ВИДАВНИЧА СПРАВА В КИЄВІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

ПЕТРОВ Сергій Степанович

УДК 655.41 (09) (477)

ВИДАВНИЧА СПРАВА В КИЄВІ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ПОЧАТОК ХХ СТ.)

10. 01.08 Журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
проф. Тимошик М. С.

Київ 2004

З М І С Т

ВСТУП .

4-9

РОЗДІЛ 1.

КНИГОЗНАВСТВО ПРО РОЗВИТОК КНИГОВИДАННЯ В КИЄВІ (18611917) .......

10-34

1.1.

Поняття книга” на сучасному етапі розвитку суспільства .....

10-13

1.2.

Стан проблеми у вітчизняній науковій літературі ....

13-30

1.3.

Джерельна база дослідження....

30-32

Висновки до розділу .....

32-34

РОЗДІЛ 2.

РОЗВИТОК ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ БАЗИ ТА СТАНОВИЩЕ ДРУКАРІВ І ВИДАВЦІВ КИЄВА ....

35-70

2.1.

Друкарська справа в Києві у 60-70-х роках ХІХ ст. ..

35-41

2.2.

Розвиток друкарства в місті з 80-х років ХІХ ст. до початку ХХ ст. ..

41-55

2.3

Поліграфічне виробництво в Києві у 1905-1917 роках ...

55-68

Висновки до розділу......

68-70

РОЗДІЛ 3.

РОСІЙСЬКОМОВНЕ КНИГОВИДАННЯ В КИЄВІ

71-106

3.1.

Розвиток книговидання в Києві у 60 70-х роках ХІХ ст.

71-82

3.2.

Найзначніші видавці Києва 80-х років ХІХ початку ХХ ст. ...

82-92

3.3.

Видавнича діяльність в Києві у роки першої російської революції .

92-94

3.4.

Книговидання міста у 1908 1914 роках...

95-100

3.5.

Київське книговидання в роки світової війни та революцій (1914 1917) ...

101-103

Висновки до розділу......

103-106

РОЗДІЛ 4.

УКРАЇНСЬКОМОВНЕ КНИГОВИДАННЯ В КИЄВІ ...

107-154

4.1.

Українськомовне книговидання в місті у 60 70-х роках ХІХ ст. .

107-114

4.2.

Напрями розвитку українськомовної книги в Києві у 80 першій половині 90-х років ХІХ ст. .

115-122

4.3.

Проблеми і досягнення київського українсько-мовного книговидання другої половини 90-х років ХІХ ст. початку 1900-х років.

122-130

4.4.

Зміцнення українськомовного книговидання в Києві у роки першої російської революції і подальший його розвиток до початку світової війни.....

131-147

4.5.

Українськомовна книга в Києві у період з другої половини 1914 по 1917 рік....

147-151

Висновки до розділу......

152-154

ВИСНОВКИ

155-162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..

163-180

ВСТУП

Актуальність дослідження. Вивчення історії розвитку культури має надзвичайно важливе значення для незалежної України, для розвитку громадянської свідомості, визначення та ствердження її національних ідеалів. Важливим складником історії культури є історія друкарської справи та книговидання.
Книговидання важлива галузь людської діяльності. Вона забезпечує закріплення та передачу інформації в часі та просторі у вигляді текстового й ілюстративного матеріалу, що є найпоширенішим засобом у цій галузі на наш час. Відповідно до загальної теорії комунікацій, книга залишається найважливішою формою існування й розповсюдження інформації, способом організації твору індивідуальної свідомості в знакову систему для сприйняття її суспільною свідомістю. Книжкове виробництво, як галузь економіки суспільства і як важлива сфера його духовного зростання, постійно поповнює його інтелектуальний потенціал новою інформацією та закріплює накопичені знання як духовну спадщину, соціальний досвід людства.
Вивчення тенденцій розвитку книги та книговидання в Україні в окремі періоди її історії, впливу книги на розвиток свідомості та інтелектуального рівня суспільства, на практичне життя є важливим завданням дослідників. Особливий інтерес викликає період 1861 1917 років. У ці роки друкарство і видавнича справа розвивалися за умов швидкого поширення в Російській імперії нових засобів виробництва, зростання рівня освіти, загальної культури, науки. Такий досвід має серйозне теоретичне і практичне значення в умовах сучасної України, яка на новому рівні трансформується у демократичну державу з ринковою економікою. Актуальність теми дослідження полягає в тому, що досвід книговидання в Києві важливому культурному та соціально-економічному центрі країни у період стрімкого розвитку виробничих відносин має особливе наукове і практичне значення у період трансформації, що його переживає Україна сьогодні. Актуальність дисертаційного дослідження підсилюється ще й тим, що діяльність окремих приватних, громадських і державних видавництв на сучасному етапі розвитку країни має багато спільних рис з такою діяльністю у минулому. Важливо всебічно дослідити та оцінити із сучасних позицій здобутки вітчизняної видавничої справи, що мали місце в період 1861 1917 років, для їх використаня в сучасній практичній діяльності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідницьких робіт Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (номер державної реєстрації № 01БФ045-01 у розрізі тем Моніторинг ЗМК та інформаційне моделювання”, Сучасні українські видавничі стандарти” та Історія видавничої справи”.
Метою дослідження є відтворення цілісної картини розвитку друкарства та книговидавничої справи в Києві у другій половині ХІХ та на початку ХХ ст. як синтетичної галузі, в якій органічно поєднувалися технічні досягнення в поліграфічному виробництві із культурними і громадсько-політичними надбаннями суспільства.
Мета дослідження реалізується через вирішення таких завдань:
- проаналізувати стан вивчення проблеми, визначити об’єктивність і повноту її осмислення у вітчизняній науковій літературі;
- охарактеризувати розвиток видавничо-поліграфічної бази м. Києва у 1861 1917 роках, зростання її кількісних та якісних показників на основі виявлених опублікованих і неопублікованих джерел;
- визначити напрями і тенденції розвитку в Києві російськомовного книговидання, яке домінувало в Україні у 1861 1917 роках;
- проаналізувати внесок в книговидання міста і розглянути діяльність провідних київських російськомовних видавництв;
- розглянути роль українськомовної книги в освіті населення, в формуванні громадської думки, ствердженні політичних поглядів суспільства;
- дослідити розвиток в Києві українськомовного книговидавння на тлі суспільно-політичних подій, що відбувалися в країні у зв’язку із загальною політикою російського самодержавства, спрямованою на знищення українського друкованого слова;
- виходячи з конкретних фактів розвитку книговидання в Києві у другій половині ХІХ початку ХХ ст., розглянути найважливіші фактори, що діють у галузі книговидання для сучасних підприємців і працівників галузі.
Об’єкт дослідження розвиток книговидання в Києві на тлі економічних, громадсько-політичних і соціально-культурних перетворень 1861 1917 років.
Предметом дослідження є основні тенденції розвитку видавничих підприємств і установ м. Києва та масив періодичних і книжкових київських видань періоду 1861 1917 років.
Методи дисертаційного дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є комплексний підхід до дослідження, який грунтується на принципах історизму та наукової об’єктивності, пріоритеті фактів, що передбачає об’єктивне висвітлення, аналіз і узагальнення даних розвитку книгодрукарства та книговидавництва у Києві при вивченні й аналізі окремих видань, історіографічних і бібліографічних джерел. Використані методи кількісного та якісного аналізу при обробці великого обсягу, зокрема, зібраної дисертантом, бібліографічної інформації (за даними покажчика Книга в Україні. 1861 1917”. К., 1996 2004. Вип. 1 7[1], одним із авторів якого є дисертант). Застосовувалися також методи класифікації та типологізації суспільних явищ.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 1861 1917 роки, тобто час від відміни в країні кріпацтва до падіння самодержавства, створення УНР і початку громадянської війни. Розгляд та аналіз розвитку книговидавничої справи в м. Києві в цей період надають можливість простежити послідовність і спадкоємність процесів розвитку галузей, відзначити фактори, що мали вирішальний вплив на них у конкретних суспільно-політичних умовах.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на тлі соціально-політичного та економічного розвитку відтворена цілісна картина розвитку книговидання в Києві у 1861 1917 роках, зокрема:
- виявлено і бібліографічно оброблено значний масив київських видань цього періоду;
- до наукового обігу введено значний обсяг фактичних матеріалів з історії книговидання та поширення книжкової продукції в Києві і в Україні в другій половині ХІХ початку ХХ ст. у результаті вивчення раніше недосліджених архівних і бібліографічних документів, а також зібрано й оброблено значний обсяг статистичних даних;
- комплексно вивчено розвиток українськомовної книги в Києві на основі аналізу суспільно-політичних умов, за яких вона виходила, зокрема репресій, яким було піддано українську культуру, в тому числі і книговидання, російським самодержавством;
- проналізовано й охарактеризовано основні види видань за цільовим призначенням наукові, науково-популярні, науково-виробничі, навчальні, довідкові, літературно-художні, громадсько-політичні та ін., що виходили в Києві;
- визначено внесок провідних діячів у галузі книговидання видавців, друкарів, власників книгарень тощо ;
- досліджено історію створення та напрямки діяльності провідних київських видавництв;
- проаналізовано шляхи створення, розвитку й ствердження найзначніших київських видавничих підприємств (в окремих випадках при переході до інших власників) на тлі зміни суспільно-політичних умов в країні;
- проаналізовано шляхи розвитку книговидання в Києві в період 1861 1917 років і розроблено практичні рекомендації в галузі книговидання для сучасних підприємців і працівників галузі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація може бути використана в процесі розбудови видавничої справи в незалежній Україні, для вироблення концепції книговидавництва як галузі і для визначення завдань і напрямків діяльності конкретних видавництв. Матеріали дисертації та її висновки можуть бути корисними при написанні фундаментальних історіографічних праць, узагальнюючих робіт з історії України, історії вітчизняної видавничої справи, при створенні довідкових та навчальних видань. Дисертант у процесі багатоаспектного дослідження теми розробив і впровадив навчальний курс Друкарство в Україні”, що викладається протягом 1997 2004 років на видавничо-поліграфічному факультеті Національного політехнічного університету України Київський політехнічний інститут”. Матеріали дисертації також можуть бути використані при читанні інших курсів для студентів майбутніх видавців, журналістів, істориків, філологів у вищих учбових закладах України. Матеріали дисертації будуть корисними для практичної діяльності бібліотекарів, видавців, дослідників.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, опублікована монографія та наукові статті, в яких викладені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дисертації. Рукопис роботи обговорено на кафедрі видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дослідження обговорювалися на всеукраїнських, міжнародних та міській наукових і науково-практичних конференціях С.В. Кульженко” (Музей історії м. Києва, Державний музей книги і друкарства України. 24. 01. 1997 р.), Професійний бібліотечний рух: назустріч змінам бібліотечно-інформаційного середовища” (Науково-практична та звітно-виборча конференція Української бібліотечної асоціації. 22-23. 03. 2001 р.), Мономаховичі та східно-слов’янська державність. Роль Юрія Долгорукого в історичному процесі” (Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. 9-10. 04. 2003 р.), Інноваційна діяльність стратегічний розвиток наукових бібліотек” (Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського. 7 9 . 10. 2003 р.), Київ та кияни” (Музей історії міста Києва.. 17. 11. 2003 р.), Пам’ятки Давньої Русі в студіях сучасних вчених: історія, дослідження, збереження” (Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. 04. 12. 2003 р.), Обрії друкарства” (Національний технічний університет України КПІ”. Видавничо-поліграфічний інститут. 25-27. 10. 2004 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення в монографії автора Книжкова справа в Києві. 1861-1917”. К.: Тов. УВПК”ЕксОб”, 2002. 344 с. та семи одноосібних наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (162 сторінки), списку використаних джерел та літератури (276 позицій). Загальний обсяг дисертації 180 сторінок.

[1]Видання продовжується.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження дає підстави для таких висновків:
1. Питання розвитку друкарської справи та книговидання в Києві у другій половині ХІХ початку ХХ століття досі не були предметом спеціального наукового дослідження. Автори переважної більшості наукових праць лише побіжно торкалися даної теми, звертаючись до окремих періодів чи питань. Деякі з опублікованих робіт містять неточності фактичного характеру. Проблеми книговидання у Києві в окреслений період досліджувалися фрагментарно, в окремих напрямах і аспектах.
2. Після реформи 1861 р. серед інших змін, що мали місце в країні, відбуваються швидкі позитивні перетворення і в книговиданні стрімко збільшується кількість видавничих підприємств, серед яких зростає відсоток приватних друкарень, рівень їхнього технічного обладнання, кількість та якість виробленої продукції. Одночасно спостерігається формування ряду надзвичайно міцних видавничо-поліграфічних установ, конкурувати з якими було не під силу більшості дрібних друкарень. Саме вони були якнайкраще забезпечені відповідним технічним обладнанням і випускали переважну частину книговидавничої продукції міста, в той час як більшість дрібних друкарень, яких на початок ХХ ст. в Києві налічувалося до 60, намагалися вижити, випускаючи не лише книги, а й дрібні сторонні замовлення. Саме між найзначнішими підприємствами найперше відбувається розподіл сфер діяльності у книговиданні. Серед державних та суспільних підприємств це були друкарні університету св. Володимира, губернського правління та Києво-Печерської лаври, з приватних підприємства С. В. Кульженка, І. І. Чоколова, М. Т. Корчак-Новицького, І. М. Кушнерьова і спілки та деякі інші.
Кількість книжкової продукції у місті зменшується в роки першої російської революції, відродження галузі відбувається надзвичайно повільно внаслідок суспільно-політичного становища в країні у 1907 1909 роках. Період 1910 1913 років стає часом найвищих досягнень у книговидавничій сфері, втім, початок світової війни знижує можливості київського книговидання цього періоду
Політична боротьба, що розгорнулася в країні 1917 р., мала як позитивне, так і негативне значення для розвитку міського друкарства як галузі. Лютнева революція зробила можливим поширення політичних свобод громадян, втім, із зміною влад, кожна з яких намагалася використати у власних інтересах засоби друку, відбувається значне ускладнення діяльності і знищення цілого ряду друкарських підприємств, які не відповідали своєю діяльністю поглядам пануючих політичних угрупувань.
3. У 60 70-х роках ХІХ ст., із значним зростанням кількісних показників поліграфічної продукції, в країні активно розвивається процес формування типології видань, які, з певними змінами, набули теперішніх форм. Таким чином, офіційні, наукові, науково-популярні, науково-виробничі, навчальні, громадсько-політичні, довідкові, літературно-художні та інші видання, розраховані на значно ширші, ніж у попередні десятиліття, кола читачів, протягом досить короткого часу набувають найбільш досконалого вигляду за змістом та конструкцією. Надалі їхній розвиток пов’язувався насамперед із якісними змінами всередині окремих видів видань, наприклад, із збільшенням кількості розділів у довідкових виданнях, покращенням ілюстраційної частини тощо.
Загальні результати історико-книгознавчого аналізу усього масиву видань періоду 1861 1917 років свідчать, що розвиток книговидавничої справи в Києві у період 1861 1917 років визначався соціально-економічними, політичними, історико-культурними факторами. Це позначилося на діяльності видавництв й відповідно на тематиці видань, їхній кількості. Зміст видавничої продукції визначався практичними потребами кожного конкретного історичного періоду, характеризувався тематичною та жанровою різноманітністю. У дисертації відтворена картина розвитку книговидання в Києві, розподілу видавничої продукції за галузями знань, видами видань, що дало змогу окреслити структуру масиву видань, описати й проаналізувати його еволюцію у часі. Проаналізовано внесок громадських та політичних діячів, діячів науки, культури, освіти в процес формування окремих видів літератури, їхнього видання та розповсюдження.
4. У досліджуваний період видавцями у Києві виступали як окремі приватні особи, так і ряд державних та громадських установ, зокрема міська дума, Києво-Печерська лавра, університет св. Володимира, наукові товариства, редакції періодичних видань тощо. Закономірним кроком у розвитку книговидавництва стає участь у ньому книгарень, власники яких намагалися видавати літературу, яка передусім користувалася попитом. Поширюються т. з. склади” книжок, які, разом із книгарнями, фактично стають зародками майбутніх видавництв.
Книговидання в Києві стрімко розвивається у 80 90-х роках ХІХ ст. Цей час стає періодом справжнього розквіту в місті книговидання, зокрема художньої літератури. Набувають поширення багатотомні, серійні, ілюстровані видання, зростають тиражі, збільшується кількість та різноманітність навчальної та довідкової книги. Величезного поширення набуває т. з. лубочна література.
У роки першої російської революції особливого значення набуває політична брошура. Книгу визвольного спрямування випускає більшість видавництв міста, громадські організації, як Київське товариство грамотності, окремі заводські райони”, міські газети, книгарні тощо. Після поразки революції хвиля громадсько-політичної літератури в країні спадає вже з другої половини 1907 р., її місце на ринку певний час займає пригодницька література, але вже на 1910 р. становище стабілізується. Наступні роки, до Першої світової війни, стають часом найвищого підйому київського книговидання у досліджуваний період. В цей час досягають найвищих показників фактично всі види книжкового асортименту, особливого поширення набувають навчальні та довідкові видання.
З початком світової війни відбулося відчутне зменшення обсягів поліграфічної продукції. Продовжують діяльність фактично лише найзначніші видавництва. Після лютневої революції 1917 р. знову, як і в 1905 1906 роках, громадсько-політична література очолює списки найпопулярніших видань в країні. Певний період відбувається спроба співіснування видавництв різних політичних напрямків. Втім, подальші події, що відбувалися в країні, поклали край розвиткові галузі, структура якої лише почала активно формуватися.
5. В умовах національно-культурного піднесення в другій половині ХІХ початку ХХ ст. видавнича діяльність в Україні набуває значення видатного соціального та культурного явища. Книговидання не лише відповідало існуючому рівню розвитку суспільства, а й впливало на нього, сприяючи формуванню громадської думки, спонукаючи до активізації діяльності просвітніх, наукових організацій. Насамперед це стосується видання у Києві українськомовної літератури, яка стає важливим чинником соціально-економічних і національно-культурних перетворень в Україні у другій половині ХІХ початку ХХ ст.
6. У 60 70-х роках ХІХ ст. Київ стає найзначнішим українськомовним книговидавничим центром Східної України. Активну книговидавничу діяльність розгортає Київська громада. З виданої в ці роки літератури слід особливо відзначити природничознавчі видання, розраховані на найширші верстви українського населення.
Політика російського самодержавства, спрямована на придушення українського друкованого слова, мала різко негативне значення для розвитку національної культури. Розвиток українськомовної книги в цих умовах на довгі роки набув переважно форм видань збірок творів художньої літератури окремих авторів, а також збірників та альманахів, саме завдяки яким читач мав змогу ознайомлюватися із творами найпопулярніших письменників. У 80 90-х роках поширення набувають і видання, розраховані на невибагливого читача, що видавалися насамперед з метою одержання прибутку.
З середини 90-х років у Києві починають діяти українські видавництва. Засноване 1895 р. видавництво Вік”, відіграло надзвичайно важливу роль в розвитку української книги.
У роки першої російської революції під тиском демократичних верств суспільства відбувається значне зростання випуску українськомовних видань. В Києві діють видавництва Вік”, Є. П. Череповського, Просвіти”, Ранок”, після відміни заборони української періодики виходять українськомовні газети та журнали, редакції яких також розгортають книговидавничу діяльність. Після тривалої перерви, викликаної цензурними обмеженнями, з’являється українська навчальна література.
Після поразки першої російської революції влада не насмілюється повернутися до попередньої політики заборони українського друку. Київ і в цей період залишається найзначнішим книговидавничим центром Східної України в галузі українськомовної літератури. Тут діє цілий ряд українських видавництв, які ставлять завдання досягнення рівня кращих вітчизняних та світових зразків. З’являються українські серійні видання Такий активний розвиток українського книговидання у Києві до 1914 р. відбувався незважаючи на постійні утиски з боку самодержавства, які особливо посилилися в дні відзначення ювілею Т. Г. Шевченка. Значно зростає кількість українських видань практичного характеру, завдяки яким переважно селянству надавалися господарські, лікарські та інші знання.
Зменшення кількості українських видань в роки світової війни об’єктивно було пов’язано із посиленням цензури в умовах військового часу, а також загальним спадом економіки у зв’язку із військовими діями безпосередньо на території України.
Після лютневої революції 1917 р. спостерігається значне зростання кількості українських видань. В місті починають діяти друкарні, пов’язані із виданням винятково українськомовної книги. Цей процес особливо активізується з жовтня після переходу влади в місті до Центральної Ради робітничих, селянських та солдатських депутатів. Значення цієї літератури зростає у зв’язку з перебігом подальших подій в країні, забороною видання цілого ряду українських авторів в роки радянської влади тощо.
7. Розвиток книговидання у Києві в 1861 1917 роках можливо поділити на три періоди, для яких характерна єдність процесів, що відбувалися в економіці та суспільно-політичному житті країни. Перший період це 60 70-і роки ХІХ ст., які характеризуються зрушеннями в економіці країни безпосередньо у пореформений час. Другий період це початок 80-х років ХІХ ст. 1904 рік, коли в країні відбувалися процеси дальшого економічного розвитку, монополізації виробництва, поступового загострення соціальних відносин.
Третій період це 1905 1917 роки, які характеризуються надзвичайною складністю економічних і соціальних процесів, що відбувалися в країні. Для цього періоду характерним є досягнення як найвищих показників у книговиданні протягом усього дорадянського часу (1913 р.), так і його падіння внаслідок суспільно-політичних подій майже до рівня 70-х років ХІХ ст. (1917 р.).
Як показує аналіз історії книговидання в Києві 1861 1917 років, важливими умовами розвитку галузі є, передусім, стан стабільності в політичному житті і в економіці країни, відсутність політичної цензури, рівноправність форм власності, реальна дієздатність грошей та відповідність цін, забезпечення законодавчої бази підприємництва, економічна самостійність і відповідальність підприємця-видавця, повага до нього як до виробника книги продукту, вкрай необхідного суспільству.
Видавничі підприємства, що відносяться до так званого малого бізнесу, мають певну перевагу перед іншими за рахунок швидкого пристосування до кон’юнктури ринку, оперативного впровадження новинок техніки й технології. Слід розуміти, що вижити” в умовах здорової конкуренції і процесу концентрації виробництва мають змогу лише підприємства, характерною рисою яких є, насамперед, висока якість виробленої продукції. Вона досягається високим рівнем організації виробництва, рентабельність якого забезпечується розумінням процесів, що відбуваються в суспільстві і, відповідно, його потреб, орієнтацією діяльності видавництва на довгостроковий період на основі прогнозування та перспективи випуску нових книг, забезпечення підвищення якості шляхом запровадження нової ефективної техніки, використання висококваліфікованих спеціалістів, розумною ціновою політикою тощо.
Матеріал дисертації дає багато прикладів як плідної, так і невдалої діяльності в галузі книговидання в Києві у період 1861 1917 років. Серед вимог, які необхідно поставити перед підприємцями у видавничій сфері, насамперед виділимо реалістичність в розумінні суті книговидання, розуміння нездійсненності міфів про швидке збагачення, необхідності настійливої самовідданої праці. В процесі видавничої діяльності значну роль відіграє особистість підприємця і його риси вдачі: здатність давати зважені оцінки подіям, особам, власній діяльності, вміння приймати рішення в умовах невизначеності й ризику оцінювати перспективність нових видань і ідей, оцінювати дії з боку етики та моралі, добиватися мети в умовах протидії тощо.
Уважне вивчення читацьких інтересів, орієнтація в кон’юнктурі ринку, затвердження тиражів відповідно до рівня попиту та інші заходи, які здійснювалися видавцями у минулому, дозволяють і сьогодні вдало здійснювати тематичне планування у видавничій діяльності. Вміння організації швидкої реалізації продукції, використання для якнайшвидшого залучення в обіг вилучених коштів сприяє розширенню виробництва. Досвід підказує при цьому прогресивність застосування знижок при оптовому продажу книг, можливим є й випуск видань у різних варіантах, виходячи з рівня оформлення й відповідно різних за ціною, розрахованих на різні кола читачів. Слід працювати над географію продажу, поширювати виставкову діяльність для ознайомлення читачів з продукцією видавництва, рекламування видань. Для цього необхідно залучати засоби масової інформації у всіх формах, які набули розвитку сьогодні. Слід розробляти можливості продажу видань безпосередньо покупцям, вишукувати резерви для здешевлення виробництва.
Звичайно, тенденції, які лише проглядалися в книговиданні понад століття тому, набувають нового значення в умовах трансформації, що переживає Україна при ствердженні в країні ринкової економіки. Досвід, набутий у видавничій сфері у другій половині ХІХ початку ХХ ст., має використовуватися і сьогодні. Досліджувані тенденції в цій праці розкривають можливості для осмислення історичного досвіду функціонування книговидання в Україні. Втім, результати дослідження не вичерпують усіх аспектів окреслених проблем. Подальшого вивчення потребують діяльність окремих видавництв і осіб, історико-книгознавчі аспекти розвитку конкретних типів і видів видань, у тому числі іноземними мовами та мовами національних меншин, проблеми розвитку книговидання в інші історичні періоди та в інших містах і регіонах України. Важливо провести дослідження внеску діячів науки, культури, громадських діячів і розвивати наукову біографістику діячів книги і книговидання означеного періоду. Такі дослідження сприятимуть відтворенню цілісної картини розвитку книговидання в Україні, що має винятково важливе значення для розвитку галузі, сприятиме узагальненню традицій, прогнозуванню шляхів подальшого розвитку українського книговидання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Книга : Энциклопедия. М.: Науч. изд-во Большая Рос. энциклопедия”, 1999. 799 с.
2. Le Litteraire et le social Elements pour une sociologie de la litterature. Sous la dir. de R. Escarpit. Paris, 1970. 274 p.
3. Мигонь К. Наука о книге: Очерк проблематики. М.: Книга, 1991. 197, [1] c.
4. Lehmann-Haupt H. Book. T. 4 / The Encsclopedia Americana. The intrnational reference work. NewYork, 1957. P. 223.
5. Куфаєв М. М. Книга як поняття й предмет науки та бібліографія як документальна наука про книгу: (Розділ з філософії книгознавства). К.: Вид. Укр. наук. ін-та книгознавства, 1925. 24 с.
6. Ляхов В. Н. Искусство книги и история книги // История книги: Теоретические и методол. основы. М.: Изд. Гос. б-ки им. В. И. Ленина, 1977. Вып. 2. 86 с.
7. Баренбаум И. Е. К вопросу об универсальном определении понятия книга” // Книга: Исслед. и материалы. М., 1997. Сб. 34.
8. Немировский Е. Л. К вопросу об определении книги как знаковой системы // История книги: Теорет. и методол. основы. М., 1997. 86 с.
9. Новосадский И. В. Теория книговедения и марксизм: Критика современ. книговедения // Тр. / Музей книги, документы и письма. М., 1931. Т. 1. [4], 72 с.
10. Милютин А. И. Когда спящий проснулся: Материал к истории выставок в акад. б-ках // Библ. обозрение. Л., 1927. Кн. 1-2.
11. Зберский Т. Семиотика книги. М.: Книга, 1981. 128 с.
12. Гречихин А. А. Тип как книговедческая категория // Книговедение и его задачи в свете актуальных проблем советского книжного дела: Вторая Всесоюз. науч. конф. по пробл. книговедения: Секция типологии книги: Тез. докл. М., 1974. 85 с.
13. Швецова-Водка Г. М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій. Рівне, 2001. 438 с.
14. Тимошик М. С. Історія видавничої справи. К.: Наук.-вид. центр Наша культура і наука”, 2003. 495 с.
15. Кодак Н. Ф., Сиволоб Ю. В., Чачко А. С. Бытие книги: Заметки о прошлом и настоящем книжного дела. К.: Либідь, 1991. 175 с.
16. Тимошик М. С. Її величність книга: Історія видавничої справи Київського університету, 1834-1999. К.: Наук.-вид. центр Наша культура і наука”, 1999. 306 с.
17. Ткачова Л. О. Видавнича діяльність Київського університету в 1834-1917 рр.: (на прикладі видань з природознавства): Дис. канд. іст. наук : 17.00.01. К., 1996. 266 с.
18. Малиш М. М. Книговидавнича діяльність Бориса Грінченка: Дис. канд. філол. наук: 10.01.10. К., 1994. 156 с.
19. Рабинович М. А. Южно-русское книгоиздательство Ф. А. Иогансона / Спб. добров. о-во любителей книги. Спб.: Изд. Н. Куприянова (при участии АОЗТ ФПК Запад-Восток, ЛТД”), 1999. 304 с.
20. Зеленська Л. М. Музично-видавнича діяльність на Наддніпрянській Україні лругої половини ХІХ-початку ХХ століття: Автореф. дис. канд. іст. наук / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. К., 2002. 21 c.
21. Сквирская Л. И. Тип народной” книжки в издательской практике на Украине во второй половине ХІХ-начале ХХ века // Социальная роль книги: Сб. ст. К.: Наукова думка, 1987. 157, [2] с.
22. Немировский Е. Л. Труд Фрица Функе и его место во всеобщей историографии книги и книжного дела // Функе Ф. Книговедение: Ист. обзор кн. дела. М.: Высш. шк., 1982. 295, [1] с.
23. Машталір Р. М., Ковба Ж. М., Феллер М. Л. Розвиток поліграфії на Україні. Львів: Вид. об’єднання Вища шк.”, вид-во при Львів. держ. ун-ті, 1974. 188 с.
24. Поперегзла Х. Р. Провинциальные типографии и положение в них рабочих: Несколько мыслей о положении типографского дела в провинции. К.: Тип. Штаба Киев. воен. окр., 1885. 29 с.
25. Муратов М. В. Книжное дело в России в ХІХ и ХХ веках: Очерк истории книгоиздательства и книготорговли, 1800-1917 годы. М.; Л.: Гос. социал.-экон. изд-во, 1931. 256 с.
26. Киевлянин. К., 1901, № 36. С. 2.
27. Рубакин Н. А. Избранное. В 2 т. М., 1975. Т. 2. 289 с.
28. Черняк А. Я. История технической книги. Ч.1. С древнейших времен до 1917 г. М.: Книга, 1969. 240 с.
29. Баренбаум И. Е., Давидова Т. Е. История книги. М.: Книга, 1971. 463 с.
30. Кодак Н. Ф., Сиволоб Ю. В., Чачко А. С. Бытие книги: Заметки о прошлом и настоящем кн. дела. К.: Либідь, 1991. 175 с.
31. Сквирская Л. И. Тип народной” книжки в издательской практике на Украине во второй половине ХІХ-начале ХХ века // Социальная роль книги: Сб. ст. К., 1987. 159 с.
32. Новожилова Н. В. Русско-украинские книжные связи в конце ХІХ-начале ХХ в.: (К истории павленковских библиотек в Юго-Западном крае) // Книжное дело в России во второй половине ХІХ начале ХХ в.: Сб. науч. тр. Л.,1896. Вып. 2.
33. Смирнов-Сокольский Н. Рассказы о книгах. М.: Изд-во Всесоюз. Кн. Палаты, 1959. 567 с.
34. Спектор У. М. Миниатюрные книги Южно-русского книгоиздательства Ф. А. Иогансона” // Книга: Исслед. и материалы. М., 1986. Сб. 42.
35. Драгоманов М. П. Народні школи на Україні. Женева, 1872. [2], 152 с.
36. Петлюра С. Украинский отдел на выставке произведений печати // Укр. жизнь. М., 1912. № 9.
37. Єфремов С. В тісних рамцях: Українська книга в 1798-1916 рр. К.: Вид. Укр. наук. ін-та книгознавства, 1926. 30 с.
38. Енциклопедія українознавства. Львів: Молоде життя, 1993. Т. 3. 801 1230 с.
39. Козаченко А. Минуле книги на Україні: Іст. нарис. Х.; К.: Держ. вид-во України, 1930. 79 с.
40. Люзняк М. Українська науково-популярна книга кінця ХІХ початку ХХ ст. як соціокультурний феномен: З історії виникнення та становлення. Львів: ЛДКФ Атлас”, 2000. 375 с.
41. Україномовна книга, 1798-1916. Т. 1-5 / НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. К., 1996-2002.
42. Книга в Україні (1861-1917). Т. 1-7 / НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. К., 1996-2004.
43. Історія Києва. В 3 т. К.: Наук. думка, 1984. Т. 1. 437, [1] с.
44. Публичные лекции // Киев. телеграф. К., 1861, № 2: Местные известия. С. 1.
45. Сытин И. Л. Жизнь для книги. М.: Политиздат, 1962. 279 с.
46. Алферов Н. Несколько слов о книжном деле в Киеве // Киевлянин. - К., 1865. № 106. С. 2.
47. В редакции газеты Киевский телеграф” // Киев. телеграф. К., 1861. № 26. С. 108
48. Местные известия // Киевлянин. К., 1911. № 343. С. 3.
49. Киевская лаврская типография // Киевлянин. К., 1865. № 53. С. 210-211.
50. Несколько слов о русской книжной торговле в Киеве // Друг народа. К., 1875. № 2. С. 21
51. Петров С. С. Київські друкарні (друга половина ХІХ ст.) // Друкарство. 1995. № 5/6. С. 4 7.
52. Объявления // Киев. телеграф. К., 1862. № 37. С.156.
53. Васильев В. С. Полвека у печатного станка. К.: Кульженко, 1904. 60 с.
54. Киевские епархиальные ведомости. № 9. К., 1865. С. 4.
55. Местные известия // Киевлянин. К., 1865 № 103. С. 2.
56. Местные известия // Киевлянин. К., 1867. № 103. С. 3.
57. Киевлянин. К., 1912. № 108: [Гор. новости]. С. 3.
58. Киевские типографии : (Отчет санитарной комиссии за декабрь месяц) // Киевлянин. К., 1879. № 6. С. 2.
59. Киевские типографии: (Отчет санитарной комиссии за декабрь месяц): [Продолжение] // Киевлянин. К., 1879. № 7. С. 1.
60. Черновик годового отчета о состоянии и деятельности типографий, литографий, книжных магазинов и складов, нотных магазинов, библиотек, читален, скоропечатен и др. заведений за 1892 г.: Описи оборудования, сведения о штатах, списки служащих и рабочих. Державний архів м. Києва, далі ДАМК, ф. 287 инспектора типографий, литографий и книжных магазинов в г. Киеве, оп. 1, спр. 7. 1892. Арк. 1 120.
61. Киевские типографии: (Отчет санитарной комиссии за декабрь месяц). [Окончание] // Киевлянин. К., 1879. № 8. С. 1.
62. Местные известия // Киевлянин. К., 1897. № 128. С. 3.
63. Переписка с киевским губернатором об открытии по ходатайствам разных лиц типографий, литографий, книжных магазинов, фотографий, библиотек; о закрытии заведений; о привлечении к ответственности владельцев типографий за печатание изданий без разрешения цензуры; за приобретение типографского шрифта без разрешения. ДАМК. Ф. 287, оп. 1, спр. 26. 1896. Арк. 1 282.
64. Санитарный отчет об осмотре помещений для рабочих промышленных заведений // Киевлянин. К., 1887. № 30. С. 2.
65. Местные известия // Киевлянин. К., 1897. № 23. С. 3.
66. К положению рабочих в ремесленных и промышленных заведениях // Киев. слово. К., 1888. № 330: Местная хроника С. 3.
67. Переписка с Киевским губернатором об открытии типографий, библиотек, книжных магазинов, фотографий и др. заведений, переименовании их и перемене адресов. Переписка с Киевским губернатором по ходатайству композитора Н. В. Лысенко о разрешении продажи сборника украинских песен, напечатанного заграницей ДАМК. Ф. 287, оп. 1, спр. 6-а. 1888. Арк. 1 133.
68. Два дела о положении рабочих // Киевлянин. К., 1890. № 183: Часть неофиц.: [Хроника]. С. 3.
69. Письмо в редакцию // Киевлянин. К., 1883. № 166. С. 2.
70. От редакции // Труд. К., 1881. № 51 С. 2.
71. Заря. К., 1882. № 117: [Объявления]. С. 4.
72. Киевлянин. К., 1882. № 147: [Гор. новости]. С. 3.
73. Киевлянин. К., 1883. № 36: [Объявления]. С. 1.
74. Ведомости оборудования типографий и литографий; Списки служащих и рабочих. ДАМК. Ф. 287, оп. 1, спр. 3. 1886. Арк. 1 112.
75. Киевлянин. К., 1892. № 118: [Гор. новости]. С. 2.
76. Уведомления владельцев типографий, литографий и других заведений о принятии и увольнении служащих и рабочих, о переходе их и