Шаровська, Ніна Борисівна. Естетизм як духовно-світоглядний феномен

Краткое описание

Шаровська, Ніна Борисівна. Естетизм як духовно-світоглядний феномен : автореферат дис. … канд. філософ. наук : 09.00.08 / Н. Б. Шаровська ; наук. кер. Ю. В. Юхимик ; М-во освіти і науки України ; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2015. – 22 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08 – естетика. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2015. Дисертація присвячена дослідженню естетизму як транскультурної універсалії духовно-творчого існування людини. Доведено, що естетизм світовідношення людини є передумовою її сутнісного самоствердження у світі, розкриваючись як універсально-цілісний тип духовності й модель культуротворчості. Проаналізовано специфіку духовного та культуротворчого потенціалу естетизму в класичній і некласичній світоглядних парадигмах та особливості втілення цього феномену на особистісному рівні самоорганізації людського «Я». Доведено, що причиною сучасної антропологічної кризи є перехід суспільства на світоглядному рівні до декадентської модифікації естетизму – естетства, заснованого на відмові від буттєвих, ціннісно-смислових начал людського самовизначення. Обґрунтовується, що вихід із напруженої антропологічної ситуації сьогодення полягає у поверненні до естетизму світовідношення, що ґрунтується на визнанні калокагатійної природи родового людського прагнення до краси і гармонії, духовно-ціннісного облаштування особистістю власного життєвого світу. Представлений аналіз заявленої проблеми на новому науковому рівні обґрунтовує безумовну доцільність залучення поняття «естетизм» до широкого кола обговорення актуальної естетичної, філософської, культурологічної проблематики.
Thesis submitted for the Candidate Degree in Philosophy Sciences in speciality 09.00.08 – Aesthetics. – National Pedagogical Dragomanov University. – Kyiv, 2015. This research focuses on aesthetics as transcultural universals spiritual and creative human existence. It is proved that aestheticism as outlook, based on the recognition Beauty higher absolute value is in fact a precondition of human self-assertion of the individual in the world, revealing how universal spirituality and holistic type model of culture creation. Specificity of a culture and spiritual potential of aesthetics in classical and non-classical philosophical paradigms and features of its implementation on a personal level of self-organization of the human «I». It is proved that the cause of modern anthropological crisis is to move society on ideological level to the decadent aestheticism modification – aestheticism, based on the rejection of the existential, value-semantic principles of human self-determination. Substantiated that the way out of the situation is tense anthropological return to aesthetics as outlook, based on the recognition kalokagathiac generic nature of the human desire for beauty and harmony, spiritual values equipping the individual's own life world. The analysis of the alleged problems at the new scientific level justifies the absolute wisdom of bringing the concept of «aestheticism» to discuss a wide range of topical aesthetic, philosophical, cultural issues.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.08 – эстетика. – Национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова. – Киев, 2015. Диссертация посвящена исследованию эстетизма как транскультурной парадигмы сущностного самоутверждения человека в мире. Предпринята попытка преодоления научной традиции трактовки эстетизма как декадентского мировоззренческого явления. Доказано, что эстетизм, основываясь на эстетическом отношении человека к миру как его родовой способности к переживанию онтологического порядка и гармонии, неразрывно связанных с моральным началом, является целостным типом духовности и основополагающим принципом культуротворческой активности человека. Как жизненная позиция, эстетизм немыслим вне развитого до высочайшего уровня эстетического сознания в человеке, когда у последнего появляется потребность в деятельной организации всех своих взаимодействий с миром на основе ценностных начал Истины-Добра- Красоты. Именно взаимосвязь в эстетизме личностного поиска духовно-смысловых связей с реальностью и активно-творческой, деятельной жизненной позиции и обуславливает сущностное самоутверждение человека в измерениях культуры, превращение его на агента культуротворчества. Проанализирована специфика духовного и культуротворческого потенциала эстетизма в классической и неклассической мировоззренческих парадигмах, а также особенности его воплощения на личностном уровне самоорганизации человеческого «Я». Доказано, что поскольку в культуре неклассического типа сущностью эстетического является лишенное ценностно-смысловой определенности самодостаточное чувственное переживание, то создаются предпосылки для трансформации эстетизма в эстетство – мировоззренческую модель, основанную на гедонистической этике. Установлено, что в классической картине мира эстетизм как тип мироотношения соотносится с личностно-целостной концепцией человека. В неклассической же, вследствие эстетской установки на максимализм чувственных впечатлений, пренебрежения морально-ценностными началами мироотношения, происходит децентрализация, фрагментация человеческого Я, формирование представлений о человеке как о структуре, лишенной сущностной самости. Обосновывается, что преодоление напряженной современной антропологической ситуации возможно именно благодаря восстановлению в правах эстетизма как мироотношения, которое основывается на признании калокагатийной природы родового человеческого стремления к красоте и гармонии, духовно-ценностной упорядоченности жизненного пространства личности. Представленный анализ заявленной проблемы на новом научном уровне обосновывает безусловную целесообразность привлечения понятия «эстетизм» к широкому кругу обсуждения актуальной эстетической, философской, культурологической проблематики.