ВЛАДА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

КАЛІНІЧЕНКО Богдан Михайлович

УДК: 316.774:321

ВЛАДА ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

23.00.03 – політична культура та ідеологія

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
ІВАНОВ Валерій Феліксович,
доктор філологічних наук,
професор

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАДИ ЗМІ………………………………………………………………………………12
1.1 Влада ЗМІ як обєкт політологічного аналізу………………………………….12
1.2. Ретроспективний аналіз форм краталогічного впливу засобів масової інформації на соціально-політичний розвиток.............………………………40
1.3. Принципи, методи та категоріальний апарат дослідження ……...........……..50
Висновки до першого розділу………………………………………………………66
РОЗДІЛ 2
ВЛАДА ЗМІ У СИСТЕМІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН…….69
2.1. Філософська рефлексія політологічних характеристик явища влади ЗМІ ….69
2.2. Механізм впливу влади ЗМІ на особистість і громадянське суспільство …...94
2.3. Специфіка функціонування влади ЗМІ у системі саморегуляції суспільної організації країни...............................................................................................112
Висновки до другого розділу…………………………………………………...…136
РОЗДІЛ 3
ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ
ВЛАДИ ЗМІ У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ 138
3.1. Легітимність влади ЗМІ в Україні і світі……………………………………..138
3.2. Аналіз впливу влади ЗМІ на політико-культурну систему України……….148
Висновки до третього розділу……………………………………………………..186
ВИСНОВКИ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….191

ВСТУП

Актуальність теми. ЗМІ усе більше набувають потужності в сучасному суспільстві, неоднозначно впливаючи на його функціонування й розвиток. Це обумовлено наступними чинниками. По-перше, ЗМІ відіграють ключову роль у механізмі реалізації державної влади, формують громадську думку, з одного боку, а з іншого – вони реально і повсякденно протистоять тиску держави на громадянина й особистість. Особливо вплив ЗМІ стає вагомим під час виборчих кампаній. По-друге, ЗМІ разом із законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади утворюють систему саморегуляції соціального організму країни, в якій вона виконує роль механізму соціального контролю або зворотного зв’язку. По-третє, через посередництво розвитку ЗМІ технократична думка створила принципово новий вид соціального управління – маніпулювання масовою свідомістю, розробка й удосконалення методів якої оцінюються значно вище, ніж інші види інтелектуальної діяльності. По-четверте, ЗМІ є значним технічним та ідеологічно-пропагандистським фактором розвитку європейської та світової спільноти.
ЗМІ та влада розглядалися політичною наукою як дві відносно самостійні проблеми суспільного розвитку. Основи наукового розуміння місця ЗМІ в сучасному суспільстві було закладено працею американських фахівців – Ф. Сиберта, У. Шрима і Т. Петерсона «Чотири теорії преси» (1956).
Для оцінки влади ЗМІ продуктивною є ідея необхідності виділення влади в особливий предмет дослідження, що «визрів» у самостійну науку – кратологію – на основі узагальнення соціально-філософської думки в Стародавньому світі, Середньовіччі і Ренесансі; праць філософів, соціологів і політичних мислителів зі світовим ім’ям Новітнього часу, в тому числі Х. Арендт, Б. Беррі, М. Вебера, Е. Гідденса, Р. Даля, Х. Лассуелла, С. Люкса, К. Маркса, Ч. Мерріама, Т. Парсонса, Б. Рассела, Д. Ронга, М. Фуко та ін. В СРСР і країнах СНД також накопичено досвід дослідження влади. Позитивним внеском у цій царені є праці А. Корольова, А. Мушкіна, М. Байтіна, М. Кейзерова, Т. Алексєєвої, Р. Алексюка, В. Амеліна, А. Анікевича, Ю. Батуріна, Ф. Бурлацького, А. Кіма, І. Кравченко, Л. Кривушина, О. Лузана, В. Макаренка, В. Мшвенієрадзе, Є. Осипової, В. Подороги, Ю. Тихомирова, В. Усачова, Е. Фарбера, Г. Філіппова та ін. Окремо слід виділити дослідження на здобуття наукового ступеня О. Лєдяєва (1989), О. Черниша (1990), Л. Байрачної (1992), І. Васильєва (1993), С. Рябова (1997), Е. Суліми (1997), В. Дехтяра (1999), Р. Зимовець (2001), Н. Діденко (2002), О. Краснокутського (2004), М. Калініченка (2006), М. Бойчука (2007) та ін. Крім цього, вченими СНД також репрезентовані монографії, що містять елементи політологічного аналізу влади, словники з кратологічної тематики (В. Андрущенко, О. Бабкіна, М. Михальченко, В. Горбатенко, Ф. Рудич, С. Рябов, В. Халіпов), численні статті в періодичних виданнях, які розглядають проблеми влади.
Наукові розвідки українських учених щодо влади і ЗМІ доцільно розподілити за такими проблемами: державна політика в галузі управління інформаційним ресурсом України (О. Соснін); інформаційно-комунікаційний менеджмент (В. Бебик); роль ЗМІ в забезпеченні прав і свобод громадян у демократичному суспільстві (Д. Дуцик); дослідження етичних цінностей, притаманних журналістам, що є відповідальним за формування культури аудиторії ЗМІ (О. Кузнецова, С. Криворучко та інші); безпекові імперативи телевізійного простору України (Г. Сащук); етика засобів масової інформації в сучасних політичних процесах (Г. Хлистун).
Разом з тим, малодослідженими залишаються проблеми владного потенціалу ЗМІ в сучасному суспільстві, сутність і зміст їх владного впливу на державотворчі процеси, громадянське суспільство, поведінку окремого громадянина, що й обумовило вибір теми, постановку мети й завдань дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» в рамках НДР №06БФ045-01 (держреєстрація №2201020), що виконується в Інституті журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка на замовлення Міністерства освіти і науки України й відповідно планів науково-дослідної роботи кафедри реклами та зв’язків з громадськістю (протокол кафедри №13 від 6 лютого 2009 року).
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 30 листопада 2005 року).
Об’єкт дослідження – засоби масової інформації як регулятор політико-владних відносин у сучасному суспільстві.
Предмет дослідження – влада ЗМІ як оригінальний сегмент соціального інституту влади, що впливає на політичну свідомість, політичну культуру й політичну поведінку суб’єктів політики.
Мета дослідження – політологічний аналіз влади ЗМІ як чинника взаємодії громадянського суспільства, особистості й держави.
Для досягнення поставленої мети у дисертації визначено наступні завдання:
– уточнити політологічний зміст поняття «влада засобів масової інформації»;
– проаналізувати наукові підходи в системі політичних наук до вивчення впливу засобів масової інформації на державу, громадянське суспільство й особистість;
– обґрунтувати принципи, методи та понятійно-категоріальний апарат дослідження;
– розкрити природу, генезис, сутність, зміст, форми та механізм впливу влади ЗМІ на прикладі сучасного телебачення як соціально-політичного явища;
– висвітлити місце й роль влади ЗМІ у формуванні особистості й становленні громадянського суспільства;
– з’ясувати специфіку функціонування влади ЗМІ в системі політичної влади країни й реалізації державної інформаційної політики;
– обґрунтувати легітимність влади ЗМІ;
– проаналізувати вплив влади ЗМІ на політичне життя українського суспільства;
– розробити напрями та шляхи оптимізації влади ЗМІ в трансформації політичної системи та формуванні громадянського суспільства України.
Мета й завдання дослідження зумовили й контури теоретико-методологічних основ дисертації роботи, у теоретичну основу якої покладено принципи діалектики, які, відображаючи об’єктивні моменти розвитку світу у всій його різноманітності, орієнтують і спрямовують наукове пізнання, в тому числі й осмислення влади, на пошук істини у сфері політики. Це, передусім, принципи об’єктивності, єдності логічного й історичного, системності, цілісності, розвитку, загального зв’язку, причинності, які виявляють себе як єдність і боротьба протилежностей; взаємний перехід кількісних і якісних змін; заперечення заперечення; сутність і явище; зміст і форма; структура й елемент; ціле й частина; необхідність і випадковість; можливість і дійсність; причина і наслідок; одиничне, загальне й особливе. Крім цього, в дисертаційній роботі використані методологічні принципи, які визначають дослідження феномену влади:
– історизму, відповідно до вимог якого явище влади повинно розглядатися в закономірному історичному розвитку, в тісному зв’язку з конкретно-історичними умовами його існування в соціумі;
– комплексності, що націлює на дослідження влади ЗМІ з позицій соціально-гуманітарних наук;
– діалектичної єдності теорії і практики, який вказує на надійний критерій перевірки істинності теоретичних положень, що стосуються влади ЗМІ.
При розгляді питань, пов’язаних із генезисом та становленням феномену влади ЗМІ на різних етапах державотворення й формування громадянського суспільства, використовуються такі методи наукового дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, абстрагування тощо. Пізнання процесу формування та взаємодії елементів проблемної ситуації досягається у вимірі постмодерністської парадигми, що характеризується, як відомо, переходом від монізму, фундаменталізму, елементаризму, редукціонізму, лінійності й динамічності до інтегратизму, холізму, поліфункціональності, лінійності, додатковості, нестаціонарності та синергетизму.
Емпіричною основою концептуальних політологічних узагальнень стала низка результатів наукових досліджень, залучених з інших галузей знань – історії, теорії ЗМІ (преси), культурології, соціальної психології та правознавства.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у дисертації розроблені концептуальні основи теоретичного дослідження феномену влади ЗМІ як фактора політичного управління розвитком держави, становлення громадянського суспільства й самореалізації особистості. Зокрема, вперше зосереджено увагу на висвітленні таких положень, які виносяться на захист, а саме:
– у вітчизняній політичній науці поставлена й досліджена проблема відносно самостійного існування інституту влади ЗМІ, що має специфічну сутність, зміст і механізм подвійного впливу на аудиторію, оригінальну морфологію, завдяки застосуванню ціннісно-смислового субстрату має багатство функціонального впливу на політичне життя суспільства (особистість, державу й громадянське суспільство), маніпулює свідомістю громадян, потребує і отримує легітимність, нарешті, реалізує легітимну політику й творить суспільство знань;
– сформульовані світоглядно-ідеологічні засади дослідження влади ЗМІ: подана її семантична природа, визначена сутність влади ЗМІ в контексті ціннісно-смислового впливу ЗМІ на масову свідомість й особистість з метою організувати чи скорегувати їх мислення й поведінку за принципом «владно-підвладних відносин»; визначено зміст явища «влада ЗМІ» не як субстрат, що утворює тіло певного соціального інституту, а його внутрішній стан, сукупність організаційних процесів, що характеризують взаємодію утворюючих елементів соціального світу – людей та їх природних утворень, – між собою та з середовищем і зумовлюють їхню кореляцію, упорядкування, взаємоузгодження існування, розвиток та зміну на основі ціннісно-смислової детермінації поведінки об’єктів політики. Її зміст спрямовується на духовну сферу людини і матеріалізується в ній.
У дисертації удосконалено й висвітлено основні теоретичні положення, а саме:
– основи механізму інноваційного смислопродукування як основного джерела владного впливу, оскільки: по-перше, знайдено технологічний зв’язок освітнього простору ЗМІ як самостійного соціального інституту, людини, держави й суспільства; по-друге, визначено, що смислова детермінанта, на яку теоретично розраховується й практично спирається дія ЗМІ, має безпосереднє відношення до процесу управління поведінкою особистості та суспільно-організованими формами, в яких живе людина; по-третє, встановлено, що джерелом і носієм смислової детермінації є персонал ЗМІ, особливо журналістський корпус; по-четверте, визначено, що механізм дії ЗМІ на індивіда «схвалено» принципом зовнішнього доповнення, що створює так званий позитивний зворотній зв’язок у системах саморегуляції і тому виводить будь-яку політичну систему на якісно новий рівень розвитку й функціонування;
– топологію влади ЗМІ, оскільки доведено, що вона принципово може знаходитись як у структурі громадянського суспільства, так і в структурі держави, й підтверджується існуванням самостійного інституту влади; для різних сегментів владного поля вводиться медіатор – смислове поле/ноосфера, що утворює систему саморегуляції соціальних систем. Система влади ЗМІ для впливу на особистість спирається на підсвідомий і надсвідомий рівні саморегуляції та використовує механізми психологічного навіювання й смислопродукування, а у другому – на рівень свідомості людини, оскільки використовує або має використовувати інструмент законів, тобто забезпечувати нормативну регуляцію;
– уявлення про специфіку функцій влади ЗМІ у системі саморегуляції країни, оскільки встановлено, що в механізмі створення закону влада ЗМІ виявляється найбільш виразно у лобіюванні певного законопроекту; у механізмі реалізації закону навантаження припадає на пропаганду й організацію використання вже прийнятих правових актів; у механізмі зворотного зв’язку ЗМІ виявляють власну владу в найбільш виразній формі, оскільки вони корегують уже прийняті законодавчі акти, в яких висвітлюються або гострі суперечності нормативного характеру в самому тексті, або соціальні колізії, що накопичуються на практиці використання законів.
У процесі дослідження дістали подальшого розвитку такі ідеї:
– слід розмежувати поняття «засоби масової інформації» і «засоби масової комунікації», внаслідок чого доведено, що їх взаємовідношення будуються за принципом частина і ціле;
– зроблено акцент на необхідності легітимізації влади ЗМІ, оскільки вони ведуть небачену за розмахом і дієвістю власну політику в світовому інформаційному просторі, що призводить до непередбачуваних наслідків у формуванні суспільної свідомості, утворення нових територіальних одиниць типу ОБСЄ або ЄЕП, нових видів виробництв та ін;
– наголошено на необхідності посилення державної політики у сфері інформаційного простору, з метою збалансувати кількість і потужність ЗМІ в межах соціальних і політичних систем різного масштабу;
– специфіки проявів влади ЗМІ в Україні, що полягає, з одного боку, у жорстокій боротьбі з агентами зовнішнього впливу, які прагнуть ввести у інформаційне поле країни непритаманні українській ментальності цінності й ідеали, а з другого – у протистоянні з гілками вітчизняної виконавчої, судової, законодавчої і тіньової влади, що намагаються нівелювати їх вплив на пересічного громадянина країни з метою його нейтралізації і маніпулювання цінностями й методами розбудови соціального організму України під потреби ХХІ ст.
Практичне значення дисертаційного дослідження морфології та функціонування влади ЗМІ як інструменту політологічного аналізу полягає в тому, що його висновки мають цінність для розуміння й теоретичного аналізу сучасних політичних процесів та напрямів і шляхів забезпечення сталості й легітимності державної влади будь-якої країни. Напрацьовані матеріали й принципи можуть бути використані в державних програмах і громадських проектах розбудови системи державного управління й місцевого самоврядування в Україні та інших програмах удосконалення політичної системи, забезпечення реалізації прав людини, розробки стратегії політичного й адміністративно-територіального розвитку українського суспільства.
Ідеї дослідження можуть слугувати ідеологічними настановами та методологічною основою для розробки суспільно-політичних, соціально-економічних, соціологічних, етичних, політико-культурних та організаційно-правових досліджень процесів демократизації і деконцентрації соціального інституту влади або його окремих підсистем, використовуватися державними службовцями, політологами, працівниками ЗМІ, філософами, економістами, правознавцями, соціологами, культурологами та ін.
Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання у вищих навчальних закладах дисциплін, курсів і спецкурсів з політології, соціальної філософії, філософії політики, державного управління, кратології, менеджменту тощо.
Дослідження наукових пошуків можуть слугувати імперативами у висвітленні сучасних проблем розбудови демократичних засад громадянського суспільства та його окремих сегментів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданні кафедри преси та зв’язків з громадськістю Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доповідались на наукових конференціях, зокрема: Вісімнадцятій науковій сесії Осередку Наукового товариства імені Т. Шевченка у Черкасах (Черкаси, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (Чернігів, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне дошкілля: реалії та перспективи» (Київ, 2008), IV Всеукраїнській науково-методичній конференції «Безперервна освіта в Україні: реалії та перспективи» (Івано-Франківськ, 2008); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (Черкаси, 2008).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць, з них 4 – у фахових виданнях з політичних наук, затверджених ВАК України, 2 – у тезах виступів на наукових конференціях.
Структура й обсяг роботи. Обрана послідовність подання матеріалу зумовлена внутрішньою логікою концепції дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів (поділених на 8 підрозділів), висновків та списку використаних джерел (249 позицій). Обсяг роботи – 209 сторінок, з них 190 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У процесі дослідження аналізованої проблеми було зроблено ряд висновків.
1. З’ясування суті питання про владу ЗМІ є визнанням того, що це явище пройшло шлях внутрішньої диференціації і виникає проблема визначення його місця і ролі у системі сучасної публічної влади, у процесах формування політичної культури, політичної свідомості і політичної поведінки суб’єктів політики. Генетично вона випливає з гострої потреби суспільства раціонально організувати власне життя на основі балансу політичних сил і свободи людини. Кратологічна сутність ЗМІ виявляється у організаційному або управлінському впливові ЗМІ на поведінку людей, громадянського суспільства, державу або низку країн. Влада ЗМІ пов’язана з формуванням усіх видів свідомості, управлінням мисленням і поведінкою людей, їх колективів – виробничого і невиробничого призначення, етносів, націй і народів завдяки використанню семантичного тиску на людей та їх організаційні утворення це по-перше.
2. Доведено, що присутність влади ЗМІ в суспільстві завжди була в центрі уваги, але досліджувались лише наслідки її впливу, а сам феномен залишався довгий час поза увагою дослідників. Його окремі властивості висвітлювались через призму аналізу політичної, дипломатичної, економічної, соціальної, ідеологічної, інформаційно-пропагандистської, військової діяльності. При цьому соціально-психологічний підхід є найбільш показовим для того, щоб довести могутність влади ЗМІ у суспільстві. Культурологічний підхід до аналізу влади ЗМІ викриває її відношенням до свободи, справедливості, особистості і культури як артефактів людського буття, на захист яких вона має бути спрямована. Наскільки жорстко це відбувається – свідчить історія життя Г. Гонгадзе, І.Александрова та інших журналістів.
3. Ретельний відбір засобів дослідження цього феномена, а саме: принципів, методів та категоріального апарату дисертації сприяв ґрунтовному аналізу явища і забезпечив результати теоретичних висновків, узагальнень і пропозицій. До комплексу методологічних засобів включено як традиційні принципи та методи, що добре себе зарекомендували у ході дослідження політологічних явищ та систем, так і нові, зокрема, синергетика, що формує нові образи і нетрадиційні алгоритми наукового пошуку.
4. Встановлено, що влада ЗМІ є часткою загального владного поля і має семантичну природу, на основі якої визначено сутність, зміст, форми буття влади ЗМІ, її засоби, види. З’ясовано, що диференціація влади ЗМІ призводить до структурування системи влади і її визрівання, що потребує якісно нового теоретичного оформлення і продукує нові дії для розширеного простору і темпу владних операцій. Влада ЗМІ як політологічна система змінила власну структуру внутрішніх відносин влади і включила себе у нові рівні прийняття політичних і управлінських рішень.
5. Подано концепцію влади ЗМІ на основі моделювання механізму впливу її на особистість і громадянське суспільство незалежно від топологічних характеристик, ментальних засад етносу, національного різнобарв’я, мовної стратегії і державної інформаційної політики. Обґрунтовано специфіку функціонування її у структурі людини й у просторі громадянського суспільства. З’ясовано, що результатом акцентування уваги на владних характеристиках взаємної дії – ЗМІ і особистості – стає виділення як особливо значущих двох її дискурсів: узалежнення і впорядкування.
6. З’ясована специфіка функціонування влади ЗМІ у системі саморегуляції соціального організму країни й реалізації державної інформаційної політики. Формалізовано її функції у цій системі суспільних відносин. На підґрунті існування специфічних фаз перетворення інформації у соціальному цілому формуються морфологічні одиниці, у яких вона виявляє оригінальні функції, а саме: лобіювання законопроектів; аналіз суперечностей, що закладені у тексти закону, і колізій, що виникають на практиці; організація пропаганди використання або протистояння введенню у дію вже прийнятих правових актів; вияв власної влади у найбільш виразній формі, оскільки віддзеркалює потреби, інтереси і волю особистості й громадянського суспільства, створює групи тиску на державну владу.
7. У ході праксеологічного аналізу вирішені питання легітимізації влади ЗМІ, проведена експертна оцінка якості функціонування феномену в політологічному просторі України і запропоновані кроки оптимізації впливу явища на життєдіяльність соціального організму країни. Загалом констатується, що в сучасному світі спостерігається дві, як мінімум, провідні тенденції саморозгортання влади ЗМІ:
1) вона набуває інституціонального характеру, оскільки стосується одночасно усіх сторін життя людини і творить основу інформаційного суспільства;
2) інформаційна цивілізація несе у собі якісно нову роль ЗМІ в усіх трьох вимірах, а саме: як основний засіб виробництва у просторі інформаційного суспільства; як організатор всесвітнього комунікаційного процесу, що створює якісно нову інформаційну єдність світової спільноти; як засіб управління новим виробництвом і комунікацією людей на планеті.
8. Для включення отриманих автором теоретичних результатів у загальний доробок сучасного політологічного знання рекомендується реалізувати низку заходів теоретичного й практичного характеру. До перших віднесено поглиблений аналіз окремих елементів, що викладені у запропонованій концепції, наприклад, уточнити специфіку сприйняття особистістю і окремими групами населення країни інформаційного матеріалу різного змісту і форм; реакцію окремих груп населення на конкретні джерела інформації тощо. З практичної точки зору, дослідити рівень довіри населення країни до економічної, політичної інформації про політичні партії та їх лідерів, а також реакцію населення на виступи керівників органів місцевого самоврядування тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельс X. Интеракция, идентификация, презентация / Х. Абельс; [пер. с нем. яз. Н. Головина и В. Козловського]. – СПб.: Издательство "Алетейя", 1999. – 272 с.
2. Авторханов А. Технология власти / А. Авторханов. – М.: Слово, 1991. – 638 с.
3. Алексеева Т. Власть и легитимность (эволюция немарксистских подходов в современной английской политической философии) / Т. Алексеева // Власть: философско-политические аспекты / АН СССР. Ин-т философии; [отв. ред. В. Мшвениерадзе]. – М.: Ин-т философии АН СССР, 1989. – С. 110-133.
4. Алексеева Т. Демократия как идея и процесс / Т. Алексеева // Вопросы философии. – 1996. – № 6. – С. 16-35.
5. Алексєєва Т. Легітимність влади у період транзиту / Т. Алексєєва // Політична думка. – 1998. – № 3-4. – С. 109-120.
6. Алексюк Р. Аппарат управления и власти как общесоциологическая категория / Р. Алексюк. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. – 174 с.
7. Алёхин В. Воля и власть в социальном управлении (историко-философский аспект) / В. Алёхин, Н. Коноваленко // Менеджер. – 1998. – № 1. – С. 75-81.
8. Амелин В. Власть как общественное явление / В. Амелин // Социально-политические науки. – 1991. – № 2. – С. 3-15.
9. Андреев И. Связь пространственно-временных представлений с генезисом собственности и власти / И. Андреев // Вопросы философии. – 1999. – № 4. – С. 54-77.
10. Аникевич А. Политическая власть: вопросы методологии исследования / А. Аникевич. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1986. – 180 с.
11. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. – Т.4 / Аристотель; [пер. с древнегреч., Общ. ред. А.И.Доватура]. – М.: Мысль, 1983. – 830 с. – (Филос. наследие. Т.90).
12. Байрачная Л. Власть: содержание, структура, функции (социально-философский анализ): дис. … канд. философ. наук: 09.00.11 / Л. Байрачная. – Харьков, 1992. – 179 с.
13. Байтин М. Государство и политическая власть / М. Байтин. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 239 с.
14. Бебик В. Менеджмент виборчої компанії: ресурси, технології, маркетинг: [навч.-метод. посіб.] / В. Бебик. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
15. Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-политическая эко¬номия / У. Бек; [пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; послесловие В. Федо¬товой, Н. Федотовой]. – М.: Прогресс-Традиция; Издательский дом «Терри¬тория будущего», 2007. – 464 с. – (Серия «Университетская библиотека Александра Погорельского»).
16. Бех В. Генезис соціального організму країни: [монографія] / В. Бех. – 2-е вид. доп. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 288 с.
17. Бех В. Механізм ціннісно-смислової детермінації управління навчальним закладом / В. Бех, Л. Семененко // Практична філософія. – 2006. – № 4 (22). – С.18-26.
18. Бех В. Фірма у дискурсі організменої ідеї: [монографія] / В. Бех, А. Гашенко. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 376 с.
19. Бех В. Человек и Вселенная / В. Бех. – Запорожье: РА “Тандем-У”, 1998. – 144 с.
20. Бир С. Мозг фирмы / С. Бир; [пер. с англ.]. – М.: Радио и связь, 1993. – 416 с.
21. Бирюков С. Механизмы управления экономикой региона как часть инструментария региональной политической власти / С. Бирюков // Вестник МГУ. Серия 18. Социология и политология. – 2000. – № 4. – С. 3-31.
22. Блакар Р. Язык как инструмент социальной власти (теоретико-эмпирические исследования языка и его использования) / Р. Блакар // Язык и моделирование социального взаимодействия: [переводы / Сост. В. Сергеева и П. Паршина; Общ. ред. В. Петрова]. – М: Прогресс, 1987. – С. 88-125.
23. Богданов А. Всеобщая организационная наука. Тектология. В 2-х т. / А. Богданов. – М.: Экономика, 1989. – Т.2. – 351с.
24. Бодріяр Ж. Симуляри та симуляція / Ж. Бодріяр. – К.: Основи, 2004. – 230 с.
25. Бойчук М. Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії / М. Бойчук. – К.: ТОВ “Атлант ЮЕмСі”, 2007. – 207 с.
26. Болл Т. Власть / Т. Болл // Политические исследования. – 1993. – № 5. – С. 36-42.
27. Буданов В. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании / В. Буданов. – М.: Издательство ЛКИ, 2007. – 232 с.
28. Будон Р. Место беспорядка: Критика теорий социальных изменений / Р. Будон. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 284с.
29. Бурлацкий Ф. Современный Левиафан. Очерки политической социологии капитализма / Ф. Бурлацкий, А. Галкин. – М.: Мысль, 1985. – 384 с.
30. Бурлачук В. Символ и власть: Роль символических структур в построении картины социального мира / В.Бурлачук. – К.: Институт социологии НАН Украины, 2002.– 266 с.
31. Бутенко А. Ключи к истории (О скрытых изменениях природы власти) / А. Бутенко // Высшее образование в России. – 2000. – № 3. – С. 69-80.
32. Бутенко А. Общественный прогресс и его критерии / А. Бутенко. – М.: Знание, 1980. – 64 с.
33. Быченков В. Институты: Сверхколлективные образования и безличные формы социальной субъективности / В. Быченков. – М.: Российская академия социальных наук, 1996. – 976 с.
34. Васильева И. Проблемы государства и власти в либеральной социально-политической мысли Украины: (социально-философский анализ): дис. … кандидата филос. наук: 09.00.02 / И. Васильева. – Харьков, 1993. – 184 с.
35. Васютинський В. Інтеракційна психологія влади / В. Васютинський. – К.: Київський славістичний університет, 2005. – 492 с.
36. Вебер М. Покликання до політики / М. Вебер // Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика: [текст]; [пер. з нім. О. Погорілий]. – К.: Основи, 1998. – С. 173-191.
37. Вергун О. Філософія влади в контексті сучасної культури: соціально-філософські парадигми суб’єкта влади / О. Вергун // Грані. – 2000. – № 3. – С. 58-61.
38. Виннер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине / Н. Винер. – М.: Сов. радио, 1968. – 320 с.
39. Власть: Очерки современной политической философии Запада / В.В. Мшвениерадзе, И. Кравченко, Е. Осипова и др. – М.: Наука, 1989. – 328 с.
40. Власть: философско-политические аспекты / АН СССР. Ин-т философии; [отв. ред. В. Мшвениерадзе]. – М.: Ин-т философии АН СССР, 1989. – 133 с.
41. Воловик В. Феномен фаворита в системе власти / В. Воловик // Политика и власть: Республ. научно-практич. конф., 20-21 апр. 1993 г.: тезисы докл. и сообщ. – Запорожье: Изд-во Запорож. ун-та, 1993. – Ч. ІІІ. – С. 11-12.
42. Воронкова В. Кадровый менеджмент: Конспект лекций / В. Воронкова. – Запорожье: Изд-во ЗГИА, 2003. – 140 с.
43. Выдрин Д. Очерки практической политологии / Д. Выдрин. – К.: Философская и социологическая мысль, 1991. – 128 с.
44. Висоцький О. Легітимаційна політика: поняття і сутність / О. Висоцький // Політичний менеджмент. – 2006. – № 3 (18). – С. 3-20.
45. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство; [пер. з нім. А. Онишко] / Ю. Габермас. – Львів: Літопис, 2000. – 320 с.
46. Гаджиев К. Политическая философия / Отд-ние экон. РАН. Науч.-ред. совет изд-ва «Экономика» / К. Гаджиев. – М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1999. – 606 с.
47. Горбатенко В. Політичне прогнозування: Теорія, методологія і практика / В. Горбатенко. – К.: Генеза, 2006. – 400 с.
48. Громов Е. Сталин: власть и искусство / Е. Громов. – М.: Республика, 1998. – 495 с.
49. Грошев И. Гендерные представления о власти / И. Грошев // Социологические исследования. – 2000. – № 12. – С. 33-41.
50. Грушин Б. Массовая информация в советском промышленном городе: Опыт комплексного социологического исследования; [под ред. Б. Грушина и Л. Оникова] / Б. Грушин. – М.: Политиздат, 1980. – 446 с.
51. Грушин Б. Массовое сознание: Опыт определения и проблемы исследования / Б. Грушин. – М.: Политиздат, 1987. – 367 с.
52. Дайси А. Основы государственного права Англии. Введение в изучение английской конституции / А. Дайси; [пер. с англ.]. – М.: Типогр. т-ва И. Сытина, 1907. – 671 с.
53. Данилов А. Социология власти: теория и практика глобализма / А. Данилов. – Мн.: Университетское, 2001. – 447 с.
54. Демидов А. Власть в единстве и многообразии её измерений / А. Демидов // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 3-21.
55. Дехтяр В. Проблема влади у французькому постструктуралізмі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / В. Дехтяр. – К., 1999. – 18 с.
56. Дибиров А. О природе политической власти / А. Дибиров, Л. Пронский // Вестник МГУ. Серия 18. Социология и политология. – 2002. – № 2. – С. 48-60.
57. Діденко Н. Взаємодія управління, влади і держави як предмет філософського аналізу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Н. Діденко. – Донецьк, 2002. – 19 с.
58. Дмитренко М. Політична система України: розвиток в умовах глобалізації та інформаційної революції [Текст] / М. Дмитренко; Нац.пед.ун-т ім. М. Драгоманова, Ін-т операт. діяльн. та держ. безпеки. – К.: Знання України, 2008. – 544 с.
59. Дмитриев Ю. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества / Ю. Дмитриев // Государство и право. – 1994. – № 7. – С. 28-34.
60. Дойч К. Народи, нація та комунікація / К. Дойч // Націоналізм: [антологія / упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К.: Смолоскип, 2000. – 876 с.
61. Долженков О. Феномен президентської влади в пострадянському суспільстві / О. Долженков // Людина і політика. – 2001. – № 1. – С. 20-25.
62. Доценко Е. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита / Е. Доценко. – М.: Изд-во МГУ, 1997. – 344 с.
63. Дубов Д. Засоби масової інформації як якісно нові суб’єкти політичних комунікацій / Д. Дубов // Політичний менеджмент. – 2007. - №1. – С. 57-65.
64. Дюркгейм Э. Метод социологии / Э. Дюркгейм // Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение; [пер. с фр., сост., послесл. и примеч. А. Б. Гофмана]. – М.: Канон, 1995. – С. 5-164.
65. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм; [пер. с фр. А. Гофмана, примеч. В. Сапова]. – М.: Канон, 1996. – 432 с.
66. Евробарометр [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://ec.europa.eu/ public_opinion/index_en.htm.
67. Ефимов В. Система государственной власти / В. Ефимов. – М.: Универсум, 1994. – 153 с.
68. Єрмоленко А. Комунікативна практична філософія: [підручник] / А. Єрмоленко. – К.: Лібра, 1999. – 488 с.
69. Закон Российской Федерации «О средствах массовой информации» от 27 декабря 1991 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.medialaw.ru/laws/russian_laws/txt/2.htm.
70. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 22.10.1997 року // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 2. – С. 6.
71. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. // Закони України. – К.: Книга, 1996. – Т.4. – С. 72-88.
72. Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» // Нормативно-правові акти з питань регулювання телерадіопростору України. – К.: Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення, 2000. – С. 33-34.
73. Здравомыслов А. Потребности. Интересы. Ценности / А. Здравомыслов. – М.: Политиздат, 1986. – 223 с.
74. Зернецька О. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародних відносин / О. Зернецька. – К.: Освіта, 1999. – 351 с.
75. Зернецька О. Нові засоби масової комунікації (соціокультурний аспект) / О. Зернецька. – К.: Наукова думка, 1993. – 131 с.
76. Зимовець Р. Феномен влади в культурі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: 09.00.04 «Філософська антропологія, філософія культури» / Р. Зимовець. – К., 2001. – 19 с.
77. Зиновьев А. Глобальное сверхобщество и Россия [Текст] / А. Зиновьев. – Мн.: Харвест; М: ACT, 2000. – 128 с.
78. Зинченко В. Проблема объективного метода в психологии / В. Зинченко, М. Мамардашвили // Вопросы философии. – 1997. – № 7. – С.109 –125.
79. Ибрагимова Д. НЭП и перестройка. Массовое сознание сельского населения в условиях перехода к рынку / Д. Ибрагимова. – М.: Памятники исторической мысли, 1997. – 217 с.
80. Илларецкая Н. Социально-массовые явления в современном историко-графическом пространстве / Н. Илларецкая // Массовое сознание и массовая культура в России: История и современность: Сборник статей / Отв. ред. А. Логунов; Колл. авт. РГГУ. – М.: Б/и, 2004.
81. Ильин И. О сопротивлении злу силою / И. Ильин // Ильин И. Путь к очевидности. – М: Республика, 1993. – С. 5-132.
82. Ильин В. Власть (статья 1) / В. Ильин // Вестник Московского университета. Серия 12. Социально-политические исследования. – 1992. – № 3. – С. 10-23.
83. Ильин В. Власть (статья 2) / В. Ильин // Вестник Московского университета. Серия 12. Социально-политические исследования. – 1992. – № 4. – С. 3-19.
84. Ильин В. Понятие власти // Философия власти / [К. Гаджиев,
В. Ильин, А. Панарин, А. Рябов; Под ред. В. Ильина] / В. Ильин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. – С. 6-26.
85. Ильин М. Власть / М. Ильин, А. Мельвиль // Полис. – 1997. – № 6. – С. 146-163.
86. Інформаційне законодавство України: Науково-практичний коментар / [за ред. Ю. Шемчученка, І. Чижа]. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 232 с.
87. Информационные ресурсы России: Справочник / [кол. авт. под общей ред. Реймана Л.]. – М.: ФИОРД-ИНФО, 2000. – 272 c.
88. Исаев И. Politica hermetica: скрытые аспекты власти / И. Исаев. – М.: Юристъ, 2002. – 413 с.
89. Калина Н. Лингвистическая психотерапия / Н. Калина. – К.: Ваклер, 1999. – 282 с.
90. Калініченко Б. Смислопродукування – як неотехнологічна форма реалізації влади засобів масової інформації / Б. Калініченко // Гілея (науковий вісник): [зб. наук. пр.]. – К., 2007. – Випуск 10. – С.161-170.
91. Калініченко М. Влада громадянського суспільства: [монографія] / М. Калініченко. – Суми: “Університетська книга”, 2006. – 175 с.
92. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием / С. Кара-Мурза. – М.: Изд-во Эксмо, 2007. – 864 с.
93. Карпенко В. Інформаційна політика та безпека: [підручник] / В. Карпенко. – К.: Нора-Друк, 2006. – 318 с.
94. Кастельс М. Могущество самобытности / М. Кастельс // Новая постиндустриальная волна на Западе: [антология / Под ред. В. Иноземцева]. – М.: Academia, 1999. – С. 296-308.
95. Кастельс М. Становление общества сетевых структур / М. Кастельс // Новая постиндустриальная волна на Западе: [антология / Под ред. В. Иноземцева]. – М.: Academia, 1990. – С. 492-505.
96. Кейзеров Н. Власть и авторитет. Критика буржуазных теорий / Н. Кейзеров. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
97. Ким А. Общественная власть как разновидность социальной власти / А. Ким // Проблемы советского государства и права. – Иркутск, 1975. – Выпуск 8. – С. 3-11.
98. Кін Д. Мас-медіа і демократія / Д. Кін; [пер. з анл. О. Гриценко, Н. Гончарен¬ко]. – К.: К.І.С., 1999. – 134 с.
99. Коваленко А. Відповідальність виконавчої влади: порівняльно-політологічні аспекти / А. Коваленко // Віче. – 2001. – № 11. – С. 11-21.
100. Козловська Г. Організаційна свідомість: індивідуальне і суспільне: [монографія] / Г.В. Козловська. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. – 203 с.
101. Колесникова М. Социология власти / М. Колесникова, В. Борзунов. – М.: Изд-во МГУ, 1993. – 55 с.
102. Концепція реформування політичної системи України. – К.: Полюс, 2001.
103. Королёв А. Государство и власть / А. Королёв, А. Мушкин // Правоведение. – 1963. – № 2. – С. 15-26.
104. Кравченко А. Макиавелли: технология эффективного лидерства / А. Кравченко // Д. Райгородский. Психология и психоанализ власти: Хрестоматия: В 2 т. / [Ред.-сост. Д. Райгородский]. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1999. – Т. 2. – С. 177-194.
105. Кравченко И. Средний («мезо») уровень политической и неполитической власти / И. Кравченко // Власть: философско-политические аспекты /АН СССР. Ин-т философии; [отв. ред. В. Мшвениерадзе]. – М.: Ин-т философии АН СССР, 1989. – С. 6.
106. Крамник В. Социально-психологический механизм политической власти / В. Крамник. – Л.: Изд-во Ленинг. фин.-экон. ин-та, 1991. – 158 с.
107. Красин Ю. Долгий путь к демократии и гражданскому обществу / Ю. Красин // Полис. – 1992. – № 5-6. – С. 97-105.
108. Краснов Б. Власть как явление общественной жизни / Б. Краснов // Социально-политические науки. – 1991. – № 11. – С. 27-35.
109. Краснов Б. Теория власти и властных отношений/ Б. Краснов // Социально-политический журнал. – 1994. – № 7-8. – С. 40-50.
110. Краснов М. Ответственность власти / М. Краснов. – М.: ИЧП «Издательство Магистр», 1997. – 56 с.
111. Краснов М. Ответственность в системе народного представительства / М. Краснов. – М.: Наука, 1992. – 224 с.
112. Криворучко С. Професійна етика журналіста на сучасному етапі розвитку демократії в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук: спец. 10.01.08 «Журналістика» / С. Криворучко. – К., 2003. – 17 с.
113. Кривушин Л. Проблема государства и общества в домарксистской мысли: Историко-социологический очерк / Л. Кривушин. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1978. – 216 с.
114. Крохмаль Н. Історичні форми саморегуляції соціального процесу / Н. Крохмаль. – Запоріжжя: Просвіта, 2004. – 144 с.
115. Кузнецова О. Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філолог. наук: спец. 10.01.08 «Журналістика» / О. Кузнецова. – К., 1999. – 41 с.
116. Кулагина Н. Символ как средство мировосприятия и миропонимания / Н. Кулагина. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1999. – 80 с.
117. Курбатов В. Магия власти: Харизма и реалии / В. Курбатов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 541 с.
118. Лаврикова И. О смерти. О власти, а также некоторые размышления о пользе страха смерти / И. Лаврикова / Тверской гос. технический ун-т. – 1-е изд. – Тверь: ТГТУ, 2001. – 79 c.
119. Лалл Дж. Медіа, комунікація, культура. Глобальний підхід / Дж. Лалл; [пер. з анл. О. Гриценко, С і Т. Гарастович, А. Гриценко]. – К.: К. І. С, 2002. – 264 с.
120. Лебон Г. Психология народов и масс / Г. Лебон. – М.: Макет, 1995. – 320 с.
121. Ледяева О. Власть как предмет социально-философского анализа: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. философ. наук: спец. 09.00.01 / О. Ледяев. – Иваново, 1989. – 19 с.
122. Ледяева О. Понятие власти / О. Ледяева // Власть многоликая: Сб. научн. трудов / Рос. филос. об-во; [ред. кол.: В. Абрамов, В. Гусев, И. Львов, А. Уваров; Отв. ред. А. Уваров]. – М.: Российское философское общество, 1992. – С. 4-29.
123. Ледяев В. Власть: концептуальный анализ / В. Ледяев. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. – 384 с.
124. Ледяев В. Формы власти: типологический анализ / В. Ледяев // Политические исследования. – 2000. – № 2. – С. 6-18.
125. Леонтьев Д. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности / Д. Леонтьев. – М.: Смысл, 1999. – 487 с.
126. Литвиненко О. Інформація і безпека / О. Литвиненко // Нова політика. – 1998. – №1. – С.47-49.
127. Лобанова А. Инфлайтная энергия как детерминанта адаптационной способности людей в трансформирующемся обществе / А. Лобанова, В. Прилипенко // Інформо¬енер¬гетичні технології адаптаційних процесів життєдіяльності на початку ІІІ-го тисячоліт¬тя: [зб. наук. пр.]. – Київ – Кривий Ріг: ЗАТ “ЗТНВФ”КОЛО”, 2001. – С. 59-66.
128. Лопатин В. Информационная безопасность России: Человек. Общество. Государство / Санкт-Петербургский университет МВД России / В. Лопатин. – СПб.: Фонд «Университет», 2000. – 428 с.
129. Лось Й. Публіцистика й тенденції розвитку світу: (львівська школа журналістики): [Навч. посіб. для вищих навч. закл. ІІІ-ІV рівнів акредитації]: у 2 ч. – Ч.1 / Й. Лось. – Львів: ПАІС, 2008. – 376 с.
130. Лузан А. Управление, власть, организация / А. Лузан // Философские науки. – 1976. – № 6. – С. 14-21.
131. Лузан А. Релігійні елементи в системі легітимації влади / А. Лузан, В.Дементієва // Нова політика. – 2000. – № 3. – С. 25-31.
132. Лук’янець В. Науковий світогляд на зламі століть: [монографія] / В. Лук’янець, О. Кравченко, Л. Озадовська та ін. – К.: Вид-цтво ПАРАПАН, 2006. – 288 с.
133. Луман Н. Власть / Н. Луман; [пер. с нем. А.Ю.Антоновского]. – М.: Праксис, 2001. – 256 с. — (Образ общества).
134. Луман Н. Социальные системы: Очерк общей теории / Н. Луман. – СПб.: Наука, 2007. – 643 с.
135. Макаров Б. Понятие общественной власти и её системы / Б. Макаров // Вестник МГУ. Серия 12. Право. – 1971. – № 1. – С. 43-52.
136. Марченко М. Правовые средства осуществления власти в современном капиталистическом государстве / М. Марченко // Советское государство и право. – 1990. – № 6. – С. 109-115.
137. Моисеев Н. Человек и ноосфера / Н. Моисеев. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 351с.
138. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс / С. Московичи; [пер. с фр.]. – М.: Издательство "Центр психологии и психотерапии", 1996. – 478 с.
139. Московичи С. Машина, творящая богов / С. Московичи; [пер. с фр.]. – М.: Центр психол. и психотерап., 1998. – 560 с.
140. Мотузенко Б. Соціокультурні аспекти маніпулятивного впливу: дисер. … канд. соціол. наук: 22.00.02 / Б. Мотузенко. – К., 2002. – 206 с.
141. Муляр В. Проблема становлення особистості в системі “індивід – суспільство” (філософсько-культурологічний аналіз): дис ... доктора філософ. наук: 09.00.03 / В. Муляр. – Житомир, 1999. – 362 с.
142. Муратов О. Влада і культура / О. Муратов // Людина і влада. – 2001. – № 1-2. – С. 87-92.
143. Мшвениерадзе В. Размышления о власти // Власть: Очерки современной политической философии Запада / [Мшвениерадзе В., Кравченко И., Осипова Е. и др.]. – М.: Наука, 1989. – С. 7-36.
144. Налимов В. Реальность нереального. / В. Налимов, Ж. Дрогалина. – М.: Изд-во “Мир идей”, АО АКРОН, 1995. – 432 с.: ил.
145. Налимов В. Спонтанность сознания / В. Налимов. – М.: Прометей, 1989. – 287 с.
146. Новейший философский словарь. – 3-е изд., испр. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – 1280 с.
147. Обличчя влади: російська політична еліта 1998-2000 рр. / [Гринкевич О., Гуцал А. та ін.; Ред. О. Гринкевич, А. Гуцал]; Рада нац. безпеки і обор. України. Національний ін-т проблем міжн. безпеки. – К.: Наукова думка, 2002. – 384 с.
148. Орлова Г. Бюрократическое письмо как механизм господства / Г. Орлова // Полис. – 1999. – № 5. – С. 76-82.
149. Ортега-и-Гассет X. Восстание масс: сб. / X. Ортега-и-Гассет; [пер. с исп.]. – М.: ACT, 2001. – 509 с.
150. Осипов А. Онтична природа доінтерпретативного етапу символотворення як підґрунтя духовного зростання особистості (на прикладі ідей Г. Сковороди) / А. Осипов // Практична філософія. – 2006. – № 4 (№ 22). – С.186.
151. Осипова Е. Власть: отношение или элемент системы? (реляционистские и системные концепции власти в немарксистской политологии) / Е. Осипова // Власть: Очерки современной политической философии Запада / [Мшвениерадзе В., Кравченко И., Осипова Е. и др.]. – М.: Наука, 1989. – С. 65-94.
152. Панарин А. Онтология власти // Философия власти / [К. Гаджиев,
В. Ильин, А. Панарин, А. Рябов; Под ред. В. Ильина]. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. – С. 117-164.
153. Панарин И. Информационная война, PR и мировая политика: [учеб. пособ. для вузов] / И. Панарин. – М.: Горячая линия –Телеком, 2006. – 352 с.
154. Петухов В. Общество и власть: новый характер взаимоотношений / В. Петухов // Свободная мысль. – 2001. – № 4. – С. 4-11.
155. Пилипенко В. Политическая власть и общество: контуры методологии исследования / В. Пилипенко, А. Стризое // Социологические исследования. – 1999. – № 6. – С. 25-34.
156. Політологічний енциклопедичний словник / [упор. В. Горбатенко; За ред. Ю. Шемшученка, В. Бабкіна, В. Горбатенка]. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.
157. Політологія: Академічний курс: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. Панов (керівн. авт. кол.), Л. Герасіна, В. Журавський та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 520 с.
158. Политология: Курс лекций; [под ред. М. Марченко]. – 3-е изд., перераб. и доп. / МГУ им. М. Ломоносова. – М.: Зерцало, 2000. – 600 с.
159. Політологія: навчально-методичний комплекс: [підручник]. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 704 с.
160. Політологія: наука про політику: [за заг. ред. В. Кременя, М. Горлача]. – 4-е вид., виправ. та доп. – Київ-Харків: Єдінорог, 2002. – 639 с.
161. Політологія: підручник для вузів: [за заг. ред. І. Дзюбка,
К. Левківського]. – 2-е вид., виправ. і доп. – К.: Вища школа, 2001. – 416 с.
162. Політологія: підручник для вузів: [за наук. ред. А.Ф. Колодія]. – К.: Ельга-Н: Ніка-Центр, 2000. – 584 с.
163. Політологія: посібник для студентів вузів: [за ред. О. Бабкіної,
В. Горбатенка]. – К.: Академія, 2000. – 367 с.
164. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці: Навчальний словник-довідник для студентів; [укл. В. Піча, Н. Хома; наук. ред. В. Піча]. – 2-ге вид., доп. – Львів: «Новий Світ-2000», 2004. – 320 с.
165. Политология: Учебник для вузов; [под ред. М. Василенко]. – М.: Юристъ, 1999. – 600 с.
166. Политология: Учебное пособие для вузов; [научн. ред. А. Радугин]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Центр, 2001. – 336 с.
167. Попов В. Психология толпы по Тарду, Сигеле, Ломброзо, Михайловскому, Гиддин¬гесу, Г.Лебону и др.; [Сост. В. Попов] / В. Попов. – М., 1902.
168. Почепцов Г. Теорія комунікації / Г. Почепцов. – К.: Видавничий центр "Київський ун-т", 1999. – 307 с.
169. Преступная толпа. – М.: Институт психологии РАН, Издательство "КСП+", 1998. – 320 с.
170. Прохоров Е. Журналистика и демократия / Е. Прохоров. – М.: РИП-холдинг, 2001. – 296 с.
171. Прохоров Е. Журналист и массовое сознание / Е. Прохоров. – М.: Изд-во «РИП-холдинг», 2007. – 94 с.
172. Прутнік Е. Про підсумки роботи Державного комітету телебачення і радіомовлення України в 2006 році та основні завдання на 2007 рік: / Е. Прутнік // Вісник книжкової палати: науково-практичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 9-13.
173. Психология масс: [хрестоматия]; сост. Райгородский Д., ред.-сост. Д.Я. Райгородский. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2006 – 592 с.
174. Психология толпы: социальные и психологические механизмы воздействия на массы. – М.: Изд-во Эксмо; СПб.: Terra Fantastica, 2003. – 800 с.
175. Пушкарёва Г. Власть как социальный институт / Г. Пушкарёва // Социально-политический журнал. – 1995. – № 2. – С. 84-96.
176. Райгородский Д. Психология и психоанализ власти: Хрестоматия: В 2 т. / [Ред.-сост. Д.Я. Райгородский] / Д. Райгородский. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1999. – Т. 1. – 608 с.
177. Райгородский Д. Психология и психоанализ власти: Хрестоматия: В 2 т. / [Ред.-сост. Д.Я. Райгородский] / Д. Райгородский. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1999. – Т. 2. – 576 с.
178. Роль засобів масової інформації та інших джерел у формуванні здорового способу життя молоді / [О.Яременко, О.Балакірєва, Н.Бутенко, О.Вакуленко та ін.]. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. – 111 с.
179. Романенко Ю. Смислопродукування у масовій відеопродукції: (Бойовики, жахи, еротика, і порнографія) / Ю. Романенко. – К.: Знання України, 2004. – 224 с.
180. Рубинштейн С. Проблемы общей психологии / С. Рубинштейн. – М.: Педагогика, 1973. – 423 с.
181. Рубцов Н. Символ в искусстве и жизни / Н. Рубцов. – М.: Наука, 1991. – 176 с.
182. Рябов С. Державна влада: проблеми авторитету й легітимності / С. Рябов. – К.: НІСД, 1996. – 117 с.
183. Рябов С. Легітимація влади як соціально-філософська проблема (концептуально-методологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / С. Рябов. – К., 1997. – 33 с.
184. Рябов С. Політологічна теорія держави / С. Рябов. – 2-е вид. – К.: Тандем, 1996.– 240 с.
185. Рябов С. Політологія: Словник термінів і понять / С. Рябов. – К.: Тандем, 1996. – 192 с.
186. Сащук Г. Безпекові імперативи телевізійного простору України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Г. Сащук. – К., 2005. – 14 с.
187. Семененко Л. Ціннісно-смислова детермінація управління навчальним закладом: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: спец. 09.00.10 «Філософія освіти» / Л. Семененко. – К., 2007. – 197 с.
188. Серафим (Роуз). Корень революции: нигилизм. (Человек против Бога) / Серафим (Роуз) // Приношение Православного Американца: [Собрание сочинений отца Серафима Платинского]. – М.: Издательский отдел Российского отделения Валаамского общества Америки, 1995. – 93 с.
189. Серебрянников В. Ответственность как принцип власти / В. Серебрянников // Свободная мысль. – 1998. – № 3. – С. 16-26.
190. Силин А. Философия и психология власти / А. Силин // Свободная мысль. – 1995. – № 12. – С. 3-14.
191. Славный Б. Проблема власти: новое измерение / Б. Славный // Политические исследования. – 1991. – № 5. – С. 33-50.
192. Советский энциклопедический словарь / [гл. ред. А. Прохоров]. – 3-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия. 1984. – 1600 с.
193. Соколов В. Власть. Политика. Массы / В. Соколов, С. Ханеев. – Одесса: Маяк, 2002. – 204 с.
194. Соловьёв А. Византийский стиль (Культура власти российской элиты) / А. Соловьёв // Дружба народов. – 2000. – № 7. – С. 150-163.
195. Соснін О. Державна політика в галузі управління інформаційним ресурсом України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / О. Соснін. – Одесса, 2005. – 36 с.
196. Соснін О. Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресурсів з наукового потенціалу України: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.
197. Социологический энциклопедический словарь: на русском, немецком, французком и чешском языках / РАН; Институт социологии; Институт социально-политических исследований / [Под ред. Г. Осипова]. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 488 с.
198. Средства массовой информации – Ватиканы современного мира [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.washprofile.org/en/comment/reply.
199. Спиридонова В. Власть и влияние / В. Спиридонова // Технология власти (философско-политический анализ) / [Отв. ред. Р. Соколова]. – М.: ИФ РАН, 1995. – С. 27-33.
200. Суліма Е. Політичне лідерство як інститут влади (соціально-філософський аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Е. Суліма. – Дніпропетровськ, 1997. – 23 с.
201. Сунь Цзы. Искусство войны / Сунь Цзы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://militera.lib.ru/science/sun-tszy/01.html.
202. Суспільство на порозі ХХІ століття: філософське осмислення плинного світу: [навч. посібник]. – К.: Укр. центр духовної культури, 1999. – 272с.
203. Технология политической власти: зарубежный опыт. Книга-дайджест / В. Иванов, В. Матвиенко, В. Патрушев, И. Молодых. – К.: Вища школа, 1994. – 263 с.
204. Тихомиров Ю. Власть и управление в социалистическом обществе / Ю. Тихомиров. – М.: Наука, 1988. – 240 с.
205. Толстоухов А. Самоорганізація суспільства і влада / А. Толстоухов // Філософська думка. – 2000. – № 1. – С. 27-41.
206. Тополянский В. Вожди в законе. Очерки физиологии власти / В. Тополянский. – М.: Права человека, 1996. – 320 с.
207. Тоффлер Э. Метаморфозы власти / Э. Тоффлер. – М.: ООО «Издательство ACT», 2001. – 669 с.
208. Трипольський В. Демократія і влада / В. Трипольський. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 174 с.
209. Тулєнков М. Концептуальні засади організації сучасного менеджменту: [монографія] / М. Тулєнков. – Київ-Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2006. – 312 с.
210. Уилсон Р. Квантовая психология; [пер. с англ.]. – К.: Янус, 1998. – 224 с.
211. Усачёв В. Социальная власть (понятие и разновидности) / В. Усачев // Вестник Московского ун-та. Серия 12. Право. – 1976. – № 6. – С. 67-74.
212. Фарбер Е. Вопросы теории советского конституционного права / Е. Фарбер, В. Ржевский. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1967. – Выпуск 1. – 110 с.
213. Федоркин Н. Ценностные ориентации власти как интегрирующий фактор социального знания / Н. Федоркин // Вестник МГУ. Серия 18. Социология и политология. – 2001. – № 2. – С. 30-40.
214. Филиппов Г. Социальная организация и политическая власть / Г. Филиппов. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1987. – 257 с.
215. Философия власти / К. Гаджиев, В. Ильин, А. Панарин, А. Рябов; [под ред. В.В. Ильина]. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. – 271 с.
216. Філософія політики. Короткий енциклопедичний словник; [авт.-упоряд. Андрущенко В.П. та ін.]. – К.: Знання України, 2002. – 670 с.
217. Философский словарь / [под ред. И. Т. Фролова]. – 7-е изд., перераб. и доп. – М.: Республика, 2001. – 719 с.
218. Філософський словник соціальних термінів: [словарь / ред. В. Андрущенко; укл. В. Андрущенко, М. Бойченко, М. Михальченко]. – Київ-Харків: Корвін, 2002. – 672 с.
219. Фомичева И. социология СМИ: [учеб. пособие для студентов вузов] / И. Фомичева. – М.: Аспект-Пресс, 2007. – 335 с.
220. Фуко М. Наглядати й карати: Народження в’язниць / М. Фуко; [пер. з фр. П. Таращук]. – К.: Основи, 1998. – 392 с.
221. Фурман Д. Религия и социальные конфликты в США / Д. Фурман. – М.: Наука, 1981. – 256 с.
222. Фу