ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Краткое описание

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

На правах рукопису
САРАНЮК ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

УДК 346(56+999)

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право;
господарсько-процесуальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ЮЛДАШЕВ Олексій Хашимович,
доктор юридичних наук, професор
Міжрегіональної Академії управління
персоналом,
завідувач кафедри цивільно-правових
дисциплін

Київ – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ 11
1.1. Поняття та структура ефективності господарського процесу 11
1.2. Автоматизована система документообігу суду 40
Висновки до розділу 1 53
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ УДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ 57
2.1. Удосконалення системи, структури та кадрового забезпечення господарських судів 57
2.2. Система недержавного судочинства: проблеми ефективності 86
Висновки до розділу 2 119
РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ДОСВІДУ ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ 125
3.1. Модельні суди як шлях вдосконалення господарського процесу 125
3.2. Медіація (примирення) як форма позасудового врегулювання спорів 141
Висновки до розділу 3 169
ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175
ДОДАТКИ 194

ВСТУП

Удосконалення судової реформи в Україні і прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VІ (далі – Закон № 2453-VІ) безпосередньо пов’язане з удосконаленням процесуальних норм, в тому числі і господарського процесу. Водночас судочинство в Україні, загалом, із року в рік отримує здебільшого негативні оцінки з боку державних, громадських діячів, фахівців, пересічних громадян країни. Воно ще не відповідає європейським стандартам. Чинне законодавство, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», а також загальнодержавні проекти, зокрема, Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента України 10.05.2006 р., не в змозі повною мірою реалізувати очікування суспільства щодо організації господарського процесу. Питанням його ефективності було присвячено низку наукових праць, зокрема, праці С. Ф. Демченка, О. А. Беляневич, Т. В. Боднар, М. І. Клеандрова, В. І. Тертишнікова, М. Й. Штефана та ін. Водночас, невирішеними залишаються питання щодо меж і можливостей застосування автоматизованої системи документообігу суду; вдосконалення господарського процесу шляхом розробки основ теорії модельних господарських судів; визначення умов і порядку перетворення нині діючих господарських судів у модельні; посилення впливу на структуру та якісний склад господарських судів; поширення використання різних форм недержавного судочинства для позасудового вирішення спорів у справах, які виникають із господарських правовідносин тощо.
Викладене свідчить про актуальність і доцільність дослідження шляхів удосконалення господарського процесу як важливої наукової проблеми, що потребує вирішення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Інституту права Міжрегіональної Академії управління персоналом на 2008–2011 р.р. «Правове забезпечення управління персоналом», а також відповідно до спеціальної науково-дослідної теми кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права «Актуальні проблеми цивільного і господарського права та процесу».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є пошук і обґрунтування шляхів удосконалення господарського процесу для ефективного захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання. Для досягнення цієї мети автор поставив такі основні завдання дисертаційного дослідження:
– сформулювати поняття ефективності як основної узагальненої властивості господарського процесу, визначити, класифікувати та розкрити зміст складових ефективності;
– визначити причини недостатньої ефективності господарського процесу, запропонувати шляхи їх усунення;
– проаналізувати можливості автоматизованої системи документообігу суду як інструменту вдосконалення господарського процесу та забезпечення неупередженості суддів;
– провести комплексний аналіз впливу на ефективність господарського процесу: наявних системи, структури та якісного складу господарських судів; передбачених законом правових механізмів скасування незаконних рішень, які набрали законної сили;
– обґрунтувати необхідність удосконалення господарського процесу шляхом широкого використання різних форм недержавного судочинства для позасудового вирішення спорів у справах, що виникають із господарських правовідносин, внесення змін до Закону України «Про третейські суди»;
– розробити основи теорії модельних господарських судів; запропонувати умови і порядок перетворення нині діючих господарських судів у модельні;
– узагальнити міжнародний досвід медіації як способу вирішення господарських спорів, визначити її можливий вплив на вдосконалення господарського процесу в Україні.
Об’єктом дослідження є господарсько-процесуальні відносини, що виникають у зв’язку із захистом порушених або оспорюваних прав осіб, які здійснюють господарську діяльність, а також прав і законних інтересів держави, її органів, інших осіб шляхом справедливого судового розгляду господарських справ у встановлений законом строк незалежним і неупередженим судом.
Предметом дослідження є шляхи вдосконалення організації господарського процесу.
Методологічну базу дисертації складає комплекс різноманітних наукових методів. Зокрема, формально-юридичний метод використано при дослідженні перспектив реалізації вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; порівняльно-правовий та системно-функціональний методи застосовувались при проведенні комплексного аналізу впливу на ефективність господарського процесу: наявних системи, структури та якісного складу господарських судів, передбачених законом правових механізмів скасування незаконних рішень, які набрали законної сили; системно-структурний метод використовувався при визначенні причин недостатньої ефективності господарського процесу; статистичний метод використано в процесі аналізу можливостей автоматизованої системи документообігу суду як інструменту вдосконалення господарського процесу.
Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці як українських, так і зарубіжних вчених, в тому числі праці Н. Абової, А. Бобкової, М. Галянтича, В. Горшенева, Ю. Грошевого, В. Джуня, О. Дзери, Ю. Заіки, Ю. Захарова, Н. Кузнецової, В. Косака, А. Колодія, В. Комарова, В. Луця, Р. Майданника, В. Маляренка, В. Мамутова, В. Перця, І. Побірченка, Д. Притики, І. Проценко, О. Переверзєвої, Н. Саніахметової, В. Спасибо-Фатеєвої, В. Тація, С. Фурси, Є. Харитонова, В. Щербини, О. Юлдашева та інших авторів.
Нормативну основу дослідження склали: господарсько-процесуальне, господарське, цивільне законодавство, а також окремі акти з питань судочинства, процесуального законодавства зарубіжних країн, міжнародні договори.
У дисертації здійснено системний аналіз відповідних норм Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про третейські суди» та інших актів законодавства України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, Загальної декларації прав людини, а також узагальнено оприлюднену судову практику вирішення господарських спорів.
Наукова новизна отриманих результатів. Вона полягає в тому, що в дисертації комплексно, з урахуванням новітніх досягнень теорії господарського процесу в Україні, досліджено шляхи його подальшого вдосконалення, наведено результати аналізу ефективності функціонування господарських судів як підсистеми цілісної системи судів загальної юрисдикції.
У результаті дослідження виявлено найбільш невдалі та недосконалі сторони правового регулювання господарського процесу, фактори професійного та морального характеру, які призводять до необґрунтованих і несправедливих судових рішень, запропоновано нові наукові положення й висновки.
Уперше:
– надано нове розуміння організації господарського процесу, під якою розуміється його модель, що закріплюється у відповідних правових нормах. Розрізняється фактична (закріплена в чинних нормах права) і бажана (має бути нормативно закріплена) організація. Під удосконаленням організації господарського процесу розуміється система змін до відповідних правових норм, необхідних і достатніх для переходу від фактичної його організації до бажаної;
– запропоновано, в рамках систематизації принципів господарського процесу, складові його ефективності, розкрито зміст кожної з них, висловлено відповідні пропозиції щодо створення організаційно-правових передумов для реалізації зазначених принципів;
– розроблено, на підставі комплексного аналізу ефективності функціонування господарських судів як підсистеми цілісної системи судів загальної юрисдикції, структуру, гіпотези і диспозиції проектів відповідних норм документа «Основні засади організації та діяльності господарських судів», що пропонується як окремий розділ в проекті ГПК України, який нині обговорюється;
– доведено, що виконання функції автоматичного розподілу судових справ не є самоціллю. Комп’ютер має допомагати, а не повністю заміщати людину у здійсненні цієї функції. Сформульовано пропозицію щодо переведення функції розподілу судових справ із автоматичного режиму в автоматизований. Розроблено такий порядок виконання функції розподілу судових справ, згідно з яким цей розподіл здійснюється ЕОМ за заздалегідь визначеними критеріями. При цьому автоматизованою системою автоматично створюється не менше двох рівноякісних варіантів розподілу судових справ. Ці варіанти фіксуються в протоколі. Але остаточний вибір судді для розгляду конкретної справи повинен залишатися за головою суду чи його заступниками. Обраний керівництвом суду варіант, непередбачений протоколом ЕОМ, повинен бути обґрунтованим.
Удосконалено:
– зміни і доповнення до Конституції України, Закону № 2453-VІ щодо добору кандидатів у судді та їх призначення на посади, яке полягає у пропозиції при визначенні рейтингу кандидатів і зарахуванні їх до резерву на заміщення вакантних посад суддів враховувати вік, як показник завершення соціального становлення молодої людини в частині її здатності відправляти правосуддя. Таким віком може бути 30 і більше років;
– механізми скасування судових рішень, які набрали законної сили, шляхом запровадження в практику додаткових. Варто включити в проект ГПК України, що готується, розроблений і запропонований в дисертації окремий розділ «Перегляд у порядку судового нагляду рішень, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили»;
– механізми реалізації конституційних, міжгалузевих та галузевих принципів судочинства при розгляді конкретної господарської справи, шляхом введення умови обов’язкового застосування статей Конституції України як норм прямої дії при вирішенні господарських спорів, згідно з якими стале застосування в судовій практиці норм права має стати обов’язковим для наступного судового розгляду аналогічного спору;
– методичні підходи до узагальнення судової практики господарських судів України, Європейського суду з прав людини, інших міжнародних судових установ та її використання при розгляді конкретних справ;
– поняття місця узагальнень судової практики та їх використання в системі заходів удосконалення господарського процесу.
Набули подальшого розвитку:
– підхід до створення модельних господарських судів. Для обґрунтування цього шляху вдосконалення господарського процесу: розроблено теорію модельних судів; сформульовано їх мета, завдання, порядок створення і діяльності;
– дослідження перспективи реалізації вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обґрунтовано, що при нинішній системі судів не буде суттєвого покращення господарського процесу. Cистема судів, яка існує, не спроможна до самовдосконалення, тому покращення господарського судочинства можливе лише в результаті «зовнішніх» впливів, передусім, організаційно-правового характеру: застосування альтернативних (конкурентних) механізмів вирішення господарських спорів; впровадження європейських стандартів у господарський процес; подальшого вдосконалення законодавства; здійснення системи заходів щодо покращення моральних і професійних якостей судді;
– формування умов конкуренції для забезпечення справедливості, професіоналізму, доступності, рівності перед законом між господарськими судами і різними формами недержавного судочинства;
– обґрунтування необхідності вдосконалити систему недержавного судочинства, стимулювати активізацію діяльності і розширення підвідомчості справ третейських судів, а також внесення змін до Закону України «Про третейські суди»; використати міжнародний досвід позасудового врегулювання господарських спорів за посередництва медіаторів; прийняти проект Закону України «Про медіацію».
Практичне значення отриманих результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні результати, а також теоретичні висновки можуть бути використані в законотворчій діяльності при розробці змін до законодавства, що регулює організацію господарського процесу.
Основні положення роботи можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і методичних рекомендацій, а також при викладанні курсів господарського права, господарсько-процесуального права, правового забезпечення господарського процесу. Наукові положення дисертації можуть стати базою для подальших наукових досліджень проблем удосконалення господарського процесу.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки, пропозиції, викладені в дисертації, були предметом доповідей та обговорень під час науково-практичних конференцій, зокрема, на Міжнародній науково-практичній конференції «Медіація в Україні: практика застосування світових тенденцій» (Київ, 2010), Міжнародній науково-практичній конференції «Верховенство права в глобалізованому світі» (Київ, 2011), студентській та професорсько-викладацькій науковій конференції «Актуальні проблеми цивільного та господарського права» (Київ, 2009), під час проведення круглих столів та на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права МАУП.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в п’яти статтях, з них чотири опубліковано в наукових фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків та додатків і становить 193 сторінки. Список використаної літератури складається з 223 найменувань і займає 18 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження зроблено теоретичні та практичні узагальнення і внесено пропозиції щодо вдосконалення законодавства з метою підвищення ефективності господарського процесу. У числі висновків є такі:
1. Аналіз статистичних даних, результатів соціологічних досліджень, оцінок фахівців, державних і громадських діячів свідчить, що господарський процес сьогодні не відповідає європейським стандартам, а ефективність, як його узагальнююча властивість, залишається низькою.
2. Під ефективністю господарського процесу в дисертації розуміється його спроможність на підставі верховенства права забезпечити захист порушених або оспорюваних прав осіб, які здійснюють господарську діяльність, а також прав і законних інтересів держави, її органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб шляхом справедливого судового розгляду і вирішення господарських справ у встановлений законом строк на засадах законності, справедливості, публічності, гласності, відкритості, змагальності сторін, неупередженості, самостійності та незалежності суду.
3. Причинами неефективності господарського процесу є: високий рівень корупції в суспільстві; недостатні наукова обґрунтованість та демократизм правотворчості; суперечливе та таке, що містить корупційні лазівки, законодавство, його технічна недосконалість; правова неврегульованість важливих суспільних відносин; недостатні правосвідомість і мораль в суспільстві; недоліки організаційного характеру.
4. В основу класифікації показників ефективності господарського процесу, наповнення їх змістом доцільно покласти положення Конституції та законів України, міжнародних правових норм. Зазначені показники можна класифікувати на засадничо-правові та організаційно-правові. Їх потрібно чітко сформулювати в окремих статтях запропонованого в дисертації окремого розділу проекту Господарського процесуального кодексу України «Основні засади організації та діяльності господарських судів».
5. Автоматизована система документообігу суду (АСДС), за належного використання та невтручання в її роботу, є інструментом удосконалення господарського процесу, зокрема, забезпечення неупередженого розподілу справ між суддями, посилення гласності розгляду спорів, покращення управління судами. Функціонування АСДС за результатами 2011 р. доцільно узагальнити та внести необхідні зміни до відповідних підзаконних нормативно-правових актів.
6. Серед організаційно-правових причин недостатньої ефективності господарського процесу варто виділити:
6.1. Майже повну відсутність можливості виправлення незаконних (помилкових) рішень господарських судів, які набули законної сили. У зв’язку із зазначеним обґрунтовано необхідність включення до проекту нового ГПК України, що готується, запропонованого в дисертації окремого розділу «Перегляд в порядку судового нагляду рішень, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили».
6.2. Недоліки в доборі кадрів на посади суддів; невідповідність їх прав обов’язкам та прихована незалежністю відсутність реальної відповідальності суддів за прийняття незаконних рішень; непрофесійність управління в окремо взятих судах тощо.
6.3. Вік кандидата на посаду судді потребує підвищення з 25 до 30 років, що є гарантією соціального і професійного становлення людини, її здатності відправляти правосуддя. Потребують збільшення і строки роботи в галузі права кандидата на посаду судді господарського суду: першої інстанції не менше 8 років; апеляційного суду – не менше 13 років, в тому числі не менше 5 років в суді першої інстанції; ВГСУ – 15 років, в тому числі не менше 8 років в судах нижчих інстанцій. Пропонується також передати проведення іспитів кандидатів на посади суддів вищим навчальним закладам.
7. Третейські суди менш, ніж державні, залежні від неякісного законодавства і стану корупції в державі. Їх діяльність повинна стати поштовхом, важливим інструментом удосконалення господарського процесу. Виникла необхідність виключення зі ст. 6 Закону України «Про третейські суди» пунктів 7, 8 і 10 щодо непідвідомчості їм деяких категорій господарських справ.
8. Україна потребує запозичення міжнародного досвіду вдосконалення господарського процесу, зокрема:
8.1. Перетворення нині діючих господарських судів у модельні. У запропонованих у дисертації основах теорії модельних судів визначено системоутворюючі властивості бажаної моделі господарських судів. Ними мають стати основні засади судочинства, зазначені в ч. 3 ст. 129 Конституції України, а також наступні принципи організації судової влади, в тому числі господарських судів: доступність правосуддя; самостійність та незалежність суддів, їх безсторонність та неупередженість; забезпечення правової допомоги учасникам господарського процесу, його відкритість.
8.2. Застосування медіації як способу та процедури врегулювання господарського спору за допомогою незалежної фахової особи (медіатора) на основі довіри сторін, їх правомочності та рівності, конфіденційності розгляду, а також добросовісності, незалежності, неупередженості медіатора. Медіація буде сприяти попередженню корупції, забезпеченню конституційних основ правопорядку в сфері господарювання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
2. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. (з наступними змінами) // Кодекси України. —Том 2. — К.: Юрінком Інтер, 1999.
3. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1963. — № 30. — Ст. 463.
4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. — К.: Юрінком Інтер, 2004.
5. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. — К.: Юрінком Інтер, 2003.
6. Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992 p. — № 6. — Ст. 56.
7. Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации от 14 июня 2002 г. — М.: Ось-89, 2002.
8. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. (з наступними змінами та доповненнями станом на 24.06.2004. // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 50. — Ст. 538.
9. Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 18.07.1963 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1963. — № 30. — Ст. 464.
10. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 р. (з наступними змінами і доповненнями станом на 11 травня 2004 р.) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2004. — № 5.
11. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2004. — № 5.
12. Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. зі змінами та доповненнями станом на 18.03.2004 // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27. — Ст. 180.
13. Закон України № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», прийнятий 7 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. — № 41-42, № 43, № 44-45. — Ст. 529
14. Закон України від 5 червня 2009 року № 1475-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
15. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.99 (з наступними змінами та доповненнями) // Господарське законодавство України. — К., 2002. — С. 204.
16. Закон України «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 року // Відомості Верховної Ради. — 1989. — № 45. — Ст. 631.
17. Закон України «Про поставки продукції для державних потреб» // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 3,. — Ст. 9.
18. Закон України «Про арбітражний суд» від 4 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991. — № 36. — Ст. 469 (втратив чинність).
19. Закон України «Про господарські суди» від 4 червня 1991 р. (з наступними змінами та доповненнями станом на 21.06.2001) // Відомості Верховної Ради України. -2001. — № 40. — Ст. 194 (втратив чинність).
20. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України, 1994. — № 40. — Ст. 364.
21. Закон України «Про державну таємницю» в редакції від 21 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 49. — Ст. 428.
22. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (з наступними змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5. — Ст. 30.
23. Основы гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик от 8 декабря 1961 г. // Основы законодательства Союза ССР и союзных республик. — М.: Юридическая литература, 1971.
24. Статут цивільного судочинства Росії 1864 року.
25. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1991 р. (зі змінами та доповненнями станом на 1 січня 2005 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 33—34. — Ст. 403.
26. Декрет про суд № 2 II Всеросійського з’їзду Рад ліквідував усі судові установи // СУ РСФСР. — 1917—1918. — № 26. — Ст. 347.
27. Положення про державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР // СП СССР. —1980. — № 16,17. — Ст. 104.
28. Положення Ради Міністрів СРСР про Державний арбітраж при РМ СРСР // СП СССР. — 1960. — № 15. — Ст. 127.
29. Постанова Раднаркому УРСР від 16 листопада 1922 р. // ЗУ УРСР. — 1922. — № 48. — Ст. 713.
30. Проект Господарського процесуального кодексу України від 12.09.2003 р. № 4157.
31. Проект Господарського процесуального кодексу України від 26.09.2003 р. № 4157-1.
32. Проект Господарського процесуального кодексу України від 11.02.2004 р. № 4157-2.
33. Наказ Державної судової адміністрації України від 26 листопада 2010 р. № 188 «Про Положення про автоматизовану систему документообігу суду» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2. nsf/link1/ SA10027.html.

2. Нормативно-правові акти Російської Федерації
34. Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації від 05.03.1992 р. // Ведомости ВС РФ. — 1992. — № 16.
35. Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації 2002 р. // М.: Ось-89. — 2002. — 192 с.
36. Цивільний процесуальний кодекс Російської Федерації 2002 р. // М.: Норма. — 2002. — 240 с.

3. Матеріали судової практики
37. Роз’яснення ВАСУ від 12.03.1999 № 02-5/111 (з наступними доповненнями) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» // Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України. — К., 2003. —С. 180—194.
38. Роз’яснення ВГС від 23.08.1994 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» // Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України. — С. 294—297.
39. Роз’яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII³ Господарського процесуального кодексу України» // Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України. — К., 2003. — С. 360—365.
40. Роз’яснення Президії ВАСУ від 26.01.2000 р. № 02-5/35 // Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України. — К., 2003. — С. 211—216.
41. Роз’яснення ВАСУ від 28.07.94 р. № 02—5/492 «Про участь в арбітражному процесі відособлених підрозділів юридичних осіб».
42. Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18 лютого 1997 р. «Про деякі питання застосування Арбітражного процесуального кодексу України» // Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України. — К.: Ін Юре, 2003. — С. 326—327.
43. Постановление Пленума Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации № 13 «О применении Арбитражного процессуального кодекса Российской Федерации при рассмотрении дел в суде первой инстанции» // Сборник постановлений Пленума Высшего арбитражного суда Российской Федерации.
44. Постанова Вищого господарського суду України // Юридична газета. — 2004. — 19 листопада.
45. Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР від 8.10.1973 p. № 14 «Про практику розгляду судами цивільних справ у касаційному порядку» // Бюллетень Верховного Суда СССР. — 1979. — № 5. — С. 12.
46. Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР від 8.10.1979 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ у касаційному порядку» // Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР. — 1924—1977. – Ч. 1. — М., 1978. — С. 320. Бюллетень Верховного Суда СССР. — 1979. — № 5.
47. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11.10.1985 p. № 8 «Про практику розгляду судами України цивільних справ у касаційному порядку» // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. — К., 1995.
48. Постанова Пленуму ВС України від 11.10.1985 р. № 8 «Про практику розгляду судами України цивільних справ в касаційному порядку» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — К., 1993. — № 6. — С. 385.
49. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України 4.11.2003 р. // Юридическая практика. — № 8. — 24.02.2004 г.
50. Постанова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 20 травня 2003 р. // Юридичний вісник України. — 2004 — № 17. — 24—30 квітня.
51. Постанова Судової палати з господарських спорів ВСУ від 12 серпня 2003 р. // Юридическая практика. — 2004. — № 6.— 1 февраля.
52. Постанова Судової палати з господарських справ ВСУ від 4 листопада 2003 р. // Юридическая практика. . — 2004.— № 2. — 24 февраля.
53. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26 серпня 2003 р. // Юридичний вісник України. — 2004. — № 20. — 15—21 травня.
54. Постанова ЦБК і РНК СРСР від 3 травня 1931 p. // СЗ СССР. — 1931. — № 26. — Ст. 26.
55. Постанова ВГС України від 15 квітня 2004 p. // Юридическая практика. — 2004. — № 47. — 23 ноября.
56. Постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20 січня 2004 p. // Юридична газета. — 2004. — № 5.— 11 березня.
57. Правила розгляду господарських спорів державними арбітражами // СП СССР. —1980. — № 17. — Ст. 104.

4. Спеціальна література
58. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Владос, 1994. — 336 с.
59. Абдуллин А. Й. Правовая охрана баз данных в Европейском Союзе // Журн. междунар. частн. права. — 1997. — № 2. — С. 17—21.
60. Абова Т. Е. Арбитражный процесе в СССР: Понятие, основные принципы. — М., 1985.
61. Абова Т. Е. Защита прав предпринимателей арбитражными судами: Материалы конференции по вопросам Российского предпринимательского права // Государство и право. — 1997. — №1. — С. 25.
62. Абрамов Н. Господарський кодекс необхідний. — Закон & Бізнес. —1997. — № 35. — 27 серпня.
63. Аверьянов В. Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права // Правоведение. — 2007. — № 1. — С. 31—42; Верховенство права: Сб. – М.: Прогресс, 1992. – 87 с.
64. Аверьянов В. Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права // Правоведение. — 2007. — № 1. — С. 31—42.
65. Авилов Г. Е. Правовые формы совместной деятельности предприятий в развитых странах // Правовое регулирование совместного предпринимательства в развитых капиталистических странах — теория и практика. — М.: ИНИОН, 1991. — С.13—50.
66. Агарков М. М. Ценность частного права // Избранные труды по гражданскому праву: В 2-х т. — Т. 1. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. — 490 с.
67. Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. — 142 с.
68. Адамович Г. Глобальная налоговая реформа 80—90-х годов в России и за рубежом. // Хозяйство и право. — 1996. — № 9.
69. Адміністративна реформа — історія, очікування та перспективи // Упоряд. В.П. Тимощук. — К.: Факт, 2002. — 100 с.
70. Аквинский Ф. О правлении властителей, 1,1.
71. Актуальні проблеми управління ресурсами міського розвитку // Матер. міжнар. наук.- практ. конф. (20 листопада 2003 р., м. Донецьк). — Донецк: Сб. науч. тр. / HAH Украины, Ин-т экономико-правовых исследований; Ред. кол.: В. К. Мамутов (отв. ред.) и др. — Донецк, 2003. — 228 с. (С. 88—94).
72. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекций. — Свердловск, 1972. —Т. 1.
73. Алексеев С. С. Философия права. — М.: Норма, 1999. — 329 с.
74. Алексеев С. С. Избранное. — М.: Статут, 2003. — 480 с.
75. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи. — М.: Статут, 2000. — 256 с.
76. Алексеев С.С. Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху. — М.: НОРМА, 1998.— 416 с.
77. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. — М.: Зерцало, 1996.
78. Алімов Р. Роль процедурних механізмів у забезпеченні законності, порядку, демократії та захисту прав громадян. В кн.: Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. — К., 2001.
79. Амбросимова Е. Транспорентность правосудия // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение, 2002. — № 1.
80. Амбросимова. Е. Проблемы свободного доступа к правосудию в Российской Федерации // КПВО. — 2001. — № 3.
81. Андреев В.К. Право собственности в России. — М.: БЕК, 1993.
82. Андрощук С. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення та реалізації // http://www.justinian.com.ua/article.php?id= 2008.
83. Анохин В. Государственное регулирование предпринимательства // Хозяйство и право. — 1995. — № 4.
84. Анохин В. Договор поставки в рыночной экономике // Хозяйство и право. — 1996. — № 9.
85. Арбитраж в СССР / Под ред. М.С. Шакарян. — М., 1981.
86. Арбитраж в СССР. — М., 1984.
87. Арбитражный процесс в СССР / Под ред. А.А. Добровольского. — М., 1983.
88. Арбитражный процесс / Под ред. В.В. Яркова. — М., 1998.
89. Арбитражный процесс / Под ред. М.К. Треушникова, В.М. Шерстюка. — М., 2000.
90. Арбитражный процесс / Под ред. М. К. Треушникова. — М.: БЕК, 1993.
91. Арбітражний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. — Харків, 1995.
92. Ардашев П. Провинциальная администрация во Франции в последнюю пору старого порядка. — 1774—1789. — К., 1906. — Т. 2.
93. Аристотель. Большая этика. — Т. 1.
94. Аристотель. Никоманова этика // Аристотель. Соч.: В 2-х т. — М.: Мысль, 1983.— Т. 4.
95. Аристотель. Політика: Переклад з давньогрецької О. Кислюка. — К.: Ос-нови, 2000. — 239 с.
96. Аскназий С. И. Об основаниях правовых отношений между государственными социалистическими организациями // Ученые записки Ленинградского юридического института. — 1947. — Вып. IV. — С. 20—38.
97. Атаманчук Г. В. Теория государственного управлення: Курс лекций. — М.: Юрид. литература, 1997. — 400 с.
98. Баклан О. Щодо змін в адміністративному законодавстві України // Право України. — 2003. — № 9. — С. 100—103.
99. Бакуневич Л. П., Юлдашев А. X. Реализация права на труд и АСУ Кн. Права граждан и АСУ. — Рига: Знание. — 1984. — 34 с.
100. Бакунин М. Избранные сочинения. — Петроград; Москва, 1922. — Т. 2.
101. Баришпольская Т. Ю. Гражданские процесс и процедура: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — Томск, 1988.
102. Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права. Підручник. — К., 2003.
103. Беззух В. Ф. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. — Донецьк, 2001.
104. Белых B. C. Теория хозяйственного права в условиях становления и развития рыночных отношений в России // Государство и право. — 1995. — № 11.
105. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання. — К.: Наук. думка, 2002. — 279 с.
106. Беляневич В. Е. Повторна касація у господарському судочинстві: Деякі проблеми правозастосування // Право України. — 2003. — № 3. — С. 36—40.
107. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. — М.: Наука, 1990.
108. Бобкова А. Г. Проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання господарської діяльності в сфері рекреації // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2001. — Вип. 11. — С. 329-332.
109. Бобкова А. Г. Рекреационное право: Учеб. Пособие. Донец. нац. ун-т. — Донецк, 2000. — 249 с.
110. Боботов С. В. Правосудие во Франции. — М., 1994.
111. Боннер А. Т. Соотношение властности и диспозитивности в развитии гражданских процессуальных правоотношений // Актуальные проблемы защиты субъективных прав граждан и организаций. — М., 1985. — С. 17.
112. Борисова Е. А. Апелляция в гражданском и арбитражном процессе.—М., 1997.
113. Борисова Е. А. Институт апелляции в гражданском процессе. —М.: Спарк, 1996.
114. Борисова Е. В. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе. — М., 2000.
115. Бочкарев В. Дореформенный суд // Судебная реформа / Под ред. Давыдова Н.В. и Полянского Н.Н. — М., 1915.
116. Бринцев В.Д. Зміни конституційних засад судової влади – безумовна передумова завершального етапу судової реформи // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – С. 180–183, 171–179, 180–183.
117. Бринцев О. В. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи / Бринцев О. В. — X.:Право, 2007. —64 с.
118. Бургер Итан С., Льюис Майкл, Бочарова О. Разрешение коммерческих споров в России: роль медиации // Правова держава. — 2002. — № 5. — С. 142—147.
119. Буцковский Н. Очерки судебных порядков по Уставам 29 ноября 1864 г. — Санкт-Петербург, 1874.
120. Васильев Р. Ф. О понятии правового акта // Вести. Моск. ун-та. — Сер. И. Право. — 1998. — С. 17—19.
121. Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины. — Харьков, 2002.
122. Васильев Г., Мамутов В. Про Цивільний кодекс України. — Голос України. — 1996. — № 216. — 19 с.
123. Вебер М. Социология религии // Вебер М. Избранное. Образ общества. — М.: Юрист, 1994. — 704 с.
124. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Учебник // М.: Новый юрист, 1998.
125. Венгеров А. Б. Дисциплина перестройки: противники и сторонники. Советское государство и право. — 1987. — № 8.
126. Венгеров А. Б. Теория государства и права: учебник для юридических вузов. — М.: ИКФ Омега-Л, 2002. — 608 с.
127. Венедиктов А. В. Правовая природа государственных предприятий. — М.: Б.и., 1928.—151 с.
128. Венедиктов А. В. О субъектах социалистических правоотношений // Сов. государство и право. — 1955. — № 6. — С. 19—23.
129. Вернадский Г. В. История права. — Спб.: Издательство «Лань» Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 1999. — 176 с.
130. Виноградова Н. В. Создание и устав торгового товарищества во Франции // Законодательство и экономика. — 1994. — № 15—16. — С. 54.
131. Витрук А. И. Правовой статус личности в СССР. — М.: Юрид. лит., 1985.
132. Витрянский В. Реорганизация и ликвидация юридических лиц: забота об интересах кредиторов // Закон. — 1995. — № 3. — С. 98—102.
133. Відповідальність за посадові злочини в зарубіжних країнах // Під ред. Ф. М. Решетникова. — М.: Юрид. літ., 1994.
134. Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище. Монографія. — К.: Знання, 1998. — 309 с.
135. Вінник О. Кодифікація законодавства, регулюючого громадські відношення у сфері ринкової економіки.— Закон & Бізнес. — 1997. — № 33. — 13 серпня.
136. Вінник О. М. Правові питання діяльності підприємств в умовах переходу до ринку. — Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. — Київ, 1995.
137. Вінник О. М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів у господарських товариствах. — Автореф. дис. докт. юрид. наук. — К., 2004. — 32 с.
138. Владимиров В. Прозрачность и ответственность // http://e-government.ru/dyn/.
139. Воскресенский Г. Торговое право в России должно быть // Российская юстиция. — 1994. — № 12.
140. Вышинский А. Я. Вопросы теории государства и права. —Изд. 2-е. —М.: Гос. издательство юридической литературы, 1949. — 423 с.
141. Вышинский А. Я. К положению на фронте правовой теории. — М.: Юриздат, 1937.
142. Гаврилов И. Решение арбитражного суда // Хозяйство и право. — 1998. — № 5. — С. 59.
143. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права // Право України. – 2003.– № 5. – С. 26-31; Головатий С. «Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. – К.: Фенікс, 2006. – LXIV; 1747 c.
144. Галянтич М. К. Теоретико-правові засади реалізації житлових прав громадян в умовах ринкових перетворень. — К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України. — 2006, — 512 с.
145. Гегель Г. Ф. Лекции по философии истории. — СПб., 2000. — 479 с.
146. Гегель Г. Ф. Философия права. — М.: Наука, 1990.
147. Германское право / Гражданское уложение: Пер. с нем. — М.: Междунар. центр фин.-экон. развития, 1996. — 552 с.
148. Гоббс Т. Избранные произведения: В 2-х т. — М.: Мысль, 1965. — Т. 2. — С. 45—678.
149. Годунский С. А., Строгович М. С. Теорія держави і права. — М.: АН СССР, 1940.
150. Гойхбарг А. Г. Основы частного имущественного права. — М., 1924. — С. 8—9.
151. Гойхбарг А. Г. Очерки хозяйственного права. — М., 1927.
152. Головатий С. «Верховенство закону» versus «верховенство права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – № 2(33) – 3(34). – С. 96—113.
153. Головатий С. П. Верховенство права: глухі кути вітчизняної юридичної доктрини // Наукові записки. — 2008. — Т. 77. — С. 32 -35.
154. Горшенев В. М. Юридический процесс. – Харьков: Основа, 1985. – 156 с.
155. Горбуз А. Доступность судебного решения. Российская юстиция. — 2001. — №1.
156. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 p. № 436 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 462.
157. Господарський кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ «Одіссей», 2004. — 848 с.
158. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. В. П. Мозолина, М. И. Кулагина. — М.: Высшая школа, 1980. — 382 с.
159. Гражданское право: В 2-х т. / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. — М.: БЕК, 1998. — Т. 1.
160. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. — М.: МГУ, 1972.
161. Грибанов В. П. Юридические лица. — М.: Изд-во МГУ, 1961. — 114 с.
162. Гроций Г. О праве войны и мира. — М., 1956.
163. Грошевий Ю. М. Судове слідство за статусом кримінального судочинства 1864 р. // Вісник Академії правових наук України. — 1995. № 4. — С. 7-12.
164. Грошевий Ю. М. Органи судової влади в Україні /Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін. — К.: Ін Юре, 1997. — 20 с.
165. Грудницька С. М., Шеремет О. С. Удосконалення правового регулювання організації і діяльності повних товариств // Економіка та право. — 2005. — № 3(13). —С.73—81.
166. Губаева Т. В., Шакирова Д. И. Принцип определенности правовой нормы и лингвистическая экспертиза законопроектов // http://www. irbis.asu.ru.
167. Демченко С. Складники ефективності господарського судочинства // Вісник Академії управління МВС. — 2010. — № 2 (14).
168. Демченко С. Ф. Системний аналіз ефективності господарського судочинства / Демченко С. Ф. // Вісник Академії правових наук України. — 2010. – № 1 (60). – С. 180—186.
169. Демченко С. Ф. теоретико-методологічні засади ефективності господарського судочинства: монографія /С. Ф. Демченко – К.: Преса України, 2009. — 472 с.
170. Демченко С. Ф. Теоретичні аспекти становлення і розвитку економічного судочинства в Україні: монографія / С. Ф. Демченко. — К.: Преса України, 2009. – 240 с.
171. Джунь В. В. Теоретико-прикладні проблеми реформування законодавства України про банкрутство.:Дис. д-ра наук: 12.00.04 —2009.
172. Дзера О. В. Непорушність – визначальний принцип інституту права власності // Право та управління. — 2011. — № 1. — С. 122-127.
173. Европейский суд по правам человека. Избранные решения в 2-х томах. – Т. 1. – М., 2000.
174. Ємельянов В. М., Татаренко В. Б. Державна влада України в боротьбі з корупцією в органах правосуддя // Наукові праці. Державне управління. Політологія. — Т. 130. — Вип. 117.
175. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обгрунтування) // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1998. – № 1 (12). – С. 3.
176. Закревський А. А. Метод мозкового штурму в процедурі посередництва // Вестник Высшего Хозяйственного суда Республики Беларусь. — 2009. — № 11. — С. З9—40.
177. Заіка Ю. О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с.
178. Інютіна О. Протистояння загальних і третейських судів триває // Юридична газета. – 2007. — № 51. — 20 грудня.
179. Ківалов С. В. Проходження юридичної служби в Україні // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Т. УІІІ Н 34 / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2009. – С. 5 – 16.
180. Козюбра М. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісн. Конституц. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 24—33.
181. Константий О. В. Щодо проблеми реалізації принципу верховенства права у сфері діяльності судової влади в Україні // /http://www.viaduk. net/clients/vs.nsf/0/.
182. Ломейко Ю. «Русская матрешка» для украинского права // Зеркало недели. — № И (128). — 15—21 марта.
183. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. — М.: НОРМА, 2003. — 240 с.
184. Малиновский А. Злоупотребление правом (основы концепции). — М., 2000.
185. Малько А. В., Шундиков К. В. Правовая политика современной России: цели и средства // Государство и право. — 2001. — № 7. — С. 37—41.
186. Мамутов В. К. Развитие хозяйственного законодательства и хозяйственно-правовой мысли в суверенной Украине // Докл. на междунар. науч.-практ. конф. «Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора». —Донецк. — 2004. — 30 сентября.
187. Модельні господарські суди: критерії організації діяльності, фінансове, кадрове, організаційно-технічне та інформаційне забезпечення». Організатори: Вищий господарський суд України, USAID Проект комерційного права України та Рада Європи / Європейська комісія). Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — 2007. — 189 с, квітень.
188. Москвич Л. М. До питання про проблеми судової реформи // Вісник Академії правових наук України / Зб. наук. пр. / Редкол.: В. Я. Тацій та ін. – Х.: Право, 2009. – № 4 (59). – С. 171–179.
189. Назаров І. В. Судова реформа як частина правової реформи в Україні // Вісник Вищої ради юстиції. —2011. — № 1 (5). — С.59—64.
190. Носырева Е. Посредничесгво становится заметным явлением правовой действительности. // Вестник Высшего хозяйственного суда Республики Беларусь. – 2009. — № 11. — С. 6-10.
191. Оборотов Ю. Н. О верховенстве права и продвижении к правовой гармонии в Украине // http://www.kspmr.idknet. com/MAG/?id=141&id_articleґ=bd650f7 a63b8b42e1f0d4c1b73a453cc&lang=ru.
192. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: дис. канд. юрид. наук: 12.00.10 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2007.
193. Осетинський А. Суди – заручники недосконалого законодавства // Правовий тиждень. — 2009. — № 26—27. — 7 липня.
194. Осетинський А. У земельних спорах судами застосовуються діаметрально протилежні позиції в подібних за обставинами справах // Закон і бізнес. 2009. — № 25. — 20—26 червня.
195. Осетинський А. Й. Господарське судочинство: Деякі теоретичні та практичні аспекти касаційної інстанції // Вісник господарського судочинства. — 2004. — № 2. — С. 170—180.
196. Осетинський А. Порівняльно-правовий аналіз функцій касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві України // Право України. — 2004. — № 5. — С. 27.
197. Осетинський А. Й. Порівняльна характеристика організаційно-правових засад діяльності арбітражного суду касаційної інстанції в Російській Федерації та господарського суду касаційної інстанції в Україні // Вісник господарського судочинства. — 2004. — № 3. — С. 207.
198. Осетинський А. Й. Формування касації в контексті розвитку господарської спеціалізації в судовій системі України // Право України. — 2004. — № 3. — С. 10—11.
199. Основні принципи незалежності судових органів. Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 995_201.
200. Притика Д. М. Дискусійні проблеми судової реформи в Україні //http://radnuk.info/statti/568-sud/14795-2011-01-19-02-58-53.html.
201. Пискарев И. К., Иванова С.А. Вынесение решения / Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу РФ. — М., 1997.
202. Плевако В. І. Суб’єкт права апеляційного оскарження рішень господарського суду // Вісник господарського судочинства. — 2003. — № 3. — С. 201—205.
203. Побирченко И. Г. Советский арбитражный процесс. — К., 1988.
204. Побирченко И. Г. Хозяйственная юрисдикция. —К., 1973.
205. Полумордвинов Д. И. Законная сила судебного решения. — Тбилиси, 1964.
206. Притика Д. Арбітражні суди в Україні: історія, сьогодення, перспективи розвитку // Право України. — 2001. — № 2. — С. 19—25.
207. Притыка Д. Н. Арбитражный суд: проблемы организации и деятельности. — К., 2000.
208. Пронская Г. В. Правовая организация отраслевых хозяйственных систем. — К., Вища школа, 1985.
209. Пухтецька А. Еволюція доктринального тлумачення принципу верховенства права: від зарубіжної доктрини до вітчизняного праворозуміння // Юридичний журнал. — 2007. — № 4. — С. 47-51.
210. Пучинский В.В. Кассационное производство в гражданском процессе. — М., 1973.
211. Рабінович П.М. Філософія права: деякі наукознавчі аспекти // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1997. – № 1 – С. 36—46.
212. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах. Автореферат дисертації канд. юрид. наук. Спец. 12.00.03. — Харків, 2006. — 19 с.
213. Сеглин Б. Исполнение решений Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ и иных международных арбитражных судов // Хозяйство и право. — 1998. — № 10. — С. 96—104.
214. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенства права» і «верховенства закону» // Право України. – 1997. — № 6. — С. 8—18
215. Сірий М. І. Проблема вибору моделі нової судової та правоохоронної системи України // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. / Редкол.: В. В. Сташис (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – С. 187–190.
216. Скакун О. Ф. Верховенство права і правова держава: співвідношення понять // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. — 2009. — № 841.
217. Спільний експертний висновок щодо проекту Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підготовлений Венеціанською комісією і Дирекцією з технічного співробітництва Генеральної Дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи, ухвалений 12–13 березня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/docs/2010/CDL-AD(2010)003-ukr.pdf.
218. Футей Б. А. Конституційна реформа і верховенство права // Стратегічні пріоритети. — 2008. — № 2(7). — С.194-198.
219. Хавронюк М. І. Реформа судової та правоохоронної системи: ключові проблеми // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – С. 183–187.
220. Цірат Г. А. Міжнародний комерційний арбітраж: навч. посіб. — К.: Істина, 2002. —304 с.
221. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. – 1999. – № 1. – С. 5—7.
222. Щербина B. C. Господарське право України.— К.: АТІКА, 1999.
223. Юлдашев А. Х. Вимагають поваги, але не несуть відповідальності // Голос України. — 2002. — 13 листопада. — № 210. — С. 9.