ВЕРБАЛЬНИЙ ОБРАЗ ЯК ЛІНГВОКОҐНІТИВНА СТРУКТУРА (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ)

Краткое описание

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

На правах рукопису

ОЗАРКО ІВАННА ІВАНІВНА

УДК 811.11 - 112

ВЕРБАЛЬНИЙ ОБРАЗ ЯК ЛІНГВОКОҐНІТИВНА СТРУКТУРА (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ)

Спеціальність 10.02.04 — германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор, академік АПН України
Кононенко Віталій Іванович

Івано-Франківськ

2006

ЗМІСТ

Список скорочень 4

Вступ 5
Розділ 1. Коґнітивний підхід у дослідженнях поетичного образу 16-56 1.1. Поетична мова як об'єкт коґнітивного дослідження 17
1.2. Теорія образу у світлі когнітивної лінгвістики 29
1.3. Проблема лінгвістичної сутності словесного поетичного образу 47
Висновки до розділу 1 56

Розділ 2. Поетичний образ як об’єкт лінгвостилістичного
дослідження 57-132
2.1. Концептуальна картина світу, представлена в образах американської поезії ХХ століття 58
2.2. Парадигми поетичних образів, авторські парадигми й способи сполучення парадигм у складному поетичному образі 102
Висновки до розділу 2 131

Розділ 3. Поетичний образ як лексико-синтаксичний комплекс 133-168
3.1. Тропи як механізми формування поетичних образів 133
3.2. Характеристика синтаксичних моделей поетичних образів 142
3.3. Лексичне втілення структурних елементів поетичних образів 151
Висновки до розділу 3 166

Висновки 168-175
Список використаних джерел 176-199
Список досліджуваних текстів і їх умовних позначень 200

Додатки 201
Додаток А. Концептуальна картина світу американської поезії ХХ століття. Приклади лексичного втілення об’єктів-посередників образного вираження думки про світ 202-209
Додаток Б. Підстави ототожнення елементів поетичних образів, їх лексичне втілення 210-245

ВСТУП

Вивчення образу велося за багатьма напрямками, що співвідносяться з різними традиціями і проблемами: зв’язок образу з міфом і ритуалом [132; 133; 134; 135; 136; 227], образ і художнє мовлення [23; 110], історичний розвиток і національна специфіка образів [67; 169], образ як особлива модель освоєння дійсності [231; 232], умовність і знаковість образу [43; 137; 138; 150; 284], способи-мотиви, символи, топоси, архетипи [1; 36; 118; 193], просторово-темпоральна форма образів [21; 22; 23; 24], образи автора і героя [50; 51]. При цьому характерний підхід до образу як до живого й цілісного організму, найбільшою мірою здатного до осягнення повної істини буття [118; 133; 195]. Дослідження призвели до виникнення двох концепцій образу: як змістовно-формальної цілісності і як форми втілення художнього змісту [67; 169; 176; 193; 238], що дозволило представити його як особливий світ, неповторне унікальне утворення, повне внутрішньої єдності [195, 51].
Розмаїття тлумачень природи словесного поетичного образу, викликане багатоплановістю його семантико-коґнітивної структури, пояснюється постійною увагою науковців до образу, дослідження якого у новій науковій парадигмі не вичерпує його сутності, а лише висвітлює нові грані й перспективи вивчення.
Із входженням лінгвістики у федерацію коґнітивних наук [127] затвердився єдиний погляд на образ як категорію свідомості [9; 10; 11; 12; 13; 116; 208; 209; 210; 211; 217] і результат ментальної діяльності людини [35; 54; 149; 191; 192; 232; 248; 276], що має вербальну і концептуальну сторони. Вивчення останньої можливе в рамках концептуального аналізу [10; 27; 41; 194; 228; 255; 285; 294], й різнопланового вивчення вербального поетичного образу як об’єкта лінгвокоґнітивного дослідження [24; 36; 51; 67; 70; 94; 106; 110; 141; 167; 220] і подання його структури [8; 17; 86; 109; 145; 156; 192; 208; 223].
Спектр лінгвістичних досліджень із виходом на рівень коґнітивного аналізу охоплює вивчення поетичного образу як свідчення коґнітивного стилю автора [20; 107; 108; 144; 182; 188; 189; 235], відбиття світогляду нації [18; 60; 75; 76; 93; 115; 133; 166; 186], а також проблему опису концептуальної картини світу [21; 52; 75; 76; 138; 188; 192]. При цьому поетичний образ розглядається як феномен, що представляє тісний зв’язок мови і мислення, які проявляються в їхній взаємодії [7; 50; 52; 89; 101; 114; 124; 171; 183;196; 206; 244; 265; 274].
Тенденція розглядати поетичний образ у взаємозв’язку із процесами людського мислення, пізнання й роботи свідомості у вітчизняній науці бере витоки з положень О.О. Потебні, що трактував образ як спосіб мислення й пізнання [184,25], і В. В. Виноградова, який підкреслював, що поетичний образ несе інформацію про пізнання індивідом (автором) дійсності й втілює розумовий зміст [50; 51]. Кожний образ є проявом коґнітивних процесів, їхнім специфічним результатом, що об’єктивує процес категоризації й концептуалізації навколишньої дійсності у свідомості людини[9; 13].
Слідом за професором Бєлєховою Л.І. з точки зору значення ми розглядаємо словесний поетичний образ як упредметнену структуру знання про якийсь фрагмент дійсного або уявного світу, що певним чином упорядковано в голові читача і може бути репрезентовано за допомогою різних формантів представлення знань [33, 156].
Коґнітивний аспект дослідження полягає в спробі подання через аналіз поетичних образів концептуальної картини світу американської поезії ХХ століття глобальної, цілісної системи інформації про універсум. У роботі буде подана класифікація понять, які одержують образне втілення в американській поезії (те, що позначається) і які осмислюються за допомогою базових концептуальних метафор (за Дж. Лакоффом). Вони є основою сучасної культури для породження образів і можливі завдяки універсальним концептуальним зв’язкам (вмістище уміст, причина наслідок, вихідний похідне й т.д.). Буде проведений також кількісний аналіз сутностей, за допомогою яких здійснюється образне подання в поезії; наведені списки підстав, за допомогою яких здійснюється порівняння, аналогія або асоціація елементів поетичного образу, проілюстровано їхнє лексичне втілення, виділені випадки комбінування й визначені центр і периферія концептуальної картини світу американської поезії ХХ століття.
Слідом за Н. В.Павлович при описі вербального поетичного образу ми використовуємо поняття парадигма образу”, тобто інваріант [167, 55] або семантичне ядро образу. Практичний матеріал підтверджує, що поетичний образ існує у групі подібних з ним, що представляють певний значеннєвий ряд. Така подібність у ряді образів полягає в ототожненні однієї й тієї ж пари понять, а розходження складається лише в її лексичному вираженні. Можна припустити, що в групі подібних образів присутня семантична домінанта певної групи, якась значеннєва модель або парадигма [4,8]. Якщо розглядати окремо ліві й праві елементи парадигми групи подібних образів, то їхні лексичні реалізації є синонімами, наприклад: time’s waters (Yeats), a shower of days (Thomas), a gulf of years (Hull), a waterfall of nights (Ashbery), an ocean of century (Seshardi) century, night, year, day, time : water, shower, gulf, waterfall, ocean”. Ідея парадигми образу дозволяє розглядати всі поняття, що є лівими компонентами (тим, що ототожнюється) і правими компонентами (тим, із чим ототожнюють) елементами образу (розгорнута парадигма) і виділяє в них домінанти - семантично максимально навантажені, стрижневі поняття. Пари цих домінант утворюють просту (згорнуту) парадигму поетичного образу. Наприклад, time : water” парадигма, тобто її лівий і правий елементи є домінантами в лексичних синонімічних рядах. Використовуючи дані про число простих парадигм і кількість образів взагалі, склавши списки авторських парадигм, ми маємо можливість чіткіше окреслити та охарактеризувати закономірності образного стилю автора, виділити регулярні засоби поєднання парадигм у складному поетичному образі. У роботі буде проведено кількісний аналіз граматичних і семантичних структур тропів як механізмів формування поетичного образу у віршованому тексті.
Актуальність теми визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд мовних одиниць із урахуванням того, які структури людського знання вони репрезентують; сплеском зацікавленості в спостереженні й аналізі лінгвістичних особливостей, засобів функціонування структур знань у художньому тексті; тенденцією розгляду в сучасній лінгвопоетиці семантики художнього тексту в площині ментальних процесів, що допомагає уточнити характер взаємодії між мовою та мисленням, з’ясувати, як образ об’єктивує в словесних формах знання про світ і про мову. Таким чином, вивчення вербального поетичного образу є безпосереднім внеском у завдання всебічного опису мови.
Дисертація виконана в рамках держбюджетної наукової теми. Державний реєстраційний номер 0106U002243.
Об’єкт дослідження: вербальний образ як лінгвокоґнітивна структура знання про навколишній світ.
Предмет дослідження: лінгвокоґнітивні механізми формування та структурної організації вербальних образів у віршованих текстах.
Основна мета дисертаційного дослідження полягає в подоланні існуючої неоднозначності дефініцій образу, у вивченні коґнітивного аспекту ВПО, у визначенні його понять і складових, в описі концептуальної картини світу за допомогою лінгвокоґнітивного аналізу вербальних поетичних образів, у класифікації засобів і механізмів структурної організації вербальних поетичних образів.
Поставлена мета визначила завдання дослідження:
1) критично розглянути й відповідно систематизувати існуючі розробки теорії образу;
2) скласифікувати поняття, які набувають образного втілення за допомогою базових концептуальних переносів та універсальних концептуальних зв’язків;
3) описати концептуальну картину світу американської поезії ХХ століття, представлену в поетичних образах, і виявити її специфіку;
4) провести кількісний аналіз сутностей, завдяки яким здійснюється образне втілення, скласти списки основ порівняння, аналогії або асоціювання елементів вербального поетичного образу, проілюструвати їхню лексичну дескрипцію, виділити випадки комбінування, центр і периферії;
5) на базі методики виділення інваріантів (парадигм) вербальних поетичних образів визначити параметри розмаїтості й частоти авторських парадигм, регулярні способи з’єднання парадигм у складному поетичному образі, які обумовлюються стилістичною й синтаксичною організацією англійської мови;
6) провести лінгвістичний аналіз механізмів формування поетичних образів у віршованих текстах.
Вирішенню цих завдань сприяє звернення до великої кількості теоретичних робіт (281 найменування) і аналіз фактичного матеріалу, представленого 5000 образів американської поезії ХХ століття, випадки використання яких були виявлені методом суцільної вибірки з близько 4000 сторінок англомовних оригінальних текстів 40 американських поетів.
Для вирішення поставлених завдань було використано систему методів дослідження:
1. Теоретичні: аналіз філософської, лінгвістичної літератури з проблеми дослідження.
2. Емпіричні: метод дедуктивної, описової, порівняльної оцінки, а також елементи концептуального та констатуючого аналізу.
3. Статистичні: кількісний і якісний аналіз одержаних даних .
Ми пропонуємо інтегрований підхід до вивчення природи словесного поетичного образу, спрямований на систематизацію розмаїття наукових поглядів на нього та його розуміння як багатовимірної величини, з’ясування того, як образ об’єктивує в словесних формах знання про світ і про мову. Пропонуємо розрізнювати поняття образу” як конкретної даності, поетичного образу” як вираження ідеї, узагальненого змісту віршованого тексту та словесного поетичного образу” як втілення образу, ідеї й змісту в словесній формі.
Новизна дисертаційного дослідження полягає в подальшому опрацюванні вербального поетичного образу як лінгвокоґнітивного явища на матеріалі сучасної американської поезії, у здійсненні концептуального аналізу вербального поетичного образу, вперше розроблено семантико-синтаксичну класифікацію. Дослідження мовної семантики з виходом у площину ментальних процесів сприяє розширенню сфери вивчення образів як лінгвокоґнітивної структури знання, що одержує матеріальне вираження завдяки мові, уможливлює ідентифікацію фокусів світосприймання, які мають універсальний характер для мовного соціуму, виявлення регулярних способів структурної організації й механізмів функціонування елементів вербального поетичного образу.
На захист виносяться такі основні положення проведеного лінгвістичного дослідження:
1. Вербальний поетичний образ це лексико-синтаксичний комплекс, що є результатом вербалізації тричасної схеми (X is like Y on the ground of Z) і об’єднання її елементів за правилами граматики на основі ототожнення суперечних один одному в широкому сенсі сутностей. Царина Х (domain за термінологією Дж.Лакоффа) представляє думку про світ, концепт, що вимагає образної актуалізації; сутність, через співвіднесення з якою здійснюється образне вираження думки, становить царину Y вербального поетичного образу; набір кваліфікаційних ознак вербалізованих елементів царини Y, які актуалізуються в процесі ототожнення з ними концептів з царини Х, становлять царину Z основу, ground, tertium comparationis. Царина мети Х це нова освоювана галузь знання про навколишній світ, у яку проектується відома інформація з царини-джерела Y, тобто нова абстрактна ідея знаходить образне втілення завдяки ототожненню з відомими знайомими сутностями й артикулюється за допомогою концептуальних переносів.
2. Відповідно до проведеного комплексного аналізу представлений набір концептів, що одержують образне втілення в американській поезії та представляють концептуальну картину світу, певним чином структуровану й репрезентовану центральними й периферійними концептами. Концептуальна картина світу американської поезії ХХ століття ґрунтується на концептуальній триєдності фізичний світ світ людини духовний світ”, породжуючою ланкою якої є людина в статиці й динаміці її буття. Центр концептуальної картини світу становить людина (80%), периферію світ фізичний (15,8%) і світ духовний (4,2%).
3. Групи вербальних поетичних образів формують значеннєві ряди, що мають значеннєві домінанти, тобто пари Х®Y, які у кожному окремому вербальному поетичному образі одержують певне лексичне втілення. Ідея парадигми вербального поетичного образу стосовно американської поезії розглянута в двох аспектах: структурної й семантичної організації. Визначено види розгорнутої й простої стрижневої парадигми групи вербальних поетичних образів. Запропоновано формулу вирахування середньої частоти використання парадигми вербального поетичного образу через співвідношення параметрів загальної кількості вербальних образів в авторських текстах і кількості їхніх парадигм-інваріантів. Перший параметр є показником ступеня образності, другий мірою різноманітності образності. Процес вербалізації продуктивних парадигм вербальних поетичних образів поетів великої п’ятірки” (Р.Фроста, К.Сендберга, Е.А.Робінсона, Е.Л.Мастерса, В.Ліндсея) має індивідуально-авторський характер і одержує нове втілення в текстах завдяки оперуванню новим лексичним матеріалом з метою створення семантичного нюансування, зверненню структури парадигми, реалізації з новими контекстуальними доповненнями, деталізації, ситуаційності аранжування елементів вербального поетичного образу, нової авторської техніки моделювання ситуацій в лексичному просторі.
4. Складні вербальні поетичні образи, у структурі яких поєднуються кілька простих парадигм, становлять 42% матеріалу дослідження. Виділено наступні типи структурних відношень простих парадигм у складних вербальних поетичних образах: відсутність зв’язку між парадигмами; наявність спільної царини Х; наявність спільної царини Y; царина Y першої парадигми формує царину Х другої парадигми за принципом сполучення; наявність спільної царини Х та неузгоджених (суперечних) царин Y; наявність спільної царини Х та осмислено зв’язаних царин Y; елементи царини Y, що належить парадигмам із спільною цариною Х, утворять нову парадигму за принципом замикання структури; елементи царини Х замикають структуру складного вербального поетичного образу, що має спільну царину Y задіяних у ньому парадигм; комбінована структура.
Виразні засоби й стилістичні прийоми синтаксису обумовлюють як структуру речення, так і послідовність з’єднання парадигм у структурі складного поетичного образу. Основне значення мають стилістичні прийоми, засновані на формальних і значеннєвих взаємодіях декількох синтаксичних конструкцій речень у певному контексті. За аналогією з ними будуються такі типи структур складних поетичних образів, як паралельне сполучення парадигм при наявності спільних структурних елементів, сполучень або замикань. Виділено типи аранжування вербального поетичного образу: редукція вихідної моделі (55,3%), експансія вихідної моделі (33,76%), зміна порядку проходження компонентів вихідної моделі (10,94%). Характер зв’язку й транспозиції значення елементів синтаксичних структур обумовлює побудову складних вербальних поетичних образів шляхом значеннєвої взаємодії декількох синтаксичних конструкцій (93,52%), транспозиції значення синтаксичної структури в певному контексті (4,32%) і транспозиції значення засобів зв’язку між компонентами (2,16%).
5. До стилістичних засобів ідентифікації вербального поетичного образу в тексті відносяться: висування непередбаченого елемента на тлі передбаченого, логічне протиріччя елементів, співвіднесеність протилежностей, які переходять один в одного, підпорядкованість прямого значення переносному, включення в контекст поетичного тексту, виконання естетичної функції. У вербальному поетичному образі здійснюється перенесення загальних кваліфікативних рис із узуального денотата на референт або перенесення рис, які відображають предметно-логічні зв’язки між денотатом і референтом.
В аспекті семантичного змісту головними принципами, що діють у вербальному поетичному образі, є включення інтенсионалу прямого значення в інтенсионал переносного на правах гіпосеми й перетинання інтенсионалу прямого значення з імплікаціоналом переносного, при цьому здійснюється об’єднання сфери перетинання прямого значення з переносним.
6. Характер співвіднесення концептів царини Х та вербалізованих елементів царини Y обумовлений певною закономірністю статичною / динамічною кваліфікативною ознакою (комплексом ознак), що стає асоціативною ланкою, основою, tertium comparationis. Семантична ознака елемента царини Y, відносно істотна для об’єкта найменування, стає тією площиною асоціювання, на якій ґрунтується конструювання нової внутрішньої форми з новим семантичним наповненням. Зв’язки елементів вербального поетичного образу мають моносемантичну й полісемантичну структуру, що характеризується високим ступенем концептуальної передбачуваності й загальноприйнятності в мовному соціумі.
Теоретична значимість дослідження визначається тим, що в ньому лінгвістичний статус вербального поетичного образу висвітлений з позиції коґнітивної лінгвістики; описана концептуальна картина світу американської поезії й виявлені особливості світосприймання деяких конкретних авторів, що надало можливість продемонструвати відмінності в способі осмислення реального й уявного буття кожним автором.
Вірогідність і об’єктивність наукових спостережень і висновків, представлених у дисертації, забезпечується глибоким вивченням теоретичної бази, адекватністю використаних методів дослідження, якісною й кількісною репрезентативністю матеріалу.
Практичне застосування проведеного дослідження полягає в можливості використання його матеріалів, основних положень і висновків у лекціях і на семінарських заняттях з курсу стилістики англійської мови в розділах Стилістичні й експресивні засоби в художньому тексті”, Структура образу”, інтерпретації тексту, на заняттях з практики мови в процесі інтерпретації художнього тексту і його стилістичного аналізу, у спецкурсах з коґнітивної лінгвістики, при написанні курсових і дипломних робіт.
Апробація роботи мала місце у вигляді доповідей і повідомлень на щорічних звітних конференціях, на засіданнях кафедри, на міжнародних наукових конференціях.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у п’яти публікаціях, які виконані автором одноосібно та апробовані на двох конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків. Наприкінці дисертації наводиться список використаних джерел теоретичного та фактичного матеріалу, список скорочень і додатки.
У вступі викладаються мета й завдання роботи, обґрунтовуються її актуальність і новизна, теоретична й практична значимість, характеризується фактичний матеріал і методи дослідження, формулюються положення, що виносяться на захист.
У першому розділі, який має назву Коґнітивний підхід у дослідженнях поетичного образу”, подається короткий огляд цілей і завдань коґнітивної лінгвістики, розглядаються перспективи розвитку теорії образу у світлі коґнітології.
У другому розділі, який має назву Поетичний образ як об’єкт лінгвостилістичного дослідження”, подається опис поетичного образу в плані ідіостилю автора й описується концептуальна картина світу, представлена в образах американської поезії ХХ століття.
У третьому розділі, який має назву Поетичний образ як лексико-синтаксичний комплекс”, проводиться аналіз вербального поетичного образу в стилістичному, синтаксичному й лексичному аспектах.
У висновках подається короткий виклад основних положень та узагальнень дисертаційного дослідження.
Список використаних джерел складається з 298 найменувань.
Додаток містить зведені таблиці кількісного аналізу фактичного матеріалу.
Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок машинописного тексту з них 175 сторінок головного тексту, 23 сторінки список використаних джерел та 43 сторінки додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Традиційне вивчення образу ведеться за трьома напрямками: образ в акті творчості, образ в акті сприйняття, образ у даності тексту. Спостерігається тенденція розгляду природи образу у взаємозв’язку із процесами людського мислення, пізнання й роботи свідомості, що істотно доповнює й розширює спектр дослідницької роботи.
Із входженням лінгвістики у федерацію коґнітивних наук утвердився єдиний погляд на образ як категорію свідомості, що втілює розумовий зміст і містить інформацію про пізнання дійсності. Така система інформації (концептуальна картина світу) носить глобальний, цілісний характер і безупинно конструюється. В основі створення концептуальної картини світу лежить процес концептуалізації (за Дж. Лакоффом) проекції знань з царини-джерела в нову освоювану царину. По суті цей розумовий процес задіяний в образотворчості, коли нова абстрактна ідея знаходить своє образне втілення через ототожнення з відомими, знайомими сутностями, тобто артикулюється за допомогою концептуальних переносів, надаваних сучасною культурою, наприклад: хід часу є рух, труднощі є перешкоди й т.д. Такі переноси можливі завдяки універсальним концептуальним зв’язкам, наприклад: вмістилище уміст, причина наслідок, вихідне похідне тощо.
Вербальний поетичний образ це лексико-синтаксичний комплекс, що є результатом вербалізації тричастинної схеми (X is like Y on the ground of Z) і об’єднання її елементів за правилами граматики на основі ототожнення суперечних один одному в загальному розумінні сутностей.
Царина (domain по термінології Дж.Лакоффа) Х представляє думку про світ, концепт, що вимагає образної актуалізації; сутність, через співвіднесення з якою здійснюється образне вираження думки, становить царину Y вербального поетичного образу; набір кваліфікативних ознак вербалізованих елементів царини Y, які актуалізуються в процесі ототожнення з ними концептів з царини Х, відносяться до царини Z основи, ground, tertium comparationis. Царина елемента Х це нова освоювана царина знання про навколишній світ, у яку проектується відома інформація з царини-джерела Y, тобто нова абстрактна ідея знаходить образне втілення завдяки ототожненню з відомими знайомими сутностями й артикулюється за допомогою концептуальних переносів.
Елемент царини Х у тричастинній базовій абстрактній схемі образу (X подібний Y на підставі Z) те, що ототожнюється, являє собою квант інформації про картину світу, якусь абстрактну ідею або сутність, що матеріалізується в образі. Список елементів царини Х поетичних образів у нашій роботі структурований на основі концептуальної триєдності людина світ духовної культури фізичний світ”, породжуючою ланкою якої є людина. Центр концептуальної картини світу американської поезії ХХ століття становить світ людини (80% вибірки). До периферії відноситься світ фізичний (15,8%) і світ духовний (4,2%). Світ людини” включає концептуальні класи: свідомість (21,6%), людина як феномен (15,3%), сфера діяльності (11,87%), сфера буття (8,53%), характеристики людини (4,3%), простір людського буття (6,67%), час буття (8,67%), стан людини (3%). Фізичний світ” представлений двома концептуальними класами: об’єкти природи й стихії (13,3%) і навколишня дійсність (2,47%). Світ духовної культури” класифікований на концепти духовної культури (1,93%) і духовні артефакти (2,27%). Характеристику концептуальної картини світу доповнює аналіз сутностей, за допомогою яких здійснюється образне втілення (те, із чим ототожнюють, або елементи царини Y). Їхній набір представлений живими й неживими фізичними об’єктами дійсності. Перша група містить у собі людину (man), живі істоти (snake, cat, bird, bee, etc.), міфічні істоти (ghost). Друга група: вмістилища (ball, balloon, prison, etc.), рідкі й тверді речовини (lotion, broth, steel, etc.), об’єкти природи (flower, tree), явища природи (mist, wind, fire), артефакти (print, hammer, plow, etc.). Отже, елементи царини Х поетичних образів в американській поезії усвідомлюються як вмістилища (20,1% випадків), людина (19,88%), явища природи (17,46%), об’єкти природи (16,1%), артефакти (15,36%), живі істоти (6,16%), речовини (3,2%), міфічні істоти (1,74%). Як вмістилища представлені: час (ball, to hold, inside), людина як фізичний феномен (room, box, prizon), феномени природи (dome, pocket, sphere), простір (space, handful), емоції (to fall in, to fly into), що оточує дійсність (rift, depth, trap), буття (cup, temple), концепти культури (sarcophagus, body), свідомість (container, capacity) і т.д. З людиною ототожнюються: об’єкти природи (dancer, cannibal), час (man, tourist), емоції (child, male, people), що оточує дійсність (kid, pauper), концепти культури (father, salesman), мислення (tormentor, woman) і т.д. За допомогою явищ природи виражаються: людина (glaze, dew), простір (mist, fog, cyclone), час (thunder, twister), емоції (fire, flame, breeze, tornado), бажання (gust), духовні артефакти (comet, whirlwind), періоди життя (eclipse), пам’ять (earthquake) і т.д.; об’єктів природи: людина (orchid, flower), простір (river, coral, wheat), час (apple, ladyfinger), мислення (grain, mountain), стани людини (stone, leaf), що оточує дійсність (sand, ocean), пам’ять (pond, rapid), смерть (iceberg, hill) і т.д. Як артефакти мисляться: людина (bell, print, sculpture), феномени природи (jewel, X-ray), буття (compass, tie, tile), емоції (hammer, knife, fabric), що оточує дійсність (sill, money), концепти культури (machine), духовні артефакти (paperflower, skyscraper), час (sale, butt-end) і т.д. Образного вираження за допомогою ототожнення з живими істотами (тваринами, комахами, птахами) набувають: простір (snake, shark), людина (goat, barracuda), час (elephant, mongrel), смерть (bestial, hyena), об’єкти природи (bull, dolphin), феномени природи (ant, whales, wolves), емоції (tiger, beast, animal) і т.д. Периферію становлять випадки ототожнення з речовинами: часу (lotion, liquor), людини (rum, steel), феноменів природи (concrete, broth, foam), мислення (liquid, mixture), пам’яті (froth, milky), об’єктів природи (agile gold, chemistry), а також з міфічними істотами порівнюються: людина (ghost, demon), уява (angel).
Найпоширенішими ознаками, що служать підставами ототожнення елементів поетичних образів і формують царину Z, в американській поезії ХХ століття є: ототожнення за структурою (map, script, wire, ways, form, box, bounds), за розміром (size, space, kingdom, elephant, field, handful, armload, pint, mountain), за локалізацєю (apex, roots, heart, target), за призначенням (stand for, bed of, made for, destination), за формою (shape, frame, form), за кількістю (a river of smth., a drop of, a congress of, a shower of, a sea of, a spray of), за запахом (essence, fragrance, savor, scent, smell), за кольором (color, shade, hue, palette), за цінністю (honey, pearl, blue blood, jewel, treasure, rarities, valuable), за звуком (sound, chatter, whistle, noise, fizz) тощо. Присутні також комбінації асоціативних ознак, що характеризуються досить високим ступенем концептуальної передбачуваності як загальноприйняті для мовного соціуму, наприклад: глибина + структура, кількість + розмір, консистенція + кольори, світло + цінність, світло + кольори + форма, глибина + розмір, кольори + запах, світло + локалізація й т.д.
Практичний матеріал підтверджує, що кожний поетичний образ існує серед різних, але в глибинному змісті подібних образів, і реалізує якусь модель або парадигму. Ідея інваріантості образу, тобто про те, що кожний реальний образ є втіленням деякої загальної моделі або парадигми, одержала свій розвиток у теорії ядерних образів - архетипів як мінімальних образних одиниць - двочленів.
Парадигма образу це інваріант ряду подібних образів, що складається із двох стійких змістів, пов’язаних відношенням ототожнення: того, що ототожнюється й того, із чим відбувається порівняння time ® water” (стрілка вказує напрямок ототожнення). У конкретному поетичному тексті поряд із загальною кількістю образів присутня зокрема й певна кількість парадигм. Зіставлення цих двох параметрів (ступінь і розмаїтість образності) дозволяє одержати картину образної мови поета.
Найвищий ступінь образності спостерігається в поезії К.Сендберга та Р.Фроста. Середня частота вживання різних парадигм поетичних образів приблизно однакова в К.Сендберга й Е.А.Робінсона, і особливо різниться в Р.Фроста та В.Ліндсея. У результаті аналізу виділені 132 продуктивні парадигми образів у поезії Фроста, Сендберга, Мастерса, Робінсона й Ліндсея. Образна парадигма людина ® тварина” найчастіше використовується в поезії В.Ліндсея, для К.Сендберга характерна образна парадигма людина ® рослина”, для Р.Фроста людина ® вмістилище”, для Е.Л.Мастерса навколишня дійсність ® вмістилище”, для Е.А.Робінсона почуття ® птах”.
Одна образна парадигма може одержувати в поетичному творі різне лексичне втілення, наприклад: a two-horn silver moon, a hammock of new moon, a cradle of moon, a clock of moon (К.Сендберг). Нами проілюстровані випадки лексичного втілення образних парадигм, що претендують на створення відчуття новизни, наприклад: Death is an Elephant, torch-eyed and horrible (В.Ліндсей), a love washed as white linen in the noon drying (К.Сендберг), out of the chimney of the court-house a greyhound of smoke leap and chased the northwest wind (Э. Л.Мастерс), man acts more like the poor bear in a cage (Р.Фрост), drawn slowly to the foamless weirs of age (Е.А.Робінсон).
Визначені також 9 регулярних способів поєднання парадигм у структурі складного поетичного образу:
1) відсутність зв’язку між парадигмами, задіяними в структурі образу (books fill a room like hay in a barn, books ® hay”: room ® barn”);
2) наявність загальної царини Х парадигм поетичного образу (perfume and color and sweetness of rememberance, rememberance ® color”: rememberance ® perfume”: rememberance ® sweetness”);
3) наявність загальної царини Y парадигм складного поетичного образу (dried wood, ached with passion, clutching the knees and arms of a storm, wood ® being”: storm ® being”);
4) сполучення в одному поетичному образі декількох парадигм (the heart of a woman of thirty is like the red ball of the sun, heart ® sun”: sun ® ball”);
5) наявність загальної царини Х і неузгоджених (суперечних) царин Y парадигм у структурі складного поетичного образу (the sky winter blue of your eyes, eyes ® sky”: eyes ® winter”);
6) наявність загальної царини Х і осмислено пов’язаних царин Y парадигм у структурі складного поетичного образу (a night (...) like the roar of trees and crack of branches, like beating on a box, night ® roar”: night ® crack”: night ® beating”);
7) царини Y парадигм, задіяних у складному поетичному образі із загальною цариною Х утворюють нову парадигму, тобто ніби замикають структуру (a circle of pearl mist horizon, horizon ® pearl”: horizon ® circle”: pearl ® circle”;
8) царини Х парадигм замикають структуру складного поетичного образу, що має загальну царину Y (assorted characters of death and blight, death ® being”: blight ®being”: death ® blight”;
9) при наявності загальної царини Х парадигм у структурі складного поетичного образу здійснюється сполучення (a man is half wild horse and half cock-eyed alligator, man ® horse”: man ® alligator”: alligator ® cock”.
Виразні засоби й стилістичні прийоми синтаксису обумовлюють як структуру речення, так і послідовність сполучення парадигм у структурі складного поетичного образу. Основне значення мають стилістичні прийоми, засновані на формальних і значеннєвих взаємодіях декількох синтаксичних конструкцій речень у певному контексті. За аналогією з ними будуються такі типи структурного аранжування поетичних образів, як паралельне сполучення парадигм при наявності загальних структурних елементів, сполучень або замикань. Виразні засоби, засновані на редукції вихідної моделі, представлені 2765 випадками або 55,3% від загального числа випадків використання образів у поетичних текстах, з них еліпсис 851, умовчання 729, номінативні речення 653, безсполучниковість 532. Випадки експансії вихідної моделі речення склали 1688, з яких 475 повтор, 463 перелік, 325 тавтологія, 237 полісиндетон, 101 емфатичні конструкції, 87 вставні речення. Зміна порядку компонентів вихідної моделі речення (547 випадків або 10,94%) полягають, за матеріалами вибірки, у відокремленні 302 та інверсії 245. У кількісному відношенні серед стилістичних прийомів синтаксису переважають: паралелізм 2427 випадків, підхоплення 931, анафора 826, епіфора 492, парцеляція 108, риторичні питання 216.
Лінгвістичні дослідження образу традиційно присвячуються описові різних стилістичних прийомів як механізмів структурного аранжування його елементів. Таке розуміння ролі тропів вплинуло на розвиток теорії образу. Основними механізмами структурного аранжування, за нашими спостереженнями, в американській поезії є компаративні тропи, що містять логічне протиріччя та розкривають одне поняття через порівняння з іншим, наприклад: катання на березах ® гармонія духовного й матеріального” (Birches” Р. Фрост), подорож ® життя” (The Wilderness” Е. Робінсон), рука ® правитель” (The hand that signed the paper felled a city...” Д. Томас), довгонога муха ® рефлексія” (Long-Legged Fly” Б. Йетс), каплиця, молитва, міцність ® Іспанія” (Spain 1937” У. Оден) і ін. Випадки метафоризації склали 40% від загальної кількості вибірки. Найбільш поширена граматична структура метафори, що виникає в результаті метафоризації ідентифікуючого імені в позиції предиката, віднесеного до іншого пойменованого предмета або класу предметів; ім’я прикметник + іменник; іменник + [іменник + іменник]; [прикметник + іменник] + іменник; іменник + [прикметник + іменник] тощо. Випадки образів-порівнянь склали 32% і метонімічних образів 27%, наприклад: the sound of the ocean in the pitch dark is likе ® the whisper of lovers touching hands; сухе й зелене листя виноградної лози ® смерть і життя” (The Thousand Things” К. Мідлтон). Тропи виступають потужним засобом образної художньої характеристики й осмислення фактів навколишньої дійсності.
До стилістичних засобів ідентифікації вербального поетичного образу в тексті відносяться: висування непередбаченого елемента на тлі передбаченого, логічне протиріччя елементів, співвіднесеність протилежностей, які переходять один в одного, підпорядкованість прямого значення переносному, включення в контекст поетичного тексту, виконання естетичної функції. У вербальному поетичному образі здійснюється перенесення загальних кваліфікативних рис із узуального денотата на референт або перенесення рис, які відображають предметно-логічні зв’язки між денотатом і референтом.
В аспекті семантичного змісту головними принципами, що діють у вербальному поетичному образі, є включення інтенсіоналу прямого значення в інтенсіонал переносного на правах гіпосеми й перетинання інтенсіоналу прямого значення з імплікаціоналом переносного, при цьому здійснюється об’єднання сфери перетинання прямого значення з переносним.
Здійснене дослідження розкриває перспективи вивчення поетичного образу в коґнітивному аспекті (порівняльний аналіз образів авторів, що належать до одного мовного соціуму, і авторів носіїв різних мов) і лінгвістичному аспекті (аналіз образів сучасної американської поезії в плані семантики, лексичного втілення структурних елементів, їхньої морфологічної приналежності, синонімії тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АверинцевС.С. Аналитическая психология” К.Г. Юнга и закономерности творческой фантазии // О современной буржуазной эстетике. Вып. 3. М.: Искусство, 1972. С. 110-155.
2. АвтеньеваЛ.А. Сопоставительно-типологическое исследование стилисти­ческих приемов английского и русского языков (на материале метафоры, антономасии и эпитета): Автореф. дис. канд. филол. наук. Одесса: ОГУ, 1987. 15с.
3. АлефиренкоН.Ф. Фразеология и культура // Язык и культура. Вторая международная конференция: Тезисы. Ч.1. К.: Издательство журнала Collegium”, 1993. С. 67-68.
4. Античные теории языка и стиля: Антология текстов. СПб.: АЛЕТЕЙЯ, 1996. 362с.
5. АпресянЮ.Д. Избранные труды: В 2-х т. 2-е изд., испр. и доп. Т. 1: Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Издательская фирма Восточная литература” РАН, 1995. 472с.
6. АракинВ.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. 2-е изд. М.: Просвещение, 1989. 256с.
7. Аристотель об искусстве поэзии. М.: Гослитиздат, 1957. 184с.
8. АрнольдИ.В. Стилистика современного английского языка: (Стилистика декодирования). 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 300с.
9. АрутюноваН.Д. Образ (опыт концептуального анализа) // Референция и проблемы текстообразования. М.: Наука, 1988. С. 18-24.
10. АрутюноваН.Д. Типы языковых значений: оценка, событие, факт. М.: Наука, 1988. 338с.
11. АрутюноваН.Д. Полагать” и видеть” // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов: Сб. статей. М.: Наука, 1989. С. 7-30.
12. АрутюноваН.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сб. М.: Прогресс, 1990. С. 5-32.
13. АрутюноваН.Д. Тождество и подобие. Заметки о взаимодействии концептов // Тождество и подобие, сравнение и идентификация. М.: Институт языкознания АН СССР, 1990. С. 7-23.
14. Багумян О.В. Текстова ситуація соціальний захист”: лінгвокоґнітивний аспект (на матеріалі різностильових англомовних текстів): Автореф. дис. канд. філол.. наук: 10.02.04. К., 2004. 20с.
15. БаевскийВ.С. Рецензия на книгу ПавловичН.В. Язык образов. Парадигмы образов в русском поэтическом языке // Вопросы языкознания. 1996. № 5. С.140-142.
16. Бакеркина В.В. О менталистском подходе к изучению политического дискурса // Язык и культура. Вторая международная конференция: Тезисы. Ч. 1. К.: Издательство журнала Collegium”, 1993. С. 61-62.
17. Бакина М.А., Некрасова Е.А. Эволюция поэтической речи XIX XX веков. Перифраза. Сравнение. М.: Наука, 1986. 200с.
18. БарановА.Г. Текст в функционально-прагматической парадигме. Краснодар: Издательство Краснодарского университета, 1988. 90с.
19. БартР. Основы семиотики // Структурализм: за” и против”: Сб. статей. М.: Прогресс, 1975. С. 453-460.
20. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс: Универс: РЕЯ, 1994. 616с.
21. БахтинМ.М. Слово в поэзии и в прозе // Вопросы литературы. 1972. №6. С. 55-85.
22. БахтинМ.М. Проблемы поэтики Достоевского. 5-е изд., доп. К.: NEXT”, 1994. 506 с.
23. Бахтин М.М. К эстетике слова // Контекст 1973. Литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1974. С. 280-290.
24. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. 502 с.
25. Белинский В.Г. Взгляд на русскую литературу: Сб. статей М.: Современник, 1988. 651 с.
26. Белькинд Е.А. Белый и А.А.Потебня. К постановке вопроса // Тезисы I Всесоюзной (III) конференции Творчество А.А.Блока и русская культура ХХ века”. Тарту: Издательство Тартуского университета, 1975. С.160-180.
27. Бєлєхова Л.І. Образний простір текстового світу сучасної американської поезії / Навчальний посібник з інтерпретації художнього тексту. Херсон: Видавництво Айлант”, 1997. 184 с.
28. Бєлєхова Л.І. Еволюція словесного поетичного образу в американській поезії: Лінгвокоґнітивний погляд // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. Херсон, 2003. Випуск 23. С.19-23.
29. Бєлєхова Л.І. Види аналогового мапування як коґнітивні процедури формування словесного поетичного образу (на матеріалі американської поезії) // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. Херсон, 2000. Випуск 8. С. 117-123.
30. Бєлєхова Л.І. Еволюція словесного поетичного образу епохи модернізму і постмодернізму // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. Херсон, 2000. Випуск 7. С.36-42.
31. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ метабола в поезії мови (на матеріалі американської, російської та української поезії) // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. Херсон, 2003. Випуск 20. С.67-71.
32. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в мереології різних поетик // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. Херсон, 2002. Випуск 19. С.149-159.
33. Бєлєхова Л.І. Стратегії і тактики інтерпретації поетичних текстів (на матеріалі перекладів американської поезії на українську мову) // Південний архів: Збірник наукових праць. Філологічні науки. Херсон, 2003. Випуск 21. С.237-242.
34. БибихинВ.В. Принцип внутренней формы и редукционизм в семантических исследованиях // Языковая практика и теория языка: Сб. научных трудов. Вып.2. М.: Наука, 1978. С. 52-69.
35. Блэк М. Метафора // Теория метафоры: Сб. статей. М.: Прогресс, 1990. С. 153-172.
36. Бочаров С.Г. Поэтика Пушкина: Очерки. М., Наука, 1974. 207 с.
37. Брутян Г.А. Гипотеза Сепира-Уорфа. Ереван: Луйс, 1968. 66 с.
38. Брутян Г.А. Язык и картина мира//НДВШ. Филологические науки. 1973. № 1. С. 5-12.
39. Брутян Г.А. Языковая картина мира и ее роль в познании // Методические проблемы анализа языка: Сб. научных трудов. Ереван: Издательство Ереванского университета, 1976. 294 с.
40. Будагов Р.А. Человек и его язык. 2-е изд., расшир. М.: Издательство МГУ, 1976. 429 с.
41. БулыгинаТ.В. Долг” и родственные концепты // Тезисы научной конференции Концептуальный анализ: Методы, результаты, перспективы”. М.: АН СССР. Институт языкознания, 1990. С. 18-19.
42. БурагоИ.К. Человек, язык, культура: становление смысла // Язык и культура. Материалы первой международной конференции. К.: Издательство журнала Collegium”, 1992. С. 3-10.
43. Вартазарян С.Р. От образа к знаку. Ереван: Издательство Ереванского университета, 1973. 300 с.
44. Вейман Р. Литературоведение и структурализм // Структурализм: за” и против”: Сб. статей. М.: Прогресс, 1975. С. 418-430.
45. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в зарубежной лингвистике: Сб. статей. Вып. 10: Лингвистическая семантика. М.: Прогресс, 1981. С. 50-176.
46. ВайнрихХ. Текстовая функция французского артикля // Новое в зарубежной лингвистике: Сб. статей. Вып. 8: Лингвистика текста. М.: Прогресс, 1978. С. 370-388.
47. Верещагин Е.М., Костомаров В. Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. Методическое руководство. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Русский язык, 1983. 269 с.
48. Верли М. Общее литературоведение: Пер. с нем. М.: Издательство иностранной литературы, 1957. 243с.
49. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 404с.
50. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высшая школа, 1981. 320с.
51. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Высшая школа, 1963. 320с.
52. Винокур Г.О. Филологические исследования: Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1990(1991). 453с.
53. Вихованець І. Р., Городенська К.Г., Русанівський В. М. Семантико-синтаксична структура речення. Київ: Наукова думка, 1983. 220с.
54. Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. 142с.
55. Воробьева О.П. Лингвистические особенности адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. докт. филол. наук: 10.02.04. К., 1997. 382с.
56. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата: Монография. К.: Выща школа, 1993. 200с.
57. ВоронинаС.П. Идиолект как отражение социальных изменений в обществе // Я, субъект, индивид в парадигмах современного языкознания: Сборник аналитических обзоров. М.: ИНИОН, 1992. С. 88-98.
58. Воропаева Г.С. Знаково-символические системы культуры и этническое сознание // Язык и культура. Материалы третьей международной конференции. К.: Издательство журнала Collegium”, 1994. С. 87-94.
59. Вундт В. Фантазия как основа искусства: Пер. с нем. М.: СПБ, 1974. 360с.
60. Гадамер Г.Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1988. 699с.
61. Гадамер Г.Г. Актуальность прекрасного. М.: Искусство, 1991. 367 с.
62. Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте: Сб. М.: Наука, 1988. С. 11-26.
63. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139с.
64. Гартман Н. Эстетика: Пер. с нем. М.: Искусство, 1958. 400с.
65. ГаспаровМ.Л. Ритмико-синтаксическая формульность в русском 4-стоп­ном ямбе // Проблемы структурной лингвистики: Сб. научных трудов. М.: Наука, 1986. С. 181-199.
66. Гаспаров М.Л. Художественный мир писателя: тезаурус формальный и тезаурус функциональный // Проблемы структурной лингвистики: Сб. научных трудов. М.: Наука, 1988. С. 125-137.
67. Гачев Г.Д. Жизнь художественного сознания. Очерки по истории образа. Ч. 1. М.: Искусство, 1972. 200с.
68. Гегель Г.В. Эстетика: В 4-х томах. Т.3. М.: Мысль, 1968. 622с.
69.Гегель Г.В. Эстетика: В 4-х томах. Т.4. М.: Мысль, 1971. 312с.
70. Гей Н.К. Художественный образ как категория поэтики // Контекст 1982. Литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1983. С.68-98.
71. Герасимов В.И. К становлению когнитивной грамматики // Современные зарубежные грамматические теории: Сборник аналитических обзоров. М.: ИНИОН, 1985. С. 213-250.
72. Герасимов В.И., Петров В.В. На пути к когнитивной модели языка // Новое в зарубежной лингвистике: Сб. статей. Вып. 23: Когнитивные аспекты языка. М.: Прогресс, 1988. С. 5-11.
73. Григорьева А.Д., Иванова Н.Н. Поэтическая фразеология Пушкина. М.: Наука, 1969. 200с.
74. Григорян А. Художественный стиль и структура образа. Ереван: Издательство Ереванского университета, 1974. 200с.
75. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1984. 398с.
76. Гумбольдт В. Язык и философия культуры: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1985. 441с.
77. ГуревичА.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. М.: Искусство, 1990. 396с.
78. Гуреев В.А. Языковой эгоцентризм в новых парадигмах знания // Вопросы языкознания. 2004. №2. С.57-68
79. Гусар М.В. Лінгвокоґнітивні та комунікативно-прагматичні аспекти приватних газетних оголошень: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2004 20с.
80. Дейк Т.А., ван. Язык. Познание. Коммуникация: Сб. работ. М.: Прогресс, 1989. 312с.
81. Демська-Кульчицька О. Деякі аспекти корпусної лінгвістики // Українська мова. 2005. №1. С.44-52
82. Дорса С.В. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань, що передають каяття (на матеріалі англійської мови): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1996. 16с.
83. Донец П.К. К вопросу об исследовательской единице межкультурной комуникации // Вопросы языкознания. 2004. №6. С.93-100
84. Девидсон Д. Что означают метафоры // Теория метафоры: Сб. М.: Прогресс, 1990. С. 173-193.
85. Дубовик О.Ю. Образи фл