СЕМАНТИКО-КВАНТИТАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЛІСЕМІЧНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЧАВАРГА ЯРОСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 811.111’367.623’37’32

СЕМАНТИКО-КВАНТИТАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ПОЛІСЕМІЧНИХ ПРИКМЕТНИКІВ
У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор М.М.Полюжин

Ужгород 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...................................................................... 4
ВСТУП ........................................................................................................................ 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ........................................ 16
1.1. Основні підходи до визначення полісемії як асиметрії мовного
знака .................................................................................................................. 16
1.2. Співвідношення полісемії з іншими типами неоднозначності ............ 25
1.3. Когнітивні основи полісемії .................................................................... 31
1.4. Семантичний статус прикметників у сучасній англійській мові ......... 42
Висновки до розділу 1 ............................................................................................. 53
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-КВАНТИТАТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
АНГЛІЙСЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ ТА ЇХНІХ СЕМАНТИЧНИХ
КАТЕГОРІЙ ............................................................................................................. 55
2.1. Методика інвентаризації досліджуваного матеріалу ............................ 55
2.2. Виділення полісемічних зон .................................................................... 62
2.3. Класифікація прикметників за семантичним принципом .................... 65
2.4. Внутрішньослівні зв’язки значень в англійських багатозначних
прикметниках ................................................................................................... 79
Висновки до розділу 2 ........................................................................................... 111
РОЗДІЛ 3. СТАТИСТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПОЛІСЕМІЇ
АНГЛІЙСЬКИХ ПРИКМЕТНИКІВ .................................................................... 114
3.1. Актуальність застосування статистичних методів у лінгвістиці ....... 114
3.2. Визначення індексу полісемічності прикметників у сучасній
англійській мові ............................................................................................. 117
3.3. Співвідношення між семантикою прикметників
та їхньою словотвірною структурою у сучасній
англійській мові ............................................................................................. 125
3.4. Дослідження розподілу багатозначних слів за кількістю значень
за допомогою кореляційного аналізу .......................................................... 132
3.5. Кількість значень англійських прикметників та їхній семантичний
статус (на основі критерію хі-квадрат” та коефіцієнта
спряженості K) ............................................................................................... 161
Висновки до розділу 3 ........................................................................................... 172
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ....................................................................................... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 181
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 208
ДОДАТКИ .............................................................................................................. 209
Додаток А. Семантична класифікація одноморфемних/багатоморфемних
прикметників за категоріями ........................................................................ 210
Додаток Б. Семантична класифікація одноморфемних/багатоморфемних
прикметників за категоріями та субкатегоріями ........................................ 211
Додаток В. Семантична класифікація похідних/складних прикметників
за категоріями ................................................................................................ 213
Додаток Г. Семантична класифікація похідних/складних прикметників
за категоріями та субкатегоріями ................................................................ 214
Додаток Д. Прикметники з підвищеним семантичним потенціалом ....... 216
Додаток Е. Співвідношення типів семантичних переносів
у полісемічних прикметниках англійської мови ........................................ 217

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГГ гіпо-гіперонімія (гіперо-гіпонімія)
КС картина світу
КСКТ Краткий словарь когнитивных терминов
ЛСВ лексико-семантичний варіант
МКС мовна картина світу
OED Oxford English Dictionary
WNWCD Webster’s New World College Dictionary
WTNID Webster’s Third New International Dictionary

ВСТУП

Полісемія є центральною властивістю лексичних одиниць, однією з найважливіших мовних універсалій. У ній виявляються творчі потенції мови, здатної обслуговувати потреби процесу пізнання, що постійно зростають. На важливість вивчення явища полісемії вказував ще на початку 80-х років Рей Джекендоф, цілком справедливо відзначаючи, що для того, щоб семантична теорія могла вважатися достовірною, вона повинна запропонувати адекватне висвітлення феномену полісемії [276]. Сказане передбачає, перш за все, саму необхідність різнобічного опису полісемії і створення на його основі сучасної семантичної теорії.
Як складне й багатопланове явище полісемія досліджується в найрізноманітніших аспектах. Так, важливими для розуміння полісемії є такі питання: причини і джерела появи полісемії; смислова структура багатозначних слів; полісемія й омонімія; лексикографічна репрезентація значень полісемічного слова; полісемія й контекст тощо. Новий погляд на явище полісемії за останній час зумовлений також інтенсивним розвитком когнітивної науки, яка є одним із найперспективніших напрямів у дослідженнях міждисциплінарного характеру [118, с. 18]. Однією з провідних галузей когнітивної науки є когнітивна лінгвістика наука про способи пізнання навколишнього світу і роль мови у їх застосуванні. В центрі уваги лінгвістичних досліджень знаходяться такі питання, як породження, засвоєння та зберігання багатозначних мовних одиниць у ментальному просторі, механізм використання й розпізнавання значень полісеманта в тексті людиною або штучним інтелектом.
Сучасну епоху розвитку мовознавства можна охарактеризувати як період неухильного зростання інтересу до семантики взагалі та її когнітивної репрезентації зокрема. Дослідження багатозначних слів, вивчення структури полісемантів, установлення кількісних і якісних параметрів, що впливають на формування та подальший розвиток лексичного значення у мовленні, не є випадковим і відображає дослідницьку думку в лінгвістиці в наш час. Вивчення лексичної багатозначності стало предметом численних досліджень. У полі зору науковців знаходяться питання семантичної структури багатозначного слова [17-19], аспекти теорії лексичної сполучуваності полісемічних слів [38; 121; 222; 241], порівняльний аналіз багатозначних слів у різних мовах [24; 34; 251]. Не менший інтерес до питань полісемії проявляється й у зарубіжному мовознавстві [267; 281; 282; 286; 298; 309; 317; 318].
Нині немає сумніву в тому, що мова наділена як якісними, так і кількісними параметрами, і що різні її властивості можуть вивчатися різноманітними методами і прийомами. Тому останнім часом поряд із суто гуманітарними широкого застосування набули квантитативні (апроксимативні та статистичні) методи у вивченні мови [8; 137; 183; 184]. Можливість застосування статистичного апарату при дослідженні мовних одиниць, явищ і відношень зумовлена насамперед системним характером мови, оскільки остання являє собою об’єктивно існуючу реальність, певним чином організовану, якій властива велика кількість вимірів, а не хаотичне утворення сутностей, відірваних одна від одної. Тенденція щодо застосування статистичних методів і прийомів при дослідженні лінгвістичних явищ обґрунтовується, по-перше, об’єктивною властивістю мов і кількісних характеристик, по-друге, внутрішньою залежністю, яка існує між якісними й кількісними складниками мовної структури і, по-третє, підпорядкованістю частоти різних елементів мови в мовленнєвому потоці тим чи іншим статистичним законам [135, с. 4]. Значна кількість досліджень із лінгвостатистики яскраво свідчить про підвищення їхнього теоретичного рівня і надає вагому підставу для тверджень про існування самостійної галузі у мовознавстві лінгвістичної статистики, що слугує для виявлення об’єктивних характеристик мовних одиниць і явищ. Крім того, в сучасній лінгвістиці здійснюється ціла низка цікавих, на наш погляд, досліджень, у яких питання полісемії розглядаються у квантитативному плані [8; 50; 65; 88; 107; 134; 137; 169; 170; 173; 189; 220].
У зв'язку з інтенсивною розробкою проблем, пов’язаних із теорією мовної номінації та моделюванням мовленнєвої діяльності людини, зростає інтерес до онтологічних аспектів полісемії взагалі [13; 42; 58; 74; 174; 232] та її реалізації в ад’єктивному класі лексики зокрема [22; 25; 44; 48; 62; 79; 81; 98; 146; 149]. На важливість вивчення ад’єктивних одиниць вказували у своїх працях О.І.Смирницький [210], Т.Г.Линник [142], уважаючи, що дослідження таких груп слів, як назви ознак і якостей ваги, простору, часу, розміру, температури тощо, має відкрити суттєві риси в побудові лексичної системи мови. Звернення до вивчення прикметників пов’язане з тим безперечним фактом, що саме у прикметниках найяскравіше проявляється здатність людини до абстрагування й аналізу. Завдяки такій здатності людини у процесі її інтелектуальної діяльності ознака, властивість, якість, що складають сутність предмета, явища, речі в найширшому розумінні цього слова, мисляться окремо від неї. Завдяки цьому може відбуватися найменування тих чи інших властивостей, ознак, якостей, притаманних речам у реальній дійсності [178].
Проблеми полісемії і, зокрема, квантитативних її закономірностей, не тільки залишаються предметом наукових розвідок сучасної лінгвістики, але й стають центральними в лінгвістиці та суміжних із нею науках, тому що полісемія відіграє важливу роль у теорії штучного інтелекту (автоматична переробка текстів інформаційний пошук, автоматичний переклад). Неоднозначність охоплює всю структуру природної мови, тому рейтинг можливостей комп’ютера не може бути високим, якщо питання розмежування значень, ліквідації неоднозначності, адекватного розуміння й перекладу полісемантів у тексті залишається нерозв’язаним. Проблема полісемії також залишається однією з головних у лексикографії, яка намагається відобразити багату інформацію про зміст лексичних одиниць мови у якомога коротшій формі. Аналіз словникових дефініцій показує, що при описі семантичної структури багатозначних слів спочатку дається номінативне значення, потім похідні; при цьому порядок переліку похідних значень різний у різноманітних словниках. Виявлення квантитативно-системних характеристик полісемії може пролити світло й на загальні закономірності функціонування лексико-семантичної системи мови в цілому. Зіставне дослідження кількісної сторони полісемії може сприяти виробленню об’єктивних і надійних критеріїв для розвитку семантичної типології як окремої лінгвістичної дисципліни.
Незважаючи на різноманітність робіт із вивчення багатозначності в англійській мові, все ще залишаються невисвітленими важливі питання, що стосуються встановлення типів зв'язку між різними значеннями багатозначного слова. Недостатньо вивчено співвідношення між обсягом семантики англійського прикметника (тобто кількістю його значень) і належністю до певної семантичної та словотвірної категорії. Необхідно при цьому зауважити, що статистичний аналіз полісемії в англійській мові проведений ще далеко не на достатньому рівні, щоб задовольнити потреби сьогоднішньої філологічної науки і практики, лексикографії, з одного боку, та комп’ютерних наук з іншого.
Саме цей факт указує на актуальність нашої роботи, яка зумовлена необхідністю подальшого дослідження лексичної багатозначності різних частин мови з урахуванням зростаючого інтересу сучасної лінгвістики до семантики номінативних одиниць, зокрема, до значного пласта англійської лексики, представленого багатозначними прикметниками різної словотвірної структури. Актуальність також визначається необхідністю комплексного статистичного аналізу полісемії англійських прикметників у зв’язку з потребами практичної лексикології, лексикографії та комп’ютерної лінгвістики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі англійської філології Ужгородського національного університету в межах комплексної наукової теми Дослідження функціонально-прагматичних, номінативних і когнітивних аспектів англійської мови”, номер державної реєстрації 1916V003262 (тему затверджено вченою радою Ужгородського національного університету, протокол № 6 від 27 червня 2001 року).
Мета роботи встановити семантичні характеристики полісемічних прикметників сучасної англійської мови з опорою на статистичні параметри.
Для досягнення поставленої мети потрібно виконати такі завдання:
*окреслити поняттєвий апарат дослідження відповідно до основних проблем лексичної семантики та квантитативної лінгвістики;
*проаналізувати основні концепції полісемії як універсального явища;
*з'ясувати механізм семантичної варіативності, внутрішньослівних семантичних зв'язків між значеннями полісемічних ад'єктивних одиниць англійської мови та встановити їхнє кількісне представлення;
*розробити методику проведення підрахунків кількості значень ад’єктивних одиниць на основі декількох лексикографічних джерел;
*здійснити класифікацію фактичного матеріалу за семантичним і словотвірним критеріями;
*провести комплексний статистичний аналіз багатозначних прикметників англійської мови;
*виявити сукупність особливостей реалізації полісемії у семантичній структурі прикметників сучасної англійської мови.
Об’єктом аналізу є англійські багатозначні прикметники різної словотвірної структури.
Предметом дослідження є виявлення й різнобічний опис якісно-кількісних параметрів полісемії англійських прикметників, а також чинників, що їх зумовлюють.
Матеріалом дослідження є суцільна вибірка полісемічних прикметників на основі авторитетних тлумачних словників англійської мови: Webster’s Third New International Dictionary (WTNID, 1971) [328] та Oxford English Dictionary (OED, 1971) [327], що складає 12019 ад'єктивних одиниць. При цьому враховуються не тільки прості, але й похідні та складні прикметники. Така вибірка не випадкова, оскільки, як показали спостереження, більшу частину прикметників сучасної англійської мови складають похідні слова. Отже, аналіз лише простих прикметників залишив би поза увагою переважну більшість одиниць цього важливого лексико-граматичного класу. Як відомо, похідні слова є носіями ширшої інформації про навколишній світ, ніж прості. Останні фіксують у мовній картині світу ніби окремі точки, похідні ж слова за своєю суттю роблять інше: маючи здатність забезпечувати те саме, що й просте слово, тобто називати окрему дію, окремий предмет тощо, виділяючи й ототожнюючи особливий фрагмент світу, вони водночас указують на його зв’язок з іншою дією, ознакою або предметом [75]. Така вказівка дозволяє з'єднати новий досвід зі старим, дізнатися про невідоме через відоме, а це, звичайно, полегшує доступ до нового знання. Тому, слідом за О.П.Єрмаковою [69, с. 3], вважаємо, що лексичне значення похідних слів має право на окреме вивчення, оскільки принципово відрізняється від непохідних слів своїм опосередкованим мотивованим характером, і ця особливість значення похідних слів зумовлює багато інших суттєвих відмінностей семантичної структури похідних слів від семантичної структури непохідних. Окрім того, в роботі додатково використовувалися дані з тлумачного словника Webster’s New World College Dictionary (WNWCD, 1995) [329], а також двомовного англо-російського словника В.К.Мюллера (1971) [325].
Зауважимо, що фактичний матеріал включає тільки ті прикметники, які мають не менше двох значень, оскільки однозначні слова значною мірою впливають на величину індексу полісемічності у бік її зменшення. Так, С.М.Вишнякова [50] при дослідженні тезауруса П.М.Роже, який нараховує 29593 словникові статті, виявила, що індекс полісемічності в цілому для цього словника (беручи до уваги й однозначні слова) дорівнює трьом, а, відкинувши моносемічні слова, вона отримала індекс 5,2. У роботі, використовуючи зібраний нами фактичний матеріал, ми також продемонструємо вплив однозначних слів на полісемію прикметників англійської мови.
Характер дослідження зумовлює необхідність комплексного застосування різних методів і прийомів аналізу конкретного мовного матеріалу. Для визначення структури й інваріанта слова, уточнення його семантичних складників застосовуються елементи компонентного аналізу та метод моделювання семантичної структури слова. Для формування семантичних категорій та субкатегорій англійських прикметників використано метод логічного аналізу і прийоми класифікації й систематизації лексичного матеріалу. При класифікації прикметників за морфемною будовою використано метод словотвірного аналізу. Для отримання об’єктивних даних застосовуються квантитативні (апроксимативні та статистичні) методи обробки матеріалу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній запропоновано нову методику обчислення сумарної кількості значень полісемантів за декількома лексикографічними джерелами; виявлено кількісні характеристики семантичних переносів у англійських прикметниках; на статистично достовірній вибірці визначено індекс полісемічності англійських прикметників різної словотвірної структури та таких, що належать до різних семантичних категорій; для прикметників англійської мови уточнено параметри кореляції, за якими простежується залежність кількості слів від кількості значень; на основі аналізу залежності кількості слів від кількості значень уперше зроблено висновок про наявність трьох потенціалів утворення нових значень прикметників англійської мови; за допомогою критерію хі-квадрат” і коефіцієнта спряженості K установлено залежність між ступенем полісемічності англійського прикметника та його належністю до певної семантичної категорії.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є внеском у подальший розвиток семасіології, теорії номінації й полісемії, завдяки глибшому розкриттю особливостей семантики ад’єктивної лексики сучасної англійської мови. Отримані в роботі результати наукового аналізу доповнюють наявні в сучасній лінгвістиці відомості про семантичний потенціал англійських прикметників, а також сприятимуть узагальненню й систематизації отриманих знань про взаємодію мови й мислення.
Практичне значення роботи полягає у тому, що основні її результати, положення й висновки можуть застосовуватися у практиці викладання англійської мови, в курсах лексикології сучасної англійської мови (розділи Семасіологія”, Ономасіологія”, Полісемія й омонімія”) та загального мовознавства (розділ Лексичний склад мови”), у спецкурсах із лексичної семантики, квантитативної лінгвістики, у науково-дослідній роботі аспірантів і студентів, у лексикографії та прикладному мовознавстві.
Особистий внесок дисертанта у публікаціях, написаних у співавторстві, полягає в отриманні фактичних даних, на яких базується проведене дослідження, у здійсненні статистичного опрацювання та інтерпретації отриманих результатів.
Апробація дослідження здійснювалася у доповідях на п’яти міжнародних наукових конференціях: Форма, значение и функции единиц языка и речи” (Мінськ, 2002); Семантика мови і тексту” (Ялта, 2002); Проблеми прикладної лінгвістики” (Одеса, 2003), Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004), Міжнародна конференція з прикладної (комп’ютерної) лінгвістики” (Київ, 2006).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у семи публікаціях, із них 6 статей опубліковані у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України (2,51 др. арк.), та тези доповіді на міжнародній науковій конференції (0,15 др. арк.). Загальний обсяг публікацій 2,66 др. арк.
Основні положення, що виносяться на захист:
1.*Лексична полісемія є одним із найважливіших результатів когнітивної діяльності людини. Виникнення полісемії пов’язане з дією таких когнітивних процесів, як концептуалізація, категоризація й номінація, що має кількісне вираження.
2.*Прикметники складають особливий пласт лексики, яка характеризується власними когнітивними структурами, що репрезентують кількісно виражені ознаки, властивості та якості, осмислені й зафіксовані в акті номінації.
3.*Полісемія ознакових слів має свої кількісно виражені особливості. Великий ступінь полісемічності прикметників свідчить про відносно високий рівень розгалуженості семантичної структури ад’єктивного класу лексики в англійській мові.
4.*Індекс полісемічності англійських прикметників пов’язаний із належністю ад’єктивів до певної лексико-семантичної категорії. Найвищий індекс полісемічності властивий лексико-семантичній категорії Відчуття”, найнижчий Деривати від власних назв”.
5.*Індекс полісемічності англійських прикметників залежить від їхньої словотвірної структури: в одноморфемних одиницях цей індекс найвищий, у похідних нижчий, у складних найнижчий.
6.*Між кількістю значень та кількістю прикметників, наділених таким числом значень, існує обернено пропорційна залежність, яка має складний характер. Геометричний закон розподілу частот діє тільки в зоні порівняно невисокої полісемічності; зі збільшенням числа значень розподіл слів у словнику більше відповідає закону Пуассона. Багато значень має лише невелике число англійських прикметників.
7.*Утворення нових значень в англійський полісемічних прикметниках відбувається на основі семантичних переносів, які мають кількісне вираження. Найтиповішим семантичним переносом у прикметниках англійської мови є метонімія.
8.*Утворення нових значень слів залежить як від когнітивної діяльності людини, так і від семантичного потенціалу слова. За рівнем реалізації семантичного потенціалу прикметники англійської мови поділяються на три групи: прикметники зі звичайним, підвищеним і високим потенціалами утворення нових значень. Семантичний потенціал англійських прикметників залежить від їхньої словотвірної структури та належності до певної семантичної категорії.
9.*Між лексико-семантичними категоріями прикметників та їхньою належністю до певної полісемічної зони існує залежність, яка визначається певними величинами хі-квадрат” та коефіцієнтом спряженості K.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, у тому числі словників, а також додатків, таблиць та рисунків.
У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, визначено актуальність проведеного дослідження, вказано мету й завдання, представлено положення, які виносяться на захист, окреслено матеріал, основні методи дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі Теоретичні засади дослідження” описано основні підходи до вивчення полісемії й обґрунтовано доцільність застосування когнітивного підходу до явища багатозначності у сучасній лінгвістиці. Викладено різні погляди авторів на співвідношення полісемії з омонімією, з одного боку, і широкозначністю з іншого. Розкрито функції контексту стосовно полісемії. Описано основні когнітивні процеси, які відіграють важливу роль у формуванні й розумінні полісемії, концептуалізацію, категоризацію, номінацію. У цьому розділі розглянуто також проблему лексичного значення англійських прикметників, їхнє місце в системі частин мови, описано семантичний статус прикметників англійської мови.
У другому розділі Семантико-квантитативні характеристики англійських прикметників та їхніх семантичних категорій” обґрунтовано вибір матеріалу дослідження, описано методику його інвентаризації за кількома словниками, проведено класифікацію прикметників за семантичним принципом, висвітлено внутрішньослівні зв'язки значень англійських багатозначних прикметників, подано кількісні характеристики основних типів семантичних переносів у досліджуваному матеріалі.
У третьому розділі Статистичні параметри полісемії англійських прикметників” описано статистичні методи, використані в роботі, проведено статистичний аналіз і лінгвістичну інтерпретацію отриманих результатів. Основна увага дослідження зосереджена на визначенні індексу полісемічності прикметників різних семантичних категорій, багатозначності та словотвірній структурі ад'єктивів, співвідношенні між кількістю значень і кількістю слів із таким числом значень, визначенні семантичного потенціалу прикметників, співвідношенні між кількістю значень і семантичним статусом прикметника.
У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження, окреслено перспективи подальших наукових розвідок у галузі полісемії.
Додатки складаються із 6 частин. Додаток А демонструє індекси полісемічності одноморфемних/багатоморфемних прикметників англійської мови за семантичними категоріями. Додаток Б відображає аналогічну величину при поділі окремих категорій на субкатегорії. Додатки В і Д демонструють індекси полісемічності похідних/складних прикметників для категорій та субкатегорій відповідно. У Додатку Е показано перелік прикметників із підвищеним семантичним потенціалом. Додаток Ж відображає співвідношення типів семантичних переносів англійських прикметників.

Повний обсяг дисертації 264 сторінки, з них 176 сторінок основного тексту, 28 сторінок списку використаних джерел. Робота містить 11 таблиць та 31 рисунок у тексті і 5 таблиць у додатках. Бібліографія нараховує 329 найменувань, з них 71 іноземними мовами.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Лексична полісемія як фундаментальна мовна універсалія реалізує відображальну та узагальнюючу здатність мислення й мови. Полісемія є феноменом, зумовленим необхідністю позначення у мові реалій дійсності, кількість і різноманітність яких постійно збільшується. Інакше кажучи, це мовне явище, при якому одна форма мовного знака співвідноситься з декількома взаємопов’язаними значеннями, що відповідають поняттям, вираженим словами. Причина полісемії полягає у здатності мови через тотожність формальних засобів відображати об’єктивну подібність зв’язків між різними реаліями. З цього причинно-наслідкового трактування як наслідок випливає притаманність полісемії мові на всіх етапах її існування. Слово не виникає одночасно в декількох значеннях. Нові значення розвиваються на основі співвідношення наявних значень з ознаками відповідного поняття, знання людини про певний предмет, явище з досвіду, на основі асоціативних зв'язків між порівнюваними явищами.
Полісемія пов’язана з когнітивними процесами концептуалізації й категоризації. Ці процеси складають основу ментальності та забезпечують формування й функціонування концептуальної системи. З допомогою багатозначних слів здійснюються процеси концептуалізації й категоризації досвіду людини у вигляді комплексів взаємопов’язаних значень (ЛСВ).
Свідомість людини, узагальнюючи результати опанування дійсності в поняттях, виконує номінативну функцію. Полісемія, як і будь-який інший результат номінації, матеріалізує й передає інформацію про поняття й категорії, які формуються у свідомості, а також про їхні певні зв’язки, що базуються на подібності, суміжності, ієрархії. Полісемія є, перш за все, наслідком семантичної деривації, і це явище, поряд із морфологічною, синтаксичною деривацією й запозиченням, є одним із провідних та універсальних способів номінації.
Використання окремих положень когнітивного підходу до вивчення мови дозволяє по-новому охарактеризувати специфіку прикметника як особливої частини мови. Проникаючи в лінгвістичну природу прикметників, вивчаючи механізми номінації у сфері ад’єктивних слів, ми не тільки уточнюємо лінгвістичний статус цієї категорії лексичних одиниць, але й поглиблюємо наші знання про когнітивну діяльність людини, встановлюючи, з одного боку, за якими параметрами відбувається виділення об’єкта з класу йому подібних, і визначаючи, з іншого, результати пізнавальної діяльності людини, зафіксовані в найменуваннях тих чи інших властивостей, ознак, якостей, притаманних речам і явищам реальної дійсності. Ад’єктивна лексика утворює особливий і дуже важливий пласт лексики, який характеризується своїми власними когнітивними структурами, що являють собою ознаку, властивість, якість, схоплені й зафіксовані в акті номінації. Інакше кажучи, концептуальними основами класу прикметників є якості, ознаки і властивості. Семантичною основою прикметника є якість, суттєва визначеність предмета, внаслідок якої він є тим чи іншим предметом. На сучасному етапі розвитку мовознавства розуміння прикметника як особливої частини мови базується, перш за все, на виділенні самої категорії ознаки, властивості, тобто відбувається на основі тих когнітивних структур, які є відображенням атрибутів матерії. Протиставлення прикметників іменникам, з одного боку, і дієсловам з іншого, має різні форми. Саме семантичні ознаки, а точніше, певні когнітивні структури, завдяки яким прикметник має можливість виражати значення ознаки, якості, тобто будь-якого атрибута матерії відокремлено від предмета, виділяють його як окрему частину мови, що протистоїть за своєю категоріальною семантикою іменникові. Протиставлення англійського прикметника дієслову відбувається перш за все за дериваційними та словотвірними формами їхнього представлення в системі мови.
Використання апроксимативних методик, а саме обчислення індексу полісемічності свідчить про наявність ієрархії індексу для різних семантичних категорій англійських прикметників. Найвищий індекс полісемічності мають ад’єктивні одиниці на позначення відчуттів. Це вказує на те, що відчуття є основним концептом у пізнанні об’єктивної дійсності індивідом, входять до складу базового когнітивного досвіду і характеризуються високим ступенем важливості для мовної особистості.
Форма репрезентації полісемічних прикметників сучасної англійської мови варіюється від морфемно простих до морфемно складних, членованих, структурованих одиниць. Саме останні складають більше 90% ад’єктивної лексики англійської мови. Хоча прості лексеми є невеликою часткою англійської прикметникової системи, однак вони все ж посідають важливе місце і відіграють визначальну роль у плані її системної організації. При цьому саме первинна лексика складає її ядро. Отже, специфічним явищем англійської лексики є існування декількох словотвірних типів прикметників, а саме одноморфемних та багатоморфемних ад’єктивних одиниць.
Результати статистичних досліджень показали, що людина в акті номінації використовує переважно морфемно прості прикметники, про що свідчить той факт, що найвищий індекс полісемічності властивий простим за структурою прикметникам. Афікси, що входять до словотвірної структури прикметників, звужують семантику прикметників, роблять її більш конкретною і не сприяють інтенсивному утворенню нових значень. Ще більшою мірою це стосується складних прикметників, значення яких є найбільш конкретними і виявляють найменшу тенденцію до полісемії. Прості ж прикметники не мають ніяких афіксів, які б їх уточнювали, а тому наділені найбільшими шансами для одночасного об’єднання під одним загальним декількох специфічних значень і утворення нових лексико-семантичних варіантів.
Спостерігається функціональна залежність між кількістю значень і кількістю слів, наділених таким числом значень. Зі збільшенням кількості значень зменшується число слів, що є їхніми носіями. Розподіл частот англійських прикметників у словнику має змішаний характер і не може бути описаний ні як розподіл Пуассона, ні як геометричний розподіл.
Наші дослідження показали, що кожне слово, що виникає в мові, наділено певною, притаманною тільки йому здатністю до асоціативно-змістових переходів, взаємодії з іншими образами у свідомості людини. Для інтерпретації отриманих результатів ми назвали цю властивість, слідом за А.А.Полікарповим, семантичним потенціалом слова. Як правило, слова при утворенні є однозначними, але у процесі подальшого вживання вони можуть послідовно реалізувати свій семантичний потенціал шляхом нарощування числа значень. Для прикметників англійської мови найпродуктивнішим із когнітивної точки зору типом семантичних перенесень є метонімія.
Утворення нових значень відбувається завдяки здатності людини до побудови аналогій, асоціацій, до абстрактного мислення, з одного боку, та наявності семантичного потенціалу слів, який реалізується у процесі когнітивної діяльності людини з іншого. Полісемія прикметників англійської мови проявляється як функція (залежна змінна) від типу і характеру семантики слова, функція від компонентного складу лексичного значення. Чим більше сем містить значення того чи іншого типу прикметників, тим активніші його полісемічні потенції, тим вищий рівень полісемії. Наші дослідження показали, що за своїм семантичним потенціалом прикметники англійської мови поділяються на три основні групи: слова зі звичайним, підвищеним та високим семантичним потенціалом. Основний масив досліджуваних ад’єктивних одиниць наділений звичайним потенціалом утворення нових значень. Більшість прикметників із цим потенціалом є відносними й багатоморфемними. Серед прикметників із підвищеним потенціалом виділяються слова, що позначають абстрактні ознаки. Зі словотвірної точки зору спостерігається суттєве зростання кількості простих слів. Переважна більшість прикметників із високим потенціалом є конкретними, основні значення яких характеризують ті чи інші аспекти базових понять як науки, так і повсякденного життя. Основна маса ад'єктивних слів цього діапазону прості. Отже, найвищий рівень полісемії притаманний емпіричним (конкретним) прикметникам, які, маючи глибокий і насичений зміст, гнучку семантику, розвивають більше значень, ніж раціональні (абстрактні) прикметники.
Статистичний аналіз параметрів полісемії, а саме обчислення критерію хі-квадрат” та коефіцієнта спряженості K, надав змогу простежити певну залежність між кількістю значень прикметника в сучасній англійській мові та його належністю до тієї чи іншої семантичної категорії. Наші дослідження переконливо довели, що нульова гіпотеза, тобто випадок, коли емпірично отримані значення c2 не перевищують теоретично очікуваних, не виконується. При цьому виявлено, що тільки для окремих категорій (4 із 14, що становить 28,57% від загальної кількості семантичних категорій) статистично значуще значення хі-квадрат” не зафіксовано. Крім того, статистичний аналіз показав, що певні класи прикметників пов’язані з певними зонами полісемічності. Інакше кажучи, прикметники з певною семантикою частіше, ніж це можна очікувати теоретично, зустрічаються в певних полісемічних зонах. Це означає, що в цих зонах семантичні класи найбільш інтенсивно розгортають нові значення. Найбільшу кількість значущих величин хі-квадрат” виявлено в зоні 2-3 значень. Звідси випливає, що найбільша залежність між кількістю значень прикметника та його належністю до певної семантичної категорії спостерігається у прикметниках із малою кількістю значень.
Проведене нами дослідження дозволяє уточнити характеристику ад’єктивного класу слів за такими параметрами: за їхньою структурною представленістю, рівнем потенціалу творення нових значень, визначенням меж класу ад’єктивної лексики у сучасній англійській мові.
Результати нашого дисертаційного дослідження доповнюють наявні в сучасному мовознавстві відомості про природу полісемії, сприяють отриманню повнішого уявлення про семантичні та квантитативні характеристики полісемічних прикметників англійської мови і можуть бути використані для проведення аналогічних досліджень інших класів лексики у різних мовах.
Запропонована нами методика обліку значень слова на основі порівняння декількох словникових дефініцій могла б стати корисною для активного оволодіння англійською мовою та слугувати базою для повнішої інвентаризації значень у багатозначному слові, що є дуже актуальним при укладанні словників і складанні комп’ютерних програм перекладу.

Отримані дані про полісемію одноморфемних та багатоморфемних ад’єктивних одиниць можуть знайти практичне застосування при розробці лекційних курсів і практичних занять із лексикології англійської мови та загального мовознавства. Перспективним видається контрастивне дослідження полісемії в різних мовах з метою виявлення як ізоморфних, так і аломорфних характеристик досліджуваних одиниць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.*Алефиренко Н.Ф. Спорные проблемы семантики: Монография. М.: Гнозис, 2005. 326 с.
2.*Аллендорф К.А. Значение и изменение значений слов // Ученые записки 1-го Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. им. М.Тореза. М.: МГПИИЯ, 1965. Т. 32. С.3-171.
3.*Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во ун-та, 1963. 208 с.
4.*Амосова Н.Н. Английская контекстология. Л.: ЛГУ им. А.А.Жданова, 1968. 103 с.
5.*Антоненко Н.В. Семантический потенциал мотивирующих основ и префиксов (На материале префиксов re-, over-, under- современного английского языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. СПб., 2001. 186 с.
6.*Антонюк М.О. Метафора та її роль в мовній картині світу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2002. Вип. 7. С. 15-19.
7.*Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М.: Наука, 1974. 367 с.
8.*Апроксимативні методи вивчення лексичного складу: Навчальний посібник / Левицький В.В., Огуй О.Д., Кійко С.В., Кійко Ю.Є. Чернівці: Рута, 2000. 136с.
9.*Аристотель. Сочинения. В 4-х томах. Т. 2. М.: Мысль, 1978. 687 с.
10.*Арнольд И.В. Лексикология. М.: Изд-во литературы на иностр. языках, 1959. 344 с.
11.*Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методика ее исследования: На материале имени существительного. Л.: Изд-во Ленингр. гос. пед. ин-та им. А.И. Герцена, 1966. Т. 295. С. 3-91.
12.*Арнольд И.В. Полисемия существительного и лексико-грамматические разряды // Иностранные языки в школе. 1969. №5. С. 10-20.
13.*Арсеньева Н.Г., Строева Т.В., Хазанович А.П. Многозначность и омонимия. Л.: Изд-во ЛГУ, 1966. 130 с.
14.*Арутюнова Н.Д. Аксиология в механизмах жизни и языка // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1984. С. 5-23.
15.*Арутюнова Н.Д. Сравнительная оценка ситуации // Известия АН СССР. Серия лит-ры и языка. №4. Т. 42. 1984. С. 330-341.
16.*Архипов И.К. Человеческий фактор в языке: Учебно-методическое пособие (Материалы к спецкурсу). СПб, 2001. 110 с.
17.*Афанасьева О.В. Лексическая особенность некоторых прилагательных, обозначающих понятие большого размера, в современном английском языке // Исследования по лексикологии и фразеологии: Сб. тр. М., 1976. С. 145-159.
18.*Афанасьева О.В. Семантическая структура прилагательного excessive в современном английском языке // Исследование семантической структуры слов и их сочетаемости: Межвуз. сб. науч. тр. М.: Московский ордена Ленина пединститут им. Ленина, 1984. С. 34-43.
19.*Афанасьева О.В. Исследование семантической структуры прилагательных deep и profound в современном английском языке // Семантические и стилистические особенности английских слов и словосочетаний: Межвуз. сб. науч. тр. М., 1985. С. 57-64.
20.*Афанасьева О.В. Имя прилагательное и его место в системе частей речи // Теория грамматики: лексико-грамматические классы и разряды слов: Сб. научно-аналитических обзоров. М., 1990. С. 74-94.
21.*Афанасьева О.В. Имена прилагательные в системе кардинальных частей речи английского языка. М., 1992. 96 с.
22.*Афанасьева О.В. Адъективный класс лексики в современном английском языке и формы его языковой репрезентации: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.04. М., 1994. 395 с.
23.*Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 296 с.
24.*Багина В.Ф. Сопоставительное исследование прилагательных, объединенных общим значением calm” в английском и спокойный” в русском языках // Актуализация лингвистических единиц разных уровней: Сб. науч. тр. Краснодар, 1985. С. 15-21.
25.*Баланюк С. Парадигматичний аналіз семантичних зв'язків прикметників ЛСГ зі значенням особливий” (particular) в англійській мові // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 206-207. Германська філологія: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2004. С. 120-129.
26.*Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику: Учебное пособие. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 360 с.
27.*Бардина Н.В. Языковая гармонизация сознания. Одесса: Маяк, 1997. 271с.
28.*Барсук Л.В. Широкозначное слово и возможность его идентификации через частный пример // Психолингвистические исследования: звук, слово, текст. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1987. С. 81-87.
29.*Барсук Л.В. Проблема идентификации значения слов широкой семантики // Психолингвистические проблемы семантики. Тверь: Калинин. гос. ун-т, 1990. С. 31-39.
30.*Батрин Н.В. Інваріантні значення і типові смисли англійських прикметників семантичного поля температурної ознаки: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, 2003. 19 с.
31.*Беляевская Е.Г. Семантическая структура слова в номинативном и коммуникативном аспектах: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.04. М., 1992. 396с.
32.*Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с фр. Ю.Н. Караулова и др. М.: Прогресс, 1974. 448 с.
33.*Биофизика / П.Г. Костюк, Д.М. Гродзинский, В.Л. Зима и др. К.: Выща школа, 1988. 504 с.
34.*Бирюкович А.Ю. Семантический анализ прилагательных размера (на материале английского и русского языков) // Функциональные и структурные особенности номинативных единиц в языках различных типов: Межвуз. сб. Саратов, 1987. С. 18-25.
35.*Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. ІІ. 391 с.
36.*Болдырев Н.Н. Перекатегоризация глагола как способ формирования смысла высказывания // Известия АН. Серия литературы и языка. 2001. Т. 60. №2. С.40-55.
37.*Бондарко А.В. Понятие категоризация” в сфере лингвистики. 2006. С. 215-216. http://www.cogsci.ru
38.*Босова Л.М. О специфике функционирования качественных прилагательных в речи // Содержательный анализ основных языковых единиц: Межвуз. сб. науч. тр. Барнаул: Алтайский гос. ун-т, 1981. С. 3-9.
39.*Брейдо О.Н. Процесс возникновения метафоры: когнитивная основа деривационных трансформаций. 2006. С. 220-221. http://www.cogsci.ru
40.*Будагов Р.А. Сравнительно-семасиологические исследования (романские языки). М.: Изд-во Московск. ун-та, 1963. 304 с.
41.*Бурлакова В.В. О сочетаемостных свойствах прилагательных в современном английском языке // Вопросы структуры английского языка в синхронии и диахронии. Вып. 5. Слово и предложение в структурно-семантическом аспекте. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1985. С. 8-14.
42.*Васильев Л.М. Полисемия // Исследования по семантике: Межвузовский научный сборник. Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 1975. Вып. 1. С. 3-10.
43.*Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. / Отв. ред. М.А.Кронгауз, вступительная статья Е.В.Падучевой. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
44.*Венкель Т.В. Синтагматичні, парадигматичні та епідигматичні характеристики прикметників на позначення кольору в англійській мові: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Чернівці, 2004. 285 с.
45.*Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1972. 616 с.
46.*Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М. Л.: Высшая школа, 1977. 418 с.
47.*Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1986. 639 с.
48.*Вишивана Н.В. Прикметники оцінки у сучасній німецькій мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. ун-т ім. Т.Г.Шевченка. К., 1999. 19 c.
49.*Вишнякова С.М. Многозначность слов естественного языка и методы ее устранения при автоматическом переводе: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Минский гос. пед. ин-т иностр. яз. Минск, 1973. 26 с.
50.*Вишнякова С.М. Опыт статистического исследования многозначности слов в английском языке // Вычислительная лингвистика. М.: Наука, 1976. С. 168-178.
51.*Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного. М.: Наука, 1978. 200 с.
52.*Вольф Е.М. Состояния и признаки. Оценка состояний // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 320-339.
53.*Выготский Л.С. Мышление и речь // Собрание сочинений. М.: Педагогика, 1982. Т. 2. 519 с.
54.*Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. М.: Международные отношения, 1977. 264 с.
55.*Гарипова Н.Д. К сопоставительной характеристике смысловой структуры многозначных абстрактных и конкретных существительных в русском языке // Исследования по семантике: Межвуз. науч. сб. Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 1975. Вып. 1. С. 11-17.
56.*Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1971. 192 с.
57.*Гончарова Н.Ю. Концепт факт” в представлении человека // Связи языковых единиц в системе и реализации. Когнитивный аспект: Межвуз. сб. науч. трудов. Тамбов: ТГУ им. Г.Р.Державина, 1999. Вып. ІІ. С. 48-52.
58.*Гопштейн М.А. Полисемия в разных частях речи (в современном английском языке): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1977. 201 с.
59.*Гросул Л.Я. Широкозначные глаголы состояния в английском языке // Грамматические и лексикологические исследования. Кишинев: Изд-во Кишиневского ун-та, 1977. С. 97-103.
60.*Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. М.: Искусство, 1972. 318 с.
61.*Гурський С.О. Значення і смисл слова // Іноземна філологія. Львів, 1974. Вип. 34. С. 3-15.
62.*Данилович О. Кількісні параметри сполучуваності прикметників з іменниками в англомовній пресі // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 206-207. Германська філологія: Зб. наук. пр. Чернівці: Рута, 2004. С. 98-112.
63.*Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце ХХ века // Язык и наука конца 20 века. М.: РАН, 1995. С. 239-320.
64.*Денисова С.П. Типологія категорій лексичної семантики: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.04 / Київ. держ. лінгв. ун-т. К., 1996. 34 с.
65.*Дребет В.В. Полісемія іменників і прикметників у сучасній німецькій мові (на матеріалі тлумачного словника німецької мови): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Чернівці, 1998. 182 с.
66.*Дуцяк Т.М. Распределение широкозначных глаголов в тексте в аспекте изучения стиле- и жанроформирующих факторов // Стилистические стратегии текстообразования: Сб. науч. тр. М.: МГЛУ, 1992. Вып. 399. С. 41-51.
67.*Дуцяк Т.М. Закономерности выбора английских широкозначных глаголов как стилеобразующий фактор (на материале глаголов do и make): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. лингв. ун-т. М., 1993. 28 с.
68.*Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка // Новое в лингвистике. М.: Изд-во иностр. литературы, 1960. Вып. I. С. 264-389.
69.*Ермакова О.П. Проблемы лексической семантики производных и членимых слов: Дис. д-ра филол. наук: 10.02.04. М., 1977. 433 с.
70.*Есперсен О. Философия грамматики: Пер. с англ. М.: Изд-во иностр. литературы, 1958. 404 с.
71.*Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. Черкаси, 1997. Вип. 2.
72.*Заботкина В.И. Конвенциональность vs креативность в лексиконе (когнитивно-дискурсивный подход) // С любовью к языку: Сб. науч. тр. Посвящается Е.С.Кубряковой. Москва Воронеж: ИЯ РАН, Воронеж. гос. ун-т, 2002. С. 123-130.
73.*Задорожный М.И. О границах полисемии и омонимии. М.: Изд-во Московского ун-та, 1971. 72 с.
74.*Зализняк А.А. Многозначность в языке и способы ее представления. М.: Языки славянских культур, 2006. 672 с.
75.*Зацный Ю.А. Обогащение словарного состава английского языка в 80-е годы. К.: УМК ВО, 1990. 87 с.
76.*Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Изд-во Московского ун-та, 1957. 321 с.
77.*Зернов Б.Е. Взаимодействие частей речи в английском языке (статико-динамический аспект). Л.: Изд-во ЛГУ им. А.А. Жданова, 1986. 128 с.
78.*Зубкова Л.Г., Зубкова Н.Г. Асимметрия в языке как закономерное следствие его иерархичности и знаковости // Х Международная конференция по функциональной лингвистике Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации”: Сборник научных докладов. Ялта Симферополь, 29 сентября 4 октября 2003. С. 133-135.
79.*Иваровская В.И. Лексическое значение цветовых прилагательных в синтагматико-парадигматическом и словообразовательном аспектах // Вестник Санкт-Петербургского университета. 1998. Серия 2. Вып. 2. №9. С. 104-109.
80.*Кадушко Р.В. Качественные и относительные значения в семантике адъективных слов (на материале современного английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Минск. гос. лингв. ун-т. Минск, 1999. 18 с.
81.*Кантемір С.О. Синтагматичні та парадигматичні властивості прикметників кольору в німецькій мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. Одеса, 2003. 20 с.
82.*Капатрук М.Д. Методи виділення основного значення слова // Мовознавство. 1980. №5. С. 75-77.
83.*Карпенко Ю.О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. 1992. №4. С. 3-11.
84.*Карцевский С. Об асимметрическом дуализме лингвистического знака // Звегинцев В.А. История языкознания XIXXX веков в очерках и извлечениях. Ч. II. М.: Просвещение, 1965. С. 85-90.
85.*Касарес Х. Введение в современную лексикографию: Пер. с исп. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 354 с.
86.*Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение. М. Л.: Наука, 1965. 112 с.
87.*Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
88.