ЗАКОН ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое описание

Міністерство внутрішніх справ України
Львівський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

МАЗУРИК КАТЕРИНА ЗІНОВІЇВНА

УДК 340.132

ЗАКОН ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ
В УКРАЇНІ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кельман Михайло Степанович,
кандидат юридичних наук, професор

Львів – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНУ ТА ПРОЦЕСУ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ 12
1.1 Стан наукової розробки досліджуваної проблеми 12
1.2 Методологія дослідження 30
Висновки до Розділу 1 41
РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ЗАКОНУ 45
2.1 Соціальна природа закону 45
2.2 Юридична природа закону 63
2.3 Законотворчість в Україні 76
Висновки до Розділу 2 111
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНУ
ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ В УКРАЇНІ 115
3.1 Механізм реалізації закону в Україні 115
3.2 Ефективність закону та критерії її оцінки 145
Висновки до Розділу 3 161
ВИСНОВКИ 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169

ВСТУП

Актуальність теми. Закон був і досі є основним джерелом права в Україні, що зумовлює специфіку вітчизняної національної правової системи, її спрямованість, зміст та механізми правового регулювання суспільних відносин, викликає особливу увагу юридичної науки і до процесу законотворчості, і до питань формування, стану й ефективності системи законодавства. Це пов’язано насамперед з безумовною історичною орієнтацією національної правової системи на критерії облаштування в межах стандартів романо-германської правової сім’ї. Водночас вагому роль відіграє сучасна перспектива європейської інтеграції України, яка, втім, не заперечує доцільності творчого використання правового досвіду функціонування та розвитку багатьох інших країн.
Закон як нормативний акт вищої юридичної сили є соціальною категорією, що обов’язково наявна в цивілізованому суспільстві та існує для нього. Закон виступає ефективним регулятором відносин між людьми, слугує мірилом необхідного або можливого, забезпечується державою і вважається нині, зазвичай, узгодженим волевиявленням різних верств населення (у демократичних країнах). Будучи структурним елементом у системі позитивного права, закон передбачає обов’язковість виконання закладених у ньому вимог усіма громадянами держави.
Категорія «закон» формувалася та набувала юридичного закріплення упродовж усієї історії цивілізації людства. У юриспруденції прийнято вважати цю категорію основним поняттям законодавчої системи. Свого часу вагомий внесок у теорію закону зробили такі відомі теоретики права ХІХ – початку ХХ ст., як А. Грабовський, М. Коpкунов, Г. Шершеневич. У 60–80-ті роки питанням теорії юридичного закону, його юридичної сили, класифікації законів, колізій у системі законодавства присвятили праці С. Алексєєв, А. Гузнов, С. Зівс, Д. Ковачев, Р. Лівшиц, М. Миронов, А. Міцкевич, Є. Назаренко, В. Нерсесянц, М. Сільченко, Ю. Тихомиров, Р. Халфіна. Окремі аспекти законодавства України в руслі теорії закону, зокрема питання стабільності, ефективності закону, його реалізації, а також законотворчого процесу в Україні висвітлено в публікаціях таких вітчизняних науковців, як О. Богачова, А. Грищенко, Р. Демків, Г. Дутка, Н. Задирака, А. Заєць, П. Євграфов, М. Кельман, М. Козюбра, А. Колодій, Д. Монастирський, О. Мурашин, Є. Назаренко, І. Овчаренко, А. Олійник, Н. Пархоменко, О. Петришин, З. Погорєлова, П. Рабінович, А. Ришелюк, І. Словська, В. Тацій, І. Терлецька, А. Ткачук, М. Цвік, Ю. Шемшученко, О. Ющик та ін. Деяким проблемам законотворчого процесу, значення, місця і ролі законодавства в політичному й економічному житті держави і суспільства присвятили праці К. Аллен, С. Іванов, А. Кокотов, В. Лазарев, Л. Мадер, М. Марченко, В. Муравський, А. Піголкін, С. Полєніна, Н. Сільченко, В. Хропанюк та ін.
Аналітичне осмислення багатьох концептуальних положень, викладених у працях згаданих учених, стало теоретичною базою дослідження актуальної для вітчизняної юридичної науки проблеми в контексті здійснюваної в Україні реформи правової системи. Це пов’язано з докорінним оновленням законодавства та ухваленням вищим законодавчим органом представницького характеру якісно нових законодавчих актів. А це змушує звертати увагу на стан процесу реалізації правових норм, практичного втілення їх вимог, що значною мірою залежить від стрімкого розвитку нових суспільних відносин, кардинальних змін правових, економічних, політичних, моральних та інших принципів соціального устрою в нашій державі.
І хоча означеній проблематиці присвячено чимало наукових публікацій, однак такі актуальні питання: чому закон, маючи безсумнівні переваги (оперативність, доступність, публічність тощо), ще не став пріоритетною і найбільш оптимальною національною формою права; наскільки, з огляду на принципи правового прагматизму, важливо вивчати механізм реалізації вимог закону та досягнення його ефективності тощо – не одержали належної наукової відповіді. Саме ці парадигмальні чинники обумовили вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в контексті правових аспектів науково-дослідних робіт Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у з’ясуванні сутності закону як нормативного акта вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини, визначенні на основі аналітичного осмислення концептуальних положень теорії закону його основних ознак та особливостей реалізації в Україні. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких наукових завдань:
- систематизувати етапи зародження і розвитку наукових підходів до визначення поняття «закон» у вітчизняній юриспруденції;
- охарактеризувати соціальну природу (сутність) закону як одного з основних ефективних регуляторів життєдіяльності суспільства;
- з’ясувати юридичну природу таких правових феноменів, як закон і законотворчість;
- проаналізувати проблему ефективності закону та критеріїв оцінки такої ефективності;
- запропонувати систему необхідних умов ефективності закону;
- дослідити механізм реалізації закону та сформулювати авторське визначення поняття «механізм реалізації закону»;
- додатково обґрунтувати доцільність процесу імплементації міжнародно-правових норм у національне законодавство та виокремити особливості цього процесу.
Об’єкт дослідження – соціально-юридична природа законотворчості та забезпечення її ефективності в Україні.
Предмет дослідження – закон та особливості його реалізації в Україні.
Нормативно-правовою базою дослідження послужило чинне законодавство України, укази президента України, постанови уряду, документи і рішення державних органів, матеріали судової практики, міжнародні та інші нормативно-правові акти.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає сукупність таких методів і прийомів наукового пізнання: філософсько-світоглядні, загальнонаукові, спеціально-юридичні. Зокрема, діалектичний метод сприяв пізнанню реальної дійсності, розгляду в розвитку та взаємозв’язку державно-правових процесів і явищ, насамперед законотворчої діяльності, реалізації норм права, встановленню їх ціннісного значення для суспільства (підрозділ 2.3). За допомогою системного аналізу окреслено поняття «закон» (підрозділи 1.1, 2.1), «законодавство», «законотворчість» (підрозділи 2.3, 3.1), «законодавчий акт» (підрозділ 2.2). За допомогою системного синтезу охарактеризовано правотворчість в Україні як складну, офіційну, організаційно оформлену діяльність органів держави, скеровану на створення правових норм, яка складається з операцій (різновидів розумової діяльності), кожна з яких виконується з використанням різноманітних способів і методів. При цьому правотворчість розглянуто лише як неподільну діяльність (систему) (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2). Функціональний метод застосовано під час вивчення законодавства як системи, з’ясування місця закону в ній, дослідження реальної діяльності державних органів у процесі втілення в життя законів (підрозділи 2.3, 3.1). Завдяки логічним методам (індукції, дедукції, моделюванню) виокремлено зі широкого поняття «ефективність закону» такі передумови досягнення її, як соціальна цінність закону, ефективність нормативно-правового регулювання загалом, належний рівень реалізації закону, ступінь інформованості суб’єктів про його зміст, що позначається на їх правосвідомості і правовій культурі (підрозділ 3.2). Індукцію застосовано і для визначення юридичної природи закону (підрозділ 2.2). У процесі вивчення внутрішніх і зовнішніх зв’язків об’єкта дослідження застосовано метод моделювання, тобто його розумове, ідеальне сприйняття.
У дослідженні соціальної природи закону використано психологічний та соціально-психологічний методи (підрозділ 2.1). Застосовано в роботі і такі спеціально-юридичні методи, як: історико-правовий, за допомогою якого простежено зміни в теперішніх умовах соціально-політичних чинників впливу на закон та актуальну проблему його реалізації в Україні (підрозділ 1.1); формально-юридичний – виявлено зовнішні ознаки закону, законотворчості, вироблено чіткі поняття і сформульовано визначення цих явищ; проаналізовано зміст чинного законодавства і практику застосування правових норм державними органами (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1); порівняльно-правовий – досліджено питання, пов’язані з видами законів, проблеми делегування законодавчих повноважень у сучасних демократичних країнах (підрозділи 3.1, 3.2).
Комплексне застосування перелічених методів дало змогу сформулювати низку нових, а також таких, що наділені істотними ознаками новизни, наукових положень та пропозицій.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що дисертаційне дослідження є першим у вітчизняній загальнотеоретичній юридичній науці комплексним монографічним дослідженням особливостей вияву ознак закону як нормативного акта вищої юридичної сили та специфіки його застосування для регулювання найважливіших суспільних відносин в Україні, проведеним у контексті кардинальних змін у світоглядно-ціннісних підходах до розуміння права та способів і засобів його реалізації в сучасних європейських країнах. У межах здійсненого дослідження одержано результати, що мають наукову новизну:
вперше:
- обґрунтовано авторське поняття «механізм реалізації закону» як організованої сукупності специфічних юридичних засобів, за допомогою яких державно-владні веління закону втілюються в реальних суспільних відносинах;
- визначено перелік необхідних обставин забезпечення ефективності закону: соціальна цінність закону, ефективність нормативно-правового регулювання загалом, юридично-технічна досконалість законодавства, належний рівень реалізації закону, ступінь поінформованості суб’єктів про його зміст, а також стан правосвідомості і правової культури суспільства;
- виділено як частину загальної категорії «правотворчість» вужче поняття «законотворчість» – діяльність, скерована на реалізацію цілей закону, що є потужним соціальним регулятором суспільних відносин;
удосконалено:
- положення про конкретні передумови обов’язкового врахування осмисленого розуміння ролі і місця закону в регулюванні суспільних відносин, що виражається в нормативному акті, але не прямо, а через діяльність держави;
- положення про сутність та ознаки таких категорій, як «закон», «законодавство», «законотворчість», «верховенство закону», «джерело права», «форма права», «конституційний закон», «якість закону», «ефективність закону», «умови ефективності закону», «стабільність закону», «реалізація закону», «реалізація права», «механізм реалізації закону»;
- положення про головні ознаки нормативного акта вищої юридичної сили за визначальними категоріями теорії закону;
- положення про класифікацію окремих чинників, які безпосередньо чи опосередковано впливають на законотворчий процес;
- положення про те, що реалізація закону є системним явищем, яке має складну багатоаспектну структуру;
- положення про відношення двох систем «реалізація права» і «реалізація закону», з яких друга є складовою першої;
дістали подальший розвиток:
- констатація на підставі аналізу еволюції змістового наповнення поняття «закон» (від радянської доби до сучасності) різних підходів до його трактування;
- положення про те, що закон є соціальною категорією у цивілізованому суспільстві, існує для нього та здійснює істотний регулювальний вплив на суспільство, виражаючи волю різних суспільних прошарків, передусім у сучасному демократичному суспільстві, в якому закон стає мірилом дозволеного і можливого, є надійною основою правового регулювання суспільних відносин;
- ідея про нагальну потребу ухвалення нормативного акта «Про закони і законодавчу діяльність», адже законодавчого визначення потребують загальні фундаментальні характеристики самого закону, як особливого виду правових актів, а також юридичні вимоги до закону та законодавчої діяльності;
- пропозиція про необхідність прийняття закону «Про всеукраїнський референдум», оскільки чинний Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (1991) не відповідає духу і нормам Конституції України 1996 р., у якій констатовано, що єдиним джерелом влади в Україні є народ (ст. 5).
Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед у розв’язанні низки проблем, пов’язаних з розвитком й удосконаленням теорії закону, законодавчої системи, вивчення яких займає провідне місце в юридичній теорії та законодавчій техніці. Сформовані в роботі положення і висновки про сутність, місце і роль закону у процесі розбудови демократичної і правової Української держави можуть становити науково-теоретичний і практичний інтерес, а саме:
- у науково-дослідній сфері – теоретичні узагальнення й обґрунтовані тези можуть бути використані для удосконалення низки положень вітчизняної теорії закону, формулювання його ознак, для розроблення критеріїв класифікації законів, а також для напрацювання рекомендацій щодо поліпшення законопроектування і законотворчості;
- у сфері нормотворчості (законотворчості) – аналітичні напрацювання, відображені у пропозиціях щодо вдосконалення процесів законопроектування і законотворчості, представники органів законодавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування, особи, які здійснюють юридичну практику, можуть використати для удосконалення законодавства, його гармонізації з міжнародним (європейським) правом, для поліпшення якості законодавчої та правозастосовної діяльності;
- у навчальному процесі – сформульовані положення, що ґрунтуються на загальній теорії права, уточнення визначень низки понять і категорій, пов’язаних з теорією закону, можуть бути використані при підготовці навчально-методичних матеріалів з теорії держави і права, історії політичних і правових учень, філософії права, посібників з низки галузевих навчальних дисциплін у навчальних закладах МВС України та Міністерства освіти і науки України (акт про впровадження в навчальний процес ЛьвДУВС №47 від 20 вересня 2012 р.).
Особистий внесок. Дисертація виконана здобувачем особисто та є самостійним комплексним дослідженням. Викладені в дисертації наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором самостійно. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших вчених, на які зроблено відповідні посилання.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорені і схвалені на засіданнях кафедри загальної теорії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, оприлюднені на науково-практичних заходах: Всеукраїнська науково-практична конференція «Право на приватність: тенденції та перспективи» (м. Львів, 14 листопада 2008 р.), круглий стіл «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 22 травня 2009 р.); науково-практична інтернет-конференція з питань правового регулювання суспільства та проблем теорії держави і права (м. Івано-Франківськ, 29 листопада – 3 грудня 2010 р.), ІІ Всеукраїнський круглий стіл «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини» (м. Львів, 10 грудня 2010 р.), круглий стіл «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 28 травня 2010 р), ІІ Регіональний круглий стіл «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 18 лютого 2011 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Теорія та практика сучасного права: вектори розвитку» (м. Київ, 16–17 березня 2011 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Правова система: вітчизняні та світові виміри» (м. Київ, 19–20 квітня 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, викладено в п’яти статтях у фахових виданнях з юридичних наук, а також у тезах семи доповідей на науково-практичних заходах.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел (205 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 190 сторінок, з яких основний текст – 168 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснено спробу концептуального вирішення актуального наукового завдання крізь призму загальної теорії права, а також теорії закону, що полягає в обґрунтуванні вияву ознак закону як нормативного акту вищої юридичної сили та специфіки його застосування для регулювання найважливіших суспільних відносин в Україні з урахуванням соціальної та юридичної природи закону. Кардинальні зміни, що відбуваються у всіх сферах життєдіяльності суспільства, вимагають підвищення якості такого регулювання, чого можна досягти значною мірою за рахунок удосконалення законотворчого процесу, що проходить в Україні досить інтенсивно. За роки незалежності нагромаджено певний досвід законотворчості, формування законодавства, що здійснюється згідно із реформуванням вітчизняної правової системи. Результатом аналізу ефективності дії системи законодавства, яка залежить від наукової обґрунтованості і належної якості законів, їхньої системної узгодженості, забезпечення реалізації законів дієвими механізмами, осмислення основних ознак закону, сформульованих у теорії, стали підставою для удосконалення деяких положень теорії закону, для узагальнення нормотворчої практики, для обґрунтування відповідних пропозицій і рекомендацій.
1. Закон як нормативний акт пройшов тривалий шлях становлення й розвитку – від сприйняття його як якогось правила поведінки людей, встановленого волею монарха, до визнання актом, що приймається органом законодавчої влади (або ж референдумом), регулює найважливіші суспільні відносини і має вищу юридичну силу. Такий статус зумовив те, що закон завжди був і досі є основним джерелом права в Україні, зумовлюючи специфіку вітчизняної правової системи, її спрямованість та механізми правового регулювання суспільних відносин, викликаючи особливу увагу юридичної науки і до процесу законотворчості, і до питань формування, удосконалення й ефективності системи законодавства. Ми дійшли висновку, що станом на сьогоднішній день існуючого конституційного та регламентного забезпечення законодавчого процесу не достатньо для повноцінного нормативно-правового регулювання законодавчої діяльності. Тому нагальною є потреба в прийнятті Закону «Про закони і законодавчу діяльність» задля налагодження ефективного правового регулювання в Україні.
Аналітично осмисливши положення юридичної наукознавчої літератури стосовно предмета дослідження запропоновано визначення поняття «механізм реалізації закону», як організована сукупність специфічних юридичних засобів, за допомогою яких державно-владні веління закону втілюються в реальні суспільні відносини.
2. Цінність закону визначається досягненнями цивілізації та культури, що складалися сторіччями, нагромаджувалися правовим досвідом людства. Усвідомлення цього дає підставу формулювати уявлення про закон як про універсальний суспільний регулятор, оснований на соціальній згоді, компромісі, як засіб реалізації міри свободи, справедливості, рівності. Таке уявлення про закон може закласти підвалини для розуміння його місця і ролі в розвитку суспільних відносин на сучасному етапі.
Закон – активний чинник соціального управління, призначений сприяти досягненню оптимальних умов розвитку суспільства, його збереженню й удосконаленню. Закон як важливий нормативно-правовий акт є соціальною категорією, яка наявна в цивілізованому суспільстві та існує для обслуговування його потреб. Незалежно від того, є закон квінтесенцією справедливості (природно-правова теорія), чи витоком суспільних відносин (позитивізм), чи віддзеркаленням реальних людських учинків (соціологічна теорія права), – у всякому разі він виступає регулятором відносин між суб’єктами права, слугує мірилом необхідного або можливого, забезпечується державою і виступає нині, зазвичай, узгодженим волевиявленням різних верств населення (у правовій, демократичній державі з розвинутим громадянським суспільством). Значущість закону, як засвідчено виконаним дослідженням, посилюється тим, що він сам, потужно впливаючи на суспільні відносини, водночас корегується різними соціальними чинниками. Тобто закон не є суто зовнішнім регулятором, а за свою соціально-юридичною природою вважається суспільною категорією, зумовленою реальними відносинами.
3. Закон як ефективний регулятор суспільних відносин має свою юридичну природу, яка в найзагальнішому вигляді виражається у формальній визначеності і забезпеченості державою. Законодавчий процес як нормативно регламентована сукупність послідовно виконуваних дій з розроблення, ухвалення (прийняття, зміни) законів та їх оприлюднення (у чітко визначених засобах інформації) здійснюється в межах процедури, передбаченої Конституцією України. Такий підхід зумовлений тим, що закон регулює найважливіші суспільні відносини, у яких бере участь багато людей. Законотворчість скерована на реалізацію цілей закону як соціального регулятора суспільних відносин, будучи організаційною діяльністю державних органів законодавчої влади, вона визначає потребу в законодавчому регулюванні тих або інших суспільних відносин і створенні, відповідно до виявлених потреб, нових законів, заміні і скасуванні чинних.
4. Оцінка ефективності дії закону дає змогу досить достовірно визначити, як він впливає на економічний і соціальний розвиток, водночас сприяє напрацюванню заходів із вдосконалення практики реалізації закону і навіть його окремих положень. Під критеріями (показниками) ефективності закону треба розуміти ті об’єктивні фактичні дані та їх співвідношення, які характеризують реальні зміни, що мали місце в об’єкті дії цього закону і пов’язані з витратами на їх функціонування.
5. Умови ефективності закону ми розуміємо, як обставини, від яких залежить реалізація його здатності вчиняти дію на суспільні відносини в заданому напрямі. Умовами ефективності закону є його соціальна цінність, юридично-технічна досконалість, ефективність нормативно-правового регулювання загалом, реальність вироблених теорією і практикою вимог, закладених у систему законодавства, оптимальність рішень, пов’язаних з нормативно-правовим регулюванням, належний рівень правосвідомості суб’єктів і правової культури суспільства. Загалом закон повинен стати більш дієвим соціальним регулятором життєдіяльності українського суспільства, як це простежується в розвинених демократичних країнах, членах Європейського Союзу, вступ до якого є стратегічним пріоритетом для України.
6. Механізм реалізації закону є конкретним виявом реалізації права як такого, відповідно йому властиві загальні ознаки реалізації права і специфічні. Будучи системним явищем, він об’єднує різні елементи, які утворюють організовану єдність. Механізм реалізації закону має на меті перетворити державно-владні веління закону на реальні суспільні відносини. Отже, поняття «механізм реалізації закону» – це організована сукупність специфічних юридичних засобів, за допомогою яких державно-владні веління закону втілюються в реальні суспільні відносини.
7. Посідаючи особливе місце серед нормативно-правових актів, Конституція України містить положення про місце загальновизнаних принципів та норм міжнародного права, міжнародних договорів у правовій системі України, визначає правові основи діяльності вищих органів державної влади з імплементації міжнародних договорів. Однак у чинному національному законодавстві немає положень, які регулювали б питання співвідношення між українським правом та іншими джерелами міжнародного права. Цю невідповідність потрібно якнайретельніше виправити шляхом удосконалення відповідних конституційних положень та узгодження їх з іншими нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Отже, вдасться досягти імплементаційної погодженості національного законодавства з міжнародним і європейським правом, наближення вітчизняного законодавства до правових стандартів країн ЄС. Це сприятиме активнішому поступу в реалізації євроінтеграційного курсу нашої держави та ретельнішому виконанню її міжнародно-правових зобов’язань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М. И. Теория государства и права : учеб. [для высш. учеб. завед.] / М. И. Абдуллаев. – М. : Финансовый контроль, 2004. –
410 с.
2. Автономов А. C. Правовая онтология политики (к построению системы категорий) / А. С. Автономов. – М. : Инфограф, 1999. – 384 c.
3. Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез Міжнар. наук. конф. [«Восьмі юридичні читання»], (Хмельницьк, 13–14 листопада 2009 р.) / М-во освіти і науки, Хмельн. ун-т управл. та права. – Хмельницьк : Вид. Хмельн. ун-ту управл. та права, 2009. – 508 с.
4. Алексеев С. С. Государство и право : навч. курс / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1994. – 220 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права : [в 2 т.] / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
6. Алексеев С. С. Общая теория права : учеб. / С. С. Алексеев. – М. : Проспект, 2009. – 576 с.
7. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. –712 с.
8. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – Харьков : БЕК, 1994. – 264 с.
9. Антология мировой правовой мысли : [в 5 т.] / руковод. науч. проекта Г. Ю. Семигин. – М. : Мысль, 1999. – Т. 4 : Россия ХІ–ХIХ вв. – 1999. – 813 с.
10. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом : (опыт системного исследования) / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1973. –
392 с.
11. Бабаев В. К. Правотворчество / В. К. Бабаева. – Н. Новгород, 1993. – 520 с.
12. Белых В. С. Сущность права: в поисках новых теорий, или «Консерватизм» старого мышления? / В. С. Белых // Российский юридический журнал. – 1993. – № 2. – С. 51–58.
13. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; пер. с фр.
Г. В. Чушкова ; под. общ. ред. В. И. Даниленко. – М. : NOTA BENE, 2000. – 576 с.
14. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна : навч. посіб. / А. Білоус. – К. : Асоц. молодих укр. політологів і політиків, 1997. –
200 с.
15. Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения / А. И. Бобылев // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 104–109.
16. Богачева О. Удосконалення законодавства – основна мета законотворчого процессу / О. Богачева // Юридична Україна. – 2006. –
№ 5. – С. 10–15.
17. Богачова О. В. Законотворчий процес в Україні: проблеми вдосконалення : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Ін-т законодавства Верх. Ради України. – К., 2006. – 238 с.
18. Буткевич В. Г. Советское право и международный договор / В. Г. Буткевич. – К. : Вища шк., 1977. – 264 с.
19. Буткевич В. Г. Экономическая интеграция стран социалистического содружества и соотношение международного и внутригосударственного права / В. Г. Буткевич // Вестник Киевского университета : Международные отношения и международное право. – 1977. – Вып. 4. – С. 59–71.
20. Васильев А. М. Правовые категории: методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 264 с.
21. Венгеров А. Б., Барабашева Н. С. Нормативная система и эффективность общественного производства / А. Б. Венгеров, Н. С. Барабашева. – М. : Изд-во МГУ, 1985. – 288 с.
22. Вильданова М. М. Французская буржуазная доктрина о формах права / М. М. Вильданова // Проблемы совершенствования советского законодательства : труды. – М. : Изд-во ВНИИСЗ, 1987. – Вып. 38. – С. 212–230.
23. Власов В. И. Теория государства и права : учеб. [для высш. юрид. учеб. завед. и ф-тов] / В. И. Власов. – Ростов н/Д : Феникс, 2002. – 512 с.
24. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права / А. С. Гавердовский. – Киев : Вища шк., 1980. – 320 с.
25. Гоббс Т. Левіафан. Світ філософії : книга для читання / Томас Гоббс. – М. : Політіздат, 1991. – Ч. 2. : Людина. Товариство. Культура. – 503 с.
26. Градовский А. Д. Политические теории XIX столетия : собр. соч. / А. Д. Градовский. – М. : Гос. и прогресс, 1899. – Т. 3 – 512 с.
27. Грищенко А. В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / А. В. Грищенко. – К., 2002. – 16 с.
28. Грязин И. Текст права: опыт методологического анализа конкурирующих теорий / И. Грязин. – Таллин, 1983. – 187 с.
29. Гузнов А. Г., Кененов А. А., Рождественская Т. Э. Современный законодательный процесс: основные институты и понятия / А. Г. Гузнов, А. А. Кененов, Т. Э. Рождественская. – Смоленск : Траст-Имаком, 1995. – 94 с.
30. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид. – М. : Филинъ, 1988. – 496 с.
31. Давидова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии : моногр. / М. Л. Давидова. – Волгоград. – 2009. – 320 с.
32. Даль В. И. Толковый словарь русского языка : [в 4 т.] / В. И. Даль. – М., 1978. – Т.1 : А-З. – 698 с.
33. Демків Р. Я. Закон в системі нормативно-правового регулювання діяльності міліції : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Р. Я. Демків. – К., 2007. – 18 с.
34. Дурденевский В. Н., Ладыженский А. М., Анцилотти Д. Курс международного права. Т. 1 : Введение – общая теория / В. Н. Дурденевский, А. М. Ладыженский, Д. Анцилотти ; пер. А. Л. Саккетти, Э. М. Фабрикова ; под ред. Д. Б. Левина. – М. : ИЛ, 1961. – 458 с.
35. Дутка Г. І. Закон у системі нормативно-правових актів України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Г. І. Дутка. – К., 2003. – 18 с.
36. Дутка Г. І. Проблеми законотворчості на сучасному етапі / Г. І. Дутка // Держава і право. – 2001. – Вип. 10. – С. 13–17.
37. Евграфов П. Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / П. Б. Евграфов – Х., 1981. – 18 с.
38. Ессер Й., 1972, порівн. : Д. Лоошельдерс / В. Рот, 1996, – 111 c.
39. Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) / В. С. Журавський – К. : Парламентське вид-во, 2002. – 274 с.
40. Загальна теорія держави і права : підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / [М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.] ; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
41. Задирака Н. Ю. Проблеми юридичного закріплення законотворчого процесу в Україні / Н. Ю. Задирака // Вісник Чернівецького університету. Юридичні науки. – Чернівці, 2004. – Вип. 26. – С. 15–18.
42. Задирака Н. Ю. Юридична оцінка як шлях вдосконалення процесу законотворення / Н. Ю. Задирака // Збірник наукових доповідей та повідомлень. – К., 2003. – С. 61–62.
43. Заєць А. П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації : автореф. дис… д-ра юрид. наук наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / А. П. Заєць. – К., 1999. – 36 с.
44. Законодавство: проблеми ефективності / [В. Б. Авер’янов, В. Н. Денисов, В. Ф. Сіренко, С. В. Бобровник]. – К. : Наук. думка, 1995. – 232 с.
45. Законодательный процесс / [Я. Радев, К. Лазаров, Д. Станчев и др.]. – София, 1985. – 220 с.
46. Законотворча діяльність: словник термінів і понять / за ред. акад. НАН України В. М. Литвина. – К. : Парламентське вид-во, 2004. – 316 с.
47. Заморська Л. Поняття «нормативність права»: теоретичний аспект / Л. Заморська // Право України. – 2007. – № 6. – С. 26–29.
48. Зенков А. Е. Правосознание государственных служащих как фактор эффективного действия федеральных законов и других законодательных актов / А. Е. Зенков // Эффективность закона (методология и конкретные исследования). – М., 1997. – С. 61–82.
49. Зивс С. Л. Источники права / С. Л. Зивс. – М. : Наука, 1981. – 240 с.
50. Иванов С. А. Соотношение закона и подзаконного нормативного правового акта : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / С. А. Иванов. – М., 2001. – 22 с.
51. Иванов С. А. Соотношение закона и подзаконного нормативного правового акта Российской Федерации : [моногр.] / С. А. Иванов. – М. : Народный учитель, 2002. – 186 с.
52. Игнатенко Г. В. Международное право и общественный прогресс / Г. В. Игнатенко. – М. : Междунар. отношения, 1972. – 152 с.
53. История политических и правовых учений : краткий учеб. курс / [В. Г. Графский, Н. М. Золотухина, Л. С. Мамут, В. С. Нерсесянц] ; под общ. ред. В. С. Нерсесянца ; Ин-т гос. и права РАН, Акад. правовой ун-т. – М. : НОРМА, 2006. – 338 c.
54. Історія вчень про право і державу : хрестоматія / за ред.
Г. Г. Демиденко. – [3-є вид.]. – Х. : Право, 2005. – 912 с.
55. Карташов В. Н. Юридическая техника, тактика, стратегия и технология (к воопросу о соотношении) / В. Н. Карташов // Проблемы юридической техники : сб. ст. – Н. Новгород, 2000.
56. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права : підруч. /
М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. – Львів : Новий Світ, 2003. – 584 с.
57. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права : підруч. / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. – 3-тє вид., стер. – Львів : Новий Світ, 2007. – 584 с.
58. Керимов Д. А. Культура и техника законотворчества /
Д. А. Керимов. – М. : Юрид. лит., 1991. – 160 с.
59. Кечекьян С. Ф. О понятии источника права / С. Ф. Кечекьян // Ученые записки МГУ. – М., 1946. – Вып. 116, кн. 2. – С. 3–25.
60. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації / В. І. Кисіль. – Вид. 2, допов. і переробл. – К. : Україна, 2005. – 480 с.
61. Ковачев Д. А. Закон или исполнительный акт / Д. А. Ковачев // Социалистическая законность. – 1989. – № 10. – С. 15–23.
62. Кокотов А. Н. Федеральний законодательний процесс: понятие и структура / А. Н. Кокотов // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 53–63.
63. Комаров С. А. Общая теория государства и права : учеб. / С. А. Комаров. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Юрайт, 1998. – 416 с.
64. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учеб. [для студ. юрид. вузов и ф-тов] / рук. авт. колл. и отв. ред.
Б. А. Страшун. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : БЕК, 1996. – Т. 1/2. – 742 с.
65. Конституційне право України [Електронний ресурс] : підруч. для студ. вищих навч. заклад. / ред. : Ю. М. Тодика, В. С. Журавський. – К. : Ін Юре, 2002. – 544 с.
66. Конституція України. Текст Основного Закону з офіційними тлумаченнями Конституційного Суду // Огляд і коментарі В. Ф. Погорілка та В. Л. Федоренка. – К. : Наук. думка, 2006. – 344 с.
67. Конфликт закона и общества : аннотация / [В. П. Казимирчук, С. В. Поленнна, Н. В. Варламова и др.] ; под ред. Д. П. Казимирчука. – М. : Проспект, 2000. – 175 с.
68. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб., 1886. (3-е изд., 1894) / авт. предисл. И. Ю. Козлихин. – науч. изд., [репринт.]. – М. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 430 с.
69. Коpкунов H. M. Указ и закон / H. M. Коpкунов. – СПб. : Типогр. М. М. Стасюлевича, 1894. – 408 с.
70. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні / В. Коростей // Право України. – 2004. – № 3. – С. 121–124.
71. Которобай С. Політична складова сучасного законотворчого процесу в Україні / С. Которобай // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2009. – № 1. – С. 45–52.
72. Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень : навчальний посібник / О. В. Крушельницька. – К. : Кондор, 2006. – 206 с.
73. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1982. – 288 с.
74. Кудрявцев В. Н. Эффективность правових норм / [В. Н. Кудрявцев, В. В. Глазырин и др.]. – М. : Юрид. лит., 1980. –
280 с.
75. Кузнєцов В. І. Філософія права. Історія та сучасність : навч. посіб. / В. І. Кузнєцов. – К. : Стилос : Фоліант, 2003. – 382 с.
76. Курас І. Ф. Роль соціогуманітарних наук у законотворчому процесі України: Спільна сесія Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, Академії правових наук України та Інституту законодавства Верховної Ради України з питань розвитку правової системи та наукового забезпечення законотворчого процесу / І. Ф. Курас. – К. : Парламентське вид-во, 2005. – 176 с.
77. Курицын В. М. История государства и права России / В. М. Курицын. – М. : Междунар. отношения, 1998. – 230 с.
78. Курс конституционного права Украины : учеб. / под ред. М. А. Баймуратова, А. В. Батанова. – Харьков : Одиссей, 2008. – Т. 1. – Общая часть : Основы теории конституционного права. – 672 с.
79. Лавринович О. В. Оптимізація діяльності Міністерства юстиції України в умовах суспільно-економічних перетворень: стан, проблеми, перспективи / О. В. Лавринович // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 1. – С. 3–19.
80. Лазарев В. В. Теория государства и права : учеб. [для вуз.] / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М. : Спарк, 2000. – 512 с.
81. Лебедев М. П. Государственное решение в системе социалистического общества / М. П. Лебедев. – М. : Наука, 1975. – 210 с.
82. Лебедев М. П. Государственные решения в системе управления социалистическим обществом / М. П. Лебедев. – М. : Юрид. лит., 1974. – 298 с.
83. Лившиц Р. З. Теория права / Р. З. Лившиц. – М. : Юрид. лит., 1994. – 266 с.
84. Лінецький С. Пріоритети законодавчої діяльності на сучасному етапі / С. Лінецький // Юридичний журнал. – 2002. – № 4. – С. 30–34.
85. Лукашук И. И. Нормы международного права в правовой системе России : учеб.-практ. пособие / И. И. Лукашук. – М., 1997. –
90 с.
86. Лукашук И. И. Соотношение внутригосударственного и международного права в свете новой Конституции СССР / И. И. Лукашук // Вестник Киев. ун-та. Сер. Международные отношения и международное право. – 1979. – Вып. 8. – С. 3–18.
87. Лукашук И. И. Суверенная власть государства в механизме международно-правового регулирования / И. И. Лукашук. – М., 1999. – 258 с.
88. Лукич Р. Методология права / Р. Лукич. – М. : Прогресс, 1981. – 344 с.
89. Мадер Л. Законодательная процедура и качество законодательства : очерки методологии законотворчества / Луизус Мадер // Материалы первого конгресса европейской ассоциации содействия законодательству (Бельгия ; 9–11 сентября 1993 г.). – С. 52–58.
90. Марочкин С. Ю. Действие норм международного права в правовой системе Российской Федерации / С. Ю. Марочкин. – Тюмень : Изд-во Тюм. ун-та, 1998. – 198 с.
91. Марченко М. Н. Общая теория государства и права. Академ. курс : в 2 т. / Михаил Николаевич Марченко (ред.). – М. : Зерцало, 1998. –
Т. 1. – 416 с.
92. Марченко М. Н. Общая теория государства и права. Академ. курс : в 2 т. / Михаил Николаевич Марченко (ред.). – М. : Зерцало, 1998. –
Т. 2. – 656 c.
93. Марченко М. Н. Теория государства и права : учеб. / М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Велби, Проспект, 2004. – 648 с.
94. Марчук В. М. Нариси з теорії права : навч. посіб. / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. – К. : Істина, 2004. – 304 с.
95. Матвєєва Ю. І. Деякі питання методики оцінки ефективності законодавства / Ю. І. Матвєєва // Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. – 2005. – Т. 38. – С. 52–56.
96. Мелащенко В. Ф. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна / В. Ф. Мелащенко // Конституційне право України / за ред. проф. В. Ф. Погорілка. – К. : Наук. думка, 2002. –
158 с.
97. Мережко О. Співвідношення міжнародного і національного права [Електронний ресурс] / Олександр Мережко // Юридичний журнал. – 2009. – № 2. – Режим доступу до журн. : http://www.justinian.com.ua/ article.php?id=3137.
98. Методология права : пер. с сербохорват. / Р. Лукич ; под ред. Д. А. Керимов ; пер. : В. М. Кулистиков. – М. : Прогресс, 1981. – 304 c.
99. Миренский Б. А. Законодательная техника и проблемы уголовного права / Б. А. Миренский // Советское государство и право. – 1986. – № 12. – С. 106–109.
100. Миронов Н. В. Международное право: нормы и их юридическая сила / Н. В. Миронов. – М. : Юрид. лит., 1980. – 158 с.
101. Миронов Н. В. Советское законодательство и международное право / Н. В. Миронов. – М. : Междунар. отношения, 1968. – 198 с.
102. Монастирський Д. А. Поняття та природа стабільності закону /
Д. А. Монастирський // Університетські наукові записки. – 2005. – № 1/2 (13/14). – С. 61–65.
103. Монастирський Д. А. Стабільність закону: поняття, сутність та фактори забезпечення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Д. А. Монастирський. – К., 2009. – 200 с.
104. Монтескье Ш.-Л. О духе законов, или Об отношениях, в которых законы должны находиться к устройству каждого правления, к нравам, климату, религии, торговле и т. д. / Ш.-Л. Монтескье. – Науч. изд., [репринт.], 1900. – СПб. : Альфарет, 2011. – 808 с.
105. Муравский В. А. Закон и актуальное право в правовых системах стран Древнего мира / В. А. Муравський; отв. ред. А. В. Гайда ; Урал. отделение РАН ; Ин-т философии и права. – Екатеринбург : Изд-во УРО РАН, 1996. – 80 с.
106. Мухаев Р. Т. Теория государства и права : учеб. [для вуз.] /
Р. Т. Мухаев. – М. : ПРИОР, 2001. – 464 с.
107. Мюллерсон Р. А Права человека: идеи, нормы, реальность /
Р. А. Мюллерсон. – М. : Юрид. лит., 1991. – 160 c.
108. Назаренко Е. В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество / Е. В. Назаренко. – Киев, 1968. – 320 с.
109. Назаренко Є. Закон у системі нормативних актів України / Є. Назаренко // Право України. – 1995. – № 12. – С. 10–16.
110. Нашему журналу 70 лет // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 20–22.
111. Нашіц А. Правотворчість: теорія і законодавча техніка / А. Нашіц. – М. : Прогрес, 1974. – 376 с.
112. Овчаренко І. М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. М. Овчаренко. – Х., 2004. – 18 с.
113. Петров Г. И. Юридическая природа советского закона / Г. И. Петров // Ученые записки Ленингр. юридич. ин-та / под ред. В. М. Догадова и И. Н. Шишина. – М. : Юриздат, 1947. – Вып. 4. –
176 с.
114. Пискотин М. И. О науке управления / М. И. Пискотин,
В. М. Лазарев, Н. Г. Салищева, В. А. Тихомиров // Сов. государство и право. – 1964. – № 9. – С. 15–27.
115. Платон. Діалоги / Платон ; пер. з давньогр. Йосипа Кобіва, Уляни Головач, Дзвенислави Коваль, Тараса Лучука, Юрія Мушака. – К. : Основи, 1999. – 396 с.
116. Плеханов Г. В. Избранные философские произведения : [в 5 т.] /
Г. В. Плеханов. – М. : Госполитиздат, 1956–1958. – Т. 2. – 1956. – 320 с.
117. Погорєлова З. О. Законодавчий процес в Україні: проблеми теорії і практики : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / З. О. Погорєлова ; Ін-т держави і права НАН України ім. В. М. Корецького. – К., 2004. – 174 с.
118. Подгурецкий А. Очерк социологии права / А. Подгурецкий ; пер. с пол. А. Б. Венгерова ; под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Р. Ратинова. – М. : Прогресс, 1974. – 328 с.
119. Поленина С. В. Теоретические проблемы системы советского законодательства / С. В. Поленина. – М. : Проспект, 1979. – 190 с.
120. Поляков А. В. Общая теория права: проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода : [курс лекций] / А. В. Поляков. – СПб. : Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 864 с.
121. Правовая реформа: концепции развития российского законодательства / Ю. А. Тихомиров, О. Н. Садиков, С. А. Боголюбов и др.; ред. колл. Л. А. Окуньков, Ю. А. Тихомиров и др. – 2 изд., перераб. и доп. – М. : ИЗиСП, 1995. – 220 с.
122. Правознавство : підруч. / [А. І. Берлач, Д. О. Карпенко, В. С. Ковальський та ін.] ; за ред. В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 752 с.
123. Правотворчество в СССР / под ред. А. В. Мицкевича. – М. : Юрид. лит., 1974. – 320 с.
124. Пригара Л. І. Юридична техніка актів правозастосування : автореф. дис. … канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Л. І. Пригара. – К., 2008. –
20 с.
125. Про адміністративні послуги : Закон України від 17 травня 2012 р. № 4709-VI : станом на 5 вересня 2012 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
126. Про внесення змін до Конституції України : Закон України від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV : станом на 30 вересня 2010 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2222-15.
127. Про закони і законодавчу діяльність: Проект Закону України від 18.12.2006 р. № 2763 [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
128. Про засади державної мовної політики : Закон України від 3 липня 2012 р. № 5029-VI : станом на 5 вересня 2012 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5029-17.
129. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Вісник Верховного Суду. – 1996. – № 9. – С. 44–49.
130. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР : станом на 5 лютого 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
131. Про міжнародні договори України: Закон України : від 29 червня 2004 р. № 1906-IV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 50. – С. 540–563.
132. Про Регламент Верховної Ради України : Закон України від 10 лютого 2010 р. № 1861-V : станом на 5 лютого 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
133. Про склад Комісії з питань попередження катувань : Указ Президента України від 18. листопада 2011 р. № 1046/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/ documents/14191.html.
134. Про тимчасову заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України : Закон України від 23 липня 1998 р. : станом на 5 липня 2011 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
135. Проблемы общей теории права и государства : учеб. [для вуз.] / под общ. ред. акад. РАН, д. ю. н., проф. В. С. Нерсесянца. – М. : Норма, 2004. – 832 с.
136. Пугинский Б. И. Исследование эффективности гражданско-правовых средств / Б. И. Пугинский // Вестник Московского государственного университетата им. М. Ломоносова. Сер. «Право». – 1977. – № 6. – С. 13–20.
137. Рабинович П. М. Проблемы теории законности развитого социализма / П. М. Рабинович. – Киев : Вища шк., 1979. – 204 с.
138. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права і держави : навч. посіб. / П. М. Рабинович. – Вид. 5, зі змін. – К. : Атіка, 2001. – 176 с.
139. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : посіб. [для студ. спец. «Правознавство»] / П. М. Рабинович. – [Вид. 2, зі змін. й допов.] – К., 1994. – 236 с.
140. Рабінович П. Основи загальної теорії права та держави : посіб. [для студ. спец. «Правознавство»] / Петро Рабінович. – К., 1993. – 172 с.
141. Решетов Ю. С. Реализация норм советского права: системный анализ / Ю. С. Решетов. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1989. – 156 с.
142. Ришелюк А. М. Законотворчий процес в Україні : навч. посіб. / А. М. Ришелюк. – К. : Нац. акад. держ. управл. при Президентові України, 2004. – 220 с.
143. Рішення Конституційного Суду України від 2березня 1999 р. № 2-рп/1999 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про тимчасову заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України» (справа про комунальні послуги) [Електронний ресурс] / Конституційний Суд України України. – Режим доступу : http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9324.
144. Ротань В. Г. Правовая природа норм труда и их эффективность / В. Г. Ротань // Правоведение. – 1974. – № 3. – С. 84–90.
145. Руденко В. Н. Прямая демократия: модели правления, конституционно-правовые институты / В. Н. Руденко ; отв. ред. :
А. Н. Кокотов, М. И. Кукушкин. – Екатеринбург : УрО РАН, 2003. –
476 с.
146. Сильченко Н. В. Проблемы верховенства закона : дис. …
д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Н. В. Сильченко. – Минск, 1993. – 356 с.
147. Синюков В. Н. Исполнение законов / В. Н. Синюков // Советское государство и право. – 1991. – № 6. – С. 3–28.
148. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підруч. / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
149. Скрипник С. Потрібен закон про …закон або Чому наші правознавці вкрай незадоволені станом чинної юридично-правової бази /
С. Скрипник // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 116 (4 липня). – С. 12–16.
150. Словська І. Є. Поняття та ознаки закону / І. Є. Словська // Держава і право. – К., 2011. – № 52. – С. 3–8.
151. Спасов Б. П. Закон и его толкование / Б. П. Спасов. – М. : Юрид. лит., 1986. – 246 с.
152. Спиркин А. Г. Философия : учеб. / А. Г. Спиркин. – [2-е изд.]. – М. : Гардарики, 2002. – 736 с.
153. Стеченко Д. М. Методологія наукових досліджень : підруч. / Д. М. Стеченко, О. С. Чмир. – К. : Знання, 2005. – 310 с.
154. Стрижко Л. Закон про закон: теорія права в нормативному акті /
Л. Стрижко // Юридичний журнал. – 2004. – № 5. – С. 67–70.
155. Сырых В. М. Истинность и правильность как критерии теоретической эффективности норм права / В. М. Сырых // Эффективность закона / под ред. В. М. Сырых, Ю. А. Тихомирова. – М. : БЕК, 1997. – 216 с.
156. Талалаев А. Н. Право международных договоров: общие вопросы / А. Н. Талалаев. – М. : Междунар. отношения, 1980. – 312 c.
157. Тацій В. Я. Проблеми наукового забезпечення законотворчості в умовах становлення національної правової системи України: Спільна сесія Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, Академії правових наук України та Інституту законодавства Верховної Ради України з питань розвитку правової системи та наукового забезпечення законотворчого процесу / В. Я. Тацій. – К. : Парламентське вид-во, 2005. – 176 с.
158. Теория права и государства : учеб. [для вуз.] / под ред. проф. Г. Н. Манова. – М. : БЕК, 1995. – 336 с.
159. Теорія держави і права. Академічний курс : підруч. / за ред.
О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
160. Теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій,
В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.] – К. : Юрінформ, 1995. –
158 с.
161. Терлецька І. С. Законопроектна діяльність: вимоги забезпечення якості та ефективності законів [Електронний ресурс] / І. С. Терлецька // Наукові записки інституту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – Вип. 3 (6). – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Nzizvru/2011_3/p6_5.html.
162. Тихомиров Ю. А. Реализация международно-правовых актов в российской правовой системе / Ю. А. Тихомиров // Журнал российского права. – 1999. – № 3/4. – С. 87–96.
163. Тихомиров Ю. А. Российская правовая система и международное право: современные проблемы взаимодействия : матер. всерос. науч.-практ. конф. / Ю. А. Тихомиров // Государство и право. – М. : Наука, 1996. – № 2. – С. 10–25.
164. Тихомиров Ю. А. Теория закона / Ю. А. Тихомиров. – М. : Наука, 1982. – 258 с.
165. Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия / Ю. А. Тихомиров. – М. : Манускрипт, 1994. – 230 с.
166. Ткачук А. Законотворчий процес та якість закону: як досягти гармонії? / А. Ткачук, С. Науменко. – К. : Ін-т громадян. с-ства : Леста, 2005. – 44 с.
167. Усенко Е. Т. Соотношение и взаимодействие международного и национального права и Российская Конституція / Е. Т. Усенко // Московский журнал международного права. – 1995. – № 2. – С. 13–28.
168. Усенко Е. Т. Формы регулирования социалистического международного разделения труда / Е. Т. Усенко. – Москва : Междунар. отношения, 1965 – 416 с.
169. Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
170. Фарбер И. Е. Воспитательная функция советского права / И. Е. Фарбер // Государство и коммунизм: (некоторые вопросы теории государства и права в современный период) : сб. ст. – М. : Госюриздат, 1962. – С. 117–147.
171. Фаткуллин Ф. Н. Основы учения о праве и государстве: учеб. пособие / Ф. Н. Фаткуллин ; КГФЭИ. – Казань, 1997. – 224 с.
172. Фаткуллин Ф. Н. Проблемы теории государства и права /
Ф. Н. Фаткуллин. – Казань: Изд-во КГУ, 1987. – 356 с.
173. Фаткуллин Ф. Н. Социальная ценность и эффективность правовой нормы / Ф. Н. Фаткуллин, Л. Д. Чулюкин ; науч. ред. В. П. Малков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1977. – 120 c.
174. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. – М. : Изд-во полит. лит., 1991. – 560 с.
175. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. –М. : Юрид. лит., 1974. – 340 с.
176. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права : [в 2 т.] / под ред. К. И. Батыра и Е. В. Поликарповой. – М., 1996 – Т. 2. – 520 с.
177. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права : учеб. пособие / под ред. проф З. М. Черниловского, сост. В. Н. Садиков. – М., 1996. – 414 с.
178. Хропанюк В. Н. Теория государства и права : учеб. пособие [для вуз.] / В. Н. Хропанюк ; под ред. В. Г. Стрекозова. – М., 1995. – 384 с.
179. Хропанюк В. Н. Теория государства и права : учеб. пособие [для вуз.] / В. Н. Хропанюк ; под ред. В. Г. Стрекозова. – М., 2003. – 382 с.
180. Цветков В. В. Підвищення ефективності державного управління – важлива мета його реформування / В. В. Цветков // Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. – К., 1998. – С. 128–153.
181. Черниченко С. В. Личность и международное право /
С. В. Черниченко. – М. : Междунар. отношения, 1974. – 168 c.
182. Чистое учение о праве Ганса Кельзена : сб. переводов : в 2 вып. / [сост. С. В. Лезов]. – М., 1987. – Вып. 1. – 196 с.
183. Шаклеин Н. И. К проблеме повышения эффективности законотворческой работы России / Н. И. Шаклеин // Государство и право. – 2008. – № 10. – С. 78–85.
184. Швеков Г. В. Вступление в силу нормативных актов : учеб. пособие / Г. В. Швеков, А. А. Тиле. – М. : ВЮЗИ, 1981. – 176 с.
185. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права (по изданию 1910–1912 гг.) / Г. Ф. Шершеневич. – М., 2005. – Т. 1, вып. 1. – 806 с.
186. Шершеневич Г. Ф. Общая теория права : учеб. пособие : [в 2 т.] / Г. Ф. Шершеневич. – М. : Юрид. колледж МГУ, 1995. – Т. 2. – 360 с.
187. Шершенєвич Г. Ф. Общая теория права : [в 4 вып.] / Г. Ф. Шершенєвич. – М. : Бр. Башамаковы, 1910–1911. – Вып. 1. – 1910. – 320 с.
188. Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) [та ін.]. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1998. – Т. 2. –
744 с.
189. Ющик О. І. Закон про закони: необхідність і концепція / О. І. Ющик // Університетські на