ТЕОРІЇ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:ТЕКТОЛОГІЯ О.БОГДАНОВА ТА ПРАКСЕОЛОГІЯ Т.КОТАРБІНЬСЬКОГО

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

УДК 1(091) : 17. 024. 4:111. 61

ЛЬОВКІНА Олена Геннадіївна

ТЕОРІЇ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:ТЕКТОЛОГІЯ О.БОГДАНОВА ТА ПРАКСЕОЛОГІЯ Т.КОТАРБІНЬСЬКОГО
Спеціальність 09.00.05 – історія філософії.

Дисертація на здобуття
наукового ступеня
доктора філософських наук

Науковий консультант
доктор філософських наук, професор,
Ярошовець Володимир Іванович

Київ – 2012
ПЛАН

ВСТУП
РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДОЛОГІЧНА ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРІЙ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ О.О. БОГДАНОВА ТА Т. КОТАРБІНЬСЬКОГО
1.1. Огляд літератури за темою дисертації
1.2. Теоретичні та методологічні основи дослідження
Висновки до 1-го розділу
РОЗДIЛ 2. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ
2.1. Історико-філософський аналіз європейської філософії діяльності
2.2. Діяльність як предмет історико-філософської рефлексії в американському трансценденталізмі
2.3. Прагматична інтерпретація діяльності як основа тектології та праксеології
Висновки до 2-го розділу
РОЗДIЛ 3. ТЕКТОЛОГІЯ О.О.БОГДАНОВА ЯК УНІВЕРСАЛЬНА ТЕОРІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1. Ідейні витоки тектології О.О. Богданова
3.2. Тектологічний аналіз соціально-політичної та економічної організації суспільства
3.3. Тектологія як методологія діяльності
Висновки до 3-го розділу
РОЗДIЛ 4. МЕТОДОЛОГІЯ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У КОНТЕКСТІ ПРАКСЕОЛОГІЇ Т.КОТАРБІНЬСЬКОГО
4.1. Незалежна етика Т. Котарбіньського
4.2. Теорія агонології як складова праксеології
4.3. Програмні засади праксеології Т. Котарбіньського.
4.4. Принципи й критерії ефективної діяльності
Висновки до 4-го розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність дослідження. Протягом останніх десятиліть стають все помітнішими потужні деструктивні процеси, що охоплюють соціальну і природну сфери буття. Необхідність подолання проявів системної кризи сучасності, як економічних, так і соціально-політичних, а також попередження глобальних екологічних потрясінь і ліквідація їх наслідків вимагають створення більш ефективних методів організації людської життєдіяльності. Пошук шляхів гармонійного розвитку суспільства турбував найвидатніших мислителів людства протягом всієї його історії. А в сучасну епоху ще більше зростає суспільна потреба в виробництві якісного інтелектуального продукту, що презентує техніку раціональної діяльності і, водночас, містить рекомендації щодо підвищення її ефективності. Відповідно, пошуки ефективної методології діяльності червоною ниткою проходять через низку досліджень як гуманітарного спрямування: філософів, соціологів, психологів тощо, так і багатьох дослідженнях представників природничих наук: фізики, хімії, біології, медицини і т. ін.
В пропонованому до захисту дослідженні аналізується історія розвитку філософії діяльності, насамперед, її праксеологічний та тектологічний різновиди. Одні з перших практично орієнтованих варіантів концепцій удосконалення організації ефективної діяльності розробили О.О. Богданов (в межах тектології) та Т. Котарбіньський (у контексті праксеології). Відповідно, зростання суспільного інтересу щодо доробку О.О. Богданова, Т. Котарбіньського та інших представників філософії діяльності в сучасну епоху є закономірним. Зазначимо, що протягом останніх років праксеологія продовжувала свій еволюційний розвиток у бік галузевих напрямків, що зумовило виникнення політичного, педагогічного, евристичного та інших її відгалужень.
Необхідність вдосконалення методів людської діяльності для подолання складних соціально-економічних, політичних, культурних та інших проблем, пов’язаних із глобальними суспільними трансформаціями, зумовлює посилення інтересу до методологічних пропозицій, розроблених засновниками праксеології і тектології. Відповідно, аналіз праксеологічних та тектологічних методів ефективної діяльності, а також їхньої понятійно-категоріальної структури, який містить пропоноване дисертаційне дослідження, надає йому особливої актуальності. У вітчизняній філософії проблема осмислення тектологічних та праксеологічних ідей у контексті розвитку філософії діяльності практично не ставилась. Пропонована до розгляду дисертація містить перше комплексне дослідження тектологічних настанов О.О. Богданова та праксеологічних ідей Т. Котарбіньського, а також оцінки результатів застосування їхніх теоретичних і практичних здобутків у науково-філософській думці. Тому наукова цінність, новизна та актуальність цього дослідження є беззаперечними. На переконання автора дисертації, рекомендації визнаних теоретиків філософії діяльності щодо вирішення вказаних вище глобальних проблем людства можуть бути запроваджені як в планетарному масштабі, так і в Україні зокрема.
Виникнення і розвиток тектології та праксеології автором дисертації розглядається в широкому історико-філософському контексті. Ці вчення аналізуються з одного боку як теоретичні комплекси, що логічно продовжують і розвивають ідеї представників різних варіантів філософії діяльності: позитивізму (насамперед, махізму й емпіріокритицизму); прагматизму (разом з його різновидом - інструменталізмом), а також марксизму. З іншого боку, теорії О.О. Богданова та Т. Котарбіньського презентується як можливий фундамент для створення актуальної за сучасної доби методології організаційно-практичної діяльності. Така методологія повинна містити практичні поради кожному окремому індивіду, як ефективно реалізувати власні життєві стратегії у будь-якій сфері людської діяльності.
Вивчення історії становлення тектологічної та праксеологічної теорій організаційної діяльності в контексті розвитку практичної філософії не мало систематичного характеру. Адже зарубіжними і вітчизняними вченими досліджувалися лише окремі аспекти цих концепцій (суспільно-політичний, економічний, морально-етичний та ін.), але й досі відсутні роботи, які б містили комплексний аналіз тектології О.О. Богданова та праксеології Т. Котарбіньського як невід’ємних частин філософії діяльності. Відсутні також роботи, в яких комплексно розглядається методологія і понятійний апарат праксеологічної та тектологічної концепцій. Відповідно, історико-філософська зумовленість, витоки, ґенеза, тенденції розвитку і сутнісні риси як тектології О.О. Богданова, так і праксеології Т. Котарбіньського, й досі лишаються малодослідженими. Саме потреба в заповненні цієї лакуни в історико-філософському знанні визначила вибір теми пропонованого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими темами, програмами. Робота виконана на кафедрі історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної роботи філософського факультету №06БФ041–01 «Філософія і політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є проведення комплексного історико-філософського аналізу тектологічної та праксеологічної теорій ефективної організаційної діяльності.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення ряду дослідницьких завдань:
- окреслення причин необхідності розвитку теорій ефективної діяльності в межах соціогуманітарного знання;
- здійснення комплексного історико-філософського дослідження ідей та концепцій, що вплинули на виникнення і становлення як тектології
О.О. Богданова, так і праксеології Т. Котарбіньського, з подальшим визначенням специфіки цих вчень як філософських теорій діяльності;
- дослідження моделі соціальної організації, розробленої О.О.Богдановим, в межах якої були реалізовані принципи організації ефективної діяльності;
- аналізу тектології О.О. Богданова як універсальної науково обґрунтованої методології людської практики та пізнання, з визначенням шляхів підвищення ефективності діяльності;
- виявлення головних постулатів незалежної від релігії етики Т. Котарбіньського як аксіологічного стрижня його теорії ефективної діяльності;
- розкриття специфіки агонології як складової частини праксеології Т. Котарбіньського;
- дослідження методів і принципів праксеології Т. Котарбіньського, її понятійно-категоріального апарату, а також праксеологічних критеріїв ефективності діяльності.
Об’єктом дослідження є практична діяльність людини як невід’ємна складова філософського осмислення людського існування у філософській думці ХІХ-ХХ століть.
Предметом дослідження є тектологічна та праксеологічна концепції організаційної діяльності як складові практичної філософії.
Теоретико-методологічну основу дослідження складає поєднання історичного, логічного, діалектичного та герменевтичного методологічних підходів, що надає змогу розкрити сутність тектологічної і праксеологічної теорій, які, на переконання автора дисертації, можуть стати основою для побудови стратегії оптимізації людської організаційної діяльності й сприяти підвищенню її ефективності. Серед основних методологічних принципів, на які спирався автор, слід назвати принципи об’єктивності та неупередженості аналізу, принцип критичного осмислення досліджуваного матеріалу, а також принцип єдності логічного та історичного.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на фундаментальних ідеях дослідників світової та української історії філософії, насамперед тих, які піддавали науковому аналізу теорії ефективної діяльності. (В.П. Андрущенко, В.І. Абрамов, В.Х. Арутюнов, І.В. Бичко, А.К. Бичко, О.М. Веретюк, М.М. Верніков, Л.В. Губерський, А.О. Довгань, Л.Г. Комаха, А.Є. Конверський, В.Г. Кремень, А.М. Лой, В.Б. Окороков, В.М. Свінціцький, В.О. Храмов, В.І. Ярошовець).
Таким чином, залучення широкого масиву праць теоретичного та методологічного характеру дозволило визначити основні напрями дисертаційної праці, уникнувши домінування авторського суб’єктивізму у розгляді тектологічної та праксеологічної теорій ефективної діяльності.
Серед основних методів, які дозволили реалізувати сформульовану в дисертації мету, слід вказати такі: принцип системності (він став базисом для проведення цілісного дослідження концепцій організаційної діяльності, запропонованих представниками тектологічного та праксеологічного підходів, як складових частин загальної системи практичної філософії); історичний (з його допомогою в широкому контексті розвитку практичної філософії було досліджено послідовність та головні закономірності становлення прототектологічних і протопраксеологічних вчень); структуралістський (за допомогою цього методу було визначено основні ідеї, категорії і поняття практично-організаційної філософії, а також простежено структурний зв’язок між ними); діалектичний (цей метод було використано для виявлення внутрішніх суперечностей, що притаманні тлумаченню феномену діяльності в прототектологічних та протопраксеологічних теоріях, а також за його допомогою було виявлено діалектичну єдність методологічних підходів, які використовують для оптимізації діяльності); компаративного аналізу (на підставі цього методу було здійснено порівняння методологічних підходів щодо підвищення ступеню ефективності організаційно-практичної діяльності, розроблених протягом історії розвитку філософського знання); герменевтичний (за допомогою цього методу було проаналізовано тексти представників філософії діяльності, а також критичні тексти дослідників тектології та праксеології). Кожен з цих методів використовувався для вирішення конкретних дослідницьких завдань у відповідних розділах дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою перше в Україні комплексне історико-філософське дослідження феномену ефективної діяльності в контексті розвитку практичної філософії. Проведення історико-філософського аналізу запропонованих у ХІХ-ХХ ст. досліджень феномену діяльності дозволяє дослідити шляхи побудови моделі підвищення ефективності діяльності на тектологічних і праксеологічних теоретичних засадах. Дослідження трансформацій уявлень про діяльність в межах історико-філософського знання дозволило побудувати більш повну картину становлення концепції ефективної організаційної діяльності, стрижневої як для тектології О.О. Богданова, так і для праксеології Т. Котарбіньського.
Наукова новизна дослідження характеризується в таких положеннях:
Вперше
- встановлено, що об’єктивними передумовами виникнення і поширення праксеологічних ідей в контексті розвитку історико-філософської думки стали формування і розвиток індустріального суспільства; зміни соціальної структури, що відбувалися в суспільстві протягом ХІХ-ХХ ст.; трансформація моделей управління практичною діяльністю; зміна аксіологічних пріоритетів в сучасному суспільстві тощо. Ці зміни настали внаслідок поглиблення процесів економіко-політичної глобалізації. Зазначено, що філософські вчення про організацію діяльності людини еволюціонують в напрямку концептуального осмислення організаційного виміру, який складається із взаємодії елементів структури: «діяльність – ефективність – успіх»;
- проведено комплексний аналіз історико-філософської еволюції ідей та концепцій, що вплинули на виникнення, становлення і генезис як тектології О.О. Богданова, так і праксеології Т. Котарбіньського. В результаті було встановлено, що виникненню як тектології, так і праксеології, сприяли, насамперед, такі вчення як марксизм; емпіріокритицизм; американська практична філософія (в широкому її розумінні: від романтизму до прагматизму й інструменталізму); праці представників австрійської школи економічної праксеології; а також ряд практично-методологічних розробок щодо наукової організації та оптимізації діяльності (Ф. Тейлора, Г. Форда та ін.). Уточнено специфіку тектології та праксеології саме як філософських теорій організації ефективної діяльності. О.О. Богданов створив науку про організацію діяльності - тектологію, Т. Котарбіньський розробив інтегральну науку про підвищення ефективності діяльності – праксеологію;
- досліджено секуляризований варіант етики Т. Котарбіньського, який, по-суті, є синтезом християнських цінностей і світських професійно-етичних принципів. Виведено головну етичну максиму праксеології: при ранжуванні пріоритетів діяльності, більш важливим вважати те, що допомагає перемогти зло або його попередити. Показано, що в межах «незалежної етики» більшість узагальнених моральних правил виводиться з утилітарної доцільності (згідно принципу корисності), що, у свою чергу, засновується на очевидності елементарних норм й оцінок. Очевидність останніх визначається совістю, яка в питаннях моралі має бути найважливішим критерієм добра. Відзначено, що незалежна етика Т. Котарбінського розроблялась як основа не стільки духовної сфери, скільки практично-прикладної праксеології як універсальної граматики дії.
Набуло подальшого розвитку і поглиблено:
- проведено дослідження тектології О.О. Богданова як універсальної науково-філософської методології організації ефективної людської практики та пізнання. На основі дослідження тектології дисертантом було обґрунтовано доцільність застосування такого шляху підвищення ефективності діяльності, який засновується на забезпеченні планомірності організації людей, речей та ідей. Причому кожний окремий індивід має виступати в якості суб’єкта планомірної діяльності, поєднуючи в собі якості організатора та виконавця на засадах принципу самоорганізації;
- проаналізовано модель соціальної організації, в межах якої О.О. Богданов прагнув реалізувати свої тектологічні принципи. Основними ознаками суспільства майбутнього, згідно О.О. Богданову, стануть: по-перше, повна автоматизація і роботизація виробництва, коли наука стане основною продуктивною силою, а експлуатація людини людиною трансформується на експлуатацію машин людським колективом; по-друге, втрата національними державами економічного суверенітету внаслідок розширення ринків збуту, інтернаціоналізації капіталу, вдосконалення шляхів сполучення і легкості передачі енергії та інформації; по-третє, формування класу компетентних «соціальних інженерів», які повинні отримати реальну владу у суспільстві. Засновник тектології був упевнений, що переконання цього нового класу будуть базуватися на раціоналізмі і гармонійному поєднанні кращого людського досвіду попередніх історичних епох в єдиній системі знань за допомогою методів його науки;
Уточнено:
- відзначено, що О.О. Богданов головний шлях оптимізації діяльності вбачав у зміні пріоритетів пізнання, коли знання про світ мають здобуватися не в межах вузькоспеціалізованих наукових галузей, а на основі застосування універсальної пізнавальної методології - тектології (універсальні пізнавальні принципи, методи і категоріально-понятійний апарат якої нададуть змогу цілісного осягнення організаційних законів, які є спільними для життєдіяльності суспільства, природи і світу людського досвіду). Адже ізоморфізм законів організації діяльності надає можливість формулювання тектологічних принципів і законів, а також використання їх для підвищення ефективності діяльності;
- з’ясовано, що за допомогою застосування категоріально-понятійного апарату праксеології можливо вирішити проблему пошуку оптимальних методів діяльності. У свою чергу, методи праксеології можна застувати в сучасних соціокультурних умовах в різних сферах суспільного життя. Праксеологічними критеріями ефективності діяльності, згідно Т. Котарбіньському, є раціональність, доцільність, творчість, ініціативність, вправність, майстерність. Досліджено також методи теорії агонології (праксеологічної теорії боротьби), серед яких, на думку дисертанта, найбільш ефективними (для досягнення поставленої мети і перемоги в боротьбі) є метод поставлення перед фактом, що відбувся; метод навмисних втрат; метод «стрілок вагів» та метод уникання боротьби.
Практичне значення дослідження. Епоха кардинальних суспільних трансформацій потребує розробки методів, застосування яких дозволить вдосконалити людську діяльність і підвищити її ефективність. Кардинальне переосмислення провідних концепцій філософії діяльності, зокрема, тектології та праксеології, насамперед їх ідей, понятійно-категоріального апарату і методології, на переконання дисертанта, надасть змогу адекватно описати, дослідити і розв’язати сучасні проблеми як на рівні нашої держави, так і на рівні світової спільноти.
Отримані результати проведеного дисертаційного дослідження мають науково-теоретичне та навчально-методичне значення. Вони сприятимуть побудові повної і широкої панорами історії розвитку філософії діяльності та праксеологічної методології у ХІХ – ХХ ст. Отримані в пропонованій роботі матеріали можна використати для вдосконалення навчальних курсів з історії філософії, соціальної філософії, соціології і т. ін. Крім того, матеріали дисертаційного дослідження будуть корисними під час підготовки ряду спецкурсів для студентів та аспірантів філософських факультетів вищих навчальних закладів України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Всі опубліковані праці дисертанта за темою докторської дисертації (монографія, статті і тези) написано без співавторів.
Апробація результатів дослідження здійснена при обговоренні на кафедрі історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, під час проведення теоретичних і методологічних семінарів для викладачів кафедри, аспірантів і докторантів. Основні положення дисертаційної роботи знайшли своє висвітлення у 25 статтях, що були опубліковані у фахових виданнях, визначених переліком ВАК України. Окремі важливі для дисертаційної роботи узагальнення були оприлюднені під час участі її автора у Міжнародних та Всеукраїнських наукових конференціях: «Дні науки філософського факультету» (м. Київ, 2009-2010 рр.), «Другі Ірпіньські міжнародні науково-педагогічні читання: Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти» (м. Ірпінь, 21-22 травня 2004 р.), «Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України» (м. Ірпінь, 15 грудня 2005 р.), «Молодь в умовах нової соціальної перспективи» (м. Житомир, 17-18 травня 2006 року), «Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації», (м. Тернопіль, 23-24 грудня 2009 р.), «Філософія повсякденності» (м. Київ, 17 жовтня 2009 р.), «Проблеми гуманізації навчання і виховання у вищому закладі освіти» (м. Ірпінь, 14-15 травня 2009 р.), «Біоетика в системі охорони здоров’я і медичної освіти» (м. Львів, 26-27 березня 2009 р.), «Читання, присвячені пам’яті засновника Львівсько-Варшавської філософської школи К. Твардовського» (м. Львів, 9 - 11 лютого 2010 р.), «Діалектика духовних процесів» (м. Дрогобич, 22-25 квітня 2010р.), «Проблеми відродження духовності в умовах глобальної кризи» (м. Ірпінь, 27-28 травня 2010 р.), «Роль філософських дисциплін у формуванні сучасного світогляду студентів» (м. Одеса, 10 грудня 2010 р.), «Що чинити, як діяти? Філософські, наукові та релігійні аспекти управлінської діяльності» (м. Львів, 15-16 квітня 2011 р.).
Окремі результати дисертаційного дослідження були використані автором під час читання лекційних курсів у Національному університеті державної податкової служби України з навчальних дисциплін: «Людина в сучасному соціумі», «Соціологія», «Соціологія кар’єри», «Соціологія особистості» та ін., а також в ході проведення семінарських занять з цих дисциплін.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у монографії «Історичні трансформації філософії діяльності: від трансценденталізму до праксеології» (14,1 д. а.). З теми дисертації опубліковано: 25 статей у фахових виданнях та 14 тез, виданих за результатами участі автора у наукових і науково-практичних конференціях.
Кандидатська дисертація на тему «Проблема відчуження в соціальній філософії Франкфуртської школи (спроба осмислення в контексті глобалістики)» була захищена в 2003 році, її матеріали в тексті не використовувались.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (які об’єднують 12 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Список використаних джерел займає 38 сторінок і містить 404 найменування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографічні роботи
1. Льовкіна О.Г. «Історичні трансформації філософії діяльності: від трансценденталізму до праксеології»: Монографія / О.Г. Льовкіна. – Ірпінь.: Національний університет ДПС України, 2011. – 270с. (14,1 д.а.).

Статті у наукових фахових виданнях
1. Льовкіна О.Г. Проблема відчуження в контексті сучасної глобалізації / О.Г. Льовкіна // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету «НАУ - друк», 2004. – №1. – С.31-36. (0,5 д.а.)
2. Льовкіна О.Г. Етика ненасильства як основа подолання духовної кризи сучасного суспільства / О.Г. Льовкіна // Практична філософія. – 2006. –№2 (№20). – С. 99-104. (0,5 д.а.)
3. Льовкіна О.Г. Альтернативні шляхи розвитку суспільства в умовах сучасного глобалізованого світу / О.Г. Льовкіна // Практична філософія. – 2006. – №3 (№21). – С. 104-109. (0,5 д.а.)
4. Льовкіна О.Г. Проблема дегуманізації особистості у сучасному соціокультурному просторі / О.Г. Льовкіна // Практична філософія. –2006. –№4 (№22). – С. 177-182. (0,5 д.а.)
5. Льовкіна О.Г. Практичний підхід до інтерпретації пізнавальної діяльності в інструменталізмі Дж. Дьюї / О.Г. Льовкіна // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2008. - №14. – С.25-30. (0,5 д.а.)
6. Льовкіна О.Г. Вирішення проблеми організованої системи в тектології О.О.Богданова / О.Г. Льовкіна // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету «НАУ - друк», 2008. – №2. (8) - С.39-43. (0,5 д.а.)
7. Льовкіна О.Г. Тектологія О.О.Богданова як ідейне джерело праксеології Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету «НАУ - друк», 2009. – №2 (10). – С. 61-65. (0,5 д.а.)
8. Льовкіна О.Г. Практична філософія Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Практична філософія. – 2009. – №1 (№30). – С. 98-103.
9. Льовкіна О.Г. Проблема ефективної діяльності в концепції Дж.Дьюї / О.Г. Льовкіна // Практична філософія. – 2009. – №2 (№31). – С.222-227. (0,5 д.а.)
10. Льовкіна О.Г. Праксеологічна проблематика як складова філософії Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Практична філософія. – 2009. –№ 3 (№ 32). – С.224-229. (0,5 д.а.)
11. Льовкіна О.Г. Етичне підґрунтя праксеології Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2009. – Вип. 22 (35). – С.177-184. (0,5 д.а.)
12. Льовкіна О.Г. Теорія діяльності Ч.Пірса / О.Г. Льовкіна // Мультиверсум: Філософський альманах. – 2010. – №2(90). – С.51-62. (0,5 д.а.)
13. Льовкіна О.Г. Думка як іманентна сутність дії у філософії Ральфа Емерсона / О.Г. Льовкіна // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету «НАУ - друк», 2010. – №1(11) . – С. 39-43. (0,5 д.а.).
14. Льовкіна О.Г. Незалежна етика Т.Котарбіньського у світлі християнського віровчення / О.Г. Льовкіна // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2010. – №661. – С.66-72. (0,5 д.а.).
15. Льовкіна О.Г. Проблема ефективної діяльності у філософії прагматизму / О.Г. Льовкіна // Мультиверсум: Філософський альманах. – 2010. – №4 (92) – С.93-101. (0,5 д.а.).
16. Льовкіна О.Г. Інтерпретація пізнавальної діяльності в діалектиці Дж.Ройса / О.Г. Льовкіна // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. –2010. – № 97– С.15-19. (0,5 д.а.).
17. Льовкіна О.Г. Наукове передбачення суспільних процесів / О.Г. Льовкіна // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2010. – № 18 – С.85-90. (0,5 д.а.).
18. Льовкіна О.Г. Ефективна організація діяльності як складова суспільного поступу у філософії О.О. Богданова / О.Г. Льовкіна // Історія. Філософія. Релігієзнавство. – 2010. – № 3-4 – С. 38-42. (0,5 д.а.).
19. Льовкіна О.Г. Ідейні витоки тектології О.О.Богданова: історико-філософський контекст / О.Г. Льовкіна // Магістеріум. Історико-філософські студії. – 2010. – Вип. 39. – С. 67-71. (0,5 д.а.).
20. Льовкіна О.Г. Динаміка прогресу в сфері удосконалень: праксеологічний контекст / О.Г. Льовкіна // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2011. – Вип. 25 (38). – С.169-175. (0,5 д.а.)
21. Льовкіна О.Г. Принципи і методи організації раціональної діяльності у праксеології Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистетв. – № 2. – 2011. – С. 17-21. (0,5 д.а.).
22. Льовкіна О.Г. Методологія ефективної діяльності в контексті праксеології Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Культура і сучасність: альманах. – №1 – 2011. – С.21-26. (0,5 д.а.).
23. Льовкіна О.Г. Філософія дії У.Джеймса / О.Г. Льовкіна // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету «НАУ - друк», 2011. – №1 (13). – С. 60-63. (0,5 д.а.).
24. Льовкіна О.Г. Ідейне підґрунтя праксеології Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Мультиверсум: Філософський альманах. – 2011. – №4 (102) – С. 104-113. (0,5 д.а.).
25. Льовкіна О.Г. Теорія агонології як складова праксеології Т. Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Мультиверсум: Філософський альманах. – 2011. – №5 (103) – С.42-51. (0,5 д.а.).

Тези наукових доповідей
1. Льовкіна О.Г. Проблема глобального та регіонального в освітньо – виховному процесі / О.Г. Льовкіна // Міжнародна наукова конференція «Другі Ірпінські міжнародні науково-педагогічні читання: Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти» (Ірпінь, 21-22 травня 2004 р.): Матеріали доповідей і виступів. – Ч.1. - Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – С.170-176.
2. Льовкіна О.Г. Роль концепцій самоактуалізації у духовних пошуках людства / О.Г. Льовкіна // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: (Житомир, 17-18 травня 2006 р.): матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції. – Житомир: Житомирський економіко-гуманітарний інститут Університету «Україна», 2006. - С. 82-83.
3. Льовкіна О.Г. Податкова служба як сучасний образ милосердя / О.Г. Льовкіна // Професійна етика працівника державної податкової служби як складова етики державного службовця України (Ірпінь, 15 грудня 2006 р.): Матеріали науково-практичної конференції. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2006. – С.164-167.
4. Льовкіна О.Г. Філософія дії Ральфа Емерсона / О.Г. Льовкіна // Міжнародна наукова конференція «Людина. Світ. Суспільство» (до 175-річчя філософського факультету) (Київ, 21-22 квітня 2009 р.): Матеріали доповідей і виступів. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. – С.113-115.
5. Льовкіна О.Г. Проблеми професійної етики сучасних науковців (на матеріалах праксеології Т.Котарбіньського) / О.Г. Льовкіна // Міжнародна науково-практична конференція «Біоетика в системі охорони здоров’я і медичної освіти» (Львів, 26-27 березня 2009 р.): Матеріали доповідей і виступів. - Львів: ЛНМУ імені Данила Галицького, 2009. – С.317-319.
6. Льовкіна О.Г. Інтерпретація пізнавальної діяльності в інструменталізмі Дж. Дьюї / О.Г. Льовкіна // Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми гуманізації навчання і виховання у вищому закладі освіти»: (Ірпінь, 14-15 травня 2009 р.): Матеріали доповідей і виступів. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2009. – С. 54-57.
7. Льовкіна О.Г. Реконструкція філософії в концепції Дж.Дьюї / О.Г. Льовкіна // Матеріали Міжнародної наукової конференції «Філософія повсякденності» (Київ, 17 жовтня 2009р.) - К.: Центр практичної філософії, 2009. – С.41.
8. Льовкіна О.Г. Актуальність тектологічного вчення О.О.Богданова за доби глобалізації / О.Г. Льовкіна // Матеріали V Всеукраїнської конференції «Проблеми та перспективи наук в умовах глобалізації» (Тернопіль, 23-24 грудня 2009 р.). - Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. - С. 63-64.
9. Льовкіна О.Г. Праксеологія Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2010» (Київ, 21-22 квітня 2010 р.): Матеріали доповідей і виступів. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. – С.156-157
10. Льовкіна О.Г. Проблема зміни ролі філософії в сучасному суспільстві (на матеріалах філософії прагматизму) / О.Г. Льовкіна //Матеріали Всеукраїнської конференції «ХХІІ Читання, присвячені пам’яті засновника Львівсько-Варшавської філософської школи К. Твардовського» (Львів, 9 - 11 лютого 2010 р.). - Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2010. – С. 20-21.
11. Льовкіна О.Г. Актуальність прогностичного потенціалу тектології О.О.Богданова за доби глобальної кризи / О.Г. Льовкіна // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми відродження духовності в умовах глобальної кризи». (Ірпінь, 27-28 травня 2010 р.) – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2010. – С. 54 – 56.
12. Льовкіна О.Г. Практична філософія Т.Котарбіньського / О.Г. Льовкіна // Матеріали Всеукраїнської науковї конференції «Діалектика духовних процесів» (Дрогобич, 22-25 квітня 2010). – Дрогобич: Редакційно- видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2011. – С. 93.
13. Льовкіна О.Г. Праксеологічна проблематика як складова частина філософії діяльності / О.Г. Льовкіна // Матеріали міжнародного науково-практичного семінару «Роль філософських дисциплін у формуванні сучасного світогляду студентів» (Одеса, 10 грудня 2010 року). – Одеса: Одеський національний морський університет. – С. 191-193.
14. Льовкіна О.Г. Проблема систематизації досвіду організаційної діяльності у тектології О.О.Богданова / О.Г. Льовкіна // Тези ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Що чинити, як діяти? Філософські, наукові та релігійні аспекти управлінської діяльності» (Львів, 15-16 квітня 2011 р.) - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. – С. 40-42.

Інші публікації за темою дисертаційного дослідження
1. Льовкіна О.Г. Идеал просветителя в праксеологии Т.Котарбиньского: взаимодействие светской и религиозной морали / О.Г. Льовкіна // ACTA ERUDITORUM. Научные доклады и сообщения. - СПб.: Изд-во «Русск. Христианск. Гуманитарн. Академия», 2010. - Вып. 7. – С.109-115.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації репрезентовано теоретичні підсумки роботи, які в узагальненому вигляді відображають мету, завдання і наукову новизну дослідження. В дисертації зазначено, що традиція філософського осмислення суспільства з використанням практичного підходів є досить давньою і бере свій початок у працях Платона й Аристотеля. В Новий час ця традиція насамперед продовжувалась у британській філософії (у вченнях Дж. Локка, Б. Мандевіля, А. Фергюсона, Д. Юма, І. Бентама, Дж. С. Мілля та ін.). В німецькій школі політичної економії поєдналися соціальний та економічний підходи. В її межах була розроблена цілісна теорія, що поєднала економічний аналіз з дослідженням соціально-політичних, етичних і культурних факторів (розробниками цієї теорії були М. Вебер та В. Зомбарт). У Франції розвивались ідеї «інженерного» підходу до керування суспільством, що потребував раціонального планування й контролю над соціальними процесами. Теорія «індустріалізму» була розроблена К.А. Сен-Сімоном, засновником позитивізму О. Контом та їхніми послідовниками. За доби виникнення та розвитку індустріального суспільства професійна діяльність перетворюється на стрижень людського існування. Ця обставина сприяла розвитку теорій ефективної діяльності в межах соціогуманітарного знання.
Пошуки нових технологій роботи зі знанням, нових механізмів його структурування для підвищення ефективності діяльності, якими займалися О.О. Богданов та Т. Котарбіньський, стали можливими завдяки напрацюванням Е. Маха і Р. Авенаріуса. Зокрема, ідея Р. Авенаріуса щодо необхідності створення універсальної концепції світу шляхом звільнення поняття про світ від різночитань пов’язаних з тривалим пануванням міфічних і філософсько-метафізичних фантазій знайшла розвиток у тектологічному вченні О.О. Богданова. Російський мислитель стверджував, що такі поняття класичної метафізики як «дух», «матерія» та інші є лише пізнавальними фікціями, що були породжені трудовими відносинами попередніх епох, але які втратили сенс поза їхніми межами. Тим самим він по-суті стверджував, що ці поняття не є універсальними. Так само, у своєму варіанті філософії діяльності Т. Котарбіньський стверджував, що процес пізнання слід раціоналізувати на засадах реконструкції мови науки шляхом звільнення її від неоднозначних понять метафізики. Емпіріокритицизм Е. Маха став світоглядною основою для створення методологічного і термінологічного апарату богданівського емпіріомонізму. О.О. Богданов акцентував увагу на активно-перетворюючій властивості людської свідомості, яку, у свою чергу, розумів і як результат, і (одночасно) як інструмент суспільно-організаційної предметно-перетворюючої практики всього людства;
Ідеї К. Маркса про об’єктивну закономірність історичного розвитку суспільства стали світоглядною основою політичних та економічних переконань О.О. Богданова і відіграли важливу методологічну роль при створенні тектології. Засновника тектології приваблювала в марксизмі віра у могутність людського розуму й заклик до діяльності, спрямованої на перетворення суспільства на раціональних засадах. Рушійними силами перетворення суспільства з капіталістичного на соціалістичне для нього виступають тектологічні закони. О.О. Богданов намагався збагачувати вчення К.Маркса новітніми ідеями, тим самим осучаснюючи його (культурна самоорганізація робітничого класу, інтерпретація практики як сполучної ланки між суспільством і природою, при цьому риси соціального буття переносилися на всі інші його форми). Також існує спорідненість філософії К. Маркса і праксеології Т. Котарбіньського. Зокрема, тлумачення змісту понять: «діяльність», «праця», «ефективність», а також ідея оптимізації людського життя шляхом радикальної зміни характеру і принципів діяльності, є майже однаковими в концепціях К. Маркса та Т. Котарбіньського. Існує співпадіння між марксизмом і праксеологією і в предметній частині. Зокрема, актуалізація творчого потенціалу діячів, проблеми спеціалізації праці, організації трудового процесу, співвідношення теоретичної та практичної діяльності стали предметом наукових досліджень як К. Маркса, так і Т. Котарбіньського;
Визначено, що зміст основних проблем, які проходять через всю американську філософію діяльності, згодом стає стрижнем як тектології, так і праксеології. В межах американської гілки трансценденталізму основним завданням стає пошук таких засад знання, які мають стати підґрунтям для діяльності людини і визначити результати і критерії оцінювання її бажаної діяльності. Головним результатом такої діяльності, на переконання трансценденталістів, має бути гармонізація існування людини, суспільства і природи. Р. Емерсон репрезентував думку як іманентну сутність дії і запропонував збільшити гносеологічний потенціал людини. Дж. Ройс, визнаючи за основу діяльності ідеї, пропагував створення «релігії відданості», вищим ідеалом етичної системи якої має стати відданість людини визначеній справі. Він проголосив за основу діяльності індивідуальне почуття обов’язку та підкорення людини голосу її совісті. Згодом ці ідеї знайшли своє творче застосування в праксеології. Наприклад, відповідальність стала однією з головних цінностей незалежної етики Т. Котарбіньського, а совість засновник праксеології назвав основним мірилом діяльності. Отже, в межах американської філософії трансценденталізму була розроблена релігійно-філософська концепція, яка на основі неортодоксального релігійного досвіду пропонувала об’єднати теоретичну думку й практичну дію;
Відзначено, що в межах теорії пізнання прагматизму (так само як і в марксизмі) практика презентується як головний критерій істинності знання. Мислення розглядається Ч. Пірсом як спосіб ефективної організації діяльності організму щодо його пристосування до умов існування в зовнішньому середовищі. Істиною він вважав стійке вірування, що не піддається сумніву і може стати стрижнем діяльності. У. Джеймс вважав, що істинним знанням є таке, що сприяє пристосуванню людини до умов її життя. Відповідно, призначенням свідомості є визначення пріоритетних цілей й обрання ефективних засобів для їхнього досягнення. Метою теоретичного пізнання він вважав передбачення можливих результатів досвіду. Тому У. Джеймс вважав за необхідне розвивати практично значущу теорію верифікації, яка відповідатиме принципу досягнення користі від знання. Таким чином, філософський аналіз людської практичної діяльності прагматисти переорієнтували з абстрактно-теоретичних досліджень її високих цілей на аналіз засобів їхнього здійснення та розгляд критеріїв її результативності.
Встановлено, що Дж. Дьюї вдосконалив класичний діяльнісний підхід до пізнання. Останнє інтерпретується ним як процес оцінювання людиною своїх життєвих ситуацій та дієвий шлях до її успішної (соціально схвальної) адаптації в світі. Мислення ж розглядається як ефективний інструмент для здійснення діяльності, а також як практична здібність для подолання сумнівів, що дає можливість людині вирішувати конкретні життєві ситуації. Істинним в інструменталізмі оголошується те знання, що здатне приносити практичну користь. У поглядах головного представника інструменталізму та засновника праксеології міститься багато спільних ідей. Наприклад, етика (практична складова філософії), як на перконання як Дж. Дьюї, так і Т. Котарбіньського, має взяти під свій контроль аксіологічну сферу, здійснюючи перманентну ревізію цінностей відповідно до трансформації потреб суспільства.
Ідеї представників прагматизму істотно вплинули на ідейне становлення теорій ефективної діяльності. Зокрема, маються на увазі їхня концепція істини в якій центральним є принцип практично-утилітарної доцільності, що інтерпретує пізнання як рух до реалізації мети, яка задається ситуацією; орієнтація на створення практично значущої й соціально корисної філософії; інтерпретація інтелекту як виробленого в результаті еволюції живої матерії інструменту для знаходження способу організації найбільш ефективних відносин з будь-якими об’єктами; акцент на тій обставині, що цінним для пізнання є тільки те, що може бути корисним для людської практики і т. ін. Ідея Дж. Дьюї щодо необхідності запровадження раціонально обґрунтованого соціального планування повною мірою втілилась у тектології, а спільна для більшості прагматистів ідея щодо необхідності оновлення традиційних релігійно-християнських етичних постулатів надихала Т.Котарбіньського на створення незалежної від релігії етики.
Тектологія О.О. Богданова як універсальна теорія організаційної діяльності виникла внаслідок застосування системного і цілісного (холістського) підходів до дослідження будь-якого об’єкту та явища. Тобто пізнання явищ з погляду тектології буде адекватним тільки тоді, коли вони будуть розглядатися винятково як елементи певної складної системи. О.О. Богданов був впевнений в існуванні фундаментальної єдності законів, що діють в різних сферах суспільної практики: в економіці, політиці, техніці і т. ін. Він вважав за необхідне провести узагальнення передових природничо-наукових відкриттів в різних сферах наукового пізнання. Ідеї, методи і закони цих наук російський мислитель використав згодом для створення своєї практично-філософської системи. Ідею системного бачення світу О.О. Богданов запозичив у Г.В. Ляйбниця, Б. Спінози, К. Маркса й Ф. Енгельса, Г. Спенсера, К.А. Сен-Симона та ін. мислителів. Об’єднуючи спеціалізовані наукові ідеї, методи і закони, а також вирішуючи проблеми універсально-практичного характеру, О.О. Богданов розробив тектологію - унікальну концепцію системного підходу до аналізу явищ у природі і соціумі. Він звернув головну увагу на абстрактні наукові методи, вважаючи лише їх придатними для створення універсальних тектологічних законів. Вчений наголошував, що за умови з’ясування загальних законів розвитку, на основі методу дедукції можна створити міцне підґрунтя для планомірної організаційної діяльності, як практичної, так і теоретичної. Новизна підходу О.О. Богданова виявляється в тлумаченні ним основних цілей загальної організаційної науки. Такими цілями є, по-перше, збір і узагальнення накопиченого людством досвіду ефективної організаційно-системної діяльності в різних сферах наукового знання; по-друге, здійснення переходу від фрагментарного знання до формулювання цілісних системних ідей в різних галузях науки. Він переконував, що створення універсальної системної методології (на основі узагальнення всього світового системно-організаційного потенціалу) сприятиме інтеграції знань про природу і суспільство.
Історичні етапи суспільного життя О.О. Богданов пов’язував із ступенем розвитку організаційних форм діяльності. Розвиток суспільства, на його переконання, спрямований до стадії, на якій відбудеться зняття всіх суперечностей, властивих існуючому у даний момент суспільству, а це, у свою чергу, створить кращі можливості для реалізації смислу кожного окремо узятого людського життя. Історія людства є зміною епохи первісних культур, епохи культур авторитарних, епохи культур індивідуалістичних, і, нарешті, настає «епоха колективістської культури», яка буде заснована на засадах вільної творчої праці організованих в єдине ціле трудових колективів. На вищому етапі розвитку суспільства відбудеться злиття особистих життів в єдине ціле, а людство самоорганізується в єдиний світовий товариський колектив, що згрупує всі елементи для боротьби із стихійністю природи. Виникне ефективна організація, в якій відбудеться органічне поєднання світу людей, речей і природи. Усі сфери суспільного життя почнуть розвиватися відповідно принципу планового розрахунку на науковій основі, а не стихійно. Проте на відміну від прихильників догматичного марксизму, О.О. Богданов не вважав, що комунізм стане фінальним актом історії. Він наголошував, що поява нових проблем спонукатиме людство шукати ще більш досконаліші форми організації суспільства, і, таким чином, історичний рух буде тривати до меж фізичного існування людства;
Основні ознаки суспільства майбутнього, згідно О.О. Богданову, будуть такими: настане повна автоматизація і роботизація процесів виробництва матеріальних благ; експлуатація людини людиною трансформується на експлуатацію машин людським колективом; наука стане основною продуктивною силою; відбудеться розширення ринків збуту, що призведе до інтернаціоналізації капіталу, виробництва і його ресурсів з наступною втратою національними державами економічного суверенітету; вдосконалення шляхів сполучення спростить передачу енергії та інформації; сформується клас «соціальних інженерів», представники якого отримають реальну владу у суспільстві. Переконання нового класу будуть базуватися на раціоналізмі і гармонійному поєднанні кращого людського досвіду попередніх історичних епох в єдиній системі знань на основі тектологічних законів і принципів;
Організаційна діяльність є однією з атрибутивних властивостей людства. Кожний людський індивід виступає актором, діячем, суб’єктом і організації певного соціального простору, і, в той же самий час, індивід є елементом (об’єктом) планомірної організуючої діяльності. У такій діяльності О.О. Богданов виділив наступні принципи: принцип концентрованого впливу (вимога об’єднувати сили та засоби для реалізації головної мети); принцип комфортності середовища (при виборі середовища перевагу слід надавати місцевості з найбільшим рівнем комфорту та захищеності); принцип адекватності середовища (певній системі відповідає конкретне середовище, застосування інших моделей взаємозв’язку є наслідком адаптації до іншого середовища; іноді така адаптація потребує створення радикально нової моделі); принцип динамічної рівноваги (рівновага системи є результатом врівноваження одних процесів іншими, тому будь-яка зміна системи викликає процеси, що згодом призведе до врівноваження наслідків таких змін); принцип ланцюгового зв’язку (об’єднувати працівників для досягнення спільної мети слід послідовно); принцип організованості (організоване ціле завжди потужніше за суму потужностей своїх частин, адже його організовані активності взаємодіють між собою краще, ніж ті спротиви, які їм протистоять). Основними принципами побудови планомірного господарства мають бути прагнення до якомога кращого задоволення людських потреб; збереження цілісності економіки і єдності господарського плану; наявності прямих та зворотних зв’язків в керівництві та плануванні; принцип слабкого елементу; пропорційності і збалансованості плану тощо.
На переконання творця праксеології, алгоритми і технології, які забезпечують продуктивність раціональної діяльності, мають спиратися на міцне етичне підґрунтя. Власний секуляризований варіант етики був створений Т. Котарбіньським як своєрідний симбіоз християнських цінностей і світських професійно-етичних принципів. При ранжуванні пріоритетів діяльності він керувався простою етичною максимою: більш важливим є те, що допомагає перемогти зло або його попередити. Загальні моральні правила, на переконання польського мислителя, мають бути засновані на очевидності і доцільності елементарних норм й оцінок. Очевидність останніх визначається совістю, яка в питаннях моралі є найважливішим критерієм добра. Кожній порядній людині слід орієнтуватися на такі норми як мужність, справедливість і жертовність. Польський філософ закликав дотримуватися принципів соціальної порядності і чесності, особливо в процесі виконання громадських обов’язків. Моральному осуду в незалежній етиці піддано: підлість, егоїзм, боягузтво, несправедливість і відсутність сили волі. Етичним ідеалом для польського мислителя виступає енергійний і відповідальний («дбайливий») опікун – тобто така людина, на допомогу якої завжди можна розраховувати (терплячий, всепрощаючий, милосердний й завжди готовий надати допомогу). Лише такі люди можуть бути суб’єктами формування етичних норм у суспільстві. Т. Котарбіньський не залишив по собі цілісної етичної системи. На його думку, для практично орієнтованої науки достатньо було розробити лише загальні етичні орієнтири, а решту проблем морального характеру кожний окремий індивід буде вирішувати самостійно, діючи залежно від обставин життя. Відповідно, незалежна від релігії етика Т. Котарбінського розроблялась як основа не стільки духовної сфери життя окремого індивіда, скільки як практично-прикладна основа праксеології.
В межах агонології, яка є структурною частиною праксеології, Т. Котарбіньським були розглянуті основні прийоми досягнення перемоги. Вчений зазначив, що умовами перемоги є вміння концентрувати наявні ресурси в місці боротьби; протидія концентрації сил ворога; сприяння ворожнечі у середовищі супротивника; пошук в його стані «ахіллесової п’яти» (найслабкішої ланки, яку найлегше вразити); використання за можливістю засобів і резервів супротивника; створення видимості ослаблення своєї позиції, з одночасною підготовкою несподіваного переможного ходу, якого не чекає ворог; метод погроз (шантаж); прийом «стрілки терезів»; інформаційна дезорієнтації супротивника тощо. Вчений виділив декілька основних способів захисту: контрнаступ; створення перепонів на шляху наступу противника; ухиляння від боротьби однієї із сторін; тимчасова відмова від боротьби однієї сторони (відступ або втеча з місця боротьби), що часто змушує протилежну сторону діяти хибно; метод зволікань, коли за певних умов відбувається уповільнення переходу в наступ.
Головними завданнями праксеології її засновник вважав створення універсальної теорії ефективної діяльності, розробку її методології та понятійно-категоріального апарату. Т. Котарбіньський, розглядаючи існуючі в його час принципи й методи діяльності, проголошував, що слід розробити такі універсальні способи дій, які, за умови докладання необхідних зусиль, гарантували б досягнення найоптимальнішого результату. Відповідно, серед пріоритетних напрямків власного дослідження Т. Котарбіньський зазначав узагальнення та систематизацію накопиченого людством досвіду щодо підвищення ефективності різних способів діяльності; уточнення в кількісному відношенні праксеологічних правил, що мають загальний характер; вироблення та обґрунтування норм, що здатні скеровувати «вправні дії»; створення раціонально впорядкованого переліку основних рекомендацій (або застережень), що матимуть цінність для всіх видів діяльності. Раціональна праксеологія, таким чином постає як теорія ефективної організації діяльності, що не обмежується питаннями про організацію та керівництво колективною працею в різних галузях, але й пропонує власну універсальну систему максимально ефективних дій. В праксеології відбулася систематизація й доповнення категоріально-понятійного апарату теорії діяльності. Для цього її засновник провів аналіз дій з відповідним виділенням її основних форм (до дій він відніс діючі матеріали, цілі, продукти і т. ін., а до форм діяльності - різні форми кооперації). Це дозволило виділити фактори, які сприяють розвитку майстерності людини і розробити відповідну систему загально-технічних рекомендацій та застережень. Т. Котарбіньський вказав на існування факторів, що сприяють праксеологічному прогресу: примусової ситуації, вільного підприємництва, діяльності відповідно до ситуації і т. ін. На його переконання, головним парадоксом праксеологічного прогресу є необхідність наслідування традицій діяльності й, одночасно, потреба в звільненні від тих рудиментів культури, що гальмують прогрес у діяльності індивіда або ж цілого колективу;
Т. Котарбіньський розглянув шляхи збільшення позитивних технічних якостей дії, серед яких основними, на його переконання, є ефективність, надійність, точність й економічність. Остання часто набуває форми продуктивності або ощадливості. Вчений виділив наступні принципи організації «вправної» (ефективної) діяльності: активізацію, автоматизацію, інструменталізацію, антиципацію, потенціалізацію, кунктацію, інтеграцію, препарування (підготовку), іманентизацію, програмізацію, раціоналізацію, координацію, конвенкціоналізацію, спеціалізацію, концентрацію, колективізацію, централізацію тощо. Головними з цих принципів Т. Котарбіньський вважав активізацію та автоматизацію;
Дії людини Т. Котарбіньський розподілив на успішні, безуспішні та протиуспішні. Крім того, до окремої групи він відніс ті дії, що полегшують досягнення мети. Вони визначаються співвідношенням міри успішності дії і ступеня наближення до мети. Йдеться про такі критерії оцінки результативності діяльності як точність, чіткість, старанність і майстерність. Ці характеристики сприяють не лише досягненню кінцевої мети, але й надають додаткової привабливості і цінності кінцевому продукту діяльності. У цьому контексті засновником праксеології проаналізовано такі поняття як «раціональність», «вправність», «економічність», «надійність», «правильність» і «творчість». Найважливішим критерієм ефективності діяльності Т. Котарбіньський вважав раціональність, ступінь якої прямо пропорційно пов’язана із достатньою кількістю інформації для досягнення мети. Таким чином, польський філософ розробив науку, яка досліджує умови, методи і загальні принципи будь-якої людської діяльності та містить рекомендації, застосування яких сприятимуть підвищенню її ефективності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. И. О великом ученом и его научном наследии. Слово о Богданове / Л. И. Абалкин // Вестник МИАБ.- 2003.- № 3(15).- С. 5-13.
2. Абалкин Л.И. Тектология A.A. Богданова: на пути к новой парадигме / Л. И. Абалкин // Вопросы философии.- 1995. - № 8. - С. 3-7.
3. Абрамов В.І. Діагностичний метод у системі: напрям думок-картина світу-спосіб дій / В.І. Абрамов // Нова парадигма: Альманах наукових праць: Випуск № 30. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2003. – С. 8-14.
4. Абрамов В.І. Діагностичний метод у сучасному суспільному пізнанні/ В.І. Абрамов // Філософські науки: Збірник наукових праць. – Суми: Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2006. – С. 140-149.
5. Абрамов В.І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення: Монографія / В.І. Абрамов. – К.: КНЕУ, 2006. – 236 c.
6. Абрамов В.І. Формаційно-цивілізаційна парадигми наукового аналізу суспільства / В.І. Абрамов // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. Випуск 1(32) – Харків: ХУПС, 2010 – вип 1 (32) – С. 124-134.
7. Абрамов В.І., Арутюнов В.Х. Методологія системного підходу та наукових досліджень (дослідницькі та інноваційні процеси в державній службі: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / В.І.Абрамов, В.Х.Арутюнов. – К.: КНЕУ, 2007. – 178 c.
8. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / К.А. Абульханова-Славская. - М.: Наука, 1980. - 335 с.
9. Абульханова-Славская К.А. Диалектика человеческой жизни (Соотношение философского, методологического и конкретно-научного подходов к проблеме индивида) / К.А. Абульханова-Славская. - М.: Мысль, 1977. - 224 с.
10. Абушенко В.Л. Котарбинский Тадеуш // Всемирная энциклопедия: Философия / В.Л. Абушенко; главн.науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – C. 513–514.
11. Абушенко В.Л. Праксеология // Всемирная энциклопедия: Философия/ В.Л. Абушенко; главн. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – C. 819–820.
12. Авенариус Р. критика чистого опыта. / Р. Авенариус – М.: ЛКИ, 2008. – 224 С.
13. Авенариус Р. философия как мышление о мире сообразно принципу наименьшей меры сил. рrolegomena к критике чистого опыта / Р. Авенариус – М.: КОМКНИГА, 2007. – 56 С.
14. Авенариус Р. Человеческое понятие о мире / Р. АВЕНАРИУС – М.: ЛКИ, 2008. – 96 С.
15. Александрова А.В. История философии как опыт нескончаемой философской интерпретации текста / А.В. Александрова // Вісник НАУ. Філософія. Культурологія: зб. наук. праць. – К., 2008. – № 1. (7). – C. 15–19.
16. Александрова А.В. Отчуждение как форма развития культуры: [монографія] / А.В. Александрова. – К., 1996. – 148 c.
17. Алексей Николаевич Леонтьев : деятельность, сознание, личность / А. А. Леонтьев, Д. А. Леонтьев, Е. Е. Соколова. - М: Смысл, 2005. - 431 с.
18. Алієв Ш.Г. Освоююча практика: становлення, категорії, реаль¬ність / Ш.Г. Алієв. – Х.: Основа, 1998. – 256 с.
19. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г. Ананьев. - М.: Наука, 1977.- 380 с.
20. Андреев А.Л. А.А.Богданов как философ и социальный мыслитель // А.А.Богданов. Эмпириомонизм. Статьи по философии / А.Л. Андреев. – М.: Республика, 2003. – С. 366–374.
21. Андреева Г.М. Социальная психология: [учебник для высших учебных заведений] / Г.М. Андреева. – [5-е изд., испр. и доп.]. – М.: Аспект, Пресс, 2004. – 365 с.
22. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії: (Західноєвропейський контекст) / В.П. Андрущенко. – К.: Тандем, 2000. – 416 с.
23. Андрущенко В. Сучасна соціальна філософія / В. Андрущенко, М. Михальченко. – К.: «Генеза», 1993. – 256 с.
24. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Р. Арон. – М.: Издательская группа «Прогресс», «Универс», 1993. – 608 с.
25. Арутюнов В.Х., Свінціцький В.М. Філософія глобальних проблем сучасності/ В.Х.Арутюнов, В.М. Свінціцький. - К.: КНЕУ, 2003. – 90с.
26. Базаров В.А. A.A. Богданов (Малиновский) как мыслитель (и популяризатор) (1873-1928) / Базаров В.А. // Вопросы философии. - 2004.-№6.-С.106-123.
27. Базилевич В.Д. Метафізика економіки / В.Д. Базилевич, В.В. Ільїн. – К.: Знання, 2007. – 718 с.
28. Балей С. Зібрання праць: у 5 т. і 2 кн / С. Балей. – Львів-Одеса: ІФЛІС ЛФС «Cоgito», 2002. – Т. 1. – 488 с.
29. Балей С. Нарис логіки / С. Балей. – Львів: НТШ, 1923. – 52 с.
30. Балей С. Проблема куеїзму / С. Балей // Наука і письменство, Львів . – 1924. – Кн. 1. – С. 96.
31. Бальтазар Н. Метафизика на рубеже эпох. Левенская школа. Томас Хилл Грин. Джосайя Ройс / Н. Бальтазар, Г.Н. Дебольский, Б.В. Яковенко. – М.:ЛКИ, 2007. – 144 с.
32. Бахур А.Б. О некоторых аспектах современного понимания тектологических идей A.A. Богданов / Бахур А.Б. // Синергетика, философия, культура. М.: Изд-во РАГС, 2001.- С.311-313.
33. Бахур А.Б. Системно-тектологические представления как мировоззрение и основа современной инженерной практики / А.Бахур // Вестник Международного Института А. Богданова. – 2002. - №10. – С. 8-15.
34. Белова А. A.A. Богданов / Белова А. - М.: Медицина, 1974. - 60 с.
35. Берг Д.Б. Значение тектологии Богданова для современной экономической науки / Д.Б. Берг // Тектологический альманах. – М., 2000. – С. 249–261.
36. Биологическая кібернетика / Под ред.Когана А.Б. - М.: Высшая школа, 1977 - 408 с.
37. Биологическое и социальное развитие человека.. - М.: Наука, 1977 - 227 с.
38. Богданов A.A. Биографический очерк // Тектология: (Всеобщая организационная наука): в 2-х кн. /A.A. Богданов. -М. : Экономика, 1989.-Кн.1.- С.36-44.
39. Богданов А.А. Красная звезда / А.А. Богданов. – М.: Правда, 1990. – С. 414.
40. Богданов А.А. Краткий курс экономической науки / А.А. Бог¬данов. – [изд.16-е., перер. и доп Ш.М. Двонайцким при участии авт.]. – М.: URSS. Комкнига, 2007. – 264 с.
41. Богданов А.А. Тектология: (Всеобщая организационная наука): в 2-х кн. / А.А. Богданов. – М.: Экономика, 1989. – Кн.1. – 304 с.
42. Богданов А.А. Тектология: (Всеобщая организационная наука): в 2-х кн. / А.А. Богданов. – М.: Экономика, 1989. – Кн.2. – 352с.
43. Богданов А.А. Философия живого опыта. Популярные очерки. Материализм, эмпириокритицизм, диалектический материализм, эмпириомонизм, наука будущого / А.А. Богданов. – М.: «Гиз», 1920. – 355 с.
44. А. Богданов. Чего искать русскому читателю у Эрнста Маха? / Мах Э. Анализ ощущений и отношение физического к психическому /А.А. Богданов. – М.: Издательский дом «Территория будущего», 2005. — С.31-41.
45. Богданов А.А. Эмпириомонизм / Богданов А.А. – М.: Республика, 2003. – 400 с.
46. Богданова О.А. Процесс секуляризации и кризис личности в западной культуре ХХ века: [монография] / О.А. Богданова / Ростов-на-Дону : Изд-во Рост. гос. економ. унив-та, 2001. – 160 с.
47. Богомолов А.С. Буржуазная философия США ХХ в / А.С. Бо¬гомолов. – М.: Мысль, 1974. – 343 с.
48. Богомолова М.А. Устойчивое развитие социальных систем / Богомолова М.А. // Концептуальные вопросы устойчивого развития: Материалы V Всероссийской интернет-конференции по проблемам эконофизики и эволюционной экономики (Екатеринбург, 18 апреля – 15 мая 2006 г.).– Екатеринбург: МИАБ, Изд-воУрал. ун-та, 2006. – С. 86-91.
49. Бойченко И.В. Методологическая роль исторического материализма в анализе форм социального знания / Бойченко Иван Ва¬сильевич. – К.: Наукова думка, 1982. – 220 с.
50. Борадори Дж. Американский философ: беседы с Куайном, Дэвидсоном, Пантемом, Нозиком, Данто, Рорти, Кейвлом, Мак Интайром, Куном. / Дж. Борадори; [пер. с англ.]. – М.: Дом интеллектуаль¬ной книги, Гнозис, 1998. – 200 с.
51. Борейко В.Е. Эссе о дикой природе / В.Е. Борейко. – К: Киев¬ский эколого-культурный центр, 2000. – 143 с.
52. Босенко В.А. Всеобщая теория развития / В.А. Босенко. – Киев, 2001. – 470 с.
53. Бохенский Ю.М. Современная европейская философия / Ю.М. Бохенский. – М.: Научный мир, 2000. – 256 с.
54. Бучило Н.Ф. Философия: [учебное пособие.] / Н.Ф. Бучило, А.Н. Чумаков. – М.: ПЕР СЭ, 2001. – 447 с.
55. Бычко И.В. В лабиринтах свободы / И.В. Бычко. - М.: Политиздат, 1976. – 159с.
56. Бычко И.В. Познание и свобода / И.В. Бычко. - М.: Политиздат, 1969. – 250с.
57. Веретюк О.М. Гуманистическое содержание реизма на материале философского наследия Т. Котарбинского: автореферат диссер¬тации на соискание ученой степени кандидата философских наук: 09.00.01 / О.М. Веретюк / Львовский университет им. И.Франко. – Львов, 1991. – 25 с.
58. Верников М.М. Життя і наукова діяльність Степана Балея / М.М. Верников // Філософська думка. – 2001. – № 5. – С. 74–89.
59. Верников М.Н. О номиналистическом материализме Т. Котарбинского и С. Лесневского / М.Н. Верников // Философские науки. – 1972. – № 4. – С.16–20.
60. Верников М.М. Проблема особистості в наукових працях Степана Балея / М.М. Верников // Філософські пошуки. – Львів-Одеса: «Cogito» – Центр Європи, 1997. – Вип. IV. – С. 19–27.
61. Верников М.М. Слово про академіка Степана Балея / М.М. Вер¬ников // Філософські пошуки. – Львів-Одеса: Cogіto – Центр Європи, 1997. – Вип. 4. – С. 4–13.
62. Верников М.М. Спадщина Степана Балея в контексті сучасного суспільного розвитку і його тенденцій / М.М. Верников // Філософські пошуки. – Львів-Одеса: «Cogito» – Центр Європи, 1999. – Вип. ІХ. – С. 3–8.
63. Верников М.Н. Философская концепция Львовско-варшавс¬кой школы / М.Н. Верников // Вопросы философии. – 1969. – № 6. – С. 18–25.
64. Верников М.М. Філософські і психологічні погляди Степана Балея: до 110-річчя з дня народження вченого / М.М. Верников // Український освітній журнал. – 1995. – № 1. – С. 29–36.
65. Вінтюк Ю. Життя Степана Балея: нові знахідки / Ю. Вінтюк // Філософські пошуки. – Львів-Одеса: Cogіto – Центр Європи, 1997. – Вип. 4. – С. 14–16.
66. Водолагин A.B. Политическая социология A.A. Богданова / A.B. Водолагин // Социологические исследования.- 1990.- № 6.- С. 132-140.
67. Войтыла Кароль Иоанн Павел II. Любовь и ответственность / Войтыла Кароль Иоанн Павел II. – М. : «Кругъ», 1993. – 352 с.
68. Воленьский Я. Философия Львовско-варшавской школы / Я. Воленьский. – М.:РОССПЕН. – 472 с.
69. Воробьев А.В. Теория адвокатуры / А.В. Воробьев, А.В. Поляков, Ю.Н. Тихонравов. – М. : Грантъ, 2002. – 495 с.
70. Вшолек С. Рациональность веры / С. Вшолек. – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2005. – 152 с. – (Серия «Современное богословие»).
71. Выготский Л.С. Развитие высших психических функцій / Л.С. Выготский М.: Педагогика, 1960. - 500 с.
72. Гаврилова Т.В. «Тектология» А. Богданова и современный менеджмент / Т.В. Гаврилова // ЭКО. – 2000. – № 10. – С. 64–76.
73. Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа: [сочинения] / Г.В.Ф. Гегель. – М.: «Наука», 1992. – Т. 4. – 467 с.
74. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Г.В.Ф. Гегель; [перевод Б.Г. Столпнера и М.И. Левиной] редакторы и составители тома Д.А.Керимов и В.С.Нерсесянц. – М.: Мысль, 1990. – 487 с.
75. Гегель Г.В.Ф. Философская пропедевтика: работы разных лет в двух томах / Г.В.Ф. Гегель; [перевод Б.А. Драгуна]. – М.: «Мысль», 1971. – Т. 2. – С. 7–210.
76. Генеза філософських студій у Київському університеті: [монографія] / [авт. колектив: Л.В. Губерський, А.Є. Конверський, ІВ. Бичко та ін.]. – К., 2009. – 476 с.
77. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации / Э. Гидденс— 2-е изд. — М.: Академический Проект, 2005. — 528 с.
78. Гловели Г.А. «Социализм науки»: Мебиусова лента А.А. Богданова / Г.А. Гловели. – М.: Знание, 1991. – 63 с.
79. Гловели Г.Д. «Страсть к монизму»: гедонический подбор Александра Богданова / Г.Д. Гловели // Вопросы философии. -2003.- № 9. -С. 110-127.
80. Гловели Г.Д. Тектология: генеалогия и историография (Предисловие) / Г.Д. Гловели // Богданов A.A. Всеобщая организационная наука. М.: Финансы, 2003. - С.3-18.
81. Гловели Г.Д., Синельникова Г.С. Отблески "Красной звезды" в советологии / Г.Д. Гловели, Г.С. Синельникова // Вестник Международного Института А. Богданова. – 2002. - №9. – С.15-26.
82. Гоббс Т. Левиафан, або суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної / Т. Гоббс – К.: Дух і література, 2000. – 606с.
83. Горцка Г. Предисловие: у 3 кн. / Г. Горцка // Неизвестный Богданов. – М.: ИЦ «АИРО-ХХ», 1995. – С. 5–11.
84. Григорьев Б.В. Праксиология, или как организовать успешную деятельность: [учеб. пособие] / Б.В. Григорьев, В.И. Чумакова. – М. : Школьная Пресса, 2002. – 142 с.
85. Гуреева А.В. критический анализ прагматистской эстетики Д. Дьюи / А.В. Гуреева. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 56 с.
86. Гутман Г.Б. Секулярность, постсекулярность и универсализм. Замечания к диалогу Хабермаса и Ратценгера // Хабермас Ю., Ратцингер Й. (Бенедикт ХVІ) Диалектика секуляризации. О разуме и религии; [пер. с нем.] – М.: Библейско-богословский институт св. апос¬тола Андрея, 2006. – С. 7–24. – (Серия «Современное богословие»).
87. Гьосле В. Практична філософія у сучасному світі / В. Гьосле; [пер. з нім.], примітки та післямова Анатолія Єрмоленка. – К.: Лібра, 2003. – 248 с.
88. Джеймс У. Воля к вере / У. Джеймс. – М.: Республика, 1997. – 432 с.
89. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта / У. Джеймс. – М.: Наука, 1993. – 432 с.
90. Джеймс В. Прагматизм / В. Джеймс; [пер. П. Насади]. – К.: Альтернативи, 2000. – 143 с.
91. Джемс У. Психология / У. Джемс // Под ред. Л.A. Петровской.- М.: Педагогика, 1991.-368с.
92. Добронравова І.С. Філософія та методологія науки : підручник / І.С. Добронравова, Л.І. Сидоренко. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. - 223 с.
93. Довгань А.О. Дихотомічність пізнавального відношення і проблема його інтерпретації / А.О. Довгань // Релігія та Соціум. Часопис. – Чернівці. Чернівецький національний університет. 2010. – №1(3). – С.22-30.
94. Довгань А.О. Н.Мальбранш про гносеологічний зміст категорії «відношення» / А.О. Довгань // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. – Київ: ІВЦ «Політехніка», 2010. – №1(28). – С.7-12.
95. Довгань А.О. Проблема оптимізму в західноєвропейській філософії (джерела становлення традиції) / А.О. Довгань // Філософські пошуки. – Вип. XVII. – Львів-Одеса: Cogito-Центр Європи, 2008. – С.260-271.
96. Довгань А.О. Р.Декарт і Л.Виготський (продовження картезіанської традиції чи її заперечення) / А.О. Довгань // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2010. – Вип.53. – С. 8-12.
97. Домбровский Б. Послесловие // Твардовский К. Логико-философские и психологические исследования/ Б. Домбровский. – М.: РОССПЕН,1997. – С. 223–228.
98. Дротянко Л.Г. Фундаментальне та прикладне знання як соціо¬культурна та праксеологічна проблема: [монографія] / Л.Г. Дротянко. – К.: Четверта хвиля,1998. – 180 с.
99. Дубко Е.Л. История эвропейской этики: [учебное пособие для студентов вузов] / Е.Л. Дубко. – М.: ГАРДАРИКИ, 2007. – 255 с.
100. Дубнов А. Тектология Александра Богданова в контексте сов¬ременного глобально-бифуркационного кризисна / А. Дубнов // Вестн. Междунар. ин-тa А. Богданова. – 2001. – № 4. – С. 49–67.
101. Дудник С.И. Идея рациональности в современной философии науки / С.И. Дудник, А.Е. Шабалина // Образование. Коммуникация. Ценности. (Проблемы, дискуссии, перспективы): по материалам круглого стола [«Коммуникативные практики в образовании»], 19 ноября 2004 года / под ред. С.И. Дудника. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2004. – С. 42–55.
102. Дудник С.И. Философский модернизм как философия культуры / С.И. Дудник, Ю.Н. Солонин // Парадигмы исторического мышления ХХ века: очерки по современной философии культуры. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001. – С. 90–127.
103. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм - М.: Канон,1996.- 113 с.
104. Дьюи Дж. Демократия и образование : учеб. пособие / Д. Дьюи. - М.: Педагогика-пресс, 2000. - 382 с.
105. Дьюи Дж. Либерализм и социальные действия / Д. Дьюи / Пер. В. Нагдасевой / Демократия и ХХ век: Хрестоматия по курсу гражданского образо