Суб\'єкти сімейних правовідносин

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
1.1. Сім'я як правова категорія та особливий феномен суспільних відносин………………………………………………………………………………...12
1.2. Поняття та сутність сімейних правовідносин……………………………………40

РОЗДІЛ 2. СУБ'ЄКТИ ЯК ЕЛЕМЕНТ СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
2.1. Виникнення і розвиток наукової категорії «суб'єкти сімейних правовідносин» у юридичній науці та сімейному законодавстві………………………………………...61
2.2. Суб'єкти сімейних правовідносин як правова категорія ………………………...74
2.3. Види суб'єктів сімейних правовідносин…………………………………………..95

РОЗДІЛ 3. СІМЕЙНА ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ'ЄКТІВ СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
3.1. Поняття та сутність сімейної правосуб'єктності………………………….……129
3.2. Сімейна правоздатність як елемент сімейної правосуб'єктності…………...….144
3.3. Сімейна дієздатність як елемент сімейної правосуб'єктності………………….159
3.4. Сімейна деліктоздатність як елемент сімейної правосуб’єктності……………184

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..…194

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...…..202

ВСТУП

Актуальність теми. Україна, ставши на шлях побудови суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави, закріпила в Конституції фундаментальну правову засаду: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю в державі». На зазначеному положенні повинні базуватись усі без винятку правові норми, що складають законодавство України. Для цього необхідним є комплексне реформування існуючої правової системи, оскільки радянське законодавство, що дісталося нам у спадок, не відповідає сучасним реаліям та не може належним чином регулювати суспільні відносини, зокрема й у сфері сім’ї. Це у свою чергу не може забезпечити належний захист і здійснення прав людини та створити дійсно ефективну систему права, яка б базувалася на нормах міжнародного права, враховувала власне національні особливості правового регулювання та водночас відповідала європейським стандартам з огляду на обраний Україною курс зовнішньої політики.
Сімейне право, регулюючи особисті немайнові та майнові відносини у сфері сім’ї, основним завданням визначає здійснення і захист сімейних прав та охоронюваних законом інтересів його суб’єктів. Це означає, що фізична особа є центральною фігурою, задля якої і здійснюється сімейно-правове регулювання суспільних відносин. Таких осіб у юридичній науці називають суб’єктами сімейних правовідносин. Однак для того, щоб окреслений механізм правового регулювання був дійсно дієвим та ефективним, необхідно на теоретичному рівні сформулювати наукову концепцію сімейної правосуб’єктності, визначити юридичну природу категорії «суб’єкт сімейних правовідносин», дослідити види суб’єктів сімейних правовідносин та підготувати конкретні практичні рекомендації стосовно вдосконалення чинного сімейного законодавства щодо правового регулювання відносин за участю його суб’єктів.
Сімейний кодекс України (надалі — СК України), що набрав чинності з 1 січня 2004 року, був покликаний вирішити окреслені вище завдання. Однак, як показав час та практика застосування, цей кодифікований нормативно-правовий акт не розв'язав ряду проблем щодо здійснення та захисту прав суб’єктів сімейних правовідносин, незважаючи на цілу низку позитиву, який ним був запроваджений. Певна сукупність норм СК України потребує уточнення та вдосконалення.
Дослідженню суб’єктів сімейних правовідносин в юридичній науці приділено значну увагу. Категорії «правовідносини», «суб’єкт правовідносин», «правосуб’єктність» досліджували представники теорії держави і права та окремих галузевих юридичних наук: М.М. Агарков, С.С. Алєксєєв, М.Г. Александров, В.К. Бабаєв, Б.К. Бєгічев, Ю.В. Білоусов, С.М. Братусь, А. Брінц, М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, Ю.С. Гамбаров, В.П. Грибанов, Д.М. Генкін, Л. Дюгі, Н.П. Журавльова, Т.І. Ілларіонова, О.С. Йоффе, С.Ф. Кечекьян, Р.І. Кондратьєв, В.М. Корецький, О.В. Кохановська, О.О. Красавчиков, Л.О. Красавчикова, Л.Г. Кузнецова, І.М. Кучеренко, Я.М. Магазінер, М.С. Малеїн, Р.Ф. Мажитова, Д.І. Мейєр, В.С. Нерсесянц, О.П. Орлюк, Л.Й. Петражицький, І.Л. Петрухін, Й.О. Покровський, П.Т. Полежай, В.М. Протасов, П. М. Рабінович, Ю.С. Решетов, М.П. Рінг, С.Д. Русу, І.Ф. Сєврюкова, В.І. Сінайський, Р.О. Стефанчук, М.О. Стефанчук, М.С. Строгович, С.А. Сулейманова, Є.О. Суханов, В.О. Тархов, Ю.Г. Ткаченко, Ю.К. Толстой, Є.М. Трубецький, К.А. Флейшиц, Р.О. Халфіна, Б.Б. Черепахін, Д.М. Чечот, Ж.Л. Чорна, Г. Шварц, Г.Ф. Шершеневич, Р.Б. Шишка, Л.С. Явич, В.Ф. Яковлєв та інші.
Поряд із загальнотеоретичними та деякими галузевими дослідженнями варто виокремити наукові праці, які прямо чи опосередковано стосувалися суб’єктів сімейних правовідносин у межах науки сімейного права. Серед них науковий доробок таких учених, як М.В. Антокольська, Ю.Ф. Беспалов, Є.М. Білогорська, І.А. Бірюков, В.І. Бошко, Я.Р. Веберс, Є.М. Ворожейкін, Л.І. Глушкова, П.П. Глущенко, В.Г. Голованов, В.С. Гопанчук, В.І. Данілін, О.В. Дзера, І.О. Дзера, Н.М. Єршова, І.В. Жилінкова, О.І. Загоровський, О.М. Калітенко, Ю.Х. Калмиков, О.Ю. Косова, П.В. Крашенінніков, І.М. Кузнецова, Р.П. Мананкова, Г.К. Матвєєв, В.Ф. Маслов, Є.Г. Міскарян, С.О. Муратова, О.М. Нечаєва, О.М. Нємков, М.Т. Оридорога, В.І. Пєнкрат, З.А. Підопригора, К.П. Побєдоносцев, О.А. Пушкін, Л.М. Пчелінцева, П.В. Рамзаєв, З.В. Ромовська, О.О. Рузакова, В.О. Рясенцев, Л.А. Савченко, Г.М. Свердлов, П.І. Седугін, П.І. Стучка, В.Г. Тіхіня, С.Я. Фурса, Б.Л. Хаскельберг, Ю.С. Червоний, В.П. Шахматов, Я.М. Шевченко та інші.
Незважаючи на таку численність наукових праць, в Україні жодного фундаментального наукового дослідження на тему «Суб’єкти сімейних правовідносин» проведено не було. До цього часу залишаються дискусійними питання щодо поняття та ознак сімейних правовідносин; сутності наукової категорії «суб’єкти сімейних правовідносин» та її співвідношення із суміжними поняттями; поняття та змісту категорії «сімейна правосуб’єктність», визначення її елементів тощо. Обрана тема дослідження є актуальною та важливою як з точки зору науки сімейного права, так і в частині розробки рекомендацій стосовно вдосконалення сімейного законодавства та практики його застосування щодо чіткого визначення кола учасників сімейних відносин, які регулює СК України (ст. 2 СК України), юридичного закріплення в законі поняття сім’ї та конкретизації підстав її створення (ст. 3 СК України), правової регламентації відносин, що виникають між жінкою і чоловіком, які проживають однією сім’єю без шлюбу та не перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі (ст.ст. 21, 74, 91 СК України) та інших правових норм, оскільки правова регламентація інституту суб’єктів сімейних правовідносин хоча і здійснена в сімейному законодавстві, але не достатньо ефективно. Усе це зумовлює виникнення спірних питань під час застосування окремих норм СК України на практиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України «Суб’єкти українського цивільного права» (державний реєстраційний номер РК0106U012117).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначити на основі теоретичного аналізу та з урахуванням правозастосовчої практики місце суб’єктів в системі сімейних правовідносин, з’ясувати їх сутність та юридичну природу, встановити прогалини і недоліки у вітчизняному сімейному законодавстві в частині здійснення і захисту сімейних прав та охоронюваних законом інтересів особи та розробка пропозицій щодо їх подолання.
Для досягнення поставленої мети передбачено розв'язання конкретних завдань: з’ясувати поняття сім’ї як правової категорії та особливого феномену суспільних відносин; визначити поняття, ознаки, види та правову природу сімейних правовідносин; простежити історичні аспекти виникнення і розвитку інституту суб’єктів сімейних правовідносин; розкрити поняття та сутність цієї наукової категорії; відмежувати її від суміжних понять; окреслити коло суб’єктів сімейних правовідносин та класифікувати їх; дослідити таку соціально-правову характеристику суб’єктів сімейних правовідносин, як сімейна правосуб’єктність, виокремити та проаналізувати її структурні елементи; розробити пропозиції та практичні рекомендації з питань удосконалення чинного сімейного законодавства в розрізі теми дослідження.
Об’єктом дослідження є сімейні правовідносини та їх суб’єкти.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо суб’єктів сімейних правовідносин.
Методи дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, формально-логічний, історичний, нормативно-порівняльний, системно-структурний та інші.
Діалектичний метод дозволив розглянути проблеми такого елементу сімейних правовідносин, як суб’єкти в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історичного методу дозволило проаналізувати розвиток теоретичної думки, законодавства та обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження інституту суб’єктів сімейних правовідносин. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується в теорії сімейного права та нормах сімейного права. Метод аналізу і синтезу використано при дослідженні правової природи суб’єктів сімейних правовідносин; абстрагування та узагальнення — у процесі розробки дефініцій правових категорій та понять; формально-юридичний — при формулюванні нових правових норм й удосконаленні чинних. Було застосовано нормативно-порівняльний метод при дослідженні як норм національного, так і зарубіжного права. За допомогою системно-структурного аналізу було проведено відповідні класифікації сімейних правовідносин, їх суб’єктів тощо.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що робота є першим в Україні комплексним науковим дослідженням суб’єктів сімейних правовідносин.
У результаті проведеного дисертаційного дослідження вперше сформульовано і обґрунтовано, а також додатково аргументовано чи уточнено низку наукових положень, що виносяться на захист:
1. Дістали подальшого розвитку положення щодо розуміння сім’ї одночасно як соціологічної та правової категорії, оскільки, потрапляючи у сферу правового регулювання, сім’я перетворюється із соціального явища на соціально-правове. У зв'язку з цим, сім'ю слід розглядати як правову категорію та як особливий феномен суспільних відносин.
2. Вперше пропонується закріпити у СК України таке поняття «сім’ї» — це юридичний зв’язок між фізичними особами, заснований на шлюбі, відносинах родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, який проявляється у наділенні їх на засадах рівності взаємними особистими немайновими та майновими сімейними правами та обов’язками, спільному житті, спільності інтересів та взаємній юридичній відповідальності. Під «юридичним зв’язком» між фізичними особами слід розуміти волю рівних між собою суб’єктів сімейних правовідносин, яких закон пов’язує сімейними правами та обов’язками.
3. Запропоновано розглядати сімейну правосуб’єктність як соціально-правову властивість, яка дозволяє фізичній особі бути суб’єктом сімейних правовідносин. Сформульовано перелік ознак сімейної правосуб’єктності: сімейна правосуб’єктність є самостійною категорією науки сімейного права; вона виступає соціально-правовою властивістю фізичної особи; відображає особливості галузевого методу правового регулювання (сімейно-правового); її носіями є особливе коло суб’єктів; сімейній правосуб’єктності властиві специфічні підстави виникнення; власна структура; вона володіє особливим своїм юридичним змістом.
4. Вперше визначено поняття сімейного правовідношення як конкретного сімейно-правового зв’язку, який базується на шлюбі, родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, що виникає між його суб’єктами, які наділені суб’єктивними правами і юридичними обов’язками, передбаченими нормами сімейного права.
5. Запропоновано власну класифікацію сімейних правовідносин за критерієм їх суб’єктного складу: правовідносини між подружжям, особами, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, та колишнім подружжям (подружні і прирівняні до них правовідносини); правовідносини між батьками та дітьми (батьківське правовідношення); правовідносини між близькими родичами та особами, що до них прирівнюються (родинні правовідносини); правовідносини між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною (правовідношення з приводу усиновлення); правовідносини між суб’єктами сімейного права, що пов’язані із влаштуванням дітей, позбавлених батьківського піклування у сім’ю (опіка, піклування, патронат, прийомна сім’я).
6. Пропонується визначення поняття «суб’єктів сімейних правовідносин» як фізичних осіб, пов’язаних між собою шлюбом, родинністю, усиновленням та деякими формами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, які наділені сімейними правами і обов’язками, та його закріплення у СК України.
7. Додатково аргументовано, що формування єдиного, комплексного, універсального для всіх галузей права поняття «члени сім’ї» є недоцільним з огляду на ті завдання, які притаманні тій чи іншій галузі права та специфіку суспільних відносин, що ними регулюються. У зв’язку з цим кожній галузі права, у тому числі й сімейному, притаманне власне розуміння поняття «члени сім’ї». Так, «членами сім’ї» є фізичні особи, які пов’язані з конкретною сім’єю шлюбом, родинністю, усиновленням та деякими формами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, спільним життям, спільністю інтересів, взаємними сімейними правами та обов’язками, які поряд з іншими особами можуть бути суб’єктами сімейних правовідносин.
8. Доведено, що суб’єктами сімейних правовідносин є виключно фізичні особи — люди, а юридичні особи та інші колективні суб’єкти (територіальні громади, публічні утворення, держава) не можуть бути учасниками сімейних правовідносин. У зв’язку з цим вперше запропоновано впровадити у науковий обіг термін «суб’єкти комплексних відносин, які регулюються сімейним законодавством», який повинен існувати поряд з терміном «суб’єкти сімейних правовідносин». Це дасть змогу визначити статус і місце юридичних осіб та інших колективних суб’єктів права в сімейному законодавстві й водночас відмежує останніх від суб’єктів сімейних правовідносин.
9. Вперше обґрунтовано тезу про відсутність у наречених сімейно-правового статусу, що унеможливлює постановку питання про визнання їх суб’єктами сімейних правовідносин, оскільки сам факт подачі заяви про реєстрацію шлюбу, тобто набуття особами статусу наречених, не створює обов’язку до вступу в шлюб. До настання такого юридичного факту, як реєстрація шлюбу, цих осіб неможливо вважати суб’єктами сімейних правовідносин, оскільки в їх відносинах відсутні ознаки сім’ї. Відносини, що склалися між цими особами, можна назвати «передшлюбними». Більш доцільно такі відносини охарактеризувати як цивільно-правові і врегулювати їх варто не на рівні сімейного законодавства, а в ЦК України, у якому й передбачити можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересів таких осіб, у тому числі й щодо відшкодування затрат на приготування до шлюбу.
10. Додатково аргументовано наявність у жінки та чоловіка, що проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою та будь-якому іншому шлюбі (фактичні шлюбні відносини), наявність сімейної правосуб’єктності. Разом з тим автором виявлено істотні суперечності у СК України щодо правової регламентації цього правового інституту, у частині відсутності відповідних критеріїв для визнання таких відносин судом і поширення на вказаних осіб правового режиму спільної сумісної власності та обов’язків щодо утримання. У зв’язку з цим вперше запропоновано напрямки усунення відповідних прогалин у законі, шляхом поширення на осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах, умов, за яких їм законом надаватимуться гарантії щодо набуття спільної сумісної власності на спільно нажите майно та право на утримання. Такими умовами необхідно визнати умови вступу у шлюб, передбачені ст.ст. 22-24, 26 СК України.
11. Наведено додаткові аргументи на користь позиції науковців (Я.Р. Веберс, Я.М. Шевченко) стосовно закріплення у сімейному законодавстві нового інституту сімейного права — інституту сімейної правосуб’єктності. У зв’язку з цим, вперше в Україні запропоновано виділити як самостійний елемент сімейної правосуб’єктності сімейну деліктоздатність. Таким чином, структура сімейної правосуб’єктності складатиметься з трьох елементів: сімейної правоздатності, сімейної дієздатності та сімейної деліктоздатності.
12. Вперше обґрунтовано, що в повному обсязі з’ясувати сутність та природу такої важливої категорії сімейного права, як «суб’єкти сімейних правовідносин», можна, поєднавши зовнішнє дослідження суб’єкта правовідношення, крізь призму історичного аналізу, окреслення дефініцій, ознак, та правових характеристик окремих видів, та внутрішнє, — визначення правового механізму набуття особою такого статусу, застосовуючи структурні елементи сімейної правосуб’єктності: правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення, узагальнення та висновки можна використати в: науково-дослідних роботах — для відтворення цілісної картини суб’єктів сімейних правовідносин; правотворчості — у процесі вдосконалення СК України та інших нормативно-правових актів; навчальному процесі — при викладанні курсу «Сімейне право України», підготовці підручників, методичних матеріалів, навчальних посібників та довідкової літератури; судовій практиці — при тлумаченні норм сімейного законодавства.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження були оприлюднені на 5-ти наукових конференціях: ІХ регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (13-14 лютого 2003 року, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів); Науково-теоретична конференція «Методологія приватного права» (30 травня 2003 року, Київський регіональний центр АПрН України, Київ); Міжнародна науково-практична конференція «Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії та практики» (29-30 квітня 2004 року, Академія правових наук України, Харків); Міжнародна наукова конференція молодих вчених «П’яті осінні юридичні читання» (27-28 жовтня 2006 року, Хмельницький університет управління та права, Хмельницький); Міжнародна наукова конференція «Шості осінні юридичні читання» (26-27 жовтня 2007 року, Хмельницький університет управління та права, Хмельницький).
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту всього опубліковано: 9 статей у журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України та 5-ти тезах доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні нами порушено актуальні питання сімейного права щодо такого важливого елемента сімейних правовідносин, як суб'єкти. Вирішено не лише окремі теоретичні питання науки сімейного права, але й питання практично-прикладного характеру, у тому числі й щодо вдосконалення чинного законодавства України. Зазначені питання знайшли своє відображення у висновках та пропозиціях:
1. Сім'ю розглянуто не лише як соціологічну, а й як правову категорію, оскільки, потрапляючи до сфери правового регулювання, сім'я перетворюється із соціального явища на соціально-правове. Незважаючи на те, що сім'я є соціальною категорією, право регулює соціальні відносини. Унаслідок такого регулювання окреслені відносини набувають правового змісту та стають правовідносинами. Зазначений процес змінює погляд на сім'ю як власне соціальну одиницю та надає їй статусу правової категорії. У зв'язку з цим необхідним є власне правове розуміння сім'ї.
2. На відміну від традиційних поглядів на сім'ю як сукупність осіб, союз осіб, малу соціальну групу, об'єднання осіб, спільність осіб, спільне життя осіб, ми розглядаємо її як юридичний зв'язок між фізичними особами. Застосування поняття юридичний зв'язок чітко підкреслює те змістове навантаження, яке вказує на сім'ю як правову категорію та чітко відмежовує юридичне визначення сім'ї від соціологічного. Категорія «юридичний зв'язок» є не що інше як правовідносини, що виникають між членами сім'ї на визначених законом підставах. Такий зв'язок полягає в наділенні фізичних осіб, які становлять сім'ю, взаємними правами та обов'язками, якими пов'язує (зв'язує) їх закон.
3. При юридичному визначенні сім'ї вказано на правові підстави її створення, наявність юридичного зв'язку між фізичними особами, які є її членами, та введено такі неодмінні ознаки, як спільне життя осіб, наділення їх взаємними сімейними правами та обов'язками. Крім цього, запропоновано при визначенні поняття «сім'я» вказувати на ознаку взаємної юридичної відповідальності її членів, без якої передбачені сімейним правом права та обов'язки залишаться деклараціями і не будуть реалізованими.
Виходячи з цього, нами запропоновано таке юридичне визначення сім'ї:
Сім'я - це юридичний зв'язок між фізичними особами, заснований на шлюбі, відносинах родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, який проявляється у наділенні їх на засадах рівності взаємними особистими немайновими та майновими сімейними правами та обов'язками, спільному житті, спільності інтересів та взаємній юридичній відповідальності.
Ми дійшли висновку про недосконалість ст. 3 СК України у зв'язку з тим, що запропоноване законодавцем юридичне визначення сім'ї не розкриває правового змісту цієї категорії, що може призвести до віднесення до сім'ї спільності людей, які по суті не являються сім'єю. Крім цього, у ст. 3 Кодексу чітко не конкретизовано підстави створення сім'ї та невірно наділено правами члена сім'ї одиноку особу. З огляду на це, нами запропонована нова редакція ст. 3 СК України:
«Стаття 3. Сім'я.
1. Сім'я є первинним і основним осередком суспільства.
2. Сім'я - це юридичний зв'язок між фізичними особами, заснований на шлюбі, відносинах родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, який проявляється у наділенні їх на засадах рівності взаємними особистими немайновими та майновими сімейними правами та обов'язками, спільному житті, спільності інтересів та взаємній юридичній відповідальності.
3. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає».
4. Сім'я не може володіти такою правовою характеристикою, як правосуб’єктність, оскільки вона не є самостійним суб'єктом права. Учасниками сімейних правовідносин є не сім'я як колективний суб'єкт, а окремі її члени.
5. Інститут сім'ї необхідно розглядати як особливий феномен суспільних відносин та правову категорію, яка знаходиться під охороною і захистом держави й об'єднує у собі своїх членів – суб'єктів сімейних правовідносин. Останні, завдячуючи сім'ї, у змозі набути сімейної правосуб'єктності та ефективно здійснювати свої сімейні права і виконувати покладені на них сімейні обов'язки, як в інтересах сім'ї, так і для власного блага.
6. Сімейне правовідношення розглядаємо як конкретний сімейно-правовий зв'язок, який базується на шлюбі, родинності, усиновленні та інших підставах, передбачених у законі, що виникає між його суб'єктами, які наділені суб'єктивними правами і юридичними обов'язками, передбаченими нормами сімейного права.
7. Розроблено класифікацію сімейних правовідносин за критерієм їх суб'єктного складу: правовідносини між подружжям, особами, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, та колишнім подружжям (подружні і прирівняні до них правовідносини); правовідносини між батьками та дітьми (батьківське правовідношення); правовідносини між близькими родичами та особами, що до них прирівнюються (родинні правовідносини); правовідносини між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною (правовідносини з приводу усиновлення); правовідносини між суб'єктами сімейного права, що пов'язані із влаштуванням дітей, позбавлених батьківського піклування (опіка, піклування, патронат, прийомна сім'я – їх можна назвати комплексними).
8. Формування інституту «суб'єкти сімейних правовідносин» розпочалося ще за первіснообщинного ладу, де з'явилися лише зародки вказаної категорії, й завершилось новітнім періодом, котрий слід охарактеризувати як підсумковий у питаннях з'ясування сутності цього поняття та окреслення відповідного кола суб'єктів сімейних правовідносин. Римське право, розробивши основи теорії правосуб'єктності, чітко окреслило її крізь призму трьох інститутів сімейного права: батьківського, шлюбного та опікунського. Причому особливістю римського та ранньофеодального періоду було домінування батьківської влади в сім'ї. Епоха Відродження та Реформації внесла докорінні зміни щодо розуміння суб'єктів сімейних правовідносин як рівних учасників соціальних процесів. Поява різноманітних правових теорій та шкіл зумовила розквіт теорії правосуб'єктності та значно вплинула на розуміння сутності суб'єкта права. Кодифікації сімейного законодавства у ХХ столітті призвели до бурхливого розвитку науки сімейного права в СРСР та дозволили чітко визначити суб'єктний склад сімейно-правових інститутів. Прийняття нового СК України розширило коло суб'єктів сімейного права, однак поставило цілу низку проблем у сфері сімейних правовідносин, які слід вирішувати.
9. Чинне сімейне законодавство не містить поняття «суб'єкт сімейних правовідносин», а обмежується лише перерахуванням відповідного кола осіб. Тому ми пропонуємо власну дефініцію цього поняття:
«суб'єкти сімейних правовідносин» - це фізичні особи, пов'язані між собою шлюбом, родинністю, усиновленням та деякими формами влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, які наділені законом сімейними правами і обов'язками».
10. Обгрунтовано, що формування єдиного, комплексного, універсального для всіх галузей права поняття «члени сім'ї» є недоцільним, з огляду на ті завдання та специфіку суспільних відносин, які притаманні тій чи іншій галузі права. У зв'язку з цим, кожній галузі права, в тому числі і сімейному праву притаманне власне розуміння поняття «члени сім'ї». Причому поняття «суб'єкти сімейних правовідносин» та «члени сім'ї» не завжди співпадають, що дозволяє вести мову про їх тісний взаємозв'язок, але не тотожність. «Члени сім'ї» (у сімейно-правовому змісті) – це фізичні особи, які пов'язані з конкретною сім'єю шлюбом, відносинами родинності, усиновленням та деякими формами влаштування дітей позбавлених батьківського піклування, спільним життям, взаємними правами та обов'язками, які поряд з іншими особами можуть бути суб'єктами сімейних правовідносин.
11. Запропоновано класифікувати суб’єктів сімейних правовідносини за їх суб'єктним складом, а саме: а) суб’єкти подружніх і прирівняних до них правовідносини; б) суб’єкти правовідносин батьків та дітей; в) суб’єкти родинних правовідносин; г) суб'єкти правовідносин з приводу усиновлення; д) суб’єкти правовідносин, що пов'язані із влаштуванням дітей, позбавлених батьківського піклування.
Виділення суб’єктів першої групи дозволяє здійснити правовий аналіз таких суб'єктів сімейних правовідносин, як подружжя (чоловік і дружина); колишнє подружжя (колишні чоловік та дружина) та особи, що проживають однією сім'ї без реєстрації шлюбу. Аргументовано доведено, що наречені є суб’єктами саме цивільного права, а не сімейного. Особи, що проживають однією сім'ї без шлюбу та не перебувають в іншому шлюбі є суб’єктами сімейного права.
Відносно суб’єктів батьківських правовідносин слід визначити, що блок таких відносин виникає у зв’язку з народженням дитини та у рамках цього виду правовідносин існує дві сторони – батьки і діти як суб'єкти сімейного права. Запропоновано визначення, згідно з яким під батьками як суб'єктами сімейних правовідносин слід розуміти жінку і чоловіка, які народили дитину (дітей) та наділені щодо неї (них) законом особистими немайновими та майновими правами і обов'язками.
Виокремлено специфіку суб’єктів родинних правовідносин та суб’єктів правовідносин, що пов'язані із влаштуванням дітей, позбавлених батьківського піклування. Стосовно останніх можна стверджувати, що відносини за участю державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів опіки і піклування, органів прокуратури, суду носять публічно-правовий характер є предметом регулювання адміністративного права та окремих процесуальних галузей права. Одним із суб’єктів таких відносин є діти, що реалізують право на виховання. Визначено, що правовий режим галузі сімейного права в такому разі є домінуючим, тому таких суб’єктів слід вважати суб'єктами комплексних відносин, що регулюються сімейним законодавством.
12. Сімейну правосуб'єктність слід розглядати як соціально-правову властивість, яка дозволяє фізичній особі бути суб'єктом сімейних правовідносин, визначаючи її як потенційного та реального учасника сімейних правовідносин. Ознаками правосуб'єктності є: сімейна правосуб'єктність - самостійна категорія науки сімейного права; вона виступає соціально-правовою властивістю фізичної особи; відображає особливості галузевого методу правового регулювання (сімейно-правового); її носіями є особливе коло суб'єктів; сімейній правосуб'єктності властиві специфічні підстави виникнення; власна структура; вона володіє особливим юридичним змістом.
13. З'ясовано, що сімейна правоздатність як елемент сімейної правосуб'єктності є здатністю фізичної особи мати сімейні права та обов'язки. За юридичною природою сімейна правоздатність є особливим суб'єктивним правом. Сімейна правоздатність виникає з моменту народження фізичної особи і припиняється із настанням її смерті. Однак деякі елементи змісту сімейної правоздатності виникають із досягненням фізичної особою певного віку. Проте це не означає, що в такому разі правоздатність і дієздатність зливаються. Вони лише виникають одночасно, самостійно співіснують, виконуючи властиві кожній функції.
14. Доведено, що сімейна дієздатність є самостійною категорією науки сімейного права, через наявність суттєвих особливостей і структури, порівняно із дієздатністю цивільною, однак базується на загальноправовому розумінні дієздатності як важливої частини правосуб'єктності із власною приманною галузевою специфікою.
15. Сімейна дієздатність є здатністю фізичної особи своїми діями набувати для себе сімейних особистих немайнових та пов'язаних з ними майнових прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність створювати для себе сімейні обов'язки і самостійно їх виконувати. Заопропоновано за обсягом сімейних прав та обов'язків сімейну дієздатність поділяти на повну та неповну. Остання у свою чергу охоплює неповну сімейну дієздатність малолітніх та відповідно неповнолітніх суб'єктів сімейного права.
16. На основі аналізу особливостей реалізації дієздатності у фактичних шлюбних відносинах автором виявлено істотні суперечності у СК України щодо правової регламентації відносин жінки і чоловіка, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в частині відсутності відповідних критеріїв для визнання таких відносин судом і поширення на вказаних осіб правового режиму спільної сумісної власності та обов'язків по утриманню. На основі цього, пропонуються шляхи усунення відповідних прогалин у законі, шляхом поширення на осіб, які перебувають у фактичних шлюбних відносинах умов, за яких їм законом надаватимуться гарантії по набуттю спільної сумісної власності на спільно нажите майно та право на утримання. Такими умовами необхідно визнати: умови вступу у шлюб, передбачені ст. ст. 22, 23, 24, 26 СК України.
Вважаємо за необхідне викласти цю правову норму у наступній редакції:
ст. 26-1 Сімейного кодексу України «Засади регулювання відносин, що виникають між жінкою і чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою»
«До відносин, що виникають між жінкою і чоловіком, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, застосовуються положення ст. ст. 22, 23, 24, 26 цього Кодексу.
Додержання вимог, передбачених ч. 1 цієї статті, є підставою для визнання таких відносин судом і застосування гарантій, передбачених статтями 74 та 91 цього Кодексу».
Наслідком запровадження цієї норми стане формування умов вступу у фактичні шлюбні відносини та, принаймні, забезпечення рівних правових гарантій для осіб, які проживають у зареєстрованому шлюбі та фактичному. Адже на сьогодні, останні, перебуваючи у привілейованому становищі стосовно подружжя, взагалі не обтяжені жодними обмеженнями щодо оформлення фактичних шлюбних відносин. Відсутні вимоги щодо віку, дієздатності, вільної згоди, відсутності відносин родинності тощо.
17. Виділено сімейну деліктоздатності як самостійний елемент правосуб'єктності, що дозволяє розмежувати принципово відмінні правові можливості особи і в її рамках дослідити весь обсяг і специфіку заходів відповідальності до конкретної категорії осіб – суб'єктів сімейних правовідносин з урахуванням обсягу їх право- і дієздатності. Крім цього, трьохелементна структура правосуб'єктності дозволяє дослідити кожного конкретного суб'єкта сімейного права як потенційного, реального учасника сімейних правовідносин та суб'єкта відповідальності.
18. Обгрунтовано, що в повному обсязі з'ясувати сутність та природу такої важливої категорії сімейного права як «суб'єкти сімейних правовідносин», можна, поєднавши зовнішнє дослідження суб'єкта правовідношення крізь призму історичного аналізу, окреслення дефініцій, ознак, та правових характеристик окремих видів – та внутрішнє, – визначення правового механізму набуття особою такого статусу, застосовуючи структурні елементи сімейної правосуб'єктності: правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.
Зроблені висновки та пропозиції, сподіваємось, зможуть принести користь для сімейно-правової науки, для подальшого реформування та усталення правової системи України, посилення дотримання законності, покращення правової свідомості громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулаев М.И. Права человека и закон: Историко-теоретические аспекты / М.И. Абдулаев. – СПб: Юридический центр Пресс, 2004. – 322 с.
2. Аксененок Г.А. Земельные правоотношения в СССР / Г.А. Аксененок. – М.: Госюриздат,1958. – 424 с.
3. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н.Г. Александров. – М.: Госюриздат,1955. – 176 с.
4. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Н.Г. Александров. – М.: Наука, 1948. – 505 с.
5. Алексеев Н.А. Гей-брак: Семейный статус однополых пар в международном, национальном и местном праве / Н.А. Алексеев. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 416 с.
6. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С.Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2 т. – Т. 2. – / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
8. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. В 2-х т. – Т. 2. / С.С. Алексеев. – Свердловск: Изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1964. – 226 с.
9. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
10. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в 2 т. – Т. 1. / С.С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – 396 с.
11. Алексеев С.С. Структура советского права / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1975. –176 с.
12. Антокольская М.В. Семейное право / М.В. Антокольская. – М.: Юристъ, 1996. – 366 с.
13. Антокольская М.В. Семейное право / М.В. Антокольская. – М.: Юрист, 2002. – 336 с.
14. Астрахан Е.И. Некоторые вопросы пенсионного правоотношения по советскому трудовому праву / Е.И. Астрахан // Учённые записки ВИЮН. Вып. 14. – М., 1962. – С. 152-160.
15. Афанасьева Е.Г. Правовое регулирование оказания комерческих медицинских услуг в США: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский Государственный университет им. Ломоносова / Е.Г. Афанасьева. – М., 1995. – 21 с.
16. Бабаев В.К. Социалистические правовые отношения. Учебн. пос. / В.К. Бабаев. – Владивосток, 1972 – 59 с.
17. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан / Б.К. Бегичев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 244 с.
18. Белов В.А. Гражданское право: Общая часть: Учебник / В.А. Белов. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 639 с.
19. Белогорская Е.М. Основания возникновения родительских прав и обязанностей / Е.М. Белогорская // Вестник МГУ. Серия Право. – 1971. - №2. – С. 35-39.
20. Белогорская Е.М. ХХVІ съезд КПСС и некоторые вопросы науки семейного права / Е.М. Белогорская // Проблемы гражданского и семейного права в свете решений ХХVІ съезда КПСС. – М.: ВЮЗИ, 1983. – С.110-118.
21. Беляев И.Д. История русского законодательства / И.Д. Беляев. – СПб.: Изд-во «Лань», 1999. – 640 с.
22. Белякова А.М. Советское семейное право / А.М. Белякова, Е.М. Ворожейкин. – М., 1974. – 304 с.
23. Беспалов Ю.Ф. Семейно-правовое положение ребёнка в Российской Федерации: Монографія / Ю.Ф. Беспалов. – Владимир: ВГПУ, 2000. – 190 с.
24. Беспалов Ю.Ф. Семейные права ребенка и их защита / Ю.Ф. Беспалов. – Владимир: ВГПУ, 2001. – 209 с.
25. Большая советская энциклопедия [Под ред. А.Ш. Прохорова]. – М.: Сов. энциклопедия, 1975. – Т. 20. - 608 с.
26. Большой юридический словарь [Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских]. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 790 с.
27. Борисова Н.Е. Конституционно-правовой статус ребёнка в Российской Федерации / Н.Е. Борисова, Ю.А. Дмитриев, С.В. Захаров. – М.: Манускрипт, 1998. – 108 с.
28. Бошко В.И. Очерки советского семейного права / В.И. Бошко. – К.: Госполитиздат УССР, 1952. – 371 с.
29. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. – М.: Госюриздат, 1950. – 368 с.
30. Варламова Н.В. Правоотношения: философский и юридический подходы / Н.В. Варламова // Правоведение. – 1991. - №4. – С. 44-54.
31. Ватрас В.А. Суб'єктний склад правовідносин щодо імплантації ембріона дитини жінці із генетичного матеріалу подружжя / В.А. Ватрас // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. - №4. – С. 72-75.
32. Ватрас В.А. Деякі проблеми регулювання сімейних відносин за Цивільним кодексом України / В. А. Ватрас // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. – К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ Інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. – С. 416-422.
33. Веберс Я.Р. Основные проблемы правосубъектности граждан в советском гражданском и семейном праве: Автореф. дисс. д. юрид. наук / Я.Р. Веберс. – М., 1974. – 36 с.
34. Веберс Я.Р. Понятие родства как основания возникновения прав и обязанностей / Я.Р. Веберс // Вестник МГУ. Серия Право. – 1962. – №4. – С. 29-37 с.
35. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Я.Р. Веберс. – Рига: Зинатне, 1976. – 231 с.
36. Веберс Я.Р. Установления отцовства / Я.Р. Веберс // Осуществление и защита личных и имущественных прав. – Рига, 1968. –С. 67-93.
37. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. - №37. – Ст. 41.
38. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность / А.В. Венедиктов. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
39. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений / А.В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1955. - №6. – С. 17-28.
40. Витрук Н.В. К теории правосубъектности (правоспособности) как правоотношения / Н.В. Витрук // Вопросы государства и права. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1968. – С. 3-8.
41. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук. – М.: Наука, 1979. – 229 с.
42. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1969. - №26. – Ст. 204.
43. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов – на – Дону: Изд-во «Феникс», 1995. – 640 с.
44. Волкотруб С.Г. Імунітет і проблеми його захисту в кримінальному судочинстві: Монографія / С.Г. Волкотруб. – Харків: Консум, 2005. – 144 с.
45. Ворожейкин Е.М. Правовые основы брака и семьи / Е.М. Ворожейкин. – М.: Юридическая литература, 1969. – 160 с.
46. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР / Е.М. Ворожейкин. – М.: Юрид. лит., 1972. – 336 с.
47. Гай. Институции / Пер. с латинского Ф. Дадынского [Под ред. В.А.Савельева, Л.Л. Кофанова] – М.: Юристъ, 1997. – 368 с.
48. Глушкова Л.И. Ответственность в советском семейном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский Государственный университет им. Ломоносова / Л.И. Глушкова. – М., 1982. – 24 с.
49. Глущенко П.П. Социально-правовая защита семьи в Российской Федерации: Монографія / П.П. Глущенко. – СПб, 1999. – 344 с.
50. Гражданское и торговое право капиталистических государств [Отв. ред. Е.А. Васильев] – М.: Международные отношения, 1993. – 560 с.
51. Гражданское право [Под ред. Е.А. Суханова] – в 2 т. – Том 1. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 720 с.
52. Гражданское право. Ч.1 [Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого] – СПб.: Теис, 1996. – 720 с.
53. Гражданское право: Учебник: В 3 т. - Т. 3. [Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого] – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 784 с.
54. Гражданско-правовая охрана интересов личности [Под ред. Б.Б. Черепахина]. – М.: Юрид. лит., 1969. – 255 с.
55. Гражданско-правовое положение личности в СССР [Под ред. Н.С. Малеина]. – М.: Наука, 1975. – 399 с.
56. Грибанов В.П. Основные проблемы осуществления и защиты гражданских прав: Автореф. дис. д-ра юрид. наук / В.П. Грибанов. – М.: Изд-во МГУ, 1970. – 28 с.
57. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / В.П. Грибанов. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 284 с.
58. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права [Под ред. проф. В.А.Томсинова]. – М.: Изд-во «Зерцало», 2003. – 496 с.
59. Гришин И.П. Семейное право: Вопросы и ответы / И.П. Гришин, И.И. Гришина. – М.: Юриспруденция, 2001. – 128 с.
60. Гусейнова Х.К. Охрана интересов детей советским гражданским правом / Х.К. Гусейнова. – Махачкала: Дагестанское книжное издательство, 1967. – 186 с.
61. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – Том 4. / В. Даль. – М.: Государственное изд-во иностранных и национальных словарей, 1956. – 699 с.
62. Данилин В.И. Ответственность по советскому семейному праву. Учебное пособие / В.И. Данилин. – Уфа, Издание Башкирского университета. – 1980. – 61 с.
63. Данилин В.И. Реализация и охрана брачно-семейных прав. Учебное пособие / В.И. Данилин– Уфа: БГУ, 1989. – 121 с.
64. Действующее международное право: Международное гуманитарное право. Обеспечение международной безопасности: всемирная безпопасность, региональная безопасность, разоружение. В 3-х томах. Т. 2: Разд. 14-16. [Сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова]. – Т. 2. – М.: Изд-во Московского независимого ин-та межд. права, 1997. – 832 с.
65. Джалилов Д.Р. Гражданское процесуальное правоотношение и его субъекты / Д.Р. Джалилов. – Душанбе: Изд-во Таджикского гос. ун-та им. В.И. Ленина, 1962.  41 с.
66. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини. Джерела і практика застосування / М.Дженіс, Р.Кей, Е. Бредлі. – К.: Арт Ек, 1997. – 624 с.
67. Дождев Д.В. Римское частное право [Под. ред. проф. В.С. Нерсесянца] / Д.В. Дождев.– М.: Издательская группа ИНФРА•М-НОРМА, 1997. – 704 с.
68. Дргонец Я. Современная медицина и право / Я. Дргонец, П. Холлендер – М.: Юрид. лит., 1991. – 336 с.
69. Древнерусское государство и право [Под ред. Т.Е. Новицкой]. – М.: Изд-во «Зерцало», 1998. – 96 с.
70. Ершова Н.М. Вопросы семьи в гражданском праве / Н.М. Ершова. – М.: Юрид. лит, 1977. – 176 с.
71. Ершова Н.М. Регулирование имущественных отношений / Н.М. Ершова // Роль гражданского и семейного законодательства в обеспечении конституционных прав и обязанностей граждан СССР / Отв. ред. В.Р. Скрипко. – М.: Наука, 1983. – С. 167-212.
72. Жилинкова И.В. Брачный договор / И.В. Жилинкова. – Х.: Ксилон, 2005. – 174 с.
73. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи / И.В. Жилинкова. – Харьков: Консум, 2000. – 398 с.
74. Жилинкова И.В. Правовые гарантии укрепления семьи: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харьковский ордена трудового красного знамени юридический институт имени Ф.Э. Джержинского / И.В. Жилинкова. — Х., 1986. — 24 с.
75. Жилинкова И.В. Расторжение брака / И.В. Жилинкова. – Х.: Ксилон, 2006. – 88 с.
76. Жилінкова І.В. Інститут заручин: далеке минуле і найближче майбутнє / І.В. Жилинкова // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4 (27). – С.130-138.
77. Жилінкова І.В. Проблеми правового режиму майна членів сім'ї: Автореф. дис... докт. юрид. наук: 12.00.03 / Харківська національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого / И.В. Жилинкова. – Х., 2000. – 40 с.
78. Житловий кодекс УРСР від 30 червня 1983 р. №5464-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. - Ст. 573.
79. Журавлёв Н.П. О соотношении гражданской правоспособности, дееспособности и субъективного права: Лекція / Н.П. Журавлёв. – М.: ВЮЗИ, 1988. – 30 с.
80. Загоровский А.И. Курс семейного права [Под ред. В.А.Томсинова] / А.И. Загоровский. – М.: Зерцало, 2003. – 460 с.
81. Загоровский И.А. Курс семейного права / И.А. Загоровский. – Одесса, 1902. – 464 с.
82. Зейдер Н.Б. Гражданские процессуальные правоотношения / Н.Б. Зейдер. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1965.  74 с.
83. Зимарин В.И. Лично-правовые гарантии воспитания несовершеннолетних по советскому семейному праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Харьковский юридический институт имени Ф.Э. Дзержинського / В.И. Зимарин. – Харьков, 1981. – 20 с.
84. Цивільний кодекс УСРР, прийнятий 16 грудня 1922 року // ЗУ УСРР. – 1922. - №55. – Ст. 780.
85. Илларионова Т.И. Структура гражданской правосубъектности / Т.И. Илларионова // Правовые проблемы гражданской правосубъектности. Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 62. [Под ред. О.А.Красавчикова]. – Свердловск: Изд-во УрГУ, 1978. – С. 54-64.
86. Иорыш А.И. Правовые аспекты генной инженерии / А.И. Иорыш, О.А. Красовский // Государство и право. – 1997. - №3. – С.112-115.
87. Иоффе О.С. Об основных вопросах советского гражданского права / О.С. Иоффе // Вопросы советского права. Учёные записки Ленинградского университета. Серия юридических наук. Выпуск 4. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1953. – №151. – С. 3-74.
88. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О.С. Иоффе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 310 с.
89. Иоффе О.С. Советское гражданское право / О.С. Иоффе. – М.: Юрид. лит., 1967. – 494 с.
90. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций, ч.3. / О.С. Иоффе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 347 с.
91. Иоффе О.С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1957. – С. 21-64.
92. Иоффе О.С. Вопросы теории права / О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
93. История государства и права зарубежных стран. Часть 1. [Под ред. проф. Н.А. Крашенниковой, О.А. Жидкова]. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. –624 с.
94. История политических и правовых учений [Под. общ. ред. В.С. Нерсесянца]. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 736 с.
95. Історія держави і права України. – Частина 1. [За ред. А.Й. Рогожина]. – К.: Ін Юре, 1996. – 368 с.
96. Йоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» / О.С. Йоффе. – М.: Статут, 2000. – 776 с.
97. Калмыков Ю.Х. Условия субсидиарного применения норм гражданского законодательства к семейным отношениям / Ю.Х. Калмыков // Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о браке и семье в правоприменительной практике. – Саратов, 1978. – С.3-6.
98. Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: Автореф дис. … канд. юрид. наук. – 12.00.03 / Національна академія внутрішніх справ України МВС України / О.І. Карпенко. – К., 2001. – 20 с.
99. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы / Т.В. Кашанина. – М.: Юристъ, 1999. – 335 с.
100. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в советском социалистическом обществе / С.Ф. Кечекьян. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1958. –187 с.
101. Кириллов В.И. Логика: Учебник / В.И. Кириллов, А.А. Старченко. – М.: Высш. шк., 1982. – 233 с.
102. Ковалёв М.И. Юридические проблемы современной генетики / М.И. Ковалёв // Государство и право. – 1995. - №6. – С. 15-21.
103. Кодекс про шлюб та сім'ю України від 20 червня 1969 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1969. - №26. – Ст. 204.
104. Комментарий к Кодексу Республики Беларусь о браке и семье [Т.А. Белова, Ж.В. Захарова, В.В. Левый и др.] / Под ред. В.Г. Тихини, В.Г. Голованова. – Мн.: УП «Светоч», 2000. – 304 с.
105. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации [Отв. ред. И.М. Кузнецова]. – М.: Юристъ, 2002. – 596 с.
106. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации [Под общ. ред. П.В. Крашенникова, П.И. Седугина]. – М.: ИНФРА-М : Норма, 1997. – 372 с.
107. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Постановою ВР УРСР від 27 лютого 1991 року // ВВР УРСР. – 1991. – №13. – Ст.145.
108. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Н.И. Кондаков. – М.: Наука, 1975. – 720 с.
109. Конституція України від 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
110. Корецкий В.И. Гражданское право и гражданские правоотношения в СССР / В.И. Корецкий. – Душанбе: Ирфон, 1967. – 128 с.
111. Королёв Ю.А. Право и защита семьи государством / Ю. А. Королёв [Е.Г.Азарова, Ю.А.Королёв, Е.В.Кулагина и др.].– М.: Наука, 1987. – 184 с.
112. Королёв Ю.А. Конституция СССР –правовая основа построения брачно-семейных отношений / А.Ю. Королёв. – М.: Изд-во Московского ун-та, 1981. – 192 с.
113. Королёв Ю.А. Общие вопросы государственной защиты семьи / А.Ю. Королёв // Право и защита семьи государством [Е.Г.Азарова, Ю.А. Королёв, Е.В.Кулагина и др.]. – М.: Наука, 1987. – С. 21-28.
114. Королёв Ю.А. Семья как субъект права / Ю.А. Королёв // Журнал Российского права. – 2000. – №10. – М.: Норма. – С. 61-66.
115. Косова О.Ю. «Фактические браки» и семейное право / О.Ю. Косова // Правоведение. – 1999. - № 3. – С. 105-120.
116. Коткина И.А. Усыновление по советскому праву: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский ордена Ленина, ордена Октябрьской Революции и ордена Трудового Красного Знамени государственный университет имени М.В.Ломоносова / И.А. Коткина. – М.: Изд-во МГУ, 1953. – 20 с.
117. Красавчиков О.А. Гражданская правосубъектность как правовая форма / О.А. Красавчиков // Правовые проблемы гражданской правосубъектности. Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 62. / Под ред. О.А. Красавчикова. – Свердловск: Изд-во УрГУ, 1978. – С. 5-26.
118. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / О.А. Красавчиков. – М.: Госюриздат, 1958. – 183 с.
119. Красицька Л.В. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав громадян: Монографія / Л.В. Красицька. – Донецьк: Вид-во ДІВС МВС України, 2002. – 164 с.
120. Кузнєцова Л.Г. Гражданско-правовое положение несовершенно-летних / Л.Г. Кузнецова, Я.Н. Шевченко. – М.: Юрид. лит., 1968. – 136 с.
121. Кульчицький В. Історія держави і права України: Навч. посіб. / В. Кульчицький, Б. Тищик. – Львів, 2000. – 289 с.
122. Лебедев К.К. Понятие о содержании хозяйственной правосубъектности / К.К. Лебедев // Правосубъектность по гражданскому и хозяйственному праву. Межвузовский сборник. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. – С. 19-33.
123. Лозова Г.О. Законодавче визначення сім'ї та шлюбу / Г.О. Лозова // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права – 2006. - №1(17). – С. 119-122.
124. Лозовская С.О. Правосубъектность в гражданском праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / С.О. Лозовская. - М., 2001. – 34 с.
125. Лукьянцев Т.Е. Европейские стандарты в области прав человека: теория и практика функционирования Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод / Т.Е. Лукьянцев. – М.: Звенья, 2000. – 368 с.
126. Лушникова М.В. Единство частных и публичных начал в правовом регулировании трудовых, социально-обеспечительных и семейных отношений: История, теория и практика (сравнительно-правовое исследование) / М.В. Лушникова, А.М. Лушников, Н.Н. Тарусина. – Ярославль: Изд-во Яросл. гос. ун-та, 2001. – 416 с.
127. Мажитова Р.Ф. Правовые отношения в советском социалистическом обществе / Р.Ф. Мажитова. – М.: Мысль, 1967. – 40 с.
128. Майфат А.В. Суррогатное материнство и иные формы репродуктивной деятельности в новом Семейном кодексе РФ / А.В. Майфат // Юрид. мир. – 2000. – №2. - С.19-33.
129. Малкова Н.А. Коллективные субъекты в российском праве. Учебное пособие / Н.А. Малкова. – Самара: Изд-во Самарский Дом печати, 1999. – 24 с.
130. Мальцев Г.В. Социалистическое право и свобода личности / Г.В. Мальцев. – М., 1969. – 143 с.
131. Мананкова Р.П. Правовой статус членом семьи по советскому семейному законодательству [Под ред. Б.Л. Хаскельберга] / Р.П. Мананкова. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1991. – 232 с.
132. Мананкова Р.П. Правовые проблемы членства в семье/ Р.П. Мананкова. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 1985. – 144 с.
133. Маслов В.Ф. Действующее законодательство о браке и семье / В.Ф. Маслов, З.А. Подопригора, А.А. Пушкин. – Харьков, 1972. – 212 с.
134. Матвеев Г.К. История брачно-семейного законодательства Украинской ССР / Г.К. Матвеев. – К.: Изд-во КГУ, 1960. – 64 с.
135. Матвеев Г.К. Советское семейнное право / Г.К. Матвеев. – М.: Юридическая литература, 1978. – 240 с.
136. Матузов Н.И. Социалистическая демократия и субъективные права граждан / Н.И. Матузов // Советское государство и право. – 1972. – №6. – С. 19-25.
137. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР / Матузов Н.И. – Саратов: Приволжское кн. изд-во, 1966. – 190 с.
138. Матузов Н.И. Теория государства и права / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М., 2001. – 541 с.
139. Мейер Д.И. Русское гражданское право. (в 2-х ч. Ч. 1). По исправленному и дополненному 8-му изд. 1902. / Д.И. Мейер– М.: Статут, 1997. – 290 с.
140. Мельник Е.Ф. Права та обо'язки членів сім'ї. Дякі питання шлюбно-сімейного законодавства / Е.Ф. Мельник. – К.: Політвидав України, 1976. – 52 с.
141. Миронов О.О. Особенности правоспособности в советском государственном праве / О.О. Миронов // В кн.: Вопросы теории государства и права. Вып. 1. – Саратов: Изд-во Сарат. юрид. ин-та, 1968. – С. 149-159.
142. Мискарян Е.Г. О правовом регулировании примения метода искусственного оплодотворения / Е.Г. Мискарян // Материалы Всесоюзной научно-практической конференции «Проблемы советского семейного права» (19-21 января 1979 г.). – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1980. – С. 41-42.
143. Мискарян Е.Г. Правовые гарантии установления материнства и отцовства: Авторереф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Тбилисский государственный університет / Е.Г. Мискарян. – Тбилиси, 1979. – 25 с.
144. Мицкевич А.В. Субъекты советского права / А.В. Мицкевич.– М.: Госюриздат, 1962. – 213 с.
145. Муратова С.А. Семейное право: Учебное пособие. Нормативные акты / С.А. Муратова. – М.: Юриспруденция, 2001. – 384 с.
146. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України [За ред. Є.О. Харитонова]. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 552 с.
147. Неваліний М. Визначення поняття сім'ї та членів сім'ї потерпілого / М. Неваліний // Право України. – 1996. –№8. – С. 51-55.
148. Немков А.М. Имущественные правоотношения в семье / А.М. Немков. – Пермь, 1966. – 132 с.
149. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / В.С. Нерсесянц. – М.: Норма, Инфра-М, 1999. – 552 с.
150. Нерсесянц В.С. Философия права Гегеля / В.С. Нерсесянц. – М.: Юристъ, 1998. – 352 с.
151. Нечаева А.М. Правонарушения в сфере личных семейных отношений / А.М. Нечаева– М.: Наука, 1991. – 238 с.
152. Нечаева А.М. Семейное право. Курс лекцій / А.М. Нечаева. – М.: Юристъ, 2002. – 320 с.
153. Никищенкова М.А. К вопросу о соотношении понятий «субъект права» и «субъект правоотношения» Проблеми правосубъектности: современные интерпретации / М.А. Никищенкова // Материалы научно-практической конференции (Самара, 28 февраля 2003 г.). – Самара, 2003. – С. 18-21.
154. Новий тлумачний словник української мови. У 4-х томах. [Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко] – К.: Вид-во Аконіт, 2001. – 945 с.
155. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность / И.Б. Новицкий. – М.: Госюриздат, 1954. – 247 с