УПРАВЛІННЯ ОРГАНАМИ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. МІСЦЕ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРОКУРАТУРИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ…………………………………………………….14
1.1. Історичний аналіз розвитку та становлення органів прокуратури в Україні……………………………………………….………14
1.2. Правове регулювання діяльності прокуратури………….……40
1.3. Проблеми взаємовідносин прокуратури з іншими державними органами…………………………………………………………….………….68
1.4.Становлення партнерських відносин між прокуратурою та населенням……………………………………………………………..………77
1.5 Незалежність та деполітизація прокуратури як необхідна умова її функціонування……….………………………………….…………………87
Висновки до розділу 1……………………………………….…………92

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ...............................................................................................97
2.1. Організаційна та функціональна структура органів прокуратури………………………………………………………..………….97
2.2. Мета та завдання органів прокуратури…………….…………110
2.3. Принципи діяльності органів прокуратури України……….117
2.4. Функції органів прокуратури…………………………..………125
2.5. Особливості юридичної відповідальності працівників прокуратури……………………………………………………….…………171
Висновки до розділу 2………………….……………………….……188

РОЗДІЛ 3. РОБОТА З КАДРАМИ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ……………………………………………………………..194
3.1. Професійно-орієнтаційна робота в органах прокуратури..…194
3.2. Відбір, навчання та розстановка кадрів в органах прокуратури…………………………………………………………..………207
3.3. Проблеми проходження служби в органах прокуратури……222
3.4. Перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників прокуратури……………………………………………..……………………237
3.5. Соціально-правовий захист працівників органів прокуратури…………………………………………..………………………248
Висновки до розділу 3………………………….………………………260

РОЗДІЛ 4. ЗМІСТ УПРАВЛІННЯ ПРОКУРАТУРОЮ УКРАЇНИ………………………………………………………………...……257
4.1. Особливості управлінських відносин в органах прокуратури………………………………………….……………………….257
4.2. Методи управління органами прокуратури……………………275
4.3. Керівник у системі управління діяльністю органів прокуратури…………………………………………..………………………287
4.4. Удосконалення управління прокуратурою України в контексті європейської інтеграції…………………...…………………………………295
Висновки до розділу 4…………….……………………………………318
ВИСНОВКИ…………………………..…………………………………324
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…….………………………339

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку української державності обумовлює необхідність удосконалення управлінських відносин, що складаються у діяльності всіх державних органів. Особливе місце серед останніх посідає прокуратура України, яка не входить сьогодні до жодної з гілок державної влади і ефективно виконує свою роль у системі стримувань і противаг, яку ще французький філософ Ш. Монтеск’є вважав необхідною умовою існування демократичних відносин у державі.
Необхідність внесення певних змін у законодавство, яке регулює діяльність органів прокуратури, удосконалення її правового статусу, зокрема, у світлі європейських стандартів, була усвідомлена ще у перші роки незалежності нашої держави. Разом з тим сьогодні процеси реформування прокурорської системи ще не завершено. Фактором, що ускладнює подальший розвиток цієї державної інституції, є наявність чисельних суперечливих точок зору на роль і місце органів прокуратури у державному механізмі. Висуваються пропозиції включити прокуратуру у судову гілку влади, підпорядкувати її міністерству юстиції України, зберегти її існуючий правовий статус. Відсутність загальновизнаної концепції реформування прокурорських органів сприяє гальмуванню законотворчої роботи у цьому напрямку: так, проекти Законів України «Про прокуратуру» у новій редакції неодноразово реєструвалися у Верховній Раді України, однак усі вони були зняті з розгляду.
Аналіз сучасного стану управління органами прокуратури свідчить, що у цій сфері існує значна кількість проблем, подолання яких потребує значних зусиль з боку прокурорських працівників. Перш за все, це недосконалість законодавства, яке регулює діяльність прокуратури. Багато положень правових актів застарілі за своєю сутністю та не враховують особливостей сучасного етапу розвитку української державності. Крім того, сьогодні спостерігається наявність суперечностей між сучасною законодавчою базою діяльності прокурорської системи і європейськими стандартами. Як відомо, ще у 2001 році у своїй Резолюції № 1244 щодо виконання обов’язків і зобов’язань України Парламентська Асамблея Ради Європи здійснила зобов’язання українських органів влади змінити роль та функції прокуратури України з метою забезпечити їх відповідність європейському законодавству, однак до цього часу цей процес ще не завершено. Необхідно також відзначити, що потребують свого врахування в управлінських процесах, що відбуваються в органах прокуратури, зміни у суспільних відносинах, характерних для сьогодення. Підвищення уваги до проблеми додержання прав та свобод людини і громадянина, збільшення активності діяльності громадських організацій, підвищення вимог до відкритості і прозорості діяльності всіх державних органів обумовлюють необхідність удосконалення форм та методів управління органами прокуратури, підвищення вимог до прокурорських кадрів.
Проблеми управління державними органами висвітлені у роботах В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, Є.В. Додіна, Є.Б. Кубка, В.М. Марчука, В.Ф. Опришка, І.М. Пахомова, В.М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, С.Г.Стеценка, В.В. Цвєткова, О.Ф. Фрицького, Ю.С. Шемшученка та ін. Вагомий внесок у розробку проблем державного управління внесли такі російські вчені, як В.Г. Атаманчук, І.Л. Бачило, Б.М. Лазарєв, Б.П. Курашвілі, Г.І. Петров, Ю.О. Тихомиров, В.А. Юсупов та ін. Соціально-управлінські аспекти аналізувалися такими вченими, як В.Г. Афанасьєв, Ю.М. Козлов, П.Н. Лебедев, А.М. Омаров, В.С. Основин, І.М. Слепенков, Є.С. Фролов та ін. Проблеми управління у сфері діяльності різних правоохоронних органів висвітлюються в працях І.В. Арістової, О.М. Бандурки, І.І. Веремеєнка, А.Г. Братка, І.П. Голосніченка, К.Ф. Гуценка, Н.Н. Єфремова, Т.К. Зарубицької, Д.С. Карєва, С.В. Ківалова, А.Т. Комзюка, А.П. Коренєва, А.М. Куліша, Л.Л. Попова, В.М. Семенова, О.Ю. Синявської, І.А. Склярова, Т.Н. Радька, В.В. Чернікова, В.С. Чернявського.
Останнім часом спостерігається підвищення уваги до проблем управління в органах прокуратури: цій проблематиці присвячено роботи В.С.Бабкової, Л.М.Давиденка, В.В.Долежана, П.М.Каркача, І.М.Козьякова, Т.В.Корнякової, М.В.Косюти, В.І.Малюги, М.І.Мичка, О.М.Михайленка, А.В.Пшонки, М.В.Руденка, Г.П.Середи, В.В.Сухоноса, М.К.Якимчука та інших авторів. Однак, не зважаючи на вагомий внесок цих науковців у науково-теоретичну базу функціонування органів прокуратури, низка важливих питань ще потребує свого вирішення. До них, зокрема, належать проблеми трансформації правового статусу органів прокуратури відповідно до сучасного етапу розвитку демократичних відносин у нашій державі та європейських стандартів, вимоги до системи кадрового забезпечення та особистості керівника, розробка методологічних засад побудови партнерських відносин між прокуратурою та населенням тощо.
Отже, наукова та практична значимість проблем управління органами прокуратури України, необхідність удосконалення її правового статусу у поєднанні з недостатнім дослідження важливих аспектів цієї проблематики обумовлюють актуальність цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.15 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» № 1 від 19 вересня 2005 р., п.п. 3.1, 3.3, 4.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягала у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити особливості організаційно-правових основ управління в органах прокуратури України, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети було поставлено і вирішено такі основні завдання:
- охарактеризувати історичні аспекти процесу розвитку та становлення органів прокуратури в Україні;
- визначити особливості правового регулювання діяльності прокуратури України;
- сформулювати мету та завдання партнерських відносин між прокуратурою та населенням;
- визначити особливості організаційної та функціональної структури органів прокуратури;
- уточнити мету та завдання органів прокуратури;
- удосконалити систему принципів діяльності органів прокуратури України;
- охарактеризувати функції органів прокуратури;
- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення роботи з кадрами в органах прокуратури;
- удосконалити методи управління органами прокуратури;
- запропонувати напрямки удосконалення управління прокуратурою України в контексті європейської інтеграції;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення управління органами прокуратури України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері управління органами прокуратури України.
Предмет дослідження становлять організаційно-правові проблеми управління органами прокуратури України.
Методи дослідження. В роботі використано широкий спектр методів наукового пізнання, які базуються на діалектичному підході до досліджених явищ і процесів. Зокрема, історико-правовий метод було використано під час дослідження історичних аспектів розвитку прокуратури (підрозділ 1.1). Системно-структурний метод дав змогу з’ясувати особливості правового регулювання діяльності прокуратури (підрозділ 1.2), визначити сутність взаємодії прокуратури з іншими державними органами (підрозділ 1.3), дослідити особливості управлінських процесів в органах прокуратури (підрозділ 4.1), визначити подальші шляхи розвитку прокуратури України та удосконалення законодавства, що регулює її діяльність (Розділ 1, 2, 4). Метод документального аналізу застосовувався під час дослідження роботи з кадрами в органах прокуратури України (Розділ 3). За допомогою порівняльно-правового методу було досліджено проблеми удосконалення національного законодавства, яке регулює діяльність прокуратури України, в контексті європейської інтеграції (підрозділ 4.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дослідження склали наукові праці з адміністративного права, теорії управління, прокурорського нагляду. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини у сфері управління органами прокуратури України. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали та документи з означених питань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим після конституційної реформи 2004 року комплексним дослідженням організаційно-правових проблем управління органами прокуратури України. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- удосконалено класифікацію розвитку інституту прокуратури в Україні, яка охоплює п’ять історико-правових періодів: період входження Правобережжя України до складу Речі Посполитої (1578 - 1795); період входження України до складу Російської імперії (1722 - 1917 рр.); період Української Народної Республіки (1917 - 1922 рр.); радянський (1922 - 1991 рр.) і період незалежності української держави, який розпочався у 1991 р.;
- дістали подальший розвиток визначення напрямів реформування органів прокуратури, у зв’язку з чим зроблено висновок, що головним орієнтиром у реформуванні органів прокуратури мають бути не кількісні, а якісні зміни, сутність яких полягатиме у підвищенні прозорості та демократизації діяльності прокуратури;
- вперше обґрунтовано, що головна мета партнерських відносин прокуратури з населенням має бути сформульована як створення умов для побудови в Україні правової соціальної держави та громадянського суспільства. Дана мета обумовлює завдання прокуратури у сфері побудови системи партнерських відносин, які мають охоплювати найбільш важливі галузі суспільної активності громадян, і включати: 1) правову освіту, пропаганду законослухняної поведінки та необхідності додержання норм чинного законодавства; 2) профілактику будь-яких протиправних дій і антигромадської поведінки; 3) інформування широких верств населення про специфіку діяльності органів прокуратури; 4) формування позитивного іміджу системи органів прокуратури й прокурорського працівника в суспільній свідомості;
- удосконалено мету органів прокуратури України, яка, на думку автора, є триєдиною і складається з наступних блоків: всебічна захищеність прав і свобод людини та громадянина; верховенство законності у діяльності усіх державних та недержавних органів, установ, підприємств та організацій, а також громадян на території України; всебічна захищеність охоронюваних законом інтересів держави та суспільства;
- подальший розвиток отримало визначення основних завдань органів прокуратури, до яких віднесені: захист гарантованих Конституцією та законами України політичних, трудових, житлових, екологічних та інших прав та інтересів учасників суспільних відносин; захист закріплених Конституцією та законами України територіальної цілісності, суспільного та державного ладу, а також захист політичної та економічної систем; забезпечення законності у діяльності всіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності;
- на підставі аналізу змісту функції, що закріплена в Законі України «Про прокуратуру» під назвою «функція нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство», вперше доведено, що вона охоплює кримінально-процесуальну та оперативно-розшукову діяльність суб’єктів, за якими право на її здійснення закріплене законом, тобто її назва не відповідає змісту, оскільки нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, передбачає нагляд за додержанням ними всіх законів (наприклад, трудового законодавства). З урахуванням положень Кримінально-процесуального кодексу України обґрунтовано, що доцільніше іменувати дану функцію «нагляд за процесуальною діяльністю органів дізнання і органів досудового слідства», що потребує внесення відповідних змін до п.3 ч.1 ст.15, ст.ст.29, 30 Закону України «Про прокуратуру»;
- удосконалено повноваження прокурора, у зв’язку з чим їх перелік, який передбачений ч.2 ст.44 Закону України «Про прокуратуру», запропоновано доповнити і такими, як: вимагати від посадових осіб органів, кримінально-виконавчих та інших установ, що виконують судові рішення у кримінальних справах, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок; негайно припиняти незаконне застосування до осіб, що тримаються у місцях позбавлення волі, спеціальних засобів (гамівна сорочка, наручники тощо); вживати заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення закону, що сприятиме підвищенню результативності прокурорського нагляду у цій сфері та більш надійно забезпечуватиме додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків;
- вперше доведено необхідність доповнення ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» такими функціями, як: нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами; координація діяльності правоохоронних органів з боротьби зі злочинністю;
- дістало подальший розвиток обґрунтування необхідності закріплення у Законі України «Про прокуратуру» правових засад професійного відбору осіб на службу в органи прокуратури України, який повинен враховувати наявний рівень розвитку професійно важливих якостей особистості, а також вимоги до стану здоров’я кандидатів на службу в органи прокуратури. У свою чергу, для кваліфікованого здійснення психологічної діагностики кандидатів на службу в органи прокуратури необхідно введення в обласних та прирівняних до них прокуратурах посади психолога. До його професійних обов’язків, крім здійснення професійного психологічного відбору, може бути також віднесено вжиття заходів до формування позитивного морального клімату у прокурорських органах та підрозділах, надання психологічних висновків щодо осіб, що неефективно виконують свої професійні обов’язки, порушують службову дисципліну тощо;
- зважаючи на те, що служба в органах прокуратури відрізняється підвищеними витратами фізичної, інтелектуальної, моральної енергії, вперше запропоновано необхідність запровадження в органах прокуратури України системи медичних оглядів з метою визначення придатності за станом здоров’я до проходження служби в органах прокуратури. Здійснення таких оглядів доцільно для абітурієнтів, випускників вищих навчальних закладів, які приймаються на службу до органів прокуратури, потім – кожні 5 років служби, а по досягненню пенсійного віку – щорічно;
- вперше обґрунтовано, що уніфікація вимог до рівня підготовки прокурорських кадрів у вищих закладах освіти потребує першочергового прийняття Галузевого стандарту вищої юридичної освіти, який містив би освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів, які готують кадри для органів прокуратури України, освітньо-професійні програми підготовки та засоби діагностики якості вищої освіти прокурорських працівників;
- дістало подальший розвиток обґрунтування необхідності введення для працівників, які багато років сумлінно працюють в органах прокуратури, статусу «ветеран органів прокуратури» з видачею відповідного посвідчення, що має бути закріплено у Законі України «Про прокуратуру».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань управління в органах прокуратури;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють як управління в органах прокуратури, так і інші аспекти діяльності прокурорської системи;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватись під час проведення занять із дисциплін «Адміністративне право», «Прокурорський нагляд» та «Судові та правоохоронні органи України».
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано науково-практичні посібники «Правове регулювання сфери охорони здоров’я людей, тварин, рослин в Європейському Союзі та Україні» / Іншин М. І., Куліш А. М., Попович Є.М. та ін. - К., 2007 (дисертантом розроблено підрозділи 2.1, 3.1 (обсяг – 1,8 д.а.) «Цивільний контроль за діяльністю міліції: організаційно-правові питання» / За заг. редакцією М. І. Іншина, О. М. Музичука, Р. С. Веприцького. – Х., 2008. (дисертантом розроблено підрозділи 2.3, 2.4 (обсяг – 1,5 д.а.); науково-практичний коментар Кодексу законів про працю України / За ред. О. О. Погрібного, М. І. Іншина, І. М. Шопіної. – К., 2008 (дисертантом розроблено Главу ХІV (обсяг – 1,5 д.а.); науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення / М. І. Іншин, Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний, Є. М. Попович та ін. – К., 2008 (дисертантом розроблено Главу 17 (обсяг – 2 д.а.); науково-практичний коментар Митного кодексу України / М. І. Іншин, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний, Р. А. Калюжний, Є. М. Попович та ін. – К., 2008 (дисертантом розроблено Главу 24 (обсяг – 0,9 д.а.); навчальні посібники «Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ України» / За заг.ред. М. І. Іншина, О. М. Музичука. – Х., 2009 (дисертантом розроблено розділ 11) (обсяг – 0,3 д.а.), «Законодавче забезпечення правоохоронної діяльності ОВС України» / За заг.ред. А.Т. Комзюка, М. І. Іншина, О. М. Музичука. – Х., 2010 (дисертантом розроблено Главу 14) (обсяг – 0,5 д.а.). У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дослідження оприлюднені автором на науково-практичних, у тому числі міжнародних конференціях: «Удосконалення діяльності прокуратури України» (Київ, 2006); «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення» (м. Київ, 2005 р.); «Організаційно-правові аспекти формування та подальшого розвитку державного управління» (м. Київ, 2005 р.), «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 2007); «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (Харків, 2008), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Луганськ, 2010).
Публікації. Основні положення та зміст дисертації відображено в одноосібній монографії, 21 статті, опублікованій у наукових фахових виданнях, у 4 тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях та 9 інших публікаціях (науково-практичних посібниках, навчальних посібниках, науково-практичних коментарях).

Список литературы

ВИСНОВКИ
В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – удосконалення управління органами прокуратури України. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети
1. Процес розвитку інституту прокуратури в Україні охоплює п’ять історико-правових періодів: період входження Правобережжя України до складу Речі Посполитої (1578 - 1795); період входження України до складу Російської імперії (1722 - 1917 рр.); період Української Народної Республіки (1917 - 1922 рр.); радянський (1922 - 1991 рр.) і період незалежності української держави, який розпочався у 1991 р. Необхідно звернути увагу на той факт, що перший та другий етапи даної періодизації частково збігаються, охоплюючи, зокрема, період з 1722 по 1795 рр., однак, як було обґрунтовано вище, це обумовлено входженням українських земель до складу різних держав, на території яких діяли різні інституційні утворення.
2. Проголошення в Україні правової соціальної держави обумовлює необхідність вдосконалення правового забезпечення діяльності органів прокуратури з тим, щоб вони сприяли всемірному утвердженню верховенства закону, зміцненню правопорядку, неухильному додержанню прав та свобод громадян. Досягнення цієї мети можливе лише за умови врахування усього комплексу чинників, які обумовлюють функціонування національної правової системи. Потреби демократичного суспільства, яке будується сьогодні в Україні, обумовлюють поступову еволюційну зміну всього державного механізму, у тому числі й органів прокуратури, однак непродумані поспішні кроки, пов’язані із звуженням їх функцій, перш за все можуть негативно відбитися на стані законності та правопорядку у країні. З огляду на це вважаємо, що головним орієнтиром у реформуванні органів прокуратури мають бути не кількісні, а якісні зміни, сутність яких полягатиме у підвищенні прозорості та демократизації діяльності прокуратури.
3. Як і все законодавство України в цілому, законодавство про прокурорський нагляд потребує подальшого розвитку в напрямку: 1) підвищення статусу прокуратури як централізованого багатофункціонального наглядового органу; 2) внесення зміни до Конституції України (ст. 93 ч. 1) і передбачення в ній права законодавчої ініціативи для Генерального прокурора України; 3) більш чіткого і змістовного відображення функцій і повноважень прокуратури як у Конституції України, так і в Законі «Про прокуратуру», в кримінально-процесуальному законодавстві України; 4) проведення ревізії всього нормативного матеріалу, яким регламентуються організація і діяльність прокуратури, на предмет його відповідності Конституції України; 5) складення переліку скасованих або змінених нормативних актів, наказів і інструкцій; 6) посилення правового і соціального захисту прокурорів і слідчих прокуратури та членів їхніх сімей.
4. Вбачається доцільним внесення доповнень до Закону України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституційний Суд України». У цьому Законі слід передбачити право прокурора на запит до Конституційного Суду, а Генерального прокурора слід включити до числа учасників засідань Конституційного Суду, правомочні висловлювати свою позицію щодо всіх питань, які розглядаються, і надавати докази. Також слід надати Генеральному прокурору право на виступ у разі поновлення розгляду справи.
5. Необхідно внести доповнення до Закону України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру», в якому слід передбачити право прокуророві брати участь у конституційному процесі у випадках та порядку, передбачених законодавством; надати Генеральному прокуророві право в межах своєї компетенції звертатися до Конституційного Суду з поданням щодо усунення порушень прав та свобод людини і громадянина, що відбувається на основі закону, який застосовується або підлягає застосуванню в конкретній справі.
6. Головна мета партнерських відносин прокуратури з населенням, на нашу думку, має бути сформульована як створення умов для побудови в Україні правової соціальної держави та громадянського суспільства. Дана мета обумовлює завдання прокуратури у сфері побудови системи партнерських відносин, які мають охоплювати найбільш важливі галузі суспільної активності громадян і, як ми вважаємо, мають включати:
1) правову освіту, пропаганду законослухняної поведінки та необхідності додержання норм чинного законодавства;
2) профілактику будь-яких протиправних дій і антигромадської поведінки;
3) інформування широких верств населення про специфіку діяльності органів прокуратури;
4) формування позитивного іміджу системи органів прокуратури й прокурорського працівника в суспільній свідомості.
9. Зміцнення партнерських відносин між прокуратурою та населенням вимагає активної роботи із громадськими організаціями, яка, на нашу думку, має здійснюватися за такими пріоритетними напрямками:
- попереднє й поточне узгодження в питаннях планування й спільного здійснення деяких профілактичних заходів щодо запобігання правопорушень у побутовій сфері, у відношенні неповнолітніх і окремих категорій потерпілих;
- укладення довгострокових угод про взаємодію в обміні статистичною й потоковою інформацією про правопорушення в побутовій сфері, відносно журналістів та з іншої тематики, відповідно до специфіки діяльності та сфери інтересів певних громадських об’єднань;
- залучення співробітників громадських об'єднань на стадії розслідування деяких категорій кримінальних справ у якості фахівців, психологів-консультантів тощо;
- підготовка, публікація й широке поширення брошур, листівок, інформаційних матеріалів щодо способів запобігання певним правопорушенням, ролі прокуратури й громадськості в захисті прав громадян;
- спільна розробка планів і участь правових консультантів і лекторів у рекламно-інформаційних кампаніях, що проводяться громадськими організаціями з метою залучення уваги суспільства до проблеми правової освіти й запобігання різних форм екстремізму, наркоманії, дитячої безпритульності, домашнього насильства, корупції тощо.
7. Для забезпечення незалежності працівників органів прокуратури від впливу на них з боку учасників чисельних політичних процесів, які останнім часом активізуються в Україні, якнайшвидше доробити та затвердити Закон України «Про порядок проведення мітингів, зборів, вуличних походів і демонстрацій», в якому закріпити гарантії проти незаконного впливу учасників цих акцій на діяльність судів, прокуратури та інших правоохоронних органів.
8. Мета органів прокуратури України є триєдиною і складається з наступних блоків: 1) всебічна захищеність прав і свобод людини та громадянина; 2) верховенство законності у діяльності всіх державних та недержавних органів, установ, підприємств та організацій, а також громадян на території України; 3) всебічна захищеність охоронюваних законом інтересів держави та суспільства.
9. Органи прокуратури у своїй діяльності керуються наступними завданнями: захист гарантованих Конституцією та законами України політичних, трудових, житлових, екологічних та інших прав та інтересів учасників суспільних відносин; захист закріплених Конституцією та законами України територіальної цілісності, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем; забезпечення законності у діяльності усіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності.
10. Функції прокуратури можна сформулювати як такий вид її діяльності, що визначається соціальним призначенням прокуратури, вираженим у її меті та завданнях; характеризується визначеним предметом ведення; спрямований на досягнення її мети та вирішення завдань і пов’язаний з використанням визначених Конституцією та законами України повноважень і правових засобів. Найважливішою умовою ефективності діяльності прокуратури служить внутрішня взаємозумовленість її функцій. Така взаємозумовленість природно випливає з єдності мети та завдань прокуратури.
11. Ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» необхідно доповнити функцією нагляду за додержанням прав та свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, а також функцією координації діяльності правоохоронних органів із боротьби зі злочинністю.
12. Сутність функції підтримання державного обвинувачення в суді полягає в тому, що прокурор, підтримуючи перед судом державне обвинувачення, є стороною в кримінальному процесі та не має будь-яких переваг стосовно протилежної сторони. Разом з тим прокурор, який в силу свого правового статусу знаходиться поза системою судової влади, здійснює функцію нагляду за законністю рішень даної влади. Прокурор вправі оскаржити будь-яке рішення судової влади через його невідповідність закону, у тому числі вирок, що уявляється йому явно несправедливим внаслідок суворості покарання. Підтримка державного обвинувачення в суді покладена на прокурора не тому, що він реалізує тут функцію кримінального переслідування, а навпаки – оскільки він не є слідчим органом і за загальним правилом не здійснює кримінального переслідування (як свідчить аналіз нормативних документів, дану функцію в системі прокуратури здійснюють не самі прокурори, а слідчі прокуратури). Здійснення прокурорського нагляду в судочинстві по кримінальних справах не применшує положення іншої сторони й суду. Прокуратура як особлива державна структура, що здійснює функцію «стримувань та противаг» у системі поділу влади, сприяє функціонуванню судової влади в рамках закону й справедливості, методами, що виключають будь-яке зазіхання на її незалежність.
13. Аналіз змісту функції, що закріплена в Закону України «Про прокуратуру» під назвою «функція нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство» дає змогу зрозуміти, що вона охоплює кримінально-процесуальну та оперативно-розшукову діяльність суб’єктів, за якими право на її здійснення закріплене законом, тобто її назва не відповідає змісту, оскільки нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство передбачає нагляд за додержанням ними всіх законів (наприклад, трудового законодавства). З урахуванням положень Кримінально-процесуального кодексу України більш правильним було б іменувати дану функцію «нагляд за процесуальною діяльністю органів дізнання і органів досудового слідства», що потребує внесення відповідних змін до п.3 ч.1 ст.15, ст.ст.29, 30 Закону України «Про прокуратуру».
14. Ч.2 ст.44 Закону України «Про прокуратуру» необхідно доповнити наступними повноваженнями прокурора: вимагати від посадових осіб органів, кримінально-виконавчих та інших установ, що виконують судові рішення у кримінальних справах, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок; негайно припиняти незаконне застосування до осіб, що тримаються у місцях позбавлення волі, спеціальних засобів (гамівна сорочка, наручники тощо); вживати заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення закону. На нашу думку, це сприятиме підвищенню результативності прокурорського нагляду у досліджуваній галузі та більш надійно забезпечуватиме додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їхніх прав і виконання ними своїх обов'язків.
15. З метою досягнення визначеності щодо кола правоохоронних органів, на які поширюється координаційна функція прокуратури, необхідно чітко визначити на законодавчому рівні закритий перелік правоохоронних органів, що, на нашу думку, найбільш доцільно зробити у ст.10 Закону України «Про прокуратуру».
16. Прогалини у законодавчому регулюванні координації правоохоронних органів вимагають свого заповнення з метою підвищення ефективності боротьби зі злочинністю, що, на нашу думку, доцільно зробити шляхом розробки і затвердження Закону України «Про координацію діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю», в якому були б закріплені мета та завдання координації, її принципи, правовий статус прокурора, який має відповідати за організацію та результати такої координації та мати для цього відповідні повноваження, права та обов’язки суб’єктів координації, критерії ефективності координаційної роботи, відповідальність суб’єктів координаційної роботи за невиконання своїх обов’язків.
17. Закон України «Про прокуратуру» необхідно доповнити статтею, в якій визначалися б підстави для висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокуророві України. Такими підставами можуть бути: 1) порушення Конституції та законів України; 2) припинення його громадянства або виїзд на постійне проживання за межі України; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього або закриття кримінальної справи на підставах передбачених ст.ст.7,7-1 КПК України; 4) використання службового становища в інтересах певних осіб та громадських організацій; 5) у разі невиконання покладених на нього обов'язків. Крім того, необхідно законодавчо закріпити право Генерального прокурора України заявити про свою відставку у разі незгоди з діями, що порушують принцип незалежності прокуратури або перешкоджають здійсненню нею функцій, передбачених Конституцією України, а також за станом здоров'я, що підтверджується медичним висновком. Законодавче закріплення означених положень сприятиме реальному гарантуванню додержання принципу незалежності діяльності прокуратури України і зробить свій внесок у розвиток конституційно-правової відповідальності вищих посадових осіб держави.
18. Здійснення органами прокуратури своєї діяльності, спрямованої на всемірне утвердження верховенства закону і зміцнення правопорядку, у значній мірі залежить від ефективного функціонування системи кадрового забезпечення, яка враховувала б як новітні тенденції теорії управління, так і позитивний досвід та надбання практики. Від роботи працівників кадрової служби сьогодні залежить не просто комплектування кадрами органів прокуратури, а, врешті-решт, якість прокурорсько-слідчої діяльності та повага до прокуратури у суспільстві. Аналіз діяльності органів прокуратури свідчить, що настав час створення концепції кадрової роботи, яка б визначала кардинальні напрямки роботи з відбору кадрів, кар’єрного зростання, атестації прокурорських працівників Кадрова політика в органах прокуратури повинна бути прозорою, рішення щодо призначення або звільнення з посади мають прийматися із врахуванням фахового рівня особи та її морально-ділових якостей з тим, щоб запобігти прийому на службу випадкових людей, аби не припускати призначення на керівні посади працівників з однобічною підготовкою, які не мають необхідного професійного досвіду у різних сферах прокурорської діяльності.
19. У Законі України «Про прокуратуру» необхідно закріпити правові засади професійного відбору осіб на службу в органи прокуратури України. При цьому вказаний відбір має враховувати наявний рівень розвитку професійно важливих якостей особистості, а також вимоги до стану здоров’я кандидатів на службу в органи прокуратури. У свою чергу, для кваліфікованого здійснення психологічної діагностики кандидатів на службу в органи прокуратури необхідно введення в обласних та прирівняних до них прокуратурах посади психолога. До його професійних обов’язків, крім здійснення професійного психологічного відбору, може бути також віднесено вжиття заходів до формування позитивного морального клімату у прокурорських органах та підрозділах, надання психологічних висновків щодо осіб, які неефективно виконують свої професійні обов’язки, порушують службову дисципліну тощо.
20. Служба в органах прокуратури відрізняється підвищеними витратами фізичної, інтелектуальної, моральної енергії, тому нести її повинні фізично здорові люди. З урахуванням вищевказаного було б доцільно запровадити в органах прокуратури України систему медичних оглядів з метою виявлення придатності за станом здоров’я до проходження служби в органах прокуратури. Здійснення таких оглядів доцільно для абітурієнтів, випускників вищих навчальних закладів, які приймаються на службу до органів прокуратури, потім – кожні 5 років служби, а після досягнення пенсійного віку – щорічно.
21. Уніфікація вимог до рівня підготовки прокурорських кадрів у вищих закладах освіти потребує першочергового прийняття Галузевого стандарту вищої юридичної освіти, який містив би освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів, які готують кадри для органів прокуратури України, освітньо-професійні програми підготовки та засоби діагностики якості вищої освіти прокурорських працівників.
22. Для того щоб сформувати достатній для майбутнього прокурора фаховий рівень, необхідно, аби працівник був обізнаний як із специфікою діяльності помічника прокурора, так і слідчого прокуратури. При цьому найбільш доцільно, з огляду на термін, необхідний для отримання відповідних знань, вмінь та навичок, здійснювати ротацію через три роки роботи на посаді. По-друге, важливою ланкою у формуванні резерву на заміщення керівних посад є робота на різних посадах у апараті прокуратури області, при цьому доцільно, щоб молодий працівник мав досвід діяльності у кількох структурних підрозділах, аби отримати системне комплексне уявлення про особливості функціонування обласної прокуратури. Працівники, які позитивно зарекомендували себе під час цієї та вищезгаданої діяльності зараховуються у резерв на заміщення посади заступника прокурора району. По-третє, перше призначення працівника із резерву на висунення на посаду заступника прокурора доцільно здійснювати у районах поза обласним центром. Це пояснюється значними відмінностями у рівні та структурі злочинності між обласним та районним центром, що неминуче впливає на відповідальність рішень та рівень навантаження відповідних працівників прокуратури. Тому дана практика, що позитивно себе зарекомендувала в Харківській області, вважається нами гідною широкого розповсюдження.
23. Необхідно розробити та затвердити Положення про громадських помічників прокурора, в якому мають бути вирішені з правової точки зору питання вимог до осіб, які надають на громадських засадах допомогу органам прокуратури, а також їхні права та обов’язки, сфера їхньої діяльності тощо.
24. Необхідно ввести для працівників, які багато років сумлінно працювали в органах прокуратури, статус «ветеран органів прокуратури» з видачею відповідного посвідчення, що має бути закріплено у Законі України «Про прокуратуру».
25. Визначення управлінських відносин в органах прокуратури може бути дано у двох аспектах: з точки зору теорії управління і з точки зору теорії адміністративного права. З точки зору теорії управління управлінські відносини в органах прокуратури являють собою конкретну форму соціальних зв'язків свідомо-вольового та організаційного характеру, в яких одна сторона (суб'єкт) є носієм функцій управління, а друга (об'єкт) зазнає її регулюючого впливу, який відповідає цілям управління прокуратурою України. У такому аспекті управлінські відносини включають у себе як відносини субординації, реординації та координації, так і горизонтальні зв’язки між сторонами управлінських відносин. При цьому за ознакою нормованості соціальних ролей суб'єктів управління тут можуть бути виділені формальні та неформальні управлінські відносини. Перші з них – це відносини між суб'єктом і об'єктом управління, які регулюються нормативними актами. Другі ж складаються, як правило, на основі психологічної сумісності людей та тісно пов'язані з елементами творчості, і, як зазначається у роботах з теорії управління, котрі не піддаються повною мірою фіксації та нормативному регулюванню. З точки зору адміністративного права управлінські відносини в органах прокуратури є врегульованими правовими нормами взаємозв’язками влади – підпорядкування, метою встановлення яких є забезпечення виконання поставлених перед прокуратурою України цілей та завдань. З огляду на свій характер вони включають лише регламентовані нормами правовідносини, до яких належать, у першу чергу, відносини субординації, що базуються на підпорядкуванні керованих керуючим, об’єктів управління суб’єктам та відносини реординації, які забезпечують можливість конкретними організаційно-правовими засобами здійснювати зворотний вплив на учасника конкретного соціального відношення.
26. Управлінським відносинам в органах прокуратури притаманні наступні ознаки: 1) вони мають високий ступінь правової регламентованості; 2) серед управлінських відносин чільне місце займають субординаційні відносини; 3) вони мають високий ступінь централізму; 4) в управлінських відносинах в органах прокуратури реалізується принцип надання практичної допомоги підпорядкованим органам і працівникам; 5) особливістю управлінських відносин в органах прокуратури України є чітке розмежування повноважень між суб’єктами управління.
27. На ефективність управлінської діяльності в органах прокуратури України впливають проблеми, пов’язані з: 1) наявністю необхідної і достатньої інформації для прийняття управлінських рішень; 2) системним методичним забезпеченням прийняття рішень; 3) виконанням управлінських рішень. При цьому всі означені проблеми знаходяться у тісному взаємозв’язку: якщо інформації для прийняття рішення було недостатньо, то не може йти мова про системне методичне забезпечення прийняття цього рішення, а за відсутності останнього неминуче виникне проблема з його виконанням. Вирішення цих проблем в органах прокуратури України відбувається шляхом встановлення чітких та жорстких вимог до всіх стадій прийняття рішень з одночасним використанням засобів надання практичної допомоги підпорядкованим органам і працівникам, а також системного підходу до прийняття управлінських рішень.
28. У Державній програмі інформаційно-телекомунікаційного забезпечення правоохоронних органів, діяльність яких пов'язана з боротьбою із злочинністю, розробка якої здійснюється у теперішній час, державним замовником-координатором Програми необхідно визнати Генеральну прокуратуру України, що дасть змогу створити систему, яка сприятиме істотному вдосконаленню інформаційної взаємодії правоохоронних та інших державних органів у сфері боротьби зі злочинністю, поліпшенню координації їх діяльності, забезпеченню спільного формування та використання інформаційних ресурсів для ефективної боротьби зі злочинністю, здійсненню аналітичної, статистичної та управлінської діяльності у сфері захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина від злочинних проявів як найбільш небезпечної загрози державній безпеці України.
29. Методи управління органами прокуратури необхідно розуміти як способи впливу на керовану систему з метою досягнення поставлених цілей. Система методів управління прокуратурою включає адміністративний метод, сутність якого полягає в тому, що суб’єкт управління прямо встановлює і закріплює у правовій формі обов’язки певного органу або працівника; метод заохочення, сутність якого зводиться до досягнення бажаної поведінки шляхом надання працівнику певних моральних або матеріальних благ; метод примусу, сутність якого полягає у застосуванні до суб’єктів, поведінка якої відхиляється від бажаної, певних заходів позбавлення матеріальних та моральних благ; метод переконання, сутністю якого є досягнення необхідного стану керованої системи (якщо мова йде про орган, відділ, колектив) або поведінки суб’єкта шляхом роз’яснення сутності бажаного стану, до досягнення якого треба прагнути, поведінки, яка сприятиме досягненню такого стану, і заходів відповідальності, якщо поведінка буде відхилятися від бажаної; економічний метод, зміст якого полягає у створенні економічних умов, які сприятимуть досягненню встановлених цілей.
30. Система призначення на керівні посади в органах прокуратури України повинна відповідати наступним критеріям. По-перше, вона повинна мати правовий характер: механізм призначення на керівні посади має бути чітко визначений у відповідних правових актах. По-друге, вимоги та критерії оцінки працівників, що призначаються на керівні посади, повинні бути прозорими для всіх працівників органів прокуратури з тим, щоб починаючи з моменту вступу на службу до органів прокуратури молодий працівник мав чіткі орієнтири для свого подальшого професійного розвитку та кар’єрного просування. По-третє, необхідним є чітке визначення вимог до особистості керівників прокуратур і структурних підрозділів з метою запобігання можливості призначення на керівну посаду прокурорського працівника, який не має необхідних для здійснення ефективної управлінської діяльності організаційно-комунікаційних якостей та здібностей. При цьому варто пам’ятати, що окремі працівники можуть демонструвати високий рівень професіоналізму на посадах, наприклад, слідчого або помічника прокурора, однак здійснення ними управлінських функцій буде ускладнено внаслідок їхнього невміння ефективно здійснювати планування діяльності підлеглих працівників, контроль за їхньою діяльністю тощо. По-четверте, ефективне здійснення управлінських функцій, вміння мотивувати підлеглих працівників на виконання поставлених завдань у значній мірі залежать від сприйняття особистості працівника колективом. І якщо внаслідок недостатнього авторитету керівного прокурорського працівника підлеглі будуть невчасно або не в повному обсязі виконувати його накази та розпорядження, це неминуче позначиться на ефективності діяльності органу або підрозділу прокуратури. З огляду на це при призначенні на керівну посаду варто брати до уваги відношення до нього з боку колег, які під час сумісної діяльності мали можливість довідатися про його позитивні та негативні якості.
31. З метою забезпечення відповідності системи управління органами прокуратури України вимогам Рекомендації № (2000) 19 Кабінету Ради Міністрів державам членам Ради Європи щодо ролі державної прокуратури в системі кримінального судочинства необхідно здійснення наступних заходів:
- ст.123 Закону України «Про прокуратуру» необхідно доповнити положенням, відповідно до якого структуру Генеральної прокуратури має затверджувати Президент України. Вважаємо, що це сприятиме стабільності діяльності прокуратури, закріпленню кваліфікованих кадрів та відповідатиме положенням п.4 Рекомендації № (2000) 19 Кабінету Ради Міністрів державам членам Ради Європи щодо ролі державної прокуратури в системі кримінального судочинства;
- положення щодо неприпустимості обмеження дискримінації під час прийняття на службу до органів прокуратури за такими ознаками, як статева приналежність, раса, колір шкіри, мова, релігія, політичні та інші погляди, національне і соціальне походження, зв'язок із національними меншинами, власність, народження й інше суспільне становище, необхідно включити до Положення про проходження служби в органах та установах прокуратури України, в якому мають бути визначені правові засади регулювання службово-трудових відносин прокурорсько-слідчих працівників;
- Закон України «Про прокуратуру» має бути доповнений наступним положенням: «Переміщення з посад прокурорсько-слідчих працівників здійснюється з метою підвищення їхнього професійного рівня, забезпечення стабільності кадрового складу і ефективності діяльності органів прокуратури»;
- ст.49 Закону України «Про прокуратуру» положенням наступного змісту: «Зниження рівня соціального забезпечення працівників прокуратури не припускається, а закони та інші правові акти, що суперечать цьому Закону, підлягають скасуванню»;
- оскільки у законодавстві України відсутнє визначення поняття «політичний рух» і критерії належності до нього, належність працівника прокуратури до політичного руху може оцінюватися лише суб’єктивно, на підставі довільного тлумачення цього терміну без опори на жоден правовий акт. У зв’язку з цим вважається за доцільне викласти вимогу щодо заборони працівникам прокуратури належати до політичних рухів, яка носить не правовий, а морально-етичний характер, не у Законі України «Про прокуратуру», а в Етичному кодексі працівників прокуратури України;
- з метою досягнення критеріїв, визначених п.8 Рекомендації (2000) 19 Кабінету Ради Міністрів державам членам Ради Європи щодо ролі державної прокуратури в системі кримінального судочинства доцільно започаткувати створення міждисциплінарних груп, до яких включалися б кваліфіковані фахівці з різних галузей знань, і передбачити бюджетне фінансування роботи членів таких груп;
- ст.7 Закону України «Про прокуратуру» необхідно доповнити положенням наступного змісту: «Працівник прокуратури має право вимагати, щоб вказівки та розпорядження керівників надавалися йому у письмовій формі».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Про прокуратуру : Закон України : вiд 05.11.1991 р., № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
3. Про внесення змін до Конституції України : Закон України : від 08.12.2004 р., № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
4. Словарь иностранных слов / под ред. В. И. Ананьева. – М. : Изд-во БСЭ, 1984. – 698 с.
5. Дранников В. Н. Курс лекций по дисциплине «Прокурорский надзор». Общая часть : учеб. пособие / В. Н. Дранников. – Таганрог : Изд-во ТРТУ, 2004. – 120 с.
6. Малюга В. І. Принципи організації та діяльності прокуратури України: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.10 / Малюга Віктор Іванович ; Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 205 с.
7. Муравьёв Н. В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности / Н. В. Муравьёв. – М. : СИТЬ, 1889. – 348 с.
8. Суд и правосудие в СССР : учебник / под ред. А. Т. Бажанова и В. П. Малкова. – Казань : Изд-во Казан.ун-та, 1980. – 588 с.
9. Семенов В. М. Суд и правосудие в СССР / В. М. Семенов. – М. : Юрид. лит, 1984. – 460 с.
10. Судебные и правоохранительные органы Украины : учебник / под ред. А. М. Бандурки. – X. : Ун-т внутр. дел, 1999. – 522 с.
11. Заиков С. Ю. Прокурский надзор: российский опыт и международная практика / С. Ю. Заиков. – М. : Юристъ, 2001. – 380 с.
12. Свербигуз В. Старосвітське панство / В. Свербигуз. – Варшава : Studio Literka, 1999. – 264 с.
13. Лакизюк В. Прокуратура України: витоки, розвиток, персоналії та правове регулювання / В. Лакизюк, О. Михайленко // Вісник прокуратури. – 2000. – № 2. – С. 37–42.
14. Якимчук М. К. Організаційно-правові основи управління в органах прокуратури України: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Якимчук Микола Костянтинович ; Чернівецьк. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці, 2002. – 396 с.
15. Мичко М. І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.10 / Мичко Микола Іванович ; Нац. юрид. акад. імені Ярослава Мудрого. – Х., 2001. – 376 с.
16. Сухонос В. В. Організація і діяльність прокуратури в Україні: історія та сучасність : монографія / В. В. Сухонос. – Суми : ВДТ «Університетська книга», 2004. – 348 с.
17. Голубко В. І. Історія України : навч. посіб. / В. І. Голубко, С. О. Дорошенко. – Львів : Брама, 2001. – 768 с.
18. Орлов Ю. Т. Око государево. Российские прокуроры XVIII в. / Ю. Т .Орлов. – Т. 1. – М. : РПЭ, 1994. – 386 с.
19. Копиленко О. Л. Держава і право України. 1917–1920 : навч. посіб. / О. Л. Копиленко, М. Л. Копиленко. – К. : Либідь, 1997 – 376 с.
20. Конституційні акти України. 1917–1920. Невідомі конституції України. – К. : Філософська і соціологічна думка, 1992. – 546 с.
21. Мурза В. В. Прокуратура в державному механізмі УСРР (1922–1933 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / В. В. Мурза ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 19 с.
22. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки. / Прийнята на четвертій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=001_001.
23. Мурза В. В. Передумови створення прокуратури УСРР / В. В. Мурза // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – Вип. 12. – Ч. 1. – С. 209–216.
24. Ленин В. И. О «двойном» подчинении и законности / В. И. Ленин // Полн. собр. соч. – Т. 45. – С. 197–201.
25. Долежан В. В. Адекватність заходів прокурорського реагування / В. В. Долежан // Вісник Нац. акад. прокуратури України. – 2009. – № 4 (16). – С. 26–30.
26. Горшенин К. П. Советская прокуратура / К. П. Горшенин. – М. : Госюриздат, 1947. – 268 с.
27. Ривлин А. Л. Организация суда и прокуратуры в СССР / А. Л. Ривлин. – К. : Вища школа, 1968. – 326 с.
28. Мурашин Г. Про працю В. І. Леніна «Про «подвійну» підпорядкованість і законність» / Г. Мурашин. – К. : Політіздат, 1972. – 24 с.
29. Даев В. Г. Основы теории прокурорского надзора / В. Г. Даев, М. Н. Маршунов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1990. – 389 с.
30. Резолюции ІІ-го Всеукраинского съезда работников советской юстиции. – Х. : ХИПП, 1924. – 42 с.
31. Панич Н. Ю. Становлення та розвиток інституту прокуратури в Галичині у складі Австрії і Австро-Угорщини (1849–1918 рр.): дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Панич Назар Юрійович ; Львівськ. нац. ун-т імені Івана Франка. – Львів, 2009. – 240 с.
32. ЗУ УСРР. – 1928. – № 1. – Ст. 1.
33. Про ліквідацію губернських відділів і повітових бюро юстиції і про розподіл їх функцій : інструкція Народного комісаріату юстиції УСРР : від 20.09.1922 р. // Бюлетень Народного комісаріату юстиції УСРР. – 1922. – № 9.
34. Проект организации Государственной Прокуратуры СССР : доклад тов. Мазуренко А.И. // Вестник советской юстиции. – 1926. – № 14–15. – С. 598.
35. Прокуратура УСРР: історична довідка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.prokuratura.lg.ua/arts12.html.
36. Мурза В. В. Структура та організація роботи органів прокуратури УСРР (20-і – початок 30-х рр. ХХ століття / В. В. Мурза // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – Вип. 15. – С. 156–162.
37. Мурза В. В. Прокуратура в державному механізмі УСРР (1922–1933 рр.): дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Мурза Віталій Вікторович ; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2003. – 255 с.
38. Зброю революційної законності – на боротьбу за хліб : наказ народного комісара юстиції та генерального прокурора республіки : від 21.11.1932 р., № 12 // Революційне право. – 1932. – № 11–12. – С. 295–298.
39. Суховій А.М. Завдання органів юстиції у черговій засівкомпанії // Революційне право. – 1932. – № 1–2. – С. 1–4.
40. Каліч А. Більше уваги охороні праці та техніки безпеки / А. Каліч // Революційне право. – 1932. – № 11–12. – С. 322–327.
41. Лаговієр Н. Новий етап роботи суду й прокуратури в охороні праці й виробництва / Н. Лаговієр // Революційне право. – 1931. – № 2–3. – С. 184–186.
42. Зорін А. Завдання органів юстиції в забезпеченні роботи транспорту / А. Зорін // Вісник радянської юстиції. – 1930. – № 18. – С. 502–504.
43. Желєзногорський Г. А. Замість звіту про діяльність лінійних судів і транспортових прокурорів за 1931 р. / Г. А. Желєзногорський // Революційне право. – 1932. – № 1–2. – С. 12–22.
44. Мурза В. В. Прокуратура УСРР і вищі та центральні органи державної влади і управління республіки (20-і – початок 30-х рр.) / В. В. Мурза // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – Вип. 16. – С. 273–278.
45. Перепелюк В. Питання представництва прокурором інтересів держави в адміністративному судочинстві / В. Г. Перепелюк // Вісник Нац. акад. прокуратури України. – 2009. – № 2 (14). – С. 61–67.
46. Лаговієр Н. Новий етап роботи суду й прокуратури в охороні праці й виробництва / Н. Лаговієр // Революційне право. – 1931. – № 2–3. – С. 184–186.
47. Корта В.Р. Про прокурорські чергування на підприємствах // Вісник радянської юстиції. – 1929. – № 5. – С. 129–130.
48. ДАОО. – Ф. Р. 969. – Оп. 1. – Спр. 495. – Арк. 1.
49. Середа Г. П. Сучасні проблеми удосконалення прокурорського нагляду за додержанням законів при вирішенні заяв і повідомлень про злочини / Г. П. Середа // Вісник Нац. акад. прокуратури України. – 2009. – № 1 (13). – С. 23–28.
50. Бойков А. Д. Третья власть в России. Очерки о правосудии, законности и судебной реформе 1990–1996 гг. / А. Д. Бойков. – М. : Зерцало, 1997. – 344 с.
51. Сухарев А. Я. ХІХ Всесоюзная партийная конференция и проблемы перестройки прокурорского надзора / А. Я. Сухарев // Социалистическая законность. – 1988. – № 11. – С. 3–7.
52. Лебединський В. Г. Прокурорський надзор в СССР (очерки по курсу) / В. Г. Лебединський, Ю. А. Каленов ; под ред. В. А. Болдырева. – М. : Госюриздат, 1957. – 290 с.
53. Советская прокуратура. Сборник важнейших документов. – М