ТЕХНІКА ФОРМУВАННЯ НОРМ ПРАВА: КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

Харківський національній університет внутрішніх справ

На правах рукопису

Коваль Алла Анатоліївна

УДК 343.1 (477): 340.13

ТЕХНІКА ФОРМУВАННЯ НОРМ ПРАВА: КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ АСПЕКТ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Кузьмінова Вікторія Юріївна –
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................с. 3

Розділ 1. Правова природа норм кримінально-процесуального права
1.1. Поняття та ознаки норм кримінально-процесуального права..........с.11
1.2. Класифікація та види норм кримінально-процесуального права.....с.33
1.3. Особливості структури норм кримінально-процесуального права....................................................................................................................с.43
Висновки до розділу 1................................................................................с.53
Розділ 2. Поняття та сутність техніки формування норм кримінально-процесуального права
2.1. Історико-правовий аналіз формування норм кримінально-процесуального законодавства..........................................................................с.56
2.2. Юридична техніка як рушійна сила формування кримінально-процесуальних норм...........................................................................................с.79
2.3. Зміст техніки формування кримінально-процесуальних норм........с.92
Висновки до розділу 2...............................................................................с.101
Розділ 3. Сучасні проблеми формування норм кримінально-процесуального права
3.1. Типові недоліки у формуванні кримінально-процесуальних норм: аналіз сучасного кримінально-процесуального законодавства...................с.105
3.2. Наслідки недотримання вимог техніки формування кримінально-процесуальних норм.........................................................................................с.127
3.3. Напрямки подолання помилок, допущених під час формування норм кримінально-процесуального права...............................................................с.144
Висновки до розділу 3...............................................................................с.160
ВИСНОВКИ.....................................................................................................с.163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................с.171
ДОДАТКИ.......................................................................................................с. 193
ВСТУП

Актуальність теми. Доступність нового Кримінально-процесуального кодексу України розумінню не тільки юристами, але й пересічними громадянами, залежить від якості організації правового матеріалу і зовнішнього його виразу. Ефективність впливу закону на суб’єктів кримінально-процесуальних правовідносин знаходиться в прямому зв’язку з чіткістю викладення кримінально-процесуальних норм. Тому кожна норма зокрема та кримінально-процесуальний закон в цілому повинні бути належним чином сформовані. Однією з проблем, що виникають при формуванні кримінально-процесуальних норм, є недостатній рівень володіння технікою цього процесу.
Проведення в Україні судово-правової реформи потребує суттєвого оновлення кримінально-процесуального законодавства, у зв’язку з чим значного інтересу і набувають саме проблеми формування кримінально-процесуальних норм.
Доцільність наукової розробки проблем техніки формування норм кримінально-процесуального законодавства визначається також тим, що правові норми формулюються, виражаються за допомогою загальних, абстрактних понять, а також багатозначних слів та спеціальних юридичних термінів, які за різних умов суб’єктами права можуть сприйматися неоднозначно. Недотримання вимог юридичної техніки в правотворчості знижує ефективність правових норм у зв’язку з появою численних помилок у редакції закону, що в свою чергу вимагає дослідження причин їх виникнення, виділення типових недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм, вивчення наслідків порушення застосування юридичної техніки та розробки пропозицій щодо їх усунення.
Таким чином, теоретична розробка кола проблем щодо техніки формування норм кримінально-процесуального права є актуальним завданням науки кримінально-процесуального права, успішне вирішення якої має пряме відношення до підготовки і прийняття нового КПК України.
Значний внесок у вивчення категорії «юридична техніка», що відноситься до теорії права, зробили видатні фахівці даної галузі: С.С. Алексєєв, Н.А. Власенко, А.С. Піголкін, О.Ф. Скакун, Ю.А. Тихоміров, О.О. Ушаков тощо. Окремі теоретичні аспекти щодо процесу формування саме норм кримінально-процесуального права розглядалися вченими-процесуалістами: В.В. Вандишевим, А.Я Дубинським, П.С. Елькінд, Л.М. Карнєєвою, О.М. Ларіним, Л.М. Лобойком, Е.Г. Лукьяновою, П.А. Лупинською, В.В. Назаровим, А.В. Смірновим, М.С. Строговичем, В.М.Тертишником, І.Я. Фойницьким, але фрагментарно, у межах більш широких тем. Крім того, останнім часом в Україні активізувалася робота по дослідженню кримінально-процесуальної норми (наприклад, дослідження С.О. Гейц і О.В. Капліної, які є вагомим внеском у питаннях наукової розробки понятійного апарату кримінально-процесуальної норми, її структури, видів, тлумачення) та юридичної техніки (дисертаційна робота А.В. Красницької, предметом якої є юридична техніка кримінально-процесуальних актів, однак увагу приділено тільки техніці складання документів у кримінальних справах). Проблеми ж техніки формування норм права у кримінально-процесуальному аспекті комплексному монографічному дослідженню ще не підлягали.
Зазначені міркування і послужили підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 4.1 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 № 347, та до п. 7 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011 – 2014 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 року.
Мета і завдання дослідження.
Мета даної наукової роботи полягає в комплексному дослідженні кримінально-процесуального аспекта техніки формування правових норм і теоретичному обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення законотворчої діяльності й законодавства у сфері кримінального судочинства.
Визначена мета конкретизується наступними завданнями:
- дослідження правової природи норм кримінально-процесуального права за допомогою вивчення поняття «кримінально-процесуальна норма», її характерних ознак, походження, особливостей структури та видів;
- з’ясування поняття «юридична техніка» з урахуванням розгляду її підвидів;
- формулювання поняття техніки формування кримінально-процесуальних норм через розкриття її змісту;
- розробка способів формування норм кримінально-процесуального права;
- окреслення типових недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм на підставі критичного аналізу сучасного кримінально-процесуального законодавства України;
- дослідження слідчо-судової практики щодо встановлення наслідків недотримання вимог техніки формування кримінально-процесуальних норм;
- визначення напрямків подолання помилок у формуванні норм кримінально-процесуального права.
Об’єктом дослідження є еволюція й сучасний стан формування норм кримінально-процесуального права, а також правотворча діяльність у сфері кримінального судочинства як динамічне, багатоаспектне явище.
Предметом дослідження виступає техніка формування норм права у кримінально-процесуальному аспекті.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в дисертації використана сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології. Їхню основу складає загальний діалектичний метод, який використано в процесі наукового пізнання сутності техніки формування кримінально-процесуальних норм. Системно-структурний метод посідає провідне місце: він дозволив вивчити види та структуру норм кримінально-процесуального права, обґрунтувати мету, завдання і значення формування вказаних тут норм, а також визначити зміст техніки їх формування. Історичний і порівняльно-правовий методи дозволили простежити становлення й еволюцію техніки формування норм права в Україні. Формально-логічний метод застосовувався при з’ясуванні й роз’ясненні положень чинного законодавства. Соціологічні методи дослідження використовувалися при вивченні правозастосовної практики правоохоронних органів та суду, аналізі кримінальних справ, при опитуванні та анкетуванні співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури і суду щодо розуміння і застосування норм КПК. З метою одержання необхідних для дослідження даних було опитано 55 викладачів-фахівців з кримінального процесу, 49 суддів й 20 прокурорів, що працюють у містах Херсон та Харків, 260 слідчих, 290 осіб, що здійснюють дізнання з різних підрозділів Херсонської, Миколаївської, Луганської, Дніпропетровської, Донецької та Харківської областей. Вивчено близько 350 кримінальних справ, що знаходяться в архівах судів і органів внутрішніх справ Харківської та Херсонської областей.
Теоретичне підґрунтя дисертаційної роботи базується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі філософії, філософії права, теорії права, кримінально-процесуального права, соціології, праксеології, криміналістики, кримінального права, цивільного процесу.
Нормативно-правову основу дослідження склали Конституція України та кримінально-процесуальне законодавство.
Наукова новизна одержаних результатів проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першим в Україні комплексним дослідженням техніки формування норм права у кримінально-процесуальному аспекті.
Науковою новизною відзначаються такі положення:
- одержало подальший розвиток положення у теорії кримінального процесу щодо визначення кримінально-процесуальної норми. В аспекті техніки формування норм кримінально-процесуального права сформульовано поняття кримінально-процесуальної норми: це загальнообов’язкові, встановлені державою положення, які створені за допомогою спеціальних правил, прийомів, способів, методів і засобів, мають визначену структуру й виражені у встановленій формі, визначають і регулюють кримінальне судочинство та правовідносини, що виникають, розвиваються й припиняються у його ході;
- одержали подальший розвиток підходи до визначення особливостей структури норм кримінально-процесуального права;
- удосконалено поняття «юридична техніка». Визначено, що юридична техніка інтерпретується у двох смислових значеннях – широкому і вузькому. У широкому – під юридичною технікою слід розуміти сукупність правил і прийомів підготовки, формування й опублікування нормативних правових актів; сукупність специфічних засобів, правил і прийомів найбільш оптимального правового регулювання суспільних відносин. У вузькому – це сукупність вироблених в юриспруденції правил зовнішнього вираження в текстах різних правових актів (нормо установчого, нормо реалізаційного або нормо тлумачного характеру) певного правового змісту, систематизації правових актів-документів;
- вперше в кримінально-процесуальній науці сформульоване поняття техніки формування кримінально-процесуальних норм, під якою слід розуміти сукупність спеціальних правил, прийомів, способів, методів та засобів, які використовуються для належної побудови та зовнішнього вираження цих норм з метою їх подальшого правильного тлумачення й ефективного використання у правозастосовній діяльності суду, прокурора, слідчого та органу дізнання;
- вперше надано теоретичне обґрунтування ствердженню, що зміст техніки формування кримінально-процесуальних норм складають правила, прийоми, способи, методи та засоби. Визначено, що правило є вихідним елементом, більш складним є прийом, далі відповідно – спосіб та метод. Засіб – це інструмент, що застосовується законодавцем під час використання кожного елементу;
- вперше розроблено способи формування кримінально-процесуальних норм та запропоновано таки їх види: змістовно-технічний, змістовно-логічний, структурно-графічний, механічний. З огляду на реалізацію цих способів надана характеристика кожного й вказується механізм їхнього практичного використання у процесі формування саме норм кримінально-процесуального права;
- одержало подальший розвиток виявлення недоліків у формуванні кримінально-процесуальних норм, серед яких за допомогою статистичного аналізу вперше окреслено типові;
- вперше детально вивчено негативні наслідки недотримання вимог техніки формування кримінально-процесуальних норм та встановлено, що наслідки витікають із виявлених недоліків і знаходяться з ними у взаємозв’язку;
- удосконалено порядок формування кримінально-процесуальних норм та запропоновано напрямки подолання помилок у формуванні норм кримінально-процесуального права. Підкреслено, що головним (вихідним) напрямком слід вважати інтенсивний розвиток вітчизняної теорії кримінального процесу.
На підставі проведеного дослідження сформульовано низку пропозицій про внесення змін і доповнень до чинного КПК (зокрема, до: ч.3 ст. 3, ст.32, ч. 1 ст. 431, ст. 100, ст. 106, ч.1 ст. 108, ст. 114, ст.148, ч. 2 ст. 1541, ст. 169, ст. 177, ч.1 ст. 192, ст. 196, ст. 227, Глави 12, 13, 18) і розроблених проектів з метою удосконалення кримінально-процесуальних норм та успішного вирішення завдань, що стоять перед кримінальним судочинством.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції вносять конкретний вклад в теорію кримінально-процесуального права і через відсутність будь-яких інших досліджень розглянутої тут теми можуть використовуватися в різних галузях діяльності, зокрема у:
- науково-дослідній роботі – як основа для подальшої розробки проблем техніки формування кримінально-процесуальних норм, а також як предмет науково-дослідної діяльності викладачів та студентів;
- правотворчій діяльності – як методичні рекомендації при вдосконаленні чинного законодавства і розробці нового КПК (акт впровадження № 13/7-730 від 27.01.2011 р., лист до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 2777 від 17.01.2011 р.);
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників (акт впровадження Херсонського юридичного інституту ХНУВС від 01.10.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження здійснено дисертантом самостійно, з використанням новітніх здобутків науки кримінально-процесуального права, усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. Особистий внесок дисертанта у публікації, які виконано у співавторстві з В.М. Стратоновим та О.М. Амелькіним «Кримінально-процесуальний закон: недосконалість юридичної техніки» та у співавторстві з В.М. Стратоновим «Вдосконалення юридичної техніки КПК як гарантія забезпечення прав учасників кримінального судочинства» становить 75 відсотків і полягає у розробці пропозицій до КПК України та власних висновків.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми протидії незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах» (Дніпропетровськ, 2007); науково-практичному семінарі «Сучасний стан і проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України» (Сімферополь, 2008); міжвузівській науково-практичній конференції «Застосування норм права у кримінальному процесі» (Херсон, 2008); міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми тлумачення і застосування норм кримінально-процесуального права» (Херсон, 2009); І міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права» (Херсон, 2010).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України з юридичних наук, та 5 статей за результатами міжнародних та міжрегіональних конференцій.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (218 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації складає 192 аркуша, обсяг основного тексту 170 аркушів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє сформулювати ряд теоретичних висновків, які відображають результати, що свідчать про досягнення мети роботи та виконання всіх завдань, поставлених у її вступі. У дисертації розв’язана конкретна наукова задача, котра має істотне значення для науки кримінального процесу: вперше комплексно досліджено техніку формування правових норм у кримінально-процесуальному аспекті, на підставі чого отримані нові науково обґрунтовані висновки, до яких належать:
1. Під нормою кримінально-процесуального права в аспекті техніки її формування слід розуміти загальнообов’язкові, встановлені державою положення, які створені за допомогою спеціальних правил, прийомів, способів, методів і засобів, мають визначену структуру й виражені у встановленій формі, визначають і регулюють кримінальне судочинство та правовідносини, що виникають, розвиваються й припиняються у його ході.
2. Кримінально-процесуальні норми увібрали в себе усі загальні ознаки норм права, часткові ознаки процесуальних норм права, і, являючись підвидом процесуальної норми, мають свої (притаманні тільки їм) спеціальні ознаки. Вони є вихідною, визначальною ланкою в механізмі кримінально-процесуального регулювання. Окремо взята кримінально-процесуальна норма не може існувати сама по собі. Всі норми утворюють сувору систему, розташовуючись у ній в певній послідовності.
3. Для чіткого визначення структури майбутньої кримінально-процесуальної норми та уявлення її зовнішнього виразу під час формування останню слід класифікувати одразу за декількома підставами. Класифікація проводиться з метою більш глибокого і повного проникнення в природу і зміст кримінально-процесуальних норм, надає змогу виявити функціональні зв'язки та субординацію останніх, допомагає вдосконалювати техніку формування таких норм.
4. До специфіки ознак типових норм кримінально-процесуального права слід додати наступні: по-перше, кримінально-процесуальні норми «звертаються» до суб’єктів кримінального процесу тільки після вчинення злочину (суспільно-небезпечного діяння), причому окремо взята норма Кримінального кодексу діє як гіпотеза, а відповідні норми Кримінально-процесуального кодексу стають диспозицією для суб’єктів, що ведуть процес, після ж набрання вироком суду законної сили – гіпотезою для органів виконання покарань; по-друге, норми кримінально-процесуального законодавства звернені в першу чергу до осіб, які ведуть процес, на відміну від кримінально-правових норм, що звернені до всього суспільства.
5. До специфіки ознак нетипових норм кримінально-процесуального права доцільно віднести саме те, що вони не містять у собі структурних елементів норми права.
6. Історичні етапи формування норм кримінально-процесуального права (1. Період первіснообщинного суспільства. 2. Створення Руської Правди (ХІ ст.). 3. Прийняття Статуту кримінального судочинства 1864 року. 4. Період УНР, Гетьманату, Директорії, Жовтнева революція 1917 року. 5. Прийняття першого Кримінально-процесуального кодексу УРСР – 1922 року. 6. Прийняття Кримінально-процесуального кодексу УРСР 1961 року. 7. 1991 – 2001 рр. – здобуття Україною незалежності. 8. 2001 р. – по теперішній час – реформування кримінально-процесуального законодавства) свідчать про те, що зміст, структура, мова та стиль законодавства залежать від впливу певних факторів – типу держави та суспільства, форми правління, політичного режиму, котрі безпосередньо впливають на розвиток техніки формування кримінально-процесуальних норм як складової юридичної техніки.
7. Юридичну техніку слід вважати найширшим поняттям. Вона складається з правотворчої, правотлумачної (інтерпретаційної) та правозастосовної техніки. Правотворча техніка включає в себе, крім нормотворчої техніки (яка зосереджується на створенні конкретних норм окремої галузі права), створення єдиної системи права. Нормотворча техніка в свою чергу складається із законодавчої та техніки створення підзаконних актів.
8. Юридична техніка діє на всіх етапах життя норми права: 1) підготовчому етапі; 2) створення (формування) норми права; 3) впровадження останньої; 4) її тлумачення; 5) застосування норми права; 6) доповнення або зміна останньої; 7) її скасування.
9. Техніка формування норм кримінально-процесуального права визначає, за допомогою яких правил, прийомів, способів, методів та засобів здійснюються операції по їх розробці та створенню. Дані компоненти утворюють зміст техніки.
10. «Правило» – це положення, в якому відображена якась закономірність, або припис, що встановлює порядок чого-небудь. При формуванні норм кримінально-процесуального права застосовуються правила, притаманні процесу створення будь-якої лінгвістичної конструкції, а саме мовні, логічні, правила складання дефініцій, графічні правила, правила структурності.
11. «Прийоми», «способи», «методи» - це категорії, що відносяться до одного виду понять і вважаються у більшості своїй синонімічними, однак розрізняються своєю «компонентністю» і складністю. Слід вважати вихідним елементом прийом, більш складним – спосіб, і найвищим по складності – метод. Засіб – своєрідний інструмент, який застосовується законодавцем під час використання і прийому, і способу, і методу.
12. Технікою формування кримінально-процесуальних норм слід вважати сукупність спеціальних правил, прийомів, способів, методів та засобів, які використовуються для належної побудови та зовнішнього вираження цих норм з метою їх подальшого правильного тлумачення й ефективного використання у правозастосовній діяльності суду, прокурора, слідчого та органу дізнання.
13. З огляду на те, що на різних етапах формування кримінально-процесуальних норм використовуються різні способи, які відрізняються за змістом, функціональною спрямованістю та властивостями, слід виокремити такі їх види: змістовно-технічний, змістовно-логічний, структурно-логічний, механічний.
14. У кримінально-процесуальне право як в окрему галузь науки доцільно ввести розділ «Техніка формування кримінально-процесуальних норм» задля належного її дослідження, використання у законотворчій діяльності та подальшого розвитку й удосконалення.
15. Найбільш типовими недоліками, що були допущені у формуванні кримінально-процесуальних норм вважаються такі: 1. Формулювання кримінально-процесуальних норм з порушенням логічних вимог і прийомів, яке надає підстави для неоднозначного або невірного їх тлумачення: а) наявність суперечностей, неузгодженості між кримінально-процесуальними нормами; б) суперечності між кримінально-процесуальними та кримінально-правовими нормами; в) суперечності між кримінально-процесуальними нормами та нормами інших галузей права; г) стилістичні помилки; ґ) відсутність або нечітке (неповне, неточне) роз’яснення термінів; д) невідповідність між назвою глави та її змістом. 2. Наявність прогалин у кримінально-процесуальних нормах. 3. Недбалість при формуванні норм. 4. Граматичні й синтаксичні помилки та калькування. 5. Завантаженість закону декларативними положеннями. 6. Дублювання норм у різних статтях та главах КПК.
16. Недоліки у формуванні кримінально-процесуальних норм тягнуть за собою появу негативних наслідків, безпосередньо пов’язаних з ними, як явище з причиною. Наслідками недотримання вимог техніки формування кримінально-процесуальних норм є: неоднозначне (невірне) тлумачення кримінально-процесуальних норм, неправильне застосування кримінально-процесуальної норми, помилки у прийнятті рішень, порушення процесуальних строків, недодержання правил складання протоколів, порушення прав суб’єктів кримінального процесу, конфлікти між суб’єктами кримінального процесу. Неоднозначне (невірне) тлумачення кримінально-процесуальних норм слід вважати основним негативним наслідком, який тягне за собою появу усіх інших.
17. До напрямків подолання помилок у формуванні кримінально-процесуальних норм слід віднести: 1) інтенсивний розвиток вітчизняної теорії кримінального процесу, тобто такий, який дає високу продуктивність і дійсно вагомий результат, 2) впровадження результатів наукових досліджень у практику формування норм кримінально-процесуального права, 3) управлінський напрямок, який «вбирає» у себе два попередніх та акумулює так зване адміністративне начало у справі подолання та уникнення помилок, що допускаються під час формування кримінально-процесуальних норм.
18. З метою більш зручного користування КПК пропонується:
- в окремих статтях кожного розділу надати визначення нових термінів (зокрема дізнавач, свідок, понятий, експерт, спеціаліст, перекладач, засуджений, виправданий);
- уточнити назви глав КПК, які не повною мірою відображають сутність їх змісту, а саме: а) главу 12 - «Притягнення як обвинуваченого», тому що «Пред’явлення обвинувачення» є лише етапом процесу притягнення особи як обвинуваченого; б) главу 18 - «Призначення та проведення експертизи», бо вона охоплює діяльність слідчого щодо підготовки та призначення експертизи;
- норму про загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу, яка викладена у ст. 165 Глави 13 «Запобіжні заходи», розташувати після ст. 149, використовуючи змістовно-логічний та структурно-графічний способи формування кримінально-процесуальних норм для хронологічного викладення гіпотези та диспозиції однієї логічної норми.
19. У зв’язку з тим, що велика кількість норм КПК сформовані з порушеннями вимог техніки формування і потребують уточнень і доповнень, необхідно:
- у ч. 1 ст. 43-1 КПК скасувати п. 1 і викласти у такій редакції: «Підозрюваним визнається особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого»;
- у ст. 148 слово «підозрюваний» замінити на словосполучення «особа, яка підозрюється у вчиненні злочину»;
- статтю 106 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту: «При затриманні органом дізнання особи повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту, роз’яснюється право оскаржувати їх у суді; надаються усно роз’яснення частини першої статті 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді – роз’яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих чи заарештованих»;
- у ч. 1 ст. 108 КПК замість словосполучення «у справі про злочин, що не є тяжким чи особливо тяжким» вжити «у справі про злочин невеликої або середньої тяжкості»;
- у п. 11 ст. 32 КПК після слова «дружина» додати слово «чоловік»;
- у ст. 169 КПК вираз «з участю особи, яка його розуміє» замінити на «з участю особи, яка розуміє знаки німого та/або глухого»;
- ч. 1 ст. 192 КПК сформулювати таким чином: «якщо неможливо викликати судово-медичного експерта, слідчий дає вказівку про участь у слідчій дії лікарю найближчої лікарні»;
- п. 2 ст. 32 КПК викласти у такій редакції: «Суд першої інстанції» – суд, який розглядає кримінальну справу по суті і має право постановити вирок, а також приймає рішення по кримінальній справі, віднесені до його компетенції цим Кодексом.
- п. 10 ст.32 КПК «Законні представники» слід викласти у розширеній редакції, а саме «батьки, опікуни, піклувальники неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного або виховного або представники тих установ і організацій під опікою чи піклуванням яких він знаходиться»;
- п. 12 ст. 32 КПК сформулювати так: «Вирок - рішення суду першої інстанції про визнання особи винною чи невинною, та, у разі визнання винною, призначення їй покарання, чи звільнення від відбування покарання»;
- ч.3 ст. 3 КПК викласти у такій редакції: «Норми цього кодексу застосовуються при провадженні в справах про злочини громадян України, осіб без громадянства та іноземних громадян, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканості»;
- в ст. 177 КПК у словосполученні «знаходяться розшукувані особи» замінити перше слово на «перебувають»; у ст. 69 «давати показання» замінити на «свідчити».
- ч. 2 ст. 1541 КПК України, яка встановлює мінімальні розміри застави викласти у наступній редакції: «Він не може бути меншим: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, – однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; щодо особи, яка має судимість – п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; щодо підозрюваних, обвинувачених, підсудних, які вчинили злочин невеликої або середньої тяжкості і не мають судимості, - п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;
- ст. 100 КПК назвати «Повноваження прокурора на стадії порушення кримінальної справи» і викласти у такій редакції: «1. У межах своєї компетенції прокурор може вирішувати питання про порушення або відмову у порушенні кримінальної справи. 2. Здійснюючи нагляд за законністю порушення або відмови в порушенні кримінальної справи, прокурор: 1) перевіряє виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини – не рідше, ніж один раз на місяць; 2) закриває кримінальну справу, якщо її порушено без законних підстав; 3) скасовує постанову про порушення кримінальної справи, якщо її порушено без законних підстав, і не проводилося жодної слідчої дії; 4) скасовує постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, якщо таке рішення прийнято безпідставно і порушує кримінальну справу. 3. Слідчі і органи дізнання зобов’язані не пізніше доби направляти прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову у порушенні кримінальної справи.» ;
- ст. 227 КПК назвати «Повноваження прокурора на стадії досудового розслідування», виключити з неї положення п. 1 ч. 1 «перевіряє не менше як один раз на місяць виконання вимог закону про прийняття, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або такі, що готуються злочини» та виключити з пункту 11 словосполучення: «порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т. В. Криминалистика : [учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. "Юриспруденция"] / Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. ; Р. С. Белкин (ред.). – М. : НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2002. – 971 с.
2. Александров А. С. Юридическая техника – судебная лингвистика – грамматика права / Александров А. С. // Проблемы юридической техники : [сб. статей] / под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород : Нижполиграф, 2000. – С. 101-108.
3. Алексеев С. С. Проблемы теории права : [курс лекцій] : [в 2-х т.]. – Т. 1. Основные вопросы общей теории социалистического права / Алексеев С. С. – Свердловск : Свердловский юрид. ин-т, 1972. – 396 с.
4. Алексеев С. С. Общая теория права : [в двух томах] / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2 – 359 с.
5. Алексеев С. С. Право: азбука – теорія – философия : Опыт комплексного исследования / Алексеев С. С. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
6. Бацько І. М. Протоколи слідчих дій як джерела доказів у кримінальному процесі: дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Бацько Ігор Миколайович. – К., 2003. – 201 с.
7. Бессонов А. А. Процессуальные нормы российского права : дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Бессонов Андрей Александрович. – Саратов, 2001. – 194 с.
8. Бибило В. Н. Особенности норм уголовно-процессуального и уголовного права о давности обвинительного приговора суда / В. Н. Бибило // Право и демократия : [сборник научных трудов]. – Вып. 19. – М.: БГУ, 2008 – С. 271-283.
9. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / І. О. Биля. – К., 2003. – 22 с.
10. Большая юридическая энциклопедия. – М., Изд-во Эксмо, 2005. – 688 с.
11. Бондар Г. Ю. Правове забезпечення взаємодії слідчих правоохоронних відомств у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Г. Ю. Бондар. – Харків, 2004. – 21 с.
12. Бондаренко О. О. Процесуальний статус обізнаних осіб та їх правовідносини з дізнавачем і слідчим у кримінальному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. О. Бондаренко. – Х., 2004. – 20 с.
13. Борисов Г. А. Отправные нормативные установления советского законодательства : автореф. дисс. д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / Г. А. Борисов. – Харьков, 1991. – 34 с.
14. Борисова Л. Н. Общая теория процессуальных норм права : дисс… канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Борисова Л. Н. – Ростов-на-Дону, 2004. – 169 с.
15. Бэкон Ф. О достоинстве и усовершенствовании наук / Бэкон Ф. – Ч. 1. – Спб, 1877. – 780 с.
16. Василенко Д. Л. Захист прав і свобод громадян при освідуванні / Д. Л. Василенко // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – №6. – С. 51-56.
17. Великий тлумачний словник української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
18. Веровский П. Литературные формы и стиль советских законодательных актов / П. Веровский // Власть Советов. – 1929. – № 13. – С. 32.
19. Воеводин Л. Д. Юридическая техника в конституционном праве / Л. Д. Воеводин // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. – 1997. – № 3. – С. 3-29.
20. Вопленко Н. Н. Сущность, принципы и функции права / Вопленко Н. Н. – Волгоград, 1998. – 145 с.
21. Гаврилов А. К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии / правовые и организационные вопросы / Гаврилов А. К. – Волгоград, 1976. – 143 с.
22. Галаган И. А. Процессуальные нормы и отношения в советском праве / Галаган И. А., Глебов В. П. – Воронеж, 1985. – 218 с.
23. Галкин Б. А. Советский уголовно-процессуальный закон / Галкин Б. А. – М., 1962. – 310 с.
24. Гейц С. О. Норми кримінально-процесуального права : дис… канд. юрид. наук : 12.00.09 / Гейц Світлана Олександрівна – Дніпропетровськ, 2007. – 195 с.
25. Гиргинов Г. Наука и творчество / Гиргинов Г. – М., 1979. – 184 с.
26. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания в праве / Горшенев В. М. // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С. 25-32.
27. Гродзинский М. М. Законодательная техника и уголовный закон / Гродзинский М. М. // Вестник советской юстиции. – 1928. – №9. – С. 10-12.
28. Громов Н. А. Принципы уголовного процесса, их понятие и система / Громов Н. А., Николайченко В. В. // Государство и право. – 1997. – № 7. – С. 5-17.
29. Губаева Т. В. Принцип определенности правовой нормы и лингвистическая экспертиза законопроектов / Губаева Т. В., Шакирова Д. И. // Юрислингвистика-3: Проблемы юрислингви¬стической эекспертизы : [межвуз. сб. научн. тр.] / под ред. Н. Д. Голева. – Барнаул, 2002. – С. 15–18.
30. Гуревич А. Я. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе / Гуревич А. Я. – М., 1970. – 80 с.
31. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / Даль В. И. – Спб.; М., 1882. – Т. 4.
32. Декрет про суд № 1 // СУ. – 1917. – № 4. – Ст. 50.
33. Демидов И. Р. Принципы советского уголовного процесса / Демидов И. Р. / Курс советского уголовного процесса. Общая часть. – М., 1989.
34. Дмитриев К. Н. Процесс правотворчества в Российской Федерации : автореф. дисс. канд. юрид. наук / Дмитриев К. Н. – Н. Новгород, 1994. – 20 с.
35. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя. Правовые и организационные проблемы / Дубинский А. Я. – К., 1984.
36. Дубинский А. Я. Привлечение в качестве обвиняемого / Дубинский А. Я., Сербулов В. А. – К., 1989. – 195 с.
37. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел / Дубинский А. Я. – К., 1987. – 218 с.
38. Елисейкин П. Ф. Процессуальная норма и ее диспозиция / Елисейкин П. Ф. // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль, 1979. – 249 с.
39. Ефимичев С. П. Оформление уголовного дела / Ефимичев С. П. – Волгоград, 1990. – 20 с.
40. Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
41. Жеребкин В. Е. Логика / Жеребкин В. Е. – Х: Основа, 1995. – 95 с.
42. Зажицкий В. И. Правовые принципы в законодательстве РФ / Зажицкий В. И. // Государство и право. – 1996. – № 11. – С. 22-26.
43. Зайцев Ю. Юридико-технічна неунормованість законодавства як джерело порушення прав людини / Зайцев Ю. // Права людини в Україні: стан, проблеми, перспективи : [матеріали міжнар. наук.-практ. конф. «Права людини в Україні» (м. Київ, 4-5 вересня 2002 р.)]. – К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. – С. 34-38.
44. Законодавча техніка в країнах східної Європи : матеріали міжнародної конференції. Відень. (Schrittenreihe des Ossterreichischen Ost – und sudosteuropa Institut, Wien, 1991. Band 19). С. 101-104.
45. Законодательная техника : [научно-практическое пособие] / под ред. Ю. А. Тихомирова. – М.: Городец, 2000. – 272 с.
46. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью. 1. Концептуальные основы / Зеленецкий В. С. – Х.: Основа, 1994. – 321 с.
47. Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за исполнением органами дознания и досудебного следствия законов при приеме, регистрации, проверке и разрешении заявлений и сообщений о преступлениях : [монография] / Зеленецкий В. С. – Х.: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – 400 с.
48. Зеленецький В. С. Рекомендації правоохоронним і судовим органам «Про принципи впровадження результатів наукових досліджень у практику боротьби зі злочинністю / Зеленецький В. С. // Питання боротьби зі злочинністю : [збірник наукових праць]. – Х.: Право, 1997. – 96 с.
49. Зеленецький В. С., Кузьминова В. Ю. Технология восстановления (реконструкции) утраченных уголовных дел / Зеленецький В. С., Кузьминова В. Ю. – Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2002. – 236 с.
50. Ильинский И. «Язык закона» / Ильинский И. // Советское строительство. – 1927. – № 8-9. – С. 27-32.
51. Иоффе О. С. Вопросы теории права / Иоффе О. С., Шаргородский М. Д. – М., 1961. – 117 с.
52. История государства и права зарубежных стран / под ред. О. А. Жидкова, Н. А. Крашенинниковой. – М., 1988. – Т. 1. – 400 с.
53. Капліна О. В. Правозастосовне тлумачення судових норм кримінально-процесуального права : автореф. дис. доктора юрид. наук / Капліна О. В. – Харків: Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 2009. – 40 с.
54. Капліна О. В. Тлумачення норм кримінально-процесуального права за обсягом їх правового змісту / Капліна О. В. // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1-2 (13-14). – С.223-230.
55. Карташов В. Н. Юридическая практика / Карташов В. Н. // Теория государства и права : [курс лекций] ; под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – С. 459-471.
56. Карташов В. Н. Юридическая техника, тактика, стратегия и технология (к вопросу о соотношении) / Карташов В. Н. // Проблемы юридической техники : [сб. статей] ; под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород: Нижполиграф, 2000. – С. 16-23.
57. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества / Керимов Д. А – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
58. Кирин В. А. Законодательство о борьбе с преступностью: отрасли и их взаимосвязь / Кирин В. А. – М., 1978. – 144 с.
59. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [навч. посіб.] / Коваленко Є. Г. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
60. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [підручник], 2–ге вид., перероб. і допов. / Коваленко Є. Г., Маляренко В. Т. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 712 с.
61. Коваль А. А. Причини і наслідки недотримання вимог юридичної техніки формування кримінально-процесуальних норм / Коваль А. А. // Право і безпека. – 2010. – № 5 (37) – С. 179-185.
62. Коваль А. А. Сучасний стан формування кримінально-процесуальних норм: типові недоліки / Коваль А. А. // Форум права : [Електронний ресурс].  Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10kaantn.pdf.
63. Коваль А.А. Проблеми застосування у Кримінально-процесуальному кодексі України норм, що роз’яснюють терміни / А.А. Коваль // Сучасний стан і проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України. – Матеріали науково-практичного семінару (29 квітня 2008 р., м. Сімферополь). – 2008 р. – С. 25-28.
64. Коваль А.А. Усовершенствование норм уголовно-процессуального законодательства Украины как приоритетные направления защиты прав человека / А.А. Коваль // Теорія і практика сучасного права. – Матеріали І міжнародної науково-практичної конференції (29 жовтня 2010 р., м. Херсон). – Херсон – 2010. – С. 42-49.
65. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. Вопросы теории / Ковачев Д. А. – М., 1977. – 346 с.
66. Кондаков Н. И. Логический словар-справочник / Кондаков Н. И. – М., 1975. – 116 с.
67. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 – Ст. 141 Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0.
68. Копнин П. В. Логические основы науки / Копнин П. В. – К., 1968. – 284 с.
69. Котарбинский Т. Трактат о хорошей работе / Котарбинский Т. – М.: Экономика, 1975. – 271 с.
70. Красницька А. В. Процесуальні акти кримінального судочинства: юридична техніка, шляхи вдосконалення : автореф. дис. канд. юрид. наук / Красницька А. В. ; Київський національний ун-т внутрішніх справ. – К., 2008. – 19 с.
71. Кримінальна справа № 10030121 Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.
72. Кримінальна справа № 12398434 Суворовського ВМ ХМВ України в Херсонській області.
73. Кримінальна справа № 63101673 ГУ УМВС України в Дніпропетровській області.
74. Кримінальна справа № 63101774 Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області.
75. Кримінальна справа № 67100433 Московського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області.
76. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. - № 2. – Ст. 15 (станом на 16.06.2011). – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05
77. Кримінально-процесуальний кодекс України. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2002.– 272 с;
78. Кругликов Л. Л. Про засоби законодавчої техніки в карному праві / Кругликов Л. Л. // Проблемы юридичної техніки в карному і карно-процесуальному законодавстві : [сб. научн. статей]. – Ярославль, 1996. С. 52-60.
79. Крусс В. И. Юридическая техника – юридическая герменевтика – конституционный порядок / Крусс В. И. // Проблемы юридической техники : [сб. статей] / под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород: Нижполиграф, 2000. – С. 80-88.
80. Кузнецова Н. Ф. Совершенствование уголовного закона (вопросы методики) / Кузнецова Н. Ф., Кригер Г. А. // Правоведение. – 1976. – № 4. – С. 44-53.
81. Кузьминова В. Ю. Некоторые особенности избрания мер пресечения на досудебном следствии / Кузьминова В. Ю. // Роль захисника у досудовому слідстві при обранні запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту : [матеріали міжнар. наук.практ. конференції, 22-23 лютого 2006 р.; м. Харків] / редкол.: В. В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Х.: К.: ПП «Серга», 2006. – 184 с. – С.54-57.
82. Кузьминова В. Ю. Права обвиняемого при назначении и производстве экспертизы / Кузьминова В. Ю. // Сучасні проблеми, тенденції і перспективи розвитку криміналістики та судової експертизи : [матеріали науково-практичної конференції]. – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 400 с. – С. 319-322.
83. Куприянин А. П. Проблемы эксперимента в системе обществен¬ных наук / Куприянин А. П. – М., 1981. – 198 с.
84. Курс советского уголовного процесса: Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1989. – 640 с.
85. Ленин В. И. Аграрный вопрос и «критика Маркса» / Ленин В. И. // Полн. собр. соч. – Т. 5. – М.: СПб. – 1908. – 214 с.
86. Лисенко В. В. Незаконне відшкодування із державного бюджету податку на додану вартість: характеристика способів злочинної діяльності / Лисенко В. В., Дзісяк О. П. // Вісник прокуратури. – 2007. – № 9. – С. 96-104.
87. Лисенко В. В. Особливості допиту головного бухгалтера (керівника підприємства) у справах про ухилення від сплати податків / В. В. Лисенко // Вісник прокуратури. – 2007. – №10. – С. 109-114.
88. Лисенко В. В. Отримання та використання у доказовому процесі інформації, що міститься в електронному вигляд на магнітних, оптичних чи інших носіях (за матеріалами діяльності податкової міліції) / Лисенко В. В. // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4 (70). – С. 61-69.
89. Лисенко В. В. Проблеми виявлення злочинів, пов’язаних з несплатою податків / Лисенко В. В., Задорожний О. С. // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. – 2007. – № 2(37). – С. 212-219.
90. Лисенко В.В., Задорожний О.С. Вирішення проблемних ситуацій допиту головного бухгалтера (керівника підприємства) у справах про ухилення від сплати податків // Форум права. – 2007. – № 2. С. 113–119 // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-jornals/FP/2007-2/vvvsp.pdf.
91. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна компетенція : [монографія] / Лобойко Л. М. – Дніпропетр.: Дніпропетр. держ. ун т внутр. справ, 2006. – 188 с.
92. Лобойко Л. М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій : [монографія] / Лобойко Л. М., Черненко А. П. – Д. : Дніпроп.держ.ун-т внутр.справ, 2006. – 168 с.
93. Лобойко Л. М. Методи кримінально-процесуального права : [монографія] / Лобойко Л. М. – Дніпропетр.: Дніпропетр. держ. ун т внутр. справ, 2006. – 351 с.
94. Лобойко Л. Н. Уголовно-поцессуальное право : [учебное пособие, курс лекций] / Лобойко Л. Н. – Х.: Одиссей. – 2007. – 672 с.
95. Лукашева Е. А. Принципы социалистического права / Лукашева Е. А. // Советское государство и право. – 1970. – № 6. – С. 34-38.
96. Луначарский А. О языке закона / Луначарский А. // «Известия», 24 марта 1931 г. – 312 с.
97. Лупинская П. А. Законность и обоснованность решений в уголовном судопроизводстве / Лупинская П. А. – М.: ВЮЗИ, 1972. – 79 с.
98. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы / Лупинская П. А. – М.: Юрид.лит., 1976. – 168 с.
99. Луценко А. А. Вдосконалення юридичної техніки КПК як гарантія забезпечення прав учасників кримінального судочинства / Луценко А. А., Стратонов В. М. // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. – Том.19 (58). – №1. – 2006. – С.110-112.
100. Луценко А. А. Історіографічні особливості розбудови кримінально-процесуального законодавства через призму юридичної техніки / Луценко А. А. // Вісник НУВС. – 2004. – Вип. 27. – С. 154-159.
101. Луценко А. А. Особливості реалізації мовних і стилістичних правил у кримінально-процесуальному законі / Луценко А. А. // Право і безпека. – 2004. – № 4. – Т.№ – С. 83-85.
102. Луценко А. А. Юридична техніка та проблеми регламентації слідчих і процесуальних дій в кримінально-процесуальному законодавстві / Луценко А. А. // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженням молодих учених. – Вип. 10. – Сімферополь, 2007. – С. 246-251.
103. Малеин Н. С. Правовые принципы, нормы и судебная практика / Малеин Н. С. // Государство и право. – 1996. – № 6. – С. 25-28.
104. Малько А. В. Ограничивающая функция юридического процесса / Малько А. В. // Юриспруденція. – Тольятти. – 1996. – № 5. – С. 42-54.
105. Маляренко В. Т. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / Маляренко В. Т., Гончаренко В. Г. – К.: Форум, 2003. – С. 429.
106. Маляренко В. Т. Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-процесуальному законодавстві України : автореф. дис. канд. юрид. наук / Маляренко В. Т. – Харків: Національна юридична академія України ім.. Ярослава Мудрого. – 19 с.
107. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / Михеенко М. М. – К., 1984. – 104 с.
108. Михєєнко М. М. Кримінальний процес України / Михєєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. – К.: Либідь, 1999. – 128 с.
109. Монтескье Ш. О духе законов / Монтескье Ш. – СПб.: Изд. Л. Ф. Пантелеева, 1900. – 706 с.
110. Мостепаненко М. В. Методология права / Мостепаненко М. В. – М., 1985. – 140 с.
111. Мотовиловкер Я. О. Предмет уголовно-процессуальной деятель¬ности / Мотовиловкер Я. О. – Ярославль, 1974. – 84 с.
112. Муравин А. Б. Уголовный процесс : [учеб. пособие] / Муравин А. Б. – Харьков: Одиссей, 2000. – 56 с.
113. Назаров В. В. Кримінальний процес України : [підручник] / Назаров В. В., Омельяненко Г. М. – К.: Юридична думка, 2005. – 548 с.
114. Науково-практичний коментар до кримінально-процесуального кодексу України / Тертишник В. М. – К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.
115. Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательная техника / Нашиц А. – М., 1974. – 168 с.
116. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства : [учебник для юридических вузов и факультетов] / Нерсесянц В. С. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА•М, 1999. – 552 с.
117. Новацкий Тадеуш. Основы диалектики профессионального обучения : [пер. с польск.] / Новацкий Тадеуш. – М., 1971. – 132 с.
118. Новий тлумачний словник української мови : [у 4 т.]. / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1999. – 140 с.
119. Общая теория права и государства : [учебник] / под ред. В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 240 с.
120. Общая теория права : [курс лекций] / под ред. В. К. Бабаева. – Н. Новгород, 1995. – 244 с.
121. Отечественное законодательство ХІ-ХХ веков: Часть І (ХІ-ХІХ вв.) / под ред. О. И. Чистякова. – М.: Юристъ, 1999. – 464 с.
122. Пашкевич П. Ф. Процессуальный закон и эффективность уголовного судопроизводства / Пашкевич П. Ф. – М., 1984. – 253 с.
123. Петрухин И. Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение / Петрухин И. Л. – М., 1985. – 354 с.
124. Петрухин И. Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение / Петрухин И. Л. – М.: Наука, 1985. – 260 с.
125. Пиголкин А. С. Толкование нормативных актов в СССР / Пиголкин А. С. – М.: Госюриздат, 1962. – 166 с.
126. Пиголкин А. С. Подготовка проектов нормативных актов (Организация и методика) / Пиголкин А. С. – М.: Юрид. лит., 1968 – 168 с.
127. Пиголкин А. С. Правотворчество / Пиголкин А. С. // Общая теория права. – М., 1995. – 272 с.
128. Подкорытов Г. А. О понятии научного метода / Подкорытов Г. А. // Вест. ЛГУ. Серия экономики, философии и права. Вып. 2. – 1962. – № 11. – С. 15-22.
129. Полянский М. О. О терминологии советского закона / Полянский М. О. // Проблемы социалистического права. – 1938. – № 5. – С. 34-38.
130. Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 № 2887-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62. – Поточна редакція від 02.05.2011 на підставі 2555-17.
131. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 № 3477-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260. – Остання редакція від 13.04.2011 на підставі 3135-17.
132. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканість, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист): Закон України від 12.01. 2005 № 2322 – ІV // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 10. – Ст. 187.
133. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу Україн: Закон України вiд 21.06.2001 р. № 2533-III // Відомості Верховної Ради України – 2001 р. – № 34. – Ст. 187.
134. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України: Закон України від 12.07.2001 № 2670-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 44. – Ст. 234.
135. Про застосування амністії: Закон України від 01.10.1996 № 392/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 48. – Ст. 263. – Поточна редакція від 30.12.2006 на підставі 3465-17.
136. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з підготовки та призначення судових експертиз [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0705-98.
137. Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України [Електронний ресурс] : Наказ МВС України № 682 від 30.08.1999 // Режим доступу: http://www.univd.edu.ua/_projects/ezloch_kor/docs/krim/mvd_eks_krim.doc.
138. Про Концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28.04.1992 № 2296-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
139. Про міліцію: Закон України від 20 .12.1990 р. № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20. – Остання редакція від 13.10. 2010 на пiдставi 2592-17.
140. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 .02.1992 № 2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303. – Поточна редакція від 20.08.2010 на пiдставi 2258-17.
141. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30.06.1993 № 3352-ХІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 5. – Ст. 360. – Остання редакція від 25.06.2011 на підставі 3433-17.
142. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина [Електронний ресурс]: Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 № 7. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0007700-97.
143. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793. – Поточна редакція від 15.01.2011 на підставі 2889-17.
144. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 № 2229-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382. – Остання редакція від 13.10.2010 на пiдставi 2592-17.
145. Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру і примусового лікування // Постанова ПВС України № 7 від 03 червня 2005 р.
146. Про судоустрій і ста