Вплив засобів масової інформації на підсвідомість

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики

На правах рукопису

Германов Володимир Григорович

УДК 070: 159.964.225

Вплив засобів масової інформації
на підсвідомість

10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник -
Скуленко Михайло Іванович,
доктор філологічних наук, професор

Київ - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП.......4
РОЗДІЛ 1. ВПЛИВ ЗМІ НА АУДИТОРІЮ.
МАНІПУЛЯЦІЯ У ЗМІ........10
1.1. Вплив ЗМІ на свідомість при формуванні громадської думки.
Механізми впливу ЗМІ на свідомість........10
1.2. Загальні засади впливу ЗМІ на підсвідомість17
1.3. Зв’язок підсвідомості та свідомосмті.22
1.4. Інформаційні війни в контексті впливу ЗМІ на підсвідомість.24
1.5.Маніпуляція в засобах масової інформації:
політичне маніпулювання..36
1.6. Політична телевізійна реклама на виборах-2002
присвячена Новому року........46
1.7. Технології та засоби впливу на підсвідомість індивіда
у політичній телевізійній рекламі на виборах 2002 року........56
Висновки до розділу............67
РОЗДІЛ 2. СЛОВО ЯК ЗАСІБ ВПЛИВУ НА ПІДСВІДОМІСТЬ........68
2.1. Нейро-лінгвістичне програмування при впливі на підсвідомість..68
2.2. Передача внутрішнього стану людини..74
2.3. Стилістика сучасної української мови при впливі
засобів масової інформації на підсвідомість аудиторії.......82
2.4.Моделювання” в експериментальному дослідженні85
2.5. Вплив засобів масової інформації на підсвідомість
за допомогою слова під час політичних кампаній.......88
2.6. Експеримент щодо виникнення асоціацій
у контексті виборів народних депутатів 2002 року.........93
Висновки до розділу..........116
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ
ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА ПІДСВІДОМІСТЬ.........118
3.1. Спілкування і підсвідомість.
Вплив інтерв’ювання на підсвідомість...........118
3.2. Вплив авторитету журналіста на підсвідомість..122
3.3. Вплив реклами на підсвідомість...129
3.3.1. Прихована телевізійна реклама і Закон України
Про вибори народних депутатів України”................................................. 133
3.3.2. Неполітична реклама як засіб політичної реклами
на виборах-2002.................................................................................................154
3.4. Вплив сенсаційних журналістських матеріалів на підсвідомість..158
Висновки до розділу..............161
ВИСНОВКИ..........162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........166

ВСТУП

Актуальність теми. Вплив засобів масової інформації на підсвідомість аудиторії одна з важливих проблем розвитку сучасних медіазасобів, особливо у сфері політичних технологій. Навіть із короткого аналізу рекламних кампаній політичних партій на виборах 2002 року ми можемо зробити висновок, що політичні технологи орієнтуються переважно на підсвідомість аудиторії, оскільки в PR-матеріалах активно використовують засоби, що впливають на формування стереотипів, установок та асоціацій, які вважаються психічними утвореннями підсвідомості.
В Україні проблему впливу засобів масової інформації на підсвідомість в контексті політичних кампаній в окремих її аспектах було піднято у ряді наукових праць Іванова В.Ф., Москаленка А.З., Почепцова Г.Г., Скуленка М.І. та інших. Проте в цілому вона ще недостатньо розроблена. Тому пропоноване дослідження є систематизованою науковою розробкою в галузі впливу ЗМІ на підсвідомість з урахуванням вітчизняних, а також зарубіжних теорій. Крім того, дослідження пропонує нову інтерпретацію проблеми розвитку сучасних ЗМІ.
Що стосується питання ефективності технологій, використовуваних насамперед у політичній телевізійній рекламі, то воно не є достатньо вивченим, а також дослідженим. Результати виборів 2002 року свідчать про те, що деякі партії та блоки, які активно використовували у своїх телевізійних рекламних кліпах засоби, орієнтовані на підсвідомість, не потрапили до парламенту. Це є ознакою недостатньої ефективності їх рекламних кліпів.
Безумовно, політична телевізійна рекламна кампанія є лише складовою загальної передвиборчої стратегії того чи іншого політичного об’єднання, і за допомогою лише вдалих телевізійних кліпів виграти вибори практично неможливо. Однак вивчення прийомів та засобів, використовуваних у телевізійній політичній рекламі, які за всіма ознаками орієнтовані саме на підсвідомість, може, з одного боку, змінити конфігурацію цих засобів за ознаками найбільш ймовірної ефективності, а з іншого призведе до модернізації вже наявних засобів впливу на підсвідомість електорату.
Зв’язок даної роботи з науковими програмами, планами та темами. Ефективний вплив ЗМІ на аудиторію є однією з важливих проблем розвитку теорії масової комунікації. Саме тому розв’язання обраної дисертаційної проблеми може стати важливим компонентом при удосконаленні знань і прийомів, які суттєво підвищують ефект впливу ЗМІ на аудиторію. Саме тому дисертаційна робота пов’язана з розроблюваною в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка науковою програмою № 01БФ045-10 Системи масових комунікацій та світовий інформаційний простір”.
Мета і завдання дослідження. Науковий пошук пропонованого дослідження спрямовано на вивчення основних чинників, які впливають на ефективність роботи журналіста. Зокрема, це стосується прийомів та засобів, використовуваних у політичній телевізійній рекламі на виборах 2002 року.
Мета роботи вивчення маніпуляційних технологій, які використовуються під час політичних кампаній.
Завдання дослідження 1) проаналізувати основні технології та засоби, використані під час виборів 2002 року у політичних телевізійних рекламних кліпах; 2) класифікувати інформацію, яка здатна переходити із свідомості у підсвідомість; 3) визначити основні різновиди рекламних матеріалів за ступенем їх впливу на підсвідомість; 4) довести, що за допомогою використання маніпуляційних прийомів, орієнтованих на підсвідомість, можна змінити асоціації аудиторії по відношенню до певної політичної партії; 5) класифікувати різни види інтерв’ювання за ступенем впливу на підсвідомість; 6) класифікувати сенсаційні журналістські матеріали за ступенем впливу на підсвідомість.
Об’єкт дослідження. Журналістський вплив неможливий без спілкування, яке слід розглядати багатоаспектно, включаючи міжособистісне спілкування журналіста та його контакти з аудиторією. В даному дослідженні чільне місце займає процес спілкування журналіста з аудиторією шляхом сприйняття, розуміння та інтерпретації журналістського повідомлення, адже саме в цьому виявляються як позитивні, так і негативні якості повідомлюваного і, звичайно ж, зацікавленість аудиторії певною інформацією.
Однією з проблем вітчизняної журналістики є налагодження контактів з аудиторією (що спричинено почасти необізнаністю з її запитами та потребами, невмінням спрогнозувати розвиток суспільних уподобань, а також небажанням їх змінювати), а отже, і впливати на неї. Тому в усіх сферах та різновидах журналістики майже завжди залишається вакантним місце лідера, на якого можна було б рівнятися. Чітких еталонів професійності сучасної української журналістики поки що не вироблено, а вивести їх можна лише на базі вивчення журналістського спілкування. Об’єкт даного дослідження процес спілкування журналіста з аудиторією.
Предмет дослідження. Вивчення засобів, технологій та прийомів маніпулювання аудиторією є досить важливим для розвитку та універсалізації діяльності журналіста. Саме завдяки цілій низці маніпуляційних прийомів певні журналістські твори здійснюють вплив на аудиторію, змінюючи при цьому громадську думку в окремих питаннях. Саме тому предметом дослідження є технології впливу засобів масової інформації на підсвідомість аудиторії.
Методи дослідження. Гіпотетично-дедуктивним методом на основі вивчення ефективності ЗМІ доводиться важливість їхньої орієнтації на підсвідомість аудиторії (розгляд політичних кампаній та ролі в них засобів масової інформації). Аналізуються способи та методи, за допомогою яких журналіст може впливати на аудиторію. Методом порівняння з’ясовується, які саме із використовуваних журналістом прийомів є найбільш повторюваними, найменш повторюваними, ефективними, неефективними. Метод ідеалізації дає змогу в деяких випадках абстрагуватися від об’єктивних причин, які не залежать від журналіста, хоча й впливають на сприйняття аудиторією його матеріалів (особисті проблеми реципієнта, його настрій, погода, пора року тощо). Також у проведеному експерименті ідеалізується політична ситуація, де відсутня конкуренція, де засоби і технології впливу на аудиторію використовуються лише в контексті діяльності однієї політичної сили. Використання цього методу дає змогу відслідкувати динаміку зміни асоціацій виключно за допомогою фактору одиничності політичного об’єднання. Аналіз матеріалів забезпечує можливість відокремити вербальний текст від зображення та звукових елементів і на підставі цього простежити мотивацію ключових слів тексту. Цей метод також дозволяє виокремити певні технології та засоби в політичній телевізійній кампанії за ознаками візуальних образів, звукового супроводження тощо та дати їх визначення за ступенем можливого впливу на підсвідомість. За допомогою індуктивного методу було виведено загальні настанови для здійснення впливу на аудиторію шляхом впливу на її підсвідомість. Аналіз телевізійних політичних рекламних роликів дає змогу вивести низку ефективних прийомів на основі їх частої повторюваності, а також ментальних особливостей українського народу. Крім того, застосування цього методу, особливо в аналізі телевізійних кліпів в заборонений для агітації період, допомагає виявити і дати визначення прихованій політичній рекламі.
Наукова новизна одержаних результатів. Дане дослідження на основі аналізу телевізійних рекламних кліпів на виборах 2002 року містить класифікацію маніпуляційних прийомів ефективного впливу засобів масової інформації на підсвідомість аудиторії. Вперше проаналізовано основні чинники впливу на підсвідомість людини за допомогою аудіовізуальних засобів в політичній телевізійній рекламі. На основі результатів експерименту доводиться, що за допомогою технологій та засобів, орієнтованих на підсвідомість, можна змінити асоціації аудиторії по відношенню до певної політичної партії. Також робота пропонує класифікацію сенсаційних, рекламних матеріалів, а також жанру інтерв’ю за рівнем їх впливу на підсвідомість.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в дослідженні, можуть стати пігрунтям для підвищення професійного рівня студентів-журналістів та працівників ЗМІ. Крім того, сучасні видозміни інформаційного поля України можуть дати поштовх до нового напряму в теоретичних розробках щодо впливу засобів масової інформації на підсвідомість.
Важливим моментом слід також вважати те, що дисертаційне дослідження спрямовано на вивчення технологій та засобів, використаних у політичній телевізійній рекламі на виборах 2002 року, що є важливим компонентом для розвитку сучасних ЗМІ в аспекті їх ефективної роботи.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження були апробовані на науково-практичних конференціях: Українська мова джерело духовного відродження суспільства” (Київ, 1999), Молодь і державна мова” (Київ, 2000), Мова мас-медіа XXI століття” (Київ, 2001), щорічних науково-практичних загальноуніверситетських конференціях Журналістика-1996”, Журналістика-1997”, Журналістика-1998”, Журналістика-1999”, Журналістика-2000” (Київ, 1996 2000).
Структура і обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів (перший розділ складається із семи частин, другий із шести, третій має п’ять частин), висновків, списку використаних джерел (112 позицій). Обсяг наукового дослідження 174 сторінки.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п’яти фахових публікаціях, а також у одній публікації в іншому науковому збірнику.
1. Германов В. Вплив сенсаційних матеріалів на підсвідомість аудиторії // Актуальні питання масової комунікації. К., 2002. Вип. 3. Ч 1. С. 54 56.
2. Германов В. Вплив телевізійної реклами партії Яблуко” на підсвідомість аудиторії // Актуальні питання масової комунікації. К., 2001. Вип. 2. С. 36 39.
3. Германов В. Журналістське слово як засіб вираження внутрішнього стану людини // Стиль і текст. К., 2001. Вип. 2. С. 208 215.
4. Германов В. Імідж журналіста складовий елемент творчої особистості // Слово і суспільство: Збірник наукових праць. К., 2000. Ч. 2. С. 26 28.
5. Германов В. Генетична інформація в контексті впливу засобів масової інформації на аудиторію // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія журналістика. Вип. 9. К., Поліграфічно-видавничий центр Київський університет”, 1998. С. 32 35.
6. Германов В. Стилістичне використання метафор та фразеологізмів у програмах політичних партій та блоків на виборах 1998 року в Україні // Українська журналістика 98. К., Центр вільної преси, 1998. С. 159 161.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У пропонованій роботі на аналізі телевізійних політичних рекламних кліпів доводиться, що вплив засобів масової інформації на підсвідомість аудиторії є важливим чинником ефективної журналістської діяльності.
Проаналізовано та класифіковано засоби, які використовувалися в ЗМІ під час виборів-2002 задля досягнення впливу на підсвідомість. Зокрема, було встановлено такі технології впливу на підсвідомість аудиторії: антиреклама; подієві ролики; прихована реклама; анімаційні кліпи; ігрові кліпи; політичні кліпи у блоках звичайної реклами; неполітична реклама як засіб політичної реклами; анонси та спонсорство телепрограм, трансляції художніх фільмів, а також концертів, проведення мистецьких заходів тощо; рекламування партій-клонів; протиставлення; створення романтичного образу лідера політичного об’єднання з метою перенесення цього образу на саме об’єднання; створення потрібного” ореолу; технологія 25-го кадру; акцентування індивіда на невербальній комунікації героїв рекламних роликів; інтригування індивіда; підглядання”; використання уривків популярних художніх та мультиплікаційних фільмів; форс-мажорна прихована реклама політичних конкурентів.
Основними ефективними засобами телевізійної реклами на виборах 2002 року стало використання: дитячих образів; жіночих образів; сексуальних жіночих мотивів; образу людей похилого віку; ефектного музичного оформлення кліпів; прихованого образу партії; іміджу відомої людини як засобу реклами; іміджу лідера партії чи блоку як засобу реклами; гумористичних засобів; образів молоді; образу пересічної людини; обігрування номера політичного суб’єкта у виборчому бюлетені, а також використання образу військового або образу війни; проведення паралелей з історичним минулим України.
У дослідженні також було класифіковано інформацію, яка переходить із підсвідомої у свідому: сенсаційна інформація; свідомо очікувана інформація; інформація-аналогія; інформація-застереження; інформація-протиставлення.
До свідомо очікуваної інформації відносимо інформацію, необхідну для різноманітних життєвих потреб. Це і прогноз погоди, і політичні, економічні, спортивні новини тощо. Свідомо очікувана інформація впливає на повсякденне життя, формує настрій, задовольняє запити людей в різних сферах діяльності.
Інформація-аналогія також має здатність швидкого переходу із підсвідомої інформації у свідому. Але, на відміну від попереднього виду, така інформація не становить нагальної життєвої необхідності.
Основна мета інформації-аналогії дати змогу аудиторії провести паралель між журналістськими фактами та реальністю.
До інформації-застереження належать, в основному, матеріали з питань правознавства та правоохоронної тематики. Мета цих повідомлень застерегти аудиторію від можливої небезпеки. Повчальність одна з основних характеристик матеріалу.
Конкретність висновків характерна властивість інформації-застереження. У багатьох інших випадках журналістські висновки не дають очікуваного результату, бо аудиторія схильна трактувати їх як нав’язування певної думки. Але в інформації-застереженні люди очікують на висновки, щоб краще усвідомити зміст матеріалу.
Інформація-протиставлення покликана об’єктивно подавати події, представляючи різні погляди на розсуд аудиторії, яка сама має обрати позицію відповідно до своїх переконань. Інакше кажучи, одна з протилежних позицій відповідає установкам індивіда, і в матеріалах-протиставленнях ця підтримувана позиція або ще більше зміцнюється, або змінюється на користь іншої сторони. Аудиторія охоче сприймає інформацію-протиставлення, бо журналіст нічого не нав’язує, а лише намагається об’єктивно викласти існуючі розбіжності.
Таким чином, було встановлено, що інформація, яка здатна із підсвідомої переходити у свідому, характеризується наявністю потреб аудиторії у такій інформації, усвідомленням її життєвої необхідності. Така інформація відзначається високою ефективністю, оскільки майже у всіх випадках роль журналіста полягає в його основній функції інформувати суспільство, а не робити замість аудиторії конкретні висновки.
З огляду впливу ЗМІ на підсвідомість рекламу було поділено на три види: пряма реклама; прихована реклама; псевдоприхована реклама.
Під прямою рекламою слід розуміти матеріали, в яких відверто проголошуються переваги пропонованих товарів чи послуг. Особливостями прихованої реклами є: тема матеріалу, як правило, не пов’язана з рекламованим продуктом; виступ журналіста як пересічного громадянина, що зближує його з аудиторією; вигляд зарисовки, кореспонденції, статті, листа тощо; ненав’язування споживачам своєї думки тощо.
Псевдоприхована реклама характеризується поєднанням рис відкритої реклами та прихованої реклами. В ній здебільшого навіть немає спроби замаскувати рекламодавця. Псевдоприхована реклама менш дієва, ніж прихована. Але за певних соціальних, економічних, політичних умов вона може успішно використовуватися.
В екперименті на виникнення асоціацій доведено, що за умови повного насичення інформаційного простору аудиторії рекламними продуктами та використання засобів масової інформації, а також за наявності оригінальних рекламних телевізійних роликів, розрахованих саме на їх підсвідоме сприйняття аудиторією, можна розширити асоціації аудиторії з певною політичною партією, змінити їх, витіснивши образ іншої партії, а також закріпити позивне ставлення аудиторії до певної політичної сили.
Зважаючи на вплив на підсвідомість, було класифіковано інтерв’ювання на такі різновиди: 1) інтерв’ю, в якому домінує журналіст; 2) інтерв’ю, в якому домінує інтерв’юйований; 3) інтерв’ю, в якому роль лідера відсутня.
У даному дослідженні було класифіковано сенсаційні матеріали: власне сенсаційні та псевдосенсаційні, які включають в себе сенсації-прогнози, сенсації-аналогії, сенсації-протиставлення. Основним показником ефективності впливу сенсаційних матеріалів є те, що вони можуть здивувати індивіда своєю неочікуваністю та непрогнозованістю. Ефект здивування найголовніший показник ефективності сенсаційних матеріалів. Новина вступає в протиріччя з усталеними і закріпленими у підсвідомості: асоціаціями, установками, стереотипами.
Сенсації-прогнози, сенсації-протиставлення, сенсації-аналогії було віднесено до аналітичних жанрів журналістики, адже окрім наявного факту у матеріалі є його трактування, тобто оцінка події за допомогою маніпуляційного перенесення рис всім відомої події на нову, яка без цих рис має вигляд несенсаційної. Псевдосенсаційні матеріали є суб’єктивними, а власне сенсаційні матеріали об’єктивними, оскільки журналіст у даному випадку виступає лише ретранслятором події, і її ніяким чином не спотворює” проведенням паралелі з іншим важливим фактом чи подією.
За допомогою сенсаційних матеріалів можна уникнути критичного сприйняття аудиторією інформації, а у випадку із псевдосенсаціями створити ілюзію об’єктивної реальності, яку індивід змушений сприйняти на віру, і також уникнути критичного сприйняття інформації. Внутрішній конфлікт не виникає, бо індивід під впливом маніпуляційних технологій сприймає на віру псевдосенсаційний матеріал.
Сама структура сенсаційних матеріалів передбачає вплив на підсвідомість. В решті журналістських творів використовуються окремі технології та засоби, здатні ефективно вплинути на підсвідомість аудиторії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адлер А. Роль бессознательного в неврозе. М.: Мысль, 1963. 140 с.
2. Аксененко С. Проблеми національного телерадіомовлення України // Україна: інформація і свобода слова: Збірник законод. актів, норматив. Док. та статей фахівців / Упоряд. А. М. Задворний. К.: Молодь, 1997. 180 с.
3. Ананьин С. А. Интерес по учению современной психологии и педагогики. К.: Молодь, 1955. 160 с.
4. Андреева Г. М. Актуальные проблемы социальной психологии. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1988. 240 с.
5. Андреева Г. М. Социальная психология. Изд. 3-е. М.: Наука, 1994. 180 с.
6. Баронин А. Этнопсихология: Учеб. пособие. К.: Изд-во МАУП, 2000. 80 с.
7. Барт Р. Избранные работы: Семиотика, Поэтика: Пер. с фр. / Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. М.: Прогресс, 1989. 240 с.
8. Бауэр Т. Психическое развитие младенца. М.: Прогресс, 1979. 140 с.
9. Бессер-Зигмунд К. Магические слова. М.: Наука, 1999. 260 с.
10. Богомолова Н. Н. Социальная психология печати, радио и телевидения. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1991. 180 с.
11. Божович Л. И. Изучение мотивации поведения детей и подростков. М.: Наука, 1972. 165 с.
12. Боярська З. І. Преса і формування правової культури. К.: Либідь, 1991 140 с.
13. Буржуазная философия XX века / Под ред. Л. Н. Митрохина, Т. И. Ойзерман, Л. Н. Шершенко. М.: Политиздат, 1974. 260 с.
14. Выготский Л. С. История развития высших психических функций. Т. 3. М.: Педагогика, 1983. 120 с.
15. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 томах. М.: Педагогика, 1984. Т. 2. 160 с.
16. Гиппенрейтер Ю. Введение в общую психологию. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1988. 180 с.
17. Гуревич П. Старые и новые расовые мифы / Психология национальной нетерпимости: Хрестоматия / Сост. Ю. В. Чернявская. Минск: Харвест, 1998. 260 с.
18. Джеймс У. Психология. М.: Педагогика, 1991. 240 с.
19. Додонов Б. И. Потребности, отношения и направленность личности // Вопросы психологии. 1973. - № 5. С. 34-38.
20. Дюркгайм Е. Самогубство: Соціол. досл. / Пер. з фр. Л. Кононович. К.: Основи, 1998. 420 с.
21. Журналістика в умовах гласності. К.: Либідь, 1991. 100 с.
22. Женетт Ж. Фигуры: В 2 томах. М.: Наука, 1998. Т.1. 200 с.
23. Загоровский П. Л. О так называемой негативной фазе в подростничестве // Педология. 1928. Т. 1. Вып. 1. С. 28-36.
24. Зейгарник Б. Теория личности в зарубежной психологии. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1984. 140 с.
25. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние СПб: Изд-во Питер, 2000. 300 с.
26. Зимняя И. А. Психология обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 1991. 120 с.
27. Іванов В. Ф. Соціологія масових комунікацій. К.: ПВЦ Київський університет, 1994. 180 с.
28. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2000. 340 с.
29. Ионин Л. Культурный шок: конфликт этнических стереотипов // Психология национальной нетерпимости: Хрестоматия / Сост. Ю. В. Чернявская. Минск: Харвест. - 1998. С. 20-45.
30. Кон И. Психология предрассудка. О социально-психологических корнях этнических предубеждений // Психология национальной нетерпимости: Хрестоматия / Сост. Ю. В. Чернявская. Минск: Харвест. - 1998. С. 45-63.
31. Кузнецова И. В. Потребность человека в эмоционально-доверительном общении // Психология XXI века: Тезисы Международн. межвуз. научно-практ. студ. конф. СПб.: Питер, 1999. С. 57-60.
32. Кульчицкий А. Мировосприятие украинца // Украинская душа. К.: Наукова думка, 1993. 100 с.
33. Лабунская В. А. Невербальное поведение. Ростов-н-Д: Изд-во Ростовского государственного университета, 1986. 80 с.
34. Лазурский А. Ф. Очерк науки о характерах. М.: Наука, 1995. 80 с.
35. Лебон Г. Психология толп. М.: Ин-т психологии РАН, 1998. 140 с.
36. Левитов Н. Д. О психических состояниях человека. М.: Наука, 1984. 160 с.
37. Леонтьев А. А. Психология общения. Тарту.: Изд-во Университет, 1974. 160 с.
38. Лисина М. И., Галигузова Л. Н. Становление потребности детей в общении со взрослыми и сверстниками: Исследования по проблемам возрастной и педагогической психологии. М.: Наука, 1980. 120 с.
39. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1984. 180 с.
40. Марисова Л. И. О мотивационно-потребностной основе общения. М.: Наука, 1978. 200 с.
41. Маслоу А. Мотивация и личность. М.: Наука, 1998. 200 с.
42. Милграм С. Эксперимент в социальной психологии. СПб.: Питер, 2000. 160 с.
43. Миронченко В. Я. Основи інформаційного радіомовлення. К.: ПВЦ Київський університет, 1996. 160 с.
44. Москаленко А. З., Губерський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова комунікація: Підручник. К.: ПВЦ Київський університет, 1997. 240 с.
45. Москаленко А. З. Комунікативна політологія: Нові тенденції розвитку мас-медіа. К.: ПВЦ Київський університет, 1997. 180 с.
46. Москаленко А. З. Теорія журналістики. К.: ПВЦ Київський університет, 1998. 280 с.
47. Політологія посткомунізму. К.: Наукова думка, 1995. 140 с.
48. Пономарів О. Стилістика української мови: Підручник. 3-є вид., перероб. і доповн. Тернопіль: Навчальна книга, 2000. 200 с.
49. Потятиник Б., Лозинський М. Патогенний текст. Львів: Вид-во Львівського університету, 1996. 160 с.
50. Почепцов Г. Информационные войны. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 2000. 576 с.
51. Преса у політичній системі суспільства. К.: Либідь, 1992. 120 с.
52. Преступная толпа// З. Фрейд. Психология масс и анализ человеческого «Я». М.: Институт психологии РАН, 1999. 200 с.
53. Проблемы теории печати. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1973. 160 с.
54. Пронина Е. Психологическая экспертиза рекламы. М.: РИП-холдинг, 2000. 80 с.
55. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін. / За ред. Ю. Л. Трофімова. 2-ге вид., стереотип. К.: Либідь, 2000. 576 с.
56. Різун В. Літературне редагування: Підручник. К.: Либідь, 1996. 240 с.
57. Росс Л., Нисбет Р. Человек и ситуация. Перспективы социальной психологии / Под ред. Е. Н. Емельянова, В. С. Магуна. М.: Аспект Пресс, 1999. 200 с.
58. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. М.: Изд-во АН СССР, 1946. 140 с.
59. Рыжкин Ю. Е. Экспериментальное исследование внушаемости и внушающих воздействий в экстремальных условиях деятельности М.: Изд-во Московского государственного университета, 1979. 200 с.
60. Саппак А. С. Телевидение и мы. М.: Изд-во Московского государственного университета, 1987. 120 с.
61. Скуленко М. І. Убеждающее воздействие публицистики. К.: Вища школа, 1986. 180 с.
62. Славина Л. С. Роль поставленной перед ребенком цели и образованного им самим намерения как мотивов деятельности школьника: Изучение мотивации поведения детей и подростков. М.: Наука, 1972. 180 с.
63. Слісаренко І. Ю. Аналіз та прогноз у висвітленні міжнародної тематики українськими засобами масової інформації. К.: ПВЦ Київський університет, 1996. 160 с.
64. Слободян М. І. Національний телерадіопростір та його програмне заповнення // Україна: інформація і свобода слова / Зб. законод. актів, норматив. док. та статей фахівців / Упоряд. А. М. Задворний. К.: Молодь, 1997. С. 141 148.
65. Солдатова Г. Психология межэтнической напряженности. М.: Смысл, 1998. 260 с.
66. Соппиков А. П. Проблема измерения конформных реакций в малых группах: Автореф. дис. канд. филос. наук. Л., 1969.
67. Социальная психология личности / Под ред. М. И. Бобневой и Е. В. Шороховой. М.: Наука, 1979. 240 с.
68. Теория средств массовой информации и пропаганды как научная дисциплина. М.: МГУ, 1986. 200 с.
69. Тихомиров О. К. Понятие «цель» и «целеобразование» в психологии: Психологические механизмы целеобразования. М.: Политиздат, 1977. 160 с.
70. Транквилл Гай Светоний. Жизнь двенадцати цезарей. К.: Наукова думка, 1996. 240 с.
71. Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра. К.: ПВЦ Київський університет, 1996. 180 с.
72. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов. М.: Сов. энциклопедия, 1983. 300 с.
73. Философские проблемы массовых информационных процессов. М.: Прогресс, 1990. 180 с.
74. Фрейд З. Das ‘Ich’ und das ‘Es’. Тбилиси: Университет, 1991. 200 с.
75. Фромм Э. Бегство от свободы. М.: Прогресс, 1998. 240 с.
76. Харрис Р. Психология массовых комуникаций. М.: Прогресс, 2001. 340 с.
77. Цюрюпа А. Ксенофобия как проявление инстинкта этнической изоляции//Психология национальной нетерпимости: Хрестоматия / Сост. Ю. В. Чернявская. Минск: Харвест, 1998. 200 с.
78. Чапек К. Рассказы. М.: Литература, 1981. 200 с.
79. Шерозия А. Психика, сознательное, бессознательное. Тбилиси: Университет, 1979. 180 с.
80. Ядов В. А. Социальная идентичность личности. М.: Прогресс, 1994. с. 240 с.
81. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. М.: МГУ, 1969. 140 с.
82. Ярошевский М. Г. История психологии. М.: Мысль, 1985. 300 с.
83. Bandura A. Social learning theory. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall, 1977. 240 p.
84. Becker, L. B., McCombs, M. E., and McLeod, J. M. The development of political cognitions. In S. H. Chaffee (Ed.), Political communication: Issues and strategies for research. Beverly Hills, CA: Sage, 1975. 340 p.
85. Bergson, H. Les Deux Sources de la Morale et de la Religion. Beverly Hills, CA: Sage, 1978. 200 p.
86. Eagly, A. H. Comprehensibility of persuasive arguments as a determinant of opinion change // Journal of Personality and Social Psychology. 1974. - №29.- P. 89-96.
87. Eron, L. D. Prescription for the reduction of aggression // American Psychologist. 1980. - №35. P. 34-48.
88. Frey, D. Recent research on selective exposure to information. In L. Berkowitz (Ed.), Advances in experimental social psychology. - New York: Academic Press. 1986. P.34 43.
89. Gerbner, G., Gross, L., Morgan, M., Signorielli, N. The mainstreaming of America:Violence profile // Journal of communication. - 1980. - № 30. P. 230 243.
90. Graesser, A. C. & Bower, G. H. (Eds.). Inferences and text comprehension. San Diego, CA: Academic Press, 1990. 340 p.
91. Hovland, C. I. (Eds.) Order of presentation in persuasion. New Haven, CT: Yale University Press, 1957. 300 p.
92. Huesmann, L. R., Eron, L. D., Klein, R., Brice, P. and Fisher, P. Mitigating the imitation of aggressive behaviors by changing children’s attitudes about media violence // Journal of Personality and Psychology. 1983. - №44. P. 35 48.
93. Kahneman, D. Attention and effort. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall, 1973. 280 p.
94. Kihlstrom, J. F. The cognitive unconscious // Science. 1987. - № 237. P. 45 67.
95. Kruglanski, A. W. and Mayseles, O. Motivational effects in the social. Comparison of opinions // Journal of Personality and Social Psychology. 1987. - № 53. P. 43 49.
96. Kunst-Wilson, W. R. and Zajonc, R. B. Affective discrimination of stimuli that cannot be recognized // Science. 1980. - № 207. P. 56 63.
97. Langer, E. and Abelson, R. P. A patient by any other name: Clinical group differences in labeling bias // Journal of Consulting and Clinical Psychology. 1974. P. 42.
98. Liebert, R. M. and Sprafkin, J. The early window: Effects of television on children and youth (3d ed.). New York: Pergamon, - 1988. 140 p.
99. Meyrowitz, J. No sence of place: The impact of electronic media on social behavor. New York: Oxford University press, 1985. 1992. 160 p.
100. Nisbett, R. E. and Wilson, T. D. Telling more then we can know: Verbal reports on mental processes // Psychological Review. 1977 - №84. P. 87 95.
101. Petty, R. E. and Cacioppo, J. T. Attitudes and persuasion: Cllassic and contemporary approaches. Dubuque, IA: Wm. C. Brown, 1981. 240 p.
102. Petty, R. E. and Cacioppo, J. T. The elaboration likelihood model of persuasion. In L. Berkowitz (Ed.) // Advances in experimental social psychology. 1986. - Vol. 19. P.234 237.
103. Reich W. The Mass Psycology of Fascism. New York, 1946. 240 p.
104. Reis, A. and Trout, J. Positioning: The battle for your mind. New York: Warner, 1986. 260 p.
105. Rogers, E. M., Dearing, J. W. Agenda-setting research: Where has it been, Where is it going? In J. A. Anderson (Ed). Communication yearbook 11. Beverly Hills, CA: Sage, 1988. 240 p.
106. Rotschild, M. L. Advertising. Lexington, MA: Heath, 1987. 320 p.
107. Rubin A. M. Ritualized and instrumental television viewing // Journal of communication. - 1984. №18. P. 154 163.
108. Schultz, D. P. Psychology and industry today: An introduction to industrial and organizational psychology. New York: Macmillan, 1982. 340 p.
109. Shapiro, M. A. Memory and decision processes in the construction of social reality// Communication research. 1991. - №18. P. 234- 245.
110. Tesser, A. (1978). Self-generated attitude change. In L. Berkowitz (Ed.) // Advanced in experimental social psychology. 1978. Vol.11. P. 327 345.
111. Wood, W., Wong, F. Y. and Chachere, J. G. Effects of media violence on viewer’s aggression in unconstrained social interaction // Psychological Bulletin, in press. 1990. P. 35- 54.
112. Zajons, R. B. Attitude effects of mere exposure // Journal of Personality and Social Psychology monograph. 1968. - №9. P. 234 243.