УКЛАДЕННЯ ТА РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Поняття та правова природа шлюбу

Розділ 2. Умови і порядок укладення шлюбу
2.1. Умови укладення шлюбу
2.2. Заручини
2.3. Правове регулювання укладення шлюбу
2.4. Порушення умов укладення та реєстрації шлюбу як підстави визнання його недійсним або неукладеним

Розділ 3. Правове регулювання розірвання шлюбу
3.1. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану
3.2. Розірвання шлюбу за рішенням суду

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП
Актуальність теми. Зміни, що відбуваються в Україні сьогодні в сфері політики, економіки, права впливають і на демографічну ситуацію в країні, зокрема на шлюбно-сімейні відносини. Тому проблеми сім’ї визначаються як один з пріоритетних напрямків державної політики. Сім'я визнається однією з ключових суспільних цінностей. За останні роки було прийнято низку нормативно-правових актів, направлених на посилення інституту сім’ї, зокрема, Указ Президента України “Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року” від 24 травня 2000 р.; Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок, схвалена постановою Верховної Ради України від 5 березня 1999 р.; Концепція державної сімейної політики, схвалена постановою Верховної Ради України від 17 вересня 1999 р. та ін. Ці нормативно-правові акти декларують важливі положення щодо створення правових, економічних, культурних, соціальних умов для зміцнення і функціонування сім'ї, авторитету та стійкості шлюбу, підвищення ролі батьків та їх відповідальності за життєзабезпечення і виховання дітей тощо. Логічним продовженням цього процесу було прийняття Верховною Радою України СК України, який по-новому підійшов до врегулювання відносин в сфері укладення і розірвання шлюбу, зокрема щодо інституту заручин, місця укладення шлюбу тощо.
Проблеми правового регулювання шлюбу та сім’ї були предметом досліджень відомих вчених – фахівців у галузі цивільного і сімейного права: дореволюційних – Ю.С. Гамбарова, М.Л. Дювернуа, О.І. Загоровського, Д.М. Мейєра, С.А. Муромцева, С.В. Пахмана, К.П. Побєдоносцева, В.І. Сінайського, Г.Ф. Шершенєвича; вітчизняних, російських, радянських науковців – М.В. Антокольської, А.М. Бєлякової, В.І. Борисової, С.М. Братуся, Я.Р. Веберса, Є.М. Ворожейкіна, В.С. Гопанчука, І.О. Дзери, О.В. Дзери, Н.М. Єршової, С.П. Індиченко, О.С. Іоффе, І.В. Жилінкової, О.С. Захарової, О.М. Калітенко, В.І. Кисіля, Г.К. Матвєєва, Р.М. Мінченко, Є.Ф. Мельник, О.М. Нєчаєвої, М.Т. Оридороги, О.А. Підопригори, Є.А. Поссе, Л.М. Пчелінцевої, З.В. Ромовської, В.О. Рясенцева, Л.А. Савченко, О.І. Сафончик, Г.М. Свердлова, Р.О. Стефанчука, В.О. Тархова, В.І. Труби, О.О. Ульяненко, С.Я. Фурси, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, В.Ф. Чигиря, Я.М. Шевченко, С.І. Шимон та ін.
Після набрання чинності СК України окремі проблеми шлюбу були предметом дослідження кандидатської дисертації О.І. Сафончик “Правове регулювання припинення шлюбу в Україні” (2004 р.) присвяченій припиненню шлюбу як окремого інституту. Проте в цілому проблеми укладення і розірвання шлюбу не були предметом комплексного дослідження. Дискусійними та не досить дослідженими до сьогодні залишається ціла низка питань, зокрема щодо порядку надання права на шлюб, подання заяви про реєстрацію шлюбу, визначення правових наслідків відмови від шлюбу, місця і процедури укладення шлюбу та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи економіко-правового факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова “Державотворчі, правові та соціально-політичні процеси в Україні”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного наукового аналізу правового регулювання укладення і розірвання шлюбу в Україні, а також визначення науково-обгрунтованих практичних рекомендацій щодо удосконалення вітчизняного законодавства в сфері регулювання відносин з укладення і розірвання шлюбу.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження були поставлені такі завдання: визначити співвідношення понять „шлюб” і „сім’я”; дослідити правову природу шлюбу та заручин; дослідити історію розвитку правового регулювання укладення та розірвання шлюбу; розглянути основні наукові підходи до визначення шлюбу як правової категорії; здійснити науковий аналіз умов та порядку укладення шлюбу; охарактеризувати підстави та порядок визнання шлюбу недійсним за СК України; визначити специфіку правового регулювання відносин, що виникають при розірванні шлюбу за СК України державними органами реєстрації актів цивільного стану (далі – державними органами РАЦСу) і в судовому порядку; проаналізувати зарубіжний законодавчий досвід правового регулювання укладення та розірвання шлюбу; сформулювати наукові висновки і практичні рекомендації з удосконалення правового регулювання відносин, що виникають в сфері правового регулювання укладення та розірвання шлюбу.
Об’єктом дослідження є правовідносини в сфері укладення і розірвання шлюбу.
Предметом дослідження є вітчизняні і зарубіжні наукові погляди, ідеї, концепції щодо правової природи шлюбу, його укладення та розірвання, нормативно-правові акти в сфері правового регулювання укладення та розірвання шлюбу, а також судова практика та практика державних органів РАЦСу.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувались як загальнонаукові (діалектичний метод), так і спеціальні методи наукового пізнання: історико-правовий – при дослідженні розвитку та становлення інституту шлюбу; структурно-функціональний – при визначенні основних правових засад правового регулювання умов та порядку укладення і розірвання шлюбу; порівняльно-правовий – при аналізі сімейно-правових норм законодавства та наукової літератури окремих зарубіжних країн. Формально-юридичний метод дозволив сформулювати нові правові норми та юридичні дефініції, формально-логічний – виявити суперечності чинного законодавства в досліджуваній сфері і виробити пропозиції щодо його вдосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в Україні комплексному дослідженні відносин, які виникають при укладенні і розірванні шлюбу.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках, які виносяться на захист:
1. Висновок про те, що відшкодування особою, яка відмовилась від шлюбу, витрат, що були понесені другою стороною у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля є особливим видом відповідальності в сімейному праві.
2. Враховуючи вимоги міжнародних нормативно-правових актів – Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої Україною 27.02.1991 р., а також Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 р., Європейської конвенції про громадянство від 6.11.1997 р., які встановлюють, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше, обґрунтовується пропозиція про встановлення в СК України шлюбного віку для жінки у 18 років (з моменту досягнення особою віку повної цивільної дієздатності) і надання права на шлюб – з 16-річного віку. Як виняток, право на шлюб може надаватися до досягнення особою 16-ти років – у разі народження дитини, вагітності жінки – з метою захисту прав дитини особи, яка не досягла 16-ти років.
3. Висновок про закріплення у СК України положення про те, що особа, яка досягла 16-ти років, може вступити в шлюб за наявності згоди батьків (усиновлювачів, піклувальників), яка може бути висловлена шляхом зазначення про це в заяві про реєстрацію шлюбу, або окремій заяві батьків про надання згоди на шлюб їх неповнолітньої дитини, підпис яких має бути засвідчений нотаріусом, або посадовими особами, яким надано право вчиняти нотаріальні дії відповідно до Закону „Про нотаріат”. У разі ненадання згоди батьками (усиновлювачами, піклувальниками) на вступ у шлюб дитині, яка досягла 16-ти років, право на шлюб може бути надано за рішенням суду. Особі, яка не досягла 16-ти років, право на шлюб може надаватися за рішенням суду у разі народження дитини або вагітності жінки.
4. На підставі узагальнення норм 3 і 4 глав СК України щодо визначення умов і порядку вступу в шлюб, обставин, які є перешкодою для вступу в шлюб, пропонується закріпити в окремій статті СК України єдиний перелік умов, які є перешкодами до реєстрації шлюбу: перебування хоча б однієї особи в іншому зареєстрованому шлюбі; недосягнення особою шлюбного віку і відсутність згоди щодо надання права на шлюб батьками (піклувальниками) або суду; наявність між особами кровного споріднення по прямій висхідній та низхідній лінії (батько і діти, дід, бабка і внуки) і боковій лінії споріднення – рідні тітка (дядько) та племінник (племінниця), рідні брати і сестри; двоюрідні та троюрідні брат та сестра; існування відносин з усиновлення; відсутність вільної згоди на укладення шлюбу чоловіка або жінки; визнання хоча б однієї з осіб судом недієздатною; відсутність висновку про медичний огляд подружжя.
5. Для усунення проблем, що виникають на практиці в зв’язку зі зміною визначення моменту розірвання шлюбу за рішенням суду, обгрунтовується пропозиція про необхідність вважати припиненим шлюб, розірваний в судовому порядку до набрання чинності СК України (1 січня 2004 р.), з дня реєстрації розірвання шлюбу в державному органі РАЦСу, як це передбачено ст. 44 КпШС України, що має бути закріплене в Прикінцевих положеннях СК України.
6. Обґрунтовується пропозиція про закріплення в ст. 31 СК України норми про можливість відшкодування моральної шкоди особою, яка відмовилась від укладення шлюбу, другій особі у разі, якщо остання зазнала у зв’язку з цією відмовою душевних страждань. Можливість відшкодування моральної шкоди судом повинна встановлюватися у кожному конкретному випадку, а не носити загальний характер.
7. Через невизначеність правового статусу „постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану про розірвання шлюбу” обґрунтовується пропозиція про необхідність виключення з ч. 1 ст. 105 СК України положення про те, що шлюб припиняється на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, і з ч. 1 ст. 114 СК України положення про те, що у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день винесення ним відповідної постанови. В зв’язку з цим пропонується встановити в ст. 114 СК України положення, що у разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
8. В роботі обґрунтовується пропозиція щодо закріплення в ст. 191 ЦПК України строку для примирення подружжя у разі розірвання шлюбу – не більше шести місяців. Якщо зі спливом строку для примирення сім’ю не вдалося відновити, заходи з примирення виявилися безрезультатними і подружжя або один з них наполягає на розірванні шлюбу, то суд розриває шлюб.
9. З метою усунення суперечностей між СК України і КТМ України щодо правового регулювання укладення шлюбу, обґрунтовується висновок про виключення зі ст. 70 КТМ України положення, яким надано можливість укладення шлюбу на судні і засвідчення цього факту капітаном судна.
10. З метою усунення протиріч і дублювання обгрунтовується висновок про необхідність систематизації законодавства в сфері правового регулювання реєстрації шлюбу, реєстрації розірвання шлюбу, а також інших актів цивільного стану, в основі якої є консолідація норм Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, шляхом розроблення і прийняття Закону України “Про акти цивільного стану”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації теоретичні висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчій діяльності – при подальшому вдосконаленні норм СК України щодо правового регулювання укладення і розірвання шлюбу, при розробці перспективного законодавства в сфері правового регулювання реєстрації актів цивільного стану – Закону України “Про акти цивільного стану”; у правозастосовній діяльності – в діяльності державних органів РАЦСу та суду; у науковій діяльності – для подальших теоретичних досліджень проблем інституту шлюбу, при підготовці науково-практичних коментарів сімейного законодавства.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні курсів лекцій та для вдосконалення програм навчальної дисципліни “Сімейне право України”, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, Хмельницький інститут регіонального управління та права Міністерства освіти і науки України, 14-15 листопада 2003 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези доповіді на конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження правового регулювання укладення і розірвання шлюбу дало змогу зробити такі наукові висновки і пропозиції:
I. Особливості шлюбних правовідносин як різновиду сімейних правовідносин, погляди науковців, які розробляли і розробляють теоретичні положення щодо визначення поняття шлюбу, його ознак та правової природи, тісно пов’язані із змінами в історичному розвитку людства, залежали і залежать від багатьох факторів, зокрема, соціально-економічного устрою держави, релігійних віросповідань, соціально-моральних поглядів на мету створення сім’ї та її значення для держави і суспільства, а також ролі жінки у цих явищах. Зміна поглядів на шлюб, як союз чоловіка і жінки, піддається сумніву й сучасними дослідниками, оскільки навіть у економічно розвинутих країнах піднімається питання щодо зміни традиційних підвалин визначення суб’єктів шлюбу – жінки та чоловіка. На сьогодні шлюб як союз двох осіб різної статі є традиційним і незаперечним твердженням для вітчизняної сімейно-правової доктрини і для законодавства, однак в зарубіжній науковій літературі ставиться питання про можливість укладення одностатевих шлюбів та існування багатоженства.
Все це зумовило неможливість визначення універсального правового поняття шлюбу, а також спричинило виникнення різних концепцій щодо правової природи шлюбу: шлюб-договір, шлюб-таїнство і договір, шлюб-інститут особливого роду, шлюб-статус, шлюб-партнерство, шлюб-союз. Застосування таких неправових категорій, як „партнерство” та „союз”, викликано тим, що між суб’єктами шлюбних відносин складаються не тільки правові відносини, але й ті, які правом не регулюються (емоційні, духовні, сексуальні тощо). Звідси й включення в це поняття при його формулюванні не тільки правових ознак, а й моральних, етичних, соціальних. Як правовий інститут шлюб можна розуміти, зокрема, в таких значеннях: як певний правовий статус – правове становище (цивільний стан) чоловіка і жінки, як носіїв визначених у законі прав та обов’язків, який підлягає державній реєстрації (укладення та розірвання шлюбу); як різновид сімейно-правового договору, який відрізняється від цивільних договорів, зокрема тим, що між учасниками такого договору (чоловіком і жінкою) виникають не тільки майнові відносини, але й особисті немайнові відносини, які в деяких випадках можуть регулюватися правовими нормами, наприклад, шляхом визначення в законодавстві особистих немайнових прав та обов’язків подружжя. Причому договірна природа шлюбу полягає не тільки у добровільності вступу, перебуванні у шлюбі та його розірванні, а й у необхідності вираження спільної домовленості подружжя щодо виникнення, зміни чи припинення певних видів сімейних відносин, які можуть існувати між чоловіком і жінкою.
На підставі досліджень законодавства в його історичному розвитку, наукової літератури, набула подальшого розвитку висловлена такими науковцями, як В.І. Борисова, Л.В. Панова, З.В. Ромовська, думка про те, що у разі недосягнення особою шлюбного віку, мова має йти саме про надання права на шлюб, а не про зниження шлюбного віку, неповнолітній особі, оскільки щодо неї не вирішується питання про зниження шлюбного віку, а надається право на шлюб, якщо буде встановлено, що таким чином захищаються її інтереси
Недостатність і, в деяких випадках, неефективність правової регламентації в чинному законодавстві України укладення і розірвання шлюбу створюють значні складнощі і проблеми в шлюбних правовідносинах. Дисертантом пропонується два шляхи вирішення цих питань: через удосконалення чинного законодавства або через розроблення і прийняття нового перспективного законодавства.

II. Сформульовано низку висновків і пропозицій щодо удосконалення законодавчих актів:
СК України:
1. Враховуючи вимоги міжнародних нормативно-правових актів – Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої Україною 27.02.1991 р., а також Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 р., Європейської конвенції про громадянство від 6.11.1997 р., які встановлюють, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше, обґрунтовується пропозиція про встановлення в СК України шлюбного віку для жінки у 18 років (з моменту досягнення особою віку повної цивільної дієздатності) і надання права на шлюб – з 16-річного віку. Як виняток, право на шлюб може надаватися до досягнення особою 16-ти років – у разі народження дитини, вагітності жінки – з метою захисту прав дитини особи, яка не досягла 16-ти років.
2. Враховуючи зарубіжний законодавчий досвід, вітчизняну судову практику, вважаємо, що передувати зверненню за дозволом на шлюб особи, яка не досягла шлюбного віку до суду, має звернення такої особи за дозволом до батьків (піклувальників), а у разі, якщо така згода не буде надана останніми, то це питання має вирішувати суд. Тому пропонуємо закріпити в СК України положення про те, що надання права на вступ в шлюб особі, яка не досягла шлюбного віку, можливе з 16 років за дозволом батьків (піклувальників) або за рішенням суду. А надання права на шлюб особі, яка не досягла 16-річного віку, може надаватися як виняток (у разі народження дитини, вагітності жінки) з метою захисту прав дитини особи, яка не досягла 16-ти років, тільки за рішенням суду.
3. З метою спрощення визначення обставин, що складають перешкоди до реєстрації шлюбу, на підставі узагальнення норм 3 і 4 глав СК України щодо визначення умов і порядку вступу в шлюб, обставин, які є перешкодою для вступу в шлюб, пропонується закріпити в окремій статті СК України єдиний перелік умов, які є перешкодами до реєстрації шлюбу: перебування хоча б однієї особи в іншому зареєстрованому шлюбі; недосягнення особою шлюбного віку і відсутність згоди щодо надання права на шлюб батьками (піклувальниками) або суду; наявність між особами кровного споріднення по прямій висхідній та низхідній лінії (батько і діти, дід, бабка і внуки) і боковій лінії споріднення – рідні тітка (дядько) та племінник (племінниця), рідні брати і сестри; двоюрідні та троюрідні брат та сестра; існування відносин з усиновлення; відсутність вільної згоди на укладення шлюбу чоловіка або жінки; визнання хоча б однієї з осіб судом недієздатною; відсутність висновку про медичний огляд подружжя.
4. Досліджуючи умови, наявність яких необхідна для укладення шлюбу в Україні, зауважується, що вітчизняне законодавство не відносить до таких умов обов’язкову взаємну обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан їхнього здоров’я, хоча передбачає у разі приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків такий наслідок, як визнання шлюбу недійсним.
З метою посилення вимог щодо інформованості осіб, які вступають в шлюб, про стан їхнього здоров’я, пропонується розробити й прийняти порядок проведення медичного обстеження в закладах охорони здоров’я з обов’язковою консультацією лікаря і наданням довідки про стан обстеження, а у разі необхідності – рекомендацій або заперечень щодо можливості укладення шлюбу. Таке обстеження має проводитися безоплатно і тільки в державних або муніципальних закладах охорони здоров’я.
5. Досліджуючи правове регулювання заручин, наголошується на відсутності в українському законодавстві спеціальних вимог щодо позовної давності до відносин, що випливають із заручин. Враховуючи те, що до відносин, пов’язаних з відмовою від шлюбу не можуть застосовуватися норми ст. 20 СК України „Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин”, оскільки сімейних відносин між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, ще не склалося, пропонується закріпити в ст. 31 СК України положення про те, що у разі відмови від шлюбу встановлюється позовна давність в один рік з моменту, коли сторона узнала або мала дізнатися про відмову від шлюбу.
6. Пропонується закріпити в ст. 31 СК України норму, якою передбачити можливість відшкодування моральної шкоди особою, яка відмовилась від укладення шлюбу, другій особі у разі, якщо остання зазнала у зв’язку з цією відмовою душевних страждань. Можливість відшкодування моральної шкоди судом повинна встановлюватися у кожному конкретному випадку, а не носити загальний характер.
7. З метою усунення складнощів застосування на практиці положень ст. 28 СК України щодо процедури подання заяви про реєстрацію шлюбу, зокрема, щодо особистої присутності наречених в момент подання заяви про реєстрацію шлюбу, визначення поважності причин, через які жінка і (або) чоловік не можуть особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, визначення документу, на підставі якого можуть діяти представники наречених, обґрунтовуються пропозиції щодо спрощення подання заяв про реєстрацію шлюбу. Пропонується закріпити норму, якою дозволити надсилати заяви про реєстрацію шлюбу рекомендованим листом або через розсильних, як це, зокрема дозволено ст. 126 СК України щодо можливості подання заяви про визнання батьківства через представника або поштою, за умови нотаріального засвідчення справжності підпису на ній.
8. На підставі аналізу вимог СК України щодо визначення поважності причин, через які жінка і (або) чоловік не можуть особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу РАЦСу, а також їх практичного застосування, зроблено висновок, що питання про вагомість чи невагомість причин повинні вирішувати особи, які бажають укласти шлюб і сторонні особи не мають права давати оцінку причинам, за яких вони подають заяву про реєстрацію шлюбу через представника. Слід врахувати в СК України можливість для осіб, які бажають укласти шлюб, діяти через представника,, наприклад, адвоката, який веде всі сімейні справи, незалежно від наявності у них поважних причин на особисту присутність в момент подачі заяви, тому пропонується змінити ч. 3 ст. 28 СК України, виключивши з неї слова “через поважні причини”. Такі ж зміни слід внести до п.4.1 Правил реєстрації актів громадянського стану.
9. Враховуючи законодавчий досвід зарубіжних країни щодо правового регулювання подання спільної заяви про реєстрацію шлюбу з обов’язковим підписанням її обома заявниками, пропонується у випадку, якщо одна з осіб, яка вступає в шлюб, не має можливості з’явитися в державний орган РАЦСу для подання спільної заяви, волевиявлення осіб, які вступають в шлюб, може бути оформлене окремими заявами. Підпис на заяві особи, яка не має можливості з’явитися до органу ЗАГС, повинен бути нотаріально засвідчений.
10. З метою захисту прав осіб, які бажають вступити в шлюб, на вибір прізвища, пропонується доповнити ст. 35 СК України положенням про те, що при реєстрації шлюбу, за бажанням наречених, наречена має право взяти прізвище нареченого, а наречений має право взяти прізвище нареченої.
11. Аналізуючи норми СК України щодо визначення моменту розірвання шлюбу в державному органі РАЦСу, зазначається, що відповідно до ст. 114 СК України моментом припинення шлюбу у разі його розірвання державним органом РАЦСу є день винесення ним відповідної постанови, а відповідно до п. 5.2 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні шлюб вважається припиненим у день винесення відділом РАЦСу відповідної постанови про розірвання шлюбу. Той факт, що припинення шлюбу пов’язується не з реєстрацією розірвання шлюбу, а з винесенням постанови про розірвання шлюбу, фактично нівелює значення державної реєстрації. На нашу думку, недоцільно окремо виділяти винесення постанови про розірвання шлюбу та реєстрацію розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 1 Закону “Про органи реєстрації актів громадянського стану” акти громадянського стану – це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміни прізвища, імені, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов’язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов’язків. В зв’язку з цим пропонуємо внести відповідні зміни до СК України, які будуть закріплювати положення щодо реєстрації розірвання шлюбу державними органами РАЦСу на підставі зробленого актового запису про розірвання шлюбу, а не розривати шлюб на підставі постанови, як це передбачено в СК України.
12. Вимагає законодавчого закріплення встановлення строку позовної давності до вимог про визнання шлюбу недійсним до шлюбів, укладених з пороком волі (у разі примушування жінки або чоловіка до шлюбу; у разі реєстрації шлюбу з особою, яка визнана недієздатною або з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними; у разі реєстрації шлюбу з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків).
В разі порушення сімейних прав укладенням шлюбу з пороком волі через зазначені вище причини можливо скористатися положеннями ЦК України щодо правового регулювання строків, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу – щодо вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману, застосовується позовна давність у п'ять років (ч. 3 ст. 258 ЦК України), і позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину (зокрема, правових наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою) (ч. 4 ст. 258 ЦК України).
13. З метою захисту прав та інтересів дітей при розірванні шлюбу, пропонується доповнити ст. 109 СК України нормою, в якій закріпити вимогу щодо того, що суд має перевірити, чи відповідає інтересам дітей договір між подружжям про розмір аліментів на дитину. Якщо поданий договір не порушує прав та інтересів дітей, суд своїм рішенням має затвердити його. Якщо ж згоди між батьками не досягнуто або якщо договір протирічить інтересам дітей, суд має вирішити ці питання в судовому засіданні і винести по ним ріше¬ння.
14. Для усунення проблем, що виникають на практиці в зв’язку зі зміною в СК України моменту розірвання шлюбу за рішенням суду, порівняно з КпШС України, обґрунтовується пропозиція про необхідність вважати припиненим шлюб, розірваний в судовому порядку до набрання чинності СК України (1 січня 2004 р.), з дня реєстрації розірвання шлюбу в державному органі РАЦСу, як це передбачено ст. 44 КпШС України, що має бути закріплене в Прикінцевих положеннях СК України.

Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану”:
З прийняттям ЦК України виникла термінологічна неузгодженість між ЦК України і Законом України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” стосовно назви органів, на які покладено реєстрацію фактів одруження, розірвання шлюбу та інших юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків. Так, ЦК України такі органи називає державними органами реєстрації актів цивільного стану, а Закон – органами реєстрації актів громадянського стану.
Обґрунтовується пропозиція щодо приведення у відповідність з термінологією ЦК України стосовно назви органів, на які покладено реєстрацію актів цивільного стану Закону України “Про органи реєстрації актів громадянського стану”. Пропонуємо внести зміни до Закону України “Про органи реєстрації актів громадянського стану”, якими у назві та тексті Закону слова „органи реєстрації актів громадянського стану” замінити словами „державні органи реєстрації актів цивільного стану”.
З метою усунення суперечностей між СК України і КТМ України щодо правового регулювання укладення шлюбу, обґрунтовується висновок про виключення зі ст. 70 КТМ України положення, яким надано можливість укладення шлюбу на судні і засвідчення цього факту капітаном судна. Враховуючи це, а також з метою усунення суперечностей між нормами Закону України „Про органи реєстрації актів громадянського стану”, який визначає, що завданнями органів реєстрації актів громадянського стану є поновлення втрачених та анулювання повторно складених актових записів, та Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні стосовно запису щодо укладення шлюбу на судні відділом РАЦСу у книзі поновлених актових записів актів про шлюб, пропонується виключити п. 4.16 з Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні.

ЦПК України:
Встановлення і дотримання вимог закону щодо примирення подружжя сприяє укріпленню сім’ї і певним чином попереджує розірвання шлюбів, які можуть відбутися в результаті тимчасового розладу між подружжям. З метою виправлення упущення, яке міститься в ЦПК щодо не встановлення строку для примирення осіб, які подали позов про розірвання шлюбу, пропонується закріпити в ст. 191 ЦПК України максимальний строк для примирення подружжя у разі розірвання шлюбу – не більше шести місяців. Якщо зі спливом строку для примирення сім’ю не вдалося відновити, заходи з примирення виявилися безрезультатними і подружжя або один з них наполягає на розірванні шлюбу, то суд розриває шлюб. Встановлення максимального строку 6 місяців для примирення подружжя виправданий судовою практикою.

III. Сформульовано пропозиції щодо розроблення і прийняття перспективного законодавства:
Закону України “Про акти цивільного стану” – єдиного акту, який би системно визначав: порядок державної реєстрації актів цивільного стану; вимоги до документів, що видаються державними органами РАЦС; порядок формування Єдиного реєстру актових записів цивільного стану – автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту та надання інформації про цивільний стан фізичних осіб. В зв’язку з цим і з метою усунення протиріч і дублювання пропонується скасувати Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, Інструкцію про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах.
Переліку тяжких хвороб, а також хвороб, небезпечних для другого з подружжя, їхніх нащадків – який має бути розроблений Міністерством охорони здоров’я за погодженням з Міністерством України у справах сім'ї, дітей та молоді з метою збереження здоров'я осіб, які бажають вступити в шлюб, та їх нащадків, а також для запобігання зростанню розлучень і визнання шлюбів недійсними через необізнаність осіб, які вступили в шлюб, про стан їхнього здоров’я.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Н.Г. К вопросу о роли договора в регулировании общественных отношений // Журнал российского права. – 1998. – № 7. – С.84-85.
2. Алексеев Н.А. Гей-брак: Семейный статус однополых пар в международном, национальном и местном праве. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 416 с.
3. Алексеев С.С. Право. Опыт комплексного исследования. – М.: НОРМА, 1999. – С.74.
4. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник. – М.: Юристъ, 2003. – 333 с.
5. Архів відділу РАГС Київської районної адміністрації м. Одеси, 1994.
6. Архів відділу РАЦС Київського РУЮ м. Одеси, 2003 р.
7. Белогорская Е.М. Метод семейно-правового регулирования общественных отношений // Развитие законодательства о браке и семье / Ред. кол. М.Я. Булошников, А.М. Нечаева, А.И. Пергамент, В.С. Тадевосян. – К.: Институт государства и права АН СССР, 1978. – С.146-158.
8. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. – М.: Юридическая литература, 1974. – 320 с.
9. Бикова О.Ю. Деякі особливості розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану // Держава і право: Зб. наук. пр. – К.: ІДіП НАНУ, 2003. – Вип. 23. – С.338-343.
10. Бикова О.Ю. Інститут заручин за Сімейним кодексом України / Молодь у юридичній науці. Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Другі осінні юридичні читання”. – Хмельницький: Хмельницький інститут регіонального управління та права, 2003. – С.69-70.
11. Бикова О.Ю. Укладення шлюбу за Сімейним кодексом України // Держава і право: Зб. наук. пр. – К.: ІДіП НАНУ, 2004. – Вип. 23. – С.297-303.
12. Бикова О.Ю. Умови, які перешкоджають укладенню шлюбу // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. – Хмельницький, 2003. – № 3-4 (7-8). – С.104-110.
13. Борисова В.І. Новий сімейний кодекс України і проблеми правового режиму майна подружжя – засновників (учасників) юридичної особи // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Харків: Національна юридична Академія України імені Я. Мудрого, 2003. – Вип.63. – С.27-36.
14. Бошко В. Родинне право. – Х.: Юрид.вид-во НКЮ УСРР, 1930. – 30 с.
15. Бошко В.И. Очерки советского семейного права / Перераб. и дополнен. д.ю.н., профессором В.А.Рясенцевым. – К.: Наукова думка, 1952. – 320 с.
16. Братусь С.Н., Орловский П.Е. Комментарий к КоБС РСФСР. – М.: Юрид. литература, 1971. – 250 с.
17. Булошников М.Я. Развод: некоторые правовые проблемы // Развитие законодательства о браке и семье / Ред. кол. М.Я. Булошников, А.М. Нечаева, А.И. Пергамент, В.С. Тадевосян. – К.: Институт Государства и права АН СССР, 1978. – С.83-93.
18. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса. – М.: Издание Бр.Башмаковых, 1914. – С. 517.
19. Веберс Я.Р. Понятие родства как основание возникновения прав и обязанностей // Вестник МГУ. Серия Х: Право.– 1962. – № 4. – С.30-35.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001.
21. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Ростов н/Д.: Изд-во «Феникс», 1995. – 640 с.
22. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. – М.: Юридическая литература, 1972. – 336 с.
23. Ворожейкин Е.М., Грачева В.А. Комментарий к законодательству о регистрации актов гражданского состояния / Отв.ред.Осетров Н.А. – М.: Юрид.литра, 1977. – 207с.
24. Глиняная Е.М. Развод по древнеримскому праву // Актуальні проблеми держави і права: Зб.наук.праць. Вип. № 13. – Одеса: Юридична література, 2002. – С.166-170.
25. Глиняная Л.В. Понятие о браке у римлян // Актуальні проблеми держави і права. Зб.наук.праць. Вип. № 13. – Одеса: Юридична література, 2002. – С.161-165.
26. Глиняный В.П. Договор как фактор улучшения положения замужней женщины в древнеримском и древнерусском семейном праве // Актуальні проблеми держави і права. Зб.наук.праць. Вип. № 13. – Одеса: Юридична література, 2002. – С.159-161.
27. Глушкова Л.И. Ответственность в советском семейном праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский ордена Ленина, ордена Октябрьской революции и ордена Трудового красного знамени государственный университет имени М.В.Ломоносова. – М., 1982. – 24 с.
28. Гонгало Б.М., Крашенинников П.В. Брачный договор. Комментарий семейного и гражданского законодательства. – М.: Статут, 2002. – 89 с.
29. Гражданский кодекс Грузии. Отв. ред. Бигвава З.К. – С.Пб.: «Пресс», 2002. – 750 с.
30. Гражданский кодекс Латвийской Республики / Отв. ред. Лившиц Н.Э. – С.Пб.: «Пресс», 2001. – 830 с.
31. Гражданское и семейное право Украины. Учебно-практический справочник / Под ред. Е.О.Харитонова. – Харьков: Одиссей, 1999. – 544 с.
32. Гражданское и торговое право зарубежных стран / Под общ. ред. В.В.Безбаха и В.К.Пучинского. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.
33. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / Отв. ред. Е.А.Васильев. – М.: Международные отношения, 1993. – 560 с.
34. Гражданское право. Учебник. Ч.3 / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – 592 с.
35. Гражданское уложение Германии / Научн.редакторы А.Л.Маковский и др. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
36. Данилин В.И. Ответственность по советскому семейному праву. – Уфа, 1980. – 56 с.
37. Декрет Народных Комиссаров Украины «Об отделении церкви от государства» от 22 января 1919 г. // Известия временного Рабоче-Крестьянского правительства Украины и Харьковского Совета Рабочих депутатов. – 1919. – № 26.
38. Декрет Совета Народных Комиссаров Украины «О гражданском браке и о ведении книг актов гражданского состояния» от 20 февраля 1919 г. // Собрание Узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 12. – Ст.144.
39. Декрет Совета Народных Комиссаров Украины «О разводе» от 20 февраля 1919 г. // Собрание Узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 12. – Ст.145.
40. Декрет Совета Народных Комиссаров Украины «Об организации Отделов записей актов гражданского состояния» от 20 февраля 1919 г. // Собрание Узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Украины. – 1919. – № 12. – Ст.143.
41. Дзера О.В. Власність подружжя і новий Сімейний кодекс України // Проблеми законності: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Х.: НЮАУ, 2003. – Вип.63. – С.10-14.
42. Дзера О.В. Правові відносини в радянській сім’ї. – К.: Товариство „Знання” Української РСР, 1983. – 48 с.
43. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С.Перетерского. – М.: Наука, 1984. – 456 с.
44. Драгнєвіч Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2002. – № 1. – С. 40-42.
45. Дювернуа Н.Л. Чтения по гражданскому праву. Т.1: Введение. Учение о лице / Под ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М.: Издательство «Зерцало», 2004. – 568 с.
46. Енгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності і держави. – К.: Політвидав України, 1976. – 216 с.
47. Європейська конвенція про громадянство, Страсбург, 6 листопада 1997 р. // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
48. Європейська конвенція про здійснення прав дітей, Страсбург, 25 січня 1996 року // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
49. Жилинкова И.В. Брачный контракт (договор). – Харьков: „Ксилон”, 2001. – 128 с.
50. Жилинкова И.В. Тенденции развития имущественных правоотношений в семье в условиях товарно-денежных отношений // Развитие национальной государственности союзной республики на современном этапе (Тезисы республиканской научно-практической конференции). – К.: Институт государства и права им. В.М. Корецкого, 1990. – С.145-147.
51. Жилінкова І. Інститут заручин: далеке минуле і найближче майбутнє // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4(27). – С.130-138.
52. Жилінкова І.В. Правове регулювання розірвання шлюбу за новим Сімейним кодексом України // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Харків: Національна юридична Академія України імені Я. Мудрого, 2003. – Вип.63. – С.14-20.
53. Заальфельд Э. Когда разрешается вступление в брак страдавшим триппером / Перевод с нем.С.А.Гурович. – Одесса: Тип. «Центральная», 1896. – С.17.
54. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
55. Загоровский А.И. Курс семейного права / Под ред. и с предисловием В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2003. – 464 с.
56. Закон Республіки Казахстан “Про шлюб і сім’ю” від 17.12.1998 р. – Internet: http//icpo.at.tut.by/famru.html.
57. Закон Российской Федерации «Об актах гражданского состояния», принят Государственной Думой 22 октября 1997 г., Одобрен Советом Федерации 5 ноября 1997 г.
58. Закон СССР «О включении Северной части Буковины и Хотинского, Аккерманского и Измаильского уездов Бессарабии в состав Украинской Советской Социалистической Республики» // Собрание действующего законодательства СССР. Р.1, Кн.1. – М.: Известия, 1973. – С.35.
59. Закон СССР об утверждении Основ законодательства Союза ССР и союзных республик о браке и семье от 27 июня 1968 года // ВВС СССР. – 1968. – № 27. – Ст.241.
60. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1993. – № 4. – ст.19.
61. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Сімейного кодексу України” від 3 лютого 2004 року № 1410-IV // ВВР. – 2004. – № 19. – Ст.251.
62. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV // ВВР. – 2003. – № 31-32. – Ст.263.
63. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 1 червня 2000 року № 1768-III // ВВР. – 2000. – № 35. – Ст.290.
64. Закон України “Про нотаріат” від 02.09.1993р. № 3425-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законами) // ВВР. – 1993. – № 39. – Ст.383.
65. Закон України „Про внесення доповнень і змін до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу Української РСР і Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення” // ВВР. – 1992. – № 39. – ст.570.
66. Закон України „Про органи реєстрації актів громадянського стану” від 24 грудня 1993 року № 3807-XII // ВВР. – 1994. – № 14. – ст.78 (із змінами, внесеними згідно із Законами № 1366-XIV від 11.01.2000 // ВВР. – 2000. – № 9. – ст.67; № 1709-III від 11.05.2000 // ВВР. – 2000. – № 32. – ст.257; № 3047-III від 07.02.2002 // ВВР. – 2002. – № 29. – ст.194).
67. Законодательство Петра I / Отв. ред. Преображенский А.А., Новицкая Т.Е. – М.: Юридическая литература, 1997. – 880 с.
68. Звіт управління юстиції Одеської області щодо державної статистичної звітності з питань реєстрації актів цивільного стану за 2004 р.
69. Иванова С.А. Особенности судебного рассмотрения дел о расторжении брака. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 84 с.
70. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. – М.: Статут, 2003. – 782 с.
71. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880 с.
72. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд. ЛГУ, 1955. – 311 с.
73. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1965. – Т. 3. – С.209.
74. Індиченко С.П., Гопанчук В.С., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: Навчальний посібник / За ред.О.В. Дзери. – К.: Вентурі, 1997. – 272 с.
75. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за № 283/8882 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
76. Інструкція про порядок реєстрації актів громадянського стану в Українській РСР, затверджена Міністром юстиції Української РСР 12 листопада 1970 р. (із змінами і доповненнями, внесеними 31 травня 1971 р., 6 вересня 1973 р., 4 лютого 1976 р., 3 травня 1977 р.) // Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР. Офіційний текст із змінами та доповненнями на 1 січня 1978 року і постатейними матеріалами / Редактори-упорядники Кузьмичова Л.Ф., Сапожник Л.В. – К.: Вид-во політичної літератури України, 1978. – С.64.
77. Інструкція про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України 23.05.2001 р. № 32/5/101 (у редакції наказу Мін'юсту України, МЗС України від 25.08.2004 р. № 90/5/191, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2001 р. за № 473/5664 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
78. Інструкція щодо заповнення облікової форми № 147-2/о "Направлення на добровільне медичне обстеження особи, яка подала заяву про реєстрацію шлюбу", затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 20.12.2002 р. № 480, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 січня 2003 р. за № 45/7366 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
79. Кабышев О.А. Брак и развод. – М.: Приор, 1998. – 144 с.
80. Кавелин Г. Взгляд на русскую сельскую общину / Сочинения. Т.IV. – М., 1859. – С.171.
81. Калітенко О.М. Окремі новели з питань припинення шлюбу // Актуальні проблеми держави і права. Зб.наук.праць. Вип. № 17. – Одеса: Юридична література, 2002. – С.9.
82. Кидалова А.Д. Демографічні процеси і роль права в їх нормалізації // Проблеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. – Харків: Національна юридична Академія України імені Я. Мудрого, 2003. – Вип.63. – С.83-91.
83. Кисиль В.И. Расторжение иностранных браков в международном частном праве: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.03 / Киевский ордена Ленина государственный университет им.Т.Г.Шевченко. – К., 1980. – 26 с.
84. Кодекс Законів про сім’ю опіку, шлюб і про акти громадянського стану УРСР від 31 травня 1926 р. зі змінами і доповненнями на 1 липня 1949 р., з постатейними матеріалами та додатками. – К.: Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1949. – 142 с.
85. Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану УРСР, затверджений 3 сесією ЦВК УРСР 31 травня 1926 р. // ЗУ УРСР. – 1926. – № 67-69. – Ст.440.
86. Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР. Науково-практичний коментар / За ред. Голови Верховного суду Української РСР О.Н. Якименка. – К.: Політвидав України, 1973. – 220 с.
87. Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР // ВВР УРСР. – 1969. – додаток до № 26. – Ст.204.
88. Кодекс торгового мореплавания Российской Федерации от 30 апреля 1999 г. № 81-ФЗ, принят Государственной Думой 31 марта 1999 г., одобрен Советом Федерации 22 апреля 1999 г. (с изм. и доп., согл. ФЗ от 26.05.2001 № 59-ФЗ, от 30.06.2003 № 86-ФЗ, от 02.11.2004 № 127-ФЗ, с изм., внесенными Постановлением Конституционного Суда РФ от 06.04.2004 № 7-П) // Электронное периодическое издание «Общероссийская справочная правовая система «Законодательство России». – www.elexpravo.ru.
89. Конвенція про права дитини, ратифікована Постановою ВР № 789-12 від 27.02.1991 р. // ВВР. – 1991. – № 13. – Ст.145.
90. Конституція України від 28.06.1996 // ВВР України. – 1996. – № 30. – ст.141.
91. Коржаков И.П. Расторжение брака в судебном порядке: Гражданско-процессуальные аспекты: Автореф. дис. …канд. юр. наук / 12.00.03/ Саратовская государственная академия права. – Саратов, 1996. – 19 с.
92. Корниг Ф.Г. Кому можно вступать в брак? Брак и туберкулез. – Одесса: Тип. «Одесск.Листка», 1899. – 32 с.
93. Королев Ю.А. Брак и развод. Современные тенденции. – М.: Юридическая литература, 1978. – 240 с.
94. Короткова Л. Сімейне право України (історичний огляд) // Право України. – 1994. – № 11 12. – С.47-49.
95. Ли В.И. Соотношение и развитие законодательства союзных республик о браке и семье // Развитие законодательства о браке и семье / Ред. кол. М.Я. Булошников, А.М. Нечаева, А.И. Пергамент, В.С. Тадевосян. – К.: Институт Государства и права АН СССР, 1978. – С.56-68.
96. Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латино-український словник. 500 крилатих висловів. Тексти. – К.: Індоєвропа, 1993. – С.286.
97. Малеин Н.С. Об ответственности в семейном праве // Законодательство о браке и семье и практика его применения. – Свердловск. – 1989. – С.122-123.
98. Малеина М. О ВИЧ-инфекции (правовой аспект) // Российская юстиция. – 1995. – № 8. – С.36.
99. Мананкова Р.П. Понятие и признаки семьи // Проблемы совершенствования гражданско-правового регулирования. – Томск, 1987. – С.154-164.
100. Мананкова Р.П. Правовой статус членов семьи по советскому законодательству. – Томск: Изд-во ТГУ, 1991. – С. 36.
101. Маслов В.Ф., Подопригора З.А., Пушкин А.А. Действующее законодательство о браке и семье. – Харьков: Основа, 1974. – 320 с.
102. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской СССР. – К.: Изд. Киевского университета, 1960. – 66 с.
103. Матвеев Г.К. Советское семейное право. Учебник – М.: Юридическая литература, 1985. – 208 с.
104. Мейер Д.И. Русское гражданское право. По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. – М.: Статут, 2000. – 831 с.
105. Мейер Д.И. Избранные произведения по гражданскому праву. – М.: «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 389 с.
106. Мельник Є. Права і обов’язки членів сім’ї. – К.: Політвидав України, 1976. – 52 с.
107. Морозова Н.Д. Международно-правовое регулирование однополых браков: проблемы и пути решения // Материалы научной сессии: Волгоград, 20-27 апреля 2003 г. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2003. – Вып.1. – С.223-225.
108. Наказ Міністерства юстиції України “Про внесення змін та доповнень до Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 вересня 2002 р. за № 728/7016 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
109. Наказ Міністерства юстиції України “Про дію нормативно-правових актів з питань реєстрації актів цивільного стану” від 17.01.2003 р. № 4/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 січня 2003 р. за № 35/7356 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
110. Наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану” від 26.09.2002 № 86/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2002 р. за № 786/7074 // Інформаційно-пошукова правова система „Нормативні акти України”.
111. Наказ Міністерства юстиції України № 51/5 від 17.10.2000 „Про Спадковий реєстр”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2000 р. за № 714/4935 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Мін'юсту) // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 42.
112. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2003. – 464 с.
113. Нечаева А.М. Воспитание чувства ответственности перед семьей // Советское государство и право. – 1979. – № 3. – С.39-42.
114. Нечаева А.М. Правонарушения в сфере личных семейных отношений / Ин-т государства и права АН СССР. – М.: Наука, 1991. – 238 с.
115. Нечаева А.М. Семейное право. Курс лекций. – М.: Юристъ, 1998. – 336 с.
116. Неч