СЛЯДНЄВА КАТЕРИНА АНАТОЛІЇВНА ДИСПОЗИТИВНІСТЬ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНА СКЛАДОВА УЧАСТІ ПРОКУРОРА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА» МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису СЛЯДНЄВА КАТЕРИНА АНАТОЛІЇВНА УДК 343.163 ДИСЕРТАЦІЯ ДИСПОЗИТИВНІСТЬ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНА СКЛАДОВА УЧАСТІ ПРОКУРОРА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ В УКРАЇНІ 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. _____________________ К.А. Сляднєва Науковий керівник: Яновська Олександра Григорівна доктор юридичних наук, професор Київ 2019

ЗМІСТ ВСТУП 14 РОЗДІЛ 1 ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ ДИСПОЗИТИВНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 22 1.1 Диспозитивність як загальна засада кримінального провадження 22 1.2 Співвідношення диспозитивності з іншими засадами кримінального провадження 43 1.3 Прокурор як суб’єкт реалізації диспозитивних засад у кримінальному провадженні 62 Висновки до першого розділу 88 РОЗДІЛ 2 РЕАЛІЗАЦІЯ ДИСПОЗИТИВНОСТІ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 92 2.1 Диспозитивність як організаційна складова у діяльності прокурора як процесуального керівника на стадії досудового розслідування 92 2.2 Диспозитивність як організаційна складова у діяльності прокурора на стадії судового провадження в першій інстанції 112 2.2.1 Зміна обвинувачення прокурором як форма реалізації диспозитивності 113 2.2.2 Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення як форма реалізації диспозитивності 123 2.3 Диспозитивність як організаційна складова участі прокурора в кримінальному провадженні на підставі угод 135 Висновки до другого розділу 153 14 РОЗДІЛ 3 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОКУРОРОМ ДИСПОЗИТИВНОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 156 3.1 Адміністративні та самоврядні заходи підвищення ефективності функціонування органів прокуратури щодо забезпечення реалізації диспозитивності як організаційної складової участі прокурора в кримінальному провадженні 156 3.2 Удосконалення кадрового забезпечення органів прокуратури в системі заходів щодо забезпечення реалізації диспозитивності як організаційної складової участі прокурора в кримінальному провадженні 173 Висновки до третього розділу 193 ВИСНОВКИ 195 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199 ДОДАТКИ 221

Список литературы

ВИСНОВКИ 198 Дослідження дало змогу вирішити наукове завдання щодо розроблення теоретичних основ та практичних рекомендацій реалізації диспозитивності як організаційної складової участі прокурора в кримінальному провадженні в Україні та сформулювати висновки й пропозиції, що відповідають вимогам наукової новизни, а саме: 1. Диспозитивність як засада кримінального провадження являє собою закріплену в кримінальному процесуальному законі юридичну можливість суб’єктів кримінального процесу на власний розсуд та з власної ініціативи на всіх стадіях кримінального провадження в межах та у спосіб, що передбачені кримінальним процесуальним законом, обирати засоби та форми захисту й реалізації своїх прав, чим безпосередньо здійснювати вплив на рух та завершення кримінального провадження. Її характерними рисами є: 1) закріплення диспозитивності в нормах КПК України; 2) дія на всіх стадіях кримінального провадження; 3) нерозривний зв'язок із іншими засадами кримінального процесу, зокрема засадами публічності, змагальності та презумпції невинуватості; 4) вплив на форму й зміст стадій та інститутів кримінального процесу; 5) її порушення на будь-якій стадії означає незаконність рішення у справі й тягне його скасування; 6) запровадження в КПК України норм, що розширюють свободу дій суб’єктів кримінального процесу (і цим самим посилюють диспозитивні засади), відповідають обраній в Україні євроінтеграційній політиці щодо забезпечення права на справедливий суд. 2. Реалізація засади диспозитивності в кримінальному провадженні тісно пов’язана з дією низки інших передбачених у КПК України засад кримінального провадження, в тому числі таких як публічність, змагальність, рівність перед законом і судом та презумпція невинуватості. Такий зв’язок полягає в тому, що існування однієї засади об’єктивно обумовлює існування іншої, окреслені засади є гармонійним продовженням одна одної, а порушення однієї, як правило, тягне за собою порушення іншої та навпаки. 199 3. Диспозитивність як організаційна складова у діяльності прокурора це юридична можливість учинення та/або утримання від учинення прокурором дій, а також ухвалення рішень на власний розсуд у межах процесуальних прав та обов’язків, що мають імперативний характер, спрямовані на забезпечення реалізації функцій прокуратури в кримінальному провадженні та здійснюються у формах і порядку, що передбачені кримінальним процесуальним законодавством України. 4. З метою вдосконалення забезпечення диспозитивності як організаційної складової в діяльності прокурора на стадії досудового розслідування необхідно: розмежувати функції керівника прокуратури та процесуального керівника досудовим розслідуванням, розділивши їхні організаційні та процесуальні повноваження; виключити участь керівника органу прокуратури у прийнятті процесуального рішення щодо продовження строків досудового розслідування; передбачити в КПК України критерії створення груп прокурорів, а також призначення процесуальних керівників за принципом спеціалізації співробітників; виключити ч. 6 ст. 36 КПК України стосовно права керівників прокуратури всіх рівнів скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня в ході здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; позбавити права керівників регіональних прокуратур або Генеральної прокуратури надавати своїм підлеглим чи слідчому доручення щодо вручення повідомлення про підозру особі, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження. 5. Формами реалізації прокурором диспозитивних засад у ході здійснення функції підтримання державного обвинувачення в суді є зміна прокурором обвинувачення та відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення під час судового розгляду. 6. Ознаками диспозитивності як організаційної складової участі прокурора в кримінальному провадженні на підставі угод є: право ініціювати питання щодо укладення угоди про визнання винуватості у випадках, 200 визначених ч. 4 ст. 469 КПК України; право на власний розсуд оцінювати юридичні факти, що мають бути враховані під час ухвалення рішення про укладення угоди та закріплені у ст. 470 КПК України; право погодитись на укладення угоди про визнання винуватості; право відмовити в укладенні угоди про визнання винуватості; право укласти угоду про визнання винуватості з одним із підозрюваних чи обвинувачених, із яким вдалося досягти згоди про укладення такої угоди (якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень); право в межах, визначених КПК України, встановити умови, які будуть закріплені в угоді про визнання винуватості; право на відкладення направлення до суду обвинувального акта разом із підписаною сторонами угодою до завершення проведення слідчих (розшукових) дій (ч. 1 ст. 474 КПК України); право на оскарження в порядку, передбаченому КПК України, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, вироку на підставі угоди (ч. 4 ст. 475 КПК України); право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку в разі невиконання угоди про визнання винуватості (ч. 1 ст. 476 КПК України); право на оскарження в апеляційному порядку ухвали про відмову у скасуванні вироку, яким була затверджена угода про визнання винуватості, в разі її невиконання. 7. Комплексна система адміністративних та самоврядних заходів підвищення ефективності функціонування органів прокуратури повинна призвести до повноцінного забезпечення реалізації диспозитивності як організаційної складової участі прокурора в кримінальному провадженні. З цією метою необхідно забезпечити здійснення якісного адміністрування, одним із завдань якого є створення демократичних внутрішньослужбових відносин в органах прокуратури, складовим елементом яких є органічне поєднання відносин субординації та незалежності й самостійності прокурорів у кримінальному провадженні, а також удосконалити наявну систему органів прокурорського самоврядування. Напрямами покращення роботи органів 201 прокурорського самоврядування є: формування персонального складу з урахуванням розвитку системи органів прокуратури; створення постійно діючого апарату при органах прокурорського самоврядування із відповідним матеріально-технічним забезпеченням з метою підвищення ефективності; нормативне врегулювання можливості реалізації самоврядування на рівні окремої прокуратури; розширення повноважень у сфері вирішення питань внутрішньої діяльності органів прокуратури. 8. Кадрове забезпечення в органах прокуратури в системі заходів щодо забезпечення реалізації диспозитивності як організаційної складової участі прокурора в кримінальному провадженні повинне включати такі складові: ефективне управління кадровою політикою; науково обґрунтоване кадрове планування; якісну систему формування кадрового резерву; ефективну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів прокуратури; якісний механізм об’єктивного оцінювання професіоналізму працівників органів прокуратури; чітко визначений порядок розрахунку необхідної штатної чисельності прокурорів для різних органів прокуратури та підрозділів; результативну систему контролювання стану кадрового забезпечення органів прокуратури. 9. З метою вдосконалення чинного законодавства України щодо забезпечення реалізації диспозитивності як організаційної складової у діяльності прокурора у кримінальному провадженні запропоновано внести зміни до статей 16, 27, 66 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 1 ст. 3, ст. 338, ст. 341, ч. 45 ст. 469, ч. 1 ст. 472, ст. 474 КПК України, а також виключити ч. 6 ст. 36 КПК України.