ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами й темами, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет наукового пошуку; сформульовано гіпотезу, методи дослідження; розкрито наукову новизну й практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про впровадження та апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні основи дослідження процесу формування еколого-правової компетентності майбутнього вчителя» – охарактеризовано ступінь наукової розробленості проблеми дослідження; подано змістову характеристику еколого-правової компетентності майбутнього вчителя в контексті компетентнісного підходу; уточнено структурні компоненти еколого-правової компетентності майбутнього вчителя та визначено їх критерії.

Встановлено, що у вітчизняній педагогічній та психологічній науках над проблемою професійної підготовки майбутніх учителів працює значна кількість дослідників. На основі аналізу наукової літератури доведено, що означена проблема постійно перебуває в полі зору науковців і педагогів-практиків.

У більшості документів, прийнятих в рамках Болонського процесу, зокрема в Берлінському комюніке «Створюючи Зону вищої освіти Європи» (2003), розкрито необхідність розвитку критеріїв та методології якості освіти. Теоретичні засади підвищення якості освіти стали предметом дослідження багатьох вітчизняних концептуальних, методологічних і технологічних розвідок (М. Бондар, С. Калашнікова, Г. Козлакова, К. Корсак, В. Коцур, В. Луговий, В. Манько, А. Похресник та ін.).

Особливу увагу у дослідженні приділено теорії та практиці сучасної вищої педагогічної освіти, що набула розвитку в роботах О. Абдуліної, А. Алексюка, Ю. Алфьорова, В. Анісімова, Ю. Бойчука, М. Васильєвої, С. Головка, А. Гонєєва, М. Гриньової, П. Гусака, О. Дубасенюк, В. Євдокимова, Е. Зеєр, С. Золотухіної, Л. Кнодель, О. Коберника, В. Кузя, В. Лозової, Л. Нечепоренко, Є. Косовського, О. Пєхоти, М. Подберезького, І. Прокопенка, Г. Троцко, О. Савченко, В. Сластьоніна, А. Уман, Ю. Фокіна та ін. У роботах зазначених науковців основна увага приділяється гуманізації вищої освіти, формуванню професійно-педагогічної компетентності майбутніх учителів, розглядаються напрями їх особистісно орієнтованої підготовки.

Теоретико-методичні засади впровадження компетентнісного підходу, формування професійної компетентності вчителя досліджують І. Бех, Л. Ващенко, І. Зимня, А. Маркова, О. Овчарук, Н. Побірченко, О. Прядко, Дж. Равен, В. Радкевич, О. Браславська (Тімець), А. Хуторський та ін. Науковцями доведено, що компетентнісний підхід, формування професійної компетентності майбутніх педагогів передбачають значні перетворення в освітньому процесі вищого навчального закладу, зокрема у змісті, методах і технологіях, мета яких – формування конкурентоспроможного фахівця, здатного використовувати набуті знання й уміння для творчого вирішення проблем, має володіти професійними навичками, що є виявом високого рівня професійної компетентності. Однак у переліку компетентностей, що ними має володіти учитель, еколого-правовий аспект практично не представлений.

Проблему формування правової компетентності учнів, правосвідомості окремих категорій молоді, аспекти професійно-правової компетентності фахівців, формування правової культури студентів та школярів досліджували і юристи,
і педагоги: Г. Аванесов, Ю. Агешин, В. Баженов, В. Балюк, М. Галимов, Н. Козюбра, Е. Мурадьян, В. Найбич, В. Опришко, А. Павлов, І. Самощенко, Є. Татаринцева та ін. Екологічну компетентність особистості вивчали О. Гурєєва, Д. Єрмаков, Л. Лук’янова, А. Насонова, О. Плахотнік, Г. Пустовіт, С. Совгіра, А. Хрипунова та ін.). Її базовими показниками дослідники вважають екологічну освіченість, ціннісне ставлення до навколишнього світу і свого здоров’я, відповідальність за свої дії і вчинки, екологічно обґрунтовану діяльність і досвід вирішення проблемних екологічних ситуацій.

Актуальність і практична значущість валеологічної підготовки в екологічному та правовому аспекті визначає необхідність формування відповідних знань на всіх етапах розвитку особистості, особливо етапі підготовки фахівця, у даному разі – учителя.

Останніми роками з’явилися роботи (Н. Бахтін, Ю.  Бойчук, О. Ганич, Е. Гора, В. Лопухова, О. Маркова, А. Мітяєва, Л. Соколенко, О. Соколенко, С. Шмалєй та ін.), в яких проблему збереження здоров’я школярів і студентів пропонується вирішувати через валеологізацію освіти – валеологічне забезпечення освітньої діяльності, валеологічну освіту школярів, валеологічну підготовку майбутніх учителів, створення атмосфери валеологічної комфортності, валеологічно обґрунтоване фізичне виховання учнів та студентів тощо.

Однак у практиці вищих навчальних закладів вирішенню цієї важливої проблеми приділяється недостатньо уваги: не простежується взаємозв’язок між поняттями «екологія», «валеологія» та «правознавство»; не розроблено ефективної методики формування та розвитку у студентів вищих педагогічних навчальних закладів еколого-правової компетентності. Тому рівень їх еколого-правових знань у поєднанні із валеологічними залишається низьким.

Отже, в умовах загострення оздоровчих, демографічних, правових та екологічних проблем суспільства гостро стоїть потреба формування еколого-правової компетентності майбутніх учителів у процесі валеологічної підготовки, особливо в майбутніх учителів фізичної культури та основ здоров’я.

(a)     Нами розкрито зміст понять «еколого-правова компетентність майбутнього вчителя», «формування еколого-правової компетентності майбутнього вчителя».

(b)     Під еколого-правовою компетентністю майбутнього вчителя розуміємо інтегроване особистісне утворення на основі екологічних і правових знань, практичних умінь та навичок екологічно обґрунтованої діяльності, досвіду правового регулювання природокористування в рамках чинного державного законодавства.

Формування еколого-правової компетентності майбутнього вчителя трактуємо як складний процес, під час якого майбутні вчителі набувають еколого-правових знань, практичних умінь та навичок, творчого досвіду розв’язання конфліктних екологічних ситуацій, виробляють ціннісне ставлення до навколишнього середовища, відповідальність за свої вчинки, що забезпечує готовність до усвідомленого і екологічно обґрунтованого регулювання природокористуванням в рамках правового поля.

Уточнено структурні компоненти еколого-правової компетентності майбутнього вчителя: мотиваційно-ціннісний, що передбачає професійно-педагогічну спрямованість на здійснення еколого-правової діяльності; когнітивно-операційний – охоплює систему еколого-правових знань, умінь та навичок, опанування яких необхідне для здійснення еколого-правової діяльності, успішного та адекватного розв’язання різноманітних педагогічних, екологічних та еколого-правових ситуацій; рефлексивно-оцінний – передбачає розвинену здатність майбутнього вчителя до аналізу й самоаналізу сформованої еколого-правової компетентності, самоконтролю і самооцінки педагогом власної еколого-правової діяльності, її осмислення, саморегуляції.

Критеріями мотиваційно-ціннісного компонента виступають: на рівні відносин – сукупність соціальних настанов, мотивів, нахилів, інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, творчий характер еколого-правової діяльності, захопленість нею, ціннісне ставлення до навколишнього світу і природи як його частини тощо; на рівні особистісних якостей – усвідомленість своєї соціальної функції в нових цивілізаційних умовах і необхідність творчого характеру діяльності людини; наявність правових установок, готовність слідувати еколого-правовим нормам поведінки, керуючись при цьому уявленнями про справедливість і турботу; здатність самовизначитися в системі правових та екологічних цінностей життя людського існування; готовність до конструктивного діалогу, побудованого на правовій аргументації своєї позиції; гуманне ставлення до людей, природи, вимогливість до себе тощо.

Критеріями когнітивно-операційного компонента визначено: на рівні знань – володіння основами еколого-правових знань та вміння співвідносити їх з нормами і правилами екологічного імперативу; здатність сприймати і розуміти еколого-правову інформацію, правильно її оцінювати, інтерпретувати і мобілізувати в конкретній ситуації; наявність і рівень стилю мислення, притаманного для правової діяльності; на рівні вмінь – використовуючи різні джерела інформації, самостійно поповнювати еколого-правові знання та виділяти в них ті, що необхідні для вирішення конкретного завдання; володіння елементами моделювання та прогнозування розвитку еколого-правових ситуацій; володіння елементами технологій нормативно-правового регулювання діяльності і елементарними практичними вміннями та навичками вирішення конфліктних ситуацій правовими засобами; вміння приймати екологічно обґрунтовані й вивірені з точки зору права компромісні рішення і реалізовувати їх на практиці; володіння навичками екологічно обґрунтованого регулювання природокористування з допомогою інструментів права.

Критеріями рефлексивно-оцінного компонента виступають: розуміння та вміння аналізувати суб’єктні основи власної діяльності, орієнтування інших осіб у їхніх цілях, мотивах, прагненнях, здатність оцінювати діяльність із погляду перспектив успіху, коригування її з урахуванням норм, відчуття себе відповідальним за можливі результати, передбачення їх наслідків для себе та оточення.

У другому розділі – «Процесуальне забезпечення технології формування еколого-правової компетентності майбутнього вчителя у процесі валеологічної підготовки» – обґрунтовано технологію формування еколого-правової компетентності майбутнього вчителя, яка ґрунтується на вдосконаленні змісту валеологічної підготовки, поєднанні активних методів і ефективних форм організації процесу формування еколого-правової компетентності майбутніх учителів і передбачає підготовчий, мотиваційно-стимулювальний, змістово-практичний та аналітико-результативний етапи.

Для визначення змісту валеологічної підготовки ми виходили з необхідності дотримання трьох умов, запропонованих А. Романовським. Першою умовою є встановлення певного обсягу стабільних, фундаментальних знань, необхідних для розуміння галузей науки, що становлять основу формування еколого-правової компетентності та набуття відповідних вмінь і навичок (знання в галузі екології та екологічного права, які на засадах інтеграції необхідно включити до змісту валеологічної підготовки). Друга умова полягає у виявленні основних напрямів розвитку відповідних галузей науки (забезпечення еколого- та здоров’ябезпечної взаємодії людини з природним середовищем). Третя умова припускає висунення певних вимог до рівня загального й наукового розвитку студента (активне й відповідальне ставлення до себе й навколишнього природного середовища як екологічної основи здоров’я, свідоме збереження й зміцнення власного здоров’я і охорона природи в рамках правового поля).

Аналіз наукової літератури і практики дав змогу виявити потребу вдосконалення змісту валеологічної підготовки майбутніх учителів з огляду на такі причини: екологічно несприятлива ситуація, незначне фізичне навантаження, стресові ситуації, недотримання етичних та правових норм взаємодії з довкіллям; необхідність збереження і зміцнення здоров’я учнів, оптимізації режиму їх праці та відпочинку, нормалізації рухової активності, формування у них мотивації до збереження і зміцнення здоров’я, пов’язавши це з дотриманням етичних і правових норм, що насамперед має забезпечуватися учителем фізичної культури та основ здоров’я.

Встановлено, що ефективному формуванню еколого-правової компетентності студентів у процесі валеологічної підготовки сприяє поєднання активних методів та організаційних форм навчання: проблемні лекції, лекції-візуалізації; семінарські заняття (міждисциплінарні, проблемні, тематичні, орієнтаційні, системні), що передбачають дискусії, дебати, «мозкові штурми», круглі столи, аналіз конкретних ситуацій з актуальних еколого-правових проблем; практичні заняття із створенням малих творчих колективів (мікрогруп, мікроколективів) для вирішення завдань з еколого-правовим змістом; педагогічні практики, у ході яких створюються умови, максимально наближені до самостійної педагогічної діяльності майбутнього вчителя у школі та позашкільних закладах освіти (літніх оздоровчих дитячих таборах, станціях юних натуралістів, еколого-натуралістичних центрах тощо); членство студентів у громадських (неурядових) екологічних організаціях, однією з форм яких є волонтерський рух; самостійна робота та педагогічний контроль у вигляді об’єктивного комп’ютерного тестування.

Розроблено технологію формування еколого-правової компетентності майбутнього вчителя, яка ґрунтується на вдосконаленні змісту валеологічної підготовки, поєднанні активних методів і ефективних форм організації процесу формування еколого-правової компетентності майбутніх учителів під час валеологічної підготовки та передбачає підготовчий, мотиваційно-стимулювальний, змістово-практичний та аналітико-результативний етапи (рис. 1).

Підготовчий етап реалізації технології спрямований на створення відповідного науково-методичного забезпечення процесу формування еколого-правової компетентності студентів. Змістом підготовчого етапу є такі види робіт: доповнення змісту навчальних дисциплін валеологічної підготовки питаннями еколого-правового характеру; проектування спецкурсу, спрямованого на формування еколого-правової компетентності студентів; розробка інтегрованих навчально-методичних комплексів до навчальних дисциплін, створення комп’ютерної бази даних у галузі екологічного права; корегування планів проведення громадської та культурно-виховної роботи; розробка тем курсових та кваліфікаційних робіт, проблематики науково-дослідної роботи, завдань педагогічної практики.