СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису
МАЛИШ Ніна Власіївна
УДК 88.411.9
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ
19.00.06 юридична психологія
Д И С Е Р Т А Ц І Я

на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Самойлов Микола Григорович,
доктор біологічних наук,
професор
Харків 2005

ВСТУП

Гострота проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх визначається зростаючою агресивністю протиправних дій, збільшенням злочинів, чинених у групах, і ростом злодіянь з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, убивств, зґвалтувань і ін. Щорічно за даними кримінальної статистики МВС України реєструється від 32 до 40 тисяч злочинів зроблених неповнолітніми.
Так, за сім років (з 1998 по 2004 р.) ними зроблено більш 215 тисяч злочинів, серед них: 1890 убивств, 980 тяжких тілесних ушкоджень, часто зі смертельним результатом, близько 7100 розбійних нападів, 18,5 тисяч грабежів, 142 тисячі крадіжок особистого майна. Безумовно, це є відображенням процесів, що відбуваються в суспільстві: соціально-економічні і політичні трансформації в суспільстві дуже істотно впливають на злочинність і ці проблеми повинні вирішувати політики, юристи, соціологи. Що стосується психологічних аспектів даної проблеми, то існуючі тепер дослідження підтверджують відмінність індивідуально-психологічних якостей злочинців від таких у законослухняних громадян [ ].
Питанням психології неповнолітніх злочинців також приділяли увагу цілий ряд дослідників. Вивченню піддавалися проблеми впливу на особистість неповнолітні отримування їх в ізоляторах, колоніях, спецінтернатах [Н.П.Крейдун, 1990], досліджувалися особливості їхньої Я-концепції [В.М.Раєва, 2000], і мотивації поведінки [О.М.Павлик, 2004]. Існують роботи, у яких психологами аналізуються закони злочинного світу молоді [В.Ф.Пиріжків, 2004].
З психологічних позицій науковий інтерес представляє з'ясування причин і факторів, що детермінують злочин, тобто які саме особистісні особливості відрізняють звичайного підлітка від потенційного злочинця. У роботах С.Д.Максименко, Ю.М.Антоняна й ін. показано, що рушійними силами поведінки взагалі і протиправної зокрема є індивідуально-особистісні характеристики людини, обумовлені її когнітивними, афективними і регулятивними особливостями.
Однак аналіз літератури свідчить про те, що досліджень, присвячених вивченню цих найважливіших особистісних складових у неповнолітніх правопорушників, одиниці. Більш того, у більшості робіт автори розглядають неповнолітніх правопорушників як монолітну групу, без їхньої диференціації, обліку їхньої правової компетенції, виду зробленого злочину, стану й умов, у яких він був здійснений.
Варто також підкреслити, що ріст кількості досліджень проблеми злочинності неповнолітніх свідчить про її актуальність, хоча, незважаючи на це багато питань залишаються не вирішеними. Одним з основних напрямків у цій проблемі є вивчення причин, що визначають формування особистості підлітка, здатного порушувати закони.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проблеми пов’язане з реалізацією основних напрямків Державної національної програми „Освіта” („України у ХХІ століття”), Національної доктрини розвитку освіти в Україна у ХХІ столітті, Національної програми „Діти України”, затвердженої Указом Президента України № 63 від 18.01.96 р., Комплексної програми з профілактики безпритульності і правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві, спрямоване на виконання Указу Президента України „Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої безпритульності” № 113, прийнятого 28 січня 2000 р.
Дисертаційну роботу виконано відповідно до „Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.” (п.2.9), затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., згідно з „Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.” (п.6.3), затвердженим Вченою радою НУВС 23 березня 2001 р., а також низки Законів України: „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, „Про попередження насильства у сім’ї” та ін.
Ціль дослідження встановити роль соціально-психологічних факторів формування особистості неповнолітніх правопорушників.
Задачі дослідження
1. Здійснити теоретичний аналіз літератури, присвяченій проблемі дослідження особистості неповнолітніх правопорушників.
2. Установити відмінності в самосвідомості, самовідношенні і саморегуляції між неповнолітніми правопорушниками і їх законослухняними однолітками.
3. Вивчити когнітивні, афективні і регулятивні особливості Я-концепції і рівні самоактуалізації неповнолітніх правопорушників.
4. Виявити взаємозв'язок між особистісними характеристиками неповнолітніх правопорушників, типом зробленого ними злочину, їхнім станом і умовами, у яких він був зроблений.
5. Встановити значення соціально-правових вимог у формуванні особистості неповнолітніх правопорушників.
Об'єкт дослідження особистість неповнолітніх правопорушників.
Предмет дослідження особливості формування особистості неповнолітніх правопорушників.
Робоча гіпотеза. Передбачається, що взаємодія індивідуально-особистісних і соціально-правових факторів, що відбиваються в Я-концепції делінквентних підлітків і характеризуються відхиленями у самопізнанні, самоповазі, самоприйнятті, самоактуалізації і самоконтролі, є основною умовою формування протиправного поводження підлітків.
Методи дослідження. Для реалізації поставлених задач використовувалися наступні методи:
- науково-теоретичний аналіз літератури по даній проблемі;
- аналіз особистих справ вихованців колонії; бесіди, спостереження;
- проективні методи: МКВ, «Неіснуючі тварини», «Малюнок людини», методика СМИЛ (варіант MMPI);
- суб'єктивні методи: ДМО, УСК, Самоактуализаційний тест Э.Шострома в адаптації М.В.Зачікі, експрес діагностика адаптивності, рефлексивний тест «Хто Я», тести на інтуїцію і проникливість;
- варіаційно-статистичні і кореляційні методи по О.В.Сідоренко (2001).
Новизна дослідження полягає в тому, що
- вперше:
встановлено відмінності в самопізнанні, самовідношенні і саморегуляції між неповнолітніми правопорушниками, що здійснили конкретні види злочинів, і їхніми законослухняними однолітками;
показано вплив особистісних якостей на формування делінквентної поведінки підлітків і прояв різних видів їхньої злочинної діяльності, що відбувалася в різних умовах і в різному стані;
виявлено роль соціальних і правових факторів у формуванні Я-концепції і схильності підлітків до порушення законів;
- одержали подальший розвиток представлення про Я-концепцію індивіда в зв'язку з встановленням особливостей прояву Я-реального, Я-ідеального і Я-очікуваного в неповнолітніх правопорушників і взаємозв'язку цих проявів з визначеним видом злочинної діяльності;
- внесений визначений внесок у персонологію: отримані дані про особистість злочинця і виявлені умови і фактори, що детермінують її формування в підлітків з поведінкою, що відхиляється.
Практичне значення дослідження зводиться до того, що:
- отриманні експериментальні дані про когнітивні, афективні і регулятивні особливості Я-концепції і рівні самоактуалізації правопорушників, що відрізняють їх від законослухняних однолітків, можуть бути використані практиками з метою ранньої діагностики ознак можливих відхилень у поведінці. Це дозволить вживати своєчасних заходів профілактики підліткової злочинності працівникам органів і служб у справах неповнолітніх;
- відомості про характеріологічні риси підлітків, що зробили злочини, забезпечать підвищення ефективності виховної і психокоррекційной роботи з ними в системі виправно-виховних установ;
- дані про роль соціально-психологічних і правових факторів, що впливають на формування особистості підлітків, знайдуть застосування в роботі психологів навчальних закладів, центрів у справах неповнолітніх, психотерапевтів при реабілітації підлітків із груп ризику, у роботі відділів родини і молоді, органів виконавчої влади, а також працівників міліції, сприяючи зниженню темпів росту злочинності неповнолітніх;
- матеріали дисертації являють собою визначений внесок у юридичну психологію і безпосередньо в реалізацію однієї з найважливіших її задач: вивчення особистості злочинця і дослідження психолого-правових особливостей злочинної діяльності;
- дані дисертаційного дослідження можуть використовуватися в учбово-методичній роботі педагогічних і юридичних університетів, а також навчальних закладів системи МВС; методологічне забезпечення даної роботи й отримані нові відомості про особистісні фактори, що сприяють потенційному прояву визначеного виду злочинної діяльності, можуть застосовуватися в наукових дослідженнях, проводимих по цій тематиці.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що автором особисто здійснений аналіз літературних джерел, проведені всі серії експериментальних досліджень, якісно і кількісно оброблені отримані дані, сформульовані основні положення і висновки і написаний текст дисертації. У спільній статті з Л.А.Перелигіной і М.Г.Самойловим автором дисертації здійснене експериментальне дослідження, обробка даних і написание тексту було здійснено співавторами.
Апробація результатів дослідження. Отримані в дослідженні результати розглядалися на засіданні кафедр загальної і прикладної психології НППаціонального університету внутрішніх справ та кафедри психології та педагогіки Чернівецького університету ??? (2001-2004); у доповідях і повідомленнях на науково-практичній конференції „Виховна, соціальна та психологічна робота в Національному університеті внутрішніх справ: стан та перспективи” (Харків, 2003); на І міжвузівській науково-практичній конференції „Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України” (Харків, 2003); на міжнародній науково-практичній конференції „Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003).
Публікації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено в 5 публікаціях, з них 4 у фахових виданнях з психології, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи становить 164 сторінки машинописного тексту, містить 2 рисунка, 15 таблиць. Список використаних джерел складає 177 найменувань, з них іноземних джерел - 36.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Експериментальні дані, отримані в дослідженні, дозволяють стверджувати, що формування особистості неповнолітніх правопорушників залежить від сукупності соціально-психологічних і правових факторів, що впливають на розвиток їхньої Я-концепції, що визначає прояв протиправної діяльності підлітків і має істотні відмінності від такої в законослухняних підлітків.
1. У процесі формування особистості неповнолітніх правопорушників відбуваються перекручування в сферах самопізнання, самовідношення й саморегуляції, які детермінують їх девіантну поведінку. Так, у сфері самопізнання в правопорушників домінують не внутрішні параметри (якості особистості), а зовнішні ознаки: зовнішній вигляд, одяг, фізичний розвиток. Виключення в 84,6 % випадків з описів власного імені свідчить про порушення в них самоідентифікації.
На існування порушень у сфері самопізнання вказує факт переривчастості й диспропорції в психологічному часі: з області оперативної рефлексії в них випадає період часу до влучення в колонію, майбутнє починається з моменту звільнення, а все інше - це період теперішнього часу.
2. Самовідношення, що формується за допомогою афективних процесів, у неповнолітніх правопорушників відрізняється від їхніх законослухняних однолітків. Самоповага, самоприйняття і самооцінка, які його складають, значно нижче в засуджених, ніж у законослухняних підлітків.
Установлено, що самовідношення у правопорушників впливає на характер злочинної діяльності. Так, у злодіїв переважає владно-лідируючий стиль, у хуліганів - незалежно-домінуючий стиль, а у ґвалтівників - прямолінійно-агресивний стиль поводження. Що стосується вбивць, то у них високі показники за всіма стенічними стилями.
Одна з основних причин, що штовхнули неповнолітніх на злочин, полягає в особливостях їхньої Я-концепції, у їхній самооцінці що відбувається, у нездатності налагодити оптимальні взаємини з навколишніми, у дезадаптації до соціуму й в одночасному небажанні їх все це визнати.
3. У неповнолітніх правопорушників, на відміну від законослухняних однолітків, домінують стенічні варіанти міжособистісного спілкування, що свідчить про їхню нелагідність і дезадаптацію в міжособистісних відносинах. Засуджені визнають, що в них превалюють такі риси характеру, як владність, лідерство, незалежність, прямолінійність, агресивність. Дослідження останньої показало залежність між видом зробленого злочину й типом агресивних ворожих реакцій. Так, вбивцям властивий високий рівень фізичної агресії, злодіям - непрямої агресії, хуліганам - дратівливості й вербальної агресії, а ґвалтівникам - підозрілості. Наявність вище перерахованих рис характеру правопорушників різко знижує рівень їх правосприймаємої адаптації. У них установлене збільшення (в 2 рази в порівнянні з контролем) психічної стомлюваності, тривожності (в 1,5 рази) при одночасному падінні працездатності, рівня саморегуляції (у три рази) і коефіцієнта адаптації (майже у два рази).
Протиправне поводження засуджених залежить від рівня їх конфліктності, що також відрізняється не тільки в них і законослухняних підлітків, але й у середовищі перших залежно від виду зробленого ними злочину. Так, у хуліганів він найвищий - 41 бал (у контролі 20 балів), а в злодіїв найбільш низький - 28 балів, вбивці й ґвалтівники мають рівень конфліктності 35 й 32 бала відповідно.
4. Сфера саморегуляції неповнолітніх правопорушників має багато перекручувань: установлена тенденція до переваги у них екстернального локусу контролю над інтернальним. Про відсутність лабільності їхньої системи Я-концепції й зниженні можливостей саморегуляції свідчать значні (більше 9 балів) розбіжності образів Я-реального, Я-ідеального і Я-очікуваного, або майже повна відсутність розбіжності між ними. Встановлення в них різниці на рівні 5 балів між Я-реальним й Я-ідеальним дозволяє вважати цей показник ознакою поводження, що відхиляється від соціальних норм.
Різниця в 5 балів між Я-реальним й Я-очікуваним, при виявленні в підлітків, може бути діагностичною ознакою девіантного поводження. У неповнолітніх правопорушників переважають позитивні різниці між Я-образами, що можна пояснити домінуванням у їхній саморегуляції владно-егоїстичних інтересів у навколишнім оточенні.
5. Психологічна корекція особистісних якостей і соціально-правових утановок неповнолітніх правопорушників можлива при використанні соціально-психологічного тренінгу.
Встановлено, що за допомогою соціально-психологічного тренінгу можна скорегувати самоактуалізацію підлітків, понизити рівень їх агресивних ворожих реакцій, а рівень соціальної адаптації, навпаки, підвищити. При цьому можливе коректування особистісних якостей, у першу чергу емоційно-вольової сфери, потім комунікативних й у найменшому ступені інтелектуальних якостей.

Питання, які потребують подальших досліджень:
- глибоке обґрунтування системи профілактики протиправної поведінки підлітків;
- розробка дійових програм для установ та організацій по вихованню поваги, свідомого відношення і виконання законів;
- дослідження взаємовідносин засуджених у виправно-трудових колоніях і пошук шляхів їх гуманізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акбиева 3.С. Самооценка и направленность личности подростков с отклоняющимся поведением: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.07 / Моск. пед. гос. ун-т. - М., 1997. - 17 с.
2. Александров А.А. Цели и задачи психотерапии при основных типах делинквентного поведения у подростков // Возрастные аспекты групповой психотерапии при нервно-психических заболеваниях. Л.: ПНИИ им. Бехтерева, 1988. С. 69-74.
3. Алемаскин М.А. Учет психологических особенностей личности в процессе воспитательной и профилактической работы // Вопросы профилактики правонарушений несовершеннолетних: Материалы научно-практической конференции. - М., 1985. - C. 5-15.
4. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - СПб.: Питер, 2001. 272 с.
5. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. СПб.: Питер, 2001. 688 с.
6. Андгуладзе Т.Ш. Формирование установки антисоциального поведения у несовершеннолетних правонарушителей: Дис. ... канд. психол. наук. - Тбилиси, 1980. - С. 79, 93.
7. Антонян Ю.М., Самовичев Е.Г. Роль самоидентичности в генезисе некоторых форм девиантного поведения // Семья и личность: Тез. докл. Всесоюзн. конференции. - М., 1981. С. 5-9.
8. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. М: Наука, 1991. 423 с.
9. Антонян Ю.М., Сомовичев Е.Б. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве и вопросы предупреждения преступлений. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. - С. 9-11.
10. Анцыферова Л.И. Эпигенетическая концепция личности Эрика Г.Эриксона. - В кн.: Принцип развития в психологии. - М.: Наука, 1978. С. 45-58.
11. Анцыферова Л.И. Личность с позиций динамического подхода // Психология личности в социалистическом обществе. Личность и ее жизненный путь /Под ред. Б.Ф. Ломова и К.А.Абульхановой-Славкой. - М.: Наука, 1990. С. 7-17.
12. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита. // Психологический журнал. 1994. Т. 15, № 1. С. 3-19.
13. Аронсон Э., Уилсон Т., Энкерт Р. Социальная психология: психологические законы поведения человека в социуме. СПб.: Питер, 2004. 560 с.
14. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. - М.: МГУ, 1984. - 103 с.
15. Афанасьєва Н.Є. Установки статевої взаємодії у кримінальному та нормальному середовищі неповнолітніх: Автореф. дис... канд. психол. н.: 19.00.06 /Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2004. 18 с.
16. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. М.: Наука, 2000. 482 с.
17. Беличева С.А. Типология детско-подростковой дезадаптации и стратегия диагностико-коррекционной работы // Проблемы специальной психологии и психодиагностика отклоняющегося развития. М., 1998. С.41-45.
18. Беличева С.А. Основы превентивной психологии. - М.: РИЦ Консорциума, 1998. 258 с.
19. Бережнова Л.Н. Диагностика психической напряженности детей, воспи­тывающихся в условиях учреждений интернатного типа: Дис канд. психол. н.: 19.00.01 / Московский государственный университет. - М., 1995. 192 с.
20. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Наука, 1986. 186 с.
21. Блэкборн Р. Психология криминального поведения. СПб.: Питер, 2004. 496 с.
22. Божович Л. И. Проблемы формирования личности. - М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж.: НПО «МОДЕК», 1995. 352 с.
23. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Наука, 1998. 263 с.
24. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. СПб., 1996. 365 с.
25. Борисова И. В. Особенности самосознания личности детей 10-15 лет из полных и неполных семей: Автореф. дисканд. психол. н.: 19.00.13 / Московский пед.гос. ун-т. - М.,1996. - 16 с.
26. Бочкарева Г.Г. Некоторые психологические механизмы преступного по­ведения подростков из «благополучных» семей // Семья и личность: Тез. докл. Всесоюзн. Конференции. - М., 1981. С. 23-25.
27. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М.: Наука, 1988. 372 с.
28. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Справочник по психологической диагностике. СПб.: Питер Ком, 1999. 528 с.
29. Васильев В.Л. Юридическая психология - СПб.: Питер Ком, 1998. 656 с.
30. Гальперин П.Я. Введение в психологию. - М.: Наука, 1976. 265 с.
31. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам. К.: Либідь, 2003. 520 с.
32. Дебольский М.Г. Проведение социально-психологических тренингов в уголовно-исправительной системе. М: Академия МВД РФ, 1996. 216 с.
33. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. М.: Юр. лит., 1981. 160 с.
34. Дробницкий О.Г. Проблемы нравственности. М.: Знание, 1997. 264 с.
35. Дудченко О.М., Мытиль А.В. Социальная идентификация и адаптация личности // Социологические исследования. - 1995. - № 6. - С. 110-119.
36. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методологические основы социально-психологического тренинга. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. 176 с.
37. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. - 167 с.
38. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии. - М., Юристъ, 1996. 631 с.
39. 3агика М.В. Психометрическая проверка валидности опросника, изме­ряющего уровень самоактуализации личности //Сборник научных трудов МГУ им. Ломоносова. Серия Психология. 1982. С. 34-39.
40. Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. СПб.: Союз, 1997. 274 с.
41. Зеленов Л.А. Становление личности. - Горький: Волго-Вят. кн. изд-во. - 1989. - 166 с.
42. 3имачева Е. М.. Способы вербальной презентации образа "Я" и самоотношения субъекта: Автореф. дисканд. психол. н.: 19.00.01 /МГУ им. М. В. Ломоносова. - М., 1997. - 20 с.
43. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. 512 с.
44. Кайгородов Б.В. Психологические основы развития самопонимания в юношеском возрасте: Автореф. дисд-ра психол. н.: 19.00.13 /Астрах. гос.пед. ун-т. - М., 1999. 42 с.
45. Келли Дж. Теория личности. СПб.: Речь, 2000. 249 с.
46. Ковалев А. Г. Психология личности. - М.: Наука, 1970. 328 с.
47. Кон И.С. Открытие «Я». - М.: Политиздат, 1978. 326 с.
48. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 381 с.
49. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Наука, 1989. 452 с.
50. Кондратьев М.Ю. Деперсонализация как мотивационное основание отклоняющегося поведения // Психолого-педагогические проблемы мотивации учебной и трудовой деятельности: Материалы Всесоюзной научно-практич. конф. - Новосибирск, 1985. С. 67-69.
51. Кондратьев М.Ю. Подросток в системе межличностных отношений закрытого воспитательного учреждения. - М.: Федер. ин-т социоло­гии образования, 1994. 348 с.
52. Кормщиков В.М. Изучение механизмов влияния неблагополучной семьи на формирование личности несовершеннолетнего - важное условие профилактики правонарушений // Личность правонарушителя и проблемы предупреждения преступности несовершеннолетних. - М., 1977. - С. 61.
53. Корнилова Т., Григоренко Е., Смирнов С. Подростки группы риска. СПб.: Питер, 2005. 336 с.
54. Королев В.В. Психические отклонения у подростков-правонарушителей. М.: Юрист, 1992. 295 с.
55. Кримінальний кодекс України (Прийнятий Верховною Радою України 31 березня 2001 р.). Харків: Вид-во НУВС, 2001. 160 с.
56. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. М.: Изд-во МГУ, 1969. 472 c.
57. Кулаков С.А. Психопрофилактика и психотерапия в средней школе. СПб,: Питер, 1996. 63 с.
58. Кучинская Е.В. Психологический анализ корыстной деформации лично­сти несовершеннолетнего правонарушителя: Автореф. дисканд. психол. н.: 19.00.07 / Рос. Акад. Гос. Службы при Президенте РФ. М., 1995. 26 с.
59. Лазарев В.В. Выявление закономерностей правомерного поведения // Сов. государство и право. - 1983. - № 11. - С. 25.
60. Лазурский А. Ф. Очерк науки о характерах. - М.: Наука, 1995. 375 с.
61. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М.: Политиздат, 1975. - 304 с.
62. Липкина А.И. Самооценка школьника. - М.: Наука, 1976. - 286 с.
63. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. К.: Наукова думка, 1997. С. 100-103.
64. Личко А.Е. Эти трудные подростки. - Л.: Педагогика, 1983. 385 с.
65. Личко А.Е. Подростковая психопатия. Руководство для врачей. Л.: Медицина, 1979. 474 с.
66. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подрост­ков. - Л.: Медицина, 1983. 276 с.
67. Майерс Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 1997. - 684 с.
68. Макаренко А.С. Педагогические сочинения: В 8-ми т.; Т.З. — М., Педаго­гика, 1984. - 512 с.
69. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: Укрвузполіграф, 1990. 275 с.
70. Мансуров Н.С. Социальные и общественно-психологические причины отклоняющегося поведения подростков. - М., 1974. - С. 7.
71. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. М.: Смысл, 1999. - 425 с.
72. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб.: Евразия, 1999. 478 с.
73. Меньшикова А.Л. Ценностные ориентации современных подростков // Ананьевские чтения: Мат. научно-практ. конф. Спб.: Изд-во Санкт-Питербургского университета, 1999. С. 83-84.
74. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 256 с.
75. Миньковский Г.М. Неблагополучная семья и противоправное поведение подростков // Социологические исследования. 1982. - № 2. С. 57-62.
76. Миславский Ю.А. Природа и структура системы саморегуляции и активности личности: Автореф. дисд-ра психол. н.: 19.00.01 / Рос. акад. образования, Психол. ин-т им. Л.Г.Щукиной. - М.,1994. - 45 с.
77. Можгинский Ю.Б. Агрессия подростков: Эмоциональный и кризисный механизм. - СПб.: Изд-во, 1999. - 128 с.
78. Муздыбаев К. Психология ответственности. - Л.: Наука, 1983. 375 с.
79. Мухина B.C. Проблема формирования ценностных ориентации и социаль­ная активность личности // Сб. научн. тр. МГУ. - М., 1981. С. 48-56.
80. Мушинська О.В. Гендерні особливості смислової сфери особистості неповнолітніх правопорушників: Автореф. дис... канд.. психол. н.: 19.00.06 / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2005. 20 с.
81. Мясищев В. Н. Личность и неврозы. - Л.: ЛГУ, 1960. 426 с.
82. Мясищев В.Н. «Трудные» дети в массовой школе. - Л.: Педагогика, 1963. 274 с.
83. Надирашвили Ш.А. Понятие установки в общей и социальной психологии. - Тбилиси: Мецниереба, 1974. 170 с.
84. Наракидзе В. Г. Методы исследования характера личности. Тбилиси.: «Мецниереба», 1975. 242 с.
85. Общение и формирование личности школьника /Под ред. А.А.Бодалева и Р.Л.Кричевского. - М.: Наука, 1987. 392 с.
86. Олпорт Г.В. Личность в психологии. М.: «КСП+»; СПб.: «Ювента», 1998. 345 с.
87. Павлик О.М. Особливості мотиваційної сфери неповнолітніх правопорушників: Автореф. дис... канд.психол.наук: 19.00.06 / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2005. 20 с.
88. Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга. - М.: МГУ, 1982. - 168 с.
89. Пирожков В.Ф. Законы преступного мира молодежи. Криминальная суб­культура. Тверь: Изд-во Приз, 1994. 376 с.
90. Пирожков В.Ф. Криминальная субкультура: психологическая интерпрета­ция функций, содержания, атрибутики // Психологический журнал. 1995. - 16, № 2. С. 67-74.
91. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. Психология подростковой преступности. М.: «Ось-89», 1998. 563 с.
92. Платонов К. К. Структура и развитие личности. - М.: Наука, 1986. 255 с.
93. Подольский А., Идобаева О., Хейманс П. Диагностика подростковой депрессивности. СПб.: Питер, 2004. 202 с.
94. Прикладная юридическая психология /Под ред. А.М.Столяренко/. М.: Юнити, 2001. 639 с.
95. Прихожан А.М., Толстых Н.Н. Выделение категории трудных детей // Рабочая книга школьного психолога. М.: Наука, 1991. 274 с.
96. Прутченков А.С., Сиялов А.А. Эй ты, параноик!!! (О психотипах личности, о диагностике акцентуации характера детей и педагогической помощи им). - М.: Новая школа, 1994. 295 с.
97. Прутченков А.С. Трудное восхождение к себе. Методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов. М.: Российское пед. агентство, 1995. 176 с.
98. Психология подростка /Сост. Ю.И. Фролов. - М.: МГУ, 1997. - 526 с.
99. Психология развивающейся личности /Под ред. А.В. Петровского. - М.: Педагогика, 1987. 240 с.
100. Психология самосознания. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2000. 672 с.
101. Психологическое изучение трудновоспитуемых школьников и несовер­шеннолетних правонарушителей // Тез. докл. П Всесоюзн. конференции. - М, 1977. 243 с.
102. Рабочая книга практического психолога: технология эффективной про­фессиональной деятельности (пособие для специалистов, работающих с персоналом). - М.: Красная площадь, 1996. - 397 с.
103. Рабочая книга школьного психолога /Под ред. И.В.Дубровиной. - М., 1991. 154 с.
104. Раева В.М. Особенности Я-концепции несовершеннолетних правонарушителей: Автореф. дис канд. психол.н.: 19.00.07 / Гос. научно-исслед. ин-т семьи и воспитания РАО. М., 2000. 21 с.
105. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000. 656 с.
106. Раттер М. Помощь трудным детям. - М.: Педагогика, 1987. 176 с.
107. Реан А.А. Психология подростка. СПб.: прайм-Еврознак, 2003. 432 с.
108. Реан А.А.Психология человека: от рождения до смерти. СПб.: «прайм-ЕВРОЗНАК», 2005. 416 с.
109. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. - СПб.: Питер, 1999. - 416 с.
110. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. - М.: Мир, 1994. - 320 с.
111. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1994. 480 с.
112. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия. М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 1997. 320 с.
113. Розен Г.Я. Самосознание как проблема социальной перцепции // Вопросы психологии познания людьми друг друга и самосознания: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции. - Краснодар, 1977. С. 76-79.
114. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 2001. 720 с.
115. Ручкин В. В. О некоторых механизмах агрессии у подростков-правонарупштелей: Автореф. дисканд. мед. н.: 05.26.02 / Арханг. Гос. Мед. акад. - Архангельск, 1997. - 18 с.
116. Саморегуляция и прогнозирования социального поведения личности / Общ. ред. В.А.Ядова. - Л.: Наука Ленингр. отд-ние, 1979. - 264 с.
117. Самосознание и защитные механизмы личности. Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2000. 656 с.
118. Сафин В.Ф., Ников Г.П. Психологический аспект самоопределения личности // Психологический журнал. 1984. - № 4. С. 56-62.
119. Сидоренко В.Б. Методы математической обработки в психологии. - СПб.: Социально-психологический центр, 1996. 350 с.
120. Собчик Л.Н. Методическое пособие: Стандартизованный многофакторный метод исследования личности СМИЛ. Методы психологической ди­агностики. Выпуск 1. — М.: Московский кадровый центр, 1990 а. - 74 с.
121. Собчик Л.Н. Методическое пособие: Метод цветовых выборов. Методы психо­логической диагностики. Выпуск 2. М.: Московский кадровый центр, 1990 б. 87 с.
122. Собчик Л.Н. Методическое пособие: Диагностика межличностных отно­шений. Методы психологической диагностики. Выпуск 3. - М.: Московский кадровый центр, 1990 в. - 47 с.
123. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 215 с.
124. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. - М.: Наука, 1972. 257 с.
125. Столин В.В. Когнитивно-мотивационная структура личности и отношение к другим людям // Взаимодействия коллектива и личности: Материалы научно-практической конференции. - Таллинн, 1979. С. 34-37.
126. Столин В.В. Самосознание личности. - М.: Педагогика, 1983. 362 с.
127. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. - Ростов н/Д.: «Феникс», 2000. 544 с.
128. Теоретические и методологические проблемы социальной психологии / Под ред. Андреевой Г.А. и Богомоловой Н.Н. - М.: МГУ, 1977. 389 с.
129. Тузов А.П. Мотивация противоправного поведения несовершеннолетних. - К.: Юрист, 1982. - С. 163.
130. Узнадзе Д. Н. Психология установки. СПб.: Питер, 2001. 416 с.
131. Фельдштейн Д.И. Психологические особенности развития личности в подростковом возрасте // Вопросы психологии. 1988. - № 6. - С. 31-41.
132. Фернхем А., Хейвен П. Личность и социальное поведение. СПб.: Питер, 2001. 368 с.
133. Филиппов М. Н. Конфликты младших подростков с девиантным поведе­нием и их разрешение: Автореф. дисканд. пед. н.: 13.00.01 / Колом. пед. ин-т. - М.,1997. - 24 с.
134. Филонов Л.Б. Психологические способы выявления скрываемых обстоятельств. - М.: Изд-во МГУ, 1979. - 99 с.
135. Фрейд З. Введение в психоанализ. - М.: Наука, 1989 а.- 455с.
136. Фрейд З. Психология бессознательного. - М.: Просвещение, 1989 б. - 448 с.
137. Фрэнкин Р. Мотивация поведения. СПб.: Питер, 2003. 651 с.
138. Фурманов И.А. Детская агрессивность: психодиагностика и коррекция. Минск: Пирус, 1996. 231 с.
139. Чеснокова И.К. Проблема самосознания в психологии. - М.: Наука, 1977. 178 с.
140. Чеснокова И.К. Особенности развития самосознания в онтогенезе // Принципы развития в психологии. М.: Наука, 1989. С. 316-337.
141. Шапиро Д. Невротические стили. - М.: Ин-т общегуманитарных исследований, 1990. 98 с.
142. Шибутани Т. Социальная психология. - М., Прогресс, 1969. 487 с.
143. Шульга Т.И., Олиференко Л.Я. Психологические основы работы с детьми группы риска в учреждениях социальной помощи и поддержки. М.: Наука, 1997. 253 с.
144. Щепаньский Я. Элементарные понятия социологии. - М.: Наука, 1969. 198 с.
145. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психического развития советского школьника // Вопросы психологии. - 1911. - № 4. С. 34-39.
146. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. - М.: Издательская группа «Прогресс», 1996 а. 344 с.
147. Эриксон Э. Детство и общество. СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996 б. 592 с.
148. Юнг К.Г. Психология бессознательного. М.: ООО «Издательство АСТ»; «Канон +», 2001. 400 с.
149. Ядов В.А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности // Методологические проблемы социальной психологии: Материалы научно-практической конференции. - М., 1975. С. 189-193.
150. Ядов В.А., Ядов Н.В. Социальные и индивидуальные факторы изменений в диспозиционной структуре личности // Социологические очерки. Ежегодник. - М.: Институт молодежи, 1991. - С. 49-61.
151. Ялом И.Д. Теория и практика групповой психотерапии. СПб.: Питер, 2000. 640 с.
152. Ярмиш І.О. Психологічні механізми адаптації підлітків з кримінальною поведінкою в умовах примусової ізоляції: Автореф. Дис... канд.. психол. Н.: 19.00.06 / Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2003. 20 с.
153. Adler A. The neurotic constitution. - N.Y.,1926. 234 p.
154. Bruner J.S., Goodman C. Value and need as organising factors in perception // J. of Abnormal and Social psychology. 1989. - 42. P. 34-45.
155. Bem D.I. Self-perception tieory - Advances in Е? // J. Social Psycology. - 1972. - Vol.6. P. 23-34.
156. Bundura A. Social learning theory of identificatory processes // Handbook of socialization: theory and research. - Chicago: D.A.Joslin Ed. - P. 213-262.
157. Caplan H.L. Histerical "conversion" simptoms in childhood // J.Phil.Diss. Univ. of London. - 1970. 67. P 45-56.
158. Cooley C.H. Humen Natura and the Social Order. - N.Y.: Scribners, 1912. 345 p.
159. Coolidge F., Reilman B., Becker L. Emotional problems and neuropsychological symptoms in juvenile non-violent offenders // Journal of Personality and Clinical Studies. 1992. 8. P. 7-13.
160. Coopersmith S. Stadies of self-esteem // Scientific American. - 1968. - № 218. P. 48-57.
161. Costa P., Ms Crae Mc R. Trait psychology comes of age. In Sonderegge, Nebraska Symposium on Motivation. Lincoln: University of Nebraska Press, 1992. P. 169-204.
162. Crowne D.P., Liverant Sh. Conformity under varying conditions of personal commitment // J. of Abnormal and Social psychology. 1963. 66. P. 547-555.
163. Diggery I. C. Self-evaluation as a function of instrumentally relevant capacities // Bull. Avs. int. Psychol. - 1959. 67. P. 56-63.
164. Engel M. The stability of the self-concept in adolescence // S. Journ. of Abnorm. and Social Psychol. 1959. 53. P. 211-2I5.
165. Farrington D. Juvenile delinquency // The school years: current issues in the socialization of young people. London: Routledge, 1992. P. 123-163.
166. Frick P.J. Conduct Disorders and Antisocial Behavior. New York: Plenum Press, 1999. 312 p.
167. Fromm E. Selfishness and self-love // Psychiatry. 1959. 2. P. 507-523.
168. Greene R.W., Biederman J., Faraone S.V., Sienna M., Garsia-Jetton J. Adoles-cent outcome of boys with attention-deficit/hyperactivity disorder and social disability: results from 4-year longitudinal follow-up study // Clin. Ther. 1992. V. 14, N 2. P 138-147.
169. Heaven P. Personality and self-reported delinquency: analysis of the Big Five” personality dimensions // Personality and Individual Differences. 1996. 20. P. 47-54.
170. Hersch P.D., Scheibe K.E. Reliability and validity of internal-external control as a personality dimension // J.of Concalte. Psychology. 1967. 31. P. 609-613.
171. Homans G. The human group. - N.Y.: Sieans, I960. 456 p.
172. Horney K. Self-analysis. - N.Y.: Norton, 1945. 291 p.
173. James W. Principles of psychology. - N.Y.: Holt, 1890. 438 p.
174. Katz P., Zigler E. Self-image disparity: a developmental approach // J.of Personality & Social Psychology. 1986. 5.- P. 186-198.
175. Kelly G. A. The psyhology of personal constructs. - N.Y.: Norton, 1955. 285 p.
176. Klein G. Cognitive Control and Motivation. Assesment of motives, ed. Gardner Lindsey. - N.Y.: Rinehart, 1959. 367 p.
177. Lang P. Self-effiecancy theory: thoughts of cognition and unification // Adv. Behav.Res.Ther. 1977. - Vol.1. P. 67-87.
178. Phares E., Richie D., Davis W. Internal-external control and reaction to threat // J. of Personality & Social Psychology. 1968. 10. P. 402-405.
179. Rogers C.R. Client-centered therapy. Boston: Houghton, Mifflin, 1951. 154 p.
180. Rogers C.R. A theory of therapy, personality and interpersonal relationships, as developed in the client-centered framework // Psychology: A stady of a science. 1959ю - Vol. 3, N 4. P. 78-85.
181. Rosenberg M.J. Society and adolescent self-amage. NY.: Prinston, 1965. 243 p.
182. Rotter J.B. Generalized expectancies for internal versus external control of reinforcement // Psychological Monographs. 1966. 80 (1). - P. 1-28.
183. Seeman M. Alienation and social learning in a reformatory // The American of Sociology. 1963. 69. P. 270-284.
184. Symonds P.T. The ego and the self. - N.Y.: Appleton, 1951. 375 p.
185. Tzeng O.C. Individual differences in self-conception: a multivariated ap­proach // Perceptual and motor skills. 1977. - Vol. 45. P. 84-89.
186. Underwood B.I. Psychological research. - N.Y.: Appleton-Century-Crofis, 1957. 258 p.
187. Watson D. Relationship between locus of control and anxiety // J. of Personality & Social Psychology. 1967. 6. P. 91 -92.
188. Weaver G., Wootton R. The use of the MMPI special scales in the assessment of delinquent personality // Adolescence. - 1992. 27. P. 545-554.
189. Wylie R. The self-concept. N.Y.: Lincoln. Univer. of Nebrasca Press, 1961. 254 p.
190. Wylie R. The self-concept. N.Y.: Lincoln. Univ. of Nebrasca Press., 1974. 267 p.