Русаков Сергій Сергійович Філософування як ознака популярної культури

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

УДК 130.2(043.3)

РУСАКОВ Сергій Сергійович

ФІЛОСОФУВАННЯ ЯК ОЗНАКА ПОПУЛЯРНОЇ КУЛЬТУРИ

спеціальність 09.00.04 філософська антропологія, філософія культури

Науковий керівник
доктор філософських наук, професор
Мєднікова Г.С.

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП..

3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОПУЛЯРНОЇ КУЛЬТУРИ.

12

1.1. Історіографія формування теорії масової культури у філософській думці ХХ століття....

12

1.2. Ціннісна трансформація масової культури в постмодернізмі.

34

1.3. Методологія дослідження популярної культури в парадигмі Cultural Studies....

50

Висновки до першого розділу.

63

РОЗДІЛ 2 ФЕНОМЕН ФІЛОСОФУВАННЯ: ОСНОВНІ АСПЕКТИ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ...

63

2.1. Історико-філософські витоки феномену філософування.....

66

2.2. Популярна культура як новий тип культури: досвід наукової рефлексії

81

2.3. Особливість філософування в контексті популярної культури.......

98

2.4. Популярна культура як філософсько-соціальний проект сучасності.

115

2.5. Філософування як адаптація сучасної наукової парадигми.....

139

Висновки до другого розділу..

157

РОЗДІЛ 3 ФІЛОСОФУВАННЯ У ПРОСТОРІ КУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК СЬОГОДЕННЯ........

157

3.1. Новітні технології як фактор створення смислів у медійному просторі популярної культури....

160

3.2. Фанівські практики як простір культуротворення...

178

Висновки до третього розділу..

189

ВИСНОВКИ...

191

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .

197

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження популярної культури з погляду філософування як її суттєвої ознаки дає змогу зробити наступні висновки.
1. Різноманітні підходи в теорії масової культури та визначення її ціннісно-смислового ядра свідчать про те, що сьогодні неможливо аналізувати культурні феномени, спираючись на класичне розуміння культури як квінтесенції інтелектуального та духовного розвитку людства, на чому трималася концепція двох культур, де віддавалася перевага одним культурним феноменам і цінностям та применшувалася важливість інших.
У розробці теорії масової культури сформувалися три основні школи: а) Франкфуртська школа (Т.Адорно, В.Беньямін, М.Горкгаймер, Г.Маркузе), яка була заснована на класичному розумінні культури і критикувала масову як культуру, що спеціально створюється для маніпулювання свідомістю людей і ґрунтується на шаблонах, міфологемах, стереотипах, що формують конформістський тип особистості; б) британська школа, яка склалась на базі Центру сучасних культурних досліджень при Бірмінґемському університеті (П.Веннел, Р.Вільямс, Р.Гоґарт, С.Гол, Р.Джонсон, Е.П.Томпсон), яка популярну культуру розуміє як набір культурних практик, що набувають цінність під час взаємодії з різними соціальними групами; в) американська школа (Р.Браун, Г.Генс, Л.Гроссберг, Дж.Фіске) розглядає популярну культуру як інтегративний феномен, що реалізує себе у просторі повсякденності та, відповідно, адаптує артефакти елітарної і масової культури в єдину серединну культуру. Масову культуру вона трактує як комерційний феномен, як своєрідну гілку на дереві популярної культури.
2. Популярну культуру визначено як новий тип культури, що сформувався під впливом ціннісно-світоглядних змін у 70-80-х рр. ХХ ст. Введення і використання поняття популярної культури пов’язане з потребою позначити нову парадигму культурного розвитку, що відповідає її новому смисловому наповненню. Її поява пов’язана з переосмисленням змісту, сюжетів класичної культури та народженням нових сенсів через культуру. Популярна культура, так само як і масова, має тісний зв’язок з культурними продуктами, які створюються для широкої аудиторії, проте вирізняється креативністю в процесі споживання. Від масової культури популярна перейняла її адаптаційні функції, доступність для людини, але, на відміну від комерційної спрямованості першої, не націлена на маніпуляцію свідомістю мас. Популярна культура сприяє циркуляції загальнолюдських смислів і цінностей, використовуючи й сучасні технології, які дають змогу актуалізувати їх з нових, неочікуваних на перший погляд, ракурсів.
3. Філософування як суттєву ознаку популярної культури дає змогу виділити саме британський напрям досліджень, що працює в межах Cultural Studies, який, по-перше, виявляє динамічний характер популярної культури, що представлена не тільки творами мистецтва, але є процесом і низкою соціальних практик; по-друге, вона звертає увагу на практики інтерпретації, рецепції і досвіду аудиторії в процесі споживання; по-третє, включає в сферу досліджень феномени і об’єкти, які ігнорувалися попередньою інтелектуальною традицією: кінострічки, комп’ютерні ігри, комікси, реклама, торговельні центри, туризм, котрі є комунікативним феноменом культурних практик у суспільстві. Представники нової методології аналізують популярну культуру як таку, що пронизує повсякденне буття людини, з погляду її споживання і виникнення нових смислів. Один з важливих аспектів філософування це рефлексія над повсякденністю, яка сприяє переосмисленню індивідуального буття людини, наповненню її екзистенційними смислами.
Феномен філософування в західноєвропейській традиції набуває сили в умовах трансформації некласичного ідеалу раціональності. Його історико-філософськими джерелами є: а) посткласична філософія другої половини ХІХ ст., яка звертається до ірраціонального, усуває обмеженість у розумінні понятійного апарату тільки вузького кола фахівців, використовує для цього художні форми; б) філософська есеїстика як такий метод мислення, при якому уможливлюється вільний виклад думки, фокусування уваги на деталях та створення творів, які з часом стали певними інтелектуальними бестселерами; в) науково-популярна література, попит на адаптивні можливості якої зростає в міру ускладнення філософії та розширення кола її адептів.
4. Феномен філософування аналізується не тільки з погляду креативності процесу споживання культурних артефактів, коли формуються нові смислові значення, важливі для повсякденного буття людини, але й на рівні концепції створення мистецького твору, що задає подальшу рефлексівність, також на рівні інтерпретації цих творів академічними філософами (серія праць «Філософія та популярна культура»). В останні десятиліття в популярній культурі оформлюється ціла низка художніх творів, які прямо рефлексують над філософськими ідеями і сучасними реаліями («Матриця» наш реальний світ є голограмою, «Сімпсони» практична філософія «здорового глузду», «Південний Парк» сучасна політична філософія США та ін).
Виділено також такі суттєві ознаки популярної культури, як видовищність, розважальність та медійність. Вони тісно взаємообумовлені в популярній культурі і реалізуються як комплексний фактор. Наприклад, умовою реалізації видовищності є наявність візуальної мови як вираження асоціативно-образного, нелінійного типу мислення та розважальності, які сприяють осмисленню філософських ідей. На основі визначених ознак популярної культури (видовищність, медійність, розважальність і філософування) виявлено особливості творів сучасної культури, в яких класичні твори ефективно поєднуються з сучасною художньою чуттєвістю та новими медіа, що сприяє її входженню в повсякденне життя людини і культурно-інтерактивні практики.