КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ НАГОРОД В УКРАЇНІ Автореферат

У Вступі обґрунтовується актуальність теми роботи, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, формулюються мета та задачі дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ 1. «Теоретико-правові засади державних нагород в Україні» містить три підрозділи, в яких визначаються ознаки, особливості, види державних нагород, досліджуються науково-теоретичне підґрунтя становлення інституту державних нагород, сучасний стан і розвиток його нормативно-правового регулювання, а також місце суспільних відносин у сфері використання нагород в національній системі права.

У підрозділі 1.1. «Історіографія державних нагород» розглядається питання зародження та становлення спеціальних знаків, які використовувалися для нагородження. Досліджується світова та вітчизняна наукова думка щодо відзначення та заохочення людей різними нагородами, що було предметом вивчення мислителів, дослідників і науковців із давніх часів, більшість з яких доходила висновку про те, що нагороди є обов’язковою складовою існування держави, при цьому вказувалося на взаємозв’язок і залежність відповідності заслуг людини засобам нагородження. Установлено, що за радянських часів дослідження питань державних нагород та державного нагородження здійснювалося переважно з точки зору теоретичних аспектів заохочення в цілому, або окремих аспектів правового регулювання адміністративного та трудового права, що не давало комплексного та системного уявлення про цю проблематику.

В Україні після здобуття незалежності і становлення національної правової системи питання державних нагород як правової категорії, конституційно-правових засад їх регулювання хоча і привертає увагу таких науковців як О.І. Баїк, В.С. Бігун, В.В. Заїка, Д.Г. Коритько та ін., однак все ще є мало дослідженим і фрагментарним, системний підхід у цьому процесі відсутній. Комплексне уявлення про цю проблематику не сформовано.

У підрозділі 1.2. «Державні нагороди як конституційно-правова категорія» надається характеристика державним нагородам як конституційно-правовій категорії, підкреслюючи, що саме конституційне право регулює найважливіші для держави відносини, які становлять основи державної влади і виникають у процесі її здійснення, зокрема, шляхом нагородження за певні заслуги. Тому питання державних нагород має важливе значення для науки конституційного права.

Установлено, що специфіка суспільних відносин у сфері функціонування нагород полягає в тому, що нагороди – це необхідний інструмент влади, а нагородження – прояв її здійснення. На кожному владному рівні та кожною владною інституцією нагороди активно використовуються. Аналіз правових норм, якими регулюються питання нагород, свідчить, що незалежно від рівня, на якому відбувається нагородження, спрямованість і фактичний зміст норм є однорідними.

Проблема галузевої належності суспільних відносин у сфері використання нагород має велике теоретичне та практичне значення, оскільки віднесення тих чи інших правових норм до будь-якої галузі права означає включення їх до певного галузевого режиму, поширення на них його принципів, методів, загальних положень, крім того, правильне співвідношення між системою права та зовнішнім її закріпленням у системі нормативних актів забезпечує їх доступність та правильне застосування.

Зазначено, що однією з комплексних галузей національної системи права України є нагородне право, норми якого регулюють суспільні відносини, пов’язані із застосуванням до громадян певних засобів відзначення (нагородження), у тому числі і спеціально встановлених, з метою формування або закріплення суспільно-корисних моделей поведінки.

Визначено, що нагородне право – це комплексна галузь права, оскільки її норми регулюють суспільні відносини, що є предметом впливу ряду загальновизнаних галузей права, насамперед конституційного, адміністративного та трудового. При цьому, переважна більшість суспільних відносин, пов’язаних з державними нагородами, урегульована саме конституційним правом, за рахунок норм якого формується нагородне право. Акцентовано увагу на тому, що нагородному праву, як комплексній галузі права, властиві такі методи, як: 1) загальні (імперативний і диспозитивний); 2) спеціальні (рекомендаційний і декларативний), і надано їхню характеристику.

Установлено, що суб’єкти нагородного права наділені відповідною правосуб’єктністю, яка визначається нормами нагородного законодавства. Визначено систему суб’єктів нагородного права, до якої віднесено: 1) фізичних осіб (громадяни України, іноземці); 2) органи державної влади та місцевого самоврядування, їх службових і посадових осіб; 3) трудові колективи підприємств, установ, організацій.

З’ясовано, що визначальним поняттям у дослідженні предмета відносин нагородного права є термін «заслуга», яка є юридичною підставою для нагородження, а також є тим чинником, що впливає на формування видів нагород. Зазначено, що в нагородному законодавстві є два підходи до визначення заслуги (заслуг) як підстави для відзначення державними нагородами: 1) шляхом визначення конкретного переліку дій, за які можливе нагородження; 2) шляхом визначення формулювань загального характеру. У сучасному нагородному законодавстві використовують переважно другий підхід. Конкретні формулювання закріплено переважно у нормах лише щодо державних премій України.

У підрозділі 1.3. «Конституційно-правове регулювання державних нагород в Україні» розкрито причини появи в законодавстві терміна «державні нагороди», що було обумовлено становленням та ускладненням системи вищих нагород Радянського Союзу. Як наслідок, виникла об’єктивна потреба в узагальнюючому понятті, яке мало віддзеркалити статус цих нагород як найвищих відзнак держави. В юридично-науковій сфері термін «державні нагороди» з’являється наприкінці 60-х років минулого століття, а в законодавстві Радянського Союзу – в 1979 р., із прийняттям Загального положення про ордени, медалі і почесні звання СРСР, в Українській РСР – в 1981 р., із прийняттям Положення про державні нагороди Української РСР.

Установлено, що у конституціях західних держав замість терміна «державні нагороди» вживається термін «ордени». У чинному законодавстві України державні нагороди – вища форма відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальній сфері, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною.

Акцентовано увагу на тому, що в нагородній системі держави державні нагороди посідають особливе місце, що обумовлено не лише їх правовим статусом – вищі нагороди держави, – але й сутністю і загальними принципами функціонування. Державні нагороди впливають на всю площину суспільних відносин держави, що належать до сфери їх регулювання, і не залежать від галузевих, територіальних, професійних, часових чи інших обмежень. Державні нагороди знаходяться на вершині нагородної «піраміди».

Зазначено, що у практичній площині державні нагороди виконують такі основні функції: а) політичну – полягає у тому, що державні нагороди є одним з елементів, за допомогою яких державна влада здійснює свій управлінський вплив, при цьому державні нагороди є у своєму матеріальному прояві атрибутом державної влади, а відповідно – і самої держави, отже, ця функція може реалізовуватися лише за умови, що держава володіє необхідним обсягом суверенітету; б) стимулюючу – полягає у тому, що державні нагороди, як різновид найвищого державного заохочення, є спонукальним мотивом до продуктивної, суспільно-корисної праці, оскільки нагородження ними – бажаний результат оцінки державою трудової та творчої активності людей; г) ідеологічну – полягає у духовному впливові на суспільну свідомість, який спрямовано як на формування, так і на зміцнення у суспільстві корисних для влади моделей поведінки громадян, владою формується певна система цінностей, які забезпечували б стабільність і розвиток суспільства у потрібному їй напрямі, а головна мета – отримання необхідної та очікуваної реакції людей; д) соціальну – полягає у тому, що держава, відзначаючи конкретну людину державною нагородою, в офіційній формі виявляє шану до неї за її творчу, самовіддану працю, героїчний вчинок, це свого роду зворотний зв’язок, з великим позитивним емоційним навантаженням, тобто фактом нагородження держава підтверджує необхідність і важливість діяльності певної людини.

Державні нагороди також виконують додаткові функції: 1) символічну – полягає у тому, що в нагородотворчій практиці є такі нагороди, які надаються до посади, а не за певні заслуги, за традицією це нагороди найвищого ступеня і ними відзначають переважно Президента як главу держави; 2) дипломатичну – полягає у тому, що відзначення державними нагородами офіційних осіб іноземних держав традиційно використовується державами при міжнародному спілкуванні як елемент дипломатичного протоколу, як правило, для цього використовують нагороди вищих ступенів.

Установлено, що процес становлення та розвитку інституту державних нагород незалежної Україні відбувався у три етапи, які характеризуються такими часовими межами: перший – 1990 – 1994 рр.; другий – 1994 – 2000 рр.; третій – з 2000 р. до теперішнього часу. Кожен наступний із цих етапів

із точки зору розвитку суспільних відносин та рівня правового регулювання, якісно відрізняється від попереднього, оскільки є більш досконалим.

Розділ 2. «Організаційно-процедурні засади державних нагород в Україні» складається з трьох підрозділів, в яких здійснено загальний аналіз системи державних нагород, її окремих видів у взаємозв’язку із процедурно-правовим механізмом нагородження та нагородотворення.

У підрозділі 2.1. «Сучасна система державних нагород України» розглянуто складові системи державних нагород незалежної України – види державних нагород (звання Герой України, ордена, медалі, відзнака «Іменна вогнепальна зброя», почесні звання України, Державні премії України, президентські відзнаки), проаналізовано їх особливості, з урахуванням історичного огляду функціонування окремих із них. При цьому виявлено, що правові норми у сфері функціонування державних нагород дозволяють регулювати максимально можливий спектр суспільних відносин з питань нагородження: встановлення нагород, підстав та порядку нагородження, правил вручення й носіння державних нагород тощо.

Визначено, що у правовому значенні державні нагороди – вища форма відзначення громадян за видатні заслуги у різних сферах діяльності. У формальному значенні види державних нагород поділяються на такі групи: 1) нагороди, первинна сутність яких виявляється у їхньому матеріальному прояві, тобто це певні речі (як спеціально установлені – ордени, медалі, так і звичайні – зброя); 2) державні премії, звання Герой України та почесні звання – нагороди, первинна сутність яких полягає у тому, що це офіційно присвоєні назви, у випадку з державними преміями – це звання лауреата премії.

Запропоновано критерії класифікації нагород: а) за видами – звання Герой, ордени, медалі, нагородна зброя, почесні звання, державні премії, президентські відзнаки; б) за сферами суспільного життя, в яких проявила себе особа, – економіка, наука, культура, соціальна сфера, захист Вітчизни, охорона конституційних прав і свобод людини, державне будівництво, громадська діяльність, благодійницька діяльність; в) за суб’єктами, які нагороджуються: чоловіки, жінки, громадяни, іноземці, особи без громадянства, представники певних професій, військові, цивільні; г) за формою – матеріальні (речові): ордени, медалі, зброя; нематеріальні: звання Герой, почесні звання; комплексні – державні премії; д) за характером заслуги – подвиг, особлива заслуга, заслуга.

На підставі даних про кількість нагороджених званням Герой України установлено, що в сучасних умовах розвитку української державності переважна більшість осіб удостоюється цього звання за здійснення визначних трудових досягнень. З усієї кількості нагороджених орденами України більше половини нагороджується орденом «За заслуги» всіх ступенів, тобто цей орден сьогодні є найбільш універсальним і поширеним засобом відзначення заслуг громадян в усіх сферах суспільної діяльності. Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» вручається вкрай обмеженій кількості громадян (у 2007 – 2011 рр. відзначено п’ять осіб). Ця нагорода має символічне значення, практичні властивості зброї значення не мають.

Почесне звання є одним із самих специфічних видів державних нагород – це почесна, офіційно присвоєна державою назва. У сьогоднішніх умовах почесні звання, особливо ті, які присвоюються за діяльність у соціально-культурній сфері, викликають найбільшу критику в суспільстві, їх вважають рудиментом колишньої адміністративно-командної системи, недосконалим інструментом відзначення заслуг громадян. У зв’язку з таким становищем необхідним є подальше удосконалення цього виду нагород.

Установлено, що за час існування президентських відзнак у законодавстві України, з моменту їх появи в 1992 р. і до прийняття у 2000 р. Закону України «Про державні нагороди України», не існувало визначення їх статусу як у нормативно-правових актах України, так і в юридично-науковій літературі. Після прийняття цього закону, стало можливим установити їх статус як одного з видів вищої форми відзначення громадян за видатні заслуги у різних сферах діяльності. На сьогодні дві з чотирьох відзнак Президента України – це ювілейні медалі, тобто нагороди, призначені для відзначення якоїсь конкретної події, що використовуються разово.

У підрозділ 2.2. «Нагородна процедура: поняття та стадії» розглянуто ключові аспекти процедурно-правового механізму нагородження – система органів, тією чи іншою мірою задіяних у процесі відзначення громадян державними нагородами, а також нормативно встановлений порядок представлення до нагородження, розгляд питань про нагородження, правила вручення і носіння державних нагород України тощо.

Встановлено, що на теперішній час порядок нагородження, за якого з осіб, уже відзначених певними нагородами, утворюються органи, на які покладається попередній розгляд питань про відзначення цими нагородами, не є поширеним (склад Комітету з присудження Національної премії імені Тараса Шевченка формується лише з лауреатів цієї премії).

Установлено, що визначений Законом України «Про державні нагороди України» загальний порядок попереднього розгляду питань про нагородження державними нагородами, з урахуванням включення до системи державних нагород державних премій, є недосконалим. Державна премія – особливий вид державних нагород, функціонування якого обов’язково передбачає і спеціальний орган, що здійснює попередній розгляд робіт, представлених на її здобуття, – комітет державної премії. Склад комітету формується із спеціалістів, фах і професійний досвід яких відповідає профілю державної премії. Після прийняття рішення про присудження державної премії комітет, відповідно до процедури, визначеної в Законі України «Про державні нагороди України», зобов’язаний передати його до Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України. Принципи формування цієї комісії відрізняються від тих, згідно з якими формуються комітети державних премій. Члени Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України не пов’язані своєю професійною діяльністю із сферами, в яких відбувається відзначення державними нагородами. У них немає необхідних знань для оцінки заслуг осіб, що відзначаються державними преміями. Отже, процедура попереднього розгляду питань про нагородження державними преміями потребує удосконалення. В Законі України «Про державні нагороди України» слід закріпити самостійний статус комітетів державних премій щодо процедури прийняття рішень про присудження державних премій.

Зазначається, що дієвість заходів держави в заохоченні громадян шляхом відзначення їх державними нагородами значною мірою залежить від того, яку увагу держава приділяє організації нагородного процесу, адже в ньому навіть дрібниці відіграють значну роль. Ураховуючи, що кількість відзначених державними нагородами в України зростає, організація нагородного процесу з боку відповідних державних органів потребує чіткої регламентації та дотримання установлених правил.

У підрозділі 2.3. «Основні напрями розвитку державної нагородної політики в сучасних умовах державотворення» розглянуто нагородну політику, як один із напрямів державної політики, головну роль у формуванні якої, шляхом прийняття нормативно-правових актів із питань державних нагород України, відіграють Верховна Рада України та Президент України.

Акцентовано увагу на тому, що процеси нагородотворення знаходяться у системному зв’язку з процесами державотворення і залежать від конкретних історичних умов. Існують певні закономірності в процесах нагородотворення залежно від того, яким чином змінюється державний устрій або державна влада. В Україні після проголошення незалежності процес нагородотворення відбувався з урахуванням досвіду та практики радянського періоду (у системі державних нагород було збережено почесні звання), а також ґрунтувався на сучасній світовій нагородній практиці, де основними видами нагород є ордени та медалі.

Установлено, що важливим аспектом нагородної політики є практичне використання управлінського потенціалу державних нагород. Необачне ставлення влади до цього інструменту призводить до падіння суспільної поваги як до нагород, так і до самої влади. Проблематичним досі є питання нагородження осіб, які дійсно мають достатні для цього заслуги, та збереження певного балансу між кількістю нагороджених керівників та рядових працівників.

Зроблено висновок, що принципи сучасної нагородної політики повинні базуватися на нормах, закріплених Конституцією України: усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст. 21), права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними (ст. 22), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24).

Зазначено, що обсяг і роль державного нагородження пов’язані із сутністю держави та права, а також традиціями, які склалися в державі. Роль державного нагородження в Україні буде лише зростати.