ЗАОХОЧУВАЛЬНІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕНРСИТЕТ
“ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”

На правах рукопису

Козачук Діана Анатоліївна

УДК 347.454

ЗАОХОЧУВАЛЬНІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ

12.00.07 – адміністративне право та процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Біла-Тіунова Любов Романівна,
кандидат юридичних наук,
доцент

Одеса – 2010
ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. ЗАОХОЧЕННЯ ЯК АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ .....................................................................................................
10
1.1. Загальна характеристика заохочення як методу державного управління…....................................................................................................
10
1.2. Принципи, цілі та функції заохочення у сфері державного управління ………………...............................................................................
41
Висновки до розділу 1 .................................................................................... 58
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАОХОЧУВАЛЬНИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР............................................................
61
2.1. Поняття, особливості та види заохочувальних адміністративних процедур…………………...............................................................................
61
2.2. Структура заохочувальних адміністративних процедур та особливості їх суб’єктного складу ................................................................
77
2.3. Механізм правового регулювання заохочувальних адміністративних процедур............................................................................
93
Висновки до розділу 2 ................................................................................... 114
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ ЗАОХОЧУВАЛЬНИХ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР ……...……
119
3.1. Заохочувальні адміністративні процедури зовнішнього спрямування ………………………………………………………………...
119
3.2. Заохочувальні адміністративні процедури у внутрішнього спрямування ..……………………………………………………………......
140
Висновки до розділу 3 .................................................................................... 170
ВИСНОВКИ .................................................................................................... 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................... 180

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах наближення принципів державного управління в України до міжнародних стандартів та подальшої реалізації адміністративної реформи особливого значення набуває удосконалення механізму адміністративно-правого впливу на суспільні відносини, який буде покладено в основу подальшого розвитку адміністративного законодавства на найближчу і довгострокову перспективу. Характер суспільних та правових змін, що відбуваються в Україні, є підґрунтям для розширення використання позитивних стимулів в адміністративному праві, спрямованих на підвищення соціальної активності суб’єктів адміністративно-правових відносин і стимулювання їх суспільно корисної поведінки. Актуальність розгляду і визначення сутності заохочення як методу діяльності органів державного управління обумовлена потребою підвищення ефективності управлінського впливу на суспільні відносини, які весь час змінюються і потребують адекватного правового регулювання. З огляду на це розширення сфери застосування заохочень на сьогоднішній день зараховується до одних із пріоритетних напрямків розвитку теорії державного управління та адміністративного права.
Поряд із систематизацією та впорядкуванням заходів заохочення, які застосовуються в державному управлінні, потребує вдосконалення і правове регулювання порядку його застосування, оскільки правозастосовча діяльність органів державного управління, як правило, відбувається у межах відповідних адміністративних процедур. Порядок застосування заходів заохочення не є виключенням і становить групу заохочувальних адміністративних процедур, що характеризуються власною метою і завданнями, принципами, низкою особливостей суб’єктного складу і структури.
Дослідження теоретичних засад заохочувальних адміністративних процедур має важливе значення для розвитку інституту адміністративних процедур та подальшого реформування адміністративного права, а оптимізація правового регулювання заохочувальних адміністративних процедур, забезпечення їх прозорості, зрозумілості для суспільства в цілому і суб’єктів заохочення, зокрема, сприятиме зростанню стимулюючого впливу органів державного управління.
Проблема реалізації заохочення як методу державного управління, зокрема, удосконалення процедурної форми заохочувальної діяльності органів державного управління, є багатоаспектною, що зумовлює необхідність вивчення та узагальнення робіт вітчизняних і зарубіжних учених – представників різних галузей юридичної науки, зокрема, заохочення як правову категорію досліджували такі науковці: М. Байтін, О. Бессонов, В. Баранов, О. Малько, М. Матузов, О. Мордовець, О. Кисельова, О. Лебедєва, И. Морозова, В. Нирков, Н. Тюріна; B. Гейхман, В. Курилов, В. Константинова, С. Максименко, С. Венедиктов, С. Кожушко, Г. Чанишева, Н. Болотіна, С. Каринський, О. Пашков, В. Авер’янов, Ю. Адушкін, С. Анікін, Г. Атаманчук, О. Бандурка, Д. Бахрах, Л. Біла-Тіунова, Ю. Битяк, Б. Габричідзе, І. Голосніченко, Є. Додін, І. Картузова, С. Ківалов, О. Кононов, О. Коренєв, В. Колпаков, Т. Коломоєць, В. Кравець, О. Кузьменко, О. Лазарєв, А. Ноздрачьов, Д. Овсянко, А. Осадчий, І. Панова, Г. Петров, І. Пахомов, О. Петришин, В. Перепелюк, Г. Писаренко, В. Сорокін, П. Сергун, Ю. Старилов, В. Тимощук, К. Якимчук, Х. Ярмакі та ін. У той же час, у працях цих учених заохочення, як правило, розглядалося у контексті дослідження державного управління в цілому та окремих його сфер. Особливості застосування заохочень в управлінській діяльності, зокрема процедурного аспектуц адміністративних заохочень, залишаються майже не вивченими, тому скласти цілісну картину стану і розвитку цього явища є неможливим.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська національна юридична академія» «Теоретико-правове забезпечення реалізації адміністративної реформи в Україні», що є складовою частиною теми «Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті» (державний реєстраційний номер 0101U001195), дослідження якої здійснюється в Національному університеті «Одеська національна юридична академія».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення сутності та правової природи адміністративних процедур як форми реалізації заохочення у сфері державного управління, з урахуванням особливостей дії цього методу у зовнішній та внутрішніх управлінських відносинах, характеристики правової природи заохочувальних адміністративних процедур, а також визначення шляхів удосконалення їх правового регулювання.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішити такі завдання:
дослідити адміністративно-правову природу заохочення у контексті методів діяльності органів державного управління та його місце серед інших методів державного управління;
визначити поняття й охарактеризувати основні ознаки заохочувальних адміністративних процедур та здійснити їхню класифікацію;
охарактеризувати принципи заохочувальних адміністративних процедур;
встановити цільове та функціональне призначення заохочувальних адміністративних процедур та визначити їхню роль у стимулюванні правомірної суспільно корисної поведінки суб’єктів адміністративно-правових відносин;
охарактеризувати механізм правового регулювання заохочувальних адміністративних процедур та проаналізувати його елементи;
визначити сучасний стан правового регулювання заохочувальних адміністративних процедур у сфері державного управління та напрямки його улосконалення;
охарактеризувати заохочувальні адміністративні процедури в окремих сферах державного управління та особливості їхньої структури;
дослідити особливості заохочувальних адміністративних процедур щодо публічних службовців та їх нормативно-правову основу;
Об’єктом дослідження є адміністративні процедури як форма здійснення державного управління.
Предметом дослідження є теоретичні та правові засади заохочувальних адміністративних процедур.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, що забезпечують об’єктивний аналіз предмета дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження, застосовуються такі методи: історико-правовий метод (забезпечив можливість дослідити становлення та розвиток заохочення в адміністративному законодавстві Україні) [п. 1.1.]; формально-логічний метод (використовувався для розмежування та формулювання понять та визначень – поняття заохочення та заохочувальних адміністративних процедур, поняття принципів та функцій заохочувальних адміністративних процедур, а також виокремлення окремих видів зазначених принципів та функцій) [п. 1.1.–1.3]; системно-структурний метод (використання цього методу сприяло дослідженню адміністративно-правової природи заохочувальних адміністративних процедур та аналізу їх місця в діяльності органів державного управління в Україні, а також визначеннію місця заохочувальних процедур в системі адміністративних процедур) [п. 1.1., 2.3.]; функціональний метод (надав можливість охарактеризувати функціональне призначення заохочувальних адміністративних процедур, взаємозв’язок елементів заохочувальних адміністративних процедур, що спрямовані на досягнення визначеної адміністративним законодавством мети) [п. 1.2., 2.1.]; нормативно-догматичний метод (використовувався при аналізі українського адміністративного законодавства, яке регулює порядок застосування заохочень в адміністративно-правових відносинах) [п. 2.2., 2.3.]).
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що ця робота є одним із перших у вітчизняному адміністративному праві монографічним науковим дослідженням, яке присвячене комплексному аналізу теоретичних і правових питань адміністративно-правової природи заохочувальних адміністративних процедур у сфері державного управління.
Результати наукового дослідження знайшли своє втілення у таких висновках та положеннях:
уперше:
запропоновано визначання поняття «адміністративне заохочення» як способу адміністративно-правового регулювання поведінки суб’єктів суспільних відносин (як правило, фізичних осіб), спрямованого на стимулювання та підтримку їхніх суспільно-корисних дій, у результаті застосування якого забезпечується реалізація взаємного інтересу особи, суспільства і держави;
систематизовано функції заохочувальних адміністративних процедур, серед яких виокремлено: 1) основні: правозабезпечувальна і гарантуюча;
2) допоміжні: стимулююча; виховна; квазіконтрольна; превентивна;
3) спеціальні: стратифікаційна; мотиваційна; спрямовуюча та узгодження інтересів;
здійснено класифікацію заохочувальних адміністративно-правових норм за: а) правовою природою: основні й допоміжні; б) видом заохочень: загальні й спеціальні; в) колом суб'єктів, на які поширюється дія норм: загальні й спеціальні.
удосконалено:
визначення поняття “заохочувальні адміністративні процедури”, як урегульованої нормами адміністративного права сукупності взаємозалежних і взаємообумовлених процедурних дій, спрямованих на визнання та подальше стимулювання суспільно-корисної поведінки;
характеристику ознак правовідносин, які визначають зміст заохочувальних адміністративних процедур;
набули подальшого розвитку:
характеристика особливостей заохочення як адміністративно-правового методу, який передбачає можливе правило поведінки, з акцентом на бажаність вибору об’єктом управління запропонованої моделі поведінки, і не має у своєму складі правових санкцій за ухилення від його дотримання;
характеристика принципів заохочувальних адміністративних процедур: доцільності, обґрунтованості, транспарентності, гласності, своєчасності, справедливості;
класифікація суб’єктного складу заохочувальних адміністративних процедур за їхньою роллю у процедурі: а) лідируючі суб'єкти, які наділені владними повноваженнями щодо застосування заходів заохочення; б) ті, що мають зацікавлену позицію щодо ходу та наслідків заохочувальної справи;
в) особи, які сприяють розгляду й вирішенню заохочувальної справи;
положення щодо особливостей стадій заохочувальних адміністративних процедур зовнішнього та внутрішнього спрямування;
сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Законів України "Про державні нагороди України", "Про державну службу", "Про пенсії та особливі заслуги перед Україною" та Указу Президента України "Про почесні звання";
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшого удосконалення теоретичних засад заохочення як методу діяльності органів державного управління та його реалізації в межах заохочувальних адміністративних процедур;
правотворчій діяльності – під час розробки і вдосконалення чинного законодавства у сфері діяльності органів державного управління;
навчальному процесі – при викладанні курсів “Адміністративне право України”, “Адміністративне процесуальне право”, “Державна служба”;
правовиховній роботі – для підвищення рівня правової свідомості та правової культури людини і громадянина.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися, обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету “Одеська юридична академія”.
Основні результати дослідження було апробовано на: Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2008 р.); Всеукраїнських громадських слуханнях «Політико-правове забезпечення державної служби та служби в органах місцевого самоврядування» (Одеса, 2009 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2009 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи містяться у 8 статтях, 5 із яких опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації побудована відповідно до мети та завдань дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, а також списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 202 сторінок тексту, із них основного тексту 180 сторінок, список використаних джерел містить 211 найменувань і розташований на 22 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі здійсненого дисертаційного дослідження сформульовано найбільш суттєві результати та положення, наведено теоретичні узагальнення, надано авторський погляд на вирішення наукового завдання щодо формування і розвитку інституту заохочення в адміністративному праві, а також механізму правового регулювання заохочувальних адміністративних процедур.
1. Метод заохочення належить до однієї видової групи з переконанням і примусом. Це три рівнозначні методи правового регулювання, що являють собою цілеспрямований вплив на волю суб’єкта правовідносин, але кінцевий результат при цьому забезпечується у різні способи: шляхом розширення або обмеження прав, вилучення наявних або надання додаткових благ тощо. Сама назва кожного із цих методів містить указівку на те, як цей вплив забезпечується – заходами покарання, заохочення або в інший спосіб, звернений до розуму, свідомості, совісті індивіда. Саме наявність особливого способу впливу, процедури його реалізації, суб’єктного складу дозволяє включити заохочення до одного логічного ряду з методами переконання і примусу.
Застосуванню заохочувального методу кореспондує закріплення позитивних для адресата заходів в нормах заохочувального характеру. Даний факт дає змогу виокремити наступні основні елементи даного методу:
1) специфічні виражені у заохочувальній нормі способи впливу органа державного управління на її адресата (індивідуального або колективного);
2) обставини, що визначають особливості виникнення заохочувальних правовідносин; 3) способи формування суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників регульованого відношення; 4) засоби забезпечення реалізації виниклих суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
Заохочувальний вплив здійснюється тільки уповноваженими на те владними суб'єктами у формі визначеної адміністративної процедури. Фактичною підставою для застосування заохочувального методу є заслуга,
а нормативною базою відповідні норми адміністративного права.
При цьому, метод заохочення в адміністративно-правових відносинах може проявлятися: у наданні певних благ як заходів заохочення сумлінного виконання покладених обов’язків. Наприклад, добросовісне виконання службових обов’язків протягом тривалого часу може бути підставою для відзначення у спосіб матеріального, організаційного чи особистого характеру;
у винагороді за активну публічно-корисну діяльність, у різних сферах суспільного життя, в тому числі і пов’язаній із професійною діяльністю. Наприклад, вчинення успіх міжнародного значення співвітчизника може бути підставою для відзначення його діяльності на Батьківщині.
2. Ознаками адміністративно-правового заохочення є такі:
а) фактичною підставою для його виникнення є заслуга як своєрідний якісний показник, відповідно до якого здійснюється оцінка результатів правомірної поведінки суб’єкта. При цьому такий показник може фіксувати як звичайну правомірну поведінку, що може заохочуватися, так і екстраординарну правомірну поведінку; б) добровільність, яка припускає, що закріплений спосіб заохочення породжує у суб’єкта добровільне бажання поводитися відповідним чином, враховуючи власне волевиявлення; в) легальність (юридична оформленість) схвалення, властива адміністративно-правовим заохоченням, яка означає виникнення позитивних юридичних наслідків у зв’язку з виконанням вимог, зазначених у заохочувальній правовій нормі; г) наявність позитивного стимулюючого характеру діяльності заохочувального характеру;
д) взаємовигідність для суспільства, держави і суб’єкта, щодо якого застосовується заохочувальний метод.
3. Визначено, що заохочувальні адміністративні процедури – це врегульована нормами адміністративного права сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених процедурних дій, спрямованих на досягнення результату, який обумовлюється завданням заохочувальних норм адміністративного права.
4. Функції заохочувальних адміністративних процедур як напрями досягнення поставлених цілей, класифіковано на: а) основні: правозабезпечувальна та гарантуюча; б) допоміжні: стимулююча, виховна; квазіконтрольна, превентивна; в) спеціальні: стратифікаційна, мотиваційна, оціночна, спрямовуюча, узгодження інтересів.
5. Змістовно заохочувальні адміністративні процедури передбачають сукупність дій процедурного характеру, які умовно можна об’єднати у такі стадії: 1) стадія ініціювання заохочення і висунення кандидатур;
2) стадія розгляду заохочувальної справи і прийняття рішення про заохочення; 3) стадія застосування заохочення.
Вся процедура супроводжується прийняттям відповідних документів, зокрема, протоколюється. Рішення про заохочення здобувача ухвалюється у формі адміністративно-розпорядчих актів (зокрема, рішення про нагородження державними нагородами ухвалюються Президентом України у формі указів; рішення Кабінету Міністрів України про нагородження почесними грамотами ухвалюються у формі розпоряджень; рішення центральних органів виконавчої влади про нагородження почесними грамотами ухвалюються, як правило, у формі наказів). Разом з тим, нормативними актами не встановлюються вимоги до змісту рішень про заохочення, а саме, не визначається перелік питань, які повинні відображатися у відповідних адміністративно-правових актах.
6. В адміністративно-правових відносинах виникають різні види заохочувальних адміністративних процедур, які класифіковані за:
1) характеристиками управлінського заохочувального впливу на: а) процедури зовнішнього спрямування, які мають на меті формування суспільно-корисної поведінки осіб, що не є суб’єктами владних повноважень; б) процедури внутрішнього спрямування, які покликані підвищити ефективність функціонування самої системи державного управління шляхом підвищення мотивації службовців на сумлінне, добросовісне виконання покладених на них обов’язків; 2) територіальними межами застосування заохочення на:
а) загальнодержаві, регіональні або локальні (місцеві); 3) характером управлінських відносин, в яких застосовуються заохочення: а) горизонтальні (коли заохочення застосовується до організаційно непідпорядкованих суб’єктів); б) вертикальні (коли заохочення застосовується безпосередньо вищестоящою посадовою особою щодо заохочуваного суб’єкта); 4) сферою застосування заохочення на: а) загальні (можуть стосуватися всіх без винятку суб’єктів, наприклад, процедура присудження звання Герой України),
б) відомчі (можуть стосуватися тільки осіб, які знаходяться на публічній службі у певних органах виконавчої влади, наприклад, процедура нагородження відзнаками Міністерства внутрішніх справ України), в) спеціальні (застосовуються в окремих сферах державного управління, наприклад, присудження Державної премії України імені Олександра Довженка);
5) у залежності від ініціюючого суб’єкта на: а) субординаційні (виникають за ініціативи вищестоящої посадової особи); б) реординаційні (виникають за ініціативи трудових колективів).
7. Основними елементами механізму правового регулювання заохочувальних адміністративних процедур є: а) матеріальні та процесуальні адміністративно-правові норми; б) юридичні факти, які обумовлюють виникнення, зміну й припинення заохочувальних адміністративних правовідносин і становлять зміст заохочувальних адміністративних процедур або визначаються як фактична система; в) безпосередньо заохочувальні правовідносини.
8. Здійснено класифікацію заохочувальних адміністративно-правових норм за: 1) правовою природою: а) матеріальні норми адміністративного права, які формулюють підстави та види заохочень, що можуть застосовуватися до відповідних осіб; б) процесуальні норми адміністративного права, що забезпечують порядок реалізаії норм матеріального характеру та регулюють порядок застосування заохочень; 2) колом суб’єктів, на які поширюється дія заохочувальних норм: а) загальні, які можуть бути застосовані до будь-яких суб’єктів (громадян, іноземців, осіб без громадянства); б) спеціальні, які можуть бути застосовані до осіб із спеціальним правовим статусом (державних службовців, військовослужбовців, учених тощо).
9. До ознак правовідносин, які визначають зміст заохочувальних адміністративних процедур, слід віднести такі, що: а) являють собою юридичний зв’язок між певними суб’єктами, наділеними правами й обов’язками щодо застосування заохочувальних заходів та отримання переваг заохочення; б) виникають під час заохочення, припускають визначеність взаємної поведінки його суб’єктів, яка передбачається заохочувальними правовими нормами; в) завжди виникають на основі норм матеріального і процесуального характеру, оскільки застосування адміністративного заохочення є неможливим поза межами адміністративних процедур;
г) забезпечуються не заходами державного примусового впливу, а певними правореалізаційними та правозахисними заходами, оскільки ці правовідносини не пов’язані із застосуванням примусових заходів; д) виникають у ході здійснення органами державного управління управлінської діяльності.
10. Суб’єктний склад заохочувальних адміністративних процедур відрізняється у процедурах зовнішнього та внутрішнього спрямування.
До суб’єктів заохочувальних адміністративних процедур зовнішнього спрямування слід віднести: а) суб’єктів-ініціаторів заохочувальної адміністративної процедури, тобто органи державної влади, трудові колективи тощо, які ініціюють питання щодо заохочення певних осіб або групи осіб;
б) лідируючих (ведучих) суб’єктів, а саме суб’єктів, які мають державно-владні повноваження, щодо заохочення відповідних осіб (суб’єкти, які забезпечують результативність заохочувальних адміністративних процедур (наприклад, Президент України, Кабінет Міністрів України); в) спеціальних (оцінювальних) суб’єктів, тобто суб’єктів, які визначають заслугу особи як таку, що має статус видатної або особливої, та інформують про це ведучого суб’єкта (наприклад Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки);
г) заохочувальних суб’єктів, осіб, поведінка яких оцінюється для відзначення з точки зору суспільної значущості, особливості та важливості для держави в цілому або для окремих сфер державного управління. Для заохочувальних адміністративних процедур внутрішнього спрямування характерним є такий суб’єктний склад: а) лідируючі (ведучі) суб’єкти – суб’єкти, які порушують і розглядають заохочувальну справу; б) заохочувальні суб’єкти – особи, поведінка яких оцінюється для відзначення відповідним заохоченням.
11. Удосконалення інституту адміністративного заохочення напряму залежить від реформування певних адміністративно-правових інститутів, зокрема інституту публічної служби. Необхідним кроком на шляху підвищення ефективності заохочувального впливу на різних суб’єктів адміністративно-правових відносин безпосередньо залежить від прийняття окремих систематизованих законодавчих актів.
Таким чином, слід зазначити, що вагома роль заохочувальних адміністративних процедур у різних сферах державного управління продиктована необхідністю стимулювання поліпшення досягнень та суспільно-корисних дій, не тільки щодо безпосередньо не підпорядкованих суб’єктів, але й всередині системи органів державного управління. Крім того, варто зазначити, що суб’єктами заохочувальних адміністративних процедур можуть виступати і колективи людей, як організаційно оформлені (юридичні особи), так і не оформлені (які представляють частину кадрового штату певного організаційно оформленого суб’єкта), а також іноземці та особи без громадянства.
Враховуючи сказане, запропоновано зміни та доповнення до нормативних актів України:
ст. 5 Закону України “Про державні нагороди України” доповнити текстом такого змісту: «державними нагородами відзначаються особи відповідно до ступеня заохочувального вчинку»;
із ст. 10 Закону України “Про державні нагороди України” виключити з переліку почесних звань: “Народний артист України”, “Народний архітектор України”, “Народний лікар України”, “Народний художник України”.
Закони України “Про державну службу” та “Про пенсії та особливі заслуги перед Україною” доповнити статтею: “Особливі заслуги – це діяльність або окремий вчинок (вчинки), які гідні загального визнання, високої оцінки, створюють взірець для наслідування і відрізняються вищим за звичайне виконанням своїх обов’язків”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер'янов В. Нова доктрина українського адміністративного права
: концептуальні позиції / В.Б. Авер'янов // Право України. – 2006. – № 5.
– С. 11-17.
2. Авер'янов В.Б. Дискусійні питання законодавчого регулювання державної служби в Україні / В. Авер'янов, О. Андрійко // Вісник державної служби України. – 2005. – № 3. ─ С. 7-11.
3. Авер'янов В.Б. Оновлення доктринальних засад українського адміністративного права у світлі євроінтеграційних вимог
/ В.Б. Авер'янов // Юридична Україна : щомісячний правовий часопис.
– 2010. – № 3. – С. 4-10.
4. Авер'янов В.Б. Методологічні засади реформування українського адміністративного права / В.Б. Авер'янов // Правова держава : щорічник наук. праць. – 2001. – Вип. 12. – C. 292-300.
5. Адміністративне право України / [за заг. ред. Г. Ю. Гулєвської, Т. О. Коломоєць]. – К. : Істина, 2007. – 216 с.
6. Адміністративне право України / [за заг. ред. С. В. Ківалова]. – О.
: Юрид. л-ра, 2003. – 892 с.
7. Адміністративне право України. Академічний курс : у 2 т. / гол. ред. кол. В. Б. Авер’янов. – К. : Юрид. думка, 2004. – Т. 1: Загальна частина. –
2004. – 584 с.
8. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР / Ю.С. Адушкин.
– Саратов, 1986. – 368 с.
9. Алексеев С. С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 711 с.
10. Алексеев С. С. Теория права / Алексеев С. С. – Х. : БЕК, 1994.
– 224 с.
11. Аликлеров X. Поощрительные нормы в борьбе с преступностью
/ X. Аликлеров // Социалистическая законность. – М., 1991. – № 8.
– С. 25-27.
12. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления : курс лекцій
/ Г.В. Атаманчук. – М. : Омега-Л, 2004. – 648 с.
13. Байтин М.И. Система права : к продолжению дискуссии
/ М.И. Байтин, Д.Е. Петров // Государство и право. – 2003. – № 1. – С. 32.
14. Бандурка A.M. Административный процесс : учебн.
/ A.M. Бандурка, Н.М. Тищенко – К. : Литера ЛТД, 2001. – 336 с.
15. Баранов B.M. Поощрительные нормы советского социалистического права / В.М. Баранов. – Саратов, 1978. – 272 с.
16. Баранов В.М. О некоторых условиях повышения юридической ответственности поощрительных норм советского права / В.М. Баранов
// Вопросы теории государства и права. – Саратов, 1976. – Вып. 4
– С. 130-138.
17. Бахрах Д. Н. Административное право России / Бахрах Д. Н. – М., 2000. – 380 с.
18. Бахрах Д. Н. Убеждение и поощрение в деятельности исполнительной власти / Д. Н. Бахрах // Государство и право: теория и практика. – Калининград, 1996 – С. 17-20.
19. Берлач А. І. Адміністративне право України / Берлач А. І. – К.
: Україна, 2005. – 472 с.
20. Бессонов А.А. Процессуальные нормы российского права : автореф. дис. на соискание наук. степени канд. юрид. науч : спец. 12.00.01 "Теория государства и права" / А. А. Бессонов. – Саратов, 2001. – 18 с.
21. Битяк Ю. П. Адміністративне право України / Битяк Ю. П. – К.
: Юрінком Інтер, 2006. – 543 с.
22. Біла Л.Р. Службова кар'єра: теоретико-правові питання
/ Л.Р. Біла // Наукові праці Одеської національної юридичної академії.
– 2006 – Т. 5. – С. 143-150.
23. Біла Л.Р. Деякі питання оцінки діяльності державних службовців // Наукові праці Одеської національної юридичної академії.
– 2003. – Т. 2. – C. 70-82.
24. Боброва Н.А., Ответственность в системе гарантий конституционных норм / Н.А. Боброва, Т.Д. Зражевская. – Воронеж,
Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. - 154 с.
25. Болотіна Н.Б. Трудове право України : пiдручн., рекомендовано МОН України / Н.Б. Болотіна. – 5-те вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2008. – 860 с.
26. Ведяхин В. М. Правовые стимулы: понятия, види / В. М. Ведяхин
// Правоведение. – 1992. – № 1. – С. 50–55.
27. Великий тлумачний словник української мови / [за
ред. В. Т. Бусела]. – К. : Ірпінь : ВТФ "Перун", 2004. – 1440 с.
28. Венедіктов С. В. Матеріальне та моральне стимулювання ефективної професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ України (теоретичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 "Трудове право; право соціального забезпечення" / С. В. Венедіктов. – К., 2005. – 19 с.
29. Ветрова Г.Н. Уголовно-процессуальная ответственность
/ Г.Н. Ветрова. – М., 1987. – 118 с.
30. Витченко О. М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений / О. М. Витченко; под ред. М. И. Байтина.
– Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1974. – 161 с.
31. Вопленко Н.И. О понятии и основных чертах процессуальных правоприменительных производств и режимов / Н.И. Вопленко
// Процессуальные вопросы повышения эффективности правового регулирования социалистических общественных отношений. – Ярославль, 1981. – С. 12-16.
32. Габричидзе Б.Н. Российское административное право : учеб. для вузов / Б.Н. Габричидзе, Б.П. Елисеев. – М. : НОРМА-ИНФРА, 1998.
– 622 с.
33. Гавриленко Д.А. Дисциплина, мораль, право / Д.А. Гавриленко.
– Минск, 1983. – 220 с.
34. Галкин В. М. Система поощрений в советском уголовном праве
/ В. М. Галкин // Советское государство и право. – 1977. – № 2. – С. 88 – 98.
35. Ганзенко О. О. Правові та інші засоби заохочення у механізмі правового регулювання в Україні / О. О. Ганзенко // Науковий вісник Юридичної академії МВС : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ. – 2004.
– № 4 (18). – С. 140-146.
36. Гейхман В.Л. Особенности и характерные признаки трудового правоотношения / В.Л. Гейхман // Вестник Российской правовой академии.
– 2008. – № 4. – С. 21-24.
37. Голик Ю.В. Поощрительные нормы и вопросы уголовной политики
/ Ю.В. Голик // Проблемы уголовной политики. – Красноярск, 1989.
– Вип. 38. – С. 139-145.
38. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: Основні поняття : [навч. посіб.] / Голосніченко І. П.,
Стахурський М.Ф. Золотарьова Н. І. – К. : ГАН, 2005. – 232 с.
39. Голосніченко І.П. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства / І.П. Голосніченко // Право України. – 198. – № 11. – С. 21-23.
40. Голосніченко І.П. Правосвідомість і правова культура у розбудові української держави / І .П. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4.
– С. 24-25.
41. Голосніченко І.П. Проблеми модернізації інституту адміністративної відповідальності / І.П. Голосніченко // Законодавство України. – 2006. – № 8. – С. 60-63.
42. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. – М., 1972.
– 216 с .
43. Григорьв В.А. Наградное (поощрительное) право как средство предупреждения коррупции среди государственных служащих
/ В.А. Григорьв // Конституционное и муниципальное право. – 2003. – № 3. – С. 36-42.
44. Гришковец А.А. Поощрение государственных служащих: правовые основы и практика применения / А.А. Гришковец // Право и политика.
– 2002. – № 1. – С. 30-36.
45. Гудимов И.В. Поощрение трудовой активности / И.В. Гудимов
// Советское государство и право. – 1981. – № 12. – С. 65-69.
46. Гуменюк Т.А. Стимулирование правомерного поведения личности в условиях развитого социализма : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теория государства и права"
/ Т.А. Гуменюк. – М., 1983. – 17 с.
47. Гуржій Т. О. Адміністративно-процесуальне право України
/ Т. О. Гуржій, О. В. Кузьменко ; за ред. О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2006.
– 478 с.
48. Гущина Н. А. Поощрение в праве: теоретико-правовое исследование : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Гущина Нина Адамовна. – М., 2005. – 312 с.
49. Державне управління : словник-довідник / [уклад. : Бакуменко В. Д. (кер. творчого кол.), Безносенко Д. О., Варзар І. М. та ін.] ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
50. Додин Е.В. Предупреждение коррупции в деятельности таможенной службы / Е.В. Додин // Митна справа. – 2003. – № 4. – С. 8-13.
51. Елеонский В.А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности органов внутренних дел / В.А. Еленойский.
– Хабаровск, 1984. – 84 с.
52. Жалейко Б.А. Государственные награды СССР / Б.А. Жалейко,
Н.В. Морозова // Советское государство и право. – 1979. – № 6. – С. 27-32.
53. Застрожная O.K. Советский административный процесс : учеб. пособ. / О.К. Застрожная. – Воронеж, 1985. – 166 с.
54. Звечаровский Н.Э. Уголовно-правовые нормы, поощряющие посткриминальное поведение / Н.Э. Звечаровский. – Иркутск, 1991. – 82 с.
55. Зубов И.Н. Государственная служба в органах внутренних дел Российской Федерации: теория и практика / И.Н. Зубов, П.П. Сергун. – M., 1999. – 240 с.
56. Иванов В.Ф. Правовое стимулирование осужденных к лишению свободы в современных условиях / В.Ф. Иванов, A.B. Малько, М.С. Рыбак
// Государство и право. – 1994. – № 7. – С. 100-107.
57. Каринский С.С. Поощрение за успешный труд по советскому праву / С.С. Каринский. – М., 1961. – 116 с.
58. Карлін М. І. Формування механізму стимулювання праці в перехідній економіці (проблеми теорії і практики) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора економ. наук : спец. 08.01.01 "Економічна теорія" / М. І. Карлін. – К., 1999. – 36 с.
59. Картузова І.О. Адміністративно-процедурне право : навч.-метод. посiб. / І.О. Картузова, А.Ю. Осадчий. – О. : Юрид. л-ра, 2008 . – 288 с.
60. Картузова І.О. Поняття і структура адміністративного процесу
/ І.О. Картузова // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць.
– 2001. – Вип. 11. – C. 391-395.
61. Картузова І.О. Проблеми адміністративно-процесуальних правовідносин / І.О. Картузова // Актуальні проблеми держави і права
: зб. наук. праць. – 2003. – Вип. 19. – С. 78-84.
62. Киселева О. М. Поощрение как метод правового регулирования
: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Киселева Ольга Михайловна. – Саратов, 2000. – 197 с.
63. Ківалов С.В. Правовий статус Головного управління державної служби України / С.В. Ківалов // Актуальні проблеми держави і права
: зб. наук. праць. – 2003. – Вип. 18. – С. 285-292.
64. Коваль Л. В. Адміністративне право України / Коваль Л. В. – К.
: Вентурі, 1996. – 208 c.
65. Кожушко С.І. Становлення і розвиток законодавства про дисципліну праці України / С.І. Кожушко // Право і безпека : наук. журн.
– 2005. – № 3. – С. 117-119.
66. Козлов Ю. М. Советское административное право / Козлов Ю. М.
– М. : Знание, 1984. – 208 с.
67. Козюбра М. Праворозуміння : поняття, типи та рівень
/ М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 4. – С. 10-21.
68. Коломоєць Т.О. Щодо питання визначення адміністративно-правового примусу / Т.О. Коломоєць // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. праць. – 2003. – Вип. 19. – С. 258-265.
69. Колпаков В. К. Адміністративне право України / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
70. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [курс лекций]
/ С. А. Комаров. – М. : Манускрипт, 1996. – 312 с.
71. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Федерации. – М., 2002. – 339 с.
72. Комментарий к Федеральному закону «Об основах государственной службы Российской Федерации» и законодательству о государственной службе зарубежных государств. – М., 1998. – 96 с.
73. Конин М.Н. Стимулирование в системе методов государственного хозяйственного управления // Актуальные вопросы современной юридической науки: в 2 ч. – Ч. 1. – Саратов, 1998. – С. 110-116.
74. Кононов П. И. Административный процесс в России: проблемы теории и законодательного регулирования : [монография] / П.И. Кононов.
– Киров, 2001. – 188 с.
75. Константинова В.М. Правовые вопросы материального стимулирования деятельности предприятий / В.М. Константинова,
C.T. Максименко. – Саратов, 1981. – 94 с.
76. Конституція України : офіц. текст : Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина / [авт.-упоряд.
М. І. Хавронюк]. – К. : Парламент. вид-во, 1999. – 544 с.
77. Коренев А. П. Административное право России. / А. П. Коренев.
– М., 2000. – 375 с.
78. Крестовська Н.М. Ідея правової держави в правосвідомості пострадянського суспільства / Н.М. Крестовська // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – 2001. – Вип. 11. – C. 39-43.
79. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України
/ Кузьменко О. В. – К. : Атіка, 2006. – 473 с.
80. Лазарев А. Система мотивации, выгодная для всех / А. Лазарев // Трудовое право. – 2007. – № 9. – С. 78-82.
81. Лебедев В.М. Воспитательная функция советского трудового права. / В.М. Лебедев. – М., 1981. – 52 с.
82. Лебедева E.H. Механизм правового стимулирования социально-активного поведения (проблемы теории и практики) : автореф. дис. на соискание наук. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теория государства и права" / Е.Н. Лебедева. – Саратов, 2002. – 18 с.
83. Липинский Д.А. Формы реализации юридической ответственности : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теория государства и права" / Д.А. Липинский. – Саратов, 1999. – 18 с.
84. Лукашева Е. А. Право, мораль, личность / Лукашева Е. А. – М.
: Госюриздат, 1986. – 105 с.
85. Лунев А. Е. Право и эффективность управления / Лунев А. Е. – М.
: Юрид. лит., 1973. – 88 с.
86. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти)
/ Луць Л. А. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
87. Максименко С.Д. Поняття особистості в психології
/ С.Д. Максименко // Практична психологія та соціальна робота : наук.-практич. освіт.-методич. журн. – 2006. – № 7. – С. 1-7.
88. Малько A.B. Поощрение как правовое средство / Малько А. В.
– СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 231 с.
89. Малько A.B. Юридические поощрительные санкции / А. В. Малько
// Вестник Волжского университета им. В. Н. Татищева. – Вып. 1.
– Тольятти. – 1998. – С. 135–139 .
90. Малько А. В. Правовое стимулирование: проблемы теории и практики / А. В. Малько // Правоведение. – 1993. – № 3. – С. 110–120.
91. Малько А. В. Стимулы и ограничения в праве / Малько А. В.
– [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2004. – 250 с.
92. Манохин В. М. Служба и служащий в Российской Федерации
: правовое регулирование / Манохин В. М. – М. : Юрид. лит., 1997. – 195 с.
93. Марогулова И.Л. Юридическая природа поощрительных уголовно-правовых норм / И.Л. Марогулова // Правоведение. – 1992. – № 4.
– С. 92-97.
94. Масленников М. Я. Административно-юрисдикционный процесс: понятие и соотношение с иными видами процессуально-правовой деятельности / М. Я. Масленников // Государство и право.
– 2001. – № 2. – С. 18–23.
95. Матузов Н. И. Право как центральный элемент и нормативная основа правовой системы / Н. И. Матузов // Вопросы теории государства и права. – Саратов, 1988. – С. 28 – 35.
96. Матузов Н. И. Правовое стимулирование в условиях становления рыночных отношений / Н. И. Матузов, А. В. Малько // Государство и право. – 1995. – № 4. – С. 18 – 20.
97. Махина С. Н. Управленческий и административный процессы
: проблемы теории и перспективы правового регулирования : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Махина Светлана Николаевна. – Воронеж, 1998.
– 223 с.
98. Мирошник C.B. Метод поощрения в государственном управлении
/ C.B. Мирошник // Советское государство и право: проблемы развития.
– Самара, 1992. – С. 97-101.
99. Мирошник С. В. Теория правового стимулирования : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.01 / Мирошник Светлана Валентиновна.
– Ростов-н/Д., 2003. – 380 с.
100. Мордовец А.С. Правовая культура прав человека – условие развития уважения как принципа прав человека и принципа права
/ А.С. Мордовец, О.В. Рагузина // Вестник Саратовской государственной академии права : научн. журн. – 2010. – № 2. – С. 30-39.
101. Морозова И.С. Льготы в российском праве : проблемы эффективности / И.С. Морозова // Известия вузов. Правоведение. – 2001.
– № 4. – C. 39-49.
102. Морозова И.С. Становление и развитие института правовых льгот в российском законодательстве / И.С. Морозова // Законодательство : Право для бизнеса. – 2006. – № 1. – С. 83-87.
103. Налбандян A.C. Применение поощрительных норм российского права. Проблемы теории и практики : автореф. дис. на соискание наук. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теория государства и права"
/ А.С. Налбандян. – Н.-Новгород, 1994. – 18 с.
104. Ноздрачев А.Ф. Государственная служба : учеб. / А.Ф. Ноздрачев. – М., 1999. – 267 с.
105. Нырков B.B. Поощрение и наказание как парные юридические категории : автореф. дис. на соискание наук. степени канд. юрид. наук
: спец. 12.00.01 "Теория государства и права" / В.В. Нырков. – Саратов, 2003. – 17 с.
106. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права. – О., 2006. – 342 с.
107. Общая теория государства и права / [под ред. В. В. Лазарева]. – М.
: Наука, 1994. – 250 с.
108. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / [под ред. М.Н. Марченко]. – М., 1998. – 514 с.
109. Овсянко Д.М. Административное право : учеб. пособ.
/ Д.М. Овсянко. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2000. – 468 с.
110. Ожегов С. И. Словарь русского языка. 70 000 слов / Ожегов С. И.;
под ред. Н. Ю.Шведовой. – М. : Рус. яз., 1991. – 917 с.
111. Орлов А. И. Стимулирование как метод государственного хозяйственного управления : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 "Административное право, финансовое право, информационное право" / Орлов А. И. – Саратов, 1987. – 25 с.
112. Основы управления в органах внутренних дел. – М., 1988. – 261 с.
113. Панова И. В. Административно-процессуальное право России
/ Панова И. В. – М. : НОРМА, 2003. – 271 с.
114. Панова И.В. Административно-процессуальная деятельность в Российской Федерации [монография] / Панова И. В. – Саратов, 2001.
– 450 с.
115. Панова И.В. Продвижение по службе по Федеральному закону «Об основах государственной службы Российской Федерации» / Панова И. В.
– Гос-во и право. – 1998. – № 2. – С. 12-17.
116. Панова И.В. Юридический процесс / Панова И. В. – Саратов, 1998. – 83 с.
117. Пахомов І. Адміністративна реформа : предмет реформування
/ І. Пахомов // Наукові праці ОНЮА. – 2007. – № 3. – С. 22-24.
118. Пашков А.С. Кадровая политика и право / А.С. Пашков,
Т.В. Иванкина, Е.В. Магницкая. – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 с.
119. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: навч. посіб. / В.Г. Перепелюк. – Чернівці : Рута, 2003. – 354 с.
120. Петришин О. Державна служба в Україні: особливості загальної теорії права / О. Петришин // Вісник академії правових наук України.
– 2001. – № 2. – C. 34-41.
121. Петров Г. М. Поощрение в государственном управлении (правовые аспекты). / Г.М. Петров. – Ярославль, 1993. – 93 с.
122. Пиголкин A.C. Нормы советского права и их толкование. – Л., 1962. – 84 с.
123. Писаренко Г.М. Заохочувальні адміністративні процедури
/ Г.М. Писаренко // Правове життя сучасної України : тези доп. Всеукр. наук. конф., 18-19 квіт. 2008 р. – О., 2008. – С. 179-180.
124. Положення про відомчі заохочення в системі Державної митної служби : Указ Президента України від 19 грудня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
125. Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Державного комітету по водному господарству : Указ Президента України від 19 серпня 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
126. Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України : Указ Президента України від 02 березня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
127. Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства освіти і науки України : Указ Президента України від 06 серпня 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
128. Положення про відомчі заохочувальні відзнаки Служби безпеки України : Указ Президента України від 25 січня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
129. Положення про Державні премії України в галузі науки і техніки : Указ Президента України від 14 червня 2000 р. [Електронний ресурс].
– Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
130. Положення про Премію Київської міської ради за внесок молоді
у розвиток місцевого самоврядування : затверджене рішенням Київради
від 27 жовт. 2005 р. № 256/3717 [Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://www.rada.gov.ua.
131. Поляков А. В. Общая теория права / Поляков А. В. – СПб. : Питер Ком, 2001. – 642 с.
132. Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців Збройних Сил України : Указ Президента України
від 04 грудня 2006 р. №1024/2006 // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 235.
133. Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав: Указ Президента України від 21 серпня 2007 р. №739/2007 // Офіційний вісник Президента. – 2007. – № 24. – Ст. 507.
134. Про відзначення державними нагородами України працівників органів внутрішніх справ : Указ Президента України від 04 грудня 2006 р. № 1022/2006 // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 235.
135. Про відомчі заохочувальні відзнаки : Указ Президента України
від 13 лютого 1997 р. № 134/97 // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 223–224.
136. Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про Почесну грамоту та Грамоту Верховної Ради України" : Постанова Верховної Ради України від 15 грудня 2005 р. № 3216-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.rada.gov.ua.
137. Про встановлення відзнаки Президента України – медалі "За працю і звитягу" : Указ Президента України від 16 травня 2001 р. № 310/2001
// Офіційний вісник України. – 2001. – № 20. – Ст. 835.
138. Про встановлення відзнаки Президента України – ордена "За заслуги" : Указ Президента України від 22 вересня 1996 р. № 870/96 // Урядовий кур’єр. – № 190.
139. Про встановлення відзнаки Президента України "Орден княгині Ольги" : Указ Президента України від 15 серпня 1997 р. № 827/97
// Урядовий кур’єр. – 1997. – № 152.
140. Про встановлення відзнаки Президента України ордена
"За мужність" : Указ Президента від 21 серпня 1996 р. № 720/96 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
141. Про встановлення відомчої заохочувальної відзнаки Головного управління державної служби України – нагрудного знака "Державна служба України "За сумлінну працю" : Наказ Головного управління Державної служби України від 24 травня 2007 р. № 148 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 45. – Ст. 1852.
142. Про державні нагороди : Закон України від 20 лютого 2003 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 11.
143. Про порядок присудження державних нагород України : Закон України від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 163.
144. Про Державні премії України у галузі науки і техніки : Указ Президента України від 14 червня 2000 р. № 800/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
145. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 490.
146. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
147. Про дипломатичну службу : Закон України від 20 вересня 2001 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 29.
148. Про Дисциплінарний статус митної служби України : Закон України від 06 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України.
– 2005. – № 42. – Ст. 467.
149. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ : Закон України від 22 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 9.
150. Про Довічні державні стипендії для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною : Указ Президента України від 12 жовтня 2004 р. № 1226/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 41.
– Ст. 2704.
151. Про додаткові заходи щодо підтримки молодих учених : Указ Президента України від 09 квітня 2002 р. № 315/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 15. – Ст. 793.
152. Про заснування Почесної відзнаки Президента України : Указ Президента України від 18 серпня 1992 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.rada.gov.ua.
153. Про заснування премій для заохочення педагогічних працівників області : Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації
від 18 верес. 2003 р. № 511-р (із змінами і доповненнями від 1 лютого
2007 р. № 34-р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://www.rada.gov.ua.
154. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 16 трав. 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 25. – Ст. 241
155. Про місцеве самоврядування : Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
156. Про нагородження Почесною грамотою Одеської обласної державної адміністрації до Дня державної служби : Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 22 червня 2007 р. № 104-рк [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
157. Про орден Данила Галицького : Указ Президента України
від 30 вересня 2003 р. № 769/2003 // Офіційний вісник України. – 2003.
– № 31. – Ст. 1603.
158. Про пенсії за особливі заслуги перед Україною : Закон України
від 01 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35.
– Ст. 289.
159. Про Положення про щорічну премію Президента України для молодих вчених Національної академії наук України : Указ Президента України від 12 червня 2000 р. № 779/2000 // Урядовий кур’єр. – 2000.
– № 120.
160. Про порядок представлення до нагородження та вручення державних нагород України : Указ Президента України від 19 лютого 2003 р. № 138/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8. – Ст. 302.
161. Про почесні звання України : Указ Президента України
від 29 червня 2001 р. № 476/2001 // Офіційний вісник України. – 2001.
– № 27. – Ст. 1201.
162. Про Почесну грамоту та Грамоту Верховної Ради України
: Постанова Верховної Ради України від 05 липня 2001 р. № 2541-III // Офіційн