РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, сформульовано теоретико-методологічну основу, зазначено методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення роботи, наведено відомості щодо апробації й упровадження результатів дослідження, висвітлено дані про публікації автора з теми дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку педагогічної майстерності вчителів у системі підвищення кваліфікації» подано результати аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду використання ІКТ у навчанні; визначено теоретичні засади розвитку педагогічної майстерності вчителів в умовах післядипломної педагогічної освіти.

У ході дослідження встановлено, що «педагогічна майстерність учителя» є сукупністю професійно зорієнтованих і професійно обумовлених властивостей особистості педагога, які забезпечують успішне й ефективне здійснення його професійної діяльності. Характерною ознакою педагогічної майстерності вчителя є поєднання особистісно ділових якостей і професійної компетентності, вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямовувати їх на всебічний розвиток та удосконалення особистості учня, забезпечувати високий рівень організації навчально-виховного процесу. Встановлено, що розвиток педагогічної майстерності вчителів детермінований низкою чинників, серед яких значне місце належить сучасним технологіям навчання.

Складовими педагогічної майстерності, як найвищого рівня здатності до педагогічної діяльності, є сукупність знань (галузі, до якої належать об’єкти вивчення; методологічних та методичних питань професійного розвитку вчителів; щодо вікових особливостей суб’єктів навчання; закономірностей соціалізації особистості; методики використання ІКТ у навчально-виховному процесі); умінь (планувати і виконувати навчально-виховну діяльність; визначати психосоматичний стан суб’єктів навчання; використовувати сучасні та традиційні джерела інформації, прогресивний педагогічний досвід для самовдосконалення на основі творчого опрацювання); навичок (встановлювати і підтримувати контакт з аудиторією, використовувати сучасні методи і засоби навчання); особистих якостей (гуманістичної спрямованості діяльності; наявності внутрішньої мотивації до продуктивної професійної діяльності; любові до дітей; толерантності, здатності до емпатії; оптимізму).

Виявлено теоретичні засади розвитку педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації, що враховують ідеї та положення професійно-діяльнісного (забезпечує актуалізацію ідей продуктивного розвитку), особистісно-орієнтованого (полягає у створенні оптимальних умов для індивідуального розвитку особистості вчителя), проектного (його суть характеризується відкриттям і осмисленням нових фактів та явищ), комунікативного (в основу покладено діяльнісний характер вивчення іноземної мови) підходів. Встановлено, що розвиток педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації в умовах дистанційного навчання базується на принципах, детермінованих сучасними ІКТ, а саме: відкритої освіти (забезпечення рівного доступу до якісної освіти всіх категорій громадян), інтеграції (поєднанні й узгодженні змісту навчання із сучасними формами навчальної діяльності, у тому числі, дистанційної), інформатизації навчального середовища (впровадження й ефективне застосування в освіті ІКТ).

Проведена робота дозволила дійти висновку, що для розвитку педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації в основу занять мають бути покладені спеціально сконструйовані педагогічні ситуації, в яких діяльність суб’єктів навчання носить дослідницький та пошуковий характер. З’ясовано, що педагогічна майстерність як вища творча форма професійної діяльності передбачає педагогічно доцільне і високоефективне використання методів і засобів педагогічного впливу в кожній ситуації навчання та виховання, виникає як синкретичний прояв навченості, виховання і природних даних особистості.

Аналіз досвіду щодо проблеми розвитку педагогічної майстерності вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти в умовах дистанційного навчання свідчить про те, що питання залишається нерозв’язаним. Причини цього згруповані у дисертації за типовими ознаками і полягають у тому, що: вчителі мають низький рівень навичок роботи з комп’ютерною технікою (понад 20 % вчителів не володіють ІКТ); залишається недостатнім рівень технічного забезпечення професійної діяльності вчителів у співвідношенні зі світовими та європейськими показниками (в Україні на 1 персональний комп'ютер припадає 28 учнів загальноосвітніх навчальних закладів, у країнах Європі та США в середньому аналогічний показник становить 5-7 учнів); високий рівень невмотивованості до використання ІКТ серед педагогічних працівників (12 % педагогів висловлюють небажання використовувати ІКТ у навчально-виховному процесі); слабо (кількісно і якісно) розроблено навчальний контент програмних засобів; у значної частини вчителів через брак фінансування відсутні можливості для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; існує невдоволеність частини вчителів традиційними формами підвищення кваліфікації; слабо узгоджено режим роботи викладача з можливостями навчання слухача (дорослого учня).

Запровадження нових концепцій змісту предметних галузей та окремих дисциплін спричинили появу нових проблем, до вирішення яких значна частина вчителів виявилася неготовою.

З'ясовано, що одним із шляхів вирішення виокремлених проблем є впровадження та використання сучасних засобів навчання, ІКТ, створення інтегрованих навчальних курсів. Поява нових джерел отримання даних, засобів їх пошуку (ресурси мережі Інтернет, електронні носії, ресурси дистанційної освіти), а також їх властивості роблять актуальними та своєчасними дослідження щодо ефективного використання дистанційного навчання (ДН), з метою розвитку педагогічної майстерності.

Встановлено, що розвиток інформаційного суспільства зумовив підвищення вимог до рівня педагогічної майстерності вчителів. Одним зі складників педагогічної майстерності, як відображення суспільних запитів до професійної компетентності педагогів, є вимога щодо набуття вмінь і навичок роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями. Зазначене суттєво змінює функціональний склад діяльності вчителя, потребуючи від нього виконання функцій планування власного навчання та навчання учнів за дистанційною формою; організації такого навчання; перегляду методів передачі знань, розвитку вмінь та навичок учнів, їх мотивації до навчання; переходу на нові форми контрольно-оцінювальної діяльності. Все це вказує на важливу роль розвитку педагогічної майстерності вчителів й підкреслює особливе значення формування вмінь володіння інформаційно-комунікаційними технологіями у процесі підвищення кваліфікації, у тому числі, з використання систем дистанційного навчання.

У другому розділі «Організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної майстерності вчителів у процесі дистанційного навчання» виокремлено організаційно-педагогічні умови вдосконалення професійної майстерності в процесі підвищення кваліфікації в умовах ДН; описано підходи до вибору програмної платформи для реалізації ДН; розроблено й обґрунтовано модель розвитку педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації в умовах дистанційного навчання; дано характеристику відповідного предметного наповнення програмних засобів; розкрито приклади професійно зорієнтованих навчальних завдань для дистанційного навчання, методичні рекомендації щодо впровадження пропонованої моделі розвитку педагогічної майстерності вчителів і відповідних засобів навчання у навчально-виховний процес закладів ППО.

Результати аналізу програмних платформ ДН, які є доступними для використання у навчальному процесі закладів післядипломної освіти, дозволили дійти висновку, що найдоцільнішим для організації роботи з розвитку педагогічної майстерності вчителів у закладах ППО є використання програмного комплексу «Прометей». Такий аналіз проведено на прикладі підвищення кваліфікації вчителів за дистанційною формою за програмою авторських курсів «Використання інформаційних технологій на заняттях англійської мови», що здійснюється з урахуванням необхідності формування інформаційного середовища, яке, завдяки використанню Інтернет, стає значно ширшим та глибшим. До інформаційного середовища також віднесено основні та додаткові навчальні матеріали: підручники й посібники; книги, доступні у бібліотеці; файли різних типів, створені розробниками курсів ДН і/або завантажені з різних сайтів мережі Інтернет; посилання на навчальний матеріал інших курсів ДН, спрямовані на забезпечення підвищення кваліфікації вчителів за дистанційною формою навчання. Сам процес навчання побудовано за модульною структурою. Складові курсів ДН та окремі їх технологічні й дидактичні особливості подано у моделі.

Розроблено й обґрунтовано модель розвитку педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації в умовах дистанційного навчання відповідно до соціально обумовлених вимог професійного розвитку вчителя (рисунок 1). Мета моделі полягає у виявленні наукових і технологічних аспектів розвитку педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації в умовах дистанційного навчання. Модель складається з концептуального, змістового, організаційно-технологічного, оцінно-результативного компонентів.

Концептуальний компонент розкриває теоретичні засади (наукові підходи, принципи), структуру педагогічної майстерності вчителя, організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації в умовах дистанційного навчання.

Змістовий компонент моделі відображає комплекс професійно-орієнтованих завдань, а саме: освітні програми курсів підвищення кваліфікації учителів іноземних мов за дистанційною формою навчання; навчальний контент; завдання для самоконтролю; тести вхідного та вихідного контролю; методичні рекомендації щодо впровадження моделі розвитку ПМВ у процесі підвищення кваліфікації в умовах ДН.

Організаційно-технологічний компонент моделі є визначальним з точки зору відображення суб’єкт-суб’єктного характеру взаємодії «слухач-викладач (тьютор)», методики відбору програмного комплексу, технології наповнення контенту ДН, поетапної організації навчального процесу з підвищення кваліфікації в умовах ДН. Закцентована увага щодо необхідності залучення слухачів до активної діяльності в середовищі ДН, у межах якого вони набувають необхідних знань, умінь і навичок. Умовне виокремлення груп і видів діяльності викладача (тьютора), безпосередньо пов’язаних із відповідною навчальною діяльністю й опосередкованих програмним забезпеченням, результати аналізу видів діяльності, свідчать про те, що такий вид діяльності тьютора як модератора форуму розглядаємо позитивним прикладом інтенсивної взаємодії зі слухачами. Розкрито процес формування індивідуальної траєкторії навчання вчителів. З’ясовано, що діяльність слухача системи ДН у межах одного модуля має три головні точки прийняття рішення: щодо вибору шляху проходження першої частини навчання – переходу до виконання проектного завдання одразу чи після додаткового навчання; предметне наповнення інформаційного середовища, опосередковане досвідом і професійними знаннями; оцінювання успішності результатів навчання приймається викладачем (тьютором), або колегіально, в процесі захисту навчального проекту.

Упровадження в закладах ППО курсів підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання, спрямованих на розвиток педагогічної майстерності вчителя, відбувається через поєднання ДН з традиційними формами проведення занять. Це надає можливість слухачам вибудовувати власну траєкторію навчання; розвиває вміння самостійно приймати рішення; мотивує їх до стислого й обґрунтованого висловлювання власних думок під час спілкування в діалоговому режимі; дозволяє викладачеві повніше здійснювати диференційований підхід до навчання кожного слухача; робить заняття насиченим та яскравим завдяки використанню засобів мультимедіа.

Встановлено, що впровадження ДН для підвищення кваліфікації та розвитку фахової майстерності вчителів не має обмеженості в наповнюваності груп навчання. Використання мережі Інтернет дає можливість кожному вчителю користуватися електронною бібліотекою, знайомитися з педагогічним досвідом.

Оцінно-результативний компонент складає: критерії та рівні ПМВ, методику організації оцінювання, методи оцінювання. Позитивним результатом реалізації моделі є: підвищення рівня ПМВ відповідно до соціальних вимог; розширення і поглиблення інформаційно-навчального середовища у системі ППО; підвищення якості загальної середньої освіти. Встановлено, що запропонована модель розвитку педагогічної майстерності вчителів в умовах дистанційного навчання не потребує значних матеріальних затрат і може бути впроваджена у закладах ППО з різними ресурсними можливостями.

У третьому розділі «Експериментальна перевірка ефективності впровадження моделі розвитку педагогічної майстерності в умовах дистанційного навчання» визначено експериментальні методи дослідження та методики опрацювання отриманих результатів. Мета експериментальної перевірки ефективності запропонованої моделі полягала у: виявленні специфіки розвитку педагогічної майстерності в закладах ППО з використанням ІКТ; визначенні потреби у створенні електронних навчальних ресурсів у мережі Інтернет з метою надання методичної допомоги учителям у період між проходженням курсів підвищення кваліфікації.

Робочою гіпотезою педагогічного експерименту було твердження про те, що зростання результатів ПК вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти, яке полягає в розвитку їхньої педагогічної майстерності, може бути досягнуте шляхом застосування моделі навчання, заснованої на використанні засобів інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема ДН.