ЗАХИСТ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ................................................. 11
1.1. Визначення проблематики та теоретичних і практичних засад її вирішення............................................................................................................... 11
1.2. Поняття, функції та класифікації торговельних марок............................... 20
1.3. Умови надання правової охорони торговельним маркам........................... 34
1.4. Суб’єкти та зміст прав на торговельні марки.............................................. 48
Висновки до першого розділу ............................................................................. 63
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЗАХИСТУ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ У МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ..................................................................................................................... 65
2.1. Міжнародні та регіональні договори і угоди як інструмент екстериторіального визнання прав на торговельні марки................................. 65
2.2. Формування Європейських стандартів захисту прав на торговельні марки....................................................................................................................... 81
2.3. Способи захисту прав на торговельні марки у міжнародному приватному праві................................................................................................... 97
Висновки до другого розділу............................................................................... 134
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА ЗАХИСТУ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ....................................................................................... 139
3.1. Юрисдикційні органи, які здійснюють захист прав на торговельні марки....................................................................................................................... 139
3.1.1. Міжнародні та регіональні установи......................................................... 139
3.1.2. Національні органи окремих держав......................................................... 151
3.2. Практика розгляду справ щодо захисту прав на торговельні марки....................................................................................................................... 167
Висновки до третього розділу.............................................................................. 191
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 193
ДОДАТОК.............................................................................................................. 200
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................... 202

ВСТУП
Необхідність дослідження проблематики захисту прав на ТМ у міжнародному приватному праві обумовлена економічними причинами, потребами адаптації законодавства України до вимог Acquis cоmmunautaire, прагматичними інтересами теоретичного та практичного спрямування. Інтеграція України у міжнародне співтовариство за Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»від 18.03.2004 р. № 1629 - IV неминуче потребує приведення її національного законодавства у відповідність до міжнародних вимог та європейських стандартів. Більш того, вдосконалення національного законодавства з правової охорони об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі й ТМ, його гармонізації до міжнародно-правових норм визнані пріоритетними напрямками розвитку.
Потреба встановлення єдиного режиму охорони прав на ТМ зумовлена економічними зрушеннями у структурі економіки та інноваційній політиці, розбіжністю існуючого категоріального апарату в чинному законодавстві України та в європейському законодавстві: «торговельні марки», «торговельні знаки», «знаки для товарів та послуг». Тож становлення єдності правової охорони ТМ вимагає приведення законодавства України до вимог ВОІВ та міжнародної провозастосовчої практики, збереження єдності судової практики. Попри те, що Україна приєдналась до Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію ТМ, поточне її законодавство та особливості національного тлумачення його норм свідчать про необхідність їх єдності щодо ТМ. Зокрема, на парламентських слуханнях з проблем інноваційної політики та у постанові Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему "Національна інноваційна система України: проблеми формування та реалізації" від 27 червня 2007 року N 1244-V вказано на сталу тенденцію до погіршення матеріально-технічної бази наукових установ, що негативно позначається на результатах їх діяльності, та на необхідність сприяння прискоренню розгляду проектів законів про наукові парки, іннополіси, венчурне фінансування інноваційної діяльності, використання об’єктів права інтелектуальної власності, створених із залученням бюджетних коштів. В іншій постанові за цією датою – «Про Рекомендації парламентських слухань "Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування" констатовано, що підписані угоди з країнами СНД, зокрема про заходи щодо попередження та припинення використання неправдивих товарних знаків і географічних зазначень, про співробітництво щодо припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності, Угода ТРІПС сприяють вступу її учасників до СОТ.
Проблематика ТМ має високий ступінь дослідженості: у 1977 р. її торкалася О. О. Підопригора, у 1999 та 2004 роках спочатку у кандидатській, а потім у докторській дисертаціях – О. М. Мельник [68], у 2003 р. Т. С. Демченко висвітлив проблеми гармонізації законодавства України про ТМ з міжнародно-правовими нормами [31]. Окремі аспекти правової охорони ТМ в Україні також розглядались у роботах Г. О. Андрощука, В. О. Жарова, В. І.Жукова, І. Ю. Кожарської, М. В. Паладія, О. І.Піхурець, О. А. Підопригори та інших вчених. Вплив на формування наукового світогляду та рівня дисертації мали наукові дослідження Ю. Л. Бошицького, В. А. Дозорцева, В. С. Дроб’язко, О. В. Дзери, О. С. Іоффе, Ю. М. Капіци, Н. С. Кузнєцової, П. Мателі, В. М. Мельникова, О. П. Орлюк, Ю. І. Свядосца, О. П. Сергеєва, О. Д. Святоцького, П. М. Цибульова, Р. Б.Шишки, М. І. Штефана та інших вчених.
Разом з тим, в Україні відсутні комплексні дослідження особливостей та практики захисту ТМ у міжнародному приватному праві: всебічно не досліджено способи захисту прав на ТМ, європейські стандарти такого захисту, повноваження міжнародних та регіональних органів щодо такого захисту, міжнародна практика захисту прав на них тощо, що ускладнює адаптацію національного законодавства України щодо охорони ТМ та підвищення ефективності практики їх застосування.
Науково-теоретичну основу дисертаційної роботи склали праці відомих україн¬ських і зарубіжних вчених – цивілістів, правознавців, спеціалістів у сфері дослідження окремих питань інтелектуальної власності: С. С. Алексєєва, Г. О. Андрощука, Е. П. Гаврилова, М. В. Гордона, О. В. Дзери, В. А. Дозорцева, В І. Жукова В. О. Калятіна, Я. А. Канторович, Н. С. Кузнєцової, Н. М. Мироненко, О. А. Підопригори, О. О. Підопригори, Й. О. Покровського, О. А. Пушкіна, О. П. Сергеєва, В. І. Серебровського, О. Ф. Скакун, І. В. Спасибо-Фатєєвої, О. А. Сурженко, Є. О. Харитонова, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишки та інших.
Емпіричну основу дослідження склали цивільне законодавство України, законодавство України про промислову власність, практика його використання та захисту прав володільців виключних прав, законодавство іноземних держав, міжнародно-правові акти, декларації, конвенції, угоди у сфері, що досліджується.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії на 2001-2005 роки «Проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави (державний реєстраційний номер 0101U0001195) та теми «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження полягають у тому, щоб на підставі теоретичного та практичного аналізу міжнародного та європейського законодавства у сфері ТМ з’ясувати зміст та особливості їх захисту у міжнародному приватному праві, а також виробити рекомендації щодо подальшого вдосконалення національного законодавства України стосовно ТМ з урахуванням міжнародних та європейських норм, стандартів та правозастосовчої практики.
Враховуючи викладене, перед дослідженням було поставлено декілька цілей, які реалізувалися шляхом виконання таких завдань: визначити понятійний апарат, значення, умови надання правової охорони ТМ; подолати наменологічні розбіжності; встановити суб’єкти та зміст їх прав на ТМ, сучасні тенденції забезпечення охорони та захисту прав на ТМ у міжнародному приватному праві, у тім числі міжнародні та європейські стандарти, способи захисту прав на ТМ у міжнародній практиці; визначити міжнародні та регіональні органи, які здійснюють захист прав на ТМ та практику їх діяльності, найбільш значущі категорії справ стосовно захисту прав на ТМ у міжнародній практиці; оцінити стан національного законодавства у зазначеній сфері та розробити пропозиції щодо його вдосконалення.
Об’єктом дослідження у роботі є правовідносини стосовно охорони та захисту прав на ТМ в міжнародному приватному праві.
Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові доктрини, законодавство, договірна та судова практика щодо ТМ.
Методологія дослідження зумовлена особливістю самої проблематики та обраним напрямком (на стику міжнародного приватного права та права інтелектуальної власності як інституту цивільного права). Обрані наукові методи пізнання послужили системному аналізові детермінізму проблеми. В їх основу покладено комплексний підхід, що передбачає водночас вивчення та порівняння різних факторів, які мають місце у сфері як міжнародного приватного права, так і права інтелектуальної власності. Цей метод уявляється більш перспективним, оскільки його міждисциплінарний характер дозволяє найширше використовувати досягнення обох галузей права.
Для дисертаційного дослідження необхідне було вивчення літератури не лише з міжнародного приватного права та права інтелектуальної власності, але і з європейського цивільного, адміністративного, митного, конкурентного права, теорії держави і права, філософії. Поставлені проблеми розглянуто комплексно і системно. Для аналізу міжнародних та європейських нормативно-правових актів, а також вивчення та узагальнення практики, формулювання висновків та пропозицій застосовувалися ретроспективний, порівняльно-правовий, формально-логічний, статистичний, структурно-функціональний методи, метод моделювання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці всебічним та комплексним монографічним дослідженням теоретичних та прикладних цивільно-правових проблем захисту прав на ТМ; окремих його аспектів і особливостей, спрямованих на подальший розвиток теорії цивільного права шляхом формулювання нових та вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій та понять, науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства з урахуванням сучасних вимог і тенденцій адаптації національного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в наступних найважливіших науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, об'єднаних у блоки за основними напрямками дисертаційного дослідження, найважливішими з яких є наступні:
І. Вперше:
– доведено, що інститут ТМ є міжгалузевим, що відображається на їх правовому режимі, суб’єктивному баченні шляхів його розвитку представниками галузевих наук. Цей інститут сформувався на парадигмі міжнародного приватного права на основі застосування спеціального законодавства та забезпечення єдності охорони міжнародними конвенціями та послідовною діяльністю ВОІВ;
– визначено, що необхідність посилення правової охорони ТМ спричинена необхідністю посилення охорони прав споживачів та убезпечення їх від фальсифікату і підробок, гарантій прав суб’єктів підприємницької діяльності, які правомірно здійснюють свою діяльність з дотриманням приписів законодавства, вимог ВОІВ і СОТ стосовно охорони та захисту прав на ТМ;
– запропоновано авторське доктринальне визначення поняття «торговельна марка» як створене творчою інтелектуальною працею позначення чи комбінація позначень для вирізнення товарів (послуг) однієї особи від від аналогічних за призначенням товарів (послуг) іншої особи з використанням засобів криптографії, слів, цифр, зображень, кольорів, звуків, голографії тощо;
– обґрунтовано висновок про те, що право на ТМ є змішаним інститутом, що відноситься до засобів індивідуалізації виробників, права промислової власності та конкурентного права і виявляється як: особисте немайнове благо, елемент інших прав та запорука їх реалізації, право особливого роду;
– встановлено додаткові ознаки ТМ: вирізняльна здатність, неоманливість, формальна юридична чистота, автентичність задуму автора.
ІІ. Удосконалено:
– впорядковано перелік найважливіших ознак інституту ТМ;
– обґрунтовано положення про те, що правовідносини з використання ТМ за своєю природою є приватноправовими відносинами, яким притаманні певні особливості: законом встановлено вузьке коло носіїв права; визначено об'єкти використання; встановлено мету використання; визначено правові наслідки такого використання.
ІІІ. Набуло подальшого розвитку:
– положення про необхідність надання правової охорони нетрадиційним ТМ (одорологічним, звуковим тощо);
– положення про необхідність розширення повноважень Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (розгляд справ про дострокове припинення та визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів і послуг тощо);
– положення про доцільність утворення в Україні спеціалізованих патентних судів.
ІV. Розроблено пропозиції з удосконалення чинного законодавства України щодо посилення правової охорони та захисту прав на ТМ (див. Додаток).
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері − сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у подальших загальнотеоретичних дослідженнях цивільно-правових проблем інституту ТМ; при визначенні основних напрямів прогнозованого розвитку науково-практичних досліджень проблем права промислової власності;
– у правозастосовчій сфері − сформульовані у дисертації положення щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства можуть стати основою для внесення змін в ЦК України та інші законодавчі акти, міжнародні конвенції;
– у сфері практичної діяльності − матеріали дисертації можуть використовуватися для забезпечення єдності розуміння і правильного застосування норм, які регулюють інститут ТМ;
– у навчальному процесі − результати дослідження можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цивільного права, міжнародного приватного права, права інтелектуальної власності, права промислової власності, при підготовці навчальних курсів та викладанні цих дисциплін.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися і були схвалені на міжкафедральному семінарі кафедри цивільного права і кафедри міжнародного права та міжнародних відносин Одеської національної юридичної академії. Результати дослідження використовувалися в науково-педагогічній діяльності, у тому числі при читанні курсу „Цивільне право” та спецкурсу „Право інтелектуальної власності”.
Окремі положення дисертації були предметом обговорення на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених до Дня науки „Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (м. Чернігів, 19 травня 2005 р.); на міжнародних науково-практичних конференціях молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання” (21–22 жовтня 2005 р.); „П’яті осінні юридичні читання” (27–28 жовтня 2006 р,) та „Шості осінні юридичні читання”, що проходили у м. Хмельницькому; „Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин” (м. Макіївка, 21-22 вересня 2007 р.); на науково-практичних конференціях, присвячених пам’яті О. А. Пушкіна (м. Харків, 21 травня 2005 р., 27 травня 2006 р., 21 травня 2007 р.); цивілістичних читаннях з проблем права інтелектуальної власності, присвячених пам’яті професора О. А. Підопригори (м. Київ, 20 квітня 2007 р.); круглих столах „Науково-практичні проблеми застосування нового Цивільного кодексу України” (м. Київ, 20 квітня 2007р.), „Права людини: міжнародні та національні аспекти” (м. Київ, 12 грудня 2007 р.), на міжвузівській науково-практичній конференції „Реформування права інтелектуальної власності в контексті розбудови України як правової держави” (м. Київ, 30 жовтня 2007 р.); восьмій, дев’ятій, десятій, одинадцятій міжнародних науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності” (Алушта, 6-11 вересня 2004 р., Алушта, 5-9 вересня 2005 р., Алушта, 11-15 вересня 2006 р., Ялта, 3-7 вересня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми інтелектуальної власності” (м. Ужгород, 18-22 лютого 2008 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у семи наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, розділових і загальних висновків до роботи, списку використаної літератури (182 джерела).

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертаційне дослідження переконало нас у важливості підвищення ефективності захисту ТМ у світі на єдиних підходах. Наразі права інтелектуальної власності на ТМ визнаються та захищаються не лише у межах території кожної окремої зарубіжної держави, але й екстериторіально – у межах територій усіх зарубіжних держав згідно з існуючими міжнародними та регіональними договорами та угодами стосовно ТМ, що є запорукою забезпечення ефективного захисту прав на ТМ.
Аналіз положень міжнародних договорів щодо ТМ та приєднання до них України є вельми позитивним моментом для формування національної системи захисту прав на ТМ. У подальшому йдеться про необхідність імплементації положень Директив ЄС, де визначені європейські стандарти захисту ТМ, позитивні положення яких доцільно відобразити в національному законодавстві ще до того, як Україна вступить в ЄС.
Національне законодавство України у сфері ТМ, за оцінками іноземних експертів, наразі відповідає міжнародним нормам та законодавству ЄС. Однак для його приведення у повну відповідність до міжнародних норм та вимог законодавства ЄС слід широко запозичувати позитивний зарубіжний досвід і інтегруватися в Європейське співтовариство. Зокрема, доцільно було б внести наступні зміни та доповнення у національне законодавство:
– змінити назву базового спеціального закону, а саме: Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» – на Закон України «Про охорону прав на торговельні марки»;
– уточнити вимоги про необхідність подання для реєстрації ТМ у графічній формі;
– уточнити підстави для відмови в наданні правової охорони ТМ у наступних випадках: а) якщо ТМ за своєю природою вводять в оману громадськість, наприклад, стосовно сутності товарів чи послуг; б) використання ТМ заборонено законодавством іншим, ніж Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»; в) ТМ включає знак, що має високе символічне значення, зокрема, релігійний символ; г) ТМ включає символи, емблеми і герби інші ніж ті, які визначені статтею 6 Паризької конвенції та становлять інтерес для громадськості; д) заяву на реєстрацію ТМ було подано недобросовісно;
– заборонити реєстрацію в Україні описових термінів іноземного походження;
– уточнити визначення змісту поняття «позначення, яке суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі», віднісши до нього, зокрема: позначення релігійного змісту (характеру); аморальні позначення; позначення, які зачіпають особисті немайнові права відомих історичних осіб; позначення, які можуть ввести громадськість в оману; позначення, які містять зображення оголеної людської статури; зображення культових споруд (церков, соборів, монастирів тощо) без дозволу компетентних конфесій; нецензурні, аморальні та образливі вирази; елементи, які можуть сприйматись як такі, що ображають живих чи покійних осіб або можуть скомпрометувати їх чи призвести до втрати репутації, тощо;
– уточнити час, з якого позначення набуває розрізняльної здатності і закріпити положення щодо того, що свідоцтво на ТМ не може бути визнано недійсним у випадку, якщо після реєстрації ТМ у процесі використання марка набула розрізняльної здатності;
– закріпити для заявника обов’язок у разі подання на реєстрацію ТМ та її використання діяти з дотриманням принципів добросовісності, розумності, справедливості та поваги по відношенню до попередніх прав третіх осіб;
– визначити, що ТМ не реєструється або підлягає визнанню недійсною, якщо вона може бути переплутана з маркою, яка використовувалась за кордоном на день подання заявки на реєстрацію і яка все ще використовується там, за умови, що на день подання заяви заявник діяв недобросовісно;
– розкрити зміст поняття „порушення прав інших осіб”, яке вживається у підп. „в” п. 1 ст. 19 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, вказівкою на інші права інтелектуальної власності, майнові та особисті (немайнові) права, права у сфері конкуренції та господарської діяльності;
– передбачити у Законі України «Про охорону прав на торговельні марки» спеціальний розділ щодо колективних торговель¬них марок;
– закріпити положення про обов’язкову публікацію поданих на реєстрацію як ТМ позначень відразу ж після подання заявки для забезпечення можливості подання заперечень третіми особами.
Наразі в світі не існує єдиного уніфікованого терміна для вказівки на об’єкт правової охорони, що є недоліком правил законодавчої техніки, характерним як для міжнародного приватного права, законодавства зарубіжних країн, так і для національного законодавства України. В цьому зв’язку правильним і виправданим є вживання терміна „торговельна марка”.
Визначаючи суб’єктів прав на ТМ, слід вказати, що міжнародні норми не обмежують жодними застереженнями будь-яких фізичних та юридичних осіб бути суб’єктами прав на ТМ. Разом з тим у правозастосовчій діяльності такий підхід призводить до виникнення цілого ряду проблемних питань. Виходячи з визначення поняття та функцій торговельної марки суб’єктами прав на неї повинні визначатись виключно ті фізичні та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність. В цьому зв’язку заслуговує на увагу відповідний досвід РФ у цьому питанні, а також ініціатива Державного департаменту інтелектуальної власності щодо уточнення у проекті Закону України „Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування” суб’єктів прав на ТМ, вказавши, що ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, однак лише ті, які здійснюють господарську діяльність.
Цивільно-правові способи захисту прав на ТМ надають власнику широкий вибір передбачених як міжнародним, так і національним законодавством окремих зарубіжних держав засобів для поновлення своїх порушених прав на ТМ. З метою подальшого вдосконалення чинного законодавства України в частині підвищення ефективності цивільно-правового захисту прав на ТМ та його подальшого наближення до відповідного законодавства ЄС доцільно закріпити в ньому:
– порядок відкриття депозитних рахунків судами для операцій з внесення застави для запровадження дій з забезпечення позову у справах про порушення прав на ТМ;
– уточнити коло осіб, яких може стосуватися вимога надання інформації щодо походження та каналів збуту товарів або послуг з порушенням прав на ТМ та інформації, яка надається;
– уточнити у законодавстві України положення про негайне повідомлення про прийняті заходи з забезпечення доказів у справах про порушення прав на ТМ стороні, якої це сто¬сується, після вжиття таких заходів;
– вказати, що запобіжні заходи вживаються не лише проти порушників прав на ТМ, але й проти посередників, чиї послуги або допомога використовуються для вчинення відповідного порушення прав на торговельну марку;
– доповнити законодавство положеннями щодо порядку конфіскації та знищення товарів з порушенням прав на ТМ та можливості вилучення та зни¬щення вказаних товарів за кошти правопорушника, а також матеріалів і обладнання, спеціально призначених для їх виготовлення, як окремих способів цивільно-правового захисту прав на ТМ;
– уточнити положення щодо відшкодування збитків зі сплатою певним чином визначеного паушального платежу, особливостей відшкодування, як¬що порушник не знав або з розумних причин не міг знати, що в його ді¬яльності є правопорушення;
– встановити межі разової компенсації за порушення прав на ТМ замість відшкодування збитків;
– уточнити положення щодо розповсюдження інформації, яка стосується судового рішення про порушення прав на ТМ, не лише у друкованих засобах масової інформації, але і в інших засобах масової інформації, телебачення, радіомовлення тощо за кошти порушника.
Стосовно дослідження митного способу захисту прав на ТМ слід вказати, що на сьогоднішній день на міжнародному рівні ЄС запроваджено високі стандарти митного захисту прав інтелектуальної власності на ТМ, навіть, більш вищі, ніж це передбачено Угодою TRIPS. У цілому ж національне законодавство України надає можливість здійснювати ефективний захист прав на ТМ на митному кордоні, що відповідає положенням Угоди TRIPS. Однак із врахуванням вимог Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС та Закону України „Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” слід запозичити прогресивні положення законодавства ЄС, що стосуються: уточнення контрафактних товарів, для яких застосовуються спеціальні митні заходи (упаковки та речі з символами ТМ, представлені окремо від контрафактних товарів (логотип, етикетка, наклейка, проспект, інструкція з використання, гарантійний документ, на якому стоїть цей вид марки, тощо); розповсюдження спеціальних митних заходів на форми та матриці, спеціально призначені або пристосовані для виготовлення контрафактних товарів з незаконним використанням ТМ; закріплення за митними органами прав діяти ex officio (за власною ініціативою); визначення обов'язку заявника повідомляти митний орган про закінчення строку чинності прав інтелектуальної власності на ТМ або визнання охоронного документа на торговельну марку недійсним; уточнення порядку повідомлення суб'єкта права, декларанта або власника товарів у випадку зупинення митного оформлення; запровадження спрощеної процедури знищення товарів з порушенням пра¬в інтелектуальної власності на ТМ.
Конкурентний спосіб захисту прав на ТМ у правозастосовчій практиці захисту ТМ в зарубіжних державах є важливим у разі протидії недобросовісній конкуренції, що доповнює та посилює правовий захист, який гарантується ТМ спеціальним законодавством. Враховуючи міжнародну практику розгляду судовими органами зарубіжних держав позовів про недобросовісну конкуренцію та виходячи з того, що національне законодавство України забезпечує захист від недобросовісної конкуренції відповідно до норм і правил, що діють у світовому співтоваристві, необхідно доповнити Господарсько-процесуальний кодекс України вказівкою підвідомчості господарським судам справ у спорах про недобросовісну конкуренцію.
Дослідження юрисдикційних органів, які здійснюють захист прав на торговельні марки, показало, що на сьогоднішній день на міжнародному та регіональному рівнях сформовано та ефективно діють низка компетентних міжнародних та регіональних установ, до повноважень яких віднесено захист прав на ТМ. В умовах, коли кількість судових спорів стосовно ТМ в Україні з кожним роком збільшується, доцільним є запозичення до національної системи захисту прав на ТМ та практичне впровадження в ній альтернативних та позасудових процедур посередництва та арбітражу, що широко застосовуються Арбітражним та Посередницьким Центром ВОІВ.
Міжнародними та регіональними установами, а також компетентними органами зарубіжних держав напрацьовано значний досвід у розгляді та вирішенні спорів стосовно реєстрацій ТМ, включаючи визначення їх розрізняльної здатності, відповідності ТМ суспільним інтересам, дотримання при здійсненні реєстрацій прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, створення та реєстрації серій ТМ тощо, в зв’язку з чим вельми доцільним видається проводити постійний моніторинг у сфері вивчення обставин відповідних справ, мотивацій і аргументів судів при прийнятті ними рішень.
У судовій практиці зарубіжних країн значне місце займають спори щодо порушень прав на ТМ. Поряд з традиційними для України спорами щодо встановлення оманливості (незаконності), імітації оригінальних ТМ, зарубіжні суди набули значного досвіду у вирішенні складних комплексних позовів із зіткнення в одній справі про порушення прав на ТМ різних за своєю суттю прав інтелектуальної власності сторін спору, зокрема, прав на ТМ, авторського права та прав на публічний показ; питання навмисного розмивання (dilution) ТМ позивача з боку третіх осіб; недобросовісні намагання інших осіб використовувати позначення, які можуть бути сприйняті споживачами як варіанти одної або декількох ТМ із цілої серії ТМ, що належить іншому підприємству і є достатньо відомою споживачам, тощо.
Судовій практиці України із захисту ТМ притаманні загальносвітові тенденції, але вона ще добре не склалася. Тож дослідження міжнародної практики захисту ТМ – запорука для визначення прогресивних світових тенденцій захисту ТМ, єдності правозастосовчої практики в Україні.
Можемо лише сподіватися, що проведене дослідження стане в нагоді законодавцям при підготовці змін до чинного законодавства України стосовно ТМ, ученим – під час розробки теоретичного підґрунтя щодо посилення охорони прав на ТМ відповідно до норм міжнародного приватного права, експертам та суддям – для прийняття обґрунтованих висновків та рішень у конкретних справах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
2. Азимов Ч. Н. Основы патентного права Украины: изобретение, полезная модель, промышленный образец, товарный знак. – Х.: 1994. – 64 с.
3. Алексеев С. С. Теория права. –М.: БЕК.1995. – 350 с.
4. Андрощук Г. А. Захист від недобросовісної конкуренції// Конкуренція. – 2003. - № 5 (8). – С. 57-60.
5. Андрощук Г. А. Товарні знаки і захист від недобросовісної конкуренції// Конкуренція. – 2004. – № 3 (12). – С. 48-51.
6. Андрощук Г. Захист від недобросовісної конкуренції в Болгарії // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 9. – С. 43-48.
7. Андрощук Г. Захист від недобросовісної конкуренції у Франції // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 3. – С. 55-61.
8. Антимонопольное законодательство зарубежных стран / В.И. Еременко – М.: ВНИИПИ, 1997. – 180 с.
9. Атаманова Ю. Є. Право інтелектуальної власності: система міжнародно-правового регулювання. – Х.: ПП. „Див”, 2004. – 48 с.
10. Банніков В., Левічева О. Знак для товарів і послуг – фактор успіху в умовах ринку / Інтелектуальна власність.– 1999. – № 1. – С. 15-17.
11. Богуславский М. М. Международная охрана промышленной собственности / Парижская конвенция. – М.: ЦНИИПИ, 1967. – 80 с.
12. Богуславский М. М. Международные соглашения в области изобретательства и товарных знаков. Парижская конвенция/ Учеб. пособие. – М.: ЦНИИПИ, 1964. – 58 с.
13. Боденхаузен Г. Парижская конвенция по охране промышленной собственности: Комментарий. – М.: Прогресс, 1977. – 310 с.
14. Вельяминов Г. М. Международное экономическое право и процесс (Академический курс): Учебник. –М.: Волтерс Клувер, 2004, – 496 с.
15. Вишкевич В. Патентний суд Республіки Білорусь та його правозастосовча діяльність // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 5. – С. 21-29.
16. Всемирная организация интеллектуальной собственности/ Общая информация. – Женева, 1995. – 90 с.
17. Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Захист прав інтелектуальної власності / Упоряд.: В. С. Москаленко (кер.) та ін.; Відп. ред. Д. М. Притика. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2004. – 904 с.
18. Господарський кодекс України. К.: Атіка, 2003. – 208 с.
19. Господарський процесуальний кодекс України: Станом на 25 березня 2003 р. – К.: Велес, 2003. – 58 с.
20. Грабрюкер М. Вирішення спорів у Федеральному патентному суді Німеччини // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 10. – С. 24-35.
21. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 1999. – 848 с.
22. Гражданское право: Учебник. /Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. –М.: 1998. Ч.1. – 632 с.
23. Гражданское право: Учебник. Ч. 1. Изд. 3, перераб. и доп. /Под ред. проф. Е. А. Суханова. – М., 1994.
24. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. – М., Статут. 2000. – 411 с.
25. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав.– М., 1972.
26. Григорьев А. Н. Европа: охрана географических указаний. Интеллектуальная собственность. – 1994. – № 1, 2. – С. 13-18.
27. Гульбин Ю. Т. Правовая охрана и защита интеллектальной собственности /Ю. Т. Гульбин.– М.: Вершина, 2006, – 448 с.
28. Дахно І. І. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. – Київ: Либідь, 2002. – 200 с.
29. Демченко Т. С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз)/ НАН України Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Преса України, 2004. – 184 с.
30. Демченко Т. С. Охрана товарних знаков (сравнительно-правовой анализ) / НАН Украины Институт государства и права им. В. М. Корецкого. – К., 2005. – 205 с.
31. Демченко Т. С. Проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки з міжнародно-правовими нормами: Автореф. дис. канд. юр. наук: 12.00.03 /НАН України Інститут держави і права ім.. В. М. Корецького. – К., 2002. – 20 с.
32. Дубинський М. І. Деякі теоретичні і практичні аспекти захисту кольорів у якості торговельних марок //Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – С. 167-172.
33. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 752 с.
34. Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека: Учебник для вузов / Рук. авт. колл. и отв. ред. д. ю. н. Л. М. Энтин. – 2-е изд. пересмотр. и доп. – М.: Норма, 2005. – 960 с.
35. Жаров В. А. Влияние правоприменительной практики на усовершенствование законодательства в сфере интеллектуальной собственности //Материалы Х юбилейной международной научно-практической конференции «Защита прав интеллектуальной собственности», Алушта, 29 мая – 02 июня 2006 г. – С. 3-11.
36. Жаров В., Міндрул А. Перспективи удосконалення законодавства України з питань правової охорони торговельних марок і географічних зазначень // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 10. – С. 11-19.
37. Закон США о товарних знаках // ВНИИПЭ. – 1982.
38. Закон України „Про Антимонопольний комітет України” від 26 листопада 1993 р. № 3659-ХІІ зі змінами та доповненнями //.
39. Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених штатів Америки. – Зб. документів, матеріалів, статей / За заг. ред. О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 368 с.
40. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.: В 4-х т.: Т. 1. – К.: Ин Юре, 1999. – 357 с.
41. Интеллектуальная собственность: Основные материалы: в 2-х ч.: Ч. ІІ гл. 8-13: Пер. с англ. – Новосибирск: ВО “Наука”. Сибирская издательская фирма, 1993. – 176 с.
42. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. Статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 424 с.
43. Іонушас С. К. Захист прав на знак для товарів і послуг у позасудовому порядку // Юридичний журнал. – № 4 – 2002. – С. 52-55.
44. Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні. Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. К.: 2007, – 36 с.
45. Капіца Ю. Митні заходи на кордоні щодо контрафактної та піратської продукції в Європейському Союзі // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 12. – С. 45-48.
46. Капіца Ю. Судовий захист прав на торговельні марки в Європейському Союзі // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – № 2. – С. 14-12.
47. С. 14. Карро Д., Жюйар П. Международное экономическое право: Учебник /Пер. с франц. В. П. Серебрянского, В. М. Шумилова. М.: Междунар. отношения, 2001. – 608 с.
48. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. –К.: України. 2000. – 226 с.
49. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Станом на 22 березня 2004 р. – К.: Велес, 2004. – 184 с.
50. Кодекс інтелектуальної власності Франції. М.: Статут. 1999.
51. Кодинець А. О. Проблеми співвідношення виключних прав на засоби індивідуалізації у цивільному праві України // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки № 25. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2004. – С 307–312.
52. Кожарська І. Охорона знаків для товарів і послуг в Європейському співтоваристві // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 6. – С. 6-11.
53. Кольченко Ю. Досудове врегулювання та досягнення мирової угоди // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 10. – С. 33-36.
54. Кольченко Ю. Досудове врегулювання та досягнення мирової угоди // Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні: сучасний стан та перспективи. Семінар. – Київ, 8 червня 2005 р. – С. 21-27.
55. Коментар до Конституції України. – К., 1996. – 376 с.
56. Комзюк Л. Т., Боднар Д. І., Запорожець І. Г. Актуальні аспекти статусу патентного відомства: зарубіжний досвід і Україна// Восьмая международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности», материалы выступлений. – Алушта, 6-11 сентября 2004. – С. 390-395.
57. Косенко С. Судовий порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності // Юридичний журнал. – 2006. – № 4. – С. 74-77.
58. Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 463 с.
59. Кравченко О., Подоляка С. Система органів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2004. – № 1. – С. 3-7.
60. Красавчикова Л. О. Лична жизнь граждан под охраной закона. –М.; 1983, – 160 с.,
61. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 160 с.
62. Кукрус Ю. А., Кейтель Х. Охрана промышленной собственности / Аналитический обзор. – Таллин, 1980. – 145 с.
63. Малиновська Т. М. Індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності Автореф…. дис. канд. юрид. наук. – Х.: 2008. – 20 с.
64. Международная охрана интеллектуальной собственности. –СПб.: Питер. 2001. – 712 с.
65. Международное частное право: современные проблемы. – М.: ТЕИС, 1994.
66. Международное частное право: Учебное пособие /(Сост. Д.В.Задыхайло): – К.: Фирма «Консум», 1998. – 752 с.
67. Мельник О. М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні. Цивільно-правовий аспект/ Державна податкова адміністрація України, Академія ДПС України. – Ірпінь, 2001. – С. 47.
68. Мельник О. М. Проблеми правової охорони знаків для товарів і послуг в Україні: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03/ Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 16 с.
69. Мельников В. М. Национальная и религиозная символика в товарных знаках // Интеллектуальная собственность. – 1997. – № 7-8. – С. 38-41.
70. Мельников В. М. Нетрадиционные виды товарных знаков. 96.12.11. // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 1996. – № 12. – С. 21-23.
71. Мельников В. М. Охраноспособность цвета и его сочетаний в качестве товарных знаков // Патенты и лицензии. – 1997. – № 3. – С. 15-17.
72. Мельников В. М. Рассмотрение Федеральным патентным судом Германии дела о товарном знаке COSA NOSTRA 99.03.30 // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 1999. – № 3. – С. 67-68.
73. Мельников В. М. Товарный знак HALLELUJAH (Великобритания) 96. 06. 22 // Патентное дело. Дайджест российской и зарубежной прессы. – 1996. – № 6. – 59-61.
74. Мельников В. М. Экспертиза товарных знаков, противоречащих морали и религии // Патенты и лицензии. – 1997. – № 9. – С. 31-32.
75. Мельниченко О. Суд окремої юрисдикції // Конкуренція. – 2004. – № 1. – С. 44-47.
76. Минков А. М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб.: Питер. 2001. – 720 с.
77. Міжнародне приватне право. Міжнародні договори України. Том 1 / Відп. ред. та упорядники А. Довгерт та В. Крохмаль. – К.: Port-Royal, 2000.
78. Москаленко В. Захист прав інтелектуальної власності господарськими судами України // Інтелектуальна власність. – 2005. – № 12. – С. 42-44.
79. Мэггс П. Б., Сергеев А. П. Интеллектуальная собственность. – М.: Юристъ, 2000. – 400 с.
80. Мюллерсон Р. А. Международное публичное и международное частное право: соотношение и взаимодействие //Советский ежегодник международного права. 1985. – М.: Наука. 1986. – С. 64-73.
81. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С. С. Яценко. – К.: А. С. К., 2005. – 848 с.
82. Одержання правової охорони на знаки для товарів і послуг в Україні та в іноземних державах. –К.: ДП «Нора друк», 2003. – 32 с.
83. Осика С. Г., П’ятницькій В. Т. Світова організація торгівлі. – К.: „К.І.С.”, 2001. – 491 с.
84. Основи інтелектуальної власності. – К.: Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999. – 578 с.
85. Основы интеллектуальной собственности. – К.: Издательский Дом «Ин Юре», 1999. – 600 с.
86. Паладій М. Патентний суд: аргументи „за” // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 4. – С. 4-8.
87. Парижская конвенция по охране промышленной собственности от 20 марта 1883 г., пересмотренная в Брюсселе 14 декабря 1900 г., в Вашингтоне 2 июня 1911 г., в Гааге 6 ноября 1925 г., в Лондоне 2 июня 1934 г., в Лиссабоне 31 октября 1958 г., в Стокгольме 14 июля 1967 г. / Официальный русский текст. – Женева. – 1995.
88. Пенитенциарный кодекс Республики Эстония // ПАЭ-2001. – № 40.
89. Підопригора О. О. Законодавство України про інтелектуальну власність. – Харків: Консум, 1997. – 192 с.
90. Поль Матели. Новое французское законодательство по товарным знакам. Книга 1. / Общая редакция и предисловие к.ю.н. А. Н. Григорьев. Перевод с французского к. ю. н. В. И. Еременко / НПИЦентр. – Душанбе, 1998. – 154 с.
91. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України /За ред. Ю. М. Капіци: кол. Авторів: Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйов та ін. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – 1104 с.
92. Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / За заг. ред. М. В. Паладія, Н. М. Мироненко, В. О. Жарова. – К.: Парламентське видавництво, 2006. – 432 с.
93. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 624 с.
94. Правова охорона комерційних позначень в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. наук. статей /За заг. ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 638 с.
95. Правовая охрана товарных знаков, фирменных наименований и географических указаний в Германии / Пер., ред. и коммент. Г. А. Андрощук, А. П. Пахаренко – К.: Таксон, 1997. – 112 с.
96. Притика Д. Діяльність спеціалізованих колегій – основа створення Патентного суду в Україні // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 5. – С. 34-36.
97. Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы / Под общ. ред. Е. В. Кубко, В. В. Цвєткова. – К.: Юринком Интер, 2003. – 528 с.
98. Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні (Аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 10 (22). – С. 3-46.
99. Промислова власність в Україні: проблеми правової охорони: Зб. наук. статей / За ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. –548 с.
100. Рішення суду Hermns, 16 червня 1998 року у справі С-53/96, Rec. 1998, – Р. 1-3603.
101. Ромовская З. В. Защита в советском семейном правe. – Львів, 1985. –180 с.
102. Сабикенов С. Некоторые вопросы защиты субъективных прав и охраняемых законом интересов советских граждан // Проблемы права и государства. – Вып.9. М., – 1974. – С.60-72.
103. Свядосц Ю. И. Правовая охрана товарных знаков в капиталистических странах. Учеб. пособие. – М., 1969. – 174 с.
104. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. – М.: ТЕИС, 1996. – 704 с.
105. Сергеев В. М. Товарный знак как средство рекламы // Вопросы изобретательства. – 1986. – № 1. – С. 35-38.
106. Справа Anton Piller KG проти Manufacturing Processes Ltd [1976] 1 Ch. 55, [1976] R. P.
107. Справа Mareva Compania Naviera SA проти International Bulk Carriers SA [1975] 2 Lloyd's Rep.
108. Справа Universal City Studios Inc. проти Mukhtar & Sons [1976] F.S.R.
109. Тархов В. А. Гражданское право. Общая часть: Курс лекций. – Чебоксары, 1997.
110. Теоретические и практические аспекты охраны промышленной собственности в Российской Федерации / Под общ. ред. Корчагина А. Д. – М.: ИНИЦ Роспатента, 1999. – 552 с.
111. Товарные знаки за рубежом на финише ХХ века. Практика ведомств и судов/ В. М. Мельников. – М.: ИНИЦ Роспатента, 2001. – 214 с.
112. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. проф. Б. В. Волженкин, пер. с англ. И. В. Мироновой. - СПб.: Юридический центр Пресс, 2000.
113. Уголовный кодекс Испании. Под ред. и предисл. докт. юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецовой и докт. юрид. наук, проф. Ф. М. Решетникова - М: Изд-во Зеркало, 1998.
114. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / Под ред. докт. юрид. наук, проф. А. И. Коробеева, пер. с кит. Д. В. Вичикова. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001.
115. Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред. канд. юрид. наук, проф. Д. И. Лукашова. Пер. с болг. Д. В. Мшушева, А. И. Лукашова; вступ. статья И. И. Айдарова – СПб.: Юридический Центр Пресс, 2001.
116. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М.: Новая волна, 1997.
117. Уголовный кодекс Швейцарии / Науч. ред., предисл. и пер. с нем. канд. юрид. наук А. В. Серебренниковой.- СПб.: Юридический центр Пресс, 2002.
118. Указ Президента „Про затвердження положення про Міністерство юстиції України” від 30 грудня 1997 р. № 1396/97 зі змінами та доповненнями // Офіційний вісник. – 1998. – № 5.
119. Указ Президента України „Про державну митну службу України” від 29 листопада 1996 р. № 1145/96 зі змінами та доповненнями.
120. Указ Президента України „Про положення про Міністерство внутрішніх справ” від 17 жовтня 2000 р. № 11348/2000 зі змінами та доповненнями.
121. Україна приєдналась до Найробського договору// Інтелектуальна власність. – 1999. - № 1. – С. 57.
122. Фейгельсон В. М. Основные принципы защиты и использования интеллектуальной собственности в современных условиях. – М., 1996.
123. Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: „Ін-т інтел. власн. і права”, 2005.– 108 с.
124. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.1. Вид. 2-е, виправ. та доп. / Р. Б. Шишка (кер. авт. кол.), О. Л.Зайцев, Є. О. Мічурін та ін.; За ред. Р. Б. Шишки та В. А. Кройтора. – Харків: Еспада, 2008. – 680 с.
125. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
126. Червяков И. В. Международные соглашения и организации по охране промышленной собственности. – М.: «Международные отношения». – 1982.
127. Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2006. – 608 с.
128. Шатова І. О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: сучасний стан і перспективи // Матеріали восьмої науково-практичної конференції „Актуальні проблеми інтелектуальної власності”, Алушта 6-11 вересня 2004 р. – С. 299-304.
129. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права (по изданию 1914 г.) – М.: СПАРТАК, 1994.
130. Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект: Монографія. – Х.: Вид-во НУВС, 2002. – 368 с.
131. Шкурдюк Ж. Б. Судебная практика коллегии по патентным делам Верховного Суда Республики Беларусь по рассмотрению споров о нарушении прав интеллектуальной собственности //Материалы Х юбилейной международной научно-практической конференции „Защита прав интеллектуальной собственности”, 29 мая – 02 июня 2006 г. – С. 35-52.
132. Юридическая основа и практика применения товарного знака, знака обслуживания и фирменного наименования / И. П. Янушкевич. – М.: ИНИЦ Роспатента, 1998. – 64 с.
133. Юридична енциклопедія / Ред. колегія: Ю. С. Шемшученко, М. П. Зяблюк, В. П. Горбатенко, В. Д. Гончаренко та ін. - 1 том. А-Г. – К., Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998.
134. Юридична енциклопедія / Ред. колегія: Ю. С. Шемшученко, М. П. Зяблюк, В. П. Горбатенко, В. Д. Гончаренко та ін. – 2 том. Д-Й. – К., Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1999.
135. Юридична енциклопедія / Ред. колегія: Ю. С. Шемшученко, М. П. Зяблюк, В. П. Горбатенко, В. Д. Гончаренко та ін. – 3 том. К-М. – К., Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2001.
136. Юридична енциклопедія / Ред. колегія: Ю. С. Шемшученко, М. П. Зяблюк, В. П. Горбатенко, В. Д. Гончаренко та ін. – 4 том. Н-П. – К., Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2002.
137. Юридична енциклопедія / Ред. колегія: Ю. С. Шемшученко, М. П. Зяблюк, В. П. Горбатенко, В. Д. Гончаренко та ін. – 5 том. П-С. – К., Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2003.
138. Юридичний словник-довідник: За ред. Ю. С. Шемшученка / Худож. оформл. В. М. Штогрина. – К. Феміна, 1996. – 696 с.
139. Revue international de la propriete industrielle et artistique, – 1966 – № 64, – р. 56-59.
140. Revue international de la propriete industrielle et artistique,– 1962 – № 7, – р. 37-48.
141. Revue international de la propriete industrielle et artistique, – 1965 – № 61, – р. 207.
142. Revue international de la propriete industrielle et artistique, – 1958 – № 1, – р. 15.
143. Revue international de la propriete industrielle et artistique, – 1962 – № 11, – р. 291.
144. Revue international de la propriete industrielle et artistique, – 1964 – № 58, – р. 286.
145. Revue international de la propriete industrielle et artistique, – 1967 – № 69, – р. 185.
146. Beaurain N., Jez E. Les noms de domaine de I’Internet. Aspects juridiques/ - Paris: Litec, 2001.
147. Bornhofen E. Du caractere distinctif des marques de couleur (Allemagne) // Propriete industrielle - Bulletin documentaire (PIBD). - 2002. - № 738 -11-46.
148. BP http://www.braustria.at/content/pages/BPTTankstellen.php.
149. Case № А/25 Union v. Union Soleure and Gielen at page 266.
150. Case T-193/99 Wrigley v OHIM [2001] ECR II-417.
151. CJE/03/95-23 October 2003 Judgment of the Court of Justice in Case C-191/01 P – Office for Harmonisation in the Internal Market (Trade Marks and Designs) (OHIM) v Wm. Wrigley Jr. Company «A sign may not be registered as a Community trade mark if one of its possible meanings can designate a characteristic of the goods concerned».
152. Commission Regulation (EC) No 2868/95 of 13 December 1995 implementing Council Regulation (EC) No 40/94 on the Community trade mark. Official Journal L 303, 15/12/1995, P. 0001-0032.
153. Commissioner F. Bolkestein speech «The protection of Industrial Property in Europe and its place in the world», Alicante, 29May 2000// www.europa.eu.int/comm/internal_market.
154. Constitutional Court http://www.constitutionalcourt.org.za/site/ laughitoff. html.
155. Council Regulation (EC) No 1992/2003 of 27 October 2003 amending Regulation (EC) No 40/94 on the Community trade mark to give effect to the accession of the European Community to the Protocol relating to the Madrid Agreement concerning the international registration of marks adopted at Madrid on 27 June 1989. OfficialJournal L 296 ,14/11/2003, P. 0001-0005.
156. Council Regulation (EC) No 3288/94 of 22 December 1994 amending Regulation (EC) No 40/94 on the Community trade mark for the implementation of the agreements concluded in the Framework of the Uruguay Round. Official Journal L 349, 31/12/1994, P. 0083-0084.
157. Council Regulation (EC) No 40/94 of 20 December 1993 on the Community trade mark. Official Journal L011, 14/01/1994, P. 0001-0036.
158. European Court of Justice http://curia.eu.int/en/transitpage.htm
159. Federal Dilution Trademark Law in the United States http://www.ladas.com/BULLETINES/1996/Federal/Dilution.html.
160. Federal Dilution Trademark Law in the United States http://www.ladas.com/BULLETINES/1997/Federal/Dilution.html.
161. Judgment of the Court (Sixth Chamber) of 9 January 2003. Davidoff & Cie SA and Zino Davidoff SA v Gofkid Ltd. Reference for a preliminary ruling: Bundesgerichtshof – Germany. Directive 89/104/EEC – Article 4(4)(a) and 5(2) — Well-known trade marks – Protection against use of a sign in respect of identical or similar products or services. Case C-292/00. European Court reports 2003 Page I-100389.
162. Judgment of the Court of 12 November 2002. Arsenal Football Club plc v Matthew Reed. Reference for a preliminary ruling: High Court of Justice (England & Wales), Chancery Division – United Kingdom. Approximation of laws — Trade marks – Directive 89/104/EEC – Article 5(1)(a) – Score of the proprietor's exclusive right to the trade mark. Case C-206/01. European Court reports 2002 Page I-10273.
163. Judgment of the Court of 23 February 1999. Bayerische Motorenwerke AG (BMW) and BMW Nederland BV v Ronald Karel Deenik. Reference for a preliminary ruling: Hoge Raad – Netherlands. Trade marks directive — Unauthorised use of the BMW trade mark in advertisements for a garage business. Case C-63/97. European Court reports 1999 Page-I-00905.
164. Jugement of the Court of 11 July 1996. Bristol-Myers Squibb v Paranova A/S (C-427/93) and C. H. Boehringer Sohn, Boehringer Ingelheim KG and Boehringer Ingelheim A/S v Paranova A/S (C-429/93) and Bayer Aktiengesellschaft and Bayer Danmark A/S v Paranova A/S (C-436/93). Reference for a preliminary ruling:.Sm- og Handelsretten – Denmark. Directive 89/104/EEC to approximate the laws of the Member States relating to trade marks – Article 36 of the EC Treaty – Repackaging of trade-marked products. Joined cases C-427/93? C-429/93 and C-436/93. European Court reports 1996 Page-I-03457.
165. Libertel http://www.merkenbureau.nl/actie/content/ Exotische_merken en.aspx.
166. Office of Harmonization of Internal Market Decisions – Communications of the President http://oami.eu.int/en/office/ aspects/decicommunic.htm
167. Owens - Corning Fiberglass http://www.owenscorning.com/around/ insulation/ products/ bildrtape.asp.
168. Proposal for a Council Regulation (EC) amending Council Regulation (EC) No 40/94 of 20 December 1993 on the Community trade mark /COM/97/0489 final – CNS 97/0253/. Official Journal C 335, 06/11/1997, P. 0013.
169. Report of the Secretary General “ An Agenda for Development»/ A/148/435.-6 May 1994.– P. 183.
170. Revue international de la propriete industrielle et artistique”, 1962 № 47, р. 21-23.
171. The text of the Reglament’s project http://www.europa.eu.int/comm/ internal_ market/en/indprob/tm/index.htm.
172. The text of the Reglament’s project http://www.europa.eu.int/comm/ internal_market/en/indprob/tm/index.htm.
173. Tiger Woods http://www.cuttingedgereport.com/sample/sample_issue/ current/0307A/ops/1ETW_v_Jireh.html.
174. United States Court of Appeal http://www.ca8.uscorts.gov/opudir/03/08/022989P.pdf.
175. United States Court of Appeal http://www.ca8.uscorts.gov/opudir/03/13/024561P.pdf.
176. Ustawa z dnia 30 czerwza 2000 r. – Prawo wlasnonci przemyslowej // Dz. U. – 2001. – Nr. 49. – Poz. 508.
177. WIPO Arbitration and Mediation Center http://arbiter.wipo.int/center/index.html
178. WIPO What is arbitration? http://arbiter.wipo.int/arbitration/what-is-arbitration.html.
179. World Trade Organization Dispute Settlement http://www.wto.org/tratop_e/dispu_e
180. World Trade Organization Dispute Settlement http://www.wto.org/tratop_e/dispu_ e.htm#legalbasis/negotiations.
181. World Trade Organization European Communities – Protection of Trademarks and Geographical Indications for Agricaltural Products and Foodstuffs http://www.wto.org/tratop_e/dispu_e/cases_e/ds290_ehtm.
182. World Trade Organization Work of the TRIPS Concil http://www.wto.org/tratop_e/trips_e/intel6_e.htm