ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ УМІНЬ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПРЕДМЕТІВ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОГО ЦИКЛУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

     У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність досліджування обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу і наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів дослідження, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження; схарактеризовано вірогідність наукових положень, одержаних результатів і висновків дисертаційної роботи.

    У першому розділі „Проблема формування інтелектуальних умінь у теорії та практиці навчання” розглянуто філософську, психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження; проаналізовано базово-категоріальний апарат дослідження.

Відповідно до завдань пропонованого дослідження, було вивчено особистий внесок видатних філософів, психологів і педагогів щодо проблеми формування інтелектуальних умінь у теорії та практиці навчання. Розглянувши всі етапи (І етап – епоха Античності; ІІ етап – дидактичні системи Середньовіччя та епохи Відродження; ІІІ етап – дидактичні теорії та системи епохи Просвітництва; ІV етап – дидактичні новації), було встановлено, що майже всі досліджені світові дидактичні системи зверталися до проблеми формування інтелектуальних умінь як основного чинника інтелектуального розвитку людства. Але всі досліджені зарубіжні дидактичні системи підходили до проблеми формування інтелектуальних умінь опосередковано, не виділяючи окремо формування інтелектуальних умінь у процесі навчання конкретних предметів.

Вивчаючи світову дидактику з приводу формування інтелектуальних умінь, проаналізовано зародження і розвиток педагогічних концепцій в Україні: І етап – період Київської Русі; ІІ етап – дидактичні системи епохи Відродження; ІІІ етап – дидактичні теорії та системи епохи Просвітництва; ІV етап – дидактичні новації; V етап – сучасні дидактичні концепції, а також встановлено, що прийоми і методи навчання, які сприяють формуванню і розвитку інтелектуальних умінь школярів, мають тисячолітню історію і є фундаментом для сучасних дидактичних досліджень. Але поки що не визначено перелік інтелектуальних умінь, необхідний у процесі навчання предметів мовно-літературного циклу, не виявлено основні дидактичні підходи до їх формування.

Аналізуючи філософську, психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, визначено наступні ключові поняття: інтелект – це сукупність здібностей, які характеризують рівень і якість розумових процесів особистості, що проявляються у навчально-пізнавальній діяльнос­ті; уміння – це складний процес аналітико-синтетичної діяльності кори великих півкуль головного мозку, в ході якого створюються і закріплюються асоціації між завданнями і рішеннями, необхідними для його виконання; здатність особистості належно виконувати дії, заснована на доцільному використанні раніше здобутих знань і навичок; інтелектуальні вміння – це загальнонавчальні вміння, які передбачають свідоме володіння особистістю раціональними прийомами мисленнєвої діяльності – системою певних дій (операцій), необхідних для розв’язування навчально-пізнавального завдання.

Відповідно до визначення, було розподілено інтелектуальні вміння за блоковою структурою: І. Блок продуктивно-стереотипних умінь – визначати поняття, інтерпретувати, аналізувати, виділяти головне; ІІ. Блок  реконструктивно-варіативних умінь – шукати аналогії та порівнювати, узагальнювати і систематизувати, класифікувати і конкретизувати; ІІІ. Блок  творчо-рефлексивних умінь – будувати моделі, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, будувати стратегії і прогнозувати перебіг подій.

Враховуючи визначення і класифікацію інтелектуальних умінь, було зроблено припущення, що інтелектуальні вміння формуються на чотирьох рівнях: І рівень – теоретичне уявлення; ІІ рівень – практичне застосування; ІІІ рівень – узагальнення; ІV рівень – творче використання.

З’ясовано, що формування інтелектуальних умінь залежить від організації процесу викладання та учіння, потребує врахування певних компонентів навчально-виховного процесу – створення певних дидактичних засад.

У другому розділі „Теоретичне обґрунтування моделі формування інтелектуальних умінь старшокласників у процесі навчання предметів мовно-літературного циклу” здiйснено діагностику стану сформованостi інтелектуальних умінь старшокласників у процесі навчання предметів мовно-літературного циклу, а також факторiв i умов, що впливають на цей процес. Під час експерименту поглиблено вивчено практику роботи середніх навчальних закладiв.

Визначення стану сформованостi інтелектуальних умінь старшокласників у процесі навчання предметів мовно-літературного циклу проведено за допомогою таких діагностичних методів: вивчення ефективностi навчально-виховної роботи на основi складання анкет для старшокласників; аналiзу навчальних планiв i програм з проблеми дослідження; анкетування учителів, проведення бесід з проблеми формування інтелектуальних умінь старшокласників у процесі навчання предметів мовно-літературного циклу; вiдвiдування та аналізу уроків української мови і літератури, російської мови і зарубіжної літератури; дiагностики основних труднощiв формування інтелектуальних умінь старшокласників у процесі навчання предметів мовно-літературного циклу.

Основними критеріями сформованості інтелектуальних умінь визначено мотиваційну готовність, ступінь складності вміння, рівень предметних знань, рівень самостійності; встановлено відповідні до них показники. Виходячи з вищевикладеного, виділено чотири рівні сформованості інтелектуальних умінь: високий – творчий (віддалене перенесення); достатній – частково-пошуковий; середній – перетворювальний (у дещо зміненій ситуації); низький – копіювальний (виконання за зразком).

Аналіз результатів констатувальної діагностики показав: 4,5 % учнів старших класів мають високий рівень сформованості інтелектуальних умінь; 12,3 % – достатній рівень; 46,6 % – середній рівень; 36,6 % старшокласників,  на жаль, мають  низький рівень сформованості інтелектуальних умінь. Педагогічні спостереження дають підстави стверджувати, що інтелектуальні вміння старшокласників на уроках мовно-літературного циклу формуються загалом стихійно, не систематично.

Паралельно з анкетуванням учнів здійснювалося анкетування учителів, яке підтвердило такі результати:

Учителі-філологи були досить одностайні в тому, що формування інтелектуальних умінь значною мірою впливає на успішність учнів (86,1 %). Більшість опитаних (57,2 %) дотримується думки, що в програмах ува­гу приділено лише окремим умінням (виділяти головне, порівнювати, узагальнювати, систематизувати, визначати поняття); 15,5 % учителів зазначили, що уваги цим умінням приділено недостатньо.

Під час анкетування було з’ясовано, як часто самі вчителі на своїх уроках організовують роботу з формування інтелектуальних умінь школярів. 36,6 % опитаних заявили, що роблять це лише час від часу, а 63,4 % стверджують, що займаються вирішенням цієї проблеми систематично.

Далі педагогам було запропоновано назвати засоби і форми, які вони застосовують у роботі при формуванні інтелектуальних умінь старшокласників. Результати показали, що для вирішування на­званої проблеми використовують приклади з навчального матеріалу (35,2 %), міжпредметні зв’язки (11,2 %), пояснення порядку операцій (11,2 %), застосовують засоби наочності (12,3 %). Тренувальні роботи для форму­вання інтелектуальних умінь проводять не завжди (14,3 %). Разом з тим майже всі вчителі прагнуть удосконалю­вати свою індивідуальну методику навчання старшокласників.

Результати констатувального експерименту допомогли виявити певну суперечність: з одного боку – зростаючі вимоги суспільства і держави до школи щодо вдосконалення змісту, засобів, форм і методів навчання; з другого – відсутність у старшокласників достатнього рівня інтелектуальних умінь для досягнення цих вимог.

У ході дослідження визначено, що під дидактичними умовами ми розуміємо взаємозалежну сукупність компонентів навчально-виховного процесу, які забезпечують досягнення навчальних цілей, відповідно до цього   дидактичні умови формування інтелектуальних умінь старшокласників – це взаємо­залежна сукупність компонентів навчально-виховного процесу, які забезпечують розвиток інтелектуальних умінь школярів у процесі навчання предметів певних циклів.

Зазначено, що процес формування інтелектуальних умінь може відбуватися за таких дидактичних умов: урахування психолого-педагогічних закономірностей мислення старшокласників; зважування на особливості змісту загальної середньої освiти щодо навчального матеріалу для старших класів; поєднання інтерактивних (інноваційних) і традиційних форм навчальної взаємодії (діяльнісний підхід) у навчанні старшокласників; проблематизація навчального процесу; інтегрований підхід до навчання предметів мовно-літературного циклу.

Відповідно до визначених наукових понять та згідно з дидактичним завданням дослідження, проаналізовано структурні компоненти моделі формування інтелектуальних умінь (мотиваційно-цільовий, змістово-інформаційний, операційно-діяльнісний, діагностико-коригувальний, контрольно-результативний) та функціональні компоненти (стимулюючо-спонукальний, розвивально-проективний, емоційно-ціннісний, комунікативно-організаційний, творчо-пошуковий), шляхи впровадження процесу формування інтелектуальних умінь старшокласників: теоретично-інформаційний, практично-діяльнісний та самоорганізаційний, які були покладені в основу моделі пропонованого дисертаційного дослідження (рис. 1).

Управління дидактичним процесом здійснювалося відповідно до структури виділених інтелектуальних умінь та з урахуванням рівнів формування інтелектуальних умінь у три етапи: І етап – продуктивно-стереотипні вміння, ІІ етап – реконструктивно-варіативні вміння, ІІІ етап – творчо-рефлексивні вміння. На основі цього відбувалося впровадження у навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів факультативного курсу ,,Формування інтелектуальних умінь у процесі вивчення предметів мовно-літературного циклу”. Експеримент передбачав методичний комплекс засобів, розроблений відповідно до експерименталь­ної програми та рівнів формування інтелектуальних умінь, містив правила-схеми, вправи, завдання, орієнтири, складені згідно зі змістом, добре відомим учням. Їхня головна функція полягала у відображенні складу і послідовності операцій, які становлять інтелектуальні прийоми.