УКРАЇНСЬКИЙ НАПРЯМ В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА: ЧИННИКИ, ВИМІРИ, ЕВОЛЮЦІЯ.

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ НАУК
КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

ЯНІНА Олена Євгенівна

УДК 327(438:477)(043.5)

УКРАЇНСЬКИЙ НАПРЯМ
В ЗОВНІШНІЙ ПОЛІТИЦІ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА:
ЧИННИКИ, ВИМІРИ, ЕВОЛЮЦІЯ.
Спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем
та глобального розвитку

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
доктор політичних наук, професор
Коваль І.М.

Одеса – 2011

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень......................................................................4
Вступ..............................................................................................................6
РОЗДІЛ I
Теоретико-методологічні засади та джерельна база дослідження...........................................................................................................12
1.1. Концептуальні виміри та джерельна база дослідження...........................................................................................................12
1.2. Ступінь наукової розробки проблеми................................................21
Висновки до першого розділу....................................................................41
РОЗДІЛ ІІ
Основні чинники впливу на політику Польщі щодо України…………………………………………………………………..............43
2.1. Чинник ЄС у формуванні польської політики щодо України…………………………………………………………...........................43
2.2. Місце Польщі та України в європейській політиці США та Росії.……………………………............................................................................63
2.3. Вплив внутрішнього розвитку Польщі та України на двостороннє співробітництво………………………………………………………………….85
Висновки до другого розділу.....................................................................97
РОЗДІЛ ІІІ
Співробітництво Польщі та України: політичний, безпековий, економічний виміри…………………………………………………………..102
3.1. Двостороннє співробітництво Польщі й України: поступ до стратегічного партнерства ................................................................................102
3.2. Двосторонні відносини після 2004 року: асиметричне партнерство..........................................................................................................122
3.3. Проблеми безпеки в польсько-українському співробітництві...................................................................................................135
3.4. Економічне співробітництво Польщі й України………….................................................................................................153
Висновки до третього розділу..................................................................173
Висновки....................................................................................................177
Список вивчених джерел…....................................................................184

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АЄР – Асамблея Європейських регіонів
ГТС – газотранспортна система
ЄАНТК – євразійський нафтотранспортний коридор
ЄЕП – Єдиний економічний простір
ЄІБ – Європейський інвестиційний банк
ЄІСП – Європейський інструмент сусідства й партнерства
ЄПБО – Європейська політика безпеки та оборони
ЄПС – Європейська політика сусідства
ЗВТ – зона вільної торгівлі
МБРР – Міжнародний банк реконструкції та розвитку
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МЭМО – Мировая экономика и международные отношения
МТК – Міжнародний транспортний коридор
ННИ – Новая и новейшая история
ОНС – Общественные науки и современность
ПД – Політична думка
ПіЧ – Політика і час
ПСС – Політологічні та соціологічні студії
ПТиПУ – Проблемы теории и практики управления
ПЗМ – Партнерство заради миру
РПАС – Рада Північно-Атлантичного співробітництва
СЕЗ – спеціальна економічна зона
США – Канада: ЭПК – США – Канада: экономика, политика, культура
США: ЭПИ – США: экономика, политика, идеология
УПС – Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами й Україною
ЧЕС/ОЧЕС – Чорноморське економічне співробітництво / Організація ЧЕС
BLACKSEAFOR – Чорноморська група воєнно-морського співробітництва
СEFTA – Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю
EEQ – East European Quarterly
EURONEST – Міжпарламентська асамблея країн-учасниць «Східного партнерства»
FA – Foreign Affairs
INOGATE – Міждержавне транспортування нафти та газу в Європу
ISPA – інструмент структурної політики для країн напередодні вступу до ЄС
NUTS – система територіальних одиниць Європейського Союзу
PHARE – програма допомоги ЄС країнам Центральної та Східної Європи (спочатку для Польщі, Угорщини)
SAPARD – спеціальна програма ЄС по сільськогосподарському та сільському розвитку
SOFA – Угода про статус сил Партнерства заради миру
ТАСІS – програма допомоги ЄС Новим незалежним державам
TRACECA – Транспортний коридор Європа-Кавказ-Азія

ВСТУП
Актуальність теми. Події останніх двадцяти років відкрили нові перспективи для України в цілому, й для налагодження польсько-українського співробітництва зокрема, оскільки з розвалом СРСР та радянського блоку для нових незалежних країн намітилась можливість реального вибору свого зовнішньополітичного курсу. Цей вибір надихали такі ідеї як демократія, громадянське суспільство та добробут населення, які лежали в основі розвитку Європейського Союзу. Тому членство в ньому стало стратегічною метою кожної держави ЦСЄ і України. Однак, просування шляхом євроінтеграції ускладнювалось необхідністю для середніх країн Європи постійно враховувати позиції великих держав, якими транзитивні суспільства продовжували традиційно вважати не тільки США, але й Росію, не зважаючи на реальне звуження її зовнішньополітичних можливостей. Крім того, шлях необхідних для євроінтеграції внутрішніх трансформацій країни обирали й впроваджували індивідуально, що не могло не вплинути на характер двосторонніх відносин України та Польщі у наступний період.
Вивчення цієї багатоаспектної теми в Україні є недостатнім саме через необхідність врахування всього комплексу внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на політику Польщі щодо України. Особливо це стосується внутрішніх чинників, а також проблем у безпековому иа економічному вимірах співробітництва, які накопичились протягом двох десятиліть. Період після 2004 р. взагалі ще не відображено в дисертаційних дослідженнях в Україні, що підвищує наукову актуальність поданої праці. Крім того, дисертація зосереджена саме на польській політиці щодо України, аналізує польський погляд на події, що нехарактерно для української політології. Таким чином, подана дисертація пропонується для заповнення певних лакун у сучасній політичній науці. Результати такого дослідження можуть використовуватись на практиці при виробленні зовнішньополітичного курсу Польщі та України, визначенні їхніх зовнішньополітичних пріоритетів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення теми здійснювалося в межах комплексної наукової теми кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені І. І. Мечникова «Міжнародні відносини й політика держав в умовах глобальних трансформацій: концептуальні виміри та зовнішньополітична практика» (державна реєстрація № 0107U012509), яка зорієнтована на науково-аналітичне забезпечення діяльності урядових і неурядових організацій України.
Мета й завдання дослідження. Метою є комплексний аналіз еволюції зовнішньої політики Республіки Польща щодо України з урахуванням основних чинників, що впливали на польсько-українські взаємини, та основних складових двостороннього співробітництва. Відповідно до мети були поставлені такі завдання:
1. зробити аналіз теоретико-концептуальних засад зовнішньої політики Республіки Польща щодо України;
2. відобразити вплив основних зовнішніх чинників на систему двосторонніх взаємовідносин;
3. показати вплив внутрішнього розвитку Польщі та України на процес вироблення зовнішньої політики держав;
4. розробити періодизацію зовнішньої політики Республіки Польща щодо України з 1991 до 2011 року;
5. здійснити комплексну оцінку найважливіших складових двосторонньої співпраці та виявити їхню динаміку крізь аналіз основних проблем та досягнень;
6. представити прогнозування перспектив зовнішньої політики Республіки Польща щодо України.
Об’єктом дослідження є зовнішня політика Республіки Польща щодо незалежної України.
Предметом дослідження є основні чинники та виміри двостороннього співробітництва, що впливали на розвиток українського напряму зовнішньої політики Республіки Польща.
Методи дослідження. Використані наукові методи базуються на принципах об’єктивності та узагальнення. Основним способом дослідження обраний системний аналіз, завдяки якому вдалося представити суб’єкти дослідження як елементи цілісної системи. Системний підхід також дозволив проаналізувати зовнішні впливи на зовнішню політику Республіки Польща щодо України як природне середовище системи, яка досліджується. Додаткові методи, завдяки яким вдалося підвищити точність оцінювання вагомих чинників співпраці: статистичний, компаративістський, формально-юридичний метод вивчення офіційних джерел, а також емпіричний метод, який передбачає «польові дослідження» науковця. Останні займають важливе місце в поданій роботі через безпосереднє залучення авторки в процеси польсько-українського співробітництва в різних сферах суспільно-політичного життя.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається обґрунтуванням теоретичних засад та визначенням конкретних шляхів реалізації співробітництва Республіки Польща з Україною в умовах зростаючого впливу несприятливих зовнішніх та внутрішніх чинників. Зокрема
уперше:
1) на основі структуралістської теорії, що розроблена британською школою міжнародних відносин, яка є одною з провідних носіїв методології міжнародних відносин, зроблено аналіз зовнішньої політики Республіки Польща щодо незалежної України; зокрема, системно і структуровано проаналізовано такі складові зовнішньої політики як міжнародні інститути, наддержави, наміри, вигода, норми, партнерство та ін.;
2) комплексно розглянуто основні чинники, що впливали на польсько-українські взаємини (ЄС, США, РФ, внутіршній розвиток країн), та основні складові двостороннього співробітництва (політична, економічна, безпекова) в період з 1991 до 2011 року; верхня межа дозволила зробити більш широкі узагальнення, на відміну від досліджень, які обмежувались періодом до 2004 р.;
3) доведено, що успіх співпраці Польщі з Україною більшою мірою залежав від зовнішніх чинників, аніж від внутрішніх; зокрема, по-перше, доведено, що український напрям політики Польщі відпочатку було підпорядковано євроатлантичній інтеграції, що призвело до стримування польської активності на Сході, а сучасні внутрішні проблеми ЄС унеможливлюють зміни на цьому напрямі; по-друге, доведено, що важливість російського чинника зростає, а ЄС та США відіграють роль стримувача традиційно антиросійської направленості польської політики;
4) обґрунтовано, що у перспективі на відносинах Польщі та України позначиться економізація міжнародних відносин як об’єктивна загальносвітова тенденція; економічне співробітництво представлено як основа подальших взаємин Польщі та України через те, що воно не потребує створення спільних інституцій на відміну від політичного та безпекового, а геополітичне розташування України робить її надзвичайно важливою для Польщі;
5) розроблено сценарії майбутньої зовнішньої політики Республіки Польща щодо України в умовах радикальних змін у зовнішній політиці України – офіційної відмови від вступу в НАТО, втрати середньострокової перспективи вступу в ЄС; завдяки побудові віртуальних сценаріїв відкинуто теорію щодо поступового обертання України на обєкт міжнародних відносин, доведено, що вибір майбутніх рамок співробітництва з Польщею залежить насамперед від України;
удосконалено
6) періодизацію зовнішньої політики Республіки Польща щодо України з 1991 до 2011 року з урахуванням не тільки еволюції співпраці в політичній, безпековій та економічній сферах, а також еволюції зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливали на Польщу та Україну; отже, виділено шість етапів: 1) 1991-1993 рр. – початковий, формально-бюрократичний період; 2) 1993-1996 рр. – період першої активізації; 3) 1996-1999 рр. – період побудови підвалин стратегічного партнерства; 4) 1999-2004 рр. – період переходу до асиметричного партнерства; 5) 2004-2010 рр. – період другої активізації; 6) період з 2010 р. до ц.д. – період переходу до прагматичних відносин.
уточнено
7) наукові підходи до поняття «стратегічного партнерства» та реалізації ідеї «стратегічного партнерства» в відносинах Польщі та України; термін «стратегічне партнерство», який найчастіше використовується щодо польсько-українських взаємин в працях ХХI ст., має суперечливі визначення; тому введено авторську дефініцію «стратегічного партнерства» (яка акцентує увагу на таких складових: схожості національних інтересів; співпраці в усіх сферах соціально-політичного життя; схожих можливостях партнерів), яка дозволила стверджувати, що польсько-українські відносини не відповідають суті поняття «стратегічне партнерство».
Хронологічні рамки дисертації охоплюють період від 1991 р. до наших днів. Нижня межа визначається розпадом біполярної системи, після чого об’єкти політики великих держав перетворюються на самостійних акторів міжнародних відносин, у тому числі Польща та Україна. Водночас відбулися зміни в основних засадах зовнішньополітичних курсів як східноєвропейських, так і пострадянських країн.
Практичне значення отриманих результатів. Авторські методи вивчення політики Польщі щодо України сприяють подальшій розробці різноманітних варіантів теоретичних досліджень міжнародних систем у контексті глобального розвитку. Представлені ідеї та висновки дозволяють доповнити дослідницький інструментарій сучасної української політології та зробити певний внесок у розвиток міждисциплінарного підходу у соціальних науках. Результати дослідження стануть у нагоді для створення підручників, навчальних посібників, а також у навчальному процесі. Підсумки, які зробила дисертантка, можуть вплинути на визначення основних складових зовнішньополітичної діяльності Польщі та України. Основні положення дослідження можуть носити прикладний характер при розробці представниками МЗС та іншими органами державної влади зовнішньополітичної стратегії України, формуванні двостороннього діалогу зі східноєвропейськими партнерами.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення й висновки дослідження обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції «Економічна політика країн ЄС в умовах глобалізації» (2009 р., м. Познань, Польща), I міжнародній науково-практичній конференції «Бізнес та умови його розвитку: національний та міжнародний дискурси» (2010 р., м. Познань, Польща), II міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економічна політика країн ЄС в умовах глобалізації» (2010 р., Донецьк), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економіка і управління в умовах глобалізації» (2010 р., м. Донецьк).
Авторські публікації. Основні наукові положення дисертації представлені в десяти публікаціях, серед яких п’ять статей оприлюднені в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структурно дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг основного тексту дисертації 183 сторінки. Список використаних джерел (англійською, польською, російською, українською мовою) налічує 399 найменувань і займає 38 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Вибір теоретичних рамок у межах надбань британської школи структуралізму вможливив вирішення поставленої проблеми – дослідити весь комплекс внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливали на зовнішню політику Польщі щодо України, і проаналізувати місце й роль кожного з них. Структуралісти відводять чільне місце системному підходу до міжнародних відносин з урахуванням переважної ролі великих держав як головних акторів сучасної системи МВ. У результаті дослідження доведено, що держави середнього розміру, такі як Польща та Україна, не можуть діяти самостійно, але водночас вони певним чином здатні не тільки потерпати від впливу великих, а й самі впливати на їхню політику. Обраний підхід є новим в українській політології; разом із тим існує багато робіт, які представляють співпрацю Польщі та України в окремих галузях (економіці, політиці, безпеці), що свідчить про актуальність даної проблематики. Більшість науковців зазначають, що співпраця наших країн із НАТО та ЄС була результативною, однак, уважають, що для України оптимальним варіантом буде не одновекторна політика, а взаємовигідні контакти як із Заходом, так і з Росією. При цьому попередній досвід учить, як важливо для таких країн як Україна чітко визначати свої інтереси й захищати їх, ураховуючи, що Захід страждає подвійними стандартами та неувагою до периферійних країн, а РФ, навпаки, страждає надмірною увагою до нових незалежних держав, які вона розглядає як сферу свої життєвих інтересів. Намагання Польщі змінити цю ситуацію до сьогодні мали поміркований успіх.
2. Обрання Польщею стратегічного напрямку вступу до НАТО та ЄС змусило Польщу підпорядковувати свою позицію стосовно України поглядам країн-учасниць ЄС та США, які обережно ставилися до ідеї створення незалежної України. Протягом усього періоду, а особливо до 2004 року, різниця в підходах до України Брюсселя та Варшави була суттєвою. Польща намагалась вистроїти особливі стосунки з Україною, керівництво ЄС – збудувати таку стратегію щодо східних сусідів, яка б включила якнайбільшу кількість країн. Брюссель у більшості випадків блокував будь-які польські ініціативи. Однак, поступово польська активність стала одним із чинників формування нової моделі взаємовідносин Схід-Захід. Але внутрішні проблеми розширеного ЄС роблять неможливим піднімати в будь-якій формі питання перспективи членства в ЄС для східних сусідів. Отже, на сучасному етапі довга боротьба Польщі в якості головного лобіста України в ЄС завершилась певним компромісом і розумінням польськими елітами своїх обмежених можливостей у рамках організації.
Вплив США на польську полі¬тику щодо України був значним від початку. Ним пояснюється як відмова польських дипломатів відразу визнати українську незалежність після її проголошення, так і несприятливе зовнішнє оточення двостороннього співробітництва перших років. Після Московського договору 1994 р. Польща змогла розпочати нову українську політику, дедалі більш активну в просуванні України євроатлантичним шляхом. Однак, на сьогодні можна констатувати, що цей напрям співпраці не мав шансів на успіх. Якщо польська позиція ще виглядає незмінною, то позиція інших двох гравців відносно українських перспектив щодо вступу в НАТО радикально змінилась після відсторонення помаранчевих влад в Україні та приходу до влади в США Б. Обами. У такій ситуації слід чекати поступової зміни й у політиці Польщі, зовнішньополітичні можливості якої є обмеженими, як і в інших середніх та малих держав Європи.
Відносини в трикутнику Росія-Україна-Польща неможливо розглядати без постійного озирання на таких акторів міжнародних відносин як США, НАТО і ЄС. Однак, якщо попередній період відрізнявся великою кількістю проблем у відносинах із ними Росії, то сьогодні вони підкреслюють, що розглядають Росію як ключового геополітичного гравця в системі міжнародних відносин, у зв'язку із чим конструктивна співпраця з нею є необхідною для НАТО й США у вирішенні багатьох питань.
3. Процес внутрішніх реформ у Польщі та Україні здійснював неабиякий вплив на українську політику Польщі. Спочатку здавалось, що обидві країни прямують однаковим шляхом, але при цьому Україна відстає від Польщі. Однак, на сьогодні очевидно, що Україна зробила вибір не на користь реформ західного типу. В Україні були закладені підвалини нового суспільства, яке якісно відрізняється від радянського й західного й базується на владі «клептократії». Німецькі дослідники останнім часом характеризують сучасний український режим як «тоталітарний капіталізм латиноамериканського типу». Тому Україна втратила час, за який Польща провела модернізацію, набула рис органічної частини європейської цивілізації. Стає некоректним порівнювати хід реформ у наших країнах й, що найбільш важливо, постійно звужується сфера можливих контактів між ними. Отже, якщо вище йшлось про несприятливі зовнішні умови, то внутрішньополітичний чинник відіграє ще більш негативну роль відносно перспектив польсько-українського співробітництва. Ефективність зовнішньої політики залежить від створення демократичних засад в українському суспільстві, досягнення більшої стабільності та передбачуваності. При цьому вплив Польщі на внутрішні українські процеси на протязі всього досліджуваного періоду залишався вкрай низьким.
4. Уточнюючи періодизацію політики Польщі щодо України, за основу були взяті основні чинники, що впливали на розбудову двосторонніх відносин.
Підсумки першого етапу 1991-1993 рр., на якому тільки були закладені документальні основи для розбудови міждержавних відносин, загалом виглядали невтішними, що стало наслідком поєднання несприятливих зовнішніх та внутрішніх чинників, серед яких головну роль відіграли пасивна позиція Заходу щодо української незалежності, поглиблення економічної кризи в Україні, якій не було аналогів в історії, а також суб’єктивні помилки керівництва Польщі та України.
У період із кінця 1993 до 1996 року були створені умови для активізації польської політики щодо України. Основними мотивами для обрання шляху розбудови особливих/стратегічних відносин з Україною для Польщі стало: особливе геополітичне розташування Польщі та України на межі Сходу та Заходу, що створювало як нові можливості, так і значні загрози; володіння значним економічним та гуманітарним потенціалом, що дозволяло Польщі претендувати на роль лідера в регіоні Центрально-Східної Європи й «локомотива» для інших перехідних суспільств; зацікавленість у довгостроковій співпраці з Україною, яка розглядалась як важливий ринок збуту польських товарів.
У період з 1996 до 1999 року відносини Польщі та України вийшли на рівень особливих з елементами стратегічного партнерства. Польща була найактивнішим лобістом України в ЄС та НАТО, попри обмеженість своїх можливостей у якості країни-кандидата. Важливим фактором стало те, що Польща та Україна не тільки підтримували одна одну на міжнародній арені, але й почали активно розвивати економічне співробітництво.
Однак, з 1999 до 2004 рр. динаміка польсько-українських відносин загальмувалась, а їхній характер перетворився з відносин рівних на відносини, які більше відповідають поняттю «асиметричного партнерства». Шляхи Польщі та України все більше розходились, а політична сфера співробітництва звужувалась. Намагання Польщі посилити свій вплив на українські влади й спонукати їх до реалізації проголошеної програми реформ провалились, що спричинило розчарування в польському політикумі. Водночас на цьому етапі Польща зіткнулась браком розуміння з боку ЄС.
Період з 2004 до 2010 рр. характеризується як період невиправданих надій, коли, з одного боку, ідеєю стратегічного партнерства просякають обидва суспільства, що засвідчує активна участь поляків у подіях помаранчевої революції, а, з іншого - політичні еліти України не закладають необхідних підвалин для реалізації нового внутрішньополітичного та зовнішньополітичного курсу.
Період, який почався з 2010 року, виглядає як повернення від романтичної до прагматичної політики. Польща починає усвідомлювати, що принципи, якими країна керується у своїх зовнішніх стосунках з усіма партнерами, мають бути постійними й виходити виключно з її національних інтересів. На сьогодні неможливо й далі стверджувати, що відносини з Україною відповідають поняттю стратегічних.
5. Безпекові проблеми Польщі й України пов’язані переважно з різним відношенням до НАТО. Офіційно Україна довгі роки продовжувала політику, яка коливалась в межах парадигм позаблоковості/нейтралітету. Проте довгий час українські державні діячі, незалежно від політичної окраски, не висловлювали принципових заперечень проти розширення НАТО, що створювало певні ілюзії серед політичних еліт Польщі. Тим більш, що, з об’єктивної точки зору, трансформація НАТО узгоджується з інтересами України, якщо вона налаштована на співпрацю з Європою. Польщі потрібно опрацювати можливість більш широкого залучення України до заходів НАТО, навіть якщо завдання інтеграції в Північноатлантичний альянс і не ставиться.
Можливості економічної співпраці протягом усього періоду обмежувались збереженням якісної диспропорції між Польщею та Україною; основною формою став розвиток торгівельних відносин. Одною з головних проблем взагалі в двосторонніх відносинах залишається залежність обох країн від російського газу. Наслідки такої залежності стають дедалі більш вагомим чинником у вистроюванні національних пріоритетів. Польща переконливо підтримувала Україну під час газової війни з Росією, однак, після неї польські еліти майже втратили віру в потенціал подальшого співробітництва.
Однак, перспективи польсько-українського економічного співробітництва виглядають більш реалістичними, аніж у політичній чи безпековій сфері, де в наших країн немає спільної інституціональної платформи для взаємодії. Економічні відносини можуть плідно розвиватись й у країнах із різним політичним режимом і приналежністю до різних безпекових структур. Для розвитку економічного співробітництва між РП та Україною більш важливою є геополітична привабливість України. Отже, на перспективу виглядає реальною подальша економізація польсько-українських відносин, що цілком відповідає загальносвітовій тенденції економізації міжнародних відносин.
6. Розглядаючи перспективи зовнішньої політики Республіки Польща щодо України, можна умовно окреслити три сценарії.
Перший сценарій змальовує картину деградації польсько-українських відносин в усіх сферах суспільно-політичного життя через визнання польськими політичними елітами невідповідності затрат на розбудову партнерства й отриманих вигод. Польща навряд чи відмовиться від ролі лідера регіону, але може шукати іншого партнера на Сході Європи (в рамках програми «Східного партнерства») або, що більш реалістично, заключати тимчасові союзи з метою досягнення конкретних результатів по конкретних проектах.
Другий сценарій визначається тим, що через внутрішні проблеми як України, так і розширеного ЄС, Польща відмовляється від своєї ролі головного лобіста України, але продовжує вважати розвиток двосторонніх відносин своїм пріоритетом. Акцент у новому типі партнерства буде зроблено на економічній сфері співробітництва, при цьому ситуативно економіка може використовуватись Польщею як інструмент своєї зовнішньої політики, що передбачає можливість обережного тиску на влади України в напрямку розвитку демократії та загальноєвропейських цінностей.
Третій сценарій базується на тому, що поступово залучення України до програм ЄС та НАТО допоможе їй ліпше використовувати потенціал людських і промислових ресурсів. Це призведе до вирівнювання шансів обох держав. Тоді об'єднання потенціалів держав, розташованих на кресах Сходу й Заходу, дозволить нашим країнам повернутись до розбудови стратегічного партнерства, і успішно впливати на міжнародні відносини в регіоні й навіть у Європі.
На наше переконання, вибір сьогодні більше залежить від української сторони, аніж від РП. Це пояснюється тим, що польська політика протягом усього періоду була більш передбачуваною й визначалась об’єктивними обставинами, незалежними від того, яка політична сила приходила до влади. Навпаки, в Україні при невизначених національних інтересах зміна влади завжди супроводжувалась коливаннями у визначенні зовнішньополітичних пріоритетів, що не слід розглядати тільки як недолік української системи, адже, як і будь-яке комплексне явище, це породжує водночас нові виклики і нові можливості.

Список вивчених джерел
1. Афанасьєв І. Польсько-українські відносини 1991 – 2000 рр.: політична та економічна взаємодія: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / Ілля Юрійович Афанасьєв. – К., 2004. – 21 с.
2. Бабак О.І. Політика Польщі щодо України (кінець 80-х - 90-і рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / Оксана Іванівна Бабак. — К., 2002. - 19 с.
3. Бабенко О.В. Восточная политика Польши в 1989-2008 гг. / О.В. Бабенко // Восточная Европа в современной геополитике. – М.: ИНИОН РАН, 2008. – С. 102-112.
4. Байрак Л. Україна і Польща після розширення НАТО / Л. Байрак, М.Латанська, А. Радіонов // ПіЧ. – 2000. - № 3/4. – С.56-71.
5. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация. Очерки на рубеже эпох / Л. Бальцерович. – М.: Наука, 1999. – 350 с.
6. Батюк В.И. Отношения США и НАТО в начале ХХI века / В.И. Батюк. // США-Канада: ЭПК. – 2003. - № 10. – С. 31-44.
7. Бессонова М.Н. Перемены в восточноевропейской политике США (1989 – 1 пол. 90-х гг.): автореф. дис. на получение науч. степени канд. ист. наук: спец. 07.00.02 «Всемирная история» / М.Н. Бессонова. – Запорожье, 2000. – 20 с.
8. Билинский М. Внешнеполитическая ориентация Украины на пороге XXI века. Украина в геополитическом интерьере конца ХХ века: материалы дискуссии открытого заседания Киевского международного клуба «Политическая мысль» / М. Билинский // Политическая мысль. – 1994. - № 3. – С. 70-82.
9. Бойцова В.В. Европейский Союз: расширение на Восток / В.В. Бойцова // ОНС. – 2004. - № 3. – С. 78-87.
10. Борко Ю. Новый этап углубления и расширения европейской интеграции: социальные аспекты / Ю. Борко // МЭМО. – 2000. - № 9. – С. 11-23.
11. Борко Ю.А. Перспективы Евросоюза в новом веке [Электронный ресурс] / Ю.А. Борко, О.В. Буторина // Современная Европа. – 2001. - № 3. – Режим доступа к журн.: http://www.ieras.ru/journal/journal3.2001/4.htm
12. Бороч Й. Восточноевропейские учаcтники ЕС: неуверенно ваши / Й.Бороч // Europa. – Warsaw, 2004. - V. 4. - № 3. - P. 55-69.
13. Бурант С. Україна і Польща: до стратегічного партнерства / С. Бурант // Людина і політика. – 1997. - № 8. – С. 99-111.
14. Бредова В.М. Экономика стран Центральной Восточной Европы в 1998 г. / В.М. Бредова // Вестник научной информации. Реформы вчера, сегодня, завтра. – 1999. - № 7. – С. 65-96.
15. Брусиловська О.І. Регіональне співробітництво України та країн Центрально-Східної і Південно-Східної Європи: Місце і роль в процесі посткомуністичної трансформації / О.І.Брусиловська, А.Г.Задорожня // Дослідження світової політики. – 2004. – Вип. 27. – С. 18-28.
16. Брусиловська О.І. У пошуках місця під сонцем. Відносини України з країнами Східної та Центральної Європи: крізь призму наукових досліджень та реальної політики / О.І. Брусиловська // ПіЧ. – 2005. - № 8. – С. 64-72.
17. Брусиловська О.І. Посткомуністична Східна Європа: зовнішні впливи, внутрішні зміни / О.І. Брусиловська. – Одеса: Астропринт, 2007. – 352 с.
18. Брусиловська О. Відносини України з країнами Центральної Східної Європи в контексті реструктуризації системи міжнародних відносин кінця ХХ - початку ХХІ століття [Електронний ресурс] / Ольга Брусиловська. – Режим доступу до статті: www.Kennan.kiev.ua
19. Бузан Б. Уровни анализа в международных отношениях / Б. Бузан // Международные отношения: социологические подходы / [науч. ред. П.А.Цыганков]. – М.: Гардарика, 1998. – С. 131-151.
20. Бураковський І. Посткомуністичні країни: перелоги системної трансформації / Ігор Бураковський // ПД. – 1998. - № 1. – С. 39-45.
21. Буренко Н.М. Еволюція політики Європейського Союзу щодо країн Центральної та Східної Європи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / Н.М. Буренко. – К., 2004. – 26 с.
22. Бухарин Н.И. Россия и Польша: обозримые перспективы [Электронный ресурс] / Н.И. Бухарин // Европа. – 2001. - № 2. – Режим доступа: http://www.ieras.ru/journal/journal2.2001/11.htm
23. Бухарин Н.И. Польша: 10 лет по пути реформ / Н.И. Бухарин, И.С.Синицына, Н.А. Чудакова // ННИ. – 2000. - № 4 . – С. 38-57.
24. Валіцький А. Три патриотизми / А. Валіцький // Політологічні читання. – 1995. - № 3. – С. 79-132.
25. Васильев Д. Українсько-польські відносини наприкінці XX ст. / Д.Васильев, Л. Чекаленко // Нова політика. – 1998. - № 4. – С. 3-15.
26. Василь’єва-Чекаленко Л. Країни Центрально-Східної Європи у зовнішній політиці України. Україна в міжнародних відносинах (1944-1996 рр.) / Л.Василь’єва-Чекаленко. – К.: Освіта, 1998. – 176 с.
27. Велет Ю.Ф. Інтеграція Центральної Східної Європи до ЄС / Ю.Ф. Велет // Український часопис міжнародного права. – 2002. - № 1. – С. 56-69.
28. Віднянський С.В. Зовнішня політика України в умовах глобалізації. 1991-2003 / С.В. Віднянський. – К.: Генеза, 2004. – 614 с.
29. Вітренко А. Україна та Польща: стратегічне партнерство у новій Європі / А. Вітренко. – К.: Інститут Євроатлантичного співробітництва, 2004. – 96 с.
30. Военная доктрина Российской Федерации [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://news.kremlin.ru/ref_notes/461
31. Восточная Европа в начале XXI века / [науч. ред. Ю.И. Игрицкий]. - М.: ИНИОН, 2004. - 229 с.
32. Гарань О. Розвиток України в регіональній перспективі / О. Гарань. – Київ: Стилос, 2002. – 408 с.
33. Гауэн П. Европейский Союз – страны “Вышеградской четверки”: потери или приобретения? / П. Гауэн // Политическая мысль. – 1996. - №1. – С.60-67.
34. Гевко В.Р. Україна і Польща: особливості розвитку двосторонніх відносин (1991-2004 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Вікторія Романівна Гевко. — Чернівці, 2005. – 20с.
35. Герасимчук Т. Реалізація євроінтеграційної стратегії країнами Центральної Європи (1991-2004) / Т. Герасимчук // ПСС. – 2006. - Т. 4. – С.60-86.
36. Геремек Б. Основні напрямки зовнішньої політики Польщі / Б. Геремек // ПД. – 1998. - № 1. – С. 62-75; № 2. – С. 3-17.
37. Глєбов С. Регіональний вимір зовнішньої політики України [Електронний ресурс] / Сергій Глєбов. – Режим доступу до статті: www.kennan.kiev.ua
38. Глинкина С. Накануне вступления в ЕС [Электронный ресурс] / Светлана Глинкина // Современная Европа. – 2001. - № 3. – Режим доступа к журн.: www.ieras.ru/journal/journal3.2001/5.htm
39. Глинкина С. О трансформации экономической системы в странах Центральной и Восточной Европы / С. Глинкина // Общество и экономика. – 2002. - № 5. – С. 133-141.
40. Глинкина С. Россия и Центрально-Восточная Европа на рубеже ХХ – ХХI веков / С. Глинкина, И. Орлик // ННИ. – 2006. - № 4. – С. 3-26.
41. Голос России. Перспектива европейско-атлантической противоракетной обороны [Электронный ресурс]. – Режим доступа к статье: http://rus.ruvr.ru/_print/5875497.html
42. Гончаренко О. Стратегія національної безпеки України: пріоритети та регіональні реалії [Електронний ресурс] / О. Гончаренко. – Режим доступу до статті: http://www.niss.gov.ua/book/strategy /020.htm1
43. Горбатенко В.П. Парадигма модернізації / В.П. Горбатенко // Нова політика. – 1998. - № 4. – C. 23-31.
44. Горбулін В.П. Проблеми безпеки в контексті перспектив світового розвитку / Віктор Горбулін // Стратегічна панорама. – 2007. - № 1. – C. 43-51.
45. Горун Д.О. Українсько-польські відносини (1991-1997 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / Дмитро Олександрович Горун. - Одеса, 1999. - 17 с.
46. Горун Д.О. Українсько-польські взаємини у пострадянський період: деякі аспекти політичного і економічного співробітництва / Дмитро Олександрович Горун, Віктор Вікторович Глєбов // ПіЧ. – 1997. – № 5/6. – С.15-21.
47. Грицуник І. Інтеграційні процеси країн ЦСЄ в контексті розширення ЄС / І. Грицуник // Дослідження світової політики. – 2005. - № 31. – С. 114-132.
48. Грищенко К.І. Зміцнювати потенціал двосторонніх відносин / К.І.Грищенко // Національна безпека та оборона. – 2009. - № 4 (108). – С.53-54.
49. Гроницки М. Макроэкономическая модель для Украины / Мирослав Гроницки, Катажина Пентка [Electronic library] // Center for Social and Economic Research (CASE) Studies & Analyses. – 2000. - № 190. - Available on the web at: http://www.case.com.pl/upload/publikacja_plik/SA190R.pdf
50. Губський Б. Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макроекономіки в кризових умовах / Б. Губський // Економіка України. – 1999. - № 4. – С. 4-14.
51. Гурцал А. Польский вариант европейского выбора Украины / А. Гурцал, Л. Чекаленко // Europa. – Warsaw, 2003. - V. 3. - № 1. - P. 185-195.
52. Гуцуляк І.Р. Центральна та Східна Європа у зовнішній політиці Республіки Польща: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / Ігор Романович Гуцуляк. – К., 2007. – 18 с.
53. Гуцуляк І. Курс на подвійне лідерство або еволюція політичного виміру польсько-українського стратегічного партнерства / Ігор Романович Гуцуляк // ПіЧ. - 2007. - № 7. – С. 37-40.
54. Давыдов Ю.П. Возникновение региона Центральная Восточная Европа: последствия для России и Запада / Ю.П. Давыдов // США: ЭПИ. – 1997. - №4. – С. 6-21.
55. Давыдов Ю.П. «Старый» европеизм против «нового» атлантизма? / Ю.П.Давыдов // США-Канада: ЭПК. – 2003. - № 9. – С. 3-20.
56. Давыдов Ю. П. Расширение зоны ответственности атлантического мира / Ю. П. Давыдов // США: ЭПИ. – 2000. - № 3. – С. 45-67.
57. Давыдов Ю.П. Политика США в Восточной Европе / Ю.П. Давыдов, М.М.Кожокин // США: ЭПИ. – 1990. - № 2. - С. 33-41.
58. Дергачев А. Россия и Запад: Украина в геополитических основаниях конца ХХ ст. Материалы дискуссии / Александр Дергачев // Политическая мысль. – 1994. - № 3. – С. 174-183.
59. Держалюк Н. Украина в зарубежных доктринах и стратегиях ХХ столетия / Н. Держалюк, В. Коваль, В. Сергийчук, А. Мартынов // Политическая мысль.– 1996. - № 1. – С. 68-89.
60. Джердж С. Україна та Польща – стратегічні партнери / С. Джердж // Економічний часопис. – 2005. - № 7-8. – С. 19-20.
61. Дмитрів І. Зовнішні чинники євроатлантичної інтеграції Польщі / І.Дмитрів // Дослідження світової політики. – 2005. – Вип. 31. – С. 204-213.
62. Договір між Україною та Республікою Польщею про добросусідство, дружні відносини і співробітництво // ПіЧ. – 1992. - № 7-8. – С. 9-17.
63. Дубовик В. Українсько-американські відносини за нових умов безпеки / Володимир Дубовик // Дослідження світової політики. – 2004. – Вип. 27. - С.11-17.
64. Дурка Б. Польща – твій діловий партнер / Б. Дурка. – Варшава: Інститут конюнктур і цін зовнішньої торгівлі, 2001. – 160 с.
65. Єнько Є. Тернистим шляхом енерготворення / Є. Єнько // ПіЧ. – 2006. - № 11. – С. 43-45.
66. Ебергард П. Результати суспільно-економічних перетворень у Польщі та Україні / П. Ебергард // Економіка України. – 1999. - № 4. – С. 80-86.
67. Жовква І.І. Стратегічне партнерство України. Теорія і практика / І.І.Жовква. – К.: Євроатлантикінформ, 2006. – 156 с.
68. Забарко Б. ЄС і Східна Європа / Б. Забарко // ПіЧ. - 1996. - № 8. - С. 47-55.
69. Задорожнюк Э. Социал-демократия в Центральной Европе / Э.Задорожнюк. – М.: Аcademia, 2000. – 310 с.
70. Закон України про Комплексну програму утворення України як транзитної держави у 2002-2010 роках // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 24. - С. 624 - 634.
71. Захматов Н.И. Интеграция Польши в ЕС и интересы России [Электронный ресурс] / Н.И. Захматов, В.И. Фомичев // Современная Европа. – 2001. - № 4. – Режим доступа к журн.: http://www.ieras.ru/journal/journal4.2001/7.htm
72. Зеленько Г.І. Україна і Польща: моделі політичної модернізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Галина Іванівна Зеленько. - К., 2001. - 20 с.
73. Зеленько Г. Україна – Польща: політико-владні структури в умовах модернізації / Галина Іванівна Зеленько // Людина і політика. – 2000. - № 2. – С. 28-34.
74. Зеленько Г. Навздогінна модернізація: досвід Польщі та України / Галина Іванівна Зеленько. – К.: Критика, 2003. – 215 с.
75. Зеленько Г. Вишеградська четвірка матиме на Заході те, що заробить на Сході / Галина Іванівна Зеленько // ПіЧ. – 2005. - № 2. – С. 38-46.
76. Зленко А. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін / Анатолій Зленко. – Харків: Фоліо, 2003. – 558 с.
77. Знахоренко О.М. Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / Оксана Михайлівна Знахоренко. – К., 2005. – 27 с.
78. Знахоренко О. М. Налагодження українсько-польського стратегічного партнерства і позиція провідних держав Заходу / Оксана Михайлівна Знахоренко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2003. - Вип. 41, ч. І. – С. 25-30.
79. Знахоренко О. М. Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах: державно-політичний та військовий аспекти / Оксана Михайлівна Знахоренко // Людина і політика. – 2004. – № 3. – С. 29-41.
80. Инджикян Р. Восточноевропейские рыночные реформы в оценках экспертов ООН / Р. Инджикян // МЭМО. – 1996. - № 5. – С. 59-64.
81. Иноземцев В.Л. США и ЕС в новом столетии: союзники или соперники? / В.Л. Иноземцев // США-Канада: ЭПК. – 2002. - № 10. – С. 59-73.
82. Иноземцев В. Европейцы согласны уважать интересы Америки, но не жертвовать собственными ценностями / В. Иноземцев, Е. Кузнецова // Международная жизнь. – 2003. - № 4. – С. 64-79.
83. Інтерв’ю з Лешеком Бальцеровичем. Мене приваблюють складні й важкі завдання [Електронний ресурс]. – Режим доступу до інтерв’ю: http://www.ji.lviv.ua/ji-library/balcerowycz/balc-6.htm
84. Інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Польща в Україні Єжи Баром // ПіЧ. – 1997. - № 7. - С. 37-41.
85. Інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом України у Республіці Польща Олександром Федоровичем Моциком // ПіЧ. – 2006. - № 5. – С.3-8.
86. Інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Польща в Україні Мареком Зюлковськи [Електронний ресурс]. - Режим доступу до інтерв’ю: http://www.pravda.com.ua/articles/2005/08/25/3012722/
87. Каган Р. Про рай і владу. Америка і Європа у новому світовому порядку / Р. Каган. – Львів: Редакція часопису “Ї”, 2004. – 133 с.
88. Камінський Є. На терезах європейської стабільності / Євген Камінський // ПіЧ. – 1996. – № 2. – С. 14-29.
89. Камінський Є. Сучасні політологічні дослідження перехідних суспільств: проблеми теорії й ефективності / Євген Камінський // Дослідження світової політики. - 2002. – Вип. 20. – С. 6-19.
90. Камінський Є. Америка і світ після президентських виборів у США [Електронний ресурс] / Євген Каменський. – Режим доступу до статті: www.uaforeignaffairs.com
91. Канцелярук Б. Кризовість як інгредієнт поступу / Борис Канцелярук // Дослідження світової політики. - 2000. – Вип. 9. – С. 9-14.
92. Канцелярук Б. Молоді демократії в парадигмальних політичних дифузіях Вашингтона / Борис Канцелярук // Дослідження світової політики. - 2002. – Вип. 20. – С. 28-35.
93. Карабчинський О. На відстані одного кроку Україна приєднується до ЦЕІ / О. Карабчинський // ПіЧ. – 1995. - № 11. – С. 48-53.
94. Каркошка А. Оборонний аспект підготовки до членства в НАТО: досвід Польщі / А. Каркошка // Національна безпека та оборона. – 2003. - № 7. – С.68-73.
95. Кіндрат К.Т. Українсько-польські стосунки на зламі тисячоліття / К.Т.Кіндрат. – Львів: Наука, 2002. – 112 с.
96. Кирилич В.П. Українці в Польщі: проблема збереження етнонаціональної ідентичності як чинник україно-польських відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / Василь Петрович Кирилич. - К., 2001. – 12 с.
97. Коваль И.Н. Последняя битва «холодной войны». Восточноевропейская политика сверхдержав в концепциях зарубежной политологии (80-ые - нач. 90-х гг.) / И.Н. Коваль. – Одесса: АстроПринт, 1999. – 223 с.
98. Коваль І.М. Ілюзія стратегічного партнерства у зовнішній політиці України / Ігор Миколайович Коваль // Сучасна Україна: політичні, економічні і соціальні аспекти розвитку. – Київ: Книжкова друкарня наукової книги, 2001. – С.33-38.
99. Коваль І.М. Проблеми національної безпеки в Україні в контексті процесу глобалізації / І.М.Коваль // Вісник ОНУ. – 2004. – Т. 8. – Вип. 9. – С. 661-671.
100. Коваль И.Н. Неоглобализм как концептуальная основа внешней политики администрации Буша-мл. / И.Н.Коваль // Дослідження світової політики. – 2010. – Вип. 37. – С. 56-63.
101. Козакевич Є. Розширення НАТО та європейська політика України / Єжи Козакевич // Політична думка. – 1999. - № 1/2 – С. 87-102.
102. Кокорська О. Довіра і легітимність влади у суспільстві, що трансформується / О.Кокорська, В.Кокорський // Трансформація політичної системи України та Польщі в умовах європейської інтеграції / [наук. ред. М.Поліщук]. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2004. – С.22-27.
103. Колодко Г. Десять лет постсоциалистического перехода. Уроки политических реформ [Электронный ресурс] / Г. Колодко // Чиновник. – 2000. - № 2. – Режим доступа к журн.: http://rusref.nm.ru/indexpub145.htm
104. Колодко Г. Глобалізація і перспективи розвитку посткомуністичних країн / Г. Колодко. – К.: Основні цінності, 2002. – 248 с.
105. Колчин С. Количественная оценка сопоставления результатов преобразований в переходных экономиках / С.Колчин, М.Головнин // МЭМО. – 2000. - № 9. – С. 37- 44.
106. Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу / В.В. Копійка. – К.: Київський ун-т, 2002. – 253 с.
107. Корабльов С. Польща – Україна: «залізна» любов у «сінях» Європи. 13-19 березня 2004 року [Електронний ресурс] / С. Корабльов // Дзеркало тижня. – Режим доступу до статті: http://www.dt.ua/2000/2060/45860/
108. Костюк С. Єврорегіони в українських прикордонних областях / С.Костюк // Людина і політика. – 2004. - № 3. – С. 21-28.
109. Кравчук Л. Україна і Європа: виступ Президента Л. Кравчука на Міжнародному Бертельсманнівському форумі (Німеччина, 23 жовтня 1993 р.) / Л. Кравчук // Урядовий кур’єр. – 1993. - 26 жовтня. - С. 3.
110. Кременюк В.А. США и окружающий мир: уравнение со многими неизвестными / В.А. Кременюк // США-Канада: ЭПК. – 1999. - № 1. – С. 12-19.
111. Кудряченко А. Зовнішньополітичні засади незалежної України / А.Кудряченко // Віче. – 1996. - № 1. – С. 133-144.
112. Кудряченко А. Між двома полюсами / А. Кудряченко // ПіЧ. – 1995. - № 3. – С. 18-21.
113. Кузьменко А.О. Регламентація стосунків між Європейським Союзом і країнами Центральної та Східної Європи / А.О. Кузьменко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. – Львів-Луцьк: Вєжа, 2001. - Вип. 29. - Т. 1. – С. 68-76.
114. Кузьменко А. Інформаційно-психологічна війна епохи глобалізації. (Частина 7. Доктринальний підхід Республіки Польща) [Електронний ресурс] / А. Кузьменко // Юридичний журнал. – 2007. - № 11. – Режим доступу до журн.: http://justinian.com.ua/article.php?id=2800
115. Кузьмін Д. Еволюція ролі НАТО на сучасні виклики у суспільних поглядах Одещини / Денис Кузьмін // Про євроатлантичну інтеграцію України. Діалог сусідів: Україна – Словаччина. - Братислава: Видання інституту з громадських питань, 2008. – С. 59-70.
116. Куклински А. Экономические преобразования в Польше: опыт и перспективы (1990-2010) / А. Куклински // ПТиПУ. – 2001. - № 1. – С. 27-31.
117. Кулигин П.И. Налоговая политика и экономический рост в переходных условиях. Опыт Польши / П.И.Кулигин, Т.Ю.Литвиненко // Реформы: вчера, сегодня, завтра. – 2000. - № 2. – С. 29-59.
118. Кульчицький С. Вибір України і Північноатлантичний альянс чи слов’янський союз? / С. Кульчицький // ПіЧ. – 1999. - № 3. – С. 47-59.
119. Купчишин О. Пріоритети України стосовно ЄС і НАТО / О. Купчишин // Економічний часопис. – 2006. - № 7-8. – С. 4-7.
120. Ладивір О. Плацдарм для входження в Європу / О. Ладивір // ПіЧ. – 1993. - № 11. – С. 27-30.
121. Лазански М. НАТО идет по стопам империи [Электронный ресурс] / Мирослав Лазански. – Режим доступа к статье: http://www.politika.rs/rubrike/Svet/NATO-ide-stopama-imperije.sr.html
122. Лишко В.В. Українсько-польські зв'язки в галузі культури 1991-1999 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Вікторія Володимирівна Лишко. - К., 2002. - 16 с.
123. Луцишин П.В. Географія продуктивних сил Польщі / П.В. Луцишин. – Луцьк: Вєжа, 2000. – 360 с.
124. Лыкошина Л.С. Геополитические приоритеты Польши / Л.С.Лыкошина // Восточная Европа в современной геополитике. – М.: ИНИОН РАН, 2008. – С.73-101.
125. Майорова О.Н. Роль и место Польши в современной Европе (дискуссии в польском обществе) / О.Н. Майорова // Славяноведение. – 1999. - № 3. – С.30-43.
126. Макар Ю. Транскордонне співробітництво в поліетнічних регіонах / Ю.Макар. – Чернівці: Колос, 1999. – 195 с.
127. Максименко И.В. Полемика по вопросу расширения ЕС на Восток в 1990-е гг. и перспективы интеграции Украины / И.В. Максименко // Вісник ОНУ. – 2003. – Т. 8. – Вип 9. – С. 739-744.
128. Малярчук В. Українська проблематика в документах партійних груп європейського парламенту / В. Малярчук // Людина і політика. – 2004. - № 2. – С. 35-40.
129. Манжола В. Проект будівництва Великої Європи або міжнародні імперативи зовнішньої політики України / Володимир Манжола // Зовнішні Справи: МЗС України. – 2009. - № 2. – С. 6-9.
130. Мартинов А. Спільна та оборонна політика ЄС та проблеми формування та перспективи реалізації / А. Мартинов // Людина і політика. – 2001. - № 5. – С. 35-37.
131. Молис А. Кто станет гарантом коллективной безопасности в XXI веке? [Электронный ресурс] / Арунас Молис. – Режим доступа к статье: http://www.geopolitika.lt/index.php?artc=4065
132. Моцик О. Приклад Польщі показує, що означає бути членом ЄС і НАТО [Електронний ресурс] / О. Моцик. – Режим доступу до інтерв’ю: http://uvkr.com.ua/ua/news/pryklad_polschi.html
133. Моцик А. Восточное партнерство — дополнительный шанс на сближение с ЕС [Электронный ресурс] / А.Моцик. – Режим доступа: www.zn.ua/1000/1550/66037/
134. Моцок В.І. Сучасні українсько-польські міждержавні відносини: політичний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Віталій Іванович Моцок. — Чернівці, 2002. — 20 с.
135. Моцок В. Вплив політики західних країн на розвиток українсько-польських стосунків у 90-х роках XX ст. / Віталій Іванович Моцок // Людина і політика. – 2001. - № 5. – С. 26-34.
136. Надзвичайний та повноважний посол Польщі в Україні Яцек Ключковський про українсько-польські відносини. 11.11.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до інтерв’ю: http://dialogs.org.ua/print.php?part=issue&m_id=4733
137. Ненасильницький опір від “Солідарності” до Помаранчевої революції: спадковість ідей, розвиток форм. 31.08.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до інтерв’ю: http://www.ratushny.com.ua/position/interviews/3962.html
138. Несук Н. Украина в зарубежных доктринах и стратегиях ХХ столетия / Н.Несук, В. Репринцев, Е. Каминский // Политическая мысль. – 1995. - № 2-3. – С. 50-70.
139. Нова архітектура безпеки в Європі неможлива без України: виступ Президента України Л. Кучми на Асамблеї ЗЄС 4 червня 1996 року // ПіЧ. – 1996. - № 7. - С. 3-7.
140. Новопашин Ю.С. Новая региональная идентичность центрaльноевропейских стран как научная проблема / Юрий Новопашин // Славяноведение. – 1999. - № 3. – С. 15-29.
141. Нугайред Н. Европа теряет интерес к Восточному партнерству [Электронный ресурс] / Натали Нугайред. – Режим доступа к статье: www.inosmi.ru/europe/20100602/160338259.html
142. Оксак О. Концептуальні підходи до порівняльного вивчення моделей представницької демократії / О.Оксак // Дослідження світової політики. – 2000. - № 10. – С. 14-17.
143. Олексієнко Н.Д. Формування зовнішньополітичних орієнтацій суспільств перехідного періоду засобами масової комунікації (на прикладі України, Росії та Польщі): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / Наталія Дмитрівна Олексієнко. – К., 2001. – 14 с.
144. Олекси Ю. Польща в європейській політиці напередодні ХХІ ст. / Ю.Олекси // Економічний часопис. – 2000. - № 9. – С. 25-26.
145. Орлик В. ЕС до и после расширения [Электронный ресурс] / В. Орлик. - Режим доступа: http://dlib.eastview.com/sources/article.jsp?id=6222284
146. Офіційний сайт МЗС України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mfa.gov.uа
147. Павлюк Л. Євроатлантичний дискурс в Україні / Людмила Павлюк, Адріан Ерлінджер // Зовнішня політика України та шлях до Європи. – Київ, 2008. - С. 148-156.
148. Парфенова Л. Интеграция Польши с Европейским Союзом: состояние и прогнозы / Л. Парфенова // МЭМО. – 1999. - № 4. – С. 75-80.
149. Пахомов Ю. Реформи в Україні та Східній Європі: порівняльний аналіз / Ю. Пахомов // Розбудова держави. – 1998. - № 3/4. – С. 26 - 31.
150. Перепелиця Г.М. Як жити відрізняючись, але в гармонії. Теоретичні аспекти / Г.М. Перепелиця // ПіЧ. – 2002. - № 4. – С. 50-64.
151. Перепелиця Г. Україні потрібно переконувати членів Альянсу [Електронний ресурс] / Григорій Перепелиця. – Режим доступу до статті: www.eu.prostir.ua
152. Петровський В.В. Українсько-російські стосунки в сучасній західній науковій літературі (1991-2001 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. іст. наук: спец. 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни» / В.В. Петровський. - Д., 2003. - 35 с.
153. Піляєв І. Цивілізаційні концепції європейської інтеграції / І. Піляєв // Дослідження світової політики. – 2002. – Вип 21. – С. 14-26.
154. Піляєв І. Спільні програми Ради Європи і Європейського Союзу та їх вплив на сучасний євроінтеграційний процес / І. Піляєв // Дослідження світової політики. – 2003. – Вип. 25. – С. 26-37.
15