ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ҐЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, об’єкт, предмет і завдання дослідження, його методологічні основи та методи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні передумови реалізації ґендерного підходу у педагогічній науці і практиці» розглядаються сутність феномену «ґендер», передумови виникнення ґендерного підходу в педагогічній науці, особливості розвитку ґендерних досліджень в Україні, специфіка проблеми реалізації ґендерного підходу у фаховій підготовці студентів гуманітарних спеціальностей.

В умовах сучасного розвитку особистості значне місце відводиться освіті, в якій, як і в суспільстві в цілому, мають реалізуватися принципи рівності між усіма людьми, їх незалежность від походження, матеріальних статків, національності, громадянства, віросповідання чи статі.

Починаючи з середини 80-х рр. ХХ ст. в педагогіці застосовується поняття «ґендер», під яким розуміється сукупність цінностей, норм поведінки, ролей, способу мислення чоловіків і жінок, набутих ними в процесі соціалізації.

На основі аналізу теоретичних праць з ґендерної проблематики українських і зарубіжних дослідників (Д. Батлер, Ш. Берн, І.А. Бондаревська, І.А. Жерьобкіна, Н.А. Кутова, Л.В. Малес, Т.М. Мельник, М.С. Свидло, Д. Скот, Р. Хоф, Н.Д. Чухим, О.Р. Ярська-Смирнова та ін.), нами визначено тенденцію розвитку ґендерного підходу до освіти – від традиційної педагогіки до критичної (60-ті рр. ХХ ст.), феміністської (70-ті рр. ХХ ст.) і, власне, ґендерної (80-90-ті рр. ХХ ст.).

Для традиційної педагогіки характерним є формування в процесі освіти і виховання типу особистості, бажаної для існуючої системи соціальних стосунків; для критичної - стимулювання учасників навчально-виховного процесу до сприяння трансформації освіти й усього суспільства; для феміністської – орієнтація на закріплення традиційних статевих ролей; для ґендерної - ставлення до особистості в її розвитку і вихованні вищими за традиційні рамки статі.

Важливо підкреслити, що критична педагогіка ґрунтується на «культурі голосу студентів», традиційна педагогіка – «культурі мовчання студента»; феміністська – «культурі традиційної поведінки статі студента»; ґендерна – «культурі демократичної поведінки студента».

Ґендерна педагогіка розширює демократичні свободи людини і є більш прогресивною для сучасної освіти, особливо для вищої освіти України, яка інтегрується до вимог Болонського процесу, а це означає не тільки дотримання прийнятих в Європі принципів (бакалаврат, магістратура, PhD і т.ін.), але й відкритість новому змісту самої освіти, у тому числі й впровадження в неї ґендерної теорії. Суспільство в цілому має стати ґендерно чутливим, розуміти ґендерні проблеми, шукати шляхи їх вирішення.

Ґендерна педагогіка гуманітаризує освіту, робить її особистісно-орієнтованою, значущою для кожного, хто навчається.

Ознаками особистісно-орієнтованого навчання є: зосередження на потребах особистості; надання пріоритету індивідуальності, самоцінності; співпраця, співдружність, співтворчість між студентами і викладачами; удосконалення педагогічних відносин у бік їх відвертості, емпатійності, духовно-морального єднання; створення ситуації вибору й відповідальності; пристосування методики до навчальних можливостей студента, актуалізація проблеми особистісного зростання особистості як основи її самостійності в оволодінні змістом освіти; стимулювання розвитку й саморозвитку студента.

Перевага ґендерного підходу в процесі навчання порівняно з традиційними підходами полягає у наданні студентам можливості розвивати індивідуальні здібності й інтереси незалежно від належності до конкретної статі, протистояти негативним проявам ґендерних стереотипів, сприяти розвитку ґендерної чутливості.

Ґендерний підхід суттєво відрізняється від традиційного в усіх його елементах, а саме: у сутності, спрямованості і меті освіти; у показниках досягнення мети навчання; в об’єкті педагогічного оцінювання; в умовах навчання і ставленні до студента; він демократизує і гуманітаризує процеси навчання і виховання, сприяє їх особистісній орієнтації.

У ході дослідження нами визначено, що:

- ґендерний підхід в освіті є одним із складових особистісно-орієнтованого підходу до навчання і виховання особистості, враховує її індивідуальні особливості у відповідності зі статтю і припускає на основі цього вибір змісту, форм і методів навчання і виховання, створення розвивального освітнього середовища у відповідності з її природнім потенціалом;

- ґендерна чутливість є одним з головним критеріїв успішної реалізації ґендерного підходу у фаховій підготовці студентів і характеризується обізнаністю студентів з ґендерною тематикою, формуванням у них егалітарного мислення, оволодінням навичками роботи з людьми з урахуванням стратегій ґендерної рівності, здатністю реагувати на порушення ґендерних принципів.

Узагальнюючи праці українських і зарубіжних дослідників (Т.В. Говорун, І.С. Кльоцина, В.П. Кравець, О.А. Луценко, Л.О. Смоляр, О.Р. Ярська-Смирнова та ін.) нами порівняно статево-рольове навчання з ґендерним і встановлено, що перше орієнтоване на вдосконалення жіночої/чоловічої індивідуальності; друге - передбачає більш широку соціально означену реальність, оскільки «стать» не ідентична «ґендеру». Стать указує на біологічний статус людини; ґендер - на соціально-психологічний з точки зору маскулінності або фемінінності.

Базисом ґендерного підходу є уявлення про те, що майже всі відмінності між статями, що традиційно вважаються природними, мають під собою не біологічне, а соціальне підґрунтя і тому можуть бути враховані при підготовці фахівців у вищих навчальних закладах.

Для вітчизняних вищих навчальних закладів останнім часом характерним є викладання спецкурсів з ґендерної проблематики, проте в них виникає ряд труднощів, визначених нами. Це: невизнання чоловіками наявності ґендерних проблем; наявність слов’янського менталітету, який традиційно ставить жінок на другий план; відсутність підготовлених викладачів.

На допомогу викладачам вищих навчальних закладів (ВНЗ) на початку ХХ ст. представниками різних державних і громадських центрів, фондів, а також науковцями Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України розроблено базовий курс «Основи теорії ґендеру», рекомендований Міністерством освіти і науки України, в якому ключовими є проблеми методології ґендерного навчання, його соціально-правові основи і психологічні особливості, технології реалізації.

Як показують результати аналітичної обробки навчальної документації ВНЗ, запровадження даного курсу й інших курсів з ґендерної проблематики відбувається не системно.

За результатами констатувального етапу експерименту, в ході якого використовувались авторські анкети і технологія діагностування рівнів ґендерної чутливості, встановлено, що у навчальних програмах і змісті лекцій гуманітарних дисциплін в експериментальних ВНЗ практично відсутні теми з ґендерної проблематики; у списку рекомендованої літератури для опанування предметів гуманітарного циклу практично відсутні праці з ґендерної проблематики; традиційний зміст і форми організації навчального процесу недостатньо сприяють підвищенню рівня ґендерної чутливості студентів, близько 95 % студентів ВНЗ мають низький рівень ґендерної чутливості.

Для реалізації ґендерного підходу в процесі підготовки студентів гуманітарних дисциплін ВНЗ нами виокремлено відповідні стратегії, а саме:

- розробка ефективних методів навчання для подолання існуючих ґендерних відмінностей;

- сприяння розвитку досліджень, що мають теоретичну і науково-практичну значимість для розвитку ґендерної рівності;

- переклад іншомовних текстів і популяризація результатів наукових досліджень з ґендерної тематики;

- розробка і запровадження спеціалізованих курсів і програм, підтримка існуючих курсів з ґендерної проблематики і поширення досвіду;

- введення ґендерної складової в освітні стандарти всіх спеціальностей в системі вищої і професійної освіти;

- створення навчально-методичних об’єднань з ґендерної експертизи навчальної літератури, професійної перепідготовки педагогічних кадрів, а також навчально-методичної бази для викладання основ ґендерних досліджень.

Ґендерний підхід у фаховій підготовці студентів проявляється в спеціальній організації навчального процесу, що забезпечує можливість реалізуватися студентам з властивими їм індивідуальними можливостями, засвоювати соціальний досвід, знання та забезпечувати успішну соціалізацію у суспільстві і соціальну ідентифікацію за ознакою статі.

У другому розділі «Педагогічні умови реалізації ґендерного підходу у фаховій підготовці студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів України III-IV рівнів акредитації та їх експериментальна перевірка» представлені результати дослідження сучасного стану впровадження ґендерного підходу у фахову підготовку студентів гуманітарних спеціальностей, висвітлено педагогічні умови й модель реалізації ґендерного підходу у фаховій підготовці студентів гуманітарних спеціальностей, визначено мету і завдання формувального етапу експерименту, описано його змістові і процесуальні аспекти.

У ході формувального етапу експерименту визначено такі педагогічні умови реалізації ґендерного підходу у фаховій підготовці студентів гуманітарних спеціальностей ВНЗ:

а) інтеграція ґендерної теорії до змісту базових навчальних курсів гуманітарного циклу;

б) впровадження ґендерних спецкурсів у програму фахової підготовки студентів,

в) у рамках позааудиторної роботи стимулювання участі студентів у роботі державних установ та недержавних громадських організацій, діяльність яких пов’язана з питаннями забезпечення ґендерної рівності в суспільній практиці;

г) залучення студентів до аналізу ґендерних проблем у процесі застосування інтерактивних методів навчання.

Розроблено модель реалізації ґендерного підходу у фаховій підготовці студентів гуманітарних спеціальностей (див. рис. 1), яка включає :

- мету, завдання, принципи, функції і педагогічні умови формування ґендерної чутливості студентів як основної характеристики реалізації ґендерного підходу в навчанні студентів (концептуальна складова);

- основні компоненти ґендерної чутливості студентів (ґендерна обізнаність, здатність реагувати на порушення ґендерних принципів) – змістова складова;