ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРАВОВОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

ЧЕЧОТКІН ВЛАДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 349.22

ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ВІДНОСИН
У СФЕРІ ПРАЦІ

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор Іншин М.І.

ХАРКІВ – 2013

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………...4
ВСТУП………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ НАЙМАНОЇ ПРАЦІ ТА ЇХ ЕЛЕМЕНТИ……………………….13
1.1. Поняття, ознаки й елементи правовідносин у сфері найманої праці…13
1.2. Види і класифікація правовідносин, що складають предмет
трудового права……………………………………………………………….31
1.3. Структура та зміст правовідносин у сфері найманої праці……………44
Висновки до розділу 1……………………………………………………….55

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ…………………………………….59
2.1. Види й особливості організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці……………………………………………………………………..59
2.2. Поняття та методи визначення змісту організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці………………………………………………….71
2.3. Форми та способи реалізації організаційно-управлінських правовідносин в умовах ринкової економіки……………………………….83
Висновки до розділу 2……………………………………………………….97

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ПРОЦЕСІ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ……………………………………………103
3.1. Роботодавець як суб’єкт організаційно-управлінських правовідносин………………………………………………………………..103
3.2. Особливості юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності роботодавця як суб’єкта організаційно-управлінських правовідносин………………………………………………………………..127
3.3. Особливості юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності трудових колективів і профспілок як суб’єктів організаційно-управлінських правовідносин……………………………...142
Висновки до розділу 3……………………………………………………...157

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...167

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ГК України – Господарський кодекс України;
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
КТС – Комісія по трудових спорах;
МОП – Міжнародна організація праці;
проект ТК України – проект Трудового кодексу України;
СРСР – Союз радянських соціалістичних республік;
ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. На сьогодні Україна визнана європейським співтовариством країною з ринковими відносинами, що, у свою чергу, передбачає зміну методів управління й організації виробничо-трудових процесів на підприємствах усіх форм власності й господарювання. Управління й організація виробничо-трудовими процесами, як роботодавцем так і трудовим колективом опосередковує виникнення організаційно-управлінських відносин, як групи відносин, що входять до предмету трудового права. Чітке регулювання організаційно-управлінських відносин вимагає законодавчого вирішення низки проблем їх правової регламентації, оскільки наявне нормативно-правове забезпечення не відповідає вимогам сьогодення й не враховує появи нових суспільних відносин у галузі організації й управління виробничо-трудовими процесами. Організаційно-управлінські відносини складаються між роботодавцем і колективом найманих працівників (або окремим працівником) з приводу встановлення умов праці та застосування трудового законодавства й є безпосереднім втіленням принципу виробничої демократії.
Сьогодні в Україні відбувається реформування трудових відносин і, як наслідок, трудового законодавства. Очевидною є необхідність прийняття нового кодифікованого нормативно-правового акту, який би не тільки регулював трудові правовідносини, а й на законодавчому рівні визначав їх зміст (у тому числі, й організаційно-управлінських правовідносин у сфері найманої праці), зокрема визначав юридичні праві, обов’язки, повноваження та відповідальність суб’єктів трудових правовідносин у галузі управління виробництвом, контролю за дотриманням законодавства про працю, а також у галузі організації процесу праці, встановлення та застосування умов праці.
Дослідженню системи правовідносин, які складають предмет трудового права приділялася значна увага такими науковцями, як М.Г. Александров, В.С. Андрєєв, Б.К. Бегічев, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, Л.Я. Гінцбург, В.В. Жернаков, В.І. Жуков, С.О. Іванов, М.І. Іншин, М.П. Карпушин, Р.І. Кондратьєв, В. В. Лазор, Л. І. Лазор, Р.З. Лівшиць, А.Р. Мацюк, В.І. Нікітинський, Ю.П. Орловський, О.В. Пятаков, В.І. Прокопенко, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, А.С. Пашков, О.І. Процевський, В.М. Скобєлкін, О.В. Смірнов, В.І. Смолярчук, Г.І. Чанишева, І.І. Шамшина, О.М. Ярошенко та ін. Проте за часів незалежності України комплексного монографічного дослідження, присвяченого методам визначення, а також формам та способам реалізації змісту організаційно-управлінських правовідносин в умовах ринкової економіки ще не провадилося. Варто зазначити, що наукова робота в цьому напрямку є досить складною за своєю сутністю й потребує застосування науково виважених аргументованих підходів.
Наукова і практична значимість питань змісту організаційно-управлінських правовідносин, дискусійний характер багатьох із них, а також недостатня розробленість їх у науці трудового права обумовили вибір теми даної дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в Науково-дослідному інституті правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України згідно з темою «Забезпечення інноваційної політики України в контексті європейської інтеграції» (№0110U000882), затвердженої на період з 1 січня 2010 р. по 31 грудня 2014 р.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні місця організаційно-управлінських відносин у предметі трудового права, розкритті їх правової природи, а також у визначенні змісту організаційно-управлінських відносин в сфері найманої праці.
Для досягнення поставленої мети у дисертації вирішуються такі дослідницькі задачі:
– розкрити ознаки, елементи та особливості правовідносин у сфері найманої праці на сучасному етапі розвитку трудового права;
– здійснити класифікацію правовідносин, що складають предмет трудового права за певними критеріями;
– визначити види та особливості організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці;
– охарактеризувати методи визначення змісту організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці;
– здійснити класифікацію організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці;
– визначити форми та способи реалізації змісту організаційно-управлінських правовідносин в умовах ринкової економіки;
– окреслити конкретні пропозиції щодо визначення змісту організаційно-управлінських правовідносин;
– встановити особливості змісту організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці, що виникають у процесі діяльності юридичних осіб різних форм власності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що становлять предмет трудового права.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, на підставі яких здійснюється регламентація організаційно-управлінських відносин у сфері праці.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям наукового дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. При написанні роботи використовувалися як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, так і спеціальні, що забезпечило всебічність, повноту й об’єктивність отриманих результатів. Діалектичний метод надав можливість розглянути організаційно-управлінські правовідносини як явище, що знаходиться в розвитку й тісно взаємодіє з іншими видами правовідносин, які складають предмет трудового права (підрозділ 1.1). Застосування логіко-семантичного дозволило розширити понятійний апарат за рахунок визначення термінів «організаційно-управлінські правовідносини», «зміст організаційно-управлінських правовідносин», «колектив працівників» «методи визначення змісту організаційно-управлінських правовідносин» (підрозділи 2.1; 2.2; 2.3). Методи класифікації й групування дозволили з’ясувати види правовідносин, що складають предмет трудового права (підрозділ 1.2), здійснити класифікацію організаційно-управлінських правовідносин (підрозділ 2.1), а також класифікацію методів визначення змісту організаційно-управлінських правовідносин (підрозділ 2.1). Системно-структурний і формально-логічний застосовувалися у процесі визначення розбіжностей у правовому положенні роботодавця й уповноваженого ним органу як суб’єкта організаційно-управлінських правовідносин (підрозділи 3.1; 3.2).
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, Кодекс законів про працю, Господарський кодекс, Цивільний кодекс, Закони «Про колективні договори і угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності», «Про організації роботодавців», «Про соціальний діалог в Україні», нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що подана на захист дисертація є одним із перших комплексних монографічних досліджень теоретичних і практичних проблем змісту організаційно-управлінських правовідносин у сфері праці як частини відносин, що складають предмет трудового права, в якому розроблено концепцію розвитку зазначених правовідносин в трудовому праві в умовах ринкової економіки в аспекті правового забезпечення дотримання вимог трудового законодавства.
У межах проведеного дослідження одержано такі результати, що мають ознаки наукової новизни:
Уперше:
– обґрунтовано, що при виникненні правовідносин з працевлаштування, особа ще не має статусу працівника й тому більш коректним є вживання терміну не «працівник», а «кандидат на працевлаштування»;
– визначено, що індивідуальні організаційно-управлінські правовідносини мають імперативний характер влади та підпорядкування й передбачають залежність найманого працівника від роботодавця;
– обґрунтовано точку зору, що організаційно-управлінські правовідносини можуть мати як колективний так і індивідуальний характер;
– доведено, що способи реалізації змісту організаційно-управлінських правовідносин – це процес досягнення консенсусу між суб’єктами таких правовідносин шляхом узгоджувальних рішень у галузі організації праці та управління виробництвом на підставі домовленостей та взаємних поступок.
Удосконалено:
– визначення власне трудових індивідуальних правовідносин, як двосторонніх добровільних відносин, що опосередковують несамостійну найману працю між працівником і роботодавцем, які мають взаємні суб'єктивні юридичні права, обов'язки, повноваження й визначені трудовим та колективним договором (угодою), законодавством про працю та забезпечені заходами державного примусу;
– класифікацію правовідносин, що складають предмет трудового права залежно від (а) пріоритету в правовому регулюванні правовідносин, (б) суб’єктного складу, (в) підстав виникнення, (в) часу виникнення, (г) змісту, (д) виду норми права, яка регулює такі правовідносини;
– розуміння критеріїв диференціації методів визначення змісту організаційно-управлінських правовідносин, таких як (а) ступінь впливу держави на визначення юридичних прав, обов’язків, повноважень та відповідальності суб’єктів організаційно-управлінських правовідносин; (б) ступінь повноважень, підпорядкованості й залежності суб’єктів організаційно-управлінських правовідносин; (в) суб’єктний склад організаційно-управлінських правовідносин та рівень, на якому суб’єкти таких правовідносин визначають свої права, обов’язки, повноваження та відповідальність.
Дістали подальшого розвитку:
– теоретико-правові питання, що стосуються структури та особливостей розуміння змісту трудових правовідносин;
– визначення правовідносин, що складають предмет трудового права, як сукупності власне трудових індивідуальних, що виникають на підставі трудового договору між найманим працівником і роботодавцем та інших правовідносин, які тісно пов’язані з трудовими, та які у часі дії передують власне трудовим індивідуальним, діють поряд з ними й слідують за ними, а за суб’єктним складом поділяються на індивідуальні та колективні;
– позиція про доцільність розмежування на законодавчому рівні поняття «уповноважений орган власника підприємства, установи, організації» та «керівник підприємства, установи, організації».
Практичне значення одержаних результатів зумовлено тим, що викладені в дисертації висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальшого дослідження предмету трудового права та проблем змісту організаційно-управлінських відносин у сфері праці;
б) у правотворчості – у процесі розробки нового Трудового кодексу України, вдосконаленні чинного КЗпП, внесенні змін до Законів «Про колективні договори і угоди», «Про соціальний діалог в Україні», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та інших нормативних актів;
в) у практичній діяльності – під час використання конкретних рекомендацій і пропозицій стосовно організації та управління працею роботодавцем та трудовим колективом, професійних спілок та їх об’єднань;
г) у навчальному процесі – під час викладання навчальної дисципліни «Трудове право», проведенні лекцій, семінарських та практичних занять, при підготовці відповідних глав підручників і навчальних посібників, а також у науково-дослідницькій роботі студентів, слухачів і курсантів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в даній науковій роботі, обговорювалися на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, знайшли відображення в наукових публікаціях автора, а також у доповідях на міжнародних і регіональних наукових і науково-практичних конференціях: «Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХІ столітті» (м. Одеса, 2012р.), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 2013р.) та «Проблеми трудового права та проходження служби в органах внутрішніх справ» (м. Дніпропетровськ, 2013 р.).
Публікації. Основні результати проведеного наукового дослідження викладені в 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у 3 тезах доповідей на зазначених наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 3-х розділів, які містять 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (174 найменування). Загальний обсяг роботи – 180 сторінок, з яких основного тексту – 159 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні особливостей змісту організаційно-управлінських відносин у сфері праці, його поняття, складових, а також у підготовці конкретних практичних пропозицій і наукових рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення законодавчої й правозастосовної практики в зазначеній сфері. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є наступні.
1. Правовідносини, що складають предмет трудового права – це сукупність власне трудових індивідуальних, що виникають на підставі трудового договору між найманим працівником і роботодавцем та інших правовідносин, які тісно пов’язані з трудовими, та які у часі дії передують власне трудовим індивідуальним, діють поряд з ними й слідують за ними, а за суб’єктним складом поділяються на індивідуальні та колективні.
2. Доведено, що правовідносини, що складають предмет трудового права можна класифікувати на певні види за такими критеріями:
– залежно від пріоритету в правовому регулюванні правовідносин;
– залежно від суб’єктного складу;
– залежно від підстав виникнення;
– залежно від часу виникнення;
– залежно від змісту;
– залежно від виду норми права, яка регулює такі правовідносини.
3. Обґрунтовано, що при визначенні суб’єктів правовідносин з працевлаштування більш коректним буде вживання терміну не «працівник», а «кандидат на працевлаштування», тому що з особою ще не укладено трудовий договір і вона ще не має статусу працівника.
4. Виокремлено основні особливості правовідносин у сфері найманої праці, а саме:
– виникають у зв’язку з реалізацією людиною здібності до найманої, залежної праці. Їх об’єктом є наймана, несамостійна праця;
– права й обов’язки суб’єктів правовідносин є взаємними – правам однієї сторони правовідносин відповідають обов’язки іншої;
– реалізація прав і виконання обов'язків сторонами правовідносин забезпечуються державою, шляхом установлення й забезпечення виконання правових норм;
– мають вольовий характер, оскільки завжди є результатом волевиявлення хоча б однієї зі сторін. Окрім того, через норми права у правовідносинах відображається воля держави;
– їх виникнення у більшості випадків характеризується договірним характером – шляхом укладання трудового або колективного договору (угоди);
– можуть бути як результатом відносин між рівними суб’єктами, так і відносин влади і підпорядкування;
– розраховані, як правило на тривале існування;
– носять безперервний характер;
– врегульовані не тільки нормами, які містяться в нормативно-правових актах, прийнятих органами державної влади, а й тими, що містяться в актах соціального партнерства (колективних угодах та договорах);
– можуть виникати як на підставі волевиявлення одного з їх учасників (наприклад, притягнення працівника до матеріальної або дисциплінарної відповідальності) так і на підставі волевиявлення всіх їх учасників (приміром, укладення трудового договору);
– носять як організаційний так і управлінський характер.
5. Обґрунтовано, що правовідносини в сфері найманої праці неоднорідні за своїм змістом, цільовим призначенням і суб’єктним складом, але мають спільний об’єкт – найману працю.
Зазначено, що змістом трудових правовідносин є не окремі права та обов’язки суб’єктів, а цілий комплекс (система прав та обов’язків), причому кожен із суб’єктів трудових правовідносин наділений одночасно як правами, так і певними обов’язками.
6. Організаційно-управлінські правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права в галузі управління працею, організації встановлення умов праці та застосування трудового законодавства.
Обґрунтовано, що організаційно-управлінські правовідносини мають як колективний так і індивідуальний характер. Так, індивідуальний проявляється у владних повноваженнях роботодавця стосовно конкретного працівника, таких як (1) затвердження посадової інструкції працівника, видання наказу щодо його переміщення на інше робоче місце або направлення у відрядження; (2) видання працівникові обов’язкових до виконання розпоряджень щодо його виробничо-трудової діяльності; (3) застосування заходів заохочення та дисциплінарного впливу, тощо. При цьому колективний – у повноваженнях трудового колективу та інших представників найманих працівників в управлінні працею, організації встановлення умов праці та застосуванні трудового законодавства.
7. Запропонована класифікація організаційно-управлінських правовідносин за такими критеріями як
– суб’єктний склад, залежно від якого вони поділяються на колективні та індивідуальні;
– сфера дії правовідносин, залежно від якого вони поділяються на організаційні та управлінські;
– зміст правовідносин, залежно від якого вони поділяються на правовідносини, що регламентують права, обов’язки та повноваження суб’єктів таких правовідносин щодо організації (а) утворення й діяльності професійних спілок або інших осіб, які представляють інтереси найманих працівників у соціально-трудових відносинах; (б) утворення та діяльності організацій роботодавців як представників інтересів роботодавців у соціально-трудових відносинах; (в) на виробництві оплати праці, її охорони, внутрішнього трудового розпорядку, часу відпочинку; (г) ведення колективних переговорів; (д) укладання колективного договору на підприємстві; (е) укладання колективних угод; (є) встановлення умов праці; (ж) застосування чинного законодавства; (з) діяльності на підприємстві КТС; (и) діяльності примирної комісії та трудового арбітражу при вирішення колективних трудових спорів.
У свою чергу, управлінські правовідносини в сфері найманої праці залежно від змісту поділяються на правовідносини, які регламентують права, обов’язки та повноваження суб’єктів таких правовідносин щодо (а) участі трудового колективу (або його представників) в управлінні виробництвом; (б) участі трудового колективу (або його представників) у здійсненні контролю за додержанням законодавства про працю; (в) участі трудового колективу у затвердженні локальних нормативно-правових актів та органів, які вирішують індивідуальні й колективні трудові спори; (г) здійснення роботодавцем своїх функцій з управління виробництвом; (д) здійснення роботодавцем своїх владно-розпорядчих повноважень відносно конкретно взятого працівника.
Доведено також, що залежно від виду норми права, яка впливає на організаційно-управлінські правовідносини їх можна класифікувати на (а) матеріальні, (б) процедурні та (в) процесуальні, що виникають у процесі діяльності КТС, примирної комісії та трудового арбітражу.
8. Зазначено, що індивідуальні організаційно-управлінські правовідносини мають імперативний характер влади та підпорядкування й передбачають залежність найманого працівника від роботодавця. Колективні ж, навпаки, мають диспозитивний характер і ґрунтуються на поєднанні взаємних повноважень роботодавця та трудового колективу підприємства, установи, організації (приміром, затвердження трудовим колективом правил внутрішнього трудового розпорядку, запропонованих роботодавцем, або затвердження колективного договору, проект якого підготовлений спільно представниками роботодавця й трудового колективу).
9. Методи визначення змісту організаційно-управлінських правовідносин – це способи визначення й законодавчого закріплення юридичних прав, обов’язків, повноважень та відповідальності суб’єктів організаційно-управлінських правовідносин. Їх можна класифікувати за такими критеріями: (а) ступінь впливу держави на визначення юридичних прав, обов’язків, повноважень та відповідальності суб’єктів організаційно-управлінських правовідносин; (б) ступінь повноважень, підпорядкованості й залежності суб’єктів організаційно-управлінських правовідносин; (в) суб’єктний склад організаційно-управлінських правовідносин та рівень, на якому суб’єкти таких правовідносин визначають свої права, обов’язки, повноваження та відповідальність.
10. Обґрунтовано, що способи реалізації змісту організаційно-управлінських правовідносин – це процес досягнення консенсусу між суб’єктами таких правовідносин шляхом узгоджувальних рішень у галузі організації праці та управління виробництвом на підставі домовленостей та взаємних поступок.
11. Доведено, що конкретні права та обов’язки роботодавця-юридичної особи або вповноваженого нею представника у галузі організації й управління виробничим процесом залежать від низки факторів, таких як (а) мета і завдання господарської діяльності; (б) форма власності; (в) організаційно-правова форма юридичної особи; (г) територіальне розташування підприємства, установи, організації, тощо.
12. Для запобігання правової колізії запропоновано розмежувати на законодавчому рівні поняття «уповноважений орган власника підприємства, установи, організації» та «керівник підприємства, установи, організації», тобто керівник юридичної особи, яким є завжди правосуб’єктна фізична особа, яка має права й виконує обов’язки роботодавця.
При цьому уповноваженим органом власника юридичної особи може бути, приміром, колегіальний орган управління господарського товариства (правління чи дирекція), або міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади як уповноважений державою орган на управління підприємствами, установами та організаціями державної форми власності.
Керівником же підприємства – фізична особа або колегіальний орган управління юридичною особою (правління, дирекція), що представляють інтереси власника, керують виробничими та трудовими процесами. Тому їх можна об’єднати узагальнюючим терміном «представник юридичної особи».
Запропоновано також у якості роботодавця визначити фізичну або юридичну особу чи уповноваженого нею представника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Халфина. – М. : Юрид. лит., 1974. – 348 с.
2. Алексеев С.С. Проблемы теории прав : курс лекцій [в 2-х т.] / С.С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – Т. 1. – 396 с.
3. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебик / О.Ф. Скакун. – Харьков : Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
4. Проект Трудового кодексу України 2003 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua.
5. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підруч. / Н.Б. Болотіна. – К. : Вікар, 2003. – 725 с.
6. Алексєєв С.С. Общетеоретические проблемы системы советского права / С.С. Алексєєв. – М., 1961. – 187 с.
7. Скобелкин В.Н. Трудовые правоотношения / В.Н. Скобелкин. – М., 1999. – 371 с.
8. Прокопенко В.І. Трудове право України : підруч. / В.І. Прокопенко. — X. : Консум, 1998. – 480 с.
9. Иванов С.А. Советское трудовое право: вопросы теории / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М. : Наука, 1978. – 368 с.
10. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Н.Г. Александров. – М. : Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. – 336 с.
11. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение / М.П. Карпушин. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1958. – 174 с.
12. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений / А.И. Процевский. – М. : Юрид. лит., 1972. – 288 с.
13. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение / Л.Я. Гинцбург. – М. : Наука, 1977. – 311 с.
14. Скобелкин В.Н. Обеспечение трудовых прав рабочих и служащих (нормы и правоотношения) / В.Н. Скобелкин. – М. : Юрид. лит., 1982. – 168 с.
15. Венедиктов B.C. Трудовое право Украины (Общая часть : учеб. пособие / B.C. Венедиктов. – Симферополь : ДОЛЯ, 2004. – 164 с.
16. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: моногр. / П.Д. Пилипенко. – Л. : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 1999. – 214 с.
17. Прилипко С.М. Трудове право України: підруч. / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Х. : Вид. ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 664 с.
18. Карпенко Д.О. Основи трудового права: навч. посіб. / Д.О. Карпенко. – К. : Вид-во А.С.К., 2003. – 656 с.
19. Трудовое право России: учебник / отв. ред.: Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М. : Изд. гр. ИНФРА•М–НОРМА, 1998. – 450 с.
20. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: учебник / В.С. Венедиктов. – Харьков : Консум, 2006. – 304 с.
21. Иванов С.А. Советская наука трудового права: проблемы и перспективы развития / С.А. Иванов. – М. : Ин-т гос-ва и права, 1975. – 250 с.
22. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества / А.Р. Мацюк. – К. : Наук. думка, 1984. – 280 с.
23. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підруч. [5-те вид., перероб. і доп.] / Н.Б. Болотіна/ – К. : Знання, 2008. – 860 с.
24. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: моногр. / Г.І. Чанишева. – О. : Юрид. літ., 2001. – 328 с.
25. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання: дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.05 // Г.І. Чанишева ; ОНЮА – О., 2001. – 420 с.
26. Лушникова М.В. Правовой механизм социального партнерства в регулировании трудовых и социально-обеспечительных отношений (сравнительно-правовое исследование): дисс. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.05 / М.В. Лушникова. – М., 1997. – 353 с.
27. Андреев В.С. Проблемы общей части советского трудового права / В.С. Андреев, А.С. Пашков, О.В. Смирнов, В.И. Смолярчук // Правоведение. – 1980. – № 2. – С. 67.
28. Прокопенко В.И. Правовые отношения комитета профсоюза с администрацией социалистического предприятия / В.И. Прокопенко. – Киев : Вищ. шк., 1977. – 159 с.
29. Трудовое право в вопросах и ответах: учебн.-справ. пособие / под ред. В.В. Жернакова. – Харьков : Одиссей, 2000. – 624 с.
30. Рекомендації МОП № 198 про трудове правовідношення від 31.05.2006 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua.
31. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение / М.П. Карпушин. – М. : Юрид. лит., 1958. – 174 с.
32. Советское трудовое право: учебник [2-е изд.] / под ред. Б.К. Бегичева, А.Д. Зайкина. – М. : Юрид. лит., 1985. – 552 с.
33. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р., № 322-VIII // Відом. Верхов. Ради України. – 1971. – Дод. до № 50. – Ст. 375.
34. Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.1993 р., № 3356-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
35. Гинцбург Л.Я. Актуальные вопросы советского трудового права на современном этапе / Л.Я. Гинцбург // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М. : Ин-т гос-ва и права АН СССР, 1975. – 155 с.
36. Советское трудовое право / под ред. А.С. Пашкова, О.В. Смирнова. – М. : Юрид. лит., 1998. – 504 с.
37. Иванов С.А. Конституция СССР и вопросы трудового права / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц //Сов. гос-во и право. – 1978. – №4. –С. 14 – 18.
38. Иванов С.А. Личность в советском трудовом праве / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц. – М., 1982. – 230 с.
39. Цепин А.И. О коллективно-трудовых правоотношениях / А.И. Цепин // В кн. Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М.: ИГПАН СССР, 1975. – С. 80 – 86.
40. Цепин А.И. Трудовое право и трудовой коллектив / А.И. Цепин, А.В. Пятаков. – М. : Наука, 1986. – 199 с.
41. Прокопенко В.І. Трудове право України: підруч. [вид. 3-є, перероб. та доп.] / В.І. Прокопенко. – Х. : Консум, 2002. – 528 с.
42. Процевский А.И. Предмет советского трудового права / А.И. Процевский. – М. : Юрид. лит. – 1979. – 224 с.
43. Прокопенко В.І. Трудове право: курс лекцій / В.І. Прокопенко. – К. : Вентурі, 1996. – 224 с.
44. Прокопенко В.І. Трудове право України: підручн. [вид. 2-ге, стерео.] / В.І. Прокопенко. – Х. : Консум, 2000. – 224 с.
45. Процевський О.І. Про предмет трудового права України / О.І. Процевський // Право України. – 2001. – № 12. – С. 81 – 86.
46. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998 р., № 137/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.
47. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 р., № 1045-XIV // Відом. Верхов. Ради. – 1999. – № 45. – Ст. 397.
48. Про організації роботодавців: Закон України від 24.05.2001 р., № 2436-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 3. – Ст. 171.
49. Чанишева Г. Колективні трудові відносини за проектом трудового кодексу України / Г. Чанишева // Право України. – 2009. – № 3. – С. 28 – 34.
50. Конвенции и рекомендации МОТ // МБТ. – Женева, 1991.
51. Конституція України від 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
52. Про міжнародні договори: Закон України від 29.09.2004 р. № 1906-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
53. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: міжнар. документ від 04.11.1950 р. // Офіц. вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 270.
54. Європейська соціальна хартія (переглянута): міжнар. документ від 03.05.1996 р., № ETS N 163 // Відом. Верхов. Ради України. – 2007. – № 51.
55. Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників: міжнар. документ від 09.12.1989 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_044/card6#Public
56. Хартія основних прав Європейського Союзу: міжнар. документ від 07.12.2000 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_524/card6#Public
57. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: учебник / И.Я. Киселев. – М. : Изд. гр. НОРМА-ИНФРА•М, 1998. – 263 с.
58. Кельман Л. Суб’єкти трудових правовідносин: проблемні питання / Л. Кельман // Право України. – 2011. – № 2. – С. 235 – 241.
59. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее / Р.З. Лившиц. – М. : Наука, 1989. – 192 с.
60. Матузов Н.И. Теория государства и права / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М. : Юристъ, 2004. – 512 с.
61. Скіпенко Р.Е. Правові аспекти становлення трудового процесуального права як самостійної галузі українського права / Р.Е. Скіпенко // Право України. – 2007. – № 7. – С. 41 – 44.
62. Заржицький О. До питання про трудові процесуальні правовідносини / О. Заржицький, Н. Башмакова // Право України. – 2010. – №11. – С. 135 – 139.
63. Заржицький О. Про трудові процесуальні правовідносини // Право України / О. Заржицький, О. Литвин. – 2007. – №8. – С. 54 – 56.
64. Морозов Д.А. Трудовое процессуальное правоотношение: дисс. канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Д.А. Морозов. – Пермь, 2006. – 158 с.
65. Скакун О.Ф. Теория государства и права: учебник / О.Ф. Скакун. – Харьков : Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
66. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 672 с.
67. Шамшина І. Юридична доцільність закріплення дефініції «працівник» у сучасному трудовому праві / І. Шамшина // Право України. – 2010. – № 12. – С. 124 – 129.
68. Трудовое право России: учебник / отв. ред. Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М., 1999. – 480 с.
69. Лазор Л.И. Проблемы реализации юридических гарантий при заключении трудового договора на современном этапе развития Украины / Л.И. Лазор // Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. пр. – 2003. – № 5. – С. 3 – 13.
70. Ярошенко О.М. Правовий статус сторін трудових правовідносин: автореф. дис.. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / О.М. Ярошенко. – Х., 1999. – 17 с.
71. Трудовое право: учебник / отв. ред. О.В. Смирнов. – М., 1997. – 448 с.
72. Чанишева Г. Окремі теоретичні проблеми сучасного трудового права України (до постановки питання) / Г. Чанишева, Н. Болотіна // Право України. – 1999. – № 9. – С. 13 – 19.
73. Прилипко С.М. Трудове право України: підруч. / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Х. : ФІНН, 2009. – 728 с.
74. Щербина В.І. Трудове право України: підруч. / В.І. Щербина ; за ред. В.С. Венедіктова. – К., 2008. – 384 с.
75. Радянське трудове право / під ред. М.І. Бару. – К. : Вища шк., 1975. – 360 с.
76. Цепин А.И. Профсоюзы как субъекты трудового права / А.И. Цепин // в кн. Правовые аспекты деятельности профсоюзов в СССР. – М., 1973. – С. 201 – 207.
77. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право: учебник / И.Я. Киселев. – М. : Дело, 1999. – 728 с.
78. Соловйова Л. Роботодавець: термінологічні та правові аспекти / Л. Соловйова // Право України. – 2002. – № 3. – С. 79 – 82.
79. Теория государства и права: курс лекц. [2-е изд., перераб. и доп.] / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М. : Юристъ, 2001. –776 с.
80. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р., № 436-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003 – № 18. – Ст. 144.
81. Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями: Закон СРСР від 17.06.1983 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=197-91-%EF. – Назва з екрана.
82. Мельничук Н. Сторони колективного договору / Н. Мельничук // Право України. – 2010. – № 7. – С. 107 – 113.
83. Ризаева А. Правовое регулирование участия трудящихся в управлении компанией в Европейском Союзе / А. Ризаева // Право и экономика. – 2006. – № 4. – С. 64 – 66.
84. Сыроватская Л.А. Трудовое право: учебник / Л.А. Сыроватская. – М. : ПБОЮЮ, 2001. – 312 с.
85. Гусов К.Н. Трудовое право России: учебник: [2-е изд., доп., испр.] / К.Н. Гусов, В.Н. Толкунова. – М. : Юристъ, 1999. – 496 с.
86. Ожегов, С.И. Словарь русского языка [изд. 12-е, стереот.] / С.И. Ожегов ; под ред. Н.Ю. Шведовой. – М. : Рус. яз., 1978. – 846 с.
87. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М. : Юристъ, 1999. – 672 с.
88. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М. : Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
89. Теория государства и права: учебник / под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М., 1998. – 570 с.
90. Советское трудовое право: учебник / под ред. Н.Г. Александрова. – М. : Юрид. лит., 1972. – 576 с.
91. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование / Р.З. Лившиц ; отв. ред. С.А. Иванов. – М. : Изд-во «Наука», 1972. – 272 с.
92. Про соціальний діалог в Україні: Закон України від 23.12.2010 р., № 2862-VI // Голос України. – 2011. – № 8.
93 Про відпустки: Закон України від 15.11.1966 р., № 504/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 2. – Ст. 4.
94. Костюк В. Поняття та ознаки трудової правосуб’єктності роботодавця у контексті кодифікації трудового законодавства / В. Костюк // Право України. – 2010. – № 8. – С. 95 – 101.
95. Киселев И. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные нормы труда: учебник [2-е изд., испр. и доп.] / И. Киселев. – М., 2006. – 608 с.
96. Трудове право України: акад. курс : підруч. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, З.Я. Козак ; за ред. П.Д. Пилипенка. – К., 204. – 536 с.
97. Болотіна Н.Б. Трудове право України: підруч. [3-те вид., стер.] / Н.Б. Болотіна/ – К., 2005. – 725 с.
98. Трудове право: акад. курс: підруч. / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана ; за аг. ред. Н.М. Хуторян. – К., 2004. – 608 с.
99. Про внесення змін та доповнень до Кодексу законів про працю України: Закон України від 05.07.1995 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 28. – Ст. 204.
100. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р., № 435-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356.
101. Курс российского трудового права [в 3-х т.] / под ред. Е.Б. Хохлова. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1996. – Т. 1. Общ. часть. – 573 с.
102. Явич Л.С. Общая теория права / Л.С. Явич. – Л., 1976. – 287 с
103. Ильин И.А. Теория права и государства: учебник / И.А. Ильин. – М., 2003. – 592 с.
104. Лазор Л. Правове регулювання правосуб’єктності у сфері трудового права в ринкових умовах / Л. Лазор // Право України. – 2010. – № 12. – С. 108 – 114.
105. Дождев Д.В. Римское частное право: учебник / Д.В. Дождев. – М., 1996. – 704 с.
106. Трудове право України: акад.. курс: підруч. [3-тє вид, перероб. і доп.] / П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, З.Я. Козак ; за ред. П.Д. Пилипенка. – К. Вид. дім «Ін Юре», 2007. – 536 с.
107. Гражданское трудовое право капиталистических государств / под ред. Е.А. Васильєва. – М., 1989. – 560 с.
108. Советское и иностранное гражданское право: проблемы взаимодействия / под ред. В.П. Мозолина. – М., 1989. – 336 с.
109. Маркс К. Сочинения [в 50-ти т.] / К. Маркс, Ф. Энгельсю – М. : Гос. изд-во полит лит., 1961. – Т. 23. – 376 с.
110. Ленин В.И. Полное собрание сочинений [изд. 5-е] / В.И. Ленин. – М. : Гос. изд-во полит. лит., 1959. – Т. 6. – 619 с.
111. Венедиктов А.В. Государственные юридические лица в СССР / А.В. Венедиктов // Сов. гос-во и право. – 1940. – № 10. – С. 63 – 66.
112. Хрусталев Б.Ф. Государственное предприятие – субъект трудового права / Б.Ф. Хрусталев. – М. : Юрид. лит. – 1976. – 159 с.
113. Смирнов О.В. Государственное производственное предприятие как субъект трудового права / О.В. Смирнов // Сов. гос-во и право. – 1971. – №2. – С. 36 – 41.
114. Ярошенко О.М. Правосуб’єктність роботодавця та її зміст / О.М. Ярошенко // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб. ; відп. ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України. – 2001. – Вип. 51 – С. 129 – 138.
115. Костюк В. Поняття та ознаки трудової правосуб’єктності роботодавця у контексті кодифікації трудового законодавства / В. Костюк // Право України. – 2010. – № 8. – С. 95 – 101.
116. Середа О.Г. Роботодавець як суб’єкт трудового права: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / О.Г. Середа ; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2004. – 19 с.
117. Про внесення змін та доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході до ринкової економіки: Закон УРСР від 20.03.1991 р., № 871-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – №23. – Ст. 267.
118. Кришталь М. Роботодавці як суб’єкти трудових правовідносин / М. Кришталь // Бюл. НСПП. – 2003. – № 2. – С. 49 – 55.
119. Науково-практичний коментар до Законодавства України про працю: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 2001 р. / за ред. Б.С. Стичинського, І.В. Зуба, В.Г. Ротаня. – К. : А.С.К., 2001. – 1072 с.
120. Козак З. Поняття “роботодавець” за трудовим правом / З. Козак // Бюл. НСПП. – 2003. – № 7. – С. 44 – 50.
121. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 р., № 3687-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 32.
122. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем: Закон України від 05.11.1997 р., № 621/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 8. – Ст. 28.
123. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993 р., № 3688-XII// Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 34.
124. Про затвердження Положення про патентно-ліцензійну, винахідницьку та раціоналізаторську роботу в Збройних Силах України: наказ Міноборони України від 05.03.2001 р., № 78 // Офіц. вісник України. – 2001. – № 12. – Ст. 527.
125. Ильиных З.К. К вопросу о понятии предприятия как субъекта трудового права / З.К. Ильиных // Новая кодификация законодательства и развитие трудового права. – Свердловск. – 1974. – С. 32 – 44.
126. Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності: пост. КМУ від 19.03.1993 р., № 203 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 6. – Ст. 121.
127 Типова форма контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, затв. пост. КМУ від 02.08.1995 р., № 597 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 11. – Ст. 264.
128. Про об'єднання громадян: Закон України від 16.06.1992 р., № 2460-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
129. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991 р., № 987-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
130. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1950. – 367 c.
131. Про затвердження Правил складання, подання та розгляду заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми: наказу МОН України від 18.04.2002 р., № 260 // Офіц. вісник України. – 2002. – № 19. – Ст. 966.
132. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р., № 2694-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.
133. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 09.07.2003 р., № 1057-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 47-48. – Ст. 372.
134. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23.09.1999 р., № 1105-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст.403.
135. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 02.03.2000 р., № 1533-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
136. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України від 18.01.2001 р., № 2240-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 14. – Ст.71.
137. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 09.07.2003 р., № 1058-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №№ 49-51. – Ст. 376.
138. Конвенція про безпеку та гігієну праці на шахтах № 176: міжнар. документ вiд 24.06.1970 р. // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993_022.
139. Проект Трудового кодексу України (реєстр. №1108, текст законопроекту до 2-го чит. від 02.04.2012 р.) // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws
140. Черноморченко Н.П. Субъекты советского трудового права: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Н.П. Черноморченко ; Сарат. юрид. ин-т. – Саратов, 1968. – 16 с.
141. Курс российского трудового права [в 3-х т.] / под ред. Е.Б. Хохлова. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1996. – Т. 1: Общ. часть. – 573 с.
142. Свічкарьова Я.В. Особливості правового регулювання праці в акціонерних товариствах: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / Я.В. Свічкарьова ; Нац. юрид. акад. України. – Х., 2003. – 20 с.
143. Трудовой кодекс Российской Федерации // Рос. газ. – 31 декаб. 2001. – № 256.
144. Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 р., № 514-VI // Уряд. кур’єр. – 2008. – № 202.
145. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р., № 1576-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
146. Смирнов В.Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии / В.Н. Смирнов. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1980. – 159 с.
147. Коршунова Т.Ю. Правовое регулирование труда руководителя организации: единство и дифференциация / Т.Ю. Коршунова // Журнал рос. права. – 1998. – №6. – С. 30 – 38.
148. Орловский Ю.П. Сфера действия трудового законодательства и практика его применения / Ю.П. Орловский // Право и экономика. – 1998. – № 10. – С. 37 – 43.
149. Глазырин В.В. Правовое регулирование труда исполнительных руководителей акционерных обществ / В.В. Глазырин // Зак-во и экон. – 1999. – № 11. – С. 24 – 31.
150. Трудовые коллективы в системе советской социалистической демократии / под ред. В.А. Масленникова. – М. : Наука, 1979. – 256 с.
151. О предприятиях в СССР: Закон СССР от 04.06.1990 г. // Ведом. СНД и Верхов. Совета СССР. – 1990. – № 25. – Ст. 460.
152. Прилипко С.М. Трудове право України: підруч. / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. – Х. : Вид. ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. – 664 с.
153. Трудовое право: учебник / под ред. О.В. Смирнова. – М. : Проспект, 1997. – 448 с.
154. Трудовое право России: учебник / под. ред. А.С. Пашкова. – СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1994. – 600 с.
155. Толкунова В.Н. Трудовое право России: учебн. пособие / В.Н. Толкунова, К.Н. Гусов. – М. : Юрист, 1995. – 496 с.
156. Теория государства и права: учебник / под ред. В.М. Корельского, В.Д. Перевалова. – М., 1998. – 616 с.
157. Юридичний словник. – К., 1974.
158. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій / В.О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
159. Теория государства и права / под. ред. В.К. Бабаева. – М. : Юрист, 2002. – 592 с.
160. Сырых В.М. Теория государства и права: учебник / В.М. Сырых. – М. : Юстицинформ, 2001. – 592 с.
161. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: моногр. / П.Д. Пилипенко. – Л. : Вид. Центр Львів. Нац. ун-ту ім. Івана Франка, 1999. – 214 с.
162. Профсоюзные ассоциации: текущие проблемы // Труд в мире. Трудовые отношения, демократия и социальная стабильность. – М., 1998. – С. 25 – 29.
163. Гетманець Н. Праводієздатність професійних спілок / Н. Гетманець, І. Козуб // Право України. – 2010. – № 12. – С. 115 – 123.
164. Бондаренко Э.Н. О субъектах коллективного договора и правоотношениях по установлению условий труда / Э.Н. Бондаренко // Договорное регулирование имущественных и трудовых отношений. – Барнаул : Изд-во Алтайского ун-та, 1987. – С. 140 – 156.
165. Венедиктов В.С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: учебн. Пособие / В.С. Венедиктов. – Харьков : Консум, 1998. – 140 с.
166. Процевський О.І. Шляхи розвитку прав профспілок в умовах ринкових відносин / О.І. Процевський // Концепція розвитку законодавства України: матер. наук.-практ. конф. (Київ, трав. 1996 р.). – К., 1996. – С. 272 – 273.
167. Процевский А.И. Трансформация прав профсоюзов – реальность или миф? / А.И. Процевский // Вестн. Омского ун-та. – 1997. – Вып. 1.– С.
168. Прокопенко В.І. Правове становище професійних спілок: сьогодення і перспективи / В.І. Прокопенко // Право України. – 1999. – №6. – С. 106 – 109.
169. Гончарова Г.С. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці / Г.С. Гончарова // Право України. – 1999. – №10. – С. 30 – 33.
170. Пилипенко П.Д. Про участь профспілок у трудових правовідносинах у світлі Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» / П.Д. Пилипенко // Право України. – 2000. – №9. – С. 81 – 83.
171. Муромцев А.Ю. Понятие и классификация функций профсоюзов на современном этапе / А.Ю. Муромцев // Вестн. Омск. ун-та. – 1998. – Вып. 2. – С. 105.
172. Сенников Н.М., Стремоухов А.В. Профсоюзное право как комплексная отрасль российского права / Н.М. Сенников, А.В. Стремоухов // Правоведение. – 2000. – №5. – С. 82 – 92.
173. Щербань В. Проблемні аспекти легалізації професійних спілок // Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах : зб. матеріалів круглого столу / за ред.. Л.П. Шумної. – Чернігів, 2007. – С. 41 – 44.
174. Процевський О. Правова природа згоди профспілкового органу на розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця // Право України. – 2012. – № 6. – С. 171 – 179.