Сисоєв Олексій Володимирович Формування інституту факторингу в Україні в умо­вах глобалізації

Краткое описание

Сисоєв Олексій Володимирович, директор ТОВ «Єй Ві
Груп»: «Формування інституту факторингу в Україні в умо­вах глобалізації» (08.00.03 - економіка та управління націо­нальним господарством). Спецрада Д 17.127.01 у Класич­ному приватному університеті

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
СИСОЄВ Олексій Володимирович
УДК 338.24: 330.341.2: 339.178.3 ДИСЕРТАЦІЯ
ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ФАКТОРИНГУ В УКРАЇНІ
В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Спеціальність: 08.00.03 - економіка та управління
національним господарством
Г алузь знань - економічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Сисоєв О.В.
Науковий керівник - Сергєєва Людмила Нільсівна, доктор економічних наук, професор
Запоріжжя - 2017

ЗМІСТ
ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ФАКТОРИНГУ 26
1.1. Вітчизняний досвід наукових досліджень інноваційного
розвитку економіки в умовах глобалізації 26
1.2. Сутність, особливості та функції факторингу як фінансового
інструменту 45
1.3. Наукові положення інституціональної економічної теорії як
теоретична основа формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації 62
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 74
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДО РОЗДІЛУ 1 77
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СФОРМОВАНОСТІ ІНСТИТУТУ ФАКТОРИНГУ В УКРАЇНІ 88
2.1. Історико-економічний аналіз розвитку факторингу 88
2.2. Моніторинг ринку факторингу в Україні 104
2.3. Нормативно-правова база забезпечення процесу
формування інституту факторингу в Україні 134
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДО РОЗДІЛУ 2 155
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ФАКТОРИНГУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 163
3.1. Концептуальні положення формування інституту факторингу
як сучасного економічного інституту 163
3.2. Формування норм і правил здійснення факторингових
операцій в умовах інтеграції України в міжнародні факторингові відносини 184
3.3. Маркетингова підтримка факторингу як економічного
інституту 207
3.4. Оцінювання економічної ефективності інституту факторингу
на державному рівні 222
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 231
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДО РОЗДІЛУ 3 235
240
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ 243
ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток економіки України потребує подальшого вдосконалення фінансового механізму її організації, способів його використання в умовах глобалізації та інтеграції економічних просторів різних країн. Саме тому факторинг усе більше привертає увагу вчених і практиків. Факторинг розглядають сьогодні як перспективний сегмент вітчизняного фінансового ринку, здатний ефективно сприяти поповненню обігових коштів підприємства завдяки швидкій обіговості їх дебіторської заборгованості. Факторингові операції є фінансовим інструментом, який враховує інтереси всіх суб’єктів комерційної угоди з одночасним вирішенням питань виробничого характеру, створює умови для розвитку середнього та малого бізнесу, вироблення гнучких механізмів управління дебіторською заборгованістю, що сприяє розвитку економіки України в умовах глобалізації.
У сучасній економіці факторингові відносини набувають ознак транскордонних і стають невід’ємною складовою глобального ринку товарів і фінансових послуг, а факторингова операція все більше стає комплексним багатофункціональним фінансовим інструментом, який поєднує в собі риси багатьох фінансових послуг.
Проблемам кредитування діяльності підприємств різних галузей та форм власності присвятили свої праці вітчизняні дослідники, зокрема: С. М. Аржевітін, Л. М. Борщ, І. С. Гуцал, О. В. Дзюблюк, В. В. Корнєєв, М. І. Крупка, Б. Л. Луців, О. О. Непочатенко, П. О. Нікіфоров, Н. М. Шелудько та ін.
Наукові засади розвитку факторингу розглядали такі зарубіжні вчені, як: Б. Татдж Девід, А. Кокс, Г. Маккензи, Ф. Селінджер, Е. Тиммеманс та ін. Дослідження факторингу були започатковані такими вітчизняними науковцями, як: О. В. Александров, В. О. Бойко, О. М. Ковалюк,
О. І. Пальчук та ін. Змістовний внесок у дослідження науково- методологічних та інституціональних аспектів розвитку ринку факторингових послуг зробили такі українські науковці, як: Н. М. Внукова, В. В. Голомб, С. В. Науменкова, М. А. Руснак, Є. В. Склєповий, І. В. Фурман, Г. Є. Шпаргало. У їх публікаціях розкрито теоретичні та практичні аспекти управління дебіторською заборгованістю, розвитку факторингу в Україні.
Проблемам інституціоналізму в сучасній економічній науці присвячено праці М. Є. Горожанкіної, А. А. Гриценка, В. В. Гриценка, О. В. Іншакова, П. О. Нікіфорова, М. М. Радєвої, В. М. Соболєва, А. А. Ткача, Д. П. Фролова, В. Д. Якубенка та ін. Механізми державного регулювання ринку фінансових послуг розробляли Є. П. Бондаренко, Т. Д. Косова; механізм взаємодії фінансового і реального секторів економіки в контексті реалізації регулятивного потенціалу фінансового ринку науково обґрунтовано А. А. Олешко; механізми вдосконалення регулювання факторингових послуг в Україні - І. П. Лопушинським.
Варто зазначити, що більшість наукових праць спрямовано на розкриття правових аспектів упровадження факторингу, розвиток міжнародного факторингу та оцінювання ефективності факторингових операцій.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених розвитку факторингу, мало дослідженою залишається проблема формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації.
Оскільки формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації ще не було предметом окремого наукового дослідження, поза увагою залишився інституціональний підхід до розвитку цього нового фінансового інструменту, специфічні для нього інституції, реалізація яких можлива лише через державне регулювання формування інституту факторингу в Україні.
Враховуючи соціально-економічну значущість факторингу для розвитку вітчизняної економіки, пріоритетність інституціонального підходу до функціонування економічних інститутів відповідно до потреб глобалізаційної економіки, обрано тему дослідження, його мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) «Розвиток національної економіки в контексті сучасної економічної теорії» (номер державної реєстрації 0110U006234). Внесок здобувача полягає в обґрунтуванні основних напрямів формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації, зокрема визначенні інституцій факторингу та їх законодавчого й організаційного забезпечення.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації, зокрема, шляхом виокремлення й реалізації інституцій факторингу й механізмів державного регулювання.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
- здійснити теоретичний аналіз наукових досліджень щодо інноваційного розвитку економіки в умовах глобалізації;
- визначити сутність, особливості та функції факторингу як фінансового інструменту;
- проаналізувати історико-економічні аспекти розвитку факторингу, динаміку змін на ринку факторингу в Україні та нормативно-правову базу забезпечення процесу його формування й розвитку, спираючись на інституційний підхід до його державного регулювання;
- здійснити аналіз положень інституціональної економічної теорії як теоретичної основи формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації та обґрунтувати концептуальні положення щодо державного регулювання формування інституту факторингу;
- провести аналіз міжнародного досвіду формування інституту факторингу та запропонувати вдосконалення норм і правил здійснення факторингових операцій в умовах інтеграції України в міжнародні факторингові відносини;
- розвинути методи маркетингової підтримки факторингу як економічного інституту;
- запропонувати розвиток методів оцінювання економічної ефективності інституту факторингу на державному рівні.
Об’єкт дослідження - процеси інституціонального розвитку факторингу в Україні в умовах глобалізації.
Предмет дослідження - теоретичні засади та практичні рекомендації щодо формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації.
Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи стали праці зарубіжних і вітчизняних вчених у галузі інституціональної економічної теорії, теорії державного управління, методи системного та економічного аналізу. Для досягнення поставленої мети застосовано комплекс загальнонаукових методів: історичний метод - для дослідження виникнення й розвитку факторингу в Україні та світі (підрозділи 2.1, 2.2); методи аналізу, синтезу, порівняння - для дослідження сутності, особливостей та функцій факторингу (підрозділ 1.2), виокремлення його інституціональних ознак (підрозділ 1.3), аналізу нормативно-правової бази забезпечення процесу формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації (підрозділ 2.3); методи системного аналізу й узагальнення - для обґрунтування концептуальних положень та напрямів державного регулювання формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації (підрозділ 3.1); методи індукції та дедукції - для розробки рекомендацій щодо реалізації інституцій факторингу (підрозділи 3.1, 3.2), розробки рекомендацій щодо механізмів інтеграції України в міжнародні факторингові відносини (підрозділ 3.3); методи структурного та економіко-статистичного аналізу, зокрема регресійного, - для дослідження структури та динаміки попиту на послуги факторингу в Україні (підрозділ 2.2), для обґрунтування критеріїв оцінювання економічної ефективності інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації (підрозділ 3.4).
Інформаційною базою дослідження є закони України, матеріали Національної комісії України, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України, публікації та статистичні дані міжнародних факторингових асоціацій, вітчизняних факторингових компаній і відділів банків, дослідження Світового банку та Міжнародного валютного фонду, теоретичні напрацювання вітчизняної й світової фінансової думки, праці відомих учених-економістів з питань інноваційного розвитку економіки в умовах глобалізації, теорії інституціоналізму та її застосування для розвитку економічних інститутів, дослідження розвитку фінансових послуг і факторингу в умовах ринкової економіки, монографії, дисертації, публікації та наукова література з проблеми дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливого для економіки України завдання теоретичного обґрунтування процесу формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації як результату державного впливу на закріплення на інституціональному рівні інноваційного фінансового інструменту ринкової економіки - факторингу, зокрема:
вперше:
- обґрунтовано концептуальні положення щодо державного регулювання формування інституту факторингу, які містять мету державного регулювання, виокремлюють інституції факторингу, базуються на визначенні суб’єктів та об’єктів державного регулювання інституту факторингу, форм, методів та інструментів регулювання, відносин між суб’єктами факторингової діяльності і її об’єктами, реалізація яких забезпечує підвищення ефективності процесу державного регулювання формування інституту факторингу;
удосконалено:
- систему функцій факторингу, яка, на відміну від попередніх, містить функцію адаптивності, сутність якої виявляється у високому ступені пристосованості факторингу до запитів клієнтів, що надає можливість розширення форм їхнього обслуговування та максимального задоволення потреб;
- норми й правила здійснення факторингових операцій, що, на відміну від відомих, на основі аналізу переваг та недоліків різних видів міжнародного факторингу визначають пріоритетність двофакторного факторингу, який є оптимальним з погляду інтеграції України в міжнародні факторингові відносини, та обґрунтовують властивості операцій, які враховують при виборі типу міжнародного факторингу, що дає змогу розвивати інститут факторингу та зменшувати ризики діяльності суб’єктів цього інституту;
набули подальшого розвитку:
- механізм державного регулювання розвитку інституту факторингу, що, на відміну від існуючих, ґрунтується на інституційному підході, особливістю якого є організація інформаційно-методичного забезпечення шляхом створення Єдиного інформаційного центру факторингу, що дозволяє підвищити прозорість і доступність інформації щодо факторингової діяльності від двох секторів ринку - банківського та небанківського;
- методи маркетингової підтримки факторингу як економічного інституту шляхом формування цілісної концепції, яка містить цілі, форми та інструменти маркетингу, що є похідними маркетингових стратегій суб’єктів факторингу, їх досвіду роботи з клієнтами та вивчення потреб останніх, що дає можливість підвищити ефективність маркетингових заходів;
- методи оцінювання економічної ефективності інституту факторингу на державному рівні, які, на відміну від інших, базуються на врахуванні факторів, що визначають ефективність для Факторів та підприємців, та виокремлюють економічний, міжнародний і соціальний ефекти на рівні держави, що дає змогу оцінювати ці ефекти на основі макроекономічних статистичних даних.
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в дисертації методи взаємодії суб’єктів факторингового ринку, норми та правила здійснення факторингових операцій, технології маркетингової підтримки факторингу, механізми інтеграції в міжнародні факторингові відносини, критерії ефективності факторингової діяльності як на державному рівні, так і на рівні окремих суб’єктів - Факторів можуть бути використані для державного регулювання розвитку інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації, а також окремими факторинговими компаніями, асоціаціями, банками для підвищення ефективності факторингової діяльності відповідно до вимог глобалізаційної економіки, керівниками малого й середнього бізнесу для налагодження співпраці з факторинговими компаніями.
Основні результати дослідження були прийняті для впровадження Радою підприємців при Кабінеті Міністрів України (довідка № 447 від 15.08.2014), зокрема, механізм державної підтримки формування інституту факторингу та напрями формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації; ПАТ АКБ «Аркада» (довідка № 453-к від 23.06.2016), зокрема при плануванні операцій з переуступки прав вимоги боргу іншому кредитору; національним рейтинговим агентством «Рюрік» (довідка № 16/10/11-12 від 11.10.2016), зокрема інформаційно-методичне забезпечення механізму державного регулювання ринку факторингу, яке стосується безпосередньо збору та аналізу статистичних даних двох інституцій ринку фінансових послуг, що здійснюють факторингові операції, - комерційних банків і фінансових компаній та моніторингу їх діяльності; факторинговою компанією ТОВ «ЕЙ ВІ ГРУП» (довідка № 16/11-2016 від 16.11.2016), зокрема технології реалізації специфічних для факторингу інституцій та технології оцінювання економічної ефективності функціонування інституту факторингу.
Теоретичні положення й висновки, що становлять наукову новизну дослідження, використовують у навчальному процесі Класичного приватного університету в межах дисциплін «Ринок фінансових послуг», «Статистика фінансового ринку» та «Управління діяльністю фінансових посередників» (довідка № 811 від 10.05.2016); Чорноморського державного університету імені Петра Могили в процесі підготовки та викладання економічних дисциплін «Міжнародні фінанси» та «Глобальна економіка» (довідка № 2/3- 715 від 17.09.2015); Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі при викладанні дисципліни «Міжнародні валютно - розрахункові та кредитні операції» та для оновлення змісту навчального курсу «Міжнародний фінансовий менеджмент» (довідка № 26/01-1093 від 14.08.2014).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід до розробки теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації. Всі публікації написано без співавторства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались й обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Інформаційні технології та моделювання в економіці» (м. Черкаси, 2012 р.); «Гуманітарні і соціально-економічні науки в епоху глобалізації та універсалізації» (Humanities and socio-economic science in the era of globalization and universalization) (м. Будапешт, 2013 р.); «Інноваційний вектор розвитку: передумови, реальність, перспективи удосконалення наукових розробок в економіці» (м. Санкт-Петербург, 2014 р.); «Актуальні проблеми життєдіяльності суспільства» (м. Кременчуг, 2014 р.); «Ольвійський форум 2014: Стратегії країн Причорноморського регіону в геополітичному просторі» (м. Миколаїв, 2014 р.); «Сучасні тенденції розвитку інформаційних технологій в науці, освіті та економіці» (м. Луганськ, 2014 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 19 праць, з них: 1 - розділ у монографії, 12 - статті в наукових фахових виданнях України, 3 - статті в зарубіжних періодичних наукових виданнях, 1 - стаття в іншому виданні, 2 - матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 5,94 д. а.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, дев’яти додатків та списку використаних джерел з 196 найменувань. Загальний обсяг роботи - 276 сторінок, з них основний текст - 198 сторінок, дисертація містить 13 рисунків і 15 таблиць

Список литературы

ВИСНОВКИ
У ході дослідження розроблено теоретичні положення та надано практичні рекомендації щодо формування інституту факторингу в Україні в умовах глобалізації. Одержані результати дають змогу сформулювати такі висновки:
1. Аналіз теоретичних наукових положень щодо інноваційного розвитку економіки в умовах глобалізації свідчить, що сучасний стан економіки України не дає змоги в еволюційному режимі диверсифікувати існуючі механізми розвитку інноваційних інституційних секторів, зокрема тих, що забезпечують суб’єктів господарювання обіговими коштами, а фінансовий ринок - новітніми інструментами. Спираючись на доробки зарубіжних та вітчизняних дослідників, доведено, що інноваційним інструментом, здатним вирішити цю проблему, є факторинг. Тому дослідження формування економічного інституту факторингу з погляду інституціональної теорії є важливим науковим і практичним завданням.
2. Визначено сутність, особливості та функції факторингу, що дало змогу вдосконалити їх систему завдяки введенню нової функції адаптивності, яка характеризує високий ступінь пристосовуваності факторингу до запитів клієнтів. Такий підхід дозволяє розширити форми обслуговування та максимально задовольнити потреби клієнтів.
3. Здійснений історико-економічний аналіз дозволив виокремити та охарактеризувати п’ять основних етапів становлення й розвитку факторингу в Україні, визначити загальну схему регулювання всього ринку, який має двосекторальну структуру. Недосконалий механізм державного регулювання та нагляду, а також брак інформації щодо факторингових операцій, призводить до гальмування динамічного розвитку вітчизняного ринку факторингових послуг. Спираючись на результати аналізу динаміки ринку факторингових послуг, визначено, що нормативно-правова база забезпечення його формування має суперечності як у трактуванні самої дефініції «факторинг», так і в особливостях проведення окремих операцій. Тому, виходячи з постулатів вітчизняного законодавства, розвинуто механізм державного регулювання інституту факторингу, який базується на інституційному підході до визначення окремих інституцій, передбачає формування інформаційно-методичного забезпечення шляхом створення нової державної установи - Єдиного інформаційного центру. Такий підхід дозволяє підвищити прозорість і доступність інформації щодо діяльності двох секторів інституту - банківського та небанківського щодо здійснення факторингових операцій.
4. Авторське дослідження основних положень інституціональної економічної теорії дозволило визначити сутнісні відмінності понять інституту та інституції, що дало змогу обґрунтувати концептуальні положення щодо державного регулювання формування факторингу як економічного інституту. Запропонована схема реалізації концептуальних положень щодо державного регулювання формування інституту факторингу визначає мету державного регулювання, ґрунтується на трактуванні інституцій як форм типізації та фіксації функцій суб’єктів у відтворенні предметного, фінансового й процесуального компонентів факторингу, а інститутів - як організаційної форми комплексу однорідних інституцій, що реалізуються через організації інституту, а також визначає його функції. Авторський концептуальний підхід дає змогу виявити суб’єктів державного регулювання інституту факторингу, до яких належать Національний банк України, Національна комісія України, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України. Державне регулювання передбачає форми, методи і інструменти впливу на об’єкти державного регулювання, основними з яких є суб’єкти факторингової діяльності. У межах концептуальних положень обґрунтовано також схему відносин між суб’єктами й об’єктами інституту факторингу. Реалізація концептуальних положень забезпечить підвищення ефективності процесу державного регулювання формування інституту факторингу.
5. Проведений аналіз міжнародного досвіду формування інституту факторингу дозволив удосконалити норми й правила щодо застосування двофакторного факторингу, який визначено оптимальним при інтеграції України в міжнародні факторингові відносини, шляхом аналізу переваг і недоліків різних видів міжнародного факторингу. Запропоновані норми та правила, на відміну від відомих, при виборі типу міжнародного факторингу враховують три види послуг: фінансування й покриття; адміністрування дебіторської заборгованості; інкасацію. Зазначений підхід дає змогу залучити максимальну кількість клієнтів, що, у свою чергу, дозволяє забезпечувати розвиток інституту факторингу та страхування ризиків.
6. Ґрунтуючись на актуальних у сучасних умовах маркетингових підходах, розвинуто методи маркетингової підтримки інституту факторингу завдяки розробці цілісної концепції, в якій визначено цілі, форми та інструменти маркетингу, що випливають із маркетингових стратегій суб’єктів ринку факторингу, їх попереднього досвіду роботи з клієнтами та вивчення їх потреб. Застосування запропонованої концепції дає змогу підвищити ефективність маркетингових заходів, що сприяє динамічному розвитку вітчизняного інституту факторингу.
Розвиток факторингу в Україні призводить до певних соціально- економічних ефектів на макроекономічному рівні, тому розвинуто методи оцінювання економічної ефективності інституту факторингу, що ґрунтуються на визначенні та врахуванні факторів ефективної діяльності як Факторів, так і підприємств, а також на виокремленні показників економічного, соціального та міжнародного ефектів на державному рівні. Застосування зазначених методів дає можливість оцінювати всі ефекти, спираючись на макроекономічні статистичні дані.