Зозуляк Ольга Ігорівна ДОГОВІР ЯК ПРАВОВА ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Зозуляк Ольга Ігорівна

УДК 347.122; 347.132.6

ДОГОВІР ЯК ПРАВОВА ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОЇ
ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

Спеціальність 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Луць Володимир Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
академік Національної академії
правових наук України

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3 РОЗДІЛ 1. Загальні положення про цивільну правосуб’єктність юридичних осіб....................................................................................................11
1.1. Поняття цивільної правосуб’єктності юридичних осіб..............................11
1.2. Елементи цивільної правосуб’єктності юридичних осіб ..........................23
1.3. Зміст цивільної правосуб'єктності юридичних осіб...................................67
1.4. Правосуб’єктність як конститутивний елемент механізму правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб.........................81
Висновки до першого розділу..............................................................................88
РОЗДІЛ 2. Поняття та умови дійсності договору як правової форми реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб.............................92
2.1. Сутність договору як правової форми, у якій реалізується цивільна правосуб’єктність юридичних осіб.................................................................... 92
2.2. Умови дійсності договорів, укладених юридичними особами................104
Висновки до другого розділу.............................................................................131
РОЗДІЛ 3. Виконання договірних зобов’язань юридичними особами та цивільно-правова відповідальність за їх порушення як елементи договороздатності юридичних осіб.................................................................134
3.1. Виконання договірних зобов’язань як елемент договороздатності юридичних осіб....................................................................................................134
3.2. Відповідальність за порушення договірних зобов’язань як елемент договороздатності юридичних осіб...................................................................158
Висновки до третього розділу............................................................................182
ВИСНОВКИ........................................................................................................185
ДОДАТКИ...........................................................................................................193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................197

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан майнового обороту України, без сумніву, можна охарактеризувати як динамічний розвиток договірних форм опосередкування ринкових відносин. Роль договорів у регулюванні процесу переміщення економічних благ важко переоцінити, адже можна впевнено стверджувати, що договори є головним юридичним інструментом ринку.
Сьогодні важко уявити економічні зрушення без розвиненої системи договірних зв’язків між суб’єктами підприємництва. Особливо помітно зростає участь у договірних відносинах юридичних осіб, для яких договір виступає чи не основною правовою формою реалізації їх цивільної правосуб’єктності.
Між тим, детальний аналіз чинного цивільного законодавства та теоретичних питань, пов’язаних із вступом юридичних осіб у договірні зобов’язання, свідчить про існування великої кількості нерозв’язаних проблем у даній сфері. Це вимагає переосмислення деяких поглядів щодо меж участі юридичних осіб у відносинах договірного характеру, умов дійсності укладених ними договорів, особливостей виконання договірних зобов’язань юридичними особами, умов та форм відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.
Питання участі юридичних осіб у договірних відносинах досліджувались у дисертаційних роботах: Кучеренко І. М. «Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права» (2004 р.), Фролова В. Д. «Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення за цивільним законодавством України (цивілістичний аспект)» (2004 р.), Калаура І. Р. «Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи» (2004 р.), Примака В. Д. «Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб» (2005 р.), Винара Л. В. «Правовий статус юридичних осіб публічного права, заснованих державою» (2006 р.) тощо.
Однак у цих дисертаціях проблеми участі юридичних осіб у договірних зобов’язаннях розглянуті лише в загальних рисах. Крім того, у них фактично не приділяється увага дослідженню сутності договору як правової форми реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб, що детально розглянуто в цій праці. Вищевказані обставини визначають актуальність і необхідність дослідження на дисертаційному рівні проблем реалізації цивільної правосуб’єктності юридичної особи через правову форму договору як для цивільно-правової науки, так і для юридичної практики.
Науково-теоретичну основу цієї дисертаційної роботи становлять праці українських та російських вчених-юристів дореволюційного, радянського та
сучасного періодів: М. М. Агаркова, С. С. Алєксєєва, О. А. Беляневич, Т. В. Боднар, М. І. Брагінського, В. І. Борисової, С. М. Братуся, С. М. Бервено, В. А. Васильєвої, О. М. Вінник, В. В. Вітрянського, В. П. Грибанова, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. С. Іоффе, I. Р. Калаура, Н. В. Козлової, В. М. Коссака, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, Д. С. Лещенка, Л. А. Лунца, В. В. Луця, А. В. Луць, Р. А. Майданика, В. К. Мамутова, Д. І. Мейєра, Є. О. Мічуріна, І. Б. Новицького, В. А. Ойгензіхта, І. О. Покровського, Б. І. Пугінського, О. А. Пушкіна, О. А. Підопригори, З. В. Ромовської, С. В. Сарбаша, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, Є. О. Харитонова, Н. С. Хатнюк, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, Р. Б. Шишки, В. С. Щербини та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України від 26 вересня 2007 року (протокол № 8). Дисертація виконана відповідно до напрямків наукової роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (реєстраційний номер 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є з’ясування сутності договору як правової форми реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб з наданням науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України у даній сфері.
Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання наукового пошуку:
- розглянути поняття та особливості цивільної правосуб’єктності юридичних осіб у сучасних умовах;
- визначити зміст цивільної правосуб’єктності юридичних осіб;
- з’ясувати в цивільно-правовому договорі прояви особливостей правової форми реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб;
- розглянути особливості умов дійсності договорів, укладених юридичними особами;
- виявити особливості цивільної правосуб’єктності як елемента механізму правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб;
- звернути увагу на вимоги щодо виконання договорів юридичними особами;
- встановити правові засади відповідальності юридичних осіб за порушення договірних зобов’язань;
- розробити рекомендації щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства з питань правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають при реалізації цивільної правосуб’єктності юридичної особи через правову форму договору.
Предмет дослідження – положення актів цивільного законодавства, що регулюють порядок укладення та виконання договорів юридичними особами, а також визначають правосуб’єктність юридичних осіб, зарубіжне законодавство, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, відповідна судова і договірна практика.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступили загальнонаукові, філософські та спеціальні методи, зокрема: діалектичний, формально-логічний, системний, методи аналізу та синтезу, порівняльно-правовий, історичний тощо. Так, за допомогою формально-логічного та історичного методів досліджувалися процеси становлення та розвитку вчення про цивільну правосуб’єктність юридичних осіб, правове регулювання даної сфери у різні історичні періоди (розділ 1 дисертації). На основі діалектичного методу поставлені в дисертації проблеми досліджувалися в єдності їх соціального змісту та юридичної форми (підрозділи 1.2., 2.1. та 3.1. дисертації). Порівняльно-правовий метод використовувався при співставленні регулювання договірних відносин за участю юридичних осіб в Україні та в інших країнах, що дозволило запозичити позитивний правовий досвід нормотворчості цих країн (підрозділи 2.1. та 3.2. дисертації). Шляхом застосування методів аналізу та синтезу досліджувався сучасний стан законодавства, судова практика та розроблялися пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази у даній галузі (підрозділи 1.3. та 2.2. дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці дослідженням договору як правової форми реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб. Авторкою дисертації сформульовано низку таких теоретичних положень, що виносяться на захист.
Вперше:
1) доведено, що сутність договору як правової форми реалізації цивільної правосуб’єктності юридичної особи полягає у тому, що він: а) виступає юридичним фактом, на підставі якого юридичні особи вступають у договірні відносини; б) закріплює умови щодо виконання договірного зобов’язання; в) визначає умови та форми договірної відповідальності;
2) цивільна правосуб’єктність юридичних осіб розглядається як конститутивний елемент структури механізму правового регулювання договірних відносин за їх участі, що проявляється у наступному: а) здатність юридичних осіб вступати у договірні відносини визначається їх правовою природою, як суб’єктів цивільного права, оскільки саме за цим критерієм і визначається їхня цивільна правоздатність; б) здатність юридичних осіб вступати у відносини договірного характеру визначається видом їх цивільної правоздатності; в) договороздатність юридичних осіб реалізується особливими способами;
3) запропоновано авторське визначення договороздатності юридичної особи як здатності цієї особи укладати та виконувати договори, що відповідають її правовій природі та виду цивільної правоздатності, а також нести відповідальність за їх невиконання чи неналежне виконання.
Удосконалено:
4) доводи з приводу того, що ліцензування не впливає на обсяг цивільної правоздатності юридичних осіб, оскільки ліцензія є юридичним фактом, а цивільна правоздатність юридичної особи виникає не на основі дій, спрямованих на одержання ліцензії, а на основі закону, і саме законом визначається її характер та обсяг;
5) визначення цивільної правоздатності юридичної особи як її здатності мати цивільні права та обов’язки, що обумовлюються правовою природою юридичної особи та відповідають меті, що визначена в її установчих документах, чи виключному предмету її діяльності;
6) позицію щодо можливості обмеження цивільної дієздатності юридичної особи, у випадках, передбачених законом (зокрема, призначення арбітражного керуючого, тимчасового адміністратора, закріплення майна на праві господарського відання чи оперативного управління тощо суттєво звужують обсяг дієздатності юридичної особи);
7) класифікацію юридичних осіб за критерієм виду цивільної правоздатності. Їх розподілено на: а) юридичні особи, що наділяються загальною правоздатністю; б) юридичні особи, що наділяються спеціальною правоздатністю; в) юридичні особи, що наділяються виключною правоздатністю.
Дістали подальший розвиток:
8) положення про те, що під цивільною правосуб’єктністю слід розуміти таку характеристику особи, при якій її правоздатність та дієздатність виступають передумовою формування правового статусу;
9) обґрунтування того, що реалізація цивільної правосуб’єктності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями самої юридичної особи як самостійного суб’єкта цивільних відносин;
10) доводи щодо доцільності запровадження безвинної договірної відповідальності юридичних осіб, наділених універсальною правоздатністю, оскільки їх діяльність пов’язана із підприємницьким ризиком;
11) підходи з приводу того, що цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена тільки на підставі закону і не може обмежуватись на основі засновницького волевиявлення (обмеження в статуті, рішення учасників тощо).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні цивільно-правового договору як правової форми, у якій реалізується цивільна правосуб’єктність юридичних осіб;
– у правозастосовчій діяльності, насамперед, у практиці вирішення судами спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених юридичними особами. Окремі положення, викладені в дисертаційному дослідженні, визнані Апеляційним судом Івано-Франківської області слушними і використовуються в його діяльності (Акт впровадження від 14.09.2010 р. – Додаток А);
– у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право», «Договірне право» тощо. Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (Акт впровадження від 15.09.2010 р. – Додаток Б).
Апробація результатів дослідження. Дисертація була обговорена на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.
Основні теоретичні та практичні положення також отримали апробацію у виступах на: Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення» (13-14 грудня 2007 р., м. Львів); ХІХ Міжнародній історико-правовій конференції «Інтеграційні процеси в історії права, держави, юридичної думки та правоохоронної діяльності» (15-18 травня 2008 р., с. Гута резиденція «Синьогора»); круглому столі «Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин» (6 лютого 2009 р., м. Ірпінь); IV Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (3-4 квітня 2009 р., м. Одеса); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (22-23 травня 2009 р., м. Київ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення» (5-6 червня 2009 р., м. Івано-Франківськ); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в сучасних умовах» (25-26 вересня 2009 р., м. Івано-Франківськ); Третій звітній всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (25 вересня 2009 р., м. Львів); Міжнародній науково-практичній конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (4 грудня 2009 р., м. Хмельницький); науково-практичній конференції Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні» (8 грудня 2009 р., м. Івано-Франківськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова політика Української держави» (19-20 лютого 2010 р., м. Івано-Франківськ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації» (16-17 квітня 2010 р., м. Сімферополь); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Охорона корпоративних прав» (1-2 жовтня 2010 р., м. Івано-Франківськ).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження втілені у 18 наукових працях, зокрема, у 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що віднесені ВАК України до фахових для юридичних наук, а також у 12 тезах наукових доповідей і повідомлень на наукових заходах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні договору як правової форми реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб. У результаті проведеного дослідження дисертанткою було отримано різні за значимістю висновки, які спрямовані не тільки на розвиток і вдосконалення теоретичних положень договірних відносин за участі юридичних осіб, а й на втілення їх у законодавство та юридичну практику. І хоча чимало пропозицій змін до законодавства авторкою не винесено до цього розділу, але конструктивний зв’язок між теоретичними висновками та конкретними пропозиціями щодо змін до законодавства закладені у роботі. Саме у втіленні обґрунтованих теоретичних пропозицій у законотворчу діяльність дисертантка бачить шлях вдосконалення економічного стану України, який, у першу чергу, залежить від побудови чіткого механізму регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб. Основні висновки, одержані в результаті написання дисертаційної роботи, можуть бути зведені до таких:
1. Доводиться доцільність застосування правової категорії «правосуб’єктність» як характеристики правового статусу особи. Цивільною правосуб’єктністю вважається така характеристика особи, при якій її правоздатність та дієздатність виступають передумовою формування правового статусу.
2. На відміну від радянського законодавця, який за юридичними особами закріплював спеціальну (статутну) правоздатність, а термін «дієздатність» не вживав взагалі, вітчизняний законодавець легальне визначення юридичної особи розкриває за допомогою таких правових категорій, як правоздатність та дієздатність На нашу думку, такий підхід є цілком правильним, адже у такий спосіб наперед закладаються межі участі юридичних осіб у цивільно-правових відносинах.
3. У ч. 1 ст. 91 ЦК закріплено загальне правило, відповідно до якого усі юридичні особи наділяються універсальною правоздатністю. При цьому їхня правоздатність виводиться із правоздатності фізичних осіб. На нашу думку, такий підхід законодавця є не зовсім коректним, оскільки, по-перше, обсяг цивільних прав та обов’язків юридичних осіб повинен визначатися їхньою правовою природою як суб’єктів цивільного права; по-друге, на відміну від осіб юридичних, цивільна правоздатність фізичних осіб є рівною для усіх. У зв’язку з цим запропоновано визначення цивільної правоздатності юридичної особи як здатності мати цивільні права та обов’язки, що обумовлюються її правовою природою та відповідають меті, визначеній в установчих документах чи виключному предметі діяльності.
4. Доведено, що ліцензування не впливає на момент виникнення та обсяг правоздатності юридичних осіб, оскільки ліцензія є юридичним фактом, а цивільна правоздатність юридичної особи виникає не на основі дій, спрямованих на одержання ліцензії, а на основі закону, і саме законом визначається її характер та обсяг.
5. Доводиться, що цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена тільки на підставі закону і не може обмежуватись на основі засновницького волевиявлення (обмеження в статуті, рішення учасників тощо).
6. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її державної реєстрації та припиняється з моменту внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
7. Аргументовано, що реалізація цивільної правосуб’єктності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями самої юридичної особи як самостійного суб’єкта цивільних відносин.
8. За критерієм виду цивільної правоздатності юридичних осіб їх розподілено на: а) юридичні особи, що наділяються загальною правоздатністю; б) юридичні особи, що наділяються спеціальною правоздатністю; в) юридичні особи, що наділяються виключною правоздатністю.
9. Пропонується ст. 91 ЦК викласти у такій редакції:
«Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи
1. Цивільна правоздатність юридичної особи – це здатність мати цивільні права та обов’язки, що обумовлюються її правовою природою та відповідають меті, визначеній в установчих документах чи виключному предметі діяльності.
2. Юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність у передбаченому законом порядку, може мати будь-які цивільні права та обов’язки (універсальну цивільну правоздатність). Універсальна правоздатність закріплюється за підприємницькими товариствами.
3. Юридична особа, яка може мати цивільні права та обов’язки у відповідності з метою, передбаченою в її установчих документах, має спеціальну правоздатність. Спеціальна правоздатність закріплюється за юридичними особами публічного права, непідприємницькими товариствами та іншими юридичними особами.
4. Юридична особа, яка може мати цивільні права та обов’язки у відповідності із виключним предметом діяльності, має виключну правоздатність. Перелік юридичних осіб, що наділяються виключною правоздатністю, визначається законом.
5. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена
лише на підставі закону. Рішення щодо обмеження правоздатності юридичної особи може бути оскаржене юридичною особою в судовому порядку.
6. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Одержання у передбаченому законом випадку ліцензії не впливає на обсяг цивільної правоздатності юридичної особи, визначеної законом.
7. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення».
10. З метою однозначного розуміння моменту виникнення цивільної дієздатності, а також виходячи із того, що у законодавстві України передбачено значну кількість випадків, які вказують на обмеження цивільної дієздатності юридичної особи запропоновано ч. 1 ст. 92 ЦК викласти у новій редакції:
«Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи
1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Цивільна дієздатність юридичної особи виникає одночасно із її правоздатністю, крім випадків передбачених законом.
Дієздатність юридичної особи може бути обмежена у передбачених законом випадках».
11. Обґрунтовується положення про те, що реалізація цивільної правосуб’єктності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями самої юридичної особи як самостійного суб’єкта цивільних відносин.
12. Запропоновано авторське визначення договороздатності юридичної особи як здатності цієї особи укладати та виконувати договори, що відповідають її правовій природі та виду цивільної правоздатності, а також нести відповідальність за їх невиконання чи неналежне виконання.
13. Аргументовано висновок про те, що цивільна правосуб’єктність юридичних осіб є конститутивним елементом структури механізму регулювання договірних відносин за їх участі, що проявляється у наступному:
1) здатність юридичних осіб вступати у договірні відносини визначається їх правовою природою як суб’єктів цивільного права, оскільки саме за цим критерієм визначається й їхня цивільна правоздатність;
2) здатність юридичних осіб вступати у відносини договірного характеру визначається видом їх цивільної правоздатності;
3) договороздатність юридичних осіб реалізується особливими способами.
14. Сутність договору як основної правової форми реалізації цивільної правосуб’єктності юридичної особи полягає у тому, що він вміщує у собі усі елементи її договороздатності. Такий висновок випливає із того, що договір виступає юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні відносини, у ньому передбачаються вимоги щодо виконання договірного зобов’язання, а також умови та форми відповідальності за його порушення.
15. Вступаючи у відносини договірного характеру, сторони прагнуть настання певних правових наслідків, які можливі лише за умови додержання усіх умов дійсності договорів, передбачених цивільним законодавством. Виходячи із того, що договори є двосторонніми правочинами, умови їх дійсності випливають з умов дійсності правочинів. Умови дійсності договорів відображаються у сукупності таких елементів як суб’єкти договору, його форма та зміст, єдність волі та волевиявлення учасників.
16. Зроблено висновок про те, що додержання вимоги щодо змісту договору, укладеного юридичною особою, означає те, що він не повинен суперечити вимогам цивільного законодавства, звичаям ділового обороту, а також моральним засадам суспільства. При цьому не варто широко тлумачити поняття «моральні засади суспільства», під даною категорією слід розуміти лише ті суспільні моральні засади, які знайшли своє нормативне вираження у Законі України «Про захист суспільної моралі».
17. Задля вирішення проблеми, пов’язаної із правовими наслідками укладення юридичною особою правочинів поза межами цивільної правоздатності, запропоновано ст. 227 ЦК доповнити частиною першою у такій редакції:
«1. Правочин, вчинений юридичною особою всупереч меті, визначеній в її установчих документах чи виключному предмету діяльності, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сторони», у зв’язку з чим частини першу та другу вважати відповідно частинами другою та третьою.
18. Необхідною умовою дійсності договорів є втілення волі учасників у певну, визначену законодавством форму. При цьому для осіб юридичних загальним правилом є додержання письмової форми. В усній формі, як виняток, можуть укладатися лише ті договори, які повністю виконуються сторонами в момент укладення. Крім того, новелою цивільного законодавства є правило щодо обов’язкового скріплення договорів, укладених юридичною особою, печаткою, порушення якого тягне за собою його недійсність.
19. Аналізуючи таку умову дійсності договорів, як відповідність вільного волевиявлення його учасників їх внутрішній волі, зроблено висновок, що волевиявлення юридичної особи слід розуміти як зовнішню волю її органів, учасників чи представників, які уповноважені представляти юридичну особу у порядку та в межах наданих їм повноважень.
20. Досліджуючи особливості волевиявлення юридичної особи при її вступі у договірні відносини, відзначено, що у багатьох випадках у законодавстві встановлюються окремі спеціальні норми, якими регулюється механізм волевиявлення юридичної особи. Така специфіка спостерігається, зокрема, у випадку вчинення акціонерними товариствами значних правочинів та правочинів із заінтересованістю ( ст. ст. 70, 71 Закону України «Про акціонерні товариства».
21. Авторкою звернено увагу на те, що ст. 241 ЦК містить правило щодо можливості наступного схвалення дій представника, який перевищив свої повноваження при укладенні правочину, залишаючи поза увагою схвалення дій органу юридичної особи. У зв’язку з цим, пропонуємо доповнити статтю 241 ЦК частиною третьою наступного змісту: «Наступне схвалення загальними зборами дій органу юридичної особи, пов’язаних з укладенням ним правочинів, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину».
22. Виконання зобов’язання у роботі розглядається як елемент договороздатності юридичної особи. Виконання договірного зобов’язання – результат складних спільних дій обох сторін зобов’язального правовідношення. Підтримано позицію, згідно з якою для виконання зобов’язання недостатньо дій управненої сторони зобов'язального правовідношення. Особливості виконання договорів юридичними особами слід виводити із загальних засад виконання договірного зобов’язання у цивільному праві.
23. Аргументовано положення про те, що у ЦК слід закріпити хоча б приблизний перелік боргових документів, якими б підтверджувався факт виконання зобов’язання.
24. Виконання договірного зобов’язання здійснюється на основі певних принципів, серед яких основне значення належить принципу належного виконання. При цьому належне виконання договірного зобов’язання включає в себе елементи щодо: 1) належних сторін виконання; 2) належних строків виконання; 3) належного місця виконання; 4) належним предметом та способом.
25. Дисертанткою визначено основні ознаки договірної відповідальності, які можна звести до таких: 1) підстава – порушення договору; 2) договірна відповідальність носить майновий характер; 3) договірна відповідальність проявляється саме через додаткові майнові обтяження, які наступають для порушника договору; 4) договірна відповідальність має компенсаційну природу, розмір якої, за загальним правилом, повинен відповідати розміру понесених потерпілою стороною збитків; 5) майнові санкції, які накладаються на правопорушника, стягуються на користь потерпілої сторони.
26. Відповідальність за договором наступає за певних умов. Автором підтримано позицію, відповідно до якої умовами договірної відповідальності є повний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка; наявність шкоди або збитків; наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою правопорушника та шкідливими наслідками, що настали; вина правопорушника. При цьому повний склад цивільного правопорушення характерний тільки для відшкодування збитків, у той час, як при стягненні неустойки необхідними є всього дві умови: 1) протиправна поведінка; 2) вина правопорушника.
27. Під причинним зв’язком як умовою договірної відповідальності, на думку авторки, слід розуміти об’єктивно існуючий зв’язок явищ, який характеризується тим, що у конкретній ситуації із двох взаємопов’язаних між собою явищ одне із них (причина) завжди передує іншому, а інше виступає результатом дії першого (наслідок).
28. Обґрунтовано положення про те, що вина юридичної особи - це її власна вина як самостійного суб’єкта цивільно-правової відповідальності.
29. За юридичними особами, які наділяються загальною правоздатністю, слід закріпити принцип безвинної договірної відповідальності, оскільки їх діяльність пов’язана із підприємницьким ризиком.
30. На нашу думку, до універсальних форм договірної відповідальності слід віднести відшкодування збитків та моральної шкоди, неустойку, втрату завдатку та повернення його у подвійному розмірі. З огляду на зазначене, частину 1 cт. 611 ЦК пропонується доповнити пунктом 5 наступного змісту:
«5) втрата завдатку або повернення його у подвійному розмірі».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та. – 1959. – 88 с.
2. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М. : Госюриздат, 1950. – 367 с.
3. Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о правоотношении / О. С. Иоффе // Очерки по гражданскому праву : сб. статей / Ленингр. гос. ун-т; отв. ред. О. С. Иоффе. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1957. – С. 21–64.
4. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву : Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права». – 2-е изд., испр. / О. С. Иоффе. – М. : Статут, 2003. – 782 с. (Серия «Классика российской цивилистики»).
5. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М. : Госюриздат, 1958. – 182 с.
6. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / А. В. Мицкевич. – М. : Госюриздат, 1962. – 212 с.
7. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Я. Р. Веберс. – Рига : Зинатне, 1976. – 231 с.
8. Нечаева А. М. Правоспособность и дееспособность физических лиц как субъектов гражданских прав / А. М. Нечаева // Субъекты гражданского права / отв. ред. Т. Е. Абова. – М. : ИГП РАН, 2000. – С. 6–18.
9. Лозовская С. О. Правосубъектность в гражданском праве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / С. О. Лозовская. – М., 2001. – 34 с.
10. Михайлова И. А. Гражданская правосубъектность физических лиц : проблемы законодательства, теории и практики : монография / Ирина Александровна Михайлова. – М. : Юрист, 2006. – 326 с.
11. Молчанов А. А. Гражданская правосубъектность коммерческих организаций : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.03 / Молчанов Александр Александрович. – СПб., 2002. – 453 c.
12. Алексеев С. С. Общая теория права: в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 354 с.
13. Куликова И. К. Гражданская правосубъектность унитарных предприятий : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. : 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / И. К. Куликова. – СПб., 2007. – 20 c.
14. Медведев Д. А. Проблемы реализации гражданской правосубъектности государственного предприятия : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / Д. А. Медведев. – Л., 1990. – 24 с.
15. Хозяйственное право : [учебное пособие для юридических вузов] / под ред. В. В. Лаптева. – М. : Юрид. лит., 1970. – 448 с.
16. Лаптев В. В. К совершенствованию хозяйственного законодательства / В. В. Лаптев // Советское государство и право. – 1967. – № 7. – С. 96–109.
17. Лаптев В. В. Субъекты хозяйственного права / В. В. Лаптев // Советское государство и право. – 1975. – № 4. – C. 83–88.
18. Власов В. А. Советское административное право / В. А. Власов, С. С. Студеникин. – М. : Госюриздат, 1959. – 535 с.
19. Мамутов В. К. Компетенция государственных органов в решении хозяйственных вопросов / В. К. Мамутов. – М. : Юрид. лит., 1964. – 264 с.
20. Мамутов В. К. О соотношении понятий компетенции и правоспособности / В. К. Мамутов // Правоведение. – 1965. – № 4. – С. 56–63.
21. Пушкин А. А. Правовые формы управления промышленностью в СССР : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / А. А. Пушкин. – Харьков, 1964. – 34 с.
22. Басин Ю. Г. Правовые формы реализации оперативно-хозяйственной самостоятельности социалистических предприятий / Ю. Г. Басин // Правоведение. – 1967. – № 6. – C. 40–49.
23. Яковлева В. Ф. Гражданско-правовые вопросы специализации промышленности в СССР / В. Ф. Яковлева. – Л. : Изд. ЛГУ, 1968. – 64 с.
24. Фролов В. Д. Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення за цивільним законодавством України (цивілістичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право, цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право» / В. Д. Фролов. – Одеса, 2004. – 20 с.
25. Мілаш В. С. Проблеми визначення господарсько-правового статусу учасників господарських відносин / В. С. Мілаш // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – C. 25–29.
26. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / А. В. Венедиктов. – М.; Л. : АН СССР, 1948. – 840 с.
27. Венедиктов А. В. Органы управления государственной собственностью / А. В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1940. – № 5–6. – C. 34–51.
28. Лаптев В. В. Предпринимательское (хозяйственное) право : Учебник / В. В. Лаптев, С. С. Занковский. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 539 с.
29. Пилецкий А. Е. Теоретические проблемы предпринимательской правосубъектности в смешанной экономике : монография / Анатолій Евгеньевич Пилецкий. – М. : ЧеРо, 2005. – 336 с.
30. Щербина В. С. Суб’єкти господарського права : монографія / Валентин Степанович Щербина. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 264 с.
31. Иоффе О. С. О гражданско-правовом и административно-правовом методе регулирования хозяйственной деятельности / О. С. Иоффе // Правоведение. – 1959. – № 3. – C. 48–62.
32. Цивільне право України. Частина 1 / [за ред. Ч. Н. Азімова, С. Н. Приступи, В. М. Ігнатюка]. – Х. : Право, 2000. – 368 с.
33. Климкин С. И. Реализация правоспособности юридического лица через его органы / С. И. Климкин // Цивилистические записки: межвузовский сборник научных трудов. – М. : Статут, 2001. – С. 158–166.
34. Примак В. Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб : монографія / Володимир Дмитрович Примак. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 432 с.
35. Архипов С. И. Субъект права: теоретическое исследование / С. И. Архипов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 469 с.
36. Цивільне право України. Загальна частина : підручник / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.
37. Цивільне та сімейне право України : навчально-практ. посіб. – [вид. 2-е, перероб. та доп.] / За ред. Є. О. Харитонова, А. І. Дрішлюка. – Х. : ТОВ Одіссей, 2003. – 640 с.
38. Гуев А. Н. Гражданское право России : учебник / А. Н. Гуев. – в 3 т. – М. : ИНФРА-М., 2003. – Т. 1. – 457 с.
39. Витрук Н. В. К теории правосубъектности (правоспособности) как правоотношения / Н. В. Витрук // Вопросы государства и права : труды Томского государственного университета им. В. В. Куйбишева. – Томск : Изд-во Томского ун-та. – 1968. – С. 3–12 (Серия юридическая).
40. Кучинский В. А. Правовой статус и субъективные гражданские права / В. А. Кучинский // Правоведение. – 1965. – № 4. – C. 43–55.
41. Флейшиц Е. А. Соотношение правоспособности и субъективных прав / Е. А. Флейшиц // Вопросы общей теории и практики советского права : сборник статей. – М. : Госюриздат, 1960. – C. 255–283.
42. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков. – М. : Юриздат, 1940. – 192 с.
43. Малеин Н.С. О понятии, ограничении и защите правосубъектности граждан / Н. С. Малеин // Теоретические вопросы гражданского права. – М., 1980. – С. 3–10.
44. Гражданское право : учебник : в 4 т. / [В. С. Ем, Н. В. Козлова, С. М. Корнеев и др ] / отв. ред. Е. А. Суханов. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – Т. 1. – 720 c.
45. Братусь С. Н. О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав / С. Н. Братусь // Советское государство и право. – 1949. – № 8. – С. 30–36.
46. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2 т. / М. М. Агарков. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. 1. – 490 с.
47. Морандьер Л.-Ж. Гражданское право Франции / Л.-Ж. Морандьер; пер. с. франц. Е. А. Флейшиц. – М. : ИЛ, 1958. – 742 с.
48. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение / Н. Г. Александров. – М. : Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 336 с.
49. Тарасов И. Т. Учение об акцинерных компаниях / И. Т. Тарасов. – М. : Статут, 2000. – 666 с.
50. Козлова Н. В. Понятие и сущность юридического лица. Очерк истории и теории : учебное пособие / Н. В. Козлова. – М. : «Статут», 2003. – 318 с.
51. Ансон В. Договорное право / В. Ансон; пер. с англ.; под ред. О. Н. Садикова. – М. : Юрид. лит., 1984. – 464 с.
52. Синайский В. И. Русское гражданское право / В. И. Синайский. – М. : Статут, 2002. – 638 с. (Серия «Классика российской цивилистики»).
53. Пергамент М. Я. К вопросу о правоспособности юридического лица / М. Я. Пергамент. – СПб. : Типография товарищества «Общественная польза», 1909. – 35 с.
54. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта. – К. : Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
55. Цивільне право України: підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К. : Істина, 2003. – 776 с.
56. Богатых Е. А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому / Е. А. Богатых. – М. : Инфра-М, 1996. – 191 с.
57. Кулагин М. И. Избранные труды / М. И. Кулагин. – М. : Статут, 1997. – 281 с. (серия «Классика российской цивилистики»).
58. Сыроедова О. Н. Aкционерное право США И России (сравнительный анализ) / О. Н. Сыроедова. – М. : Спарк, 1996. – 112 с.
59. First council Directive of 9 March 1968, 68/151/ EEC, 1968 OJ L 65 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.roche-duffay.ru/articles/pdf/Ultra%20Vires.pdf.
60. Цивільне право України : підручник : у 2 т. [Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.]; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480 с.
61. Про об’єднання громадян: Закон України [прийнятий 16 червня 1992 р.; за станом на 01.07.2010] // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
62. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України [прийнятий 23 квітня 1991 р.; за станом на 15.01.2009] // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
63. Літвіна О. Ю. Правове положення благодійних організацій в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право, цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право» / О. Ю. Літвіна. – Харків, 2003. – 21 с.
64. Винар Л. В. Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Винар Любомир Вікторович. – Львів, 2006. – 193 с.
65. Блащук Т. В. Особливості участі юридичних осіб публічного права у цивільних правовідносинах / Т. В. Блащук // Приватне право і підприємництво : збірн. наук. праць. – Вип. 8 / редкол.: Крупчан О. Д. (гол. ред.) та ін. – К. : НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. – 192 с.
66. Тосунян Г. А. Исключительная правоспособность банка / Г. А. Тосунян, А. Викулин // Хозяйство и право. – 1999. – № 5. – C. 58–63.
67. Слугин А. А. Гражданская правосубъектность юридических лиц : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Слугин Андрей Андреевич. – Рязань, 2003. – 176 с.
68. Про банки і банківську діяльність : Закон України [прийнятий 17 грудня 2000 р.; за станом на 09.09.2010] // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5–6. – Ст. 30.
69. Про цінні папери і фондовий ринок : Закон України [прийнятий 23 лютого 2006 р.; за станом на 08.10.2010] // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 31. – Cт. 268.
70. Про туризм : Закон України [прийнятий 15 вересня 1995 р.; за станом на 08.07.2010] // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 24.
71. Про страхування : Закон України [прийнятий 7 березня 1996 р.; за станом на 29.06.2010] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
72. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) : Закон України [прийнятий 15 березня 2001 р.; за станом на 01.07.2010] // Відомості Верховної Ради України // 2001. – № 21. – Ст. 103.
73. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. – 6-е изд., перераб. и доп. – М. : Политиздат, 1991. – 560 с.
74. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців : Закон України [прийнятий 15 травня 2003 р., за станом на 07.07.2010] // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 283.
75. Про політичні партії в Україні : Закон України [прийнятий 5 квітня 2001 р.; за станом на 14.04.2009] // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
76. Гражданское право России : Курс лекцій / Под ред. О. Н. Садикова. – М. : Юрид. лит., 1996. – Ч. 1. – 304 с.
77. Гражданское право России. Общая часть : Курс лекцій; отв. ред. О. Н. Садиков. – М. : Юристъ, 2001. – 1254 с.
78. Толстой Ю. К. К разработке теории юридического лица на современном этапе / Ю. К. Толстой // Проблемы современного гражданского права : сборник статей. – М. : Городец, 2000. – 384 с.
79. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання / Володимир Кравчук // Право України. – 1999. – № 11. – С. 16–19.
80. Бальзамов Р. Л. Проблемы правосубъектности иностранных юридических лиц – участников внешнеэкономической деятельности в Российской Федерации : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / Р. Л. Бальзамов. – М., 2008. – 30 с.
81. Про міжнародне приватне право : Закон України [прийнятий 23 червня 2005 р.; за станом на 21.01.2010] // Відомості Верховної Ради України, 2005. – № 32. – Ст. 422.
82. Примак В. Д. Обмеження правоздатності юридичної особи : питання дійсності правочинів та відповідальності за правопорушення / В. Д. Примак // Юридичний вісник України. – 2004. – 4–10 вересня (№ 36).
83. Лещенко Д. С. Правовий статус установ в цивільному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Лещенко Дмитро Сергійович. – К., 2005. – 199 с.
84. Козлова Н. В. Правосубъектность юридического лица по российскому гражданскому праву : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.03 / Козлова Наталья Владимировна. – М., 2004. – 735 с.
85. Постанова судової палати з господарських справ Верховного суду України від 14.01.2002 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 6 (листопад–грудень).
86. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України [прийнятий 1 червня 2000 р.; за станом на 08.07.2010] // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
87. Соболь О. С. Лицензирование предпринимательской деятельности : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / О. С. Соболь. – М., 2004. – 34 c.
88. Тотьев К. Лицензирование по новым правилам: необходимость и перспективы реформ / К. Тотьев // Хозяйство и право. – 2001. – № 12. – C. 3–10.
89. Залесский В. В. Правоспособность юридического лица / В. В. Залесский // Право и экономика. – 1999. – № 5. – C. 85–88.
90. Лихотникова Е. П. Некоммерческие организации: правосубъектность и право собственности : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / Е. П. Лихотникова. – М., 2004. – 23 с.
91. Кудашкин В. В. Специальная правоспособность субъектов гражданского права в сфере действий общего запрета / В. В. Кудашкин // Государство и право. – 1999. – № 11. – С. 22–24.
92. Звоницкий А. К. К вопросу о значении торговой регистрации для третьих лиц: случай из судебной практики / А. К. Звоницкий // Право и жизнь. – 1925. – № 4–5. – С. 56–60.
93. Кравчук В. М. Соціально-правова природа юридичної особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право, цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право» / В. М. Кравчук. – Львів, 2000. – 19 с.
94. Черепахин Б. Б. Охрана правосубъектности граждан / Б. Б. Черепахин // Гражданско-правовая охрана интересов личности. – М. : Юрид. лит., 1969. – С. 41–62.
95. Примак В. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб у контексті їх цивільної правоздатності / Володимир Примак // Юридична Україна. – 2003. – № 12. – С. 45–51.
96. Советское гражданское право : Учебник / Под ред. В. А. Рясенцева, Н. П. Волошина. – М. : Юрид. лит., 1987. – 480 с.
97. Лебединец О. Н. Гражданская правосубъектность (сущность, значение, содержание и элементы) / О. Н. Лебединец // Юрист. – 2003. – № 9. – С. 3–6.
98. Кузнецова Л. Г. Развитие института дееспособности граждан в новом гражданском законодательстве / Л. Г. Кузнецова // Правоведение. – 1965. – № 4. – C. 72–80.
99. Козлова Н. В. Правосубъектность юридического лица / Н. В. Козлова. – М. : Статут, 2005. – 474 с.
100. Плотников В. А. Неосторожность как форма вины в гражданском праве : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Плотников Валерий Анатольевич. – М., 1993. – 164 с.
101. Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (теоретико-правовий аспект) : монографія / Євген Олександрович Мічурін. – Х. : Юрсвіт, НДІ приватного права та підприємництва АПрН України, 2008. – 482 с.
102. Стефанчук М. О. Межі здійснення суб’єктивних цивільних прав : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Стефанчук Микола Олексійович. – К. : 2006. – 201 с.
103. Камышанский В. П. Ограничения права собственности : автореф. дис. на соиск. учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / В. П. Камышанский. – СПб., 2000. – 24 с.
104. Оськин И. Н. Правовые ограничения в предпринимательской деятельности гражданина (физического лица), действующего без образования юридического лица : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / И. Н. Оськин. – Волгоград, 2003. – 19 с.
105. Микрюков В. А. Ограничения и обременения гражданских прав : монография / Виктор Алексеевич Микрюков. – М. : Статут, 2007. – 255 с.
106. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України [прийнятий 30 червня 1999 р.; за станом на 06.07.2010] // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 42–43. – Ст. 379.
107. Семина А. Н. Правоспособность и дееспособность юридического лица – должника в ходе процедур банкротства : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / А. Н. Семина. – М., 2003. – 28 с.
108. Добрынина Л. Ю. Правосубъектность юридических лиц и ее ограничения по выпуску ценных бумаг / Л. Ю. Добрынина // Правоведение. – 2001. – № 1. – C. 137–143.
109. Иванов Р. Г. Сделкоспособность внешнего управляющего в российском конкурсном праве : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, гражданский процесс, предпринимательское право, международное частное право» / Р. Г. Иванов. – М., 2009. – 27 с.
110. Калаур І. Р. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Калаур Іван Романович. – Івано-Франківськ, 2004. – 198 с.
111. Соловйова Л. Виникнення правосуб’єктності підприємств: деякі питання / Л. Соловйова // Право України. – 2002. – № 7. – С. 36–39.
112. Гражданское и торговое право капиталистических государств : учебник, отв. ред. Е. А. Васильєв. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Международные отношения, 1993. – 560 с.
113. Словарь иностранных слов / [А. Г. Спиркин, И. А. Акчурин, Р. С. Карпинский]. – [7-е изд., перераб.]. – М. : Русский язык, 1980. – 624 с.
114. Мейер Д. И. Русское гражданское право : в 2 ч. / Д. И. Мейер. – [По испр. и доп. 8-му изд.]. – М. : Статут, 1997. – 290 c. (серия «Классика российской цивилистики»).
115. Суворов Н. С. Об юридических лицах по римскому праву / Н. С. Суворов. – М. : Статут, 2000. – 299 с. (серия «Классика российской цивилистики»).
116. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации / [под. ред. Брагинского М. И.]. – М. : «Хозяйство и право», Фирма «СПАРК», 1995. – 597 с.
117. Гражданское право : учебник : в 2 т.; отв. ред. Е. А. Суханов. – [2 -е изд., перераб. и доп]. – М. : БЕК, 1998. – Т. 1. – 704 c.
118. Мукашева К. В. Юридические лица / К. В. Мукашева // Актуальные вопросы коммерческого законодательства в Республике Казахстан и практика его применения: материалы семинаров. – Т. 1. – Алмати : «ЭдшетПресс», 1996.
119. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (по изд. 1907 г.) / Г. Ф. Шершеневич. –М. : Спарк, 1995. – 556 с.
120. Цепов Г. В. Понятие органа юридического лица по российскому законодательству / Г. В. Цепов // Правоведение. – 1998. – № 3. – C. 89–93.
121. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву / С. И. Вильнянский. – Х. : Изд-во Харьковского ун-та, 1958. – Ч. 1. – 339 с.
122. Грибанов В. П. Юридические лица / В. П. Грибанов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1961. – 115 с.
123. Советское гражданское право : учебник : 2-х т. / Под ред. О. А. Красавчикова. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М. : Высшая школа, 1985. – Т. 1. – 544 с.
124. Про акціонерні товариства : Закон України [прийнятий 17 вересня 2008 р.; за станом на 06.07.2010] // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50–51. – Ст. 384.
125. Черепахин Б. Б. Волеобразование и волеизьявление юридического лица / Б. Б. Черепахин // Правоведение. – 1958. – № 2. – C. 43–50.
126. Постанова Вищого Арбітражного суду України від 24.11.2000 р. № 04 5/183 // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 2. – С. 32–34.
127. Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1999. – № 3.
128. Зобов’язальне право : теорія і практика : навч. посіб. / [О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць]; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
129. Семеусов В. А. Учение о cпециальной правоспособности юридических лиц (предприятий) / А. В. Семеусов // Проблемы правотворчества и совершенствования законодательства. – Иркутск, 1996. – С. 83–90.
130. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / [Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.]; за заг. ред. В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
131. О государственных и муницыпальных предприятиях : федеральный закон Российской Федерации от 14 ноября 2002 года № 161-ФЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //www.garant.ru.
132. Бахрах Д. Н. Административное право России : [Учебник для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : Инфра-М., 2000. – 640 с.
133. Мілаш В. С. Проблеми договірної правосуб’єктності юридичних осіб / В. С. Мілаш // Право України. – 2004. – № 10. – С. 101–105.
134. Первомайський О. О. Методологічні підходи в дослідженні поняття юридичної особи / О. О. Первомайський // Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку (м. Київ, 22–23 травня 2009 року) : збірник матеріалів ІІ Міжн. наук.-практ. конф. «Методология частного права: современное состояние и перспективы развития» / ред. кол. О. Д. Крупчан (голова), Н. С. Кузнєцова, Я. М. Шевченко та ін. – К. : НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. – С. 148–151.
135. Первомайський О. О. Суб’єкти публічного права в систематиці учасників цивільних відносин / О. О. Первомайський // Приватне право і підприємництво : збірник наукових праць. – Вип. 9 / р