СТЕРЕОТИПИ ПОРОДЖЕННЯ ТА СПРИЙМАННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ТВОРУ (на матеріалі газетних текстів)

Краткое описание

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЗАВГОРОДНЯ ЛАРИСА ВІТАЛІЇВНА

УДК 82-92+070.41

СТЕРЕОТИПИ ПОРОДЖЕННЯ ТА СПРИЙМАННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ТВОРУ
(на матеріалі газетних текстів)

10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Непийвода Наталія Федорівна
доктор філологічних наук, професор

ЧЕРКАСИ 2003

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ГАЗЕТ І ЖУРНАЛІВ

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. СТЕРЕОТИПІЗАЦІЯ ЯК МЕТОД ВПЛИВУ НА АУДИТОРІЮ

1.1. Історія дослідження соціальних стереотипів

9

1.2. Стереотип як специфічна ознака комунікації. Особливості газетної комунікації

18

1.3. Два напрями вивчення стереотипів у дослідженнях процесів масової комунікації

27

1.4. Соціальні стереотипи як фактори формування перцептивного образу у свідомості особистості

30

1.5. Стереотип як спосіб онтологізації соціального знання індивіда та соціуму

34

1.6. Висновки до розділу

42

РОЗДІЛ 2. СТЕРЕОТИПНІ ЗАСОБИ ПОРОДЖЕННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ТВОРУ

2.1. Автоматизація і стандартизація невід’ємні якості мови газети

46

2.2. Функціонально-семантичні різновиди мовних стереотипів

54

2.3. Структурно-граматичний поділ стереотипних словосполучень у публіцистичному дискурсі

64

2.3.1.Мовні стереотипи ад’єктивно-субстантивного типу

64

2.3.2.Мовні стереотипи субстантивно-субстантивного типу

66

2.3.3.Стереотипні дієслівно-іменні структури

69

2.4. Основні чинники утворення інноваційних стійких одиниць у газеті

74

2.5. Перифрази як засіб стереотипізації соціальної інформації

78

2.6. Композиційні стереотипи у газеті

86

2.7. Висновки до розділу

92

РОЗДІЛ 3. СТЕРЕОТИПИ СПРИЙМАННЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ТВОРУ

3.1. Інформаційні очікування і психологічні особливості цільової аудиторії

98

3.2. Сприйняття газетних стереотипів в історичному аспекті

111

3.3. Відповідність періодичних видань Черкаського регіону інформаційним очікуванням читачів

116

3.4. Толерантність у комунікативній стратегії регіональних періодичних видань

136

3.5. Імідж видання як перцептивний стереотип

143

3.6. Висновки до розділу

150

ВИСНОВКИ

156

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

169

ВИСНОВКИ
Життя особистості у суспільстві спричинює її соціалізацію і породжує стереотипи, які відіграють важливу роль у формуванні індивідуальної і суспільної свідомості, а також сприяють комунікації. У цьому процесі важливу роль відіграють ЗМК, які передають індивідові частину накопиченої соціумом інформації у вигляді стереотипізованих понять-значень.
Комунікативний потенціал мовних стереотипів та їх роль у породженні та сприйманні журналістських творів набувають особливої актуальності внаслідок маніпулятивних спроб трансформації наявних і створення нових соціальних і поведінкових стереотипів за посередництвом ЗМК.
1. Процес формування стереотипів (стереотипізацію) можна розглядати з біологічних, філософських, соціологічних, інформаційних та психологічних сторін як нейромолекулярний процес, як елемент когнітивного процесу, як елемент соціальної психології, як елемент суспільної свідомості, як тип системної організації інформації і як спосіб вербалізації уявлень про навколишній світ (тобто спосіб мовлення усного й писемного).
Основою стереотипізації є здатність мозку фіксувати на молекулярному рівні повторювані послідовності зовнішніх подій і зберігати їх у вигляді комбінацій молекул. Так формуються стійкі структури матриці, тобто програми дій у певних ситуаціях. Кожний зовнішній вплив мобілізує в мозку молекулярний досвід минулого людина починає діяти відповідно до програми. Тобто людина у своєму повсякденному житті керується переважно стереотипами.
Стереотипи виникають в індивідуальній, груповій і суспільній свідомості в результаті:
· особистого досвіду людини;
· сприйняття думок близького оточення й інших людей;
· цілеспрямованого зовнішнього впливу.
При цьому людина керується не різними окремими стереотипамии, а має певну систему стереотипів. Система стереотипів дає змогу реагувати на різні, часом суперечливі життєві ситуації і діяти відповідно до реалій існуючого суспільства. Щоб правильно функціонувати й утримувати людину в нормальному психологічному стані, система стереотипів має бути збалансованою, а стереотипи більш-менш узгодженими між собою.
Стереотипи відбивають найбільш яскраві риси явища чи події. Частина стереотипів охоплює і ставлення до інформації, тому стереотип відіграє велику роль у сприйманні газетних текстів. Якщо оцінка явища чи події відповідає стереотипу, то її, як правило, приймають без доказів і вважають правильною. А будь-яку іншу оцінку піддають сумніву.
Розбіжність між стереотипом сприйняття читача і текстами повідомлень ЗМК може викликати когнітивний дисонанс. Тоді між інтелектуально-пізнавальними і всіма іншими компонентами психіки читача виникає суперечність. При цьому людина підсвідоме прагне зменшити цей дисонанс. Для зменшення дисонансу підсвідомість використовує такі прийоми:
· недовірливе ставлення до нової інформації;
· зміна поведінки відповідно до нової інформації;
· переосмислення колишньої інформації в новому ракурсі.
Сприйманий людиною світ відрізняється від реального. Частина інформації узагальнюється, пропускається, зазнає деформацій. Тобто модель світу будується з відфільтрованої інформації про нього. Фільтрами інформації є 1) вибірково використовувані можливості репрезентаційних систем (візуальної, аудіальної, кінестетичної та раціональної); 2) переконання та цінності узагальнені судження, висновки про навколишній світ (що важливо, що правильно тощо); 3) стереотипи сприйняття і поведінки (мета-програми).
Стереотипи можуть бути об’єктом психологічного впливу. При цьому використання стереотипів є умовою найбільшої ефективності психологічного впливу. Інакше кажучи, щоб домогтися трансформації стереотипів, найкраще на них же і спиратися.
Для ефективного психологічного впливу потрібно, щоб зміст поширюваної інформації відповідав сформованим стереотипам групової й індивідуальної поведінки людей, а джерело інформації викликало довіру і вважалося компетентним.
2. Одним із виявів стереотипізації різних видів діяльності людини (когнітивної, соціальної та ін.) є мовні стереотипи. Поряд з іншими, мовні стереотипи відіграють важливу роль у спілкуванні людей через посередництво текстів. І породження творів у процесі мовної діяльності автора, і їх сприймання, що становить мовну діяльність читача, великою мірою спирається на стереотипи.
Сталі словосполучення в мові газети масове і, як доведено дослідниками, закономірне явище. Вони виконують відповідну функцію доносять до свідомості читачів точну і логічну інформацію.
Комунікативна доцільність стереотипу (лексичного, синтаксичного, композиційного) пояснюється тим, що більшість видів газетних текстів створюється завдяки колективній мовній діяльності. Вона передбачає повторюваність окремих ситуацій, для опису яких можливе використання стереотипних засобів вираження. Іншими словами, основною екстралінгвальною причиною стереотипності вживання усталених сполучень є типовість позначуваних ними предметних чи предметно-мовленнєвих ситуацій.
Серед факторів, що зумовлюють виникнення мовних стереотипів у ЗМК, виділяємо, по-перше, соціокультурні (політизація суспільства й актуалізація соціального життя); по-друге, функціонально-граматичні (під якими треба розуміти мету і призначення мовної одиниці при її відтворенні, а також закріплене у мовній практиці ставлення мовців до мовного комплексу, що використовується, і відповідний вплив його на носіїв мови (прагматика мовної одиниці).
Поняття стереотипності в доборі мовного матеріалу поширюється в журналістських творах на значне коло явищ: від лексичних одиниць (їхнього інвентаря), характерних (переважальних) синтаксичних конструкцій до визначених моделей (схем) побудови надфразових єдностей, побудови абзаців і загального композиційного впорядкування текстів, що належать до того чи іншого різновиду газетно-публіцистичного стилю.
На лексичному рівні в ролі мовних стереотипів виступають термінологічні сполучення соціально-політичного і соціально-економічного характеру. Виступаючи знаками номінації, мовні стереотипи виконують номінативно-кваліфікуючу, номінативно-зображальну та ідентифікуючу функції пор. нове мислення, командно-адміністративна система, тоталітарний режим, людський фактор, часи застою, міжетнічні конфлікти, вести діалог, зайві люди, соціальне розмежування, сісти за стіл переговорів, знайти вихід з тупика. Поняттєвий зміст більшості термінологічних сполучень публіцистики виводиться із значення компонентів і первісно не має експресивного забарвлення.
Характерною ознакою мовних стереотипів ад’єктивно-субстантивного та субстантивно-субстантивного типу є серійна сполучуваність. Можна виділити найбільш продуктивні семантично опорні компоненти цих серій (демократичний, політичний, владний, стратегічний, тіньовий, альтернативний, високий, ядерний, силовий, істеблішмент, структури, війна, клан, мафія, політика, влада, еліта, потенціал).
Більшість мовних стереотипів, що вживаються на шпальтах газети, характеризуються метафоричним переосмисленням одного з компонентів. Вони відзначаються новизною сполучуваності лексем, виділенням (підсиленням) певних потенційних сем, що сприяє формуванню не лише нового поняття, а й конотативного позитивного чи негативного значення (акули економіки, політичний імпотент,відмивання грошей, кусючі ціни тощо). Метафоричні мовні стереотипи виконують у публіцистичних текстах номінативно-характерологічну функцію і здатні інтегруватися у специфічний журналістський образ. У газетних текстах перевагу віддають не унікальним, а масовим, стандартним, типовим образам, тобто образам, кожен з яких реалізується в достатньо широкому колі лексичних і фразеологічних одиниць, що в сукупності є парадигматичною мікросистемою лексико-фразеологічним образним гніздом. Для сучасного етапу продуктивними є такі образні гнізда: війна, спорт, медицина, театр, гра, сцена, шлях, кров, будівля, стіл. Держава зображується у стані війни , що не припинялася, а з часом стала більш жорсткою. Це вже війна за владу, політична війна без правил, яка передбачає війну впливів, війну компроматів, таємну війну технологій із застосуванням зброї з політичного арсеналу. Хвороба держави загострилася і прогресує, а медична картка” України поповнилася такими записами: обезкровлювання бюджету, знекровлені підприємства, метастази мафіозності і корумпованості, економічний колапс тощо.
Компоненти стереотипних сполук, що входять до складу образного гнізда, зазвичай повторюються у більшості словосполучень з подібним значенням. Цим зумовлена їх семантична автономність і семантична членованість відповідних стійких словосполучень. Взагалі, чим ширше образне гніздо, тим легше формуються в ньому на базі відомих стійких словосполучень, нові образні й мовні стереотипні одиниці і тим нижчою є їх експресивність.
Мовні стереотипи базуються на імпліцитному порівнянні при асоціативно-образному сприйманні дійсності або на стандартній психологічній асоціації. Вони співвідносяться і з предметним денотатом, спираючись на "семантичний вигляд" іншого предмета, зовнішні ознаки та внутрішні властивості якого видаються істотними для утворення нового змісту і конотативного значення.
Естетичним критерієм мовних стереотипів є простота, ясність метафоричних зворотів. Стереотипні вислови, зокрема евфемізми, підтримують культурний рівень мовного спілкування, а також допомагають уникати конфліктів, етичних незручностей і непорозумінь. Психоактивні вербальні одиниці, вживані у відповідному контексті і розраховані на недомінантне сприйняття, викликають прогнозований впливовий ефект.
Мовні стереотипи (поряд зі схематизмом і спрощенням) є невід’ємним елементом масової комунікації, складовою масової культури. За допомогою певного набору мовних стереотипів (кліше) ЗМК можуть цілеспрямовано впливати на масову аудиторію, формувати заплановане ставлення до подій і явищ. Подаючи інформацію у готовому для споживання вигляді, у продуманій "мовній упаковці", ЗМК формують смаки й інтереси мас, задають стандарти поведінки.
3. На синтаксичному рівні засобом стереотипізації мови преси є широке використання стійких словосполучень предикативного типу, за допомогою яких відбувається номіналізація процесу. Такі предикативні сполучення слів, набуваючи характеру постійно вживаних, стають суттєвою ознакою газетно-публіцистичного стилю. Фразотворення відбувається за типовими синтаксичними моделями. Основною рисою дієслівно-іменних стереотипних структур є нормативне розширення за допомогою постійного означення.
Стереотипність у доборі лексичних засобів, граматичних форм і синтаксичних конструкцій зумовлює стереотипність у побудові надфразових єдностей і композиційній впорядкованості текстів. Можна виділити такі два види стереотипних композицій : "перевернута піраміда", "дипломатичний шаблон".
Текстам, які мають стереотипну композиційну організацію, властиве "приховане авторство". Використання відтворювальних конструкцій забезпечує швидкість сприймання повідомлення аудиторією.
У процесі дослідження виявлено численні взаємозв’язки в утворенні й використанні стереотипних структур різних рівнів. Так, стереотипність синтаксичної будови зумовлюється стереотипністю її лексичного наповнення і навпаки. З іншого боку, постійність у доборі фактів, які потрібно описати, та їх повторюване (стереотипне) композиційне впорядкування сприяють регулярному відтворенню ряду мовних одиниць і, як наслідок, створенню мовного стереотипу. Відтак утворюється сплетіння взаємопов’язаних і перехресних ознак різних мовних рівнів, що свідчить про інтегрований характер процесу стереотипізації.
4. Преса є найточнішим відображенням історичних та суспільних процесів, а тому саме через пресу у мову надходять і закріплюються у ній нові поняття. Найбільше прикладів нової фразеології в сучасній Україні виявлено у сфері економіки й торгівлі, де докорінна зміна всіх відносин потребує нових термінів, позначень і фраз: соціально-ринкова політика, реструктуризація боргів, конверсія оборонної промисловості, фондові ринки, комерційні структури, інвестиційні фонди, кредитний рейтинг, адресна допомога малозабезпеченим, малий бізнес тощо. Значна частина новостворених стереотипних одиниць пов’язана з боротьбою політичних течій і партій, з діяльністю парламенту та уряду: правова держава, партія влади, парламентська більшість / меншість, уряд реформ, курс реформ, політичне протистояння, конституційна криза, конструктивна / неконструктивна опозиція тощо. Утворення інноваційних формул найновішого часу пов’язане з такими процесами: 1) вербального оновлення усталених зворотів (владні органи, владні структури, набуває переваги щодо звичного органи влади, структури влади); 2) виникнення стереотипних зворотів, до складу яких входять (повністю або частково) іншомовні елементи (акція протесту, альтернативна думка, пріоритетні напрямки); 3) побудови своєрідних фразеологічних систем, та ієрархій (тіньовий світ, тіньова економіка, тіньовий бізнес, тіньові дільці, тіньові капітали); 4) творення стереотипних зворотів за моделлю, під якою розуміється структурно-семантичний інваріант мовних стереотипів (війна законів/ компроматів/ впливів/ авторитетів); 5) переосмислення мовних стереотипів попередніх періодів (зайві люди, слуги народу, смутні часи).
Роль перифраз у текстах періодичних видань є неоднозначною. З одного боку вони виконують художньо-естетичну функцію, оскільки значна кількість перифрастичних висловлювань сприяє увиразненню думки, стає не лише другим найменуванням предметів, а й виділяє їхні певні характерні риси, потреба в чому часто спричинена тематичним спрямуванням того чи іншого публіцистичного тексту. З іншого боку, перифраз може виконувати і шаблонізуючу функцію. Комунікативна сфера засобів масової інформації зумовлює такі головні особливості використання перифраз у сучасному журналістському творі: з одного боку, їх використовують для створення комічного враження, іронії, передачі негативної оцінки, а внаслідок цього свідомість реципієнта звільняється від застарілих, хибних стереотипів; з іншого боку перифрастичні новотвори, що стосуються сучасних суспільних явищ, фактів чи осіб вживаються не стільки для стилістичної прикраси тексту, скільки для більш розгорнутого опису явища, факту, передачі емоційно-вартісного ставлення до нього, моделювання такого ставлення у концептуальному світі” реціпієнта, акумулюючи інформацію, надаючи текстові певного конотативного забарвлення, вони беруть участь у формуванні змісту тексту, його комунікативного вектора і емотивно-вартісної аури.
5. Для успішного позиціювання в інформаційному просторі редакція газети повинна мати високий рівень обізнаності з читацькою аудиторією, з її соціальним складом, стереотипами і психологією. Стереотипи сприйняття матеріалів і система очікувань читача формуються під впливом культурологічно зумовлених пріоритетів, які склалися і функціонують усередині певної лінгвокультурної спільноти.
Знання про стереотипи сприйняття та про систему установок (налаштувань) різного рівня дає виданню змогу розробляти такі способи інформування, які суттєво збільшують ефективність журналістської діяльності. Практично кожне повідомлення несе якусь психологічну установку. Щоб вона потрапила в ціль, автор має подати свою інформацію з урахуванням особливостей психіки того споживача, на якого розрахована ця інформація.
Нині мас-медіа, в тому числі регіональні, не належать цілком державі, як це було ще 1520 років тому. Сучасні ЗМК віддзеркалюють інтереси своїх явних або таємних власників, а тому ідеологічно залежні не менше, ніж раніше були залежні від волі КПРС. Спрямованість інтерпретації навколишньої дійсності, стилістичні та жанрові домінанти задаються ідеологічними установками того чи іншого друкованого ЗМІ, його комунікативною стратегією. Остання, як правило, є редакційною таємницею, яку, тим не менше, можна виявити на основі аналізу змістової та формальної характеристик газети.
По-перше це позиція колективного автора щодо цільової аудиторії, той чи інший стиль спілкування з аудиторією (зокрема, агресивний чи толерантний). По-друге, це прийоми конструювання реальності, коли газета відбирає та описує суспільні явища, персонажі та факти, цим самим надаючи їм статусу події: редакція формує для суспільства порядок денний” перелік проблем, які подаються газетою як найбільш важливі та актуальні. Крім того, газета цілеспрямовано пропонує читачеві свої критерії оцінки цих проблем. Так створюється особливий образ світу, сконструйований конкретним ЗМІ. Із загальних установок випливають жанрові та стилістичні переваги, що теж виражають оцінну позицію колективного автора.
Регіональні друковані мас-медіа нині працюють у жорсткому ринковому просторі, тому зміст місцевих видань чітко віддзеркалює читацький попит. Типологія соціального попиту на друковані мас-медіа є специфічною для кожного регіону в основі цієї типології є політична, соціально-економічна та соціально-психологічна характеристика населення. У цьому аспекті регіональні друковані медіа-представники є своєрідним барометром регіональної аудиторії.
Дослідження інформаційних очікувань і стереотипів сприйняття читацької аудиторії Черкаського регіону свідчить про те, що, з одного боку, попит на поглиблені матеріали аналітичних жанрів тут низький, а з іншого боку попит на традиційно консервативну офіційну інформацію також є незначним. Спостерігається підвищений інтерес до місцевих побутово-господарських подій, до кримінальної хроніки, до полегшено-розважальних жанрів, серед яких гумор, дайджести зі стандартним тематичним переліком: садова ділянка, медичні поради, кулінарія, кросворди, косметика тощо. Незначним і несуттєвим є вивчення потреб аудиторії, оцінка зворотного зв’язку.
Певних висновків щодо стереотипів сприйняття вдалося досягти завдяки аналізові заголовкового комплексу регіональних газет. Виявилося, що більшість заголовків статей, рубрик і підрубрик, як правило, нейтрально-інформативні. У заголовковому комплексі регіональних газет доволі поширені мовні стереотипи та інтертекстуальні елементи. Загалом якість заголовкового комплексу дуже залежить від професійного рівня конкретного видання.
Аналіз відповідності регіональних видань системі очікувань читацької аудиторії показав, що молодий читач налаштований на спілкування з газетою, яка має такі людські риси: співрозмовника, а не ментора, доброзичливої людини, а не підозрілої, оптимістіста, а не песиміста, різнобічної особи, яка добре розуміється не лише у вузькій сфері, професіонала, а не аматора, ділової, упевнений у собі людини, а не сором’язливого мрійника, яка вміє визнати свої помилки й підлаштуватися під змінні обставини і не "застряє" на своїх принципах, людини скоріше мудрої, ніж щирої, і, нарешті, в уяві опитаних кращим співрозмовником є жінка, а не чоловік.
Проведене на молодіжній аудиторії експериментальне дослідження (за типом фокус-груп) виявило, що імідж жодної з аналізованих газет черкаського регіону не відповідає очікуванням читачів повною мірою. Більше за всіх позитивних рис приписують газеті "Молодь Черкащини" (3 з 5-ти можливих), хоча тут слід зробити поправку на те, що опитувані студентська молодь.
Робота над створенням власного іміджу (як основи вироблення стереотипу в ставленні аудиторії до видання) в регіональній пресі лише розпочинається і виражається в основному в графічних елементах оформлення газети.
Щоб успішно діяти в сучасних конкурентних умовах, газеті треба мати інформацію про того, кого вона прагне завоювати, тобто про читача, про його психологічні й соціальні характеристики, про його потреби, інтереси, ідеали, установки і стереотипи. Оскільки стереотипи різних рівнів пов’язані між собою (зокрема інформаційні, соціальні, психологічні тощо стереотипи ґрунтуються на мовних, тобто обов’язково закріплюються й тиражуються в характерних для мови ЗМК численних вербальних кліше), то й знання про стереотипи можуть допомогти керівництву друкованих видань підлаштувати свою текстову продукцію до інформаційних очікувань потенційних читачів, а отже, досягати комунікативного успіху.

Список литературы

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Вивчення стереотипів журналістських творів, як одного з механізмів взаємодії соціального середовища й особистості, встановлення закономірностей породження, функціонування й сприймання газетних стереотипів набувають особливої актуальності внаслідок масових спроб маніпуляції суспільною свідомістю за посередництвом ЗМК.
Основна роль ЗМК сприяти соціалізації особистості у суспільстві. ЗМК передають індивідові частину накопиченої соціумом інформації у вигляді стереотипізованих понять-значень, які Л.С.Виготський визначав як "єдність узагальнення й спілкування, комунікації й мислення" [54, 5152]. Крім того, ЗМК формують ставлення до навколишнього світу, впливають на суспільні стереотипи і на людську поведінку.
Розглядаючи журналістику в історичному, суспільно-політичному, культурному контексті, ми бачимо її величезні можливості впливати на великі спільноти, формувати масову свідомість. Питання про етичність і межі впливу мас-медіа досі залишаються дискусійними. Ясно лише, що ЗМК не можуть не впливати на людину, оскільки саме завдяки ЗМК до широкого загалу доводяться різні ідеї, оцінки, погляди, які стають предметом обмірковування великої кількості людей.
Газетно-публіцистичний стиль відбиває дві протилежні тенденції тяжіння до стереотипу (відтворення готових мовних формул, конструкцій) і прагнення до експресії з метою впливу на читача. Вивчення мовного стереотипу (дихотомії стереотипне / нестереотипне) є важливим відправним моментом для розробки типологічних характеристик стилю публіцистики. Крім того, мова преси та інших ЗМК багато в чому визначає напрям розвитку сучасних літературних мов, є могутнім засобом виховання мовної культури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено у межах планової тематики кафедри української мови та загального мовознавства Черкаського державного технологічного університету. Дисертаційна робота пов’язана з науковою програмою Черкаського державного технологічного університету Особливості мовної комунікації” та з розроблюваною в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка науковою програмою № 01БФ045-10 Системи масових комунікацій та світовий інформаційний простір”.
Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу газетних текстів з’ясувати комунікативний потенціал мовних стереотипів та їх роль у породженні та сприйманні журналістських творів. Для досягнення цієї мети необхідно було виконати такі завдання:
· проаналізувати результати досліджень стереотипів, напрацьовані в соціальній психології, філології та журналістиці;
· виявити і систематизувати стереотипні засоби різних мовних рівнів у журналістських творах;
· з’ясувати, яким чином стереотипність у доборі лексичних засобів і синтаксичних конструкцій зумовлює стереотипи в композиційній упорядкованості журналістських творів;
· визначити основні процеси, з якими пов’язане утворення інноваційних формул, що належать до розряду мовних стереотипів;
· експериментально перевірити відповідність змісту регіональних видань інформаційним потребам і стереотипам сприйняття цільової аудиторії.
Об’єктом дисертаційного дослідження є стереотип як соціально-психологічне й комунікативне явище.
Предмет дослідження комунікативний потенціал мовних стереотипів у сучасних українських друкованих мас-медіа.
Методи дослідження. У процесі роботи застосовано методи лексико-семантичної ідентифікації, зіставно-порівняльний, семантичний, описово-порівняльний, функціонально-стилістичний, а також статистичні, психолінгвістичні та соціолінгвістичні підходи.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Процес формування стереотипів (стереотипізація) є об’єктом вивчення різних наук. Серед науковців до цього часу немає єдиного погляду на роль і значення стереотипності в онтогенезі, потребують ретельнішого вивчення механізми стереотипізації та аналіз їхнього впливу на свідомість та поведінку особистості. Про роль та місце стереотипості в процесі пізнавальної діяльності людини та її творчого самовираження до цього часу точаться наукові дискусії. Одні вчені акцентують увагу на ригідності та консервативності стереотипів, інші наголошують на стереотипності як на обов’язковій умові передачі культурних надбань людства [2; 21; 131; 223].
Серед праць, у яких стереотипи досліджено як елемент когнітивного процесу, найбільш відомі праці Є.Богардуса, У.Брауна, У.Вайнекі, О.Клайнберга, В.Кларка. У роботах У.Оллбіга та О’Хари, присвячених дослідженню процесів масової комунікації, стереотип розглядався як елемент суспільної свідомості. У галузі соціальної психології найбільш плідними виявилися дослідження В.Дуаза, Г.Тажфела, Т.Шибутані та П.Н.Шихірєва. Підхід до стереотипів як до типу системної організації інформації репрезентується в працях М.Бургіна та В.Онопрієнка. У соціальному аспекті стереотипи та процеси стереотипізації досліджували Г.М.Кондратенко та В.О.Ядов. Наукові праці Ю.О. Александровського, І.І. Ляхова, О.Р. Лурії, Е.М. Соколова присвячені дослідженню ролі стереотипів під час процесу сприймання та оцінки людиною інформації.
В Україні окремі аспекти цієї наукової проблеми, зокрема ті, що стосуються впливу засобів масової інформації на громадську думку, досліджувалися у працях В.Ф. Іванова, О.А. Сербенської, Г.Г.Почепцовa,В.Г.Королька, М.І. Скуленка, І.В. Стецули.
Усі автори єдині в тому, що мас-медіа справляють величезний вплив на формування громадської свідомості. У багатьох працях описуються прийоми і методи маніпуляції суспільною свідомістю, наводяться приклади, як за допомогою мовних засобів мас-медіа здійснюють вплив в інтересах тих чи інших груп.
На зумовленості існування стереотипів соціальною природою мови робиться акцент у цілому ряді досліджень, присвячених вивченню мовних стереотипних одиниць. У роботах В.Г.Костомарова, А.М.Васильєвої, Н.С.Васильєвої, Н.Ф.Непийводи, Н.М.Разінкіної, Г.М.Поспєлової, М.М.Кохтєва, Г.Я.Солганика, В.Г.Винокура, А.А. Смерчка підкреслюється широке використання стереотипних засобів вираження у різних стилях мови.
Вивчення властивостей стереотипних одиниць у мові преси дає можливість дослідити їх структурно-семантичні особливості, допомагає виявити закономірності використання цих одиниць у журналістському творі, глибше пізнати природу газетно-публіцистичного стилю.
Наукова новизна. У дослідженні встановлено роль мовних стереотипів у комунікативно-впливовому потенціалі газетних текстів, виявлено механізм залучення стереотипів під час породження автором тексту та механізм сприймання стереотипів реципієнтом.
Доведено, що стереотипність у доборі лексичних засобів і синтаксичних конструкцій зумовлює стереотипи в композиційній упорядкованості журналістських творів. Розроблено класифікацію стереотипних засобів різних мовних рівнів, використовуваних у журналістських творах. Установлено, що тематична, змістовна і мовна характеристики преси Черкаського регіону відбивають як стереотипні очікування регіональної аудиторії, так і політико-економічні вподобання власників газет.
Практичне значення. Результати дисертаційного дослідження можна застосовувати при викладанні курсів "Мова засобів масової інформації", "Стилістика та культура мови", "Лексика й фразеологія".
Розуміння механізму міфологізації й ролі журналіста у виробленні певних стереотипів у суспільній свідомості має вагоме практичне значення і може сприяти встановленню в суспільстві здорового інформаційного клімату.
Джерела дослідження. Експериментальною основою дослідження є тексти української періодичної преси за 20002002 роки, зокрема, матеріали газет "Голос України", "Демократична Україна", "День", "Київські відомості", "Молодь України", "Новий час", "Українське слово", "Урядовий кур’єр", "Україна молода", "Українська газета"; регіональних газет: "Молодь Черкащини", " Нова доба" "Місто" "Черкаський край", "Вечірні Черкаси"; журналу "Політика і культура" тощо. Усього проаналізовано понад 20 джерел, у яких виявлено близько 2000 мовних стереотипів різних рівнів, які й слугували джерельною базою для теоретичних висновків та узагальнень.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи були представлені на VІ Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, вересень, 2000 р.), на Х Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень (Харків, квітень 2001р.), на конференції Інституту журналістики (Київ, травень, 2002р.), на ХІ Міжнародній науковій конференції "Язык и культура" (Київ, червень, 2002р.).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 6 публікаціях, розміщених у виданнях, зареєстрованих ВАК України як фахові.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авалиани Ю.Ю., Эмирова А.М. К семантической структуре фразеологических единиц // Труды Самаркандского ун-та им. А. Навои. Вопросы фразеологии. Самарканд: Изд-во Самаркандского ун-та, 1971. С.2934.
2. Агеев В.С. Стереотипизация как механизм социального восприятия //Общение и оптимизация совместной деятельности / Под ред. Г.М. Андреевой, Я. Яноушека. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. 245 с.
3. Агеев В.С. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. 1988. №2. С. 152158.
4. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. М.: Наука, 1976. 272 с.
5. Алексеенко М. А. Динамика лексики русского языка новейшего времени // Русский язык: вопросы функционирования и методики преподавания. Львов, 1992. С. 165182.
6. Алефіренко М.Ф. Народжені й оновлені сьогоденням // Культура слова: Респ. міжвідомчий збірник. Вип. 33. К., 1987. С.4651.
7. Алефиренко Н.Ф. Фраземообразующее взаимодействие языковых уровней (на материале украинского и русского языков): Автореферат дис д-ра фил. наук. К., 1989. 39 с.
8. Ананьев Б.Г., Дворяшина М.Д., Кудрявцева Н.А. Индивидуальное развитие человека и константность восприятия. М.: Просвещение, 1968. 335 с.
9. Анохин П.К. Кибернетика и интегративная деятельность мозга // ХYІІІ международній психологический конгресс: Симпозиум 2. Кибернетические аспекты интегративной деятельности мозга. М.: Наука, 1966. С. 320.
10. Аптекер Г. Уолтер Липпман и демократия // Вопросы философии. 1956. №2 С. 150160.
11. Артемов В.Л. Объективная природа стереотипов и их использование империалистической пропагандой // Проблемы социальной психологии и пропаганда. М.: Политиздат, 1971. С. 93113.
12. Арутюнова Н.Д. Номинация, референция, значение // Языковая номинация: Общие вопросы. М.: Наука, 1977. 359 с.
13. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР: Сер. Литературы и языка. 1981. Т. 40. С. 356368.
14. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во МГУ, 1979. 151 с.
15. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966, 607 с.
16. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Иностр. лит., 1961. 394 с.
17. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: МГУ, 1988. 123 c.
18. Билиця Я.Т. Политична фразеологія як особливий розряд одиниць термінологічного характеру // Мовознавство. 1987. №3. С. 6164.
19. Блакар Р. Язык как инструмент социальной власти // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С. 88125.
20. Блек С. Паблик рилейшнз; что это такое? М.: Модино пресс, 1990. 131с.
21. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляции поведения. М.: Наука, 1978. 311 с.
22. Богуславский В.М. Семантико-стилистические группы слов в языке газеты: Автореф. дис. канд. филол. наук. Харьков, 1969. 26 с.
23. Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл. Л.: Наука, 1978. 175с.
24. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208с.
25. Браун Л. Имидж путь к успеху. Спб.: Питер, 1997. 284 с.
26. Брудный А.А. Пути и методы экспериментальных семантических исследований // Теория речевой деятельности (проблемы психолингвистики). М.: Наука, 1968. 272 с.
27. Брудный А.А. Семантика языка и психология человека. О соотношении языка, сознания и действительности. Фрунзе: Илим, 1972. 234 с.
28. Брудный А.А. Понимание и общение. М.: Знание, 1989. 63 с.
29. Брудный А.А. Психологическая герменевтика. М.: Лабиринт, 1998. 336с.
30. Буслаев Ф.И. О литературе. Исследования. Статьи. М.: Худ. литература, 1990. 512 с.
31. Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц (на материале советского фельетона). М.: МГУ, 1983. 175 с.
32. Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. М.: Высш. шк., 1978. 183 с.
33. Васильев С.А. Синтез смысла при создании и понимании текста. К.: Наукова думка, 1988. 238 с.
34. Васьківський Ю. Газета завтрашнього дня // Журналіст України. 1991. №7. С.1518.
35. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. М.: МГУ, 1982. 336 с.
36. Видинеев Н.В. Природа интеллектуальных способностей человека. М.: Мысль, 1989. 176 с.
37. Викентьев И. Приемы рекламы и publik relations: 215 примеров, 130 практических задач и 15 практических приложений. Спб: ТРИЗ-шанс. 1995. 176 с.
38. Виноградов В.В. Русский язык. М.: Высш. школа, 1972. 614 с.
39. Виноградов С.И. Слово в парламентской речи и культура общения // Русская речь. 1993. №3. С. 3642.
40. Винокур Г.О. Культура слова. М.: Федерация, 1929. 336 с.
41. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 238 с.
42. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий: варианты речевого поведения. М.: Нпука, 1993. 172 с.
43. Виртуальный анализ масс-медиа // Dokument HTML. http://www.xyz.org.ua/xyz/vr_media.html
44. Вичев В. Мораль и социальная психика. М: Прогресс, 1978. 357 с.
45. Вовчок Д.П. Типы и функции словосочетаний метафорического характера в современной газете: Автореф. дискан. филол. наук. М., 1974. 17с.
46. Вовчок Д.П. Стилистика газетных жанров. Свердловск: УрГУ, 1979. 72с.
47. Возна Р.Ф. Моделі стандартизованих словосполучень ділового мовлення // Мовознавство. 1981. №4. С.8688.
48. Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. №1. С.4751.
49. Волос В.Н. Социологические исследования аудитории прессы США // Журналист. Пресса. Аудитория / Под ред. И.П. Лысаковой, Ю.Н. Солонина. Вып.4. Л.: ЛГУ, 1991. С. 1528.
50. Волошинов В.Н. Философия и социология гуманитарных наук. Спб.: Acta-Пресс LTD, 1995. 420 с.
51. Восприятие и мышление: Сб. статей / П.А.Шеварев (отв. ред.). Тарту: Тартус. гос. ун-т, 1962. 188 с.
52. Восприятие и общение / Х.Миккин (отв. ред.). Тарту: Тартус. гос. ун-т, 1975. 82 с.
53. Восприятие и память: Сб. статей / И.М.Подберезин (отв. ред.). Калинин: Калин. гос. ун-т, 1972. 113 с.
54. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. Мышление и речь. Проблемы психологического развития ребенка. М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. 519 с.
55. Габор Н.Б. Національний стереотип: спосіб ідентифікації чи причина конфлікту? // Українська періодика: історія і сучасність. Львів: НДЦ Преси, 2000. С.275279.
56. Гавранек Б.О. Задачи литературного языка и его культура // Пражский лингвистический кружок. Сб. статей. М.: Прогресс, 1967. 659 с.
57. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка (в аспекте теории отражения). Пермь: ПГПИ, 1974. 269 с.
58. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: "Языки русской культуры", 1998. 768 с.
59. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. М.: Высш. школа, 1974. 175 с.
60. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
61. Гвишиани Н.Б. Язык научного общения: Вопросы методологии. М.: Высш. школа, 1986. 280 с.
62. Гнатюк І.С. Явище подвійної актуалізації фразеологізму // Мовознавство. 1981. №1. С.7578.
63. Голованевский А.Л. Социальная и идеологическая дифференциация и оценочность общественно-политической лексики русского языка // Вопросы языкознания. 1987. №4. С. 3541.
64. Григораш А.М. Розширення складу фразеологічних одиниць як спосіб творчого використання сталих словосполучень // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкафедральний зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту ім. Драгоманова. К.: Знання, 1998. 300 с.
65. Гримич М.В. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. К.: КНУ, 2000. 374 с.
66. Грушин Б.А. Эффективность массовой информации и пропаганды: понятия и проблемы измерения. М.: Знание, 1979. 64 с.
67. Грушин Б.А. Массовое сознание: опыт, определения и проблемы исследования. М.: Политиздат, 1987. 368 с.
68. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация, М.: Прогресс, 1989. 312с.
69. Дерибас В.М. Устойчивые глагольно-именные словосочетания русского языка. Словарь справочник. М.: Русский язык, 1975. 240 с.
70. Джеймс 3. Девис. Социология установки // Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы. М.: Прогресс, 1972. 392 с.
71. Добробабенко Д.С. Фирменный стиль: принципы разработки, использования, оценки. М.: Соверо, 1986. 96с.
72. Донченко Е.А. Социетальная психика. К.: Наукова думка, 1994. 208 с.
73. Доценко Е.Л. Психология манипуляции. М.: МГУ, 1996. 342 с.
74. Дридзе Т.М. Язык информации: Проблемы прикладной психолингвистики // Речевое воздействие. Проблемы прикладной психолингвистики / А.А.Леонтьев (отв. ред.). М.: Наука, 1972. С. 3481.
75. Дридзе Т.М. Организация и методы лингвосоциопсихологического исследования массовой коммуникации. М.: МГУ, 1979. 281 с.
76. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология. М.: Высш. школа, 1980. 224 с.
77. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации: Проблемы семо-социопсихологии М.: Наука, 1984. 268 с.
78. Дудик П.С. Про характер словосполучень у мові преси // Про культуру мови (м-ли республ. наук. конф. 11-15 лютого 1963р.). К.: Наукова думка, 1964. 280 с.
79. Евгеньева Т.В. Социально-психологические основы формирования политической мифологии // Современная политическая мифология: Содержание и механизмы функционирования. М.: Рос. гос. гуманитар. ун-т, 1996. С.2333.
80. Епштейн М.Н. Ідеологія і мова. Побудова моделі й усвідомлення дискурсу // Філософська і соціологічна думка. 1991. №6. С. 2846.
81. Ефименко Л.И. Понятие фразеологической серии // Вопросы лексики и фразеологии современного русского языка. Сб. статей Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1968. С. 124129.
82. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.:Наука, 1982. 160с.
83. Жирков Г.В. Проблемы изучения механизма мифологизации в журналистике // Вестник Моск. ун-та. Сер.10. Журналистика. 1992. №3. С.4749.
84. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси: кінець ХІХ початок ХХ ст. К.: Наукова думка, 1970. 303 с.
85. Здоровега В.И. Еще о публицистике, ее природе, содержании и форме // Вестник Моск. ун-та. Сер. Журналистика. 1968. № 6. С. 49-62.
86. Здоровега В.Й. У майстерні публіциста. Проблеми теорії, психології публіцистичної майстерності. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1969. 179 с.
87. Здоровега В.Й.Теорія і методика журналістської творчості. Львів: ПАІС, 2000. 180 с.
88. Зелінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). К: УМК ВО, 1989. 176 с.
89. Зильберт Б.А. Социопсихолингвистическое исследование текстов радио, телевидения, газеты / Под ред. В.Г.Костомарова. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. 211 с.
90. Зинченко В.П. Миры сознания и структура сознания // Вопросы психологии. 1991. №2. С. 1536.
91. Зобов Р.А. Проблема стереотипа в средствах массовой информации // Журналист. Пресса. Аудитория. 1991. №4. 6272.
92. Игнатьев И.В. Информационное обеспечение власти // Российское государство и государственная служба на современном этапе. Материалы научно-практической конференции. М.: РАГС, 1998. С.7792.
93. Ионов И.Н. Историческое бессознательное и политический миф // Современная политическая мифология: Содержание и механизмы функционирования. М.: Рос. гос. гуманитар. ун-т, 1996. С. 521.
94. Іванов В.Ф. Методологія та методика дослідження змісту масової комунікації: Автореф. дис. докт. філол. наук. К., 1996. 36 с.
95. Іванов В.Ф. Профілактика порушень суспільної моралі у засобах масової інформації // Українська періодика: історія і сучасність. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 2000. С. 219225.
96. Іванов В.Ф. Соціологія журналістики: Посібник. К.: РВЦ Київський університет”, 1998. 240 с.
97. Інформаційна сфера як духовне явище / А. Москаленко (ред.). К.: Центр вільної преси, 1999. 121 с.
98. Каменская О.Л. Текст и комуникация. М.: Высш. шк., 1990. 152с.
99. Капуш А.В. Еволюційні процеси в німецькій лексиці суспільно-політичного змісту (на матеріалі періодичних видань кінця 80-х 90-х років): Автореф. дис канд. філол. наук. К., 2000. 20 с.
100. Караулова Т.К. Некоторые аспекты структуры, семантики и функционирования устойчивых словесных комплексов в научном тексте //Язык и стиль научного изложения. Лингво-методические исследования. / Отв. ред. М.Я.Цвиллинг. М.: Наука, 1983. С. 100115.
101. Карцев И. Общество, лишенное мифов // СоцИс. 1991. №1. С.156158.
102. Катлинская Л.П. Из актуальной лексики // Русская речь. 1993. №3. С.5052.
103. Клаус Г. Сила слова. Гносеологический и прагматический анализ языка. М.: Прогресс, 1967. 215 с.
104. Ковалевська Т.Ю. Комунікативні аспекти нейролінгвістичного програмування. Одеса: Астропринт, 2000. 342 с.
105. Колісник Т.М. Публіцистичний стиль // Стиль і час: Хрестоматія. К.: Наукова думка, 1983. С.92100.
106. Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Короткий словник перифраз. К.: Радянська школа, 1985. 151 с.
107. Колшанский Г.В. Паралингвистика. М.: Наука, 1974. 81 с.
108. Колшанский Г.В. Соотношение объективных и субъективных факторов в языке. М.: Наука, 1975. 231 с.
109. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 149 с.
110. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 175 с.
111. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. М.Наука, 1990. 107 с.
112. Коммуникативно-прагматическая семантика: Сб. науч. тр. / Н.Ф.Алефиренко (отв. ред.). Волгоград: Перемена, 2000. 176 с.
113. Коммуникативно-прагматические аспекты слова в художенственном тексте: Сб. науч. тр. / Н.С.Болотнова (ред). Томск: Изд-во ЦНТИ, 2000. 160 с.
114. Коммуникативно-смысловые параметры грамматики текста: Сб. ст. / Н.К.Онопенко (сост). М.: Эдиториал УРСС, 2002. 511 с.
115. Кон И.С. Социология личности. М.: Политиздат, 1967. 383 с.
116. Кон И.С. Психология предрассудка: О социально-психологических корнях этнических предубеждений // Новый мир. 1966. № 9. С. 187206.
117. Кондратенко Г.М. Об особенностях стереотипизации // Вестник Моск. ун-та.