 25.
50. Абр-ч Л. Огляд кооперативного життя // Українська кооперація. 1918. № 4. С. 99.
51. Державний архів Харківської області (далі скрізь ДАХО), ф. 4821, оп. 1, од. зб. 52, спр. 3, арк. 3, 13.
52. Енциклопедія українознавства: В 10 т. Львів, 1993. Т. 2. С. 547.
53. Грицак Є. З історії книжкового руху на Великій Україні (1917 1922). Львів, 1923. С.11.
54. Меженко Ю. Українська книжка часів Великої революції. К., 1928. С. 12.
55. Грицак Є. З історії книжкового руху на Великій Україні (1917 1922). Львів, 1923. С. 89.
56. Королів-Старий В. Може ще не пізно // Книгарь. 1918. Ч. 16. Ст. 940942.
57. Там само. Ст. 942.
58. Статут ВККС ”Книгоспілка”. К., 1918. 36 с.
59. Енциклопедія українознавства: В 10 т. Нью-Йорк, 1980. Т. 8. С. 3036.
60. Всеукраїнський Кооперативний Видавничий Союз // Книгарь. 1918. Ч. 1213. Ст. 790791.
61. Ернст Ф. Георгій Нарбут та нова українська книга // Бібліологічні вісті. 1926. № 3. С. 17.
62. Статут ВККС ”Книгоспілка”. К., 1918. 36 с.
63. Домонтович (Петров) В. Дівчина з ведмедиком. Болотяна Лукроза. К.: Критика, 1999. 416 с.
64. Енциклопедія українознавства: В 10 т. Нью-Йорк, 1980. Т. 8. С. 3036.
65. Єфремов С. Карна експедиція // Книгарь. 1920. Ч. 2931. Ст. 1974.
66. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923рр.). К.: Логос, 1996. С. 138.
67. Грицак Є. З історії книжкового руху на Великій Україні (1917 1922). Львів, 1923. С. 12.
68. Мукомела О.Г. Розстріляне відродження і українська журналістика // Вісник Київського університету ім. Т.Г. Шевченка. 1993. [Вип.1]. С. 311.
69. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923рр.). К.: Логос, 1996. С. 158.
70. Енциклопедія українознавства: В 10 т. Нью-Йорк, 1980. Т. 8. С. 3036.
71. Грицак Є. З історії книжкового руху на Великій Україні (1917 1922). Львів, 1923. С. 1214.
72. Динерштейн Е.А. Положившие первый камень: Госиздат и его руководители. М., 1972. С. 114.
73. Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917 1923рр.). К.: Логос, 1996. С. 77.
74. Подгорнова А.И. Советское книгоиздание в 20-е годы: Ист.-прав. исследование. М.: Наука, 1984. С. 35.
75. Книга и книжное дело в Украинской ССР (1917 1941): Сб. документов. К.: Наук. думка, 1985. С.65.
76. Подгорнова А.И. Советское книгоиздание в 20-е годы: Ист.-прав. исследование. М.: Наука, 1984. С. 63.
77. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 34, арк. 1316.
78. Там само, спр. 34, арк. 17.
79. Там само, спр. 34, арк. 1819.
80. М.А. Книгоспілка” // Українська кооперація. 1923. № 12. С. 177.
81. ЦДАВО України, ф.292., оп.1, спр.60, арк.2.
82. Агуф М. Три роки Книгоспілки” // Кооперативний книгар. 1926. №2. С.5.
83. ЦДАВО України, ф.292, оп.1, спр.2, арк.151.
84. Агуф М. Книгоспілка (організація її та діяльність) // Книга. 1923. Ч.1. С. 2426.
85. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 5, арк. 23.
86. Єфремов С. Щоденники 1923 1929. К.: Рада, 1997. С. 7374.
87. М.А. Книгоспілка” // Українська кооперація. 1923. № 12. С. 177.
88. Скрипник Т.А. Кооперативное книгоиздательское и книготорговое объединение «Книгоспилка» // Книга: Исследования и материалы. Вып. 43. М., 1981. С. 47.
89. Агуф М. Три роки Книгоспілки” // Кооперативний книгар. 1926. № 2. С. 6.
90. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 60, арк. 2.
91. Там само, спр. 60, арк. 3.
92. Агуф М. К вопросу о распространении книги // Книга. 1923. № 3. С. 15.
93. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 45, 110.
94. Меженко Ю. Українська книжка часів Великої революції. К., 1928. С. 25.
95. Скрипник Т.А. Кооперативное книгоиздательское и книготорговое объединение «Книгоспилка» // Книга: Исследования и материалы. Вып. 43. М., 1981. С. 43.
96. Агуф М. Печать УССР (1917 1932 гг.). Х.: Укргоснацмениздат, 1932. С. 56.
97. Там само. С. 59.
98. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 8, арк. 176.
99. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 5, арк. 59.
100. Там само, спр. 8, арк. 233.
101. Там само, спр. 5, арк. 42.
102. Книгоспілка”. Видавнича діяльність за 1923 рік // Література. Наука. Мистецтво / Дод. до газ. Вісті ВУЦВК”. 1923. № 13. 30 грудня. С. 3.
103. Видавнича діяльність Книгоспілки за 1923 р. // Книга. 1923. №4. С. 1316.
104. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 57, арк. 1719.
105. ЦДАВО України, ф. 292., оп. 1, спр. 66, арк. 181.
106. Єфремов С. Щоденники 1923 1929. К.: Рада, 1997. С. 283.
107. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 8, арк. 62.
108. Николаев Н.М. К изданию декрета об авторском праве // Книга о книгах. 1924. № 56. С. 41.
109. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 8, арк. 6162.
110. Там само, спр. 8, арк. 63.
111. ЦДАВО України, ф. 177, оп. 1, спр. 1388, арк. 359.
112. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 5, арк. 44, 49.
113. Там само, спр. 6, арк. 14; спр. 8, арк. 70.
114. Там само, спр. 8, арк. 60.
115. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 8, арк. 193.
116. Там само, спр. 8, арк. 192.
117. Там само.
118. Діяльність Книгоспілки” // Книга. 1923. № 3. С. 77.
119. ЦДАВО України, ф. 177, оп. 1, спр. 947, арк. 7.
120. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 57, арк. 107108.
121. Там само, спр. 58, арк. 12.
122. Там само, спр. 58, арк. 10.
123. ЦДАВО України, ф. 177, оп. 1, спр. 947, арк. 6.
124. Там само, спр. 947, арк. 9.
125. М.А. Книгоспілка” // Українська кооперація. 1923. № 12. С. 176178.
126. Кооперація й розповсюдження книжок // Книга. 1923. № 4. С. 1216.
127. ЦДАВО України, ф. 292., оп. 1, спр. 34, арк. 2829.
128. Кооперація й розповсюдження книжок // Книга. 1923. № 4. С. 1216.
129. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 8, арк. 139.
130. Там само, спр. 8, арк. 24.
131. Там само, спр. 8, арк. 100.
132. Там само, спр. 8, арк. 102.
133. Там само, спр. 8, арк. 116.
134. Там само, спр. 8, арк. 115.
135. Там само, спр. 8, арк. 137.
136. Рууд Ч. Русский предприниматель московский издатель Иван Сытин. М.: ТЕРРА; Издательский дом Экономическая газета”, 1996. 303 с. (Предприниматели России).
137. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 8, арк. 40.
138. Там само, спр. 8, арк. 143.
139. Там само, спр. 8, арк. 144.
140. Там само, спр. 8, арк. 132.
141. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 66, арк. 199.
142. Там само, спр. 8, арк. 47.
143. Меженко Ю. Матеріали до біографії. К.: ЦНБ НАН України, 1994. С. 39.
144. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 8, арк. 46.
145. Там само, спр. 10, арк. 453.
146. Там само, спр. 8, арк. 126.
147. Там само, спр. 8, арк. 217.
148. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 66, арк. 7.
149. Там само, спр. 66, арк. 6.
150. ЦДАВО України, ф. 292, оп. 1, спр. 8, арк. 152.
151. Там само, спр. 8, арк. 66.
152. Там само, спр. 8, арк. 88.
153. Там само, спр. 8, арк. 29, 39.
154. Там само, спр. 8, арк. 212.
155. Там само, спр. 8, арк. 17.
156. Там само, спр. 8, арк. 59, 122.
157. ЦДАВО України, ф. 292., оп. 1, спр. 60, арк. 4.
158. [Книгоспілка] // Бібліол. вісті.