ВІДНОСИНИ ДЕРЖАВИ І ЦЕРКВИ:«СИМФОНІЯ ВЛАД»

Краткое описание

Вступ 3
Розділ 1. Теоретичні підстави взаємодії православної
церкви, держави і права
1.1. Типологія відносин держави і християнської церкви 9
1.2. Право і держава в умовах православної цивілізації 26
1.3. Симфонічна модель відносин православної церкви
і держави у працях вітчизняних мислителів 35
1.4. Зміст концепції «симфонія влад» та її символіка 50
1.5. Церковне право як юридична дисципліна у вітчизняній
правовій традиції 63
Висновки до розділу 1 77
Розділ 2. Етапи розвитку відносин держави і православної
церкви від Київської Русі до суверенної України
2.1. Прийняття християнства і закріплення відносин
Київської Русі і церкви 79
2.2. Патріарший період відносин державної влади
і православної церкви 88
2.3. Синодальний період відносин держави і православної
церкви 97
2.4. Православна церква в умовах радянської держави 104
Висновки до розділу 2 118
Розділ 3. Правові основи взаємодії держави і православної
церкви: традиції та новації
3.1. Традиція єдності світського і церковного права у правовому
механізмі забезпечення «симфонії влад» 121
3.2. Законодавче оформлення відносин держави
і православної церкви у суверенній Україні 130
3.3. Соціальна концепція православної церкви та перспективи
її реалізації у сучасній Україні 144
Висновки до розділу 3 159
Висновки 162
Додаток 166
Список використаних джерел 173
ВСТУП
Актуальність теми. У сучасному інформаційному суспільстві принципово змінюються уявлення про співвідношення духовного і матеріального, релігійного і світського. Християнська церква і держава протягом свого співіснування перебували і продовжують перебувати у стані діалектичної взаємодії, яка обумовлює актуальність загальнотеоретичного юридичного дослідження концепції «симфонії влад», яка лежить в основі цієї системи.
Держава і церква відрізняються за походженням, цілями, структурою, але водночас вони тісно пов’язані між собою. Кожен із цих інститутів має свою особливу соціальну цінність і значимість. Церква не втручається у внутрішні справи держави, а остання, у свою чергу, не втручається у внутрішнє церковне життя. Разом із тим не тільки не виключається, але й передбачається духовно-моральний вплив церкви та цінностей, що захищаються нею, на державну владу.
Діючи узгоджено, держава і церква можуть вирішити багато актуальних для сучасного суспільства проблем, зокрема сприяти соціальному примиренню, злагоді, взаєморозумінню. «Симфонія влад», сформульована багато століть назад, являє собою такий стан відносин держави і церкви, що націлює нинішнє покоління на стабільність і впорядкованість як на основу консолідації суспільства. Не випадково, вихід українського суспільства до нових цілей і цінностей свого існування, як рядовими громадянами, так і елітою, пов’язується з поняттям «соборність». Поряд із цим, соборність у суспільній свідомості завжди виражена в общинному, дорадчому характерові відносин між самими віруючими, між громадянами і державою в цілому. Досягнення соборності навряд чи є можливим без опори на вироблені багаторічною традицією релігійні і культурні зразки, одним із яких і є, зокрема, «симфонія влад».
В умовах розпочатого в Україні діалогу світської і духовної влад теорія їхніх відносин, що базується на узагальненні історичної практики, повинна бути затребуваною. І тут вбачається роль юриспруденції, яка може запропонувати модель відносин держави і церкви, адекватну «симфонії влад» щодо особливостей сьогоднішнього етапу розвитку української державності.
Теоретичні основи дисертаційного дослідження закладені у працях фахівців у сфері загальнотеоретичної юриспруденції, філософії права, історії політичних і правових учень, теології та церковного права М.М.Азаркіна, І.С.Бердникова, Г.Дж.Бермана, А.Б.Венгерова, М.Ю.Варьяса, Н.І.Долматової, А.А.Дорської, Н.С.Синициної, Н.М.Золотухіної, І.А.Ісаєва, А.М.Киридон, А.А.Козловського, А.М.Колодного, С.М.Косовського, В.І.Ла-фітського, В.К.Липинського, Л.А.Морозової, А.Николіна, Д.Оболенського, Ю.М.Оборотова, О.С.Павлова, В.О.Пащенка, Р.А.Папаяна, А.В.Потаніної, П.М.Рабіновича, С.П.Рабіновича, О.В.Тимошиної, В.О.Ципіна, П.Л.Яроцького та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації в сучасній українській державності й правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U004970), яка пов’язана з науковою програмою Міністерства освіти і науки України «Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України», а також включене до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії на 2006–2010 рр. за темою: «Традиції та оновлення у правовому житті України (теоретичний аспект)».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття змісту концепції «симфонії» державної і церковної влад, конкретно-історичних форм її буття з визначенням перспективи використання її у сучасній Україні.
Для досягнення мети дослідження передбачалося виконати такі основні завдання:
узагальнити досвід відносин держави і православної церкви, виявивши при цьому роль і значення концепції «симфонії влад» як основи таких відносин;
виявити загальне й особливе в теологічному і світському науковому трактуваннях «симфонії влад»;
надати визначення «симфонії влад» крізь призму церковного права і світського права;
розкрити роль церковного права у вітчизняній правовій традиції;
виявити специфіку взаємодії церкви і держави у сучасній Україні, визначивши напрямки використання концептуальної моделі «симфонія влад»;
визначити особливості відносин української держави і православної церкви у їх правовому оформленні;
показати перспективи реалізації ідеї «симфонії влад» та виробленої в її дусі соціальної концепції православної церкви стосовно умов сучасної України.
Об’єктом дослідження є становлення, розвиток і сучасний стан відносин держави і православної церкви крізь призму світського і церковного права, традиційною складовою якого є концепція «симфонії влад».
Предметом дослідження є концепція «симфонії влад» як модель відносин держави і православної церкви, як традиція та перспективи її використання в умовах сучасної України.
Методи дослідження. Розглянута в дисертації концепція «симфонії влад» подана у філософських, юридичних, богословських працях різної ідеологічної спрямованості, що визначило розмаїтість методологічного інструментарію дисертаційного дослідження.
Насамперед, у дисертації для досягнення поставленої мети використовувалися концептуальні ідеї, принципи та методи сучасної методології. Визначальною концептуальною ідеєю є ствердження єдності розвитку державно-правової реальності і церкви. Аналіз основних різновидів відносин церкви і держави, конкретизація співвідношення права і держави в умовах православної цивілізації, використання того чи іншого підходу при розгляді понять права, держави та ряду інших основних понять юриспруденції здійснювалися на основі принципу плюралізму.
Аналіз теократичних ідей і концепції влади у працях вітчизняних мислителів пов’язаний з використанням принципу історизму і конкретно-історичного методу. Складні взаємозв’язки церкви, суспільства і держави, їхній правовий вимір досліджувалися за допомогою системного методу. Формально-логічний метод застосовувався для характеристики права, держави і церкви щодо концепції «симфонії влад» з виходом на уточнення категоріального апарату сучасної юриспруденції. Компаративістський та аксіологічний підходи набули свого втілення у ствердженні необхідності освоєння, збереження й використання правової традиції «симфонії влад» у відносинах держави і церкви у сучасній Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним загальнотеоретичним юридичним дослідженням концепції «симфонії влад» і конкретно-історичних форм її буття. Наукова новизна дослідження полягає у такому:
уперше:
виявлено принциповий збіг оцінок сутності концепції «симфонії влад» у світській науці і теології, що є одним із доказів істинності і практичності цієї концепції;
визначено, що співвідношення світського і церковного права у рамках православної цивілізації багато в чому визначалося «симфонією влад» держави і церкви і, таким чином, на відміну від західної цивілізації, було виражено в узгодженому правовому регулюванні суспільних відносин;
зазначено необхідність використання концепції «симфонії влад» у побудові відносин держави і церкви у сучасній Україні при визначенні стратегії цивілізаційного розвитку українського народу, його державності, правового і духовного життя;
визначено шляхи реалізації ідеї «симфонії влад» у сучасній Україні, зокрема на основі розробленої в її дусі соціальної концепції православної церкви;
удосконалено визначення «симфонії влад», запропоноване з урахуванням сучасної методології юриспруденції;
набули подальшого розвитку:
доведення наявності стійкої традиції симфонічних відносин світської влади і православної церкви, що у відкритій або неявній формі простежується на всіх етапах розвитку православної цивілізації;
висновок, що «симфонія влад» є однією з характерних рис православної цивілізації, яку виділяють у колі інших локальних цивілізацій.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що теоретичне осмислення моделі симфонічних відносин церкви і держави дозволяє використати її в умовах становлення цивільного суспільства в Україні.
Сформульовані в дисертації висновки й пропозиції можуть бути використані:
у законотворчій діяльності – для розроблення концепції нового законодавства про свободу совісті та релігійні організації в Україні;
у науково-дослідній сфері – для заповнення існуючих прогалин у вивченні правової спадщини відносин держави і церкви, церковного права;
при розробленні й удосконаленні державних стандартів підготовки юристів шляхом включення до навчального плану юридичних спеціальностей навчальної дисципліни «Церковне право»;
у навчальному процесі – при проведенні занять із навчальних дисциплін «Теорія держави і права», «Історія держави і права України», для написання відповідних розділів у підручниках і навчальних посібниках із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії. Окремі результати дослідження доповідалися та обговорювалися на звітних конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів Одеської національної юридичної академії (2001, 2002, 2003, 2004, 2006, 2007 рр.; м.Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії» (9–10 червня 2006 р.; м. Одеса); V Міжнародній науковій конференції «Православ’я – наука – суспільство: питання взаємодії» (24–25 травня 2007 р.; м. Київ); XVІІІ Міжнародній історико-правовій конференції «Проблеми протидії злочинності: історико-правовий аспект» (6-10 вересня 2007 р.; м. Сімферополь).
Результати дисертаційного дослідження використовувалися автором у навчальному процесі при проведенні семінарських занять з теорії держави і права.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у 12 статтях, 10 із яких опубліковано в наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дванадцяти підрозділів, висновків, додатку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 165 сторінок, додаток на 7 сторінках, список використаних джерел становить 339 найменувань і розміщений на 28 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

До найбільш важливих результатів цього дослідження доцільно віднести такі.
Узагальнено історичний і сучасний досвід відносин держави і православної церкви. Виявлено, що в історичній традиції та сучасній політичній практиці склалися два архетипи відносин між державною і церковною владою: секулярна держава і теократична держава, однак набагато більш плідним виступив тип відносин, що одержав назву «симфонія влад». При «симфонії влад» влади співіснують, але не зливаються одна з одною, взаємодіють, але не прагнуть до підпорядкування одна одній. Концепція «симфонії влад» виникла в союзі держави і православної церкви та внаслідок цього була характерною тільки для православних країн.
Установлено, що теологічні і світські наукові трактування концепції «симфонії влад» вироблялися протягом усієї історії християнської традиції. Інтерес до цієї системи відносин держави і церкви проявляли як учені, так і політики й діячі держави і церкви. Вітчизняна традиція «симфонії влад» базувалася на візантійській правовій і духовній спадщині й уперше була сформульована в теологічних доктринах XVI–XVII ст.ст. (Філофей, Йосип Волоцький, патріарх Никон). Свою специфіку мала «симфонія влад» у трактуванні українських мислителів того часу, які наголошували на особливій ролі Києва у збереженні православної духовності.
У світських творах російських мислителів концепція «симфонії влад» розглядалася як частина більш широкої проблеми – проблеми цивілізаційного вибору, вибору шляху подальшого розвитку Росії. Православ’я та його політико-правовий аспект були предметом запеклих дискусій між західниками і слов’янофілами.
В остаточному підсумку виявлено відсутність принципових розбіжностей у трактуванні й оцінці ідеї «симфонії влад» в теологічних і світських працях. Ідея гармонії й взаємодії церкви і держави розглядається як найбільш гуманна та краща для православної цивілізації внаслідок не вертикального (за підпорядкованістю), а горизонтального (за згодою) принципу побудови відносин між цими інститутами суспільства.
У визначенні, виробленому у цьому дослідженні, «симфонія влад» постає як гармонійна взаємодія, але не злиття, світської і духовної влад на основі цінностей моралі, православ’я, права з метою досягнення суспільного миру, згоди і благополуччя, відродження і затвердження духовності.
Показано роль церковного права у вітчизняній правовій традиції та значення його в розробленні й поширенні ідеї «симфонії влад». Особливе значення для України має те, що церковно-правова традиція дослідження «симфонії влад» склалася на українській землі, у Новоросійському університеті, у працях О.С. Павлова, низка робіт якого автором уперше вводиться в науковий обіг (див. Додаток).
Зроблено висновок про секулярний характер сучасної Української держави (конституційно закріплене відокремлення церкви від держави і школи від церкви; державна реєстрація релігійних організацій із наданням їм статусу юридичної особи; відсутність державної релігії; державний контроль за дотриманням законодавства про свободу совісті й релігійних організацій). Однак світський характер держави не є запереченням ідеї «симфонії влад». «Симфонія влад» – це, безсумнівно, продукт свого часу, але одночасно вона несе в собі певний код православної правової культури, що зберігає свою життєвість і сьогодні, для сучасного українського суспільства.
В умовах інформаційного суспільства з його технократичною спрямованістю православна релігія і вироблена в її рамках модель соціальних і державних відносин, названа «симфонією влад», здатна заповнити ідеологічний і моральний вакуум, повертаючи соціум до витоків християнської етики, догматики і практики. Концепція «симфонії влад» у її сучасному вимірі являє собою соціопримирну модель відносин різних суб’єктів громадянського суспільства в Україні. Перспективними для реалізації на практиці суспільних відносин уявляються такі аспекти цієї теорії: націленість на досягнення злагоди і соціального миру, на погоджену діяльність в ім’я загального добра, моральна авторитетність прийнятих відповідно до «симфонії влад» рішень, прихильність ідеї консенсусу й виключення конфліктності, на все те, що називають соборністю.
Концепція православної цивілізації та іманентно їй властива ідея «симфонії влад» мають велике значення для становлення сучасної української державності. Уявляється, що подібно до того, як православна культура стала матрицею, відповідно до якої під патронатом церкви сформувався і зберігся протягом століть тип українця, тип національної свідомості, православна політична доктрина «симфонії влад» потенційно здатна стати системоутворюючим фактором української державності. Завдяки їй Україна вправі посісти своє особливе місце у світовому співтоваристві і співтоваристві цивілізацій.
В умовах сучасної Української держави «симфонія влад» має величезний ідеологічний і духовний потенціал. Зазначаючи, що на сьогодні питання про відтворення державної (національної) церкви в Україні не стоїть, не можна розглядати «симфонію влад» як анахронізм. Вона може бути трансформована у ціннісний і нормативний регулятор відносин усередині громадянського суспільства як механізм узгодження різноманітних думок, як модель взаємодії владних інститутів (влади політичних партій, церкви, місцевого самоврядування, держави).
За своєю природою «симфонія влад» у системі загальнотеоретичного знання є утопією. Але це не означає відсутності в ній гносеологічного потенціалу. Ця концепція виступає як раціональний метод збагнення державно-правового і церковного буття, але не емпіричної дійсності, а буття істинного, або належного. У цьому розумінні концепція «симфонії влад» співвідноситься з концепцією «правової держави», що теж є утопією, але під її знаком у державі дійсно відбуваються прогресивні, гуманістичні зміни. «Симфонія влад» як працююча утопія здатна вивести відносини держави і православної церкви в Україні на новий рівень відносин, що передбачає взаємне визнання, повагу і згоду.
Концепція «симфонії влад» у сучасному світі являє собою варіант проголошених світовим співтовариством принципів толерантності, що розуміється як гармонія в її розмаїтті. Погоджені дії різних за природою влад, що переслідують, в остаточному підсумку, однакові соціальні цілі, здатні підсилити ефект від їх діяльності, знизити конфліктний потенціал у суспільстві, уможливити досягнення миру і сприяти заміні культури війни культурою миру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Августин Аврелий, еписк. Иппонийский. О граде Божием: В 22 кн. – Репр. изд. – М., 1994. – 472 с.
2. Агапов А.Б. Церковь и исполнительная власть // Государство и право. – 1998. – № 4. – С. 19-25.
3. Азаркин Н.М. История юридической мысли России: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1999. – 528 с.
4. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. проф. А.Колодного. – К.: Світ знань, 2000. – 862 с.
5. Аксаков И.С. [Вопросы, предложенные И.С. Аксакову III отделением] // Антология мировой политической мысли. В пяти т. Т.III. Политическая мысль в России Х – первая половина XIX в. – М.: Мысль, 1997. – С. 779-786.
6. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Норма, 2002. – 608 с.
7. Андреева Л.А. Христианство и власть в России и на Западе: компаративный анализ // Общественные науки и современность. – 2001. – № 4. – С. 85-102.
8. Анисимов Е.В. Время петровских реформ. – Л.: Лениздат, 1989. – 496 с.
9. Антонович В.Б. Монографии по истории Западной и Юго-Западной России. – К., 1885. – Т. 1. – 351 с.
10. Арсеньева Г.В. Государство и церковь во второй половине XVI – первой четверти XVIII вв. (историко-правовое исследование): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Саратов, 1999. – 187 c.
11. Архиепископ Серафим (Соболев). Русская идеология. – М.: Лествица, 2000. – 430 с.
12. Архим. Евлогий (Гутченко). Интервью // Андреевский вестник. – 2000. – № 1. – С. 3-8.
13. Архим. Платон (Игумнов). Миссия Церкви в прошлом, настоящем и ее место в гражданском обществе // Журнал Московской патриархии. – 1998. – № 9. – С. 73-76.
14. Асмус Валентин. Учения Св. Царя Юстиниана о священстве и царстве. – М: ПСТБИ, 1996. – 40 с.
15. Астрахович Е. Украина: государство, которого нет? // Слово. – № 10. – С. 4-6.
16. Афанасьев Ю. Симфония как соблазн. Только полное отделение от государства дает Церкви свободу // НГ – Религии. – 1997. – № 5. – С. 5.
17. Бабій М. Державна політика щодо свободи совісті й релігій: сутність і практика // Людина і світ. – 2004. – № 3. – С. 16-19.
18. Бальжик И. «Симфония властей» о гармонии государства и церкви // Юридический вестник. – 2001. – № 3. – С. 105-109.
19. Бальжик И.А. «Симфония властей» и ее символика // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – 2003. – Вып. 18. – С. 56-59.
20. Бальжик И.А. К гармонии отношений государства и церкви в Украине // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – Вип. 10. – С. 334-339.
21. Бальжик І.A. Світська та церковна влада в концепції «симфонія влад» // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – Вип. 21. – С. 51-54.
22. Бальжик І.А. «Симфонія влади» як форма відносин держави і церкви // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 2. – С. 55-58.
23. Бальжик І.А. До відродження гармонії держави і церкви // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – Вип. 11. – С. 66-69.
24. Бальжик І.А. Стосунки держави і церкви: зміна акцентів // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – Вип. 16. – С. 79-81.
25. Бальжик І.А. Теократична держава та «симфонія влади» // Держава і право: Зб. наук. праць: Юридичні і політичні науки. – Вип. 32. – К.: Ун-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 67-75.
26. Бальжик І.А. Церковне право у вітчизняній юриспруденції // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 22. – С. 73-79.
27. Барсков Я.Л. Памятники первых лет русского старообрядчества. – СПб.: Б.и., 1912.
28. Бєлоглазов Р.М. Політика Радянської влади щодо релігійних конфесій у 1920-і роки (за матеріалами Кримської АСРР): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01/ Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2002. – 17 с.
29. Бенешевич В.Н. Древнеславянская Кормчая XIV титулов без толкований. – СПб., 1906. – Т. 1. – 800 с.
30. Бердников И.С. Краткий курс церковного права православной церкви. – 2-е препринт. изд., перераб. и значит. доп. – Казань: Типо-литография Императ. ун-та, 1903. – Т. 1. – 325 с.
31. Бердников И.С. Краткий курс церковного права православной церкви. – 2-е препринт. изд., перераб. и значит. доп. – Казань: Типо-литография Императ. ун-та, 1913. – Т. 2. – 1444 с.
32. Бердяев Н. Русская идея. – Харьков: Фолио; М.: АСТ, 2002. – 624 с.
33. Бердяев Н.А. Царство духа и царство кесаря. – М.: Республика, 1995. – 383 с.
34. Берман Г.Дж. Вера и закон: примирение права и религии. – М.: Ad marginem, 1999. – 431 с.
35. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. – М.: Норма, 1998. – 624 с.
36. Білоус О.М. Державно-церковні відносини як об'єкт політологічного аналізу: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Київський національний ун-т ім.Т. Шевченка. – К., 2004. – 20 с.
37. Бондаренко В.Д. Актуальні проблеми державно-церковних відносин в Україні: Наук. зб. / Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім.Г.Сковороди НАН України / Голов. ред. А.М. Колодний. – К.: VIP, 2001. – 206 с.
38. Бондаренко В.Д. Современное православие: тенденции эволюции / Под ред. Т.Ф. Малец. – Симферополь: Таврия, 1989. – 174 с.
39. Бондаренко В.Д. Становление гражданского общества и церковь в Украине // Христианство: контекст мировой истории и культуры: Сб. науч. раб. – К.: Ин-т. философии им. Г. Сковороды НАН Украины, 2000. – 105 с.
40. Бондаренко В.Д., Єленський B.C., Журавський B.C. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації. – К.: Логос, 1996. – 37 с.
41. Бочарников Д. Чи дійсно юридичне право було єдиним інструментом державного управління суспільством в Київській Русі // Право України. – 1997. – № 11. – С. 109-111.
42. Бубер М. Избранные произведения. – Иерусалим: Библиотека Алия, 1979. – 346 с.
43. Будзилович І. Особливості розвитку державності, права і функцій церкви у Київській Русі (аналітичний нарис) // Право України. – 1999. – № 1. – С. 126-133.
44. Булгаков С.Н. Православие: Очерки учения православной церкви. – М.: Терра, 1991. – 413 с.
45. Булгаков С.Н. Свет невечерний: Созерцания и умозрения. – М.: Республика, 1994. – 415 с.
46. Вальчук А. Державно-церковні відносини в сучасній Україні // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. – Львів: Логос, 2004. – Кн. 1. – С. 3-6.
47. Варьяс М.Ю. Краткий курс церковного права: Учеб. пособие. – М.: МЗ Пресс, 2001. – 128 с.
48. Варьяс М.Ю. Церковное право как корпоративная правовая система // Правоведение. – 1995. – № 6.
49. Вебер М. Избранное: Образ общества. – М.: Юрист, 1994. – 702 с.
50. Вейдле В.В. Россия и запад // Вопросы философии. – 1991. – № 10. – С. 58-72.
51. Венгеров А.Б. Предисловие к статье М. Варьяса. Религиозная мораль и политико-правовая действительность: теологический аспект // Общественные науки и современность. – 1993. – № 5. – С. 53-67.
52. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Омега-Л, 2004. – Т. 2: Теория права. – 607 с.
53. Вернадский Г.В. Византийские учения о власти царя и патриарха. Сборник статей, посвященных памяти Н.П. Кондакова. – Прага, 1926. – 180 с.
54. Вернадский Г.В. История России: В 5 т. – Тверь: ЛЕАН; М.: АГРАФ, 2001. – Кн. 2: Киевская Русь. – 448 с.
55. Видеман В.В. Русское право и имперская теология // НГ – Религии. – 1998. – № 3. – С. 3.
56. Вишневский А.А. Киевская Русь: введение христианства и проблема рецепции византийского церковного права // Правоведение. – 1992. – № 5. – С. 62-67.
57. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Ростов-н/Д: Феникс, 1995. – 640 с.
58. Всеобщая декларация прав человека. Принята и провозглашена резолюцией 217 А (ІІІ) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 г. // Международные акты о правах человека: Сб. док. – М.: Норма, 2000. – 784 с.
59. Выписка из журнала Совета Министра Народного Просвещения от 17.01.1873 г. № 52 // Державний архів Одеської області. – Ф. 45. – Оп. 11. – Од. зб. 25.
60. Гаген С.Я. Императорский суд и судьи палеологовской Византии (1261-1453): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01/ Казанский гос. ун-т. – Казань, 2007. – 32 с.
61. Гейт Ж. Русское православие и социальные институты России // Право и политика. – 2001. – № 8. – С. 143-150.
62. Геллер М.Я. История Российской Империи: В 3 т. – М.: МИК, 1997. – Т. 1. – 447 с.
63. Гладкий С. Православна церква і правова культура українського суспільства на початку ХХ століття // Влада і церква в Україні (перша половина ХХ століття): Зб. наук. пр. – Полтава, 2000. – С. 55-74.
64. Голубицький П.В., Мойсеєнко Н.І., Хижняк З.І. Петро Могила (1596-1647): Бібліогр. покаж. / Редкол.: О.С. Онищенко (голова) та ін. – К., 2003. – 284 с.
65. Горяча М.С. Роль релігійного фактора в політичному житті України: Автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02. – Львів, 2002. – 20 с.
66. Грамота до всього українського народу (29 квітня 1918 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. / За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т. 2. – С. 61-62.
67. Графский В.Г, Тимошина Е.В. О книге Гарольда Бермана «Вера и закон»: опыт развернутой рецензии // Право и политика. – 2001. – № 5. – C. 138-147.
68. Григорий (Афонский), архиепископ. Введение в каноническое право Православной церкви: По учению отечественной канонической школы ХІХ–ХХ веков / Б-ка журн. «Синопсис». – К., 2001. – 58 с.
69. Грицина О.М. Партії християнської орієнтації в сучасній Україні: досвід і перспективи: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02. – К., 2004. – 18 с.
70. Гудима Д. Релігійна свобода у державах Східної Європи: традиції та новації (з міжнародного симпозіуму) // Право України. – 2004. – № 11. – С. 146-149.
71. Гуреев С.А. Процесс строительства правового государства в России и международное право // Право и политика. – 2002. – С. 51-54.
72. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. – М.: Книга, 1991. – 574 с.
73. Данилко В., Данилко С. Релігійність в Україні: проблеми статистики // Статистика України. – 2000. – № 1. – С. 36-39.
74. Дашкевич Я. Київ у церковно-національній ідеології Русі–України // Різдво Христове. 2000. Статті і матеріали. – Львів: Логос, 2001. – С. 24-31.
75. Декларация о правах и достоинстве человека Х Всемирного Русского Народного Собора: Принята 6 апреля 2006 года // Русская Православная Церковь: Официальный сайт Московского Патриархата. –www.mospat.ru/index.php.page=30728
76. Дело о приобретении профессорского звания преподавателями церковной истории и церковного законоведения // Державний архів Одеської області. – Ф.45. – Оп.11. – Од.зб.7.
77. Долматова Н.І. Роль українського козацтва у відновленні прав православної церкви // Актуальні проблеми держави і права: Зб.наук.праць. – Вип.16. – Одеса: Юрид.л-ра, 2002. – С.154-157.
78. Добрускин М.Е. О социальных функциях церкви // СОЦИС. – 2002. – № 4. – С. 76-86.
79. Документы Юбилейного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви. – Одесса: ООО «Техносервис», 2001. – 131 с.
80. Дорская А.А. Церковное право в системе юридического образования России конца XVIII – начала XX вв. // Правоведение. – 2005. – № 3. – С. 213-228.
81. Достоевский Ф.М. Дневник писателя // Полн. собр. соч. в 30 т. – Т. 19. Дневник писателя за 1873 г. Политические статьи. – СПб.: Б.и., 1896. – 427 с.
82. Друзенко Г. Несвоєчасний законопроект // www.risu.org.ua/ukr/religion.and. society/analysis/article;13622/
83. Думка громадян України про підсумки 2006 року, владу, політиків, ситуацію в країні: Результати соціологічного дослідження. – УЦЕПД ім. Разумкова. – Київ, грудень 2006// http://www.uceps.org/img/st_img/table/864 /Press-release_2006-12-27.pdf
84. Дымов С. Церковь и государство в Киевской Руси // Журнал Московской Патриархии. – 1990. – № 6. – С. 7-16.
85. Емченко Е.Б. Стоглав. Исследования и текст. – М., 2000. – 400 с.
86. Євсєєва Т. Українська та православна ідентичність як історичний чинник формування і збереження української нації // Історія релігії в Україні: Наук. щорічник. – Кн. ІІ. – Львів: Логос, 2005. – 877 с.
87. Євсєєва Т.М. Зародження християнської демократії у структурі Російської православної церкви в 1917–1921 рр. (загальний та український аспекти) // Український історичний журнал. – 2001. – № 1. – С. 107-122.
88. Єленський В. «Те, що релігія коронувала...» Про зміни у відносинах релігії і політики // Людина і світ. – 2000. – № 10. – С. 14-20.
89. Журавський В.С. Україна обирає свій шлях. – К.: Логос, 1995. – 79 с.
90. Забуга М. Православні цінності в сучасному українському суспільстві // Православний вісник. – 2003. – № 2. – С. 15-17.
91. Закони про тимчасовий державний устрій України // Хрестоматія з історії держави і права України: У 2 т. / За ред. В.Г. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т. 2. – С. 63-66.
92. Законник Стефана Душана // Москаленко А.Е. Возникновение и развитие феодальных отношений у южных славян. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. – С. 79-102.
93. Заозерский Н.А. Право православной греко-восточной русской Церкви как предмет специальной юридической науки. – М.: Волчанинов, 1888. – 143 с.
94. Збірник нормативно-правових актів щодо свободи совісті та діяльності релігійних організацій: Довідковий посібник / Упорядн.: В.М. Петрик, В.В. Остроухов. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 145 с.
95. Звонарева О.С. О цивилизационном подходе в теории государства и права // Правоведение. – 2003. – № 4. – С. 173-180.
96. Зеньковский В.В. История русской философии. – М.: Раритет, 2001. – 879 с.
97. Змерзлий Б.В. Політика радянської держави щодо Російської Православної Церкви у Криму в 1921–1929 рр.: Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Київський нац. ун-т ім.Т. Шевченка. – Київ, 2000. – 15 с.
98. Золотухина Н.М. Иосиф Волоцкий. – М.: Юрид. лит., 1981. – 102 с.
99. Золотухина Н.М. История политических и правовых учений России: Учебник. – 2-е изд. – М.: Юрист, 2003. – 415 с.
100. Золотухина Н.М. Развитие русской средневековой политико-правовой мысли. – М.: Юрид. лит., 1985. – 200 с.
101. Зом Р. Церковный строй в первые века христианства / Заозерский Н.А. О сущности церковного права против воззрений проф. Рудольфа Зома. – СПб.: Изд-во Олега Абышко, 2005. – 320 с.
102. Зубов А. Русская православная церковь и российское государство. Перспективы отношений // Посев. – 2002. – № 2. – С. 40-43.
103. Зуев П. Трудный путь к единству: частные размышления на общецерковную тему // Зеркало недели. – 2007. – 17 февр. – С. 17.
104. Зуев П. Украинское православие: старые проблемы в новом веке // Зеркало недели. – 2007. – 10 февр. – С.18.
105. Зызыкин М.В. Патриарх Никон: Его государственные и канонические идеи: В 3 ч. – Ч. 2: Учение Патриарха Никона о природе власти государственной и церковной и их взаимоотношении / Репринт. воспроизв. изд. 1931–1938 гг. – М.: Ладомир, 1995. – 431 с.
106. Зятьєв С. Держава і церква як рівноправні партнери // Надзвичайна ситуація. – 1999. – № 12. – С. 42-43.
107. Игумен Вениамин Новик. Анализ 1–5 глав «Основ социальной концепции Русской Православной Церкви» // СОЦИС. – 2002. – № 4 (216). – С. 67-76.
108. Игумен Вениамин Новик. Социальное учение Православной церкви // Религия и право. – 2000. – № 5. – С. 4-8.
109. Ильин И.А. Путь духовного обновления. Работы разных лет. – СПб.: Библиополис, 2006. – 448 с.
110. Император Юстиниан и «симфония властей» // Исторический альманах «Святая Русь». – 2001.
111. Иосиф Волоцкий. Просветитель или обличение «ереси жидовствующих». – Изд. 2. – Казань: Типогр. ун-та, 1882. – 345 с.
112. Иосиф Флавий. Иудейские древности: В 2 т. – Минск: Беларусь, 1994. – Т. 1. – 558 с.
113. Исаев И.А. История государства и права России: Учеб. пособие. – М.: Проспект, 2002. – 335 с.
114. Ісаєвич Я.Д. Києво-Могилянський колегіум // Історія української культури. – Т. 2. (http://litopys.org.ua/istkult2/ikult238.htm)
115. История государства и права России: Учебник / Под ред. Ю.П. Титова. – М.: Проспект, 2003. – 544 с.
116. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. B.C.Нерсесянца. – М.: Норма, 2003. – 944 с.
117. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. О.Э.Лейста. – М.: Юрид. лит., 1997. – 576 с.
118. История политических учений / Под ред. О.В.Мартышина. – 2-е изд. – М.: Юристъ, 1996. – Вып. 3. – 559 с.
119. История южных и западных славян: Учебник: В 2 т. / Под ред. Г.Ф.Матвеева и З.С. Ненашевой. – М.: Изд-во МГУ, 1998. – Т. 1: Средние века и новое время. – 688 с.
120. Інформаційний звіт Держкомрелігій: Виклад // Людина і світ. – 2000. – № 1. – С. 14-15.
121. Історія Одеського університету (1865–2000): Наук. видання / Гол. ред. В.А.Сминтина – Одеса: Астропринт, 2000. – 226 с.
122. Історія православної церкви в Україні: 3б. наук. праць / Відп. ред. П.Яроцький. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 292 с.
123. Історія релігії в Україні: Навч. посібник / За ред. A.M.Колодного, П.Л.Яроцького. – К.: Знання, 1999. – 735 с.
124. Каждан А.П. Византийская культура (Х–ХІІ вв.). – 2-е изд. – СПб.: Алетейя, 2000. – 280 с.
125. Калинин С.А. О генезисе концепции правового государства // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. XI регіон. наук.-практ. конференції, 3–4 лютого 2005 р., Львів. – Львів: Б.в., 2005. – С. 27-28.
126. Кальниш Ю. Державно-церковні відносини: світова практика і досвід України // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1999. – № 1. – С. 171-179.
127. Каневский К. Социальная концепция Русской православной церкви // Российская юстиция. – 2003. – № 2. – С. 53-59.
128. Кардош Е.Ю. Державотворчий процес в Україні і церква (політологічний аспект): Дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 1995. – 190 с.
129. Карпов Г.Ф. Очерки из истории российской церковной иерархии. – М.: Унив. тип., 1865. – 206 с.
130. Карташев А.В. Взаимоотношения церкви и государства // Церковь о государстве. – Старица, 1993. – С. 18-39.
131. Карташев А.В. Вселенские соборы. – М.: Эксмо, 2006. – 672 с. (http://lib.eparhia-saratov.ru/books/10k/kartashev/councils/108.html)
132. Карташев А.В. Очерки по истории русской церкви: Собр. соч. в 2 т. – М.: Наука, 1992. – Т. 1. – 704 с.
133. Карташев А.В. Очерки по истории русской церкви: Собр. соч. в 2 т. – М.: Наука, 1991. – Т. 2. – 576 с.
134. Кипшидзе В. Церковь и права человека // Фома. – 2006. – № 7 (39). – С. 15-26.
135. Киреевский И.В. В ответ А.С. Хомякову [1839] // Антология мировой политической мысли: В 5 т. – Т.3. Политическая мысль в России Х – первая половина XIX в. – М.: Мысль, 1997. – С. 710-713.
136. Киридон А.М. Державно-церковні відносини в Радянській Україні (1917–1930-ті роки): Автореф. дис. ... доктора іст. наук: 07.00.01 / Київськ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2006. – 45 с.
137. Киридон А. Час випробувань: держава, церква і суспільство в радянській Україні 1917 – 1930 х років. – Тернопіль, 2005. – 384 с.
138. Кириллова Л.А. Православный приход Киевской митрополии во второй половине XVI века: Автореф. дис. … канд. ист. наук: 07.00.01 / Саратов. гос. ун-т. – Саратов, 2006. – 25 с.
139. Ключарева А.В. Принцип «симфонии» в отношениях церкви и государства в Византии IV–IX вв. // Вестник факультета теологии Тульского государственного университета. – № 1. (http://www.teologia-tula.ru/library /vest1/simphonia.php)
140. Кондрусевич Т. Церковь и Государство в учении Католической церкви // http://www.rusoir.ru/print/04/02/index.html
141. Кондратик Л.Й. Релігієзнавча концепція В’ячеслава Липинського: Монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2002. – 260 с.
142. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
143. Конституция Греции // Конституции государств Европы: В 2 т. – М., 2001. – Т.1. – С. 639-696.
144. Копинський І. Лист до князя Корибута-Вишневецького, 1631 р. // Тисяча років української суспільно-політичної думки: У 9 т. – Т.2. – Кн. 2 (перша половина XVII ст.). – К.: Дніпро, 2001. – С. 414-417.
145. Косовский С. Социальное служение на пути воцерковления общества // http://pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=author&action=fullinfo&id=4305
146. Костылева Т. А. Социальное служение религиозных организаций: Автореф. дис. ... канд. философ. наук: 09.00.13 / Омский гос. пед. ун-т. – Омск, 2006. – 19 с.
147. Костюк К.Н. Возникновение социальной доктрины Русской православной церкви // Общественные науки и современность. – 2001. – № 6. – С. 114-131.
148. Костюк К.Н. Русская православная церковь и общество: нравственное сотрудничество или этический конфликт // ПОЛИС. – 2002. – №. 1. – С. 105-117.
149. Крестовская Н.Н., Цвиркун А.Ф. История политических и правовых учений. – Харьков: Одиссей, 2002. – 448 с.
150. Куницын И.А. Правовой статус религиозных объединений в России. – М.: Отчий дом, 2000. – 464 с.
151. Курганов Ф.А. Отношения между церковной и гражданской властью в византийской империи. – Казань: Университет, 1880. – 720 с.
152. Куроедов В.А. Религия и церковь в советском государстве. – М.: Политиздат, 1982. – 263 с.
153. Кучер О.Н. Христианство. История и современность. – Ростов-н/Д: Феникс; Харьков: Торсинг, 2004. – 320 с.
154. Ластовський В.В. Православна церква в Україні наприкінці ХVII – у XVIII ст.: історіографія: Автореф. дис. … доктора іст. наук: 07.00.06 / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2007. – 22 с.
155. Лафитский В.И. Воскресение права. – Ч.1. Дни созидания. – М.: Б.и., 2007. – 142 с.
156. Леонтьев К.Н. Византизм и славянство // Антология мировой правовой мысли: В 5 т. – М.: Мысль, 1995. – Т. 5: Россия конец XIX–XX век. – С. 40-47.
157. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму. – Нью-Йорк: Булава, 1954. – 470 с.
158. Липинський В. Історико-політологічна спадщина і сучасна Україна: Матер. міжнар. наук. конф. / Ред. Я. Пеленський. – К.: Східноєвроп. дослід. ін-т ім. В. Липинського; Філадельфія, 1994. – 284 с.
159. Липинський В. Україна на переломі. 1657–1659 // Липинський В. Твори. – Т. 3. – Філадельфія, 1991. – 346 с.
160. Лобачев В. Проистория двуглавого орла. Почему у гербового орла две головы? Кто и зачем такое придумал? // Наука и религия. – 2001. – № 2. – С. 10-13.
161. Лобье де П. Три града: Социальное учение християнства / Пер. с фр. Л.А.Торчинского // http://www.agnuz.info/book.php?id=224&url=index.htm
162. Лупарев Г.П. Социальное назначение религиозных организаций как основа их правового статуса // Государство и право. – 1995. – № 11. – С. 22-31.
163. Макарий (Булгаков), Митрополит Московский и Коломенский. История Русской Церкви. – М.: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1996. – Кн. 4. – Ч. 1: История Русской Церкви в период постепенного перехода ее к самостоятельности (1240–1589). – 592 с.
164. Малахов В.П. Правовая мысль. Антология. – Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 120 с.
165. Мальчевський О. Релігійно-церковна діяльність Петра Могили у контексті Українського націогенезу // Історія релігій в Україні: Наук. щорічник. – Кн. 1. – Львів: Логос, 2004. – 647 с.
166. Масненко В.В. Роль православної церкви в українській історії з погляду В’ячеслава Липинського // Православ’я – наука – суспільство: питання взаємодії: Матеріали IV Міжнародної наукової конференції (18–19 травня 2006 р.). – К.: Фенікс, 2007. – С. 51-55.
167. Медведев И.П. Правовая культура и Византийская империя. – СПб.: Алетейя, 2001.
168. Мельничук О.С. Право і держава в концепції правосвідомості І.О. Ільїна: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 18 с.
169. Мирошникова Е.М. Свобода совести в контексте отделения церкви от государства: вопросы реализации в современной Европе http://www.rusoir.ru/print/04/01/index.html
170. Митрополит Иоанн (Снычев). Русская симфония. – СПб.: Царское дело, 2001. – 495 с.
171. Михайлов А.Ю. «Социальная доктрина» православной церкви в трудах И.С. Бердникова: Автореф. … канд. ист. наук. – Казань, 2006. – 27 с.
172. Мицько І. Острозька слов’яно-греко-латинська академія // Острозька давнина: Дослідж. і матеріали. – Львів, 1995. – С. 13-22.
173. Міма І.B. До проблеми співвідношення церкви і держави // Юридичні читання молодих вчених: Зб. мат. Всеукр. наук. конф. 23–24 квітня 2004 р. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004. – С. 19-25.
174. Місевич С.В. Джерела канонічного права: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 19 с.
175. Молдован A.M. «Слово о законе и благодати» Иллариона. – К.: Наук. думка, 1984. – 240 с.
176. Морозова Л.А. Государство и церковь: особенности взаимоотношений // Государство и право. – 1995. – № 3. – С. 86-95.
177. Мчедлов М. Особенности конфессиональной социальной доктрины // Религия и право. – 2001. – № 2. – С. 18-21.
178. Назаров М. Православное отношение к власти // Православная беседа. – 1995. – № 5-6. – С. 36-39.
179. Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. – К.: Укр. центр духовної культури, 1997. – 328 с.
180. Николин А. Церковь и государство (история правовых отношений). – М.: Изд-во Сретенского монастыря, 1997. – 430 с.
181. Новгородцев П. Об общественном идеале. – М.: Пресса, 1991. – 639 с.
182. Новик В. Социальное учение Православной церкви // Религия и право. – 2000. – № 5. – С. 4-8.
183. О внесении дополнений и изменений в Закон Украинской ССР «О свободе совести и религиозных организациях»: Закон Украины от 23 декабря 1993 г. № 3795-ХІІ // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1994. – № 13. – Ст. 66.
184. О признании утратившей силу последней части статьи 30 Закона Украинской ССР «О свободе совести и религиозных организациях»: Закон Украины от 19 февраля 1992 г. № 2140-ХІІ // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1992. – № 20. – Ст. 277.
185. О свободе совести и религиозных организациях: Закон СССР от 1 октября 1990 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. — № 41. – Ст.813.
186. Оболенский Д. Византийское Содружество Наций. Шесть византийских портретов. – М.: Янус-К, 1998. – 655 с.
187. Оборотов Ю.Н. Современное государство: основы теории. – Одесса: Астропринт, 1998. – 132 с.
188. Оборотов Ю.Н. Традиции и новации в правовом развитии: Монография. – Одесса: Юрид. л-ра, 2001. – 160 с.
189. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права): Монография. – Одесса: Юрид. л-ра, 2002. – 280 с.
190. Одесский мартиролог: Данные о репрессированных Одессы и Одесской области за годы советской власти: Историко-мемориальное издание / Сост. Л.В. Ковальчук, Г.А. Разумов. – Одесса: ОКФА, 2005. – Т. 3 – 896 с.
191. Одинцов М.И. Вероисповедные реформы в России (1985-1997 гг.) // Религия и право. – 1999. – № 3. – С. 5-6.
192. Одинцов М.И. Государство и Церковь: История взаимоотношений. 1917–1938 гг. – М: Знание, 1991. – 64 с.
193. Оксамытный В.В. Теория государства и права: Учебник. – М.: ИМПЭ-ПАБЛИШ, 2004. – 563 с.
194. Ольденбург С.С. Царствование императора Николая ІІ. – М.: Терра, 1992. – 640 с.
195. Омельченко А. Соціальне служіння церкви як реалізація її соціальної доктрини (на прикладі сучасного православ'я) // Вісник Української Академії державного управління. – 2003. – № 2. – С. 341-348.
196. Опорні конспекти з курсу «Канонічне право». – Тернопіль: Юрид. ін-т ТАНГ, 2004. – 35 с.
197. Осиповский С.Н. Формирование модели государственно-церковных отношений в Украине: Автореф. дисс. ... канд. полит. наук.: 23.00.02. – Симферополь, 2005. – 17 с.
198. Осиповский С.Н. Классификация моделей государственно-церковных отношений // Актуальные проблемы политики: Сб. науч. трудов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – Вып. 10-11. – С. 398-403.
199. Осиповский С.Н. Некоторые аспекты развития государственно-церковных отношений в Украине // Актуальные проблемы политики: Сб. науч. трудов. – Одеса: Юрид. л-ра, 1999. – Вып. 6-7. – С. 405-410.
200. Осиповский С.Н. Прогнозирование развития государственно-церковных отношений в Украине // Актуальные проблемы политики: Сб. науч. трудов. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – Вып. 13-14. – С. 818-823.
201. Основы социальной концепции Украинской Православной Церкви. – К.: Інформ.-издат. центр УПЦ, 2002. – 80 с.
202. Павлов А.С. Курс церковного права. – СПб.: Лань, 2002. – 384 с.
203. Павлов А.С. Первоначальный славяно-русский Номоканон. – Казань: Университет, 1869.
204. Павлова С.В. Симфония властей: историко-теоретический аспект // Актуальные проблемы истории и теории российского права. – 2002. – № 1. – С. 41-43.
205. Панарин А.С. Политология: Учебник. – М.: Проспект, 1998. – 408 с.
206. Панарин А.С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М.: Алгоритм, 2002. – 496 с.
207. Панас К. Історія української церкви. – Львів: Транінтех, 1992. – 160 с.
208. Папаян Р.А. Христианские корни современного права. – М.: Норма, 2002. – 416 с.
209. Патриарх Никон. Труды / Научное исследование, подготовка документов к изд., сост. и общ. ред. В.В. Шмидта. – М., 2004. – 1264 с.
210. Пащенко В. Православна церква в тоталітарній державі. Україна 1940 – початок 90-х. – Полтава: АСМІ, 2005. – 630 с.
211. Пащенко В., Киридон А. Більшовицька держава і православна церква в Україні (1917–1930 роки). – Полтава, 2004. – 335 с.
212. Письмо № 4 от 14 февраля 1866 года в Совет Императорского Новороссийского Университета // Державний архів Одеської області. – Ф. 45. – Оп. 11. – Од. зб. 25.
213. Піддубна В. Щодо спеціальної правоздатності релігійних організацій // Право України. – 2004. – № 11. – С. 112-115.
214. Платон. Государство // Соч. В 3 т. – М: Мысль, 1971. – Т. 3. – Ч. 2. – С. 89-454.
215. Платонов С.Ф. Иван Грозный (1530–1584) / Препринт. изд. 1923 г. – М.: Всесоюз. кн. Палата, 1991. – 159 с.
216. Плохій С.Н. Наливайкова віра: Козацтво та релігія в ранньомодерній Україні. – 2-е вид., випр. – К.: Критика, 2006. – 494 с.
217. Победоносцев К.П. Великая ложь нашего времени. – М.: Русская книга, 1993. – 640 с.
218. Побочій Л. Православний фундаменталізм: сутність, вияви й основні тенденції // Історія релігій в Україні: Наук. щорічник. – Кн. 1. – Львів: Логос, 2005. – 647 с.
219. Под патриаршим омофором. – М.: Изд-во Моск. патриархии, 1989. – 30 с.
220. Под стягом России: Сб. архив. документов. – М.: Русская книга, 1992. – 432 с.
221. Подберезский И. Владимир Соловьев о вере и национальном вопросе // Религия и право. – 2000. – № 2. – С. 5-7.
222. Полешко А. Презентація проекту Основ (Концепції) державно-церковних відносин в Україні // Право України. – 2003. – № 12.– С. 133-134.
223. Политология: Краткий энциклопедический словарь-справочник / Отв. ред. Ю.С. Борцов. – Ростов-н/Д.: Феникс, 1997. – 608 с.
224. Полное собрание русских летописей. – М.: Языки русской культуры, 2000. – Т. 6. – Вып. 1. – 312 с.
225. Полонский А. Традиция лояльности к власти. Церковь и общественное противостояние в посткоммунистической России и Восточной Европе // НГ – Религии. – 1997. – № 5. – С. 3.
226. Поснов М.Э. История Христианской Церкви (до разделения церквей – 1054 г.). – К.: Путь к истине, 1991. – 614 с.
227. Потанина С. Вспомним о церковном праве // Российская юстиция. – 1999. – № 6. – С. 55-62.
228. Потанина С.В. Некоторые аспекты взаимоотношений государства и религии за рубежом // Журнал российского права. – 2001. – № 4. – С. 105-113.
229. Потапенков А.В. Религия, государство, право // Актуальные проблемы государства и права: Сб. науч. тр. юрид. ин-та ОГУ им. И.И. Мечникова. – Вып. 1. – Одесса: Астропринт, 1994. – С. 26-31.
230. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України: Закон України від 5 травня 1993 р. № 3180-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 26. – Ст. 277.
231. Про затвердження змін до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями: Наказ Міністерства освіти і науки України № 363 від 16 червня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 31. – Ст. 1894.
232. Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна: Указ Президента України в