ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, охарактеризовано впровадження і апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичні основи організації самостійної роботи майбутніх учителів інформатики в умовах дистанційного навчання” проаналізовано стан дослідження проблеми у психолого-педагогічній і науково-методичній літературі; розглянуто психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи; досліджено підходи до розкриття її змісту, ознак, місця і ролі самостійної роботи в навчальному процесі; проведено аналіз стану дослідження проблеми організації самостійної роботи в умовах дистанційного навчання.

В сучасних умовах важливим для вчителя інформатики є нові функції, пов’язані зі зміною освітньої парадигми, в якій учень (студент) розглядається як самостійно критично мислячий суб’єкт своєї праці, а не об’єкт навчання. А також нові функції пов’язані щодо використання сучасних технологій навчання, зокрема дистанційного навчання, які істотно змінюють засоби і способи реалізації навчального процесу, його організаційно-управлінський аспект. Тільки така модернізація педагогічної освіти забезпечить формування професійного компетентного вчителя, здатного розв’язувати поставлені суспільством завдання, формувати всебічно розвинену особистість.

В дослідженні дотримуємося погляду, що самостійна робота студента – це одна з форм навчально-пізнавальної активності, діяльності студента, цілями якої виступають: - засвоєння студентами змісту освіти (знання, навички, уміння, досвід діяльності, прийоми, алгоритми і т.ін.); - формування рис самостійності і як результату навичок самоосвіти.

Навчання створює базу для самоосвіти, самоосвіта, в свою чергу, створює умови для формування потреби в нових знаннях, задаючи нову мету для навчання. Самостійна робота в процесі навчання складає перехідну ланку між навчанням і самоосвітою. Таким чином, через ланки навчання, самостійну роботу, самоосвіту - створюється освітнє середовище неперервної освіти вчителя, необхідної йому в сучасному суспільстві, базованому на знаннях, впродовж всього його життя.

Разом з тим самостійна робота може виступати й засобом і методом в певних навчальних ситуаціях, залежно від цілі.

В дисертаційному дослідженні самостійна робота виступає не тільки як об’єкт вивчення, а й як метод, засіб досягнення навчальної цілі.

Поки не існує загальноприйнятої і всеохоплюючої класифікації самостійної роботи. В дослідженні вважаємо основним критерієм в здійсненні класифікації самостійної роботи дидактичну ціль, відповідно до якої в роботі було здійснено класифікацію.

Застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій дає змогу значно покращити ефективність самостійної роботи майбутніх учителів інформатики. Використання новітніх технологій навчання (дистанційного навчання) істотно змінює засоби реалізації самостійної діяльності майбутніх учителів інформатики і їх організаційно-управляючий аспект.

Під дистанційним навчанням будемо розуміти самостійну діяльність того, хто навчається, яка реалізується в специфічній педагогічній системі, при якій той, хто навчає і той, хто навчається відокремлені у просторі і часі і можуть взаємодіяти між собою. Під педагогічною системою дистанційного навчання ми розуміємо систему за А.А.Андрєєвим, в основу якої покладено 12 елементів: ціль дистанційного навчання; зміст дистанційного навчання; ті, що навчаються; ті, що навчають; методи дистанційного навчання; засоби дистанційного навчання; форми дистанційного навчання; навчально-матеріальна підсистема; фінансово-економічна підсистема; нормативно-правова підсистема; ідентифікаційно-контролююча підсистема; маркетингова підсистема.

Наведемо переваги організації самостійної роботи в умовах дистанційного навчання порівняно з традиційним навчанням: самостійну роботу в умовах дистанційного навчання можна краще контролювати; при самостійній роботі в умовах дистанційного навчання можна забезпечити ефективний зворотній зв'язок; в умовах дистанційного навчання відбувається активніша взаємодія між студентами і викладачем, студентами і студентами – регулярні консультації, тестування, форуми, чати тощо; дистанційне навчання відкриває можливість індивідуального підходу до кожного учня – викладач має змогу здійснювати адаптацію й розробку завдань, відповідно до індивідуальних потреб учнів; в умовах дистанційного навчання є змога забезпечити колективну форму самостійної роботи, при якій створюються так званні групи взаємної підтримки навчально-пізнавальної діяльності студентів (більш підготовленні студенти навчають, допомагають менш підготовленим); створення атмосфери навчального суперництва; в умовах дистанційного навчання усі необхідні матеріали для самостійного навчання (лекційний матеріал, підручники, посилання на корисні ресурси, зокрема ресурси Інтернет, консультації фахівців тощо) студент має безпосередньо в особистому розпорядженні, таким чином створюється так звана особиста «база знань» кожного студента, що містить текстовий та графічний, статичний і динамічний матеріал, що постійно поповнюється і є доступним для інших студентів.

Ефективно організована самостійна робота майбутніх учителів інформатики в умовах дистанційного навчання може вирішити проблему постійного вдосконалення професійної компетентності педагога, як професіонала, створити умови самоорганізації, самоосвіти, самовдосконалення, самовираження вчителя.

У другому розділі “Організація самостійної роботи майбутніх учителів інформатики в умовах дистанційного навчання інформатичних дисциплін” визначено можливості використання навчально-інформаційного середовища для організації самостійної роботи студентів стаціонарної форми навчання - майбутніх вчителів інформатики, в умовах дистанційного навчання та під час проведення навчальної педагогічної практики студентів.

Система керування самостійною роботою в умовах дистанційного навчання включає наступні етапи: планування; організація; координація; контроль. Усі ці етапи детально розглянуті у другому розділі дисертаційного дослідження.

При плануванні самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання необхідно: врахувати досвід самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів; скласти план тем, які виносяться на самостійну роботу і ознайомити студентів з ним; розчленувати увесь навчальний матеріал на навчальні одиниці - модулі; намагатися досягти однакового рівня складності усіх модулів; рівномірно поділити усі навчальні модулі по тижнях семестру; визначити дидактичні цілі, тобто прогнозовані, наперед заплановані результати навчання при вивченні кожного з модулів; скласти методичні рекомендації для студентів щодо проведення самостійної роботи в умовах дистанційного навчання; скласти графік консультацій та зустрічей з викладачами у дистанційному та очному режимах, вказати їхню періодичність і ознайомити з ними студентів.

Готовність студентів до реалізації дистанційного навчання визначається: рівнем самостійності; готовністю навчатися в умовах дистанційного навчання; базовими знаннями, вміннями, навичками.

Інформаційно-навчальне середовище (ІНС) є основною складовою організації дистанційного навчання. Воно, в процесі вивчення інформатичних дисциплін майбутніми вчителями інформатики, синхронізовано може бути використане як: - засіб навчання, тобто ІНС може стати інструментом, за допомогою якого можна організовувати повноцінний навчальний процес вивчення дисциплін інформатичного циклу; - об’єкт вивчення, коли студент вивчає не тільки сам зміст дистанційного курсу, а й технологію його створення, елементи якої вивчаються в змісті дисциплін інформатичного циклу (ІНС, на основі якого створено курс, мови програмування, засоби тощо, які використовуються при створенні курсу); - інструмен майбутньої педагогічної діяльності студентів, який надасть можливість використовувати всі елементи дистанційного навчання в освітній професійній діяльності майбутніх вчителів інформатики; - база знань, яка містить такі навчальні матеріали, які доповнюють зміст програмних інформатичних дисциплін.

ІНС для підтримки дистанційного навчання повинно мати п’ять структурних компонентів : - організаційний компонент (містить презентацію середовища, його призначення, цілі, задачі, зміст (структура) тощо.); - реєстраційний компонент ( здійснюється реєстрація усіх учасників навчання, яка дає право отримати власний логін (ім’я для входу в середовище) та пароль і стати повноцінним учасником навчання); - інформаційний компонент ( містить певним чином структуровані навчальні дані); - комунікаційний компонент; - контролюючий компонент.

Як уже зазначалося, у дисертаційному дослідженні розглядається організація самостійної роботи студентів стаціонарної форми навчання - майбутніх учителів інформатики, в умовах так званого «змішаного» навчання. «Змішане» навчання – це гармонійно поєднане традиційне і дистанційне навчання. В цій моделі навчання основними джерелами знань є як викладач, так і інформаційно-навчальне середовище, яке функціонує в умовах дистанційного навчання.

З метою поглиблення знань, умінь, навичок роботи в системі дистанційного навчання, а також формування і розвитку такої якості особистості як самостійність у майбутніх учителів, доцільно вводити в класичний навчальний процес елементи дистанційного навчання, організовуючи таким чином змішане навчання.

В роботі детально проаналізовано найбільш популярні інформаційно-навчальні середовища для дистанційного навчання. На основі розробленого дистанційного курсу «Дистанційна підтримка діяльності майбутнього вчителя інформатики», який призначено для студентів 4-5 курсів, розглянуто особливості методики організації самостійної роботи майбутніх учителів інформатики з використанням інформаційно-навчальних середовищ «Web клас ХПІ», «Moodle», «Агапа».

В результаті організації самостійної роботи в умовах змішаного традиційного та дистанційного навчання на базі розробленого дистанційного курсу «Дистанційна підтримка діяльності майбутнього вчителя інформатики» студенти: формують знання, вміння, навички з дисциплін інформатичного циклу; одержують знання про сучасні тенденції розвитку освіти ХХІ століття, Болонський процес, віртуальні університети тощо; переконуються в актуальності проблеми впровадження дистанційного навчання, в основу якого покладено використання засобів нових інформаційних технологій (і насамперед - Інтернет); довідуються про існуючі на даний момент освітні портали і інструментальні середовища для створення дистанційних курсів; знайомляться з педагогічними й методичними вимогами до розробки дистанційних курсів; формують досвід створення та використання дистанційних курсів; дізнаються про специфіку електронного подання навчального матеріалу для дистанційного навчання.

Змішане навчання доцільно використовувати не тільки при організації самостійної навчальної роботи студентів, а й при проведенні педагогічної практики майбутніх вчителів, коли студент фізично не присутній в педагогічному навчальному закладі. Тоді логічно використовувати засоби, методи, прийоми дистанційного навчання для керування і контролю навчальною педагогічною практикою студентів, а також для проведення консультацій, семінарів, конференцій тощо.

Модель організації змішаного навчання при проведенні педагогічної практики майбутніх учителів інформатики містить три компонента:

1) очний компонент, в ході якого проводяться організаційно-настановчі заходи. Під час проведення настановчих заходів відбувається: - ознайомлення студентів із завданнями, організацією, етапами проведення практики, з нормами поводження в шкільній установі, звітною документацією; - закріплення студентів за методистами й розподіл за шкільними установами; - орієнтування студентів в основному змісті практики, повідомлення конкретних вимог до виконання програми практики; - ознайомлення студентів з ІНС, за допомогою якого буде проводитися наступний дистанційний компонент практики; - повідомлення інструктивно-методичних вказівок, щодо роботи в ІНС під час проведення педагогічної практики студентів; - розробка індивідуальних планів роботи під час педагогічної практики в ІНС; - вхідний контроль готовності до педагогічної практики майбутніх вчителів інформатики засобами ІНС.

2) дистанційний компонент, в ході якого проводиться керована самостійна робота студентів під час практики. Під час другого етапу відбувається: - власне сама навчальна педагогічна практика майбутніх вчителів інформатики; - керована самостійна робота студентів в ІНС в умовах дистанційного навчання; - консультації методистів зі студентами традиційними засобами і комунікаційними засобами ІНС; - обов’язкова, раз на тиждень, конференція з обміну досвідом за допомогою комунікаційних засобів ІНС; - поточний контроль проведення педагогічної практики засобами ІНС; - підготовка атестаційних матеріалів, які відсилаються методистам за допомогою засобів ІНС.

3) очний заключний компонент, в ході якого відбувається аналіз результатів та оцінювання педагогічної практики майбутніх вчителів інформатики. Під час третього етапу відбуваються: - вихідна діагностика результатів контролю в ІНС; - консультації методистів з студентами; - звітування студентів про проведення індивідуальних занять; - подання кожним студентом методистові кафедри наступну документацію: щоденник практики, конспекти залікових занять, психолого-педагогічну характеристику учня, конспект виховних заходів, які проводив студент, звіт за практику; - захист атестаційних матеріалів; - підсумкова конференція з педагогічної практики; - атестація студентів.

Для перевірки гіпотези дослідження та уточнення методики організації самостійної роботи в умовах змішаного традиційного та дистанційного навчання, протягом 2004-2007 років було проведено педагогічний експеримент. У його процесі розв’язувались такі завдання:

- дослідити процес організації самостійної роботи майбутніх вчителів інформатики у вищих педагогічних навчальних закладах, використання різноманітних засобів під час організації самостійної роботи студентів;

- дослідити можливості використання інформаційно-навчальних середовищ для проведення дистанційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах в процесі організації самостійної роботи студентів;

- впровадження розробленого дистанційного курсу «Дистанційна підтримка діяльності майбутнього вчителя інформатики» в практику вищих педагогічних навчальних закладів, дослідження ефективності його використання;

- уточнити шляхи та методичні прийоми організації самостійної роботи майбутніх вчителів інформатики на основі курсу «Дистанційна підтримка діяльності майбутнього вчителя інформатики»;

- перевірити ефективність запропонованої методики організації самостійної роботи майбутніх вчителів інформатики в умовах змішаного дистанційного і традиційного навчання.

В ході експерименту було вивчено та проаналізовано діючі підходи та методики організації самостійної роботи студентів, майбутніх вчителів інформатики; визначено об’єкт, предмет, гіпотезу і завдання дослідження, терміни проведення експерименту та контроль його результатів.

Під час констатуючого етапу (2004-2005 н. р.) з метою аналізу та оцінки ставлення студентів до самостійної роботи та дистанційного навчання, ступеня використання ними комп'ютера та Інтернет при виконанні різних видів самостійної роботи було проведене анкетування студентів 1-5 курсів (майбутніх вчителів інформатики) Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та Криворізького державного педагогічного університету. Загальна кількість респондентів – 397. На основі отриманих результатів зроблено висновок, що організаційне та методичне забезпечення самостійної роботи майбутніх учителів інформатики знаходиться на недостатньому рівні.

Було зібрано дані про використання різних інформаційно-навчальних середовищ для дистанційного навчання; виокремлено характерні для них ознаки та виділено три найбільш педагогічно доцільних інформаційно-навчальних середовища («Веб клас ХПІ», Moodle, Агапа) для організації самостійної роботи.

Під час пошукового етапу експерименту (2005-2006 н. р.) розроблено дистанційний курс «Дистанційна підтримка діяльності майбутнього вчителя інформатики» для організації самостійної роботи студентів; дібрані навчальні матеріали; розроблена методика організації самостійної роботи майбутніх вчителів інформатики в умовах дистанційного навчання.

Під час формуючого експерименту (2006-2007 н.р.) запропонована методика, на базі розробленого дистанційного курсу «Дистанційна підтримка діяльності майбутнього вчителя інформатики», впроваджувалася у навчальний процес вищих навчальних закладів. Проводилось анкетування студентів, підсумкові роботи з метою визначення ефективності методики та підтвердження робочої гіпотези дослідження. Це дало змогу отримати статистичні дані, які об’єктивно характеризують результативність організації самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання.

Розуміючи, що ефективність організації самостійної роботи безпосередньо виміряна не може бути, ми спостерігали за розвитком виділених компонент сформованості самостійної навчальної діяльності та рівня сформованості інформатичних компетентностей, які відображають рівень професійної підготовки студентів. Для цього було виділено критерії до чотирьох рівнів: „дуже низький”, „низький”, „середній” та „високий”.

Для статистичної обробки до уваги бралися сумарна кількість балів, набрана студентом протягом навчального року, і використано t-критерій Стьюдента.

Експеримент повністю підтвердив гіпотезу про те, що організація самостійної роботи майбутніх вчителів інформатики в умовах змішаного дистанційного та традиційного навчання і застосування розробленої методики дає змогу покращити їх професійну підготовку як майбутніх вчителів інформатики, сформувати якості самостійності, навички до самоосвіти, самопізнання, самовдосконалення і навчання впродовж всього життя.