СУДОВІ ВИТРАТИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА СУДОВИХ ВИТРАТ У
КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ 12
1. 1. Поняття судових витрат у кримінальному процесі 12
1. 2. Історичний нарис розвитку інституту кримінально-процесуальних витрат 29
1. 3. Структура кримінально-процесуальних витрат 47
1.4. Класифікація кримінально-процесуальних витрат 75
РОЗДІЛ 2 ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ТА ВІДШКОДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВИТРАТ 90
2.1. Визначення розміру та відшкодування витрат, пов’язаних з явкою і виплатою винагороди 92
2.2. Визначення розміру та відшкодування витрат, пов’язаних з обслуго-вуванням доказів та інших предметів 110
2.3. Визначення розміру та відшкодування витрат на проведення слідчих та інших процесуальних дій 127
2.4. Визначення розміру та відшкодування витрат
на оплату праці адвоката 130
РОЗДІЛ 3 СТЯГНЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВИТРАТ 137
3.1. Загальні умови стягнення кримінально-процесуальних витрат 137
3.2. Вирішення судом питання про стягнення кримінально-
процесуальних витрат 156
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187
ДОДАТКИ 204

ВСТУП

Проголошення в Конституції України як суверенної, незалежної, демок-ратичної, соціальної, правової держави, визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки вищою соціальною цінністю, потре-бує від держави впровадження у життя задекларованих принципів.
Проте виконання цих завдань неможливе без усунення такого негатив-ного явища суспільного життя, притаманного усім без винятку країнам, як злочинність. Вона у всіх своїх проявах відчутно перешкоджає суб’єктам пра-вовідносин реалізовувати свої права та обов’язки захищати демократичні цінності, інтереси кожної окремої особистості і суспільства в цілому. Відтак особливої ваги набуває потреба вдосконалення чинного законодавства, при-ведення його до світових стандартів та належної реалізації. Відповідно до Концепції судово-правової реформи України, Концепції (основ державної по-літики) національної безпеки України, а також Державно-правової програми боротьби із злочинністю розроблено і впроваджено у життя комплекс захо-дів, спрямованих на подолання цього явища.
Останніми роками в Україні створено або реорганізовано ряд правоо-хоронних органів: податкова міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з ор-ганізованою злочинністю, економічними злочинами; реформується судова си-стема. Держава вживає чимало ефективних заходів, спрямованих на якісну і кількісну зміну кадрів правоохоронних органів, які на передовій ведуть бо-ротьбу із злочинністю.
Все це потребує величезних фінансових та інших витрат на створення й утримання правоохоронних органів і судів, підготовку та перепідготовку їх-ніх кадрів; оснащення установ і органів правоохоронної системи сучасними технічними засобами виявлення, попередження і припинення злочинів та ін-ших правопорушень.
Значні кошти держава виділяє і на кримінальне судочинство. До них на-лежать витрати на оплату праці посадових осіб, які ведуть процес; витрати на утримання приміщень і експлуатацію техніки; відшкодування витрат, пов’язаних з явкою і виплатою винагороди особам, які залучаються у кримі-нальний процес; витрати на проведення судових експертиз та ін. Матеріаль-них затрат на кримінальне судочинство зазнає не тільки держава, а й зацікав-лені в результатах провадження учасники процесу. З особистих коштів таких осіб оплачується, наприклад, праця адвокатів, які беруть участь у процесі за угодою з клієнтом.
Частина цих та деякі інші витрати на кримінальне судочинство імену-ються судовими витратами, які можуть бути стягнуті з засудженого, на розс-лідування справи якого були затрачені. У зв’язку з реформами, які відбува-ються в Україні, переходом її на ринкову економіку в суспільстві відбувається складний і болісний процес переоцінки економічних, моральних, політичних, правових поглядів і цінностей. В умовах фінансово-економічної кризи, яка триває в Україні, особливого значення набуває економне витрачання коштів на боротьбу із злочинністю. У зв’язку з цим постає досить важлива проблема судових витрат у кримінальному судочинстві – як частини витрат держави на боротьбу із злочинністю, які можуть бути їй відшкодовані.
Актуальність теми. Питання судових витрат у кримінальному судо-чинстві України досі ще не піддавалося спеціальному монографічному дослі-дженню. В Україні деякі його аспекти досліджували О.В. Горбачов, В.Т. Нор, В. Недвиженко, М. Мазуркевич, Л. Шоха і нещодавно В.М. Тертишник та О. Перепадя. Дещо більше уваги йому приділяли в колишній РРФСР, зокрема такі вчені, як А.Я. Грун, І.О. Барсуков, В.Т. Томін і В.А. Дунін, А.М. Рекунков, В.В. Шубін, Л.Л. Кругліков, Є. Терешонков, Н.О. Сидорова та Г.І. Алієв, а останнім часом В.М. Демидов, В.П. Бож’єв, Н.А. Власова, Р.Х. Якупов.
Це пояснюється передусім тим, що, на думку багатьох науковців, питан-ня судових витрат – це економіко-управлінська проблема, питання наукової організації праці апарату правоохоронних органів. Однак не береться до ува-ги той факт, що у Кримінально-процесуальному кодексі України є група норм (хоча й невелика), яка регулює кримінально-процесуальні відносини, пов’язані з судовими витратами (ст. 91, 92, 93 КПК України); норми про су-дові витрати передбачені і в КПК РФ, Республіки Польща, ФРН, Франції. Про деякі види судових витрат йде мова і в інших нормативних актах, які ре-гулюють кримінально-процесуальні відносини: Законі України “Про проку-ратуру”, Інструкції “Про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинува-чених підсудних, свідків і потерпілих”. Тут потрібно брати до уваги і те, що саме під час кримінального судочинства виникає така категорія як судові ви-трати; що питання про їхній розмір і відшкодування вирішують особи, які ве-дуть процес, а рішення про стягнення судових витрат з засудженого може прийняти тільки суд у вироку.
Щодо наукових поглядів на судові витрати у кримінальному процесі згаданих вчених, то вони, як правило, розглядали їх лише в окремих, повер-хових аспектах, не охоплюючи всієї глибини відносин, пов’язаних з інститу-том судових витрат. Лише Н.О. Сидорова та Г.І. Алієв зробили спробу пов-ніше підійти до вивчення інституту судових витрат, однак і вони залишили поза увагою питання структури судових витрат і їхньої класифікації, порядку відшкодування. Варто також зазначити, що ці дослідження проводилися в радянський період, в інших соціально-економічних умовах, ніж ті, які ми ма-ємо сьогодні в Україні.
Усе наведене й обумовлює актуальність даного дисертаційного дослі-дження та його науково-прикладне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-тація підготовлена в рамках науково-дослідної тематики кафедри криміналь-ного процесу та криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка “Вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування”. Об’єкт дослідження перебуває у нерозривному зв’язку з традиційним напрямом досліджень Львівської школи кримінального процесу – проблеми захисту майнових інтересів суб’єктів кримінального су-дочинства. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка 28 квітня 1998 року, протокол №1/4.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у з’ясуванні суті і природи судових витрат у комплексі кримінально-процесуальних відно-син.
Відповідно до мети дослідження визначені такі його завдання:
- розкрити суть і сформулювати поняття судових витрат у криміналь-ному процесі України;
- дослідити історію інституту судових витрат у кримінальному проце-сі України на підставі аналітичного огляду пам’яток права, які діяли на тери-торії України, а також вивчити правове регулювання інституту судових ви-трат в інших правових системах (РФ, ФРН, Республіка Польща, Франція);
- проаналізувати структуру судових витрат;
- провести класифікацію судових витрат за різними критеріями;
- з’ясувати порядок відшкодування судових витрат та виявити його недоліки;
- встановити правову та матеріальну підставу стягнення судових ви-трат із засуджених;
- розглянути процесуальний порядок стягнення судових витрат із за-судженого;
- внести пропозиції щодо подолання виявлених недоліків чинного за-конодавства, яке регламентує інститут судових витрат.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження виступає інститут судових витрат у кримінальному судочинстві України.
Предметом дослідження є норми діючого кримінально-процесуального законодавства України, які регламентують інститут судових витрат у кримі-нальному процесі; теоретичні положення, висловлені науковцями щодо цього інституту; пам’ятки джерел права, які діяли на території України і торкалися судових витрат; норми зарубіжного кримінально-процесуального законодав-ства про судові витрати; проекти КПК України і зарубіжних держав; матеріа-ли слідчо-судової практики ( понад 500 кримінальних справ) та результати анкетування 200 прокурорсько-слідчих працівників у Львівській, Тернопіль-ській та Івано-Франківській областях.
Методи дослідження. У процесі написання роботи, в основному, вико-ристовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, спостережен-ня, порівняння, опис, системно-структурний метод. Крім того, застосовували-ся і спеціальні методи пізнання: історико-правовий – у процесі вивчення пам’яток джерел права; порівняльно-правовий - під час порівняння українсь-кого та зарубіжного законодавства; статистичний метод – у процесі вивчення і узагальнення судової практики, різних статистичних даних; метод анкетуван-ня – під час опитування практичних працівників; метод моделювання – під час побудови проектів норм та процесуальних актів.
Наукова новизна одержаних результатів передусім полягає у тому, що ця праця є першим в українській кримінально-процесуальній науці дисер-таційним дослідженням інституту судових витрат. У ній проведено критичний порівняльний аналіз поглядів різних вчених і практиків з приводу інституту судових витрат, показана дискусійність думок щодо їхнього поняття, струк-тури, класифікації, обґрунтована потреба в комплексному підході до вивчен-ня цього інституту.
Автором розроблено концептуальний підхід до вивчення інституту су-дових витрат, в основу якого покладено розгляд видів судових витрат та стя-гнення їх з осіб, які визнані винними у вчиненні злочину.
До найважливіших результатів дослідження можна віднести:
1) встановлення основних ознак, яким мають відповідати судові витра-ти;
2) обґрунтування необхідності заміни терміна “судові витрати” більш точним – “кримінально-процесуальні витрати” і побудова удосконаленої конструкції поняття “кримінально-процесуальні витрати”, згідно з якою - це передбачені кримінально-процесуальним законом витрати, пов’язані із здійс-ненням провадження у кримінальній справі, які відшкодовуються державою певним суб’єктам кримінального процесу і підлягають стягненню з осіб, ви-знаних винними у вчиненні злочину чи, в окремих випадках, зараховуються на рахунок держави;
3) історичний огляд витоків і розвитку інституту судових витрат у кри-мінальному процесі України, який засвідчив факт, що цей інститут має трива-лу історію, відлік якої починається з часів Княжої Доби (Х-ХІ ст.);
4) детальне і системне вивчення структури судових витрат дало змогу виявити недосконалість норм КПК України, які визначають склад судових ви-трат і свідчать про потребу їхнього удосконалення, зокрема і в плані розши-рення;
5) побудову на підставі узагальнення нагромадженого досвіду нової ос-новної класифікації судових витрат залежно від мети їхнього використання, а також кілька додаткових класифікацій, які допомагають осмислити сутність і значення судових витрат у кримінальному процесі;
6) комплексний аналіз процедури відшкодування окремих видів судо-вих витрат, що дало можливість виявити розбіжності у відшкодуванні витрат на проведення судових експертиз залежно від установи, яка їх проводила, від-сутність законодавчого регулювання порядку відшкодування витрат на збері-гання і пересилання доказів та інших предметів, а також проведення слідчих та інших процесуальних дій. Запропоновано шляхи усунення цих недоліків;
7) на підставі теоретичного аналізу попередніх напрацювань вчених встановлено матеріальну і процесуальну підставу стягнення судових витрат;
8) на базі критичного аналізу чинного українського кримінально-процесуального законодавства та порівняння його з зарубіжним внесено про-позицію про необхідність стягнення судових витрат не тільки з засуджених, а й з осіб, звільнених від покарання, та осіб, кримінальні справи стосовно яких закриті за нереабілітуючими обставинами;
9) констатовані і детально вивчені випадки, коли судові витрати прий-маються на рахунок держави. На підставі цього зроблено висновок про необ-хідність їх чіткого закріплення у законодавстві;
10) розроблення проекту глави КПК України про кримінально-процесуальні витрати.
Практичне значення одержаних результатів. У дисертації у тісному взаємозв’язку розглянуті теоретичні й практичні питання, що стосуються ін-ституту судових витрат у кримінальному процесі України.
Щодо практичного значення здобутих результатів, то вони визначають-ся тим, що пропозиції стосовно вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування, як видається, можуть бути використані у підго-товці нового Кримінально-процесуального кодексу України, постанов Пле-нуму Верховного Суду України, де йдеться про відшкодування та стягнення судових витрат у кримінальному судочинстві, а також практичними праців-никами під час реалізації правових норм. Одержані результати дослідження також можуть слугувати підґрунтям для проведення подальших наукових до-сліджень цього інституту, а також використовуватися у викладацькій діяльно-сті з курсу кримінального процесу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на науково-практичних конференціях, зокрема на VI–VIII регіональних науково-практичних конференціях “Проблеми дер-жавотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2000, 2001, 2002 рр.); науковій конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (7-8 квітня 2001 р., Національний університет “Острозька академія”, м. Острог); регіональній міжвузівській конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забез-печення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні”, (квітень 2002 р., м. Івано-Франківськ), а також на кафедрі кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного універси-тету імені Івана Франка; викладаються в курсі кримінального процесу для студентів цього ж вузу.
Матеріали дисертації висвітлені у восьми публікаціях, шість з яких міс-тяться у фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Поглиблене дослідження інституту судових витрат у кримінальному процесі України показує, що він не користується особливою популярністю серед вітчизняних вчених. Разом з тим аналіз зарубіжного кримінально-процесуального законодавства, місцевої слідчої та судової практики засвідчує, що інститут цей потребує значно більшої уваги. В умовах ринкової економіки, коли будь-яка діяльність спирається насамперед на матеріальну основу, виникає необхідність навчитися рахувати й економно витрачати гроші на боротьбу із злочинністю і особливо ту їхню частину, яка складає кримінально-процесуальні витрати і може бути повернута державі за рахунок осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.
2. Аналіз різноманітних підходів до визначення поняття судових витрат і з’ясування їхньої природи привів до думки, що термін “судові витрати” у своєму етимологічному значенні не відображає повністю суті означуваних витрат. Тому його необхідно замінити більш вдалим, яким, як видається, може бути термін “кримінально-процесуальні витрати”.
3. Інститут кримінально-процесуальних витрат України має досить довгу і цікаву історію, зумовлену тим, що Україна за своє багатовікове існування перебувала у складі різних держав з відмінними правовими системами. Її відлік можна починати з ХІ століття, оскільки перша письмова згадка про витрати процесу, у широкому розумінні, міститься у Руській Правді і завершувати сьогоднішнім днем.
4. Детальне вивчення структури кримінально-процесуальних витрат у кримінальному процесі України, порівняння її з структурою кримінально-процесуальних витрат у кримінальному судочинстві зарубіжних держав, аналіз результатів опитування думки прокуросько-слідчих працівників з приводу складу кримінально-процесуальних витрат, підтверджує необхідність її розширення, з урахуванням умов сьогодення і наведення її вичерпного переліку у законодавстві.
5. Законодавцю потрібно більше уваги приділити порядку відшкодування окремих видів кримінально-процесуальних витрат, оскільки сьогодні поза правовою регламентацією залишається процедура відшкодування витрат на зберігання, пересилання доказів та інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд. Необхідно також виробити єдиний підхід до визначення вартості проведених експертиз та інших досліджень, незалежно від того ким вони проводились.
6. У ході аналізу норм чинного законодавства, які визначають порядок стягнення кримінально-процесуальних витрат з засудженого виведено матеріальну і процесуальну підставу стягнення кримінально-процесуальних витрат. На цій основі зроблено висновок, що кримінально-процесуальні витрати повинні стягуватися з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину незалежно від виду обвинувального вироку, який постановлено стосовно них. Необхідно також стягувати кримінально-процесуальні витрати і з осіб, кримінальні справи щодо яких були закриті за нереабілітуючими обставинами.
Для того, щоб уникнути суперечок з приводу того, які кримінально-процесуальні витрати не можуть стягуватись з винного, у законодавстві потрібно чітко визначити випадки, коли кримінально-процесуальні витрати зараховуються на рахунок держави.
7. З урахуванням викладених пропозицій чинний КПК України, в частині, яка регламентує інститут кримінально-процесуальних витрат, потребує серйозного удосконалення. Для того, щоб комплексно врегулювати відносини, пов’язані з інститутом кримінально-процесуальних витрат, у КПК їм потрібно приділити окрему главу, яка мала б виглядати наступним чином:
Глава 7. Кримінально-процесуальні витрати
Стаття 1. Поняття та структура кримінально-процесуальних витрат
1. Кримінально-процесуальні витрати — це передбачені цією статтею витрати, пов’язані із здійсненням провадження у кримінальній справі, які відшкодовуються державою певним суб’єктам кримінального процесу і підлягають стягненню з осіб, визнаних винними у вчиненні злочину чи, в окремих випадках, зараховуються на рахунок держави.
2. Кримінально-процесуальні витрати складаються з коштів:
1) виплачених свідкам, потерпілим, цивільним позивачам та їхнім представникам, спеціалістам, перекладачам, понятим, пов’язаних з витратами на проїзд до місця проведення процесуальних дій і назад, найм житла та добових;
2) винагороди, виплаченої свідкам, потерпілим та їхнім представникам, понятим, які не мають постійного заробітку, за відрив від звичайних занять;
3) виплачених свідкам, потерпілим, цивільним позивачам та їхнім представникам, понятим, які працюють і мають постійний заробіток на відшкодування неотриманої ними заробітної плати за весь час, затрачений у зв’язку з викликом до органів дізнання, слідчого або в суд;
4) винагороди, яка виплачена спеціалістам, перекладачам за виконання ними своїх обов’язків під час дізнання, досудового слідства чи у суді, крім випадків, коли ці обов’язки виконувались у порядку службового завдання;
5) витрачених на зберігання і перевезення (пересилання) доказів та інших предметів;
6) витрачених на оголошення і повідомлення у пресі, радіо і телебаченню;
7) витрачених на відшкодування вартості речей, які були зіпсовані або знищені під час проведення слідчих та інших процесуальних дій (слідчий експеримент, відтворення обстановки і обставин події, ексгумація трупа тощо) та на їх відновлення;
8) виплачених адвокату за надання юридичної допомоги у зв’язку з участю у дізнанні, досудовому слідстві чи суді за призначенням, без укладення угоди з клієнтом;
9) на покриття вартості проведених експертиз та інших досліджень, якщо вони виконувались не в порядку службового завдання.

Стаття 2. Відшкодування кримінально-процесуальних витрат
1. Порядок відшкодування та розмір сум, передбачених п.п. 1 – 4 ч.2 ст.1, що підлягають виплаті, визначаються Інструкцією про порядок відшкодування витрат, пов’язаних з явкою та виплатою винагороди. Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду.
2. Порядок відшкодування та розмір сум, передбачених п.п. 5 – 7 ч.2 ст.1, що підлягають виплаті, визначаються нормами цивільного права, які регулюють відносини, пов’язані з наданням послуг. Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду.
3. Порядок відшкодування та розмір сум, передбачених п. 8 ч.2 ст.1, що підлягають виплаті адвокату, визначаються Порядком оплати праці адвокатів за надання громадянам правової допомоги за рахунок держави. Зазначені виплати провадяться з коштів управлінь юстиції.
4. Порядок відшкодування та розмір сум, передбачених п. 9 ч.2 ст.1, визначається Інструкцією про відшкодування витрат на проведення експертизи та інших досліджень.
Стаття 3. Стягнення кримінально-процесуальних витрат
1. Кримінально-процесуальні витрати покладаються на осіб, визнаних винними у вчиненні злочину.
2. Під час постановлення обвинувального вироку суд повинен постановити рішення про стягнення з винного кримінально-процесуальних витрат в дохід держави.
3. В тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, враховуючи при цьому витрати, пов’язані із справою кожного з них, та майновий стан засуджених.
4. Якщо злочин вчинено неповнолітнім, який не має майна, кримінально-процесуальні витрати можуть бути покладені на осіб, які несуть матеріальну відповідальність за вчинені ним діяння.
5. В разі смерті засудженого до набрання вироком законної сили кримінально-процесуальні витрати не можуть стягуватися із спадкоємців.
6. Право стягнення кримінально-процесуальних витрат припиняється в силу давності після спливу трьох років від дня, коли рішення суду про накладення судових витрат вступило в законну силу. Суми внесені на покриття судових витрат після спливу вказаного строку поверненню не підлягають
7. В разі закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами, кримінально-процесуальні витрати стягуються з осіб, кримінальні справи щодо яких закриті, в такому ж порядку як і при постановленні вироку.
Стаття 4. Прийняття кримінально-процесуальних витрат на рахунок держави
1. Кримінально-процесуальні витрати приймаються на рахунок держави у випадках:
1) участі адвоката у кримінальному процесі, як захисника, за призначенням, всупереч волі підзахисного;
2) виправдання підсудного;
3) матеріальної неспроможності особи, з якої мають бути стягнуті витрати;
4) зв’язаних з виплатою сум перекладачеві;
5) коли кримінально-процесуальні витрати, пов’язані з тою частиною обвинувачення, яка визнана судом необґрунтованою;
6) коли особі були виплачені витрати, пов’язані з явкою у справі, в якій вона в подальшому була притягнута до відповідальності.
2. В разі звільнення засудженого від сплати кримінально-процесуальних витрат чи прийняття їх на рахунок держави, суд повинен навести мотиви такого рішення.
Стаття 5. Стягнення кримінально-процесуальних витрат у справах приватного обвинувачення
1. В разі винесення обвинувального вироку у справах приватного обвинувачення, кримінально-процесуальні витрати стягуються з винного.
2. В разі виправдання підсудного у справах приватного обвинувачення кримінально-процесуальні витрати стягуються з приватного обвинувача.
3. В разі закриття справи у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах приватного обвинувачення, суд може покласти кримінально-процесуальні витрати на:
1) потерпілого, якщо його обвинувачення було безпідставним;
2) підсудного, якщо в його діях є ознаки складу злочину;
3) на рахунок держави, якщо в діях обвинуваченого немає ознак складу злочину, але обвинувачення потерпілого не було безпідставним.
Пропонується також доповнити: 1) статті КПК, які визначають правовий статус потерпілих та їхніх представників, судових експертів, спеціалістів, перекладачів, понятих положенням, яке передбачає право зазначених осіб на відшкодування витрат, пов’язаних з явкою та виплатою винагороди (крім експертів, спеціалістів та перекладачів); а також на відшкодування неотриманої ними заробітної плати за весь час, затрачений у зв’язку з викликом; 2) ст. 253 КПК такими положеннями: чи додано до обвинувального висновку довідку про кримінально-процесуальні витрати, а якщо ні, вимагати її подачі.
8. Автор сподівається, що це дослідження є прирощенням знань у науці кримінального процесу і послужить певним стимулом до подальшої розробки запропонованої теми. Ця робота поряд з іншими завданнями та цілями направлена й на те, щоб привернути увагу процесуалістів і всієї громадськості країни до проблеми кримінально-процесуальних витрат у кримінальному процесі, пошуку шляхів і напрямків її вирішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативі матеріали
1. Конституція України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України. – 1996. – 51с.
2. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240с.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України. Станом на 1 вересня 2001р. - К.: Атіка, 2001. – 208с.
4. Цивільний кодекс України: Офіційне видання (станом на 27 січня 2001р.) – Ужгород: Інформаційно-видавниче агенство “ІВА”, 2000. – 352с.
5. Цивільно-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2002. – 144с.
6. Закон України від 5 листопада 1991р. “Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53, ст.793. (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3130-XII ( 3130-12 ) від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.229; N 3662-XII ( 3662-12 ) від 26.11.93, ВВР, 1993, N 50, ст.474; N 103/95-ВР від 21.03.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 71; N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст.268; N 2171-III (2171-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38; N 2663-III ( 2663-14 ) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.233; N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002; N 2981-III ( 2981-14 ) від 17.01.2002; Рішенням Конституційного Суду України N 5-зп (v005p710-97 ) від 30.10.97).
7. Закон України від 25 лютого 1994р. “Про судову експертизу” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №28, ст.232.
8. Інструкція “Про порядок виконання постанов прокурорів, суддів, слідчих, органів дізнання і ухвал судів про привід підозрюваних, обвинувачених підсудних, свідків і потерпілих”, Затверджена наказом МВС України від 23 грудня 1995р. №864 // Кримінально-процесуальне законодавство України / Авт.-упоряд. М.І.Мельник, М.І.Хавронюк. – К.: А.С.К., 1998. - С.469-472.
9. Інструкція “Про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів по кримінальних справах, цінностей і іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами”, затверджена наказом міністра юстиції ще колишнього СРСР і введене в дію з 1 липня 1990р. // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейним матеріалом / За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.484-500.
10. Інструкція “Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів”, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейним матеріалом / За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.510-512.
11. Інструкція “Про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів (службових осіб), у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення ” від 22 лютого 1991р. № 40 із змінами від 28 грудня 1991р. та 7 травня 1993р. // Збірник постанов УРСР 1991 №3 ст.16; ЗП України 1992. №1 ст.24; ЗП України 1993.№10 ст.208.
12. “Перелік державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства Юстиції”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1999р. №1432 // Збірник урядових нормативних актів: 7 – 30 серпня 1999р. – К.: Видавництво “Україна”, 2000. - №7. – С.5-6.
13. Положення "Про порядок внесення юридичними та фізичними особами плати за проведення експертно-криміналістичними підрозділами органів внутрішніх справ України досліджень та інших робіт (послуг) із застосуванням науково-технічних засобів і криміналістичних методів та використання цих коштів", затверджене наказом Міністра фінансів та Міністра внутрішніх справ від 6 липня 1998р. №694/499 // Офіційний вісник України – 1999. – 04.06.99р. - №20.
14. Положення "Про порядок оплати праці адвоката за надання юридичної допомоги громадянам у кримінальних справах", затверджене Міністерством юстиції та Міністерством фінансів 27 листопада 1991р. із змінами внесеними від 20.01.92р.; 19.11.91р.; 19.02.93р.; 01.07.93р.; 10.08.93р.; 24.11.94р.; 22.02.95р.; 01.10.95р.; 01.03.96р.
15. Порядок оплати праці адвокатів за надання громадянам правової допомоги за рахунок держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999р. №821. // Збірник урядових нормативних актів: 10 – 27 травня 1999р. – К.: Видавництво “Україна”, 2000. - №1. – С.44-47.
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995р. №78 “Про визначення розміру витрат, пов’язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах” // Урядовий кур’єр. - 07.02.1995 р. - №20.
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999р. №663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” // Урядовий кур’єр. – 06.05.1999 р. - №83-84; 07.06.2000 р. - №102; 12.09.2000 р. - №165; 19.09.2000р. - №170; 23.05.2001р. - №89.
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 1998р. “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” // Кримінально-процесуальний кодекс України з постатейним матеріалом / За відп. ред. Шибіко В.П. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С.508-510.

Спеціальна література
19. Kodeks Postępowania Karnego z Komentarzem i Orzecnictwem Sądu Najwyzsego do dnia l czerwca 1936r. Opracovali J.Nisenson i M.Siewierski - Warszawa, 1936. – 395s.
20. Kodeks postępowania karnego. Wydawnictwo GEO. – Kraków, 1998. – 128s.
21. Koszty sądove. Cyvilne-karne, advokackie, notarialne, komorniczne, skarbove, administracyjne. – Bielsko-Biala, 1999. – 240s.
22. Kutrzeba Stanisław. Dawne polskie prawo sądowe w zarysie. Wydanie drugie. Wydawnictwo zacladu nar. Imienia Ossolińskich. - Lvów-Warszawa-Krakow, 1927. - 117s.
23. Postępowanie Karne Wojskowe. Główna księgarnia wojskowa. – Warszawa, 1920. – 268s.
24. Przepisy o kosztach sądowych. Nowy tekst z R.1938. Biblioteka wydawnictw prawniczych - Lwów, 1939. – 94s.
25. Wyrok Sądu Seymowego Królewstwa Polskego w sprawie na przeciw Hr. Soltykowi, Kryzanowskiemu, Majewskemu, Dembkowi, Zablockemu, Grzymale, Plichcie i Hr. Zaluskiemu o zbrodnia, stanu obwinionym w r. 1828. - Wydany: Warszawa. 1831. – 131s.
26. Азаров Ю. Що заважає адвокатурі працювати злагоджено? // Право України. - 1998. - №3. - С.38-40.
27. Алексеев Н.С., Лукашевич В.З. Претворение ленинских идей в советском уголовном судопроизводстве - Л.: Издательство ЛГУ, 1979. – 200с.
28. Алиев И.А., Сидорова Н.А. Судебные издержки в уголовном судопроизводстве. - Баку, 1989. - 125с.
29. Андреев В.И., Кругликов Л.Л. Взыскание судебных издержек по уголовным делам // Проблемы уголовного процесса и криминалистики. Сборник ученых трудов / Под. ред В.М. Семенова. - Свердловск, 1973. - Вып.21. - С.83-88.
30. Бабаев М.М. Социальные последствия преступности : Учебное пособие. -М.: Академия МВД СССР, 1982. - 82с.
31. Барсуков И.О. О судебных расходах // Социалистическая законность. - 1962. - №5. - С.79-80.
32. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы). - М.: Юрид. лит., 1969. - 216с.
33. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 790с.
34. Борико С.В. Уголовный процесс. - Минск: «Амалфея», 2000. - 384с.
35. Бушуев Г.И. Судья в уголовном процессе. -М., Юрид. лит., 1984. - 112с.
36. Варфоломеева Т.В., Русанов Б.В. Советская адвокатура: задачи и формы деятельности. - Киев, Головное издательство издательского объединения «Вища школа», 1983. - 42с.
37. Власова Н.А. Досудебное производство в уголовном процессе: Пособие. - М.: ЮРМИС, 2000. - 144с.
38. Волжин В. О судебных издержках по делам частного обвинения // Журнал гражданского и уголовного права. - 1883. - Кн. 9. - С.1-9.
39. Володарський В. Не треба штучно розколювати адвокатуру та порушувати рівноправність адвокатів // Право України. - 1998. - №5. - С.85-86.
40. Воробейникова Т.У., Дубровина А.Б. Преобразование административно-полицейского аппарата, суда и тюремной системы России во второй половине XIX века: Учебное пособие. - К., 1973. - 68с.
41. Горбачов А.В. Судебные издержки: законодательство и практика // Правовые и общественно-экономические науки. Труды Горьковской Высшей школы МВД СССР. - Горький, 1975. - Вып 4. - Ч.2. - С.133-140.
42. Горбачов А.В. Уголовно-процессуальное законодательство и практика взыскания судебных издержек // Труды Киевской Высшей школы МВД СССР. - Киев: Научно-исследовательский и редакционно-издательский отдел КВШ МВД СССР, 1974. - Вып.6. - №8. - С.192-199.
43. Громов Н.А., Пономаренков В.А., Францифоров Ю.В. Уголовный процесс России: Учебник. - Москва: Юрайт, 2001. – 556с.
44. Грошевой Ю.М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Харьков: Издательское объединение “Вища школа”, 1975. – 144с.
45. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе. – Харьков: Издательство при Харьковском государственном университете издательского объединения «Вища школа», 1979. – 143с.
46. Грун А. Недостатки во взыскании судебных издержек // Советская юстиция. – 1962. - №10. - С.14-15.
47. Даев В.Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. – 112с.
48. Демидов В.Н. Уголовный процесс и материальные затраты. - М.: Изд-во «СПАРК», 1995. – 98с.
49. Жижиленко А.А. Наказание. Его понятие и отличие от других правоохранительных средств. - Пг., 1914. - 676с.
50. Законы о судопроизводстве по делам о преступлениях и проступках // Свод законов Российской Империи. Издание 1857 года. - СПБ, 1857. – Том 15. - Книга вторая. – 236с.
51. Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР). – Киев: Ред.-изд. отд. Киев. науч.-исслед. лаб. ВНИИ МВД СССР, 1972. – 306с.
52. Инструкция для народных следователей. Житомир 1919. // Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР). - Киев: Ред.-изд. отд. Киев. науч.-исслед. лаб. ВНИИ МВД СССР, 1972. - С.232-259.
53. Инструкция для народных следователей. Харьков 1921. // Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР). - Киев: Ред.-изд. отд. Киев. науч.-исслед. лаб. ВНИИ МВД СССР, 1972. - С.293-304.
54. Івашкович І. Реально забезпечити право на захист // Право України. — 1999. - №6. - С.84-85.
55. Кашугін М. Стаття 47 КПК України потребує вдосконалення // Право України. – 1998. - №9. – С.67-69.
56. Кокорев Л.Д. Потерпевший от преступления в советском уголовном процессе. – Воронеж: Издательство Воронежского ун-та, 1964.- 138с.
57. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / Под ред. В.М.Лебедева. - М.: Изд-во “СПАРК”, 1995. – 613с.
58. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / Под ред. В.Т. Томина - 5-е издание. - М.: Юрайт, 2001. - 815с.
59. Краткий комментарий Устава уголовного судопроизводства 1864 г. // Российское законодательство Х-ХХ веков: В девяти томах. / Т.8. Судебная реформа – М.: Юрид. лит., 1991. - С.252-385.
60. Кримінальний процес України: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М.Грошевой, Т.М.Мірошниченко, Ю.В.Хоматов та ін.; За ред. Ю.М.Грошевого та В.М.Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496с.
61. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.К. Звирбуль, Н.Ф. Кузнецова, Г.М. Миньковский. - М.: Юрид. лит., 1979. - 304с.
62. Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР. - Київ: Держполітвидав УРСР, 1961. – 201с.
63. Кримінально-процесуальний кодекс в редакції 1927р. - Видання офіційне: Юридичне видавництво наркомюсту УСРР. – 148с.
64. Кримінально-процесуальний кодекс України. Проект підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України (станом на 1 березня 2000р.) – Київ, 2000. – 178с.
65. Кримінально-процесуальний кодекс Української РСР. Офіційний текст із змінами на 1 березня 1958 р. та з дод. постатейно-систематиз. матеріалів. - Київ: Держполітвидав УРСР, 1958. – 158с.
66. Крип'якевич І.П. Історія України / Відп. редактори Ф.П.Шевченко, Б.З.Якимович. - Львів: Видавництво "Світ", 1990. – 520с.
67. Кругликов Л. Судебные издержки в уголовном деле // Советская юстиция. – 1975. - №4. – С.8-9.
68. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М.: Юрид. лит., 1960. – 320с.
69. Малахов В.П. Основы формальной логики: Учебное пособие для юристов. – М.: Изд-во “Щит-М”, 1998. – 501с.
70. Механизм преступного поведения / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев - М.: Наука, 1981 - 248с.
71. Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР: В 2 т. / - К.,1966. - Т.1. - 831с.
72. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. - Київ: Либідь, 1999.- 536с.
73. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / М.М.Михеєнко, В.П.Шибіко, А.Я.Дубинський; Відп. ред.: В.Ф.Бойко, В.Г.Гончаренко. – 2-ге вид.- К.: Юрінком Інтер, 1999. – 624с.
74. Научно-практический комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / Под. ред. П.М.Смирнова. Изд. 3-е испр. и доп. - М.: Юрид. лит., 1970. – 558с.
75. Недвиженко В., Мазуркевич М. До питання про кримінально-процесуальні витрати // Радянське право. - 1988. - №3. – С.33-34.
76. Никифоров В.С. Наказание и его цели // Советское государство и право. – 1981. - №9. – С.69-71.
77. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах / Укладачі В.Яременко, О.Сліпушко. – Київ: Видавництво “АКОНІТ”, 1999. – Том 1. – 910с.
78. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах / Укладачі В.Яременко, О.Сліпушко. – Київ: Видавництво “АКОНІТ”, 1999. – Том 4. – 941с.
79. Нор В., Павлишин А. Актуальні питання відшкодування витрат на проведення судової експертизи у кримінальній справі // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали VII регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2001р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001.- С.194-196;
80. Нор В., Павлишин А. Історія інституту судових витрат у кримінальному процесі України // Наукові записки. Серія право. – Острог, 2001. – Вип.2. – Ч.2. – С.354-358.
81. Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. К.: Вища школа, Головное изд-во, 1989. – 275с.
82. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. - Львів: Вища школа, 1978. – 110с.
83. Нор В.Т., Павлишин А.А. Витрати, пов’язані з оплатою праці захисника, який брав участь у кримінальному процесі за призначенням, - складова судових витрат // Адвокат. – 2001. - №6 – С.6-8.
84. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Изд-е 14 / Под ред. Н.Ю.Шведовой. – М.: Русский язык, 1982. – 816с.
85. Озерцковский Н., Цыпкин П. Алфавитно-предметный указатель к Своду Законов Российской Империи. - СПб. - 1914. – 459с.
86. Павлишин А.А. Відшкодування витрат на оплату праці адвоката // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – Івано-Франківськ, 2001. – Випуск VII. – С.183-188.
87. Павлишин А.А. До питання про судові витрати у кримінальному процесі України // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. – Івано-Франківськ, 2001. – Випуск V. – С.171-176.
88. Павлишин А. А. Соціальна природа судових витрат у кримінальному процесі // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. - Івано-Франківськ, 2002. – Випуск VIII. – С.178-182.
89. Павлишин А. Поняття судових витрат у кримінальному процесі // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2001. – Вип.36. – С.548-554.
90. Павлишин А. Склад судових витрат у кримінальному процесі України: реалії і перспективи // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2000. – Вип.35. – С.504-511.
91. Падох Ярослав. Суди і судовий процес старої України: Нарис історії. - Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто-Львів,1990. – 128с.
92. Перепадя О. Про відшкодування судових витрат у кримінальному процесі (порівняльний аналіз законодавства України і ФРН) // Право України. – 2001. №1. – С.100-104.
93. Положение о народном суде Украинской Советской Социалистической Республики. Харьков 1920г. // Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР). – Киев: Ред.-изд. отд. Киев. науч.-исслед. лаб. ВНИИ МВД СССР, 1972. – С.260-272.
94. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т.2. Від середини XVII ст. до 1923 року. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 1993. – 608с.
95. Права за якими судиться малоросійський народ 1743р. // Відповідальний редактор Шемшученко Ю.С. - Київ, 1997. - 548с.
96. Проект общей части УПК РФ, подготовленный в Государственно-правовом Управлении Президента Российской Федерации // Российская юстиция. - 1994. -№9. – 92с.
97. Проект УПК РФ (Часть первая. Общие положения), подготовленный рабочей группой Минюста РФ // Российская газета. - 1994. - №11. - С.35-63.
98. Прохоров В.С. Преступление и ответственность. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – 135с.
99. Рекунков А. Взыскание судебных издержек - требование закона // Социалистическая законность. - 1974. -№1. - С.17-20.
100. Рыжаков А. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 1024с.
101. Русская Правда // Российское законодательство Х-ХХ веков: В девяти томах. / Т.1. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. - С.27-129.
102. Савицкий В.М., Ларин А.М. Уголовный процесс: Словарь-справочник / Под общей ред. В.М.Савицкого. - Москва, 1999. – 271с.
103. Сахаров А. Преступление и преступность // Советская юстиция. – 1985. - №11. – С.19-21.
104. Свинцов В.И. Логика. – М.: “Наука”, 1986. – 357с.
105. Сидорова Н.А. Обеспечение материальных интересов участников процесса доказывания в советском уголовном судопроизводстве // Вестник ЛГУ. - Сер.6. - 1987. - Вып.4(№27). - С.95-97.
106. Сидорова Н.А. Понятие судебных издержек в советском уголовном процессе // Известия высших учебных заведений. Правоведение. - 1987. - №1. – С.72-75.
107. Сидорова Н.А. Судебные издержки в уголовном судопроизводстве: Автореф. дис…канд юрид. наук:12.00.09 / Ленинград, 1987. - 23с.
108. Сидорова Н.А., Мещеряков Ю.В. Институт судовых издержек в уголовном процессе дореформенной России (первая половина XIX века) // Вестник ЛГУ. - Сер.6. - 1988. - Вып.1 (№6). - С.60-65.
109. Советский уголовный процесс / Алексеев Н.С., Бастрыкин А.И., Даев В.Г. / Под. Ред. Н.С.Алексеева, В.З.Лукашевича. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1989. – 472с.
110. Станік С. Потрібні спільні конкретні дії // Урядовий кур'єр. - 7 березня 1998 року. - №45-46. - С. 7.
111. Статут Великого Князевства Литовского 1588 года. - Москва, 1854.
112. Строгович М.С. Презумпция невиновности и прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям / Советское государство и право. – 1983. - № 2. – С.70-76.
113. Субтельний Орест. Україна: історія / Пер. з англ. Ю.І.Шевчука; Вст. ст. С.В.Кульчицького. – К.: Либідь, 1991. – 512с.
114. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Отв. Редактор Н.В.Жогин, изд.2-е исправленное и дополненное. – М.: «Юрид. лит.», 1973. – 736с.
115. Терешонков Е. Обеспечение явки свидетелей и потерпевших в судебное заседание // Советская юстиция. – 1984. - №10. – С.10-12.
116. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навчальний посібник – Київ: ЮРІНКОМ ІНТЕР, 1999. – 576с.
117. Толстой Л.Н. Воскресение / Собрание сочинений в двенадцати томах. – Том Х. – Москва: Издательство “ПРАВДА”, 1984. – 479с.
118. Томин В.Т. Острые углы уголовного судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1991. – 239с.
119. Томин В.Т., Якупов Р.Х., Дунин В.А. Процессуальные документы, сроки и судебные издержки в уголовном судопроизводстве. – Омск: Омская высшая школа милиции МВД СССР, 1973. – 50с.
120. Уголовно-процессуальное законодательство Союза ССР и РСФСР. Теоретическая модель. Под ред. проф. В.М.Савицкого. - М., 1990. - 386с.
121. Уголовно-процессуальный кодекс Германской Демократической Республики / Под. ред. М.А.Гельфера. - М.: “Юрид. Лит.”, 1972. – 251с.
122. Уголовно-процессуальный кодекс УССР. С изменениями по 1 декабря 1924г. и с алфавитно-предмтным указателем. - Харьков: Юридическое издательство Наркомюста УССР, 1925г. – 137с.
123. Уголовно-процессуальный Кодекс Франции // Законодательство зарубежных стран: Реферативный сборник. – 1989. - №2. - С.74-75.
124. Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Чехословацкой Республики / Под ред. В.Ф.Кириченко и З.И.Луковника - М.: Изд-во иностр. лит. 1951. – 291с.
125. Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Народной республики Албании / Под ред В.Ф.Кириченко. – М.: Изд-во иностр. лит., 1954. - 236с.
126. Уголовный и уголовно-процессуальный кодексы Венгерской Народной Республики / Под ред. В.Ф. Кириченко - М.: Изд-во иностранной литературы, 1953. - 136с.
127. Уголовный процесс: Учебник для вузов / Под редакцией В.П. Божьева. 2-е изд. испр. и доп. - М.: “Спарк”, 2000. – 574с.
128. Устав уголовного судопроизводства 1864г. // Свод законов Российской Империи. - Издание 1892 года. - Том 16. - Часть I. – 298с.
129. Федеративная Республика Германия. Уголовно-процессуальный кодекс – Москва: Изд. фирма “Манускрипт”, 1994. - 204с.
130. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства: В 2т. - Санкт-Петербург: Издательство «Альфа», 1996. - Т.ІІ – 607с.
131. Чельцов-Бебутов М.А. Уголовный процесс: Учебник для юрид. институтов и юрид. фак. ун-тов. – Москва: Изд. тип. “Печат. Двор” в Лгр., 1948. – 624с.
132. Шептулин А.П. Категории диалектики. - М.: Высшая школа, 1971. - 279с.
133. Шоха Л. Про матеріальний стан правосуддя і судові витрати // Право України. – 1993. - №5-6. – С.42-44.
134. Шубин В.В. Судебная практика по взысканию судебных издержек по уголовным делам // Советская юстиция. - 1973. - №22. – С.3-4.
135. Щегловитов С. Устав уголовного судопроизводства. - М.,1891. – 1145с.
136. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1963. – 172с.
137. Яковлев А.М. Право и объективные социальные нормы // Труды ВНИИСЗ. - Вып.1. – М.,1974. – С.19-34.
138. Якуб М.Л. Процессуальная форма в советском уголовном судопроизводстве. – М.: Изд-во “Юридическая литература”, 1981. – 144с.
139. Якупов Р.Х. Уголовный процесс: Учебник для вузов / Под ред. В.Н.Галузо. - М.: Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1999. – 464с.

Використана практика
140. Акт звірки взаємних розрахунків між Львівським управлінням юстиції та Палатою адвокатів Личаківського району міста Львова за виконані адвокатами доручення по кримінальних справах в порядку ст.47 КПК України станом на 1 червня 2000 року // Архів Львівського обласного управління юстиції.
141. Акт звірки взаємних розрахунків між Львівським управлінням юстиції та юридичною консультацією Шевченківського району міста Львова за виконані адвокатами доручення по кримінальних справах в порядку ст.47 КПК України станом на 1 червня 2000 року // Архів Львівського обласного управління юстиції.
142. Акт звірки взаємних розрахунків між Львівським управлінням юстиції та юридичною консультацією Галицького району міста Львова за виконані адвокатами доручення по кримінальних справах в порядку ст.47 КПК України станом на 1 червня 2000 року // Архів Львівського обласного управління юстиції.
143. Кримінальна справа № 1-14/99 про обвинувачення Белая Р.В. // Архів Львівського апеляційного суду за 1999р.
144. Кримінальна справа № 1-31/99, про обвинувачення Дорофеєва В.Ю. // Архів Львівського апеляційного суду за 1999р.
145. Кримінальна справа № 1-337 про обвинувачення Масного В.П. Мірки І.І. // Архів місцевого суду Залізничного району м.Львова за 1999 р.
146. Кримінальна справа № 142-0724 про обвинувачення Кушпінського О.І. // Архів місцевого суду Личаківського району м.Львова за 1993р.
147. Кримінальна справа № 142-0981 про обвинувачення Пилипович І.І. // Архів місцевого суду Личаківського району м.Львова за 1993р.
148. Кримінальна справа № 145-0010 про обвинувачення Кохановіча Д.М. // Архів місцевого суду Галицького району м. Львова за 1996р..
149. Кримінальна справа № 145-0786 про обвинувачення Якиміва М.М. // Архів місцевого суду Личаківського району м.Львова за 1993р.
150. Кримінальна справа № 2-15/1978 про обвинувачення гр. Архірий та Плотнікова // Архів Львівського апеляційного суду за 1978р.
151. Кримінальна справа № 2-45/1980 про обвинувачення Михайлишина // Архів Львівського апеляційного суду за 1980р.
152. Кримінальна справа №1-298 про обвинувачення Куриклевича, Скараняк, Ухача, Назаркевича //Архів місцевого суду Залізничного району м.Львова за 1990р.
153. Кримінальна справа №1-303 про обвинувачення гром. Галянти // Архів місцевого суду Личаківського району м.Львова за 1993р.
154. Кримінальна справа №1-335/99 про обвинувачення Мансурова А.Г. // Архів місцевого суду Залізничного району міста Львова за 1999р.
155. Кримінальна справа №1-35/99 про обвинувачення Халявки О.М. // Архів місцевого суду Залізничного району міста Львова за 1999р.
156. Кримінальна справа №1-361 про обвинувачення неповнолітніх Калітіна М.М. та Барандія С.І. // Архів місцевого суду Залізничного району м. Львова за 1999 р.
157. Кримінальна справа №1-37/99 про обвинувачення Кобрина // Архів місцевого суду Залізничного району м.Львова за 1999р.
158. Кримінальна справа №142-0014 про обвинувачення Михайленка О.А. // Архів місцевого суду Личаківського району м.Львова за 1993р.
159. Кримінальна справа №143-2325 про обвинувачення Власова В.І. // Архів місцевого суду Шевченківського району м.Львова за 1994р.
160. Кримінальна справа №1-433 про обвинувачення Кийка С.В. // Архів місцевого суду Залізничного району м.Львова за 1996р.
161. Кримінальна справа №1-525 про обвинувачення Стручок А.М., Мельник В.Ф. та Мельник В.Л. // Архів місцевого суду Залізничного району м. Львова за 1994р.
162. Кримінальна справа №1-6/19 про обвинувачення Стиславського В. М., Конара Я.О. та Наконечного Р.Б. // Архів Львівського апеляційного суду за 1999р.
163. Кримінальна справа №28 про обвинувачення Телембій-Ноги Р.М. та Ноги А.В. // Архів місцевого суду Залізничного району м. Львова за 1999р.
164. Кримінальній справі № 182-0016 про обвинувачення Чоловського О.А. // Архів місцевого суду Личаківського району м.Львова за 1993р.
165. Кримінальну справу №142-1714 про обвинувачення Тарасова Д.В., Удалова О.Ю. та Кравчука С.А. // Архів місцевого суду Шевченківського району м. Львова за 1994р.
166. Подання в Львівське обласне управління юстиції від адвокатських об’єднань Львівщини // Архів Львіського обласного управління юстиції за 2000р.
167. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990р. №11 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993р., 13 січня 1995р., 3 грудня 1997р. "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків" // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Львів: Юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1998. – С.295-300.
168. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995р. №11 із змінами від 3 грудня 1997р. "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат" // Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Львів: Юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1998. – С.268-271.
169. Постановление Пленума Верховного Суда РСФСР от 26 сентября 1973г. №8 "О судебной практике по применению законодательства о взыскании судебных издержек по уголовным делам" // Сборник постановлений Пленума Верховного Суда РСФСР. 1961-1983. / Под ред. В.В.Шу