КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Кримінально-правова характеристика поняття стану сильного душевного хвилювання» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історичний аналіз розвитку законодавства, що встановлювало відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання» автор провів дослідження поняття стану сильного душевного хвилювання, як обставини, що пом’якшувала покарання, починаючи з першого нормативного застосування і до закріплення у чинному законодавстві.

У період зародження українського законодавства нормами «Руської Правди» душевне хвилювання винної особи, спровоковане поведінкою потерпілого, вперше в історії, нормативно враховувалось як обставина, що пом’якшувала покарання, або як обставина, яка звільняла від покарання. Правова регламентація стану сильного душевного хвилювання одержала свій розвиток в Уложенні про покарання 1845 р., яке враховувало емоційний стан винного, в якості пом’якшуючої відповідальність обставини або було підставою для конструювання привілейованого складу злочину.

На початку ХХ століття у тексті Кримінального Уложення 1903 р. законодавець вперше для позначення певних емоційних станів, які впливають на здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, використав поняття «стан сильного душевного хвилювання». Покарання за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, що були обумовлені протиправною поведінкою потерпілого, були більш м’які, ніж у тих випадках, коли виникнення такого стану законодавець не пов’язував із поведінкою потерпілого.

Законодавство радянської епохи (Керівні начала з кримінального права РСФСР 1919 р., Основні начала кримінального законодавства СРСР 1924 р., Кримінальні Кодекси радянських республік, Основи кримінального законодавства СРСР та Союзних Республік, КК УРСР 1960 р.) враховувало емоційний стан винної особи, а також зазначалися обставини, якими був обумовлений такий стан. Розвиток радянського законодавства став основою для сучасного стану нормативного закріплення стану сильного душевного хвилювання у кримінальному праві України. У чинному КК України розширено перелік обставин, які можуть обумовити виникнення стану сильного душевного хвилювання, вказуючи на аморальні дії потерпілого та систематичне знущання потерпілого.

У підрозділі 1.2 «Зарубіжний досвід встановлення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання» проводиться дослідження застосування емоційних станів, що впливають на здатність особи усвідомлювати значення своїх діянь та (або) керувати ними під час вчинення злочину, у законодавстві Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, США, Данії, Іспанії, ФРН, Польщі, Франції.

Кримінальне законодавство зарубіжних держав по різному враховує емоційні стани, що певною мірою зменшують здатність особи усвідомлювати значення своїх діянь та (або) керувати ними.

Найбільш виправданим вбачається зазначення саме тих емоційних станів, які істотно впливають на здатність особи усвідомлювати значення своїх діянь та (або) керувати ними під час вчинення злочину та, які широко застосовуються в психології. Це дає можливість більш чітко та зрозуміло формулювати привілейовані норми, що в свою чергу унеможливлює появу протиріч при використанні зазначених емоційних станів.

У підрозділі 1.3 «Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання та психологічна характеристика емоційних станів людини» автор проводить дослідження, спрямоване на визначення кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання та характеризує, з точки зору психології, емоційні стани, що здатні порушувати психічну діяльність та призводити до того, що особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати значенню своїх діянь та (або) керувати ними.

Були досліджені усі погляди науковців щодо кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання. Поняття «стан сильного душевного хвилювання» в психології не застосовується і, на сьогодні, з урахуванням досягнень психології, звучить застаріло, також законодавець не розкриває кримінально-правового значення цього поняття, що значно ускладнює з’ясування його змісту. Проаналізувавши значення та вплив емоційних станів на свідомість людини, автор робить висновок, що афективні стани гніву та страху, та емоційні стани сильного стресу та фрустрації впливають на здатність особи в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними під час вчинення злочину. Тому марно шукати психологічний термін, який би охоплював усі емоції, які за своєю силою здатні суттєво порушувати психічну діяльність та призводити до того, що особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними.

В зв’язку з цим автор пропонує у статтях 116, 123 КК України замість поняття «стан сильного душевного хвилювання» вказати емоційні стани «сильного стресу, гніву, страху або фрустрації», які здатні порушувати психічну діяльність та призводити до того, що особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Така заміна сприятиме чіткому і зрозумілому формулюванню зазначених норм, що, в свою чергу, призведе до того, що слідчий, прокурор, суддя зможуть кваліфікувати дії особи, ґрунтуючись на висновку судово-психологічної експертизи та чинному законодавстві, а не на власному суб’єктивному сприйнятті.

Для встановлення у особи при вчиненні злочину емоційних станів сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, необхідно призначати судово-психологічну експертизу. Судово-психологічна експертиза спрямована на вивчення змісту і структури індивідуальної свідомості та адекватної поведінки людей у процесі вчинення тих чи інших діянь або відображення явищ навколишнього середовища.

За допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані, що дозволяють зрозуміти і правильно оцінити особливості психічної діяльності і проявів людини, які мають значення для висновків правового характеру.

Зокрема, висновки експертів-психологів сприяють правильному оцінюванню показань свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених у випадках, коли вони викликають сумнів у своїй достовірності; неповнолітніх – коли припускають, що їх показання мають фантастичні нашарування.

Розділ 2 «Характеристика складів злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Характеристика об’єктивних ознак злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання» надається визначення об’єктів та об’єктивної сторони злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання.

Загальним об’єктом злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання є порядок суспільних відносин, поставлених під охорону чинного закону про кримінальну відповідальність. Родовим об’єктом злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання є порядок суспільних відносин, у частині охорони життя і здоров’я людини. Безпосереднім об’єктом злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання є порядок суспільних відносини, який забезпечує охорону життя та здоров’я людини саме в ситуаціях, які породжують стан сильного душевного хвилювання.

При вчиненні умисних злочинів в стані сильного душевного хвилювання суспільно небезпечне діяння значною мірою формується під впливом відповідного емоційного стану винної особи, який виникає раптово як реакція на неправомірну поведінку потерпілого. Специфіка таких злочинів полягає в тому, що вони завжди виявляються у відповідній реакції на певну поведінку потерпілої особи.

Суспільно-небезпечне діяння, як обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, виражається лише у формі дій, які мають фізичний характер. Суспільно-небезпечні наслідки злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, належать до матеріальних і виступають у вигляді настання смерті потерпілого (cт. 116 КК України) або тяжкого тілесного ушкодження (cт. 123 КК України). Приводом до вчинення злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, є певна поведінка потерпілого, яка виявляється в насильстві, тяжкій образі або в систематичному знущанні. Спосіб вчинення злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, виявляється у заподіянні шкоди життя і здоров’ю потерпілому лише шляхом фізичного насильства.

У підрозділі 2.2 «Характеристика суб’єктивних ознак злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання» надається визначення суб’єктів та суб’єктивної сторони злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання.

Закон про кримінальну відповідальність встановлює, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 116 КК України, виступає загальний суб’єкт – фізична, осудна особа, яка досягла чотирнадцятирічного віку, а в разі вчинення злочину, передбаченого ст. 123 КК України, – фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Обов’язковою ознакою суб’єктів злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання, є осудність.

Емоції мають значення для з’ясування суб’єктивної сторони злочину, вони можуть свідчити про мотиви вчинення злочину або вказувати на мету його вчинення. Стан сильного душевного хвилювання є емоційним станом особи і його слід розглядати як обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони складів злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена у статтях 116, 123 КК України. При вчиненні інших злочинів проти життя та здоров’я емоційний стан особи може лише характеризувати суб’єктивну сторону злочину, тобто виступати в ролі опосередкованої ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.

Емоційний стан особи значною мірою впливає на всі ознаки суб’єктивної сторони складу злочину – на вину, мотив та мету, в багатьох випадках визначаючи їх зміст та спрямованість. Так, емоції різної інтенсивності прямо впливають на вину як центральну ознаку суб’єктивної сторони, поряд з іншими факторами визначаючи ступінь вини як кількісну її характеристику. В цьому аспекті емоції опосередковано визначають межі кримінальної відповідальності винної особи. Емоційний стан особи необхідно враховувати, коли мова йде про визначення умислу при вчиненні злочину в стані сильного душевного хвилювання. Злочин в стані сильного душевного хвилювання може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом.

Розділ 3 «Особливості кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання» містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Розмежування злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання і деяких суміжних злочинів» проводиться дослідження підстав розмежування злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання і деяких суміжних злочинів.

Велике значення для досудового розслідування й суду має практичне питання розмежування привілейованих складів злочинів від складних складів злочинів. Певні труднощі викликають кримінальні справи, коли доводиться зіштовхуватися з конкуренцією пом’якшуючих й обтяжуючих обставин, які впливають на їхню кваліфікацію.

Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання з особливою жорстокістю чи повторно, згідно чинного законодавства, слід кваліфікувати за ст. 116 КК України. Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я людини» від 1 квітня 1994 р. № 1 зазначав, що умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, хоча його і було вчинено з ознаками особливої жорстокості шляхом спричинення великої кількості тілесних ушкоджень чи в присутності близьких потерпілому осіб, необхідно кваліфікувати за ст. 95 (КК 1960 р., відповідно ст. 116 чинного КК України).

При вирішенні питання про юридичну оцінку вбивства, вчиненого в обопільній бійці або сварці, слід відрізняти вбивство в стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправною поведінкою потерпілого.

Відмінність полягає в тому, що під час бійки відбувається взаємний обмін ударами. Кожна зі сторін, що бере участь у бійці, допускає для себе подібний спосіб вирішення конфлікту, в той час як при вбивстві в стані сильного душевного хвилювання немає взаємної згоди на обмін ударами. Одна зі сторін в обміні ударами бере участь вимушено. Тому обмін ударами, тобто бійка, виключає виникнення стану сильного душевного хвилювання, а тому дії винного не можуть бути кваліфіковані за ст. 116 або 123 КК України.

Серйозні ускладнення викликають також питання розмежування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, від умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК України). Труднощі правової оцінки полягають в тому, що зазначені склади мають багато спільного. Причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання й необхідної оборони є неправомірні дії потерпілого. Загальними є такі елементи й ознаки складу злочину, як об’єкт, суб’єкт, вина. Для цих складів злочинів характерні раптовість виникнення спонукання, відсутність більш-менш значного розриву між негативною провокуючою поведінкою потерпілого й заподіянням йому смерті. Для розмежування цих злочинів використовуються мотиви їх вчинення. Відвертаючи суспільно небезпечне посягання, особа керується мотивами необхідності захисту своїх прав і законних інтересів, суспільних і державних інтересів. Метою при відверненні суспільно небезпечного посягання є захист зазначених прав і інтересів, а при затриманні злочинця – доставляння його відповідним органам. Мотивом вбивства, передбаченого ст. 116 КК України, можуть бути ревнощі, помста та інші спонукання, які породжуються емоційним станом психіки суб’єкта. Мета захисту при вбивстві, вчиненому в стані сильного душевного хвилювання, відсутня.

При кримінально-правовій оцінці ситуацій збігу стану сильного душевного хвилювання та необхідної оборони виникає й інше питання, яке не отримало належного вирішення ні у теорії кримінального права, ні у практиці застосування кримінального закону. Йдеться про те, що ч. 4 ст. 36 КК передбачено, що особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Тобто стан сильного душевного хвилювання у такому випадку є умовою, що виключає злочинність діяння, навіть при перевищенні меж необхідної оборони.

В п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» зазначається, що суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і здоров’я людини, суспільні інтереси чи інтереси держави може викликати в особи, яка захищається, сильне душевне хвилювання. Якщо в такому стані вона не могла оцінювати відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, її дії слід розцінювати як необхідну оборону.

Наступним питанням, яке потребує з’ясування, є кваліфікація умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, заподіяного в стані сильного душевного хвилювання. У кримінальному законодавстві немає спеціальної правової норми, яка б передбачала відповідальність за такі дії. Ст. 123 КК України встановлює відповідальність лише за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання і не містить вказівки на такий наслідок, як смерть потерпілого. Враховуючи те, що наслідки злочину і причинний зв’язок не можуть залишатися за рамками кваліфікації діяння, передбаченого ст. 123 КК України, слід доповнити зазначену статтю ч. 2, яка передбачала б відповідальність за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєних в стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, внаслідок яких наступила смерть потерпілого.

Чинне кримінальне законодавство (ч. 2 ст. 119 КК України) передбачає відповідальність за вбивство двох або більше осіб через необережність. У той же час в законі відсутня норма, яка б встановлювала відповідальність за вбивство в стані сильного душевного хвилювання, викликаного насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою двох або більше осіб. Ця норма підлягала б застосуванню у тих випадках, коли причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання була протиправна поведінка двох чи більше осіб. У тих же випадках, коли винний спричиняє смерть одночасно третій особі, яка не має відношення до протиправних чи інших аналогічних дій потерпілого, говорити про вбивство двох чи більше осіб в стані сильного душевного хвилювання не можна.

У підрозділі 3.2 «Врахування стану сильного душевного хвилювання при реалізації кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров’я» досліджуються обставини врахування стану сильного душевного хвилювання при кримінально-правовій кваліфікації.

Надаючи кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання, значну увагу слід приділити причинам його виникнення.

Однією із причин виникнення стану сильного душевного хвилювання, при якому винний вчиняє злочини, передбачені статтями 116, 123 КК України, є неправомірна поведінка з боку потерпілого, а саме насильство (фізичне або психічне). В зв’язку з тим, що не може бути законного насильства та поняття «насильство» вже містить у собі ознаку протизаконності – необхідно зі статей 116 та 123 КК України виключити вказівку на протизаконність насильства.

Тяжкість образи повинна визначатись з урахуванням характеру й обставин, за яких вона була завдана, враховуючи як об’єктивний, так і суб’єктивний критерії.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року, зі змінами від 3 грудня 1997 року, зазначається, що при образі винний принижує честь і гідність потерпілого шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчиненням непристойних або насильницьких дій (жесту та ін.) чи дає непристойну оцінку особистим якостям чи поведінці потерпілого у формі, яка категорично суперечить прийнятому спілкуванню між людьми.

У ст. 116 КК України вказується, що сильне душевне хвилювання може виникнути внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи, тоді як у ст. 123 КК України систематичне знущання необґрунтовано не передбачається. Цю прогалину в кримінальному законі необхідно виправити і внести зміни до ст. 123 КК України, доповнивши до обставин, через які може виникнути стан сильного душевного хвилювання – систематичне знущання.

В п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України в якості обставини, яка пом’якшує покарання, передбачено «вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого». Відповідно до обґрунтування, наданого в Розділі 1 дисертації, необхідно замінити в КК України поняття стану сильного душевного хвилювання на емоційні стани, що певною мірою впливають на здатність особи усвідомлювати значення своїх діянь та (або) керувати ними, а саме – сильний стрес, гнів, страх або фрустрація.