СПІВВІДНОШЕННЯ ТРАДИЦІЇ І МОДЕРНІЗАЦІЇ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

НІКІТІН Володимир Олександрович

УДК 316.334.3

СПІВВІДНОШЕННЯ ТРАДИЦІЇ І МОДЕРНІЗАЦІЇ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Спеціальність 23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник –
ГОРБАТЕНКО Володимир Павлович,
доктор політичних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ
1.1. Концептуальні підходи до розуміння дихотомії “традиція-модернізація” в контексті суспільно-політичних трансформацій .........
11
1.2. Теоретико-методологічний аналіз проблеми співвідношення традиції і модернізації у процесі становлення громадянського суспільства в Україні .................................................................................

35
Висновки до Розділу 1 ............................................................................... 53

РОЗДІЛ 2. ОСМИСЛЕННЯ ДОСВІДУ ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТУ ТРАДИЦІЇ ТА МОДЕРНІЗАЦІЇ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ВІД АВТОРИТАРИЗМУ ДО ДЕМОКРАТІЇ
2.1. Консервативна політика як чинник збереження традиції і стабілізаційний резерв організованого суспільства ................................
57
2.2. Політична модернізація як ліберально-демократичний проект: інтегральні характеристики і способи уникнення навздогінного характеру .....................................................................................................

83
Висновки до Розділу 2 ............................................................................... 108

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМИ ПОЄДНАННЯ ТРАДИЦІЇ І МОДЕРНІЗАЦІЇ ЯК ЗАСОБУ ПОДОЛАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ПРОЦЕСІ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
3.1. Специфіка інституціоналізації і ціннісного забезпечення громадянського суспільства в Україні .....................................................
112
3.2. Основні напрями подолання традиційно-модернізаційних суперечностей та їх вплив на формування вітчизняної моделі взаємодії держави і громадянського суспільства ....................................

132
Висновки до Розділу 3 ............................................................................... 157

ВИСНОВКИ .............................................................................................. 161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................. 167

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах сучасного суспільно-політич¬ного розвитку, постійної зміни інфраструктури та якісних характеристик суспільства в процесі його становлення на особливу увагу заслуговує феномен оптимального поєднання традиції та модернізації, оскільки саме ці тісно пов’язані між собою чинники складають підґрунтя процесу становлення підвалин громадянського суспільства в Україні. Виходячи з вищезазначеного, актуальність даної теми обумовлена декількома аспектами.
Сучасне українське суспільство поступово стає поліваріантним. Суспільст¬во, в якому контрастують прагматична раціональність та віра, перебуває у вирі динамічних подій у середовищі політичної, соціальної та економічної сфер життєдіяльності людини. А це, зрештою, призводить до посилення гетерогенності (процес розпо¬рошення та урізноманітнення спектра інтересів), внаслідок чого процеси стають менш прогнозованими. Відповідно ситуація, яка реально складається на сьогодні в Україні, потребує всебічного аналізу соціальної поведінки громадян. Особливо детального та фахового розгляду вимагають суперечності між ціннісними основами перетворення суспільства, що породжує невідповідність потреб та їх реального задоволення.
Важливе значення має розв’язання проблеми інтегративних цінностей, з огляду на перехідний стан українського суспільства та зміну соціальних парадигм. Саме різка зміна ціннісної основи суспільства призводить до втрати традиційних зв’язків, спільних цілей, життєвих орієнтирів, а це важливі фактори впевненого та комфортного існування громадянина не лише сьогодні, а й на майбутнє. У зв’язку з цим вирішення потребує проблема знаходження правильного балансу в поєднані традиційної діяльності з інноваційними процесами, тобто віднайдення «золотої середини» в контексті прагнення до «вищої» якості життя та справжнього суспільного блага.
Дослідницькі завдання щодо розв’язання цієї проблеми мають вирішу¬ватись у рамках підвищення вартості «громадянськості» та цінності людини-громадянина. Розбудова громадянського суспільства неможлива без цих системовизначальних початків та продуцентів багатьох еволюційних зрушень. Декларування та чітка диференціація цінностей в громадянському суспільстві (зокрема, інстру¬ментальних та цінностей-цілей) має стати пріоритетним напрямом у цьому процесі.
Здійснюючи пропоноване дослідження, автор виходив з того, що, не дивлячись на значну кількість досліджень з проблем становлення громадянського суспільства, недостатньо висвітленим залишається питання пошуку ціннісно-культурного та ідейно-політичного оптимуму щодо співвід¬ношення у процесі становлення вітчизняної демократії елементів традиції і модернізації з урахуванням успіхів і прорахунків аналогічних процесів в інших країнах світу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми кафедри політичних наук Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід і українські реалії», що входить до Тематичного плану науково-дослідних робіт університету «Дослідження гуманітарних наук», який затверджений Вченою радою 27 січня 2005 року (протокол № 5).
Мета та основні завдання дослідження. Метою дисертаційного дослі¬дження є з’ясування становлення та оптимізації ціннісної складової грома¬дянського суспільства у процесі його інституціоналізації в сучасній Україні.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– проаналізувати праці українських і зарубіжних авторів з даної проблеми, а також політичну практику і досвід інших держав світу щодо процесу становлення громадянського суспільства;
– розглянути співвідношення традиції та модернізації у процесі станов¬лення громадянського суспільства в Україні;
– здійснити аналіз політичних, соціальних, культурних факторів, що детер¬мінують формування громадянського суспільства в Україні;
– розкрити питання співвідношення традиції та модернізації в дотичних до даної проблеми політичних процесах;
– визначити структуру і особливості організації процесу становлення громадянського суспільства в Україні;
– окреслити основні напрями подолання традиційно-модернізаційних супе¬речностей, показати ступінь їхнього впливу на формування вітчизняної моделі взаємодії держави і громадянського суспільства.
Об’єктом дослідження є ціннісні детермінанти становлення громадян¬ського суспільства.
Предметом дослідження є співвідношення елементів традиції і модер¬нізації у процесі формування основ громадянського суспільства в Україні.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження складають публікації провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, присвя¬чені політичному аналізу соціальних змін. В дослідженні застосовувались: загальнонаукові методи, які визначили логіку і системність дисертаційного дослідження; метод системного аналізу, який забезпечив розгляд феноменів традиції і модернізації в їх цілісності, дозволив виявити й обґрунтувати їх місце та роль у процесі здійснення соціальних перетворень; порівняльний та історичний методи, які дозволили здійснити порівняння евристичних можли¬востей теорії політичної модернізації, політичної аксіології, транзитології та інших напрямів дослідження сучасного політичного простору України; діалектичний метод, завдяки якому автор отримав можливість побачити і представити предмет дослідження у всіх його соціальних та інших взаємних зв’язках і залежностях; синергетичний метод, що дозволив реалізувати погляд на суспільство як систему, якій властиві взаємопроникнення, відкритість, самоорганізація, наявність асиметричних структур, нерегулярність зв’язків і функціональна нестабільність; аналітико-прогностичний метод, на основі якого дисертантом зроблені певні висновки та узагальнення, теоретичні та практичні рекомендації.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному аналі¬зі сутності, змісту, механізмів і напрямків практичної реалізації ціннісних елементів традиції і модернізації як основи процесу становлення громадян¬ського суспільства в Україні; визначенні на основі систематизації досвіду інших країн напрямків подальшого здійснення системної модернізації з наданням цьому процесові загальнонаціонального характеру. В межах здійс¬неного автором дослідження одержано результати, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист.
1. Запропоновано осмислення теоретичних підходів щодо співвідношення традиції і модернізації. З’ясовано причини розуміння в державах, які модер¬нізувались, традиції як такої, що шкодить розвитку суспільства, а також несприйняття людьми традиційних суспільств будь-яких інновацій, модерні¬зації як таких, що руйнують звичний, перевірений спосіб життя, здатних негативно впливати на усталені порядки. Визначено чинники співвідношення традиції і модернізації, які не суперечать одне одному і сприяють станов¬ленню громадянського суспільства як найважливішої складової суспільно-політичної трансформації.
2. Систематизовано здобутки теорій, спрямованих на забезпечення партнерських взаємовідносин між державою і громадянським суспільством, концепції правового суспільства, ідейного потенціалу, орієнтованого на врахування традицій в процесі української модернізації. З’ясовано, що питанням вивчення традиційної основи розвитку українського суспільства приділяється недостатньо уваги, наявна відсутність комплексних розробок ключових політичних проблем (формування виборчої, партійної систем, адміністративно-територіального устрою, форми правління), які б системно враховували українську ментальність і національні цінності.
3. На основі порівняльного аналізу досвіду запровадження ідеології і практики лібералізму та консерватизму доведено, що зосередження реформаторів на збереженні «чистоти» ідеологічних програм не приводить до успішного розвитку держави, оскільки сутність модернізації як основи лібералізму і традиції як основи консерватизму змінюється під впливом їх застосування на практиці у конкретно взятих країнах. Обстоюється думка, що політична модернізація відбувається ефективно там, де максимально враховуються сутнісні особливості суспільного організму.
4. Визначено комплекс вимог, яких повинна намагатися дотримуватися політична еліта, зосереджена на соціальних перетвореннях. До таких вимог, зокрема, віднесено: недоцільність одномоментного руйнування відносин, які реально склалися в певному суспільстві; необхідність забезпечення спів¬падіння соціально-політичних реформ та їх адекватного сприйняття грома¬дянами; неприпустимість механічного перенесення запозичених демокра¬тичних інститутів лише на підставі ефективності їхнього функціонування в розвинених демократичних державах; запровадження інновацій з урахуванням ментальності суспільства, традицій і поведінки людей, які проживають на конкретно взятій території.
5. Розглянуто ризики процесу становлення громадянського суспільства, у зв’язку з чим з’ясовано, що держава не будує громадянське суспільство, а лише створює для його розвитку передумови. У зв’язку з цим важливою проблемою постає необхідність подолання у масовій свідомості патерналізму, що включає розуміння держави як системи органів влади, які повністю контролюють суспільне життя, забезпечують громадян всім необхідним і вирішують їх проблеми. З’ясовано, що постійні політичні кризи в Україні є результатом, по-перше, відокремленої побудови держави і громадянського суспільства, по-друге, надмірного захоплення західними варіантами модернізації політичної системи без урахування українських традицій.
6. Доведено, що гармонізація відносин між державою і громадянським суспільством в Україні відбудеться тоді, коли основною цінністю для них стане людина, коли держава буде створювати умови для кожного індивіда, узгоджувати різноспрямовані інтереси і слідкувати, щоб реалізація прав однієї людини не порушувала прав і свобод іншої. Тільки самодостатня, вільна людина, входячи до певної громади, організації, групи інтересів може бути основою громадянського суспільства. Успіх політичної модернізації тісно пов’язаний з повноцінним діалогом держави і громадянського суспільства щодо шляхів і напрямів модернізації України із застосуванням таких основоположних цінностей як толерантність, верховенство права, справедливість і відповідальність. Місцеві органи влади повинні прискіпливо вивчати потреби територіальних громад і лише тоді пропонувати певні зміни в рамках функціонування політичної системи. Водночас громадяни повинні активніше проявляти свою позицію щодо важливих для них питань, відстоювати свої права і завжди контролювати владу.
7. Виявлено, що в українському суспільстві більшість проблем виникає через теоретичну плутанину понять, нерозуміння концептуальної суті певних політичних інститутів, їх призначення, що в результаті породжує проблеми на практиці. З’ясовано, що в Україні часто втілюються інноваційні рішення, створюються нові установи, закріплюються певні механізми і лише потім, після низки невдач, починається теоретичне вивчення цих питань. Насправді кожне явище потрібно спочатку детально вивчити, методами прогнозування передбачити наслідки і лише потім застосовувати на практиці. Теорія повинна йти попереду практики, а не навпаки.
Теоретико-практичне значення отриманих результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її наукові положення і висновки дозволяють проникнути в глибинну природу й сутність співвідношення традиції і модернізації; виявити їх дійсне місце в системі теоретичного політичного пізнання та політичної практики; з’ясувати евристичні можли¬вості, механізми та межі застосування зазначених сутнісних елементів вдоско¬налення суспільного організму. Дослідження дає реальне уявлення про полі¬тичний процес України, його внутрішню і зовнішню спрямованість. Практичне значення дисертації визначають положення, сформульовані автором у якості конкретних рекомендацій, зокрема, щодо можливостей і меж застосування елементів традиції і модернізації у формуванні моделі соціаль¬но-політичного реформування українського суспільства. Результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі як при читанні курсів з політичних наук, так і в якості спеціальних курсів для студентів соціально-гуманітарних спеціальностей.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дослідження отримало апробацію у виступах автора на наукових конференціях, зокрема: Науково-практичній конференції за міжнародною участю «Національно-культурні традиції України в контексті Європейської інтеграції» (м. Запо¬ріжжя, 17–19 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми політичного менеджменту» (м. Київ, 15–16 жовтня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції «Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка» (м. Київ, 21–22 квітня 2009 р.).
Публікації. Основний зміст дослідження викладено у 6 публікаціях, з яких 5 оприлюднено у фахових виданнях з політичних наук.
Структура дисертації. Проблеми, які стали об’єктом даного дослідження, визначили логіку і структуру роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, кожен з яких містить по два підрозділи, висновків, списку викори¬станих джерел. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок, список використаних джерел – на 20 сторінках (192 позиції).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження співвідношення традиції та модернізації у процесі становлення громадянського суспільства в Україні дає підстави зробити наступні висновки:
1. Сучасне розуміння традиції і модернізації в контексті суспільно-політичних трансформацій є неоднозначним. Теорії співвідношення досліджуваних понять, пов’язаних із соціальними перетвореннями, виникали під впливом реального суспільного життя. В державах, які модернізувались, традиція вважалася такою, що шкодить розвитку суспільства. Водночас люди традиційних суспільств не сприймали будь-яку інновацію, оскільки вважали, що вона руйнує звичний перевірений спосіб життя, є невідомою, а тому може негативно впливати на усталені порядки. З розвитком міждержавних відносин стало зрозумілим, що одні держави відстають від інших, зокрема за економічними, технологічними показниками. Це посприяло усвідомленню традиційними суспільствами істини: для того, щоб конкурувати з іншими державами в умовах глобалізації неможливо залишатися незмінними, необхідно модернізуватися. Разом з тим, приклади модернізації традиційних суспільств доводять, що реформування завершується успішно лише тоді, коли введення інновацій здійснюється обережно, без порушення традицій модернізаторськими елітами. Відповідно, слід пам’ятати про те, що традиція не суперечить розвитку, а навпаки сприяє ефективності процесу модернізації. Традиція і модернізація повинні сприйматися як дві важливі складові суспільно-політичної трансформації.
2. В сучасній Україні науково-теоретичне забезпечення процесу вітчизняної модернізації зумовлене відсутністю парадигми розвитку суспільства, а також небажанням влади звертатися до наявних концептуальних розробок і відповідного досвіду, що призводить до постійних протиріч і криз в політичному процесі. Однак це не означає, що українські вчені не вивчають зарубіжних теорій щодо співвідношення традиції і модернізації. На початку нашої незалежності в науці практично не було ґрунтовних досліджень з питань розвитку держави, громадянського суспільства і осмисленості традиції та модернізації. Така ситуація, власне, й призвела до плутанини в розумінні цих понять і неадекватного їх вживання в суспільно-політичній практиці. Сьогодні по кожному з названих явищ є певна кількість досліджень. В наукових розробках в Україні спостерігаються тенденції такі ж, як і в зарубіжній науці. Зокрема, набули поширення теорії партнерських взаємовідносин між державою і громадянським суспільством, теорія правового суспільства. Значна увага приділяється врахуванню традицій у процесі української модернізації. Хоча крім теоретичного обґрунтування цієї проблеми, питанням вивчення українських традицій приділяється дуже мало уваги. В нашій державі немає комплексних розробок найкращої виборчої, партійних систем, адміністративно-територіального устрою, форми правління, які б спиралися на традиції в Україні, враховували нашу ментальність і цінності. В Україні відсутні фундаментальні дослідження співставлення запроваджуваних інновацій з традиціями та ментальністю українського суспільства. Зважаючи на це, слід зазначити, що проведення державних реформ за формулою – все, що у нас було раніше є поганим, а все краще знаходиться в розвинених державах, не привело ще жодну країну до успіху. Навпаки, тільки ті держави, які враховували традиції свого суспільства здійснили успішну модернізацію.
3. Діалог держави і громадянського суспільства щодо шляхів і напрямів модернізації України на сьогодні є неповноцінним. Місцеві державні органи повинні вивчати потреби територіальних громад і лише тоді пропонувати певні зміни політичної системи. Водночас громадяни повинні активніше проявляти свою позицію щодо важливих для них питань, відстоювати свої права і завжди контролювати владу. Часті політичні кризи в Україні є результатом, по-перше, відокремленої побудови держави і громадянського суспільства, по-друге, захоплення західними варіантами модернізації політичної системи без урахування українських традицій. Реформи в державі повинні проводитися в результаті широкого обговорення кожної проблеми певної галузі із залученням безпосередніх працівників, фахівців, активних громадян. Слід нарощувати досвід реформування суспільства в середовищі державних службовців і представників громадянського суспільства. Будь-які рішення необхідно приймати дуже обережно, не ламаючи повністю попередню систему, враховуючи українські традиції суспільного життя. Отже, важливим аспектом успішної модернізації в Україні має стати рівноправний діалог держави і громадянського суспільства, в якому основними будуть такі цінності як толерантність, верховенство права, відповідальність.
4. У нашому суспільстві більшість проблем виникає через теоретичну плутанину понять, недостатнє розуміння концептуальної суті певних політичних інститутів, їх призначення, що в результаті приводить до проблем на практиці. В Україні часто втілюються інноваційні рішення, створюються нові установи, закріплюються певні механізми і лише потім, як правило, після певних невдач, починається теоретичне вивчення цих питань. Насправді кожне явище потрібно спочатку детально вивчити, методами прогнозування передбачити наслідки і лише потім застосовувати на практиці. Теорія повинна йти попереду практики.
5. Здійснюючи суспільно-політичні перетворення, необхідно пам’ятати про те, що розуміння консерватизму змінювалося протягом суспільного розвитку. Існує безліч теорій, які трактують його з різних позицій. Наприклад, психологічна теорія визначає консерватизм як тип відчуттів, стиль життя людей, які сприймають суспільство як органічну цілісність. Структурно-функціональний підхід розглядає консерватизм як засіб закріплення статусу-кво існуючої структури суспільства та його інститутів. Ідейно-теоретичний підхід сприймає консерватизм як ідеологію, яка грунтується на таких універсальних цінностях як справедливість, порядок, рівновага, стримування. Консерватизм у кожному суспільстві має свої особливості, оскільки об’єкт збереження у кожної групи, народу свій. Існує підхід, що культурно-історичний розвиток, основою якого є традиція визначають цивілізації. Отже, консерватизм в сучасних умовах доцільно ідентифікувати як національний феномен або навіть ширше – цивілізаційний. В сучасному суспільстві поширеним є неоконсерватизм, який основну увагу зосереджує на соціокультурних та релігійних проблемах сучасності і своїм основним завданням вважає повернути західному суспільству стабільність і посилити вплив мислячої інтелігенції. Консерватизм у його сучасному розумінні надає можливість використовувати природні можливості кожного суспільства, оскільки зосереджений на його ціннісних аспектах, звичаях, традиціях. Консервативна політика підтримує органічний розвиток суспільства, де перевага надається колективним принципам і цінностям співжиття. Захист мирного і справедливого порядку у суспільстві покладений на державу, яка вважається вищим виявом загальної культури. Консерватори визнають природну нерівність людей, їх різні здібності і вірять, що свідомість здатна визначити політичний порядок. Про це слід пам’ятати, здійснюючи модернізацію українського суспільства.
6. Зосередження реформаторів лише на консерватизмі або лібералізмі не приводить до успішного розвитку держави. Сутність таких понять як консерватизм, політична модернізація, традиція змінились під впливом їх застосування на практиці в певних країнах. В результаті різноманітних проявів одного і того ж теоретичного явища виникли нові теорії. Стало зрозумілим, що політична модернізація відбувається ефективно там, де максимально враховуються ментальність суспільства, їх звичаї та традиції. Корисною і потрібною є органічна модернізація, коли зміни вводяться поступово, не руйнуючи усталені відносини. Якщо держава за будь-яку ціну намагається в короткий термін покращити суспільний устрій, то результат часто буває прямо протилежний. Політичну модернізацію потрібно проводити дуже обережно, оскільки громадяни не можуть в один момент забути як вони жили протягом тривалого часу і почати жити зовсім по-іншому. Нові схеми суспільного життя повинні враховувати традиції, цінності, досвід попередніх років.
7. Навздогінна (неорганічна) модернізація містить багато небезпечних проявів. Нівелюється основне призначення модернізації – покращити суспільне життя. Безперечно не так легко визначити які види демократичних інститутів є найкращими для певного суспільства. Однак, правляча еліта повинна намагатися дотримуватися, зокрема таких правил: 1) не руйнувати одномоментно механізм відносин, який склався в певному суспільстві; 2) цілеспрямовано готувати суспільство до соціальних змін за допомогою соціологічних опитувань перевірки сприйняття громадянами необхідних змін; 3) не допускати запровадження у суспільстві певних демократичних інститутів тільки тому, що так зробили більшість демократичних держав, пам’ятаючи про те, що суспільний інститут, який не створився історично, а був механічно перенесений з інших держав може не принести користі для розвитку держави; 4) запроваджуючи інновації, потрібно обов’язково врахувати ментальність суспільства, звички і традиції людей.
8. Концепція „громадянського суспільства” в Україні на початку 90-х років ідеологічно замінила ідею „комунізму”. Всі публічні діячі розпочали побудову „громадянського суспільства” не зовсім розуміючи, що це таке. Це було першою найбільшою помилкою, оскільки держава не будує громадянське суспільство, а лише створює для його розвитку умови. Крім того, суспільство повинно прагнути стати громадянським. У посткомуністичній Україні певний час громадяни розуміли державу як систему органів державної влади, які повністю контролюють суспільне життя, забезпечують громадян всім необхідним і вирішують їх проблеми. Безумовно, проживши стільки років у складі Радянського Союзу більшість українців не змогли швидко адаптуватися до нових умов, за яких потрібно було відстоювати свої права та обов’язки. За цих умов необхідно гармонізувати існуючі західні стандарти громадянського суспільства з наявними можливостями соціального організму в Україні. Гармонізація відносин між державою і громадянським суспільством в Україні відбудеться тоді, коли основною цінністю для них стане людина, коли держава буде створювати умови для кожної людини, узгоджувати різноспрямовані інтереси і слідкувати, щоб реалізація прав однієї людини не порушувала прав і свобод іншої. Тільки самодостатня, вільна людина, входячи до певної громади, організації, групи інтересів може бути основою громадянського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев В. В. Школа модернизации: эволюция теоретических основ / В. В. Алексеев, И. В. Побережников // Уральский исторический вестник. – Екатеринбург, 2000. – № 5–6. – С. 8–49.
2. Андрущенко В. Організоване суспільство: перспективи для України / В. Андрущенко // Генеза. – 2006. – № 1 (11) – C. 6–12.
3. Арато Э. Гражданское общество и политическая теория / Э. Арато, Дж. Коэн ; [пер. с англ.]. – М. : Весь мир, 2003. – 783 с.
4. Ачкасов В. А. Трансформация традиций и политическая модернизация: феномен российского традиционализма / В. А. Ачкасов // Философия и социально-политические ценности консерватизма в общественном сознании России (от истоков к современности) : сб. статей / [под ред. Ю. Н. Солонина]. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского гос. ун-та, 2004. – Вып. 1. – С. 173–191.
5. Бабкін В. Д. Україна на шляху до громадянського суспільства та соціально-правової держави / В. Д. Бабкін // Громадянське суспільство і підприємництво в Україні: проблеми і шляхи становлення : зб. наук. праць. – К. :Манускрипт, 1996. – С. 27–36.
6. Баландьє Ж. Політична антропологія / Ж. Баландьє ; [пер. з франц. О. Хоми]. – К. : Альтерпрес, 2002. – 252 с.
7. Барков В. Ю. Громадянське суспільство в Україні: суперечності та їхнє вирішення / В. Ю. Барков // Нова парадигма. – К., 2006. – Вип. 52. – С. 131–138.
8. Бергер П. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. – М. : Медиум, 1995. – 133 с.
9. Бистрицький Є. Конфлікт культур і філософія толерантності / Є. Бистрицький // Політична думка. – 1997. – № 1. – С. 130 –150.
10. Богатуров А. Нам нужна невраждебная Украина [Електронний ресурс] / А. Богатуров. – Режим доступу : http://www.rian.ru/analytics/20070905/76718759.html
11. Бортніков В. І. Політична участь громадян України в умовах демократичного транзиту : дис. ... доктора політ. наук : 23.00.02 / Бортніков Валерій Іванович. – Луцьк, 2008. – 455 с.
12. Бульбенюк С. Перспективи здійснення модернізаційних і постмодернізаційних перетворень у пострадянських країнах / С. Бульбенюк // Генеза. – 2006. – № 1 (11). – С. 134–138.
13. Вайнштейн Г. Посткоммунистическое развитие глазами западной политологии / Г. Вайнштейн // МЭМО. – 1997. – № 8. – С. 139–148.
14. Васович В. Переход к демократии в посткоммунистических странах / В. Васович // Вестник Моск. ун-та. – Серия 18: Социология и политология. –1998. – № 2. – С. 19–48.
15. Веденєєв В. О. Політичні традиції як чинник сталості й наступності у функціонуванні та розвитку політичної системи : автореф. дис.. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. О. Веденєєв. – Дніпропетровськ, 2003. – 17 с.
16. Виттрок Б. Современность: одна, ни одной или множество? Европейские истоки и современность как всеобщее состояние / Б. Виттрок // Политические исследования. – 2002. – № 1. – С. 141–159.
17. Власик О. Перспективи демократизації місцевого самоврядування / О. Власик, Н. Прозорова // Віче. – 2004. – № 5. – С. 44–45.
18. Воронов І. Виклик “Левіафану”: еволюція і перспективи громадянського суспільства : монографія / І. Воронов – К. : Генеза, 2007. – 400 с.
19. Воронов І. О. Демократичний транзит: політико-владні трансформації / Воронов І. О. – К. : Генеза, 2006. – 232 с.
20. Гарбузов В. Н. Консерватизм: понятие и типология / В. Н. Гарбузов // Политические исследования. – 1995. – № 4. – С. 60–68.
21. Головаха Е. И. Социальное безумие. История, теория и современная практика / Головаха Е. И., Панина Н.В. – К. : Абрис, 1994. – 168 с.
22. Горбатенко В. П. Модернізація українського суспільства у контексті сучасних цивілізаційних процесів : дис. ... доктора політ. наук : 23.00.02 / Горбатенко В. П. – К., 1999. – 356 с.
23. Горбатенко В. П. Модернізація українського суспільства як основа процесу європейської інтеграції України / В. П. Горбатенко // Європейська інтеграція України: політико-правові проблеми : монографія / [за ред. В. П. Горбатенка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – С. 5–37.
24. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть : монографія / Горбатенко В. П. – К. : Видавничий центр “Академія”, 1999. – 239 с.
25. Горбатенко В. П. Демократія – Управління – Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства : монографія / В. П. Горбатенко, В. В. Цвєтков. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 248 с.
26. Горбатенко І. Громадянське суспільство: недосяжний ідеал чи безперервний пошук гармонії? / І. Горбатенко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2008. – Вип. 12. – С. 204–212.
27. Гордієнко М. Етико-моральні імперативи політичного процесу / М. Гордієнко // Політичний менеджмент. – 2008. – Спецвипуск. – С. 213–225.
28. Гордієнко М. Цінності та ідеї громадянського суспільства в системі легітимного правління / М. Гордієнко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2008. – Спецвипуск : Політичний менеджмент. – С. 135–152.
29. Гражданское общество и конституция (структура политического) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.libertarium.ru/libertarium/l_lib_svob01/lib_chapter_t?PRINT_VIEW=1
30. Гражданское общество: идея, наследие социализма и современная украинская реальность коллективная монография / [науч. ред. И. Ф. Кононов]. – Луганск – Женева – Цюрих : «Альма-матер», 2002. – 284 с.
31. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / [за заг. ред. Ф. М. Рудича]. – К. : Парламентське вид-во, 2006. – 412 с.
32. Гросул В. Л. Зарождение русского политического консерватизма / В. Л. Гросул // Вестник российского гуманитарного фонда. – 1997. – № 1. – С. 21–33.
33. Гурицька М. С. Проблеми та перспективи громадянського суспільства в сучасній Україні / М. С. Гурицька // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 41. – С. 711–717.
34. Даль Р. Дилеми плюралістичної демократії / Р. Даль // Демократія : антологія / [упоряд. О. Проценко]. – К. : Смолоскип, 2005. – С. 533−544.
35. Данилов О. Про демократію, цінності життя і не тільки… / О. Данилов, О. Алексєєва // Голос України. – 2007. – 20 лютого. – № 31 (4031). – С. 10.
36. Данилюк А. Особливості сучасної стратифікації суспільства / А. Данилюк // Філософська думка. – 1999. – № 4. – С. 57–58.
37. Дашутін Г. Гуманізація політичного процесу як мета і засіб модернізації України : дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Дашутін Г. – К., 2001. – 216 c.
38. Дашутін Г. П. Український експеримент на терезах гуманізму / Г. П. Дашутін, М. І. Михальченко. – К. : Парламентське вид-во, 2001. – 335 с.
39. Демократическое правовое государство и гражданское общество в странах Центрально-Восточной Европы / [Бухарин Н. И., Довженко Н. И., Кузнецова З. Н., Степанов А. Ф.] ; рук. автор. кол. Н. И. Бухарин. – М. : Наука, 2005. – 184 с.
40. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії : монографія / [Кресіна І. О., Скрипнюк О. В., Коваленко А. А., Перегуда Є. В., Стойко О. М., Балан С. В., Полішкарова О. О., Явір В. А.] ; за ред. І. О. Кресіної. – К. : Логос, 2007. – 316 с.
41. Джеффрі С. А. Парадокси громадянського суспільства / С. А. Джеффрі // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – № 1. – С. 29–30.
42. Добіжа В. В. Культура політичної участі владної еліти у процесах інституціоналізації громадянського суспільства // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 37. – С. 708–717.
43. Доган М. Сравнительная политическая социология / М. Доган, Д. Пеласси // Социально-политический журнал. – М. : РАН ИСПИ, 1994. – 272 с.
44. Долженков О. Трансформація політичних систем України та Білорусі: порівняльний аналіз : дис. ... доктора політ. наук : спец. 23.00.02 / Долженков О. – К., 2005. – 432 с.
45. Дондюк А. М. Традиція як спосіб людського буття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 «Філософська антропологія та філософія культури» / Андрій Миколайович Дондюк. – К., 1996. – 24 с.
46. Ейзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. Сравнительное изучение цивилизаций / Ш. Ейзенштадт. – М. : Аспект Пресе, 1999. – 416 с.
47. Зеленько Г. Навздогінна модернізація: досвід Польщі та України / Галина Зеленько. – К. : Критика, 2003. – 215 с.
48. Зеленько Г. І. Політична “матриця” громадянського суспільства: Досвід країн Вишеградської групи та України / Зеленько Г. І. – К. : Знання України, 2007. – 336 с.
49. Зливков В. Криза ідентичності українського істеблішменту та можливі шляхи її подолання [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.politik.org.ua
50. Інноваційний розвиток України: політико-правові аспекти : монографія / [за ред. В. П. Горбатенка]. – К. : ТОВ ”Видавництво ”Юридична думка”, 2006. – 248 с.
51. Кальцева С. І. Системний аналіз традицій у політичному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / С. І. Кальцева. – Одеса, 2004. – 16 с.
52. Касти Дж. Большие системи: связность, сложность, катастрофи / Дж. Касти. – М. : Мир, 1982. – 216 с.
53. Катаєв С. Л. Принципи концептуалізації поняття “трансформація суспільства” / С. Л. Катаєв // Нова парадигма. – 2003. – Вип. 29. – C. 143–147.
54. Кисельова О. Стан розвитку громадянського суспільства в Україні / Оксана Кисельова // Громадянське суспільство в Україні за доби глобалізації: ціннісно-нормативне та інституційне забезпечення його розбудови. – К. : Міжнародний фонд «Відродження», 2007. – С. 155–163.
55. Кіндратець О. М. Формування суспільства сталого розвитку: проблеми і перспективи : наук. монографія / Кіндратець О. М. – Запоріжжя : ЗДІА, 2003. – 383 с.
56. Кіндратець О. М. Політичні детермінанти сталого розвитку сучасного українського суспільства : дис. ... доктора політ. наук : 23.00.02 / Кіндратець Олена Миколаївна. – Запоріжжя, 2008. – 429 с.
57. Козенко Р. В. Особливості політичної модернізації в умовах демократичного транзиту: досвід для України [Електронний ресурс] / Р. В. Козенко. – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/n_2_2008/doc/5/10.pdf
58. Козырев Г. Л. Социальный конфликт в общественной жизни / Г. Л. Козырев // Социально-гуманитарные знания. – 1999. – № 1. – С. 103–122.
59. Колодій А. Історична еволюція громадянського суспільства та уявлень про нього (формування ідеалу) / А. Колодій // Ї: Незалежний культурологічний часопис. – 2001. – № 21. – С. 6–32.
60. Колодій А. Перешкоди на шляху інституціалізації громадянського суспільства в Україні / А. Колодій // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : матеріали Наук.-практ. конф. за міжнародною участю (Київ, 30 травня 2001 р.). Т. 1–3 / Українська Академія державного управління при Президентові України. – К., 2001. – С. 50–53.
61. Консерватизм : антологія / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К. : Вид-во «Смолоскип», 1998. – 597 с.
62. Конфліктний потенціал України // Світ безпеки. – 1996. – № 9. – С. 23–32.
63. Корнієнко В. О. Історико-політична еволюція концепту громадянського суспільства: проблеми теорії і практики // Наукові записки ВПІ. 2 Серія: Історія. – Вінниця, 2003. – Вип. 6. – С. 24–30.
64. Корнілов Ю. П. Громадянське суспільство та особистість (соціально-політичний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Ю. П. Корнілов. – К., 1998. – 24 с.
65. Кочубей Л. Громадянське суспільство як необхідна передумова демократичного розвитку в Україні / Л. Кочубей // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2008. – Вип. 12. – С. 196–204.
66. Красильщиков В. А. Вдогонку за прошедшим веком: Развитие России в ХХ веке с точки зрения мировых модернизаций / Красильщиков В. А. – М. : РОССПЭН, 1998. – 264 с.
67. Красильщиков В. А. Модернизация и Россия на пороге ХХІ века / В. А. Красильщиков // Вопросы философии. – 1997. – № 7. – С. 40–50.
68. Кресін О. В. Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і співпраці. Про методологічний семінар „Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії” (Київ, 26 січня 2004 р.) / О. В. Кресін // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. 15. – С. 477–487.
69. Кулик В. Особливості формування громадянського суспільства в Україні і Росії [Електронний ресурс] / В. Кулик. – Режим доступу : http://vybory.org/articles/137.html
70. Лаут Х.-И. Гражданское общество и трансформация / Х.-И. Лаут, В. Меркель // Повороты истории: постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей : в 2 т. / [пер. с нем.]. – СПб. : Европейский ун-т в Санкт-Петербурге, 2003–2004. –
Т. 1 : Постсоциалистические трансформации: теоретические подходы. – 2003. – 510 с.
71. Лебон Г. Психологія народов и мас / Г. Лебон. – СПб. : Макет, 1995. – 314 с.
72. Левченко Л. Особливості системи ціннісних орієнтацій сучасних українців / Л. Левченко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2008. – Вип. 12. – С. 182–189.
73. Липинський В. Мораль і політична дія / В. Липинський // Консерватизм : антологія / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К. : Вид-во “Смолоскип”, 1998. – С. 196–201.
74. Литвин В. Громадянське суспільство: міфи й реальність / В. Литвин // Дзеркало тижня. – 2002. – 26 січня – 1 лютого.
75. Литвин В. Прорив до громадянського суспільства / В. Литвин // Голос України. – 2005. – 27 січня. – № 15.
76. Логвинчук В. В. Толерантність як ціннісна детермінанта політичної культури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.03 “Політична культура та ідеологія” / В. В. Логвинчук. – К., 2007. – 20 с.
77. Луговська О. В. Громадянське суспільство: фундаментальні цінності [Електронний ресурс] / О. В. Луговська. – Режим доступу : www.filosof.com.ua
78. Лурье С. В. Историческая этнология : учеб. пособие для вузов / Лурье С. В. – М. : Академический Проект: Гаудеамус, 2004. – 624 с.
79. Лясота А. Політичні традиції у забезпеченні динамічної рівноваги політичної системи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / А. Є. Лясота. – Дніпропетровськ, 2005. – 18 с.
80. Мазур О. Інститути громадянського суспільства як чинник модернізації виборчої системи [Електронний ресурс] / О. Мазур. – Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=63&c=1402
81. Малкін Є. Сучасна зарубіжна політологія [Електронний ресурс] / Є. Малкін. – Режим доступу : www.djerelo.com
82. Мангейм К. Ідеологія і утопія / К. Мангейм. – К. : Дух і літера, 2008. – 370 с.
83. Мангейм К. Консервативная мысль / К. Мангейм // Социологические исследования. – 1993. – № 1. – С. 126–138.
84. Маркарян Э. Теория культуры и современная наука / Э. Маркарян. – М. : Мысль, 1983. – 284 с.
85. Матвеев Р. Ф. Теоретическая и практическая политология / Матвеев Р. Ф. – М. : Изд-во Ассоциации “Российская политическая энциклопедия” (РОССПЭН), 1993. – 239 с.
86. Мирский Г. И. Ислам и нация: Ближний Восток и Центральная Азия / Г. И. Мирский // Полис. – 1998. – № 2. – С. 74–83.
87. Михальченко М. І. Українська регіональна цивілізація: самоідентифікація нації і “політичного українця” / М. І. Михальченко // Політичний маркетинг та електоральні технології : наук. видання. – Запоріжжя : Гарт, 2002. – С. 192–203.
88. Михальченко Н. И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / Михальченко Н. И. – К. : НАН Украины, 2001. – 440 с.
89. Мухаев Р. Т. Политология : учебник для студентов юрид. и гум. факультетов / Мухаев Р. Т. – М. : «Приор», 2000. – 400 с.
90. Нагорна Л. П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії / Нагорна Л. П. – К. : Стилос, 1998. – 278 с.
91. Нагорняк Т. Я. Соціокультурний чинник політичної трансформації в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / Т. Я. Нагорняк. – К., 2000. – 18 с.
92. Неліпа Д. В. Пряма демократія та розвиток громадянського суспільства / Д. В. Неліпа // Політологічний вісник : зб. наук. праць. – К. : „ІНТАС”, 2007. – Вип. 28. – С. 111–121.
93. Нікітін В. О. Вплив традиції на характер модернізації суспільства / В. О. Нікітін // Політологічний вісник : зб. наук. праць. – К. : ”ІНТАС”, 2008. – Вип. 34. – С. 106–118.
94. Нікітін В. О. Консервативна політична свідомість як модернізаційний резерв організованого суспільства / В. О. Нікітін // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2008. – Спецвипуск: Політичний менеджмент. – С. 126–135.
95. Нікітін В. О. Консерватизм як чинник розвитку громадянського суспільства / В. О. Нікітін // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2008. – Вип. 12. – С. 212–224.
96. Нікітін В. О. Політологічне осмислення дихотомії ”традиція – модернізація” як основи суспільно-політичної трансформації / В. О. Нікітін // Політологічний вісник : зб. наук. праць. – К. : ”ІНТАС”, 2007. – Вип. 27. – С. 120–128.
97. Нікітін В. О. Цінності та ідеали в комунікативній теорії Юргена Хабермаса / В. О. Нікітін // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Щоквартальний науковий журнал. – 2006. – № 4. – С. 161–166.
98. Новакова О. Політична модернізація та громадянське суспільство: перспективи розвитку в Україні / О. Новакова // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї / [редкол.: І. Ф. Курас, М. І. Михальченко, Ф. М. Рудич, В. П. Горбатенко, В. П. Андрущенко, І. О. Кресіна]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 131–142.
99. Овдієнко І. М. Соціальна адаптація як функціональна вимога соціуму / І. М. Овдієнко // Інформоенеретичні технології адаптаційних процесів життєдіяльності на початку ІІІ-го тисячоліття : зб. наук. праць. – Київ–Кривий Ріг : ЗАТ “ЗТНВФ“КОЛО”, 2001. – С. 55–59.
100. Ортега-и-Гассет Х. Дегуманизация искусства и другие работы / Х. Ортега-и-Гассет. – М. : Радуга, 1991. – 638 с.
101. Осипова Е. Кризис цивилизации и неоконсерватизм / Е. Осипова // Общественные науки и современность. – 1993. – № 3. – С. 99–100.
102. Осипова О. А. Американская социология о традициях в странах Востока / Осипова О. А. – М. : Наука, 1985. – 129 с.
103. Пашкова О. Б. Національна ідея як чинник консолідації українського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.05 “Етнополітологія та етнодержавознавство” / О. Б. Пашкова. – К., 2008. – 20 c.
104. Пелагеша Н. Є. Трансформація української національної ідентичності в умовах глобалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.05 “Етнополітологія та етнодержавознавство” / Н. Є. Пелагеша. – К., 2009. – 20 с.
105. Перегуда Є. Про деякі методологічні аспекти дослідження громадянського суспільства в Україні / Є. Перегуда // Правова держава: Щорічник наукових праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. 15. – С. 329–337.
106. Переход от авторитаризма к демократии: Латиамериканская специфика : реферативный сб. – М. : РАН, ИНИОН, 1997. – 111 с.
107. Петров О. Що обумовлює низьку довіру населення України до політичної еліти? / О. Петров // Соціальна психологія. – 2007. – № 5. – С. 35–39 .
108. Пивоварова Э. П. Генезис теории социализма с китайской спецификой / Э. П. Пивоварова, М. Л. Титаренко // Китай на пути модернизации и реформ. 1949–1999. – М. : Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1999. – С. 65–66.
109. Плахов В. Д. Традиции и общество. Опыт философско-социологического исследования / Плахов В. Д. – М. : Мысль, 1982. – 220 с.
110. Плешов О. В. Ислам, исламизм и номинальная демократия в Пакистане / Плешов О. В. – М. : Изд-во „Крафт+”, 2003. – 260 с. – (Ин-т Востоковедения РАН).
111. Побережников И. В. Диффузия как фактор политической модернизации: теоретико-методологические аспекты / И. В. Побережников // Правовая политика и правовая жизнь. – 2007. – № 3. – С. 34–42.
112. Побочий І. А. Політична боротьба як форма взаємовідносин соціальних сил в умовах утвердження державності сучасної України : дис. ... доктора політ. наук : 23.00.02 / Побочий Іван Андрійович. – Луцьк, 2008. – 421 с.
113. Политическое развитие и модернизация: современные исследования // Политическая наука. – М., 2003. – № 2. – С. 13–14.
114. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні : навч. посібник / [Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, Ю. С. Ганжуров та ін.]. – К. : Либідь, 2008. – 440 с.
115. Політологічний енциклопедичний словник : навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Генеза, 1997. – 400 с.
116. Політологія : підручник для вищ. навч. закладів / [за заг. ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза]. – К. : Альтерпрес, 2002. – 612 с.
117. Політологія : підручник для студ. вищ. навч. закладів / [за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка]. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2001. – 528 с.
118. Полішкарова О. О. Політична структуризація в умовах становлення громадянського суспільства в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 “Політичні інститути та процеси” / О. О. Полішкарова. – Чернівці, 2002. – 18 с.
119. Полохало В. Негражданское общество как социополитический феномен Украины (отражение социального характера «среднего» украинца в избирательном процессе) / В. Полохало // Полис. – 1999. – № 6. – С. 25–33.
120. Поппер К. Злиденність історицизму / К. Поппер ; [пер. з англ.]. – К. : „Абрис”, 1994. – 192 с.
121. Проблеми модернізації політичних систем сучасності : монографія / [Панов М. І. (кер. авт. кол.), Герасіна Л. М., Данильян О. Г.] ; за заг. ред. Л. М. Герасіної, О. Г. Данильяна – Харків : Право, 2008. – 320 с.
122. Проблемы конфликтов в посттоталитарном обществе // Світ безпеки. – 1994. – № 2. – С. 8–10.
123. Рибачук М. Полюсні стани політичної позиції (активність і пасивність) / М. Рибачук, П. Фещенко // Нова політика. – 1997. – № 5. – С.24–29.
124. Родик К. Новітня Гетьманщина: “громадянське суспільство” тотального лобізму / К. Родик // Сучасність. – 2000. – № 5. – С. 42–53.
125. Розова Т. Ідеальне та реальне в уявленнях про громадянське суспільство / Т. Розова, В. Барков // Людина і політика. – 2003. – № 6 (30). – С. 44–50.
126. Романюк О. “Кінець транзитології” чи криза її первинної парадигми? / О. Романюк // Політичний менеджмент. – 2007. – № 2. – С. 3–15.
127. Российская модернизация: проблемы и перспективы : материалы «круглого стола» // Вопросы философии. – 1993. – № 7. – С. 3–39.
128. Рубцов В. Про уроки владі, що надані їй громадянським суспільством [Електронний ресурс] / В. Рубцов. – Режим доступу : http://www.politexpert.in.ua
129. Рудич Ф. Политическая наука или политология? / Ф. Рудич // Кіевскій Телеграфъ. – 2007. – 27 июля – 2 августа. – № 30 (376).
130. Рудич Ф. М. Громадянське суспільство в Україні: віражі і перспективи сходження / Ф.М. Рудич // Віче. –2004.–№ 6. – С. 39–44.
131. Рудич Ф. М. Много ли власти нужно власти? (Украина в контексте трансформации политических систем в странах СНГ и Балтии, Центр. и Вост. Европы) / Рудич Ф. М. – К. : Наукова думка, 1999. – 199 с.
132. Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення / М. Рябчук. – К. : Критика, 2000. – ___ с.
133. Салмин А. М. Демократический процесс и политические традиции / А. М. Салмин // Вестник московской школы политических исследований. – М., 1998. – № 10. – С. 41–52.
134. Сбітнєва Н. В. Порівняльний вимір демократизації постколоніальних і постсоціалістичних держав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.04 “Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / Н. В. Сбітнєва. – К., 2002. – 16 с.
135. Селіванов В. «Громадянське суспільство» та деякі погляди на нього у західній політології / В. Селіванов, Г. Щедрова // Право України. – 1995. – № 11. – С. 22–30.
136. Сигеле С. Преступная толпа / С. Сигеле. – М. : Издательство «КСП+», 1998. – 83 с.
137. Скворець В. О. Громадянське суспільство і детермінанти оптимізації його розвитку в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії” / В. О. Скворець. – Запоріжжя, 2007. – 17 с.
138. Скрипнюк О. Демократія: Україна і світовий вимір (концепції, моделі та суспільна практика) / О. Скрипнюк. – К. : Логос, 2006. – 368 с.
139. Сокольская И. Б. Консерватизм: идея или метод? / И. Б. Сокольская // Политические исследования. – 1998. – № 5. – С. 48–58.
140. Сравнительная политика. Основные политические системы современного мира / [под общ. ред. В. С. Бакирова, Н. И. Сазонова]. – Харьков : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2005. – 592 с.
141. Старостин Б. С. Проблема модернизации: история и современность / Б. С. Старостин // Модернизация и национальная культура : материалы теоретического семинара. – М. : «Апрель-85», 1995. – С. 8–21.
142. Степаненко В. Секуляризація нормативного ідеалу „громадянське суспільство” та проблеми його інституціалізації в Україні / В. Степаненко // Громадянське суспільство в Україні за доби глобалізації: ціннісно-нормативне та інституційне забезпечення його розбудови. – К. : Інститут ліберального суспільства, 2007. – С. 54–72.
143. Степаненко В. Слова і справи: проблеми інституціалізації суспільних ідеалів в Україні / В. Степаненко // Українське суспільство 1992–2006. Соціологічний моніторинг. – К. : ІС НАНУ, 2006. – С. 324–336.
144. Степаненко В. Соціологічна концепція громадянського суспільства в пострадянському контексті / В. Степаненко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – № 3. – С. 5–20.
145. Степаненко В. Суспільство громадянське і „негромадянське”: дискурси та моделі взаємодії / В. Степаненко // Українське суспільство 1994–2004. Моніторинг соціальних змін. – К. : ІС НАНУ, 2004. – С. 198–212.
146. Степаненко В. Українське громадянське суспільство. “Помаранчева” стадія становлення / В. Степаненко // Віче. – 2005. – № 2 (155). – С. 49–55.
147. Сторожук С. В. Проблема ідентифікації консерватизму / С. В. Сторожук // Політологічний вісник : зб. наук. праць. – К. : “ІНТАС”, 2009. – Вип. 39. – С. 40–48.
148. Суспільно-політичні трансформації в Україні: від задумів до реалій / [кер. В. Ф. Солдатенко]. – К. : Парламентське вид-во, 2009. – 536 с.
149. Травин Д. Европейская модернизация : в 2 кн. / Д. Травин, О. Маргания. – М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб. : Terra Fantastica, 2004–2004. –
Кн. 1. – 2004. – 665, [7] c.
150. Традиция и русская цивилизация / [Володихин Д., Алексеев С., Бенедиктов К., Иртенина Н.]. – М. : Астрель: АСТ: Транзиткнига, 2006. – 282, [6] с.
151. Федоров В. А. Армия и модернизация в странах Востока / Федоров В. А. – М. : Ін-т востоковедения РАН, 1999. – 173 с.
152. Фишер Р. Путь к согласию, или Переговоры без поражения / Р. Фишер, У. Юри. – М. : Наука, 1990. – 158 с.
153. Фливберг Б. Теоретики гражданского общества / Б. Флиберг, Ю. Хаберм