У вступі обгрунтовано актуальність проблеми; визначено мету, об’єкт, предмет, завдання, гіпотеза, методологічні основи і методи дослідження, його етапи. Розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дослідження; сформульовано основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі – “Концептуальні засади формування інформаційної культури вчителя початкових класів в умовах інформаційного суспільства” – аналізуються функції освіти та роль педагогічних кадрів у період становлення ІС. Інформатизація освіти розглядається як чинник і наслідок інформатизації суспільства. Умовами професійного вдосконалення педагога ІС визначено неперервну освіту та формування його ІК.
Доведено, що сучасна освіта є засобом розв’язання найважливіших проблем не лише всього суспільства, а й окремих індивідів, залишаючись одним із найважливіших етапів у тривалому процесі їхньої соціалізації. Сучасні тенденції в галузі вищої освіти та нові завдання, що стоять перед нею, зумовлюють необхідність переосмислення її ролі й місії, вироблення нових підходів і визначення нових пріоритетів розвитку. Система освіти нині значно трансформується і змістово, й організаційно. Вона має озброювати знаннями, формувати у студентів потреби в неперервному самостійному оволодінні ними, розвивати вміння й навички самоосвіти. Провідним стає принцип ”освіта впродовж життя”. Крім того, кардинально змінюється й інформаційне середовище освіти. Основним елементом навчального процесу є створення знань і отримання їх із одержуваної інформації. Ці тенденції приводять до такого висновку: знання, вміння й навички в роботі з інформацією варто формувати і розвивати цілеспрямовано, про що свідчить накопичений у світі позитивний досвід в освітній сфері. Робота з інформацією в сучасному суспільстві передбачає високий рівень ІК, розвивати яку необхідно ще з шкільних років, починаючи з початкової школи. Для цього вчителі початкових класів самі мають володіти високим рівнем ІК і бути готовими до постійного самовдосконалення в цій сфері.
Аналіз світового досвіду інформатизації освіти показує, що багато науковців розуміють ІК як уміння цілеспрямовано працювати з інформацією та використовувати для її одержання, обробки і передавання ІТКТ. Таке трактування, на нашу думку, є дещо звуженим, неточним і не враховує цілої низки аспектів, пов’язаних із знаходженням і використанням інформації фахівцями різних галузей.
За результатами дослідження стану професійної підготовки вчителів у нових соціально-економічних умовах сформульовано основні концептуальні положення підготовки педагогічних кадрів на нинішньому етапі розвитку ІС. Професійна підготовка вчителів до діяльності в сучасному інформаційному просторі має ґрунтуватися на положеннях про значення феномена інформації для розвитку особистості й цивілізації; про творчий характер ІД, що зумовлює багатоваріантну плюралістичну сутність інформаційного простору; поліфункціональний вплив інформаційних джерел на особистість; необхідність виховання грамотного реципієнта інформаційного простору. Основою формування ІК майбутнього вчителя початкових класів є становлення системи його неперервної особистісно орієнтованої освіти з урахуванням новітніх педагогічних технологій і можливостей використання ІТКТ, оскільки реальну перспективу для подолання суперечності між темпами суспільного й індивідуального соціокультурного розвитку вчителя створює саме стратегія неперервної освіти з використанням новітніх ІТКТ.
У зв’язку із загальним підвищенням рівня науковості всіх сфер громадського життя, в тому числі й освітніх процесів, зростають вимоги не тільки до загальнокультурного і професійного рівня вчителя, а й до рівня його ІК. З іншого боку, процеси інформатизації освіти, що відбуваються в нашій країні, зумовлюють необхідність уведення науково обгрунтованих методів і методик використання ІТКТ у фаховій діяльності педагогічних працівників. Констатовано, що у вирішенні цього завдання вчителі і викладачі ВНЗ розділилися на дві групи: для одних персональний комп’ютер (ПК) став засобом, що допомагає реалізувати й удосконалювати процес навчання, для інших – невідомим, до якого ставляться з недовірою й острахом. Тому, формуючи ІК вчителя початкових класів, ми приділяти більше уваги розвитку інтересу до проблем інформатизації, постійної потреби в нових знаннях, прагнень до цивілізованого спілкування, готовності до практичних раціональних видів фахової діяльності; системи спеціальних знань і вмінь, поглядів і переконань в галузі інформатики та ІТКТ, виходячи з принципів і закономірностей сучасних освітніх парадигм; потреби осмислення своїх індивідуальних і творчих потенційних можливостей; потреби в неперервній освіті впродовж усього життя.
Серед компонентів формування в індивіда потреби у неперервній освіті на сучасному етапі найбільш істотним, на наш погляд, є саме розвиток його творчих можливостей. Працювати в режимі творчості – необхідна вимога до професійної діяльності сучасного фахівця. Сучасний учитель початкових класів має вміти вдало структурувати елементи навчального матеріалу, інтегрувати різнопредметні знання, максимально застосовувати образотворчу ілюстрацію, відеотехніку та комп’ютерну графіку, анімацію, методи проблемного навчання, діалогічні форми навчання тощо.
Тому найважливішими напрямами розвитку системи підготовки творчого вчителя початкових класів в умовах глобальної інформатизації суспільства вважаємо такі: інформатизація освіти, інтеграція змісту освіти, гуманізація, забезпечення наступності і неперервності, розвивальний, діяльнісний характер освіти, активізація навчальної і педагогічної діяльності, надання їй характеру творчого пошуку.
Вітчизняними та зарубіжними педагогами надається перевага окремим із цих напрямів. Головним напрямом вважають комп’ютеризацію В.Ю.Биков, І.Є.Булах, Р.С.Гуревич, А.М.Гуржій, Ю.О.Дорошенко, М.І.Жалдак; інтеграцію – Є.С.Барбіна, В.Р.Ільченко, І.М.Козловська, Т.С.Яценко; гуманізацію – С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, В.І.Мирошниченко, Г.С.Тарасенко; неперервність освіти – П.М.Воловик, М.А.Лобанов, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва. Розвивальному і діяльнісному характеру освіти надають перевагу Г.О.Атанов, Г.О.Балл, В.В.Давидов та ін. Проте постать учителя початкових класів настільки багатогранна, його професійна діяльність настільки широкомасштабна, а контингент учнів настільки специфічний, що в процесі його підготовки, як показали дослідження, важливими й необхідними є всі згадані напрями, а головним їх результатом має стати здатність учителя до творчості, самоосвіти, новаторства. Тому всі визначені напрями мають бути наявними в процесі його підготовки і слугувати посиленню творчого потенціалу майбутнього вчителя початкових класів. У зв’язку з цим визначено такі завдання педагогічних ВНЗ:
·забезпечити підготовку вчителів на основі навчання інноваційного типу та їхньої неперервної освітньої діяльності;
·змістити з пасивної на активну професійно-особистісну позицію майбутніх учителів щодо засвоєння перспективних педагогічних технологій;
·перевести навчальну діяльність студентів із режиму одержання інформації в режим інноваційного розроблення, спільного пошуку орієнтирів професійної діяльності;
·створити інноваційно-творче середовище для ІД майбутнього вчителя.
Аналіз розвитку професійно-педагогічної культури вчителя з позицій синергетики дав можливість зробити висновок, що ІК є системотвірним чинником його професійної культури. З урахуванням результатів здійсненого аналізу психолого-педагогічної літератури та різних підходів до трактування поняття ІК сформульовано означення ІК вчителя початкових класів, визначено її компоненти, критерії, показники, рівні.
