Спіцина Вікторія Євгеніївна Лінгвокультурні та лінгвокогнітивні особливості відтво­рення концептосфери «влада» у перекладах філософських творів X. Арендт

Краткое описание

Спіцина Вікторія Євгеніївна, асистент кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевчен­ка: «Лінгвокультурні та лінгвокогнітивні особливості відтво­рення концептосфери «влада» у перекладах філософських творів X. Арендт» (10.02.16 - перекладознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
СПІЦИНА ВІКТОРІЯ ЄВГЕНІЇВНА
УДК 81.255.4+811.111
ДИСЕРТАЦІЯ
ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ТА ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ
ВІДТВОРЕННЯ КОНЦЕПТОСФЕРИ «ВЛАДА» У ПЕРЕКЛАДАХ
ФІЛОСОФСЬКИХ ТВОРІВ Х. АРЕНДТ
10.02.16 – перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ В.Є.Спіцина
Науковий керівник: Коломієць Лада Володимирівна, доктор філологічних
наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................... 18
РОЗДІЛ I: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО
ПІДХОДУ ДО ПЕРЕКЛАДУ ФІЛОСОФСЬКОГО ДИСКУРСУ ............. 29
1.1. Філософський дискурс та специфіка його перекладу....................... 30
1.1.1. Структурно-змістові особливості філософського дискурсу,
суттєві для перекладу ................................................................................ 35
1.1.2. Функції та основні характеристики філософського дискурсу,
релевантні для перекладу ......................................................................... 40
1.1.3. Інтенційні основи філософського дискурсу. Стратегії і тактики
перекладу інтенцій автора ........................................................................ 48
1.2. Герменевтичні моделі перекладу, релевантні для відтворення
філософських текстів.................................................................................... 51
1.3. Мовна картина світу як детермінанта вибору перекладацьких
стратегій у філософському дискурсі........................................................... 66
1.4. Методологія і методи дослідження перекладів творів Х.Арендт .... 77
Висновки до розділу I ...................................................................................... 91
РОЗДІЛ II. ПЕРЕКЛАД ЕЛЕМЕНТІВ КОНЦЕПТОСФЕРИ «ВЛАДА»
ФІЛОСОФСЬКИХ ТВОРІВ Х. АРЕНДТ ..................................................... 93
2.1. Історико-етимологічний аналіз відтворення ключових лексем
концептосфери «ВЛАДА» ............................................................................ 94
2.2. Лексико-семантичні особливості відтворення концепту ВЛАДА у
перекладі філософського дискурсу........................................................... 106
2.2.1. Складові концептосфери «ВЛАДА» та мовні засоби відтворення
концепту ВЛАДА у тексті перекладу .................................................... 121
2.2.2. Метафоричні засоби репрезентаціїї концепту ВЛАДА ............. 125
2.2.3. Взаємозумовленість індивідуальних та загальних компонентів
концепту ВЛАДА та особливості їх відтворення в перекладі ........... 143
16
2.3. Перекладацька еквівалентність у відтворенні концептосфери
«ВЛАДА» у філософських текстах ........................................................... 150
Висновки до розділу II................................................................................... 160
РОЗДІЛ III. ЛІНГВО-КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ ВІДТВОРЕННЯ
КОНЦЕПТОСФЕРИ «ВЛАДА» В ПЕРЕКЛАДІ ....................................... 163
Висновки до розділу III ................................................................................. 187
ВИСНОВКИ.................................................................................................... 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................. 196
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................................... 221
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ...................... 222
ДОДАТОК ....................................................................................................... 227
17
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
КС – картина світу
НОС – національний образ світу
НМКС – національна мовна картина світу
ЛСП – лексико-семантичне поле
18
ВСТУП
Перекладознавство, маючи серед пріоритетних проблем дослідження у
контексті полілінгвізму та міжкультурної комунікації, концентрує увагу не
тільки на функціонально-комунікативній, а й на когнітивній моделі
міжмовної взаємодії, орієнтованій на мислення як засіб пізнавальновідображальної діяльності людини загалом і етномовних спільнот зокрема.
Глибокі соціальні зміни останніх років прискорили процеси мовного
розвитку і призвели до певних змін на всіх рівнях мови, і насамперед у
лексичній системі, в її зовнішньому і внутрішньому аспектах. За
когнітивного підходу в центрі уваги постають мовна особистість, ментальна
структура, концептуальний простір, або концептосфера, власне концепти.
Значні досягнення в галузі сучасних перекладознавчих пошуків
переконливо свідчать про особливий інтерес і очевидні намагання
дослідників вивчати різноманітні мовні явища в позамовному контексті.
Чільне місце серед перспективних перекладознавчих студій та їхніх напрямів
посідає вивчення лінгвокогнітивних і лінгвокультурних особливостей,
покладених в основу різномовної концептуалізації дійсності, та виявлення
методів їх адекватного відтворення мовою перекладу.
Актуальність роботи визначається такими положеннями: по-перше,
обраний для дослідження концепт входить до числа ключових архетипових
надуніверсалій, вкорінених загальнолюдських буттєвих констант, таких як
життя, смерть, людина, світ, війна, любов, рух і деяких інших, без яких
немислиме більш-менш об'ємне і цілісне уявлення людини про себе і про
навколишню дійсність. Влада є однією з фундаментальних категорій буття
сучасної людини, без яких практично неможлива побудова завершеної,
цілісної картини світу. По-друге, в результаті комплексного вивчення
концепту ВЛАДА вирішуються проблеми теоретичного плану: створення
багатоаспектної моделі перекладу різними мовами вербалізованої форми
19
концепту, що характеризується складною структурно-змістовою
організацією, з виходом на міждисциплінарний рівень. Актуальність цієї
роботи визначається недослідженістю перекладу філософського дискурсу та
важливістю вивчення його особливостей, відсутністю комплексних наукових
праць у галузі концептуалізації дійсності як характерного явища для
філософського дискурсу, недостатнім ступенем вивченості характеру
взаємозв'язку і взаємозумовленості когнітивних утворень і вербалізації їхніх
мовних структур; потребою комплексного осмислення процесів
перекладацької адаптації когнітивних утворень і вербалізації їхніх мовних
структур у текстах оригіналу та перекладу.
Філософи ХХ ст., зокрема і Ханна Арендт, запропонували варіанти
інтерпретації феномена влади, що дозволило виявити соціокультурну
обумовленість політичних реалій ХХ століття. Одночасно філософ з'ясувала
вплив політики на формування культурних реалій епохи. Теоретичні погляди
філософів ХХ ст. справили великий вплив на сучасну західну філософію і
політичну науку, породивши хвилю постійних дискусій. В Україні переклади
робіт Х. Арендт поки що майже не вивчені і вимагають пильної уваги
дослідників. Це дослідження передбачає з’ясування структури і змісту
концептосфери «ВЛАДА» як відокремленого елемента мовної свідомості (М.
Вебер), що функціонує в мовній діяльності представників різних
лінгвокультур (англійської, німецької, української та російської).
Вивчення структури зазначеного концепту виявляє певні явища
категоризації буттєвих феноменів кількох етносів, чим визначається його
особлива актуальність для перекладознавства, когнітивної лінгвістики,
етнолінгвістики, етнокультурології та соціолінгвістики, оскільки для
адекватного міжкультурного спілкування необхідно мати уявлення не тільки
про особливості буття етносу, мовою якого відбувається комунікація, але і
про ту концептосферу, яка знаходить своє вираження в лексико-семантичній
системі певної мови. По-третє, аналіз змістових компонентів мовної
20
свідомості представників різних лінгвокультурних спільнот дозволяє виявити
специфіку мовного побутування ментальних утворень, які вербалізуються в
різних культурах еквівалентними лексемами. По-четверте, результати роботи
допомагають встановити «проблемні зони» міжкультурного філолофського
спілкування, а, отже, визначити способи їх елімінації. І, нарешті, незважаючи
на те, що концепт ВЛАДА вже не раз ставав об’єктом філологічних
досліджень різних напрямів, більшість з них здійснювалась на матеріалах
художніх текстів, що, на нашу думку, суттєво звужує уявлення про цей
концепт. Наше дослідження доповнює існуюче уявлення про концептосферу
«ВЛАДА» завдяки аналізу перекладів декількома мовами з метою
зафіксувати способи і засоби її відтворення в перекладах філософських
текстів Х. Арендт.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження проводилося в межах загальної наукової теми
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка «Мови та літератури народів світу: взаємодія і самобутність»
№ 11 БФ 044-01 (підрозділ № 5 «Мовно-культурна комунікація в новій
Європі та проблеми перекладу»), затвердженої МОН України. Тема
дисертації затверджена вченою радою Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол №7 від
24.03.2015 р.).
Об'єктом дослідження є репрезентація концептосфери «ВЛАДА» як
ключового компонента філософських праць Х. Арендт. Усього
проаналізовано 23 оригінальні твори Х. Арендт та їх переклади німецькою,
українською та російською мовами.
Предметом дослідження виступають мовно-семантичні, лінгвокультурні, мовно-асоціативні характеристики, що визначають структуру і
зміст концепту ВЛАДА в порівнюваних лінгвокультурах, а також стратегії і
тактики для досягнення адекватності перекладу.
21
Матеріалом дослідження стали 23 тексти оригінальних філософських
праць Х. Арендт, у яких виявлено 18 складових концептосфери «ВЛАДА» як
ключового компоненту філософських роздумів авторки та тексти перекладів
її праць німецькою, українською та російською мовами. Загалом опрацьовано
близько 21 000 сторінок оригінальних та перекладених текстів.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування
мовних втілень і концептуальних вимірів філософського дискурсу Ханни
Арендт з точки зору особливостей їх перекладу, його лінгвокультурних
особливостей, а також аналіз перекладацьких стратегій, прийомів і засобів
відтворення концептосфери «ВЛАДА» різного ступеня спорідненості і
типологічної близькості європейськими мовами, які є виразниками відмінних
політико-філософських традицій.
Реалізація поставленої мети передбачала розв’язання таких завдань:
- проаналізувати філософський дискурс як засіб ідентифікації
концептосфери «ВЛАДА» в текстах оригіналу та перекладу;
- на матеріалі текстів філософського дискурсу визначити ключові
соціо- та лінгвокультурні складники концепту ВЛАДА та виявити
мовні засоби їх відтворення мовою перекладу;
- охарактеризувати труднощі, що стоять на заваді адекватному
відтворенню концепту ВЛАДА у перекладі та визначити і описати
оптимальні прийоми, засоби та контекстуальні можливості їх
подолання;
- проаналізувати перекладацькі стратегії, які домінують у перекладах
зазначеної концептосфери;
- визначити мовні та позамовні фактори, що впливають на вибір тих чи
інших стратегій і відповідних тактик перекладу текстів –
ідентифікаторів філософського дискурсу.
Для вирішення зазначених завдань були використані такі
загальнонаукові методи і прийоми дослідження: індуктивний,
22
дедуктивний – для формулювання вихідних положень, виявлення сутнісних
ознак й уточнення базових понять дослідження та розгляду філософського
дискурсу як засобу ідентифікації концептосфери «ВЛАДА» в текстах
оригіналу та перекладу, метод моделювання, котрий було використано для
моделювання концептосфери «ВЛАДА» різними мовами; а також
лінгвістично-перекладознавчі методи і прийоми: структурносемантичний, дескриптивний методи, а також прийом лексикосемантичного аналізу словникових дефініцій у перекладознавчому аспекті –
для визначення ключових соціо- та лінгвокультурних складників
концептосфери «ВЛАДА» та виявлення мовних засобів їх відтворення мовою
перекладу, компонентний аналіз та контекстуальний аналіз – для
характеризації труднощів, що стоять на заваді адекватному відтворенню
концепту ВЛАДА у перекладі та визначити і описати оптимальні прийоми,
засоби та контекстуальні можливості їх подолання; методи зіставного
лінгвостилістичного та перекладознавчого аналізу – для визначення
перекладацьких стратегій, котрі домінують у процесі відтворення зазначеної
концептосфери, а також мовних та позамовних факторів, що впливають на
вибір тих чи інших стратегій і відповідних тактик перекладу текстівідентифікаторів філософського дискурсу. Залучення цих методів дозволило
визначити та підтвердити сукупність перекладацьких стратегій і тактик
відтворення концептосфери «ВЛАДА» у перекладах різними мовами. Це
дало також змогу комплексно проаналізувати і особливості перекладу
відповідних текстів як мовно-семантичних втілень феномену філософського
дискурсу ХХ ст.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній
- вперше здійснено цілісний теоретичний аналіз проблеми
відтворення авторського оригінального тексту філософського дискурсу
в перекладі кількома мовами;
23
- у контексті перекладознавчого дослідження розроблено модель
опису та відтворення соціально значимого, складного за структурнозмістовою організацією концепту, яка включає лексико-семантичний та
культурологічний аспекти, а також з’ясовує особливості їх відтворення
цільовою мовою;
- уточнено зміст поняття «концептосфера «ВЛАДА», «ментальна
картина світу», «філософський символ», «лексико-семантичне поле» з
точки зору перекладознавства;
- доповнено змістовий компонент перекладацьких стратегій для
досягнення адекватності перекладу тексту філософського дискурсу;
- подальшого розвитку дістали теоретичні та методичні положення
щодо перекладу текстів філософського дискурсу та відтворення
концепту ВЛАДА цільовими мовами.
Так само наукова новизна роботи пов'язана з використанням різних
підходів до вивчення концепту ВЛАДА в англійській, українській, російській
та німецькій лінгвокультурах, що дозволяє виявити структурно-змістову
специфіку досліджуваного концепту як одиниці мовної свідомості
перекладача.
На захист виносяться такі твердження:
1. Філософський текст є завжди інтертекстуальним та метадискурсивним,
оскільки є особливим конструктом, що має специфічну складну
термінологію та використовує ретельно дібрану лексику. Той факт, що
українська філософська терміносистема все ще перебуває на стадії
формування та вдосконалення, вимагає від перекладачів відтворення в
перекладі не лише філософської ідеї, а й значення індивідуальних
філософських символів, які становитимуть термінологічну основу
філософії автора мовою перекладу, чим гарантуватиметься збагачення
української філософської мови.
24
2. Для перекладу філософського тексту з числа факторів, що визначають
вибір стратегії перекладу, найбільше значення мають мета перекладу,
філософська школа, період написання філософського тексту, його
включеність у філософський контекст своєї школи, текст якої
перекладається, і погляди передбачуваного реципієнта перекладу.
3. Процес відтворення концептосфери «ВЛАДА» філософського
антитоталітарного дискурсу в перекладах текстів Х. Арендт слід
розглядати як операцію вирішення проблем відтворення в перекладі
смислу терміну, котрий закладається певним філософом у певний час,
та забезпечення прагматичної цінності перекладу. Прийняття того або
іншого рішення перекладачем обумовлюється характером вирішуваної
проблеми, ступенем ризикованості того чи іншого рішення та його
впливом на сприйняття читачами, межею достатності пошуку
інформації (дослідження філософського напряму та думки автора),
залежністю наступних рішень від попередніх.
4. Аналіз можливостей відтворення саме концепту POWER у
досліджуваних перекладах доводить, що, з урахуванням того, що цей
концепт не має однозначної відповідності, для цілісного відтворення
концептосфери «ВЛАДА» у зв’язці когнітивного та емотивного
аспектів в перекладі необхідно залучити не лише усталену понятійну
базу філософської термінології мови перекладу, а й концепти,
актуалізовувані в мові опосередковано.
Концептосфера «ВЛАДА» у філософському дискурсі Х. Арендт є
складною ментальною структурою, що включає різнорідні смислові
компоненти: образ (правитель), прототиповий суб'єкт (тиран, президент,
вождь), сценарій (суб'єкт наказує / управляє / підпорядковує об'єкт).
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять дослідження
вітчизняних та зарубіжних учених: В. Виноградова, Р. Зорівчак, С. Кузьміна,
О. Селіванової, у яких розглядаються різні аспекти вивчення концептосфери,
25
праці з теорії та практики перекладу – Л. Бархударова, В. Карабана, Л.
Коломієць, В. Комісарова, В. Коптілова, І. Корунця, Ю. Найди, Я. Рецкера,
А. Швейцера та ін. У роботі використано теорію рівнів еквівалентності,
запропоновану В. Комісаровим, ідею комунікативно-герменевтичної
специфіки філософського перекладу Н. Бевз, теорію когнітивних моделей
Дж. Лакоффа, теорію мовної відносності Сепіра – Ворфа.
Теоретична значимість пов'язана з подальшим осмисленням теорії
семантичного поля з точки зору перекладознавства: ЛСП моделюється з
урахуванням лексико-семантичних і граматичних параметрів як гетерогенна
структура, пронизана горизонтальними і вертикальними зв'язками. В основі
ЛСП – структура, що описує позамовну ситуацію взаємин суб'єкта та об'єкта
влади. Концептуальні положення та висновки дисертації дають можливість
визначити особливості та розвиток принципів відтворення концептосфери
«ВЛАДА» у перекладах, що створює належне підґрунтя для аналізу
перекладу відповідних одиниць та дає змогу охарактеризувати особливості
мовного відтворення концепту ВЛАДА в філософському дискурсі.
Результати дослідження становлять внесок у вивчення засад перекладу
текстів філософського дискурсу, зокрема – у дослідження прийомів
перекладу мовних одиниць, що репрезентують концептосферу «ВЛАДА» в
творчості Х. Арендт.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріали,
основні положення та висновки можуть бути використані у розробці
нормативних і спеціальних курсів із теорії та практики перекладу, фахового
перекладу, редагування перекладу, порівняльної стилістики української та
англійської мов, української та німецької мов, а також для підготовки
відповідних підручників та посібників. Дослідження може
використовуватися перекладачами-практиками для збагачення їхнього
арсеналу методів і прийомів перекладу філософських текстів, оскільки в
26
ньому описані стратегії і тактики, що їх можна застосовувати для здійснення
адекватного перекладу.
З розвитком когнітології перекладу думка про виняткову значущість
мови для всіх процесів обробки знання набуває дедалі більшого визнання.
Структури свідомості іншої культури пізнаються завдяки мові, яка дозволяє
повідомити про ці структури і описати їх будь-якою природною мовою.
Інформація структурується у свідомості за допомогою різних ментальних
структур: схема, фрейм, сценарій, гештальт та ін. Терміном, покликаним
об'єднати різні теорії репрезентації знань, є концепт, який розуміється як
«одиниця картини світу, відображеної в людській психіці», «квант знання»,
що містить інформацію, яка «може включати як відомості про об'єктивний
стан справ у світі, так і відомості про уявні світи і можливий стан справ у цих
світах» [106:55]. Когнітивний підхід природним чином передбачає
верховенство семантики (когнітивної семантики), яка визначає поведінку
лексем, їх частин та поєднань, конструкцій, речень у перекладі [142:15]. У
роботі використано термін концепт для позначення складної багаторівневої
ментальної структури, яка може бути репрезентована у вигляді інших
простіших ментальних структур: прототип, образ, сценарій, фрейм
[Корнилов 2003, Кубрякова 2004, Скляревская 2004, Филлмор 1988].
Апробація результатів дослідження. Положення та результати
дисертаційного дослідження оприлюднено в доповідях на таких наукових
конференціях: «Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи
розвитку», Переяслав-Хмельницький, 30-31 січня 2015 р. (ПереяславХмельницький державний педагогічний університет імені Григорія
Сковороди); Scientific and professional conference “Present and future of
philology in the era of grobalization”, Budapest, the 25th of July 2015; “Філологія
початку ХХІ сторіччя: традиції та новаторство”, Київ, 5-6 квітня 2017 року
(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут
філології); «Лінгвістика фахових мов, термінознавство, переклад» (LSP),
27
Київ, 11-12 травня 2017 року (Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Інститут філології).
Публікації. Основні результати роботи відображено у п’яти
одноосібних публікаціях: 3 з них опубліковано у фахових виданнях України,
акредитованих ДАК МОН України, 2 статті – в іноземних збірниках,
внесених до міжнародних наукометричних баз.
Структуру дисертації обумовлено метою та завданнями дослідження.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку
використаної літератури (323 позиції). Обсяг основного тексту становить 195
сторінок, загальний обсяг дисертації – 229 сторінок.
У вступі окреслено сучасний стан дослідження проблеми репрезентації
концептосфери «ВЛАДА» в перекладному тексті, обґрунтовано актуальність
теми дослідження, розкрито наукову новизну, визначено методологічні
засади роботи та методи дослідження, сформульовано мету і завдання,
окреслено об’єкт і предмет дослідження, наведено форми апробації
результатів дослідження та визначені можливості його теоретичного та
практичного застосування.
У першому розділі подається характеристика історії та сучасного
стану дослідження перекладу філософських текстів у вітчизняному та
світовому перекладознавстві, розглядаються шляхи та методи дослідження
цієї теми, визначаються чинники, що впливають на еволюцію принципів
перекладу зазначених текстів, та уточнюється термінологічний апарат
дослідження.
У другому розділі проаналізовано відтворення концепту ВЛАДА у
творах Х. Арендт, розглянуто можливості відтворення оригінальної
філософської думки у перекладі цільовою мовою. Окреслено труднощі, що
стоять на шляху адекватного відтворення концепту ВЛАДА в перекладі
кількома мовами з урахуванням її ролі та фунцій у філософській літературі, а
також описано оптимальні методи, прийоми (зокрема – залучення
28
контекстуальних можливостей) подолання труднощів, що виникають при
перекладі.
У третьому розділі здійснено аналіз перекладів творів Х. Арендт.
Розглянуто причини виникнення семантичних деформацій при перекладі.
Висвітлено проблему збереження авторського задуму та особливості
досягнення функціонально-стилістичної адекватності.
У загальних висновках викладено результати здійсненого
дослідження, узагальнено концептуальні напрацювання роботи. Зокрема,
висвітлено основні принципи репрезентації та адекватного відтворення у
перекладі концептосфери «ВЛАДА» у філософських текстах Х .Арендт.
Список використаних джерел містить 272 вітчизняних та іноземних
джерела, які склали теоретичне підґрунтя дослідження.
У списку джерел ілюстративного матеріалу подано вихідні
англомовні філософські твори та їх переклади українською, російською та
німецькою мовами (51 позиція)

Список литературы

ВИСНОВКИ
Переклад як діяльність, що передбачає осмислення тексту однією
мовою і створення нового, еквівалентного тексту іншою мовою, становить
певні труднощі. При читанні будь-якого тексту неминуче виникає
спотворення семантичної імплікації тексту, особливо, якщо автор і реципієнт
інформації належать до різних культур, які відзначаються своїм неповторним
мовним складом.
Значні труднощі у перекладацькій діяльності пов'язані з досягненням
контекстуальної, семантичної, асоціативної еквівалентності вихідного і
перекладеного текстів. Окремий інтерес викликає проблема перекладу
філософського тексту як тексту, що імплікує особливий прагматичний зміст і
вимагає застосування специфічних інтерпретаційних і герменевтичних
методів та технік перекладу. Інтерпретація як необхідна умова перекладу
філософського тексту являє собою певний вид аналітичної діяльності,
спрямований на осмислення та реконструкцію смислової єдності тексту. Інша
складність перекладу філософських текстів полягає в тому, що один і той
самий термін у різних філософських школах і в різні періоди розвитку
філософської думки наповнений різним понятійним змістом.
У дослідженні було проаналізовано філософський текст як продукт
філософської мовленнєвої творчої діяльності, котрий завжди
інтертекстуальний та метадискурсивний, оскільки є особливим стилістичним
конструктом, що має специфічну складну термінологію та використовує
ретельно дібрану лексику. Той факт, що українська філософська мова все ще
перебуває на стадії формування вимагає кропіткої праці перекладачів як під
час вибору відповідних лексичних одиниць, так і під час відтворення
авторського стилю, ідеї та індивідуальних філософських символів, чим
гарантуватиметься збагачення української філософської мови. Визначено, що
семантичний переклад полягає в якомога повній передачі контекстуального
191
значення елементів вихідного тексту в одиницях мови перекладу. Процес
семантичного перекладу філософського тексту являє собою природну
взаємодію двох стратегій: стратегію орієнтування на спосіб вираження,
прийнятий у цільовій мові, і стратегію орієнтування на збереження
особливостей вихідної форми вираження. Комунікативний спосіб перекладу
полягає у виборі такого виду передачі вихідної інформації, який дозволяє
отримати перекладний текст з адекватним вихідному впливом на реципієнта.
Комунікативний переклад враховує (програмує) прагматику одержувача;
такий спосіб перекладу, на нашу думку, є оптимальним для філософських
текстів. На відміну від способу перекладу, метод перекладу є не об'єктивно
існуючою закономірністю, а створеною перекладачем цілеспрямованою
системою взаємозалежних прийомів, що враховує вид і способи перекладу
(метод смислового аналізу, метод трансформацій).
Проведений аналіз можливостей відтворення концепту ВЛАДА у
досліджуваних лінгвокультурах доводить, що, з урахуванням того, що цей
концепт не має однозначної відповідності, відтворення його в перекладі
зачіпає не саму понятійну базу, а емотивні начала, актуалізовувані в мові
опосередковано. Через розбіжності концептуальних систем мов порушуються
внутрішні зв'язки між окремими смислами цього концепту, в результаті чого
емотивна лакуна його еквівалентів заповнюється або компенсується тим,
чого немає у вихідній культурі (так, наприклад, це негативні асоціації з
поняттям «ВЛАДА», які з’являються в українськомовних та російськомовних
читачів). Процес відтворення концептосфери «ВЛАДА» філософського
дискурсу в перекладах в цілому слід розглядати як операцію вирішення
проблем. Ухвалення того або іншого рішення перекладачем обумовлюється
характером вирішуваної проблеми, ступенем ризикованості того чи іншого
рішення та його впливом на сприйняття читачами, межею достатності
пошуку інформації (дослідження філософського напряму та думки автора),
залежністю наступних рішень від попередніх. Будь-яка лексема
192
філософського тексту може становити явні чи приховані перекладацькі
проблеми, серед яких є типові, що мають відносно стандартні рішення, і
унікальні, оказіональні, авторські вербалізовані концепти, що вимагають для
свого відтворення зміни відомих прийомів або пошуку абсолютно нових.
У перекладі філософських текстів Х. Арендт можна виділити два
основні типи перекладацьких проблем: 1) проблеми розуміння оригіналу; 2)
проблеми передачі цільовою мовою. Стратегії перекладачів, відповідно,
варіюються залежно від того, вирішуються проблеми розуміння чи проблеми
передачі – це може бути стратегічно обумовлена форенізація чи доместикація
або ж спрощення тексту задля просвіти читача перекладу. Ще одну
складність для перекладу філософського тексту становлять особливості мови
філософського наукового тексту, які визначаються не лише основними
параметрами тієї чи іншої мовної картини світу, прагматико-дискурсивним
ситуативним контекстом творення тексту його автором, а й специфікою
філософського мислення. Сукупність форм пізнання для кожної конкретної
історичної епохи формує свій рівень культурного знання, відображаючи
характерну для цієї історичної епохи концептуальну картину світу. Так,
особливу проблему для перекладача становлять перцептивно-образні та
валоративні компоненти концептів, котрі по-різному формуються в різних
культурних свідомостях та які, як правило, рідко або зовсім не фіксуються
словниками та філософськими довідниками, оскільки останні спрямовані в
основному на лексикографію понятійного (денотативного) компонента
концепту і не трактують його як певний філософський символ. Тоді його
асоціативна і валоративна складові засвоюються тільки через індивідуальний
досвід перекладача, отриманий ним у процесі комунікації та штудіювання
філософської літератури певного напряму. З іншого боку, з трьох структурно
релевантних компонентів концепту в тій чи іншій лінгвокультурі можуть або
актуалізуватися не всі з них (і тоді концептуальна кваліфікація мовної
одиниці стає проблематичною), або актуалізуватися по-іншому (і тоді
193
питання про об'єктивацію концепту переходить в площину контрастивної
концептології). Зміст, що підлягає перенесенню в іншу лінгвокультуру,
заломлюється в свідомості перекладача відповідно до його знань про
когнітивну базу цільової лінгвокультури. Оскільки концептосфера «ВЛАДА»
є етноспецифічно маркованим ментальним утворенням, концепти становлять
проблему при міжкультурній трансляції. Не знаходячи свого відображення в
новому середовищі, такий концепт позбавлений будь-яких відповідностей
іншою мовою. В цьому випадку виникає проблема відсутності / наявності
відповідностей, що дозволяє говорити, про три основні моделі відтворення
концептів:
 глобальність, універсальність концептуального змісту відтворюваного
концепту в двох чи більше лінгвокультурах – оригінальній та культурі
перекладу (повна еквівалентність);
 наявність у лінгвокультур-реципієнтів вербальних репрезентантів,
здатних частково передавати зміст, суть або ідею відтворюваного
концепту (часткова еквівалентність);
 відсутність вербальних репрезентантів концепту в лінгвокультурахреципієнтах (лакунарне відтворення).
Однак, якщо класична філософія відтворює картину світу, в основі якої
лежить система макроконцептів, що відображає сукупність базових
цінностей – так зване метафізичне мислення, то постмодерністська
філософія, демонструє відмову від презумпції класичної картини світу, або
постметафізичного мислення, що значним чином проявляється на рівні
лексичної експлікації. Тому переклад філософських текстів як складний
когнітивний феномен припускає володіння перекладачем як певними
мовними знаннями і здібностями, так і екстралінгвістичними знаннями
(знання, до якої саме філософської картини світу відсилає певний текст,
знання про суспільство і його культуру, про ситуації, в яких був породжений
вихідний текст і як сприйматиметься його переклад).
194
Аналіз текстів філософського дискурсу дозволив визначити ключові
соціо- та лінгвокультурні складники концепту ВЛАДА. Вважаємо за доречне
підкреслити, що за можливості перекладач має добирати прямий відповідник
ключовому концепту. Зокрема: Power – Macht – влада – власть; Strength –
Stärke – могутність – мощь; Violence – Gewalt – насильство – насилие;
Authority – Autorität – авторитет – авторитет; Force – Kraft – сила – сила.
У випадку часткової еквівалентності перекладач має схилятися до
генералізації чи конкретизації для адекватного сприйняття перекладу
читачами. І у випадку повної відсутності репрезентантів цільовими мовами
перекладач має використовувати свій творчий потенціал, керуючись ідеєю,
закладеною філософом, та прагматикою філософської мови перекладу.
Проведений аналіз засвідчив, що для перекладу філософського тексту з числа
факторів, що визначають вибір стратегії перекладу, найбільше значення
мають мета перекладу, тип тексту, що перекладається, і характер
передбачуваного рецептора перекладу. Універсальність і варіативність
елементів перекладацької стратегії, її гнучкість і ефективність дозволяють
перекладачеві систематизувати відомі йому перекладацькі рішення, не
обмежуючи при цьому число нових рішень, що є доречними саме для
філософських текстів.
Проведене дослідження дозволило зробити висновок про те, що вибір у
використанні методик і технік перекладу, результат герменевтичного аналізу,
безсумнівно, залежить від суб'єктивного погляду перекладача на мету та
стратегію перекладу і значною мірою залежить як від загальної ерудованості
у філософському знанні того, що перекладається, так і обізнаності щодо
філософської мови і культури перекладу. Отже, при перекладі філософського
тексту в ході вибору конкретних методів і технік перекладач стикається з
тими завданнями (аналіз прагматичних характеристик, дискурсивних
параметрів тексту, структурно-семантичних особливостей філософської
термінології; особливостей комунікативної організації та інтерпретації
195
філософського наукового тексту на основі дискурсивного, концептуального,
компонентного, контекстуального і семантико-стилістичного аналізу), які,
перш за все, є метою герменевтичного аналізу та інтерпретації філософського
тексту. Переклад філософського тексту як виду інтерпретативної
дискурсивної діяльності вимагає від перекладача володіння не лише
перекладацькою компетенцією, філософським термінологічним словником, а
й великим запасом екстралінгвістичних знань, досвідом осмислення і
коректної інтерпретації філософської картини світу. У зв'язку з великим
ступенем диференціації ментальних репрезентацій концепту ВЛАДА в
філософському дискурсі Х. Арендт вважаємо за можливе намітити
перспективою подальших досліджень детальний аналіз мовних репрезентацій
видів (авторитет, маніпуляція, контроль, залежність) і форм (демократія,
монархія, тоталітаризм) влади в суспільстві; визначення їх базових
семантико-когнітивних ознак, що визначають специфіку національної
картини світу. Результати проведеного дослідження дозволяють
прогнозувати подальше вивчення концептосфери «ВЛАДА» у
філософському дискурсі та розгляд його змістових і когнітивнопрагматичних особливостей