УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження та ступінь її розробки; вказаний зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначені мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет і методи; розкриті наукова новизна та практичне значення одержаних результатів; наведені дані про публікації, структуру та обсяги роботи.

У першому розділі «Управління інтелектуальним капіталом в умовах сучасного соціально-економічного розвитку: теоретичні та методологічні основи дослідження» визначені теоретико-методологічні підходи до розкриття сутності інтелектуального капіталу як об’єкта управління, досліджено його структуру й оцінено дієвість національний інституцій з управління інтелектуальним капіталом.

Сучасна система господарських відносин характеризується передусім, як інноваційна економіка. Інноваційність зумовлена активними процесами використання інтелектуального капіталу, який є нині найбільш продуктивним фактором виробництва, і на який спрямована функція управління. Використання інтелектуального капіталу на національному рівні зумовлює науково-технічний прогрес, сприяє розвитку вітчизняної науки, стимулює наукові дослідження у напрямах проектування, розробки, впровадження виробничих інновацій, веде до появи нових конкурентоздатних товарів і послуг, опосередковує активізацію процесів залучення вітчизняних та іноземних інвестицій до розвитку українських підприємств, істотним чином визначає умови економічного, а також соціального розвитку країн в цілому.

Щоб зрозуміти сутність інтелектуального капіталу, важливо визначити сферу застосування спеціальної термінології: «інтелектуальний капітал» / «інтелектуальна власність» / «нематеріальні активи». Названі терміни належать до різної професійної лексики: поняття «інтелектуальний капітал»  використовують у практичній діяльності переважно менеджери, поняття «інтелектуальна власність» є складовою професійної мови юристів, а поняття «нематеріальні активи» використовують у свєму професійному лексиконі оцінювачі та бухгалтери.

За нашим визначенням, інтелектуальний капітал як об’єкт управління – це  сукупність залученої в процес господарської діяльності частини людського капіталу та ідентифікованих і вартісно оцінених інтелектуальних активів (об’єктів інтелектуальної власності), яка свідомо сформована та структурована відповідно до завдань стратегії економічного розвитку суб’єкта ринкових відносин.  Ідеться про широке розуміння інтелектуального капіталу як об’єкта управління, оскільки визначення базується на ідентифікації інтелектуального капіталу через сукупність людського капіталу та нематеріальних активів.

Інтелектуальний капітал споживчої кооперації України є частиною національного інтелектуального капіталу. На основі узагальнення та вдосконалення існуючих підходів до ідентифікації інтелектуального капіталу запропоновано схему у якій відображено склад інтелектуального капіталу споживчої кооперації (рис. 1). Це узагальнення може бути також поширено на первинний рівень діяльності організацій і підприємств названої господарюючої системи.